Автореферат

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

СЕМЕНОВА ОЛЕНА ВІТАЛІЇВНА

УДК 378:373.5.011.3-051](043.3)

ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ТВОРЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

ЗАСОБАМИ КОМПОЗИЦІЇ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Умань – 2017

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Уманському державному педагогічному університеті
імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент

Пічкур Микола Олександрович,

Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини,

доцент кафедри образотворчого мистецтва.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Шахов Володимир Іванович,

Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського,

професор кафедри психології та соціальної роботи;

кандидат педагогічних наук, доцент

Стрітьєвич Тетяна Миколаївна,

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,
доцент кафедри образотворчого мистецтва та дизайну.

Захист відбудеться «27» квітня 2017 р. о 14⁰⁰годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 74.053.01 в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за адресою: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Садова, 2.

З дисертацією можна ознайомитися на офіційному сайті та у бібліотеці Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Садова, 2.

Автореферат розіслано «27» березня 2017 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Рогальська-Яблонська І. П.

Semenova O. V. Future teachers of fine art creative competence formation by means of a composition. – The manuscript.

Thesis for the Degree of the Candidate of Pedagogical Sciences in specialty 13.00.04 – Theory and Methodology of professional education. – Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman, 2017.

The thesis scientifically grounded theoretical foundations developed and experimentally tested method of forming artistic and creative competence of future teachers of fine arts by means of composition.

The essence of the concept of artistic and creative competence of future teachers of fine arts as its capacity for continuous enrichment of their own visual experience of aesthetic taste and special abilities, replenishment knowledge, improve skills of artistic means shaping composition in active practice of producing original content, technically skilled and objective-value works, which is a strong basis to reach the heights of artistic and pedagogical expertise.The general category of interdisciplines composition as image-building constructive work of art as a unity of content and form, which is performed using means of expression together for maximum aesthetic effect.

The classification tools compositions, covering formal and aesthetic image-semantic group are updated. The first of them defines logical and natural means of subordination, scale, proportion and rhythm, and selective – statics, dynamics, symmetry-asymmetry, contrast, nuance, balance, imbalance, importantly, secondary, heaviness, lightness, polychrome, monochrome. In the second group considered logical and natural means of abstraction, associativety, symbolism and typical, as well as selective – plot-fabular, novelty-standard, general-individual, realism, fantasy, polysemy-monosemy, needed-and-accidental, rational-emotional. A separate group consists of specific, according to the kinds of spatial arts, means: form-building – a point, line, stain; plastic – plane volume space; material – weight, texture, texture; performing – graphic, colorful, fashion. It was found that the use of certain means of predetermined composition originality of form and content, figurative language and features the artwork of his perception.

The structure of artistic and creative competence of future teachers of fine arts and its criterion-level system are developed (motivational value, cognitive, personality, activity-reflexive components), according to pedagogical diagnosis and the author found a small numerical identity of students to high and medium levels of quality under the investigation. The experimental model of artistic and creative competence of future teachers of fine arts means a composition consisting of a regulatory target, methodological, procedural, semantic and didactic-efficient units is grounded and testified. The model is approbated in the educational process of professional training, during which created conditions for pedagogical orientation of students to the values of art, they stimulate artistic and creative activity and enrich their personal artistic and creative experience and empirically tested the effectiveness of their implementation. The general dynamics of increasing levels of artistic and creative expertise in experimental and control students groups data state and final results.

Key words: competence, artistic and creative competence, composition, composition means, the future teacher of fine arts, the model formation, pedagogical conditions.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства відчутні зміни, що зумовлюють нові освітні вимоги до художників-педагогів у межах директив Болонської угоди. Нині у мистецькій практиці спостерігається тенденція урізноманітнення художніх технологій і розширення діапазону засобів композиції, використання яких сприяє збагаченню духовної сфери особистості. Роль учителя образотворчого мистецтва в цьому процесі полягає в ефективній самореалізації в царині художньої творчості та якісному виконанні функцій професійної діяльності щодо інтелектуального й естетичного розвитку школярів. Для цього він повинен володіти високим рівнем художньо-творчої компетентності.

На необхідності формування творчого педагога національної школи наголошено в Законі України «Про вищу освіту», Державній програмі «Вчитель», Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. У контексті професійної підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва чимало положень цих освітніх документів реалізовано в дослідженнях О. Кайдановської, С. Коновець, О. Музики, М. Пічкура, О. Смірнової, Г. Сотської, Т. Стрітьєвич, В. Щербини та ін. Однак проблема формування художньо-творчої компетентності не була предметом окремого наукового пошуку. Водночас, для її розв’язання нині склалися певні передумови. Це, насамперед, ґрунтовні наукові розробки теоретико-методичних засад упровадження компетентнісного підходу у вищій школі (О. Браславська, В. Кузь, В. Коваль, О. Комар, Н. Кузьміна, М. Мартинюк, О. Овчарук, Л. Омельченко, О. Пометун, О. Савченко, С. Совгіра, Н. Тарасенкова, С. Шандрук, В. Шахов та ін.), широко розгорнуті психологічні студії творчого розвитку особистості (Л. Виготський, В. Моляко, С. Яланська та ін.), праці із численних питань художньої творчості в різних видах образотворчого мистецтва (В. Зінченко, В. Кузін, В. Щербаков та ін.), методичні розробки щодо створення композиції художнього твору (М. Пічкур, І. Туманов, Ю. Шарапова та ін.) тощо. Практика опанування студентами фаховими дисциплінами на факультетах мистецтв вищих навчальних закладів показує, що провідна роль у їх творчому освоєнні належить композиції. Знання її теоретичних основ, здатність генерувати творчий задум і реалізувати його в художньому творі, а також готовність передати цей мистецький досвід школяреві становить сутність художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва. Проте у вищій школі існують суперечності між:

об’єктивною потребою сучасної школи у високопрофесійних кадрах і недостатнім рівнем сформованості художньо-творчої компетентності вчителів образотворчого мистецтва;
необхідністю ґрунтовного дослідження проблеми формування художньо-творчої компетентності майбутнього художника-педагога та нестачею відповідних наукових напрацювань;
потужним творчо-розвивальним потенціалом комплексу засобів композиції у формуванні художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва і фрагментарним його використанням у процесі студіювання фахових дисциплін.

З огляду на суспільну значущість функцій професійної діяльності вчителя образотворчого мистецтва, брак теоретичного і практичного розв’язання проблеми формування його художньо-творчої компетентності та наявні суперечності у вищій школі, темою дисертації обрано: «Формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини з теми «Формування компетентного вчителя в умовах освітнього середовища педагогічного вищого навчального закладу» (реєстраційний номер 0111U007536). Тему дисертації затверджено вченою радою Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 9 від 24 квітня 2012 р.) та узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень із педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 19 червня 2012 р.).

Мета дослідження – на основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми та освітньої практики розробити й експериментально перевірити модель і педагогічні умови формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції у процесі вивчення фахових дисциплін у вищих навчальних закладах.

