Важливою передумовою успішного професійного самовизначення є сформованість у школяра комплексу взаємопов’язаних психічних, психологічних і фізичних особливостей, які відповідають вимогам певної професії і сприяють успішному оволодінню нею.
Під час здійснення дослідження нас цікавив і факт результативності впливу провідних виховних технологій, що застосовуються в США та Україні, на професійну самовизначеність учнів.
У роботі ми розглядаємо професійне самовизначення як складне структурне новоутворення взаємопов’язаних і поєднаних переконаннями морально-вольових якостей особистості, способів поведінки, знань про професії, практичні вміння і навички, сформовані відповідно до вимог суспільства й можливостей навчально-виховного процесу в школі.
Як на нашу думку, результатом діяльності, яка спрямована на усвідомлений вибір учнями майбутньої професії є професійна самовизначеність.
Більшість вітчизняних дослідників (Г. Корсун, О. Мельник, Є. Павлютенков, М. Піддячий, В. Синявський, Б. Федоришин, М. Янцур та ін.) стверджує, що основними критеріями професійного самовизначення є:
– когнітивний (самопізнання своїх здібностей та бажань; засвоєння знань про сферу професій і ринок праці, способи оволодіння професією та перспективи професійного зростання, суперечності й можливості професії, шляхи перетворення суперечностей на переваги професійного становлення; систематичний пошук інформації, її структурування, аналіз і систематизація; виокремлення серед основних цілей проміжних, складання плану дій);
– мотиваційний (активізація інтересу до власного професійного майбутнього, прагнення його моделювати, бажання виявляти відповідальність і самостійність у виборі власного професійного майбутнього);
– діяльнісний (формування умінь розроблення власної професійної стратегії, готовність її впроваджувати та за потреби коригувати, реалізація власного професійного плану тощо).
Згідно з цими критеріями та показниками нами визначено три рівні професійної самовизначеності учнів загальноосвітнього навчального закладу: високий, середній та низький.
Високий рівень. Учні цього рівня характеризуються як особистості, які мають чіткі, конкретні й серйозні професійні інтереси; самостійно знаходять інформацію для прийняття рішення щодо професійного самовизначення; виявляють рішучість, виваженість в усвідомленому виборі майбутньої професії, навчального закладу, реально оцінюючи свої можливості. Вони спроможні до розвитку своїх професійних здібностей та мають чітко виражені професійні наміри, завжди проявляють цікавість до майбутньої професійної діяльності; мають конкретний професійний план.
Середній рівень. Старшокласники не повністю обізнані щодо того, як правильно обрати професію; не чітко розуміють, які знання та вміння їм необхідно здобувати і розвивати для майбутньої професії; не вміють реально оцінювати свої можливості і не мають уявлення про те, де продовжити освіту і здобути майбутню професію; не завжди намагаються задовольнити власні потреби, піддаються думці і впливові інших при виборі професійного майбутнього. Учні не повною мірою обізнані з тим, де отримати необхідну інформацію і як використовувати її, складати професійний план.
Низький рівень. Школярі не володіють інформацією про сферу професій і ринок праці, способи оволодіння професією і не зацікавлені у тому, щоб її отримати і використовувати; у них відсутні професійні інтереси, чіткі уявлення і критерії стосовно власного професійного розвитку. Для таких учнів характерна нерішучість у виборі власного професійного майбутнього, вибір професії відбувається не самостійно і усвідомлено, а під впливом зовнішніх факторів; у них відсутній професійний план.
З метою встановлення рівня професійної самовизначеності учнів старших класів нами було використано методи анкетування та бесіди (зразки анкет див. у дод. Д та Е).
В Україні вивчення професійної самовизначеності старшокласників здійснювалося нами в Христинівській спеціалізованій школі І–ІІІ ступенів № 1 імені О. Є. Корнійчука. Було охоплено 120 респондентів. З батьками цих учнів теж проводилися бесіди з метою встановлення більш повної характеристики сформованості такого особистісного утворення.
