ШТИК ОЛЬГА ВЛАДИСЛАВІВНА

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

ШТИК ОЛЬГА ВЛАДИСЛАВІВНА

УДК 37(430) (092) (043.3)

НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ТА РЕФОРМАТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

ПЕТЕРА ПЕТЕРСЕНА (1884–1952 рр.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Умань – 2016

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник

доктор педагогічних наук, професор

Кочубей Тетяна Дмитрівна,

Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини,

професор кафедри соціальної педагогіки

та соціальної роботи.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професорРадул Ольга Сергіївна,Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка,професор кафедри педагогіки дошкільноїта початкової освіти;

кандидат педагогічних наук, доцентМартинович Олександра Богданівна,Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка,доцент кафедри німецької філології та методики викладання німецької мови.

Захист відбудеться «7» грудня 2016 р. о 13⁰⁰годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 74.053.01 в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за адресою: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Садова, 2.

З дисертацією можна ознайомитися на офіційному сайті та у бібліотеці Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Садова, 2.

Автореферат розіслано «5» листопада 2016 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І. П. Рогальська-Яблонська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Процес становлення і розбудови сучасної освіти, яка перебуває у пошуках оптимальних і перспективних шляхів демократизації
та гуманізації навчально-виховного процесу, неможливий без урахування напрацьованого історико-педагогічного досвіду, у тому числі і зарубіжного. Використання у вітчизняній педагогічній практиці зарубіжного досвіду сприяє розвитку в Україні нової філософії освіти і виховання, створює умови для наближення освіти до європейських стандартів. У «Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» (2013), Державній програмі «Вчитель» (2002), Законах України «Про освіту» (1996), «Про вищу освіту» (2014) підкреслюється доцільність вивчення й інтеграції минулого досвіду і сучасних здобутків.

Кінець XIX – середина XX ст. в історії педагогічної думки провідних європейських країн були позначені новими підходами до вирішення найважливіших науково-теоретичних проблем освіти і навчання дітей та молоді. Це був період появи в країнах Західної Європи, зокрема і в Німеччині, експериментальної педагогіки та «нових шкіл», що вимагало подолання відставання школи від
науково-технічного прогресу і сприяло реформуванню «старої» системи шкільного
та педагогічного виховання. Цей період мав вирішальне значення для подальшого розвитку педагогіки як науки, а також окремих її галузей, що сприяло розвитку
концепції вільного виховання, дидактики.

Відновлення інтересу до педагогічного експериментування кінця
XIX – середини XX ст. простежується у діяльності українських педагогів-просвітників: С. Русової, М. Грушевського, І. Огієнка, О. Музиченка, Н. Полонської-Василенко, М. Даденкова, А. Вержбицького, Г. Ващенка та ін. У сучасній вітчизняній педагогічній літературі можна виділити низку робіт українських дослідників: І. Дичківської, Л. Веремюк, Г. Кеміня, Є. Коваленко, Т. Кочубей, Т. Кравцової, М. Левківського, А. Сбруєвої, А. Степаненко, І. Суржикової, О. Сухомлинської, С. Пальчевського, Т. Петрової та ін., які вивчали реформаторські течії.

Дослідження ідей реформаторської педагогіки має місце в наукових працях і російських учених – Б. Бім-Бада, Р. Вендровської, Б. Вульфсона, О. Джуринського, Н. Нікандрова, Г. Корнетова, З. Малькової, А. Піскунова, К. Салімової та ін.

Особливий науковий інтерес викликає новаторська педагогічна спадщина Петера Петерсена (1884–1952 рр.) – видатного німецького педагога-реформатора, професора Йєнського університету, який зробив вагомий внесок у розвиток педагогіки, шкільної та вищої освіти в Німеччині. Багатоаспектна педагогічна спадщина П. Петерсена, його реформаторська та науково-педагогічна діяльність
у різні періоди розвитку педагогічної науки привертали увагу переважно німецьких біографів і науковців.

У німецькомовній науково-педагогічній літературі вивченням педагогічної спадщини П. Петерсена займалися: Ю. Аєрданц (J. Eierdanz), Ф. Бекер (F. Becker), Т. Дітріх (T. Dietrich), Г. Дьопп-Форвальд (H. Döpp-Vorwald), Г. Драґер (H. Dräger), І. Гольцман (I. Holzmann), О. Зайтц (O. Seitz), М. Кляйн-Ландек (M. Klein-Landeck), Б. Клюґе (B. Kluge), Г. Міскес (H. Mieskes), Т. Классен (T. Klassen), А. Райхвайн (A. Reichwein), Г. Рупперт (H. Ruppert), Ф. Цінке (F. Zinke) та ін. Педагогічні погляди та ідеї П. Петерсена знайшли своє відображення у працях австрійських
та нідерландських учених, таких як: Г. Айхельбергер (H. Eichelberger), К. Бот (K. Both), С. Геркер (S. Herker), М. Вільгельм (M. Wilhelm), К. Фройгденхіл (К. Vreugdenhil).

У вітчизняній педагогічній науці вивченням педагогічних засад організації навчального процесу в школах німецькомовних країн за ідеями педагогіки П. Петерсена займалися Н. Абашкіна, О. Мартинович, В. Помагайба, А. Степанюк; зміст навчально-виховної роботи в експериментальній «Йєна-план» школі досліджували російські вчені – І. Богатирьова, М. Богуславський, Р. Валеєва, Д. Зіннатова, В. Помелов та ін.

Здійснений аналіз дає підстави констатувати, що, незважаючи на посилення інтересу науковців до педагогічної спадщини П. Петерсена, деякі аспекти його науково-педагогічної та реформаторської діяльності залишаються недостатньо розглянутими вітчизняними науковцями. Актуальність дослідження педагогічної системи П. Петерсена зумовлена ще й потребою поширення провідних педагогічних ідей видатного педагога-реформатора для розбудови та реформування сучасної вітчизняної системи освіти.

Зважаючи на актуальність, а також значущість педагогічної спадщини
та новаторських педагогічних ідей П. Петерсена, недостатнє їх використання
в педагогічній теорії і практиці сьогодення, обрано тему дослідження: «Науково-педагогічна та реформаторська діяльність Петера Петерсена (1884–1952 рр.)».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану науково-дослідницької роботи кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи «Актуальні проблеми історико-педагогічного знання» (державний реєстраційний номер 0111U009198), Науково-дослідного центру педагогічного краєзнавства подвійного підпорядкування
(МОН України та НАПН України) Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Тему дослідження затверджено на засіданні вченої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 2 від 20.09.2010 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 7 від 26.10.2010 р.).

