Головною парадигмою економічної освіти є розуміння того, що економічний розвиток суспільства зумовлений характером життєдіяльності людини, світоглядом і поведінкою та передбачає розуміння закономірностей відтворювальних процесів на мікро- та макрорівнях. Вважаємо за необхідне акцентувати увагу на пріоритетних аспектах економічної освіти, визначених «Концепцією розвитку економічної освіти в Україні», до яких належать: ступенева підготовка фахівців економічного спрямування; оптимізація структури спеціальностей та спеціалізацій; оптимізація мережі вищих навчальних закладів; удосконалення економічної підготовки фахівців у неекономічних ВНЗ; підвищення конкурентоспроможності випускників та розвиток системи їх працевлаштування; вдосконалення фінансово-економічного механізму функціонування ВНЗ; інтеграція вищої економічної освіти у світовий простір [182, с. 4–5].
Вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку фахівців широкого спектру економічних спеціальностей: міжнародна економіка, економіка підприємств, менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, фінанси і кредит, статистика, облік і аудит, маркетинг, інформаційні системи в менеджменті, менеджмент виробничої сфери, адміністративний менеджмент та ін.
Як зазначено в «Освітньо-кваліфікаційних вимогах до бакалавра з економіки підприємництва», бакалавр-економіст – «…людина з фундаментальною гуманітарною та ґрунтовною економічною теоретичною підготовкою, високим загальним рівнем освіти та культури; людина, яка має належний науковий потенціал для широкого вибору конкретних напрямів практичної діяльності, володіє умінням самостійно продовжувати навчання. Бакалавр з економіки підприємництва повинен мати розвинені аналітичні здібності, широкий кругозір, емоційну стійкість, уміння працювати в умовах дефіциту інформації, ресурсів та часу, бути ініціативним та наполегливим, безперервно поповнювати свої знання» [164, с. 6].
Бакалавра з економіки підприємництва готують до роботи на підприємствах та організаціях усіх видів господарської діяльності. Він може працювати на первинних посадах економіста, менеджера, бухгалтера й виконувати проектну, організаційну, методичну, технологічну виробничі функції. Відповідно, економіст повинен бути здатним виконувати організаційно-управлінські функції на рівні середньої ланки управління організацією: планування, організація, координація, аналіз і контроль.
Підготовка економіста, як дослідила О. Глушко повинна відповідати: а) вимогам, що висуваються до економічної діяльності сучасного фахівця; б) розумінню ним індивідуальної та соціальної значущості набутих знань; в) наявності навичок використання математичних методів і моделей при аналізі фактів економічної діяльності; г) здібностям студента-економіста самостійно добувати нові знання, обробляти наявні знання, зберігати і транслювати їх, використовувати на практиці [45, с. 72].
Для нормального функціонування економіки країни система освіти повинна представляти сучасні та перспективні потреби у фахівцях за сферами і профілями діяльності, окремі з яких показано в таблиці 2.1.
На першому етапі нами були вивчені та проаналізовані навчальні плани і програми підготовки майбутніх економістів галузі знань 0305 Економіка та підприємництво, напряму підготовки 6.030509 Облік і аудит, 6.030507 Маркетинг, 6.030504 Економіка підприємства, 6.030508 Фінанси і кредит, для виявлення їх потенціалу у формуванні екологічного світогляду.
Таблиця 2.1
Професійна сфера діяльності майбутніх економістів
| Сфера діяльності | Основна мета діяльності |
| Економіст-консультант | Надає професійні послуги: інформаційні, маркетингові, економічні, фінансові. |
| Менеджер | Планує, організовує, управляє, контролює виконання основних функцій на підприємстві та організації. |
| Економіст | Вивчає сферу виробництва, аналізує взаємодію факторів попиту і пропозиції, формує плани ефективного використання сировини, матеріалів та інших ресурсів. |
| Аналитик-математик | Оцінює ризик інвестицій, розробляє методи контролю якості у виробничому процесі. |
| Дослідник маркетингу | Аналізує стан ринку, організовує обстеження, проводить опитування для визначення можливості просування нових товарів і послуг, їх рентабельності, стратегії реклами та дизайну. |
| Економіст-дослідник | Вивчає можливості поліпшення якості продукції та послуг індивідуального споживання. |
| Менеджер по рекламі | Управляє рекламними програмами агентства відповідно до замовлень своїх клієнтів. |
| Спеціаліст з позик | Визначає рівень кредитоспроможності майбутніх клієнтів, які звертаються за кредитами в комерційні банки. |
| Аналітик із цінних паперів | Визначає прибутковість акцій, майбутні прибутки і дивіденди окремих компаній. |
| Актуарій страхової компанії | Обробляє й аналізує статистичні дані для виявлення прибуткових і конкурентоспроможних рівнів страхових премій. |
| Диспашер (фахівець з оцінки збитків) | Розслідує все з виплати страховок і підтримує контакти з тими клієнтами, які звертаються за відшкодуванням збитків відповідно до зобов’язань страхової компанії по страховому полісу. |
Проведений аналіз показав, що основні дисципліни (див. табл. 2.2), які вивчають студенти економічних спеціальностей, мають певний потенціал. Проблеми, що обговорюються під час вивчення цих дисциплін, можуть внести певний вклад у формування у студентів наукових екологічних понять, необхідних для розуміння фізичних, біологічних, геологічних, соціальних та інших механізмів функціонування навколишнього середовища. Якісне вдосконалення формування в студентів відповідального ставлення до природи та екологічного світогляду в цілому можливо тільки шляхом широкого залучення досягнень сучасних наук про природу і людину до змісту дисциплін, здавалося б, далеких від питань збереження природи. Необхідне створення та впровадження в суспільну свідомість, вузівську практику нової екоцентричної парадигми екологічного світогляду.
