Автореферат

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

 

 

 

 

 

СКРІННІК ЄВГЕНІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

 

 

УДК 378.22.015.31-051:17.022.1.023.32(043.5)

 

 

 

 

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО ФОРМУВАННЯ СІМЕЙНИХ ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

 

 

 

13.00.07– теорія і методика виховання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

 

 

 

 

 

Умань – 2016

 

Дисертацією є рукопис.

 

Роботу виконано в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник –               Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Кравченко Любов Миколаївна, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, проректор із наукової роботи, професор кафедри культурології та методики викладання культурологічних дисциплін.   доктор педагогічних наук, професор Кравченко Тамара Володимирівна, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини; професор кафедри педагогіки та освітнього менеджменту;   кандидат педагогічних наук, доцент Галич Тетяна Володимирівна, Комунальний вищий навчальний заклад «Вінницька академія неперервної освіти», доцент кафедри філології та гуманітарних наук.

 

Захист відбудеться «31» березня 2016 р. об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 74.053.02 в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за адресою: 20300, м. Умань, вул. Садова, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці та на сайті Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини за адресою: 20300, м. Умань, вул. Садова, 2.

Автореферат розісланий «29» лютого 2016 р.

 

 

 

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                     Н. І. Ревнюк

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із пріоритетних завдань національної вищої і середньої школи на сучасному етапі її розвитку є звернення до духовних підвалин існування українського народу, до смислотворчих засад його буття, шляхів орієнтації особистості у системі цінностей суспільства, що задають спрямованість і вмотивованість життєвих прагнень та перспектив самоздійснення молодої людини. Це завдання відображене в нормативних документах, які визначають державну політику в галузі освіти: законах України «Про вищу освіту», «Про освіту», Концепції громадянського виховання в умовах розвитку української державності, Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, державних стандартах базової, повної середньої та вищої освіти.

Необхідність утвердження нових підходів до формування системи цінностей молодого покоління, яке тільки здійснює життєвий і професійний вибір, зумовлює підвищення уваги до вивчення надбань педагогічної науки і практики щодо сімейного виховання як провідного засобу проектування ним майбутнього.
Це, в свою чергу, актуалізує необхідність удосконалення підготовки вчителів до формування сімейних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ). Під сімейними духовно-моральними цінностями розглядаються світоглядні уявлення й установки, засновані на громадянській зрілості і правовій самосвідомості, відповідальному ставленні до себе й до іншої людини, на основі чого особистістю визначається сукупність дій, принципів і норм моральної поведінки в сім’ї. Особливо важливим у реалізації цього завдання є шкільний вік, тому метою діяльності вчителя має бути спрямування учнів на духовну просвіту, сімейні цінності, уміння ідентифікувати себе як майбутнього творця власної сім’ї. У зв’язку з цим виникає потреба модернізації підготовки майбутнього вчителя до реалізації соціальної мети – виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів, готових до створення сім’ї, виконання ролей відповідальних батьків, забезпечення якісних шлюбно-сімейних відносин.

Успішне вирішення окресленого завдання можливе за умови використання нагромадженого вітчизняною і зарубіжною педагогікою досвіду, адже проблемою цінностей особистості займалися філософи і педагоги різних країн та епох (В. Вахтеров, К. Вентцель, Л. Виготський, У. Гуд, П. Каптерєв, Я. Коменський, П. Лесгафт, А. Макаренко, Ж.–Ж. Руссо, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.). Дослідженню аксіологічного потенціалу української етнопедагогіки, аналізові її підходів до виховання особистості присвячені праці Г. Ващенка, М. Євтуха, Р. Коровіної, Л. Кравченко, П. Щербаня, М. Стельмаховича, О. Сухомлинської, В. Яніва та ін У творчості цих учених значна увага приділяється християнській етиці та духовним цінностям українського народу, розглядаються аспекти сімейного виховання підростаючих поколінь на засадах духовності й моралі.

Педагогічні аспекти виховання сімейних духовно-моральних цінностей учнів різного віку розкриваються в роботах Ю. Азарова, С. Акутіної, Ш. Амонашвілі, Є. Бондаревської, О. Вишневського, В. Кан-Калика, Р. Капралової, В. Караковського, А. Макаренка, О. Максимовича, А. Мудрика, В. Ніколіної, Ю. Руденка, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської, І. Якиманської та інших вітчизняних і зарубіжних учених.

У сучасних науково-педагогічних дослідженнях шляхи й чинники формування сімейних цінностей розглядаються через: формулювання мети виховання (О. Вишневський, В. Долженко, М. Євтух, О. Коберник, О. Сухомлинська та ін.); виявлення духовних потреб та вікових особливостей морально-духовного розвитку і формування духовного досвіду особистості у процесі виховання (Л. Войно-Ясенецький, Л. Москальова, О. Олексюк, О. Хорошайло та ін.); вплив сім’ї на духовний розвиток дитини, розробку християнської етичної парадигми виховання та використання християнської етики як засобу сімейного виховання й освіти (Т. Галич, Т. Кравченко, О. Потаповська, В. Фазан та ін.). Водночас, не зважаючи на наявність різнобічного наукового доробку щодо визначення сутності сімейних духовно-моральних цінностей учнів та особливостей їхнього формування, подальшого вивчення потребує проблема підготовки майбутнього вчителя до реалізації цього завдання у виховному процесі сучасних загальноосвітніх навчальних закладів.

Вагомість означеної проблеми зумовлена також низкою суперечностей між:

– суспільною значущістю підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів та недостатньою розробленістю теоретичного підґрунтя оновлення цього процесу;

– зростаючою потребою у фахівцях, здатних налагодити ефективну взаємодію сім’ї, школи і громадськості у вихованні духовно-моральних цінностей дітей, та необхідністю модернізації методичних підходів до організації виховної діяльності у вищих педагогічних навчальних закладах;

– потужними виховними можливостями освітнього середовища педагогічних університетів і традиційним підходом до реалізації завдань підготовки майбутнього вчителя до активної взаємодії сім’ї і школи.

Актуальність проблеми, її недостатня розробленість, необхідність вирішення зазначених суперечностей обумовили вибір теми дисертаційного дослідження – «Підготовка майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до науково-дослідної теми кафедри культурології та методики викладання культурологічних дисциплін Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка «Методолого-теоретичні основи та організаційно-методичні механізми модернізації вищої освіти Полтавщини» (державний реєстраційний № 0111U000702). Тему дисертації затверджено вченою радою Полтавського національного педагогічного університету
імені В. Г. Короленка (протокол № 8 від 29.12.2011 р.) та узгоджено в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 10 від 18.12.2012 р.).

