Автореферат

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

ПРАШКО ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 37.03.04: 371.2

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПІДЛІТКІВ ЗАСОБАМИ ПРОЕКТУВАННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Умань – 2016

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державному вищому навчальному закладі «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Киричук Валерій Олександрович, ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Канішевська Любов Вікторівна, Національний університет біоресурсів і природокористування України, професор кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук Прищепа Світлана Михайлівна, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, доцент кафедри педагогіки та освітнього менеджменту.

Захист відбудеться «29» лютого 2016 р. об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 74.053.02 в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за адресою: 20300, м. Умань, вул. Садова, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці та на сайті Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини за адресою: 20300, м. Умань, вул. Садова, 2.

Автореферат розісланий «29» січня 2016 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. І. Ревнюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Пріоритетною сферою в соціально-економічному, духовному та культурному розвитку української держави є освіта, яка сьогодні зазнає суттєвих змін, що виявляється в переорієнтації її вектору від знаннєвої до компетентнісної парадигми. Компетентнісний підхід до освіти набуває статусу новітньої міжнародної освітньої стратегії, головна ідея якої полягає в утвердженні демократичного ідеалу та спрямування молодого покоління на оволодіння вміннями пізнавати, діяти; збагачення досвіду спільної життєдіяльності, тобто розвиток соціальної компетентності.

Актуальність проблеми розвитку соціальної компетентності школярів визначається державними (Конституція України, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Національна програма виховання дітей та молоді в Україні та ін.) і міжнародними (Декларація про виховання народів у дусі миру, Конвенція про права дитини, Модельний закон «Про виховання дітей та молоді») документами, в яких, зокрема, наголошується на необхідності формування в особистості, яка зростає, ключових компетентностей, серед яких чільне місце займає соціальна компетентність. Особливої актуальності набуває проблема розвитку соціальної компетентності підлітків, яка сприяє ефективній реалізації ними життєтворчих стратегій, профілактиці девіантної поведінки, успішній соціальній адаптації, становленню повноцінного суб’єкту суспільних відносин.

Сучасні наукові підходи до розвитку соціально компетентної особистості розкриті в працях українських і зарубіжних дослідників: І. Беха, Н. Бібік, О. Бондарчук, М. Докторович, І. Єрмакова, І. Зимньої, Л. Карамушки, В. Кременя, В. Куніциної, Дж. Равена, І. Рябухи, О. Савченко, Р. Уайта, С. Учурової, А. Хуторського, Т. Чернецької та ін.

Окремі аспекти розвитку соціальної компетентності особистості набули висвітлення в теоретико-прикладних дослідженнях Т. Кравченко (теоретико-методичні засади соціалізації дітей шкільного віку у взаємодії сім’ї і школи), Л. Канішевської (формування у старшокласників соціальної зрілості), Л. Манчуленко (методика соціально-виховної роботи у сучасних умовах), В. Радула (соціалізація й розвиток особистості), Н. Сарджвеладзе (особистість і її взаємодія з соціальним середовищем). Критеріями соціалізованості особистості дослідники визначають рівень сформованих у неї цінностей, способу життя, соціальної ідентичності (групова, загальнолюдська), незалежності, впевненості й самостійності, ініціативності, соціально схвальної поведінки.

У сучасній суспільній ситуації значно активізується роль педагогічного проектування, як системної інновації, сутність якої полягає у самостійній побудові школою ідеології й практики виховання, розробці нової освітньої концепції, спрямованої на проектування виховних систем, адекватних сучасним вимогам та яка сприяє активізації розвитку соціокультурних цінностей.

Серед сучасних дослідників, які звертаються до визначення сутності педагогічного проектування виховних систем і процесів слід назвати В. Безпалька, В. Киричука, М. Кларіна, О. Коберника, В. Сластьоніна, А. Цимбалару та ін.

Водночас, аналіз теоретичних джерел і сучасної практики соціального виховання в освітніх закладах дає підставу стверджувати, що наявні напрацювання не відображають цілісно зміст та методику розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу. Своєчасність і доцільність дослідження проблеми розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу зумовлена і необхідністю розв’язання суперечностей, що мають місце між:

– необхідністю виховання особистості, готової до виконання і реалізації різноманітних соціальних ролей та відсутністю в молодого покоління відповідного досвіду;

– потребою у переорієнтації вектору освіти на цілеспрямований розвиток соціальної компетентності підлітків та недостатністю теоретичного обґрунтування і методичного забезпечення такої діяльності;

– потенціалом проектування навчально-виховного процесу та низькою продуктивністю використання його засобів для розвитку соціальної компетентності підлітків.

Актуальність проблеми та необхідність вирішення зазначених суперечностей зумовили вибір теми дослідження – «Розвиток соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою комплексних досліджень Державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти» НАПН України «Психологічна підготовка керівників освітніх організацій до діяльності в умовах змін» (державний реєстраційний номер 0112U000700). Тему дослідження затверджено на засіданні вченої ради ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України (протокол № 1 від 11.01.2012 р.) та погоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень із педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 25.09.2012 р.).

Мета дослідження – на основі узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми та вивчення практики проектування навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування.

Гіпотеза дослідження. Ефективність розвитку соціальної компетентності підлітків визначається такими педагогічними умовами: запровадження проектування у навчально-виховному процесі загальноосвітнього закладу освіти та формування проектного мислення педагогів з метою розвитку соціальної компетентності підлітків; розроблення змістовного та організаційно-методичного забезпечення розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування; організація індивідуальних, групових і колективних форм соціально-комунікативної діяльності підлітків з урахуванням результатів психолого-педагогічної діагностики.

Відповідно до мети й гіпотези визначено завдання дослідження:

З’ясувати стан дослідженості проблеми у педагогічній теорії і виховній практиці та уточнити сутність понять «соціальна компетентність підлітків», «розвиток соціальної компетентності підлітків».
Розкрити особливості розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу.
Визначити критерії, показники та схарактеризувати рівні розвитку соціальної компетентності підлітків.
Обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу.

Об’єкт дослідження – навчально-виховний процес у загальноосвітній школі.

Предмет дослідження – педагогічні умови розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу.

Для досягнення мети та реалізації завдань дослідження використано такі методи дослідження: теоретичні – аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури для уточнення сутності ключових понять дослідження; порівняння, класифікація й узагальнення теоретичних та емпіричних даних для обґрунтування критеріїв, показників і педагогічних умов розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу; синтез та абстрагування, на основі яких визначено структурні елементи розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу; емпіричні: діагностичні (анкетування, інтерв’ювання, бесіди, метод експертного оцінювання, ранжування), педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) для перевірки ефективності обґрунтованих педагогічних умов розвитку соціальної компетентності підлітків в умовах проектування навчально-виховного процесу; статистичні: методи математичної статистики для перевірки достовірності отриманих результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 5 м. Луганськ, загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 5 м. Бориспіль, загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 230 м. Київ. Усього експериментом було охоплено 594 підлітки та 46 педагогів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

