Автореферат

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Дереш Валентина Станіславівна

УДК 37.013.42″ХХ”(477)

Соціалізаційний вплив сім’ї

на формування дитини в соціокультурному вимірі

(друга половина ХХ століття)

13.00.05 – соціальна педагогіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Умань – 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор Слюсаренко Ніна Віталіївна,

Херсонський державний університет, професор кафедри педагогіки, психології й освітнього менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Кравченко Тамара Володимирівна, Інститут проблем виховання НАПН України, головний науковий співробітник лабораторії виховання в сім’ї;

кандидат педагогічних наук Султанова Наталя Вікторівна, Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського старший викладач кафедри соціальної педагогіки.

Захист відбудеться «25» листопада 2015 р. о 13^.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 74.053.02 в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за адресою: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Садова, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Садова, 2).

Автореферат розіслано «23» жовтня 2015 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н. І. Ревнюк

families and schools in children’s education, public councils at enterprises, institutions and organizations have been studied.

It was specifies such concepts of the study as: «socialization» (the process of individual’s realizing himself as a part of society through active mastering of its social norms, values, roles), «family education» (the process of interaction between adults and children, child’s involvement into different systems of interpersonal relations and activities to form certain qualities and skills), «family socialization» (transfer to the younger generation the experience of family life, the mastering of family roles, skills of interaction with others to ensure effective adaptation to the life experience of different groups and communities, through interiorization of recognized sociocultural norms and values), «family socialization influence on the child’s formation» (the relationship of parents or other family members and the child, which aimed to transfer and mastery of the family values, norms of behavior accepted in society, enriching life experience, and are based on communication, parental love, respect for elders), «sociocultural dimension» (a set of conditions of a given society that deliberately influence the minds and behavior of individuals to form their respective qualities, beliefs, values).

Trends of the family socialization influence on the child’s formation in the sociocultural dimension of the second half of the 20^th century have been grounded.

Restrictions of family socialization influence on the child’s formation (1950–1966): changes in social and political life; favoring the reproductive function of the family (dominance of the family consideration as the basic institution of public reproduction, improvement of demographic situation in the country), while weakening other functions; broad involvement of women in social production through the introduction of the system of aid and certain benefits, creation of a broad network of public education; school is first in the socialization of children, which operates on the basis of authoritarian and centralized management, strict compliance with regulatory guidelines, a family plays a secondary role, and social environment of the child is generally ignored.

Regulation of family’s socialization influence (1967–1983): family begins to be seen as the environment of primary socialization of the child, whose activity is monitored, adjusted and directed in the right direction by the state; continuing the transmission of socialization function of the family to other social institutions.

Gradual strengthening of family’s socialization influence on the formation of the child (1984–1999): increasing the role and responsibility of parents for the children’s upbringing; predominance of simple family, increasing the number of single-parent families, strengthening the role of women as agents of family socialization, increasing of adverse social and cultural conditions of families, the formation of a noticeable layer of «asocial family»; strengthening of social state patronage over the maintenance and education of orphans and children deprived of parental care, normal family ignoring.

The content (creating of favorable conditions to master and active reproduction of social experience for successful adaptation and life activity in society) and means of social and educational support of family socialization influence on the child’s formation in the declared period have been analyzed.

Key words: family, socialization influence, sociocultural dimension, child’s formation, the second half of the 20^th century.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливість розв’язання проблем, пов’язаних із соціалізацією особистості, зумовлена підвищенням вимог до її загального і культурного рівня, до формування вмінь, які забезпечували б не лише адаптацію до соціальної реальності, а й сприяли свідомому вибору життєвого поступу, ефективному залученню до соціальної взаємодії та соціальних відносин. Тому осмислення досвіду соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини другої половини ХХ століття набуває актуальності у контексті визначення стратегічних напрямів розвитку системи соціального виховання сучасної України.

Особлива роль у соціалізації дитини належить сім’ї – одній із найдавніших форм спільності людей, середовищу соціального відтворення населення та способу його життя, де визначається соціальний статус дитини, відбувається становлення її світогляду і переконань, ціннісних орієнтацій, морально-етичних ідеалів, уподобань, моделей соціальної поведінки.

Останніми роками спостерігається певне зниження соціалізаційного впливу української сім’ї внаслідок економічної і політичної нестабільності, руйнування традиційних цінностей і появи нових, часом хибних і скороминучих їх різновидів. Усе це негативно позначається на функціонуванні інституту сім’ї, змісті внутрішньосімейної життєдіяльності, розвитку батьківсько-дитячих стосунків, що часом базуються на владно-підвладних взаєминах, утруднюючи привласнення особистістю, яка зростає, культурних норм і цінностей, соціально визнаних способів міжособистісних відносин.

Означені проблеми сьогодні потребують особливої уваги як державних інститутів, так і суспільства, тому знайшли своє відображення у багатьох документах, зокрема, Декларації прав дитини, Законах України «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», Конвенції ООН про права дитини, Сімейному кодексі України та інших нормативно-правових документах.

Відтак критичне вивчення та переосмислення вітчизняного досвіду соціального виховання другої половини ХХ століття пов’язане не тільки з розвитком інституту сім’ї, а й із зрушеннями у суспільній свідомості щодо змісту та способів реалізації нею соціалізаційної функції у контексті тогочасної соціокультурної ситуації. Дослідження цієї проблематики збагатить наукове знання фактичним матеріалом, сприятиме неупередженому висвітленню явищ, дасть змогу чіткіше відобразити об’єктивні закономірності розвитку сім’ї та її впливу на соціалізацію особистості, що зростає, для утвердження нової парадигми функціонування сім’ї та її впливу на формування дитини у сучасній соціальній педагогіці.

Різним аспектам дослідження історії соціального виховання в Україні присвячені дисертаційні роботи В. Маштакової, Л. Цибулько, К. Чертова, Л. Штефан, Т. Янченко та ін.

До визначення сутності соціалізації, окреслення особливостей її перебігу звертаються психологи (Н. Абдюкова, Г. Авер’янова, І. Бех, Н. Дембицька, В. Москаленко, С. Розум та ін.), соціальні психологи (Г. Андреєва, І. Мартинюк, Л. Музичко, Л. Орбан-Лембрик та ін.), соціальні педагоги (О. Безпалько, І. Звєрєва, A. Капська, Г. Лактіонова, Л. Мардахаєв, Л. Міщик, А. Мудрик, С. Савченко, С. Харченко та ін.), педагоги (Б. Вульфов, Н. Голованова, В. Кравець, Н. Лавриченко та ін.).

З’ясуванню основних ознак сім’ї та її впливу на соціалізацію дитини присвятили свої напрацювання Г. Авдіянц, М. Аккерман, М. Бикова, Т. Глухова, С. Голод, Е. Ейдеміллер, Л. Єхалова, З. Кісарчук, О. Кляпець, В. Кравець, Т. Кравченко, Н. Москвичова, Р. Овчарова, С. Розум, В. Солодников, В. Столін, які одностайні в тому, що соціалізаційний вплив сім’ї на формування дитини є соціально-педагогічним явищем, видом соціальної практики, що передбачає оволодіння дитиною елементарними правилами поведінки в суспільстві, нормами та вміннями спілкування з людьми різних вікових категорій. Досягти цього можливо лише за умов усвідомлення батьками себе агентами соціалізації, наявності в них широкого рольового репертуару, спроможного забезпечити представлення дітям очікувань найближчого соціального оточення, орієнтацію на добровільне відтворення соціальних відносин, формування необхідних ціннісних орієнтацій.

Однак, попри численні напрацювання щодо проблем сімейного виховання та соціалізації особистості, вважаємо, що проблема соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини впродовж другої половини ХХ століття потребує спеціального і ґрунтовного вивчення задля дослідження історичних джерел становлення виховання і соціалізації, їх об’єктивного осмислення як соціокультурних феноменів та різнобічного аналізу процесу соціалізації дитини у сім’ї як предмета соціально-педагогічної науки, розробки історично цілісної наукової концепції виховання і соціалізації з метою екстраполяції історичних надбань на сучасну парадигму системи виховання в Україні.

