Автореферат

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

 
 

МАСЛЮК КАТЕРИНА АНАТОЛІЇВНА

 
 

УДК (378.03+378.091.8) (043.3)

 
 

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТІСНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ВНЗ У ПОЗААУДИТОРНІЙ РОБОТІ

 
 

13.00.07 – теорія і методика виховання

 

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

 кандидата педагогічних наук

 
 

Умань – 2016

 

Дисертацією є рукопис.

 

Робота виконана в Уманському державному педагогічному університеті
імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник –           Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Коберник Олександр Миколайович, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, завідувач кафедри педагогіки та освітнього менеджменту.   доктор педагогічних наук, професор Тернопільська Валентина Іванівна, Київський університет імені Бориса Грінченка, Гуманітарний інститут, професор кафедри теорії та історії педагогіки;   кандидат педагогічних наук Остапчук Наталія Олександрівна, Рівненський державний гуманітарний університет, доцент кафедри інформаційно-комунікаційних технологій та методики викладання інформатики.

 

Захист відбудеться «22» червня 2016 р. об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 74.053.02 в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за адресою: 20300, м. Умань, вул. Садова, 2.

 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці та на сайті Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини за адресою: 20300, м. Умань, вул. Садова, 2.

Автореферат розісланий «22» травня 2016 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                     Н. І. Ревнюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформаційні процеси, що відбуваються в українському суспільстві, висувають на одне з перших місць проблему готовності людини до свідомого вибору власної життєвої позиції, активної її реалізації як у повсякденному житті, так і в процесі професійної діяльності. Оскільки сьогодні особистість перебуває у складній соціокультурній ситуації, актуалізується необхідність не лише трансляції їй культурних норм і готового знання,
а й виховання особистості, здатної орієнтуватися у складному соціокультурному просторі, формувати власну систему культурних цінностей, ефективно реалізувати «Я-концепцію». Тобто йдеться про особистість, яка самовизначилася.

Культура самовизначення – це усвідомлення людиною себе суб’єктом власного життя в межах певної культури, її цінностей, визначення своєї позиції та спрямування на досягнення визначених цілей.

Важливість формування у студентів вищих педагогічних навчальних закладів культури особистісного самовизначення полягає у тому, що це дозволить їм володіти рівновагою внутрішнього світу, адекватно ставитися до життя, виховувати відповідні якості та властивості у своїх учнів, формувати в них упевненість у власних силах. Практика засвідчує, що значна кількість студентів педагогічних ВНЗ не впевнені у правильності зробленого професійного вибору, надає перевагу пасивній споживацькій позиції, відмовляється від самовдосконалення та ефективної самореалізації у сфері майбутньої професійно-педагогічної діяльності.

Розв’язання означеної проблеми базується на законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад».

Проблема самовизначення, окреслення його характерних ознак привертає увагу дослідників різних галузей науки.

У контексті філософії (І. Бердяєв, В. Віндельбанд, Г. Гегель, С. Гессен, І. Кант, С. К’єркегор, І. Лосський, М. Мамардашвілі, Ж.–П. Сартр, В. Соловйов, Л. Фейєрбах, С. Франк та ін.) самовизначення вважають основним механізмом набуття людиною свободи, розв’язання проблеми співвідношення обов’язку, відповідальності та автономності.

З позицій культурології проблему самовизначення розглядали Н. Буланкіна, В. Дерябіна, Ю. Дерябін, М. Коськов, Є. Соколов та ін.

Як соціокультурний феномен самовизначення досліджували К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, Г. Андреєва, А. Мудрик, А. Брушлинський, О. Леонтьєв, А. Петровськй, С. Рубінштейн та ін., які обґрунтували важливість його для формування та розвитку особистості в певних соціокультурних обставинах.

Педагогічні аспекти самовизначення характеризували в контексті діалогу культур (Н. Баланкіна, М. Богомолова, Г. Дмитрієв, Н. Остапчук, П. Сисоєв, В. Тернопільська); педагогічний супровід процесу самовизначення особистості досліджували О. Александрова, О. Газман, М. Губанова, О. Коберник, Т. Кравченко, Н. Крилова, А. Мурасова, М. Рожков та ін.

У наукових джерелах представлено вагомі дослідження різних типів самовизначення: ціннісного (Т. Жук, Д. Кисельов, О. Кривцова, В. Юсова); життєвого (С. Горчинський, Т. Мартинова, Н. Морозова, О. Панкова, Т. Сапожникова, В. Шадриков), сенсожиттєвого (Д. Леонтьєв), культурного (Н. Буланкіна, Н. Крилова, А. Мурасова, П. Сисоєв, Є. Соколов), соціокультурного (О. Малахова), професійного (М. Дубінка, М. Чобітько).

Дослідники, які вивчали процес виховання студентів (О. Бартків, Т. Буяльська, Т. Волковницька, Ю. Залеська, О. Зикова, А. Казьмерчук, В. Коваль, Є. Лопаткін), вважають, що необхідно посилати увагу до позааудиторної роботи, яка сприяє оволодінню важливими для особистісного та професійного зростання якостями, властивостями, ціннісними пріоритетами, практичними вміннями.

Незважаючи на спроби розвідати проблему формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ, вона залишається недостатньо дослідженою не лише у теоретичному, а й практичному аспекті. Аналіз наукових досліджень засвідчив, що в сучасному виховному процесі у ВНЗ недостатньо використовують потенціалу позааудиторної роботи, а науково-педагогічні працівники недостатньої уваги приділяють формуванню культури особистісного самовизначення студентів. У ході вивчення наукових джерел та практики організації освітньо-виховного середовища педагогічних ВНЗ встановлено суперечності між:

–  нагальною потребою сформувати особистість з високим рівнем культури особистісного самовизначення та браком науково обґрунтованих педагогічних стратегій реалізації цього завдання;

–  запровадженням культурологічних засад у систему вищої педагогічної освіти та недостатньою розробленістю шляхів їх реалізації в навчально-виховному процесі;

–  вагомими можливостями позааудиторної діяльності для підвищення рівня культури особистісного самовизначення студентів та відсутністю відповідного змістового та методичного забезпечення для її формування.

Актуальність, недостатня наукова розробленість проблеми, необхідність розв’язання наявних суперечностей зумовили вибір теми дослідження – «Формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ у позааудиторній роботі».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки та освітнього менеджменту Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини «Формування компетентного вчителя в умовах освітнього середовища педагогічного вищого навчального закладу» (державний реєстраційний номер 0111U007536). Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 3 від 28.10.2013 р.) й узгоджена рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук України (протокол № 9 від 26.11.2013 р.)

Мета дослідження – на основі теоретичного узагальнення досліджуваної проблеми і вивчення виховної практики обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ у позааудиторній роботі.