Дослідження американських старшокласників проводилося вчителями Арлінгтонської середньої школи (Arligton High School) штату Техас, з якими підтримує стосунки Христинівська спеціалізована школа І–ІІІ ступенів № 1 імені О. Є. Корнійчука, де раніше працювала вчителем іноземної мови дослідниця. Проводилося опитування і батьків цієї категорії дітей. Вибірка становила 116 учнів старших класів.
Аналіз даних, поданих у таблиці 3.1, показує певну перевагу американських старшокласників за трьома критеріями. Зокрема, різниця високого рівня професійної самовизначеності між американськими і українськими учнями становить 20,2 %. Низького рівня виявлено 7,0 % – в США і 21,8 % – в Україні. Середній рівень практично однаковий в обох країнах (51,0 та 56,4 %).
Таблиця 3.1
Рівні професійної самовизначеності українських та
американських старшокласників
|
Критерії |
Рівні професійної самовизначеності | |||||||||||
| Учні США (116 осіб) | Учні України (120 осіб) | |||||||||||
| Високий | Середній | Низький | Високий | Середній | Низький | |||||||
| абс. | % | абс. | % | абс. | % | абс. | % | абс. | % | абс. | % | |
| Мотивацій-ний | 35 | 72,7 | 12 | 25,4 | 1 | 1,9 | 17 | 38,2 | 25 | 56,4 | 3 | 5,4 |
| Когнітив-ний | 20 | 41,8 | 23 | 49,0 | 5 | 9,2 | 3 | 5,5 | 29 | 65,5 | 13 | 29,0 |
| Діяльнісний | 10 | 21,8 | 32 | 65,4 | 6 | 12,7 | 7 | 18,2 | 25 | 56,4 | 12 | 25,4 |
| Загальний
відсоток |
42,0 | 51,0 | 7,0 | 21,8 | 56,4 | 21,8 | ||||||
Американські школярі, які віднесені до високого рівня професійної самовизначеності, характеризуються як особистості, які досить глибоко знають світ сучасних професій, розуміють свої можливості й знають, де здобути майбутню професію. Такі учні сприймають себе як активного суб’єкта професійного самовизначення, у них досить ґрунтовно сформована необхідність у самовиявленні і самоствердженні; вони постійно звертаються за консультацією до шкільного або громадського профконсультанта з метою отримати необхідну інформацію про майбутню професію. Такі учні проявляють зацікавленість у здійсненні професійних намірів, мають власне професійне портфоліо, глибокі знання про світ професій, уміння і навички пошуку інформації про професію, яка їх цікавить, та навчальні заклади, де її можна здобути з метою розвитку своїх професійних здібностей. Таких нами виявлено 42,0 % учнів старших класів.
За когнітивним критерієм (41,8 %), такі школярі мають високий рівень здатності до самоаналізу своїх можливостей та аналізу професій; володіють інформацією про світ професій та кон’юнктуру ринку праці; мають адекватну самооцінку.
За мотиваційним критерієм (72,7 %), їм властиві наявність чіткої структури мотивів вибору професії, в ієрархічній структурі яких переважають мотиви, пов’язані із змістом майбутньої професійної діяльності, чітко вираженою професійною спрямованістю, сформованістю професійних інтересів.
За діяльнісним критерієм (21,8 %), у таких учнів існує реалістичний, повний особистий професійний план; реалізуються конкретні заходи щодо оволодіння майбутньою професією.
В американських старшокласнків, які віднесені до середнього рівня професійної само визначеності (51,0 %), не досить ґрунтовно сформована необхідність у самовиявленні і самоствердженні; у них відсутні риси лідера. Вони не спроможні до розвитку своїх професійних здібностей та характеризуються задовільною сформованістю професійних намірів, здатністю до повноцінного вибору майбутньої професії.
За когнітивним критерієм (49,0 %), такі школярі на задовільному рівні схильні до самоаналізу та аналізу професій; володіють неповною та несистематизованою інформацією про світ професій та кон’юнктуру ринку праці; у них дещо завищена або занижена самооцінка.
За мотиваційним критерієм (25,4 %) американським учням, які віднесені до середнього рівня професійної самовизначеності, властиві: опосередкована мотивація вибору професії; диференціація професійної діяльності за ступенем привабливості; визначення ближньої професійної перспективи.
