Автореферат

Міністерство освіти і науки України
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

СТРОМИЛО АННА ПЕТРІВНА

УДК 378.141.2:37.03]

ФОРМУВАННЯ ГУМАННИХ СТОСУНКІВ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ОСВІТНЬО-ВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА

13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Умань – 2016

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник –

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Осадченко Інна Іванівна,

Миколаївський національний університет
імені В. О. Сухомлинського,

професор кафедри теорії та методики початкової освіти.

доктор педагогічних наук, професор

Москальова Людмила Юріївна,

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького,

завідувач кафедри соціальної педагогіки та дошкільної освіти;

кандидат педагогічних наук

Бойван Олеся Степанівна,

Вінницький коледж національного університету харчових технологій,

викладач циклової комісії філологічних дисциплін.

Захист відбудеться «28» квітня 2016 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 74.053.02 в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за адресою: 20300, м. Умань, вул. Садова, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці та на сайті Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини за адресою: 20300, м. Умань,
вул. Садова, 2.

Автореферат розісланий «28» березня 2016 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. І. Ревнюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап становлення української держави визначається нестабільністю політичного і соціально-економічного середовища та негативним впливом загальноприйнятих норм суспільної поведінки, які зумовлюють деструктивні процеси в студентському середовищі. Без пробудження такого морального феномену як гуманність неможливо запустити процес оновлення духовної сфери життя суспільства.

Відсутність соціальної захищеності громадян України, наявність безробіття, зростання загального рівня цін, нестабільність моральних норм, цінностей та критеріїв у політиці держави й повсякденному житті супроводжуються гуманною деградацією. Все більшого впливу на суспільство, а особливо на студентів, набувають засоби масової інформації та комунікації, пропагуючи насилля, зброю, силу, прищеплюючи морально-ціннісну позицію, яка запевняє, що всі загальноприйняті норми життя є відносними та рівноцінними, акцентуючи увагу на відсутності власної суспільно значущої позиції і цинічно-гедоністичне ставлення до повсякдення. Тому формування гуманних стосунків студентів, гуманності як провідної якості особистості є, водночас, ключовим завданням, що зосереджує увагу психологів та педагогів.

Потреба формування гуманного ставлення до особистості обумовлена в Законах України: «Про охорону дитинства» (2008 р.), «Про попередження насильства в сім’ї» (2015 р.), що визначають правові та організаційні основи попередження зневажливого ставлення в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення відповідних захисних заходів. Право особистості на гуманне ставлення до неї закріплено «Законом України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», Наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ України («Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів із попередження насильства в сім’ї» та ін.

Однак практика виховання гуманних стосунків, свідома відмова кожного члена суспільства від застосування насильства та зневаги у будь-якій сфері життя має відбуватися не лише у сім’ї як інституті виховання, а й у закладах освіти різних рівнів акредитації, в яких формуються нові покоління українського суспільства.

Ураховуючи ці тенденції, у законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», у Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та інших нормативих документах акцентовано увагу на тому, що провідною метою навчально-виховної діяльності різних навчальних закладів є формування системи гуманних цінностей у стосунках особистості.

Зародження і становлення гуманізму та антигуманізму, як суспільного явища, знайшли своє відображення в різних релігійних і філософсько-етичних концепціях. Особливе значення мають погляди М. Ганді, М. Кінга, Н. Реріха, Л. Толстого та ін.

Особливості гуманного виховання проаналізовані такими класиками педагогіки, як К. Вентцель, О. Захаренко, Я. Коменський, А. Макаренко, М. Монтессорі, Ж. — Ж. Руссо, В. Сухомлинський та ін. Не меншу значущість розвиток ідей гуманності мав у гуманістичній психології, де, на відміну від інших напрямів цієї науки, основну увагу зосереджено на вивченні та аналізі духовних проявів людини та її цінностей, вивчено особливості гуманної взаємодії педагогів і студентів, розвитку позиції гуманності на різних вікових етапах (А. Маслоу, К. Роджерс, В. Ситаров, В. Франкл та ін.).

У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях аналіз аспектів вирішення окресленої проблеми здійснюють О. Бойван, Ф. Думко, Л. Кинєва, О. Коберник, В. Ковальов, В. Моралов, С. Муравська, В. Оржеховська, Д. Пащенко, В. Ролінський, В. Ситаров, В. Фуркало, І. Хозраткулова, Н. Щербак та ін.
Так, у дослідженнях Л. Кинєвої висвітлена сутність педагогічних умов формування цінностей гуманності у студентів університетів; О. Бойван – проблема формування гуманних стосунків у студентів навчальних закладів І–ІІ рівня акредитації; В. Ролінського – стан розробки проблеми профілактики насильства щодо підлітків, напрями вирішення цієї проблеми; С. Муравської – реалізація принципу гуманності у педагогічній концепції О. Нілла; І. Хозратулової – педагогічні засади виявлення та подолання насилля у підлітковому середовищі. Юридичним аспектам гуманного ставлення до неповнолітніх присвячені дослідження І. Кона, Г. Краснюка, Г. Миньковського, О. Пристанської, Ю. Пудовочкіна, І. Туктарової та ін.

Проте проблема формування гуманних стосунків у студентів в умовах освітньо-виховного середовища залишається недостатньо дослідженою не лише у теоретичному, а й практичному аспекті. Проведений аналіз наукових досліджень підтвердив, що в сучасних умовах також недостатньо здійснюється цілеспрямований процес орієнтації професорсько-викладацького колективу на формування гуманних стосунків студентів. Вивчення психолого-педагогічної літератури та практики організації освітньо-виховного середовища дозволило виявити певні суперечності між:

– необхідністю формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища і недостатньою розробленістю науково-методичного забезпечення організації та здійснення зазначеної виховної роботи;

– динамікою розвитку особистості студента і консерватизмом змісту, традиційних методів та форм виховної роботи у ВНЗ;

– потенційними можливостями освітньо-виховного середовища щодо формування гуманних стосунків студентів і недостатньою професійною підготовкою викладачів до здійснення зазначеного аспекту виховного процесу;

– наявними підходами до формування гуманних стосунків студентів та необхідністю цілеспрямованого впливу на особистість студентів в умовах освітньо-виховного середовища шляхом впровадження у практику роботи сучасних технологій виховання.

