Автореферат

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

СЕМЧУК СВІТЛАНА ІВАНІВНА

УДК 378: 373.2.011.3-051(043.3)

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

13.00.08 – дошкільна педагогіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Умань – 2017

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант

доктор педагогічних наук, професор

Рогальська-Яблонська Інна Петрівна,

Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини,

завідувач кафедри психолого-педагогічної,

превентивної та інклюзивної освіти.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор,
дійсний член НАПН України
Богуш Алла Михайлівна,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
завідувач кафедри теорії та методики
дошкільної освіти;

доктор педагогічних наук, професор
Степанова Тетяна Михайлівна,
Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського,
декан факультету дошкільної та початкової освіти;

доктор педагогічних наук, професор
Зданевич Лариса Володимирівна,
Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія, завідувач кафедри дошкільної педагогіки, психології та фахових методик.

Захист відбудеться «12» травня 2017 р. о 10⁰⁰годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 74.053.01 в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за адресою: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Садова, 2.

З дисертацією можна ознайомитись на офіційному сайті та у бібліотеці Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Садова, 2.

Автореферат розіслано «10» квітня 2017 р.

В.о. ученого секретаря

спеціалізованої вченої ради С. В. Совгіра

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний розвиток інформаційного суспільства диктує нові підходи до оцінювання якості вищої освіти, змінює всі сфери життєдіяльності людини, соціуму і супроводжується швидкими якісними трансформаціями інформаційного простору. Інформатизація є об’єктивним процесом у всіх сферах людської діяльності, зокрема в освіті, про що засвідчують державні документи, які регламентують упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у діяльність освітніх установ: Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства на 2007–2015 роки», Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні», Наказ Міністерства освіти і науки України «Правила використання комп’ютерних програм у навчальних закладах», Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної цільової програми впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків» на період до 2015 року».

У законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національній стратегії розвитку в Україні на період до 2021 року важливим завданням вищої педагогічної освіти визначено підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів, здатних забезпечувати інноваційний поступ сучасної системи освіти. Вирішення цієї проблеми неможливе без формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців, яка сприяє підвищенню якості навчально-виховного процесу, створенню нових інформаційних освітніх технологій та постійному професійному зростанню упродовж усього життя.

У педагогічній науці проблему компетентності досліджували Н. Баловсяк, Т. Вальфовська, А. Василюк, С. Гончаренко, І. Гушлевська, І. Єрмаков, І. Зимня, С. Клепко, К. Корсак, А. Маркова, О. Пометун, Дж. Равен, І. Родигіна, Л. Сохань, І. Тараненко, А. Хуторський та ін.

Питання компетентнісного підходу в освіті, формування професійної компетентності майбутнього педагога розглянуто в працях О. Безлюдного, Н. Бібік, В. Болотова, О. Браславської, А. Вербицького, А. Грітченка, О. Дубасенюк, Н. Кічук, В. Коваль, О. Комар, В. Кузя, З. Курлянд, С. Мартиненко, М. Мартинюка, О. Овчарук, О. Онопрієнко, Д. Пащенка, І. Рогальської-Яблонської, О. Савченко, В. Сенашенко, С. Совгіри, С. Ткачука, С. Трофименко, С. Трубачової, В. Химинець, С. Шандрук, В. Шахова та ін.

Проблемам упровадження й ефективного застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освіті присвячено чимало теоретичних та експериментальних праць вітчизняних і зарубіжних науковців (В. Безпалька, В. Бикова, Б. Гершунського, С. Гончаренка, Р. Гуревича, М. Жалдака, М. Кадемії, М. Козяра, Ю. Машбиця, Є. Полат, І. Роберт, С. Сисоєвої та ін.).

В останні роки активно досліджуються можливості використання інформаційних технологій у навчальному процесі (В. Андрущенко, Г. Балл, Н. Балик, В. Биков, І. Булах, Ю. Валькман, Р. Гуревич, А. Гуржій, А. Єршов, М. Жалдак, Ю. Жук, Ю. Машбиць, В. Монахов, Ю. Рамський, М. Смульсон, О. Співаковський, М. Угринович та ін.); особливості діяльності та спілкування у системі «педагог-учень» із використанням інформаційно-комунікаційних технологій (А. Брушлинський, Т. Габай, О. Матюшкін, Ю. Машбиць та ін.); питання інформатизації загальноосвітньої та вищої школи (В. Биков, Б. Гершунський, С. Гончаренко, Р. Гуревич, М. Жалдак). Удосконаленню підготовки майбутніх педагогів у сфері інформаційних і комунікаційних технологій присвячено дисертаційні роботи А. Могильова, Е. Ракітіна, О. Смолянінова, А. Кравцової, С. Удалова, Т. Лавиної, М. Лебедєвої, С. Атонасян, А. Темербекової та ін.

Особливе значення серед усіх рівнів освітньої системи має дошкільна освіта, якою закладається адаптивна інформаційна і комунікативна база для природного входження дитини в інформаційне суспільство. Сучасні підходи до здійснення професійної підготовки майбутніх вихователів у дошкільних навчальних закладах висвітлено у працях О. Абдулліної, А. Богуш, Н. Грами, Т. Жаровцевої, Л. Зданевич, Е. Карпової, М. Князян, І. Княжевої, З. Курлянд, І. Луценко, І. Мардарової, В. Нестеренко, І. Рогальської-Яблонської, Т. Степанової, Р. Хмелюк, О. Чекан та ін.

Формуванню інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів присвячено праці С. Дяченко, Т. Котик, І. Таран та ін. Чільне місце серед них посідають праці, присвячені використанню комп’ютерних технологій у педагогічному процесі цих закладів освіти (Ю. Горвіц, С. Дяченко, О. Зворигіна, Н. Кирста, Н. Лисенко, В. Могільова, В. Моторін, С. Новосьолова, С. Пейперт, Г. Пєтку та ін.).

Реформування дошкільної освіти, необхідність її інформатизації потребує підготовки майбутніх фахівців, які досконало володіють сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями. У зв’язку з цим актуалізується питання формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти як необхідної умови їхньої орієнтації у широкому арсеналі інноваційного руху, сучасних інформаційних ресурсів задля якісної організації педагогічного процесу у дошкільному навчальному закладі.

Аналіз літературних джерел не дав змоги виявити робіт, у яких би розглядалися теоретичні та методичні аспекти формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців в галузі дошкільної освіти у вищих педагогічних закладах IV рівня акредитації як важливої складової професійної компетентності. Водночас вивчення психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, а також практика підготовки студентів у вищих навчальних закладах засвідчує необхідність комплексного дослідження процесу формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти та їхньої підготовки до формування інформатичної компетенції у дітей дошкільного віку.

Проблему дослідження актуалізують суперечності між:

модернізацією педагогічної освіти на основі компетентнісного підходу, постійно зростаючим значенням інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців в умовах комп’ютеризації освіти і наявним рівнем теорії та практики формування означеної компетентності у майбутніх фахівців дошкільної освіти;
потребою сучасної дошкільної освіти у фахівцях, авторитетних для дітей у технічних і технологічних питаннях роботи з інформаційними ресурсами, здатних ефективно організовувати педагогічний процес у мінливих інформаційно-технологічних умовах, використовувати інформаційно-комунікаційні технології у роботі з дітьми, та низьким рівнем інформаційно-комунікативної компетентності випускників факультетів дошкільної освіти;
інтегративним характером інформаційних і комунікаційних технологій, що створюють основу для глибокої та всебічної інформатизації дошкільної освіти, і неврахуванням цих характеристик під час викладання психолого-педагогічних та методичних дисциплін при підготовці майбутніх фахівців дошкільної освіти;
необхідністю постійного об’єктивного оцінювання рівня сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутнього фахівця дошкільної освіти на різних етапах професійної підготовки та нерозробленістю механізму і методики проведення такого об’єктивного оцінювання, а також критеріїв оцінки сформованості означеної компетентності.

Отже, актуальність розв’язання порушеної проблеми на професійно-освітньому, науково-теоретичному та практично-педагогічному рівнях зумовила вибір теми дослідження: «Теоретико-методичні засади формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно із тематичним планом науково-дослідної роботи Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини з теми «Формування компетентного вчителя в умовах освітнього середовища педагогічного вищого навчального закладу» (реєстраційний номер 0111U007536). Тему дисертації затверджено вченою радою Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 5 від 19.12.2012 р.) та узгоджено у Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень із педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 18.06.2013 р.).

Мета дослідження – науково обґрунтувати й апробувати теоретико-методологічні засади, структурно-процесуальну модель та експериментальну методику формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Завдання дослідження:

Обґрунтувати теоретико-методичні та концептуальні засади формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі їхньої фахової підготовки у вищому навчальному закладі.
Розкрити сутність та структуру феномену «інформаційно-комунікативна компетентність майбутніх фахівців дошкільної освіти» та схарактеризувати її функції.
Уточнити сутність понять «інформатизація освіти», «інформаційні технології», «інформаційна культура особистості», «інформатична компетенція дитини», «інформаційно-комунікаційне середовище дошкільного навчального закладу»; з’ясувати особливості впливу інформаційних технологій на дітей дошкільного віку.
Визначити критерії, показники та схарактеризувати рівні сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти.
Обґрунтувати педагогічні умови формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти.
Розробити структурно-процесуальну модель і експериментальну методику формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти й апробувати їх ефективність.
Забезпечити методичний супровід формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх фахівців дошкільної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах.

Предмет дослідження – теоретико-методичні засади і педагогічні умови формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах.

Загальна гіпотеза дослідження: інноваційність професійної діяльності фахівців дошкільної освіти в інформаційному суспільстві зумовлюється сформованістю їхньої інформаційно-комунікативної компетентності. Формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти забезпечується організацією професійної підготовки за структурно-процесуальною моделлю, що складається з методично-цільового, змістово-операційного, результативного блоків та передбачає відповідну поетапну організацію навчальної діяльності студентів за інформаційно-орієнтувальним, когнітивно-розвивальним, діяльнісно-трансформувальним, креативно-творчим етапами.

Загальну гіпотезу конкретизовано у часткових: формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти набуває ефективності за реалізації в інформаційно-комунікаційному середовищі вищого навчального закладу таких педагогічних умов: інформаційно-комунікативної спрямованості підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти; підсилення позитивної мотивації й інтересу майбутніх фахівців дошкільної освіти до формування інформаційно-комунікативної компетентності в процесі вивчення навчальної дисципліни; забезпечення інтегративних зв’язків інформаційно-комунікаційного і педагогічного складників змісту підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти; взаємозв’язку інтерактивного навчання, самостійної та індивідуальної роботи майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Провідною ідеєю дослідження є положення про те, що формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти зумовлюється спеціальною організацією навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, який забезпечує єдність, взаємозв’язок, урахування і розвиток у майбутніх фахівців дошкільної освіти професійного й інформаційно-комунікативного компонентів, з належним цілеспрямуванням, відповідною поетапною організацією та процесуально-змістовим забезпеченням.

Концепція дослідження. Інформаційно-комунікативна компетентність майбутнього фахівця дошкільної освіти розглядається в таких аспектах:

як властива кожній освіченій людині універсальна особистісна компетентність, що формується протягом усього життя і вимагає дотримання наступності її формування під час вступу до вищого навчального закладу;
як обов’язкова складова професійної компетентності фахівця дошкільної освіти, що сформована в процесі спеціально-організованого навчання та спрямована на комплексне застосування засобів виразності мовлення і спілкування у професійній діяльності;
як загальнопрофесійна педагогічна компетентність, притаманна кожному педагогу, що вимагає метапредметного її формування під час викладання фахових предметів у вищій школі;
як специфічна методична компетентність фахівця дошкільної освіти, що сформована через інтеграцію спеціальних інформаційних дисциплін із предметами психолого-педагогічної та методичної підготовки та спрямована на оволодіння майбутніми вихователями дошкільних навчальних закладів методикою формування у дітей дошкільного віку інформатичної компетенції.

Професійну підготовку майбутніх фахівців дошкільної освіти з метою формування їхньої інформаційно-комунікативної компетентності вважаємо багатоаспектним, цілеспрямованим, ресурсомістким процесом, що обумовлений вимогами сучасного інформаційного суспільства, яке потребує конкурентоспроможного, мобільного та компетентного професіонала, здатного творчо і нестандартно вирішувати навчально-виховні завдання, готового до майбутньої інноваційної діяльності в умовах сучасного дошкільного навчального закладу. Важливим компонентом підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти є знання про сутність, структуру та принципи формування інформаційно-комунікативної компетентності, опанування методологією та теорією інтеграції інформаційно-комунікаційних технологій у галузі психолого-педагогічних та профільних дисциплін, знання особливостей входження дитини в інформаційний соціум, а її результатом є сформована інформаційно-комунікативна компетентність майбутніх фахівців дошкільної освіти. Її розуміємо як інтегральну якість особистості, що визначає її здатність орієнтуватися в динамічному інформаційному просторі, здійснювати пошук, оцінку, зберігання й виконання різних видів інформації, розвивати комунікативні якості мовлення і спілкування та використовувати інформаційно-комунікаційні технології в умовах дошкільного навчального закладу.

Інформаційно-комунікаційне середовище вищого навчального закладу з його взаємозумовленими і взаємопов’язаними компонентами – технічним, програмним, інформаційним, комунікаційним – є впливовим чинником запровадження інновацій у навчальний процес та сприяє формуванню інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти під час їхньої професійної підготовки у вищій школі.