Доцільність звернення до аналізу вітчизняного досвіду, його вивчення та ознайомлення з різними підходами до розв’язання проблеми соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини зумовлена необхідністю вирішення суперечностей, зокрема між:

– збільшуваними вимогами суспільства до підвищення соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини та недостатньою розробленістю теоретичного підґрунтя цього процесу;

– необхідністю посилення соціалізаційної функції сім’ї та неврахуванням досвіду минулого щодо засобів розв’язання цієї проблеми;

– об’єктивними потребами поєднання соціалізаційних впливів сім’ї та освітніх установ на формування дитини та послабленням зв’язків між основними агентами соціалізації.

Ураховуючи недостатню дослідженість історичного соціально-педагогічного становлення соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у другій половині ХХ століття, а також актуальність удосконалення соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у сфері сучасної національної освіти із залученням накопичених у минулі століття традицій, сформульовано тему дослідження – «Соціалізаційний вплив сім’ї на формування дитини в соціокультурному вимірі (друга половина ХХ століття)».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою науково-дослідної теми Херсонського державного університету «Сучасні виховні технології соціалізації дитини в умовах європейської глобалізації» (державний реєстраційний номер 0112U001438). Тему дослідження затверджено вченою радою Херсонського державного університету (протокол № 6 від 28.01.2013 р.) та узгоджено Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 6
від 18.06.2013 р.).

Мета дослідження – на основі історико-педагогічного та соціально-педагогічного аналізу комплексно дослідити та узагальнити вітчизняний досвід соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини в соціокультурному вимірі другої половини ХХ століття задля представлення його в сучасному соціально-педагогічному та історико-педагогічному дискурсах.

Відповідно до мети визначено завдання дослідження:

Здійснити історіографічний аналіз проблеми становлення соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини в соціокультурному вимірі другої половини
ХХ століття.
Уточнити понятійно-категоріальний апарат дослідження.
Охарактеризувати тенденції становлення та визначити чинники, що зумовлювали характер соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у соціокультурному вимірі другої половини ХХ століття.
Проаналізувати зміст і засоби соціально-педагогічної діяльності з підвищення ефективності соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у заявлений період.

Об’єкт дослідження – соціалізаційний вплив сім’ї на формування дитини
у другій половині ХХ століття як соціально-педагогічне явище.

Предмет дослідження – тенденції соціалізаційного впливу вітчизняної сім’ї на формування дитини у соціокультурному вимірі другої половини ХХ століття, зміст і засоби соціально-педагогічної діяльності з його оптимізації.

Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів дослідження: історіографічний і теоретичний аналіз наукової літератури та архівних джерел; історико-педагогічний аналіз основних дефініцій теоретико-методичних основ соціалізації дітей у сім’ї для виявлення їх ґенези; порівняльний аналіз; аналіз, синтез, екстраполяція, узагальнення з метою відображення основних напрямів та тенденцій розвитку соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини в часі та просторі, у конкретно-історичних формах відповідно до соціально-економічних, політичних, освітніх та культурних умов; систематизація та інтерпретація одержаних результатів, експеримент «екс постфакто» (ретроспективний аналіз), за допомогою якого простежено зміни, які відбувалися у соціокультурному вимірі, та виокремлено основні тенденції соціалізаційного впливу сім’ї на розвиток дитини у досліджуваний період.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХХ століття. За нижню межу взято 1950-й рік, коли започатковується усуспільнення соціалізації дітей, послаблюються орієнтації на сімейні цінності. Верхня межа – 1999 р., коли було затверджено Концепцію державної сімейної політики, якою відповідальність за утримання й виховання дітей, їхню соціалізацію більшою мірою покладалася на батьків, ніж на державу, відбувалося реформування освітнього простору та піднесення національного і громадянського становлення особистості в умовах розвитку української державності, що сприяло посиленню соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини.

Джерельну базу дослідження склали:

– нормативно-правові акти (закони, постанови, нормативно-правові документи та збірники постанов і розпоряджень уряду («Збірник наказів та розпоряджень НКО УРСР» (1939–1961), «Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти УРСР» (1962–1988), «Інформаційний збірник наказів та інструкцій Міністерства народної освіти УРСР» (1989–1992), «Інформаційний збірник Міністерства народної освіти України (1993–1997), «Інформаційний збірник Міністерства освіти України» (1998–1999), «Зібрання постанов уряду України» (1991–1996), «Збірник урядових нормативних актів України» (1997–1999), «Статистичні матеріали Міністерства освіти України» (1993–2000);

– архівні документи і матеріали (фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВУ) у м. Києві (фонди: № 166 Міністерство освіти УРСР (1946–1988), Міністерство народної освіти УРСР (1988–1992), Міністерство освіти України (1992–2000), oп. 15); Державного архіву Херсонської області (ДАХО) (фонд № 2239 Відділ народної освіти, оп. 1, 2, 4, 5) );

– періодичні видання, на сторінках яких розглядалася досліджувана проблема (журнали «Семья и школа», «Початкова школа», «Воспитание школьников», «Радянська школа», «Рідна школа» та ін.);

– монографії, дисертації, автореферати, підручники, навчальні та методичні посібники, брошури.

Для пошуку джерел було використано фонди бібліотек: Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. Сухомлинського, універсальної наукової бібліотеки
ім. Олеся Гончара (м. Херсон), бібліотеки Херсонського державного університету.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

– уперше комплексно досліджено і теоретично узагальнено досвід соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини в соціокультурному вимірі другої половини ХХ століття; схарактеризовано основні тенденції становлення соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини в другій половині ХХ століття: обмеження соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини (1950–1966 рр.); регулювання соціалізаційного впливу сім’ї через залучення її до взаємодії з іншими соціальними інститутами, насамперед зі школою (1967–1983 рр.); поступове посилення соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини, надання їй необхідної підтримки (1984–1999 рр.); визначено чинники, що зумовлювали особливості соціалізаційного впливу сім’ї (рівень соціально-економічного розвитку повоєнної країни, психолого-педагогічні аспекти впливу інститутів суспільства на батьків, сімейне виховання та соціалізацію; ідеологічна спрямованість виховних процесів; орієнтація на єдність суспільного та сімейного виховання дітей); охарактеризовано функції (репродуктивну, побутову, соціалізаційну) сім’ї, визначено зміст (формування у дітей морально-етичних поглядів та ідеалів, рис характеру, високих моральних якостей і звичок, життєвої позиції; адекватної поведінки, соціальних норм і цінностей, звички до покори і слухняності; організація змістовного дозвілля, виховання основ культури та естетичних смаків, розвиток почуття прекрасного; розвиток позитивних взаємин батьків та дітей, виховання поваги до старших, до жінки; виховання працьовитості, формування трудових умінь та навичок, готовності до трудової діяльності; привчання дитини до відповідального виконання своїх обов’язків у всіх сферах суспільного життя, формування соціально активної особистості людини-трудівника, члена суспільства) і засоби (друковані видання, засоби масової інформації; організація взаємодії сім’ї та інших суспільних інститутів, надання матеріальної допомоги і різних пільг жінкам, що працюють) соціально-педагогічної діяльності з підсилення соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у другій половині ХХ століття;

– уточнено сутність понять: «соціалізація», «сімейне виховання», «сімейна соціалізація», «соціалізаційний вплив сім’ї на формування дитини», «соціокультурний вимір»;

– подальшого розвитку набули систематизація історіографії проблеми за хронологічним та проблемним підходами; основні напрями соціально-педагогічної підтримки соціалізації дитини в сім’ї.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці спецкурсу «Соціалізація дитини в сім’ї» для ОКР «бакалавр» напряму підготовки 6.010106 Соціальна педагогіка денної і заочної форм навчання та методичних рекомендацій «Соціалізаційний вплив сім’ї на формування дитини».