Отже, актуальність означеної проблеми, відсутність відповідного цілісного педагогічного дослідження та означені суперечності зумовили вибір теми дисертаційного дослідження – «Формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з науково-дослідною темою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького «Моделювання професійної діяльності майбутнього фахівця в умовах інтеграції України в європейський освітній простір» (державний реєстраційний номер 0109U002550). Тему затверджено Вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 3 від 29.10.2013 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 5 від 27.05.2014 р.).

Мета дослідження – на основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми та вивчення навчально-виховної практики вищих педагогічних навчальних закладів обґрунтувати і експериментально перевірити комплекс педагогічних умов, що забезпечать ефективність процесу формування гуманних стосунків студентів.

Гіпотеза дослідження. Ефективність процесу формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища підвищиться за таких педагогічних умов: урахування індивідуально-вікових та гендерних особливостей студентів; збагачення теоретичної обізнаності студентів із сутністю та способами реалізації гуманного педагогічного спілкування на суб’єкт-суб’єктній основі; змістове і методичне забезпечення гуманізації освітньо-виховного середовища у ВНЗ.

Відповідно до мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження:

Проаналізувати теоретичні основи проблеми формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища та уточнити сутність ключових понять дослідження.
Визначити критерії, показники та схарактеризувати рівні сформованості гуманних стосунків студентів.
Розробити та апробувати модель формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища.
Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов формування гуманних стосунків студентів в освітньо-виховному середовищі ВНЗ.

Об’єкт дослідження – процес формування гуманних стосунків студентів.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування гуманних стосунків студентів в освітньо-виховному середовищі вищого навчального закладу.

Для вирішення визначених завдань застосовано такі методи дослідження: теоретичні – аналіз філософських, педагогічних, психологічних джерел для узагальнення теоретичних питань із проблеми дослідження, визначення поняттєво-категоріального апарату; порівняння, класифікація й узагальнення теоретичних та емпіричних даних для обґрунтування критеріїв, показників і рівнів сформованості гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища; обґрунтування педагогічних умов формування гуманних стосунків студентів; моделювання з метою розроблення моделі формування гуманних стосунків студентів; емпіричні – діагностування (анкетування, тестування, безпосереднє та опосередковане спостереження, розв’язання виховних ситуацій), педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний етапи) для виявлення рівнів сформованості гуманних стосунків студентів в освітньо-виховному середовищі ВНЗ, підтвердження ефективності обґрунтованих педагогічних умов; статистичні – методи математичної обробки експериментальних даних для кількісного та якісного аналізу експериментальних даних, визначення достовірності та об’єктивності отриманих результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Миколаївського національного університету
імені В. О. Сухомлинського, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Кіровоградського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка, Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. У дослідженні брали участь 188 студентів контрольної та 194 – експериментальної групи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

– вперше обґрунтовано педагогічні умови формування гуманних стосунків студентів в освітньо-виховному середовищі ВНЗ (урахування індивідуально-вікових та гендерних особливостей студентів; збагачення теоретичної обізнаності студентів із сутністю та способами реалізації гуманного педагогічного спілкування на суб’єкт-суб’єктній основі; змістове і методичне забезпечення гуманізації освітньо-виховного середовища у ВНЗ); розроблено модель означеного процесу, яка складається з блоків (мотиваційно-цільовий, змістово-процесуальний, діагностично-результативний) та етапів (підготовчо-демонстраційний, практично-орієнтувальний, реалізації стосунків); визначено критерії (когнітивно-пізнавальний, емоційно-ціннісний, поведінково-практичний), показники та рівні (початковий, середній, високий) сформованості гуманних стосунків студентів;

– уточнено сутність понять: «гуманізм» (вираження людяності в усіх проявах поведінки); «гуманність» (особистісна якість, зміст якої обумовлений наслідуванням принципів гуманізму, що формується на основі повсякденного доброзичливого ставлення людини до оточення); «гуманні стосунки студентів» (інтегративне особистісне утворення, яке відображає розуміння людини як найвищої цінності, проявляється в поведінці (співчуття, взаємодопомога, повага гідності і свободі інших), характеризується небайдужістю до переживань та проблем суб’єктів спілкування); «освітньо-виховне середовище» (сукупність об’єктів й суб’єктів впливу на формування особистості студента, на його творчий потенціал, професійні та особистісні задатки, які сприяють становленню суб’єкт-суб’єктного взаємозв’язку та особистісно зорієнтованих педагогічних комунікацій, забезпечують умови для комфортного співіснування студентів в навчальному закладі та поза його межами); «формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища» (удосконалення морально-ціннісних поглядів та принципів студентів, становлення свідомої, особистої життєвої позиції, виховання гуманного світогляду, гуманних почуттів та досвіду практичної гуманної діяльності під час навчання у ВНЗ); компоненти (когнітивний, емоційний, поведінковий) гуманних стосунків студентів;