Завдання дослідження:

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури уточнити ключові поняття дослідження і з’ясувати сутнісний зміст понять: «художня майстерність майбутнього вчителя образотворчого мистецтва», «художньо-творча компетентність майбутнього вчителя образотворчого мистецтва».
Уточнити міждисциплінарний зміст композиції, класифікацію її засобів у просторових мистецтвах та визначити їхню роль у формуванні художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.
Розробити компоненти, критерії, показники та схарактеризувати рівні сформованості художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.
Обґрунтувати модель і педагогічні умови формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції та перевірити ефективність їх реалізації.

Об’єкт дослідження – процес фахової підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва у вищих педагогічних навчальних закладах.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції у процесі вивчення фахових дисциплін.

Гіпотеза дослідження. Рівень художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва підвищиться в разі упровадження у навчально-виховний процес вищої школи таких педагогічних умов: орієнтування студентів на цінності художної творчості; стимулювання художньо-творчої активності майбутнього художника-педагога; збагачення художньо-творчого досвіду майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Методи дослідження. Для успішного виконання поставлених завдань на різних етапах наукового пошуку використано комплекс методів: теоретичні – аналітичний огляд філософської, психологічної, педагогічної та мистецтвознавчої літератури – для визначення теоретичних основ дослідження; аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, порівняння й узагальнення, класифікацію, структурування і систематизацію – для уточнення понятійного апарату та методологічних засад дослідження; моделювання з метою розроблення й обґрунтування моделі формування художньо-творчої компетентності студентів засобами композиції; емпіричні –педагогічну діагностику (анкетування, тестування, експертну оцінку продуктів навчально-творчої діяльності) – для характеристики рівнів художньо-творчої компетентності студентів; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) – для визначення стану сформованості художньо-творчої компетентності студентів; статистичні: якісний аналіз та інтерпретацію результатів дослідження, кількісне оброблення й зіставлення одержаних емпіричних даних для підтвердження ефективності дослідно-експериментальної роботи.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальну роботу проведено на базі Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка та Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

До дослідно-експериментальної роботи було залучено 267 студентів та 18 викладачів фахових дисциплін.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

уперше: визначено сутнісний зміст понять: «художня майстерність майбутнього вчителя образотворчого мистецтва» (активне сприйняття й індивідуальна інтерпретація природних, суспільних і мистецьких явищ|добутку|, віртуозне володіння засобами композиції, уміння знаходити|находити| нові формально-змістові способи художньо-образного вираження|вираження|, здатність до активного вивчення і використання специфічної мови|язика| різних видів образотворчого мистецтва для виходу на власну художню манеру виконання творів виставкового рівня) та «художньо-творча компетентність майбутнього вчителя образотворчого мистецтва» (здатність до неперервного збагачення власного візуального досвіду, розвитку естетичного смаку і спеціальних здібностей, поповнення знань, удосконалення вмінь і навичок із художнього формотворення засобами композиції у практиці активного продукування оригінальних за змістом, технічно майстерних та об’єктивно-ціннісних творів, що стає міцним підґрунтям для досягнення вершин художньо-педагогічного професіоналізму); розроблено структуру художньо-творчої компетентності майбутнього педагога (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-особистісний та діяльнісно-рефлексивний компоненти, кожен із яких конкретизовано відповідними критеріями та показниками), схарактеризовано рівні її сформованості (високий, середній, низький); обґрунтовано модель формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції, що складається із нормативно-цільового, методологічного, процесуального, дидактико-змістового та результативного конструктивних блоків, упровадження якої спрямовано на реалізацію педагогічних умов (орієнтування студентів на цінності художної творчості; стимулювання художньо-творчої активності майбутнього художника-педагога; збагачення художньо-творчого досвіду майбутніх учителів образотворчого мистецтва);

уточнено зміст понять: «художня творчість», «художня діяльність», «художньо-творчий процес», «художній смак», «художньо-творча активність; наукові уявлення про загальну міждисциплінарну сутність категорії «композиція» як образно-конструктивної побудови художнього твору в єдності його змісту і форми, що виконується за допомогою сукупності виразних засобів для досягнення максимального естетичного ефекту; класифікацію закономірних, вибіркових і специфічних засобів композиції просторових мистецтв; інтегративні засади опанування студентами засобами композиції в рисунку, живопису та декоративно-прикладному мистецтві;

подальшого розвитку набули теоретико-методологічні положення щодо організації художньо-професійної підготовки студентів у вищій школі на засадах аксіологічного, компетентнісного, евристичного й акмеологічного підходів, реалізація яких сприяє ефективному формуванню художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробленні й адекватному застосуванні у навчально-виховному процесі вищої школи діагностичного інструментарію для виявлення рівнів сформованості художньо-творчої компетентності у майбутніх учителів образотворчого мистецтва та експериментальної методики її формування засобами композиції; упровадженні у навчально-виховний процес вечірньої студії «Художньо-творча майстерність» із використанням технології майстер-класу; збагаченні дидактичного забезпечення фахової підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва навчально-методичним посібником «Формальна композиція: творчі основи».

Матеріали дослідження можуть бути використані у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців художніх, архітектурних, дизайнерських та інженерно-технічних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також у процесі підвищення кваліфікації вчителів образотворчого мистецтва в системі післядипломної педагогічної освіти.

Упровадження результатів дослідження відбулося у процесі професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва у Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка (довідка про впровадження № 3171/01-55/02 від 02.06.2016 р.), Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (довідка про впровадження № 1017-28/02 від 01.09.2016 р.), Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії (довідка про впровадження № 467 від 14.06.2016 р.), Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (довідка про впровадження № 1309/03 від 26.06.2016 р.), Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького (довідка про впровадження № 164/03 від 08.06.2016 р.).