Результати та висновки дослідження можуть стати основою для подальшого розвитку нормативно-правового поля сучасної соціально-педагогічної діяльності з оптимізації соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини. Матеріали дослідження можуть бути застосовані для поглиблення змісту навчальних курсів «Соціальна педагогіка», «Історія соціальної педагогіки», «Методи соціально-виховної роботи», «Педагогіка», «Сімейна педагогіка», «Соціальне забезпечення та підтримка сімей з дітьми», «Теорія та історія соціального виховання», «Історія педагогіки» у вищих навчальних закладах та у процесі організації роботи з підвищення педагогічної культури батьків, розробки відповідних методичних рекомендацій.

Основні результати дослідження впроваджено в навчальний процес Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (довідка № 787 від 29.12.14 р.), КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти» (довідка № 01—23/144
від 06.03.15 р.), Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (довідка № 461 від 10.03.15 р.), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 01-15/03/352 від 10.03.15 р.), Херсонського державного університету (довідка № 01-28/612 від 13.03.15 р.).

Особистий внесок здобувача. У статті «Опікунсько-виховна діяльність державних органів та освітніх закладів УРСР в 50–60-ті роки ХХ століття» (2014, співавтор Н. Слюсаренко) автором підготовлено аналіз нормативно-правових документів Міністерства освіти УРСР із проблеми дослідження та розкрито основні напрями опікунсько-виховної діяльності державних органів та освітніх закладів УРСР в 50–60-і роки ХХ століття.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації представлено в доповідях і повідомленнях на науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародних – «Сучасні тенденції психологічного розвитку сім’ї» (Херсон, 2013), «Розвиток української та польської освіти і педагогічної думки (ХІХ – ХХІ ст.)» (Івано-Франківськ, 2013), Годичных научных чтениях преподавателей, аспирантов, магистрантов (Таганрог–Сочі, Росія, 2014), «Pytania. Odpowiedzi. Hipotezy: nauka XXI stulecie» (Гданськ, Польща, 2014), «Психолого-педагогічні засади діяльності фахівця: історія, теорія, практика» (Херсон, 2014), «Педагогические основы становления субъектности в образовательном пространстве: проблема, поиск, решение» (Біробіджан, Росія, 2014), «Формы и методы социальной работы в различных сферах жизнедеятельности» (Улан-Уде, Росія, 2014), «Проблеми та перспективи навчання технологій» (Кіровоград, 2015); всеукраїнських – «Соціально-психологічні технології розвитку особистості» (Херсон, 2013), «Психолого-педагогічне забезпечення професійної підготовки фахівців технічного, економічного та гуманітарного профілю» (Херсон, 2014), «Розвиток продуктивних ідей педагога-новатора І. Г. Ткаченка в сучасному освітньому просторі» (Кіровоград–Богданівка, 2014), «Феномен писанки в сучасному культурно-освітньому просторі» (Полтава, 2014), «Мистецтво української вишивки, життєдайне джерело творчості», присвячена пам’яті Героя України, Заслуженого майстра народної творчості України В. С. Роїк (Полтава, 2014), «Актуальні проблеми сучасних історико-педагогічних досліджень шкільної освіти» (Київ, 2014); регіональних – «Г. Костюк – видатний психолог сучасності: ідеї, пошуки, перспективи» (Херсон, 2014); міжвузівських – «Відносини між батьками і дітьми: проблеми та шляхи їх розв’язання» (Хмельницький, 2015).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено в 23 (22 одноосібних) публікаціях автора, з яких 11 відображають основні наукові результати, 9 – апробаційного характеру, 3 – додатково відображають наукові результати дисертації.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (416 найменувань,
з них 22 – іноземною мовою), 11 додатків на 56 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 288 сторінок, із них – 185 сторінок основного тексту. Робота містить 2 рисунки, 4 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь розробленості проблеми, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, охарактеризовано джерельну базу та хронологічні межі дослідження, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження; подано відомості про публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні засади дослідження проблеми соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини як соціально-педагогічного явища» – проаналізовано стан дослідженості проблеми, конкретизовано категоріально-поняттєвий апарат дослідження, охарактеризовано вплив агентів соціалізаційного впливу на дитину в сім’ї та встановлено особливості його реалізації залежно від типу сім’ї.

Інтегральний характер проблеми дослідження зумовив використання міждисциплінарного підходу та комплексного історіографічного аналізу означеної проблеми.

Встановлено, що у 60-х рр. ХХ століття активізувалися конкретні соціологічні дослідження, присвячені вивченню демографічної ситуації в країні, робилися спроби дати визначення сутності сім’ї, окреслити її функції та розкрити їх зміст (С. Голод, В. Голофаст, М. Мацьковський, А. Харчев).

Окремі аспекти з’ясування виховного потенціалу сім’ї як феномену та наукового поняття, розкриття виховних можливостей батьків, виявлення особливостей сімейного виховання з урахуванням вікових особливостей дитини висвітлено у дослідженнях М. Вовчик-Блакитної, О. Євтушенко, Д. Ніколенко, Л. Проколієнко, О. Скнар, В. Смоліної.

Для вивчення соціалізаційного впливу сім’ї загальнонаукове та теоретичне значення мають праці, у яких акцентовано на необхідності надання батькам педагогічної допомоги у сімейному вихованні дітей, запровадження педагогічної просвіти (І. Гребенников, Е. Заридінова, З. Кісарчук, Т. Кравченко, Є. Сичова), підготовки молоді до сімейного життя (Н. Гусак, Л. Яценко), розгляду особливостей функціонування молодих сімей (Т. Алексєєнко, Л. Буніна, Л. Омельченко).

На вітчизняному ґрунті розробка проблем соціалізації як теоретичного поняття вперше була ініційована філософами і соціологами, які намагалися з марксистських позицій здійснити критичне переосмислення самого поняття «соціалізація», запропонованого зарубіжними дослідниками. Поряд із цим, з’явлися перші публікації, присвячені розгляду змістової сутності соціалізації (Б. Ананьєв, Г. Андреєва, Н. Андреєнкова, Л. Глінський, І. Кон, Б. Паригін, В. Ядов).

Виокремлення сімейної соціалізації із загальної теорії соціалізації припадає на 60–70-і рр. ХХ століття. У цей період з’являються праці, присвячені аналізу конкретних проблем сімейної соціалізації, представлені насамперед зарубіжними дослідниками. Найбільшого опрацювання набули проблеми моделювання виховної діяльності батьків (К. Бродерік, М. Корнуолл, Т. Парсонс, М. Хоффман), відносин у системі «батько – дитина» (А. Адлер, М. Ламб, Ф. Педерсен), «мати – дитина» (М. Левіс, Б. Роллінс, Д. Томас), здійснення батьками функції контролю, підтримки (Дж. Роттер, Р. Хілл), впливу батьків на розвиток соціальної компетентності дітей (Д. Баумрінд, Д. Мартин).

Проаналізовано дослідження, які стосуються особливостей соціалізації дітей і молоді в різних соціальних інститутах (Н. Анреєнкова, В. Іванов, О. Кодатенко, І. Корсун, В. Лізанчук, Р. Пріма).

На основі аналізу наукових праць українських (І. Бех, Л. Орбан-Лембрик, Н. Лавриченко), російських (Г. Андреєва, А. Мудрик, Л. Мардахаєв), зарубіжних (Е. Гідденс, Ч. Кулі, Дж. Мід, Т. Парсонс) науковців з’ясовано, що під соціалізацією розуміється процес входження індивіда в суспільство завдяки активному оволодінню визнаними в ньому соціальними нормами, цінностями, ролями.

Соціалізація може відбуватися як стихійно, так і в спеціально створених умовах (Н. Заверико, В. Москаленко, А. Мудрик). Зміст процесу соціалізації полягає у перетворенні індивіда з біологічної на соціальну істоту, тобто у розвитку і формуванні особистості. Вагомий вплив на соціалізацію дитини справляють соціальні інститути (сім’я, школа, церква, громадські організації та ін.), а також конкретні люди, які постають агентами цього процесу. Для дитини агентами соціалізації виступають насамперед батьки, брати, сестри, родичі. За своєю роллю в соціалізації агенти різняться залежно від того, наскільки вони є значущими для дитини, як вибудовується взаємодія з ними, яким чином і в якому напрямі вони справляють вплив на особистість, яка зростає. Традиційна соціалізаційна роль батька – у передача дітям свого статусу, матеріального становища, професійних навичок, забезпеченні соціального захисту, розвитку інтелектуальних здібностей; роль матері – в емоційній підтримці, вихованні естетичних почуттів, передачі навичок ведення домашнього господарства, психологічних навичок взаємин між людьми, моральних, гуманістичних цінностей.

