Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу:
- запровадження проектування у навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу та формування проектного мислення педагогів з метою розвитку соціальної компетентності підлітків;
- розроблення змістовного та організаційно-методичного забезпечення розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу;
- врахування результатів психолого-педагогічної діагностики в організації індивідуальних, групових і колективних форм соціально-комунікативної діяльності підлітків.
Запроваджено проектування у навчально-виховний процес навчальних закладів. Підготовчий етап проектування навчально-виховного процесу включав гностичний, діагностичний, прогностичний компоненти; основний етап – планування, конструктивний, діяльнісний, регуляційно-корекцйний компоненти; заключний – рефлексійно-проектуючий.
З метою реалізації проектної технології розвитку соціальної компетентності підлітків розроблено зміст, форми і методи роботи педагогів з підлітками відповідно до визначених етапів.
Програма «Теорія і практика розвитку соціальної компетентності підлітків у сучасній школі» передбачала методичне забезпечення процесу проектування розвитку соціальної компетентності підлітків, сприяла розвитку проектного мислення педагогів, орієнтувала їх на пошук кращих способів реалізації цього процесу. Програма «Соціальна компетентність. Соціальна дія. Соціальна успішність» спрямовувалася на поглиблення і закріплення соціальних знань підлітків, виховання в них відповідних емоційних ставлень, розвиток умінь і навичок соціально схвалюваної поведінки, розуміння власних цінностей та позитивного ставлення до цінностей однолітків. Підвищенню рівнів розвитку соціальної компетентності підлітків сприяло залучення їх до проектної діяльності.
Робота за програмами здійснювалася за допомогою різноманітних методів, провідне місце серед яких належало активним та інтерактивним їх різновидам (вправи, рольові ігри, тести, творчі завдання, розв’язання проблемних ситуацій, диспути, дискусії), що найбільшою мірою відповідало положенням компетентнісного підходу, педагогічним принципам проектування навчально-виховного процесу.
Важливою складовою обох програм визначили групові форми роботи з метою перенесення одержаних під час занять знань, умінь і навичок у практику розвитку соціальної компетентності підлітків.
Результати контрольних зрізів засвідчили, що в експериментальній групі сталися суттєві позитивні зміни щодо рівнів розвитку соціальної компетентності підлітків. Динаміка високого рівня розвитку соціальної компетентності підлітків становила +16,7 %, середнього – +1,8 %, низького рівня – -18,5 %.
Усе вказане вище дозволяє нам стверджувати, що проведена дослідно-експериментальна робота позитивно вплинула на розвиток соціальної компетентності підлітків. Підтвердженням цього можуть бути динаміка рівнів її розвитку, що простежується від початку роботи до її завершення. Щодо учнів контрольної групи, то рівень розвитку в них соціальної компетентності суттєво не підвищився.
Отже, результати дослідно-експериментальної роботи підтвердили ефективність розроблених нами педагогічних умов розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу.
Основні результати цього етапу дослідження було опубліковано у таких працях автора:[152; 154; 158; 161].