Концепція міжнародної діяльності

1. Загальні положення.

Вища освіта в Україні впродовж останнього десятиліття знаходиться у стані безперервного вдосконалення і модернізації. Рушійними силами процесів, що відбуваються у вищій школі, є її прагнення до оновлення та прагнення увійти до загальноєвропейського освітнього простору.

Європейське суспільство характеризується рядом ознак, серед яких найістотніші:

· Полікультурність;

· Рухливість, інтернаціоналізація та глобалізація;

· Вплив нових технологій;

· Серйозні зміни у сфері зайнятості населення;

· Потреба у фахівцях, здатних навчатися впродовж життя;

· Вимога якості, справедливості та ефективності освіти.

Успіх сучасної освіти визначається перш за все здатністю гнучкого реагування на змінне оточення. Суспільство вимагає фахівця, який здатний гнучко перебудовувати зміст і форми діяльності залежно від вимог ринку праці. Міжнародна діяльність є невід‘ємною частиною діяльності університету.

Концепція розвитку міжнародної діяльності (далі Концепція) визначає передумови, мету, принципи, завдання та механізми розвитку міжнародної діяльності університету на період до 2015 року.

Модель педагогічної освіти ХХІ століття, яке оголошено ЮНЕСКО „Століттям освіти”, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини формує в рамках вимог концептуальних засад розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір та Болонського процесу, метою якого є створення до 2010 року єдиної Зони європейської освіти. Саме життя незабаром так сформує вимоги студентів до університетів, що міжнародне їх визнання стане одним з головних критеріїв популярності серед абітурієнтів і роботодавців.

УДПУ перебуває у пошуку конкретних шляхів і засобів інтернаціоналізації усіх сфер своєї діяльності, здійснюючи практичне прилучення до єдиних вимог, єдиних критеріїв та досвіду науково-освітньої роботи провідних освітніх закладів закордону і має досвід міжнародної співпраці з Англією, США, Канадою, Францією, Німеччиною, Ірландією, Уельсом, Данією, Нідерландами, Польщею, Фінляндією, Росією, Білорусією, Естонією та іншими країнами закордону.

Серед традиційних напрямків міжнародного співробітництва – підвищення кваліфікаційного рівня науково-педагогічних працівників у зарубіжних освітніх закладах; спільна із зарубіжними партнерами підготовка фахівців; міжнародні наукові конференції, симпозіуми та робочі зустрічі; членство у міжнародних наукових, освітніх адміністративних структурах, асоціаціях, товариствах; участь викладачів та студентів у міжнародних програмах та фондах; висвітлення та відзначення наукових досягнень університету на міжнародному рівні; співробітництво по лінії міст-побратимів.

Для реалізації основної мети необхідно проводити роботу у напрямах:

· підписання широкомасштабних угод про співробітництво з провідними українськими та зарубіжними вищими навчальними закладами з питань спільної розробки методів вирішення освітніх проблем;

· розширення контактів у сфері спільного виконання науково-практичних проектів (шляхом створення спільних творчих колективів);

· створення умов для наукового стажування науково-педагогічних працівників УДПУ за кордоном;

· забезпечення умов для науково-педагогічної діяльності працівників УДПУ в зарубіжних навчальних закладах;

· створення умов для публікування результатів наукових даоліджень у зарубіжних виданнях та створення спільних з партнерськими інституціями видань;

· проведення науково-практичних конференцій, семінарів, тренінгів, круглих столів.

Результатом плідної співпраці УДПУ з іноземними організаціями та установами стало: реалізація низки міжнародних проектів, проведення конференцій, участь працівників у різноманітних міжнародних програмах, які фінансуються урядами провідних зарубіжних держав – усе це дає можливість розширювати кордони міжнародного співробітництва, підвищувати ефективність співпраці та зміцнювати вже існуючі відносини.