– подальшого розвитку набули форми і методи формування гуманних стосунків студентів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці та впровадженні у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів: діагностичних методик для виявлення рівнів сформованості гуманних стосунків студентів, програми та навчально-методичного забезпечення спецкурсу «Педагогічні умови формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища», педагогічного тренінгу «Педагогічне спілкування як фактор формування гуманних стосунків». Матеріали дослідження можуть бути використані під час вивчення курсів «Педагогіка вищої школи», «Методика виховної роботи в ВНЗ», «Управління навчальною та виховною діяльністю», у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів для проведення методичних семінарів викладачам ВНЗ, а також у практичній роботі кураторів груп.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 148/03 від 06.05.2015 р.), Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського (довідка № 25.2/705 від 12.05.2015 р.), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 2034/01 від 08.05.2015 р.), Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка № 89-н від 15.05.2015 р.), Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (довідка № 1806/01—55/33 від 19.05.2015 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження були оприлюднені у доповідях і повідомленнях на науково-практичних конференціях та семінарах різного рівня: міжнародних – «Формування і якісний розвиток сучасних систем освіти» (Англія, Лондон, 2013); «Achievement of high shool» (Сербія, Белград, 2013); «Дитинство без насилля: суспільство, школа і сім’я на захисті прав дітей» (Тернопіль, 2014); «Dny vedy – 2014» (Чехія, Прага, 2014); «Дидактика Яна Амоса Коменського: від минулого до сьогодення» (Умань, 2014); «Сучасні тенденції використання дидактичних ідей Яна Амоса Коменського» (Умань, 2014); «Вища школа: сучасні тенденції розвитку» (Черкаси, 2015); «Дидактика початкової школи: реалізація технологічного та компетентнісного підходів» (Миколаїв, 2015); всеукраїнських – «Соціально-педагогічна робота з сім’ями, які перебувають у кризовому стані» (Черкаси, 2007); «Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи з різними категоріями населення» (Черкаси, 2008); «Особливості застосування сучасних технологій навчання ВНЗ» (Умань, 2014); «Проблеми психології діяльності в особливих умовах» (Черкаси, 2015). Результати дослідження обговорювали на засіданнях кафедри педагогіки вищої школи та менеджменту Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Публікації. Основні результати дисертації відображені у 12 одноосібних наукових публікаціях автора, з яких 6 відображають основні наукові результати, 5 – апробаційного характеру, 1 – додатково відображає наукові результати дисертації.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (228 найменувань, з них 8 – іноземними мовами), 5 додатків на 65 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 272 сторінки, із них – 184 сторінки основного тексту. Робота містить 16 рисунків, 34 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, зв’язок з науковими темами, програмами; визначено мету, гіпотезу, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження; обґрунтовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про впровадження й апробацію результатів дослідження, відомості про структуру та обсяг роботи.

У першому розділі – «Теоретичні основи формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища» – проаналізовано теоретичні засади проблеми, уточнено сутність ключових понять дослідження; з’ясовано роль освітньо-виховного середовища ВНЗ у формуванні гуманних стосунків студентів; визначено структуру гуманних стосунків студентів, охарактеризовано критерії, показники та рівнів їх сформованості; представлено результати констатувального етапу експериментального дослідження.

На основі аналізу законодавчої та нормативно-правової бази встановлено, що освіта стає провідним фактором у становленні гуманістичного спрямування суспільно-економічних відносин особистості, формуванні ціннісних орієнтирів студентів.

Проаналізовано теоретико-методологічні засади до визначення основних дефініцій досліджуваного процесу: «гуманізм», «гуманність». Встановлено, що гуманізм є спектром буття людяності в усіх аспектах прояву людської поведінки. Гуманність є особистісною якістю, сповненою змістом наслідування принципу гуманізму. Гуманність утверджується в особистості через доброзичливе ставлення до оточуючих, набуваючи глибокої усвідомленості та стійкості, перетворюється в особистісну якість. Виявлено, що стосунки є однією з визначальних характеристик особистості, в яких виявляється її соціальна сутність. Поняття «гуманні стосунки студентів» тлумачиться як інтегративне особистісне утворення, яке відображає розуміння людини як найвищої цінності, проявляється в поведінці (співчуття, взаємодопомога, повага гідності і свободі інших), характеризується небайдужістю до переживань та проблем суб’єктів спілкування.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної та філософської літератури досліджуваної проблеми (І. Бех, О. Бойван, В. Бутенко, А. Веремій, Т. Вєрьовкіна, М. Євтух, В. Кузь, Н. Ничкало та ін.) дозволив констатувати, що під час навчання у ВНЗ відбувається становлення різнобічно розвиненої особистості, у процесі якого розкриваються її можливості та задатки, набуває вдосконалення інтелект, впорядковується система цінностей, соціальні настанови, вдосконалюється професіоналізм обраного фаху. Тому формування гуманних стосунків у студентської молоді є особливо актуальним, оскільки важливого значення набуває становлення особистої життєвої позиції студента, виявляється інтерес до інших людей, їхніх поглядів, ціннісних орієнтацій, поведінки тощо. Адже, у процесі неформального спілкування між ними часто виникають конфлікти, засновані на нерозумінні особливостей характеру, невмінні вирішувати суперечку конструктивно тощо. Кінцевим результатом процесу формування гуманних стосунків студентства стає усвідомлення і прийняття власних життєвих перспектив та ідеалів, можливого місця і ролі у суспільному житті; професійне самовизначення, формування життєвого проекту; оволодіння культурою стосунків; засвоєння важливих життєвих цінностей і соціально-професійних функцій.

Важливим аспектом формування гуманних стосунків студентів є освітньо-виховне середовище – сукупність об’єктів й суб’єктів впливу на формування особистості студента, на його творчий потенціал, професійні та особистісні задатки, які сприяють становленню суб’єкт-суб’єктного взаємозв’язку та особистісно зорієнтованих педагогічних комунікацій, забезпечують умови для комфортного співіснування студентів в навчальному закладі та поза його межами.
Таке середовище передбачає низку впливів на студента: педагогічних, виховних, освітніх, професійних, соціокультурних тощо.

Аналіз наукових праць (Є. Бондаревська, І. Кіреєва, Л. Кондрашова, А. Мудрик, В. Слободчиков, О. Шапран, І. Шендрик, В. Ясвін та ін.) дозволив нам зробити висновок, що якість освітнього-виховного середовища визначається його здатністю забезпечувати всім суб’єктам освітнього процесу систему можливостей, які пов’язані із задоволенням їхніх потреб і акумуляцією цих потреб у життєві гуманні цінності, що актуалізуються у процесі їхнього особистісного саморозвитку. Освітньо-виховне середовище вищих навчальних закладів ми визначаємо як багатогранне та поліфункціональне утворення, що існує й розвивається в реальному часі й просторі, підлягає коригуванню, управлінню, координації й через яке здійснюється педагогічний уплив зовнішніх об’єктивних і суб’єктивних факторів на суб’єкти навчально-виховного процесу та на процес становлення, розвитку і самореалізації особистості студента.

Формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища передбачає вдосконалення морально-ціннісних поглядів та принципів студентів, становлення свідомої, особистої життєвої позиції, виховання гуманного світогляду, гуманних почуттів та досвіду практичної гуманної діяльності під час навчання у ВНЗ.

На основі аналізу наукових джерел (Г. Балл, О. Бойван, Л. Вознюк, К. Дорошенко, О. Столяренко, І. Тадєєва та ін.) виокремлено структурні компоненти (когнітивний, емоційний, поведінковий) гуманних стосунків студентів. Когнітивний компонент гуманних стосунків є системою гуманних знань, суджень, переконань. Охоплює знання та уявлення про сутність гуманності як загальнолюдської цінності; моральних норм, цінностей, ідеалів, принципів гуманних стосунків та їх проявів.

Емоційний компонент гуманних стосунків охоплює потреби і гуманні почуття, які є основним стимулом у здійсненні гуманних учинків. До гуманних почуттів студентів, необхідних їм для встановлення моральних стосунків з оточенням, зараховуємо: людинолюбство, доброту, чуйність, тактовність, справедливість, симпатію, повагу, жалість, емпатію, ненасильницьке ставлення тощо. Таким чином, емоційний компонент гуманних стосунків студентів характеризується: потребою взаємодіяти з оточенням на основі моральних норм; любов’ю до людей, їхнім безоціночним прийняттям; прагненням взаємодіяти з ними на суб’єкт-суб’єктній основі; бажанням працювати на благо інших людей.

Необхідною умовою і засобом формування гуманних стосунків є гуманна діяльність. Отже, поведінковий компонент гуманних стосунків студентів відображає такі характеристики, як: уміння гідно вийти з конфліктної ситуації, не зачіпаючи інтересів, честі та гідності іншої людини; турботу про людей: установлення сприятливого психологічного клімату, контакту в колективі, прагнення до вирішення проблеми в доброзичливій формі; нетерпимість до будь-якого вияву антигуманності у стосунках між людьми тощо.

Критеріями оцінювання рівнів сформованості гуманних стосунків студентів в освітньо-виховному середовищі визначено когнітивно-пізнавальний, який виявляється в сформованому уявлені про гуманність і гуманізм, що пов’язуються з моральними цінностями, вирізняються орієнтацією на інтереси інших студентів; усвідомленні сутності гуманних стосунків студентів як ціннісних; переконанні щодо необхідності прояву гуманних стосунків в освітньо-виховному середовищі.

Важливим критерієм оцінювання сформованості гуманних стосунків студентів в освітньо-виховному середовищі визначено емоційно-ціннісний, який характеризується такими показниками: емпатійна здатність на основі співпереживання, уміння поставити себе на місце іншого студента; спроможність створити атмосферу відкритості, довірливості у стосунках, вплив емоцій та цінностей на встановлення стосунків у формі стійких емоційних зв’язків, що виражаються в готовності до гуманних стосунків один з одним.

Сформованість гуманних стосунків студентів за поведінково-практичним критерієм оцінювалася за такими показниками: прагнення набути необхідні знання, уміння, навички гуманних стосунків; здійснення самоконтролю за поведінкою у процесі ставлення один до одного; гуманна поведінка, гуманні дії і вчинки у будь-яких ситуаціях.

Відповідно до повноти прояву показників виокремлено три рівні (початковий, середній, високий) сформованості гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища.

Для виявлення зазначених рівнів використано відповідні діагностичні методики: за когнітивно-пізнавальним критерієм – авторський опитувальник «Рівень сформованості когнітивного компонента гуманних стосунків»; за емоційно-ціннісним критерієм – методику «Діагностика психологічної атмосфери в колективі за А. Фідлером»; за поведінково-практичним критерієм – методика «Поведінкова сферограма».

До проведення констатувального етапу дослідження були залучено 382 студенти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Миколаївського національного університету
імені В. О. Сухомлинського, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Кіровоградського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка, Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Контрольна група складалася з 90 хлопців та 98 дівчат. Експериментальна – з 92 хлопців та 102 дівчат.

Констатувальний етап експерименту показав переважання початкового рівня сформованості гуманних стосунків студентів в експериментальній та контрольних групах: у юнаків початковий рівень – 46,6 %; середній рівень – 45,1 %; високий рівень – 8,2 %. У дівчат показники такі: початковий рівень – 46,5 %; середній рівень – 43,5 %; високий рівень – 10,0 %.

Аналіз результатів констатувального етапу експерименту дозволив встановити, що у процесі формування гуманних стосунків студентів необхідно враховувати, що моральне виховання є складним і багатогранним процесом вироблення у особистості внутрішніх механізмів саморегуляції, до структури якого входять такі складники, як людинолюбство, гуманістична спрямованість, емпатія, альтруїзм, толерантність, комунікативна компетентність, емоційна стабільність (стійкість) тощо.

У другому розділі – «Оптимізація процесу формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища» – обґрунтовано модель процесу формування гуманних стосунків у студентів в умовах освітньо-виховного середовища; виокремлено та схарактеризовано педагогічні умови реалізації процесу формування гуманних стосунків студентів; описано методику проведення формувального етапу експерименту та аналіз його результатів.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури та результатів констатувального етапу експерименту теоретично обґрунтовано модель формування гуманних стосунків студентів, яка складається з блоків (мотиваційно-цільовий, змістово-процесуальний, діагностично-результативний) та етапів (підготовчо-демонстраційний, практично-орієнтувальний, реалізації стосунків) (рис. 1).
Її характерними особливостями визначаємо: спрямованість на цілісну реалізацію означеного явища; чітку послідовність дій, необхідних для розв’язання завдань дослідження.

Мотиваційно-цільовий блок моделі розкриває головну мету навчально-виховного процесу – виховання у студентів гуманних стосунків та передбачає формування у студентів мотивів особистісного і професійного самовдосконалення та мотивів гуманних стосунків. Змістово-процесуальний блок спроектованої теоретичної моделі передбачає відбір змісту навчальних дисциплін гуманітарного циклу та позааудиторної діяльності, спрямованої на формування у студентів гуманних стосунків та включає педагогічні умови, форми, методи і технології педагогічного процесу; діагностично-результативний – містить компоненти, критерії та їх показники, рівні як очікуваний результат – сформованість гуманних стосунків студентів.