Мета дослідження – розкрити зміст і спрямованість науково-педагогічної та реформаторської діяльності Петера Петерсена в контексті розвитку шкільної освіти Німеччині в кінці ХІХ – середини ХХ ст., з’ясувати актуальність його педагогічних ідей для модернізації освіти сучасної Німеччини.

Відповідно до теми та мети визначено такі завдання дослідження:

Проаналізувати історіографію проблеми та джерельну базу дослідження, визначити ступінь дослідженості творчого доробку П. Петерсена у науковій літературі.
З’ясувати провідні чинники формування світогляду та обґрунтувати періодизацію життєдіяльності П. Петерсена.
Розкрити зміст, спрямованість та визначити основні напрями науково-педагогічної та реформаторської діяльності Петера Петерсена.
З’ясувати актуальність та вивчити стан упровадження педагогічних ідей та інноваційних реформ П. Петерсена у процес модернізації сучасної освіти в Німеччині та розробити рекомендації щодо їх врахування при реформуванні сучасної шкільної освіти в Україні.

Об’єкт дослідження – розвиток німецької реформаторської педагогіки кінця ХІХ – середини ХХ ст.

Предмет дослідження – зміст та спрямованість науково-педагогічної та реформаторської діяльності німецького педагога Петера Петерсена у досліджуваний період.

Хронологічні межі дослідження охоплюють кінець ХІХ – початок ХХI ст., що визначаються роками життєдіяльності Петера Петерсена (1884–1952 рр.) та обумовлюються часом, на який припадає його найбільш активна науково-педагогічна та реформаторська діяльність, а також актуалізацією і поширенням його педагогічних ідей у процес модернізації сучасної шкільної освіти в Німеччині. Нижня межа – 1884 р. – є датою народження, а згодом і становлення вченого як науковця і педагога-реформатора. Верхня межа визначається 2015 р. – дослідженням упровадження педагогічних ідей П. Петерсена у сучасному шкільництв
і Німеччини.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв’язання визначених завдань застосовувалися такі методи дослідження: пошуково-бібліографічний для аналізу наукових праць педагога, його листування, спогадів учнів та сучасників П. Петерсена, що дало підстави для наукових узагальнень; теоретичний та хронологічно-системний – для уможливлення з’ясування педагогічних ідей П. Петерсена, що стосуються організації процесу навчання і виховання дітей, а також визначення основних періодів становлення П. Петерсена як науковця та педагога-реформатора; історико-ретроспективний – для обґрунтування
основних періодів науково-педагогічної діяльності П. Петерсена в динаміці суспільних змін і часовій послідовності, а також характеристики діяльності сучасних «Йєна-план» шкіл у Німеччині; історико-педагогічний у поєднанні
із системно-структурним – для систематизації педагогічних поглядів та досвіду науково-педагогічної та реформаторської діяльності вченого.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що:

уперше з’ясовано провідні чинники (родинно-патріотичний, культурно-освітній, науково-педагогічний), які мали безпосередній вплив на формування педагогічних поглядів П. Петерсена; обґрунтовано періодизацію та виділено
основні періоди життєдіяльності: перший період (1884–1904 рр.) – дитинство, отроцтво, юність; другий період (1904–1920 рр.) – здобуття вищої освіти в університеті міста Лейпциг, захист дисертації, становлення П. Петерсена
як педагога, вияв соціальної активності та час професійного визначення;
третій період (1920–1923 рр.) – початок періоду експериментальної діяльності П. Петерсена, робота у вищій школі Йоганнеумс та проведення П. Петерсеном радикальних реформ задля зміни і перебудови всієї системи освіти; четвертий період (1924–1936 рр.) – продуктивний період реформ у науковій, педагогічній
і реформаторській діяльності видатного педагога, представлення педагогічній громадськості нової педагогічної концепції «Йєна-план», відкриття Йєнської університетської школи; п’ятий період (1937–1950 рр.) – критика науково-педагогічних ідей П. Петерсена, закриття «Йєна-план» школи; розкрито
зміст і спрямованість науково-педагогічної та реформаторської діяльності П. Петерсена (створення єдиної, вільної народної школи; навчання і виховання самостійності та індивідуальності дитини як незалежної особистості; визнання
прав вихованців на особисту позицію; активний спосіб життя, формування
вільної особистості з високими моральними ідеалами, почуттям власної
гідності, самостійності та творчої індивідуальності), визначено основні напрями науково-педагогічної та реформаторської діяльності П. Петерсена (громадський, публіцистичний, науковий, реформаторський);

уточнено, конкретизовано і розширено біографічні дані про педагога-реформатора та його внесок у розвиток педагогічної думки Німеччини; концептуальні підходи П. Петерсена до розв’язання проблем виховання й навчання в досліджуваний період;

подальшого розвитку набули наукові уявлення про основні положення теорії «нового виховання» П. Петерсена, педагогічні засади навчального
процесу в експериментальній «Йєна-план» школі П. Петерсена;
питання впливу його ідей на вітчизняну та зарубіжну педагогічну думку, оцінки вченими значення науково-педагогічної та реформаторської спадщини П. Петерсена.

У науковий обіг уведено маловідомі і досі невідомі німецькомовні
праці П. Петерсена та його послідовників, пов’язані з організацією
та функціонуванням «Йєна-план» школи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення і висновки становлять фактологічний, історико-педагогічний матеріал, який поглиблює усвідомлення і значення науково-педагогічної та реформаторської діяльності П. Петерсена, сприяє збагаченню історико-педагогічних знань, використанню педагогічної спадщини П. Петерсена в сучасних умовах для підвищення якості навчання і виховання дітей у національній школі. Матеріали, висновки, основні положення та окремі аспекти дисертації можуть бути використані для змісту курсів історії педагогіки, а також науковцями у процесі написання
праць; для розробки навчальних програм з історії педагогіки, педагогічних спецкурсів із проблем розвитку шкільництва, при написанні підручників, посібників, навчально-методичної літератури зі шкільного й позашкільного виховання, курсових, дипломних і магістерських робіт.

Перекладена автором наукова література (63 джерела) з німецької мови
на українську, що використана у дисертації, стане у нагоді науковцям,
які займаються проблематикою педагогічної спадщини П. Петерсена.