Гіпотеза дослідження. Ефективність формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ у позааудиторній роботі зростатиме на основі науково обґрунтованих педагогічних умов: оптимізація діяльності інституту кураторів академічних груп; розроблення та впровадження змістового та організаційно-методичного забезпечення; залучення студентів до практичної професійно-педагогічної діяльності.

Відповідно до мети й гіпотези сформульовано такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан дослідження проблеми формування культури особистісного самовизначення та уточнити сутність ключових понять.
2. Розкрити особливості формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ у позааудиторній роботі.
3. Визначити критерії, показники і схарактеризувати рівні сформованості культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ.
4. Обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ у позааудиторній роботі.

Об’єкт дослідження – процес особистісного самовизначення студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних вишів у позааудиторній роботі.

Для вирішення визначених завдань використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження:  теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення філософської, психологічної, педагогічної літератури) – для формулювання об’єкта, предмета, гіпотези, мети та завдань дослідження, уточнення ключових поняття; систематизація, узагальнення теоретичних та емпіричних даних для розроблення основних підходів до організації позааудиторної роботи зі студентами, обґрунтування педагогічних умов формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних вишів у позааудиторній роботі;  емпіричні: діагностичні (анкетування, бесіди, тестування, безпосереднє та опосередковане спостереження) – для накопичення емпіричних даних; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) для визначення рівнів сформованості культури особистісного самовизначення студентів, доведення доцільності розроблених педагогічних умов формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ у позааудиторній роботі; статистичні: методи математичної статистики – для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, встановлення їх вірогідності.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальну роботу виконано на базі Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. До участі в дослідженні було залучено 348 студентів, з яких контрольної (178 осіб) та експериментальної груп (170 осіб),
а також 56 викладачів-кураторів академічних груп педагогічних університетів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

–  вперше обґрунтовано педагогічні умови формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних вищих навчальних закладів у позааудиторній роботі (оптимізація діяльності інституту кураторів академічних груп; розроблення та впровадження змістового та організаційно-методичного забезпечення; залучення студентів до практичної професійно-педагогічної діяльності); визначено критерії (когнітивний, емоційно-ціннісний, регулятивно-діяльнісний), схарактеризовано рівні (високий, середній, низький) сформованості культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ;

–  уточнено сутність понять: «особистісне самовизначення», «культура особистісного самовизначення студентів», «формування культури особистісного самовизначення студента у позааудиторній роботі»;

–  подальшого розвитку набули зміст, форми і методи формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ у позааудиторній роботі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та впровадженні у навчально-виховний процес педагогічних ВНЗ комплексної методики педагогічного діагностування рівнів сформованості культури особистісного самовизначення студентів; програми семінару «Школа куратора», програми виховних годин «Східцями культури особистісного самовизначення», програми тренінгу особистісного зростання, додаткової програми педагогічної практики «Культура особистісного самовизначення в контексті професійно-педагогічної діяльності».

Матеріали та висновки дослідження можна використовувати у вищих педагогічних навчальних закладах для розширення змісту курсів «Педагогіка вищої школи», «Теорія і методика виховання», «Методика виховної роботи у ВНЗ», під час розробки програм з організаційно-методичного забезпечення позааудиторної роботи педагогічних університетів, підготовки методичних посібників для вищої школи, а також у системі післядипломної педагогічної освіти.

Наукові положення та результати дослідження впроваджено у навчально-виховних процес Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка № 1210 від 17.11.2015 р.), ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (довідка № 1130 від 12.11.2015 р.), Житомирського державного університету
імені Івана Франка (довідка № 381/1 від 10.11.2015 р.), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 3158/01 від 16.11.2015 р.).

Особистий внесок здобувача. У посібнику «Педагогічна практика студентів-філологів» (2014, співавтори В. О. Коваль, Л. П. Пархета) дисертантом здійснено систематизований опис педагогічних практик студентів-філологів, а також запропоновано додаткову програму педагогічної практики «Культура особистісного самовизначення в контексті професійно-педагогічної діяльності» (автор. стор. 14–20; 41–55); у навчально-методичному посібнику «Методика проведення виховних заходів» (2015, співавтори А. В. Добридень, Н. А. Коломієць, В. В. Макарчук, І. Г. Резніченко) автором представлено комплексну методику педагогічного діагностування рівнів сформованості культури особистісного самовизначення студентів (автор. стор. 41–80); у навчально-методичному посібнику «Методика навчання української мови у загальноосвітніх навчальних закладах» (2015, співавтор В. О. Коваль) автором охарактеризовано особливості формування культури особистісного самовизначення студентів-філологів (автор. стор. 27–61).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях різних рівнів: міжнародних – «Тарас Шевченко в культурному мегапросторі: історична постать, віхи творчості, дискурс» (Умань, 2014); «Сучасні інформаційні технології та інновації методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми» (Вінниця, 2014); «Наукові дослідження: теорія та практика» (Умань, 2014); «Основні напрями підготовки сучасного вчителя: глобалізація, стандартизація, інтеграція» (Умань, 2014); «Сучасна освіта: методологія, теорія, практика» (Київ, 2014); «Сучасні технології викладання гуманітарних дисциплін: тенденції та перспективи» (Вінниця, 2014); «Мовна компетенція як основа для професійного та соціального успіху в Європі» (Хмельницький, 2015); всеукраїнських – «Українська мова: вчора, сьогодні, завтра в Україні і в світі» (Київ, 2013); «Актуальні проблеми підготовки майбутніх учителів початкової школи в умовах гуманізації вищої школи» (Хмельницький, 2014); «Українознавчий вимір творчості Тараса Шевченка» (Умань, 2014); «Актуальні проблеми підготовки сучасного вчителя» (Умань, 2014); «Розвиток національно-мовної особистості в умовах неперервної освіти: надбання, реалії, перспективи» (Умань, 2014); «Слов’янська філологія: історія, сьогодення, перспективи» (Умань, 2014); «Виховний потенціал сучасної освіти: теоретичні засади та практичні досягнення» (Київ, 2015); «Формування мовної особистості в контексті багатоступеневої національної освіти» (Умань, 2015); «Формування наукової парадигми лінгвістики: основні аспекти та чинники» (Миколаїв, 2015); «Розвиток національно-мовної особистості в умовах неперервної освіти: надбання, реалії, перспективи» (Умань, 2015); «Мовна особистість студента в проспекції сучасної лінгводидактики» (Миколаїв 2015); «Антропоцентрична скерованість сучасної наукової лінгвістичної парадигми» (Миколаїв, 2016); науково-методичних семінарах: – «Діалектна лексикологія, лексикографія, граматика» (Умань, 2013); «Організаційно-методична система формування граматичної компетентності майбутніх вчителів-філологів» (Умань, 2013); «Синергетика рідної мови як вияв людського духу (за Ф. С. Бацевичем)» (Умань, 2014); «Проблема професійної підготовки студентів-філологів (засвоєння лінгвістичної та лінгводидактичної термінології)» (Умань, 2014); «Формування мовної особистості в контексті багатоступеневої національної освіти» (Умань, 2014); «Формування читацької компетенції учнів основної та старшої школи» (Умань, 2014); «Олександр Потебня: сучасний погляд (до 180-ї річниці від дня народження О. О. Потебні)» (Умань, 2015). Результати дослідження обговорювали на засіданнях кафедри педагогіки та освітнього менеджменту і науково-дослідної лабораторії педагогічної компетентності Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Публікації. Основні наукові положення й результати дослідження викладено у 20 (16 одноосібних) публікаціях: з них 7 відображають основні наукові результати, 5 – апробаційного характеру, 8 – додатково відображають результати дисертації.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (273 найменування, з них 7 – іноземними мовами), 13 додатків на 69 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 272 сторінки, з них 202 сторінки – основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет наукового пошуку; сформульовано гіпотезу, методи дослідження; розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про впровадження, апробацію результатів дослідження, кількість публікацій, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні засади формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ» – проаналізовано стан розробленості досліджуваної проблеми в науковій літературі, визначено сутність ключових понять дослідження, розкрито специфіку формування культури особистісного самовизначення студентів вищих педагогічних навчальних закладів у позааудиторній роботі.

