У третьому розділі обґрунтовано сучасні тенденції професійного самовизначення учнівської молоді в середній школі США а саме: активна позиція держави щодо модернізації системи профорієнтації, впровадження сучасних комплексних програм у галузі професійного самовизначення; залучення до професійного самовизначення школярів державних та громадських організацій; пошук оптимальних варіантів розв’язання проблеми узгодження професійних інтересів молодих людей з кон’юнктурою ринку; розширення мережі професійно-інформаційних центрів; цілеспрямоване вивчення та врахування індивідуальних інтересів, нахилів, здібностей особистості; введення спеціальних предметів, що ознайомлюють школярів із світом сучасних професій; використання активних та інтерактивних форм, методів та технологій професійної орієнтації; залучення учнів до безпосередньої трудової діяльності, в якій випробовують свої професійні наміри; широкомасштабне інформаційно-методичне забезпечення навчальних закладів з питань профорієнтації; введення в середніх навчальних закладах посади незалежних профконсультантів тощо.
З метою встановлення рівня сформованості професійної самовизначеності підлітків США та України нами було використано метод експертної оцінки та опитування у вигляді бесід та анкетування.
Проведене дослідження рівнів розвитку професійної самовизначеності підлітків в Україні та США за трьома критеріями професійного самовизначення (когнітивний, мотиваційний та діяльнісний) дало можливість зробити наступні узагальнення:
- Анкетування показало певну перевагу американських учнів старших класів за трьома критеріями. Зокрема, різниця високого рівня сформованості професійної самовизначеності між американськими і українськими підлітками становить 20,2 %. Низького рівня виявлено 7,0 % у США і 21,8 % – в Україні. Середній рівень практично однаковий у обох країнах (51,0 та 56,4 %).
- Особливо яскраво проявляється відмінність старшокласників США в контексті мотиваційного критерію. Різниця становить 34,5 %. Американським старшокласникам характерна наявність чіткої структури мотивів вибору професії; у них чітко виражені професійні інтереси. Вони відчувають себе повноправними громадянами держави, відчувають, що про них постійно дбають.
Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що завдяки впровадженню системи профорієнтації американські випускники основної і старшої школи мають вищий рівень професійної самовизначеності.
У результаті проведеного порівняльного дослідження нами визначений перспективний позитивний американський досвід, який заслуговує на увагу і впровадження в систему професійного самовизначення вітчизняних школярів у навчальному процесі середніх шкіл на загальнодержавному та на рівні навчального закладу.
На загальнодержавному рівні необхідно: під час розробки і затвердження сучасної “Концепції професійної орієнтації молоді, яка навчається”, на законодавчому рівні розкрити організаційні, змістово-технологічні та інші аспекти організації дієвої професійної орієнтації в системі освіти; активізувати зв’язки між школами, підприємствами, професійними та вищими закладами освіти для підвищення ефективності профорієнтаційної роботи; відпрацювати механізми залучення сторін соціального діалогу для формування і постійного оновлення бази даних про розвиток ринку праці, попит на професії, їхні вимоги; розробити професіограму професії “профконсультант” і передбачити підготовку таких фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах; створити мережу центрів розвитку кар’єри на зразок американських професійно-інформаційних центрів; створити профорієнтаційний мультимедійний портал у мережі Інтернет для старшокласників, батьків і педагогів.
На рівні навчальних закладів рекомендовано: поглибити співпрацю загальноосвітніх навчальних закладів і підприємств із метою забезпечення професійного самовизначення учнів; вивчити можливість організації обов’язкової практики школярів у середніх навчальних закладах вітчизняних шкіл на підприємствах; впровадити в навчальний процес інноваційні комплексні програми профорієнтаційного спрямування, тренінги для розширення міжпредметних зв’язків, набуття первинного досвіду професійної діяльності; передбачити консультації для батьків із питань вибору учнями майбутньої професії; реалізувати потенціал батьків через їхню профорієнтаційну діяльність у шкільних комітетах, об’єднаннях і групах; активізувати взаємодію класних керівників, практичних психологів, соціальних педагогів і батьків у плануванні, організації і контролі виконання профорієнтаційної роботи в школі; організовувати профорієнтаційні зустрічі з роботодавцями, директорами підприємств, керівниками бізнес-проектів, які можуть надавати практичні поради щодо переваг та недоліків відповідної праці, суперечностей професії і способів їх розв’язання.
З огляду на розвинену систему профорієнтаційної підтримки особистості на етапі професійного самовизначення школярів у США пропонуємо стратегічні напрями щодо розвитку та удосконалення процесу професійного становлення учнівської молоді в середніх навчальних закладах України на адміністративному, змістовому, організаційному та практичному рівнях.
Зміст розділу висвітлено в публікаціях автора: [55; 58; 62].