Відповідальність є найважливішою моральною і соціально-психологічною якістю особистості.
Аналіз наукових джерел щодо проблеми відповідальності (Г. Балл [16], І. Бех [25], М. Борцова [34], О. Дудоров [87], Ю. Осокіна [204], В. Прядеін [227], М. Савчин [235], В. Сафін [237], А. Чірков [271] та ін.) дозволив констатувати, що її понятійний базис знаходиться на перетині дослідницьких площин філософії, психології, соціології, педагогіки, юриспруденції. Кожна наука має своє бачення і підходи до дефініції «відповідальності».
У науковій літературі (М. Борцова [34], Т. Василевська [45], І. Вітковська [54], О. Іваненко [106], Е. Левченко [149], К. Муздыбаев [180], А. Ореховский [199], Ю. Осокіна [204], В. Прядеін [227], М. Савчин [235] та ін.) неодноразово порушувалось питання про час і місце виникнення поняття «відповідальність», а також про те, хто вперше надав йому категоріального значення. Так, згідно із результатами досліджень науковців (В. Канке [111], Г. Йонас [110], О. Плахотний [211-212] та ін.), термін «відповідальність» уперше з’явився в юриспруденції в другій половині ΧV ст. та інтерпретувався як обов’язок. Досліджуючи проблему відповідальності з точки зору філософії, В. Канке вважає, що в теоретичному плані це поняття ввів Дж. С. Мілль у роботі «Про свободу» [111]. Дещо по-іншому вважає О. Плахотний, який пов’язує введення категорії «відповідальність» з ім’ям англійського вченого А. Бена і його роботою «Emotions and Will» [211, с. 11].
Огляд етимології слова «відповідальність» в українській, англійській та французькій мовах свідчить, що у всіх цих мовах відповідальність пов’язана із виконанням обов’язку, із необхідністю робити звіт про свою поведінку. Так, великий тлумачний словник української мови трактує термін «відповідальність» як покладений на когось або взятий на себе обов’язок за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова [48, с. 84].
В Оксфордському тлумачному словнику англійської мови «responsibility» означає «бути відповідальним, зробити що-небудь без чужої підказки»; «те, за що відповідає особа»; «обов’язок» [286, с. 722]. Згідно зі словником Робера у французькій мові іменник «responsabilite» є «обов’язок» або «необхідність спокутувати провину, виконати свій обов’язок, договір» [287, с. 894]. Узагальнюючи свої пошуки щодо аналізу етимології поняття «відповідальність», К. Муздибаєв зазначає, що, за виключенням окремих відтінків, значення слова «відповідальність» у російській, англійській, німецькій та французькій мовах співпадає і пов’язане із виконанням обов’язку та необхідністю звітувати за це [180, с. 8].
У філософії під відповідальністю розуміють відношення залежності людини від будь-чого, що сприймається ним у якості визначальної основи для прийняття рішення і вчинення дій. Так, філософський енциклопедичний словник визначає відповідальність як категорію етики та права, що відображає особливе соціальне і морально-правове ставлення особи до суспільства (людства в цілому), яке характеризується виконанням свого морального обов’язку і правових норм, а термін відповідальність характеризує міру відповідності поведінки особи наявним вимогам, діючим суспільним нормам, правилам співжиття, правовим законам [261, с. 87].
В історії філософії ідея відповідальності знайшла свій розвиток у зв’язку з темами свободи (свободи волі, прийняття рішення, свободи дії), причинності і вини. Однак розуміння відповідальності залежить від розуміння свободи. На думку В. Канке, в етиці свободи заохочується свавілля індивіда, свобода без кордонів перетворюється на безвідповідальність. Відповідальність вище за свободу, вважає вчений [111].
Досліджуючи відповідальність з точки зору соціальної філософії, С. Братющенко вважає, що свобода – це одна з основоположних для європейської культури ідей, що відображає таке ставлення суб’єкта до своїх актів, за якого він є їх визначальною причиною і вони безпосередньо не обумовлені природними, соціальними, міжособистісно-комунікативними, індивідуально внутрішніми факторами [35, с. 102]. На думку В. Зомбарта, формально свобода людини проявляється у свободі вибору. Свобода – одна з умов відповідальності, відповідальність – один з проявів свободи: людина вправі приймати рішення і здійснювати дії згідно зі своїми думками та перевагами, проте вона повинна відповідати за їх наслідки і не може перекладати вину за негативні результати своїх рішень і дій на інших [103 с. 172].
Науковці (Т. Аболіна [1], Т. Василевська [45], Г. Гаєвая [59] та ін.), які досліджували морально-етичний аспект відповідальності вважають, що моральна відповідальність характеризується відношенням залежності людини від чогось, що сприймається нею як визначальна основа для прийняття і здійснення рішення та виникає на підставі вимог до суб’єкта діяльності з боку соціального оточення, що ґрунтується на моральних нормах, прийнятих в даному суспільстві.