– вперше визначено й науково обґрунтовано педагогічні умови розвитку соціальної компетентності підлітків (запровадження проектування у навчально-виховному процесі загальноосвітнього закладу освіти та формування проектного мислення педагогів з метою розвитку соціальної компетентності підлітків; розроблення змістовного та організаційно-методичного забезпечення розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу; організація індивідуальних, групових і колективних форм соціально-комунікативної діяльності підлітків з урахуванням результатів психолого-педагогічної діагностики); визначено компоненти (аксіологічний, когнітивний, емоційно-вольовий, поведінковий), критерії (цінності взаємодії; обізнаність та усвідомленість; позитивне ставлення та впевненість; здатність до дії та взаємодії), показники та рівні (високий, середній, низький) розвитку соціальної компетентності підлітків;

– уточнено сутність понять: «соціальна компетентність підлітків» (інтегроване особистісне утворення, яке характеризується здатністю підлітка вибудовувати стратегії успішної взаємодії з динамічним соціальним середовищем, готовністю до активної соціальної комунікації та взаємодії, прояву ініціативи, оволодіння соціальними ролями та соціальним досвідом у процесі соціальної практики), «розвиток соціальної компетентності підлітків» (цілеспрямований процес якісних та кількісних змін параметрів соціальної компетентності учнів у спеціально створених умовах проектування адекватного навчально-виховного середовища для їхньої успішної соціалізації);

– подальшого розвитку набули положення про особливості розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу;

– удосконалено зміст, форми і методи розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці й упровадженні в практику роботи загальноосвітніх шкіл методики діагностування рівнів розвитку соціальної компетентності підлітків; програм для педагогів та підлітків «Теорія і практика розвитку соціальної компетентності підлітків у сучасній школі»; «Соціальна компетентність. Соціальна дія. Соціальна успішність»; тематики виховних годин «Соціально компетентний підліток»; змісту форм і методів організації навчально-виховного процесу на основі педагогічного проектування; цільового навчально-виховного проекту «Розвиток соціальної компетентності підлітків»; методичних рекомендацій «Розвиток соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу».

Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані у практичній діяльності педагогів та керівників загальноосвітніх навчальних закладів; під час викладання у вищих навчальних закладах курсів «Педагогіка», «Теорія і методика виховання», «Основи педагогічної майстерності», «Інноваційні технології навчання і виховання»; у системі післядипломної педагогічної освіти під час викладання курсів «Основи педагогічного проектування», «Розвиток соціальної компетентності підлітків в умовах проектування» тощо.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів: спеціалізована школа І–ІІІ ступенів № 5 м. Бориспіль Київської області (довідка № 809 від 23.09.2014 р.), середня загальноосвітня школа № 230 м. Києва (довідка № 245 від 18.09.2014 р.) та процес підвищення кваліфікації фахівців управління освіти і науки Тернопільської міської ради (довідка № 1731/06 від 22.09.2014 р.); управління освіти Шевченківської районної державної адміністрації в м. Київ (довідка № 33/03—4130 від 23.09.2014 р.); управління освіти Святошинської районної державної адміністрації в м. Київ (довідка № 3821 від 24.11.2014 р.), відділу освіти Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (довідка № 01-16/630 від 23.09.2014 р.); відділу освіти Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (довідка № 213/04-25/04 від 25.09.14 р.).

Особистий внесок здобувача. У колективній монографії «Проектування та психолого-педагогічний супровід розвитку обдарованості» (2012) автором визначено особливості розвитку соціальної компетентності учнів засобами педагогічного проектування (автор. стор. 59–107). У колективному методичному посібнику «Проектні технології загальноосвітнього навчального закладу в системі навчально-виховного процесу» (2011) – обґрунтовано теоретико-методичні засади реалізації проектного підходу в практичній діяльності сучасної школи (автор. стор. 5–36). У колективному посібнику «Інструкція для користувачів діагностично-проектуючого комплексу «Універсал 4 online» (2013) розроблено інструкцію для педагогів освітніх закладів щодо використання в навчально-виховному процесі технології проектування у системі он-лайн (автор. стор. 68–89; 102–113).
У навчально-методичному посібнику «Технології проектування обдарованості в комп’ютерному комплексі «Універсал-4» (2010, співавтор В. Киричук) – визначено проблеми застосування методу проектів у практиці роботи загальноосвітнього навчального закладу, розроблено управлінські проекти (автор. стор. 30–36; 73–96). У колективному посібнику «Соціально-педагогічне проектування розвитку обдарованості учня в системі навчально-виховного процесу» (2014) автором розроблено тематику годин спілкування з елементами тренінгу з метою розвитку соціальної компетентності підлітків (автор. стор. 70–104). У колективному посібнику «Технології проектування в практиці роботи загальноосвітнього навчального закладу: теоретико-практичний аспект (2014) визначено проблеми розвитку соціальної компетентності учнів засобами психолого-педагогічного проектування, розроблено виховні проекти для навчального закладу (автор. стор. 43–86; 118–154).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати дослідження було представлено у доповідях та повідомленнях на наукових та науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародних – «Психолого-педагогічний супровід фахової підготовки та підвищення кваліфікації особистості в умовах трансформації освіти» (Київ, 2012), «Сучасна освіта в Україні – 2012» (Київ, 2012); «Етнопедагогіка: діалог культур (Хмельницький, 2012); «Інноваційні процеси в освітньому просторі: доступність, ефективність, якість» (Луганськ, 2012); «Одаренные дети – интеллектуальный потенциал государства» (Гаспра, 2012); International Workshop the contemporary approaches to gifted education and talentе development» (Київ, 2012); «Forming and qualitative development of modern educational systems» (Еngland, London, 2013); «Обдаровані діти – інтелектуальний потенціал держави» (Київ, 2014); «Формування компетентностей обдарованої особистості в системі освіти» (Київ, 2014); всеукраїнських – «Формування компетентностей обдарованої особистості в системі освіти» (Севастополь, 2012); «Проектування розвитку та психолого-педагогічного супроводу обдарованої особистості» (Тернопіль – Бучач, 2012); «Психолого-педагогічний супровід розвитку обдарованості особистості учня» (Івано-Франківськ, 2012); «Проектування розвитку та психолого-педагогічного супроводу обдарованої особистості» (Тернопіль, 2014); «Креативний розвиток і соціальна адаптація обдарованих дітей і молоді» (Київ, 2014); «Елітний менеджер: технологія підготовки у системі національної освіти» (Київ, 2014); всеукраїнських та регіональних науково-практичних та методологічних семінарах – «Психолого-педагогічне проектування особистісного та соціального розвитку учня» (Севастополь, 2012); Психолого-педагогічне проектування особистісного та соціального розвитку учня» (Яремче, 2012); «Психолого-педагогічний супровід розвитку обдарованості особистості учня» (Львів, 2012); «Проектування розвитку обдарованості в системі проектування навчально-виховного процесу» (смт. Новосілки, 2012); «Розвиток особистості обдарованого учня засобами соціально-педагогічного проектування в системі освіти та родини» (Яремче, 2013); «Психолого-педагогічне проектування особистісного та соціального розвитку учня» (Севастополь, 2013); «Компетентнісний підхід в освіті» (Київ, 2014). Результати дослідження обговорювались на засіданнях відділу проектування розвитку обдарованості, щорічних звітних наукових конференціях Інституту обдарованої дитини НАПН України (2011–2015).