Означена модель базується на комплексі загальнонаукових підходів (особистісно-орієнтуваний, аксіологічний, культурологічний, діяльнісний) та педагогічних принципів (створення «ситуацію успіху»; спільна діяльність педагога і студента; виховання у колективі і через колектив тощо). У моделі відображено учасників процесу формування гуманних стосунків – студенти, викладачі, адміністративний колектив, освітньо-виховне середовище.

На основі аналізу наукових праць та емпіричного матеріалу теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища: урахування індивідуально-вікових та гендерних особливостей студентів; збагачення теоретичної обізнаності студентів із сутністю та способами реалізації гуманного педагогічного спілкування на суб’єкт-суб’єктній основі; змістове і методичне забезпечення гуманізації освітньо-виховного середовища у ВНЗ.

Рис. 1. Модель формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища

Реалізація моделі та педагогічних умов процесу формування гуманних стосунків студентів здійснювалася поетапно протягом формувального етапу експерименту.

На підготовчо-демонстраційному етапі студентів знайомили із зразками гуманної поведінки, орієнтували у різноманітті моральних цінностей сучасного суспільства, формували уміння і навички звичного виконання норм гуманної поведінки у найближчому оточенні. Зміст навчально-виховного процесу на цьому етапі передбачав використання таких методів: проблемний виклад матеріалу, навчальна дискусія, формування тезауруса, дослідницький, проектний, створення мультимедійних презентацій, пояснення, переконування, наслідування, приклад, заохочення, «в одній зв’язці», аукціон та форм: лекція, семінар, практикум, науково-практична конференція, «круглий стіл», «дискусійні гойдалки», «інтелектуальний аукціон», етична бесіда, індивідуальне консультування, «відкрита кафедра».

На практично-орієнтувальному етапі формувалися та закріплювалися у студентів уміння і навички звичного виконання норм гуманної поведінки, обумовлені соціальною мотивацією. Зміст навчально-виховного процесу на цьому етапі передбачав використання таких методів: асоціацій, «мозковий штурм», «кейс-стаді», дослідницький, проектний, створення мультимедійних презентацій, створення виховних ситуацій, доручення, змагання, «людина поруч», «соціодрама» та форм: лекція, практикум, науково-практична конференція, ділова та рольова гра, ток-шоу, «пропоную-обираю», театралізація, педагогічний тренінг, волонтерська робота).

На етапі реалізації стосунків передбачається засвоєння та закріплення нових способів дій студентів. Зміст навчально-виховного процесу на цьому етапі передбачав використання методів: демонстрація, «кейс-стаді», вирішення ситуаційних завдань, дослідницький, створення мультимедійних презентацій, приклад, самовиховання, «проблеми й аргументи» та форм: лекція, семінар, інформ-дайджест, виробнича практика, портфоліо, педагогічний тренінг, волонтерська діяльність.

Перша педагогічна умова – урахування індивідуально-вікових та гендерних особливостей студентів – реалізувалася через врахування таких індивідуально-вікових особливостей студентів: розширення кола інтересів; розвиток випереджує навчання та виховання; невпевненість у завтрашньому дні; посилення ролі самооцінки та самоаналізу; романтизм; інтерес до моральних проблем; соціальна зрілість; від захоплення до скептики та розчарування; максималізм і категоричність; конфліктність; інтерес до створення сім’ї та громадянської активності; гендерних особливостей: у юнаків – загальний образ; метод синтезу; асоціативно-логічне мислення; принцип загальності; у дівчат – виділення деталей; метод аналізу; емоційно-образне мислення; уміння працювати в команді методом «мозкового штурму». Встановлено, що сучасні студенти вирізняються: підвищеним інтересом до власної особистості, самопізнанням, самовихованням і саморозвитком; високим рівнем пізнавальної мотивації; активним споживанням культури; професійною спрямованістю, сформованістю стійкого ставлення до майбутньої професії.

Для реалізації цієї педагогічної умови розроблено педагогічний тренінг «Педагогічне спілкування як фактор формування гуманних стосунків», який передбачав проведення декількох занять: «Знайомство», «Емоційний розвиток», «Ефективне спілкування», «Робота у команді. Вирішення конфліктів»,

Під час тренінгу зі студентами проведено вправи: «Принципи», «Очікування», «Завершити речення «Я пишаюсь….»», «Познайомлю Вас…», «Поділися зі мною», .«Я тебе розумію», «Довірливе падіння», «Сліпий і поводир», «Активне слухання», «Суперечка», «Дерево насилля», ігри: «Молекули», «Емоції». Встановлено, що у процесі тренінгових занять студенти навчилися адекватно оцінювати себе, проектувати і коригувати свою поведінку відповідно до гуманних норм, протистояти та припиняти антигуманні прояви інших, тренінг сприяв формуванню співчуття, поступливості, такту тощо. Студенти удосконалили практичні навички гуманних стосунків, у них підвищився рівень міжособистісної взаємодії у колективі, культури педагогічно-етичного спілкування з людьми, здатності до рефлексії, об’єктивної оцінки себе та інших; виробилася стійка система гуманних мотивів і форм поведінки

З метою збагачення теоретичної обізнаності студентів із сутністю та способами реалізації гуманного педагогічного спілкування на суб’єкт-суб’єктній основі у навчальній діяльності на теоретичних і практичних заняттях із таких гуманітарних дисциплін, як «Історія» та «Культурологія» вони аналізували різні політичні режими, що складалися в нашій країні в період із IX по XIX ст., державну діяльність, гуманну і антигуманну практику правителів минулого; поняття «культура», її походження, структуру, функції, суб’єкти, типи, вплив на особистість окремої людини і суспільства. На заняттях проводили порівняння розвитку культури до Нового часу – зіставлення культури Заходу і Сходу, Русі та Європи, Русі й України; якісних змін у духовному житті людей, виникнення нових форм суспільної свідомості – моралі, релігії, мистецтва, науки та ін. Основними напрямками позааудиторної виховної діяльності визначено: гуманізацію стосунків у системі «студент – викладач»; гуманізацію міжособистісних стосунків студентів; залучення студентів до суспільно-корисної діяльності з метою подальшого розвитку умінь і навичок гуманного поводження.