Мета дослідження – на основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми і вивчення навчально-виховної практики обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Гіпотеза дослідження. Ефективність підготовки майбутнього вчителя до формування духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів зростатиме на основі науково обґрунтованих педагогічних умов: забезпечення особистісно зорієнтованого підходу в підготовці майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів; удосконалення теоретичної обізнаності майбутніх учителів щодо сімейних духовно-моральних цінностей; розробки змісту й технології оптимізації цього процесу у вищому педагогічному навчальному закладі.

Відповідно до мети й гіпотези сформульовано такі завдання:

1. На основі аналізу педагогічної літератури і навчально-виховної практики з’ясувати стан дослідженості проблеми та уточнити зміст ключових понять дослідження.
2. Проаналізувати сучасні науково-педагогічні підходи у підготовці майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів.
3. Визначити критерії, показники та схарактеризувати рівні готовності майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів.
4. Теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність педагогічних умов підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Об’єкт дослідження – процес формування сімейних духовно-моральних цінностей особистості.

Предмет дослідження – педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Для розв’язання визначених завдань використано комплекс методів дослідження: теоретичні (аналіз і синтез, аналогія в поєднанні з індукцією, порівняння й узагальнення педагогічної літератури) – для виявлення стану розробленості проблеми в педагогічній теорії і практиці; теоретичного моделювання – для формулювання об’єкта, предмета, гіпотези дослідження, конкретизації та систематизації теоретичних знань у ході реалізації завдань дослідження, розробки змісту і технології підготовки майбутніх учителів; емпіричні: діагностичні (анкетування, інтерв’ю, бесіда, діалог), обсерваційні (пряме, побічне, включене, безпосереднє та опосередковане спостереження, самоспостереження, самооцінка) – для накопичення емпіричних даних, визначення ефективності пропонованих умов підготовки та виявлення динаміки рівнів готовності майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ; педагогічний експеримент – для визначення ефективності обґрунтованих педагогічних умов; статистичні: математичної статистики (статистична обробка даних, застосування статистичних критеріїв, графічне відображення результатів) – для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, встановлення їхньої достовірності й вірогідності.

Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота здійснювалася на базі Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського, загальноосвітніх навчальних закладів I–III ступенів № № 5, 18 м. Полтави.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

– вперше обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів (забезпечення особистісно зорієнтованого підходу в підготовці майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів; удосконалення теоретичної обізнаності майбутніх учителів щодо сімейних духовно-моральних цінностей; розробка змісту й технології оптимізації цього процесу у вищому педагогічному навчальному закладі); визначено критерії з показниками: мотиваційний (прагнення опанувати знання з педагогіки, теорії виховання, основ сімейних взаємин; усвідомлення соціального й особистісного значення сімейного виховання дітей); рефлексивно-самоусвідомлювальний (здібності адекватно оцінювати власні педагогічні результати щодо сімейного виховання учнів та роботи з батьками, потреба у їхньому вдосконаленні; прогнозування майбутньої професійної діяльності); когнітивно-діяльнісний (цілісність педагогічних, психологічних, філософських та етнопедагогічних знань про сім’ю і сімейне виховання дітей; уміння і досвід використання комплексу методів, форм і засобів формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів) та рівні (низький, середній, достатній, високий) готовності майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів;

– уточнено сутність понять: «сімейні духовно-моральні цінності», «підготовка майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів»; «аксіологічна педагогічна взаємодія»;

– вдосконалено зміст підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів на основі сучасних науково-педагогічних підходів (особистісного, культурологічного, аксіологічного, фамілогічного і традицієзнавчого);

– подальшого розвитку набули методи і форми підготовки майбутнього вчителя до взаємодії з колегами, батьками, громадськістю, соціальними педагогами та сімейними лікарями, спрямовані на виховання сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці й упровадженні в освітній процес вищих навчальних закладів авторського елективного навчального курсу «Основи сімейних взаємин» для майбутніх і практикуючих учителів усіх спеціальностей; наскрізної програми педагогічної практики для бакалаврів педагогічних спеціальностей; рекомендацій фахівцям різних спеціальностей із налагодження взаємодії школи, сім’ї і соціуму у вихованні дітей і молоді.

Результати дослідження можуть бути використані у навчально-виховному процесі вищих педагогічних навчальних закладів при викладанні дисциплін: нормативних – «Педагогіка», «Методика соціально-педагогічної роботи», «Методика виховної діяльності та фізичного виховання», «Фізичне виховання та фізична реабілітація», «Історія педагогіки»; елективних – «Основи християнської педагогіки», «Основи християнської моралі і культури», «Менеджмент соціокультурної та освітньої діяльності» та ін.

Основні положення дисертації впроваджено в навчальний процес Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (довідка про впровадження № 1749/01-55/02 від 15.05.2015 р.), Інституту педагогіки і психології Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (довідка про впровадження № 627 від 16.04.2015 р.), Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського (довідка про впровадження № 164 від 13.05.2015 р.), загальноосвітніх навчальних закладів I–III ступенів № № 5, 18 м. Полтави (довідки про впровадження від 13.03.2015 р. і 15.03.2015 р.).

Особистий внесок здобувача. У статтях «Впровадження окремих інноваційних педагогічних технологій у заняття з фізичного виховання» (2010, співавтор Т. Шевченко) і «Формування здорового способу життя студентів-медиків» (2011, співавтори О. Тесленко та С. Сорокіна) автором охарактеризовано здоровий спосіб життя молоді як сімейну духовно-моральну цінність.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації були оприлюднені на науково-практичних конференціях, круглих столах, педагогічних читаннях та семінарах різного рівня, зокрема: міжнародних – «Стратегия качества в промышленности и образовании» (Болгарія, Варна, 2010), «Біблійна історія та християнська етика» (Полтава, 2011); всеукраїнських – «Формування здорового способу життя студентів-медиків засобами освіти» (Полтава, 2011), «Технології управління освітніми закладами» (Полтава, 2011), «Духовна культура особистості в системі соціального регулювання суспільства» (Полтава, 2011), «Педагог третього тисячоліття: теоретико-методологічний дискурс» (Дрогобич, 2013), «Принадність Вашого слова та імені безмежна у часі (до 160-річчя з дня народження В.Г. Короленка)» (Полтава, 2013); регіональних – «Наука як компонент духовної культури особистості» (Полтава, 2014), «Духовна культура особистості в системі соціального регулювання суспільства» (Полтава, 2015) а також на засіданнях кафедри культурології та методики викладання культурологічних дисциплін і вченої ради Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, кафедри фізичного виховання і здоров’я, фізичної реабілітації, спортивної медицини ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», педагогічних рад загальноосвітніх навчальних закладів
I–III ступенів № № 5, 18 м. Полтави, методичної ради Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського.