Особистий внесок здобувача: у навчально-методичному посібнику «Формальна композиція: творчі основи» (у співавторстві з М. Пічкуром) здобувачем підготовлено другий розділ («Формальна організація площинної композиції»); у статті «Удосконалення змісту та методики викладання композиції в системі професійної підготовки вчителя образотворчого мистецтва» (у співавторстві з М. Пічкуром) здобувачем обґрунтовано доцільність засвоєння студентами виразних засобів композиції (абстрактної, декоративної, реалістичної і фантастичної), доведено необхідність удосконалення методики її викладання на засадах евристичного підходу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження обговорювалися і доповідалися на науково-практичних конференціях різного рівня, а саме: міжнародних – «Мистецтво у контексті освітньої парадигми: вітчизняний та зарубіжний досвід» (Умань, 2013); «Гуманістичні орієнтири мистецької освіти» (Київ, 2013); «Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти в контексті європейської інтеграції: інтеркультурний вимір» (Суми, 2013); «Педагогіка мистецтва і мистецтво педагогічної дії» (Київ, 2013); «Професійна мистецька освіта і художня культура: виклики XXI століття» (Київ, 2014); «Теоретико-методологічні аспекти мистецької освіти: здобутки, проблеми та перспективи» (Умань, 2014, 2015); «Інноваційний розвиток вищої освіти: глобальний та національний виміри змін» (Суми, 2015); «Теорія і практика освіти в сучасному світі» (Чернігів, 2015); «Концептуальні проблеми модернізації сучасної системи освіти на засадах формування духовно-патріотичних цінностей студентської молоді» (Вінниця-Бар, 2016); «Час мистецької освіти: історія, сучасність та перспектива» (Харків, 2016); всеукраїнських – «Теоретико-методологічні аспекти мистецької освіти: здобутки, проблеми та перспективи» (Умань, 2012, 2013); «Актуальні проблеми професійної підготовки майбутніх учителів мистецьких дисциплін в Україні та за кордоном» (Умань, 2013); «Творча спадщина Тараса Шевченка як чинник національно-патріотичного виховання майбутніх учителів мистецьких дисциплін» (Умань, 2014); «Традиції та новітні технології у розвитку сучасного мистецтва» (Черкаси, 2015); «Сучасні технології розвитку професійної майстерності майбутніх учителів» (Умань, 2015); міжвузівських – «Естетика та етика мистецької освіти: теорія і світовий досвід» (Умань, 2011); «Психолого-педагогічні проблеми професійної підготовки майбутніх педагогів у галузі мистецької освіти» (Умань, 2013); регіональних – «Інтелектуальний потенціал в умовах сучасного суспільства» (Умань, 2016); на науково-практичних семінарах: всеукраїнських – «Актуальні проблеми професійної підготовки майбутніх учителів мистецьких дисциплін в Україні та за кордоном» (Умань, 2013); «Естетичні засади розвитку педагогічної майстерності викладачів мистецьких дисциплін» (Умань, 2014, 2015); «Молодь, освіта, наука та мистецтво» (Умань, 2013, 2014, 2015); регіональних – «Естетичні засади розвитку педагогічної майстерності викладачів мистецьких дисциплін» (Умань, 2012);

Основні результати дослідження обговорювалися на засіданнях вченої ради факультету мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, кафедри образотворчого мистецтва, кафедри педагогіки та освітнього менеджменту (2013–2016 рр.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 27 публікаціях, із яких 25 – одноосібні. Серед них: 11 статей відображають основні наукові результати дослідження (із них 1 статтю опубліковано в зарубіжному фаховому виданні), 13 статей апробаційного характеру, 3 статті додатково відображають результати дослідження.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, 3 розділів та висновків до кожного з них, висновків, списку використаних джерел, що містить 337 найменувань, 20 додатків на 42 сторінках. Повний обсяг дисертації –
275 сторінок, із них 198 основного тексту. Робота містить 14 таблиць, 6 рисунків, 4 формули.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи й експериментальну базу дослідження, конкретизовано його наукову новизну, теоретичне і практичне значення; подано відомості щодо впровадження, апробації та публікації одержаних результатів дослідження, інформацію про особистий внесок здобувача у працях, опублікованих у співавторстві, а також структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні основи формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції» – проаналізовано ключові поняття дослідження, визначено міждисциплінарний зміст категорії композиції, уточнено класифікацію її засобів у просторових мистецтвах та виявлено їхню роль у формуванні художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

Аналіз сучасної наукової літератури показав, що загальні проблеми формування компетентного фахівця висвітлено у працях І. Беха, О. Гури, Г. Єльнікової, І. Зимньої, О. Овчарук, Г. Сотської, С. Яланської та ін.; ґрунтовні наукові розробки теоретико-методичних засад упровадження компетентнісного підходу у вищій школі знайшли відображення в працях О. Браславської, В. Кузя, В. Коваль, О. Комар, Н. Кузьміної, М. Мартинюка, О. Овчарук, Л. Омельченко, О. Пометун, О. Савченко, С. Совгіри, Н. Тарасенкової, С. Шандрук, В. Шахова та ін.

У контексті категорії професіоналізму вчителя образотворчого мистецтва, що традиційно розглядається в руслі художньо-педагогічної компетентності, актуалізовано на його здатності бути авторитетним провідником художньої картини світу, ідеальним взірцем для наслідування в царині образотворчого мистецтва. Доведено, що це виражається у вимірах художньо-творчої компетентності, прагматична площина якої розгортається у формі виставкової діяльності для творчої самореалізації, додаткового заробітку та підвищення професійного іміджу художника-педагога.

Проаналізовано дефініції «компетенція» і «компетентність» й узагальнено, що ці поняття є спорідненими, але не тотожними. Компетенція – це коло повноважень, обов’язки особи чи певної інституції. Компетентність позначає здатність особистості якісно виконувати функції конструктивної діяльності. Перша – вузька, бо засвідчує лише конкретний фах, спеціалізацію; друга – широка, адже охоплює сукупність деяких компетенцій та певні модифікації компетентностей. У контексті дослідження це зумовило розгляд сутності компетентностей: естетичної, художньо-естетичної, художньої, поліхудожньої, композиційної та образотворчої, що належать до професійно-творчого типу й диференціюється на художньо-педагогічну та художньо-творчу варіації компетентностей, котрими неодмінно має володіти майбутній учитель образотворчого мистецтва.

Визначено особливості майбутньої професійної діяльності вчителя образотворчого мистецтва, які полягають у тому, що на теоретичному і практично-творчому рівнях він комплексно має використовувати отримані знання про композицію як першооснову будь-якого різновиду просторових мистецтв, системне засвоєння теорії і практики якої привчає студентів образно мислити, аналізувати, генерувати оригінальні ідеї художніх творів і майстерно виконувати їх у матеріалі.

Узагальнено, що майбутня професійна діяльність учителя образотворчого мистецтва є цілеспрямованим, структурно впорядкованим, динамічним процесом інтегрування композиційних аспектів використання художнього змісту отриманих знань у площину творчості за відповідною мотивацією художньо-творчої діяльності, її світоглядних орієнтирів, досвіду й рефлексії.

Розглянуто зміст універсалії «творча компетентність» і з’ясовано, що вона однаково стосується денотатів художньо-педагогічної і художньо-творчої компетентностей учителя образотворчого мистецтва. При цьому специфіка першого з них зумовлена педагогічним, а другого – художнім ґатунком його майстерності.

Подано авторську інтерпретацію сутності поняття «художня майстерність майбутнього вчителя образотворчого мистецтва», що позначає його активне сприйняття й індивідуальну інтерпретацію природних, суспільних і мистецьких явищ|добутку|, віртуозне володіння засобами композиції, уміння знаходити|находити| нові формально-змістові способи художньо-образного вираження|вираження|, здатність до активного вивчення і використання специфічної мови|язика| різних видів образотворчого мистецтва для виходу на власну художню манеру виконання творів виставкового рівня.

Розглянуто зміст термінолексем «художня творчість», «художня діяльність», «художньо-творчий процес», «художній смак», «художньо-творча активність» і констатовано, що вони є підґрунтям для розуміння сутності художньо-творчої компетентності. Аналітичний розгляд цієї дефініції в узагальнених інтерпретаціях М. Пічкура та С. Чернишової дав змогу сформулювати її конкретизований контекст: «художньо-творча компетентність майбутнього вчителя образотворчого мистецтва» – це його здатність до неперервного збагачення власного візуального досвіду, розвитку естетичного смаку і спеціальних здібностей, поповнення знань, удосконалення вмінь і навичок із художнього формотворення засобами композиції у практиці активного продукування оригінальних за змістом, технічно майстерних та об’єктивно-ціннісних творів, що стає міцним підґрунтям для досягнення вершин художньо-педагогічного професіоналізму.