У ході аналізу наукових праць з теми дослідження встановлено, що проблема самовизначення досліджується на міждисциплінарному рівні. Її вивчали філософи (М. Бахтін, О. Кармазіна), які самовизначення вважали становленням справжньої людини, що відбувається завдяки осягненню нею буття, усвідомленню сенсу життя як найвищої мети, здійсненню цього сенсу у теперішньому для досягнення майбутнього; соціологи (Д. Константиновський, О. Меренков, А. Онипко, О. Пушкарьова) розглядали самовизначення як основний інструмент соціалізації особистості, визначення нею свого місця в соціумі, процес залучення індивіда до різних сфер життєдіяльності суспільства; психологи і педагоги (К. Абульханова-Славська, М. Гінзбург, О. Дробот, Є. Клімов, Г. Ніков, С. Рубінштейн, В. Сафін) акцентували на необхідності формування внутрішнього та зовнішнього «Я» людини у процесі її самовизначення.

Зарубіжні дослідники сутність самовизначення розглядають у контексті теорії ідентичності (Е. Еріксон), концептуальних ідей законів наслідування (Г. Тард), позитивістської соціології (Е. Дюркгейм), суб’єктивного ідеалізму (В. Дильтей), британської соціологічної школи (Г. Спенсер), екзистенціалізму (Е. Фромм), символічного інтеракціонізму (І. Гоффман, Дж. Мід, Ю. Хабермас), гуманістичної психології (А. Адлер).

Враховуючи тлумачення поняття «самовизначення» з позицій філософії, соціології, психології та педагогіки, визначаємо його як вільний вибір людиною своєї долі, відносно самостійний етап соціалізації, сутність якого полягає у формуванні в індивіда усвідомлення мети і сенсу життя, готовності до самостійної життєдіяльності з урахуванням своїх бажань, якостей, можливостей і вимог суспільства.

Проблема самовизначення актуальна для студентів, особистісна ідентифікація яких є нестійкою, характеризується підвищеною лабільністю та реактивністю до соціокультурних ситуацій, непродуктивними типами поведінки, посиленням вимогливості до інших з одночасним зниженням вимогливості до себе, пасивним ставленням до життя, невпевненістю у своїх силах, тривожністю (Т. Жук, Т. Мартинова, В. Мухина).

З’ясовано, що вагомі ресурси для формування та розвитку студентів закладені у позааудиторній роботі вищих педагогічних навчальних закладів, у межах якої створено сприятливі умови для відпрацювання різних стратегій поведінки та діяльності; забезпечено поєднання педагогічного впливу з ініціативою і самодіяльністю студентів, реалізацію принципів вибору і добровільності, запровадження різноманітних форм і методів виховної роботи; актуалізуються процеси самоефективності, самовдосконалення, самостійності та самореалізації (Д. Гугін, О. Єгорова, О. Зикова, Т. Іванайська, В. Коваль, О. Ковальчук, І. Репко, Н. Холод).

Поняття «позааудиторна робота» трактуємо як специфічний вид діяльності, що базується на принципах вільного вибору, самоосвіти, добровільності, імітації основних сфер праці майбутнього фахівця, яка здійснюється шляхом спеціально організованих і цілеспрямованих різноманітних освітніх та виховних впливів, які реалізуються поза заняттями.

У контексті проблеми самовизначення «особистістю» вважаємо носія морального обов’язку, предметно-перетворювальної діяльності, здатного до самодетермінації, самовизначення, саморозвитку, самоорганізації, спроможного демонструвати вільне волевиявлення та стверджувати своє неповторне «Я» (Б. Братусь, Б. Зейгарник, В. Столін).

Особистісне самовизначення розглядають як змістове конструювання людиною свого життєвого поля, що містить як сукупність індивідуальних життєвих сенсів, так і простір реальної дії (М. Гінзбург); усвідомлення та побудова особистістю себе на основі своїх внутрішніх ресурсів, формування особистісних цінностей і визначення свого місця у фаховій діяльності, суспільстві, житті (О. Дробот); здатність індивіда діяти відповідно до своїх внутрішніх цінностей, які водночас є цінностями групи (А. Петровський).

Отже, особистісне самовизначення – це усвідомлення себе щодо вироблених у суспільстві (і прийнятих конкретною людиною) критеріїв становлення особистості (самооцінка, рівень домагань, життєві цілі та цінності, самопізнання) з подальшим використанням механізмів реалізації (особистісні сенси, життєві плани, цілі, мотиви, цінності) на основі цих критеріїв.

За всієї багатоманітності визначень культури, встановлено деякі стійкі погляди на її сутність: традиційне уявлення про неї як сукупність створених людиною матеріальних і духовних цінностей; історично визначений спосіб ставлення людини до природи, суспільства, самої себе, у процесі якого вона оволодіває створеною раніше культурою, розпредмечує її, продукуючи нове на основі здобутих знань, умінь і здібностей, засвоєних і визнаних цінностей (Є. Бистрицький, А. Запесоцький, Л. Ричкова). Культура охоплює етичні та моральні норми, моральні принципи, духовні цінності та ідеали, які стають важливими орієнтирами для культурного самовизначення як соціуму загалом, так і окремої особистості зокрема.

Узагальнюючи думки дослідників поняття «культура»,тлумачимо його як досягнення особистістю певної гармонії, що залучає її до суспільного життя та праці, створює особистісний психологічний комфорт, охоплює знання, вміння, ціннісні орієнтації, потреби і виявляється в характері її спілкування і творчої діяльності.

