Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

АНДРУЩЕНКО НАТАЛІЯ ВІКТОРІВНА

УДК (37.037+37.018.26)(043.3)

 

ВИХОВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ
СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ У ВЗАЄМОДІЇ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І СІМ’Ї

 

13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

 

Умань – 2017

Дисертацією є рукопис.

 

Роботу виконано в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки України.

 

 

Науковий керівник –	кандидат  педагогічних наук, професор Рогальська Надія Василівна, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, професор кафедри дошкільної освіти.
Офіційні опоненти:	доктор педагогічних наук, професор Роганова Марина Вікторівна, Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія», завідувач кафедри теорії та методики дошкільної освіти;
	кандидат педагогічних наук, доцент Кондратюк Світлана Миколаївна, Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, директор Навчально-наукового інституту педагогіки і психології.

 

Захист відбудеться «30» червня 2017 р. об 11.⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 74.053.02 в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за адресою: 20300, м. Умань, вул. Садова, 2.

 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці та на сайті Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини за адресою: 20300, м. Умань, вул. Садова, 2.

 

 

 

Автореферат розісланий «30» травня 2017 р.

 

 

 

 

 

 

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                     Н. І. Ревнюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. У рейтингу загальнолюдських цінностей здоров’я посідає найвищу позицію, оскільки є підґрунтям продуктивного, повноцінного життя людини. Натомість наявність шкідливих для здоров’я звичок, зростання нервово-психічного напруження, малорухливий спосіб життя, неякісне харчування призвели до найнижчої тривалості життя українців серед європейських країн. Життя молодого покоління ускладнене високими темпами діяльності, стресами, конкурентністю як реальною складовою сучасного життя. У дітей така ситуація зумовлює надмірну мобілізацію життєвих ресурсів, емоційну напруженість, пов’язану з прагненням відповідати вимогам дорослих, тому виникає ризик соматичних, психічних і соціальних хвороб. Зазначені реалії актуалізують необхідність формування у дітей переконання в необхідності бережливого ставлення до власного здоров’я і здоров’я тих, хто їх оточує; набуття знань з фізичної, соціальної, психічної та духовної його складових; навичок дотримання здорового способу життя.

Основні підходи до збереження і зміцнення здоров’я дітей визначено в законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», Національній стратегії розвитку освіти до 2021 року, Державній національній програмі «Діти України», міжгалузевій комплексній програмі «Здоров’я нації на 2002–2011 роки», Загальнодержавній соціальній програмі «Здорова нація на 2009–2013 роки», Базовому компоненті дошкільної освіти та ін.

У контексті соціально-економічних змін, що відбуваються в українському суспільстві, здоров’я правомірно розглядається не лише як найбільша соціальна цінність, але й як вирішальний чинник економічного розвитку, конкурентоспроможності держави, тому проблема збереження здоров’я молодого покоління посідає пріоритетні позиції. В умовах реформування дошкільної освіти одним із основних її завдань є виховання гармонійно розвинутої, довершеної, здорової особистості, здатної повною мірою реалізувати свої фізичні, інтелектуальні, моральні та духовні можливості.

Феномен «здоров’я» та особливості його збереження і зміцнення досліджують учені різних наукових напрямів − філософи, медики, соціологи, психологи, педагоги. Значний внесок у розробку теоретико-методичних засад формування навичок здорового способу життя дітей, підлітків, молоді здійснили В. Бобрицька, Т. Бойченко, Т. Воронцова, О. Дубогай, Л. Дудовора, С. Кондратюк, Ю. Лісіцин, В. Оржеховська, В. Петленко, В. Пономаренко, І. Смирнов, С. Сичов, І. Смолякова, Л. Сущенко та ін. Різноманітні інноваційні підходи, форми і методики формування здорового способу життя дітей та молоді обґрунтовано у працях В. Горащука, О. Дубогай, С. Омельченко, В. Оржеховської та ін.

Проблема здоров’я і здорового способу життя надзвичайно актуальна у теорії і методиці виховання, у дошкільній педагогіці, оскільки саме в цей віковий період дитина розвивається фізично і психічно, у неї закладаються духовні цінності і фундамент її фізичного і психічного розвитку на майбутнє. У дослідженнях таких учених, як Т. Андрющенко, А. Богуш, Н. Денисенко, Л. Калуської, С. Кондратюк, Т. Федорченко та ін. особлива увага звертається на формування усвідомленої необхідності здорового способу життя. Стосовно дітей старшого дошкільного віку сучасними дослідниками вивчено такі аспекти означеної проблеми: формування здоров’язбережувальної компетентності у дітей дошкільного віку (Т. Андрющенко), педагогічні засади валеологічного виховання (С. Юрочкіна); формування здорової особистості дитини 6-го року життя (Н. Семенова); наступність у вихованні здорового способу життя старших дошкільників і молодших школярів (Т. Бабюк); формування у дітей 5–6 років мотивації до занять фізичною культурою (Л. Сварковська). Досліджено окремі аспекти проблеми підготовки майбутніх фахівців з дошкільної освіти до створення умов для збереження здоров’я дітей дошкільного віку і формування у них навичок здорового способу життя (Н. Денисенко, Г. Григоренко, Л. Зданевич, Ю. Коваленко, Н. Маковецька, В. Нестеренко та ін.).

Однак, безпосередньо проблема виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї не була предметом спеціального дослідження і на сьогодні залишається не вирішеною в теорії та виховній практиці, що підсилюється наявністю суперечностей, зокрема, між:

– соціальним замовленням держави щодо виховання здорового покоління та відсутністю теоретичних і методичних розробок виховання у дітей здоров’язбережувальної поведінки на етапі дошкільного дитинства;

– превалювання у педагогічному процесі дошкільного навчального закладу навчального компонента та відповідною нереалізованістю його виховного потенціалу в контексті взаємодії вихованців у різних видах діяльності, що негативно позначається на психічному і соціальному здоров’ї дітей;

– необхідністю забезпечення взаємодії вихователів і батьків у процесі виховання у дітей здоров’язбережувальної поведінки та відсутністю належного рівня її організації у виховній практиці.

Важливість і актуальність досліджуваної проблеми, її недостатня теоретична і практична розробленість, а також необхідність вирішення вказаних суперечностей зумовили вибір теми дослідження – «Виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація входить до наукової комплексної програми кафедри дошкільної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини «Психолого-педагогічний супровід формування життєвої компетенції дітей дошкільного та шкільного віку» (державний реєстраційний номер 0112U000176). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 5 від 22.12.2015 р.) й узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 1 від 26.01.2016 р.).

Мета дослідження – на основі теоретичного обґрунтування досліджуваної проблеми і вивчення виховної практики визначити та експериментально перевірити педагогічні умови виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї.

Гіпотеза дослідження. Виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї здійснюватиметься ефективніше за сукупності таких педагогічних умов: підвищення компетентності вихователів щодо виховання здоров’язбережувальної поведінки дітей; вироблення у вихованців навичок здоров’язбережувальної поведінки на основі формування у них позитивного ставлення до її норм і правил, що регулює їхню життєдіяльність у соціумі; оптимізації взаємодії сім’ї і дошкільного навчального закладу з урахуванням комунікативного, змістово-організаційного, аналітико-результативного її ресурсів.