Публікації. Основні положення й результати дослідження висвітлено
у 25 (19 одноосібних) публікаціях, з яких 12 відображають основні наукові результати, 5 апробаційного характеру, 8 – додатково відображають наукові результати дисертації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел
(251 найменування, з них 11 – іноземною мовою), 20 додатків на 73 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 280 сторінок, з них – 175 сторінок основного тексту. Робота містить 20 таблиць та 10 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь розробленості проблеми, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету, гіпотезу, завдання, об’єкт, предмет дослідження, окреслено комплекс методів; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; наведено дані про апробацію й упровадження результатів дослідження, структуру й обсяг роботи, представлено відомості про публікації автора.

У першому розділі – «Розвиток соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу як наукова проблема» – здійснено аналіз основних теоретичних положень, концепцій та підходів до розв’язання науково-педагогічної проблеми розвитку соціальної компетентності підлітків; уточнено сутність понять «соціальна компетентність підлітків», «розвиток соціальної компетентності підлітків»; визначено структурні компоненти соціальної компетентності підлітків, з’ясовано особливості розвитку досліджуваного феномену засобами проектування навчально-виховного процесу.

На основі аналізу стану розроблення проблеми розвитку соціальної компетентності підлітків з’ясовано, що реалізація компетентнісного підходу в педагогічній практиці сприяє не лише оновленню змісту освіти (Н. Бібік), а й посилює особистісну розвивальну спрямованість навчально-виховного процесу (О. Овчарук). Компетентність за своєю сутністю ґрунтується на комбінації взаємовідповідних пізнавальних ставлень і практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань та вмінь, які можна мобілізувати для активної дії.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав наявність різних підходів до визначення феномену соціальної компетентності: метапредметна компетентність (І. Рябуха); здатність, певний набір умінь, навичок; поєднання психічних якостей (О. Ващенко, О. Овчарук, О. Садівник); сукупність досвіду (В. Куніцина); ефективна модель діяльності (У. Пфингстен, Р. Хинтч); інтегральна багатогранна характеристика особистості (О. Кононко, Г. Селевко, С. Учурова); якісна характеристика (Г. Ісаєва); особливий стиль впевненої поведінки (В. Ромек); результат соціального розвитку (Н. Заріпова); цілісне інтегративне особистісне утворення (В. Шахрай) та ін.

Встановлено, що соціальна компетентність особистості є базовою компетентністю, що формується з дитинства та розвивається протягом усього життя людини. Процес розвитку розгортається послідовно у відповідності з психофізіологічним розвитком особистості, в кожному віці набуваючи нових форм. Розвиток соціальної компетентності особистості пов’язаний з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості.

На основі аналізу різних підходів до визначення соціальної компетентності особистості, умов її формування й розвитку уточнено зміст поняття «соціальна компетентність підлітка» як інтегративного особистісного утворення, яке характеризується здатністю дитини вибудовувати стратегії успішної взаємодії з динамічним соціальним середовищем, готовністю до активної соціальної комунікації та взаємодії, прояву ініціативи, оволодіння підлітком соціальними ролями та соціальним досвідом у процесі соціальної практики. Соціальна компетентність підлітка включає знання про соціальні цінності та норми, позитивне ставлення до них. Структурними компонентами соціальної компетентності визначено аксіологічний, когнітивний, емоційно-вольовий та поведінковий.

Розвиток соціальної компетентності підлітків розуміється як цілеспрямований процес якісних та кількісних змін параметрів соціальної компетентності учнів у спеціально створених умовах проектування адекватного навчально-виховного середовища для їхньої успішної соціалізації.

Визначено особливості розвитку соціальної компетентності підлітків, адже на кожному віковому етапі вона має свої особливості, пов’язані з формуванням та розвитком ціннісних ставлень до себе та інших людей, уявлень про соціум та знаходження власного місця в ньому, характером взаємодії з соціальним середовищем. З’ясовано, що підлітковий вік є сенситивним для розвитку соціальної компетентності. Новоутвореннями молодшого підліткового віку є суб’єктність, індивідуалізація, мотиваційний вакуум, становлення системи ціннісних орієнтацій, апробування соціальних ролей, започаткування об’єднання в групи. На рівні старшого підліткового віку до таких новоутворень належать формування соціальної свідомості і переконань щодо людських відносин; самоствердження та самовизначення, збільшення самостійності, рольове експериментування, суперечності у сприйнятті себе та однолітків.

Процес розвитку соціальної компетентності підлітків є складним, відбувається нерівномірно в різних вікових групах, характеризується сукупністю новоутворень, які активізують чи гальмують належний перебіг цього процесу. Аналіз наукових джерел та виховної практики дає підстави для висновків, що традиційні підходи до розвитку соціальної компетентності підлітків не відповідають запитам суспільства до виховання-розвитку особистості, необхідне впровадження інноваційних технологій в практику діяльності навчального закладу. Серед інноваційних технологій виховання вагоме місце займає проектування навчально-виховного процесу, що розглядається дослідниками (Н. Алексеєв, В. Безрукова, В. Беспалько, Л. Білоконь, Л. Іванова, В. Киричук, О. Киричук, М. Кларін, О. Коберник, О. Остапчук, Н. Плахотнюк, С. Прищепа, В. Радіонов, А. Раппопорт, О. Спірін, А. Цимбалару та ін.) як наперед визначена програма спільної діяльності педагога та вихованців.

Розвиток соціальної компетентності засобами проектування передбачає цілеспрямовану діяльність усіх учасників навчально-виховного процесу: прогнозування та розроблення концепцій, моделей; цілепокладання навчально-виховної діяльності з урахуванням реальних проблем підлітків та їх потенційних можливостей. Конструювання завдань освітнього закладу, задач особистісного розвитку учнів переводить процес проектування навчально-виховної діяльності в площину особистісно-розвивальної педагогіки.

Виокремлено загальні принципи педагогічного проектування (цілепокладання, цілеспрямованість, оптимальність, різноманіття); принципи проектування навчально-виховного процесу (людиноцентризм, саморозвиток, повнота та цілісність, зворотній зв’язок, розвиток проектного мислення, декомпозиція).

Проектування навчально-виховного процесу в контексті нашого дослідження визначаємо як: єдність цілей усіх учасників педагогічного процесу; підвищення ефективності засобів, методів і прийомів, що координується управлінням усіх відносин, моральними і пізнавальними компонентами, технологічними процесами; широке поєднання просвіти із залученням дітей до соціальної практики, тісний зв’язок науки та мистецтва виховувати; підвищення загальної та педагогічної культури усіх учасників навчально-виховного процесу, розвиток проектного мислення педагогів.

У другому розділі – «Стан розвитку соціальної компетентності підлітків» – розроблено критерії, показники та схарактеризовано рівні розвитку соціальної компетентності підлітків, представлено методику та результати констатувального етапу експерименту.

Відповідно до визначених структурних компонентів соціальної компетентності виокремлено критерії, показники та рівні розвитку досліджуваного особистісного утворення підлітків.

Показниками критерію цінності взаємодії визначено: ціннісне ставлення до себе, як суб’єкта взаємодії; ціннісне ставлення до інших людей (повага до соціокультурних відмінностей); переважання духовних цінностей (людина та її життя як самоцінність, толерантність, добро, служіння людям та ін.) у системі ціннісних орієнтацій особистості. Показники критерію обізнаність та усвідомленість – розуміння та усвідомлення соціально значущих якостей особистості, що сприяють успішній соціалізації; стійкий інтерес до соціального життя. Показниками критерію позитивне ставлення та впевненість є переважання позитивних емоцій у процесі взаємодії з іншими людьми; емпатія; саморегуляція, самоконтроль емоційних станів у процесі взаємодії; прагнення довести до завершення соціально-корисну справу, упевненість у власних силах. Показниками критерію здатність до дії та взаємодії визначено гнучкість при виконанні соціальних ролей адекватно вимогам соціальної ситуації; уміння ухвалювати самостійні рішення та відповідати за них; здатність до конструктивної взаємодії, знаходження оптимального способу виходу з конфліктних ситуацій; здатність до ініціювання суспільно-корисної спільної роботи.