За діяльнісним критерієм (65,4 %), у таких школярів існує не зовсім чіткий професійний план на найближчу перспективу та поверхово плануються дії з його реалізації.
Американські школярі з низьким рівнем професійної самовизначеності (7,0 %) виявляють байдужість та незацікавленість до власного професійного майбутнього; у них не сформована необхідність у професійному самовиявленні і самоствердженні. У таких учнів відсутні необхідні знання про світ професій, вони не прагнуть до реалізації свої професійних інтересів, розвитку своїх професійних здібностей та характеризуються відсутністю професійного досвіду, не здатні до свідомого вибору майбутньої професійної діяльності.
За когнітивним критерієм (9,2 %), вони мають низький рівень здатності до самоаналізу та аналізу професій, у них відсутністі професіографічні знання.
За мотиваційним критерієм (1,9 %), у таких учнів простежується переважання мотивів, пов’язаних із зовнішньою привабливістю професії; спостерігається відсутність професійних інтересів; вибір професії відбувається під впливом зовнішніх факторів.
За діяльнісним критерієм (12,7 %), в учнів відсутній особистий професійний план.
Особливо яскраво проявляється відмінність учнів старших класів США в контексті мотиваційного критерію. Високий рівень виявлено у 72,7 % досліджуваних, на відміну від 38,2 % підлітків з Ураїни. Різниця становить 34,5 %. Старшокласникам із США характерні сформовані професійні інтереси. Вони цікавляться майбутньою професією, шукають про неї інформацію, складають власне професійне портфоліо. Вони усвідомлюють себе як людей, які вже знають свої професійні уподобання, прагнуть до того, аби їх реалізувати, що проявляється в становленні і актуалізації “Я-концепції”. Їм властиве більш прагматичний підхід до вибору майбутньої професії, значна частина учнів старших класів прагне повязати свою майбутню професійну діяльність із сферами виробництва, обслуговування.
За нашими даними, українські старшокласники загальноосвітніх шкіл одержують інформацію про професії з таких джерел (див рис. 3.1).
- За допомогою батьків і знайомих 4. За допомогою центру зайнятості
- Самостійно 5. Інші відповіді
- За направленням 6. Не визначилися
|
|
– Одинадцяті класи – Десяті класи – Дев’яті класи
Рис. 3.1. Джерела одержання інформації українських старшокласників про професії
Встановлено, що вже наприкінці навчання в основній школі українські учні визначають основний блок професiй (юристи, лiкарi, професiї економiчної та торгівельно-комерцiйної сфери), якi вважають престижними. Найнепрестижнішими, на їхню думку, є професiї вчителя, прибиральниці та двірника. Спецiальностями, пов’язаними з аграрною і виробничою сферами, школярі взагалі нехтують.
Зазначимо, що саме батьки, незалежно вiд вiку і статi учнів, відіграють вирішальну роль у виборі фаху, на вiдмiну вiд школи, що з часом утрачає навiть той незначний вплив, який мала на учнів середніх класів. Ще одна тенденція: чим дорослiшими стають діти, тим менше вони зважають на телебачення при виборі професії.
Виявлено, що в старшому віці саме друзi, однокласники є найбiльш референтною групою, то ж у сьомих-дев’ятих класах вони часто є впливовими чинниками на вибір спецiальностi; в одинадцятому класi їх вплив дещо зменшується.
Основний напрям самопідготовки учнів до майбутньої професійної діяльності – це пошук інформації про майбутній фах. Хорошою ознакою є прагнення школярів набувати практичних умінь і навичок з обраного фаху, але з віком ця тенденція дещо спадає, зменшується й кількість учнів, які працюють у гуртках за профілем обраної спеціальності. Серед старшокласників є велика частка тих, хто зовсім не готується до майбутньої професійної діяльності (21,8 %).
За даними опитування тільки 21,8 % учнів старших класів вітчизняних шкіл віднесені до високого рівня професійної само визначеності, а 56,1 % – до середнього.