Публікації. Основні наукові положення й результати дослідження викладено у 14 (12 одноосібних) публікаціях, з них 6 відображають основні наукові результати дисертації, 6 – апробаційного характеру, 2 – додатково відображають наукові результати дисертації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (273 найменування, з них 9 іноземною мовою) і 3 додатків на 74 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 285 сторінок, з них основного тексту – 185 сторінок. Робота містить 11 таблиць і 5 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет наукового пошуку; сформульовано гіпотезу, методи дослідження; розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про впровадження, апробацію результатів дослідження, кількість публікацій, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Підготовка майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів як проблема педагогічної теорії і практики» – проаналізовано стан розробленості досліджуваної проблеми в науковій літературі та визначено сутність і структуру ключових понять дослідження – «цінності», «духовні (суб’єктивні) цінності», «духовно-моральні цінності», «сімейні духовно-моральні цінності», «фамілогічна компетентність учителя»; проаналізовано сучасні науково-педагогічні підходи у підготовці майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів; визначено критерії, показники та охарактеризовано рівні готовності майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів; представлено результати констатувального етапу експериментального дослідження.

Аналіз наукових праць з теми дослідження дав змогу виявити, що проблемі оновлення змісту підготовки майбутніх учителів до виховання учнів ЗНЗ приділяють значну увагу вітчизняні вчені І. Богданова, О. Бугрій, О. Вишневський, С. Гончаренко, Р. Гуревич, І. Зязюн, А. Кондратюк, Т. Кравченко, М. Лещенко, Н. Мартишина, В. Мороз, С. Сисоєва, І. Смолюк, М. Чобітько та ін. Науковці визначають мету сучасної педагогічної освіти як формування образу й осягнення сенсу професії вчителя у триєдності духовного, соціального, професійного чинників. Такий учитель зможе виховувати нові покоління, здатні до ціннісного розуміння світу і людей, міжкультурної комунікації, сприйняття кращих світових зразків і народного досвіду побудови взаємин між людьми.

Вивчення вітчизняної і зарубіжної наукової літератури, освітньої практики, досвіду сімейного виховання засвідчив, що виховання сімейних духовно-моральних цінностей має багатоаспектне висвітлення – філософське, соціологічне, психологічне, педагогічне, культурологічне. Філософсько-аксіологічний аспект сімейних духовно-моральних цінностей розкривається в працях вітчизняних та зарубіжних учених-філософів (В. Блюмкін, Г. Гегель, У. Гуд, Т. Гурко, Р. Декарт, В. Зеньковський, О. Золотухіна-Аболіна, І. Зязюн, В. Кремень, Я.А. Коменський, В. Малахов, Д. Равен, Ж. – Ж. Руссо, В. Соловйов, В. Янів та ін.). Психологічні підходи до виховання сімейних духовно-моральних цінностей розглядаються в роботах Б. Ананьєва, Г. Балла, Л. Виготського, В. Дружиніна, Е. Зеєра, І. Кона, О. Леонтьєва, Г. Олпорта, А. Петровського, К. Платонова, Л. Савінова, В. Слободчикова та ін. Педагогічні аспекти процесу виховання сімейних духовно-моральних цінностей з’ясовано в дослідженнях Ю. Азарова, С. Акутіної, Ш. Амонашвілі, Є. Бондаревської, О. Вишневського, Т. Власової, В. Гурова, Р. Капралової, П. Каптерєва, В. Караковського, І. Крупіної, А. Макаренка, А. Мудрика, В. Николіної, Ю. Руденка, С. Соловейчика, М. Стельмаховича, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської, М. Фіцули, А. Хрипкової та ін.

Системний аналіз наукових праць і нормативних документів виявив, що в сучасній сім’ї та її соціально-педагогічних функціях відбулися великі зміни як на глобальному рівні, пов’язаному із загальними соціально-економічними тенденціями розвитку ринкових виробничих відносин, структури споживання матеріальних благ у масштабах усього людства, так і на національному – у зв’язку з трансформаціями, що проходять в нашій країні впродовж останніх десятиліть. Нові соціально-економічні умови, соціально-політична й демографічна криза в Україні породили низку проблем у сфері сімейного виховання: змінено моральні уявлення про шлюб та сім’ю, порушено традиційні підвалини сім’ї, у молоді втрачено відповідальне сприйняття батьківства та дитинства, відбувається девальвація сімейних цінностей, що зумовлена пануванням матеріального над духовним, знижується соціальна значущість батьківства та материнства. Це актуалізує проблему підготовки вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ, вимагає розробки в процесі професійного становлення фахівця нових теоретичних та методичних засад сімейного виховання. Правовою базою вирішення цієї проблеми є: національна програма «Діти України», якою передбачене пріоритетне вирішення проблем дитинства; внесені й затверджені Верховною радою України зміни і доповнення до «Кодексу про шлюб та сім’ю України»; Концепція сімейного виховання в системі освіти України «Щаслива родина» на 2012–2021 роки, Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді й ін.

Проаналізовано сучасні науково-педагогічні підходи у підготовці майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів. Особистісний підхід передбачає розгляд кожної людини як неповторної унікальної особистості. У контексті нашого дослідження такий підхід забезпечує продуктивну, творчу діяльність вчителя, спрямовану на формування в учнів системи сімейних духовно-моральних цінностей, які відповідають потребам особистості та інтересам суспільства. Для реалізації цього підходу ідеї та традиції вітчизняної педагогіки розглядаються через призму сучасних наукових теорій, виховання трактується як цілісний процес, що об’єднує соціалізацію особистості й розвиток її індивідуальності в гуманному організованому співтоваристві (особистісно-соціальний аспект), що забезпечує розкриття її інтелектуального й етичного потенціалу через здатність учителя вільно орієнтуватися в складних соціальних і професійних обставинах, забезпечувати інноваційну взаємодію школи, сім’ї і громадськості (особистісно-діяльнісний аспект).

Культурологічний підхід спрямовується на збереження й відтворення світових і вітчизняних культурних цінностей, зокрема – сімейних духовно-моральних; цей підхід до підготовки вчителя допомагає виявляти та вирішувати соціокультурні проблеми сімейного виховання відповідно до вимог сучасної культури та через їхнє переосмислення на особистісному й загальнодержавному рівнях.

Аксіологічний підхід розглядає зміст педагогічної освіти як сферу суб’єкт-об’єктних і міжсуб’єктних ставлень, де знання, викладач і студенти об’єднуються ціннісним розумінням дійсності; на рівні окремої особистості аксіологічний підхід спрямовує педагогічний вплив на вибір оптимальних шляхів трансляції актуальних соціальних цінностей, а на рівні соціуму – забезпечує реалізацію нової методології педагогіки.

Фамілогічний і традицієзнавчий підходи до підготовки майбутнього вчителя орієнтують освітній процес на усвідомлення студентом традиційних сімейних духовно-моральних цінностей, що визначають його ставлення до родини, сімейного виховання, взаємодії вчителів та батьків у навчально-виховному процесі ЗНЗ, стимулюють вивчення досвіду українського народу щодо будівництва міцної, щасливої, здорової сім’ї. Реалізація цих підходів у підготовці вчителя розглядається як цілеспрямований, систематичний процес пізнання, ціннісного осмислення, оцінки та творчого перетворення знань з народної фамілогії, основ сімейного виховання, дитинознавства, християнської етики як необхідних компонентів готовності майбутніх учителів до формування сучасних сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ.