Змістове і методичне забезпечення гуманізації освітньо-виховного середовища у ВНЗ, як третя педагогічна умова, передбачає створення такого середовища, що характеризується посиленням гуманної спрямованості навчання та виховання через інформаційне розширення загальноосвітніх дисциплін, наповнення та доповнення освітньої програми гуманним змістом. Реалізація цієї педагогічної умови здійснювалася за такими напрямками: залучення викладачів у якості експертів до групових конференцій, практичних занять, «круглих столів», присвячених питанням гуманної сутності студентів; спільне керівництво науковою діяльністю студентів – обговорення у наукових гуртках; підготовка студентів до участі у науково-практичних конференціях із доповідями, презентаціями на тему гуманних стосунків між людьми; підготовка студентських рефератів, статей, тез; спільне керівництво самостійною роботою студентів, яка включає виконання домашніх завдань, курсових робіт і проектів; залучення викладачів до різних форм пізнавальної діяльності із певної проблеми. Гуманізація освітньо-виховного середовища передбачає демократизацію, олюднення внутрішньовузівських стосунків, забезпечення співробітництва, використання індивідуального підходу до оцінювання знань студента. Для викладачів, кураторів і студентів розроблено методичні рекомендації «Педагогічні умови формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища». Доведено, що неформальне спілкування студентів та викладачів у процесі позааудиторної діяльності удосконалює гуманні міжособистісні стосунки, сприяє виробленню моральних традицій. У процесі взаємодії студенти навчаються поєднувати особисті інтереси з інтересами колективу, надавати допомогу однокурсникам та викладачам, дотримуватися елементарних етичних норм поведінки, що відображають моральне ставлення до людини.

Під час проведення контрольного зрізу проаналізовано кількісні значення рівнів сформованості гуманних стосунків студентів контрольної й експериментальної груп, що дало змогу встановити відповідну динаміку показників (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка рівнів сформованості гуманних стосунків студентів до і після завершення експерименту, у %

Рівні	Контрольна група						Експериментальна група
	Юнаки (n=90)			Дівчата (n=98)			Юнаки (n=92)			Дівчата (n=102)
	Констатувальний експеримент	Формувальний експеримент	Динаміка	Констатувальний експеримент	Формувальний експеримент	Динаміка	Констатувальний експеримент	Формувальний експеримент	Динаміка	Констатувальний експеримент	Формувальний експеримент	Динаміка
Початковий	44,4	38,2	-6,2	46,9	44,9	-2	48,9	16,3	-32,6	46,1	17,6	-28,5
Середній	46,7	50,5	+3,8	43,9	41,8	-2,1	43,5	56,5	+13,0	43,1	42,2	-0,9
Високий	8,9	11,3	+2,4	9,2	13,3	+4,1	7,6	27,2	+19,6	10,8	40,2	+29,4

Математично-статистична обробка отриманих результатів експерименту здійснювалася за методикою Фідлера. Для визначення достовірності різниць середніх між двома незалежними вибірками застосовано t-критерій Стьюдента.

Визначено позитивну динаміку сформованості гуманних стосунків студентів, встановлено, що вони мають чітко виражену статеву диференціацію.

Таким чином, фактичні дані, одержані після формувального експерименту, переконують, що впровадження моделі та педагогічних умов формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища сприяє підвищенню рівня їх сформованості. Результати дослідження дають підстави для висновків, що підтверджують гіпотезу та засвідчують досягнення мети і виконання поставлених завдань.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і новий підхід до вирішення важливого й актуального завдання, що полягає в обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці педагогічних умов формування гуманних стосунків студентів в освітньо-виховному середовищі.

На основі аналізу наукових джерел уточнено сутність понять: «гуманізм» (вираження людяності в усіх проявах поведінки); «гуманність» (особистісна якість, зміст якої обумовлений наслідуванням принципів гуманізму, що формується на основі повсякденного доброзичливого ставлення людини до оточення). Встановлено, що гуманні стосунки студентів – це інтегративне особистісне утворення, яке відображає розуміння людини як найвищої цінності, проявляється в поведінці (співчуття, взаємодопомога, повага гідності і свободі інших), характеризується небайдужістю до переживань та проблем суб’єктів спілкування).

Констатовано, що провідну роль у формуванні гуманних стосунків студентів відіграє освітньо-виховне середовище ВНЗ. Освітньо-виховне середовище у дослідженні визначається як сукупність об’єктів й суб’єктів впливу на формування особистості студента, на його творчий потенціал, професійні та особистісні задатки, які сприяють становленню суб’єкт-суб’єктного взаємозв’язку та особистісно зорієнтованих педагогічних комунікацій, забезпечують умови для комфортного співіснування студентів в навчальному закладі та поза його межами.

Формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища» передбачає удосконалення морально-ціннісних поглядів та принципів студентів, становлення свідомої, особистої життєвої позиції, виховання гуманного світогляду, гуманних почуттів та досвіду практичної гуманної діяльності під час навчання у ВНЗ.

Визначено критерії сформованості гуманних стосунків студентів з відповідними показниками: когнітивно-пізнавальний (уявлення про гуманність і гуманізм, що пов’язуються з моральними цінностями, орієнтація на інтереси інших студентів; усвідомлення сутності гуманних стосунків студентів як ціннісних; переконання щодо необхідності прояву гуманних стосунків в освітньо-виховному середовищі), емоційно-ціннісний (емпатійна здатність на основі співпереживання, уміння поставити себе на місце іншого студента; спроможність створити атмосферу відкритості, довірливості у стосунках, вплив емоцій та цінностей на встановлення стосунків у формі стійких емоційних зв’язків, що виражаються в готовності до гуманних стосунків один з одним), поведінково-практичний (прагнення набути необхідні знання, уміння, навички гуманних стосунків; здійснення самоконтролю за поведінкою у процесі ставлення один до одного; гуманна поведінка, гуманні дії і вчинки у будь-яких ситуаціях). Відповідно до повноти прояву показників виокремлено три рівні (початковий, середній, високий) сформованості гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища.