Опрацьовано загальнонаукові, філософські, природничі, комунікативні, культурологічні та мистецтвознавчі аспекти композиції й узагальнено, що ця категорія є міждисциплінарною, оскільки набула професійного сенсу в галузях науки, культури, мистецтва й освіти. За класифікацією Т. Шмельової, що охоплює часові (музика, література), просторово-часові (хореографія, театр, кіно, телебачення, естрада, цирк), просторові (прикладні – декоративно-прикладне мистецтво, дизайн; образотворчі – хореографія, театр, кіно, телебачення, естрада, цирк) різновиди мистецтв проаналізовано категоріальну сутність композиції у кожному з них. З’ясовано, що загальний зміст поняття «композиція» доцільно трактувати як образно-конструктивну побудову художнього твору в єдності його змісту і форми, що виконується за допомогою сукупності виразних засобів для досягнення максимального естетичного ефекту. Визначено, що у просторових мистецтвах композиція є сутнісною властивістю творів. Звернення художника до неї є закономірним, оскільки пов’язане з його абстрактним, логічним та образним мисленням.

Розглянуто сутність терміна «засіб» і з’ясовано, що його слід трактувати як знаряддя, прийом і спосіб дії для досягнення певної мети будь-якої людської активності. Він є провідним методологічним інструментарієм художньої діяльності.

На підставі критичного аналізу спроб різних авторів (Є. Григорян, Ф. Ковальов, Г. Панксьонов, І. Редько та ін.) систематизувати категорії композиції у різних видах просторових мистецтв уточнено, що вона створюється за законами єдності і цілісності. Оновлено класифікацію засобів композиції, що охоплює формально-естетичну й образно-семантичну групи. У першій із них закономірними засобами визначено супідрядність, масштабність, пропорційність і ритмічність, а вибірковими – статику/динаміку, симетрію/асиметрію, контраст/нюанс, рівновагу – дисбаланс, головне/другорядне, тяжкість/легкість, поліхромію/монохромію. У другій групі закономірними засобами визнано абстрактність, асоціативність, символізм і типовість, а вибірковими – сюжет/фабулу, новизну/ стандарт, загальне/індивідуальне, реалізм/фантазію, полісемію/моносемію, необхідне/ випадкове, раціо/емоціо. Окрему групу складають специфічні, відповідно до різновидів просторових мистецтв, засоби: формотворні – крапка, лінія, пляма; пластичні – площина, об’єм, простір; матеріальні – маса, фактура, текстура; виконавські – графічні, колористичні, модельні. З’ясовано, що використання тих чи інших засобів композиції зумовлюється своєрідністю форми і змісту, образної мови художнього твору та особливостями його сприйняття.

Проаналізовано процесуальний та результативний аспекти компонування і визначено, що за своїм алгоритмом воно тотожне творчому процесу щодо досягнення художньо-образної виразності, новизни й оригінальності твору. При цьому встановлено, що студіювання творчих основ композиції позитивно впливає на розвиток емоційної сфери, мобілізує креативний потенціал, забезпечує трансформацію фахових знань студентів у практичну площину художнього формотворення. Місце і роль засобів композиції в системі професійної підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва обґрунтовано положеннями про їх провідне значення у творчому процесі як фактора розвитку творчих здібностей, уяви, фантазії, асоціативно-образного і художнього мислення особистості. Доведено, що на теоретичному і практичному рівнях максимальне засвоєння майбутнім учителем образотворчого мистецтва закономірних, вибіркових та специфічних засобів композиції відіграє важливу роль у формуванні його художньо-творчої компетентності.

У другому розділі – «Стан сформованості художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції» – вивчено стан використання засобів композиції у підготовці студентів в освітній практиці вищих педагогічних навчальних закладів; обґрунтовано структуру, розроблено критеріально-рівневу систему та проведено діагностику сформованості художньо-творчої компетентності у майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Проведений аналіз змісту програм із таких навчальних дисциплін фахової підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, як «Рисунок», «Живопис», «Композиція», «Декоративно-прикладне мистецтво», дав змогу констатувати недостатню увагу їх розробників до творчо-розвивального потенціалу засобів композиції. Ознайомлення зі змістом навчально-методичного забезпечення аналізованих дисциплін засвідчує нестачу матеріалів щодо методологічного складника організації композиційної діяльності студентів. З’ясовано, що найчастіше вони містять не образно-змістовий, а формальний і технологічний аспект створення художньої композиції; подекуди бракує методичних рекомендацій щодо виконання окремих навчально-творчих завдань, що безпосередньо стосуються конкретики особливостей використання засобів композиції.

Перевірено наявність і зміст посібників із фахових дисциплін. З’ясовано, що навчально-виховний процес сповна забезпечено вітчизняними виданнями з рисунку, живопису, декоративно-прикладного мистецтва й дизайну. Однак у них найбільшою мірою висвітлено етапність виконання навчально-творчих завдань і найменше матеріалу зосереджено на специфіці використання засобів композиції з метою створення високохудожніх творів. Зафіксовано нестачу посібників із композиції українських і, водночас, значну їх кількість авторів близького зарубіжжя. Як правило, вони містять достатньо суперечливий матеріал щодо класифікації засобів композиції в різних видах просторових мистецтв і збіднену методику їх використання з метою формування художньо-творчої компетентності майбутніх фахівців.

Обґрунтовано трикомпонентну структуру художньо-творчої компетентності. Мотиваційно-ціннісний компонент позначено критеріями: бажання студента виконувати об’єктивно-ціннісні художні твори, його інтерес до художнього формотворення та ціннісна настанова на художню творчість; когнітивно-особистісний має критерії: знання творчих основ композиції, здатність до креативності, вияв образотворчих здібностей; діяльнісно-рефлексивний з критеріями: продуктивність художньо-композиційних умінь, володіння художніми техніками, здатність до самооцінки результатів творчості. Відповідно до окреслених критеріїв та показників схарактеризовано рівні художньо-творчої компетентності (високий, середній і низький).

Високий рівень позначається істинно-здійсненним бажанням виконувати об’єктивно-ціннісні художні твори, виявом конструктивно-творчого інтересу до художнього формотворення, яскраво вираженою ціннісною настановою на художню творчість, ґрунтовними знаннями творчих основ композиції, дієвою здатністю до креативності, широким спектром образотворчих здібностей, високопродуктивними художньо-композиційними вміннями, віртуозним володінням різними художніми техніками й адекватною самооцінкою результатів творчості.

Середній рівень засвідчують реально-здійсненне бажання виконувати об’єктивно-ціннісні художні твори, вияв прагматично-споживчого інтересу до художнього формотворення, завуальовано виражена ціннісна настанова на художню творчість, достатні знання творчих основ композиції, продуктивна здатність до креативності, обмежений спектр образотворчих здібностей, продуктивні художньо-композиційні вміння, фахове володіння різними художніми техніками та вибірково адекватна самооцінка результатів творчості.