Досліджуючи теоретичні підходи щодо з’ясування змісту поняття відповідальності в загальнофілософському аспекті, Ю. Осокіна дійшла висновку, що феномен відповідальності філософами різних епох фіксувався, як правило, в ракурсі лише якогось одного, специфічного переважно саме для даної певної епохи, виміру [204, с. 5]. На думку дослідниці, відповідальність соціального суб’єкта постає як його здатність координувати в процесі спільної діяльності свої дії з діями інших, усвідомлювати та належним чином коригувати наслідки своєї діяльності й бути готовим визнавати підзвітність своїх дій перед собою, співгромадянами та майбутніми поколіннями [190, с. 9].
Науковці (В. Андрущенко [5], І. Бойченко [33], Л. Губернський [81], Ю. Осокіна [204], О. Плахотний [211, 212], О. Тітаренко [256] та ін.), які досліджували відповідальність з позиції соціальної філософії, характеризують означене поняття як наслідок соціальної активності особистості, свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов’язків, соціальних завдань, норм і цінностей.
У соціологічній енциклопедії відповідальність тлумачиться як відповідність дій соціальних суб’єктів (особистості, соціальної групи, суспільства) взаємним вимогам, соціальним нормам, загальним інтересам тощо [248, с. 64].
На думку А. Андрющенко, соціальну відповідальність особистості можна розглядати як складне системне явище, яке розкриває сутність соціальних суб’єктів як представників тієї чи іншої соціальної групи, прошарку, міру прийняття, інтеріоризації останніми соціально-значущих цінностей суспільства, розуміння своєї особистої відповідальності за соціальні наслідки своєї діяльності [6 , с. 134].
Відповідальність як внутрішня особливість індивіда, на думку Є. Мануйлова, – це складне соціальне явище, яке включає усвідомлення необхідності діяти згідно із суспільними вимогами та соціальними цінностями, усвідомлювати свою суспільну роль, критичність і постійний контроль за власними діями, готовність відповідати за свої вчинки та соціально значущу діяльність [162, с. 13].
Основоположним для аналізу проблеми відповідальності, вважає Н. Мінкіна, є суспільна природа людини і відповідальність репрезентує об’єктивно необхідні відносини між особистістю, колективом та суспільством, які реалізуються у свідомій вольовій поведінці та діяльності особистості [169, с. 58]. Дослідниця зазначає, що «…якщо відбувається збіг зовнішніх вимог про відповідальну поведінку з внутрішнім ставленням до цих вимог, то в такому випадку відповідальність стає властивістю особистості, відбувається перехід зі сфери необхідного − в сферу наявного. Таке понаднормативне ставлення до обов’язків та реалізація їх у соціально значущій поведінці і діяльності і є внутрішньою відповідальністю особистості…» [169, с. 88].
Тому вважаємо, що у контексті нашого дослідження саме виховання особистості МФЦЗ в умовах ВНЗ відіграє особливу роль у процесі цього переходу від зовнішнього аспекту відповідальності до внутрішнього – особисто усвідомленої відповідальності. Оскільки повноцінна відповідальність притаманна, насамперед, соціально зрілій особистості [37], рівень розвитку внутрішньої відповідальності МФЦЗ є головним критерієм судження про його моральну зрілість.
Отже, відповідальність, у суто соціологічному сенсі, відображає: об’єктивний характер взаємодії суб’єктів діяльності (особистості, суспільства та соціальної групи) з погляду свідомого здійснення взаємних вимог, які детерміновані соціальними нормами; готовність до виконання взаємних прав і обов’язків у процесі спільної діяльності з метою не нанесення збитку усталеному розвитку як суспільства в цілому, так і окремим спільнотам, особистостям.
Досліджуючи відповідальність з точки зору психологічної науки, вчені (І. Бех [25], Г. Гаєвая [59], А. Ореховський [199, 200], М. Савчин [235] та ін.) характеризують її як провідну якість особистості, що концентрує усвідомлення нею свого обов’язку, вивчають її як форму регуляції та саморегуляції особистості, що визначає ефективність діяльності та характеризують відповідальність як мету виховання.
Так, психологічна енциклопедія поняття «відповідальність» трактує як внутрішню саморегуляцію і самодетермінацію зрілої особистості, опосередкованої ціннісними орієнтаціями, яка виявляється в усвідомленні людиною причин здійснюваних учинків і їхніх наслідків та в контролі своєї здатності бути причиною змін у навколишньому світі і власному житті [228, с. 60].
З точки зору А. Петровського, відповідальність є рисою особистості, що формується в спільній діяльності з іншими людьми шляхом засвоєння соціальних цінностей, норм і правил поведінки. Учений пов’язує відповідальність з обов’язком, виокремлює особливу роль совісті у відповідальності особистості і розглядає її як здатність особистості здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов’язки, вимагати від себе їх виконання і давати самооцінку здійснюваним учинкам [209].
На думку А. Нємчінінова, відповідальність це системна особистісна якість, яка є результатом відображення об’єктивно необхідних відносин людини в суспільстві, що характеризує зобов’язаність людини свідомо виконувати вимоги відповідно до морального обов’язку, спеціальних норм та відповідати за свої дії перед собою, іншими людьми, колективом та суспільством [190, с. 28–29].
