Актуальність теми. Соціально-економічні зміни в умовах переходу до ринкових відносин вимагають нових підходів до формування особистості школяра. В цивілізованому світі дедалі гострішою стає залежність місця держави від її можливостей у створенні умов для вільного самовизначення громадян, набуття ними доступних знань і професійної майстерності, самореалізації в тій галузі, де найповніше можна проявити свої обдарування. Успішне вирішення цієї проблеми в основному залежить від позитивних результатів у формуванні особистості майбутнього працівника на всіх етапах його шкільного життя.
Перехід України до нових форм економічних відносин супроводжується інтенсифікацією підприємництва, конкуренції, зростанням вимог до рівня професійної підготовки та мобільності кадрів, сформованості відповідної системи цінностей, знань та умінь, ініціативності, здібності брати на себе відповідальність тощо. Успішне вирішення цих завдань значною мірою залежить від ефективності профорієнтаційної роботи як однієї з головних умов активного професійного самовизначення та трудового становлення особистості.
Важливість свідомого вибору особистістю майбутньої професії підкреслюється в низці державних та нормативних документів, а саме: законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2009–2015 роки”, Національній програмі виховання дітей і молоді в Україні, наказі Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається” тощо.
Основою професійного самовизначення є набуття людиною знань про професії, самопізнання та самооцінка індивідуальних особливостей, зіставлення знань про себе та про професійну діяльність. Значення адекватної інформації про професії об’єктивно зростає у зв’язку з докорінними змінами в змісті більшості професій, удосконаленням знарядь праці, введенням елементів підприємницької діяльності та інформаційного забезпечення технологічних процесів.
Проблема професійного самовизначення учнівської молоді є актуальною для всіх високорозвинених держав світу, оскільки вирішує протиріччя між об’єктивно існуючими потребами суспільства в збалансованій структурі кадрів. Тобто за своїм призначенням система профорієнтації повинна зробити істотний вплив на раціональний розподіл трудових ресурсів, вибір життєвого шляху молоддю, адаптацію її до професії.
У сучасному освітньому просторі значну увагу привертає відповідний американський досвід, оскільки Сполучені Штати Америки мають достатньо розвинену систему професійного самовизначення учнівської молоді. Адже в цій країні, з огляду на зростаючі різноманітні потреби середньої освіти та широке коло соціальних груп, які вона має обслуговувати, у законодавчих документах наголошено на необхідності тісніших зв’язків та балансу між загальною, технологічною та професійною освітою, між знаннями, що здобуваються, та конкретними навичками, а також розвитку загальних ключових умінь (незалежне мислення, здатність до аналізу й синтезу, власна оцінка тощо). У США в останні десятиліття проведено значну кількість освітніх реформ та програм, які мали на меті підвищення якості освіти: “Основна ціль американської освіти”, “Нація у небезпеці”, “Національні цілі освіти”, “Америка 2000 – освітня стратегія”, “Цілі 2000 – закон про освіту в США” тощо. При Комітеті освіти США створено спеціальний відділ із керівництва вибором професії і консультування. Упродовж останніх десятиріч професійне самовизначення школярів характеризувалося впровадженням різноманітних організаційних форм, методів, педагогічних технологій та програм, на які варто звернути увагу при вдосконаленні системи профорієнтації учнівської молоді в Україні.
Така практика, безумовно, може бути корисною і для України. Провідні науковці підтримують концепцію, згідно з якою, запозичуючи надбання найбільш ефективних освітніх реформ різних країн, можна створити ефективну вітчизняну модель системи профорієнтації, врахувавши все актуальне і позитивне.
Проблема професійної орієнтації та самовизначення школярів була об’єктом уваги в різні періоди розвитку педагогічної науки: Є. Климов, І. Назімов, В. Симоненко, Б. Федоришин, В. Ярошенко та ін. Науковці розробляли та перевіряли на практиці різні аспекти цієї проблеми в умовах соціалістичної планової економіки радянської держави. Розроблені ними положення були переглянуті та узгоджені з сучасними вимогами.
У контексті предметного поля нашого дослідження викликають інтерес здобутки провідних учених у галузі профорієнтації М. Захарова, О. Мельника, В. Симоненка, М. Тименка, С. Чистякової та ін., у яких порушуються питання про необхідність формування в сучасної молоді умінь самостійного пошуку та аналізу знань про різні види професійної діяльності.