Таким чином, в Україні підготовка сучасних школярів до свідомого вибору майбутнього фаху знаходиться на низькому рівні. Аналіз стану діяльності школи з підготовки учнів у середніх навчальних закладах України до професійного самовизначення засвідчує, що:
- учні недостатньо поінформовані про світ професій;
- основними способами підготовки учнів до вибору професії є розпитування батьків і знайомих про неї, читання відповідної літератури; водночас незнання багатьма школярами головних особливостей майбутньої спеціальності свідчить про невисоку ефективність таких способів самопідготовки до професійного самовизначення;
- кожен п’ятий дев’ятикласник і шостий випускник школи не готується до майбутньої професійної діяльності;
- оскільки посади власне профконсультанта в сучасній школі немає, його функції виконують різні працівники: учителі, психологи, адміністрація, ввесь педагогічний колектив;
- головними формами професійної орієнтації в сучасних загальноосвітніх школах є бесіди, зустрічі з представниками професій, екскурсії на підприємства та організації;
- у підготовці молоді до професійного самовизначення майже не враховують соціальний прогноз потреби країни в кадрах; педагоги погано обізнані зі станом справ на сучасному ринку праці та з сучасними соціально-професійними орієнтирами учнів.
Отже, проведене дослідження дає підстави стверджувати, що завдяки впровадженню чітко діючої системи професійної орієнтації в американській школі її випускники вже на рівні не тільки старшої школи, а й середніх класів (основної школи) мають вищий рівень професійної самовизначеності.
Саме тому порівняння досвіду формування цього новоутворення особистості в України та США свідчить про проблеми у вітчизняній системі профорієнтаційної роботи в загальноосвітній школі, а саме: відсутність профконсультантів, неповною мірою відповідає сучасним вимогам підготовка педагогів до професійної орієнтації учнів, відсутні спеціалізовані кабінети, низький рівень інформаційного забезпечення профорієнтаційної роботи, відсутні можливості для проходження старшокласниками виробничої практики і дієвого взаємозв’язку між школою, закладами професійної освіти і виробництвом.
Варто також наголосити на тому, що нині американська система профорієнтаційної роботи також має багато невирішених проблем, проте зусилля багатьох сучасних науковців у галузі освіти спрямовані на вирішення проблемних питань і вдосконалення сучасних організаційних, методичних підходів до професійного самовизначення учнівської молоді. З цією метою в США створена мережа державних та приватних установ і організацій, які активно долучаються до процесу професійного самовизначення учнів у середніх навчальних закладах, організовують круглі столи, виїзні зустрічі, конференції тощо.
На нашу думку, необхідно підготувати державну програму підготовки учнів до професійного самовизначення, що складається з системи заходів, спрямованих на формування в школярів знань та вмінь, необхідних для ефективного професійного самовизначення. Головна її мета – створити умови для адекватного, свідомого і вільного професійного самовизначення, забезпечити учнів усією необхідною інформацією для самостійного вибору ними професії, виховувати в школярів спрямованість на самопізнання і власну активність як основу професійного самовизначення, підготувати учнів до знаходження свого місця в сучасному професійному світі.
Основні її завдання:
– підвищити рівень готовності до вибору фаху, озброїти учнів знаннями про світ професій, сучасний ринок праці, інформацією про основні правила професійного вибору, відомостями про мережу навчальних закладів, ознайомити школярів із закономірностями складання профплану, з особистими індивідуально-психологічними особливостями та можливостями їхнього розвитку, з матеріалами про компенсаторні механізми та індивідуальний стиль діяльності; створити умови для формування в учнів готовності до інтеграції в сучасні ринкові відносини;
– сформувати в учнів уміння самостійно шукати й аналізувати інформацію про світ професій, працювати з професіографічними матеріалами (професіограмами, психограмами, профкартами), складати профплан, аналізувати власні індивідуальні особливості та вимоги професій і зіставляти їх, створювати й виконувати корекційні і розвиваючі програми самовдосконалення та формувати професійно важливі якості; вміння подавати потенційному роботодавцю інформацію про себе на належному рівні.
У процесі роботи передбачено використання різноманітних форм і методів підготовки учнів до професійного самовизначення, зокрема бесід, лекцій, диспутів, ділових ігор, тренінгові заняття, зустрічі з представниками професій, екскурсії, складання рефератів, тестування, анкетування тощо.