Важливою, на нашу думку, для дослідження сутності відповідальності як особистісної якості є когнітивна теорія Дж. Роттера. Його концепт локусу контролю узагальнено відображає очікування того, якою мірою особистість контролює і як оцінює власні дії. Учений, уживаючи термін «відповідальність», досліджує явище, що описується ним як властивість інтернальності особистості (схильність приписувати відповідальність за внутрішніми чинниками – своїй поведінці, характеру, здібностям), яка протистоїть екстернальності (схильність приписувати відповідальність за зовнішніми чинниками) [288]. У контексті нашого дослідження вважаємо, що саме інтернальність особистості МФЦЗ забезпечує стабільність його самооцінки, сприяє самоактуалізації, зумовлює його відповідальність за вироблення життєвої стратегії, особистісний та професійний розвиток.
Важливе значення для теорії та практики виховання відповідальності має дослідження І. Беха. Вивчаючи відповідальність як особистісну якість, учений зазначає, що в основі цієї якості закладені усвідомлення індивідом свого обов’язку, визнання особистістю причетності до соціуму, власні переконання та моральні принципи. На думку вченого, моральна рефлексія передбачає здатність особистості осмислити прагнення передбачити результати своїх дій з урахуванням власних поглядів та поглядів інших людей та здатність до погодження цілей поведінки із засобами їх досягнення. Таким чином, відповідальність є особливим мотивом людських учинків, який відрізняється від усіх інших лише йому властивою рисою ідеальності, і саме наявність цієї риси у діяльності особистості сприяє її моральному розвиткові і не перетворює відповідальність у засіб, за допомогою якого особистість прагне досягнути корисної для неї мети [25].
Отже, загальний аналіз наукової літератури з проблеми відповідальності демонструє, що, тлумачення поняття «відповідальність», охоплює три аспекти:
- об’єктивний, що існує незалежно від конкретного суб’єкта і може бути покладений на будь-яку людину;
- суб’єктивний, що залежить від суб’єкта, який може приймати рішення і або брати на себе зобов’язання, або їх не брати;
- емоційний: сумніви, переживання, почуття відповідальності, обов’язку, совісті, провини за характер і результат своєї діяльності та можливі наслідки узятих зобов’язань чи прийнятих рішень.
Не зважаючи на певні розбіжності у наукових підходах до визначення сутності поняття «відповідальність», їх об’єднує загальний компонент – необхідність нести відповідальність за результат своїх дій.
Аналіз наукових джерел (М. Борцова [34], Ю. Мигаль [168], Н. Мінкіна [169], О. Тітаренко [256] та ін.) вказує на те, що залежно від покладеного в основу критерію та на підставі суттєвих відмінностей у факторах її реалізації вчені виокремлюють різні види відповідальності, такі як моральна, юридична, економічна, політична, професійна тощо.
Так, К. Мітчем розглядає відповідальність із погляду суб’єктів дослідження і виділяє юридичну відповідальність, соціальну відповідальність учених, професійну відповідальність, теологічну відповідальність [159, с. 90]. Дж. Ледд виділяє чотири види відповідальності, які здобули популярність завдяки дослідженням Г. Харта з філософії права, зумовлені, перш за все, юридичною практикою, де це розрізнення використовувалося для розробки теорії покарання відповідно до вимог сучасної психології. Г. Харт розрізняє каузальну відповідальність за дії (причому, включаючи і негативну причину, наприклад, виникнення аварії через бездіяльність), відповідальність через обов’язок, рольову відповідальність, що нерозривно пов’язана з роллю, зумовленою тією або іншою професійною діяльністю, і відповідальність, пов’язану з компетенцією, відповідальність за здатність виконувати завдання або роль [256, с. 65].
Досліджуючи проблему соціальної відповідальності, О. Плахотний пропонує її багатопланову структуру. Залежно від суб’єкта вчений виділяє особисту і суспільну відповідальність; за способами регулювання і забезпечення – правову і моральну; у часовому вимірі – відповідальність за минуле, за вже вчинене діяння (ретроспективна сторона), та відповідальність за майбутні дії (перспективна сторона; за видами соціальних ролей, кожній з яких відповідає своя форма відповідальності – політична, цивільна, партійна, виробнича, професійна, сімейна [211, с. 67-81].
Історично одним із перших підходів до проблеми відповідальності був юридичний підхід. Це багато у чому пояснюється тим, що відповідальність спочатку пов’язувалася з ідеєю покарання і ставлення у вину.
Аналіз основних наукових концепцій щодо сутності юридичної відповідальності (С. Бобровник [30], В. Головченко [73], О. Іваненко [106], Л. Наливайко [187] та ін.) дозволив встановити, що юридична відповідальність та її форми, такі як кримінальна, цивільна, адміністративна, дисциплінарна пов’язана з наявністю правових норм, які мають загальнообов’язковий характер і трактується як покарання; реалізація санкцій; захід державного примусу; реакція суспільства на правопорушення; обов’язок перетерпіти негативні наслідки; примусово виконуваний обов’язок; обов’язок дати звіт; правовідносини; осуд. [87, с. 85].