У процесі розроблення концепції враховано те, що інформаційно-комунікативна компетентність майбутніх фахівців дошкільної освіти має специфічні особливості, пов’язані з тим, що педагог реалізує особистісні, професійні, інформаційні та комунікативні потенції у процесі формування інформатичної компетенції дитини. Своєчасно сформована у майбутніх фахівців дошкільної освіти інформаційно-комунікативна компетентність є важливою умовою їхньої професійної стабільності, орієнтації у широкому арсеналі інноваційного руху та дозволяє їм формувати у дітей дошкільного віку інформатичну компетенцію, сприйняття комп’ютера як помічника в різних видах діяльності, розуміння його призначення й можливостей, вміння дотримуватися правил безпечної поведінки під час роботи з комп’ютером, що сприятиме успішній соціалізації дитини в інформаційному просторі.

Реалізація цієї ідеї базується на трьох взаємопов’язаних концептах: методологічному, теоретичному та технологічному.

Методологічний концепт передбачає формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутнього фахівця дошкільної освіти з таких позицій:

системно-діяльнісного підходу, що дає змогу розглядати процес формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутнього фахівця дошкільної освіти як систему: з одного боку – це елемент загальної системи професійної підготовки (зі своєю структурою, системою зв’язків, певною логікою і взаємозв’язком з іншими елементами освітньої системи), а з іншого – йому притаманні свої властивості, специфічні характеристики і особливості;
особистісно зорієнтованого підходу, на основі якого передбачене максимальне розкриття всієї багатогранності і неповторності індивідуальних особливостей кожного студента та його самореалізація в мінливому інформаційно-комунікаційному середовищі;
інтегративного підходу, згідно з яким долаються суперечності між принципом єдності знань та їх розподілом на фундаментальні і спеціальні, між збільшенням обсягу знань та обмеженістю навчального часу для їх опанування; між єдиним напрямом фахової підготовки, який спрямований на формування системи міждисциплінарних знань, умінь і навичок, що лежать в основі фахової компетентності фахівця, та різними напрямами наукових знань із фахових предметів;
середовищного підходу, за яким інформаційно-комунікаційне середовище вищого навчального закладу, створене для формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти, є впливовим чинником запровадження інновацій у навчальний процес і дає можливість студентам вільного вибору змісту й форм діяльності, яка дозволила б досягати найбільшого успіху, найвищого самовираження у професійній діяльності з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;
компетентнісного підходу, завдяки якому формується інформаційно-комунікативна компетентність як обов’язкова у системі професійних компетентностей майбутнього фахівця дошкільної освіти, що визначає його вміння використовувати інформаційно-комунікаційні технології для підтримки навчання як власного, так і вихованців, оперувати інформацією, гнучко адаптуватися в мінливому інформаційному просторі згідно з власними потребами і вимогами сучасного високотехнологічного суспільства, створювати інформаційно-комунікаційне середовище в дошкільному навчальному закладі.

Теоретичний концепт визначає систему вихідних параметрів і дефініцій, які розкривають розуміння сутності інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти, її специфічних функцій. Визначальним для теоретичного концепту є положення, згідно з яким підготовка майбутніх фахівців дошкільної освіти є неперервним, інтегративним, фундаментальним, професійно зорієнтованим та інтенсивним освітнім процесом, спрямованим на формування їхньої інформаційно-комунікативної компетентності та успішне виконання розширеного спектру таких функцій професійної діяльності, як навчальна, виховна і розвивальна (основні), пізнавальна, комунікативна, адаптивна, нормативна, оцінна (інформативна).

Теоретичні засади дослідження складають наукові положення сучасної психолого-педагогічної науки про закономірності розвитку дітей дошкільного віку (Л. Артемової, А. Богуш, З. Борисової, О. Кононко, Г. Костюка, В. Котило, С. Ладивір, З. Плохій, Т. Поніманської, О. Проскури); про розвиток як основний спосіб життєдіяльності людини у процесі різних форм взаємодії (Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.); положення інтегративного підходу до студента як особистості і суб’єкта діяльності (Л. Божович, Л. Виготський, В. Кудрявцев, О. Леонтьєв, А. Петровський, С. Рубінштейн, Д. Ельконін, І. Якиманська та ін.); інформатизації освіти (В. Андрющенко, В. Биков, Я. Ваграменко, В. Візників, М. Жалдак, А. Єршов, О. Козлов, А. Кузнєцов, М. Лапчик, Н. Пак, І. Роберт, Є. Хеннер та ін.); системного підходу в освіті (В. Буданов, В. Гузеєв, Е. Гусинський, Г. Щедровицький та ін.); інформаційного підходу в освіті (А. Архангельський, А. Дорофеєв, Г. Степанова, В. Стьопін та ін.); теорії інформаційного простору: ноосфери (В. Вернадський), кібернетики (Н. Вінер); педагогіки вищої школи та організації навчально-виховного процесу (Л. Артемова, С. Архангельський, В. Афанасьєв, І. Богданова, А. Богуш, Г. Бєлєнька, Н. Грама, І. Зязюн, О. Комар, А. Кузьмінський, В. Кузь, М. Мартинюк, Н. Ничкало, Л. Пєтухова, С. Совгіра, В. Сластенін, В. Шадріков, В. Шахов та ін.); компетентнісного підходу до професійної підготовки фахівців у вищій школі (Н. Бібік, А. Богуш, О. Браславська, І. Зимня, Н. Кузьміна, Г. Коджаспірова, І. Колесникова, І. Рогальська-Яблонська, О. Савченко, В. Хутмахер, А. Хуторський та ін.); контекстного навчання, що розглядає освітні системи в зумовлюваному зв’язку із соціальним середовищем (А. Вербицький, В. Гуров, В. Ледньов, В. Сластенін, Е. Шишкова, Е. Шиянов та ін.); технології формування універсальних навчальних дій (О. Асмолов, Г. Бурменська, І. Володарська, О. Карабанова та ін.); педагогічної інтеграції (І. Алексашина, М. Берулава, В. Безрукова, І. Ібрагімов, М. Махмутов, Ю. Тюніков та ін.); педагогічного проектування і моделювання (А. Аношкіна, С. Архангельський, B. Безрукова, В. Беспалько, О. Коберник, А. Тряпіціна та ін.); психологічні теорії навчання (Д. Брунер, Ж. Піаже, С. Пейперт та ін.), що базуються на інформаційній обумовленості і пізнавальних здібностях людини.

Методичний концепт передбачає розробку структурно-процесуальної моделі й експериментальної методики формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти, спрямованої на забезпечення позитивної динаміки означеного процесу, що ґрунтується на діагностувальній основі; обґрунтування критеріїв, показників та рівнів сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти. Методичний концепт становлять наукові положення, що розкривають методику використання та впровадження інформаційних комп’ютерних технологій у навчальний процес вищих навчальних закладів (Ю. Биков, Ю. Господарик, М. Дмитрієва, М. Жалдак, Є. Полат, О. Співаковський та ін.), а також праці, присвячені використанню комп’ютерних технологій у педагогічному процесі дошкільних навчальних закладів (Ю. Горвіц, С. Дяченко, О. Зворигіна, Н. Кирста, Н. Лисенко, І. Мардарова, В. Могильова, В. Моторін, С. Новосьолова, С. Пейперт, Г. Пєтку, О. Чекан та ін.).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс методів дослідження: теоретичні: методи порівняльного та системного аналізу для зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, визначення понятійно-категоріального апарату дослідження, ознайомлення з нормативними документами, обґрунтування теоретико-методичних засад формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти; моделювання – для розробки структурно-процесуальної моделі формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти; емпіричні: діагностувальні методи (бесіди, анкетування, опитування, тестування) для вивчення стану сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) – для перевірки гіпотези дослідження; обсерваційні (спостереження, метод самооцінки) – для виявлення рівнів сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти; математичної статистики – для статистичного групування експериментальних даних і перевірки статистичної гіпотези. Використані методи взаємодоповнювали один одного, уможливлюючи комплексне пізнання предмета дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальну роботу проведено на базі факультетів дошкільної освіти вищих навчальних закладів, серед яких: Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, Херсонський державний університет, Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка.

До дослідницько-експериментальної роботи було залучено 454 студенти із напряму підготовки 6.010101 «Дошкільна освіта», спеціальності 7.01010101 «Дошкільна освіта» та 8.01010101 «Дошкільна освіта», 126 викладачів вищих навчальних закладів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що:

уперше науково обґрунтовано теоретико-методичні та концептуальні засади формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутнього фахівця дошкільної освіти, що включають методологічний, теоретичний та методичний концепти; визначено сутність феномену «інформаційно-комунікативна компетентність майбутнього фахівця дошкільної освіти» (інтегральна якість особистості, що визначає її здатність орієнтуватися в динамічному інформаційному просторі, здійснювати пошук, оцінку, зберігання й виконання різних видів інформаційної діяльності, розвивати комунікативні якості мовлення і спілкування та використовувати інформаційно-комунікаційні технології в умовах дошкільного навчального закладу); визначено критерії (пізнавально-когнітивний, соціально-комунікативний, гностично-розвивальний, діяльнісно-технологічний) з відповідними показники та схарактеризовано рівні сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти (високий, достатній, задовільний та низький); визначено педагогічні умови формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти (інформаційно-комунікативна спрямованість підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти; підсилення позитивної мотивації й інтересу майбутніх фахівців дошкільної освіти до формування інформаційно-комунікативної компетентності в процесі вивчення навчальної дисципліни «Комп’ютерні технології в роботі з дітьми»; забезпечення інтегративних зв’язків інформаційно-комунікаційного і педагогічного складників змісту підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти; взаємозв’язок інтерактивного навчання, самостійної й індивідуальної роботи майбутніх фахівців дошкільної освіти); розроблено структурно-процесуальну модель формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти, яка складається із сукупності взаємопов’язаних блоків (методично-цільового, змістово-операційного, результативного) та реалізується на інформаційно-орієнтувальному, когнітивно-розвивальному, діяльнісно-трансформувальному, креативно-творчому етапах;

уточнено сутність понять «інформатизація освіти», «інформаційні технології», «інформаційна культура особистості», «інформатична компетенція дитини» (обізнаність дитини із комп’ютером, спеціальною термінологією та способами керування ним, що дозволяє їй розуміти і використовувати елементарні прийоми роботи з комп’ютером у процесі виконання ігрових та навчально-розвивальних програм та вміння дотримуватись правил безпечної поведінки під час роботи з комп’ютером); «інформаційно-комунікаційне середовище дошкільного навчального закладу» – це простір життєдіяльності сучасної дитини, де інформаційно-комунікаційні технології виступають потужнім засобом її соціалізації в інформаційному просторі;
подальшого розвитку набула методика формування інформаційно-комунікативної компетентності у процесі викладання дисциплін педагогічного циклу, що характеризується наявністю якісно нових технологічних елементів, зокрема й дистанційних, репрезентування навчально-методичного комплексного забезпечення інформаційно-комунікативної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та впровадженні у процес професійної підготовки експериментальної методики формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти; навчально-методичного посібника «Комп’ютерні технології в роботі з дітьми»; навчально-методичного комплексу матеріалів із дисциплін педагогічного циклу, а саме: «Методика навчання дошкільників комп’ютерної грамотності» і «Методичні засади використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітній діяльності дошкільного навчального закладу»; програми практичної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти; засобів оцінювання результативності сформованої інформаційно-комунікативної компетентності: педагогічних тестів, ситуаційних задач, системи тестових завдань для вимірювання рівня сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Результати дослідження можуть бути використані в процесі розробки та коригування навчальних планів, навчальних і робочих програм наукової, теоретичної та практичної підготовки фахівців спеціальності «Дошкільна освіта», підготовки підручників, посібників для студентів, слухачів Інституту післядипломної педагогічної освіти, а також у викладанні навчальних предметів, проведенні навчальних дисциплін, спецсемінарів, організації різних видів практик.

Упровадження результатів дослідження відбувалося в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти у Мелітопольському державному педагогічному університеті ім. Богдана Хмельницького (довідка № 1023/01 від 10.06.16); Херсонському державному університеті (довідка № 01-28/1276 від 01.07.16); Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (довідка № 1614/01 від 05.07.16); Сумському державному педагогічному університеті ім. А. Макаренка (довідка № 1168 від 16.06.16); Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Короленка (довідка № 3904/01-55/15 від 20.06.16).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародних – «Інноваційні освітньо-виховні стратегії в сучасному світі: змістовий та технологічний аспект» (Суми, 2011), «Інформаційні технології в освіті, науці і виробництві» (Луцьк, 2011), «Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти» (Херсон, 2011), «Інформаційне суспільство: сучасні методи та технології навчання» (Київ, 2011), «Психолого-педагогічний супровід формування життєвої компетентності дітей дошкільного та шкільного віку» (Умань, 2013), «Теоретико-практична спадщина А. С. Макаренка в контексті євроінтеграційних тенденцій вітчизняної освіти» (Полтава, 2014), «Гармонізація культурно-освітнього простору вищої школи: соціально-педагогічні аспекти» (Мелітополь, 2014), «Основні напрями підготовки сучасного вчителя: глобалізація, стандартизація, інтеграція» (Умань, 2014), «Педагогика. Актуальные научные исследования. Теория, практика» (Познань, 2015); всеукраїнських – «Становлення професійної компетентності майбутніх вихователів в умовах реформування дошкільної освіти» (Умань, 2011); «Особливості організації життєдіяльності дитини у сучасному дошкільному навчальному закладі» (Умань, 2012), «Модернізація змісту передшкільної освіти» (Миколаїв, 2013), «Інноваційні освітньо-виховні стратегії в сучасному світі: змістовий та технологічний аспект» (Суми, 2011), «Методологія і методика інтерактивного навчання у середній та вищій школі» (Умань, 2012), «Сучасна дошкільна освіта: можливості, досвід і перспективи» (Миколаїв, 2014), «Особливості організації життєдіяльності дитини у сучасному довкіллі» (Умань, 2014); Першому міжнародному педагогічному конгресі «Дошкільна, передшкільна та початкова ланки освіти: реалії та перспективи» (Одеса, 2011); міжнародних педагогічних інтернет-читаннях «Дитинство і сучасний світ: питання теорії і практики» (Умань, 2012); Макаренківських читаннях «Педагогіка А. С. Макаренка як спільна культурно-освітня цінність Росії і України» (Полтава, 2014).