Низький рівень характеризується ілюзорно-здійсненним бажанням виконувати об’єктивно-ціннісні художні твори, виявом індиферентно-споглядального інтересу до художнього формотворення, зовсім не вираженою ціннісною настановою на художню творчість, поверхневими знаннями творчих основ композиції, пасивною здатністю до креативності, наявністю вузького спектру образотворчих здібностей, репродуктивних художньо-композиційних умінь, дилетантським володінням різними художніми техніками та неадекватною самооцінкою результатів
творчості.

Розроблено спеціальний інструментарій (анкети, питальники, тести, творчі завдання тощо), завдяки якому проведено діагностику рівнів сформованості художньо-творчої компетентності у майбутніх учителів образотворчого мистецтва. З’ясовано, що лише 11 % ЕГ І КГ респондентів має високий її рівень; 33 % – середній; 56 % – низький. Цей факт спонукав до проведення формувального експерименту.

У третьому розділі – «Дослідно-експериментальна робота з формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції» – обґрунтовано експериментальну модель і педагогічні умови, за реалізації яких удосконалено процес формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції, та емпірично перевірено їх ефективність.

На підставі аналізу таких ключових понять репрезентації педагогічних систем, як «модель», «моделювання», «педагогічне моделювання» представлено експериментальну модель формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції (рис. 1), що складається з нормативно-цільового, методологічного, процесуального, дидактико-змістового та результативного конструктивних блоків.

Нормативно-цільовий блок моделі містить соціальний запит, вимоги вищої освіти щодо компетентного педагога та його потреби у художньо-творчому розвитку й самореалізації, що зумовлюють мету підвищення рівня художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва і конкретизуються такими завданнями: сформувати у нього стійку мотивацію до художньо-творчого розвитку; розкрити його художньо-творчий потенціал; активізувати художньо-творчу композиційну діяльність.

Методологічний блок охоплює організацію процесу професійної підготовки майбутнього художника-педагога на засадах аксіологічного, компетентнісного, евристичного й акмеологічного підходів, дотриманні принципів єдності теорії і практики, навчання і художньої творчості, індивідуалізації і диференціації освітнього процесу та функціональному забезпеченні його вмотивованості, послідовності, контролю якості й ефективності.

Процесуальним блоком передбачено поетапну диференціацію й забезпечення реалізації педагогічних умов фахової підготовки майбутнього художника-педагога, якого на спонукальному етапі доцільно зорієнтувати на цінності художньої творчості; на розвивальному – стимулювати його художньо-творчу активність; на рефлексивному – збагатити індивідуальний художньо-творчий досвід.

Дидактико-змістовий блок містить кардинально змінений зміст програми з композиції, окремі доповнення до курсів рисунку, живопису, декоративно-прикладного мистецтва і практики на пленері, спрямовані на максимальне засвоєння студентами засобів композиції, використання в освітньому процесі відповідних дидактичних форм (лекції, семінари, лабораторні практикуми, самостійна робота, вечірня студія, екскурсії до музеїв і виставок), методів (інтерактивні, ілюстративні, творчо-дослідницькі, навчально-творчі, евристичні, технологія майстер-класу) і засобів (друковані, ілюстративні, модельні, технічні, художньо-виконавські).

Результативний блок репрезентовано підсумковим зрізом рівнів сформованості художньо-творчої компетентності студентів за розробленою структурою й обґрунтованою критеріально-рівневою системою і такою ж самою методикою, яку було використано під час констатувального експерименту.

Спільним зусиллями залучених до дослідницької роботи викладачів, регламентуючись складників репрезентованої моделі, проведено формувальний експеримент, у ході якого поетапно реалізовано педагогічні умови формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

Завдання настановчого етапу – сформувати у студентів стійку мотивацію до художньо-творчого розвитку. Для його виконання обрано дисципліни «Рисунок», «Живопис» і «Композиція». У ході їх викладання реалізовано педагогічну умову – орієнтування студентів на цінності художньої творчості. Для цього на лекціях із рисунку і живопису з використанням інформаційно-ілюстративного та проблемного методів розглянуто питання засобів композиції, наголошено на їх ролі у створенні оригінальних та об’єктивно-ціннісних графічних і живописних творів різних напрямів і жанрів, здатність до продукування яких має важливе значення для майбутнього вчителя образотворчого мистецтва у контексті формування його художньо-творчої компетентності. Студентам надано необхідну інформацію про сутність композиції як міждисциплінарної категорії, завдяки використанню ілюстративного, аналітичного й інтерактивного методів вони усвідомили цінність її засобів у створенні художніх шедеврів світового образотворчого мистецтва. На лекціях із композиції розглянуто питання настанови суб’єкта художньої діяльності на формотворення, інтересу до нього, переконаності у його необхідності для творчого саморозвитку, прагнення спрямовувати свої знання, уміння на розв’язання завдань компонування. Також наголошено на феномені композиції з позиції її універсальної аксіологічної значущості і в аспекті рефлексивних актів суб’єкта в різних видах творчості. Під час семінарів методом круглого столу на матеріалі історичних довідок студенти обговорювали мотиваційні умови досягнення вершин професіоналізму відомих художників-педагогів, графіків і живописців, висловлювали свої міркування щодо траєкторії власного художньо-творчого розвитку. Для орієнтування студентів на цінності художньої творчості, стимулювання бажання творити у межах виховної роботи проведено низку екскурсій до художніх музеїв і виставкових залів.

Згідно із завданням розвивального етапу, для розкриття художньо-творчого потенціалу майбутніх учителів образотворчого мистецтва у процесі студіювання фахових дисциплін «Рисунок», «Живопис» і «Композиція», «Декоративно-прикладне мистецтво» та під час практики на пленері реалізовано наступну педагогічну умову – стимулювання художньо-творчої активності студентів через заохочення виявити композиційні здібності, позитивні емоції, пережити почуття задоволення у процесі виконання навчально-творчих завдань із використанням універсального комплексу творчо-дослідницьких методів. Завдяки цьому вони набули здатності образно і символічно бачити дійсність, генерувати задум композиції, візуально втілювати художню ідею у композиційних схемах, начерках, пошукових ескізах, аналізувати творчий досвід, виконувати оригінал-ескізи в матеріалі під керівництвом викладача і самостійно. Удосконалено зміст і методику викладання курсу «Композиція» з урахуванням різноманітних напрямів, різновидів і жанрів образотворчого мистецтва. Програма дисципліни містить розділи з асоціативно-абстрактної, фігуративно-символічної, образно-реалістичної, образно-смислової та образно-фантастичної композиції для її інтегрованого опанування студентами.

Експериментальне вивчення композиції розпочалося за другим розділом удосконаленої програми. За його тематичним спрямуванням, майбутні художники-педагоги ознайомилися з оновленою класифікацією засобів композиції просторових мистецтв, засвоїли теоретичні питання щодо сутності, типології та методики побудови композиційних схем, семіотики і стилізації фігуративно-символічної композиції, виконали тренувальні вправи графічно-семіотичного практикуму й опанували методи графічної подачі площини, пошуку зображувальних мотивів та стилізації форми, аналітичної і творчої діяльності щодо створення декоративних композицій у спосіб семантично-вербальної інтерпретації та графічної і колірної трансформації попередньо виконаної асоціативно-абстрактної композиції у фігуративно-символічну.