Для здійснення принципу міждисциплінарності екологічної освіти маємо розставити основні екологічні акценти в змісті окремих дисциплін, що вивчаються студентами тієї чи іншої економічної спеціальності.
Потенціал окремих навчальних дисциплін у формуванні екологічного світогляду економічних спеціальностей представлено в таблиці 2.2.
У таблиці представлено не всі дисципліни, а, тільки ті, при вивченні яких було виявлено потенціал у формуванні екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей.
Таблиця 2.2
Потенціал навчальних дисциплін у формуванні екологічного світогляду економічних спеціальностей
| Філософія | Юридичні та політичні засоби охорони довкілля та сталого розвитку суспільства; поширення цінностей відповідальності, солідарності та рішучості, розвиток суспільної терпимості; взаємини людини і природи, проблеми споживання; найважливіші етичні проблеми: права людини, екологічні рухи, громадянські акції на підтримку охорони навколишнього середовища. |
| Історія України | Оцінка навколишнього середовища як функції сучасного суспільства, що дозволяє виховати в студентів повагу до соціального середовища минулих епох, взаємини людини і навколишнього природного середовища в епоху різних цивілізацій та історичних періодів. |
| Культурологія | Естетичні аспекти техногенного середовища: форми, ландшафти, поверхні, звуки; типи забруднення, приклади візуального, шумового та інших видів забруднення навколишнього середовища; якість і гармонія ландшафтів; творчі види діяльності, пов’язані з поліпшенням навколишнього середовища. |
| Менеджмент | Вивчення інтеграційних процесів у менеджменті; зовнішнє і внутрішнє середовище організації; системи менеджменту; механізми менеджменту; типологія і вибір альтернативного ефективного управління; система інформаційного забезпечення управління; інноваційний потенціал менеджменту, професіоналізація менеджменту.
Можливості та суперечності інтеграції економічних та екологічних інтересів у навколишньому середовищі; стандарти стану природного середовища; виробництво; екологічний аудит; оцінка впливу різних видів господарської діяльності людини на стан навколишнього середовища; вигоди прийняття в розрахунок екологічних проблем при вирішенні господарських питань; проблеми, пов’язані зі споживанням товарів. |
Продовження таблиці 2.2
| Інформаційні системи і технології в економіці | Вивчення автоматизації поточного планування, автоматизації стратегічних завдань управління, інформаційних систем на підприємстві, у тому числі природоохоронної діяльності підприємств. |
| Безпека життєдіяльності | Вивчення теоретичних основ безпеки в системі «людина – середовище проживання – машини – надзвичайні ситуації»; тенденції зміни екологічної обстановки, що супроводжують науково-технічний прогрес; шляхів підвищення стійкості функціонування виробничих об’єктів із урахуванням імовірності виникнення надзвичайних ситуацій. Вплив технологічного прогресу на стан навколишнього природного середовища, управління природними ресурсами; екологічно прийнятні технології. |
| Іноземна мова | Особливості довкілля в різних країнах та їх вплив на культуру населення; можливість обговорювати екологічні проблеми зарубіжних країн. |
| Регіональна економіка | Ризик, пов’язаний із переексплуатацією ресурсного потенціалу Землі; проблема концентрації населення і виробничого потенціалу в центрах або регіонах, соціальні системи (місто, ферма, промисловий район), проблеми, пов’язані з погіршенням якості ландшафту або регіонального планування; класифікація порушень навколишнього природного середовища; економічні збитки; класифікація економічних збитків; методи прямого рахунку збитків; фактори забруднення атмосфери; збитки від забруднення атмосферного повітря; вартість заходів із охорони повітря; джерела забруднення водних об’єктів; водоохоронні зони; витрати на впровадження водоохоронних зон; економічні збитки від забруднення водних об’єктів; земельні ресурси; економічні аспекти родючості ґрунтів; економічний аспект використання корисних копалин. |
| Бухгалтерський облік | Вивчення концепцій управлінського обліку, організації управлінського обліку залежно від технології та організації виробництва; фінансування державної та громадської екологічної експертизи; нормативи витрат на проведення державної екологічної експертизи; вартість розробки інвестиційної документації як вихідні дані у розрахунку витрат на проведення державної екологічної експертизи; умови визначення існуючої або потенційної небезпеки об’єктів екологічної експертизи; природоохоронні показники, що оцінюються при державній екологічній експертизі; економічні підстави та показники при складанні розділу оцінки впливу на навколишнє середовище. |
| Економіка підприємства | Вивчення нормативно-правових актів, що регламентують діяльність підприємства; зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування підприємства; продукції підприємства, її конкурентоспроможності; виробничих процесів і принципів їх організації; управління підприємством, організаційної структури і механізму управління; планування на підприємстві; фактори розвитку підприємства; інноваційної та інвестиційної діяльності; аналітичної діяльності на підприємстві. |
| Маркетинг | Вивчення суті, інструментарію екологічного маркетингу; методів маркетингової діяльності; об’єктів маркетингу; стратегія маркетингу та критерії її вибору; планування в структурі маркетингу; комплекс маркетингу (дослідження кон’юнктури екологічного ринку, стимулювання збуту та отримання додаткового прибутку за рахунок екологізації виробництва, вивчення попиту та реклама екологічно безпечної продукції і т.д.); оцінки конкурентоспроможності товару. |
Продовження таблиці 2.2
| Планування і контроль на підприємстві | Вивчення сутності та функції планування в управлінні; організація планування на підприємстві, використання програмних продуктів, зокрема управління природоохоронною діяльністю; природоохоронна діяльність; економічний результат природоохоронних заходів у різних галузях господарства при розрахунку чистого економічного ефекту; додатковий дохід від повторного використання відходів; капітальні вкладення; екологічна ефективність природоохоронних заходів; порівняльна економічна ефективність заходів; соціальні та економічні результати природоохоронних заходів і їх складов; інтегрований соціально-економічний результат; вимоги до економічного обґрунтування природоохоронних заходів. |
| Обґрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків діяльності підприємства | Вивчення сутності діагностики діяльності підприємства, оцінка ризиків, у тому числі й екологічних. |
У загальному обсязі дисциплін, у межах нормативного змісту освіти, аналіз питань екологічного спрямування свідчить про їх високу питому вагу, але, варто зазначити, що ці питання другорядного характеру та виконують допоміжну роль. Саме такий підхід заважає надати екологічній складовій у навчальних дисциплінах підготовки економістів роль вектора, який визначає стратегічний напрям формування в них екологічного світогляду.