Відповідно до сформульованої мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури визначити педагогічну сутність понять «здоров’язбережувальна поведінка старших дошкільників», «вихованння здоров’язбережувальної поведінки дітей».
2. Охарактеризувати особливості взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї у процесі виховання здоров’язбережувальної поведінки дітей.
3. Визначити критерії, показники та схарактеризувати рівні вихованості здоров’язбережувальної поведінки у дітей старшого дошкільного віку.
4. Обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї.

Об’єкт дослідження – виховання дітей старшого дошкільного віку в дошкільних навчальних закладах.

Предмет дослідження – педагогічні умови виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї.

Для розв’язання визначених завдань використовувався комплекс взаємопов’язаних методів дослідження: теоретичні – аналіз, синтез та узагальнення психологічної та педагогічної літератури для узагальнення теоретичних питань із проблеми дослідження, визначення понятійно-категоріального апарату; класифікація, систематизація, порівняння для узагальнення наукових підходів щодо виховання дітей дошкільного віку; емпіричні – діагностичні (анкетування, бесіди, розв’язання проблемних ситуацій, діагностичні методики) для діагностування рівнів вихованості здоров’язбережувальної поведінки дітей; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний етапи) для вивчення стану функціонування предмета дослідження, доведення доцільності обґрунтованих педагогічних умов; статистичні – методи математичної обробки експериментальних даних для забезпечення вірогідності та об’єктивності результатів дослідження, кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 534 Деснянського району, дошкільного навчального закладу «Golden Fish Club» м. Києва; дитячих дошкільних установ (ясла-садок) «Малятко», «Веселка» смт. Лисянка; навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад –загальноосвітня школа І ступеня» с. Петрівка–Попівка; навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» с. Хрущівка Золотоніського району Черкаської області. На різних етапах дослідження було охоплено 235 дітей старшого дошкільного віку, 30 вихователів дошкільних навчальних закладів, а також 150 батьків старших дошкільників.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

– уперше обґрунтовано педагогічні умови виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї (підвищення компетентності вихователів щодо виховання здоров’язбережувальної поведінки дітей; вироблення у вихованців навичок здоров’язбережувальної поведінки на основі формування у них позитивного ставлення до її норм і правил, що визначає їхню життєву позицію у взаємодії з довкіллям; оптимізація взаємодії сім’ї і дошкільного навчального закладу з урахуванням комунікативного, змістово-організаційного, аналітико-результативного її ресурсів); визначено критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-усвідомлювальний, діяльнісно-поведінковий), показники та схарактеризовано рівні вихованості здоров’язбережувальної поведінки дітей старшого дошкільного віку (достатній, задовільний, низький);

– уточнено педагогічну сутність понять «здоров’язбережувальна поведінка старших дошкільників» (тип соціальної поведінки, що постійно формується на засадах набуття дитиною нових знань про здоров’я, важливість його збереження й зміцнення, й втілюється в організованій певним чином діяльності, яка забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем); «виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників» (цілеспрямований і організований процес засвоєння дитиною знань про здоров’я в єдності чотирьох складових (фізичної, психічної, соціальної і духовної) з розумінням його залежності від самої дитини та її поведінкової лінії як певної детермінанти, від якої залежить стан здоров’я); «взаємодія дошкільного навчального закладу з сім’єю у вихованні здоров’язбережувальної поведінки дітей» (взаємообумовлені зв’язки вихователів і батьків, спрямовані на послідовну зміну суб’єкт-об’єктних характеристик учасників педагогічного процесу в закладі освіти, перехід від монологу до діалогу, уміння бачити проблеми здоров’язбереження і підтримувати одне одного у їх вирішенні);

– подальшого розвитку набули теорія і методика фізичного виховання дітей.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та впровадженні у педагогічний процес дошкільних навчальних закладів методики діагностування рівнів вихованості здоров’язбережувальної поведінки дітей старшого дошкільного віку; програми постійно діючого семінару для вихователів «Формуємо здоров’я дітей у взаємодії з сім’єю» та практикуму «Особливості перцептивного спілкування вихователя з дітьми та батьками», семінару для батьків «Як виховувати у дитини здоров’ябережувальну поведінку».

Науково-методичні матеріали, викладені у дисертації, можуть бути використані науковцями, викладачами вищих педагогічних навчальних закладів як навчальний матеріал до відповідних тем курсів: «Дошкільна педагогіка», «Теорія і методика фізичного виховання», «Теорія та методика співпраці з батьками», «Методика ознайомлення дітей із суспільним довкіллям»; у системі післядипломної освіти і підвищення кваліфікації педагогів дошкільних навчальних закладів; для розробки навчально-виховних програм, методичних посібників, науково-методичних рекомендацій для працівників навчально-виховних комплексів, учителів початкових класів, вихователів дошкільних груп, слухачів інститутів післядипломної освіти.

Наукові результати і висновки впроваджено в навчально-виховний процес дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 534 Деснянського району (довідка № 112 від 30.12.2016 р.); дошкільного навчального закладу «Golden Fish Club» (довідка № 139 від 14.12.2016 р.) м. Києва; дитячих дошкільних установ (ясла-садок) «Малятко» (довідка № 311 від 17.12.2016 р.), «Веселка» (довідка № 152 від 28.10.2016 р.) смт. Лисянка; навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І ступеня» с. Петрівка–Попівка (довідка № 142 від 28.12.2016 р.); навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа
І–ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» с. Хрущівка (довідка № 241/1 від 24.11.2016 р.) Золотоніського району Черкаської обл.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи обговорено на науково-практичних конференціях і семінарах різного рівня: міжнародних – «Інновації в науці та техніці» (Київ, 2012), «Психологічні, педагогічні та медико-біологічні аспекти фізичного виховання» (Одеса, 2013), «Интегративная медицина» (Киев, 2013), «Нове та традиційне у дослідженнях сучасних представників психологічних та педагогічних наук» (Львів, 2014), «Неперервна педагогічна освіта: стан, проблеми, перспективи» (Умань, 2015), «Сучасні тенденції та фактори розвитку педагогічних та психологічних наук» (Київ, 2015), «Ключові питання наукових досліджень у сфері педагогіки та психології у ХХІ ст.» (Львів, 2015), «Сучасна система освіти і виховання: досвід минулого – погляд у майбутнє» (Київ, 2016), «Забезпечення якісної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти в процесі використання сучасних технологій» (Хмельницький, 2016); всеукраїнських – «Україна: історія, культура, пам’ять» (Київ, 2012), «Психолого-педагогічний супровід гармонійного розвитку дитини в загальноосвітніх закладах» (Умань, 2014), «Формування освітніх компетенцій дитини: проблеми, розвиток, супровід» (Умань, 2014), «Сучасне дошкілля у контексті інтеграції до європейського освітнього простору» (Черкаси, 2016), «Дошкільна освіта: історія, перспективи розвитку в ХХІ столітті» (Умань,
2016).