Особливу цінність для наукової розробки проблеми мають компаративні розвідки українських та зарубіжних дослідників (О. Безлюдний, І. Білецька, О. Заболотна, С. Кодрле, О. Локшина, З. Малькова, А. Сбруєва, С. Шандрук та ін.), предметом уваги яких став міжнародний досвід реформування сучасної освіти.
На окремі аспекти освіти у США, дотичні до проблеми самовизначення учнів, у своїх працях звертали увагу: С. Андріяш, Л. Ашкеназі, М. Бренсон, О. Васильєва, Р. Вендровська, В. Вернацький, Р. Грін, А. Джуринський, Л. Дунаєвський, О. Желюк, О. Зеленко, Н. Ільїн, Е. Кагаров, Т. Кошманова, М. Красовицький, Л. Курінчук, Н. Кучеренко, Е. Льюіс, Л. Малець, З. Малькова, І. Оверчук, С. Оганян, Дж. О’Ніл, Г. Пічугіна, Г. Прозоров, Р. Райлі, О. Романовський, О. Сахарова-Вавілова, О. Хмельницька та ін.
Еволюцію системи шкільної освіти США, передумови розвитку системи професійної орієнтації учнів відображено у працях американських науковців J. Adams (Дж. Адамса), V. Brikman (В. Брікмена), I. Kolings (І. Колінгса), L. Kremin (Л. Креміна), R. Rask (Р. Раска), P. Setler (П. Сетлера), J. Spring (Дж. Спрінга) та ін. Практика здійснення професійної орієнтації та особливості професійного самовизначення підростаючого покоління досліджувалися в США такими педагогами, як: E. Erikson (Є. Еріксон), E. Herr (Е. Герр), H. Ginsberg (Н. Гінсберг), J. Herm (Дж. Херм) та ін.
Аналіз науково-педагогічної літератури останніх десятиріч свідчить про значний інтерес як вітчизняних, так і зарубіжних науковців до проблеми ефективного професійного самовизначення учнівської молоді США. Водночас, попри ґрунтовну розробку багатьох теоретичних аспектів, проблема комплексно і системно не вивчалася.
Науковий аналіз порушеної проблеми засвідчив наявність суперечностей, які потребують результативного і швидкого розв’язання, зокрема між:
– соціально-економічними вимогами суспільства до пошуку шляхів удосконалення системи профорієнтації в Україні і реальним станом вивчення та використання позитивного досвіду зарубіжних країн;
– розробками у вітчизняній науці окремих теоретико-методичних засад професійного самовизначення учнівської молоді, на яких базується система профорієнтації в США, і відсутністю теоретичного і методичного узагальнення змісту, засобів, форм і технологій професійного самовизначення школярів у цій країні;
– аналізом практичної реалізації цього напряму роботи в США і відсутністю системних рекомендацій щодо використання американського досвіду в українській системі професійної орієнтації школярів.
Отже, актуальність та недостатня розробленість проблеми дослідження, її теоретична і практична значущість, зазначені суперечності й зумовили вибір теми дослідження – “Професійне самовизначення учнівської молоді в середніх навчальних закладах США”.
Зв’язок рoбoти з науковими програмами, планами, тeмами.
Тема дослідження є складовою наукової теми Лабораторії педагогічної компаративістики Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини “Інноваційний потенціал порівняльно-педагогічних досліджень для розвитку освіти в Україні” (державний реєстраційний номер 0111U009200). Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 10 від 27.05.2013 р.) та узгоджена бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 18.06.2013 р.).
Мета дослідження – на основі теоретичного аналізу проблеми дослідження обґрунтувати особливості, провідні тенденції та визначити організаційно-педагогічні засади професійного самовизначення учнів у середніх навчальних закладах США, виявити можливості використання прогресивного американського досвіду в українських загальноосвітніх школах.
Відповідно до теми та мети визначено такі завдання дослідження:
- Проаналізувати стан розробленості проблеми в педагогічній теорії й практиці, уточнити сутність поняття “професійне самовизначення” учнів.
- Охарактеризувати систему професійної орієнтації учнівської молоді в США.
- Розкрити зміст та організаційно-педагогічне забезпечення процесу професійного самовизначення учнів у середній школі США.