У плані цілісного концептуального осмислення сімейної соціалізації як наукової категорії і соціокультурного явища особливу увагу привертають сучасні дослідження історичного контексту розвитку виховання. Це праці В. Бєляєва, Л. Вовк, Л. Ваховського, В. Кравця, В. Кузя, М. Сметанського, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, О. Сухомлинської, які дають змогу поглибити розуміння процесу формування предмета соціально-педагогічної науки – сімейної соціалізації, визначити її сутнісні характеристики, осмислити як соціокультурний феномен, схарактеризувати моделі соціалізації дітей у сім’ї в контексті соціокультурного виміру другої половини ХХ століття.

Встановлено, що важливість сім’ї у соціалізації дитини визначається тим, що сім’я постає головним передавачем культурних норм і цінностей. Культурні еталони, яких дотримується сім’я, значною мірою зумовлюють тип інтерпретації дитиною соціального світу. Від характеру відносин між старшими і молодшими членами сім’ї залежить рівень набуття дитиною ціннісних орієнтацій і настановлень, розвиток її емоційної сфери, усвідомлення сутності соціальних ролей.
Чим сильніший емоційний зв’язок між батьками й дітьми, тим краще відбуваються виховання, засвоєння норм і цінностей культури, навичок поведінки і спілкування, підготовка до виконання певних соціальних ролей, тобто тим активніше відбувається їх соціалізація (О. Волошок, Т. Кравченко, Р. Овчарова).

Сімейне виховання – це процес, що поєднує цілеспрямовані педагогічні дії батьків із повсякденним впливом сімейного побуту (С. Гончаренко); процес організації взаємодії дорослих і дітей у їхній спільній діяльності, залучення дитини в систему різноманітних відносин спілкування та життєдіяльності (Б. Ковбас, В. Костів); більш-менш усвідомлювані впливи батьків на дитину для формування в неї певних якостей і вмінь (Н. Москвичова); складова відносно соціально контрольованої соціалізації, що супроводжується стихійною соціалізацією (З. Чукреєва). Водночас сім’я може негативно позначатися на формуванні дитини внаслідок низького соціального статусу батьків, алкоголізму, конфліктів, соціального відчуження, відсутності одного з батьків.

У контексті дослідження сімейне виховання визначаємо як процес організації взаємодії дорослих і дітей, залучення дитини до різних систем міжособистісних відносин та діяльності з метою формування в неї певних якостей і вмінь.

На підставі проведеного дефінітивного аналізу понять «соціалізація» та «сімейне виховання», сімейну соціалізацію розуміємо як вплив, який здійснює сім’я на формування компетентної, зрілої і здорової особистості, передачу молодому поколінню досвіду сімейного життя, оволодіння сімейними ролями, навичками взаємодії з іншими людьми для забезпечення ефективної адаптації до життєдіяльності різних груп і колективів, суспільства загалом завдяки інтеріоризації визнаних соціокультурних норм і цінностей (А. Антонов, С. Гавров).

Соціалізаційний вплив сім’ї на формування дитини визначено як взаємовідносини батьків чи інших членів сім’ї та дитини, які спрямовані на передачу та оволодіння нею сімейними цінностями, нормами поведінки, прийнятими у суспільстві, збагачення життєвого досвіду й базуються на спілкуванні, батьківській любові, повазі до старших.

З’ясовано, що соціалізаційний вплив сім’ї на формування дитини детермінується такими факторами: складом і структурою сім’ї; позицією дитини та ролями, які вона виконує; наявністю основних агентів соціалізації (батьки, сиблінги, старші родичі); стилем виховання (Г. Андреєва, В. Владиславський, О. Любарська, Л. Шнейдер), типом сім’ї – повна, неповна, багатопоколінна, нуклеарна, багатодітна, малодітна, сільська, міська тощо (Н. Буланова, А. Кухарчук, Л. Міщик, Ю. Смородська, І. Трубавіна, Є. Холостова, А. Широкова).

Як інституційне утворення сім’я володіє комплексом функцій, заради яких суспільство створює, підтримує і зберігає її. До основних функцій сім’ї належать: репродуктивна (біологічне відтворення та збереження населення, продовження роду); господарсько-побутова (задоволення матеріальних потреб членів сім’ї, підтримання їхнього фізичного стану, догляд за пристарілими); економічно-матеріальна (матеріальна підтримка одними членами сім’ї інших – неповнолітніх, пристарілих, непрацездатних); виховна (духовне відтворення населення, задоволення потреб у батьківстві та материнстві, контроль за дітьми, їхнім вихованням); соціалізації (підготовка нових членів суспільства, орієнтація дитини на культурні цінності, визнані в суспільстві); соціального контролю (відповідальність за поведінку членів сім’ї у суспільстві); дозвіллєва / духовного спілкування (задоволення потреб у проведенні спільного дозвілля, взаємному духовному збагаченні).

Сьогодні простежується декілька підходів до визначення сутності соціокультурного виміру, що відповідають широкому і вузькому розумінню цього терміна. Соціокультурне – це інтеграція та взаємодія трьох фундаментальних вимірів людського буття – типу співвідношення людини та суспільства, характеру культури й типу соціальності – (сукупності відносин кожного індивіда або іншого соціального суб’єкта з іншими суб’єктами – економічних, соціальних, ідеологічних, політичних відносин, що формуються у процесі діяльності. Соціокультурний вимір трактують як сукупність умов певного суспільства, які цілеспрямовано впливають на свідомість і поведінку індивідів для формування у них відповідних якостей, переконань, ціннісних орієнтацій. Соціокультурний вимір нами визначено як сукупність умов певного суспільства, які цілеспрямовано впливають на свідомість і поведінку індивідів для формування у них відповідних якостей, переконань, ціннісних орієнтацій.

У другому розділі – «Теоретико-прикладні основи соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у другій половині ХХ століття» – розкрито роль держави у регулюванні соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у другій половині ХХ століття; обґрунтовано тенденції становлення соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини в соціокультурному вимірі заявленого періоду; визначено функції та особливості реалізації батьками соціалізаційного впливу на формування дитини; розкрито зміст і засоби соціально-педагогічної діяльності з регулювання соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у другій половині ХХ століття.

Як ланка політичної системи суспільства, держава становить важливий фактор соціалізації, оскільки властиві їй політика, ідеологія, економічна та соціальна практика зумовлюють певні умови для життєдіяльності її громадян, їхнього розвитку та самореалізації. Діти й дорослі функціонують у цих умовах, оволодівають нормами та цінностями, які, з одного боку, декларуються державою,
а з іншого – реалізуються у соціальній політиці, позначаючись певним чином на формуванні особистості у процесі соціалізації. Держава здійснює відносно цілеспрямовану соціалізацію завдяки визначенню цінностей, що культивуються державною системою соціального виховання й відповідним типом соціально-політичної та ідеологічної систем суспільства. Радянська соціальна політика щодо інституту сім’ї була обмеженою, не мала системного характеру, ототожнювалася із загальною соціальною політикою (С. Дармодехін).

Однак відсутність системної, цілісної та цілеспрямованої сімейної політики не означала відсутність спеціальних і неспеціальних впливів на сім’ю з боку держави. Сімейна політика базувалася на ідеології рівності (класової і статевої), запереченні буржуазних форм шлюбу та сім’ї, зосереджувалася на регулюванні шлюбно-сімейних відносин жінок, що працюють, питаннях охорони та матеріальної підтримки материнства і дитинства. Протягом другої половини ХХ століття у радянській державній політиці щодо сім’ї спостерігалося поступове «пом’якшення» державного нормування сімейних і внутрішньосімейних відносин, що можна розглядати як варіант соціал-демократичної моделі соціальної політики з високим рівнем зайнятості та низьким рівнем бідності, універсальним правом усіх громадян на державне соціальне забезпечення та протекціоністськими заходами щодо захисту інтересів певних соціальних груп – матерів, що працюють і неповнолітніх дітей (І. Григорьєва, Т. Журженко, М. Рабжаєва).