На основі означених вище критеріїв і показників охарактеризовано три рівні розвитку соціальної компетентності підлітків: високий, середній, низький.

Високий рівень. Підлітки з таким рівнем розвитку соціальної компетентності характеризуються гармонійним поєднанням ціннісних ставлень до себе і інших людей у процесі взаємодії, що проявляється у повазі до соціокультурних відмінностей інших; сформованістю духовних цінностей (людина та її життя як самоцінність, толерантність, добро, служіння людям); розумінням та усвідомленням соціально значущих якостей особистості, що сприяють успішній соціалізації.
Вони мають стійкий інтерес до соціального життя,у процесі взаємодії з однолітками та дорослими переважають позитивні емоції, рівень саморегуляції, самоконтролю емоційних станів у процесі взаємодії дозволяє здійснювати успішну комунікацію, дотримуватись соціальних норм та правил; вміють співпереживати, проявляти турботу. При виконанні соціальних ролей прагнуть завершити суспільно корисну справу, упевнені у власних силах, характеризуються гнучкістю при виконанні соціальних ролей адекватно вимогам соціальної ситуації; ухвалюють самостійні рішення та відповідають за них; здатні до конструктивної взаємодії та активної дії, проявляють ініціативу в суспільно корисній спільній роботі. При виборі переважаючого способу виходу з конфліктних ситуацій обирають взаємодію.

Середній рівень. Підліток характеризується неповнотою знань про цінності взаємодії. У системі цінностей переважають духовні цінності, але підліток не завжди проявляє повагу до цінностей інших людей в процесі взаємодії. Соціальна спрямованість поведінки часто залежить від зовнішніх чинників, що надає поведінці ситуативний характер. Частково розуміє та усвідомлює сутність та компоненти соціальної компетентності, соціально значущі якості особистості, що сприяють успішній соціалізації; інтерес до соціального життя не носить постійного характеру. Інколи підліток може втрачати контроль над власними емоційними реакціями в процесі взаємодії, не завжди доводить суспільно корисну справу до логічного завершення, упевнену поведінку демонструє лише в ситуаціях визначеності. Підліток не прагне ухвалювати самостійні рішення, відповідати за них.

Низький рівень. До його ознак відносили фрагментарні знання щодо соціально значущих якостей особистості, способи прояву суспільних цінностей, нестійкі уявлення щодо соціально позитивних якостей та їх антиподів, які зумовлюють поцінування негативних із соціального погляду якостей; наявні знання можуть розходитися з реальною поведінкою, яка часом набуває девіантного характеру. Підліток не володіє навиками саморегуляції, самоконтролю, емоційних станів в процесі взаємодії.

Для діагностики рівнів розвитку соціальної компетентності підлітків було дібрано адекватні діагностичні методики: педагогічні спостереження, інтерв’ю і бесіди, анкетування, тестування, контент-аналіз творів на соціальну тематику, ранжування, статистичні методи обробки інформації. Діагностичний інструментарій учасників дослідно-експериментальної роботи, окрім спеціальних методик (авторська анкета, методика А. Прихожан «Розвиток соціальної компетентності підлітків»; методика В. Шапара «Ціннісні орієнтири особистості»; методика К. Томаса «Схильність особистості до конфліктної поведінки»), включав аналіз анкетування педагогів, шкільної документації: планів роботи навчальних закладів, класних керівників, звітів про виховну діяльність тощо.

Результати констатувального етапу дослідження засвідчили, що значна кількість підлітків виявили середній рівень розвитку соціальної компетентності – 50,2 %; низький рівень – 29,4 %. Виявлено гендерні відмінності у рівнях розвитку соціальної компетентності – відсоток дівчат із високим рівнем цього особистісного утворення вищий (27,1 %), ніж хлопців (15,2 %). Суттєвих відмінностей у рівнях розвитку соціальної компетентності підлітків за такими чинниками, як вік, тип навчального закладу, місце його розташування, не виявлено.

Встановлено, що такі показники рівнів розвитку соціальної компетентності об’єктивно зумовлені віковими особливостями підлітків: невпевненість у власних силах, низька соціальна активність, невисока здатність до соціальної взаємодії.

Проведене опитування класних керівників та лідерів учнівського самоврядування дало змогу виявити причини низького рівня розвитку соціальної компетентності підлітків: відсутність цілеспрямованої та систематичної діяльності педагогів щодо її розвитку, одноманітність форм і методів діяльності з підлітками, неготовність педагогічних працівників до використання проектної технології у навчально-виховній роботі.

У третьому розділі – «Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу» – обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність педагогічних умов розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу, проаналізовано результати дослідно-експериментальної роботи.

На основі аналізу наукових джерел та результатів констатувального етапу дослідження визначено такі педагогічні умови розвитку соціальної компетентності підлітків: запровадження проектування у навчально-виховному процесі загальноосвітнього закладу освіти та формування проектного мислення педагогів з метою розвитку соціальної компетентності підлітків; розроблення змістовного та організаційно-методичного забезпечення розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу; організація індивідуальних, групових і колективних форм соціально-комунікативної діяльності підлітків з урахуванням результатів психолого-педагогічної діагностики.

Для впровадження першої педагогічної умови розроблено поетапну реалізацію проектування навчально-виховного процесу (підготовчий, основний, заключний). На підготовчому етапі учасниками дослідно-експериментальної роботи усвідомлювалися цілі, завдання навчального закладу стосовно розвитку соціальної компетентності підлітків в класних колективах; визначалася сутність та специфіка проектування навчально-виховного процесу, принципи проектування (гностична складова); розроблялася методика психолого-педагогічного діагностування рівнів розвитку соціальної компетентності підлітків, встановлювалося проблемне поле їх соціального розвитку та потенційних можливостей (діагностична складова); передбачувався майбутній стан об’єкта і предмета педагогічного процесу, створювалися моделі організації навчально-виховного процесу (прогностична складова); орієнтаційно-пошукова складова передбачала висунення і науково-теоретичне обґрунтування ідей щодо реалізації завдань з розвитку соціальної компетентності підлітків, визначення закономірностей і принципів навчально-виховного процесу під час роботи творчих груп. Так, на підготовчому етапі досліджувався потенціал предметів гуманітарного циклу, з’ясовувалось, яким чином зміст соціального виховання може бути інтегрованим у предмети інваріативної та варіативної частини навчального плану; досліджувалися можливості для розвитку соціальної компетентності підлітків у виховній роботі; відбувалось узгодження навчального плану і позакласної діяльності; розроблявся зміст навчально-виховної діяльності учасників навчально-виховного процесу (адміністрації, психологічної служби, вчителів-предметників, класних керівників).