Публікації. Основні положення і результати дослідження висвітлено у
11 одноосібних публікаціях, з яких – 6 відображають основні наукові результати,
5 – апробаційного характеру.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел
(272 найменування, зокрема 5 – іноземною мовою), 7 додатків на 43 сторінках. Повний обсяг дисертації – 245 сторінок, із них 175 сторінок основного тексту. Робота містить 7 таблиць та 1 рисунок.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв’язок з науковими програмами й темами, визначено мету, гіпотезу, завдання, об’єкт, предмет наукового пошуку; методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про впровадження, апробацію результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні основи виховання здоров’язбережувальної поведінки у дітей дошкільного віку» – здійснено аналіз і уточнення категорійно-понятійного апарату, висвітлено особливості взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї у формуванні здоров’язбережувальної поведінки дітей.

У ході аналізу наукових праць з теми дослідження встановлено, що стан здоров’я та спосіб життя сучасних дітей вимагає зміни загальноприйнятих підходів до формування здорового способу життя дітей в аспекті актуалізації виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії закладу освіти із сім’ями вихованців (Т. Андрющенко, А. Богуш, В. Бурла, Н. Гавриш, Г. Григоренко, Н. Денисенко, О. Козлова, Н. Макровецька, В. Москаленко, В. Нестеренко, Н. Рогальська, М. Роганова, А. Смолєнцева, А. Шатова). Особливої уваги потребує вдосконалення такого напряму роботи сучасного дошкільного навчального закладу, як формування у дітей активної життєвої позиції щодо власного життя, збереження і зміцнення здоров’я, виховання здоров’язбережувальної поведінки в різних життєвих ситуаціях.

Доведено, що неможливо працювати над зміцненням і формуванням лише однієї складової здоров’я. Дитина є здоровою лише за наявності всіх компонентів здоров’я (фізичної, психічної, соціальної і духовної), які розвинені на достатньому для її вікового етапу рівні. Констатовано, що здоровий спосіб життя пов’язаний з індивідуально-мотиваційним утіленням індивідами соціальних, психологічних, фізичних можливостей і здібностей, тому на етапі дошкільного дитинства важливо формувати усвідомлене і відповідальне ставлення до здоров’я, що дозволить виховати у дитини здоров’язбережувальну поведінку як цілісну систему дій, спрямовану на збереження і зміцнення власного здоров’я.

Уточнено зміст понять: «здоров’я», «здоров’язбереження», «здоровий спосіб життя», «поведінка» та встановлено, що вони взаємообумовлені. На основі аналізу наукових підходів учених (В. Бобрицька, Т. Бойченко, Т. Воронцова, В. Горащук, О. Дубогай, Л. Дудовора, С. Кондратюк, Ю. Лісіцин, С. Омельченко, В. Оржеховська, В. Петленко, В. Пономаренко, Л. Рувінський, І. Смирнов, С. Сичов, І. Смолякова, Л. Сущенко, О. Якуба та ін.) щодо сутності феномену «здоров’я» з’ясовано, що це поняття у сучасній науці розробляється системно, усі елементи структури здоров’я пов’язані між собою і можуть бути кількісно виражені.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічних джерел дав змогу уточнити зміст поняття «здоров’язбережувальна поведінка старших дошкільників» як тип соціальної поведінки, що постійно формується на засадах набуття дитиною нових знань про здоров’я, важливість його збереження й зміцнення, й втілюється в організованій певним чином діяльності, яка забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем. Виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників визначаємо як цілеспрямований і організований процес засвоєння дитиною знань про здоров’я в єдності чотирьох складових, з розумінням його залежності від самої дитини та її поведінкової лінії як певної детермінанти, від якої залежить стан здоров’я.

На підставі узагальнення наукових досліджень сучасних українських учених (Л. Артемова, А. Богуш, Н. Гавриш, О. Кононко, О. Кошелівська, Л. Лохвицька, Т. Поніманська, Н. Рогальська, І. Рогальська-Яблонська, Т. Степанова, К. Щербакова та ін.) встановлено, що ефективність виховання поведінки дітей залежить від змісту та способів організації їхньої діяльності, а також від побудови взаємин з однолітками та дорослими, виховного впливу сім’ї та дошкільного навчального закладу як визначального чинника оволодіння дитиною нормами і правилами поведінки. Взаємодія цих двох соціальних інституцій передбачає наявність таких елементів: вихователь, який визначає потребу в активізації поведінки батьків, мету діяльності, методи і форми координації діяльності з батьками, на яких спрямована взаємодія з метою їхньої педагогізації. Окрім того, важливим елементом організації взаємодії дошкільних навчальних закладів і батьків є також співпраця з іншими соціальними інституціями з метою оптимізації педагогічного процесу і підвищення рівня кваліфікації співробітників.

Пріоритетом виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї є врахування того, що здоров’я потрібно не стільки відновлювати, скільки змалку виховувати в кожної людини усталені звички здорового способу життя. Серед основних завдань взаємодії визначено: розкриття особливостей фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я дошкільника, а також значення прикладу батьків для виховання у дітей здоров’язбережувальної поведінки; необхідність забезпечення сприятливої психологічної атмосфери в сім’ї та гуманізація взаємин батьків і дітей, підтримання іміджу сім’ї як першооснови виховання у дитини здоров’язбережувальної поведінки; спонукання батьків до активної участі в фізкультурно-оздоровчій роботі з дітьми; розвиток активної позиції батьків в організації здорового способу життя родини і взаємодії з дошкільним закладом; формування компетентності батьків та залучення їх до інтегрованої системи фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми, що гарантуватиме збереження та зміцнення здоров’я дітей, безпеку їхньої життєдіяльності, оздоровлення, профілактику захворювань, корекцію відхилень у здоров’ї та порушень у розвитку.

Взаємодію дошкільного навчального закладу з сім’єю у вихованні здоров’язбережувальної поведінки дітей розглядаємо як взаємообумовлені зв’язки вихователів і батьків, спрямовані на послідовну зміну суб’єкт-об’єктних характеристик учасників педагогічного процесу в закладі освіти, перехід від монологу до діалогу, уміння бачити проблеми здоров’язбереження і підтримувати одне одного у їх вирішенні.

У другому розділі – «Діагностика вихованості здоров’язбережувальної поведінки у дітей старшого дошкільного віку» – визначено критерії, показники й схарактеризовано рівні вихованості здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників; висвітлено організацію та методику проведення констатувального етапу дослідно-експериментальної роботи.

Для з’ясування рівнів вихованості здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників виокремлено такі критерії: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-усвідомлюваний, поведінково-діяльнісний.

Мотиваційно-ціннісний критерій характеризує основні, базові якості особистості дитини, що визначають мотиви поведінки і формують цінності і пріоритети задля збереження і зміцнення здоров’я, уникнення невиправданих ризиків і створення проблем для здоров’я. Показниками мотиваційно-ціннісного критерію вихованості визначили: ціннісні орієнтації щодо збереження власного здоров’я; інтерес до чинників збереження здоров’я; мотивація на реалізацію норм і правил здоров’язбережувальної поведінки у повсякденному житті.