Відповідно до третього розділу, майбутні вчителі образотворчого мистецтва розглянули теоретичні питання щодо сутності художнього образу в системі композиційних побудов, єдності змісту і форми композицій реалістичного напряму, виконали аналітичні і графічні вправи зі смислового і формотворчого аспектів творів живопису та графіки відомих авторів, навчилися створювати оригінальні авторські композиції у жанрах натюрморту, пейзажу і портрету.

За змістом четвертого розділу програми студенти вивчили питання щодо ілюзорної основи формотворення і творчої методології створення композицій творів фантастичного реалізму й сюрреалізму, виконали тренувальні вправи із трансформації форми й досягнення оптичної ілюзії «фігура-тло», на практичному рівні опанували творчими основами образно-фантастичної композиції у процесі генерування авторських ідей та їх утілення у відповідному матеріалі засобами вільного оперування зображувальними елементами, колажу, ляпкографії і монотипії.

На розвивальному етапі увагу викладачів зосереджено на використанні методів «прорізної рами», «клаузур» і «нашльопків» на заняттях з рисунку і живопису в аудиторії і на пленері. У ході експериментальної роботи заняття з рисунку було спрямовано на практичне засвоєння студентами сукупності художніх методів організації композиції рисунка, серед яких: схематизація, порівняння, конструктивний і просторовий аналіз, узагальнення, систематизація. При студіюванні живопису студентів націлено на засвоєння засобів колірної композиції.

У процесі опанування майбутніми художниками-педагогами декоративно-прикладним мистецтвом значну увагу приділено специфіці використання засобів композиції кожного його різновиду та особливостям роботи з художніми матеріалами. Активно студіювалася методика стилізації, орнаментування, знаково-символічної й семантичної інтерпретації у створенні декоративних композицій. Для глибшого усвідомлення розмаїття засобів композиції, ознайомлення з таємницями художнього майстерності студентів залучено до систематичного відвідування музеїв народного мистецтва та сучасних виставок з етнодизайну.

Процес викладання композиції і декоративно-прикладного мистецтва ґрунтувався на засадах евристичного підходу з використанням таких методів: мозковий штурм, сугестопедія, синектика, рефлексія, гірлянда асоціацій, образне бачення, вигадування, гіперболізація, аглютинація, генерування оригінальних ідей (виклик правилам, парафраза, випадковий стимул, переворот, матриця можливостей, візуальна матриця, конструктор стилів) та автоматичне малювання (імідж-стрімінг, стимул додаткової інформації, імпровізаційно-проектне поле). Студенти мали змогу опанувати традиційні і новітні образотворчі техніки. У процесі викладання фахових дисциплін використано метод контролю й оцінки – критичний аналіз результатів творчої діяльності студента з боку викладача і студентів, поточні і підсумкові перегляди робіт художньою комісією кафедри.

На рефлексивному етапі виконано завдання з активізації художньо-творчої композиційної діяльності студентів задля збагачення їхнього індивідуального художньо-творчого досвіду. Для цього у навчально-виховний процес упроваджено вечірню студію «Художньо-твоча майстерність», у процесі якої в індивідуальній і груповій формах за папкою портфоліо, що містила заздалегідь підготовлений матеріал художньо-творчих досягнень (пошукові ескізи, фото поточних навчально-творчих і виставкових робіт тощо), проаналізовано реальні досягнення студентів у царині художньої творчості, практично вдосконалено вміння і навички композиційної діяльності, технічну майстерність студентів із рисунку, живопису і декоративно-прикладного мистецтва за технологією майстер-класу.

Емпіричним шляхом перевірено ефективність функціонування упровадженої моделі й поетапної реалізації педагогічних умов формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва. Загалом, дані констатувального (КЗ) і підсумкового (ПЗ) зрізів засвідчили певну різницю у кількісному розподілі студентів експериментальної (ЕГ) і контрольної (КГ) груп за рівнями сформованості художньо-творчої компетентності (табл.).

Таблиця

Загальна динаміка зростання рівнів сформованості
художньо-творчої компетентності студентів (у %)
за зведеними даними констатувального та підсумкового зрізів

Рівні	ЕГ		Приріст	КГ		Приріст
Рівні	КЗ	ПЗ	Приріст	КЗ	ПЗ	Приріст
Високий	10,7	30,0	+ 19,3	10,7	16,2	+ 5,5
Середній	33,4	47,6	+ 14,2	32,9	36,3	+ 3,4
Низький	55,9	22,4	– 33,5	56,4	47,5	– 8,9

Як свідчать дані таблиці, за результатами констатувального зрізу, до високого рівня художньо-творчої компетентності в ЕГ належало 10,7 %, а після формувального експерименту – 30,0 % студентів. Різниця складає 19,3 %. За наслідками КЗ середній її рівень мали 33,4 %, а за ПЗ – 47,6 % студентів ЕГ, що на 14,2 % більше. Відповідно, студентів ЕГ із низьким рівнем компетентності зменшилося з 55,9 % до 22,4 % за різниці в 33,5 %. У контрольній групі рівні цієї компетентності також дещо зросли, але, порівняно з ЕГ, значно менше. За даними КЗ, у КГ високий рівень був властивий 10,7 %, а за ПЗ – 16,2 % студентів, що лише на 5,5 % більше. За результатами КЗ середнім рівнем охоплено 32,9 %, а за ПЗ – 36,3 % студентів КГ, що тільки на 3,4 % більше. Із низьким рівнем після КЗ їх було 56,4 %, а на завершення ПЗ – 47,5 %, тобто зменшення становить 8,9 %.

Для статистичного опрацювання емпіричних даних використано методику визначення критерію кутового перетворення Фішера, за якою визначено його емпіричне значення (φ*_емпір= 7,37). Воно розташоване в зоні значущості, тому є підстави стверджувати про достатню ефективність формувального експерименту.

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано теоретико-методичне вирішення проблеми фахової підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва у вищих педагогічних навчальних закладах. Воно полягає в обґрунтуванні моделі та педагогічних умов формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції. Результати проведеного теоретичного пошуку та дослідно-експериментальної роботи підтвердили гіпотезу і послугували підставою для низки аргументованих висновків:

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури уточнено ключові поняття дослідження й узагальнено, що категорії «компетенція» і «компетентність» є спорідненими, але не тотожними. Перша – вузька, бо засвідчує лише конкретний фах, спеціалізацію; друга – широка, адже охоплює сукупність деяких компетенцій та певні модифікації компетентностей. Завдяки з’ясуванню сутності естетичної, художньо-естетичної, художньої, поліхудожньої, композиційної та образотворчої різновидів компетентностей, узагальнено, що професіоналізм учителя образотворчого мистецтва позначається не лише художньо-педагогічною, але і художньо-творчою компетентністю. За змістом універсалії «творча компетентність» з’ясовано, що специфіка першої з них зумовлена педагогічним, а другої – художнім ґатунками його майстерності

Сформульовано дефініцію «художня майстерність майбутнього вчителя образотворчого мистецтва», що позначає його активне сприйняття й індивідуальну інтерпретацію природних, суспільних і мистецьких явищ|добутку|, віртуозне володіння засобами композиції, уміння знаходити|находити| нові формально-змістові способи художньо-образного вираження|вираження|, здатність до активного вивчення і використання специфічної мови|язика| різних видів образотворчого мистецтва для виходу на власну художню манеру виконання творів виставкового рівня.