Досліджуючи проблему відповідальності, вчені (К. Бєльський [21], П. Друкер [285], К. Мітчем [171], А. Орлов [201], О. Пономарьов [217, 218] та ін.) пов’язують її природу з наявністю норм, що регулюють поведінку суб’єктів діяльності. Так Є. Мануйлов, вважає, що поняття «відповідальність» може бути застосоване тільки там, де є поняття «норма» [162, с. 11]. На думку О. Тітаренко, будь-яка діяльність регулюється не тільки загальними нормами, а й тими, які є специфічними для окремого виду діяльності. Через свою специфіку вони не можуть виступати як правові норми, але можуть бути нормами окремого професійного співтовариства. Оскільки існують такі норми, вважає учений, можна увести поняття «професійна відповідальність» [256, с. 14].
Проведений аналіз дозволяє визначити професійну відповідальність як системну особистісну якість, яка є результатом відображення об’єктивно необхідних взаємовідносин у суспільстві і яка пов’язана з наявністю соціальних цінностей, вимог та норм, що є специфічними для окремого виду професійної діяльності. Професійна відповідальність особистості формується у процесі спільної діяльності як результат тих зовнішніх вимог, які до нього висуває суспільство, колектив (професійне середовище), група. Професійна відповідальність пов’язана з готовністю особистості усвідомлено виконувати вимоги відповідно до професійних та соціальних норм і відповідати за свої дії перед собою, іншими людьми, суспільством та колективом. Вважаємо, що професійна відповідальність у структурі особистості є сукупністю професійно важливих якостей, що проявляються у діяльності та мають вплив на її ефективність.
Одним з найважливіших складників ефективного виконання завдань, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією НС техногенного та природнього характеру, захистом населення і територій від їх негативного впливу є підготовка висококваліфікованих фахівців, що володіють відповідальною професійною поведінкою, здатних осмислювати і добровільно брати на себе відповідальність за прийняті рішення та результат своїх професійних дій.
Професійна відповідальність є невід’ємною якістю представників усіх професій. Однак, служба в органах управління та підрозділах цивільного захисту вимагає особливо високого рівня її вихованості. Визначення особливої значущості професійної відповідальності фахівців цивільного захисту спонукало нас до аналізу специфіки їхньої професійної діяльності.
Діяльність фахівців ЦЗ регулюється не тільки загальними законодавчими нормами України але й чітко регламентується законодавчими та нормативно-правовими актами, що є специфічними для сфери ЦЗ: Кодекс цивільного захисту України [134], Положення про порядок проходження служби ЦЗ особами рядового і начальницького складу [220], Дисциплінарний статут служби ЦЗ [98], Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників МНС України [183] тощо.
Відповідно до зазначених актів та галузевих стандартів вищої освіти з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів (ОКР) бакалавра галузі знань 1702 «Цивільна безпека», напряму підготовки та спеціальностей «Цивільний захист» [62] узагальненим об’єктом діяльності МФЦЗ є діяльність із забезпечення захисту населення при надзвичайних ситуаціях і відповідно до здобутої кваліфікації МФЦЗ здатні виконувати зазначені в Національному класифікаторі професій України [189] професійні роботи:
- 3439 – інспектор державний з техногенного та екологічного нагляду;
- 3439 – фахівець оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.
На основі аналізу праць науковців (Ю. Антошків [7], В. Бут [40], В. Вареник [44], С. Волков [55], Г. Грибенюк [77], О. Євсюков [95], А. Капля [112, 113], М. Коваль [132], М. Козяр [135], М. Кришталь [141], С. Миронець [170], Ю. Приходько [223, 224], В. Садковий [203], А. Снісаренко [247], М. Фомич [263] та ін.), що досліджували питання підготовки фахівців сфери ЦЗ, нормативно-правових актів, що регламентують діяльність органів і підрозділів ЦЗ, аналізу змісту професійних робіт та відповідальності державних інспекторів з техногенного та екологічного нагляду та фахівців Оперативно-рятувальної служби ЦЗ, результати якого представлені у таблиці 1.1., ми дійшли висновку, що професійна діяльність МФЦЗ – це особливий різновид професійної праці, який у сучасних умовах є процесом вирішення завдань, спрямованих на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від НС шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим тощо. Її головними особливостями є суспільно важливий характер, різноманітність вирішуваних завдань, нерівномірність навантажень, наявність стресових ситуацій, індивідуально-колективний характер тощо. Специфіка професійної діяльності фахівців ЦЗ охоплює постійний підвищений фактор ризику, напружене виконання завдань в умовах недостатньої або невизначеної інформації, дефіциту часу та високої відповідальності за результати праці, і як наслідок, ставить перед МФЦЗ низку вимог, які в педагогічній науці визначаються як професійно важливі якості особистості (ПВЯО).
