Визначено критерії і показники розвитку соціальної компетентності підлітків. Показниками критерію «цінності взаємодії» визначено: ціннісне ставлення до себе, як суб’єкта взаємодії; ціннісне ставлення до інших людей (повага до соціокультурних відмінностей); переважання духовних цінностей (людина та її життя як самоцінність, толерантність, добро, служіння людям) у системі ціннісних орієнтацій особистості. Показники критерію «обізнаність та усвідомленість»: розуміння та усвідомлення сутності соціальної компетентності; соціально значущих якостей особистості, що сприяють успішній соціалізації; стійкий інтерес до соціального життя. Показниками критерію «позитивне ставлення та впевненість» є переважання позитивних емоцій у процесі взаємодії з іншими людьми; емпатія; саморегуляція, самоконтроль емоційних станів у процесі взаємодії; прагнення довести до завершення соціально-корисну справу, упевненість у власних силах. Показниками критерію «здатність до дії та взаємодії» визначено гнучкість при виконанні соціальних ролей адекватно вимогам соціальної ситуації; уміння ухвалювати самостійні рішення та відповідати за них; здатність до конструктивної взаємодії, знаходження оптимального способу виходу з конфліктних ситуацій; здатність до ініціювання суспільно корисної спільної роботи).
Вивчення рівнів розвитку соціальної компетентності підлітків відбулося за допомогою констатувального етапу експерименту.
Для виявлення рівнів розвитку соціальної компетентності підібрано комплекс діагностичних методик та методів: авторські анкети, бесіди, інтерв’ювання, написання твору «П’ять, найважливіших для мене цінностей», методики: В. Шапар «Ціннісні орієнтири особистості», А. Прихожан «Соціальна компетентність особистості», К. Томас «Схильність особистості до конфліктної поведінки», педагогічні спостереження.
З огляду на результати діагностики відповідно до означених критеріїв і показників було визначено три рівні розвитку соціальної компетентності підлітків: високий, середній, низький.
Результати констатувального етапу дослідження засвідчили, що значна більшість підлітків виявили середній рівень розвитку соціальної компетентності – 50,2 %; низький рівень – 29,4 %.
Проведене опитування класних керівників та лідерів учнівського самоврядування дало змогу виявити причини низького рівня розвитку соціальної компетентності підлітків: відсутність цілеспрямованої систематичної діяльності педагогів щодо її розвитку, одноманітність форм і методів діяльності з підлітками.
Виявлені гендерні відмінності у рівнях розвитку соціальної компетентності. Відсоток дівчат із високим рівнем цього особистісного утворення вищий (27,1 %), ніж хлопців (15,2 %). Суттєвих відмінностей у розвитку підлітків за такими чинниками, як вік, тип навчального закладу, місце його розташування, не виявлено.
Аналіз й узагальнення результатів констатувального етапу експерименту засвідчили необхідність посилення уваги до даної проблеми, зокрема теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці педагогічних умов розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу.
Основні результати цього етапу дослідження було опубліковано у таких працях автора: [73; 149; 153; 156; 157; 159; 160; 199].