Поняття «культура особистісного самовизначення студента» розглядаємо як інтегративне утворення, що охоплює уявлення студента про себе, свої здібності та можливості, цілі, плани на майбутнє та способи їх досягнення, сукупність інтеріоризованих цінностей (свобода, відповідальність, активність), норм, правил, які зумовлюють певну спрямованість діяльності, забезпечуючи досягнення бажаної мети.

Формування культури особистісного самовизначення розуміємо як цілеспрямований процес забезпечення здатності особистості здійснювати важливий ціннісний вибір, визначати своє місце в різних сферах життєдіяльності, успішно реалізувати життєві плани, встановлювати стійкі і конструктивні стосунки з навколишнім світом завдяки глибокому самопізнанню, усвідомленню своєї індивідуальності, яка відкрита до діалогу з іншими людьми на засадах культурних норм і цінностей.

Формування культури особистісного самовизначення студентів вищих педагогічних навчальних закладів у позааудиторній роботі характеризуємо як цілеспрямований процес забезпечення здатності особистості здійснювати ціннісний вибір, визначати своє місце в різних сферах життєдіяльності, успішно реалізувати життєві плани, налагоджувати стійкі і конструктивні стосунки з навколишнім світом завдяки глибокому самопізнанню, усвідомленню своєї індивідуальності, що здійснюється шляхом спеціально організованих і цілеспрямованих різноманітних видів і форм роботи освітнього та виховного характеру, які проводяться зі студентами поза заняттями.

У другому розділі – «Діагностика сформованості культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ» – схарактеризовано критерії, показники та рівні сформованості культури особистісного самовизначення студентів вищих педагогічних навчальних закладів; представлено методику її діагностики, здійснено аналіз сформованості культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ.

Для аналізу та оцінювання кількісно-якісних характеристик сформованості культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ визначено такі критерії: когнітивний, емоційно-ціннісний, регулятивно-діяльнісний. Показниками когнітивного критерію стали: знання студента про себе, свої властивості та способи їх удосконалення, уявлення про культурні цінності (свободу, відповідальність, активність) та усвідомлення важливості їх дотримання:емоційно-ціннісного критерію: прагнення пізнати самого себе, ставлення до самого себе та до культурних цінностей (свободи, відповідальності, активності), орієнтація на самовдосконалення та активну особистісну позицію. Показниками регулятивно-діяльнісного критерію є: вміння самовдосконалюватися, дотримуватися культурних цінностей (свободи, відповідальності, активності)), здатність до рефлексії, вміння здійснювати вибір, виявляти активність у досягненні поставленої мети.

На основі визначених критеріїв та їх показників охарактеризовано три рівні сформованості культури особистісного самовизначення студентів: високий, середній, низький.

Високий рівень. Ґрунтовні знання про себе, свої якості та способи їх удосконалення, чіткі уявлення про культурні цінності (свободу, відповідальність, активність), усвідомлення важливості їх дотримання; свідоме прагнення пізнати самого себе, стійке позитивне ставленням до самого себе та культурних цінностей (свободи, відповідальності, активності), чітка зорієнтованість на самовдосконалення та активну особистісну позицію; постійне самовдосконалення, дотримання культурних цінностей (свободи, відповідальності, активності), добре розвинена здатність до рефлексії, вміння здійснювати вибір, виявляти активність у досягненні поставленої мети.

Середній рівень. Несистематизовані знання про себе, свої якості та способи їх удосконалення, загальне уявлення про культурні цінності (свободу, відповідальність, активність), загальне усвідомлення важливості їх дотримання; прагнення пізнати самого себе, ставлення до самого себе та до культурних цінностей (свободи, відповідальності, активності) має нестійкий характер, може набувати негативного забарвлення, ситуативна зорієнтованість на самовдосконалення та активну особистісну позицію; самовдосконалення та дотримання культурних цінностей (свободи, відповідальності, активності) часом позначені прагматичністю, фрагментарне володіння здатністю до рефлексії; вміння робити вибір, виявляти активність у досягненні поставленої мети потребують зовнішнього стимулювання.

Низький рівень. Фрагментарні знання про себе, свої якості та способи їх удосконалення, несистематизовані уявлення про культурні цінності (свободу, відповідальність, активність), недостатнє усвідомлення важливості їх дотримання; відсутність прагнення пізнати самого себе, ставлення до самого себе та до культурних цінностей (свободи, відповідальності, активності) має здебільшого негативний характер, відсутність зорієнтованості на самовдосконалення та активну особистісну позицію, вміння самовдосконалюватися та дотримуватися культурних цінностей (свободи, відповідальності, активності), недостатнє володіння здатністю до рефлексії, відсутність уміння здійснювати вибір, виявляти активність у досягненні поставленої мети навіть за наявності зовнішнього стимулювання.

Для проведення констатувального етапу експерименту визначено експериментальну (170 студентів) та контрольну (178 студентів) групи.

Діагностика рівнів сформованості культури особистісного самовизначення студентів проводилася за допомогою комплексу взаємопов’язаних методів і методик: тест «Чи знаю я себе», авторська анкета-тест «Цінності культури особистісного самовизначення», метод керованої проекції (О. Кузнецова), тест «Готовність до саморозвитку» (В. Павлов), тест-опитувальник самоставлення (В. Столін, С. Пантелєєв), методика «Потреба в досягненні» (Ю. Орлов), тест сенсожиттєвих орієнтацій (Д. Леонтьєв), «Методика життєвого призначення» (О. Мотков), «Діагностика прийняття інших» (В. Фей), «Методики діагностики соціально-психологічних настановлень особистості у мотиваційно-потребнісній сфері» (О. Потьомкіна), «Діагностика самоактуалізації особистості», методика вивчення афілітації, «Діагностика рівня рефлексивності» (А. Карпов), методика «Психологічна культура особистості» (О. Мотков).

У ході пілотажного дослідження з’ясовано, що більшість кураторів академічних груп не приділяють належної уваги формуванню у студентів культури особистісного самовизначення. Водночас деякі куратори вважають, що зміст позааудиторної роботи повинен містити не лише професійну спрямованість, а й елементи культури особистісного самовизначення студентів, забезпечувати становлення їх як суб’єктів культури.

Кількісні та якісні результати дослідження дозволили встановити такі показники:  високий рівень сформованості культури особистісного самовизначення мають 10,3 % студентів ЕГ та 9,9 % студентів КГ; середній рівень – 49,5 % студентів ЕГ та 48,9 % студентів КГ; низький рівень – 40,2 % студентів ЕГ та 41,3 % студентів КГ.

Встановлено причини домінування середнього та низького рівнів сформованості культури особистісного самовизначення студентів: у вищих педагогічних навчальних закладах формуванню досліджуваного інтегративного утворення приділяють недостатньо уваги; взаємини між учасниками педагогічного процесу часто позначені суб’єкт-об’єктною спрямованістю, негативно впливаючи на оволодіння студентами необхідними знаннями, ціннісними орієнтаціями та практичними вміннями; немає чіткого у визначенні змісту, форм і методів позааудиторної роботи; недостатньо використовуються ресурси і можливості позааудиторної діяльності для проведення виховних заходів. Досі часто вона позначена рутинним характером, її зміст не відповідає запитам студентів, значна кількість яких байдуже ставиться до позааудиторних занять, не прагне долучатися до них.