Когнітивно-усвідомлюваний критерій характеризує систему уявлень дитини про здоров’я, про будову організму, стан здоров’я, чинники здоров’язбереження, з якими вона стикається у процесі життєдіяльності і розкритий через такі показники: уявлення дитини про здоров’я в єдності чотирьох складових і залежність здоров’я від способу життя та поведінки; аргументований вибір способів життєдіяльності, спрямований на збереження і зміцнення здоров’я і здатність виділити небезпечні чинники; знання норм і правил здоров’язбережувальної поведінки і усвідомлення доцільності їх дотримання.

Вибір поведінково-діяльнісного критерію обумовлюється важливістю сформованих соціальних норм поведінки, дій та вчинків, спрямованих на збереження і змінення здоров’я як складових здоров’язбережувальної поведінки дитини. Вихованість здоров’язбережувальної поведінки дітей старшого дошкільного віку за цим критерієм схарактеризовано через такі показники: уміння дотримуватися правил збереження власного здоров’я та здоров’я інших людей, оцінювати власну поведінку і поведінку інших людей з позиції здорового способу життя; наявність життєвих навичок щодо подолання стресових ситуацій та здоров’язбережувального способу дії.

Констатувальний експеримент складався з двох етапів. Мета першого етапу полягала у виявленні рівня педагогічних знань, теоретичної та практичної підготовки батьків і готовності вихователів до виховання здоров’язбережувальної поведінки у дітей старшого дошкільного віку на засадах взаємодії, аналізі стану співпраці між педагогами та батьками. Другий етап експерименту мав на меті діагностування рівнів вихованості здоров’язбережувальної поведінки дітей старшого дошкільного віку відповідно до визначених критеріїв.

Проведене з батьками дошкільників анкетування та оцінка сімейної ситуації показали, що переважна більшість батьків усвідомлюють важливість і необхідність виховання здоров’язбережувальної поведінки, але насправді не приділяють цьому достатньої уваги, перекладають вирішення цієї важливої проблеми на вихователів. Підтвердилася нагальна потреба батьків в організації спільної діяльності з вихователями з метою координації їхніх зусиль для виховання здоров’язбережувальної поведінки дошкільників.

Проведене серед вихователів анкетування щодо їхньої обізнаності із сутністю і особливостями виховання здоров’язбережувальної поведінки у дітей старшого дошкільного віку дало змогу дійти висновків, що переважна більшість педагогів потребують проведення методичних заходів, спрямованих на підвищення їхньої професійної компетентності у вихованні здоров’язбережувальної поведінки у дітей, визначають необхідність забезпечення ефективних умов для організації конструктивної взаємодії з сім’ями вихованців.

На основі визначених критеріїв та показників охарактеризовано три рівні вихованості здоров’язбережувальної поведінки дітей старшого дошкільного віку: достатній, задовільний і низький.

Достатній рівень вихованості здоров’язбережувальної поведінки продемонстрували діти, які вирізнялися сформованими ціннісними орієнтаціями щодо збереження власного здоров’я і визнанням здоров’я цінністю, проявами стійкого інтересу до чинників збереження здоров’я та сформованою мотивацією на реалізацію норм і правил здоров’язбережувальної поведінки у повсякденному житті. Діти продемонстрували правильні уявлення про здоров’я в єдності усіх його складових, розуміли його залежність від багатьох факторів середовища та від своєї поведінки; знали чинники здоров’язбереження, з якими стикаються у процесі життєдіяльності; норми і правила здоров’язбережувальної поведінки і усвідомлювали доцільність їх дотримання; продемонстрували уміння дотримуватися правил збереження власного здоров’я та здоров’я інших людей; вміли оцінювати власну поведінку і поведінку інших людей з позиції здоровя’збереження (17,5 %).

Діти із задовільним рівнем вихованості здоров’язбережувальної поведінки продемонстрували індиферентне ставлення до власного здоров’я, визнавали здоров’я цінністю лише в умовах конкретної ситуації, ситуативно виявляли інтерес до отримання знань про чинники збереження здоров’я; у мотивації вибору здорового способу життя орієнтувалися на зовнішні позитивні стимули (похвала дорослих тощо). Діти демонстрували частково правильні уявленнями про здоров’я і недостатньо чітко усвідомлювали взаємозв’язки здоров’я і способу життя, здоров’я і поведінки, а також недостатньо усвідомлювали єдність чотирьох його складових.
У дітей сформовані фрагментарні знання щодо норм і правил здоров’язбережувальної поведінки і вони не завжди усвідомлювали доцільність їх дотримання; уміння дотримуватися правил збереження власного здоров’я та здоров’я інших людей сформовані частково; діти не завжди правильно оцінювали власну поведінку і поведінку інших людей з позиції здоров’язбереження (39,1 %).

Діти із низьким рівнем вихованості здоров’язбережувальної поведінки продемонстрували байдуже ставленням до збереження власного здоров’я, для них здоров’я не є цінністю, інтерес до чинників збереження здоров’я несформований,
а мотивація на реалізацію норм і правил здоров’язбережувальної поведінки у повсякденному житті відсутня. Діти продемонстрували неправильні уявлення про здоров’я, не розуміли взаємозв’язків здоров’я та способу життя, здоров’я і власної поведінки; не усвідомлювали єдності усіх його складових. Відповідальними за здоров’я вважали тільки значущих дорослих; не вміли обирати способи життєдіяльності, спрямовані на збереження і зміцнення здоров’я, без допомоги дорослого не змогли виділити небезпечні чинники для здоров’я; не знали норм і правил здоров’язбережувальної поведінки і не усвідомлювали доцільності їх дотримання; не вміли дотримуватися правил збереження власного здоров’я та здоров’я інших людей; не мали навичок здоров’язбережувального способу дії, не правильно оцінювали власну поведінку і поведінку інших людей з позиції здоров’язбереження (43,4 %).

Отже, аналіз результатів констатувального етапу експерименту засвідчив, з одного боку, недостатній рівень взаємодії дошкільного навчального закладу з сім’ями дітей старшого дошкільного віку щодо виховання у них здоров’язбережувальної поведінки, а з іншого – низький рівень вихованості здоров’язбережувальної поведінки у дітей старшого дошкільного віку.

У третьому розділі – «Дослідницько-експериментальна робота з виховання здоров’язбережувальної поведінки у дітей старшого дошкільного віку на засадах взаємодії з сім’єю» – обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї, проаналізовано результати дослідно-експериментальної роботи.

На підставі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми та результатів констатувального етапу експерименту визначено такі педагогічні умови виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї: підвищення компетентності вихователів щодо виховання здоров’язбережувальної поведінки дітей; вироблення у вихованців навичок здоров’язбережувальної поведінки на основі формування у них позитивного ставлення до її норм і правил, що визначає їхню життєву позицію у взаємодії з довкіллям; оптимізація взаємодії сім’ї і дошкільного навчального закладу з урахуванням комунікативного, змістово-організаційного, аналітико-результативного її ресурсів.