Джерельну базу дослідження становлять:

наукові праці німецьких учених із проблеми дослідження, які вивчалися мовою оригіналу: «П. Петерсен: Життя та творчість» («Peter Petersen: Leben und Werk») (T. Dietrich, 1958), «Виховання за Петером Петерсеном» («Die Erziehungslehre Peter Petersens») (H. Döpp-Vorwald, 1969), «“Йєна-план”. Реформаторська педагогіка в Йєні» («Jenaplan. Reformpädagogik in Jena») (T. F. Klassen, 1991), «Петерсен Петер. Автобіографія та історія життя» («Petersen Peter. Lebenslauf und Lebensgeschichte») (K. Barbara, 1992), «Йєна-план 21 – розвиток школи за педагогічною концепцією» («Jenaplan 21 – Schulentwicklung als pädagogische Konzeptentwicklung») (K. Both, 2001), «Вільна робота як форма навчання за М. Монтессорі та П. Петерсеном» («Freie Arbeit bei Maria Montessori und Peter Petersen») (M. Klein-Landeck, 2001) та ін.;
педагогічні періодичні видання: німецькі – «Педагогічний огляд» («Pädagogische Rundschau») (1947), «Педагогіка» («Pädagogik») (1949), «Жива школа» («Lebendige Schule») (1954); «Науковий журнал педагогічного інституту» («Wissenschaftliche Zeitschrift der Pädagogischen Hochschule») (1954), «Німецька газета для вчителів» («Allgemeine Deutsche Lehrerzeitung») (1955), «Педагогічний журнал» («Zeitschrift für Pädagogik») (1955), «Дзеркало наукових досліджень» («Spiegel der Forschung») (1983); «Дитяче життя» («Kinderleben») (1993) – спеціалізоване на «Йєна-план» педагогіці; «Шкільна педагогіка сьогодні» («Schulpädagogik heute») (2010); австрійські – «Виховання та навчання» («Erziehung und Unterricht») (1946) та ін.;
наукові праці П. Петерсена: «Петерсен Петер. Внутрішня шкільна реформа» («Petersen Peter. Innere Schulreform») (1925), «Петерсен Петер. Йєна-план вільної загальної народної школи» («Petersen Peter. Der Jenaplan einer freien allgemeinen Volksschule») (1927), «Сучасна педагогіка» («Pädagogik der Gegenwart») (1937), «Групова робота за «Йєна-планом» («Gruppenarbeit nach dem Jena-Plan») (1958), «Введення до навчання» («Führungslehre des Unterrichts») (1984), «Малий «Йєна-план» («Der kleine Jenaplan») (P. Petersen, 2001) та ін.;
наукові дослідження сучасних учених у галузі теорії та історії педагогіки; автореферати дисертацій; публікації в періодичних виданнях та мережі Інтернет;
матеріали наукових бібліотек: Центральної наукової бібліотеки
ім. В. Вернадського НАН України, Обласної універсальної наукової бібліотеки
ім. Т. Г. Шевченка (м. Черкаси), Бібліотеки Національного університету
ім. Б. Хмельницького (м. Черкаси), Науково-педагогічної бібліотеки університету ім. Людвига-Максиміліана (м. Мюнхен, Німеччина), Наукової бібліотеки університету м. Гіссен (Німеччина);
документи і матеріали архівів: Державного архіву м. Гамбург (Німеччина), документи електронного «Йєна-план» архіву.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (довідка
про впровадження № 01-28/437 від 10.03.2016), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка про впровадження № 27 від 09.03.2016), Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (довідка про впровадження № 170 від 09.03.2016).

Особистий внесок здобувача у статті «Реформаторський рух в
педагогіці Німеччини кінця ХІХ – початку ХХ століття» (співавтор Т. Кочубей) полягає у висвітленні основних напрямів реформаторської педагогіки в Німеччині означеного періоду (0,1 друк. арк.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях різного
рівня: міжнародних – «Научная дискуссия: вопросы педагогики и психологии» (Москва, 2012), «Україна наукова» (Київ, 2014), «Europäische Fachhochschule» (Штуттгарт, 2015); «Сучасні наукові дослідження» (Чернівці, 2015); всеукраїнських – «Сучасний соціокультурний простір 2010» (Київ, 2010), «Наука: теорія та практика» (Черкаси, 2012), «Сучасна освіта і наука в Україні: традиції та інновації» (Одеса, 2015); обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи, Науково-дослідного центру педагогічного краєзнавства подвійного підпорядкування (МОН України та НАПН України) Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено
в 12 наукових публікаціях (11 одноосібних), з яких 5 відображають основні
наукові результати дисертації, 2 – у зарубіжних виданнях, 5 – апробаційного характеру.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел
(293 найменування, з них – 172 іншомовних), 11 додатків на 22 сторінках. Загальний обсяг роботи – 230 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 180 сторінках. Дисертація містить 10 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, аргументовано її актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження; схарактеризовано джерельну базу, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, особистий внесок автора у роботах, опублікованих у співавторстві; наведено відомості про впровадження, апробацію результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні засади проблеми дослідження» – розглянуто історіографію проблеми та джерельну базу дослідження, подано характеристику ключових понять («науково-педагогічна та реформаторська діяльність П. Петерсена», «Йєна-план» школа), проаналізовано стан розвитку шкільництва у Німеччині кінця ХІХ – середини ХХ ст.

Встановлено, що особливий інтерес науковців кінця ХІХ – середини ХХ ст.
у европейській педагогіці викликало вивчення і дослідження реформаторських
течій та ідей педагогів-реформаторів (П. Гехеб (P. Geheeb), Г. Кершенштайнер (G. Kerschensteiner), Г. Літц (H. Lietz), Б. Отто (B. Otto), М. Монтессорі (M. Montessori), Е. Кей (E. Key), П. Петерсен (P. Petersen), Л. Гурлітт (L. Gurlitt), Г. Ґаудіга (H. Gaudig), С. Френе (C.Freinet) та ін.). На сучасному етапі розвитку європейського й українського освітнього простору відбувається підвищення зацікавленості до педагогічного експериментування, що викликає радикальне переосмислення багатьох педагогічних проблем.

З’ясовано, що проблеми розвитку освіти в Німеччині є досить актуальними
не тільки для німецьких дослідників. Дослідження ідей реформаторської педагогіки кінця ХІХ – середини ХХ ст. викладено в численних наукових дослідженнях Б. Бім-Бада, Р. Вендровської, О. Джуринського, Г. Корнетова, З. Малькової, М. Мангасарян, Н. Нікандрова, Л. Образцової, А. Піскунова, М. Певзнера, К. Салімової та ін.; з’явилася низка дисертацій українських дослідників (І. Батчаєва, Л. Веремюк, І. Дичківська, Г. Кемінь, В. Коваленко, Т. Кравцова, Т. Петрова, А. Сбруєва, А. Степаненко, І. Суржикова, Т. Хоменко, Є. Яценко та ін.), що стосуються вивчення реформаторських течій і діяльності педагогів-реформаторів Західної Європи.

Обґрунтовано, що вивчення науковцями реформаторських моделей навчального процесу дозволяє віднайти нові шляхи для модернізації сучасного шкільництва в Україні.