Сімейні цінності в цьому контексті визначено як культивовану в соціумі сукупність позитивних уявлень про сім’ю, що зумовлює вибір сімейних цілей, способів організації життєдіяльності та взаємодії; під сімейними духовно-моральними цінностями розуміються світоглядні уявлення і моральні установки, засновані на прийнятому в суспільстві розумінні інституту сім’ї, відносин людей у сім’ї, відповідальної шлюбної і сімейної поведінки людини, що забезпечують культурне й демографічне відтворення нації і держави, фізичне та духовне здоров’я членів сім’ї (любов, віра, щирість, вірність, взаємоповага, самопожертва, взаємна турбота, теплота сімейних відносин, спільність сімейних цілей, відповідальність, праця, свобода, патріотизм).

Результатом підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів визначено його готовність забезпечувати аксіологічну педагогічну взаємодію, яку потрактовано як доцільно спроектований і цілеспрямовано організований педагогом процес формування ціннісно-виховних відносин співробітництва й співтворчості суб’єктів виховної взаємодії (вчителя, учня, батьків, педагогічного колективу, працівників соціальних і громадських інституцій).

Для аналізу та оцінки кількісно-якісних характеристик готовності майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів визначено критерії: мотиваційний, рефлексивно-самоусвідомлювальний та когнітивно-діяльнісний. Показниками мотиваційного критерію стали: прагнення до отримання знань із педагогіки, теорії виховання, основ сімейних взаємин; усвідомлення соціального й особистісного значення сімейного виховання дітей; показниками рефлексивно-усвідомлювального критерію – здібності адекватно оцінювати власні педагогічні результати щодо сімейного виховання учнів та роботи з батьками, потреба у їхньому вдосконаленні; прогнозування майбутньої професійної діяльності; до показників когнітивно-діяльнісного критерію зараховано цілісність педагогічних, психологічних, філософських та етнопедагогічних знань про сім’ю і сімейне виховання дітей; досвід застосування комплексу методів, форм і засобів формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів.

Відповідно до обраних критеріїв охарактеризовано чотири рівні готовності майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів: низький, середній, достатній, високий.

Для проведення констатувального експерименту методом випадкової вибірки та попарного порівняння визначено експериментальну (101 особа – ЕГ) та контрольну (102 особи – КГ) групи студентів, однакові за успішністю, що забезпечило репрезентативність дослідження.

Для з’ясування стану підготовки майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладах проаналізовано проблеми вищої педагогічної освіти, зокрема, нормативно-правову базу, що відображає вимоги до якості виховної діяльності та місце в ній формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ; проведено анкетування студентів та викладачів вищих навчальних закладів, вивчалася фахова, науково-методична, психолого-педагогічна література. Для виявлення рівнів готовності майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів використано такі емпіричні методи: опитування (бесіда, інтерв’ю, анкетування), спостереження, тестування, вивчення творчих робіт студентів, опрацювання й інтерпретації емпіричних даних (статистичний і порівняльний аналіз); комплекс методик психолого-педагогічної діагностики та самодіагностики. Розроблено серію творчих завдань і тестів, які допомогли виявити стан готовності майбутніх учителів до означеного виду педагогічної діяльності.

Кількісні та якісні результати дослідження засвідчили, що в ЕГ низький рівень готовності майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів мали 54,9 %, середній рівень – 23,53 %, достатній рівень – 15,69 %, високий рівень – 5,88 % майбутніх учителів. У КГ низький рівень мали 54,46 %, середній рівень – 24,75 %, достатній рівень – 14,85 %, високий рівень – 5,94 % майбутніх учителів.

Аналіз результатів констатувального етапу експерименту дозволив установити той факт, що в освітньому процесі педагогічного вищого навчального закладу проблемі підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів приділяється недостатня увага, що й зумовило необхідність обґрунтування педагогічних умов та технології ефективної реалізації цього процесу.

У другому розділі – «Педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів» – на підставі аналізу наукових джерел, результатів констатувального експерименту теоретично обґрунтовано педагогічні умови, зміст і технологію підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ.

На основі аналізу комплексу літературних джерел та даних констатувального етапу педагогічного експерименту обґрунтовано педагогічні умови ефективної підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ: забезпечення особистісно зорієнтованого підходу в підготовці майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів; удосконалення теоретичної обізнаності майбутніх учителів щодо сімейних духовно-моральних цінностей; розробка змісту й технології оптимізації цього процесу у вищому педагогічному навчальному закладі.

Визначено, що ефективна підготовка майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ неможлива без забезпечення особистісно зорієнтованого підходу, адже готовність педагога до реалізації завдань сімейного виховання учнів розглядається як складна індивідуально-психологічну властивість його педагогічної культури на засадах інтеграції теоретичних знань, практичних умінь, значущих особистісних рис та досвіду, що зумовлюють високий рівень самоорганізації й ефективності діяльності. Така готовність не має вузько професійних меж, оскільки від майбутнього фахівця вимагається постійне осмислення соціальних, психологічних, педагогічних та інших проблем, пов’язаних із сімейним вихованням учнів. Встановлено, що ознаками особистісної зорієнтованості процесу підготовки вчителя, визначеними на теоретичному рівні дослідницького пошуку, є: гуманістична спрямованість цього процесу; психолого-педагогічна насиченість основних навчальних дисциплін проблематикою сімейного виховання; увага до кожного майбутнього вчителя як до суб’єкта підготовки.

Значні зміни в педагогічній теорії та виховній практиці освітнього процесу вимагають оновлення всіх компонентів підготовки вчителя, удосконалення змісту та методів цієї підготовки у контексті формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів. Отже, основним завданням професійної підготовки майбутнього вчителя до виховання сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ є формування в нього системи історичних, психолого-педагогічних, філософських, культурологічних, соціологічних, етнопедагогічних та інших знань, що сприяють оволодінню спеціальними навичками, спрямованими на ефективність виховного процесу сучасної школи. Тому реалізація другої педагогічної умови – вдосконалення теоретичної обізнаності майбутніх учителів щодо сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ – спрямовувалася на засвоєння студентами нового знання, забезпечення високого рівня загальної та педагогічної культури, професійної мотивації, освіченості, необхідних для набуття професійних умінь та гуманних особистісних якостей вихователя і педагога. Це зумовило необхідність істотного оновлення змістового компонента підготовки майбутніх учителів і його гуманітаризацію, надання фамілогічної спрямованості; удосконалення методики підготовки майбутнього вчителя через розширення в ній технологічних чинників співробітництва, коригування змісту навчально-пізнавальної діяльності майбутнього вчителя як суб’єкта навчального процесу.