- Здійснити порівняльний аналіз основних тенденцій професійного самовизначення школярів у середніх навчальних закладах України, провести моніторинг професійної самовизначеності учнів старших класів в Україні та США, визначити шляхи використання позитивного американського досвіду професійного самовизначення учнів у навчально-виховному процесі вітчизняних шкіл.
Об’єкт дослідження – процес професійного самовизначення учнів у середніх навчальних закладах Сполучених Штатів Америки.
Предмет дослідження – зміст, організаційно-педагогічне забезпечення та тенденції професійного самовизначення учнів у середній школі США.
Відповідно до поставленої мети та завдань було використано комплекс взаємодоповнювальних методів дослідження: конкретно-пошукові (аналіз, синтез, систематизація джерел і матеріалів), що є необхідними для з’ясування концептуальних підходів, покладених в основу системи професійної орієнтації; порівняльно-педагогічний аналіз емпіричних явищ і фактів щодо професійного самовизначення учнів у школах США; індуктивний та дедуктивний способи встановлення причинно-наслідкових зв’язків між політичними, соціальними, культурними й педагогічними процесами, що зумовили становлення і розвиток системи професійної орієнтації в Сполучених Штатах Америки; вивчення законодавчої бази в галузі профорієнтації (закони, постанови, накази, акти тощо) та шкільної документації (програми, навчальні плани); проблемно-порівняльний, що дозволив дати характеристику структурного, культурного та людського вимірів професійного самовизначення, з’ясувати можливості впровадження американської системи професійного самовизначення в українській освітньо-виховній практиці.
Джерельною базою дослідження слугували:
– офіційні документи Департаменту освіти США, Міністерства освіти і науки України, базові навчальні програми, документи й Постанови уряду США та громадських комісій з питань освіти та ін.;
– аналітичні матеріали та електронні бази даних національних та міжнародних організацій: Американської асоціації шкільних адміністраторів (The School Superintendents Association), Національного центру освітньої статистики США (USA National Center for Education Statistics), Бюро з питань стандартів у професійній освіті (Education Professional Standards Board), Національної спілки науки (National Science Foundation), Федеральної статистичної системи Сполучених Штатів (Federal Statistical System of the United States), Асоціації педагогів Америки (Association of American Educators), та ін.;
– науковий доробок американських та вітчизняних учених, які займаються проблемою вдосконалення системи професійного самовизначення школярів у США та Україні;
– матеріали українських та американських періодичних видань: “Голос України” (2005), “Директор школи, ліцею, гімназії” (2010, 2011), “Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України” (2011), “Народное образование” (2009), “Освіта України” (2008), “Педагогика” (2012), “Порівняльно-педагогічні студії” (2011), “Рідна школа” (2009), “Стандарти і моніторинг в освіті” (2002, 2008), “Шлях освіти” (2003), “Journal of Adolescence” (Журнал Юність, 2000), “American Educational Research Journal” (Американський освітній дослідницький журнал, 2006), “American Studies Journal” (Американський науковий журнал, 2011), “Educational Horizons” (Освітні горизонти, 2010), “Educational Leadership” (Освітнє лідерство, 2008), “Educational Psychologist” (Освітній психолог, 2009), “International Science. Ukrainian Edition” (Інтернаціональна наука. Українське видання, 2010), “Journal of Early Adolescence” (Журнал ранньої юності, 2007), “Journal of Education Finance” (Журнал освітніх фінансів, 2000), “Journal of Educational and Psychological Consultation” (Журнал освітньої та психологічної консультації, 2005, 2006), “Journal of Research and Development in Education” (Журнал дослідження і розвитку в освіті, 2011), “Journal of Research in Rural Education” (Журнал дослідження в сільській освіті, 2009), “School Health” (Шкільне здоров’я, 2008), “The Rural Educator” (Сільський освітянин, 2010) та ін.;
– матеріали офіційного сайту Департаменту освіти США та департаментів окремих штатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