Основні результати дослідження обговорювалися на засіданнях вченої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, кафедр дошкільної педагогіки і психології, теорії та методик дошкільної освіти (2013–2016 рр.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 35 одноосібних публікаціях, із яких: 1 монографія, 1 навчально-методичний посібник, 23 статті, що відображають основні наукові результати дослідження, (5 статей – у зарубіжних періодичних фахових виданнях), 10 статей апробаційного характеру, 2 – додатково відображають результати дослідження.

Матеріали кандидатської дисертації «Особливості впливу засобів масової інформації на соціалізацію дітей дошкільного віку», захищеної у 2010 році (м. Одеса), у тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, 5 розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (674 найменування, із них 17 – іноземною мовою), 20 додатків на 55 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 497 сторінок, основний зміст викладений на 369 сторінках. Дисертація містить
8 рисунків, 13 таблиць, 1 формулу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок із науковими програмами, планами й темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, сформульовано гіпотезу, методологічні і теоретичні засади, методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про впровадження, апробацію результатів, публікації, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні засади проблеми дослідження інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти» – здійснено аналіз поняття «інформаційне суспільство», розкрито його сутність та характерні риси; проаналізовано сучасні освітні орієнтири запровадження інформаційних технологій у педагогічний процес вищих навчальних закладів; розкрито проблему формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців у сучасній педагогічній науці.

Здійснений історичний екскурс розвитку інформаційно-комунікаційних технологій засвідчив, що ідея інформаційного суспільства з’явилася у дослідженнях 60–70 pp. XX століття з появою терміна «інформаційне суспільство», вперше використаного в працях японських дослідників (М. Махлуп (M. Makhlup), Т. Умесао (T. Umesao), Й. Масуда (Y. Masuda), Т. Сакайя (T. Sakayya)). Подальшого розвитку ця концепція знайшла в дослідженнях провідних американських та європейських теоретиків (Е. Тоффлер (E. Toffler), У. Дайзард (U. Dayzard), З. Бжезинський (Z. Bzhezyns’kyy), М. Понятовський (M. Patovs’kyy), Ю. Хаяші (Yu. Khayashi), Ж. Еллюль (Zh. Ellyul), Р. Коен (R. Koen), К. Ясперс (K. Yaspers), А. Турен (A. Turen), Г. Кан (H. Kan), Ф. Уебстер (F. Uebster), А. Дракер (A. Draker), Е. Гідденс (E. Hiddens), Ч. Хенді (Ch. Khendi), Л. Туроу (L. Turou), Дж. Гелбрайт
(Dzh. Helbrayt), М. Макклюен (M. Makklyuen), М. Порат (M. Porat), Т. Стоуньєр (T. Stoun’yer), Р. Катц (R. Katts)), які вважали інформаційний розвиток суспільства новою історичною віхою цивілізації.

З’ясовано, що поняття «інформаційне суспільство» є досить дискусійним у наукових колах, тому одержало кілька варіантів назви. Окрім більш відомого «постіндустріальне суспільство», виникли терміни «інформаційне суспільство» (Ю. Масуда (Y. Masuda), Японія), «технотронне суспільство» (З. Бзежинський (Z. Bzhezyns’kyy), США), «наукове суспільство» (М. Понятовський (M. Patovs’kyy), Франція), «суперіндустріальна цивілізація» і «третя хвиля» (А. Тоффлер (A. Toffler), США) та ін.

У 1993 р. Комісією Європейського Союзу інформаційне суспільство потрактовано як таке, у якому діяльність людей здійснюється на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій та технологій зв’язків. 4 лютого 1998 р. Верховною Радою України розроблено й законодавчо затверджено Закон України «Про Національну програму інформатизації» (остання редакція від 02.12.2012), у якому увагу акцентовано на створенні цілісної моделі інформаційного суспільства, зокрема, економіки знань та індустрії інтелектуальних інформаційних технологій в Україні.

З’ясовано, що причиною виникнення інформаційно-комунікаційного суспільства як своєрідного продовження розвитку інформаційного суспільства стала інформаційна революція, яка відбулася наприкінці минулого століття і внаслідок якої комунікацію почали ототожнювати із соціальними структурами (Н. Луман (N. Luman), М. Кастельс (M. Kastel’s), Ю. Хабермас (Yu. Khabermas)). Основними ознаками інформаційної революції стали розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, мережевих комунікацій, виникнення мережі Інтернет та глобалізація сучасного суспільства.

Показано, що протягом останніх років ученими (С. Антонова, В. Виноградова, В. Коган, Б. Гершунський, Л. Білоусова та ін.) розглядаються різноманітні аспекти проблеми формування інформаційної культури суспільства, звертається увага на аспекти формування всебічно розвиненої, гармонійної особистості в умовах інформаційного суспільства.

Під інформаційною культурою суспільства розуміють сукупність досягнень у галузі інформатизації: ступінь задоволення людей наявною інформацією, рівень оснащеності комп’ютерною технікою та засобами зв’язку, кількість людей, які використовують інформаційні технології в повсякденному житті. Розрізняють інформаційну культуру суспільства та інформаційну культуру особистості. Інформаційна культура особистості є однією зі складових загальної культури людини, сукупністю її інформаційного світогляду та системи знань і умінь, що забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність з оптимального задоволення індивідуальних інформаційних потреб з використанням як традиційних, так і нових інформаційних технологій.

З’ясовано, що у 2000 р. започатковано Програму ЮНЕСКО «Інформація для всіх» – єдину міжурядову програму, яка повністю спрямована на досягнення всезагального доступу до інформації і знань в інтересах розвитку світової спільноти. Концепція Програми – формування уявлення про світ, де кожна людина має доступ до інформації, важливої саме для неї, де кожен має можливість і необхідні навички використання отриманої інформації для побудови більш досконалого суспільства. За Стратегічним планом дій Програми на 2008–2013 рр. основна увага приділяється п’яти основним пріоритетам: інформації з метою розвитку; інформаційній грамотності; збереженню інформації; інформаційній етиці; доступності інформації.

Проаналізовано сучасні освітні орієнтири запровадження інформаційних технологій у педагогічний процес вищих навчальних закладів загалом, зокрема в Україні, та виділено такі найактуальніші напрями розвитку цього глобального процесу: розвиток системи комп’ютерних комунікацій у галузі освіти і науки для забезпечення доступу до інформаційних ресурсів глобальних мереж; ефективне використання створених інформаційних ресурсів; інтеграція вищої школи у світову систему науки й освіти; удосконалення інформаційної інфраструктури вишів з метою створення сучасної програмно-технічної бази впровадження інформаційних технологій у педагогічний процес; удосконалення змісту педагогічного процесу з орієнтацією на широке впровадження сучасних інформаційних технологій у підготовці майбутніх фахівців.

З’ясовано, що інформатизація освіти як один із найважливіших засобів реалізації реформи системи вищої освіти та переходу до нових особистісно зорієнтованих технологій навчання є для України нагальною потребою. Згідно з Концепцією національної програми інформатизації, інформатизація освіти спрямовується на формування та розвиток інтелектуального потенціалу нації, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп’ютерних методів навчання та тестування, що надасть можливість вирішувати проблеми освіти на вищому рівні з урахуванням світових вимог.

Використання інформаційних технологій вимагає зміни традиційної схеми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах та орієнтації сучасної вищої освіти на формування майбутнього фахівця інноваційного типу, здатного реалізувати освітні стандарти, упроваджувати нові освітні технології, потребує ефективної організації та оновлення змісту професійної підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах, знаходження доцільних форм, методів та засобів її реалізації. Розвиток методів і організаційних форм навчання у вищій школі зумовлений можливостями сучасних інформаційних технологій як потужного інструменту, що відкриває кожній особистості доступ до практично необмеженого обсягу інформації та її аналітичного опрацювання й забезпечує «безпосереднє включення» в інформаційні потоки суспільства засобами мережевих технологій.

На підставі аналізу праць дослідників уточнено сутнісний зміст понять: «інформація», «комунікація», «компетентність», «компетенція».

Аналіз філософських та психолого-педагогічних джерел із проблеми дослідження дозволив виявити різні підходи до розуміння поняття «інформація» і з’ясувати, що воно використовується багатьма науками, але розглядається
по-різному: як дія – односторонній процес передачі інформаційних сигналів без здійснення зворотного зв’язку; як взаємодія – двосторонній процес обміну інформацією. Установлено, що поняття «комунікація» розглядається як двосторонній процес почергової передачі інформації від суб’єкта (джерела) до об’єкта (одержувача) інформації і навпаки. Термін «комунікація» має подвійне тлумачення: по-перше, це шлях сполучення, засіб зв’язку; по-друге, – обмін інформацією, спілкування, соціально обумовлений процес передачі інформації та обміну думками, почуттями між людьми в різних сферах пізнавально-трудової і творчої діяльності.

Особливу увагу в дослідженні приділено впливу змісту інформації на особистість та розглянуто синтаксичний, семантичний, гносеологічний, аксіологічний, праксеологічний, системний аспекти означеної проблеми.

Аналіз сучасної наукової літератури показав, що загальні проблеми формування компетентного фахівця висвітлено у працях І. Беха, А. Богуш, О. Гури, Г. Єльнікової, І. Зимньої, І. Зязюна, В. Кременя, О. Овчарук, Г. Сотської, С. Яланської та ін.; ґрунтовні наукові розробки теоретико-методичних засад упровадження компетентнісного підходу у вищій школі знайшли відображення в працях О. Браславської, В. Кузя, В. Коваль, О. Комар, Н. Кузьміної, М. Мартинюка, А. Маркова, Л. Мітіна, О. Овчарук, Л. Омельченко, О. Пометун, І. Рогальської-Яблонської, О. Савченко, С. Совгіри, Н. Тарасенкової, С. Шандрук, В. Шахова та ін.

На основі вивчення теоретичних засад проблеми дослідження було з’ясовано, що найбільшого поширення в науковій літературі набуло визначення компетентності як «сукупності знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовуючи інформацію». Поняття «компетентність» у широкому розумінні цього слова означає досконале знання своєї справи, сутності роботи, яка виконується, складних зв’язків, явищ і процесів, можливих способів і засобів досягнення окреслених цілей.

З’ясовано, що у наукових джерелах професійну компетентність розглядають як інтегральну характеристику професіоналізму, яка дозволяє визначити рівень підготовленості та здатність особистості успішно вирішувати професійні завдання і виконувати професійні обов’язки. Тому професійна компетентність є основним компонентом професіоналізму і визначальним фактором успішності реалізації соціальних та життєдіяльнісних функцій фахівця в інформаційному суспільстві.

Умотивовано, що відповідно до Закону України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» здійснюється модернізація професійної підготовки фахівців різних спеціальностей на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій і засобів навчання. У Законі України «Про освіту» та Національній стратегії розвитку освіти України у 2012–2021 рр. визначено, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку та набуття компетентності.

Під поняттям «інформаційно-комунікативна компетентність» розуміють систему знань та способів опрацювання різноманітної навчальної інформації, умінь роботи із сучасними інформаційними технологіями, досвіду та позитивної мотивації в їх застосуванні у процесі навчання молодого покоління з метою підвищення ефективності цього процесу. Виділяють такі структурні компоненти інформаційно-комунікативної компетентності: технологічний (використання засобів сучасних інформаційних технологій); експертний (критична оцінка інтелектуального і соціального потенціалу інформаційних технологій); організаційно-методичний (упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у педагогічний процес на різних етапах проведення заняття в рамках визначених моделей навчання); проектувальний (розробка педагогічних програмних засобів); пошуково-дослідницький (знаходження, відбір, організація, подання інформації); інноваційний (пристосовування до інновацій у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, оцінка їх та використання).

З’ясовано розуміння поняття «інформаційно-комунікативна компетентність майбутнього педагога» – це компетентність у сфері використання інформаційних і комунікаційних технологій, здатність випускника вищого навчального закладу самостійно здійснювати пошук, збирання, аналіз, представлення, передачу інформації, моделювання та проектування об’єктів і процесів, у тому числі – власну індивідуальну діяльність; моделювання та проектування роботи колективу; прийняття правильних рішень, творче розв’язання задач, що виникають у процесі діяльності; орієнтація в інформаційному середовищі, кваліфіковане використання сучасних засобів інформаційних і телекомунікаційних технологій у своїй практичній діяльності.

На основі теоретичного аналізу сучасної педагогічної науки дійшли висновку, що проблема формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців розглядається як якість особистості, що включає сукупність знань, умінь і навичок виконання різних видів інформаційної та комунікативної діяльності, пов’язана зі сферою його професійної діяльності та розглядається в таких аспектах: як складова професійної компетентності фахівця; як етап у становленні його інформаційної культури, інформаційної грамотності та інформаційної діяльності.

Визначено поняття «інформаційно-комунікативна компетентність майбутнього фахівця дошкільної освіти» – це інтегральна якість особистості, що визначає її здатність орієнтуватися в динамічному інформаційному просторі, здійснювати пошук, оцінку, зберігання й виконання різних видів інформаційної діяльності, розвивати комунікативні якості мовлення і спілкування та використовувати інформаційно-комунікаційні технології в умовах дошкільного навчального закладу.