2. Організаційне забезпечення міжнародної діяльності

Загальний моніторинг міжнародної діяльності в університеті здійснює координатор міжнародної діяльності університету. Головне завдання координатора – створення умов для розвитку міжнародного співробітництва в університеті та його організація. Згідно з цим, координатор:

· координує і здійснює обмін інформацією, встановлює зв’язок з іноземними освітніми й науковими інституціями, професорами і лекторами;

· підтримує бази даних викладачів та студентів, що виїздять за кордон за обміном, у відрядження та на стажування;

· надає інформацію про роботу посольств та зарубіжних представництв в Україні та представництв і консульств України за кордоном;

· інформує підрозділи університету про міжнародні освітні організації, програми, фонди, а також про участь студентів, науковців, молодих спеціалістів у конкурсах на здобуття стипендій та грантів;

· підтримує базу даних програм обміну;

· здійснює переклад кореспонденції, яка надходить до університету, та кореспонденції, яка направляється за кордон;

· оформлює та веде облік закордонних відряджень викладачів, науковців, співробітників, курсантів та студентів університету;

· консультує постійний та перемінний склад університету з питань виїзду за кордон, оформлює відповідні документи для виїзду за кордон;

· організовує прийом офіційних іноземних делегацій та окремих фахівців (підготовка наказів та програм перебування, зустріч, поселення тощо);

· готує проекти договорів про співробітництво у науковій та освітянській сфері;

· готує звіти про міжнародну діяльність університету до МОН України;

· веде координаційну роботу в межах проектів, що виконуються в університеті, підтримує контакти з фондами та місіями, що працюють в Україні.

Структурами, які забезпечують координацію відповідних ділянок міжнародної співпраці, я Польський культурно-освітній центр, робота якого координується Європейським колегіумом в Гнєзно Познанського Університету імені Адама Міцкевича і Лабораторія педагогічної компаративістики, робота якої координується Лабораторією порівняльної педагогіки Інституту педагогіки АПН України.

3. Пріоритетні напрями міжнародної діяльності

Основними напрямами міжнародної діяльності в УДПУ є:

· входження університету до міжнародних організацій, а також освітніх організацій;

· укладання двосторонніх і багатосторонніх договорів з науковими інституціями та вищими навчальними закладами закордону;

· налагодження й ефективне підтримання постійних робочих контактів з іноземними посольствами, представництвами міжнародних організацій;

· реалізація сумісних із зарубіжними колегами проектів з актуальних наукових проблем;

· налагодження ефективного обміну викладачами і студентами з метою підвищення їх професійного рівня;

· організація та участь у міжнародних проектах (конференціях, виставках, школах, семінарах, стипендіальних програмах тощо);

· грантова діяльність;

· заходи зі ствердження позитивного іміджу УДПУ, поширення інформації щодо досягнень трудового колективу, сутності освітніх послуг, що надаються університетом.

4. Законодавчі та нормативно-правові акти, на основних засадах яких грунтуються вихідні положення Концепції:

· Конституція України;

· Закон України “Про освіту”;

· На шляху до Європейського простору вищої освіти: відповіді на виклики глобалізації – Комюніке Конференції Міністрів європейських країн,відповідальних за сферу вищої освіти м. Лондон, 16-19 травня 2007 року

· НАКАЗ № 612 від 13.07.2007 Про затвердження Плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року

5. Цільові освітні проекти та наукові дослідження

Важливим напрямом міжнародного співробітництва є здійснення цільових освітніх проектів, адже модернізація системи освіти має на меті підготовку висококваліфікованих, мобільних і творчих особистостей, які протягом життя мають постійну можливість опановувати нові передові знання. У рамках таких проектів ведеться багатогранна діяльність: проведення спільних наукових досліджень і публікація їх результатів; організація міжнародних наукових конференцій, симпозіумів, конгресів, семінарів, круглих столів; стажування викладачів і студентів; обміни викладачами для читання лекцій; обмін науковими і навчально-методичними публікаціями.

Залучення викладачів кафедр та науковців до участі у міжнародних проектах з метою активізації міжнародного наукового, культурного та освітнього співробітництва є одним із критеріїв ефективності роботи університету в цілому.