У нашому дослідженні, враховуючи спадщину теоретиків і практиків професійної орієнтації в Сполучених Штатах Америки, сучасні соціально-економічні передумови вибору фаху молодими людьми, соціально-професійні орієнтири учнів різновікових груп, стан справ із професійної орієнтації в загальноосвітніх школах, визначено такі шляхи вдосконалення підготовки вітчизняних учнів до вибору професії, як:
1) врахування тенденцій і закономірностей розвитку соціально-професійних орієнтирів учнів відповідно до віку, статі й місця проживання;
2) соціально-економічних передумов вибору особистістю професії;
3) цілеспрямованість формування в учнів готовності до свідомого професійного самовизначення.
Вибір фаху значною мірою залежить від соціально-економічних умов, у яких перебувають учні. Тому в профорієнтаційній роботі потрібно враховувати реальний стан сучасного ринку праці країни, головні тенденції його розвитку. Адже у нашій країні виникла надзвичайно складна ситуація із зайнятістю населення, дуже актуальним є питання працевлаштування молодих людей.
Порівняльно-педагогічний аналіз організації навчально-виховного процесу в американських та українських загальноосвітніх середніх навчальних закладах засвідчив, що вітчизняна практика супроводу процесу професійного самовизначення старшокласників поступається американській у цілеспрямованості й системності, дидактичному й матеріально-технічному забезпеченні, конструктивності та міждисциплінарності. У зв’язку з цим з метою подальшого вдосконалення організації процесу супроводу професійного самовизначення школярів в Україні рекомендовано на загальнодержавному рівні:
1) розробити і затвердити нову “Концепцію професійної орієнтації молоді, яка навчається”, в якій на законодавчому рівні розкрити організаційні, змістово-технологічні та інші аспекти організації дієвої професійної орієнтації в системі освіти;
2) активізувати зв’язки між школами, підприємствами, професійними та вищими закладами освіти на регіональному та загальнодержавному рівнях для підвищення ефективності профорієнтаційної роботи;
3) відпрацювати механізми залучення сторін соціального діалогу, й передусім промисловців і підприємців, для формування і постійного оновлення бази даних про розвиток ринку праці, попит на професії, їхні вимоги;
4) розробити професіограму професії “профконсультант” і передбачити підготовку таких фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах; створити мережу центрів розвитку кар’єри на зразок американських професійно-інформаційних центрів;
5) створити профорієнтаційний мультимедійний портал у мережі Інтернет для старшокласників, батьків і педагогів.
На рівні навчальних закладів необхідно:
- поглибити співпрацю загальноосвітніх навчальних закладів і підприємств із метою забезпечення професійного самовизначення учнів; враховуючи досвід США, вивчити можливість організації обов’язкової практики школярів у середніх навчальних закладах вітчизняних шкіл на підприємствах;
- впровадити в навчальний процес інноваційні комплексні програми профорієнтаційного спрямування, тренінги для розширення міжпредметних зв’язків, набуття первинного досвіду професійної діяльності;
- передбачити консультації для батьків із питань вибору учнями майбутньої професії;
- реалізувати потенціал батьків через їхню профорієнтаційну діяльність у шкільних комітетах, об’єднаннях і групах;
- активізувати взаємодію класних керівників, практичних психологів, соціальних педагогів і батьків у плануванні, організації і контролі виконання профорієнтаційної роботи в школі;
- організовувати профорієнтаційні зустрічі з роботодавцями, директорами підприємств, керівниками бізнес-проектів, які можуть надавати практичні поради щодо переваг та недоліків відповідної праці, суперечностей професії і способів їх розв’язання.
З огляду на розвинену систему профорієнтаційної підтримки особистості на етапі професійного самовизначення школярів у США пропонуємо стратегічні напрями розвитку та удосконалення процесу професійного становлення учнівської молоді в середніх навчальних закладах України на адміністративному, змістовому, організаційному та практичному рівнях.