У другому розділі – «Методологічні орієнтири формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти» – обґрунтовано методологічні підходи, що відображають взаємозв’язок та взаємообумовленість явищ і процесів формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутнього фахівця: системно-діяльнісний, особистісно зорієнтований, інтегративний, середовищний та компетентнісний.

Cистемно-діяльнісний підхід як визначальне, методологічне підґрунтя формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти передбачає системну організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі і становить єдність різних видів діяльності студентів (навчальної, навчально-професійної, науково-дослідної, інформаційної, комунікативної, соціокультурної та ін.).

Ефективність формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти в контексті системно-діяльнісного підходу досягається завдяки дотриманню таких позицій: студент є суб’єктом освіти; заохочується його бажання пізнавати, виявляти власну активність; забезпечується ефективність вибору форм самоосвіти у сфері інформаційно-комунікаційних технологій; педагогічний процес передбачає впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, за допомогою яких здійснюється розширення можливостей подання інформації та її опрацювання, а також забезпечується індивідуалізація й диференціація навчання, контроль і самоконтроль, моделювання та імітація досліджуваних об’єктів, процесів, явищ, розвитку пізнавальних інтересів студентів.

Професійна підготовка майбутніх фахівців дошкільної освіти на засадах особистісно зорієнтованого підходу дозволяє максимально розкрити всю багатогранність і неповторність індивідуальних особливостей кожного студента, що сприяє його самореалізації в мінливому інформаційно-комунікаційному середовищі. Орієнтація на здібності і схильності майбутнього фахівця дошкільної освіти, на рівень його початкової інформаційної підготовки, прагнення навчити його самостійно збирати інформацію, аналізувати та застосовувати на практиці, співвідносити її з реальним світом вимагають від викладачів вищої школи неординарного, творчого підходу до професійної діяльності. Особистісно зорієнтований підхід має свої особливості, що ґрунтуються на використанні в педагогічному процесі вишу інформаційно-комунікаційних технологій; визначення мети і завдань навчання, знаннях студентами способів досягнення поставленої мети; оволодінні базовою освітою; систематичному і науково підтвердженому виявленні динаміки процесу навчання і рівня засвоєних знань, умінь, навичок; інтегрованому використанні власного досвіду та формуванні на цій основі інформаційно-комунікативної компетентності майбутнього фахівця дошкільної освіти.

Інтегративний підхід орієнтує на високу якість професійної освіти і досягнення гарантованого результату навчання студентів; він спрямовує на формування особистості майбутнього професіонала через інтеграцію різних видів діяльності в процесі теоретичного і практичного навчання, максимально наближеного за змістом до умов професійної діяльності; вимагає розробки інтегрованої навчально-програмної документації і комплексного методичного забезпечення з використанням засобів інформаційно-комунікаційних технологій. Цей підхід реалізується під час вивчення інтегрованих курсів, окремих предметів чи навчальних дисциплін з освітньої галузі, коли цілісність знань формується завдяки інтеграції їх на основі спільних для всіх предметів понять, використанню інформаційно-комунікаційних технологій, застосуванню методів і форм навчання, контролю і корекції навчальних досягнень студентів, що сприяє формуванню у них інформаційно-комунікативної компетентності. До низки переваг цього підходу зараховано: системність у побудові навчального процесу та визначенні його змісту; забезпечення методично правильного узгодження всіх видів навчального процесу всередині кожного модуля і між ними, гнучкість структури; ефективний контроль знань студентів, виявлення перспективних напрямів науково-методичної роботи майбутнього фахівця дошкільної освіти.

Середовищний підхід у професійній підготовці майбутнього фахівця дошкільної освіти та формуванні його інформаційно-комунікативної компетентності відкриває можливість вільного вибору змісту й форм діяльності задля досягнення найбільшого успіху, найвищого самовираження в інформаційно-комунікаційному середовищі вищого навчального закладу, яке здатне забезпечувати формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти, якщо воно відповідає групам вимог (технічним, програмним, академічним, соціальним та вимогам до людських ресурсів).

Здійснений аналіз наукових поглядів досліджуваного поняття надав можливість визначити поняття «інформаційно-комунікаційне середовище вищого навчального закладу»: це системно організована сукупність інформаційного, комунікаційного, організаційного, методичного, технічного та програмного забезпечення, що сприяє виникненню й розвитку навчальної взаємодії між суб’єктами середовища з метою формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Упровадження компетентнісного підходу з проблеми формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти передбачає: визначення мети та змісту формування інформаційно-комунікативної компетентності; відображення завдань формування інформаційно-комунікативної компетентності у змісті освітніх галузей загалом та навчальних предметів зокрема; визначення блоків та етапів формування інформаційно-комунікативної компетентності, рівнів та показників її сформованості; розроблення системи контролю та рівня сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти. Продуктивність компетентнісного підходу в дошкільній освіті базується на тому, що процес набуття майбутніми фахівцями професійних знань і вмінь узгоджується з практичними потребами дошкільного навчального закладу, тобто передбачає практичну спрямованість професійної підготовки з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

У третьому розділі – «Сучасний стан дитинства в контексті впливу інформаційно-комунікаційних технологій» – проаналізовано специфіку становлення дитинства у сучасному інформаційному суспільстві; визначено ресурсні складові інформаційно-комунікаційного середовища дошкільного навчального закладу; визначено особливості впливу інформаційно-комунікаційних технологій на дітей дошкільного віку.

Умотивовано, що дитинство як соціально-культурний феномен та особливий значущий віковий період є предметом полідисциплінарного дослідження, у зв’язку з чим окреслилися історичний, соціогенетичний, етнографічний та психолого-педагогічний аспекти його вивчення (Ф. Арієс, В. Абраменкова, А. Богуш, Д. Ельконін, І. Кон, В. Мухіна, І. Рогальська-Яблонська, О. Савченко, О. Сухомлинська, В. Сухомлинський, Д. Фельдштейн та ін.).

Проблема дитинства як наукова категорія стала об’єктом наукових пошуків й перебуває полі зору багатьох наук (філософії, соціології, історії, психології, культурології, фізіології). Соціологія розглядає дитинство як частину соціальної структури суспільства. Як об’єкт спеціального соціологічного аналізу, дитинство в його структурному вираженні перебуває в центрі уваги зарубіжних дослідників (В. Абраменкова, Дж. Гарбаріно, К. Девіс, Дж. Квортруп, І. Кон, В. Кудрявцев, М. Осоріна, Д. Фельдштейн, С. Фріс). У психологічній науці існує кілька напрямів дослідження дитинства: загальний психологічний розвиток дитини (Л. Виготський, Л. Божович, Д. Ельконін, О. Запорожець, О. Кононко, Г. Люблінська, С. Холл); концепція навчання та розвитку дітей (Л. Венгер, В. Давидов, О. Дяченко, Е. Тондрайк, Ж. Піаже); проблема періодизації дитячого розвитку (Л. Виготський, Д. Ельконін).

Дослідження педагогічних аспектів сучасного дитинства супроводжується науковими розробками українських учених (А. Богуш, Л. Варяниця, Н. Гавриш, І. Звєрєва, О. Караман, О. Кононко, В. Кузь, С. Курінна, С. Литвиненко, І. Рогальська-Яблонська, Р. Пріма, Т. Степанова та ін.). Вони звертають увагу на те, що сьогодні в системі виховних інститутів (сім’я, ровесники, заклади освіти) неухильно зростає вплив новітніх інформаційних технологій, які проникають практично в усі сфери життя й діяльності сучасної дитини, вносять свої корективи у формування в них сучасної картини світу.

З’ясовано, що використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу перебуває в центрі уваги науковців (Н. Кириченко, О. Кореганов, Л. Марголіс, А. Іванов), які стверджують, що існує три підходи щодо застосування комп’ютера в дошкільному навчальному закладі, а саме: формування у дітей перших навичок роботи з ним; застосування комп’ютера як засобу навчання (читання, письмо, математика тощо); використання комп’ютера як засобу, що впливає на розвиток пізнавальних процесів дитини (мислення, уваги, уяви, пам’яті).

Проблема використання інформаційних технологій навчання дітей у дошкільних навчальних закладах розглядається сучасними науковцями (В. Бондаровська, О. Зваригіна, О. Кореганова, Н. Лисенко, В. Моторин, Г. Наєнко, С. Новосьолова, Т. Осипова, Ф. Петку, Л. Чайнова та ін.) у двох напрямах: упровадження у дидактику дошкільної освіти комп’ютерних технологій і педагогічних методів їх застосування (розробка структури занять, рекомендацій щодо санітарно-гігієнічних вимог, проблем безпеки з організації комп’ютерно-ігрового комплексу в дошкільних навчальних закладах); усебічний розвиток дітей в інформаційно-комунікаційному середовищі (оволодіння умінням вирішувати завдання конструктивної діяльності; формування просторових уявлень; розвиток логіко-математичних умінь, творчої активності; інтелектуальний, естетичний розвиток дитини).

Умотивовано, що інформаційно-комунікаційне середовище дошкільного навчального закладу охоплює всіх суб’єктів освітнього простору та визначає дидактичні принципи їхньої взаємодії, а також визначає ресурсні складові на трьох рівнях: на рівні матеріального ресурсного забезпечення – сучасні технічні засоби для широкого використання комп’ютерних технологій (комп’ютерні класи, видавничі центри), електронні бази програмно-педагогічних засобів (комп’ютерні навчальні, розвивальні програми та середовища, тренажери, електронні бібліотека, відеотека тощо), комп’ютерно-орієнтовані засоби навчання і навчальні середовища для дітей дошкільного віку; на рівні кадрового ресурсного забезпечення – вихователь, що володіє навичками роботи на персональному комп’ютері та вміє інтегрувати інформаційно-комунікаційні технології в реальний освітній простір; адміністрація дошкільного навчального закладу, що володіє сучасними комп’ютерними та інформаційними технологіями; на рівні інформаційного ресурсного забезпечення – підключення до мережі Інтернет, наявність сайту дошкільного навчального закладу, блогів адміністрації, вихователів та вузьких спеціалістів, електронна пошта закладу тощо.

Огляд наукових джерел засвідчив, що робота дитини з комп’ютером розпочинається із комп’ютерних ігор як специфічної форми спілкування «особистість–комп’ютер», у межах якої формується інтелект дитини. Комп’ютерна гра – це програмний засіб, що надає можливість спрямувати діяльність дитини на досягнення певної дидактичної мети в ігровій формі; за метою ігри умовно класифікується на такі підгрупи: розвивальні комп’ютерні (спрямовані на розвиток загальних розумових здібностей, пам’яті, мислення, уваги); навчальні комп’ютерні (спрямовані на ознайомлення з математичними поняттями, дидактичними уявленнями, основами систематизації, класифікації, синтезу, аналізу понять, навчання грамоти, читання); квести (містять приховані правила, тому слід підібрати ключ для розв’язання завдання); забави (мають розважальний характер); комп’ютерні діагностувальні (виявляють рівень знань, розвитку, здібностей або відхилень).

Визначено особливості впливу інформаційних технологій на дітей дошкільного віку: позитивні – ефективно засвоюється матеріал, виявляються прогалини у знаннях та створюється можливість їх усунення; розвиваються позитивні емоційні реакції, що сприяють корекції і розвитку психічних процесів; формується пізнавальна діяльність і прагнення досягати поставленої мети; негативні – гірше розвиваються лобові частини мозку, які регулюють самоконтроль, удосконалюють пам’ять, сприяють накопиченню знань; комп’ютер шкодить фізичному розвиткові дитини, оскільки є джерелом електромагнітних коливань; систематичне використання комп’ютера призводить до адинамії, порушення спілкування, формалізації знань; спонукає до зриву адаптаційних можливостей організму дитини й створює передумови для формування патологій; впливає на «згорання» пізнавальних інтересів, зниження тонусу і якості інтелектуальної діяльності, «лінивість» психіки; систематичні контакти з віртуальною агресією знижують рівень вразливості на ситуації такого типу; ізольованість, ослаблення емоційних реакцій. З’ясовано, що використання інформаційних технологій у дошкільному навчальному закладі не замінює звичайних занять, а доповнює їх, установлює змістовні зв’язки між системами знань. Це збагачує педагогічний процес дошкільного навчального закладу новими можливостями, спонукає до пізнавальної активності та сприяє успішній соціалізації дітей дошкільного віку в інформаційному просторі.

У четвертому розділі – «Інформаційно-комунікативна компетентність майбутніх фахівців дошкільної освіти: теорія і практика» – проаналізовано стан формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти; розкрито сутність, зміст, структуру, визначено критерії, показники та рівні сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти; висвітлено логіку проведення, методику організації та результати констатувального експерименту.

Аналіз навчальних планів та робочих програм напряму підготовки 6. 010101 «Дошкільна освіта», спеціальності 7.01010101 «Дошкільна освіта» та 8. 01010101 «Дошкільна освіта» показав, що основні навчальні дисципліни («Дошкільна педагогіка», «Психологія дитяча», «Теорія та методика формування елементарних математичних уявлень», «Інноваційні технології дошкільної освіти», «Методика ознайомлення дітей із суспільним довкіллям», «Художня праця та основи дизайну», «Педагогічні технології розвитку мовлення», «Актуальні проблеми сучасних досліджень дошкільної педагогіки» та ін.), які вивчають студенти, мають певний потенціал для формування у них інформаційно-комунікативної компетентності. Однак аналіз стану викладання цих навчальних дисциплін показує недостатнє забезпечення інформаційної діяльності майбутнього фахівця. Зміст навчальних дисциплін потребує підсилення педагогічних аспектів формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти.