Одним з головних завдань міжнародної діяльності університету є його подальше інтегрування у світове та європейське освітянське співтовариство шляхом розширення академічної мобільності студентів, науковців, а також їх участі у міжнародних проектах, програмах і спільних наукових дослідженнях.

6. Гранти, стипендійні програми, стажування

Навчання за кордоном дозволяє значним чином підвищити кваліфікацію викладача, надає змогу широко застосовувати порівняльні аспекти при викладенні матеріалу. Закордонний досвід дозволяє викладачам удосконалювати існуючі та розробляти новітні методи і технології викладання матеріалу, постійно самовдосконалюватися.

Університет бере активну участь у багатогранних програмах:

· Програма обміну студентів ВНЗ на засадах двосторонніх угод з партнерськими інституціями;

· Програма стипендій для аспірантів та докторантів з фондів Варшавського університету ОВТА;

· Програми стипендій ім. Фулбрайта, адмініструються в Україні офісом програм ім. Фулбрайта;

· Програма стажування молодих викладачів, адмініструються в Україні офісом програм ім. Фулбрайта;

· Стипендії для дослідження сучасних проблем, адмініструється в Україні IREX;

· Стипендійні програми ДААД для навчання та науково-дослідної роботи у Німеччині;

· Програма ім. Петра Яцека;

· Міжнародний Фонд “Відродження”.

7. Участь у міжнародних конференціях, семінарах, школах

Широкі і міцні міжнародні зв’язки активно використовуються університетом для організації і участі в міжнародних науково-практичних конференціях, семінарах і круглих столах із залученням керівництва різних міжнародних організацій, відомих вчених і експертів. Такі заходи забезпечують студентам і науково-педагогічному складу університету доступ до передових досягнень європейського та світового наукового співтовариства, дозволяють обмінюватися досвідом і застосовувати на практиці здобуті знання. За останні роки участь університету в наукових конференціях активізувалась і сьогодні являється одним із стратегічних напрямів розвитку університету.

Викладачі, працівники та студенти УДПУ регулярно виїжджають за кордон для участі в міжнародних наукових конференціях, на стажування, наукову та викладацьку роботу, мовні курси тощо.

Під час закордонних відряджень викладачі опановують і успішно використовують новітні методики навчання, наукові розробки, інформаційні технології як засіб інноваційного підходу до процесу навчання і підготовки сучасних конкурентоспроможних спеціалістів.

Отриманий досвід і знання широко використовуються при підготовці навчальних матеріалів, наукових статей, доповідей, виступів і повідомлень на різних рівнях, при захисті дисертацій.

8. Основні тенденції та перспективи.

Успіх сучасної освіти визначається перш за все здатністю гнучкого реагування на змінне оточення. Суспільство вимагає фахівця, який здатний гнучко перебудовувати зміст і форми діяльності залежно від вимог ринку праці.

А відтак, вбачаємо за необхідне підхід на декількох рівнях:

· Концептуальному (навіщо потрібна і чи потрібна європеїзація освіти);

· Організаційно-методичному (що потрібно змінити для приведення освіти у відповідність з загальноєвропейськими стандартами і вимогами);

· Змістовому (чому потрібно навчати студентів для їх усвідомлення європейської ідентичності);

· Комунікаційному (які умови слід створити для забезпечення спілкування на між інституційному і міжособистісному рівні).

На концептуальному рівні необхідне забезпечення прямого усвідомленого зв‘язку між елементами ієрархії: загальноєвропейські інституції (Парламентська Асамблея Ради Європи, Організація Економічного Співробітництва і Розвитку, Європейський банк Реконструкції та Розвитку тощо.) – національні керівні органи (відповідні міністерства та департаменти) – вищі навчальні заклади та наукові установи – науково-педагогічні працівники – студенти та інші суб‘єкти навчальної діяльності. Розбудова єдиного європейського освітнього простору потребує значною мірою науково-аналітичного осмислення та концептуального обґрунтування цього процесу передусім фахівцями-педагогами, а не лише політиками, фінансистами, управлінцями.

