Автореферат

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

ФАСОЛЯ ОЛЕГ ІВАНОВИЧ

УДК 373.5.015.31:502/504

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ

У ПРОЦЕСІ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Умань – 2017

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Рівненському державному гуманітарному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник –

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Пустовіт Григорій Петрович,

Національна академія педагогічних наук України, Президія, вчений секретар Відділення загальної педагогіки та філософії освіти.

доктор педагогічних наук, професор

Вербицький Володимир Валентинович,

Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді МОН України, директор;

кандидат педагогічних наук

Бойко Яків Анатолійович,

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, старший викладач кафедри англійської мови та методики її навчання.

Захист відбудеться «01» березня 2017 р. об 11.⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 74.053.02 в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за адресою: 20300, м. Умань, вул. Садова, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці та на сайті Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини за адресою: 20300, м. Умань, вул. Садова, 2.

Автореферат розісланий «28» січня 2017 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. І. Ревнюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Характерною ознакою сьогодення є катастрофічне забруднення антропогенними та техногенними відходами довкілля, наслідком якого є руйнування природних біогеоценозів, скорочення біологічного розмаїття, виснаження природних ресурсів та нагромадження несприятливих генетичних змін в організмі людини. Відтак, екологічна криза є глобальною проблемою, що гостро постала перед людством у ХХІ столітті, від вирішення якої залежить його майбутній розвиток.

Враховуючи ці негативні тенденції, у змісті Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Законах України «Про загальну середню освіту», «Концепції екологічної освіти і виховання», «Концепції національно-патіотичного виховання дітей і молоді» та «Концепції профільного навчання в старшій школі» актуалізовано увагу на тому, що провідною метою навчально-виховної діяльності різних навчальних закладів є формування системи гуманістичних й моральних цінностей особистості, її соціальної активності, у межах яких ціннісне ставлення до природи та сформована екологічна культура розглядаються як провідні цінності особистості, що зростає.

Проблеми взаємодії людини і довкілля, сутність трансформації цих відносин, формування особистості з інноваційним типом мислення і діяльності в їх історико-філософському і філософсько-культурологічному контексті знайшло своє відображення у наукових працях У. Белла, Б. Воронович, Е. Гірусова, А. Гора, Л. Грехема, І. Зязюна, В. Кременя, В. Крисаченка, М. Мойсеєва, В. Ткаченка, Г. Швебса, Г. Філіпчука.

Значний внесок у розробку теоретико-методичних засад створення і функціонування педагогічних навчально-виховних систем, дидактичних основ освіти здійснили А. Алексюк, Ю. Бабанський, Г. Білявський, А. Бойко, В. Бровдій, С. Гончаренко, І. Лернер, В. Лозова, В. Онищук, О. Плахотник, В. Портер, Г. Пустовіт, О. Савченко, М. Скаткін, С. Совгіра, В. Сухомлинський, К. Ушинський, М. Фурдуй, М. Ярмаченко та ін.

Розроблення і запровадження різноманітних інноваційних підходів, форм і методик організації екологічної освіти і виховання дітей та учнівської молоді, формування їхньої екологічної культури знайшли своє відображення у фундаментальних наукових працях У. Белла, Я. Бойка, В. Вербицького, А. Захлєбного, І. Звєрєва, Г. Пустовіта, І. Суравєгіної, Т. Сущенко, В. Червонецького та ін. Наукове обґрунтування теоретичних підходів, принципів і конкретних методик екологічної освіти й виховання, формування екологічної культури і екологічної свідомості особистості здійснили С. Джон і А. Наєсс, В. Деркач, М. Кисельов, І. Сяська, С. Совгіра.

Розроблення теоретичних і практичних підходів екологічної освіти й виховання у процесі вивчення предметів як природничо-математичного, так і гуманітарного циклів здійснили І. Грабовський, М. Колесник, О. Король, І. Костицька, Т. Кучер, В. Скутіна Г. Тарасенко; окреме місце посідає здійснене дослідження екологічного виховання особистості старшокласника в умовах профільного навчання І. Матузовою.

Актуальність означеної проблеми зумовлена також низкою суперечностей між:

– потребою суспільства у якісному екологічному вихованні старшокласників в умовах профільної школи та недостатнім науково-методичним забезпеченням цього процесу і низькою ефективністю формування їхньої екологічної культури;

– необхідністю комплексного формування системних екологічних знань, ціннісної сфери старшокласників стосовно найближчого довкілля, відповідних умінь і практичних навичок у процесі профільного навчання та реальним станом їх застосування безпосередньо у довкіллі під час розв’язання екологічних проблем своєї місцевості;

– наявним рівнем сформованих екологічно орієнтованих знань, умінь і практичних навичок старшокласників з вивчення й охорони довкілля та обмеженими можливостями їх практичного застосування у сучасному навчально-виховному процесі профільної загальноосвітньої школи сільської місцевості.

Отже, актуальність проблеми формування екологічної культури старшокласників в сучасній педагогічній практиці та її недостатня розробленість у педагогічній теорії, необхідність вирішення виявлених суперечностей зумовили вибір теми дослідження – «Екологічне виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри теорії і методики виховання Рівненського державного гуманітарного університету «Теоретичні та методичні засади різновекторності інноватики у вихованні: досвід, реалії, перспективи» (державний реєстраційний номер 0115U000268). Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням вченої ради Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 11 від 24.12.2015 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 2 від 23.02.2016 р.).

Мета дослідження – на основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми та вивчення стану екологічного виховання старшокласників обґрунтувати теоретико-методичні основи, розробити навчально-виховний зміст, удосконалити форми, методи і засоби, як складові авторської методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання, визначити педагогічні умови її реалізації та здійснити перевірку їх ефективності.

Гіпотеза дослідження. Екологічне виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання набуде позитивної динаміки за умов надання навчально-виховному процесу цих навчальних закладів логічної єдності, наступності і практичної спрямованості, диференційованих до вікових можливостей учнів; комплексного застосування удосконалених форм, методів і засобів екологічного виховання; стимулювання індивідуальної активності старшокласників щодо формування суспільних і особистісних ціннісних орієнтацій, мотивів, умінь і навичок ефективного вирішення екологічних проблем у процесі профільного навчання; активізація креативного мислення, екологічно доцільних вчинків, поведінки та діяльності, а також індивідуальної чи колективної суспільно значущої праці у довкіллі з метою її вивчення та охорони.

Відповідно до сформульованої мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження:

З’ясувати стан проблеми у педагогічній теорії та виховній практиці.
Актуалізувати поняттєво-категоріальний апарат дослідження.
Схарактеризувати критерії, показники та рівні сформованості екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання.
Теоретично обґрунтувати зміст, удосконалити форми, методи і засоби та визначити педагогічні умови, як складові методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання та здійснити експериментальну перевірку їх ефективності.