На основному етапі визначалися та обґрунтовувалися педагогічні засоби впливу на процес розвитку соціальної компетентності підлітків, шляхи реалізації завдань. Конструктивна складова передбачала композиційну побудову навчально-виховного процесу у взаємодії його суб’єктів; створення умов для розвитку соціальної компетентності підлітків. Діяльнісна складова полягала у реалізації цільових програм, планів, індивідуальних і колективних проектів у практичній діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу. Регуляційно-корекційна складова передбачала реалізацію системи засобів контролю та оцінювання результатів навчально-виховної діяльності, спрямованої на розвиток соціальної компетентності підлітків; корекція планів та способів педагогічного впливу. Так, на основному етапі формувального експерименту здійснювалося конструювання завдань навчального закладу, спрямованих на розвиток соціальної компетентності підлітків в експериментальній групі (на основі аналізу результатів діагностики); конструювання завдань особистісного соціального розвитку підлітків в класних колективах; цілепокладання проектної діяльності; планування соціально-комунікативної діяльності: створення індивідуальних та колективних проектів учасників навчально-виховного процесу; реалізація змісту програм та створених проектів. Для створення індивідуальних навчально-виховних проектів (проекти психологічної служби, класних керівників) використовувалися комп’ютерні технології – комп’ютерні комплекси «Універсал 3» та «Універсал 4 online».

Рефлексійно-проектувальна складова передбачала визначення ефективності навчально-виховного процесу, взаємодії суб’єктів, стану реалізації завдань розвитку соціальної компетентності підлітків; розробку нового етапу соціального розвитку підлітків. З метою розвитку проектного мислення педагогів, орієнтації їх на застосування проектування у діяльності навчального закладу впроваджено програму «Теорія і практика розвитку соціальної компетентності підлітків в сучасній школі», методичні рекомендації «Розвиток соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу».

Враховуючи дані констатувального етапу дослідження, які засвідчили невисоку здатність підлітків до соціальної взаємодії, у процесі розроблення методики формувального етапу експерименту особливу увагу педагогів експериментальної групи акцентували на розвитку цих навичок. З цією метою низку семінарів для педагогів було присвячено проблемам організації діалогового навчання, культури діалогу та взаємодії, створенню емоційно сприятливого середовища для розвитку соціальної компетентності підлітків.

Розроблення змістовного та організаційно-методичного забезпечення розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу (друга педагогічна умова) реалізовувалося через розробку програми для роботи з підлітками «Соціальна компетентність. Соціальна дія. Соціальна успішність», тематики виховних годин з елементами тренінгу «Соціально компетентний підліток», цільового проекту організації навчально-виховної діяльності «Розвиток соціальної компетентності підлітків».

Дев’ять модулів програми («Пізнай себе і ти пізнаєш світ», «Мистецтво спілкування», «Вчимося управляти конфліктами», «Жити в гармонії з собою і світом», «Права і обов’язки в житті людини», «Здоровий спосіб життя – запорука успішного майбутнього», «Крок за кроком до успіху», «Світоглядна позиція особистості», «Я-лідер») передбачали розвиток усіх компонентів (аксіологічний, когнітивний, емоційно-вольовий та поведінковий) соціальної компетентності підлітків.

Розроблено виховні години з елементами тренінгу на теми: «Конструктивне спілкування»; «Я у світі людей», «Як стати успішним», «Цінності людини», «Спілкування без конфліктів».

Цільовий проект організації навчально-виховної діяльності «Розвиток соціальної компетентності підлітків» використовувався класними керівниками, практичними психологами, адміністрацією для розроблення індивідуальних проектів та проектів класних колективів.

Зокрема, при розробці та реалізації проектів увага педагогів зверталася на розвиток таких критеріальних показників соціальної компетентності підлітків, як: уміння взаємодіяти з дорослими й дітьми (цінність взаємодії); розуміння мети та змісту діяльності (обізнаність та усвідомленість); вміння ставити цілі та вибирати адекватні способи її досягнення; самостійність в ухваленні рішень; індивідуальна та групова відповідальність за загальну справу (позитивне ставлення та впевненість); ініціатива та соціально-комунікативна активність у спільній діяльності, вибір оптимального способу виходу з конфліктних ситуацій (здатність до дії та взаємодії).

Третя педагогічна умова реалізовувалася під час урочної та позаурочної діяльності. Під час реалізації цієї педагогічної умови залучали підлітків до активної соціально-комунікативної діяльності, створювали умови для прояву ініціативи, виконання ними різних соціальних ролей (лідера, виконавця). Зокрема, мотивація до активної участі підлітків в індивідуальних, групових та колективних формах роботи на уроці відбувалася шляхом використання таких прийомів: постановка відкритих та проблемних запитань, дилем, що містили глибокий філософський зміст і не мали однозначної відповіді; підбір фольклорного матеріалу з ціннісним морально-духовним змістом (казок, притч, легенд); пошук та презентація підлітками матеріалу про життя відомих людей (літературних героїв); аналіз життєвих ситуацій, які збагачували соціальний досвід особистості підлітка, спонукали до привласнення суспільно значущих зразків поведінки; цитування крилатих виразів, афоризмів.
На уроках активно впроваджувалися інтерактивні форми діяльності та елементи діалогового навчання. Підлітки брали участь в таких видах згорнутих дискусій: ситуаційні ігри, круглі столи, засідання експертної групи, форум, симпозіум, класичні дебати, судове засідання, експрес-дискусія, ліберальний клуб та ін.

Під час уроків формувались такі навички взаємодії: уміння слухати інших, зважувати і оцінювати аргументи співрозмовників; здатність формулювати власні погляди, позицію в умовах пожвавленого обговорення; уміння опановувати емоції; увага до всіх висловлювань та ідей; культура дискусії, формування ідеального зразка її проведення та ін.

Ефективною формою взаємодії класних керівників з підлітками визначено години спілкування з елементами тренінгу. Зміст годин складався з інтерактивних вправ, різноманітних видів дискусій, провідний метод діяльності – робота в парах постійного і змінного складу, групова робота. Мета цього виду діяльності полягала в орієнтації підлітків до самопізнання, пізнання навколишнього світу, саморозвиток, організацію конструктивної взаємодії.

Зважаючи на те, що розвиток соціальної компетентності особистості підлітка є не лише результатом свідомого засвоєння готових норм загальної культури та способів соціального життя, а й вироблення спільно з дорослими власних ціннісних орієнтацій, виховання й самовиховання, особливу увагу класних керівників звертали на організацію соціально-комунікативної взаємодії та набуття підлітками соціального досвіду: національні та родинні свята (конкурси, змагання, туристичні походи), інтерактивні види комунікативної діяльності (диспути, ток-шоу, круглі столи, засідання дискусійного клубу); спільні з батьками проекти («Відкритий простір», «Людина, яка зробила себе сама»); соціальні акції («Шкільна соціальна реклама», «Іграшка для маленького друга», благодійні ярмарки), ділові ігри та ігри-практикуми («Створюємо новий Закон», «Соціальні ролі особистості», «Я і конфлікт»), декада індивідуальних проектів та ін. За спеціально розробленою програмою проводилося навчання в школі «Я – лідер». Важливе значення для розвитку соціальної компетентності підлітків мала організація роботи груп медіації, в діяльності яких брали активну участь лідери шкільного самоврядування під керівництвом практичних психологів.

Заключні зрізи, проведені після завершення формувального етапу дослідно-експериментальної роботи, підтвердили доцільність і практичну значущість обґрунтованих педагогічних умов розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу(табл.).