З’ясовано, що інформаційно-комунікативна компетентність майбутнього фахівця дошкільної освіти розглядається, з одного боку, як складова його професійної компетентності, а з іншого – як складова інформаційної культури, інформаційної грамотності та інформаційної діяльності особистості педагога. Інформаційна культура особистості є інтегральним показником рівня її досконалості в інформаційній сфері діяльності. Основою інформаційної (медіа) культури особистості є знання про інформаційне середовище, закони його функціонування та розвитку; уміння орієнтуватися в безмежному просторі різноманітних повідомлень і даних, раціонально використовувати засоби сучасних комп’ютерних технологій для задоволення інформаційних потреб. Інформаційна грамотність особистості – це наявність знань і вмінь для правильної ідентифікації інформації, необхідної для виконання певного завдання або вирішення певної проблеми; ефективного пошуку інформації, її інтерпретації й аналізу, оцінки достовірності, зокрема, дотримання етичних норм і правил використання отриманої інформації; передачі інформації та представлення результатів її аналізу іншим в адаптованому для них вигляді; використання інформації для отримання нових знань. Інформаційна діяльність майбутнього фахівця дошкільної освіти, пов’язана з передачею і обміном інформацією, носить інформаційно-комунікативний характер.

Визначено критерії та показники сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти, а саме: пізнавально-когнітивний критерій (із показниками – сукупність знань, що відображають ступінь обізнаності з інформаційно-комунікаційними технологіями і науково-методичними основами їх використання у професійній діяльності в дошкільному навчальному закладі; здатність довільно регулювати власну пізнавальну діяльність та відбирати інформацію з усієї сукупності інформаційних ресурсів; здатність визначати педагогічну доцільність використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності, розробляти, застосовувати електронні дидактичні і педагогічні програмні засоби в роботі з дітьми дошкільного віку); соціально-комунікативний критерій (із показниками – вміння встановлювати педагогічно доцільні взаємини в системі «вихователь–дитина–діти» в умовах інформаційно-комунікаційного середовища дошкільного навчального закладу; уміння професійно використовувати засоби інформаційно-комунікаційних технологій для обміну та поширення передових педагогічних технологій; уміння створювати атмосферу творчості і позитивного ставлення до використання комп’ютера в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу); гностично-розвивальний критерій (із показниками – уміння відбирати програмні засоби, необхідні для підготовки навчальних матеріалів для майбутньої професійної діяльності в дошкільному навчальному закладі; вміння створювати текстові і графічні документи, формувати запити до бази даних, діяти за зразком, використовуючи комп’ютер як педагогічний і технічний засіб; уміння здійснювати адекватну самооцінку, розвивати здібності самостійно бачити проблему і долати труднощі в оволодінні інформаційно-комунікативними технологіями); діяльнісно-технологічний критерій (із показниками – уміння добирати професійно орієнтовані завдання, педагогічні ситуації; уміння аналізувати можливості сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та різних видів діяльності: інформаційно-навчальної, дослідницької діяльності вихованців і власної з пошуку, обробки та надання необхідної інформації, оцінки отриманої інформації та педагогічних програмних засобів навчального призначення; уміння застосовувати різні моделі використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі та технологічно представляти свій педагогічний досвід у дошкільному навчальному закладі).

Окреслені критерії та показники дали можливість схарактеризувати рівні сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти: високий, достатній, задовільний і низький.

Майбутні фахівці дошкільної освіти із високим рівнем сформованості інформаційно-комунікативної компетентності володіють ґрунтовними знаннями в сфері інформаційно-комунікаційних технологій та науково-методичними основами їх використання у професійній діяльності дошкільного навчального закладу, можуть довільно регулювати власну пізнавальну діяльність, професійно відбирати та використовувати програмні засоби в роботі з дітьми дошкільного віку. Вони вміють встановлювати педагогічно доцільні взаємини в системі «вихователь–дитина–діти», професійно використовувати інформаційно-комунікаційні засоби та створювати атмосферу творчості й позитивного ставлення до застосування комп’ютера в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу. Для них характерне вміння створювати текстові і графічні документи, формувати запити до бази даних, здійснювати адекватну самооцінку, визначати проблему та долати труднощі в оволодінні інформаційно-комунікаційними технологіями. Їм притаманне вміння досконало аналізувати можливості інформаційно-комунікаційних технологій і різних видів діяльності, використовувати їх у навчальному процесі та технологічно представляти свій педагогічний досвід у дошкільному навчальному закладі.

Майбутні фахівці дошкільної освіти достатнього рівня сформованості інформаційно-комунікативної компетентності вирізняються сформованими знаннями у сфері інформаційно-комунікаційних технологій і науково-методичних основ їх використання у професійній діяльності дошкільного навчального закладу, володіють здатністю довільно регулювати власну пізнавальну діяльність, відбирати та використовувати програмні засоби в роботі з дітьми дошкільного віку. Їм притаманна здатність встановлювати педагогічно доцільні взаємини в системі «вихователь–дитина–діти», але не завжди професійно можуть використовувати інформаційно-комунікаційні засоби та створювати атмосферу творчості й позитивного ставлення до застосування комп’ютера в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу. Для них характерне вміння створювати текстові і графічні документи, але не завжди правильно можуть сформувати запити до бази даних, здійснити самооцінку, визначити проблему та самостійно подолати труднощі в оволодінні інформаційно-комунікаційними технологіями. Вони володіють здатністю аналізувати можливості інформаційно-комунікаційних технологій і різних видів діяльності, використовувати їх у навчальному процесі та технологічно представляти свій педагогічний досвід у дошкільному навчальному закладі.

Майбутні фахівці дошкільної освіти із задовільним рівнем сформованості інформаційно-комунікативної компетентності вирізняються вибірково сформованими знаннями в сфері інформаційно-комунікаційних технологій та науково-методичних основ їх використання у професійній діяльності в дошкільному навчальному закладі, не завжди можуть довільно регулювати власну пізнавальну діяльність, у них виникають труднощі у відборі та використанні програмних засобів у роботі з дітьми дошкільного віку. Вони не завжди можуть встановлювати педагогічно доцільні взаємини в системі «вихователь–дитина–діти», їм складно професійно використовувати інформаційно-комунікаційні засоби та позитивно ставитися до застосування комп’ютера в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу. Для них є характерними труднощі у створенні текстових і графічних документів, систематично допускають помилки у формуванні запитів до бази даних. Вони частково володіють здатністю аналізувати можливості інформаційно-комунікаційних технологій і різних видів діяльності, використовувати їх у навчальному процесі та технологічно представляти свій педагогічний досвід у дошкільному навчальному закладі.

Майбутні фахівці дошкільної освіти із низьким рівнем сформованості інформаційно-комунікативної компетентності властивий студентам, які не мають знань в сфері інформаційно-комунікаційних технологій та науково-методичних основ їх використання у професійній діяльності в дошкільному навчальному закладі, не вміють довільно регулювати власну пізнавальну діяльність, відбирати та використовувати програмні засоби в роботі з дітьми дошкільного віку. Вони самостійно не можуть встановлювати педагогічно доцільні взаємини в системі «вихователь–дитина–діти», не проявляють бажання професійно використовувати інформаційно-комунікаційні засоби, працюють у репродуктивній атмосфері і не бажають застосовувати комп’ютер в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу. Не вміють самостійно створювати текстові і графічні документи, формувати запити до бази даних, здійснювати адекватну самооцінку, визначати проблему та долати труднощі в оволодінні інформаційно-комунікаційними технологіями. Вони не володіють здатністю аналізувати можливості інформаційно-комунікаційних технологій і різних видів діяльності, використовувати їх у навчальному процесі та технологічно представляти свій педагогічний досвід у дошкільному навчальному закладі.

За результатами виконання студентами серії діагностичних завдань на констатувальному етапі дослідження з’ясовано, що на високому рівні сформованості інформаційно-комунікативної компетентності перебували 7,5 % майбутніх фахівців експериментальної і 7,2 % майбутніх фахівців контрольної груп; на достатньому рівні сформованості інформаційно-комунікативної компетентності перебувало 9,9 % майбутніх фахівців експериментальної і 10,3 % майбутніх фахівців контрольної груп. Переважна більшість майбутніх фахівців дошкільної освіти перебували на задовільному і низькому рівнях: на задовільному рівні сформованості інформаційно-комунікативної компетентності – 17,2 % (ЕГ) і 17,3 % (КГ) майбутніх фахівців дошкільної освіти; на низькому – 65,4 % (ЕГ) і 65,2 % (КГ) респондентів.

У п’ятому розділі – «Експериментально-дослідна робота з формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти» – розроблено й апробовано структурно-процесуальну модель, педагогічні умови та експериментальну методику формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти; здійснено порівняльну характеристику рівнів сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти; узагальнено та статистично перевірено результати експериментального дослідження.

На формувальному етапі дослідження було розроблено і зреалізовано структурно-процесуальну модель формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти, що охоплює три взаємопов’язаних блоки: методологічно-цільовий, змістово-операційний, результативний (рис. 1).

Методологічно-цільовий блок моделі охоплює системно-діяльнісний, особистісно зорієнтований, інтегративний середовищний, компетентнісний підходи та принципи: науковості, доступності, послідовності й систематичності навчання, наочності змісту і діяльності, активності й самостійності, свідомості, індивідуалізації і колективності навчання.

Змістово-операційний блок формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти обіймає чотири взаємопов’язаних етапи: інформаційно-орієнтувальний, когнітивно-розвивальний, діяльнісно-трансформувальний, креативно-творчий, кожен із яких мав відносно стабільні часові відрізки професійної підготовки та відповідав конкретній меті, що забезпечувалася змістом навчальних завдань, визначених форм і методів формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти, а також відповідні педагогічні умови.

Результативний блок моделі презентує критерії, показники та рівні сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти. Результатом є сформованість інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Визначено та схарактеризовано педагогічні умови формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти: інформаційно-комунікативна спрямованість професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти; підсилення позитивної мотивації й інтересу майбутніх фахівців дошкільної освіти до формування інформаційно-комунікативної компетентності у процесі вивчення навчальної дисципліни «Комп’ютерні технології в роботі з дітьми»; забезпечення інтегративних зв’язків інформаційно-комунікаційного і педагогічного складників змісту підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти; взаємозв’язок інтерактивного навчання, самостійної й індивідуальної роботи майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Формувальний експеримент відбувався упродовж чотирьох етапів: інформаційно-орієнтувального, когнітивно-розвивального, діяльнісно-трансформувального, креативно-творчого, кожен із яких мав відносно стабільні часові відрізки професійної підготовки та відповідав конкретній цільовій настанові, що забезпечувалася змістом навчальних завдань.

Рис. 1. Структурно-процесуальна модель формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти

Метою першого – інформаційно-орієнтувального – етапу було ознайомити майбутніх фахівці дошкільної освіти із системою знань, що відображають їхню обізнаність із інформаційно-комунікаційними технологіями і науково-методичними основами їх використання у професійній діяльності у дошкільному навчальному закладі, сформувати уміння довільно регулювати власну пізнавальну діяльність та визначати педагогічну доцільність використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності.

Зреалізовано педагогічну умову – інформаційно-комунікативна спрямованість підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти. Формами і методами реалізації окресленої мети стали: лекції (слайд-лекція «Педагогічна наука і засоби сучасних інформаційно-комунікативних технологій навчання», лекція-презентація «Історія виникнення інформаційно-комунікаційних технологій», лекція-нарада «Сучасні напрями використання комп’ютерних технологій у дошкільній освіті», лекція-конференція «Формування інформаційної культури майбутніх фахівців дошкільної освіти», бінарна лекція «Упровадження комп’ютерних технологій у навчальний процес»; практичні заняття («Особливості формування елементарних математичних уявлень дітей засобами інформаційно-комунікаційних технологій», «Сучасні інформаційні технології і традиційні засоби навчання»); лабораторне заняття «Розвиток почуття кольору та композиції засобами комп’ютерної програми»; самостійна робота творчо-пошукового характеру; інтерактивна вправа «Передбачення»; рольова гра «Крокуємо комп’ютерними сходинками»; семінар-дискусія «Формування інформаційно-комунікативної компетентності педагогічних кадрів у системі дошкільної освіти»; дидактична гра «Медіатехнології в сучасному дошкільному навчальному закладі»; гра з правилами «Конкурс на посаду фахівця-комп’ютерника»; комп’ютерні програми (Paint, Adobe Photoshop, Microsoft Power Point, Microsoft Front Page); виступи на семінарі-конференції «Перша міжнародна конференція вихователів»; майстер-клас «Я починаю розмову».