У соціологічній літературі (І. Кон) виокремлюється чотири основні етапи в історії радянської сімейної політики. Для нашого дослідження інтерес становлять частина другого, третій і четвертий. Другий період охоплював 1930–1960 рр. («період стагнації») і характеризувався: забороною на аборти, роздільним навчанням хлопчиків і дівчат, судовою постановою розлучення. Історичний період, що тривав від 1960-х до 1980-х рр., позначений як «брежнєвський період одомашнювання» – послаблення державного контролю за сім’єю. У 1990-х рр. починається «період лібералізації»: обговорення тем сексуальності, спільне життя поза шлюбом, мономатеринські сім’ї та самотнє проживання стають суспільними нормами.

Проведений історико-педагогічний аналіз дав змогу в межах досліджуваного періоду виділити та охарактеризувати тенденції становлення соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини: обмеження соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини (1950–1966 рр.); регулювання соціалізаційного впливу сім’ї через залучення її до взаємодії з іншими соціальними інститутами, насамперед зі школою (1967–1983 рр.); поступове посилення соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини (1984–1999 рр.).

За домінування тенденції обмеження соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини спостерігалося повне ототожнення сімейних, соціальних і державних цінностей. Радянська політика щодо сім’ї може бути позначена як етакратична, коли ідеологічна гегемонія держави стосувалася не лише подружніх,
а й дитячо-батьківських відносин, оскільки держава проголошувала себе «основним відповідальним за виховання дітей». Держава брала на себе відповідальність навіть за виконання традиційної чоловічої ролі батька і годувальника, ставши фактично «універсальним патріархом, підданими якого були чоловіки і жінки» (І. Кон).
У радянському суспільстві сформувався негативний образ батька, який виключався з процесу виховання дітей; за ним залишалася лише роль годувальника.

Оскільки жінки також активно залучалися до трудової і громадської діяльності, соціальна політика з охорони материнства та дитинства охоплювала весь комплекс економічних, адміністративних і пропагандистських заходів, спрямованих на підвищення рівня народжуваності. Основна увага акцентувалася на наданні сім’ї матеріальної підтримки, піднесенні її репродуктивної функції (різноманітні виплати і пільги, пов’язані з народженням дітей).

Центральні та місцеві органи влади проводили роботу за такими напрямами: посилення соціально-правового статусу жінки-матері, розвиток необхідної інфраструктури (кімнат для годування дітей, будинків матері і дитини, ясел, дитячих садків тощо), пропаганда в періодичних виданнях важливості виховання людини нового суспільства, активізація виховної роботи державних органів і громадських організацій з дітьми та підлітками.

У середині 1960-х рр. з’являються праці, присвячені соціальному вихованню дітей. У педагогічній періодиці піднімаються проблеми соціально-педагогічної спрямованості, звертається увага на проблеми «прихованого безбатьківства», однією з причин виникнення якого стало надмірне трудове завантаження чоловіків-батьків. Доволі часто батьки, проживаючи в сім’ї, майже не залучалися до виховання дітей.

Соціалізація дитини повною мірою підпорядковується завданням розвитку радянського суспільства, загальній виховній меті – «формуванню нової радянської людини». У соціалізації дітей домінувала школа, яка функціонувала на засадах авторитарно-централізованого управління, жорсткого дотримання нормативних настанов. Сім’ї у цьому процесі відводилася другорядна роль, а соціальне оточення дитини загалом ігнорувалося. На базі шкіл запроваджувалися різноманітні форми педагогічного впливу на батьків: індивідуальні (відвідування учнів удома, індивідуальні консультації з питань навчально-виховної роботи, виклики батьків класним керівником, виклики батьків на засідання батьківських комітетів і педагогічної ради, організація батьківських куточків); колективні (загальношкільні та класні батьківські збори, читання лекцій у шкільному батьківському лекторії, організація університетів для батьків, робота з батьківським комітетом та батьківським активом, проведення «батьківських днів»). Навчальні програми давали змогу виховувати у дітей навички, необхідні в домашньому господарстві та професійній сфері.

Однак значна кількість батьків, особливо тих, які не надавали належної уваги вихованню дітей через надмірну трудову завантаженість або справляли негативний вплив на їх соціалізацію внаслідок асоціальних орієнтацій сім’ї, залишалися поза увагою школи.

Тенденція регулювання соціалізаційного впливу сім’ї припадає на 1967–1983-і роки ХХ століття. Протягом цього періоду були реабілітовані якщо не сімейні цінності, то хоча би світ побутового життя. Хай такі зміни не заперечували домінуючої ролі держави у вихованні дітей, починає визнаватися легітимність сімейної життєдіяльності.

Революційною зміною цієї епохи стало виникнення приватного простору. Люди вперше одержали можливість жити своєю сім’єю, створювати власний спосіб сімейного життя та виховувати дітей на власний розсуд. Проте дорослі звично схилялися перед авторитетом держави, незважаючи на те, хто виступав від її імені. Відбувалася переорієнтація на сім’ю та її соціалізаційний вплив на формування дитини (зміцнення сім’ї на засадах комуністичної моралі, побудова сімейних відносин на добровільному шлюбному союзі чоловіка та жінки, почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім’ї, всебічна охорона інтересів матері та дітей, усунення шкідливих пережитків і звичаїв минулого в сімейних відносинах), що супроводжувалося розширенням форм контролю за сімейним вихованням.

Тенденція посилення соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини (1984–1999 рр.) пов’язана з визнанням необхідності надання сім’ї підтримки, запровадження з цією метою спеціальної соціально-педагогічної діяльності. Відбувається переорієнтація на поєднання материнства з активною участю жінок у трудовій і громадській діяльності, розширюється та вдосконалюється державна допомога сім’ям з дітьми. Запроваджуються заходи для піднесення морально-демографічної свідомості населення – сукупності норм щодо ставлення людей до шлюбу, народження дітей. Проголошується ідея зміцнення сім’ї, надання їй допомоги у виконанні соціальних функцій, вихованні дітей. Водночас на тлі соціально-економічної кризи загострилася конфліктність соціокультурного середовища, що негативно позначилося на стабільності шлюбів, перерозподілі сімейних ролей.

Останнє десятиліття ХХ століття позначене деінституалізацією сімейного середовища. Спостерігається відмова від жорсткого контролю з боку держави за приватною сферою. У родинах склалися нові умови життєдіяльності, що формували нові погляди на сутність, напрями та засоби соціалізації дитини.

Визначено чинники, які визначали особливості соціалізаційного впливу сім’ї – рівень соціально-економічного розвитку повоєнної країни; соціально-педагогічні аспекти впливу інститутів суспільства на батьків, сімейне виховання та соціалізацію; ідеологічна спрямованість виховних процесів; орієнтація на єдність суспільного та сімейного виховання дітей.