З’ясовано, що інтерес до вивчення педагогічної спадщини німецького педагога П. Петерсена, як одного із представників реформаторської педагогіки, обумовлюється орієнтацією на загальнолюдські ідеали та ідею вільного розвитку кожного члена суспільства, зміною парадигм у педагогічній науці та сучасною соціокультурною ситуацією, що зумовлює реформування сучасної шкільної освіти в Україні. Життєвий шлях та науково-педагогічну діяльність визначного педагога вивчали Ф. Бекер (F. Becker), К. Бот (K. Both), І. Гольцман (I. Holzmann), С. Геркер (S. Herker), Т. Дітріх (T. Dietrich), Г. Дьопп-Форвальд (H. Döpp-Vorwald), Г. Драґер (H. Dräger), М. Кляйн-Ландек (M. Klein-Landeck), Б. Клюґе (B. Kluge), Г. Міскес (H. Mieskes) та ін.

Встановлено, що на початку 80-х років ХХ ст. з’явилася низка педагогічних досліджень, присвячених реформаторській педагогіці П. Петерсена, її
відродженню у Німеччині та за її межами (Ф. Блуме (F. Blume), К. Лібенберг (K. Liebenberg), Е. Скіера (E. Skiera) та ін.). Якісні зрушення у вивченні життєдіяльності П. Петерсена відбулися у 90-х роках ХХ ст. Зросла кількість фундаментальних досліджень (І. Барт (I. Barth), Б. Офенбах (B. Ofenbach),
В. Піпер (W. Pieper), Г. Реттер (H. Retter), В. Шнайдер (W. Schneider) та ін.),
у яких ґрунтовно висвітлюються різні аспекти його науково-педагогічної
та реформаторської діяльності.

Внесок ідей П. Петерсена у розвиток німецької педагогічної думки XX ст. вивчали І. Машманн (I. Maschmann), Г. Ноль (H. Nohl), К. Вагнер (K. Wagner) та ін.

Теоретичний аналіз науково-педагогічної літератури дозволив з’ясувати сутність поняття «науково-педагогічна та реформаторська діяльність П. Петерсена», під якими розуміємо висококваліфіковану розумову працю, у якій поєднано ерудицію, наукові знання вченого та майстерність педагога, його високу
культуру з моральною й інтелектуальною зрілістю, почуття відповідальності
з усвідомленням обов’язку, що спонукає до нових перетворень і нововведень
в педагогічній галузі.

«Йєна-план» школа – єдина шкільна громада, об’єднана на найкращих традиціях сімейного виховання, традиціях гуманного соціокультурного навколишнього середовища, в основу якої покладено принципи гуманізації шкільного життя, визнання унікальності особистості дитини, забезпечення максимально збалансованого розвитку її психічних, емоційних, соціальних, інтелектуальних, моральних і естетичних потреб.

Проаналізовано передумови виникнення реформаторської педагогіки
і з’ясовано, що на рубежі XIX–XX ст. система освіти та школа у провідних
країнах Заходу переживали кардинальні зміни. Не винятком була і Німеччина,
яка пережила справжню педагогічну революцію. Наприкінці ХІХ – у середині ХХ ст. в Німеччині історичним підґрунтям для розгляду питань виховання
дитини з точки зору природознавчої перспективи був інтенсивний розвиток економіки, індустріалізації, науки й техніки.

Виявлено, що невідповідність школи вимогам та кардинальним змінам
у соціально-економічному житті суспільства, пошук якісно нових ціннісних орієнтирів в освіті та критика традиційної школи сприяли появі цілої
низки нових педагогічних концепцій та організації альтернативних шкіл.

Встановлено, що, організовані в дусі «нового виховання», реформаторські школи повинні були забезпечити гармонійний і природний розвиток дітей і одночасно ефективно підготувати їх до виконання своїх суспільних обов’язків. Основним завданням реформаторської педагогіки було виховання особистості нового типу – активної, високоінтелектуальної; акцентувалося на розвитку самостійності учнів та їхньої самодіяльності.

У другому розділі – «Зміст і спрямованість науково-педагогічної
та реформаторської діяльності П. Петерсена» – досліджено науково-педагогічну
та реформаторську діяльність П. Петерсена, виявлено чинники формування світогляду П. Петерсена як педагога-реформатора; висвітлено наукову та реформаторську діяльність педагога; розкрито зміст, принципи, форми
і методи навчально-виховного процесу в школі П. Петерсена.

Виявлено чинники формування П. Петерсена: родинно-патріотичний (домашнє виховання, що здійснювалося матір’ю і батьком, зростання у
сільській громаді, тяжка праця, вплив сільського вчителя Ніссена та сім’ї
на його духовну і моральну культуру); культурно-освітній (навчання у гімназії та в університетах м. Кіль (1905–1906 р.), м. Копенгаген (1906–1907 р.) та
м. Позен (1907–1908 р.), потяг до самоосвіти й самовдосконалення, захист дисертації, поява глибокого інтересу до педагогічних питань та поліпшення народної освіти); науково-педагогічний (реалізація й поширення власних
ідей та поглядів щодо змін у шкільній освіті, співпраця з відомими
науковцями та педагогами, створення єдиної народної школи та відкриття експериментальної «Йєна-план» школи при Йєнському університеті).

На основі аналізу наукових та літературних джерел встановлено і схарактеризовано основні періоди життя та науково-педагогічної діяльності видатного педагога-новатора:

перший період (1884–1904 рр.) – дитинство, отроцтво, юність. Протягом цього часу П. Петерсен отримав ґрунтовну освіту в сільській початковій
школі, навчався в гімназії, успішно склав випускні іспити. Важливі
риси його характеру були виховані сім’єю, значну роль якої у формуванні особистості вчений особливо визнавав;
другий період (1904–1920 рр.) – здобуття вищої освіти в університеті
міста Лейпциг, захист дисертації, становлення П. Петерсена як педагога, виявлення соціальної активності та час професійного визначення;
третій період (1920–1923 рр.) – початок періоду експериментальної діяльності П. Петерсена, робота у вищій школі Йоганнеумс та
проведення П. Петерсеном радикальних реформ задля зміни і перебудови всієї системи освіти;
четвертий період (1924–1936 рр.) – продуктивний період реформ
у науковій, педагогічній і реформаторській діяльності видатного
педагога, представлення педагогічній громадськості нової педагогічної
концепції «Йєна-план», відкриття Йєнської університетської школи, запровадження курсів для вчителів «Педагогічні тижні», активна діяльність
у педагогічній та публіцистичній сферах;
п’ятий період (1937–1950 рр.) – критика науково-педагогічних ідей П. Петерсена, закриття «Йєна-план» школи.