Реалізація першої педагогічної умови – підвищення компетентності вихователів щодо виховання здоров’язбережувальної поведінки дітей – відбувалася у процесі проведення постійно діючого семінару «Формуємо здоров’я дітей у взаємодії з сім’єю» для вихователів, які брали участь в експерименті, з метою підвищення їхньої професійної компетентності.

Організація семінару здійснювалася в декілька етапів, зокрема: створено творчу групу, проведено низку методичних заходів; вивчено стан роботи з означеної проблеми; надано цільову методичну допомогу вихователям, зокрема під час колективного аналізу різних форм роботи з організації освітнього процесу із здоров’язбережувальним спрямуванням; підведено підсумки роботи щодо розв’язання пріоритетних завдань під час батьківських зборів, педагогічних рад тощо. Метою семінару визначено: систематизацію та поглиблення знань вихователів щодо особливостей фізичного виховання дошкільників, підвищення професійної компетентності щодо виховання у дітей здоров’язбережувальної поведінки, ознайомлення із особливостями сприйняття взаємин вихователя з дітьми та їхніми батьками, що проявляється в умінні пізнавати інших, аналізувати власну поведінку, прогнозувати поведінку іншого і його ставлення до себе.

Семінар передбачав такі теми: «Портрет здорової дитини», «Портрет дитини, яка часто хворіє», «Фізичне здоров’я дитини», «Психічне здоров’я дитини», «Соціальне здоров’я дитини», «Духовне здоров’я дитини», «Поняття і структура особистісно зорієнтованої взаємодії», «Особливості перцептивного спілкування вихователя з дітьми», «Особливості особистісно зорієнтованої взаємодії вихователя з дітьми старшого дошкільного віку», «Особливості особистісно зорієнтованої взаємодії вихователя з батьками із сімей з різною виховною здоров’язбережувальною ситуацією», «Виховні можливості взаємодії з дитиною», «Комунікативні прийоми і техніки особистісно зорієнтованої взаємодії», «Особистісно зорієнтована модель взаємодії як умова функціонування здоров’язбережувального середовища в дошкільному закладі».

Реалізація другої педагогічної умови – вироблення у вихованців навичок здоров’язбережувальної поведінки на основі формування у них позитивного ставлення до її норм і правил, що визначає їхню життєву позицію у взаємодії з довкіллям – базувалася на підходах, визначених В. Кудрявцевим щодо «перекодування різних рухових проблем на мову дитячих рухів, яке дозволяє дітям самим активно сприймати і вирішувати рухові проблеми на доступному їм рівні». Пріоритетним визначено: поетапне виховання самостійності у дітей як основи виховання їхньої здоров’ябережувальної поведінки, актуалізацію рухового досвіду дітей та розвиток інтересу дітей до варіативного використання фізичних вправ, засвоєння способу виконання рухів, самоконтроль за правильністю їх виконання. Суб’єктний досвід старших дошкільників формувався у здоров’ябережувальній діяльності через такі компоненти: самостійність в здоров’ябережувальній діяльності як активна участь дитини в різних її формах (різних видах занять, самостійному виконанні різних вправ, використання прийомів саморегуляції і самоконтролю); оціночні дії у здоров’ябережувальної діяльності (співвіднесення характеру виконання дій з конкретною ситуацією, виділення елементів рухової дії, знаходження відмінності та схожості у виконанні вправ іншими дітьми); усвідомлене ставлення до свого здоров’я та здоров’ябережувальної поведінки (уміння оцінювати свою поведінку з позиції її користі для свого здоров’я).

Виховання здоров’ябережувальної поведінки дитини у дослідженні представлений трьома аспектами виховання суб’єктності дитини дошкільного віку, перший з яких пов’язаний з відчуттям дитиною свого тіла як об’єкта, яким вона може керувати. Другий аспект виховання здоров’ябережувальної поведінки дитини полягав у здатності управляти нею, в основі чого лежить усвідомлення дитиною власної соціальної поведінки. Третій аспект залежав від усвідомлення дитиною власного духовного світу, пов’язаного з Я-концепцією дитини та становленням її власної дитячої картини світу. Джерелом виховання здоров’ябережувальної поведінки став власний досвід дитини з дотримання здорового способу життя, а також досвід спілкування з однолітками та дорослими, який спряв усвідомленню цінностей такої поведінки. Ці дві складові досвіду постійно взаємозбагачувалися та взаємообумовлювалися у процесі різних видів діяльності.

Ефективним засобом виховання здоров’язбережувальної поведінки дітей визначено краєзнавчо-туристську діяльність, що охоплювала одночасно три компоненти: оздоровчий, виховний, пізнавальний, тобто передбачала гармонійний розвиток особистості. Саме краєзнавчо-туристська діяльність (прогулянки-походи, цільові прогулянки, переходи, екскурсії різної тривалості та інтенсивності з подоланням перешкод, ігри-естафети, рухливі ігри, змагання, подолання смуги перешкод тощо) активізувала поступове освоєння довкілля від споглядально-ознайомлювальних форм сприйняття навколишнього до глибокого його пізнання дітьми старшого віку. Цей комплексний вплив сприяв розвитку дитину через максимальне використання можливостей природи, задовольняючи потреби у пізнанні довкілля («чомучки»); у самореалізації («я сам»); у самовираженні (відкриваючи світ, діти фантазують, формуючи свій «внутрішній світ», що є для них джерелом повноцінного життя); у русі (в процесі практичного пізнання довкілля).

Третя педагогічна умова – оптимізація взаємодії сім’ї і дошкільного навчального закладу з урахуванням комунікативного, змістово-організаційного, аналітико-результативного її ресурсів – базувалася на розумінні дорослими (співробітниками дошкільного навчального закладу і батьками) необхідності своєї тісної взаємозалежності та взаємообумовленості, цілісної єдності, визнання один одного партнерами, конкретні спільні дії яких забезпечують позитивні результати у вихованні здоров’ябережувальної поведінки дітей.

Комунікативний ресурс взаємодії сприяв встановленню партнерських взаємин адміністрації дошкільного навчального закладу, спеціалістів (інструктор з фізичного виховання, лікар, медична сестра, психолог), вихователів, батьків і дітей на суб’єкт-суб’єктній основі: дитина–родина, спеціаліст–вихователь, спеціаліст–вихователь–дитина, спеціаліст–вихователь–батьки, адміністрація дошкільного навчального закладу–спеціаліст–вихователь і батьки–батьки. Завідувач дошкільного навчального закладу демократизував стиль взаємин в колективі та підвищував відповідальність усіх його членів за виховання здоров’ябережувальної поведінки дітей. Змістово-організаційний ресурс взаємодії сприяв створенню сприятливого емоційно-психологічного клімату в колективі; допомозі вихователям, батькам і дітям в організації різних форм роботи. Аналітико-результативний ресурс взаємодії передбачав контроль та оперативне управління нею, практичну діяльність адміністрації дошкільного навчального закладу з регулювання основних аспектів діяльності колективу та забезпечував аналіз і узагальнення отриманих результатів, співставлення досягнутих результатів з раніше запланованими, виявлення невирішених питань і недоліків в процесі реалізації діяльності колективу.