Констатувальний етап експерименту показав переважання початкового та середнього рівня сформованості гуманних стосунків студентів в експериментальній та контрольних групах: у юнаків початковий рівень – 46,6 %; середній рівень – 45,1 %. У дівчат: початковий рівень – 46,5 %; середній рівень – 43,5 %.

Розроблено та апробовано модель формування гуманних стосунків студентів, яка складається з блоків (мотиваційно-цільовий, змістово-процесуальний, діагностично-результативний) та етапів (підготовчо-демонстраційний, практично-орієнтувальний, реалізації стосунків). Її характерними особливостями визначено: спрямованість на цілісну реалізацію означеного явища; чітку послідовність дій, необхідних для розв’язання завдань дослідження.

Мотиваційно-цільовий блок моделі розкриває головну мету навчально-виховного процесу – виховання у студентів гуманних стосунків та передбачає формування у студентів мотивів особистісного і професійного самовдосконалення та мотивів гуманних стосунків. Змістово-процесуальний блок спроектованої теоретичної моделі передбачає відбір змісту навчальних дисциплін гуманітарного циклу та позааудиторної діяльності, спрямованої на формування у студентів гуманних стосунків та включає педагогічні умови, форми, методи і технології педагогічного процесу; діагностично-результативний – містить компоненти, критерії та їх показники, рівні як очікуваний результат – сформованість гуманних стосунків студентів.

Означена модель базується комплексі загальнонаукових підходів (особистісно-орієнтувальний, аксіологічний, культурологічний, діяльнісний) та педагогічних принципів (створення «ситуацію успіху»; спільна діяльність педагога і студента; виховання у колективі і через колектив). У моделі відображено учасників процесу формування гуманних стосунків – студенти, викладачі, адміністративний колектив, освітньо-виховне середовище.

На основі аналізу наукових праць та емпіричного матеріалу теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища: урахування індивідуально-вікових та гендерних особливостей студентів; збагачення теоретичної обізнаності студентів із сутністю та способами реалізації гуманного педагогічного спілкування на суб’єкт-суб’єктній основі; змістове і методичне забезпечення гуманізації освітньо-виховного середовища у ВНЗ.

Реалізація моделі та педагогічних умов процесу формування гуманних стосунків студентів здійснювалася поетапно протягом формувального етапу експерименту. На підготовчо-демонстраційному етапі студентів знайомили із зразками гуманної поведінки, орієнтували у різноманітті моральних цінностей сучасного суспільства, формували уміння і навички звичного виконання норм гуманної поведінки у найближчому оточенні. На практично-орієнтувальному етапі формувалися та закріплювалися у студентів уміння і навички звичного виконання норм гуманної поведінки, обумовлені соціальною мотивацією. На етапі реалізації стосунків відбувалося засвоєння та закріплення нових способів дій студентів.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Подальшого дослідження потребує вивчення зарубіжного досвіду формування гуманних стосунків студентів; розроблення сучасних технологій формування гуманних цінностей засобами мас-медіа тощо. Зважаючи на актуальність досліджуваної теми, рекомендовано: запровадити у діяльність вищих навчальних закладів розроблений педагогічний тренінг «Педагогічне спілкування як фактор формування гуманних стосунків» та методичні рекомендації для викладачів, кураторів і студентів «Педагогічні умови формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, у яких опубліковані основні результати дисертації

Стромило А. П. Ретроспективний аналіз поняття «ненасильство» у контексті виховання студентів комерційних технікумів / А. П. Стромило // Проблеми підготовки сучасного вчителя : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / ред. кол.: Н. С. Побірченко (гол. ред.) [та ін.]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2014. – Вип. № 9, ч. 2. – С. 214–221.
Стромило А. П. Особливості педагогічного спілкування викладачів зі студентами в умовах освітньо-виховного середовища / А. П. Стромило // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. Сер.: педагогіка та психологія. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2014. – Вип. 713. – С. 208–215.
Стромило А. П. Cутність поняття «гуманних стосунків студентів»: філософсько-психологічний та педагогічний аспекти / А. П. Стромило // Вісник Черкаського університету : зб. наук. пр. Сер.: педагогічні науки / ред. кол.: О. В. Черевко (гол. ред.) [та ін.]. – Черкаси, 2015. – Вип. № 13 (346). – С. 18–22.
Стромило А. П. Освітньо-виховне середовище як чинник формування гуманних стосунків студентів / А. П. Стромило // Вісник Черкаського університету : зб. наук. пр. Сер.: педагогічні науки / ред. кол.: О. В. Черевко (гол. ред.) [та ін.]. – Черкаси, 2015. – Вип. № 23 (356). – С. 117–126.
Стромило А. П. Компоненти, критерії та показники сформованості гуманних стосунків в умовах освітньо-виховного середовища / А. П. Стромило // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. Сер.: педагогіка та психологія. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2015. – Вип. 752. – С. 191–199.
Stromylo A. Students humanic relations through the prism of philosophy, psychology and pedagogy / А. Stromylо // Středoevropský vĕstník pro vĕdu a výzkum. / red. Rada: Jana Spalova. – Praha, 2015. – № 6 (19). – С. 20–24.