Метою другого – когнітивно-розвивального етапу – було сформувати у майбутніх фахівців дошкільної освіти вміння встановлювати педагогічно доцільні взаємини в системі «вихователь–дитина–діти» в умовах інформаційно-комунікаційного середовища дошкільного навчального закладу, професійно використовувати засоби інформаційно-комунікаційних технологій для обміну та поширення передових педагогічних технологій, створювати атмосферу творчості і позитивного ставлення до використання комп’ютера в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу. На цьому етапі зреалізовано педагогічну умову – підсилення позитивної мотивації та інтересу майбутніх фахівців дошкільної освіти до формування інформаційно-комунікативної компетентності у процесі вивчення навчальної дисципліни «Комп’ютерні технології в роботі з дітьми». Названу дисципліну включено до варіативної частини навчального плану освітньо-професійної програми за напрямом / спеціальністю підготовки майбутніх фахівців «Дошкільна освіта». Її зміст має теоретико-методологічне, організаційно-методичне і практико-орієнтоване спрямування, реалізується у таких змістових модулях: «Сучасний стан використання практичної комп’ютеризації процесу навчання в дошкільному навчальному закладі» (Теми: Історія виникнення комп’ютерних технологій в освіті; Основи організації кабінету інформаційно-комп’ютерних технологій навчання в дошкільному навчальному закладі); «Інформаційно-комунікативні технології та їх роль в освітньому процесі дошкільного навчального закладу» (Теми: Вплив інформаційно-комп’ютерних технологій на дітей дошкільного віку; Організація навчання комп’ютерної грамоти дітей у дошкільному закладі; «Інформаційно-комунікативне середовище як складова педагогічного процесу дошкільного навчального закладу; Теорія комп’ютерної гри); «Інформаційно-комунікативна компетентність вихователя дошкільної установи» (Теми: Інформаційно-комунікативна компетентність вихователя дошкільної установи; Практика використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності вихователя).

Мета досягалася під час викладання лекційних занять («Інформаційно-комунікаційне середовище як складова педагогічного процесу дошкільного навчального закладу», «Провідні фактори впливу комп’ютерних технологій на дітей дошкільного віку», «Розвиток пізнавальної активності дітей засобами інформаційних технологій», «Комп’ютерні ігри та їх місце в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу», «Використання інформаційно-комунікаційних технологій у методичній роботі дошкільної установи»); практичних занять («Створення газетної публікації», «Класифікація навчально-ігрових програм для дітей»). Серед провідних форм і методів реалізації на цьому етапі були такі: комп’ютерні програми (Microsoft Office (Power Point, Microsoft Word, Microsoft Publisher), Windows Movie Maker, Scratch, Opera (або Internet Explorer); дискусії («Особливості використання інформаційно-комунікаційних технологій у роботі з дітьми», «Комп’ютер як засіб навчання та об’єкт вивчення на заняттях», «Технічні засоби для забезпечення різних форм занять з використанням інформаційно-комунікаційних технологій у дошкільному навчальному закладі», «Психолого-педагогічні вимоги до комп’ютерних ігор», «Розробка та впровадження педагогічних програмних засобів у педагогічний процес дошкільного навчального закладу»; ігри (комп’ютерні ігри «Абетка», «Побудуй місто», «Веселий клоун», «Фантастичні тварини», «Жабеня», «Зоряні пірати», «Лінгвістон», «Місто пригод», «Правила руху», «Розмова по телефону», «Розфарбуй прапори», «Десять мавпочок», «Вчимося рахувати», «Пласкі фігури», «Об’ємні фігури», «Математика з Алладіном», «Алі-Баба та сорок розбійників», «Fredi Fish», «Арт-студія», «У гостини до матусі Гуски»), ігри-стимулятори («Спробуй ще раз», «Подумай», «Чудово»); тренінг «Подорож ІКТ-країною»; конкурси («Запитання для кмітливих», «Третій зайвий»).

Метою третього – діяльнісно-трансформувального – етапу було сформувати у майбутніх фахівців дошкільної освіти вміння відбирати програмні засоби, необхідні для підготовки навчальних матеріалів для професійної діяльності в дошкільному навчальному закладі, створювати текстові графічні документи, формувати запити до бази даних, працювати за зразком, використовуючи комп’ютер як педагогічний і технічний засіб, здійснювати адекватну самооцінку, розвивати здібності самостійно бачити проблему і долати труднощі в оволодінні інформаційно-комунікаційними технологіями.

Зреалізовано педагогічну умову – забезпечення інтегративних зв’язків інформаційно-комунікаційного і педагогічного складників змісту підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти. Формами і методами досягнення окресленої мети стали: навчально-методичний проект «Інформаційно-комунікаційне середовище дошкільного навчального закладу» із складниками («Навчально-методичний комплекс», «Організація навчальної діяльності студентів засобами інформаційно-комунікаційних технологій», «Використання програмного забезпечення», «Застосування комп’ютерних програм у практичній діяльності», «Інтернет-репозитарій дошкільного навчального закладу»); практична робота «Створення і зберігання текстового документа»; вправи («Інтернет-скарбничка для вихователя», «Програмне забезпечення»); творче завдання «Пошук»; ділова гра «Експертна оцінка інформаційно-комунікативної діяльності майбутнього вихователя»; майстер-клас «Плюмін педагогічних програмних засобів для дошкільнят»; комп’ютерні програми (Microsoft Office, Microsoft Word, Microsoft Power Pаint, Microsoft Excel, Microsoft OneNote); консультації («Інформаційно-комунікаційні технології як інструмент педагогічної діяльності», «Дошкільник і комп’ютер», «Профілактика стомлюваності при роботі за комп’ютером»); семінари-практикуми («Інформатика та інформація», «Основні пристрої апаратної інформаційної системи», «Ази Microsoft Word», «Ознайомлення з програмою Microsoft PowerPoint», «Прикладні можливості Microsoft Excel»); самостійна робота творчо-пошукового характеру: базовий набір Інтернет послуг (електронна пошта (e-mail), телеконференції (usenet), відеоконференці, публікації власної інформації, створення власної домашньої сторінки (homepage) і розміщення її на Web-сервері, довідкові каталоги (Yahoo!, InfoSeek/UltraSmart, LookSmart, Galaxy), пошукові системи (Alta Vista, HotBob, Open Text, WebCrawler, Excite), розмова в мережі (Chat)), розробка конспектів «Тематичні конспекти занять для дітей».

Метою четвертого – креативно-творчого – етапу була апробація набутого досвіду з означеної проблеми під час педагогічної практики у дошкільному навчальному закладі. Було зреалізовано таку педагогічну умову – взаємозв’язок інтерактивного навчання, самостійної й індивідуальної роботи майбутніх фахівців дошкільної освіти. На цьому етапі було репрезентовано форми та методи, як-от: педагогічна практика в дошкільному навчальному закладі; відео-звіти («Педагогічна практика в дошкільному навчальному закладі», «Інформаційно-комунікаційне середовище дошкільного навчального закладу»); програми: комп’ютерні програми (Microsoft Paint, Microsoft Word, Microsoft Publisher, Windows Movie Maker), ігрова програма «Рожева зебра»; вправи («Інформаційно-комунікативна компетентність майбутнього фахівця дошкільної освіти», «Майстри-креслярі», «Інформаційна група», «Моя комп’ютерна документація»); створення електронної документації («Щоденник вихователя», «Книга відомостей про дітей та їхніх батьків»); комп’ютерні презентації («Комп’ютерні технології як засіб навчання грамоти дітей», «Дитина в сучасному медіапросторі», «Сучасні інформаційні технології в дошкільному навчальному закладі»; електронне портфоліо дитини «Особистість зростає»); майстер-клас «Захопливий світ Інтернету».

На прикінцевому етапі дослідження за визначеними критеріями і показниками було здійснено оцінювання рівнів сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти та порівняльний аналіз результатів дослідження на констатувальному (КЕ) та прикінцевому (ПЕ) етапах за рівнями (табл. 1).

Таблиця 1

Порівняльні результати рівнів сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти на констатувальному та прикінцевому етапах експерименту (у %)

Рівні сформованості	ЕГ		Динаміка	КГ		Динаміка
Рівні сформованості	КЕ	ПЕ	Динаміка	КЕ	ПЕ	Динаміка
Високий	7,5	29,4	+ 21,9	7,2	11,2	+ 4,0
Достатній	9,9	26,0	+ 16,1	10,3	12,4	+ 2,1
Задовільний	17,2	19,7	+ 2,5	17,3	18,7	+ 1,4
Низький	65,4	24,9	– 40,5	65,2	57,7	– 7,5

Як бачимо з таблиці, кількість майбутніх фахівців дошкільної освіти із сформованою інформаційно-комунікативною компетентністю значно зросла в експериментальній групі після проведення прикінцевого етапу експерименту, порівняно з констатувальним етапом. Так, до високого рівня сформованості інформаційно-комунікативної компетентності після проведеного формувального експерименту в експериментальній групі віднесено 29,4 % майбутніх фахівців дошкільної освіти, порівняно з 7,5 % майбутніх фахівців до проведення формувальної роботи; до достатнього – відповідно 26,0 % (9,9 % майбутніх фахівців було до проведення формувальної роботи); до задовільного – 19,7 % (було 17,2 % респондентів); до низького – відповідно, 24,9 % порівняно з 65,4 % майбутніх фахівців до проведення формувальної роботи.

Натомість, у контрольній групі також відбулися зміни, але не суттєві. Так, до високого рівня сформованості інформаційно-комунікативної компетентності за результатами прикінцевого зрізу віднесено (11,2 %) майбутніх фахівців дошкільної освіти, порівняно з 7,2 % на констатувальному етапі; до достатнього – 12,4 % і (було 10,3 %); до задовільного – 18,7 % (було 17,3 %); відповідно, до низького – 57,7 %, порівняно із 65,2 % майбутніх фахівців.

На основі одержаних результатів було зроблено оцінку статистичної значущості розбіжностей характеристик за всіма критеріями в експериментальній та контрольній групі. Коефіцієнт експериментальної групи збільшився і дорівнює 4,891, контрольної групи – 4,671. Достовірність розбіжностей характеристик за всіма критеріями в експериментальній та контрольній групі після закінчення експерименту склала 95 % (розрахунковий t-критерій Стьюдента дорівнює в експериментальній групі – 4,891 при критичному значенні 4,30). Тому є підстави стверджувати, що проведений статистичний аналіз отриманих експериментальних даних за всіма критеріями сформованості інформаційно-комунікативної компетентності може слугувати достатнім доказом ефективності розробленої структурно-процесуальної моделі та експериментальної методики формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і практичне розв’язання актуального завдання професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти, що виявляється в обґрунтуванні теоретичних і методичних засад, перевірці ефективності розробленої структурно-процесуальної моделі та експериментальної методики формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти на засадах системно-діяльнісного, особистісно зорієнтованого, інтегрованого, середовищного і компетентнісного підходів. Результати наукового пошуку засвідчили досягнення мети, виконання сформульованих завдань і послугували підставою для низки аргументованих висновків.

Визначено й науково обґрунтовано теоретико-методичні та концептуальні засади формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі їхньої фахової підготовки у вищому навчальному закладі з позицій системно-діяльнісного, особистісно зорієнтованого, інтегрованого, середовищного і компетентнісного підходів. Встановлено, що системно-діяльнісний підхід забезпечив організацію навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, за якої головна увага приділялася активній, різнобічній, продуктивній, максимально самостійній навчально-пізнавальній діяльності майбутнього фахівця дошкільної освіти. Особистісно зорієнтований підхід дозволив максимально розкрити всю багатогранність і неповторність індивідуальних особливостей майбутнього фахівця дошкільної освіти, що надасть йому можливість самореалізації в мінливому інформаційно-комунікаційному середовищі вищого навчального закладу. За інтегративним підходом відбулася орієнтація на якість професійної освіти і досягнення гарантованого результату навчання, формування особистості майбутнього професіонала через інтеграцію різних видів діяльності в процесі теоретичного і практичного навчання, максимально наближеного за змістом до умов професійної діяльності. Середовищний підхід у професійній підготовці майбутнього фахівця дошкільної освіти забезпечив можливість вільного вибору змісту й форм діяльності, яка дозволила йому досягнути найбільшого успіху, найвищого самовираження у професійній діяльності з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Компетентнісний підхід дозволив визначити інформаційно-комунікативну компетентність майбутніх фахівців дошкільної освіти як обов’язкову у системі професійних компетентностей майбутнього фахівця дошкільної освіти, що визначає його вміння використовувати інформаційно-комунікаційні технології та створювати інформаційно-комунікаційне середовище в дошкільному навчальному закладі.
Розкрито сутність феномену «інформаційно-комунікативна компетентність майбутніх фахівців дошкільної освіти», яку розуміємо як інтегральну якість особистості, що визначає її здатність орієнтуватися в динамічному інформаційному просторі, здійснювати пошук, оцінку, зберігання й виконання різних видів інформаційної діяльності, розвивати комунікативні якості мовлення і спілкування та використовувати інформаційно-комунікаційні технології в умовах дошкільного навчального закладу. Інформаційно-комунікативна компетентність майбутнього фахівця дошкільної освіти розглядається, з одного боку, як складова його професійної компетентності, а з іншого, як складова інформаційної культури, інформаційної грамотності та інформаційної діяльності педагога.

Схарактеризовано функції інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти: пізнавальну (спрямовану на систематизацію знань, на пізнання і самопізнання людиною самої себе); комунікативну (носіями якої є «паперові та електронні» носії інформації педагогічного програмного комплексу); адаптивну (дозволяє адаптуватися до умов життя і діяльності в інформаційному суспільстві); нормативну (як систему моральних та юридичних норм і вимог в інформаційному суспільстві); оціночну (інформативну) (активізує вміння орієнтуватися в потоках різноманітної інформації).

Уточнено сутність понять: «інформатизація освіти» – це сукупність взаємопов’язаних процесів (організаційних, управлінських, науково-технічних, навчальних, виховних), що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб усіх учасників освітнього процесу; «інформаційні технології» – це комплекс взаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих опрацюванням і збереженням інформації; обчислювальну техніку та методи організації і взаємодії з людьми й виробничим устаткуванням, практичні додатки, а також пов’язані з усім цим соціальні, економічні і культурні проблеми; «інформаційна культура особистості» – інтегральний показник рівня її досконалості в інформаційній сфері діяльності; «інформатична компетенція дитини» – обізнаність дитини з комп’ютером, спеціальною термінологією та способами керування ним, що дозволяє їй розуміти і використовувати елементарні прийоми роботи з комп’ютером у процесі виконання ігрових та навчально-розвивальних програм та вміння дотримуватись правил безпечної поведінки під час роботи з комп’ютером; «інформаційно-комунікаційне середовище дошкільного навчального закладу» – це простір життєдіяльності сучасної дитини, де інформаційно-комунікаційні технології стають потужнім засобом її соціалізації в інформаційному просторі.