Вдосконалення теоретичної обізнаності майбутніх учителів передбачає оволодіння знаннями про сімейні духовно-моральні цінності з урахуванням міждисциплінарного підходу: з точки зору загальнолюдських сімейних цінностей (загальнофілософські знання); з точки зору гендерних ролей у сім’ї (соціологічні знання); з позицій духовно-морального виховання (знання теорії виховання, педагогіки, андрагогіки); з народнопедагогічної позиції (знання основ етнопедагогіки); з позицій єдності традиційних і сучасних цінностей способу життя сім’ї (валеологічні знання); з точки зору родинних цінностей (народознавчі знання); з позицій дитинознавства (психолого-педагогічні знання, цінності фізичного виховання); з точки зору сімейної конфліктології (соціально-психологічні знання);
з позицій розвитку особистості в сім’ї (знання теорії формування і розвитку особистості); з точки зору сімейної деонтології (знання соціальної філософії, соціології).

Необхідність набуття майбутніми вчителями навичок і практичних умінь з формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів зумовлює істотну оновлення змісту, форм і методів їхньої підготовки, що спричинило обґрунтування третьої педагогічної умови – розробки змісту й технології оптимізації підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Обґрунтована технологія підготовки майбутнього вчителя до виховання сімейних духовно-моральних цінностей учнів базується на таких сутнісних аспектах: цілеспрямований педагогічний вплив на особистість майбутнього вчителя і вплив на навчальний процес підготовки з метою забезпечення його готовності до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ; оновлення традиційного змісту навчальних дисциплін; планування результатів підготовки майбутніх учителів до виховання сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ (система критеріїв, рівнів і показників готовності); спільна методологічна основа змісту і методики підготовки майбутніх учителів; динамічний характер процесу підготовки майбутнього вчителя; орієнтація на універсалізацію підходів у підготовці майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів.

Технологія підготовки майбутнього вчителя до виховання сімейних духовно-моральних цінностей учнів відображає взаємозв’язок та взаємодію педагогічних принципів особистісно-ціннісної зорієнтованості, інтегративності, варіативності, інформатизації, індивідуалізації, активності та складається з таких компонентів: змістового, методичного, організаційно-педагогічного, які, взаємодіючи, сприяють ефективній реалізації мети і завдань педагогічної підготовки.

У змістовому компоненті визначено блоки навчального матеріалу, які увійшли до спецкурсу «Основи сімейних взаємин», навчальних курсів педагогіки, психології, української народної педагогіки, методики соціально-педагогічної діяльності вчителя, комплексу педагогічних (навчальної та виробничої) практик у школі. Методичний компонент технології містить науково-методичне забезпечення освітнього процесу, що в свою чергу передбачає врахування: державних стандартів педагогічної освіти, навчальних планів, навчальних програм із усіх нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, програм навчальної, виробничої та інших видів практик, підручників і навчальних посібників, інструктивно-методичних матеріалів до семінарських, практичних і лабораторних занять, індивідуальних навчально-дослідних завдань, контрольних робіт, текстових та електронних варіантів тестів для поточного й підсумкового контролю, методичних матеріалів для організації самостійної роботи студентів, виконання індивідуальних завдань, курсових і дипломних робіт. Організаційно-педагогічний компонент технології підготовки вчителя забезпечує поетапну (стимулювально-організаційну, змістово-діяльнісну та контрольно-коригувальну) цілісність впливів та критеріальну базу оцінки результату.

У третьому розділі – «Результати експериментальної перевірки педагогічних умов підготовки майбутнього вчителя до виховання сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів» – описано методику експериментальної перевірки ефективності педагогічних умов підготовки майбутнього вчителя до виховання сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів та проаналізовано результати дослідно-експериментальної роботи.

Для перевірки ефективності теоретично обґрунтованих педагогічних умов зі студентами експериментальної групи проведено формувальний експеримент із дотриманням основних його умов (спільний зміст навчання, єдині вимоги дослідників, відкритість планового результату).

На початковій стадії формувального експерименту передбачалася організація навчально-виховного процесу із забезпеченням особистісно зорієнтованого підходу в підготовці майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів. Реалізація першої педагогічної умови забезпечила: розвиток і саморозвиток індивідуальних пізнавальних здібностей майбутнього вчителя; виявлення й реалізацію інтересів, нахилів, здібностей студентів та розвиток їхніх морально-духовних цінностей; використання та «окультурення» індивідуального (суб’єктивного) досвіду особистості; самовизначення та самореалізацію; формування у майбутнього вчителя культури життєдіяльності, яка дає змогу продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначати напрями професійного саморозвитку.

Для реалізації другої педагогічної умови було передбачено введення низки тем до нормативного навчального курсу «Українська народна педагогіка» та визначено блоки навчального матеріалу, які увійшли до спецкурсу «Основи сімейних взаємин». Студенти отримували знання про: тенденції та соціально-психологічні особливості розвитку сучасної сім’ї; функції та структуру сім’ї; моделі та цінності сім’ї у різні часи; історію становлення та історичні моделі шлюбу та сім’ї; зміни моделей і цінностей сім’ї та шлюбно-сімейних взаємин; сутність сімейних взаємин і їх види; сутність громадянської та соціальної відповідальності у шлюбі; специфіку гендерних ролей особистості (чоловіка та жінки); традиційні для української культури сімейні цінності та ставлення до них сучасного українського суспільства; особливості виховання дитини в українських родинах; педагогічне значення виховання сімейних духовно-моральних цінностей; специфіку та особливості виникнення й попередження міжособистісних сімейних конфліктів (теми: «Народне дитинознавство», «Традиції та звичаї української народної культури», «Український народ про освіту та освіченість», «Шлюбні взаємини», «Моральні аспекти шлюбно-сімейних відносин», «Батьки і діти» тощо).

Розроблена технологія оптимізації підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів реалізувалася поетапно. Метою стимулювально-організаційного етапу стало вироблення у майбутнього вчителя чіткого та реального уявлення про зміст підготовки, цікавості та бажання до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів; налаштування студента й викладача на суб’єкт-суб’єктні відносини; формування гностичних умінь (уміння аналізувати свою роботу, визначати перспективи подальшого розвитку власної діяльності, критично опановувати науково-методичну літературу, ставити завдання творчого характеру, спрямовані на самовдосконалення). Змістово-діяльнісний етап сприяв отриманню ґрунтовної науково-теоретичної та методичної бази з основ формування сімейних духовно-моральних цінностей, виробленню механізмів перенесення отриманих знань з теорії на практику, формуванню професійно необхідних умінь, пов’язаних із застосуванням диференційованого підходу до учнів у вихованні сімейних духовно-моральних цінностей, виробленню основ творчої активності, креативності. Метою контрольно-коригувального етапу стало визначення стану готовності майбутнього вчителя до виховання сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ у різних формах організації занять, перевірка набутих навичок, що дозволяли вирішувати складні педагогічні ситуації; проведення виховних акцій; спостереження, самоаналіз досягнень майбутнього вчителя; організація самостійної роботи, пов’язаної з виконанням завдань як репродуктивного, так і евристичного виду; формування комунікативних умінь; педагогічна рефлексія.