Об’єкт дослідження – екологічне виховання у профільних класах загальноосвітніх шкіл сільської місцевості.

Предмет дослідження – методика формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання.

Для досягнення поставленої мети й розв’язання визначених завдань використано комплекс взаємодоповнюваних методів дослідження: теоретичні: контент-аналіз філософської, психолого-педагогічної й історико-педагогічної вітчизняної та зарубіжної літератури з проблеми дослідження, теоретичного аналізу й синтезу педагогічного досвіду організації і здійснення екологічного виховання у процесі профільного навчання в загальноосвітній школі сільської місцевості, що сприяло ефективному з’ясуванню сучасного стану розробки теорії і практики, обґрунтуванню змісту, сутності форм і методів формування екологічної культури старшокласників; емпіричні: анкетування, тестування, інтерв’ювання учнів старших класів, вчителів загальноосвітніх шкіл сільської місцевості, бесіда, спостереження, моделювання навчально-виховних ситуацій та ситуацій самостійних практичних дій і діяльності старшокласників у процесі профільного навчання, педагогічний експеримент, якісний аналіз його результатів, що дало змогу розробити й експериментально підтвердити ефективність методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання; статистичні: кількісний і якісний аналіз одержаних результатів для забезпечення об’єктивної діагностики та визначення достовірності отриманих результатів дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася у загальноосвітніх школах сільської місцевості Вінницької, Житомирської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької області, у яких організовано профільне навчання старшокласників за напрямом «Екологія». До участі в дослідженні було залучено 235 старшокласників (122 – експериментальної і 113 – контрольної групи).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

– уперше теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання, складовими якої є навчально-виховний зміст, принципи (науковості, системності і послідовності, наочності, активності і самостійності, зв’язку навчання з життям, теорії з практикою, цілісності, неперервності, інтегративності, міждисциплінарності, локальності у розкритті екологічних проблем, добровільності і доступності, єдності освітньої, виховної та розвивальної функцій), удосконалені форми (організаційно-виховні, комбіновані, навчально-практичні, масові), методи (мотивації, всебічного впливу на особистість, формування досвіду та стимулювання екологічно-доцільної поведінки і діяльності в довкіллі), засоби і функції (розширення поля безпосереднього чи опосередкованого виховного впливу вчителів на емоційно-психологічний стан старшокласників; актуалізація процесів формування їхніх ціннісних орієнтацій щодо довкілля у процесі профільного навчання; застосування усвідомлених і засвоєних екологізованих знань, які логічно пов’язані з формуванням та розвитком емоційно-ціннісних орієнтацій і мотивів прийняття екологічно обґрунтованих рішень з вивчення та охорони довкілля) та педагогічні умови (логічна єдність, наступність і практична спрямованість диференційованого навчально-виховного змісту, форм, методів і засобів екологічного виховання старшокласників відповідно до їхніх вікових й індивідуальних можливостей; стимулювання індивідуальної активності старшокласників щодо формування суспільних і особистісних ціннісних орієнтацій, мотивів, умінь і навичок самостійного вирішення нових навчальних теоретичних та практичних завдань у процесі профільного навчання; активізація креативного мислення, екологічно доцільних вчинків, поведінки та діяльності, а також індивідуальної чи колективної суспільно значущої праці у довкіллі з метою його вивчення та охорони) її упровадження у практику екологічного виховання;

– уточнено змістові характеристики поняття «сформованість екологічної культури старшокласника у процесі профільного навчання» як кінцевий результат екологічного виховання, що визначається комплексом індивідуальних досягнень старшокласників у світоглядно-інтелектуальному, ціннісно-мотиваційному, матеріальному і духовному освоєнні найближчого довкілля, які базуються на особистісно визнаних, усвідомлених і прийнятих суспільством морально-етичних нормах, звичаях та стійких екологічно вивірених стереотипах взаємодії з природою; критерії (когнітивний, мотиваційний, діяльнісно-поведінковий), показники та рівні (достатній, середній, низький) її сформованості у процесі профільного навчання;

– набули подальшого розвитку вдосконалені прикладні напрями екологічного виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання, важливими складовими яких є: усвідомлення ними сутності зв’язків і взаємозалежностей у системі «природа–людина–суспільство», розуміння актуальності й соціальної значущості вивчення та охорони природи своєї місцевості.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці й упровадженні у навчально-виховний процес програми факультативного курсу за вибором для учнів 10 (11) класів «Органічне землеробство»; міждисциплінарного інтегрованого факультативу «Школа екологічної культури»; навчально-методичних посібників «Екологічне виховання старшокласників сільських шкіл» і «Екологічна освіта старшокласників: умови підвищення якості»; методик організації навчально-пізнавальної, дослідницької та суспільно корисної природоохоронної роботи учнів старших класів.

Матеріали та висновки дослідження можуть бути використані в процесі розробки нових навчальних програм, навчально-методичних посібників і рекомендацій для вчителів загальноосвітньої школи й педагогів позашкільних навчальних закладів, у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів та у системі післядипломної педагогічної освіти.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл сільської місцевості: Вінницької області (довідка Департаменту освіти і науки № 34-1-02/3243 від 25.08.2016 р.): Житомирської області (довідка управління освіти і науки № 1647-2/3-16 від 12.07.2016 р.), Тернопільської області (довідка управління освіти і науки № 01/2113-10
від 09.06.2016 р.), Чернівецької області (довідка Департаменту освіти і науки
№ 01-24/2118 від 19.08.2016 р.), Кам’янець-Подільського району Хмельницької області (довідка районного методичного кабінету № 568 від 06.05.2016 р.); у практику роботи Хмельницького національного університету (довідка № 332 від 15.06.2016 р.), Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (довідка № 66 від 31.08.2016 р.), Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 624 від 07.09.2016 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження представлені на науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародних – «Інноваційні технології навчання обдарованої молоді» (Київ, 2015), «Духовність у становленні та розвитку особистості» (Нова Каховка, 2015); всеукраїнських та регіональних – «Філософія, теорія та практика випереджальної освіти для сталого розвитку» (Дніпропетровськ, 2015), «Україна в гуманітарних і соціально-економічних вимірах (Дніпропетровськ, 2016), «Проектування розвитку та психолого-педагогічного супроводу обдарованої особистості» (Кременець, 2016), «Наукова спадщина Василя Сухомлинського в контексті розвитку особистості продовж життя» (Кропивницький, 2016). Основні положення й висновки за результатами дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії і методики виховання Рівненського державного гуманітарного університету (2015–2016 рр.).