У третьому розділі – «Педагогічні умови формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ у позааудиторній роботі» – обґрунтовано педагогічні умови формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ у позааудиторній роботі, розкрито зміст і процедуру формувального етапу експерименту, здійснено аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи.

На основі аналізу літературних джерел та результатів констатувального етапу експерименту обґрунтовано педагогічні умови формування культури особистісного самовизначення студентів вищих педагогічних навчальних закладів у позааудиторній роботі: оптимізація діяльності інституту кураторів академічних груп; розроблення та впровадження змістового та організаційно-методичного забезпечення; залучення студентів до практичної професійно-педагогічної діяльності.

Необхідність активізувати діяльність інституту кураторів академічних груп зумовлена тим, що куратор – це наставник, у сучасному розумінні менеджер, який використовує ресурси і внутрішній потенціал інших людей для досягнення конкретних цілей, підтримки культурного зростання студентів, формування в них певного досвіду, зокрема й того, що пов’язаний з культурою особистісного самовизначення. Цю педагогічну умову реалізовано за допомогою семінару для кураторів (програма «Школа куратора»), спрямованого на: ознайомлення із сутністю культури особистісного самовизначення; формами і методами його формування у студентів у процесі позааудиторної роботи; поєднання формування у студентів культури особистісного самовизначення з їхньою майбутньою професійною діяльністю; активізацію творчого потенціалу кураторів академічних груп. Увагу кураторів акцентували на важливості врахування під час планування та організації позааудиторної роботи таких аспектів: формування особистості відбувається на основі та в процесі її діяльності та спілкування з оточуючими; необхідності співвідносити зовнішній виховний вплив з індивідуальними особливостями студентів; вирішальний вплив на становлення особистості мають її потреби, мотиви та орієнтація на самовизначення.

Завдання семінару реалізовано за допомогою бесід, самостійного виконання кураторами пошукових завдань, написання статей, залучення до участі у круглих столах («Культура особистісного самовизначення сучасного студента: сутність, проблеми формування»), диспутах («Роль позааудиторної діяльності у прилученні студентів до норм і цінностей культури»), добору діагностичних методів та впровадження їх у практику.

Реалізацією другої педагогічної умови ‒ розроблення та впровадження змістового та організаційно-методичного забезпечення – передбачено розробку програми виховних годин «Східцями культури особистісного самовизначення» та програми тренінгу особистісного зростання. Програмою виховних годин передбачено розширення та поглиблення знань студентів про самих себе, свої якості та способи їх удосконалення, культурні цінності та важливість їх дотримання під час визначення особистісної позиції, здійснення вибору; формування у студентів прагнення пізнати себе, орієнтація їх на позитивне самоставлення, посилення інтересу до культурних цінностей, бажання виявляти активну особистісну позицію; розвиток умінь дотримуватися культурних цінностей у діяльності та стосунках з іншими людьми, здатності до рефлексії, вміння здійснювати вибір у проблемних ситуаціях, виявляти активність у досягненні поставленої мети.

У процесі роботи за програмою свою ефективність довели такі форми і методи: бесіди, творчі завдання («Простір можливостей», «Правила вибору рішень»), дискусії («Ти здатний бачити прекрасне тому, що це прекрасне міститься в тобі. Адже світ подібний до дзеркала, в якому кожен бачить своє відображення», «Живи з людьми так, щоб твої друзі не стали твоїми ворогами, а вороги – друзями»), диспути («Що більше визначає свободу людини – зовнішні обставини чи особистісні якості особистості»), ігрові методики (Візитка», «Адвокати і прокурори», «Автопортрет з тінню», «Знайди рішення», «Рятувальний човен»).

Робота за програмою тренінгу особистісного зростання проводилася за допомогою різноманітних вправ («Місток», «Який я є та яким хотів би бути», «Мій портрет у променях сонця», «Мої життєві плани», «Моя майбутня професія», «Долонька», «Крок до мети», «Мої бажання», «Сила мовлення»).

Залучення студентів до практичної професійно-педагогічної діяльності для активізації культури їх особистісного самовизначення відбувалося під час реалізації додаткової програми педагогічної практики «Культура особистісного самовизначення в контексті професійно-педагогічної діяльності» за такими напрямами: організаційно-педагогічна діяльність (узагальнення та систематизація знань про культуру особистісного самовизначення та способи її вияву в професійній діяльності; складання індивідуального плану підвищення культури особистісного самовизначення під час педагогічної практики) і самостійна дослідно-пошукова робота (визначення критеріїв діагностування та аналізу стану сформованості культури особистісного самовизначення у контексті професійної діяльності; вивчення умов забезпечення особистісного самовизначення учнів у базових школах; узагальнення результатів психолого-педагогічної діагностики; розширення суб’єктивного простору можливої дії у ситуаціях вибору шляхом розвитку рефлексивних умінь (уміння усвідомлювати власну професійну ситуацію як ситуацію вибору; вміння долати стереотипи щодо визначення можливих дій у ситуації вибору; вміння усвідомлювати цінності свободи, активності, відповідальності як орієнтири вибору можливих варіантів у суперечливих ситуаціях); розроблення заходів, спрямованих на підвищення культури особистісного самовизначення вчителя та учнів (уроки української та іноземної мов, виховні заходи); самостійне проведення розроблених заходів; рефлексія проведеної роботи; аналіз та узагальнення результатів виконання завдань додаткової педагогічної практики, підготовка їх до презентації і презентація під час підсумкових конференцій (у школі, в університеті).

Під час проведення контрольного зрізу проаналізовано кількісні значення рівнів сформованості культури особистісного самовизначення студентів контрольної й експериментальної груп, що дало змогу встановити відповідну динаміку показників (табл.).

Таблиця

Динаміка рівнів сформованості культури особистісного самовизначення студентів ЕГ та КГ педагогічних ВНЗ (у %)

 

Рівні	ЕГ			КГ
	До експерименту	Після експерименту	Динаміка	До експерименту	Після експерименту	Динаміка
Високий	10,3	35,5	+25,2	9,9	14,5	+4,6
Середній	49,5	51,0	+1,5	48,9	49,6	+0,7
Низький	40,2	13,5	-26,7	41,2	35,9	-5,3

Встановлено, що в ЕГ, де запроваджувалися педагогічні умови, у рівнях сформованості культури особистісного самовизначення студентів сталися помітні позитивні зміни. Кількість студентів, які мали високий рівень, збільшилася на 25,2 % і становила 35,5 % студентів (у КГ – 14,5 %); кількість студентів ЕГ із середнім рівнем збільшилась на 1,5 % і становила 51,0 % студентів (у КГ – 49,6 %); кількість студентів із низьким рівнем в ЕГ зменшилася на 26,7 % і становила 13,5 % студентів, тоді як у КГ – 35,9 % студентів.