Таблиця 1.1
Аналіз змісту професійних робіт та відповідальності державних інспекторів з техногенного та екологічного нагляду та фахівців Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту [62, 63]
| Інспектор державний з техногенного та екологічного нагляду | Фахівець Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту |
| 1 | 2 |
| Завдання та обов’язки: | |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| 1 | 2 |
|
здійснює оцінку масштабів надзвичайних ситуацій та аналіз аварійної обстановки (ситуації) |
|
|
|
|
| Несе відповідальність за: | |
|
|
|
|
|
|
|
|
Професійна діяльність фахівців цивільного захисту вимагає особливого підходу до виховання системи професійно важливих якостей майбутнього фахівця як соціально обумовлених якостей особистості, яких вимагає сучасність і що визначаються специфікою професійної діяльності та виступають у вигляді професійних вимог до особистості майбутнього фахівця.
Тому, ця проблема розглядається нами в контексті такої категорії, як професія, яка тлумачиться як різновид суспільно необхідної діяльності, що вимагає від людини певної підготовки і відповідних якостей особистості [228, с. 268] і за своєю суттю визначає основні складники професійної відповідальності майбутніх фахівців цивільного захисту.
Процес виховання ПВЯО є досить динамічним, складним і зазнає постійних змін у процесі професійного розвитку особистості. Як зазначають науковці, виховання особистості – це процес зміни особистості при взаємодії її з реальною дійсністю, утворення фізичних і соціально-психологічних новоутворень у структурі особистості [251, с. 490]. Саме поняття «виховання» відображає результат активних форм впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на процес розвитку особистості [156, с. 191].
Аналiз наукової літератури (С. Карпіловська [115], А. Маркова [164, 165], Ю. Поварьонков [213, 214] та ін.) свідчить про те, що основну суть професiйної дiяльностi розкриває термін «професія». Він походить вiд латинського «ргоfessiо», що означає – говорити публічно, оголошувати, заявляти. У психологічних словниках поняття «професія» тлумачиться як різновид суспільно необхідної діяльності, яка вимагає від людини певної підготовки і відповідних якостей особистості [228, с. 268].
На думку А. Маркової, професію можна тлумачити як систему професійних завдань, форм та видів професійної діяльності, професійних особливостей особистості, що можуть забезпечити задоволення потреб суспільства в досягненні потрібного суспільству значущого результату [164, 165]. Тому очевидно, що для здійснення професійної діяльності людина повинна володіти сумою знань і навичок, мати відповідні здібності та професійно важливі якості особистості.
Вже наприкінці ΧΙΧ – на початку ΧΧ століття вчені (Г. Мюнстенберг, Ф. Парсонс та ін.) дійшли висновку, що для успішного виконання людиною певної роботи потрібна не тільки відповідна виучка, а і здібності та якості особистості, що визначають її професійну придатність та ефективність її подальшої професійної діяльності [228, с. 304].
Сучасні психологічні словники надають тлумачення поняття «професійно важливих якостей» як будь-яких якостей суб’єкта, що включені до процесу діяльності та забезпечують ефективність її виконання за певними параметрами продуктивності, якості праці та надійності [274, с. 376].
Питання щодо професійно важливих якостей розглядались у працях широкого кола науковців, зокрема в дослідженнях В. Бодрова [31], Е. Зеера [100], А. Маркової [164, 162], Л. Орбан-Лембрика [198], Ю. Поварьонкова [213, 214], В. Рибалки [229], В. Сластьоніна [243], В. Шадрікова [273] та ін.
Однак, у літературі відсутній єдиний підхід до вивчення цього поняття. Так, можна навести умовну класифікацію досліджень із розв’язання цієї задачі за наступними напрямками: психологічний, акмеологічний, ергономічний, педагогічний. Коротко розкриємо сутність означених напрямків.
Дослідники-психологи (В. Бодров [31], Е. Зеер [100], Г Ложкін [156], Л. Орбан-Лембрик [198], О. Столяренко [251], В. Рибалка [229] та ін.) розробляли методологічний підхід до поняття «професйно важливі якості». Вони концентрували увагу на формулюванні, описі та обґрунтуванні поняття, визначенні його структурних складових, а також встановлювали місце професійно важливих якостей у структурі особистості. Так, В. Шадріков вважає, що професійно важливі якості – це індивідуальні якості суб’єкта діяльності, що впливають на ефективність діяльності та успішність її засвоєння [273]. На думку В. Дружиніна, будь-які якості суб’єкта, що задіяні в процесі діяльності, забезпечують ефективність її виконання за параметрами продуктивності, якості праці і надійності, можна вважати професійно важливими якостями [85].
Представники акмеологічного напряму (І. Алексєєва [2], А. Деркач [83], Л. Орбан-Лембрик [198] та ін.), які вивчали професійно важливі якості з точки зору професіоналізму, вважають, що це атрибути особистості, що сприяють успішному оволодінню професією, є необхідними для засвоєння спеціальних знань і навичок, а також позитивно впливають на розвиток здібностей у процесі професійної діяльності. Так, В. Ягупов зазначає, що професійно важливі якості ефективно впливають на успішність професійної діяльності фахівця, сприяють його самоактуалізації і самореалізації [280]. На думку М. Громкової, сукупність таких якостей служить успішному виконанню професійної діяльності, ефективному вирішенню професійних завдань, особистісно-професійному зростанню та вдосконаленню [79].