Охарактеризовано типи сімей, які визначали особливості соціалізаційного впливу на формування дітей у другій половині ХХ століття: 1950–1966 рр. – дистантна (порушена система сімейних взаємин, неузгодженість соціалізаційного впливу агентів соціалізації, труднощі у взаємодії сім’ї із соціальним оточенням), неповна (обмежені матеріальні можливості, підвищена конфліктність), релігійна (авторитетний стиль взаємодії батьків і дітей, теплі стосунки, побудовані на емоційній близькості), традиційна сільська (чіткий розподіл функцій, залучення дітей до суспільно-трудового і культурно-обрядового життя сім’ї, багатодітність), радянська (виховання дітей відповідно до мети і завдань комуністичного виховання); 1967–1983 рр. – оновлена сільська сім’я (орієнтація дітей на цінності міської субкультури), радянська сім’я (очікування державної підтримки і допомоги, утриманська стратегія, за якої відповідальність за виховання і соціалізацію дітей перекладається на інститути суспільного виховання), сім’я з алкоголезалежними членами (невиконання соціалізаційної функції, продукування девіантної поведінки дітей), міщанська сім’я (зосередженість на покращенні матеріального добробуту, порушення міжособистісної взаємодії), інтелігентна сім’я (ціннісні настановлення батьків суперечать визнаним у суспільстві); 1984–1999 рр. – дистантна (відсутність належного емоційного спілкування між членами внаслідок надмірної трудової діяльності одного чи обох батьків), неповна (батьки розлучені), маргінальна сім’я (соціальна депривація членів сім’ї), материнська (позашлюбна) сім’я, малодітна (обмеження кількості дітей), малозабезпечена (низький матеріальний статок), приватних підприємців (висока адаптивність батьків до нової соціально-економічної реальності), безробітна (низький рівень матеріального забезпечення, орієнтація дітей на раннє залучення до трудової діяльності).

Охарактеризовано функції сім’ї, які визначали особливості її соціалізаційного впливу на формування дитини у другій половині ХХ століття – репродуктивна (підтримка біологічної неперервності суспільства, «дитиновиробництво» в інтересах функціонування суспільства, «безпосереднє відтворення життя»), побутова (розгляд сім’ї як основної форми соціальної спільності у сфері побуту, «першоелемент побуту»). Відкладання материнства розглядалося як «егоїстична» поведінка. Шлюб вважався єдиним легальним способом для жінки «одержати» дитину і дотримання соціально схвалюваної ідентичності. Акцентування на означеній функції обмежувало можливості сім’ї щодо виховання та соціалізації дитини, формування її як особистості, яка характеризується моральною свідомістю, здатна до автономної соціальної поведінки, відповідальності за свої вчинки. Інші функції розглядаються як додаткові, до виконання яких сім’я зумовлювалася зовнішніми обставинами.

Поступово починає вирізнятися функція соціалізації, що мала забезпечити підтримку культурної неперервності суспільства за допомогою передачі культурного спадку наступним поколінням, соціальний статус дітей, соціальний контроль, зокрема, контроль соціальної поведінки (Я. Щепанський).

Визначено зміст соціально-педагогічної діяльності з підвищення ефективності соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у другій половині ХХ століття – формування у дітей морально-етичних поглядів та ідеалів, рис характеру, високих моральних якостей і звичок, життєвої позиції; адекватної поведінки, соціальних норм і цінностей, звички до покори і слухняності; розвиток позитивних взаємин батьків та дітей, виховання поваги до старших, до жінки; виховання працьовитості, формування трудових умінь та навичок, готовності до трудової діяльності; привчання дитини до відповідального виконання своїх обов’язків у всіх сферах суспільного життя, формування соціально активної особистості людини-трудівника, члена суспільства.

Для регулювання соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у другій половині ХХ століття особливого значення набували засоби – друковані видання, засоби масової інформації, залучення до навчально-виховного процесу закладів суспільного виховання, різних видів суспільно корисної діяльності; надання матеріальної допомоги і різних пільг жінкам, що працюють, підвищення педагогічної культури дорослих членів сім’ї – соціально-педагогічної діяльності.

Встановлено, що оскільки соціалізація дитини в сім’ї не може відбуватися без зовнішнього впливу, перспективним у розбудові виховання та соціалізації дітей у сім’ях незалежної України є: посилення уваги держави до соціокультурного виховного середовища сім’ї як важливого фактора соціального формування особистості; створення умов для зміцнення потенціалу соціокультурного виховного середовища сім’ї; відродження духовних основ родини; залучення широкого кола соціальних педагогів та соціальних працівників до роботи із сім’єю.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено новий підхід до розв’язання проблеми соціалізаційного впливу вітчизняної сім’ї на формування дитини у соціокультурному вимірі другої половини ХХ століття. Результати теоретичного аналізу засвідчили досягнення мети, виконання поставлених завдань і дали підстави для таких висновків:

На основі історіографічного аналізу проблеми становлення соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини в соціокультурному вимірі другої половини
ХХ століття встановлено, що, незважаючи на велику кількість інститутів, які беруть участь у соціалізації дитини, пріоритетне місце в цьому процесі належить сім’ї, яка постає інститутом первинної соціалізації особистості, яка зростає. Це пояснюється тим, що в сім’ї закладається підґрунтя формування дитини, відбувається трансляція культурних і моральних цінностей від суспільства до індивіда. Ефективним засобом виступає поведінка батьків.

З’ясовано, що в наукових джерелах широкого висвітлення набули питання, пов’язані з розкриттям сутності сім’ї, характеристикою її функцій (репродуктивної, господарсько-побутової, економічно-матеріальної, дозвіллєвої / духовного спілкування, виховної, соціалізаційної, первинного соціального контролю), виокремленням та окресленням специфіки впливу на формування дитини агентів соціалізації (батьки, сиблінги, родичі), виокремленням типів сімей з огляду на їхній соціалізаційний потенціал, вивченням способів надання сім’ї соціально-педагогічної підтримки, підвищення педагогічної культури батьків як важливого фактора посилення ефективності соціалізаційного впливу на формування дитини (залучення батьків до співробітництва зі школою, створення університетів і лекторіїв педагогічних знань для батьків, рад сприяння сім’ї та школі у вихованні дітей, рад громадськості на підприємствах, в установах, організаціях тощо, використання широкого арсеналу різноманітних форм і методів роботи з сім’єю).

Уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження: «соціалізація» (процес входження індивіда в суспільство завдяки активному оволодінню визнаними в ньому соціальними нормами, цінностями, ролями), «сімейне виховання» (процес організації взаємодії дорослих і дітей, залучення дитини до різних систем міжособистісних відносин та діяльності з метою формування в неї певних якостей і вмінь), «сімейна соціалізація» (вплив, який здійснює сім’я на формування компетентної, зрілої і здорової особистості, передача молодому поколінню досвіду сімейного життя, оволодіння сімейними ролями, навичками взаємодії з іншими людьми для забезпечення ефективної адаптації до життєдіяльності різних груп і колективів, суспільства загалом завдяки інтеріоризації визнаних у ньому соціокультурних норм і цінностей), «соціалізаційний вплив сім’ї на формування дитини» (взаємовідносини батьків чи інших членів сім’ї та дитини, які спрямовані на передачу та оволодіння нею сімейними цінностями, нормами поведінки, прийнятими у суспільстві, збагачення життєвого досвіду, й базуються на спілкуванні, батьківській любові, повазі до старших), «соціокультурний вимір» (сукупність умов певного суспільства, які цілеспрямовано впливають на свідомість і поведінку індивідів для формування у них відповідних якостей, переконань, ціннісних орієнтацій).
Охарактеризовано тенденції становлення та визначено чинники, що зумовлювали характер соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у соціокультурному вимірі другої половини ХХ століття. Обмеження соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини (1950–1966 рр.): зміни у суспільно-політичному житті; надання переваги репродуктивній функції сім’ї (домінування розгляду сім’ї як основного інституту відтворення населення, поліпшення демографічної ситуації у країні) з одночасним послабленням інших функцій; широке залучення жінок у суспільне виробництво завдяки запровадженню системи допомоги та певних пільг, створення широкої мережі закладів суспільного виховання, становлення інституту «бабусь»; орієнтація на багатодітну сім’ю; у формуванні дитини першість надається соціалізаційним впливам школи, яка функціонує на засадах авторитарно-централізованого управління, жорсткого дотримання нормативних настанов, сім’ї відводиться другорядна роль, соціальне оточення дитини взагалі ігнорується.

Регулювання соціалізаційного впливу сім’ї (1967–1983 рр.): розгляд сім’ї як середовища первинної соціалізації дитини, діяльність якого контролюється, коригується і спрямовується в потрібному напрямі державою; передача соціалізаційної функції іншим установам соціального виховання; посилення уваги до надання сім’ї цілеспрямованої соціально-педагогічної підтримки шляхом підвищення педагогічної культури батьків з одночасним ігноруванням їхніх реальних потреб, пов’язаних із сімейних вихованням і соціалізацією дитини.