Визначено особливості впливу інформаційних технологій на дітей дошкільного віку: позитивні – ефективно засвоюється матеріал, виявляються прогалини у знаннях та створюється можливість їх усунення; розвиваються позитивні емоційні реакції, що сприяють корекції і розвитку психічних процесів; формується пізнавальна діяльність і прагнення досягати поставленої мети; негативні – гірше розвиваються лобові частини мозку, які регулюють самоконтроль, удосконалюють пам’ять, сприяють накопиченню знань; комп’ютер шкодить фізичному розвиткові дитини, оскільки є джерелом електромагнітних коливань; систематичне використання комп’ютера призводить до адинамії, порушення спілкування, формалізації знань; спонукає до зриву адаптаційних можливостей організму дитини і створює передумови для формування патологій; впливає на «згорання» пізнавальних інтересів, зниження тонусу і якості інтелектуальної діяльності, «лінивість» психіки; систематичні контакти з віртуальною агресією знижують рівень вразливості на ситуації такого типу; ізольованість, ослаблення емоційних реакцій.

Визначено критерії формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти з показниками: пізнавально-когнітивний (сукупність знань, що відображають ступінь обізнаності із інформаційно-комунікаційними технологіями і науково-методичними основами їх використання в майбутній професійній діяльності дошкільного навчального закладу; здатність довільно регулювати власну пізнавальну діяльність та відбирати інформацію з усієї сукупності інформаційних ресурсів; здатність визначати педагогічну доцільність використання інформаційно-комунікаційних технологій у майбутній професійній діяльності дошкільного навчального закладу, розробляти, застосовувати електронні дидактичні і педагогічні програмні засоби в роботі з дітьми дошкільного віку); соціально-комунікативний (уміння встановлювати педагогічно доцільні відносини в системі «вихователь–дитина–діти» в умовах інформаційно-комунікаційного середовища дошкільного навчального закладу; уміння професійно використовувати засоби інформаційно-комунікаційних технологій для обміну та поширення передових педагогічних технологій; уміння створювати атмосферу творчості і позитивного ставлення до використання комп’ютера в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу); гностично-розвивальний (уміння відбирати програмні засоби, необхідні для підготовки навчальних матеріалів для майбутньої професійної діяльності в дошкільному навчальному закладі; вміння створювати текстові і графічні документи, формувати запити до бази даних, діяти за зразком, використовуючи комп’ютер як педагогічний і технічний засіб; уміння здійснювати адекватну самооцінку, самостійно бачити проблему і долати труднощі в оволодінні інформаційно-комунікаційними технологіями); діяльнісно-технологічний (уміння добирати професійно орієнтовані завдання, педагогічні ситуації, спрямовані на позитивну мотивацію, оволодіння інформаційно-комунікаційними технологіями; вміння аналізувати можливості сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та різних видів діяльності: інформаційно-навчальної, дослідницької діяльності вихованців і власної з пошуку, обробки та надання необхідної інформації, експертної оцінки отриманої інформації та педагогічних програмних засобів навчального призначення; вміння застосовувати різні моделі використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі та технологічно представляти свій педагогічний досвід у дошкільному навчальному закладі).

Схарактеризовано рівні сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти: високий, достатній, задовільний і низький.

Визначено педагогічні умови формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти: інформаційно-комунікативна спрямованість професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти; підсилення позитивної мотивації й інтересу майбутніх фахівців дошкільної освіти до формування інформаційно-комунікативної компетентності в процесі вивчення навчальної дисципліни «Комп’ютерні технології в роботі з дітьми»; забезпечення інтегративних зв’язків інформаційно-комунікаційного і педагогічного складників змісту підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти; взаємозв’язок інтерактивного навчання, самостійної й індивідуальної роботи майбутніх фахівців дошкільної освіти.
Розроблено й апробовано структурно-процесуальну модель, яка складається із сукупності взаємопов’язаних блоків (методично-цільового, змістово-операційного, результативного) і реалізується на інформаційно-орієнтувальному, когнітивно-розвивальному, діяльнісно-трансформувальному, креативно-творчому етапах, та експериментальну методику формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти, що ґрунтується на взаємодії системно-діяльнісного, особистісно зорієнтованого, інтегративного, середовищного та компетентнісного підходів до формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти, цілеспрямованому використанні традиційних, інформаційних, комунікативних та інноваційних форм, методів та прийомів навчання.

На інформаційно-орієнтувальному етапі майбутніх фахівців дошкільної освіти було озброєно теоретичними знаннями, що відображають обізнаність із інформаційно-комунікаційними технологіями і науково-методичними основами їх використання в дошкільному навчальному закладі. Відбувалося поєднання лекційної форми навчання з систематичною самостійною роботою студентів, теоретичної підготовки із практичним застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій; застосовано підготовку доповідей, виступів і повідомлень з окремих питань, формували вміння виступати перед аудиторією, використовуючи медійні засоби; прищеплювали інтерес до науково-дослідної роботи, використання теоретичних знань для розв’язання практичних завдань із проблеми формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти, навчали самостійно формулювати проблеми і здійснювати пошук шляхів їх розв’язання засобами інформаційно-комунікаційних технологій.

На когнітивно-розвивальному етапі відбувалося інтенсивне формування знань і умінь з пошуку, обробки, передачі та збереження інформації, яка становить інформаційно-комунікативну основу майбутньої професійної діяльності в дошкільному навчальному закладі, за рахунок упровадження в навчальний процес вищого навчального закладу навчальної дисципліни «Комп’ютерні технології в роботі з дітьми». Було проведено лекції та практичні заняття з використанням мультимедійних засобів, методів активного навчання, дискусії-обговорення, диспути, тренувальні вправи, метод мозкового штурму тощо. Особлива увага приділялася самостійній навчально-дослідницькій діяльності студентів, що сприяло розвитку практичних умінь і навичок з використання інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема програми Microsoft Office (Power Point, Microsoft Word, Microsoft Publisher), Windows Movie Maker, Scratch, Opera (або Internet Explorer).

На діяльнісно-трансформувальному етапі відбувалося активне залучення студентів до індивідуальної та колективної навчально-дослідницької діяльності за допомогою комп’ютерних програм (Power Pаint, Microsoft Word, Microsoft Publisher, Windows Movie Maker, Scratch, Opera або Internet Explorer), що дозволило образно і яскраво представити інформацію у навчальній діяльності, так і в роботі з дітьми дошкільного віку.

На креативно-творчому етапі формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти було апробовано набутий досвід з означеної проблеми під час педагогічної практики у дошкільному навчальному закладі. Відбувалося проведення занять з використанням інформаційно-комунікаційних технологій на базі практики; моделювання педагогічних ситуацій, майстер-класи, педагогічні майстерні та наставництво, навчальні та тематичні семінари; створення електронного портфоліо дитини; створення комп’ютерної презентації; оформлення відео-звіту на теми: «Педагогічна практика в дошкільному навчальному закладі», «Інформаційно-комунікаційне середовище дошкільного навчального закладу». Робота з використанням програми Microsoft Word була спрямована на підготовку документації вихователя (планування режимних моментів у групі, розробка власного планування на 2 тижні з використання інформаційно-комунікаційних технологій в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу, підготовка анкет для батьків та вихователів), розроблення презентацій.

За результатами навчання майбутні фахівці дошкільної освіти експериментальної групи, на відміну від контрольної, досягли значних позитивних змін щодо рівнів сформованості інформаційно-комунікативної компетентності: так, до високого рівня досліджуваної сформованості інформаційно-комунікативної компетентності після проведеного формувального експерименту в ЕГ віднесено 29,4 % майбутніх фахівців дошкільної освіти, порівняно з 7,5 % до проведення формувальної роботи; до достатнього – 26,0 % (було 9,9 %); до задовільного – 19,7 % (було 17,2 %); до низького – відповідно, 24,9 % (було 65,4 % до проведення прикінцевого етапу експерименту).

Натомість, у контрольній групі також відбулися зміни, але не суттєві. Так, до високого рівня сформованості інформаційно-комунікативної компетентності за результатами прикінцевого етапі дослідження віднесено 11,2 % майбутніх фахівців дошкільної освіти, порівняно з 7,2 % на констатувальному етапі; до достатнього – 12,4 % (було 10,3 %); до задовільного – 18,7 % (було 17,3 %); відповідно до низького – 57,7 %, порівняно з 65,2 % майбутніх фахівців дошкільної освіти на початковому етапі.

Розроблено методичний супровід формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти, який полягав у розробці діагностувальних і експериментальних методик з формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти; низки програм навчальних дисциплін, укладених на основі Галузевих стандартів освіти за модульною структурою («Дошкільна педагогіка», «Психологія дитяча», «Теорія та методика формування елементарних математичних уявлень», «Інноваційні технології дошкільної освіти», «Методика ознайомлення дітей із суспільним довкіллям», «Художня праця та основи дизайну», «Педагогічні технології розвитку мовлення», «Актуальні проблеми сучасних досліджень дошкільної педагогіки»); в апробації системи групових та індивідуальних творчих вправ, завдань, навчальних тренінгів, педагогічних ситуацій, розвивальних ігор професійного спрямування, комп’ютерних презентацій, матеріалів для проведення практичних занять із навчальних дисциплін.

Розроблено і впроваджено навчальну дисципліну «Комп’ютерні технології в роботі з дітьми» з відповідним методичним забезпеченням; методичні рекомендації для викладачів і студентів вищих навчальних закладів сприяли ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти, що позитивно вплинуло на динаміку формування їхньої інформаційно-комунікативної компетентності і було підтверджено результатами формувального експерименту. Отже, мети досягнуто, завдання дослідження виконано, основні положення гіпотези набули підтвердження.

Перспективи дослідження полягають у подальшій розробці науково-методичного забезпечення із проблеми формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти, інтегрування ідей дослідження в підготовку майбутніх фахівців дошкільної і початкової освіти для реалізації наступності та безперервності двох ланок освіти.

Зважаючи на актуальність досліджуваної теми, рекомендовано удосконалення навчальних планів підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів шляхом упровадження дисципліни «Комп’ютерні технології в роботі з дітьми» з використанням інформаційно-комунікаційних технологій та відповідного оновлення змісту програми педагогічної практики.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, у яких опубліковано основні наукові результати дисертації

Монографії

Семчук С. І. Формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх вихователів: теорія та практика : монографія / С. І. Семчук. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2015. – 400 с.

Навчально-методичні видання

Семчук С. І. Комп’ютерні технології в роботі з дітьми дошкільного віку : [навч.метод. посіб.] / С. І. Семчук. – Умань : ВПЦ «Візаві», 2012. – 102 с.