Отже, результати проведеного експерименту засвідчили позитивну динаміку високого рівня сформованості культури особистісного самовизначення студентів ЕГ від початку формувального етапу експерименту до його завершення.

Вірогідність результатів дослідно-експериментальної роботи підтверджена за допомогою критерію Пірсона (c²). Відмінності у рівнях сформованості культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ не випадкові, а є наслідком впровадження визначених педагогічних умов.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено новий підхід до розв’язання проблеми формування культури особистісного самовизначення студентів вищих педагогічних навчальних закладів у позааудиторній роботі, що знайшло відображення в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці відповідних педагогічних умов.

Результати теоретичного й експериментального дослідження засвідчили досягнення його мети, вирішення поставлених завдань і є підставою для таких висновків:

1. Теоретичний аналіз проблеми засвідчив, що проблема самовизначення досліджується на міждисциплінарному рівні й пов’язана з вивченням різних типів самовизначення (особистісного, ціннісного, життєвого, сенсожиттєвого, культурного, морального, соціокультурного, професійного). Це атрибутивна властивість людини, яка забезпечує свідоме визначення способу свого буття, базуючись на засадах внутрішньої свободи, здійсненні вибору; сприйняття себе як повноцінної особистості, здатної реалізувати свої наміри і здібності; процес формування в індивіда усвідомленої мети і сенсу життя, готовності до самостійної життєдіяльності з урахуванням узгодження своїх бажань, якостей, можливостей та вимог, що висуваються з боку оточуючих і суспільства загалом; суб’єктивна активність людини, що передбачає здатність визначати та здійснювати власні життєві та професійні плани. Розкрито сутність ключових понять дослідження: «самовизначення», «особистість», «особистісне самовизначення», «культура», «культура особистісного самовизначення».

Самовизначення трактуємо як вільний вибір людиною своєї долі, відносно самостійний етап соціалізації, сутність якого полягає у формуванні в індивіда усвідомлення мети і сенсу життя, готовності до самостійної життєдіяльності на основі співвіднесення своїх бажань, наявних якостей, можливостей і вимог, які висуваються суспільством. У контексті проблеми самовизначення під поняттям «особистість» розуміємо носія морального обов’язку, предметно-перетворювальної діяльності, який здатний до самодетермінації, самовизначення, саморозвитку, самоорганізації, що має можливість вільного волевиявлення, ствердження свого неповторного «Я».

Особистісне самовизначення – це усвідомлення себе щодо вироблених у суспільстві (і прийнятих конкретною людиною) критеріїв становлення особистості (самооцінка, рівень домагань, життєві цілі та цінності, самопізнання) з подальшим використанням механізмів реалізації (особистісні сенси, життєві плани, цілі, мотиви, цінності) на основі цих критеріїв.

Культуру особистісного самовизначення студента розглядаємо як інтегративне утворення, що охоплює уявлення студента про себе, свої здібності та можливості, цілі, плани на майбутнє та способи їх досягнення, сукупність інтеріоризованих цінностей (свобода, відповідальність, активність), норм, правил, які зумовлюють спрямованість діяльності, забезпечуючи досягнення бажаної мети. Формування культури особистісного самовизначення розуміємо як цілеспрямований процес забезпечення здатності особистості здійснювати ціннісний вибір, визначати своє місце в різних сферах життєдіяльності, успішно реалізовувати життєві плани, встановлювати стійкі і конструктивні стосунки з навколишнім світом завдяки глибокому самопізнанню, усвідомленню своєї неповторної індивідуальності, вести діалог з іншими людьми на засадах культурних норм і цінностей.

2. Розкрито особливості формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ у позааудиторній роботі. Встановлено, що особливої актуальності проблема самовизначення набуває для студентів, що зумовлено такими їхніми характеристиками: нестійкістю особистісної ідентифікації, підвищеною реактивністю до соціокультурних ситуацій, неконструктивними типами поведінки, що суперечать соціальним нормам і цінностями, культурним пріоритетам, пасивною життєвою позицією.

З’ясовано, що позааудиторна робота у вищих педагогічних навчальних закладах має потужні ресурси для здійснення виховного впливу в поєднанні з ініціативою і самостійністю самих студентів, відпрацювання ними різних стратегій поведінки та діяльності, актуалізації процесів самоефективності, самовдосконалення, самовизначення, самостійності та самореалізації.

Формування культури особистісного самовизначення студентів у позааудиторній роботі розуміємо як цілеспрямований процес забезпечення здатності особистості здійснювати ціннісний вибір, визначати своє місця в різних сферах життєдіяльності, успішно реалізувати життєві плани, встановлювати стійкі і конструктивні стосунки з навколишнім світом завдяки глибокому самопізнанню, усвідомленню індивідуальності, що здійснюється шляхом спеціально організованих і цілеспрямованих різноманітних видів і форм роботи освітнього та виховного характеру, які проводяться зі студентами поза заняттями.

3. Визначено критерії (когнітивний, емоційно-ціннісний, регулятивно-діяльнісний), їх показники (знання студента про себе, свої якості та способи їх удосконалення, уявлення про культурні цінності (свобода, відповідальність, активність) та усвідомлення важливості їх дотримання; прагнення пізнати себе, ставлення до себе та до культурних цінностей (свободи, відповідальності, активності), орієнтація на самовдосконалення та активну особистісну позицію; вміння самовдосконалюватися, дотримуватися культурних цінностей (свободи, відповідальності, активності), здатність до рефлексії, вміння здійснювати вибір, виявляти активність для досягнення поставленої мети) та рівні (високий, середній, низький) сформованості культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ.

Констатувальний етап експерименту засвідчив перевагу низького(40,2 %) та середнього (49,5 %) рівнів сформованості культури особистісного самовизначення студентів в експериментальній та контрольних групах. Високий рівень зафіксовано у 10,3 % студентів.

4. На основі аналізу наукових праць та емпіричного матеріалу теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування культури особистісного самовизначення студентів вищих педагогічних навчальних закладів у позааудиторній роботі: активізація діяльності інституту кураторів академічних груп; розроблення та впровадження змістового та організаційно-методичного забезпечення; залучення студентів до практичної професійно-педагогічної діяльності.

Активізація діяльності інституту кураторів академічних груп щодо формування культури особистісного самовизначення студентів здійснювалася шляхом запровадження семінару для кураторів «Школа куратора», у процесі проведення якого вирішувалися такі завдання: ознайомлення із сутністю культури особистісного самовизначення; формами і методами її формування у студентів у процесі позааудиторної діяльності; поєднання роботи з формування у студентів культури особистісного самовизначення з їхньою майбутньою професійною діяльністю; активізація творчого потенціалу кураторів академічних груп щодо вирішення завдань організованої нами дослідно-експериментальної роботи.