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено в 20 одноосібних наукових публікаціях, із яких
11 – відображають основні наукові результати дисертації; 4 – апробаційного характеру; 5 – додатково висвітлюють наукові результати.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (267 найменувань, зокрема 9 іноземною мовою), 14 додатків на 84 сторінках. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 299 сторінок друкованого тексту, з них – 188 сторінок основного тексту. Робота містить 14 таблиць та 11 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і стан розробленості проблеми, доцільність її дослідження; визначено мету, гіпотезу і завдання дисертаційної роботи; сформульовано об’єкт, предмет, наукову новизну і практичну значущість одержаних результатів; схарактеризовано експериментальну базу; викладено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Екологічне виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості в умовах профільного навчання як психолого-педагогічна проблема» – здійснено аналіз становлення і розвитку вітчизняних та зарубіжних філософських, культурологічних і психолого-педагогічних поглядів, теорій, парадигм та концепцій на сутність екологічної освіти і виховання особистості, що зростає; виокремлено й охарактеризовано ефективні напрямки організації і здійснення екологічного виховання на основі теоретичного обґрунтування процесів формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання.

Схарактеризовано сутнісні ознаки провідних філософсько-культурологічних, психолого-педагогічних і екологічно орієнтованих парадигм виховання: гуманістичної (сприяє побудові цілісного навчально-виховного процесу у загальноосвітній школі, спрямованого на здобуття старшокласниками знань, адекватних комплексу шкільних предметів гуманітарного, соціально-історичного і природничого циклів, об’єднаних спільністю гуманістичних смислів і духовно-моральної мети), культурологічної (визначає напрями, сутність, глибину і стійкість усвідомлення і засвоєння старшокласниками соціокультурних норм поведінки у найближчому довкіллі, що мають культурно-історичне значення та свої можливості, зокрема, власних дій та діяльності з охорони довкілля), дитиноцентричної (визначає центром педагогічної системи загальноосвітньої школи сільської місцевості учня,
з його інтересами, бажаннями, освітніми потребами і мотивами, ідеалами і переконаннями, сформованим рівнем культури, зокрема і екологічної та відповідальності за наслідки своєї і діяльності у довкіллі), природовідповідності (побудова навчально-виховного процесу і практичної діяльності у довкіллі, застосування відповідних форм, методів і засобів екологічного виховання здійснюється у відповідності до вікових та індивідуальних можливостей старшокласників), екоцентричної (розглядає людину як один з біологічних видів, який визначально є складовою біосфери, а будь-яка її діяльність у природі є надзвичайно складним процесом, що має органічно вплітатися у загальне розуміння функціонування біосфери), природоцентричної (визначає характер взаємодії суспільства і людини з природою, сутність якого розкривається через усвідомлення старшокласниками цінності природи та власної діяльності, що не порушує її екологічної гармонії і рівноваги), антиантропоцентричної (надання всім без винятку об’єктам природи і самій природі відповідного правового захисту, на рівні не нижчому, як і самій людині) та коеволюції (системне розв’язання у найближчій перспективі як основних техногенних, так і морально-етичних проблем взаємодії людини і природи на основі логічного поєднання сучасних природничих, технологічних, філософсько-культурологічних і соціогуманітарних знань про довкілля).

Доведено, що саме ці парадигми є теоретико-методологічною основою екологічного виховання старшокласників у профільній загальноосвітній школі сільської місцевості та забезпечують системність, наступність, логічний взаємозв’язок і взаємообумовленість педагогічних процесів і їх соціально-педагогічну спрямованість на особистість старшокласника з метою ефективного формування його екологічної культури.

Обґрунтовано і експериментально підтверджено, що старша школа, і насамперед профільна, є основним об’єктом здійснення якісного екологічного виховання, оскільки у її межах за рахунок різноаспектної диференціації й інтеграції змісту форм і методів та широкої індивідуалізації навчання і виховання створюються ефективні умови для задоволення старшокласниками власних інтересів, освітніх запитів; формуються предметні та ключові компетентності, які забезпечують можливість здобути майбутню професію, а також вибудувати власну траєкторію життєдіяльності.

Уточнено поняттєво-термінологічний апарат дослідження, у межах якого формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання розглядається за двома взаємопов’язаними між собою векторами поняттєво-категоріальних характеристик – за вектором організації і здійснення екологічного виховання старшокласників та організаційно-педагогічним і психолого-педагогічним вектором формування екологічної культури старшокласників цих навчальних закладів у процесі профільного навчання. Зокрема простежено етимологію та схарактеризовано сучасний зміст понять: «виховання», «екологічне виховання старшокласників», «навколишнє середовище», «соціоприродне середовище», «довкілля», «екологічна культура особистості», «формування екологічної культури старшокласника у процесі профільного навчання».

Сформованість екологічної культури старшокласника у процесі профільного навчання розглядається нами як кінцевий результат екологічного виховання, що визначається комплексом індивідуальних досягнень старшокласників у світоглядно-інтелектуальному, ціннісно-мотиваційному, матеріальному і духовному освоєнні найближчого довкілля, які базуються на особистісно визнаних, усвідомлених і прийнятих суспільством морально-етичних нормах, звичаях та стійких екологічно вивірених стереотипах взаємодії з природою.

На підставі результатів аналізу педагогічної практики визначено й схарактеризовано компоненти екологічної культури старшокласників: інтелектуальний (акумулює в собі сформованість системних і логічних екологічно орієнтованих знань, відповідних умінь і практичних навичок їх застосування у процесі профільного навчання та безпосередньо в природі під час її вивчення й охорони), емоційно-ціннісний (відображає систему емоційних переживань старшокласників та усвідомлення необхідності формування системи ціннісних орієнтацій і ставлень щодо охорони та вивчення природи), діяльнісно-практичний (характеризує сформовані уміння і практичні навички вивчення й охорони природи, досвід особистої участі у розв’язанні місцевих екологічних проблем у процесі профільного навчання, що регулюють як індивідуальну, так і колективну навчально-пізнавальну і дослідницьку діяльність та суспільно корисну природоохоронну роботу).

Проаналізовано навчально-методичне забезпечення профільного навчання старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості та встановлено, що у навчальному змісті навчальної програми «Екологія» учень старших класів лише частково може віднайти необхідну інформацію про вивчення природи своєї місцевості та розв’язання місцевих екологічних проблем, що у свою чергу знижує ефективність формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання.

За результатами здійсненого аналізу встановлено, що крім навчальної програми та підручника з екології як урочна, й особливо позаурочна й позакласна робота вчителя та учнів старших класів, потребує оновленого комплексного навчально-методичного забезпечення: додаткових посібників, робочих зошитів, зошитів для практичних та лабораторних робіт, тестів для визначення рівня навчальних досягнень учнів, методичних рекомендацій.