Встановлено, що педагогічна концепція П. Петерсена «Йєна-план»
як реформаторський проект мала яскраво виражений соціально-педагогічний характер, була серйозною альтернативою старій школі, яка змінила акценти навчального процесу й організацію шкільної справи. «Йєна-план» концепцію вільної, загальної та народної школи слід вважати «вихідною формою»,
що є основною відмінністю від інших педагогічних концепцій.

Умотивовано, що навчально-виховний процес у «Йєна-план» школі будувався з урахуванням індивідуальності школярів та їхніх здібностей до
навчання. Було виключено будь-який тиск, що пригнічував особистість учня, основна увага зосереджувалася на глибокому розумінні природи дитини, її
бажань, інтересів і можливостей. Замість традиційних класів в організації навчального процесу в «Йєна-план» школі П. Петерсена було створено
«штам-групи», а затишна атмосфера «Йєна-план» школи спонукала
учнів до пізнавального навчання та надавала їм більше свободи в навчальному і виховному процесі.

Особлива увага приділялася вільній активності школярів, їхній самостійності та ініціативності. У структурі учнівського колективу в «Йєна-план»
школі П. Петерсен виділяв такі вікові групи: перша група – молодша
(die Untergruppe), об’єднувала школярів віком від 6 до 8 років упродовж
1–3 років навчання; друга група – середня (die Mittelgruppe), у якій навчалися учні віком від 9 до 11 років упродовж 4–6 років навчання; третя група – старша
(die Obergruppe), об’єднувала учнів віком від 12 до 13 років упродовж
7–8 років навчання; четверта група – молодіжна (die Jugendlichengruppe), об’єднувала школярів віком від 14 до 16 років упродовж 9–10 років навчання.

Обґрунтовано, що, за концепцією П. Петерсена, «Йєна-план» школа
повинна бути єдиною «шкільною громадою» (так званою «школою сімейного типу»), де співпраця батьків і педагогів зміцнює сімейні стосунки, що не дозволяє
втрачати дитині зв’язок зі своєю сім’єю.

Встановлено, що важливою умовою для успішної роботи «Йєна-план» школи було дотримання 20 принципів «Йєна-план» педагогіки: п’яти принципів
ідеального образу людини, п’яти принципів з вимогами до суспільства, десяти принципів виховання та навчання. Усі принципи забезпечують ефективність і безперервність навчального процесу та створюють сприятливі умови
для навчання дітей у школі.

Виявлено, що основними формами навчання, які П. Петерсен застосовував
у навчальному процесі в експериментальній школі «Йєна-план», були такі: «бесіда», «гра», «вільна робота» і «святкування». Кожна з них є особливо
значущою для розвитку дитини, тому П. Петерсен вважав за необхідне
включити ці форми занять до перебігу «Ритмічного плану роботи на тиждень».

З’ясовано, що «Ритмічний план роботи на тиждень» для дитини змістовно розділяє тиждень, у якому життя та процес навчання коливаються у
природному ритмі. Велике значення відводилося відкриттю нового навчального тижня та його закінченню.

Умотивовано, що для всебічного розвитку дитини та формування
розвинутої особистості П. Петерсен рекомендував навчальні заняття,
які б ураховували індивідуальні можливості кожного конкретного учня.
Виходячи з цього, педагог-реформатор розробив зміст навчальної програми, у якій передбачав розумне поєднання теоретичних дисциплін та різних видів
мануальної роботи, що сприяли формуванню в учнів «Йєна-план» школи основ цілісного світобачення та образного мислення. Цим же було обумовлене
введення до навчальної програми предмета «Орієнтування у світі».

Обґрунтовано, що теорія «нового та вільного виховання» в «Йєна-план» школі будувалася, насамперед, на нових взаєминах між педагогами та учнями, основу
яких складаливзаємоповага,взаєморозуміння і довіра.

З’ясовано, що педагогічна концепція П. Петерсена «Йєна-план» сприяє осмисленню сформульованих ним принципів вільної «нової» школи та
відкриває перспективи для їх застосування в сучасній освіті.

У третьому розділі – «Педагогічні погляди П. Петерсена в контексті розвитку німецької школи» – з’ясовано внесок П. Петерсена у розвиток
педагогічної думки Німеччини та досліджено стан впровадження педагогічних
ідей та інновацій П. Петерсена у контексті модернізації сучасної освіти Німеччини, розроблено практичні рекомендації щодо їх врахування при реформуванні сучасної
освіти в Україні.

Встановлено, що в умовах модернізації освіти педагогічні ідеї П. Петерсена
не втратили свого значення і впливають на розвиток світового освітнього
простору.

Виявлено, що зарубіжні та вітчизняні науковці (О. Ланге (O. Lange),
Т. Классен (T. Klaßen), М. Конрад (М. Konrad), К. Петерманн (K. Petermann),
Х. Реттер (Н. Retter), Т. Трауб (T. Traub), Х. Пріор (H. Prior), Ю. Олькерс (J. Oelkers), В. Вульферт, О. Мартинович та ін.), які вивчали роль педагогічної
концепції П. Петерсена в історії розвитку світової педагогічної науки, визнають його одним із видатних реформаторів, що зробили фундаментальний внесок у педагогіку Німеччини.

З’ясовано, що П. Петерсен поставив у центр своєї педагогічної концепції дитину як неповторну індивідуальність. Основне завдання виховання він вбачав
у визнанні унікальності кожної особистості, у відкриті власних законів розвитку кожної індивідуальності, у вияві поваги до її гідності і прав та зробив усе можливе,
щоб ця індивідуальність могла дійсно реалізуватися повною мірою.

Встановлено, що для успішного розвитку теорії «нового виховання» П. Петерсен зробив вагомий внесок у розвиток професійної підготовки вчителів
з метою формування нового образу педагога. Науковець наполягав, щоби виховання
в «Йєна-план» школах будувалося, насамперед, на нових взаєминах
між учителями та учнями, основу яких складають взаємоповага, взаєморозуміння
і довіра. Виявлено, що П. Петерсен вимагав від учителів школи відмовитися
від надмірної авторитарності у вихованні. Наголошував на тому, що інтереси
дитини повинні бути покладені в основу всіх навчальних програм, а вчителі
повинні керуватися її бажаннями, схильностями та прагненнями.

Обґрунтовано, що педагогічна діяльність П. Петерсена та її вплив
на формування педагогічної думки сучасної Німеччини становила значний
інтерес для дослідників та педагогів, починаючи з 90-х років ХХ століття,
що сприяє стрімкому поширенню експериментальних «Йєна-план» шкіл по всій Німеччині. Умотивовано, що збільшення кількості «Йєна-план» шкіл у країні
пов’язане з позитивним ставленням німців до концепції «Йєна-план» школи,
яка відповідає потребам розвитку сучасної німецької держави.