Наукові праці, у яких опубліковано основні наукові результати дисертації

Семчук С. Актуальні питання формування комп’ютерної компетентності фахівців дошкільної освіти / С. Семчук // Наука і освіта : наук.-практ. журн. Південноукраїнського нац. пед. ун-ту імені К. Д. Ушинського. Сер. «Педагогіка». – Одеса, 2011. – Вип. 10, № 4. – С. 379–382.
Семчук С. Використання комп’ютерних технологій у навчально-виховному процесі дошкільної установи / С. Семчук // Комп’ютерно-інтегровані технології: освіта, наука, виробництво. – Луцьк, друк РВВ ЛНТУ, 2011. – Вип. 5. – С. 275–280.
Семчук С. Інтерактивні технології навчання у формуванні комп’ютерної компетентності майбутнього педагога / Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / [ред. кол.: Побірченко Н.С. (гол. ред.) та ін.]. – Умань : ПП Жовтий О.О., 2011. – Вип. 39,
ч. 2. – С. 59–63.
Семчук С. Становлення особистості дитини в умовах комп’ютеризації системи дошкільної освіти / С. Семчук // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. пр. / [за заг. ред. проф. В. І. Сипченка]. – Вип. LVIII, ч. ІІ. – Слов’янськ : СДПУ, 2011. – С. 187–193.
Семчук С. Формування інформаційного світосприйняття дошкільників засобами комп’ютерних технологій навчання / С. Семчук // Зб. наук. пр. Педагогічні науки. – Вип. LVIII, ч. І. – Херсон : Айлант, 2011. – С. 456–460.
Семчук С. Психолого-педагогічні аспекти ефективного застосування комп’ютерних технологій у процесі навчання майбутніх фахівців в галузі дошкільної освіти / С. Семчук // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / [ред. кол.: Побірченко Н.С. (гол. ред.) та ін.]. – Умань : ПП Жовтий, 2012. – Вип. 42, ч. 2. – С. 31–38.
Семчук С. Дитинство в сучасному інформаційному суспільстві / С. Семчук // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / [ред. кол.: Побірченко Н.С. (гол. ред.) та ін.]. – Умань : ПП Жовтий, 2012. – Вип. 49. – С. 140–147.
Семчук С. Новітні засоби навчання та їх вплив на формування комп’ютерної компетентності вихователя / С. Семчук // Вісник Глухівського нац. пед. ун-ту імені Олександра Довженка : зб. наук. пр. / Глухівський НПУ ім. О. Довженка ; ред. кол.: О. І. Курок (від. ред.) [та ін.]. – Глухів : ГНПУ ім. О. Довженка, 2012. – Вип. 20. – С. 151–154.
Семчук С. Теоретичні аспекти використання комп’ютерних технологій у процесі підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти / С. Семчук // Науковий вісник Миколаївського держ. ун-ту імені В. О. Сухомлинського : зб. наук. пр. –
Вип. 1.41 (93), т. 1. Сер. «Педагогічні науки». – Миколаїв : МНУ імені В.О. Сухомлинського, 2013. – С. 163–168.
Семчук С. Формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх вихователів дошкільної освіти / С. Семчук // Проблеми підготовки сучасного вчителя : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / [ред. кол.: Побірченко Н.С. (гол. ред.) та ін.]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2013. – Вип. 8, ч. 2. – С. 193–200.
Семчук С. Вплив комп’ютеризованої реклами на становлення особистості дитини-дошкільника / С. Семчук // Науковий вісник Миколаївського держ. ун-ту імені В. О. Сухомлинського : зб. наук. пр. / гол. ред. В. Д. Будак, гол. ред. сер. О. М. Пєхота. – Вип. 1.45 (106). – Миколаїв : МНУ імені В. О. Сухомлинського, 2014. – С. 116–121. – (Сер. «Педагогічні науки»).
Семчук С. Комп’ютерні технології навчання і виховання дітей дошкільного віку: реалії та перспективи / С. Семчук // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія : зб. ст. – Ялта : РВВ КГУ, 2014. – Вип. 43, ч. 4. – С. 131–138.
Семчук С. Медіасоціалізуючий вплив комп’ютерних технологій на молоде покоління / С. Семчук // Зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / [гол. ред. М. Т. Мартинюк]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., – Ч. 3. – С. 321–328.
Семчук С. Сучасні освітні орієнтири запровадження інформаційних технологій в педагогічний процес вищих навчальних закладів / С. Семчук // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія : зб. ст. – Ялта : РВВ КГУ, 2014. – Вип. 44, ч. 2. – С. 233–241.
Семчук С. Морально-духовне становлення особистості в контексті впливу комп’ютерних технологій / С. Семчук // Науковий вісник Мелітопольського держ. пед. ун-ту. Сер.: Педагогіка. – Мелітополь, 2014. – Вип. 1 (12). – С. 221–225.
Семчук С. Особливості впливу сучасного інформаційного суспільства на дитину-дошкільника / С. Семчук // Проблемы современного педагогического образования. Сер.: Педагогика и психология : сб. ст. – Ялта : РИО КГУ, 2014. – Вып. 46, ч. 7. – С. 179–
Семчук С. Проблема становлення комп’ютерних технологій в освіті: теоретичний і методичний аспект / С. Семчук // Витоки педагогічної майстерності : зб. наук. пр. / Полтавський нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. – Полтава, 2014. – Вип. 13. Сер. Педагогічні науки. – С. 235–241.
Семчук С. Комп’ютерно-розвивальне середовище як складова педагогічного процесу дошкільного навчального закладу / С. Семчук // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи : зб. наук. пр. / гол. ред. В. М. Мадзігон [та ін.]. – К. : Інститут обдарованої дитини НАПН України, 2015. – Вип. 1 (14). – С. 18–23.
Семчук С. Информационное влияние общества на формирование личности дошкольника / С. Семчук // Журнал научных публикаций аспирантов и докторантов. – Курск, 2014. – № 6 (96), – С. 104–
Семчук С. Актуальные вопросы формирования компьютерной компетентности специалистов дошкольного образования / С. Семчук // Азимут научных исследований. Сер. Педагогика и психология. – Тольятти, 2014. – № 2 (7). – С. 71–
Семчук С. І. Комп’ютерні ігри та їх використання в педагогічному процесі ДНЗ / С. І. Семчук // Педагогика. Актуальные научные исследования. Теория, практика, 30–31 марта 2015 г. : сб. науч. докладов. – Варшава : Sp.z.o.o. «Diamond trading tour», 2015. – С. 6–13.
Семчук С. И. Компьютерная реклама: реальность и социализация ребенка-дошкольника / С. И. Семчук // Концепт : науч.-метод. электрон. журн. – 2015. – № 10 (октябрь). – С. 161–165. – Режим доступа : http://e-koncept.ru/2015/15367.htm
Семчук С. И. Формирование информационно-коммуникативной компетентности студентов в сфере дошкольного образования / С. И. Семчук // Концепт : науч.-метод. электрон. журн. – 2015. – № 12 (декабрь). – С. 166–170. – Режим доступа : http://e-koncept.ru/2015/15440.htm

Опубліковані праці апробаційного характеру

Семчук С.І. Застосування ІКТ у роботі з дітьми дошкільного віку / С. І. Семчук // Перші спроби пошуку в науковому просторі : зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. студ. та молодих науковців «Становлення професійної компетентності майбутніх вихователів в умовах реформування освіти» / гол. ред. Н. В. Рогальська. – Умань : ФОП Жовтий, 2011. – С. 35–37.
Семчук С.І. Сучасний стан використання практичної комп’ютеризації процесу навчання в дошкільному навчальному закладі / С. І. Семчук // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «Інформаційне суспільство: сучасні методи та технології навчання». – К., 2011. – С. 127–132.
Семчук С. І. Перспективи використання ІКТ у дошкільній освіті / С. І. Семчук // Василь Сухомлинський і школа ХХІ століття: традиція й інноваційність : матеріали Всеукр. наук. конф. / гол. ред. В. Г. Кузь. – Умань : ПП Жовтий О. О., 2012. – С. 134–135.
Семчук С. І. Вплив комп’ютеризованої казки на формування моральної свідомості дітей дошкільного віку / С. І. Семчук // Модернізація змісту передшкільної освіти : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Миколаїв : Вид-во «Іліон», 2013. – С. 84–85.
Семчук С. І. Вплив ІКТ на емоційну сферу дітей дошкільного віку / С. І. Семчук // Психолого-педагогічний супровід гармонійного розвитку дитини в загальноосвітніх закладах : зб. матеріалів ІІ Всеукр. наук.-метод. семінару для науковців, практ. працівників та студ. / [гол. ред. І. П. Рогальська-Яблонська
та ін.]. – Умань : АЛМІ, 2014. – С. 106–108.
Семчук С. І. Теоретичні засади проблеми дослідження інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти / С. І. Семчук // Формування освітніх компетенцій дитини: проблеми, розвиток, супровід : зб. матеріалів ІІ Всеукр. наук.-метод. семінару для науковців, практ. працівників та студ. / [гол. ред. І. П. Рогальська-Яблонська та ін.]. – Умань : АЛМІ, 2014. – С. 97–100.
Семчук С. Формування інформаційної компетентності майбутнього вихователя в умовах навчального закладу / Світлана Семчук // Основні напрями підготовки сучасного вчителя: глобалізація, стандартизація, інтеграція : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. / ред. кол. : Н. С. Побірченко, О. І. Безлюдний,
Т. Д. Кочубей [та ін.]. – Умань : ПП Жовтий О. О., 2014. – С. 120–121.
Семчук С. І. Комп’ютерні технології в роботі з дітьми дошкільного віку / С. І. Семчук // Вісник наукової лабораторії «Дошкільна освіта: історія, перспективи розвитку в ХХІ столітті» : за матеріалами ІІІ Всеукр. наук.-метод. семінару для науковців, практ. працівників та студ. / [гол. ред. Залізняк А. М.]. – Умань : АЛМІ, 2015. – Вип. ІІІ. – С. 102–104.

Наукові праці, які додатково відображають результати дослідження

Семчук С. І. Вплив ІКТ на формування моральної свідомості дітей дошкільного віку / С. І. Семчук // Вісник наукової лабораторії «Дошкільна освіта: історія, перспективи розвитку в ХХІ столітті» / [гол. ред. І. П. Рогальська-Яблонська]. – Умань : АЛМІ, 2014. – Вип. І. – С. 71–74.
Семчук С. І. Особливості використання комп’ютерних технологій в дошкільному навчальному закладі / С. І. Семчук // Формування освітніх компетенцій дитини: проблеми, розвиток, супровід : Вісник наукової лабораторії «Дошкільна освіта: історія, сучасність, перспективи розвитку у ХХІ ст.» та регіонального Центру інноваційних технологій дошкільної освіти / [гол. ред. І. П. Рогальська-Яблонська]. – Умань : ВПЦ «Візаві», 2013. – С. 105–106.

АНОТАЦІЇ

Семчук С. І. Теоретико-методичні засади формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальностей: 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти; 13.00.08 – дошкільна педагогіка. – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. – Умань, 2017.

У дисертації визначено й науково обґрунтовано теоретико-методичні та концептуальні засади формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі їхньої фахової підготовки у вищому навчальному закладі; визначено сутність феномену «інформаційно-комунікативна компетентність майбутніх фахівців дошкільної освіти»; з’ясовано позитивні та негативні особливості впливу інформаційних технологій на дітей дошкільного віку. Визначено критерії, показники та схарактеризовано рівні інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти; обґрунтовано педагогічні умови, розроблено й апробовано структурно-процесуальну модель та експериментальну методику формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти; удосконалено відповідне навчально-методичне забезпечення та впроваджено у навчально-виховний процес вищих педагогічних навчальних закладів.

Ключові слова: інформатизація освіти, інформаційно-комунікативна компетентність майбутнього фахівця дошкільної освіти, інформаційно-комунікаційні технології.

Семчук С. И. Теоретико-методические основы формирования информационно-коммуникативной компетентности будущих специалистов дошкольного образования. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание степени доктора педагогических наук по специальностям: 13.00.04 – теория и методика профессионального образования; 13.00.08 – дошкольная педагогика. – Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины. – Умань, 2017.

В диссертации определены и научно обоснованы теоретико-методические и концептуальные основы формирования информационно-коммуникативной компетентности будущих специалистов дошкольного образования в процессе их профессиональной подготовки в высшем учебном заведении; определена сущность феномена «информационно-коммуникативная компетентность будущих специалистов дошкольного образования»; выяснены положительные и отрицательные особенности влияния информационных технологий на детей дошкольного возраста. Определены критерии, показатели и охарактеризованы уровни информационно-коммуникативной компетентности будущих специалистов дошкольного образования; обоснованы педагогические условия, разработана и апробирована структурно-процессуальная модель и экспериментальная методика формирования информационно-коммуникативной компетентности будущих специалистов дошкольного образования; усовершенствовано соответствующее учебно-методическое обеспечение и внедрено в учебно-воспитательный процесс высших учебных заведений.

Ключевые слова: информатизация образования, информационно-коммуникативная компетентность будущего специалиста дошкольного образования, информационно-коммуникационные технологии.

Semchuk S. I. Theoretical and methodological principles of future specialists of preschool education information-communicative competence formation. – The manuscript.

Thesis for the Degree of the Doctor of Pedagogical Sciences in specialty 13.00.04 – Theory and Methodology of professional education; 13.00.08 – preschool education. – Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University – Uman, 2017.

The theoretical, methodological and conceptual bases of future specialists of preschool education information-communicative competence formation during their vocational training in higher education from the standpoint of system-activity, individually oriented, integrative, environmental and competency approaches are grounded and distinguished.

The phenomenon of «information-communicative competence of future specialists of preschool education» are identified by the author in the investigation and is determined as an integrative quality of the individual that determines its ability to navigate in a dynamic information space, search, evaluation, storage and performing of various types of information, to develop communicative qualities and the usage of the communicative and informational-communicative technologies in preschool education establishments’ conditions. Functions of future specialists of preschool education information-communicative competence formation are determined, they are as follows: cognitive, communicative, adaptive, evaluation (informative).

The concepts of key notions of the investigation are clarified and distinguished by the other, such as: «informatization of education», «informational technology», «personal information culture», «informational competence of a child», «information and communication environment of the preschool establishment»; positive and negative features of the information technology impact on preschool children are distinguished.

The criteria (cognitive and cognitive, social, communicative, gnostic, training, activity and technology) and levels of information-communicative competence of future specialists of preschool education are defined: low, satisfactory, sufficient and high.

Pedagogical conditions of future specialists of preschool education information-communicative competence formation are distinguished out by the other: informational-communicative orientation of professional training of future specialists of preschool education; increasing of the positive motivation and the interest of future specialists of preschool education information-communicative competence formation of during the study in higher educational establishment; the providing of integrative relations information and communication and educational content constituents training of future specialists of preschool education; the interactive learning relationship, the independent and individual work of future specialists of preschool education.

The structural and procedural model is developed and tested by the author, which consists of a set of interrelated units (methodological targeted, content-operational, effective) and is realized in informational-oriented, cognitive-developmental, activity-transformational, creative and artistic stages and experimental methods of forming information and communicative competence of preschool education experts, based on interoperability, active, individually oriented, integrative, environmental and competency approaches, targeted using traditional, information, communication and innovative forms, methods and techniques of education. At the informational-oriented stage pre-school education of future professionals were armed with theoretical knowledge, reflecting awareness of information and communication technologies and scientific and methodological foundations of their use in careers kindergarten. In cognitive-developmental stage of the intensive formation of knowledge and skills in searching, processing, transmission and storage of information, this is the information and communication basis for future professional activities in preschool education. At the action- transformational stage was active involvement of students in individual and collective training and research by computer programs. At the creative and artistic stage of information-communicative competence of specialist preschool education was tested the experience of the mentioned problems during teaching practice in preschool education establishment.

The appropriate training and methodological support of the educational process of higher educational institutions on the issue of future specialists of preschool education information-communicative competence formation are improved and implemented within the investigation.

Key words: the informatization of education, informational-communicative professional competence of pre-school education specialist, informational and communicative technologies.