Економічні важелі регулювання охорони навколишнього середовища, економічні аспекти використання природних ресурсів; методи розрахунку економічних збитків від антропогенного порушення довкілля; визначення ефективності природоохоронної діяльності; основні підходи до економічної оцінки природних ресурсів і принципів визначення плати за їх використання; способи розрахунку зборів за забруднення природного середовища, фінансово-економічні методи стимулювання природоохоронної діяльності – ці питання в тому чи іншому контексті обов’язково постають у більшості нормативних дисциплін підготовки майбутніх економістів.
У процесі формування екологічного світогляду неаддитивність визначається рівнем інтеграції цієї системи і може бути оцінена через рівні сформованості теоретичних знань студентів за різних умов інтеграції.
У нашому дослідженні приймаємо три рівні інтеграції економічних і екологічних знань ‑ перший рівень характеризується його організацією під час вивчення студентами тільки дисциплін циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки, на другому рівні організація навчально- виховного процесу з посилення акцентів на екологічному матеріалі забезпечувалася в процесі вивчення дисциплін циклу професійної підготовки економістів, третій рівень передбачав поглиблення інтеграції за рахунок вивчення спецкурсу «Основи екології та економіки природокористування».
За базову детермінанту емерджентності було прийнято кількість годин, що виділяються в програмах на вивчення економіко-екологічної інформації. Ми оцінювали емерджентність для різних рівнів інтеграції змісту кожного компонента:
- рівень інтеграції змісту: наповнення екологічною інформацією дисципліни «Регіональна економіка» (семінарське заняття на тему: «Екологічні проблеми регіонального природокористування»);
- рівень інтеграції змісту: економіко-екологічне навчання в системі дисциплін економічного циклу, через реалізацію міжпредметних зв’язків: «Менеджмент» (лекція: «Екологічний менеджмент»), «Економіка підприємства» (лекція «Економічні основи екології»);
- рівень інтеграції змісту: введення екологічного та економічного матеріалу в спецкурс «Основи екології та економіки приодокористування».
Найбільш імовірним, з погляду викладачів і студентів, є третій варіант інтеграції, в якому запропоновано найвищий рівень інтеграції: введення інтегративного курсу «Основи екології та економіки природокористування».
При цьому варіанті організації економіко-екологічної освіти песимістичний прогноз дали 22,1 % студентів та 19,7 % викладачів із опитаних 78 студентів та 21 викладач, оптимістичний прогноз у 77,9 % студентів та 80,3 % викладачів.
За даними анкетування викладачів, стримуючими факторами для розвитку системи економіко-екологічної підготовки були названі: обмежений бюджет часу (20,9 % опитуваних); велика завантаженість студентів (14,2 %); брак екологічних знань у викладачів економічних дисциплін (33,9 %); відсутність методичного забезпечення (26,4 %); відсутність потреби й бажання в економіко-екологічній освіті (4,6 %).
Науковці та викладачі застерігають, що фактичне припинення викладання екології як дисципліни студентам-економістам лише сприятиме поглибленню цієї кризи, оскільки екологічна освіта та виховання майбутніх спеціалістів – один із аспектів гуманізації, що передбачає подолання споживацького ставлення до природи, екологічного невігластва і спрямований, зрештою, на відвернення загрози глобальної екологічної катастрофи [15; 22].
Через те, що наслідком економічної інтернаціоналізації стала глобальна екологічна криза, очевидною є необхідність поглибленого вивчення студентами-економістами тем з екології, природокористування, охорони природи. Фундаментальні й прикладні аспекти екології й економіки в наш час надзвичайно тісно пов’язані. Заміна національного кредиту (54 академічні години) на європейський кредит (36 академічних годин) в освітньо-професійних программах (ОПП) підготовки майбутніх економістів призвела до зникнення дисципліни «Екологія» з навчальних планів.
Розглядаючи питання змістового наповнення навчально-виховного процесу сформованості майбутніх економістів екологічним матеріалом констатуємо, задовільний стан до 2006 року, а з прийняттям нової освітньо-професійної програми він стає незадовільним.
Редакцією ОПП 2002 року передбачалося вивчення студентами 14 тем з екології, а саме: предмет, метод і завдання дисципліни; наукові основи раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища; розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на навколишнє середовище; еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів; управління природокористуванням та правовий захист навколишнього середовища; екологічний моніторинг; система екологічної інформації; госпрозрахунковий механізм раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища; економічна та соціальна ефективність здійснення природоохоронних заходів; планування раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища; науково-технічний прогрес та економіка природокористування; екологічна експертиза та проблеми її організації; регіональні екологічні проблеми України; міжнародний досвід співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування; екологічна освіта населення.
Нова редакція ОПП передбачає вивчення студентами екологічного матеріалу як модуля предмета «Регіональна економіка». До модуля «Екологія» входять лише п’ять тем: наукові основи раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища; екологічний моніторинг; система екологічної інформації; госпрозрахунковий механізм раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища; економічна та соціальна ефективність здійснення природоохоронних заходів; міжнародний досвід співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування.