Сутність ергономічного підходу (Є. Клімов [130], Г. Ложкін [155, 156], О. Шушеріна [277, 278] та ін.) полягає у вивченні професійно важливих якостей як професійних вимог до особистості майбутнього фахівця конкретної професії, що впливають на ефективність професійної діяльності. С. Бегідова визначає професійно важливі якості як ознаки особистості, які пред’являються суспільством до фахівців тієї чи іншої професії, що впливають на успішність професійної діяльності [19].
Дослідники-педагоги (К. Гнезділова [72], Н. Кузьміна [146], А. Маркова [164], О. Шушеріна [277, 278] та ін.) розглядали професійно важливі якості як елементи, що необхідні для розв’язання педагогічних задач, досліджували зміст якостей фахівців окремих видів діяльності (педагогів, інженерів, медиків, військових тощо), педагогічні умови, методи та засоби їх формування.
Отже, аналіз наукових джерел вказує на те, що, не зважаючи на відмінність підходів щодо визначення сутності поняття професійно важливих якостей, основоположним для всіх існуючих напрямів є твердження, що професійно важливі якості особистості формуються в діяльності, а також мають вплив на її ефективність.
Для сучасного етапу розвитку психолого-педагогічних знань характерним є перехід від вивчення окремих професійно важливих якостей фахівців до виділення більш складних особистісних утворень. Так, Ю. Поварьонков уважав, що свою якісну і кількісну визначеність професійно важливі якості набувають в рамках системи, що складається на базі вимог, обумовлених специфікою майбутньої професійної діяльності, соціально-професійних норм, установлень та цінностей конкретного професійного середовища, і в якій особистість професіонала є одним із елементів. Причому, основою для формування особистості професіонала є індивідуальні та особистісні якості людини, що мають важливе значення в процесі навчання та виховання і які впливають на ефективність професійної діяльності [214]. Тому вважаємо, що професійно важливі якості МФЦЗ можуть бути адекватно зрозумілі і визначені лише в якості інтегральних системних утворень.
Таким чином, професійно важливі якості майбутнього фахівця цивільного захисту – це соціально обумовлені якості особистості, що впливають на успіхи в навчанні та можливість реалізації себе в майбутній професії, а також забезпечують ефективність подальшої професійної діяльності.
Оскільки діяльність МФЦЗ є особливим різновидом професійної праці із забезпечення захисту населення при НС, вважаємо, що сукупність професійно важливих якостей майбутнього фахівця цивільного захисту розкривається через специфіку професійної діяльності, види професійної діяльності, типові завдання діяльності, компетенції МФЦЗ, що визначаються освітньо-кваліфікаційною характеристикою [62].
Спираючись на результати досліджень науковців (О. Євсюков [95], Г. Грибенюк [77], М. Кришталь [141], С. Миронець [170], Ю. Поварьонков [213, 214], О. Приходько [223], А. Снісаренко [247], М. Фомич [263] та ін.), у якості складових поняття «професійно важливі якості майбутнього фахівця цивільного захисту», виокремлюємо зміст та функції професійних якостей.
До змісту зараховуємо індивідуально-психологічні особливості та риси особистості МФЦЗ: психічні процеси, стани, професійні мотиви та професійну спрямованість, ставлення до професії та інших людей, здібності, психомоторні властивості, включаючи знання, вміння, та навички.
До найбільш важливих функцій поняття «професійно важливі якості майбутнього фахівця цивільного захисту» зараховуємо успішне навчання та ефективну професійну діяльність. Професійні якості, що в наукових джерелах отримали назву професійно значущих [213], характеризують властивості, важливі на початку професійного навчання МФЦЗ, сприяють успішному оволодінню професією та є необхідними для засвоєння спеціальних знань, вмінь та навичок. До їх числа зараховуємо загальнолюдські якості (цілеспрямованість особистості, наполегливість, сумлінність тощо), а також ті, що є бажаними для професійної діяльності фахівців ЦЗ, сприяють успішному її оволодінню та зазначені в освітньо-кваліфікаційній характеристиці [62]. Функцію ефективної професійної діяльності виконують професійно важливих якості [213], такі, що визначаються специфікою професійної діяльності, виступають у вигляді професійних вимог до особистості фахівця ЦЗ та впливають на її ефективність. До їх числа зараховуємо інтелектуальні якості, активність, відповідальність, пам’ять, оперативне мислення, організованість, зібраність, емоційну стабільність тощо.