Посилення соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини (1984–1999 рр.): підвищення ролі і відповідальності батьків за виховання дітей; високий рівень нуклеаризації сім’ї, що спричинює зміну характеру передачі соціального досвіду, обмежує спілкування з родичами, послаблює вплив родинних зв’язків; широке залучення членів сім’ї до різних соціальних інститутів, які впливають на їхню поведінку і формування системи цінностей, змінюють способи привласнення соціальних норм; збільшення кількості неповних сімей, посилення ролі самотньої жінки як агента сімейної соціалізації, наростання несприятливих соціально-культурних умов життя сімей, утворення помітного прошарку «асоціальних сімей»; поширення соціально-педагогічного патронату держави над сім’єю, її виховною і соціалізаційною функціями.

До чинників, які зумовлювали характер соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у соціокультурному вимірі другої половини ХХ століття, належать: рівень соціально-економічного розвитку повоєнної країни, соціально-педагогічні аспекти впливу інститутів суспільства на батьків, сімейне виховання та соціалізацію; ідеологічна спрямованість виховних процесів; орієнтація на єдність суспільного та сімейного виховання дітей.

Проаналізовано зміст та засоби соціально-педагогічної діяльності з підвищення ефективності соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у заявлений період. Зміст цієї діяльності спрямовувався на створення сприятливих умов для засвоєння й активного відтворення дитиною соціального досвіду для успішної адаптації та життєдіяльності в суспільстві, формування в неї морально-етичних поглядів та ідеалів, рис характеру, високих моральних якостей і звичок, життєвої позиції, адекватної поведінки, соціальних норм і цінностей, звички до покори і слухняності; розвиток позитивних взаємин між батьками і дітьми, виховання поваги до старших, до жінки; формування психологічної готовності до створення власної сім’ї; вироблення трудових умінь і навичок, готовності до трудової діяльності, виховання любові до праці; формування соціально активної особистості людини-трудівника, члена суспільства.

Засоби соціально-педагогічної діяльності охоплювали друковані видання (книги, брошури, публікації на сторінках педагогічної преси), засоби масової інформації (радіо- і телепередачі для батьків), організацію взаємодії сім’ї та інших суспільних інститутів (шкільні та класні батьківські комітети, лекторії та університети педагогічних знань, батьківський всеобуч, ради сприяння сім’ї та школі, ради громадськості, консультаційні пункти на підприємствах, в організаціях та установах), надання матеріальної допомоги і різних пільг жінкам, що працюють (грошові виплати, відпустки перед пологами та після народження дитини, надання путівок сім’ям з дітьми тощо).

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребують питання: використання ресурсу різних соціальних інститутів і громадських організацій, що діяли протягом другої половини ХХ століття; з’ясування особливостей соціалізаційного впливу сім’ї на дітей різних вікових категорій. Зважаючи на актуальність досліджуваної теми, рекомендовано: запровадити у навчальний процес вищих навчальних закладів викладання спецкурсу «Соціалізація дитини в сім’ї» для напряму підготовки «Соціальна педагогіка» та методичних рекомендацій «Соціалізаційний вплив сім’ї на формування дитини».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, у яких опубліковані основні результати дисертації

Дереш В. С. Сім’я у вітчизняній системі виховання підростаючого покоління (50–70-ті роки ХХ століття) / В. С. Дереш // Педагогічний альманах : зб. наук. пр. / редкол.: В. В. Кузьменко (голова) [та ін.]. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2013. – Вип. 19. – С. 263–269.
Дереш В. С. Ключові поняття проблеми соціалізації особистості / В. С. Дереш // Педагогічні науки : зб. наук. пр. – Херсон : Вид-во ХДУ, 2013. – Вип. 63. – С. 382–386.
Дереш В. С. Вплив соціальних інститутів на посилення виховної функції сім’ї (60-ті роки ХХ ст.) / В. С. Дереш // Педагогічний альманах : зб. наук. пр. / редкол.: В. В. Кузьменко (голова) [та ін.]. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2014. – Вип. 21. – С. 266–273.
Дереш В. С. Взаємодія педагогів Богданівської школи, сім’ї і громадськості як основа формування особистості дитини (50–70-ті роки ХХ ст.) / В. С. Дереш // Наукові записки. Сер.: Педагогічні науки / редкол.: В. В. Радул, С. П. Величко [та ін.]. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2014. – Вип. 131. – С. 75–79.
Дереш В. С. Категорійно-поняттєвий апарат проблеми соціалізації дитини / В. С. Дереш // Людинознавчі студії : зб. наук. пр. Дрогобицького держ. пед. ун-ту імені Івана Франка / редкол.: Н. Скотна, М. Чепіль [та ін.]. – Дрогобич : Вид. відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2014. – Вип. 29, ч. 1. – С. 12–20.
Дереш В. С. В. Сухомлинський про вплив сім’ї та школи на процес соціалізації дитини (50–70-ті роки ХХ століття) / В. С. Дереш // Педагогічний альманах : зб. наук. пр. / редкол.: В. В. Кузьменко (голова) [та ін.]. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2014. – Вип. 23. – С. 234–241.
Дереш В. С. Джерельна база дослідження соціалізації дітей у сім’ї / В. С. Дереш // Педагогічний альманах : зб. наук. пр. / редкол.: В. В. Кузьменко (голова) [та ін.]. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2015. – Вип. 25. – С. 299–306.
Дереш В. С. Использование методов воспитания при формировании личности в семье / В. С. Дереш // Вестник по педагогике и психологии Южной Сибири : науч. журн. / редкол.: Л. Ф. Чупров (гл. ред.) [и др.]. – М. ; Черногорск : Изд-во Букстрим, 2014. – № 3. – С. 6–12.
Дереш В. С. Сім’я як середовище формування особистості в Україні другої половини ХХ століття / В. С. Дереш // Международный научный альманах. – Таганрог ; Херсон : Издатель Ступин С. А., 2014. – Вып. 2 (20). – С. 29–34.
Дереш В. С. Опікунсько-виховна діяльність державних органів та освітніх закладів УРСР в 50-60-ті роки ХХ століття / Н. В. Слюсаренко, В. С. Дереш // Rozwój ukraińskiej i polskiej oświaty i myśli pedagogicznej (XIX-XXI w.). T. 4. Teoria i praktyka pedagogiki opiekuńczej w Ukrainie i Polsce (ХІХ–ХХІ w.) : зб. наук. пр. / за ред.: Д. Герцюка, І. Мищишин. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2014. – С. 24–33.
Дереш В. С. Зміни соціалізаційного впливу сімї на формування дитини в Україні другої половини ХХ століття / В. С. Дереш // Вісник Чернігівського нац. пед. ун-ту імені Т. Г. Шевченка / гол. ред. Носко М. О. – Чернігів: ЧНПУ, 2015. – Вип. 124. – С. 261–265.