З переліку цих тем видно, що всі вони, крім теми другої, мають відношення виключно до економіки природокористування. Вивчення майбутніми економістами проблем економіки природокористування є цілком логічним і навіть необхідним. Більше того, на нашу думку, доцільним є запровадження курсу «Основи екології та економіки природокористування» як самостійного предмета або розділу інших предметів економічного циклу. Це дозволило б:
- дати студентам цілісне уявлення про довкілля, не про світ у цілому, а про ту його частину, яка пов’язана з обраною спеціальністю;
- сформувати знання: про правові й організаційні умови раціонального природокористування; про науково-технічний потенціал переведення економіки на природозберігаючу основу; про необхідність орієнтації суспільного виробництва на збільшення частки продукції кінцевого споживання на основі створення замкнутих виробничих циклів, мінімізації виробничих відходів (особливо екологічно шкідливих); про систему обліку виробництва продукції з метою більш повного відображення в ній вартості природних ресурсів;
- виробити в студентів уміння й навички оцінки негативного впливу конкретного виробництва на навколишнє середовище [239, с. 284].
Включення окремих тем курсу екології до навчальних програм інших предметів, таких як «Обґрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків», «Економіка та організація інноваційної діяльності» тощо, не вирішує проблему формування системи екологічних знань і екологічного світогляду у фахівця, оскільки ці дисципліни мають цілком відмінні від екології як науки об’єкти вивчення, мету, завдання, принципи й методологію.
Отже, результатом упровадження нових ОПП підготовки економістів стала деекологізація української економічної освіти, в той час як світовою тенденцією є її поглиблена екологізація.
Підставою для формулювання мети і завдань економічної підсистеми виявилися «Державні вимоги до мінімуму змісту та рівня підготовки випускника за фахом 030300 – Економіка», а для екологічної підсистеми – «Державні вимоги до мінімуму змісту та рівня підготовки випускника за фахом 013100 – Екологія».
Таблиця 2.3
Мета і завдання інтеграції економічних і екологічних знань у процесі підготовки студентів економічних спеціальностей
| Мета | Завдання |
| Еколого-економічна підготовка | |
|
Володіти системою знань про людину як істоту духовну, як особистість та індивідуальність. |
| Володіти системою знань про закономірності і принципи освітнього процесу. | |
| Знати концептуальні засади та принципи економіко-екологічної освіти. | |
| Володіти системою знань про взаємозв’язок виробництва, техніки, технології та економіки, їх взаємозумовленості та розвитку. | |
| Вміти реалізовувати отримані знання у своїй професійній діяльності. | |
|
Бути готовим провести аналіз економіко-екологічної ситуації в країні та за кордоном. |
| Розуміти концептуальні засади економіко-екологічної освіти, її місце в загальній системі знань і цінностей у навчальному плані. | |
| Вміти аналітично оцінювати, вибирати і реалізовувати отримані знання в професійній діяльності. | |
Продовження таблиці 2.3
| Педагогічна підсистема | ||
|
Сформувати цілісне уявлення про освіту як особливу сферу соціокультурної практики, що забезпечує передачу культури від покоління до покоління, яка є контекстом становлення особистості. | |
| Знати понятійний апарат свого предмета, його принципи, основні закони і концепції. | ||
| Вміти застосовувати знання на практиці. | ||
| Вміти проектувати діяльність на основі системного підходу. | ||
| Володіти професійною мовою предметної сфери знань, уміти коректно виражати положення предметної сфери знань. | ||
|
Володіти сучасними методами пошуку, обробки й використання інформації, вміти інтерпретувати й адаптувати інформацію. | |
| Вміти в умовах розвитку науки і мінливої соціальної практики переглядати свої позиції, вибирати нові форми і методи роботи. | ||
| Володіти діяльнісними вміннями, необхідними для самоаналізу, розвитку своїх творчих здібностей. | ||
| Економічна підсистема | ||
|
Мати уявлення про основні концепції розвитку економічної освіти. | |
| Володіти системою знань про механізми та інфраструктуру ринкової економіки. | ||
| Знати систему фінансів, кредиту, банківських операцій, біржових угод. | ||
| Знати основи бухгалтерського обліку, теорії економічного аналізу. | ||
| Вміти використовувати і застосовувати на практиці сучасні методи, прийоми, форми та засоби навчання економіці. | ||
| Уміти розв’язувати цифрові економічні задачі як вручну, так і за допомогою комп’ютера. | ||
| Володіти знаннями в галузі міжнародних економічних відносин, світового ринку, його інститутів; проблем включення України в світову економіку. | ||
|
Вміти аналізувати економічну політику, особливості її розвитку на сучасному етапі. | |
| Вміти аналізувати господарську діяльність економічними одиницями. | ||
| Вміти аналізувати новітню економічну інформацію, конкретні економічні ситуації. | ||
| Екологічна підсистема | ||
|
Знати сутність, поняття й особливості різних екосистем. | |
| Знати основні групи забруднювачів, шляхи їх міграції, трансформації та накопичення в екосистемах. | ||
| Знати і вміти використовувати методи виявлення і кількісної оцінки основних забруднювачів у навколишньому середовищі. | ||
| Знати особливості впливу забруднень різної природи на окремі організми та біоценози, на організм людини. | ||
Продовження таблиці 2.3
| Розуміти фізіологічні основи здоров’я людини, фактори екологічного ризику, можливості екологічної адаптації. | |
| Знати основні риси кризових екологічних ситуацій. | |
| Володіти методами оцінки впливу на навколишнє середовище. | |
| Знати і вміти застосовувати основні математичні методи моделювання та комп’ютерні методи аналізу стану екосистем. | |
|
Вміти застосовувати для характеристики екологічних процесів природничі, соціальні, моральні, правові аргументи. |
| Вміти обґрунтовувати приписи і заборони в поведінці людини в природокористуванні. | |
| Вміти перетворювати екологічну інформацію. | |
| Розуміти механізми взаємодії різних техногенних систем із природними екосистемами. | |
| Вміти оцінювати екологічну ситуацію з погляду повноти запропонованих даних, необхідних для її вирішення. |
Дані таблиці 2.3 свідчать, що мета і завдання окремих підсистем не суперечать меті і завданням усієї системи інтеграції економічних та екологічних знань у процесі формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей.