Для аналізу та оцінювання кількісно-якісних характеристик сформованості екологічної культури старшокласників визначено такі критерії з відповідними показниками, а саме: когнітивний (рівень, глибина та ґрунтовність здобутих старшокласниками системних екологічно орієнтованих знань щодо вивчення й охорони найближчого довкілля та способів розв’язання місцевих екологічних проблем); мотиваційний (сформованість мотивації та ціннісних орієнтацій старшокласників до вивчення і збереження природи, їхні емоційні ставлення і переконання щодо участі в різноманітних формах природоохоронної діяльності, інтерес до розв’язання місцевих екологічних проблем); діяльнісно-поведінковий (сформованість екологічно орієнтованих умінь і практичних навичок старшокласників до застосування здобутих системних екологізованих знань у процесі профільного навчання, у вивченні й збереженні найближчого довкілля). Охарактеризовано три рівні (достатній, середній, низький) сформованості екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості.

Достатній рівень. Старшокласники добре розуміють сутність і усвідомлюють необхідність та важливість формування своєї екологічної культури; мають сформовані системні і ґрунтовні знання щодо форм і способів вивчення й збереження природи, виявляють стійкий інтерес і бажання брати участь у різних формах навчально-пізнавальної і дослідницької діяльності та суспільно корисної природоохоронної роботи; сформована відповідальність щодо здійснення ефективної природоохоронної роботи; постійно беруть участь у роботі гуртків екологічного спрямування, є лідерами в організації різних форм роботи з вивчення і збереження найближчого довкілля як на уроках та інших формах профільного навчання, так і самостійно, безпосередньо в природі.

Середній рівень. Старшокласники в основному розуміють й усвідомлюють сутність екологічних проблем своєї місцевості, але мають дещо обмежені та частково логічно вибудувані екологічно орієнтовані знання щодо форм і способів як індивідуального, так і колективного вивчення і збереження найближчого довкілля; інтерес і бажання, а отже і відповідальність щодо вивчення й охорони природи, що проявляється лише під безпосереднім впливом і контролем вчителя, а тому не вважають сформовану власну екологічну культуру важливою особистою цінністю; періодично беруть участь у різних формах навчально-пізнавальної і дослідницької діяльності та суспільно корисної природоохоронної роботи; володіють певними уміннями і навичками екологічно відповідальної поведінки, вчинків і діяльності з вивчення й охорони природи, а тому здійснюють лише окремі практичні кроки чи дії з вивчення і збереження природи, в основному під впливом обставин або для задоволення власних прагматичних потреб як у процесі профільного навчання, так і безпосередньо у найближчому довкіллі.

Низький рівень. Старшокласники не розуміють сутності і значущості розв’язання екологічних проблеми найближчого довкілля, мають уривчасті і фрагментарні екологічно орієнтовані знання; відсутній інтерес і бажання, а отже і відповідальність за збереження природи своєї місцевості; інертно ставляться до участі у різних формах природоохоронної роботи; не мають сформованих екологічно орієнтованих умінь і навичок відповідальної поведінки стосовно збереження найближчого довкілля, а тому не здійснюють жодних практичних кроків щодо вирішення місцевих екологічних проблем як у процесі профільного навчання, так і безпосередньо в природі.

За результатами дослідження встановлено переважно низький (45,13 % у контрольній та 41,81 % – в експериментальній групах) і середній (35,4 % старшокласників у контрольній та 37,7 % – в експериментальній групах) рівні сформованості екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості. І лише незначна кількість респондентів (19,47 % у контрольній групі та 20,49 % – в експериментальній) характеризуються достатнім рівнем сформованості означеного феномену.

Аналіз результатів констатувального етапу експерименту дав змогу встановити, що і вчителі загальноосвітніх шкіл сільської місцевості, котрі брали участь в нашому експерименті, не виявили достатніх знань, вмінь та практичних навичок планування і організації разом з учнями старшої школи різноманітної навчально-дослідницької діяльності з вивчення довкілля та індивідуальної і колективної природоохоронної роботи.

У другому розділі – «Дослідно-експериментальна перевірка ефективності методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання» – теоретично обґрунтовано зміст, удосконалено форми, методи і засоби та визначено педагогічні умови, як складові методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання та здійснено експериментальну перевірку їх ефективності.

На основі результатів аналізу теоретичних основ досліджуваної проблеми, даних констатувального етапу дослідження та практики організації і здійснення екологічного виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання виокремлено й схарактеризовано провідні детермінанти формування досліджуваного феномену: актуалізація провідних напрямів трансляції створених минулими поколіннями культурних цінностей стосовно бережливого ставлення до природи та моделі екологічно доцільної поведінки; усвідомлення і засвоєння старшокласниками системних екологічних знань, умінь і практичних навичок їх застосування; ефективне засвоєння і дотримання моральних норм взаємодії з природою як життєво важливих особистісних цінностей; активізація процесів індивідуалізації особистісної екологічно спрямованої діяльності у процесі профільного навчання; ефективне відтворення у власній життєдіяльності засвоєного соціального досвіду взаємодії з природою.

Схарактеризовано основні теоретичні положення, що були покладені в основу розробленої методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання: спрямування змісту, форм, методів і засобів екологічного виховання на індивідуальному та колективному рівні; дотримання відповідних дидактичних прийомів: «від відомого до невідомого», «від близького до далекого», «від конкретного до загального та від загального до конкретного»; забезпечення творчого підходу до усвідомлення і засвоєння екологічно орієнтованих системних знань про структуру предметів, об’єктів і явищ найближчого довкілля, законів і закономірностей їх розвитку; оптимізація взаємозв’язків і взаємозалежностей особистості з довкіллям у системі «природа–людини–суспільство» в психолого-педагогічному аспекті.