Таблиця

Динаміка рівнів розвитку соціальної компетентності підлітків експериментальної та контрольної груп (у %)

Рівні	Експериментальна група			Контрольна група
Рівні	Констатувальний експеримент	Формувальний експеримент	Динаміка	Констатувальний експеримент	Формувальний експеримент	Динаміка
Високий	19,8	36,5	+16,7	20,9	21,3	+0,4
Середній	49,8	51,6	+1,8	50,6	54,7	+4,1
Низький	30,4	11,9	-18,5	28,5	24,0	-4,5

За результатами проведення контрольного зрізу виявлено збільшення кількості підлітків ЕГ, які виявили високий рівень розвитку соціальної компетентності (на 16,7 % у всіх підлітків; на 11,5 % – у хлопців, на 20,6 % –
у дівчат, на 16,5 % – у молодших підлітків (5–7 класи), на 16,4 % – у старших підлітків (8–9 класи). У контрольній групі ці показники зазнали незначних змін. Так, на 4,5 % зменшилась кількість учнів, що характеризувалися низьким рівнем розвитку, високий рівень розвитку соціальної компетентності зріс на 0,4 % (p < 0,05)

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення проблеми розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу, що знайшло відображення в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці педагогічних умов розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу. Результати теоретичного та експериментального дослідження засвідчили досягнення мети, вирішення поставлених завдань і дали підстави для таких висновків:

На основі аналізу наукових джерел з’ясовано стан дослідженості проблеми у педагогічній теорії і виховній практиці. У контексті дослідження уточнено сутність поняття «соціальна компетентність підлітків» як інтегративного особистісного утворення, яке характеризується здатністю підлітка вибудовувати стратегії успішної взаємодії з динамічним соціальним середовищем, готовністю до активної соціальної комунікації та взаємодії, прояву ініціативи, оволодіння соціальними ролями та соціальним досвідом у процесі соціальної практики. Поняття «розвиток соціальної компетентності підлітків» визначено як цілеспрямований процес якісних та кількісних змін параметрів соціальної компетентності учнів у спеціально створених умовах проектування адекватного навчально-виховного середовища для їхньої успішної соціалізації. Установлено компоненти в структурі соціальної компетентності: аксіологічний, когнітивний, емоційно-вольовий, поведінковий.

У результаті аналізу наукової літератури встановлено, що педагогічне проектування навчально-виховного процесу є ефективним засобом розвитку соціальної компетентності підлітків та базується на сукупності наукових підходів, передбачає дотримання педагогічних принципів та принципів проектування навчально-виховного процесу. Розвиток соціальної компетентності підлітків засобами проектування ґрунтується на взаємодії учасників навчально-виховного процесу та дає змогу перевести цей процес у площину особистісно-розвивальної педагогіки.

Охарактеризовано особливості розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу. Підлітковий вік є сенситивним для соціального та емоційного розвитку, тому розвиток соціальної компетентності набуває особливої значущості для дітей на цьому віковому етапі. Кожний з етапів характеризується сукупністю новоутворень, які активізують чи гальмують належний перебіг процесу розвитку соціальної компетентності підлітків. На рівні молодшого підліткового віку до таких новоутворень належать: суб’єктність, індивідуалізація, «мотиваційний вакуум», становлення системи особистісних ціннісних орієнтацій, які превалюють над суспільними, започаткування об’єднання в групи, опробування соціальних ролей. На рівні старшого підліткового віку основними новоутвореннями є: формування соціальної свідомості і переконань щодо людських відносин, самоствердження та самовизначення; збільшення самостійності, рольове експериментування для задоволення потреби вибору шляху самореалізації та самовдосконалення, суперечності у прийнятті себе та однолітків.
Визначено критерії та відповідні показники розвитку соціальної компетентності підлітків: цінності взаємодії (ціннісне ставлення до себе, як суб’єкта взаємодії; ціннісне ставлення до інших людей (повага до соціокультурних відмінностей), переважання духовних цінностей (людина та її життя як самоцінність, толерантність, добро, служіння людям та ін.) у системі ціннісних орієнтацій особистості); обізнаність та усвідомленість (розуміння та усвідомлення соціально значущих якостей особистості, що сприяють успішній соціалізації; стійкий інтерес до соціального життя); позитивне ставлення та впевненість (переважання позитивних емоцій у процесі взаємодії з іншими людьми; емпатія; саморегуляція, самоконтроль емоційних станів у процесі взаємодії; прагнення довести до завершення соціально-корисну справу, упевненість у власних силах); здатність до дії та взаємодії (гнучкість при виконанні соціальних ролей адекватно вимогам соціальної ситуації; уміння ухвалювати самостійні рішення та відповідати за них; здатність до конструктивної взаємодії, знаходження оптимального способу виходу з конфліктних ситуацій; здатність до ініціювання суспільно-корисної спільної роботи).

Охарактеризовано три рівні розвитку соціальної компетентності підлітків: високий, середній, низький. Установлено, що на початку формувального етапу експерименту значна кількість підлітків (30,4 % ЕГ та 28,5 % підлітків КГ) виявили низький рівень розвитку соціальної компетентності; 49,8 % підлітків ЕГ та 50,6 % підлітків КГ – середній рівень, відповідно 19,8 % підлітків ЕГ та 20,9 % підлітків КГ – високий рівень.

Обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу, а саме: запровадження проектування у навчально-виховному процесі загальноосвітнього закладу освіти та формування проектного мислення педагогів з метою розвитку соціальної компетентності підлітків; розроблення змістовного та організаційно-методичного забезпечення розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу; організація індивідуальних, групових і колективних форм соціально-комунікативної діяльності підлітків з урахуванням результатів психолого-педагогічної діагностики.

У процесі реалізації педагогічних умов розвитку соціальної компетентності забезпечувалася послідовність та єдність трьох етапів проектування навчально-виховного процесу: підготовчий, основний, заключний.

Під час урочної та позаурочної діяльності з підлітками використовувалися індивідуальні (кожний підліток працював над індивідуальним завданням), групові (підлітки об’єднувалися в групи, кожна група працювала над індивідуальним або загальним завданням) та колективні (над розв’язанням проблеми працювали всі підлітки) форми роботи. Упроваджувалися інтерактивні форми діяльності та елементи діалогового навчання. Основними формами і методами позакласної діяльності були: дискусії, моделювання ситуацій, рефлексія, рольові та імітаційні ігри, робота в групах (методи); проект (індивідуальний, груповий, колективний), ситуаційні вправи, тренінгові заняття, години спілкування з елементами тренінгу, соціальні акції (форми). Виявлено стабільну динаміку підвищення рівнів розвитку соціальної компетентності підлітків експериментальної групи (високий рівень – +16,7 %, середній – +1,8 %, низький – -18,5 %, Р<0,05), яка свідчить про педагогічну доцільність та ефективність педагогічних умов розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу.