Для дослідження рівня сформованості екологічного світогляду було обрано методику анкетного опитування, що широко застосовується в різноманітних соціологічних дослідженнях. Основною перевагою такого опитування є можливість завдяки анонімності анкетування респондентів отримати об’єктивні та відверті відповіді.
Анкета містила 7 запитань і була спрямована на те, щоб з’ясувати ставлення студентів до необхідності вивчення екології як дисципліни та впливу екологічних знань на вивчення економічних дисциплін.
Було опитано 68 респондентів різних економічних спеціальностей. Анкетування респондентів здійснювалось анонімно, тобто без вказівки ними особистих даних та підписів.
На перше запитання «Чи необхідні екологічні знання для формування світогляду економіста?» отримано такі результати: 1 курс ‑ 88,6 % студентів впевнені, що екологічні знання необхідні для формування світогляду економіста, а, отже, необхідно вивчати екологію. 74,8 % респондентів відповіли, що екологічні методи дослідження використовуються при аналізі економічних процесів, 64,6 % зазначили, що екологія зачіпає сферу всіх економічних дисциплін; 2 курс – 72,5 % респондентів відповіли, що екологічні знання необхідні для формування світогляду економіста; 15,2 % ‑ «ні» і 12,3 % ‑ «важко відповісти», 69,3 % студентів відзначили, що екологія зачіпає сферу всіх економічних дисциплін; 3 курс ‑ більшість студентів (74,8 %) згодні з тим, що екологічні знання дійсно необхідні для формування світогляду економіста; 11,0 % відповіли, що немає необхідності, і 14,2 % не змогли відповісти. При визначенні ступеня важливості отримання екологічних знань різкої диференціації не виникло: 51,8 % студентів 3 курсу оцінили її в 2 бали, а 28,7 % – в 1 бал (за шкалою від –3 до +3), що говорить про роль екології як про позитивний фактор при формуванні екологічного світогляду економіста, 76,8 % студентів уважають, що екологічні методи дослідження використовуються при аналізі економічних процесів; 70,6 % відповіли: «екологія зачіпає сферу всіх економічних дисциплін»; 4 курс – 87,5 % студентів вважають, що екологічні знання необхідні для формування світогляду економіста, 8,4 % респондентів так не вважають, а 4,1 % не змогли відповісти. Екологія є важливим предметом для 45,1 % студентів, маловажливим ‑ для 39,8 %, найважливішим ‑ для 11,2 %, 3,9 % вважають, що, екологія за пріоритетністю для них нічим не виділяється серед інших предметів, 76,5 % респондентів уважають, що екологія зачіпає сферу всіх економічних дисциплін, 68,6 %, що екологічні методи дослідження використовуються при аналізі економічних процесів.
Отже, встановлено, що студенти розуміють значимість екології для економіста і формування його світогляду. Більшість студентів уважає важливим для себе вивчення екології, оскільки знання, отримані в процесі навчання, використовуються ними в усіх економічних дисциплінах, при аналізі економічних процесів.
Відповідь на друге запитання «Чи вивчення екології (екологічних проблем) стимулює прагнення до самоосвіти?» показали, що на 1 курсі 38,2 % опитаних дали позитивну відповідь. Вони вважають, що самоосвіта необхідна при отриманні освіти, оскільки 47,3 % студентів засвоюють під час самопідготовки 50–75 % отриманого матеріалу, 42,7 % першокурсників відповіли, що вивчення екології формує вміння і прагнення здобувати знання самостійно, 60,5 % – вважають, що успішне вивчення екології може більшою мірою стимулювати вивчення інших дисциплін; на 2 курсі – 50,7 % респондентів уважають, що вивчення екології впливає на формування потреби в самоосвіті, 47,3 % ‑ відчувають потребу в самоосвіті під час вивчення екології, 55,9 % ‑ впевнені в тому, що успішне вивчення екології стимулює вивчення інших дисциплін; на 3 курсі у 38,1 % опитаних зазначалося, що екологія формує вміння і прагнення здобувати знання самостійно, а в 61,9 % – не формує. При цьому показники потреб студентів такі: 49,8 % – потреба в самоосвіті; 50,2 % – потреба в самовдосконаленні, на 4 курсі думки студентів розподілилися порівно, тобто 33,3 % опитаних відповіли, що вивчення екології стимулює прагнення до самоосвіти, 33,4 % – дали негативну відповідь, і «важко відповісти» – 33,3 % респондентів. Проте на запитання «На формування яких з названих потреб впливає вивчення екології?» 53,5 % опитаних відзначили «потреби в самовдосконаленні», 46,5 % ‑ «потреби в самоосвіті», 70,3 % вважають, що успішне вивчення екології може стимулювати вивчення інших дисциплін, 14,8 % опитаних студентів дали негативну відповідь, 14,9 % – відповісти не змогли.
Отже, у більшості студентів першого та другого курсів екологія стимулює прагнення до самоосвіти. Цей висновок підтверджується тим, що більшість респондентів під час вивчення екології вбачають потребу в самоосвіті та успішне вивчення екології стимулює їх у вивчені інших дисциплін.