Зокрема, на адміністративному рівні бажаним є проведення реформ у сфері профорієнтаційної підтримки особистості. Основна їх мета – досягти якості, що має задовольнити вимоги суспільства. На нашу думку, для покращення ситуації в царині профорієнтаційної сфери щодо змісту, форм і методів професійного самовизначення учнів у середній школі, бажаним було б запозичити позитивний американський досвід, а саме:
– створити ефективно діючу нормативно-правову базу, яка б гарантувала функціонування середньої освіти і, отже, кожному учневі України право вільно розвиватися та обирати майбутню професію відповідно до нахилів і здібностей;
– організувати професійно-інформаційні центри у сфері зайнятості з метою проведення програми невідкладних дій щодо скорочення безробіття молоді;
– запровадити діяльність освітнього форуму з метою інформування про функціонування спеціальних організацій, які займатимуться профорієнтацією школярів у середніх навчальних закладах України;
– активізувати діяльність Міністерства освіти та науки щодо створення умов для організації та оновлення матеріально-технічної бази середніх навчальних закладів;
– забезпечити функціонування національних рамок кваліфікацій, створити центральний орган для оцінювання якості підготовки спеціалістів профорієнтаційного профілю.
На змістовому рівні вважаємо необхідним:
- удосконалити зміст загальнонаукової, загальнопрофесійної і технологічної підготовки в середніх навчальних закладах України з урахуванням потреб професійної соціалізації, відвести більшу кількість годин на вивчення предметів професійного спрямування.
- з метою професійної орієнтації та професійної соціалізації забезпечити молодь допомогою тьюторів, психологів та професійних консультантів ще на рівні середньої школи. Починаючи з середнього ступеня, для ефективної професійної соціалізації та вдалого переходу від загальної до професійної освіти США з учнями працюють психологи, тьютори та професійні консультанти. Здійснення такого кроку в Україні дасть можливість учням краще визначитися з майбутньою професією.
На організаційному рівні доцільно було б:
- забезпечити співробітництво підприємств зі школами, професійно-технічними та вищими навчальними закладами. Середні навчальні заклади мають встановити добре налагоджені зв’язки з підприємствами та роботодавцями, завдяки чому мали б змогу узгодити навчальні програми відповідно до вимог ринку праці;
– запровадити фінансування середніх навчальних закладів для проведення профорієнтаційної роботи з державного бюджету, бюджетів підприємств, об’єднань працедавців;
- проводити соціально-психологічні дослідження, аналіз потреб підприємств з метою моніторингу.
На практичному рівні удосконаленню професійної орієнтації учнівської молоді в середніх навчальних закладах сприятиме:
- тісний зв’язок теоретичного та практичного навчання (поєднання теоретичного та практичного навчання учнів безпосередньо на виробництві є важливою умовою підвищення ефективності професійної орієнтації);
- створення більшої кількості цільових програм академічного, адміністративного та соціалізаційного спрямування, завдяки яким можливими стануть: професійне зростання фахівців; поширення інноваційних освітніх технологій, удосконалення методичного забезпечення навчального процесу, зниження рівня безробіття. У Сполучених Штатах Америки найважливішими програмами є “Розвиток кар’єри” (Career Development), що спрямована на ознайомлення з професіями дітей у віці від 5 до 14 років, “Навчання основам професійної діяльності” (Work-Based Learning), яка створена з метою навчити учнів розвивати свої професійні таланти та здібності, “Технічна підготовка” (Tech Prep), яка має на меті проведення заходів із професійної орієнтації, консультації учнівської молоді. Школярі отримують також сертифікат, за яким вони можуть продовжити навчання в університеті певного технічного профілю;
- створення спеціального відділу, який займатиметься керівництвом з питань вибору професії і консультування;
- відкриття нового типу класів, у яких готуватимуть школярів до вступних іспитів.
Досвід розвитку професійної орієнтації учнівської молоді в середніх навчальних закладах США (врахування науково-технічних досягнень у різних галузях промисловості, зв’язок теоретичного та практичного навчання, проведення реформ у сфері профорієнтаційної підтримки особистості, створення більшої кількості цільових програм тощо) має допомогти українській шкільній освіті піднятися на достатній рівень. Наука й освіта повинні створити сприятливі умови для надання учням життєво необхідних технологічних знань, умінь і навичок, розвивати критичне мислення, здібності розв’язувати життєві проблеми та готувати до дорослого самостійного життя.