На організаційно-методичному рівні для приведення освіти у відповідність з загальноєвропейськими стандартами і вимогами важливо надати університетам вищого рівня автономності. Децентралізація вищої освіти у жодному разі не означає відсутність регламентації і покерованості її діяльністю, що йшло б урозріз із вимогами європейської ідентичності. Вищий рівень самостійності у прийнятті рішень накладає більшу відповідальність і необхідність діяти у правовому полі і відповідати встановленим загальноєвропейським стандартам. Частка фінансування за рахунок грантів національного та європейського рівня має становити не менше третини. Університетам має надаватися право при існуванні відповідних угод і спільних навчальних планів надавати найталановитішим студентам можливості паралельного навчання і видання дипломів кількох навчальних закладів.

На змістовому рівні важливим є введення у навчальні плани як обов‘язкового компоненту курсів євроінтеграційного спрямування міждисциплінарного характеру. Для реалізації цього пункту нагальною є потреба розробки державних стандартів і відповідного навчально-методичного забезпечення. Майже в усіх європейських країнах такі навчальні курси читаються. Оскільки вплив нових технологій суттєво змінює європейське сьогодення і спричиняє серйозні зміни у сфері зайнятості населення, інформаційна підготовка займає одне з чільних місць. Це, відповідно, залучає значні кошти і вимагає кадрів, здатних до навчання впродовж усього життя.

На комунікаційному рівні важливим є створення умов для забезпечення спілкування на міжінституційному і міжособистісному рівні. Йдеться про надання можливості брати участь у різного роду інтернаціональних проектах, а також створення умов для Інтернет-спілкування. Готовність бути мобільним як відповідь на глобалізацій ні процеси – це підготовка студентів до навчання і роботи на європейських теренах завдяки володінню іншомовним мовленням на достатньому рівні, а відтак відповідна мовна освіта є одним з пріоритетних чинників входження в європейський освітній простір. Вивчення іноземних мов у вищих навчальних закладах не лише як спеціальної дисципліни, але й загальноосвітньої, має відбуватися впродовж усього курсу університетського навчання.

Отже, ідея формування спільного європейського простору вимагає прийняття думки про те, що узгоджена політика передбачає ідентичність, яка ґрунтується на усвідомленні європейцями спільних витоків і перспектив. У цьому процесі жодним чином не передбачається нехтування національною ідентичністю. Радше йдеться про розгляд освіти у європейському вимірі як про шлях досягнення її вищої якості, конкурентоспроможності і спонуку до прийняття спільної відповідальності за здобутки і втрати на цьому шляху.

У цьому контексті освіта розглядається як ключовий чинник визначення і досягнення європейської ідентичності на підставі забезпечення мобільності (географічної, соціальної, фахової); розробки єдиних нормативних вимог до змісту знань щодо європейської інтеграції і культури, забезпечення всіляких умов для сприяння кращому знайомству і порозумінню між молодими генераціями європейців.

У визначенні перспектив розвитку міжнародної діяльності університету необхідним є досягнення якісно нового її рівня:

– Акценти у роботі по налагодженню міжнародних контактів з огляду на сьогоденні реалії необхідно зміщувати у бік розвитку двосторонніх відносин з зарубіжними партнерами. А це передбачає пошук зарубіжних вузів-партнерів за принципом спільності наукових інтересів та можливостей.

– Необхідно активізувати роботу по виконанню вже укладених угод та продовжити роботу по укладанню нових.

– Оскільки одним з класичних і найпереконливіших показників успішності міжнародної діяльності освітньої установи є навчання в її стінах іноземних студентів необхідним є планування такого виду діяльності університету та створення відповідних для цього умов.

– Серйозним чинником успішності організації міжнародної діяльності є іншомовна компетенція викладацького та студентського складу.

– Однією з актуальних проблем є використання міжнародної діяльності як засобу „фандрайзингу” – третього джерела фінансування – за рахунок використання можливостей міжнародних організацій і одержання грантів науково-технічної допомоги.

Уманський державний педагогічний університет має достатній кадровий, науково-педагогічний та матеріально-технічний потенціал, який спроможний забезпечити рівне партнерство в співробітництві з зарубіжними колегами.