Третє запитання передбачало визначення ставлення студентів до екології як до науки, що дає можливість формувати вміння відстоювати свою точку зору. Відповіді розподілилися так: на 1 курсі 88,3 % респондентів відстоюють свою точку зору і 43,9 % вважають, що саме вивчення екології може сприяти вмінню відстоювати свою точку зору. Екологія, як підтвердили 80,6 % студентів першого курсу, допомагає розвивати в людини вміння доводити і логічно мислити; на 2 курсі – 82,0 % респондентів відповіли «так»; 9,6 % ‑ «ні», 8,4 % респондентам важко відповісти. Для 32,8 % студентів важливе використання екології при відстоюванні своїх переконань у ставленні до навколишнього середовища; на 3 курсі ‑ 82,8 % студентів відстоюють свою точку зору і 17,2 % ‑ ні, в той же час для 65,8 % респондентів важливо при цьому використовувати екологічні знання. Варто відзначити, що жоден із студентів не ігнорує використання екологічних методів як одного із способів аргументації своєї думки у ставленні до навколишнього середовища; на 4 курсі ‑ 92,5 % респондентів уважають за краще відстоювати свою точку зору на відміну від 7,5 % опитаних, які відповідали негативно; 66,7 % опитаних студентів уважають, що екологія допомагає розвивати вміння доводити і логічно мислити; протилежної точки зору дотримуються 7,4 %, «важко відповісти» – 25,9 % респондентів.
Отже, відстоювати свою думку воліє переважна більшість студентів (92,5 %), причому багато з них використовують при цьому екологічні методи й моделі в ставленні до навколишнього середовища. Також, переконання більшості, екологія допомагає розвивати вміння доводити і логічно мислити, що часом необхідно застосовувати при відстоюванні своєї думки.
На четверте запитання «Чи є екологія інтегрованою наукою, знання з якої можна використовувати при вивченні інших дисциплін?» отримано такі відповіді: 1 курс ‑ 74,7 % респондентів відповіли «так», 50,3 % студентів часто доводилося використовувати ті знання, які вони отримали при вивченні екології в інших дисциплінах. Екологічні знання й методи використовуються не тільки в усіх економічних дисциплінах, але і в буденному житті. Це підтвердили 78,8 % опитаних; 2 курс ‑ 83,3 % студентів вже доводилося використовувати екологічні знання в інших дисциплінах, у повсякденному житті поки тільки 13,8 % другокурсників використовують екологічні знання часто, 60,7 % респондентів упевнені, що в студентів існує необхідність використовувати знання з екології; 3 курс – 78,9 % дали позитивну відповідь, «так»; 21,1 % – «ні», при цьому 78,1 % застосовують отримані знання в інших дисциплінах, а 21,9 % не застосовують. Частота використання екологічних знань варіюється між відповідями: «часто» – 33,7 % і «іноді» – 52,7 %, відсоток тих, хто відповів «ніколи» дорівнює 13,4 %. Визначаючи дисципліни, в яких застосування екології необхідне, ми виявили таку картину: 56,7 % відповіли – в «загальнопрофесійних»; 69,4 % – «фахових»;
4 курс – 59,2 % опитаних студентів уважають, що екологія є наскрізною наукою» 18,5 % – відповіли негативно, 22,3 % не змогли відповісти. 77,7 % респондентів використовували екологічні знання в інших дисциплінах, 22,3 % не потребували їх застосування. 44,4 % студентів доводилося часто використовувати свої екологічні знання, для 42,3 % така можливість надавалася лише іноді і 13,3 % респондентів ніколи не застосовували свої знання з екології. Найбільш часто студентам доводилося застосовувати свої знання з екології у фахових дисциплінах, цю відповідь відзначило 60,9 % опитаних; на відповідь «загальнопрофесійних» ‑ 23,1 % відповідей, 11,0 % відповідей було віддано природничим дисциплінам і 5,0 % – гуманітарним.
Вивчивши отримані дані, зробимо висновок про те, що екологія є інтегрованою і наскрізною наукою. Підтвердженням цьому може служити те, що багатьом респондентам доводилося застосовувати екологічні знання під час вивчення інших дисциплін, причому більшість студентів найчастіше при вивченні загальнопрофесійних і фахових дисциплін.
На п’яте запитання «Чи вважають студенти за необхідне використовувати екологічні методи дослідження в майбутній професійній діяльності?» відповіді розподілилися так: 1 курс ‑ у 53, 7% респондентів відповіли, що необхідність використання екологічних методів у майбутній професійній діяльності виникатиме досить часто. 26,5 % опитаних уже використовують екологічні методи при вивченні інших дисциплін. Особливо екологічні методи використовуються при вирішенні економічних завдань в управлінні природоохоронною діяльністю. Це підтвердило 73,7 % першокурсників, а при аналізі даних 26,3 % студентів; 2 курс ‑ необхідність використання екологічних методів майбутньої професійної діяльності у 53,9 % студентів буде виникати часто; в 16,3 % – постійно; у 20,6 % – рідко; у 0,2 % – ніколи. Екологічні знання і прийоми при вивченні економічних дисциплін застосовують 67,6 %, 60,1 % студентів екологічні методи допомагають при аналізі даних, 39,9 % – при вирішенні економічних та інших завдань; 3 курс ‑ 67,3 % вважають, що екологія необхідна для вивчення і 32,7 %, – ні. Основний діапазон використання екологічних методів у діяльності студентів-економістів 3 курсу полягає у вирішення економічних та інших завдань (78,5 %), аналізі економічних даних (21,5 %); 4 курс – 70,7 % респондентів підтвердили необхідність використовувати знання з екології, 11,1 % студентів мають протилежну думку, питання викликало труднощі у 18,2 % опитаних. 60,5 % вважають, що існує необхідність використання екологічних методів у майбутній професійній діяльності, 39,5 % це заперечують. 70,5 % опитаних студентів використовують екологічні знання і прийоми при вивченні економічних дисциплін, не застосовують – 18,1%. Питання викликало труднощі у 11,4 % респондентів. Для 62,9 % студентів екологічні методи допомагають при аналізі даних, для 37,1 % математичні методи допомагають у вирішенні економічних та інших завдань.