У відповідності до здобутих експериментальних даних розроблено й експериментально підтверджено ефективність загальнопедагогічних підходів до екологічного виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання: системного (дає змогу сформувати і вивчити досліджуваний феномен в єдності його компонентів, зв’язків і взаємозалежностей,
а також усіх елементів, що характеризують структурну його впорядкованість у певній системі), особистісно зорієнтованого (дає змогу передбачати виявлення і максимальний розвиток індивідуально значущих позитивних інтересів, потреб і мотивів старшокласників, враховувати змістові характеристики вже набутого ними досвіду, що забезпечує умови «ситуації успіху» у всьому розмаїтті їхньої життєдіяльності), гуманістичного (передбачає, що центром навчально-виховного процесу у загальноосвітній профільній школі сільської місцевості, зорієнтованій на особистість того, хто навчається, а відповідно на всі процеси гармонізації її розвитку є саме учень, як суб’єкт виховання і розвитку, вільна і духовна особистість, якій притаманна потреба у саморозвитку і самовдосконаленні), індивідуального (забезпечує ефективність екологічного виховання старшокласників у загальноосвітній школі сільської місцевості у процесі профільного навчання за чіткого і конкретного виконання ними навчально-практичної задачі й відповідно, чіткого контролю з боку вчителя за результатами їх вирішення, на основі вироблення й засвоєння індивідуального стилю діяльності кожного з старшокласників), розвивального (забезпечує ефективний психофізіологічний розвиток старшокласників (інтелектуальної, морально-духовної, мотиваційної, емоційно-вольової, фізичної та діяльнісної сфер), суб’єкт-суб’єктного (забезпечує створення комфортних, а головне, ефективних умов для визнання старшокласників рівноправними партнерами в учнівсько-педагогічному колективі у всьому розмаїтті їхньої життєдіяльності під час екологічного виховання), компетентнісного (сприяє переорієнтації традиційної освітньої парадигми, для якої характерним є насамперед – формування знань, умінь і навичок старшокласників, на створення умов для ефективного оволодіння ними комплексом екологічно орієнтованих компетенцій) та діяльнісного (що є вирішальним у розвитку і становленні старшокласників, активній цілеспрямованій екологічно доцільній їхній взаємодії з природою, як суб’єктів діяльності, що саморозвиваються і формуються в діяльності та спілкуванні).

У процесі дослідження схарактеризовано провідні загальнодидактичні (науковості, системності і послідовності, наочності, активності і самостійності, зв’язку навчання з життям, теорії з практикою) та специфічні принципи (цілісності, неперервності, інтегративності, міждисциплінарності, локальності у розкритті екологічних проблем, добровільності і доступності, єдності освітньої, виховної та розвивальної функцій навчання), що покладені у розробку змісту екологічного виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання.

Основними формами екологічного виховання старшокласників у процесі профільного навчання обрано удосконалені дидактичні форми (організаційно-виховні: предметний урок, заняття факультативу, семінар, тематична бесіда, екскурсія, предметний гурток, кінолекторій, конференція тощо; комбіновані: комбінований урок, факультатив чи курс за вибором, колоквіум, диспут, олімпіада, школа чи заочна школах юного еколога, заняття гуртка чи клубу тощо; навчально-практичні: практикуми, лабораторно-практична робота, дослідницька діяльність, рольові ігри, тренінги, короткострокові експедиції, екологічний моніторинг тощо; масові: конкурси, виставки, свята, операції екологічного, природоохоронного спрямування, виховні екологічні ігри, презентації), методи (мотивації: самоаналізу, самооцінки, роз’яснення, переконування, навіювання, рефлексії, екологічної турботи; всебічного впливу на особистість: бесіди, лекції, диспути, особистого прикладу, екологічних експедицій, екологічної ідентифікації, екологічної емпатії; формування досвіду екологічно-доцільної поведінки і діяльності в довкіллі: педагогічна вимога, суспільна думка, привчання, вправляння, моделювання виховних ситуацій, особистого прикладу, екологічної рефлексії, екологічної турботи; стимулювання екологічно-доцільної поведінки і діяльності в довкіллі: створення педагогічних ситуацій, стимулювання інтересу до навчання та екологічно доцільної практичної діяльності і роботи в довкіллі, змагання, заохочення і покарання, екологічної лабілізації) та засоби (навчально-пізнавальна, дослідницька, проектна діяльність та суспільно корисна природоохоронна робота).

Визначено функції методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання: розширення поля безпосереднього чи опосередкованого виховного впливу вчителів на емоційно-психологічний стан старшокласників; актуалізація процесів формування їхніх ціннісних орієнтацій щодо довкілля у процесі профільного навчання; застосування усвідомлених і засвоєних екологізованих знань, які логічно пов’язані з формуванням та розвитком емоційно-ціннісних орієнтацій і мотивів прийняття екологічно обґрунтованих рішень з вивчення та охорони довкілля.

Змістове і методичне забезпечення екологічного виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання, спрямованого на формування їхньої екологічної культури, відбувалося шляхом розроблення й упровадження у практику діяльності шкіл програми факультативних курсів за вибором для учнів 10 (11) класів «Органічне землеробство», міждисциплінарного інтегрованого курсу «Школа екологічної культури», «Екологія середовища життя людини», «На варті довкілля», «Світ в якому я живу: екологічна безпека»; навчально-методичних посібників «Екологічне виховання старшокласників сільських шкіл» і «Екологічна освіта старшокласників: умови підвищення якості» та конкретних методик організації навчально-пізнавальної і дослідницької діяльності та суспільно корисної природоохоронної роботи, спрямованих на формування екологічної культури старшокласників. Відповідно до індивідуальних можливостей учнів старших класів, зміст навчальних програм складався з теоретичного аспекту (рівні розкриття: біоценозний, біогеоценозний і біосферний) та теоретико-прикладного аспекту (вироблення практичних умінь і навичок застосовувати здобуті екологізовані знання).

Експериментально підтверджено ефективність авторської типології уроків у загальноосвітніх школах сільської місцевості у процесі профільного навчання старшокласників: засвоєння нових теоретичних знань і суто практичних навичок під керівництвом вчителя чи самостійно у процесі ознайомлення і засвоєння нового навчального матеріалу; набуття умінь і практичних навичок індивідуальної та колективної діяльності; формування практичних умінь і навичок з вивчення і охорони природи; застосування здобутих екологізованих знань, умінь і практичних навичок на практиці в умовах суспільно корисної природоохоронної роботи; аналіз і корекція здобутих знань, практичних умінь та навичок; систематизація та узагальнення здобутих знань і сформованих умінь та навичок.

Визначено й експериментально підтверджено ефективність педагогічних умов реалізації методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання: логічна єдність, наступність і практична спрямованість диференційованого навчально-виховного змісту, форм, методів і засобів екологічного виховання старшокласників відповідно до їхніх вікових й індивідуальних можливостей; стимулювання індивідуальної активності старшокласників щодо формування суспільних і особистісних ціннісних орієнтацій, мотивів, умінь і навичок самостійного вирішення нових навчальних теоретичних та практичних завдань у процесі профільного навчання; активізація креативного мислення, екологічно доцільних вчинків, поведінки та діяльності, а також індивідуальної чи колективної суспільно значущої праці у довкіллі з метою його вивчення та охорони.

Ефективність упровадження методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання підтверджена позитивними змінами, які виявлені після завершення формувального етапу експерименту (табл.). Аналіз результатів формувального етапу дослідження засвідчив, що проведена дослідно-експериментальне перевірка розробленої і запровадженої у практику методики та її навчально-методичного забезпечення детермінувала більш позитивну динаміку показників сформованості екологічної культури старшокласників ЕГ у порівнянні з респондентами з КГ.