З’ясовано, що нині майже в кожній федеративній землі Німеччини
працює «Йєна-план» школа. На основі аналізу літературних джерел встановлено,
що в травні 2014 р. у Німеччині нараховувалося 60 шкіл, що працювали
за педагогічною концепцією П. Петерсена. Виявлено, що, незважаючи на єдину
основу, кожна «Йєна-план» школа має своє індивідуальне обличчя та
відрізняється від інших.

Сучасні вимоги до навчання учнів у «Йєна-план» школі суттєво відрізняються
від тих, що були актуальними у минулому столітті, але, незважаючи
на це, навчальний процес в усіх «Йєна-план» школах підпорядкований
формуванню цілісної особистості. На сучасному етапі розвитку «Йєна-план» концепції беруть до уваги такі аспекти побудови навчально-виховного процесу в школах: антропологічний аспект, що включає в себе визначальні риси, які характеризують учнів, їхні інтереси та звички, рівень інтелектуального розвитку, здатність до навчання; методичний аспект, який охоплює відповідні до «Йєна-план» концепції форми і методи занять; організаційний аспект, який містить все те, що П. Петерсен вважав необхідним для створення сприятливої атмосфери для навчання в школі: розподіл учнів за групами, облаштування класної кімнати, заохочення батьків до співпраці з учителями та школою тощо;
професійно-кваліфікаційний аспект, що характеризується покращенням та удосконаленням навчального процесу.

Обґрунтовано, що експериментальна «Йєна-план» школа є актуальною моделлю організації сучасних шкіл, де діти навчаються, починаючи
з дошкільного закладу, і до закінчення школи, де створено відповідні умови
для успішного навчання кожної дитини.

Розроблено рекомендації щодо використання основоположних ідей педагогічної концепції П. Петерсена «Йєна-план» школи в сучасному шкільництві України на міжнародному, загальнонаціональному, регіональному та місцевому рівнях за такими напрямами: на законодавчому (розробити систему роботи щодо впровадження ідей «Йєна-план» педагогіки в освітню систему України; адаптувати сучасну національну нормативно-правову базу з питань підготовки вчителів до реалізації основних завдань «Йєна-план» педагогіки, підвищення їхнього професійного рівня); на теоретико-педагогічному (сформувати теоретичне підґрунтя до запровадження основних елементів «Йєна-план» педагогіки в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів), на організаційно-методичному (впроваджувати в навчальний процес освітніх закладів України педагогічні технології, форми і методи «Йєна-план» школи; створити інноваційний простір інформаційного обміну для педагогів, викладачів), на організаційно-адміністративному (розробити програми науково-методичного, навчально-методичного, управлінського, кадрового забезпечення навчально-виховного процесу у започаткованих «Йєна-план» школах України).

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення важливого й актуального завдання, що виявляється у розкритті змісту і спрямованості науково-педагогічної та реформаторської діяльності П. Петерсена (1884–1952). Одержані результати проведеного дослідження засвідчили досягнення мети, розв’язання поставлених завдань і стали підставою для таких висновків:

На основі історіографічного аналізу проблеми та джерельної бази дослідження уточнено, конкретизовано і розширено біографію педагога-реформатора та визначено його внесок у розвиток педагогічної думки Німеччини. Історіографічний аналіз засвідчив, що реформаторська педагогіка досліджувалася
як у вітчизняній, так і в зарубіжній науково-педагогічній літературі.

З’ясовано, що педагоги-реформатори кінця ХІХ – середини ХХ ст. створювали дослідно-експериментальні школи, метою яких були розробка та реалізація
нових напрямків розвитку та виховання особистості. Одним із таких провідних педагогів-новаторів був і П. Петерсен. Проаналізовано дослідження німецьких та українських учених, що торкаються науково-педагогічної та реформаторської діяльності П. Петерсена, а також відродження педагогіки в Німеччині та за її межами. Серед українських дослідників виділяємо Н. Абашкіну, О. Мартинович, В. Помагайбу, А. Степанюк, які вивчали навчально-виховний процес у «Йєна-план» школі П. Петерсена. Встановлено, що в українській педагогічній науці недостатньо відображено роль ученого як науковця, педагога-реформатора та засновника експериментальної «Йєна-план» школи.

На сучасному етапі розвитку шкільництва в Україні спостерігається посилення інтересу до науково-педагогічної та реформаторської діяльності П. Петерсена та об’єктивного аналізу його спадщини.

З’ясовано провідні чинники формування світогляду П. Петерсена, а саме:

родинно-патріотичний (домашнє виховання, що здійснювалося
матір’ю і батьком, зростання у сільській громаді, тяжка праця, вплив
сільського вчителя Ніссена та сім’ї на його духовну і моральну культуру); культурно-освітній (навчання у гімназії та в університетах м. Кіль (1905–1906 р.), м. Копенгаген (1906–1907 р.) та м. Позен (1907–1908 р.), потяг до самоосвіти й самовдосконалення, захист дисертації, поява глибокого інтересу
до педагогічних питань та поліпшення народної освіти); науково-педагогічний (реалізація й поширення власних ідей та поглядів щодо змін у шкільній
освіті, співпраця з відомими науковцями та педагогами, створення єдиної народної школи та відкриття експериментальної «Йєна-план» школи при Йєнському університеті);

На основі опрацювання науково-педагогічної літератури, джерельної
бази виокремлено 5 періодів життєдіяльності П. Петерсена: перший період (1884–1904 рр.) – дитинство, отроцтво, юність. Протягом цього часу П. Петерсен отримав ґрунтовну освіту в сільській початковій школі, навчався в гімназії, успішно склав випускні іспити. Важливі риси його характеру були виховані сім’єю, велику роль якої вчений підкреслював у формуванні особистості; другий період (1904–1920 рр.) – здобуття вищої освіти в університеті м. Лейпциг, захист дисертації. Становлення П. Петерсена як педагога, вияв соціальної активності та час професійного визначення; третій період (1920–1923 рр.) – початок періоду експериментальної діяльності П. Петерсена, робота у вищій школі Йоганнеумс та проведення П. Петерсеном радикальних реформ задля зміни і перебудови всієї системи освіти; четвертий період (1924–1936 рр.) – продуктивний період реформ
у науковій, педагогічній і реформаторській діяльності видатного педагога, представлення педагогічній громадськості нової педагогічної концепції
«Йєна-план», відкриття Йєнської університетської школи, запровадження
курсів для вчителів «Педагогічні тижні», активна діяльність у педагогічній
та публіцистичній сферах; п’ятий період (1937–1950 рр.) – критика науково-педагогічної діяльності П. Петерсена, його науково-педагогічних ідей, закриття «Йєна-план» школи.