Реалізація третьої педагогічної умови здійснювалася поетапно. На першому (інформаційно-аналітичному) етапі інформували батьків про особливості фізіологічного, фізичного і психічного розвитку дітей дошкільного віку; методи і прийоми взаємодії дорослих, а також дорослих і дітей в процесі виховання здоров’ябережувальної поведінки через різні наочно-інформаційні форми взаємодії дошкільного навчального закладу з батьками: сайт дошкільного закладу, електронна пошта, буклети тощо. Така робота значно оптимізувала взаємодію педагогів і родин вихованців.

На другому (підготовчому) етапі увагу зосереджували на підвищенні психолого-педагогічної обізнаності батьків з виховання здоров’ябережувальної поведінки дітей. На цьому етапі батьки разом з вихователями та іншими працівниками дошкільного навчального закладу здійснювали пошук ресурсів для вирішення конкретних завдань виховання здоров’язбережувальної поведінки дітей, визначали найоптимальніші способи і засоби педагогічної самоосвіти батьків. Проведено дні відкритих дверей, відеоконференції, педагогічні вітальні, педагогічний калейдоскоп, семінари, практикуми, майстер класи, консультації, креативні ігри, ігрове моделювання поведінки, аналіз прикладів з практики сімейного виховання («Здоров’я наше та наших дітей», «Виховання здоров’ябережувальної поведінки дітей в умовах сьогодення», «Виховання у дитини здоров’ябережувальної поведінки», «Сім’я виховує здорову дитину», «Емоційний світ моєї дитини», «Як виховувати у дитини здоров’ябережувальну поведінку», «Не бійтеся любити своїх дітей», «Мистецтво дарувати любов», «Мудра батьківська любов», «Квітка дитинства»). Під час практичних занять батьки оволодівали методами і прийомами виховання у дітей здоров’ябережувальної поведінки в атмосфері взаємної поваги та зміни стилю стосунків від авторитарних до суб’єкт-суб’єктних.

На третьому (діяльнісному) етапі активізувалася спільна діяльність вихователів, дітей і батьків в єдиному освітньому просторі дошкільного навчального закладу: освітні фізкультурно-оздоровчі проекти, туристичні походи, екскурсії, цільові прогулянки, пізнавально-ігрові вікторини, спортивні змагання, свята та інші форми дозвілля («Тато мама і я – спортивна сім’я», «Козацькому роду – нема переводу», «Юні туристи», «Права дітей», «Живемо здорово», «Наша дружна сім’я», «Як ми відпочиваємо», «Наші подорожі», «Козацьке тренування», «Ми щасливі в любові»). На цьому етапі забезпечувалася рефлексія освітньої діяльності, усвідомлення батьками зв’язку між успіхами, досягненнями дитини і своїм батьківським педагогічним зростанням. Тому основним досягненням цього етапу стало співвіднесення батьками цілей власної психолого-педагогічної обізнаності і результатів вихованості у дітей здоров’язбережувальної поведінки.

Зреалізовані педагогічні умови, форми і методи роботи з дітьми старшого дошкільного віку та з їхніми батьками сприяли не тільки формуванню ціннісного ставлення до власного здоров’я та здоров’я інших людей, а й виховували здоров’язбережувальну поведінку: діти оволоділи навичками зниження психоемоційного напруження, регуляції негативних емоцій, ефективного спілкування, здоров’язбережувального способу дії. Після експериментальної роботи в експериментальних групах відбулося суттєве зниження кількості дітей з низький рівнем здоров’ябережувальної поведінки, і одночасне зростання кількості старших дошкільників із задовільним та достатнім рівнем вихованості.

Кількісні дані рівнів вихованості здоров’ябережувальної поведінки дітей старшого дошкільного віку контрольних та експериментальних груп відображено в таблиці, які засвідчують статистично значущу позитивну динаміку у рівнях в експериментальних групах.

Таблиця

Динаміка рівнів вихованості здоров’ябережувальної поведінки старших дошкільників за результатами констатувального та формувального етапів експерименту (у %)

 

Рівні	Контрольна група			Експериментальна група
	Констатувальний зріз	Прикінцевий зріз	Динаміка	Констатувальний зріз	Прикінцевий зріз	Динаміка
Достатній	18,2	21,7	+3,5	17,5	27,7	+10,2
Задовільний	37,3	41,5	+4,2	39,1	48,7	+9,6
Низький	44,5	36,8	-7,7	43,4 %	23,6	-19,8

 

Під час прикінцевого зрізу в експериментальній групі дітей із достатнім рівнем вихованості здоров’ябережувальної поведінки було виявлено 27,7 % (за констатації 17,5 %); задовільний рівень продемонстрували 48,7 % дітей (було 39,1 %); низький рівень було зафіксовано лише у 23,6 % дітей (за констатації їх було 43,4 %). У контрольній групі аналогічні позитивні зміни не зафіксовано.

Результати обчислення критерію χ² на прикінцевому етапі експерименту підтвердили статистичну обґрунтованість гіпотези дослідження, а саме – невипадковість у розбіжності результатів діагностування дітей контрольної та експериментальної групи.

Відмінність одержаних результатів у контрольній та експериментальній групах дала змогу констатувати ефективність теоретично обґрунтованих педагогічних умов та підтвердила робочу гіпотезу про необхідність їх реалізації для досягнення мети – виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї.

 

ВИСНОВКИ

 

У ході дослідження здійснено теоретичне узагальнення проблеми виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї і запропоновано практичне її вирішення, що полягає у визначенні та експериментальній перевірці педагогічних умов означеного процесу. Проведене дослідження уможливило формулювання висновків:

1. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури розкрито педагогічну сутність понять: «здоров’язбережувальна поведінка старших дошкільників» (тип соціальної поведінки, що постійно формується на засадах набуття дитиною нових знань про здоров’я, важливість його збереження й зміцнення, й втілюється в організованій певним чином діяльності, яка забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем) та «виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників» (цілеспрямований і організований процес засвоєння дитиною знань про здоров’я в єдності чотирьох складових з розумінням його залежності від самої дитини та її поведінкової лінії як певної детермінанти, від якої залежить стан здоров’я).

Взаємодію дошкільного навчального закладу з сім’єю у вихованні здоров’язбережувальної поведінки дітей розглядаємо як взаємообумовлені зв’язки вихователів і батьків, спрямовані на послідовну зміну суб’єкт-об’єктних характеристик учасників педагогічного процесу в закладі освіти, як перехід від монологу до діалогу, уміння бачити проблеми здоров’язбереження і підтримувати одне одного у їх вирішенні.