Для реалізації технології використано такі методи: дискусії і диспути; вправи на відпрацювання норм і правил міжособистісного спілкування; презентації; творчі роботи; складання блок-схем; заняття з елементами тренінгу; доповіді на теми сімейного виховання; рольові ігри; слайд-шоу; творчі роботи; бесіди; бліцопитування; читання уривків, творів, есеїв відповідної тематики; розробка «Кодексу відповідальних батьків»; складання проектів і планів сімейного дозвілля; самостійні завдання в довільній формі. Ефективним виявилося застосування методів стимулювання інтересу до навчання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності майбутнього вчителя: ділових та рольових (драматизація) ігор, створення ситуацій пізнавальної новизни та зацікавленості (метод цікавих аналогій, ефект дивування, зіставлення наукових і побутових пояснень явищ) тощо. До методів контролю й самоконтролю за ефективністю реалізації комплексу завдань технології оптимізації підготовки майбутнього вчителя віднесено: методи усного контролю (індивідуальне опитування, фронтальне опитування, бесіди, спостереження, інтерв’ю); методи письмового контролю (письмові практичні завдання, анкети, тести, проекти, курсові роботи, есеїв, тести); методи самоконтролю (самостійний пошук педагогічних помилок, самооцінка знань, визначення пріоритетних напрямів власного навчального процесу, самоаналіз) тощо.

Практична підготовка майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів відбувався під час педагогічної практики в ЗНЗ м. Полтави та м. Сум під керівництвом наставників – досвідчених, спеціально підготовлених для експерименту викладачів і вчителів. Педагогічна практика проводилася у співробітництві майбутніх учителів з класними керівниками, батьками, соціальними педагогами. До практики залучалися майбутні сімейні лікарі, котрі навчалися у ДВНЗ «Українська медична стоматологічна академія», для яких із урахуванням досвіду вальдорфської школи було розроблено та впроваджено спецкурс «Основи підготовки майбутніх лікарів сімейної медицини до формування сімейних цінностей здорового способу життя». Проведено в ЗОШ № 5 та № 8 м. Полтави низку спільних практичних занять майбутніх учителів (учасників експерименту) з майбутніми соціальними педагогами і сімейними лікарями з питань співпраці у формуванні валеологічно зорієнтованих сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ.

За результатами порівняльного аналізу даних експериментальної роботи із застосуванням комп’ютерної програми Д. Новикова «Статистика в педагогіці» констатовано позитивну динаміку рівнів готовності майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів у ЕГ із середнього та низького на високий та достатній. Підсумковий аналіз даних експерименту засвідчив, що у студентів ЕГ відбулися значні зміни в рівнях готовності: по-перше, було зафіксоване істотне зниження кількості студентів, які перебували на низькому рівні (-43,14 %); по-друге, зменшилася кількість студентів, для яких властивий середній рівень готовності (-6,86 %); по-третє, зросла кількість студентів, для яких характерний достатній (+38,23 %) і високий (+11,77 %) рівні, тоді як у контрольних групах кількість студентів із низьким рівнем готовності зменшилася на 4,96 %, із достатнім та з високим зросла на 3,96 % та 1,98 % відповідно (табл.).

Таблиця

Динаміка рівнів готовності майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів, у %

 

Рівні	ЕГ			КГ
	Констатувальний експеримент	Формувальний експеримент	Приріст	Констатувальний експеримент	Формувальний експеримент	Приріст
Високий	5,88	17,65	+11,77	5,94	7,92	+1,98
Достатній	15,69	53,92	+38,23	14,85	18,81	+3,96
Середній	23,53	16,67	-6,86	24,75	23,76	-0,99
Низький	54,9	11,76	-43,14	54,46	49,5	-4,96

Виявлена динаміка рівнів готовності майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів наочно засвідчила ефективність обґрунтованих педагогічних умов.

Для оцінювання статистичної значущості виявлених відмінностей у рівнях готовності, характерних для студентів експериментальної і контрольної груп, застосовувався критерій Пірсона χ².

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено новий підхід до розв’язання проблеми підготовки майбутнього вчителя до формування духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ завдяки впровадженню в освітній процес педагогічного ВНЗ теоретично обґрунтованих й експериментально перевірених педагогічних умов. Результати проведеного дослідження засвідчили, що мети досягнуто, визначені завдання розв’язано, гіпотеза отримала підтвердження, отже, є підстави для таких висновків:

1. Системний аналіз комплексу наукових праць і нормативних документів виявив, що проблема виховання сімейних духовно-моральних цінностей учнів має багатоаспектне висвітлення – філософське, соціологічне, психологічне, педагогічне, культурологічне, оскільки в сучасній сім’ї та її соціально-педагогічних функціях відбулися великі зрушення (змінено моральні уявлення про шлюб та сім’ю, втрачено традиційне сприйняття батьківства та дитинства, відбувається девальвація сімейних цінностей, зумовлена пануванням матеріальних цінностей над духовними, знижується соціальна значущість батьківства та материнства), що зумовлює використання в процесі підготовки вчителя оновлених методологічних основ сімейного виховання. У зв’язку з цим сімейні цінності визначено як культивовану в соціумі сукупність позитивних уявлень про сім’ю, що зумовлює вибір сімейних цілей, способів організації життєдіяльності та взаємодії. Сімейні духовно-моральні цінності розглянуто як світоглядні уявлення й моральні установки, засновані на прийнятому в суспільстві розумінні інституту сім’ї, відносин людей у сім’ї, відповідальної шлюбної і сімейної поведінки людини, що забезпечують культурне й демографічне відтворення нації і держави, фізичне та духовне здоров’я членів сім’ї.

Результатом підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів визначено сформованість уміння забезпечувати аксіологічну педагогічну взаємодію, яку розглянуто як доцільно спроектований і цілеспрямовано організований педагогом процес формування ціннісно-виховних відносин співробітництва й співтворчості суб’єктів виховної взаємодії (вчителя, учня, батьків, педагогічного колективу, соціальних і громадських інституцій).