Розкрито зміст, який представлено у навчальних програмах для початкової, середньої, старшої і молодіжної груп, Ритмічному плані на тиждень для кожної з груп; а також спрямованість педагогічної та реформаторської діяльності П. Петерсена, що проявилося у створенні ним єдиної вільної народної школи; навчанні і вихованні самостійності та індивідуальності дитини як незалежної особистості; визнанні прав вихованців на особисту позицію; активному способі життя, формуванні вільної особистості з високими моральними ідеалами, почуттям власної гідності, самостійності та творчої індивідуальності.

Визначено основні напрями науково-педагогічної та реформаторської діяльності П. Петерсена: громадський, спрямований на активну діяльність П. Петерсена щодо проведення реформи у шкільній освіті, представлення педагогічній громадськості нової педагогічної концепції «Йєна-план»; публіцистичний – публікування П. Петерсеном статей та наукових праць, що висвітлювали результати проведеної ним науково-педагогічної і реформаторської діяльності; науковий – науково-педагогічна діяльність П. Петерсена, проведення П. Петерсеном радикальних реформ задля зміни і перебудови шкільної освіти, лекторська діяльність, участь у всесвітніх конгресах із питань виховання; реформаторський – відкриття експериментальної «Йєна-план» школи при Йєнському університеті в м. Йєна, запровадження курсів для вчителів «Педагогічні тижні», відкриття соціально-педагогічного факультету при Йєнському університеті м. Йєна.

З’ясовано актуальність та вивчено стан упровадження педагогічних ідей й інноваційних реформ П. Петерсена у процес модернізації сучасної шкільної освіти в Німеччині. Встановлено, що зростання інтересу науковців до педагогічної спадщини П. Петерсена сприяло поширенню «Йєна-план» шкіл у сучасній Німеччині. Сучасні «Йєна-план» школи забезпечують учням комфортне навчальне середовище та відповідну атмосферу, яка стимулює й мотивує учнів до навчання, активізує процеси творчості та пізнання. Виявлено, що «Йєна-план» школи, що працюють за педагогічною концепцією видатного педагога-реформатора, дотримуються не тільки основних вимог концепції, а й відповідають вимогам та змінам сучасного суспільства.

З’ясовано, що майже в кожній федеративній землі Німеччини функціонують «Йєна-план» школи, що працюють за педагогічною концепцією П. Петерсена. Більшість із них розташовані на землях Тюрінгія та Гессен – 26 шкіл, на
півночі Німеччини працюють 8 «Йєна-план» шкіл, на заході – 15 шкіл, на півдні –
5 шкіл, на сході відкрито 6 експериментальних «Йєна-план» шкіл.

Окреслено можливості впровадження ідей П. Петерсена в організацію навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів України. Узагальнення результатів наукового пошуку дало змогу виявити позитивні ідеї педагогічної концепції П. Петерсена, які можуть бути використані в освітній політиці України на міжнародному, загальнонаціональному, регіональному та місцевому рівнях.

Проведене дослідження не можна вважати повною, всебічною, завершеною розвідкою науково-педагогічної та реформаторської діяльності П. Петерсена.
Серед перспективних тем подальшого дослідження вбачаємо такі, що спрямовані на порівняльний аналіз педагогічної теорії П. Петерсена з концепціями, подібними за тематикою, які були розроблені його сучасниками не лише в Німеччині, а й в інших країнах Європи; детальне висвітлення впливу педагогічної концепції П. Петерсена на розвиток педагогічної думки в різних країнах Європи упродовж
XX століття,
а також подальшого вивчення потребує процес розвитку експериментальної
«Йєна-план» школи як сучасного феномена педагогічної теорії і практики Німеччини.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

Штик О. В. Реформаторський рух у педагогіці Німеччини кінця XIX – початку XX століття / Тетяна Кочубей, Ольга Штик // Історико-педагогічний альманах. – 2012. – № 2. – С. 40–43.
Штик О. В. Умови і чинники формування П. Петерсена як німецького педагога-реформатора / Ольга Штик // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / ред. кол.: Побірченко Н. С. [та ін.]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2014. – Вип. 49. – С. 241–245.
Штик О. В. Структура організації навчального процесу в «Йєна-план» школі П. Петерсена / Ольга Штик // Порівняльно-педагогічні студії. – 2015. – № 1 (23). – С. 58–62.
Штик О. В. Основні форми занять у навчально-виховному процесі в експериментальній школі «Йєна-план» П. Петерсена / О. В. Штик //
Вісник Черкаського ун-ту. Сер.: Педагогічні науки. – 2015. – № 3 (336). –
С. 22–27.
Штик О. В. Актуалізація педагогічної концепції «Йєна-план» П. Петерсена в контексті розвитку сучасної німецької школи / О. В. Штик // Зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / [гол. ред.: О. І. Безлюдний]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2015. – Вип. 1. – С. 425–431.
Shtyk O. Beitrag von P. Petersen zur Entwicklung pädagogischer Ideen
im modernen Deutschland / Olga Shtyk // Europäische Fachhochschule. European
Applied Science # 1, Section «Pedagogy». – Stuttgart, 2015. – S. 61–62.

Наукові праці апробаційного характеру

Штик О. В. Педагогічна реформа системи освіти Петера Петерсена / О. В. Штик // Сучасний соціокультурний простір 2010 : матеріали VII Всеукр. наук.-практ. конф., 20–22 верес. 2010 р. – К., 2010. – Ч. 2. – С. 68–69.
Штык О. В. Реформаторское движение и «новые школы» в Германии
конца ХІХ – начала ХХ века / О. В. Штик // Научная дискуссия: вопросы
педагогики и психологии : материалы IV междунар. наук.-практ. конф.,
22 августа 2012 г. – М. : Международный центр науки и образования, 2012. – Ч. 1. – С. 46–50.
Штик О.В. Реформаторський проект Петера Петерсена / О. В. Штик // Наука: теорія та практика : зб. тез доп. всеукр. наук.-практ. конф., 8 черв. 2012 р. – Черкаси : Вид-во ТОВ «МАКЛАУТ», 2012. – С. 143–146.
Штик О. В. Принципи навчально-виховного процесу в «Йєна-план»
школі за педагогічною концепцією П. Петерсена / О. В. Штик // Україна наукова : матеріали ХІ міжнар. наук. конф., 16–18 груд. 2014 р. – К., 2014. – Ч. 2. – С. 53–58.
Штик О. В. Використання «бесіди» як основної форми навчання за педагогічною концепцією П. Петерсена / О. В. Штик // Сучасна освіта і
наука в Україні: традиції та інновації : матеріали ХХІ Всеукр. наук.-практ. конф.,
23–24 січ. 2015 р. / ГО «Інститут освітньої та молодіжної політики»,
Науково-навчальний центр прикладної інформатики НАН України. – Одеса : ГО «ІОМП», 2015. – С. 78–81.
Штик О. В. Теорія «нового виховання» П. Петерсена як альтернатива старої школи / О. В. Штик // Сучасні наукові дослідження : матеріали ХХХІ міжнар. наук. конф., 30–31 груд. 2015 р. – К. : Науково-видавничий центр «Лабораторія думки», 2015. – Т. 4. – С. 26–28.