Тому, характеризуючи відповідальність як один з головних смислових принципів спонукальної сфери особистості, вважаємо, що професійна відповідальність МФЦЗ пов’язана з наявністю вимог, обумовлених специфікою професійної діяльності, що реалізуються шляхом як зовнішніх форм контролю (кодекси, статути, накази тощо), так і шляхом усвідомлення МФЦЗ важливості суспільних інтересів у процесі професійній діяльності, соціально-професійними нормами, установками та цінностями професійного середовища тощо. Вважаємо, що професійна відповідальність у структурі особистості майбутнього фахівця цивільного захисту є сукупністю професійно важливих якостей, що проявляються у діяльності та мають вплив на її ефективність.
Отже, професійну відповідальність майбутнього фахівця цивільного захисту розглядаємо як інтегральну особистісну якість, що виявляється у процесі діяльності, пов’язана з наявністю соціальних цінностей та специфічних професійних норм і правил, детермінованих умовами служби цивільного захисту; охоплює усвідомлення предмету відповідальності, уміння добирати та реалізовувати правильний спосіб поведінки, готовність відповідати за його результат та наслідки.
Оскільки, індивід стає особистістю лише у результаті засвоєння соціального досвіду [228, с. 337], а особистість фахівця ЦЗ є носієм цього соціального досвіду, вважаємо, що його професійні та особистісні якості є інструментом, що, певною мірою, впливають на результат виконання покладених на службу ЦЗ професійних завдань.
Аналіз наукових джерел (Н. Волошина [57], Т. Ємельянова [93], К. Муздибаєв [180], В. Прядеін [227] та ін.) свідчить, що існують різні підходи щодо визначення структури професійної відповідальності.
Так, О. Тітаренко, вивчаючи відповідальність в управлінні та доводячи у своєму дослідженні дієвість поняття «професійна відповідальність», пропонує таку структуру відповідальності, яка охоплює [256]:
- суб’єкт відповідальності;
- об’єкт відповідальності;
- інстанцію відповідальності;
- час і простір відповідальності.
Науковець вважає, що у рамках указаної конструктивної схеми відповідальність регулює відносини суб’єкта і наявної норми в контексті існуючих професійних умов [238, с. 17].
Досліджуючи проблему відповідальності студентів за особисте здоров’я у процесі фізкультурної діяльності, М. Савосіна вважає, що у структурі відповідальності варто відзначити зв’язок суб’єкта та об’єкта відповідальності. На думку дослідниці, з цього зв’язку виникає часова перспектива поняття:
- ретроспективний аспект – відповідальність за те, що зроблено;
- перспективний аспект – відповідальність за те, що необхідно зробити [234, с. 23]
Заслуговує на увагу, у контексті нашого дослідження, думка Ю. Осокіної, яка, аналізуючи структуру відповідальності соціального суб’єкта, використовує у своєму дослідження такі критерії, як:
- якість особистості;
- психологічні компоненти особистості;
- часова перспектива;
- різноманітність суб’єктів.
Дослідниця вважає, що структурування феномену відповідальності за об’єктом відповідальності, тобто сферою діяльності, дає змогу, з одного боку, виокремити основні компоненти відповідальності, а з іншого – зрозуміти, що феномен відповідальності формується не просто сумою елементів, а взаємодією їх між собою [204, с. 12].
Ґрунтуючись на результатах досліджень (Є. Мануйлов [162], Ю. Осокіна [204], М. Савосіна [234], О. Тітаренко [256] та ін.), у структурі професійної відповідальності МФЦЗ виокремлюємо суб’єкт та об’єкт відповідальності. У контексті нашого дослідження суб’єктом професійної відповідальності виступає МФЦЗ. Вважаємо, що МФЦЗ як суб’єкт діяльності повинен володіти професійно важливими якостями, яких вимагає сучасність, що виявляється в успіхах у навчанні та можливості реалізації себе в майбутній професії, а також забезпечить ефективність майбутньої професійної діяльності.
Згідно із Стандартом вищої освіти [62] узагальненим об’єктом діяльності МФЦЗ є діяльність щодо забезпечення захисту населення при НС. Для курсантів (студентів, слухачів), як майбутніх фахівців ЦЗ, основною діяльністю в умовах профільного ВНЗ є їхня професійна підготовка та виховання, що характеризується нами з позицій компетентнісного підходу як набуття спеціальних знань, умінь та навичок, особистісних якостей, власного досвіду та усвідомлених норм поведінки, що забезпечують можливість успішної роботи за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.
Аналіз наукових досліджень (Н. Волошина [57], В. Прядеін [227], М. Савчин [235] та ін.) щодо структури відповідальності, з точки зору психологічної якості особистості, дозволив встановити, що на інтегральність поняття та багатовимірність його структури вказують чимало науковців. Спостерігаються лише окремі розбіжності у тлумаченні компонентів, що входять до структури досліджуваного поняття.