Отже, більша частина студентів визнає, що екологічні знання будуть необхідні в їхній майбутній професійній діяльності. Багато студентів використовують свої екологічні знання не тільки в навчанні, а й у повсякденному житті. Основні види діяльності, в яких необхідне використання екологічних методів, на думку більшості респондентів, ‑ це аналіз даних, вирішення економічних та інших завдань.
На запитання «Чи формує екологія загальнолюдські якості?» отримано такі результати: 1 курс – 60,9 % студентів стверджують, що екологічні знання однаково впливають і на вміння абстрактно мислити, і на вміння систематизувати інформацію, 86,9 % першокурсникам ці якості допомагають при вивченні інших дисциплін; 2 курс – 62,7 % респондентів відповіли, що екологія формує в людині логічне мислення і бачення взаємозалежності в природі, 27,4 % відзначили вміння систематизувати інформацію, 8,9 % ‑ вміння абстрактно мислити. 77,1 % респондентам ці якості допомагають при вивченні інших дисциплін; 3 курс – вплив екології на особистість людини мало ймовірно, що має значення – 39,7 %, має незначний вплив – 29,1 %, іноді впливає – 14,8 %, відіграє значну роль – 11,9 %, не впливає – 4,5 %. При виборі якостей, які в людині формує екологія, опитувані виділили: вміння систематизувати інформацію – 61,0 %, логічно мислити – 23,6 %, вміння абстрактно мислити – 15,4 %; 4 курс ‑ 40,2 % респондентів уважають, що екологія має незначний вплив при формування особистості, 29,1 % дотримуються думки, що екологія допомагає при формуванні особистості лише іноді, 12,1 % вважають, що вона відіграє значну роль, 10,2 % – що цей вплив малоймовірний і 8,4 % вважають, що взагалі не впливає. На питання «Які якості (навички, вміння) в людині формує вивчення екології?» відповіді розподілились так: «вміння систематизувати інформацію» ‑ 65,8 %, «вміння абстрактно мислити» – 44,2 %. На запитання «Чи допомагають Вам ці якості (навички, вміння) при вивченні інших дисциплін?» 80,4 % респондентів відповіли «так», негативно відповіли 7,3 %, питання викликало труднощі в 12,3 % студентів.
Отже, основна частина опитаних студентів уважають, що екологія формує в студентів уміння систематизувати інформацію, розвиває абстрактне мислення, а ці якості є досить важливими для формування особистості економіста.
На сьоме запитання «Чи впливають знання екології на успішність з економічних дисциплін?» отримано такі відповіді: 1 курс ‑ 52,5 % опитаних уважають, що екологічні знання впливають на успішність з інших дисциплін. Використання екологічних знань під час вивчення інших дисциплін допомагає 56,2 % опитаних. 44,7 % студентів це допомагає як в природничих, так і в загальнопрофесійних дисциплінах; 2 курс – у респондентів цього курсу перелік загальнопрофесійних та економічних дисциплін не такий великий, як у старшокурсників, але 50,1 % упевнені, що екологічні знання впливають на успішність з інших дисциплін; 3 курс – 50,7 % респондентів вирішили, що екологічні знання впливають на успішність з інших дисциплін; 33,8 – «ні»; 15,5 % ‑ не змогли відповісти. Ступінь впливу студенти визначили, як: «сильно впливає» – 32,2 %; «слабо впливає» – 54,7 %, і тільки 13,1 % студентів не виявили ніякого впливу; 4 курс ‑ позитивно на питання про вплив екологічних знань на успішність з інших дисциплін відповіли 41,9 % студентів, заперечують цю залежність 29,1 %, питання викликало труднощі в 29,0 %. Абсолютна більшість, а це 90,9 % студентів, відповіла на питання про застосування екологічних знань при вивченні інших дисциплін позитивно.
Отже, знання з екології знаходять застосування і в дисциплінах циклу економічної підготовки, і в дисциплінах циклу професійної підготовки.
Згідно з проведеним опитуванням, більшість студентів уважають важливим для себе вивчення екології, вони погоджуються з тим, що знання з екології використовуються в усіх економічних дисциплінах, впевнені, що екологія необхідна для формування світогляду економіста. Більшість опитаних студентів уважають, що екологія допомагає розвивати вміння доводити і логічно мислити, цим вивчення екології може сприяти вмінню формувати і відстоювати свою думку.
Подальше дослідження було проведено з метою виявлення в студентів 1 курсу знань щодо екологічних проблем сучасності, екологічного стану міста, рівня екологічної освіти в навчальному закладі, бажання зробити свій практичний внесок в оптимізацію стосунків людства з природою. Перелік проблемних питань на екологічну тематику наведено в додатку А.
На запитання «Чи знаєте Ви стан навколишнього середовища в місці Вашого проживання?» 51,2 % опитаних відповіли, що не мають достатньої інформації про стан найближчого природного оточення, 21,7 % ‑ мають, 27,1 % ‑ не впевнені в цьому. Це означає, що в студентів спостережено недостатню інформованість про найближче навколишнє середовище. Біля 68,2 % респондентів уважають, що найбільше забруднює навколишнє середовище автотранспорт; не помічають цього забруднення 31,8 % студентів. 19,5 % студентів відзначають вплив сільськогосподарського виробництва на забруднення й руйнування навколишнього середовища, 64,8 % – промисловість, 15,7 % – побут. 92,7 % опитаних не задовольняє стан питної води. 76,5 % респондентів цікавиться екологічними проблемами, які висвітлюються засобами масової інформації, але вони вважають, що їх висвітлюють недостатньо, а 23,5 % опитаних зовсім не хвилює це питання.
На пропозицію «Оцініть стан довкілля» отримано такі результати: 4,3 % респондентів убачають такий стан ідеальним, 16,5 % ‑ задовільним, 67,3 % незадовільнии та 11,9 % ‑ небезпечним. 82,6 % опитаних указали на неможливість власного впливу на прийняття рішень в екологічній сфері, 76,5 % вважають, що найменше можливостей у працівників виробничої сфери та сфери торгівлі. Приблизно однакова кількість опитаних уважає, що найкраще здійснювати екологічну освіту через природоохоронні акції, пропагандистську роботу, через телебачення і пресу – відповідно 32,7 %, 34,3 %, 33,0 %.