АНОТАЦІЇ

Штик О. В. Науково-педагогічна та реформаторська діяльність Петера Петерсена (1884–1952 рр.). – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. – Умань, 2016.

У дисертації проаналізовано історіографію проблеми та джерельну базу дослідження, визначено ступінь дослідженості творчого доробку П. Петерсена у науковій літературі. З’ясовано і проаналізовано провідні чинники, які сприяли формуванню світогляду П. Петерсена та його педагогічних поглядів; обґрунтовано періодизацію життєдіяльності педагога. Розкрито зміст і спрямованість науково-педагогічної та реформаторської діяльності Петера Петерсена. Визначено особливості навчального процесу в «Йєна-план» школі: розробка навчальних програм на основі особистісно зорієнтованого навчання; введення предмета «Орієнтування у світі»; навчання учнів у штам-групах; організація навчального процесу за «Ритмічним планом роботи на тиждень». Вивчено стан поширення педагогічних ідей та інновацій П. Петерсена у контексті модернізації сучасної освіти в Німеччині та розроблено рекомендації щодо їх врахування при реформуванні сучасної освіти в Україні.

Ключові слова: науково-педагогічна та реформаторська діяльність, «Йєна-план» школа, «штам-група», «Ритмічний план роботи на тиждень», предмет «Орієнтування у світі».

Штык О. В. Научно-педагогическая и реформаторская деятельность Петера Петерсена (1884–1952 гг.). – На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических
наук за специальностью 13.00.01 – общая педагогика и история педагогики. – Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины. – Умань, 2016.

В диссертации на основе анализа значительного объема источников, критического анализа историографии проблемы определено состояние исследованности творческого наследия П. Петерсена (1884–1952). Выяснены
и проанализированы основные факторы, которые способствовали формированию мировоззрения П. Петерсена и его педагогических взглядов; обоснована периодизация жизнедеятельности педагога. Раскрыто содержание и направленность учебно-воспитательного процесса в «Йена-план» школе П. Петерсена. Определены особенности учебного процесса в «Йена-план» школе: разработка учебных программ на основе личностно-ориентированного обучения; введение предмета «Ориентирование в мире»; обучение учеников в «штамм-группах»; организация учебного процесса по «Ритмичному плану работы на неделю». Изучено распространение педагогических идей и инноваций П. Петерсена в контексте модернизации современного образования в Германии и разработаны рекомендации, которые следует учитывать при реформировании современного образования в Украине.

Ключевые слова: научно-педагогическая и реформаторская деятельность, «Йена-план» школа, «штамм-группа», «Ритмичный план работы
на неделю», предмет «Ориентирование в мире».

Shtyk О. V. Scientifically-pedagogical and reformative activity of Peter Petersen (1884–1952). – On the right of manuscript.

Thesis for the degree of candidate of pedagogical sciences, specialty 13.00.01 – Theory and History of Education. – Uman State Pedagogical University of Pavlo
Tychyna. – Uman, 2016.

The thesis presented theoretical generalization and new approach to
an important and urgent task, which is manifested in determining and disclosing
the content and direction of scientifically-pedagogical and reformative activity of
Peter Petersen (1884–1952).

Based on comprehensive thorough studying of a significant amount of sources, various documents, materials, the epistolary heritage of P. Petersen, critical analysis
of the historiography of the problem defined the topic and source level of
the support; found that the scientifically-pedagogical and reformative activity of Peter Petersen presently remains less explored.

It was found out and analyzed the main factors that contributed to the formation
of view of the world of P. Petersen and his pedagogical looks; shows the main
principles, forms and methods of educational process at school of P. Petersen.

The main task of reform pedagogy was the education of a new type of
personality that was active thinking and highly intelligent, the emphasis was
placed on the development of pupil’s autonomy and initiative.

As a result of research, the features of educational process in «Jena-plan»
school of P. Petersen are certain: educational program development on the
basis of the personality-oriented studies; introduction of the subject «Orientation
in the world»; studies of students in the «stamm-groups»; organization of educational process due to «The rhythmic plan of the work for a week»; the work in primary
school is during the whole day; pupils with special needs are separately grouped;
a school-garden is educational for children 3-6; parents take part in the work of school.

For the developing and formation of developed personality P. Petersen
recommended special learning, which takes into account the individual capabilities
of each individual child. The main forms of such learning that P. Petersen
applied in the educational process in the experimental «Jena-plan» school
were following: «conversation», «game», «free work» and «celebration», each
of which is particularly important for child development. These forms of
employment were included in the course of «The rhythmic plan for the work for
a week».

It was found out that the «Jena-plan» school operates according to the
20 principles such as: five principles of human ideal image; the five
principles of the requirements of society, from stay at home and school to the total existence in society; the ten principles of education and training.

It was established that pedagogical concept of P. Petersen «Jena-plan» as a
project of reform had distinct social and educational nature, was also a serious
alternative to the old school, which changed the focus of the educational process
and the organization of school affairs. “Jena Plan” is a concept of free and public
school and should be considered as «original form», which is the main difference
from other pedagogical concepts.

The educational ideas and reforms of P. Petersen in the context of modernization
of modern education in Germany were investigated. It was found out that the
growing interest of scientists in P. Petersen pedagogy contributed to the
dissemination of «Jena-plan» schools in modern Germany. Modern «Jena-plan»
schools provide students a comfortable learning environment and an
atmosphere that stimulates and motivates pupils to learn, activates processes of
creativity and getting knowledge. The concept of P. Petersen «Jena-plan»
school is «a school community» (so-called «school of family type»), where the cooperation of parents and teachers strengthens family relationships which cause
the child to lose touch with his family.

It was showed the possibilities of introducing ideas of P. Petersen in the
organization of educational process in Ukrainian secondary schools. Practical recommendations concerning of introduction pedagogical ideas of education of
P. Petersen concepts «Jena-plan» school into modern school in Ukraine
were developed on the international, national, regional and local levels.

Little-known scientifically documents have been introduced, allowing us to
deepen the study of pedagogical ideas of P. Petersen and characterize the
contribution of P. Petersen in development of pedagogical opinion of Germany.

Keywords: scientifically-pedagogical and reformative activity,
«Jena-plan» school, «stamm-group», rhythmic plan of the work for a week,
subject of «Orientation in the world».