Таблиця

Динаміка рівнів сформованості екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання

Групи Рівні	Контрольна група				Динаміка у %	Експериментальна група				Динаміка у %
	До експер.		Після експер.			До експер.		Після експер.
	Абс.числа	%	Абс.числа	%		Абс.числа	%	Абс.числа	%
Достатній	22	19,47	24	24,49	+5,11	25	20,49	43	32,82	+12,33
Середній	40	35,4	42	42,86	+7,46	46	37,7	61	46,56	+8,86
Низький	51	45,13	32	32,65	-12,48	51	41,81	27	20,62	-21,19

Для всіх старшокласників ЕГ домінуючим стало зростання на 12,33 % достатнього рівня сформованості досліджуваного феномена порівняно з КГ, де цей показник зріс лише на 5,11 %. Також зафіксовано зростання середнього рівня сформованості екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості в ЕГ на 8,86 %. Суттєво, на 21,19% зменшилася кількість старшокласників ЕГ, проти 12,48 % в КГ з низьким рівнем сформованості екологічної культури.

Перевірка статистичної значущості одержаних результатів за допомогою статистичного критерію Пірсона підтвердила, що відмінності у рівнях сформованості екологічної культури не випадкові, а є наслідком впровадження розробленого змісту, удосконалених форм, методів і засобів та педагогічних умов, як складових методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання.

ВИСНОВКИ

На основі аналізу вітчизняних і зарубіжних психолого-педагогічних теорій, наукових підходів та концепцій в галузі екологічної освіти і виховання здійснено виокремлення й характеристику ефективних напрямів формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання, як актуальної для сучасної педагогічної теорії та практики психолого-педагогічної проблеми.

Схарактеризовано провідні філософсько-культурологічні, психолого-педагогічні і екологічно орієнтовані парадигми (гуманістична, культурологічна, дитиноцентрична, природовідповідності, екоцентрична (природоцентрична), антиантропоцентрична та коеволюції), які стали теоретико-методологічною основою сучасної екологічної освіти і виховання з їх екстраполяцією на освітньо-виховний зміст профільної загальноосвітньої школи сільської місцевості, що забезпечило ефективне формування екологічної культури старшокласників.

Доведено, що старша школа, і насамперед профільна, є основним об’єктом здійснення якісної екологічної освіти і виховання, оскільки у її межах за рахунок різноаспектної диференціації й інтеграції змісту, форм і методів та широкої індивідуалізації навчання і виховання створюються ефективні умови для задовольняння старшокласниками власних інтересів, освітніх запитів, формуються предметні та ключові компетентності, які забезпечать випускнику школи можливість здобути майбутню професію.

Визначено й схарактеризовано сучасний зміст поняттєво-категоріального апарату дослідження, зокрема таких понять: «виховання», «екологічне виховання старшокласників», «навколишнє середовище», «соціоприродне середовище», «довкілля», «культура», «екологічна культура особистості» тощо.

Запропоновано уточнене авторське трактування провідному поняттю дослідження «сформованість екологічної культури старшокласника у процесі профільного навчання», що розглядається нами як кінцевий результат екологічного виховання і визначається комплексом індивідуальних досягнень старшокласників у світоглядно-інтелектуальному, ціннісно-мотиваційному, матеріальному і духовному освоєнні найближчого довкілля, які базуються на особистісно визнаних, усвідомлених і прийнятих суспільством морально-етичних нормах, звичаях та стійких екологічно вивірених стереотипах взаємодії з природою.

Визначено й схарактеризовано критерії (когнітивний, мотиваційний, діяльнісно-поведінковий) їх показники та рівні (достатній, середній, низький), сформованості екологічної культури старшокласників. За результатами дослідження встановлено переважно низький (43,5 %) і середній (36,5 %) рівні сформованості екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості. І лише незначна кількість респондентів (20,0 %) характеризуються достатнім рівнем сформованості означеного феномену.

На основі аналізу результатів констатувального етапу експерименту встановлено, що у процесі профільного навчання старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості, формування у них позитивної мотивації, а відтак умінь і навичок як індивідуальної, так і в колективі класу практичної діяльності з вивчення й охорони природи, розв’язання екологічних проблем своєї місцевості залишається прерогативою лише творчо працюючих вчителів та директорів цих навчальних закладів. Переважна більшість старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості постійно перебуваючи у тісних контактах з окремими об’єктами і природою в цілому, не вважають власні вчинки, поведінку і дії небезпечними для довкілля, не звертають увагу на незначні індивідуальні чи колективні екологічно недоцільні дії стосовно окремих об’єктів природи, переконані, що їхня поведінка не шкодить найближчому навколишньому середовищу. Старшокласники загальноосвітніх шкіл сільської місцевості недостатньо задіяні у виховних і організаційних заходах з охорони природи, досить низький показник їхньої участі в організації і здійсненні науково-дослідницької діяльності, спрямованої на вивчення найближчого довкілля та обґрунтуванні й розробленні індивідуальних шляхів розв’язання місцевих екологічних проблем.

У процесі теоретичного обґрунтування методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання доведено, що ефективність екологічного виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання, спрямованого на формування їхньої екологічної культури забезпечується упровадженням загальнопедагогічних підходів (системного, особистісно зорієнтованого, гуманістичного, індивідуального, розвивального, суб’єкт-суб’єктного, компетентнісного та діяльнісного); дидактичних принципів (науковості, системності і послідовності, наочності, активності і самостійності, зв’язку навчання з життям, теорії з практикою) та специфічних принципів екологічного виховання (цілісності, неперервності, інтегративності, міждисциплінарності, локальності у розкритті екологічних проблем, добровільності і доступності, єдності освітньої, виховної та розвивальної функцій навчання).

Розроблено авторський навчально-виховний зміст екологічного виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання на трьох рівнях його реалізації (початковий, основний, творчий), удосконалено форми (організаційно-виховного і комбінованого спрямування, навчально-практичні, масові), методи (всебічного впливу на особистість, формування досвіду екологічно-доцільної поведінки і діяльності в довкіллі, стимулювання екологічно-доцільної поведінки і діяльності в довкіллі, мотивації) та засоби (навчально-пізнавальна і дослідницька діяльність та суспільно корисна природоохоронна робота).