2. Проаналізовано сучасні науково-педагогічні підходи у підготовці майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів: особистісний, відповідно положень якого у процесі підготовки базовою стає продуктивна, творча діяльність учителя, спрямована на формування в учнів системи сімейних духовно-моральних цінностей, які відповідають потребам особистості та інтересам суспільства; культурологічний, що передбачає виховання людини культури й моральності, спрямоване на збереження й відтворення світових і вітчизняних соціокультурних цінностей, зокрема – сімейних духовно-моральних; аксіологічний, котрий спрямовує педагогічний вплив на втілення на практиці оптимальних шляхів трансляції актуальних соціальних (загальнолюдських і особистісних) цінностей; фамілогічний і традицієзнавчий, що стимулюють бачення процесу підготовки вчителя як систематичного руху особистості через пізнання, ціннісне осмислення явищ до творчого перетворення знань з української народної фамілогії, основ сімейного виховання, дитинознавства, християнської етики в елементи готовності до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ.
3. Критеріями готовності майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів визначено: мотиваційний, рефлексивно-самоусвідомлювальний та когнітивно-діяльнісний, які характеризують рівень (низький, середній, достатній, високий) цієї готовності за визначеними показниками (прагнення до отримання знань із педагогіки, теорії виховання, основ сімейних взаємин; усвідомлення соціального й особистісного значення сімейного виховання дітей; здібності адекватно оцінювати власні педагогічні результати щодо сімейного виховання учнів та роботи з батьками, потреба у їхньому вдосконаленні; прогнозування майбутньої професійної діяльності; цілісність педагогічних, психологічних, філософських та етнопедагогічних знань про сім’ю і сімейне виховання дітей; досвід застосування комплексу методів, форм і засобів формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів).

Констатувальне діагностування виявило недостатній стан сформованості досліджуваного феномену, а саме: високий рівень готовності до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів мали 5,88 % студентів ЕГ та 5,94 % – КГ; достатній рівень – 15,69 % ЕГ та 14,85 % КГ; середньому рівневі відповідало 23,53 % ЕГ та 24,75 % КГ, низькому – 54,9 % ЕГ і 54,46 % КГ відповідно.

4. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність педагогічних умов підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів: забезпечення особистісно зорієнтованого підходу в підготовці майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів; удосконалення теоретичної обізнаності майбутніх учителів щодо сімейних духовно-моральних цінностей; розробка змісту й технології оптимізації цього процесу у вищому педагогічному навчальному закладі.

Першою педагогічною умовою передбачено розвиток компонентів готовності учасників експерименту до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів: професійно-змістового (цінності-знання з предметів спеціальності, теоретичних знань з основ наук, які вивчають особистість дитини), технологічного (цінності-вміння, котрі ґрунтуються на комплексному діагностико-дослідницькому осмисленні процесу сімейного виховання учнів і перспективному його прогнозуванні); професійно-особистісного (особистісні цінності-здібності) та саморозвиток індивідуальних пізнавальних здібностей майбутнього вчителя.

Реалізація другої педагогічної умови здійснювалася шляхом розроблення спецкурсу «Основи сімейних взаємин» та впровадження його у підготовку вчителів різних спеціальностей, завдяки чому відбулося збагачення студентів знаннями етнопедагогічних, філософських, психологічних, історичних основ побудови сімейних відносин, усвідомлення ними сутності сімейних цінностей та потреби постійного самовдосконалення в цьому аспекті, значення налагодження ефективної взаємодії школи, сім’ї, громадських організацій і соціальних інституцій у сімейному вихованні учнів.

Технологію оптимізації підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів визначено як педагогічну інтегративну систему, що має змістовий, методичний та організаційно-педагогічний складники, спрямовані на засвоєння систематизованих знань, надбання гуманних особистісних якостей вихователя й педагога та відповідає визначеним педагогічним умовам.

Одержані в ході підсумкового узагальнення дані експерименту дали змогу зафіксувати позитивну динаміку: зменшення кількості майбутніх учителів з низьким та середнім рівнем готовності в експериментальній групі при істотному зростанні показників високого рівня, тоді як у контрольній групі ці зрушення були не суттєвими. Вірогідність цього явища підтверджено методами математичної статистики.

Проведене дослідження повністю не вичерпує проблеми. Подальшого вивчення потребують шляхи вдосконалення педагогічної системи сімейного виховання дітей, молоді та дорослих людей з огляду на соціальну значущість порушеного питання. З урахуванням актуальності досліджуваної теми рекомендовано: розроблений спецкурс «Основи сімейних взаємин» упроваджувати у навчально-виховний процес підготовки студентів різних ВНЗ України.

 

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

 

Наукові праці, у яких опубліковані основні результати дисертації

1. Сорокіна Є. О. Етнопедагогіка у професійному становленні майбутнього вчителя / Є. О.Сорокіна // Iмiдж сучасного педагога : наук.-практ. освіт.-попул. часоп. – Полтава : АСМІ, 2011. – № 7 (116). – С. 25–27.
2. Сорокіна Є. О. Народна фамілогія у формуванні сучасної української родини / Є. О.Сорокіна // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. пр. – Слов’янськ : СДПУ, 2011. – Вип. LV, ч. ІІ. – С. 236–239.
3. Сорокіна Є. О. Здоров’я особистості як традиційна сімейна духовно-моральна цінність / Є. О.Сорокіна // Iмiдж сучасного педагога : наук.-практ. освіт.-попул. часоп. – Полтава : АСМІ, 2013. – № 10 (139). – С. 70–72.
4. Скріннік Є. О. Підходи до класифікації сімейних духовно-моральних цінностей / Є. О. Скріннік // Iмiдж сучасного педагога : наук.-практ. освіт.-попул. часоп. – Полтава : АСМІ, 2014. – № 10 (149). – С. 57–59.
5. Скріннік Є. О. Етапи реалізації технології підготовки майбутнього педагога до виховання сімейних духовно-моральних цінностей / Є. О. Скріннік // Витоки педагогічної майстерності : зб. наук. пр. – Полтава : [б.в.], 2014. – № 14. – С. 249–253.
6. Скринник Е. А. Воспитание семейных духовно-нравственных ценностей учащихся / Е. А.Скринник // Концепт : науч.-метод. журн. – 2015. – № 06 (июнь). – ART 15219. – URL – Режим доступу : http://e-koncept.ru/2015/15219.htm. –
   ISSN 2304-120X.