Проведене дослідження не вичерпує багатогранності теоретичних і практичних пошуків розв’язання проблеми. Подальшого вивчення і розвитку потребують такі питання, як: розвиток соціальної компетентності засобами проектування навчально-виховного процесу інших вікових груп (молодший школяр, старшокласник), здійснення спеціальної підготовки педагогічних кадрів з питань розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу, підвищення ефективності післядипломної освіти педагогічних кадрів з цієї проблеми. Зважаючи на актуальність досліджуваної теми, рекомендовано запровадити у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл програм для педагогів та підлітків «Теорія і практика розвитку соціальної компетентності підлітків у сучасній школі», «Соціальна компетентність. Соціальна дія. Соціальна успішність», тематику виховних годин «Соціально компетентний підліток», цільовий навчально-виховний проект «Розвиток соціальної компетентності підлітків», передбачити в системі післядипломної педагогічної освіти впровадження курсів «Розвиток соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, у яких опубліковані основні результати дисертації

Прашко О. В. Креативна школа: міф або реальність / О. В. Прашко // Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія і практика : зб. наук. пр. – К. : Інститут обдарованої дитини НАПН України, 2011. – Вип. 6. – С. 116–121.
Прашко О. В. Розвиток соціальної компетентності учнів через учнівське самоврядування / О. В. Прашко // Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія і практика : зб. наук. пр. – К. : Інститут обдарованої дитини НАПН України,– Вип. 8. – С. 222–230.
Прашко О. В. Педагогічне проектування як складова інноваційного процесу становлення особистісно-орієнтованої школи / О. В. Прашко // Вісник Луганського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. – Луганськ : Вид-во ЛНУ ім. Тараса Шевченка, – № 22 (257). – С. 132–139.
Прашко О. В. Застосування форм комунікативного впливу на розвиток соціально-комунікативної активності учнів в умовах загальноосвітнього навчального закладу // О. В. Прашко // Педагогічний дискурс : зб. наук. пр. / гол. ред. Шоробура І. М. – Хмельницький : ХГПА, 2012. – Вип. 13. – С. 291–297.
Прашко О. В. Розвиток соціальної компетентності при навчанні обдарованих учнів / О. В. Прашко // Освіта та розвиток обдарованої особистості : наук.-метод. журн. – К. : Ін-т обдарованої дитини НАПН України, – № 4. – С. 36–39.
Прашко О. В. Особливості розвитку соціальної компетентності у підлітків / О. В. Прашко // Освіта та розвиток обдарованої особистості : наук.-метод. журн. – К. : Ін-т обдарованої дитини НАПН України, – № 11 (18). – С. 23–28.
Прашко О. В. Актуальність проблеми розвитку соціальної компетентності учнів / О. В. Прашко // Вісник Прикарпатського ун-ту. – Івано-Франківськ : Вид-во педагогічного інституту Прикарпатського нац. ун-ту імені Василя Стефаника,– Вип. 47. – С. 89–94.
Прашко О. В. Уміння управляти конфліктами – ознака соціально компетентної особистості /О. В. Прашко // Освіта та розвиток обдарованої особистості : наук.-метод. журн. – К. : Ін-т обдарованої дитини НАПН України, – № 4 (23). – С. 96–102.
Прашко О. В. Дослідно-експериментальна перевірка розвитку соціальної компетентності підлітків / О. В. Прашко // Освіта та розвиток обдарованої особистості : наук.-метод. журн. – К. : Ін-т обдарованої дитини НАПН України, – № 9–10 (28–29). – С. 82–87.
Прашко Е. В. Развитие социальной компетентности учащихся средствами проектирования учебно-воспитательного процесса / Е. В. Прашко // Научный потенциал. – Чебоксары : НИИ педагогики и психологии, – № 1 (18). –
С. 54–59.
Прашко О. В. Година спілкування з елементами тренінгу «Пріоритети і цінності» / О. В. Прашко // Освіта та розвиток обдарованої особистості : наук.-метод. журн. – К. : Ін-т обдарованої дитини НАПН України – № 1 (32). –
С. 51–54.
Прашко О. В. Програма спецкурсу з розвитку соціальної компетентності підлітків / О. В. Прашко // Освіта та розвиток обдарованої особистості : наук.-метод. журн. – К. : Ін-т обдарованої дитини НАПН України, – № 3 (34). – С. 66–76.

Опубліковані праці апробаційного характеру

Прашко Е. В. Технология психолого-педагогического сопровождения личностного развития учащихся в компьютерном комплексе «Универсал-3» / Е. В. Прашко // Психология труда и профессиональное развитие педагога: актуальное состояние, проблемы и перспективы : материали І Междунар. науч.-практ. конф., (Бирск, 16 нояб. 2012 г.). – Бирск : Бирский филиал ФГБОУ ВПО «Башкирский государственный университет», 2012. – С. 72–79.
Прашко Е. В. Психолого-педагогическое проектирование учебно-воспитательного процесса / Е. В. Прашко // Современные проблемы и перспективы развития педагогики психологии : материалы 2-й Междунар. науч.-практ. конф., (Махачкала, 30 сентяб. 2013 г.). – Махачкала : ООО «Апробация», 2013. – С. 35–41.
ПрашкоЕ. В. Развитие социальной компетентности учащихся в условиях проектирования учебно-воспитательного процесса / Е. В. Прашко // Forming and qualitative development of modern educational systems : materials digest of the LXIV International Research and Practice Conferenceand III stage of the Championship in Pedagogical sciences, (London, September–October, 2013 ). – London : IASHE, 2013. – P. 18–20.
Прашко Е. В. Проектирование развития социальной компетентности подростков в общеобразовательной школе / Е. В. Прашко // Педагогика и психология детства : материалы Междунар. науч.-практ. конф., (1 июня 2014 г.) / отв. ред. О.С. Батурина. – Dallas, USA : Primedia E-launch LLC, 2014. – С. 95–111.
Прашко О. В. Роль класного керівника в розвитку соціальної компетентності підлітків / О. В. Прашко // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький держ. пед. ун-т ім. Григорія Сковороди» : тематичний вип. «Міжнародні Челпанівські психолого-педагогічні читання». – К. : Гнозис, 2014. – Дод. 4 до вип. 31, т. IV (12). – С. 339–346.

Опубліковані праці, що додатково відображають

наукові результати дисертації

Технології проектування обдарованості в комп’ютерному комплексі «Універсал 4» : навч.-метод. посіб. / В. О. Киричук, О. В. Прашко. – К. : Інформаційні системи, 2010. – 98 с.
Проектні технології загальноосвітнього навчального закладу в системі навчально-виховного процесу : метод. посіб. / В. О. Киричук, О. В. Прашко, В. О. Смотрін, С. С. Марченко. – К. : Ін-т обдарованої дитини НАПН України, 2011. – 72 c.
Проектування та психолого-педагогічний супровід розвитку обдарованості : монографія / В. О. Киричук, О. В. Прашко, В. П. Неділько, С. А. Руденко / за заг. ред. В. О. Киричук. – К. : ТОВ «Інформаційні системи», 2012. – 274 c.
Інструкція для користувачів діагностично-проектуючого комплексу «Універсал 4 online» / В. О. Киричук, О. В. Прашко, М. Ю. Мельник, К. А. Андросович / за заг. ред. Киричука В.О. – К. : ТОВ «Інформаційні системи», 2013. – 110 с.
Технології проектування в практиці роботи загальноосвітнього навчального закладу: теоретико-практичний аспект : посіб. / В. О. Киричук, В. П. Неділько, С. А. Руденко, О. В. Прашко, В. О. Смотрін [та ін.]. – К. : Ін-т обдарованої дитини НАПН України, 2014. – 336 c.
Соціально-педагогічне проектування розвитку обдарованості учня в системі навчально-виховного процесу : посіб. / за заг. ред. В. О. Киричука. – К. : Ін-т обдарованої дитини НАПН України, 2014. – 192 с.
Прашко О. В. Розвиток соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу : метод. рек. / О. В. Прашко. – К. : Ін-т обдарованої дитини НАПН України, 2015. – 32 с.
Прашко О. В. Соціально компетентний підліток : програма / О. В. Прашко. – К. : Ін-т обдарованої дитини НАПН України, 2015. – 96 с.