Аналіз дослідження доводить, що значна частина респондентів не готові брати участь у природоохоронній роботі, а саме: 72,8 % студентів напряму підготовки «облік і аудит», 54,3 % – «маркетинг», 70,6 % – «економіка підприємства», 63,8 % – «фінанси і кредит», 58,5 % – «управління персоналом і економіка праці». Водночас переважна частина задумувалась про свою особисту участь у збереженні чистоти на планеті. Зокрема, про це свідчать такі показники: позитивні відповіді 68,4 % студентів напряму підготовки «облік і аудит», 67,2 % – «маркетинг», 58,4 % – «економіка підприємства», 69,6 % – «фінанси і кредит», 66,4 % – «управління персоналом і економіка праці».
Сформованою в себе внутрішню мотивацію до збереження навколишнього середовища вважають 22,8 % студентів в напряму підготовки «облік і аудит», 30,6 % – «маркетинг», 31,7 % – «економіка підприємства», 23,7 % – «фінанси і кредит», 19,9 % – «управління персоналом і економіка праці». Студенти також усвідомлюють негативний вплив відсутності екологічних знань у майбутній професійній діяльності будь-яких фахівців (62,75 % опитаних від загальної кількості відповіли, що відсутність екологічної свідомості негативно впливає на фахову діяльність).
На запитання «Чи необхідна екологічна освіта для студентів економічних спеціальностей?» отримано такі відповіді: 39,1 % студентів дали ствердну відповідь, 31,3 % – негативну, не визначились 29,6 % опитаних.
Аналіз проведеного анкетування показав, що студенти усвідомлюють значущість екологічних знань, розуміють важливість вирішення екологічних проблем і необхідність особистої участі в збереженні природи. Хоча деякі з них нічого не роблять для збереження природи, неактивні в природоохоронних заходах і не виявляють інтересу до поглиблення знань екології. Не може не турбувати ставлення молоді до вирішення екологічних проблем на місцевому рівні, тому необхідно впроваджувати більш ефективні методи екологічного виховання.
Щоб внести корективи в навчальний та виховний процес навчального закладу, необхідно спочатку оцінити рівень сформованості екологічного світогляду. Результати опитування дадуть можливість викладачам дисциплін природничо-наукового циклу скорегувати навчальну програму для висвітлення екологічних аспектів освітнього процесу, адміністрації ‑ спланувати позааудиторні заходи відповідної спрямованості.
Дані пілотажного дослідження свідчать про недостатній базовий рівень екологічного світогляду, тому що поставлена мета екологічної освіти та виховання не завжди досягаються.
Хоча було виявлено і той факт, що студентів економічних спеціальностей зовсім не хвилювали питання, пов’язані з даними щодо економічної оцінки природних ресурсів, економічних збитків від забруднення оточуючого середовища, економічних утрат від погіршення стану здоров’я населення, які повинні бути пов’язані з їхньою майбутньою професійною діяльністю.
У процесі опитування з’ясувалось, що більшість студентів надто вузько розуміє сутність екологічного світогляду, зводячи його до екологічної освіченості, знання наукових засад природокористування або до екологічної освіти й екологічної свідомості.
Загалом виявилося, що рівень свідомого, відповідального ставлення до природи є недостатнім. У більшості студентів не сформована система екологічних цінностей, стійких екологічних переконань, відповідна установка на екологоорієнтовану поведінку в навколишньому середовищі, готовність до конкретних дій. Уснує значна розбіжність між широтою знань і глибиною їх засвоєння, оскільки вони не перейшли в переконання – основу екологічного світогляду.
Аналіз відповідей студентів на запитання, що стосуються усвідомлення взаємозалежності між розвитком економіки і станом навколишнього середовища та з’ясування потреби в знаннях щодо управління охороною природи та створення механізмів раціонального використання природних ресурсів для майбутньої професійної діяльності переконує в тому, що студенти економічних спеціальностей мають певні екологічні знання, проявляють інтерес до екологічних проблем, проте в них досить низький рівень усвідомленості взаємозв’язку їхньої майбутньої професійної діяльності із знаннями про економічні методи управління природокористуванням, відповідно, відсутнє усвідомлення того, що вони в змозі своєю професійною діяльністю реально поліпшити екологічну ситуацію в певному регіоні.
Повний аналіз матеріалів анкетування, бесід, програмної документації дав підстави зробити певні висновки: студенти економічного профілю, переважно напрямів підготовки «Маркетинг» та «Економіка підприємництва», усвідомлюють необхідність теоретичної екологічної підготовки під час навчання. Одержані теоретичні знання студентів напрямів підготовки «Облік і аудит», «Фінанси і кредит» здебільшого не пов’язуються з конкретними питаннями охорони навколишнього середовища й раціонального природокористування.
Серед чинників, які негативно впливають на формування екологічного світогляду та результати навчально-виховного процесу щодо екологічної освіти, варто назвати такі:
- недостатність самих знань про механізми функціонування біосфери, щоб управляти ними, чітко уявляти всі наслідки потужних засобів впливу на природу;
- відсутність дисципліни «Екологія» в навчальних планах підготовки економістів;
- теми з екології не послідовно, а відособлено відображені в освітньо-професійній програмі підготовки економістів, матеріали підручників природничого та гуманітарного спрямування для підготовки економістів мають узагальнюючий характер.
Існує нагальна потреба в створенні спецкурсу «Основи екології та економіки природокористування» для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, який сприятиме поглибленню знань студентів про механізми раціонального природокористування, оцінки природних ресурсів і, відповідно, формуванню екологічного світогляду.