На підставі аналітичного розгляду змісту термінолексем «творча компетентність», «художня майстерність», «художня творчість», «художня діяльність», «художньо-творчий процес», «художній смак», «художньо-творча активність» визначено сутність поняття «художньо-творча компетентність майбутнього вчителя образотворчого мистецтва» (його здатність до неперервного збагачення власного візуального досвіду, розвитку естетичного смаку і спеціальних здібностей, поповнення знань, удосконалення вмінь і навичок із художнього формотворення засобами композиції у практиці активного продукування оригінальних за змістом, технічно майстерних та об’єктивно-ціннісних творів, що стає міцним підґрунтям для досягнення вершин професіоналізму).

Уточнено міждисциплінарний зміст композиції, що нині набула професійного сенсу в галузях, науки, культури, мистецтва й освіти. Він полягає в образно-конструктивній побудові художнього твору в єдності його змісту і форми, що виконується за допомогою сукупності виразних засобів для досягнення максимального естетичного ефекту. Художня композиція створюється за законами єдності і цілісності та з допомогою відповідних засобів, що є провідним методологічним інструментарієм художньої діяльності, використання якого супроводжується складним креативним процесом створення унікальних творів, гармонійного впорядкування різнорідних матеріалів, досягнення формальної і змістової цілісності всіх складників композиції на засадах структурованості й системності.

Оновлено класифікацію засобів композиції просторових мистецтв, що охоплює формально-естетичну й образно-семантичну групи. У першій із них закономірними засобами визначено супідрядність, масштабність, пропорційність і ритмічність, а вибірковими – відповідні їм полярності. У другій групі закономірними засобами визнано абстрактність, асоціативність, символізм і типовість, а вибірковими – певні дихотомії. Окрему групу складають формотворні, пластичні, матеріальні та виконавські специфічні засоби.

Визначено роль засобів композиції у формуванні художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, яка полягає в їх провідному значенні щодо збагачення його емоційної сфери, мобілізації креативного потенціалу, забезпечення трансформації фахових знань у практичну площину художнього формотворення для досягнення виразності, новизни й оригінальності творів як фактору розвитку творчих здібностей, уяви, фантазії, асоціативно-образного і художнього мислення особистості.

Розроблено компоненти художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва – мотиваційно-ціннісний, когнітивно-особистісний, діяльнісно-рефлексивний. Мотиваційно-ціннісний компонент позначено критеріями: бажання студента виконувати об’єктивно-ціннісні художні твори, його інтерес до художнього формотворення та ціннісна настанова на художню творчість; когнітивно-особистісний має критерії: знання творчих основ композиції, здатність до креативності, вияв образотворчих здібностей; діяльнісно-рефлексивний з критеріями: продуктивність художньо-композиційних умінь, володіння художніми техніками, здатність до самооцінки результатів творчості. Відповідно до окреслених критеріїв та показників схарактеризовано рівні художньо-творчої компетентності (високий, середній і низький). На етапі констатувального експерименту з’ясовано, що в середньому лише 11 % з усієї кількості студентів мають її високий рівень; 33 % – середній; 56 % – низький.
Обґрунтовано експериментальну модель формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції, що складається з нормативно-цільового (норми, мета й завдання), методологічного (підходи, принципи, функціональне забезпечення), процесуального (етапність, педагогічні умови), дидактико-змістового (засоби композиції в змісті програм фахових дисциплін, дидактичні форми, методи, технології і засоби) та результативного блоків (динаміка підвищення рівня). Її апробовано у навчально-виховному процесі фахової підготовки, у ході якого реалізовано педагогічні умови формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції: орієнтування студентів на цінності художної творчості; стимулювання художньо-творчої активності майбутнього художника-педагога; збагачення художньо-творчого досвіду майбутніх учителів образотворчого мистецтва та емпірично перевірено їх ефективність. Перевірено ефективність реалізації цієї моделі та педагогічних умов і визначено загальну динаміку зростання рівнів художньо-творчої компетентності у студентів експериментальної і контрольної груп. Результати дослідження переконливо доводять достатню наукову обґрунтованість теоретичних основ та ефективність упроваджених педагогічних умов формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції у процесі вивчення фахових дисциплін.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Перспективу подальших наукових пошуків убачаємо в аналізі, узагальненні та адаптації до сучасних умов мистецької освіти в Україні зарубіжного досвіду навчання композиції майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, у яких опубліковано основні наукові результати дисертації

Семенова О. В. Професіоналізм учителя образотворчого мистецтва у вимірах художньо-творчої компетентності / О. В. Семенова // Педагогічний пошук. – – № 2 (82). – С. 22–24.
Семенова О. В. Сутність та специфіка художньо-творчої компетентності як запорука професіоналізму вчителя образотворчого мистецтва / О. В. Семенова // Проблеми підготовки сучасного вчителя : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / [ред. Побірченко Н. С. (гол. ред.) та ін.]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2014. – Вип. 10, ч. 3. – С. 190–196.
Семенова О. В. Теоретичне обґрунтування структури, критеріїв та показників художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва / О. В. Семенова // Актуальні питання мистецької освіти та виховання : зб. наук. пр. / гол. ред. Ніколаї Г. Ю. – Суми : Мрія, 2015. – Вип. 1–2 (5–6). –
С. 39–49.
Семенова О. В. Теоретичні та практичні основи педагогічного моделювання / О. В. Семенова // Наукові записки Бердянського держ. пед. ун-ту. Педагогічні науки : зб. наук. пр. – Бердянськ : ФОП Ткачук О. В., 2015. – Вип. 3. – С. 299–304.
Семенова О. В. Удосконалення змісту та методики викладання композиції в системі професійної підготовки вчителя образотворчого мистецтва / О. В. Семенова, М. О. Пічкур / Проблеми підготовки сучасного вчителя : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / [ред. кол.: Безлюдний О. І. (гол. ред.) та ін.]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2015. – Вип. 12, ч. 2. – С. 72–79.
Семенова О. В. Художньо-творча компетентність майбутнього вчителя образотворчого мистецтва: теоретичний аспект / О. В. Семенова // Вісник Чернігівського нац. пед. ун-ту імені Т. Г. Шевченка. Сер.: Педагогічні науки / [гол. ред. М. О. Носко]. – Чернігів : ЧНПУ, 2015. – С. 221–224.
Семенова О. В. Інтегративна роль композиції у фаховій підготовці вчителя образотворчого мистецтва / О. В. Семенова // Наука і освіта. – 2016. – № 6. – С. 111–115.
Семенова О. В. Модель педагогічної системи формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва / О. В. Семенова / Проблеми підготовки сучасного вчителя : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / [ред. кол.: Безлюдний О. І. (гол. ред.) та ін.]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2016. – Вип. 13. – С. 125–131.
Семенова О. В. Педагогічні умови формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва / О. В. Семенова // Молодь і ринок. – 2016. – № 8 (139). – С. 160–164.
Семенова О. В. Створення композиції ілюзорно-фантастичного орнаменту / О. В. Семенова // Мистецтво і освіта. – 2016. – № 3 (81). – С. 29–36.
Semenova О. Experimental studies of creative and artistic competence formation of pre-service arts teachers / Olena Semenova // Yale Journal of Science and Education. –
– № 1 (18), (January-June), vol. X. «Yale University Press». – P. 144–150.