Так, В. Шусть, досліджуючи педагогічні умови формування професійної відповідальності майбутніх спеціалістів у вищому аграрному навчальному закладі, встановив, що психолого-педагогічна структура професійної відповідальності спеціаліста-аграрника охоплює синтез практичного, інтелектуального, вольового та емоційного компонентів [276]. Розробляючи модель формування професійної відповідальності майбутніх менеджерів, А. Орлов виокремлює такі взаємозалежні і взаємообумовлені компоненти професійної відповідальності, як когнітивний, пізнавально-операційний, мотиваційний [201]. Аналізуючи процес формування відповідальності у курсантів військових інститутів, І. Гамула вважає, що її психолого-педагогічна структура охоплює інтелектуальний, емоційний та вольовий компоненти [65]. Розробляючи модель педагогічної технології формування відповідальності у майбутніх офіцерів-прикордонників, Ю. Сичевський виокремлює мотиваційний, емоційний, гностичний та вольовий структурні компоненти [242].
Аналіз робіт з вивчення структури поняття, що досліджується (М. Борцова [34], І. Гамула [65], Л. Лідак [1351], В. Прядеін [227], М. Савосіна [234], М. Савчин [235], Ю. Сичевський [242] та ін.) дозволив нам прийняти за вихідну трьохкомпонентну структуру професійної відповідальності майбутнього фахівця цивільного захисту, що охоплює: мотиваційний; когнітивний; діяльнісний компоненти (рис. 1.1).
Насамперед більш докладно проаналізуємо кожний із них.
Мотиваційний компонент професійної відповідальності МФЦЗ є провідним, системоутворювальним, навколо якого концентруються когнітивний та діяльнісний компоненти професійної відповідальності МФЦЗ і виступає як детермінанта відповідальної поведінки й діяльності МФЦЗ.
Рис. 1.1 Компоненти професійної відповідальності майбутнього фахівця цивільного захисту
Мотивація (фр. motif і лат. moveo – рухаю) як психологічне явище трактується по-різному. В одному випадку – як сукупність факторів, що підтримують і направляють, тобто, визначають поведінку, в іншому випадку – як сукупність мотивів, у третьому – як спонукання, що викликає активність особистості і визначає її спрямованість. Крім того, мотивація розглядається як процес психічної регуляції конкретної діяльності, як процес дії мотиву і як механізм, що визначає виникнення, напрямок і способи здійснення конкретних форм діяльності, як сукупна система процесів, що відповідають за спонукання і діяльність [215].
Мотиваційний компонент професійної відповідальності МФЦЗ, на наш погляд, є ієрархією мотивів професійно відповідальної поведінки, які розвиваються у процесі профільної підготовки курсантів в умовах ВНЗ ЦЗ залежно від впливу низки чинників (умов навчання та виховання, іміджу професії, ставлення до навчання та майбутньої діяльності, особистісного розвитку тощо), але найбільш стійкими мотивами, є наступні: інтерес до професії, бажання самоствердитись, прагнення застосовувати отриманні знання на практиці, бажання стати професіоналом; прагнення до матеріальної забезпеченості тощо.
Мотиваційний компонент охоплює домінувальні у особистості майбутнього фахівця якості, пов’язані з професією та професійною діяльністю такі як: усвідомлення важливості своєї суспільної ролі у процесі професійної діяльності, потреби досягнення та самоактуалізації у професійній діяльності, прагнення до успіху та вдосконалення у професії, ідеали, пов’язані з нею.
Мотиваційний компонент впливає на вихованість мотиваційної сфери відповідальної поведінки МФЦЗ, де найбільш вагомими виступають мотиви професійного самоствердження та самореалізації, такі, як: професійні потреби, спонукання, установки, ідеали, переконання тощо. МФЦЗ, насамперед, повинен усвідомлювати предмет відповідальності (за що відповідати), узгоджувати свої можливості і здібності та усвідомлювати, чи здатен він реалізувати своє відповідальне рішення.
Когнітивний компонент характеризує система знань про сутність та предмет професійної відповідальності, норми та правила, що регулюють професійну діяльність, зміст професійних завдань та обов’язків.
Отримані у процесі навчання у профільному ВНЗ знання повинні дозволити МФЦЗ на початковому етапі його професійної діяльності подолати обмеженість власного професійного досвіду, допомогти діяти ефективно та відповідально.
Діяльнісний компонент репрезентує уміння МФЦЗ обирати та реалізовувати певний спосіб поведінки в конкретній професійній ситуації, прогнозувати свої дії та їх наслідки, контролювати та регулювати свою поведінку.
Саме цей компонент пов’язаний з виявом таких особистісних якостей, як: сумлінність, старанність, дисциплінованість, вимогливість, чесність, самостійність, впевненість, цілеспрямованість, наполегливість, самокритичність, зібраність тощо (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Зв’язок професійної відповідальності майбутнього фахівця цивільного захисту з особистісними якостями
На нашу думку, компоненти професійної відповідальності МФЦЗ, хоча і відносно самостійні, тісно пов’язані один з одним. Вважаємо, що взаємозв’язок компонентів професійної відповідальності МФЦЗ як особистісної якості є діалектичним тому, що знання своїх професійних завдань та обов’язків стають мотивом для досягнення поставленої мети, здійснення відповідальних учинків.
Вважаємо, що визначення структури професійної відповідальності як єдності її компонентів дозволить нам дослідити процес виховання професійної відповідальності МФЦЗ, як один з важливих аспектів навчально-виховної роботи у профільному ВНЗ.