Визначено й експериментально перевірено ефективність педагогічних умов реалізації методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання: логічна єдність, наступність і практична спрямованість диференційованого навчально-виховного змісту, форм, методів і засобів екологічного виховання старшокласників відповідно до їхніх вікових й індивідуальних можливостей; стимулювання індивідуальної активності старшокласників щодо формування суспільних і особистісних ціннісних орієнтацій, мотивів, умінь і навичок самостійного вирішення нових навчальних теоретичних та практичних завдань у процесі профільного навчання; активізація креативного мислення, екологічно доцільних вчинків, поведінки та діяльності, а також індивідуальної чи колективної суспільно значущої праці у довкіллі з метою його вивчення та охорони.

Ефективність упровадження методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання підтверджена позитивними змінами, які виявлені після завершення формувального етапу експерименту. Так, в експериментальній групі очевидною є позитивна динаміка достатнього (+12,33 %) та середнього (+8,86 %) рівня; на 21,19% знизилися показники низького рівня сформованості екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребують умови створення цілісної й логічно вибудованої системи екологічного виховання старшокласників у взаємодії загальноосвітньої школи сільської місцевості і вищих навчальних закладів, дослідження ролі соціального середовища як важливого чинника формування екологічної культури учнів старших класів, проблем ефективної адаптації і соціалізації старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання тощо. Зважаючи на актуальність досліджуваної теми, рекомендовано: запровадити у процес екологічного виховання старшокласників розроблену програму факультативного курсу «Органічне землеробство»; міждисциплінарного інтегрованого факультативу «Школа екологічної культури»; навчально-методичних посібників «Екологічне виховання старшокласників сільських шкіл» і «Екологічна освіта старшокласників: умови підвищення якості».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, у яких опубліковані основні результати дисертації

Фасоля О. І. Суть, мета, завдання та принципи формування екологічних знань старшокласників в процесі профільного навчання / О. І. Фасоля // Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка та психологія. – Чернівці : Чернівецький нац. у-т, 2015. – Вип. 748. – С. 188–195.
Фасоля О. І. Формування екологічних знань старшокласників в процесі профільного навчання / О. І. Фасоля // Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка та психологія. – Чернівці : Чернівецький нац. у-т, 2015. – Вип. 749. – С. 187–194.
Фасоля О. І. Екологічна освіта старшокласників сільської школи: шляхи підвищення ефективності / О. І. Фасоля // Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка та психологія. – Чернівці : Чернівецький нац. у-т, 2015. – Вип. 767. – С. 183–201.
Фасоля О. І. Результати експериментальної перевірки екологічного виховання старшокласників в процесі профільного навчання / О. І. Фасоля // Педагогічний дискурс: зб. наук. пр. / гол. ред. І. М. Шоробура. – Хмельницький : ХГПА, 2015. – Вип. 19. – С. 197–202.
Фасоля О. І. Проблема екологічного виховання старшокласників у процесі профільного навчання / О. І. Фасоля // Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія і практика : зб. наук. пр. / гол. ред. В. В. Камишин. – К. : Інститут обдарованої дитини, 2015. – Вип. 2 (15). – С. 30–35.
Фасоля О. І. Ретроспектива законодавства України в галузі екологічної освіти / О. І. Фасоля // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Сер. «Педагогічні науки». – Житомир, 2015. – Вип. 4 (82). – С. 153–159.
Фасоля О. І. Форми і методи екологічного виховання учнів старших класів сільської профільної школи / О. І. Фасоля // Science Rise: Scientific Journal. Pedagogical Education. – 2015. – Vol. 12/5 (17). – С. 21–27.
Фасоля О. І. Особливості роботи вчителя сільської профільної школи по формуванню екологічної вихованості старшокласників / О. І. Фасоля // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова : зб. наук. пр. Сер. 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики / відп. ред. Н. В. Гузій. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2016. – Вип. 26 (36). – С. 136–141.
Фасоля О. І. Специфіка організації екологічного виховання старшокласників сільської школи / О. І. Фасоля // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / гол. ред. Т. І. Сущенко. – Запоріжжя : КПУ, 2016. – Вип. 46 (99). – С. 263–272.
Фасоля О. І. Створення ефективного навчально-освітнього середавища для екологічної освіти і виховання старшокласників сільської профільної школи / О. І. Фасоля // Педагогічний альманах : зб. наук. пр. / гол. ред. В. В. Кузьменко. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2016. – Вип. 29. – С. 46–53.
Фасоля О. І. Роль шкільної і позашкільної освіти у формуванні екологічної культури старшокласників / О. І. Фасоля // Педагогічний дискурс : зб. наук. пр. / гол. ред. І. М. Шоробура. – Хмельницький : ПП Мошак М. І., 2016. – Вип. 20. – С. 191–196.

Опубліковані праці апробаційного характеру

Фасоля О. І. Зміст та завдання екологічної освіти старшокласників в умовах професійного навчання / О. І. Фасоля // Філософія, теорія та практика випереджаючої освіти для сталого розвитку : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 26 листоп. 2015 р. – Дніпропетровськ : Роял Принт, 2015. – С. 243–244.
Фасоля О. І. Педагогічні аспекти забезпечення екологічного виховання школярів в умовах профілізації сучасної школи / О. І. Фасоля // Проектування розвитку та психолого-педагогічного супроводу обдарованої особистості : матеріали VІІ Всеукр. наук.-практ. конф., 5–6 квіт. 2016 р. – К. : Інститут обдарованої дитини, 2016. – С. 59–62.
Фасоля О. І. Екологічне виховання старшокласників в умовах профільного навчання: підходи та перспективи розвитку / О. І. Фасоля // Україна в гуманітарних і соціально-економічних вимірах : матеріали Всеукр. наук. конф., 29–30 квіт. 2016 р. – Дніпропетровськ : Роял Принт, 2016. – Ч. 1. – С. 231–233.
Фасоля О. І. Загальноосвітня школа – основа для неперервної екологічної освіти людини впродовж життя / О. І. Фасоля // Наукова спадщина Василя Сухомлинського у контексті розвитку освіти особистості впродовж життя : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 28–29 верес. 2016 р. – Кропивницький : ОІППО, 2016. – С. 123–126.

Опубліковані праці, які додатково відображають наукові

результати дисертації

Фасоля О. І. Комплексна модернізація загальної середньої освіти Хмельниччини: вирішення проблеми підвищення якості освіти / О. І. Фасоля // Варіативність Інноваційність Результативність Аналітичність Управління: часопис кафедри менеджменту та освітніх технологій Хмельницького обл. ін-ту післядип. освіти. – Хмельницький: ОІППО, 2015. – Вип. 6. – С. 5–8.
Фасоля О. І. Особливості організації змісту екологічної освіти та виховання старшокласників профільної школи / О. І. Фасоля // Нові технології навчання : наук.-метод.зб. / Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України – К., 2015. – Вип. 86, ч. 1. – С. 163–167.
Фасоля О. І. Екологічна освіта старшокласників: умови підвищення якості : навч.-метод. посіб. / О. І. Фасоля. – Хмельницький : ХНУ, 2015. – 117 с.
Фасоля О. І. Органічне землеробство. Програма факультативного курсу за вибором для учнів 10 (11) класів / О. І. Фасоля. – Хмельницький : ХОІППО, 2015. – 8 с.
Фасоля О. І. Екологічне виховання старшокласників сільських шкіл: наук.-метод. посіб. / О. І. Фасоля. – Хмельницький : Вид-во Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, 2016. – 139 с.