Опубліковані праці апробаційного характеру

Семенова О. В. Формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції: теоретичний аспект / О. В. Семенова // Естетичні засади розвитку педагогічної майстерності викладачів мистецьких дисциплін : матеріали регіон. наук.-метод. семін. – Умань : ПП Жовтий О. О., 2012. – С. 79–82.
Семенова О. В. До проблеми формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва / О. В. Семенова // Теоретико-методологічні аспекти мистецької освіти : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. – Умань : ПП Жовтий О. О., 2012. – С. 96–101.
Семенова О. В. Використання засобів композиції у навчальній діяльності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва / О. В. Семенова // Мистецтво у контексті освітньої парадигми: вітчизняний та зарубіжний досвід : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Умань : ПП Жовтий О. О., 2013. – С. 143–146.
Семенова О. В. Творча компетентність як головна складова в роботі вчителя образотворчого мистецтва / О. В. Семенова // Теоретико-методологічні аспекти мистецької освіти : матеріали наук.-практ. конф.– Умань : Візаві, 2013. –
С. 113–116.
Семенова О. В. Художня творчість Т. Шевченка в естетичному вихованні майбутніх eчителів образотворчого мистецтва / О. В. Семенова // Творча спадщина Тараса Шевченка як чинник національно-патріотичного виховання майбутніх учителів: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2014. – С. 87–91.
Семенова О. В. Сутність поняття «художньо-творча компетентність» майбутнього вчителя образотворчого мистецтва / О. В. Семенова // Молодь, освіта, наука та мистецтво : матеріали наук.-практ. семін.– Умань : ФОП Жовтий О. О., 2014. – С. 82–86.
Семенова О. В. Аксіологічні засади етнодизайну у формуванні творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва / О. В. Семенова // Етнодизайн: Європейський вектор розвитку і національний контекст : матеріали ІІ Міжнар. конгр. : зб. наук. пр. : у 2-х кн. / гол. ред. М. І. Степаненко. – Полтава : Вид-во ПНПУ ім. В. Г. Короленка, 2014. – Кн. 1. – С. 490–495.
Семенова О. В. Методологія композиції творів образотворчого мистецтва сюрреалістичного напряму / О. В. Семенова // Традиції та новітні технології у розвитку сучасного мистецтва : зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. – Черкаси : Видавець Вовчок О. Ю., 2015. – С. 141–144.
Семенова О.В. Формулювання педагогічних умов художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва / О. В. Семенова // Естетичні засади розвитку педагогічної майстерності викладачів мистецьких дисциплін: матеріали Всеукр. наук. – метод. семін. з міжнарод. участю. – Умань: ФОП Жовтий О. О., 2015. – С. 75–78.
Семенова О. В. Визначення педагогічних умов при формуванні художньо-творчої компетентності / О.В. Семенова // Теоретико-методологічні аспекти мистецької освіти: здобутки, проблеми та перспективи : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2015. – С. 113–116.
Семенова О. В. Зміст навчальної програми курсу «Композиція» для майбутніх учителів образотворчого мистецтва / О. В. Семенова // Теорія і практика освіти в сучасному світі : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. – Чернігів : Гельветика, 2015. – С. 51–54.
Семенова О. В. Спрямування майбутніх вчителів образотворчого мистецтва на цінності художньої творчості / О. В. Семенова // Час мистецької освіти: історія, сучасність та перспектива : матеріали IV Міжнар. наук.-практ.
конф. – Харків: ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2016. – С. 35–38.
Семенова О. В. Використання орнаменту у художній практиці майбутніх вчителів образотворчого мистецтва / О. В. Семенова // Інтелектуальний потенціал в умовах сучасного суспільства : матеріали Регіон. наук.-практ. конф. молодих учених. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2016. – С. 111–113.

Наукові праці, які додатково відображають результати дослідження

Семенова О. В. Формальна композиція: творчі основи : [навч.-метод. посіб.] / О. В. Семенова, М. О. Пічкур. – Умань: ФОП Жовтий О. О., 2016. – 260 с.
Семенова О. В. Художня творчість Т. Шевченка в естетичному вихованні майбутніх учителів образотворчого мистецтва / О. В. Семенова // Альбом-посіб. для студ. мист.-пед. факультетів. – Умань : [б. в.], – С. 47–49.
Семенова О. В. Структурні складові художньо-творчої компетентності / О. В. Семенова // Молодий вчений. – 2015. – № 11 (26), ч. 3. – С. 55–59.

АНОТАЦІЇ

Семенова О. В. Формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Умань, 2017.

У дисертації науково обґрунтовано теоретичні основи, з’ясовано сутність поняття «художньо-творча компетентність майбутнього вчителя образотворчого мистецтва»; визначено міждисциплінарний зміст категорії композиції, класифіковано її засоби у просторових мистецтвах і доведено їх визначальну роль у формуванні художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва. Розроблено структуру, критерії і показники художньо-творчої компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва та схарактеризовано її рівні. Обґрунтовано експериментальну модель, що складається з нормативно-цільового, методологічного, процесуального, дидактико-змістового й результативного блоків та педагогічні умови формування художньо-творчої компетентності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва засобами композиції.

Ключові слова: компетентність, художньо-творча компетентність, композиція, засоби композиції, майбутній учитель образотворчого мистецтва, модель формування, педагогічні умови.

Семенова Е. В. Формирование художественно-творческой компетентности будущего учителя изобразительного искусства средствами композиции. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины, Умань, 2017.

В диссертации научно обоснованы теоретические основы, определена сущность понятия «художественно-творческая компетентность будущего учителя изобразительного искусства»; выяснено междисциплинарное содержание категории композиции, классифицированы ее средства в пространственных искусствах и доказана их определяющая роль в формировании художественно-творческой компетентности будущего учителя изобразительного искусства. Разработаны структура, критерии и показатели художественно-творческой компетентности, а также выявлены уровни ее сформированности в будущих учителей изобразительного искусства. Обоснована экспериментальная модель, которая состоит из нормативно-целевого, методологического, процессуального, дидактико-содержательного и результативного блоков и педагогические условия формирования художественно-творческой компетентности будущего учителя изобразительного искусства средствами композиции.

Ключевые слова: компетентность, художественно-творческая компетентность, композиция, средства композиции, будущий учитель изобразительного искусства, модель формирования, педагогические условия.

Semenova O. V. Future teachers of fine art creative competence formation by means of a composition. – The manuscript.

Key words: competence, artistic and creative competence, composition, composition means, the future teacher of fine arts, the model formation, pedagogical conditions.