Другу педагогічну умову репрезентовано у програмі виховних годин «Східцями культури особистісного самовизначення» та програмі тренінгу особистісного зростання. Встановлено, що найбільш ефективними формами і методами роботи за програмами виявилися ті, які сприяли розкриттю індивідуальних особливостей студентів, забезпечували їх самореалізацію, стимулювали пізнавальну активність і самостійність: бесіди, розповіді-діалоги, творчі завдання (повна або часткова новизна для студентів, пошук нового способу розв’язання проблеми, стимулювати студентів демонструвати розумові зусилля), ігрові методики (активна взаємодія учасників, залучення до процесів саморозвитку і взаєморозвитку, моделювання життєвих, у тому числі професійних, ситуацій), диспути (заздалегідь визначеної проблеми) і дискусії (обмін поглядами, розвиток морально-етичних і культурних уявлень, формування самокритичності, виявлення студентами своєї позиції щодо винесеної на обговорення проблеми), вирішення проблемних ситуацій (знаходження найбільш оптимальних рішень для усунення проблеми), вправи (на пізнання студентами самих себе та вдосконалення саморозуміння; розширення сфери самосвідомості; посилення почуття самоідентичності; розвиток особистості; вдосконалення навичок саморегуляції).

Третю педагогічну умову реалізовано за допомогою додаткової програми педагогічної практики «Культура особистісного самовизначення в контексті професійно-педагогічної діяльності мета якої залучити студентів до опрацювання шляхів підвищення сформованості культури особистісного самовизначення у процесі професійної діяльності. Велику роль у підготовці до виконання програми відіграла самостійна робота студентів, у ході якої студенти опановували вміннями особисто оцінювати факти і процеси, розвивати прагнення до творчого пошуку, активно застосовувати теоретичні знання й перетворювати їх на переконання.

У ході аналізу динаміки сформованості культури особистісного самовизначення студентів експериментальної групи встановлено позитивні і статистично значущі зміни за всіма критеріями від початку формувального етапу дослідно-експериментальної роботи до його завершення.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Подальшого вивчення потребують питання, пов’язані з формуванням культури особистісного самовизначення студентів у процесі викладання дисциплін гуманітарного циклу. Зважаючи на актуальність досліджуваної теми, рекомендовано: впровадити в навчально-виховний процес вищих педагогічних навчальних закладів програму виховних годин «Східцями культури особистісного самовизначення» та програму тренінгу особистісного зростання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, у яких опубліковані основні результати дисертації

1. Маслюк Е. А. Сущность и основне механизмы формирования культуры личностного самоопределения / Е. А. Маслюк // Азимут научных исследований: Педагогика и психология. – 2013. – № 4 (5). – С. 33–36.
2. Маслюк К. А. Особистісне самовизначення як міждисциплінарна категорія / К. А. Маслюк // Проблеми підготовки сучасного вчителя : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / [ред. кол. : Побірченко Н. С. (гол. ред.) та ін.]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2014. – Вип. 9, ч. 1. – С. 182–190.
3. Маслюк К. А. Культура особистісного самовизначення студентів: актуалізація проблеми / К. А. Маслюк // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2014. – Вип. 18, кн. 1. – С. 458–465
4. Маслюк К. А. Стан сформованості культури особистісного самовизначення студентів педагогічних університетів / К. А. Маслюк // Молодь і ринок : наук.-пед. журн. Дрогобицького держ. пед. ун-ту імені Івана Франка. – Львів : Швидкодрук, 2015. – № 6 (125). – С. 111–116.
5. Маслюк К. А. Рівні сформованості культури особистісного самовизначення студентів педагогічних університетів / К. А. Маслюк // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. – К., 2015. – Вип. 19, кн. 1. – С. 373–383.
6. Маслюк К. А. Діагностика культури особистісного самовизначення студентів у процесі формувального експерименту / К. А. Маслюк // Зб. наук. праць Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / [гол. ред.: М. Т. Мартинюк]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2015. – Вип. 2. – С. 262–269.
7. Masluk К. А.Theroleof a studentasthesubjectofpersonal self-determinationculture / К. Masluk // The Advanced Science Journal. – 2015. – Is. 5. – P. 92–97.

 

Опубліковані праці апробаційного характеру

8. Маслюк К. А. Формування професійної культури майбутнього вчителя іноземної мови / К. А.Маслюк // Наука і освіта у глобалізованому світлі: традиції, сьогодення, перспективи : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. 17–18 жовт.
   2013 р. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2013 – Ч. І. – С. 65–67.
9. Маслюк К. А. Культура особистісного самовизначення студентів-філологів (теоретичний аспект) / К. А. Маслюк // Формування мовної особистості в контексті багатоступеневої національної освіти : матеріали Всеукр. наук.-метод. сем., 27 берез. 2014 р. / [гол. ред. Мамчур Л. І.]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2014. – С.100–104.
10. Маслюк К. А. Проблема культури особистісного самовизначення студентів в історичному розвитку / К. А. Маслюк // Основні напрями підготовки сучасного вчителя: глобалізація, стандартизація, інтеграція : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 30–31 жовт. 2014 р. / [ред. кол.: Н. С. Побірченко, О. І. Безлюдний,
    Т. Д. Кочубей та ін.]. – Умань : ПП Жовтий О. О., 2014. – С. 97–98.
11. Маслюк К. А. Проблема особистісного самовизначення людини (культурологічний аспект) / К. А. Маслюк // Сучасна освіта: методологія, теорія, практика : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 24 квіт. 2015 р. – К. : НТУУ «КПІ», 2015. – С. 95–97.
12. Masluk К. А. Thecultureof a personal self-determination of students: results of the formative stage of the experiment / К. Masluk // Zbiór artykułów naukowych. – 2015. – Str. 44–49.