АНОТАЦІЇ

Фасоля О. І. Екологічне виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Умань, 2017.

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення проблеми екологічного виховання старшокласників у процесі профільного навчання, схарактеризовано сутність провідних філософсько-культурологічних, психолого-педагогічних і екологічно орієнтованих парадигм (гуманістичної, культурологічної, дитиноцентричної, природовідповідності, екоцентричної (природоцентричної), антиантропоцентричної та коеволюції).

На основі уточнення змісту ключових понять дослідження розкрито сутність феномену «сформованість екологічної культури старшокласника у процесі профільного навчання».

Визначено критерії, показники і схарактеризовано рівні сформованості екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання.

Експериментально підтверджено ефективність методологічних підходів, дидактичних і специфічних принципів, обґрунтованого навчально-виховного змісту, удосконалених форм, методів та засобів, визначених педагогічних умов як складових методики формування екологічної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл сільської місцевості у процесі профільного навчання.

Ключові слова: старшокласники, екологічне виховання, загальноосвітня школа сільської місцевості, профільне навчання, екологічна культура.

Фасоля О. И. Экологическое воспитание старшеклассников общеобразовательных школ сельской местности в процессе профильного обучения. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины, Умань,
2017.

В диссертационном исследовании осуществлено теоретическое обобщение проблемы экологического воспитания старшеклассников в процессе профильного обучения, охарактеризована суть ведущих философско-культурологических, психолого-педагогических и экологически ориентированных парадигм (гуманистической, культурологической, детоцентрической, природосоответствия, экоцентрической (природоцентрической), антиантропоцентрической и коэволюции).

На основе уточнения содержания ключевых понятий исследования раскрыта суть феномена «сформированность экологической культуры старшеклассника в процессе профильного обучения».

Определены критерии, показатели и охарактеризованы уровни сформированности экологической культуры старшеклассников общеобразовательных школ сельской местности в процессе профильного обучения.

Экспериментально подтверждена эффективность методологических подходов, дидактических и специфических принципов, обоснованного учебно-воспитательного содержания, усовершенствованных форм, методов и средств, определенных педагогических условий как составляющих методики формирования экологической культуры старшеклассников общеобразовательных школ сельской местности в процессе профильного обучения.

Ключевые слова: старшеклассники, экологическое воспитание, общеобразовательная школа сельской местности, профильное образование, экологическая культура.

Fasolya O. І. Ecological education of senior schoolchildren in secondary schools of countryside in the process of specialized education. – The Manuscript.

Scientific thesis for the Degree of the Candidate of Pedagogical Sciences in specialty 13.00.07. – Theory and Methodology of education. – Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman, 2017.

The leading philosophical, cultural, psychological, educational and ecologically-oriented paradigms (humanistic, cultural, child-centred, accordance with nature, eco-centric (nature-centred), anti-anthropocentric and co-evolution) are characterized. The unity of content of specialized education of senior schoolchildren and expanding of the semantic field of their education as well as practical socially important work in order to study and protection the environment in secondary schools of countryside are proved. In addition, this unities a holistic process of intellectual, spiritual and physical development of senior schoolchildren, their formation as citizens with a high level of general culture, in particular ecological culture.

Conceptual and categorical apparatus of this study are defined and characterized. Analysis of phenomenon of formation of senior schoolchildren’s ecological culture in secondary schools in the process of specialized education has been carried out into two interrelated directions of conceptual and terminological characteristics – direction of organization and implementation of senior schoolchildren’s ecological education in secondary schools of countryside organizational and pedagogical and psychological direction of formation of senior schoolchildren’s ecological culture of these schools in the process of specialized education. Accordingly, the efficient formation of senior schoolchildren’s ecological culture in secondary schools in the process of specialized education should be systematic and consistent as well as logically supplement the learning process with practical work on the protection of the nearest environment.

The components of ecological culture of senior schoolchildren (intellectual, emotional and value, activity and practical), criteria and indicators (cognitive, motivational, action-behavioral) and levels of this phenomenon (low, medium, sufficient) have been defined. The main determinants of ecological education of senior schoolchildren in secondary schools in the process of specialized education are defined and characterized. Its effectiveness and it is aimed at the formation of their ecological culture can be achieved by implementing: general pedagogical approaches (systemic, person-oriented, individual, developmental, subject-cantered, competency and activity); didactic principles (scientific, systematic and consistency, visibility, activity independence, communication, relation learning and life, theory and practice) and specific principles of ecological education such as (holism, continuity, integrity, interdisciplinary, locality in the disclosure of environmental problems, voluntary and accessibility, unity of educational and developmental functions of education).

The educational content of ecological education of senior schoolchildren in secondary schools in the process of specialized education at three levels of its implementation is developed by the author. Corresponding forms (organizational, educational and combined orientation, teaching and practical, mass), methods (complete impact on personality, formation of experience of ecologically appropriate behavior and activities in the environment, promotion of ecologically appropriate behavior and activities in the environment, motivational) and means (teaching, learning, research activities and socially useful mass and nature conservation work) of ecological education of senior schoolchildren in secondary schools in the process of specialized education have been improved.

The pedagogical conditions for effective implementation of methods of ecological education of senior schoolchildren in secondary schools of countryside in the process of specialized education have been developed. They are logical unity, continuity and practical orientation of differentiated educational content, forms, methods and means of ecological education of senior schoolchildren in the process of specialized education according to their age and individual abilities; stimulate of senior schoolchildren’s individual activity in order to the formation of social and personal values, motives of independent goal-setting as well as skills and abilities to solve new educational and practical problems in the process of specialized education; activation of creative thinking, ecologically appropriate actions, behavior and activities, as well as individual or collective socially significant work in order to study and protection the environment.

Analysis of the formative phase of the research has showed the positive dynamics of formation of the studied phenomenon. For all its components, medium and sufficient levels were dominated. The number of senior schoolchildren with a sufficient level of ecological culture has significantly increased, as well as the number of senior schoolchildren with a low level has reduced a lot. Therefore, that generally confirms the effectiveness of introduced methods of ecological education of senior schoolchildren in secondary schools of countryside in the process of specialized education.

Key words: senior schoolchildren, ecological education, secondary school of countryside, specialized education, ecological culture.