2. Схарактеризовано особливості взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї у процесі виховання здоров’язбережувальної поведінки дітей, яку розглядаємо як взаємовплив вихователів і батьків, що є послідовною зміною суб’єкт-об’єктних характеристик учасників педагогічного процесу в закладі освіти: спочатку вихователь є суб’єктом, а батьки – об’єктами впливу, а потім навпаки. За такого розуміння взаємодія цих двох соціальних інституцій передбачає не лише обмін інформацією, емоціями, почуттями, а й наявність ситуації співпраці, співдії та співпереживання. Умотивовано, що сучасний дошкільний навчальний заклад як соціальна інституція різнобічного розвитку особистості дитини поєднує в собі: освітньо-виховну установу (реалізує функції виховання через організацію різних видів діяльностей); організаційну (упорядковує процес взаємодії з родинами вихованців та іншими соціальними інституціями мікоросоціуму, сприяє формуванню компетенцій педагогів та батьків щодо взаємодії, яка повинна будуватися на медичних, психологічних, економічних, моральних, національних, регіональних та інших засадах); соціально-психологічну групу (велику – дошкільний навчальний заклад в цілому, та декілька малих (дошкільні) групи), вплив якої на дітей відбувається у процесі спілкування під час організованої діяльності та повсякденної життєдіяльності. Завдяки загальносоціальним і груповим програмам поведінки, які існують в сімейному та освітньому середовищі, конструюються автономні особистісні регулятори поведінки дитини, що дозволяють їй визначати та вибирати саме ті способи поведінки, які позитивно «вписуються» в суспільну динаміку соціальних зв’язків і взаємодій.
3. Визначено критерії та показники вихованості здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників: мотиваційно-ціннісний з показниками: ціннісні орієнтації щодо збереження власного здоров’я; інтерес до чинників збереження здоров’я; мотивація на реалізацію норм і правил здоров’язбережувальної поведінки у повсякденному житті; когнітивно-усвідомлюваний з показниками: уявлення дитини про здоров’я в єдності чотирьох складових і залежність здоров’я від способу життя та поведінки; аргументований вибір способів життєдіяльності, спрямований на збереження і зміцнення здоров’я, і здатність виділити небезпечні чинники; знання норм і правил здоров’язбережувальної поведінки і усвідомлення доцільності їх дотримання; поведінково-діяльнісний з показниками: уміння дотримуватися правил збереження власного здоров’я та здоров’я інших людей; наявність навичок здоров’язбережувального способу дії; вміння оцінювати власну поведінку і поведінку інших людей із позиції здоров’язбереження. Відповідно до критеріїв та їхніх показників охарактеризовано три рівні вихованості здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників: достатній, задовільний, низький.

За результатами констатувального етапу експерименту встановлено переважно низький (43,4 %), і задовільний (39,1 %) рівні вихованості здоров’язбережувальної поведінки. І лише незначна кількість старших дошкільників (17,5 %) характеризуються достатнім рівнем вихованості означеного феномену.

4. Обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї: підвищення компетентності вихователів щодо виховання здоров’язбережувальної поведінки дітей; вироблення у вихованців навичок здоров’язбережувальної поведінки на основі формування у них позитивного ставлення до її норм і правил, що визначає їхню життєву позицію у взаємодії з довкіллям; оптимізація взаємодії сім’ї і дошкільного навчального закладу з урахуванням комунікативного, змістово-організаційного, аналітико-результативного її ресурсів.

Першу педагогічну умову реалізовано через запровадження постійно діючого семінару для вихователів, які брали участь в експерименті, на тему: «Формуємо здоров’я дітей у взаємодії з сім’єю», що був спрямований на підвищення їхньої професійної компетентності щодо виховання у дітей здоров’язбережувальної поведінки на засадах взаємодії з сім’єю. Під час проведення семінару вихователі усвідомили основні пріоритети фізкультурно-оздоровчої роботи задля виховання у дітей здоров’язбережувальної поведінки.

Реалізація другої педагогічної умови представлена трьома аспектами виховання суб’єктності дитини дошкільного віку, перший із яких пов’язаний з відчуттям дитиною свого тіла як об’єкта, яким вона може керувати. Другий аспект виховання полягає у здатності управляти нею, в основі чого лежить усвідомлення дитиною власної соціальної поведінки. Третій аспект залежить від усвідомлення дитиною власного духовного світу, пов’язаного з Я-концепцією дитини та становленням її власної дитячої картини світу.

Задля реалізації третьої педагогічної умови розроблено і систематизовано зміст та форми взаємодії з дорослими щодо виховання здоров’ябережувальної поведінки дітей старшого дошкільного віку, серед яких: колективна співпраця (тренінги, семінари, спільні свята й інші види дозвілля, консультації); індивідуальні форми співпраці (анкетування, бесіди, домашні завдання, «Пошта довіри», наочно-інформаційна співпраця (стенди, виставки робіт, пам’ятки для батьків, ширмочки, папки-пересувки тощо); активна участь батьків у педагогічному процесі закладу (спільні свята, розваги, змагання, туристичні походи, тренінги). Доведено, що ці форми роботи з батьками оптимальні, якщо враховано індивідуальні відмінності кожної сім’ї, сімейні традиції, інтереси сім’ї в питаннях зміцнення здоров’я дітей.

Результативність дослідно-експериментальної роботи засвідчена значною динамікою зростання рівнів вихованості здоров’ябережувальної поведінки старших дошкільників експериментальних груп за кожним показником, що є вагомою підставою вважати завдання дослідження виконаними, а мету – досягнутою.

Проведене дослідження не претендує на вичерпний розгляд усіх аспектів означеної проблеми. Подальшого наукового дослідження потребує визначення гендерних особливостей виховання здоров’ябережувальної поведінки дітей; наступності у вихованні здоров’ябережувальної поведінки дошкільників та молодших школярів. Зважаючи на актуальність досліджуваної теми, рекомендовано: запровадити у педагогічний процес дошкільних навчальних закладів семінар для вихователів «Формуємо здоров’я дітей у взаємодії з сім’єю» та семінар для батьків «Як виховувати у дитини здоров’ябережувальну поведінку на засадах використання психотерапевтичних методик».

 

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

 

Наукові праці, у яких опубліковані основні результати дисертації

1. Андрущенко Н. В. Лікувальна фізкультура як засіб валеологічного виховання старших дошкільників / Н. В. Андрущенко // Вісник Черкаського університету. Сер. : Педагогічні науки. – Черкаси, 2015. – № 39 (372). – С. 54–59.
2. Андрущенко Н. В. Особливості валеологічного виховання старших дошкільників як психолого-педагогічна проблема / Н. В. Андрущенко // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / ред. кол.: Безлюдний О. І. (гол. ред.) [та ін.]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2015. – Вип. 53. – С. 249–254.
3. Андрущенко Н. В. Взаємодія дошкільного навчального закладу і сімʼї в аспекті формування у дітей здоровʼязбережувальної поведінки / Н. В. Андрущенко // Зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / гол. ред. Мартинюк М. Т. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2016. – Вип. 2. – С. 15–23.
4. Андрущенко Н.В. Феномени здоров’я та здоров’язбереження дитини в контексті сучасних наукових поглядів / Н. В. Андрущенко // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / ред. кол.: Безлюдний О. І. (гол. ред.) [та ін.]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2016. – Вип. 55. – С. 238–245.
5. Андрущенко Н. В. Виховання здоров’язбережувальної поведінки дітей старшого дошкільного віку: теоретичний аспект / Н. В. Андрущенко // Науковий вісник ПНПУ імені К. Д. Ушинського. Сер. : Педагогіка. – Одеса : ПНПУ ім. К. Д. Ушинського, 2016. – Вип. 6 (113). – С. 7–12.
6. Андрущенко Н. В. Характеристика уровней воспитанности здоровьесберегающего поведения детей старшего дошкольного возраста [Електронний ресурс] / Н. В. Андрущенко // Концепт. – 2016. – № 12 (декабрь). – ART 16272. – 0,5 п. л. – Режим доступу : http://e-koncept.ru/2016/16272.htm. – ISSN 2304– 120X.