АНОТАЦІЇ

Прашко О. В. Розвиток соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. – Умань, 2016.

У дисертації проаналізовано стан розробленості проблеми розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу. З’ясовано сутність і структуру соціальної компетентності підлітків. Уточнено зміст ключових понять дослідження. Охарактеризовано особливості розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу. Визначено компоненти (аксіологічний, когнітивний, емоційно-вольовий та поведінковий); критерії (цінність взаємодії, переважання духовних цінностей, обізнаність та усвідомленість, позитивне ставлення та впевненість), показники та рівні (високий, середній, низький) розвитку соціальної компетентності підлітків.

Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови розвитку соціальної компетентності (запровадження проектування у навчально-виховному процесі загальноосвітнього закладу освіти та формування проектного мислення педагогів з метою розвитку соціальної компетентності підлітків; розроблення змістовного та організаційно-методичного забезпечення розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування; організація індивідуальних, групових і колективних форм соціально-комунікативної діяльності підлітків з урахуванням результатів психолого-педагогічної діагностики).

Ключові слова: розвиток, соціальна компетентність, загальноосвітня школа, підліток, педагогічні умови, проектування навчально-виховного процесу.

Прашко Е. В. Развитие социальной компетентности подростков средствами проектирования учебно-воспитательного процесса. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины. – Умань, 2016.

В диссертации проанализировано состояние разработки проблемы развития социальной компетентности подростков средствами проектирования учебно-воспитательного процесса. Выяснено суть и структуру социальной компетентности подростков. Уточнено содержание ключевых понятий исследования. Охарактеризованы особенности развития социальной компетентности подростков средствами проектирования учебно-воспитательного процесса. Определены компоненты (аксиологический, когнитивный, эмоционально-волевой, поведенческий); критерии (ценности взаимодействия, преобладание духовных ценностей, осведомленность и осознанность, позитивное отношение и уверенность); показатели и уровни (высокий, средний, низкий) развития социальной компетентности подростков.

Теоретически обосновано и экспериментально проверено педагогические условия развития социальной компетентности подростков (внедрение проектирования в учебно-воспитательный процесс учебного заведения та формирование проектного мышления педагогов с целью развития социальной компетентности подростков; разработка содержательного и организационно-методического обеспечения развития социальной компетентности подростков средствами проектирования учебно-воспитательного процесса; организация индивидуальных, групповых и коллективных форм социально-коммуникативной деятельности подростков с учетом результатов психолого-педагогической диагностики).

Ключевые слова: развитие, социальная компетентность, общеобразовательная школа, подросток, педагогические условия, педагогическое проектирование.

Prashko O. V. The development of social competence of teenagers by designing of educational process. – On the rights of manuscript.

Thesis for getting a Candidate Degree of Pedagogical Sciences by specialty 13.00.07 – Theory and Methods of Education. – Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University. – Uman, 2016.

Education is a priority area for social and economic, spiritual and cultural development of the Ukrainian state. Competence approach to education gets the status of the latest international education strategy. The main idea is in the approval and support of the democratic ideal, mastering skills by younger generation to learn, act and enrich common experience of life. That comes to social competence.

The problem of adolescent social competence is of particular relevance, as it forms the basis for effective realization of life-giving strategies, prevention of deviant behavior, social adaptation successful, becoming a full-fledged subject of public relations.

The purpose of the study is based on a synthesis of theoretical foundations of the investigated problem and study the practice of designing educational process at secondary school substantiate and verify experimentally pedagogical conditions of social competence of adolescents by design means.

Adolescence is sensitive to the development of social competence. Emerging theories of youth development such as resiliency, self-efficacy, and risk/protective factors have stressed social competence as an important dimension of successful adolescent development. An understanding of the development, maintenance, and enhancement of social competence is useful in determining how to help protecting adolescents from negative influences and assist them in reaching their optimal potential. Social competence is domain specific and developmental.

Yet defining social competence is not an easy task. There is no consensual definition. Definitions vary according to their relevance to differing theories and approaches. Definitions fall into two main categories: global, generalized definitions; and definitions which consider specific components and skills (competencies) which serve as indicators of social competence. Definitions also differ according to a focus on either internal processes and behaviors or external outcomes. Since the effectiveness of social behavior can only be determined within the context of a particular social environment including communities, peer groups, families and cultures, it appears that both individual behavior and social outcomes are important considerations in defining socially competent behavior.

Socially competent adolescents have a sense of belonging, are valued, and are given opportunities to contribute to society. The importance of addressing of the axiological component (e.g., value), cognitive (e.g., problem solving), emotional and volitional (e.g., empathy and volitional qualities), behavioral (e.g., social skills training) components of social competence in enhancement efforts has been suggested in this research.

Designing of educational process promotes the development of social competence of adolescents. The purpose of the designing is support to the development and practice of social competence adolescents with through a social-skills curriculum and social interaction. Designing is fertile ground for building and refining ideas for innovation.

Development of social competence means design involves purposeful activity of all participants in the educational process: forecasting and development of concepts, models. Targeting educational activities based on actual problems of adolescents and their potential. A design task of educational institutions, personal problems of students takes the process of designing educational activities in developing personal plane pedagogy.

The thesis analyzes the development problems of adolescent social competence by means of the design of the educational and upbringing process. It is found the essence and structure of the social competence of adolescents. Clarification of the key concepts of the study was done. It identifies the components (axiological, cognitive, emotional and volitional, behavioral); criteria (the value of the interaction, the prevalence of spiritual values, knowledge and awareness, positive attitude and confidence); indicators and levels of social competence of adolescents (high, medium, low).

Indicators interaction criterion values defined: value attitude to itself as the subject of cooperation; value attitude to other people (respect for cultural differences); prevalence of spiritual values (the man and his life as intrinsic value, tolerance, kindness, service to others and so on) in the value orientations of the individual. Performance criterion «knowledge and awareness» is understanding and awareness of socially relevant personality traits that contribute to successful socialization and strong interest in social life. Indicators test positive attitude and confidence is the predominance of positive emotions in the interaction with other people; empathy; self-regulation, self-control emotional states in the interaction; the desire to bring to completion socially useful work, confidence in their own abilities. The indicators of the ability to test the interaction defined actions and flexibility in the performance of social roles adequately the requirements of the social situation; ability to make independent decisions and take responsibility for them; capacity for constructive interaction, finding the best way out of the conflict; ability to initiate socially useful work together.

Pedagogical conditions of development of social competence of adolescents were theoretically grounded and experimentally tested (the introduction of design in the educational process of the institution is the formation of the project thinking teachers to develop social competence of adolescents, the development of content and organizational methods of the development of social skills of teenagers by means of designing the educational process; records of the results of psychological and pedagogical diagnostics in the organization of individual, group and collective forms of social and communicative activities of adolescents).

Effective implementations of pedagogical conditions of development of social skills of teenagers were characterized by means of designing the educational process. Social competence should be considered an important developmental goal for all children.

Key words: development, social competence, educational institution, teenager, pedagogical conditions, pedagogical design.