 

Опубліковані праці апробаційного характеру

7. Сорокіна Є. О. Формування естетичної культури особистості у системі професійної підготовки вчителя / Є. О.Сорокіна // Науковий потенціал студентської молоді ХХІ століття: зб. наук. пр., присвячений 95-річчю Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. – Полтава : ПДПУ, 2009. – Вип. 9. – С. 36–38.
8. Сорокіна Є. О. Впровадження окремих інноваційних педагогічних технологій у заняття з фізичного виховання / Є. О.Сорокіна, Т. І. Шевченко // Стратегия качества в промышленности и образовании: матеріали VI Міжнар. конф. – Варна, 2010. – Т. ІІ, ч.1. – С. 292–295.
9. Сорокіна Є. О. Формування здорового способу життя студентів-медиків за допомогою окремих інноваційних освітніх технологій / Є. О.Сорокіна, О. І. Тесленко, С. І. Сорокіна // Формування здорового способу життя студентів-медиків засобами освіти : матеріали Всеукр. навч.-метод. конф. – Полтава, 2011. – С. 88–89.
10. Сорокіна Є. О. Виховний потенціал традиційних вірувань українців у формуванні сучасної родини / Є. О.Сорокіна // Біблійна історія та християнська етика : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Полтава, 2011. – С. 141–143.
11. Сорокіна Є. О. Роль засобів української етнопедагогіки у розвитку культури педагогічного мовлення / Є. О. Сорокіна // Духовна культура особистості в системі соціального регулювання суспільства : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. – Полтава, 2011. – С. 12–14.
12. Сорокіна Є. О. Вітчизняний і зарубіжний досвід підготовки майбутнього вчителя до сімейного виховання учнів / Є. О. Сорокіна // Принадність Вашого слова та імені безмежна у часі (до 160-річчя з дня народження В. Г. Короленка) : матеріали Всеукр. наук.-прак. конф. (з міжнар. участю). – Полтава : ПНПУ, 2013. – С. 14–16.

 

Опубліковані праці, що додатково відображають

наукові результати дисертації

3. Сорокіна Є. О. Основи сімейних взаємин : навч. прогр. спецкурсу / Є. О. Сорокіна. – Полтава : ПНПУ, 2013. – 21 с.
4. Скринник Е. А. Воспитание ценностей здорового образа жизни будущих врачей семейной медицины / Е. А. Скринник // Современные проблемы науки и образования. – 2014. – № 6. – Режим доступу : www.science-education.ru/120-15460.

Скріннік Є. О. Підготовка майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Умань, 2016.

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення проблеми підготовки майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів. На основі теоретичного аналізу філософської, психологічної, соціологічної, педагогічної літератури виявлено методологічні основи, зміст провідних понять та стан розробленості проблеми дослідження. Проаналізовано сучасні науково-педагогічні підходи у підготовці майбутнього вчителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів. Уточнено критерії, показники та рівні готовності майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Ключові слова: учні загальноосвітніх навчальних закладів, сімейні духовно-моральні цінності, майбутній учитель, педагогічна підготовка, готовність учителя до формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів ЗНЗ.

 

Скринник Е. А. Подготовка будущего учителя к формированию семейных духовно-нравственных ценностей учащихся общеобразовательных учебных заведений. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины, Умань, 2016.

В диссертационном исследовании осуществлено теоретическое обобщение проблемы подготовки будущего учителя к формированию семейных духовно-нравственных ценностей учащихся общеобразовательных учебных заведений. На основании теоретического анализа философской, психологической, социологической, педагогической литературы выявлены методологические основания, содержание ведущих понятий и состояние разработанности проблемы исследования. Проанализированы современные научно-педагогические подходы в подготовке будущего учителя к воспитанию семейных духовно-нравственных ценностей учащихся. Уточнены критерии, показатели и уровни готовности будущих учителей к формированию семейных духовно-нравственных ценностей учащихся общеобразовательных учебных заведений. Теоретически обоснованы и экспериментально проверены педагогические условия подготовки будущих учителей к формированию семейных духовно-нравственных ценностей учащихся общеобразовательных учебных заведений.

Ключевые слова: учащиеся общеобразовательных учебных заведений, семейные духовно-нравственные ценности, будущий учитель, педагогическая подготовка, готовность учителя к формированию семейных духовно-нравственных ценностей учащихся.

 

Skrinnik Ye. O. Training of future teachers to the formation of family spiritual and moral values of secondary school pupils. – On the rights of manuscript.

Scientific thesis for the degree of the Candidate of Pedagogical Sciences in specialty 13.00.07 – Theory and Methods of Education. – Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman, 2016.

Theoretical generalization of the problem of future teachers training to the formation of family spiritual and moral values of secondary school pupils has been made in the thesis. Based on the theoretical analysis of the philosophical, psychological, sociological, educational literature we revealed methodological basis, and the meaning of leading concepts («family spiritual and moral values», «training of future teachers to the formation of family spiritual and moral values of secondary school pupils»; «axiological educational interaction») and state of the problem’s investigation.

Family values have been determined as a cultivated in society a set of positive ideas about the family, which made the choice of family goals, ways of organizing life and interaction. Family spiritual and moral values have been considered as ideological notions and moral precepts based on the accepted understanding of the family in the community, relationships of people in the family, appropriate marriage and family behavior, that provided demographic and cultural reproduction of the nation and state, physical and spiritual health of family members.

The result of future teachers training to the formation of family spiritual and moral values of secondary school pupils has been defined as the formation of the ability of axiological educational interaction providing, which is considered as expedient designed and purposefully organized process of formation of teacher value-educational relations of cooperation and co-creation of educational interaction subjects (teacher, pupil, parents, teaching staff, social and public institutions).

Modern scientific and pedagogical approaches (personal, cultural, axiological, familogical and traditions knowing) in future teachers training to the formation of family spiritual and moral values of pupils.

We specified criteria (motivation, reflexive, self understandable, and cognitive-activity) that characterize the level (low, medium, sufficient high) of teachers’ readiness to the formation of family spiritual and moral values of secondary schools pupils according to the defined parameters (the desire to acquire knowledge in pedagogy, theory of education, the foundations of family relationships, awareness of social and personal values of family children education; ability to adequately assess their own teaching results on family pupils education and work with parents, the need for their improvement; forecasting of future professional activity, integrity of pedagogical, psychological, philosophical and etnopedagogical knowledge about family and family upbringing of children; experience of use of complex methods, forms and means of the formation of family spiritual and moral values of pupils).

Theoretically grounded and experimentally tested the effectiveness of pedagogical conditions of future teacher to the formation of family spiritual and moral values of secondary school pupils: providing individually oriented approach in future teachers training to the formation of family spiritual and moral values of pupils; improving future teachers theoretical knowledge on family spiritual and moral values; content development and optimization of this process in higher pedagogical educational institution.

Implementation of the first teaching condition ensured: development and self-development of individual cognitive abilities of future teachers; identification and implementation of interests, aptitudes, abilities of students and development of their moral and spiritual values. Implementation of the second teaching condition is carried out by the developing of a special course «Fundamentals of family relationships» and its introduction into teachers’ training of different specialties. Technology of future teacher optimization to the formation of family spiritual and moral values of pupils has been designed as an integrative educational system that has contents, methodical, organizational and educational components aimed at mastering systematized knowledge, gaining humane personal qualities of the teacher and meets certain teaching conditions.

The received results gave the opportunity to fix a positive dynamics: reducing of the number of future teachers with low and middle level of readiness in the experimental group with a significant increase in high-level indices, while in the control group, these changes were not significant. Probability of this phenomenon was confirmed by methods of mathematical statistics.

Key words: secondary school pupils, family spiritual and moral values, future teachers, teacher training, teacher’s readiness to the formation of family spiritual and moral values of secondary school pupils.