– вперше обґрунтовано сучасні тенденції професійного самовизначення учнівської молоді в середній школі США (активна позиція держави щодо модернізації системи профорієнтації, впровадження сучасних комплексних програм у галузі професійного самовизначення; залучення до професійного самовизначення школярів державних та громадських організацій; пошук оптимальних варіантів розв’язання проблеми узгодження професійних інтересів молодих людей з кон’юнктурою ринку; розширення мережі професійно-інформаційних центрів; цілеспрямоване вивчення та врахування індивідуальних інтересів, нахилів, здібностей особистості; введення спеціальних предметів, що ознайомлюють школярів із світом сучасних професій; використання активних та інтерактивних форм, методів та технологій професійної орієнтації; залучення учнів до безпосередньої трудової діяльності, в якій випробовують свої професійні наміри; широкомасштабне інформаційно-методичне забезпечення навчальних закладів; введення в середніх навчальних закладах посади незалежних профконсультантів); розкрито зміст та організаційно-педагогічне забезпечення процесу професійного самовизначення учнів в американській школі шляхом їх залучення до проектної, дослідницької, інформаційно-пошукової і предметно-практичної діяльності; окреслено шляхи використання позитивного американського науково-практичного досвіду професійного самовизначення учнів в українській освітньо-виховній практиці на загальнодержавному, адміністративному, змістовому рівнях та на рівні навчального закладу;
– уточнено сутнісні характеристики понять “професійне самовизначення” (складне структурне новоутворення взаємопов’язаних і поєднаних переконаннями морально-вольових якостей особистості, способів поведінки, знань про професії, практичні вміння і навички, сформовані відповідно до вимог суспільства й можливостей навчально-виховного процесу в школі), “професійна орієнтація” (комплексна науково обґрунтована система форм, методів і засобів, спрямованих на забезпечення допомоги особистості в активному свідомому професійному самовизначенні та трудовому становленні);
– подальшого розвитку набув зміст, форми, методи та технології здійснення професійної орієнтації учнівської молоді.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані у профорієнтаційній роботі з учнями, в системі організації та управління професійним самовизначенням школярів. Теоретичні результати дослідження можуть бути використані для науково-практичних розробок у сфері професійного самовизначення учнівської молоді. Досвід американських колег в організації профорієнтаційної роботи, висвітлений у роботі, буде корисним для покращення діяльності шкільних психологічних та профорієнтаційних служб.
Матеріали дисертації можуть бути використані під час вивчення курсів “Теорія і методика профорієнтації”, “Методика виховної роботи” у вищих педагогічних навчальних закладах, у процесі підготовки нормативних документів, що стосуються удосконалення системи професійного самовизначення учнівської молоді в Україні.
Результати дисертаційної роботи впроваджено у навчально-виховний процес Верхняцької ЗОШ І–ІІІ ступенів № 2 (довідка № 119 від 16.10.2015 р.), Христинівської ЗОШ І–ІІІ ступенів (довідка № 163 від 10.10.2015 р.), Верхняцького НВК “Загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 1” (довідка № 195 від 19.10.2015 р.), Христинівської спеціалізованої школі І–ІІІ ступенів № 1 імені О. Є. Корнійчука (довідка № 157 від 30.10.2015 р.), Христинівської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 2 (довідка № 224 від 29.10.2015 р.), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 2811/01 від 02.11.2015 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та результати дисертації висвітлено на наукових і науково-практичних конференціях та семінарах різного рівня: міжнародних – “Міждисциплінарність як методологія розвитку гуманітарних наук: мова, освіта, культура” (Умань, 2012), “Наука і освіта у глобалізованому світі: традиції, сьогодення, перспективи” (Умань, 2013), “Теоретические и методологические проблемы современных наук” (Росія, Новосибірськ, 2013), “Перспективы развития науки и образования” (Росія, Москва, 2013), “Сучасна іншомовна освіта в Україні: стан, проблеми, перспективи” (Умань, 2014), “Інноваційний розвиток вищої освіти: глобальний та національний виміри змін” (Суми, 2015); всеукраїнських – “Виховання особистості: погляд крізь духовність” (Київ, 2010), “Сучасний виховний процес: сутність та інноваційний потенціал” (Київ, 2012–2013), “Актуальні проблеми методичної підготовки майбутнього вчителя іноземних мов” (Ніжин, 2015).
Результати дослідження обговорювалися та дістали позитивну оцінку на засіданнях кафедри педагогіки та освітнього менеджменту і Лабораторії педагогічної компаративістики Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.
Публікації. Основний зміст і результати дисертаційного дослідження відображені в 13 одноосібних публікаціях автора, з яких: 5 статей відображають основні наукові результати, 8 – апробаційного характеру.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (371 найменування, з них 172 – англійською мовою), 6 додатків на 9 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 209 сторінок, із них – 168 сторінок основного тексту. Робота містить 5 таблиць, 2 рисунки.