Опубліковані праці апробаційного характеру

Стромило А. П. Вплив фізичного та сексуального насильства в сім’ї на розвиток особистості / А. П. Стромило // Соціально-педагогічна робота з сім’ями, які перебувають у кризовому стані : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.,
22–23 берез. 2007 р. – Черкаси, 2007. – С. 124–134.
Стромило А. П. Особенности оказания помощи психологами и социальными педагогами детям, которые перенесли насилие в семье / А. П. Стромило // Формирование и качественное развитие современных систем образования : материалы Междунар. науч.-практ. конф. – Лондон, 2013. – С. 54–56.
Стромило А. П. Семантичне тлумачення співвідношень понять «насилля» та «ненасилля» / А. П. Стромило // Achievement of high shool – 2013 : материали 9-а Междунар. науч.-практ. конф., 17–25 нояб. 2013 р. – София : «БялГРАД-БГ» ООД, 2013. – Т. 21. – С. 26–29.
Стромило А. Формування ненасильницьких взаємин в освітньому просторі навчального закладу І–ІІ рівня акредитації / А. П. Стромило // Dny vedy – 2014: materialy X mezinarodni vedecko-prakticka conference. – Praga : Publishing House «Education and Science». – Dil. 14. – Р. 41–44.
Стромило А. Особливості виховання ненасильницьких взаємин у студентської молоді / А. П. Стромило // Дитинство без насилля: суспільство, школа і сім’я на захисті прав дітей : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. / за заг. ред. проф. О. Кікінежді. – Тернопіль : Стереоарт, 2014. – С. 251–253.

Опубліковані праці, які додатково відображають

наукові результати дисертації

Стромило А. П. Освітнє середовище як чинник формування гуманних стосунків студентів у ВНЗ / А. П. Стромило // Методичний вісник науково-дослідницької лабораторії дидактики початкової освіти. – Миколаїв, 2015. – № 1. – С. 42–45.

АНОТАЦІЇ

Стромило А. П. Формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. – Умань, 2016.

У дисертації досліджено освітньо-виховне середовище ВНЗ як чинник формування гуманних стосунків студентів. Уточнено сутність понять: «гуманізм»; «гуманність»; «гуманні стосунки студентів»; «освітньо-виховне середовище»; «формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища».

Визначено критерії (когнітивно-пізнавальний, емоційно-ціннісний, поведінково-практичний), показники та рівні (початковий, середній, високий) сформованості гуманних стосунків студентів.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури та результатів констатувального етапу експерименту розроблено та апробовано модель формування гуманних стосунків студентів, яка складається з блоків (мотиваційно-цільовий, змістово-процесуальний, діагностично-результативний) та етапів (підготовчо-демонстраційний, практично-орієнтувальний, реалізації стосунків).

Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови формування гуманних стосунків студентів в умовах освітньо-виховного середовища: урахування індивідуально-вікових та гендерних особливостей студентів; збагачення теоретичної обізнаності студентів із сутністю та способами реалізації гуманного педагогічного спілкування на суб’єкт-суб’єктній основі; змістове і методичне забезпечення гуманізації освітньо-виховного середовища у ВНЗ.

Ключові слова: гуманні стосунки студентів, освітньо-виховне середовище, педагогічні умови формування гуманних стосунків студентів.

Стромило А. П. Формирование гуманных отношений студентов в условиях образовательно-воспитательной среды. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины. – Умань, 2016.

В диссертации исследована образовательно-воспитательная среда вуза как фактор формирования гуманных отношений студентов. Уточнена сущность понятий: «гуманизм»; «гуманность»; «гуманные отношения студентов» «образовательно-воспитательная среда»; «формирование гуманных отношений студентов в условиях образовательно-воспитательной среды».

Определены критерии (когнитивно-познавательный, эмоционально-ценностный, поведенческо-практический), показатели и уровни (начальный, средний, высокий) сформированности гуманных отношений студентов.

На основе анализа психолого-педагогической литературы и результатов констатирующего этапа эксперимента разработана и апробирована модель формирования гуманных отношений студентов, состоящая из блоков (мотивационно-целевой, содержательно-процессуальный, диагностико-результативный) и этапов (подготовительно-демонстрационный, практически-ориентировочный, реализации отношений).

Теоретически обоснованы и экспериментально проверены педагогические условия формирования гуманных отношений студентов в условиях образовательно-воспитательной среды: учет индивидуально-возрастных и гендерных особенностей студентов; обогащение теоретической осведомленности студентов с сущностью и способами реализации гуманного педагогического общения на субъект-субъектной основе; содержательное и методическое обеспечение гуманизации образовательно-воспитательной среды в вузе.

Ключевые слова: гуманные отношения студентов, образовательно-воспитательная среда, педагогические условия формирования гуманных отношений студентов.

Stromylo A. P. Formation of students’ humane relations in conditions of educational-and-upbringing environment. – On the right of manuscript.

The thesis for obtaining scientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences, specialty 13.00.07 – Theory and Methodology of Education. – Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University. – Uman, 2016.

The dissertation work is the theoretical and experimental study of the problems, which lies in defining, grounding and experimental verification of pedagogical conditions of formation of students’ humane relations in educational-and-upbringing environment; developing guidelines as for formation of students’ humane relations in educational-and-upbringing environment.

Pedagogical conditions of formation of students’ humane relations in conditions of educational-and-upbringing environment (taking into account student’s individual-and-age and gender characteristics; pedagogical communication as a model of humane relations; humanization of educational-and-upbringing environment in higher educational establishments) are theoretically substantiated and experimentally tested. Components (emotional, cognitive, behavioral), criteria (cognitive, emotional-and-value, behavioral and practical) as well as indicators and levels (low, medium, high) of formation of students’ humane relations are defined. The essence of a set of concepts is defined: «humanism» (an expression of humanity in all the varied manifestations of human behavior); «humanity» (a personal quality, the content of which is conditioned by following principles of humanism, which is formed on the basis of a person’s everyday friendly treatment of environment); «students’ humane relations» (a special kind of relations that are formed during training at a higher educational establishment, in the period of formation of conscious, personal life position, the manifestation of social-and-personal interest to others, improving moral-and-value beliefs and principles, which are manifested in behavior (compassion, mutual aid, respect for dignity and freedom of others, etc.)); «educational-and-upbringing environment» (a set of objects and subjects which influence formation of a student’s personality, his creativity, professional and personal inclinations, promote the establishment of subject-subject relationship and personality-oriented pedagogical communications, create conditions for a student’s comfortable coexistence at a higher educational establishment and beyond it).

Formation of students’ humane relations is the most successful in terms of educational-and-upbringing environment, which coincides with the sensitive period of development of professional position –with the age of youth.

Key words: students’ humane relations, educational-and-upbringing environment, pedagogical conditions of formation of students’ humane relations.