Опубліковані праці апробаційного характеру

Дереш В. С. Робота школи з батьками учнів як основа вітчизняного сімейного виховання (50-ті роки ХХ століття) / В. С. Дереш // Годичные научные чтения : материалы докладов ежегодных научных чтений преподавателей, аспирантов, магистрантов (Таганрог–Сочи, 4–5 февр. 2014 г.). – Таганрог : Изд-ль А. Н. Ступин, 2014. – С. 41–49.
Дереш В. С. Вплив соціальних інститутів на сімейне виховання підростаючого покоління у вітчизняному просторі 60-х років ХХ століття / В. С. Дереш // Психолого-педагогічне забезпечення професійної підготовки фахівців технічного, економічного та гуманітарного профілю : матеріали Всеукр. наук.-пед. конф., (Херсон, 18 берез. 2014 р.) / за заг. ред. В. Г. Бутенка. – Херсон : ФОП Грінь Д. С., 2014 – С. 43–46.
Дереш В. С. Особливості сімейного виховання в Україні (70-ті роки ХХ століття) / В. С. Дереш // Pytania. Odpowiedzi. Hipotezy: nauka XXI stulecie : zbior raportow naukowych, (Warszawa, 30.05.2014 – 31.05.2014). – Warszawa : Wydawca «Diamond trading tour», 2014. – Str. 44–48.
Дереш В. С. Сімейне виховання як фактор соціалізації особистості / В. С. Дереш // Психолого-педагогічні засади діяльності фахівця: історія, теорія, практика : матеріали ІІ Міжнар. наук.-пед. конф., (Херсон, 18–19 верес. 2014 р.) / за ред.: В. В. Кузьменка, Н. В. Слюсаренко. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2014. – С. 51–55.
Дереш В. С. Вплив батьківської позиції на особистісне становлення дитини / В. С. Дереш // Педагогические основы становления субъектности в образовательном пространстве: проблема, поиск, решение : материалы ІІІ Междунар. науч.-практ. конф., (Биробиджан, 29 октяб. 2014 г.) / под ред. Р. К. Серёжниковой. – Биробиджан : ФГБОУ ВПО «ПГУ им. Шолом-Алейхема», 2014. – С. 278–281.
Дереш В. С. Вплив сім’ї і школи на соціалізацію дітей у другій половині ХХ століття / В. С. Дереш // Актуальні проблеми сучасних історико-педагогічних досліджень шкільної освіти : матеріали ХІV Всеукр. іст.-пед. наук.-практ. конф., (Київ, 14 листоп. 2014 р.). – К. : Інститут педагогіки НАПН України, 2014. –
С. 18–19.
Дереш В. С. Г.С. Костюк про проблеми формування і розвитку дитини в сім’ї та суспільному середовищі / В. С. Дереш // Г. Костюк – видатний психолог сучасності: ідеї, пошуки, перспективи : матеріали обл. пед. читань, (Херсон, 27 листоп. 2014 р.) / за ред.: В. В. Кузьменка, Н. В. Слюсаренко, І. В. Воскової. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2014. – С. 47–51.
Дереш В. С. Форми соціально-педагогічної роботи з сім’єю: історія і сьогодення / В. С. Дереш // Формы и методы социальной работы в различных сферах жизнедеятельности : материалы ІІІ Междунар. науч.-практ. конф., (Улан-Удэ, 9–10 декаб. 2014 г.) / отв. ред. Ю. Ю. Шурыгина. – Улан-Удэ : Изд-во ВСГУТУ, 2014. – С. 78–79.
Дереш В. С. Соціалізація дитини в сім’ї в період державотворення незалежної України / В. С. Дереш // Відносини між батьками і дітьми: проблеми та шляхи їх розв’язання : матеріали міжвузів. наук.-практ. конф., (Хмельницький, 25 лют. 2015 р.) / за ред. Н. В. Казакової. – Хмельницький : ФОП «О. М. Казаков», 2015. – С. 17–21.

Опубліковані праці, які додатково відображають

наукові результати дисертації

Дереш В. С. Соціокультурна сутність вітчизняних моделей виховання дітей в сім’ї / В. С. Дереш // Інсайт : зб. наук. пр. студ., асп. та молодих вчених / редкол.: І. В. Шапошникова, О. Є. Блинова [та ін.]. – Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. – С. 79–84.
Дереш В. С. Соціокультурне виховне середовище сім’ї / В. С. Дереш // Сучасні тенденції психологічного розвитку сім’ї : зб. наук. пр. – Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. – Ч. І. – С. 116–122.
Дереш В. С. Соціалізаційний вплив сім’ї на формування дитини : метод. рек. до спецкурсу «Соціалізація дитини в сім’ї» для студентів ОКР «бакалавр» напряму підготовки 6.010106 Соціальна педагогіка денної і заочної форм навчання / В. С. Дереш. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2015. – 87 с.

АНОТАЦІЇ

Дереш В. С. Соціалізаційний вплив сім’ї на формування дитини в соціокультурному вимірі (друга половина ХХ століття). – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка. – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Умань, 2015.

Дисертація присвячена актуальній проблемі соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини в соціокультурному вимірі другої половини ХХ століття.

На основі аналізу психологічної, педагогічної, соціологічної літератури встановлено, що у наукових джерелах висвітлюються питання, пов’язані з визначенням сутності сім’ї, розкриттям її функцій – напрямів діяльності, які детермінують соціальний статус і соціальну роль сім’ї.

З’ясовано способи надання сім’ї соціально-педагогічної підтримки, підвищення педагогічної культури батьків як важливого фактора посилення ефективності соціалізаційного впливу на формування дитини у другій половині
ХХ століття.

Уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження. Обґрунтовано тенденції соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у соціокультурному вимірі другої половини ХХ століття: обмеження соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини (1950–1966 рр.); регулювання соціалізаційного впливу сім’ї (1967–1983 рр.); поступове посилення соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини (1984–1999 рр.).

Здійснено аналіз змісту і засобів соціально-педагогічної підтримки соціалізаційного впливу сім’ї на формування дитини у заявлений період.

Ключові слова: сім’я, соціалізаційний вплив, соціокультурний вимір, формування дитини, друга половина ХХ століття.

Дереш В. С. Социализационное влияние семьи на формирование ребенка в социокультурном измерении (вторая половина ХХ века). – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 – социальная педагогика. – Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины, Умань, 2015.

Диссертация посвящена актуальной проблеме социализационного влияния семьи на формирование ребенка в социокультурном измерении второй половины ХХ века.

На основе анализа научной литературы раскрыто состояние изученности проблемы в историко-педагогической, социально-педагогической, педагогической, психологической, социологической литературе. Уточнен понятийно-категориальный аппарат исследования («социализация», «семейное воспитание», «семейная социализация», «социализационное влияние семьи на формирование ребенка», «социокультурное измерение»). Охарактеризованы тенденции (ограничение социализационного влияния семьи на формирование ребенка; регулирование социализационного влияния семьи на формирование ребенка; усиление социализационного влияния семьи на формирование ребенка) и определены факторы, которые обуславливали характер социализационного влияния семьи на формирование ребенка в социокультурном измерении второй половины ХХ века. Проанализированы содержание и средства социально-педагогической деятельности, направленной на повышение эффективности социализационного влияния семьи на формирование ребенка в заявленный период.

Ключевые слова: семья, социализационное влияние, формирование ребенка, социальное измерение, вторая половина ХХ века.

Deresh V. S. Socialization influence of the family on the child’s formation in
a sociocultural dimension (second half of the 20^th century). – Manuscript.

Scientific thesis for the degree of the Candidate of Pedagogical Sciences in specialty 13.00.05 – Social Pedagogy. – Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman, 2015.

The thesis is devoted to the issue of socialization influence of the family on the childs’ formation in a sociocultural dimension of the second half of the 20^th century.

Based on the analysis of psychological, pedagogical, sociological literature it was found that scientific sources highlighted the issues associated with determining the nature of the family, its functions – activities directions that determine the social status and social role of the family (reproductive, economic, financial, recreational / spiritual communication, educational, socialization, primary social control), types of family of its socialization capacity, allocation and characteristic of family socialization agents (parents, siblings, relatives).

It was revealed that a significant amount of research were devoted to studying of the educational potential of the family, determination of its capabilities, the conditions of family educational function implementation, the nature of the system of interpersonal relations. Theoretical grounding of components of families’ educational potential has been made. The factors that influence components improvement and rising the efficient implementation have been analyzed.

The ways of providing families with social and educational support have been defined. The fact of improvement of parents’ pedagogical culture as an important factor in enhancing the efficiency of socialization influence on the child’s formation in the second half of the 20^th century has been revealed. Attraction of parents to cooperate with the school, creation of university of pedagogical knowledge for parents, councils of assistance families and schools in children’s education, public councils at enterprises, institutions and organizations have been studied.

Trends of the family socialization influence on the child’s formation in the sociocultural dimension of the second half of the 20^th century have been grounded.

Key words: family, socialization influence, sociocultural dimension, child’s formation, the second half of the 20^th century.