Опубліковані праці апробаційного характеру

7. Андрущенко Н. В. Особливості валеологічного виховання старших дошкільників / Н. В. Андрущенко // Неперервна педагогічна освіта: стан, проблеми, перспективи : матеріали Міжнар. наук.-практ. Інтернет-конф. / ред. кол.: Безлюдний О. І. [та ін.]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2015. – С. 11–12.
8. Андрущенко Н. В. Сімʼя як середовище виховання у дитини здоровʼязбережувальної поведінки / Н. В. Андрущенко // Vegecky prumysl evropskeho kontinentu – 2016 : Materialy XII Mezinarodni vedecko-prakticka konference. – Dil 5. Pedagogicke vedy. – Praha, 2016. – P. 50–54.
9. Андрущенко Н. В. Виховання здоров’язбережувальної поведінки дітей дошкільного віку як наукова проблема / Н. В. Андрущенко // Сучасне дошкілля у контексті інтеграції до європейського освітнього простору : матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф. – Черкаси, 2016. – С. 14–18.
10. Андрущенко Н. В. Формування здорового способу життя дітей як педагогічна проблема / Н. В. Андрущенко // Сучасна система освіти і виховання: досвід минулого – погляд у майбутнє : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – К., 2016. – С. 104–107.
11. Андрущенко Н. В. Здоров’я як психолого-педагогічна категорія / Н. В. Андрущенко // Забезпечення якісної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти в процесі використання сучасних технологій : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Хмельницький, 2016. – С. 22–27.

 

АНОТАЦІЯ

Андрущенко Н. В. Виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. – Умань, 2017.

У дисертації на основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури визначено педагогічну сутність понять: «здоров’язбережувальна поведінка старших дошкільників», «виховання здоров’язбережувальної поведінки дітей».

Схарактеризовано особливості взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї у процесі виховання здоров’язбережувальної поведінки дітей.

Визначено критерії, показники та схарактеризовано рівні вихованості здоров’язбережувальної поведінки дітей старшого дошкільного віку: достатній, задовільний, низький.

Обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови виховання здоров’язбережувальної поведінки старших дошкільників у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї.

Ключові слова: здоров’я, здоров’язбереження, здоровий спосіб життя, поведінка, здоров’язбережувальна поведінка, діти старшого дошкільного віку, виховання, взаємодія з сім’єю, педагогічні умови.

 

Andruschenko N. V. Preschool children’s health keeping behavior education on the basis of the interaction with the family. – The manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of pedagogical science in specialty 13.00.07 – Theory and Methods of Upbringing. – Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University. – Uman, 2017.

The dissertation is devoted to the health keeping behavior education of preschoolers problem which is based on the kindergarten’s interaction with children’s family. The pedagogical essence of concept «preschool children’s health keeping behavior» (which is understood as a type of social behavior that constantly forms on the basis of acquiring new knowledge about child care, the importance of its preservation and strengthening, organized and implemented in a certain way activity that provides a body’s link with the environment) and the concept «senior preschool children’s health keeping behavior education» (which is distinguished by the investigator as an aimed directed and organized process of learning about child health in the unity of four components with an understanding of its dependence on child’s by child’s and its behavioral determinants as a specific line, on which the state of health is depended) are determined on the basis of theoretical analysis of scientific psychological and educational literature

The kindergarten interaction with the family in children health keeping behavior educating is regarded by the author as an interdependent relationships of preschool teachers and parents, which are focused on succession of subject-object characteristics of the partners of a pedagogical process as a shift from monologue to dialogue, the ability to understand and clarify problems of health keeping and supporting each other in decisions. The concept of «health», «health keeping» and «healthy lifestyle» are clarified by the author as well.

Author determined features of interaction kindergarten and the family in the of children health keeping behavior upbringing and education, that mutual regard as educators and parents that are sequential subject-object characteristics of the partners of the institution of education: first the preschool teacher is a subject of this process, and parents are the objects of impact, and then vice versa. Under this conditions and understanding the interaction of these two social institutions involves not only the exchange of information, emotions, feelings, and situations and the presence of cooperation, assistance and compassion. It’s reasoned that the current pre-school as a social institution of a comprehensive education of the child combines: education and educational institutions (education implements functions by organizing various activities); organizational (organizes the interaction with the families of students and other social institutions micro social environment, promotes competence of teachers and parents of the interactions which should be based on medical, psychological, economic, moral, national, regional or other basis); psychosocial group (large – preschool educational institution as a whole, and a few small (pre) group), whose influence on children is in the process of communicating during organized activities and everyday life. The personal self-constructed regulators of child’s behavior, allowing children to identify and choose what exactly the behaviors that positively «fit» in the social dynamics of social relationships and interactions are possible due to the social behavior and group programs that exist in family and educational environment.

The criteria, indicators and levels of preschoolers’ health keeping behavior education such as sufficient, satisfactory and low are distinguished by the author.

The pedagogical conditions of preschool children health keeping behavior education on the basis of interaction with family are proved and tested, these conditions are as follows: the increasing of preschool teachers competency on preschool children’s health keeping behavior education; developing students’ health keeping behavior based on the formation of their positive attitude to its rules and regulations that determine their stance in interaction with the environment; optimization of family and kindergarten on basis of communication, content and organizational, analytical and effective resources.

Keywords: health, health keeping, healthy lifestyle, behavior, health keeping behavior children under school age, education, family interactions, pedagogical conditions.

 

Андрущенко Н. В. Воспитание здоровьесберегающего поведения старших дошкольников во взаимодействии дошкольных образовательных учреждений и семьи. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины. – Умань, 2017.

В диссертации на основании теоретического анализа психолого-педагогической литературы определена педагогическая сущность понятий: «здоровьесберегающее поведение старших дошкольников», «воспитание здоровьесберегающего поведения детей».

Охарактеризованы особенности взаимодействия дошкольного образовательного учреждения и семьи в процессе воспитания здоровьесберегающего поведения детей.

Определены критерии, показатели и дана характеристика уровней воспитанности здоровьесберегающего поведения детей старшего дошкольного возраста: достаточный, удовлетворительный, низкий.

Теоретически обоснованы и экспериментально проверены педагогические условия воспитания здоровьесберегающего поведения старших дошкольников во взаимодействии дошкольных образовательных учреждений и семьи.

Ключевые слова: здоровье, здоровьесбережение, здоровый образ жизни, поведение, здоровьесберегающее поведение, дети старшего дошкольного возраста, воспитание, взаимодействие с семьей, педагогические условия.