Опубліковані праці, які додатково відображають

наукові результати дисертації

3. Маслюк К. А. Формування комунікативного потенціалу майбутнього вчителя іноземної мови в педагогічному вищому навчальному закладі / К. А. Маслюк // Філологічний вісник Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини : зб. наук. пр. / [відп. ред. Г. І. Мартинова]. – Умань : ВПЦ «Візаві», 2012. – Вип. 3. – С. 209–216.
4. Маслюк К. А. Структура сформованості культури особистісного самовизначення у студентів-філологів / К. А. Маслюк, В. О. Коваль // Філологічний вісник Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини : зб. наук. пр. / [відп. ред.
   Г. І. Мартинова]. – Умань : Візаві, 2013. – Вип. 4. – С. 189–194.
5. Маслюк К. А. Система роботи над формуванням патріотичного самовиховання у процесі вивчення творів Т. Шевченка / К. А. Маслюк // Філологічний вісник Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини : зб. наук. пр. / [відп. ред. Г. І. Мартинова]. – Умань : ВПЦ «Візаві», 2014. – Вип. 5. – С. 266–272.
6. Маслюк К. А. Сутність сформованості культури особистісного самовизначення у студентів педагогічних ВНЗ / К. А. Маслюк // Зб. наук. праць студентів та молодих учених / [гол. ред. Бріт Н. М.].– Умань : ФОП Жовтий О. О., 2014. – С. 143–146.
7. Маслюк К. А. Педагогічна практика студентів-філологів : навч.-метод. посіб. / К. А. Маслюк, В. О. Коваль, Л. П. Пархета. – Умань : Візаві, 2014. – 104 с.
8. Маслюк К. А. Структурні компоненти культури особистісного самовизначення / К. А. Маслюк // Філологічний часопис Уманського держ. пед.
   ун-ту імені Павла Тичини : зб. наук. пр. / [гол. ред. О. Ю. Зелінська]. – Умань : ВПЦ «Візаві», 2015. – Вип. 1.– С. 175–181.
9. Методика навчання української мови у загальноосвітніх навчальних закладах : навч.-метод. посіб. для філол. фак. / К. А. Маслюк, В. О. Коваль. –
   2-ге вид., переробл. і допов. – Умань : ПП Жовтий О. О., 2015. – 268 с.
10. Методика проведення виховних заходів : навч. посіб. / уклад.: Макарчук В. В., Добридень А. В., Коломієць Н. А.,  Резніченко І. Г., Маслюк К. А. – 2-ге вид., виправлене, доп. – Умань : ФОП Жовтий О. О, 2015. – 141 с.

АНОТАЦІЇ

Маслюк К. А. Формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ у позааудиторній роботі. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. – Умань, 2016.

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення проблеми формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ у позааудиторній роботі. На основі узагальнення філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури розкрито стан вивчення проблеми, уточнено сутність ключових понять дослідження. Розкрито особливості формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ у позааудиторній роботі. Визначено критерії, показники і схарактеризовано рівні сформованості культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ.
Обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови формування культури особистісного самовизначення студентів педагогічних ВНЗ у позааудиторній роботі.

Ключові слова: студенти педагогічних ВНЗ, культура особистісного самовизначення, формування культури особистісного самовизначення, позааудиторна робота, педагогічні умови.

Маслюк Е. А. Формирование культуры личностного самоопределения студентов педагогических ВУЗов во внеаудиторной деятельности. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины. – Умань,
2016.

В диссертационном исследовании осуществлено теоретическое обобщение проблемы формирования культуры личностного самоопределения студентов педагогических вузов во внеаудиторной работе. На основе обобщения философской, социологической, психологической литературы раскрыто состояние исследования проблемы, уточнена сущность ключевых понятий исследования. Раскрыты особенности формирования культуры личностного самоопределения студентов педагогических ВУЗов во внеаудиторной работе. Определены критерии, показатели и охарактеризованы уровни сформированности культуры личностного самоопределения студентов педагогических вузов. Обоснованы и экспериментально проверены педагогические условия формирования культуры личностного самоопределения студентов педагогических вузов во внеаудиторной работе.

Ключевые слова: студенты педагогических вузов, культура личностного самоопределения, формирование культуры личностного самоопределения, внеаудиторная работа, педагогические условия.

Masluk К. А. Forming of culture of personality self-determination of students of pedagogical HEE in out-of-curricula work. – On rights of manuscript.

The thesis for obtaining scientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences, specialty 13.00.07 – Theory and Methodology of Education. – Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University – Uman, 2016.

The theoretical analysis of literature witnessed that the problem of self-determination was investigated at interdisciplinary level and related to the study of different types of self-determination. Self-determination is f property of man, that provides conscious determination of the existence, based on the principles of internal freedom, realization of choice; perception of itself as valuable personality able to realize the intentions and capabilities; forming process of the realized aim and sense of life, readiness to the independent vital functions taking into account the concordance of the desires, internals, possibilities and requirements that is pulled out from the surrounding and societies on the whole; subjective activity of person that envisages ability to determine and carry out own vital and professional plans.

The special actuality the problem of self-determination acquires for students, that predefined by such their descriptions: instability of personality authentication, increase reactivity in relation to sociocultural situations, non-constructive types of behavior, that conflict with social norms and values, cultural priorities, passive vital position. It is found out, that out-of-curricula work in higher pedagogical educational establishments owns wide resources in relation to the input of educator influence in combination with initiative and independence of students, working off different strategies of behavior and activity, actualization of processes of self-perfection, self-determination, independence and self-realization. Essence of key concepts of research is exposed.

A concept «formed of culture of personality self-determination of students in the out-of-curricula work» as integrative formation that embraces the idea of student about itself, the capabilities and possibilities, aims, plans on the future and methods of their achievement, totality of values (freedom, responsibility, activity), norms, rules that predetermine the certain orientation of activity, providing the achievement of desirable aim, that is arrived at by the way of the specially organized and various kinds and form of educational and educator character, that conducted with student out-of-curricula time is certain.

Criteria (cognitive, emotionally-valued, regulation and activity) are described, indexes and the levels of formed of culture of personality self-determination (high, middle, subzero) are educed.

The pedagogical terms of forming of culture of personality self-determination of students of higher pedagogical educational establishments in out-of-curricula work are certain: optimization of institute of counsels of academic groups in relation to forming the students’ culture of personality self-determination; development and introduction of the semantic and organizationally-methodical providing of forming the students’ culture of personality self-determination in the process of out-of-curricula work; bringing in students to practical professionally-pedagogical activity for activation the culture of their personality self-determination.

Optimization of institute of counsels of academic groups in relation to forming of students’ culture of personality self-determination realised by the input the seminar «School of counsel».

The second pedagogical condition purchased embodiment in the program of educator hours the «Stages of culture of personality self-determination» and the program of training of personality increase. It is set that the most effective forms and methods of work after the programs appeared those that assisted opening the individual features of students, provided their self-realization, stimulated cognitive activity and independence.

The third pedagogical condition was realized within the framework of the additional program of pedagogical practice «Culture of personality self-determination in the context of professionally-pedagogical activity» that aimed on bringing students to the practical working by ways of increase the formed of culture of personality self-determination in the process of professional activity. A large role in preparation to implementation of the program belonged to independent work of students, that envisaged a capture abilities to estimate facts and processes, development of aspiring to the creative search, active capture by theoretical knowledge and transformation of them on persuasion.

The analysis of dynamics of forming students’ culture of personality self-determination in experimental group showed positive and statistically meaningful changes on all criteria of its formed from the beginning of the forming stage of work to it completion.

Key words: students of higher pedagogical educational establishments, culture of personality self-determination, forming of culture of personality self-determination,
out-of-curricula work, pedagogical terms.