Автореферат

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

ГАВРИШ ІННА ІВАНІВНА

УДК 373.3.015.31 : 17.022.1

ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ВЗАЄМИН

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ДОБРОДІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Умань – 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Чернівецькому національному університеті

імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор психологічних наук, професор Іванчук Марія Георгіївна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри педагогіки та методики початкової освіти, завідувач науково-методичного центру моніторингу та забезпечення якості вищої освіти.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Москальова Людмила Юріївна, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри соціальної педагогіки та дошкільної освіти;

кандидат педагогічних наук Гаряча Світлана Анатоліївна, Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, завідувач кафедри педагогіки.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (20300, Черкаська обл.,Захист відбудеться «15» жовтня 2015 р. об 11.⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 74.053.02 в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за адресою: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Садова, 2.

м. Умань, вул. Садова, 2).

Автореферат розіслано «15» вересня 2015 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. І. Ревнюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан складних відносин у суспільстві вимагає зміни пріоритетів, переосмислення завдань освіти – від людини освіченої до людини культурної. Актуальні напрями виховання та розвитку особистості у сучасних умовах визначені у низці освітніх документів: законах «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та ін. Утвердження висококультурної особистості як найвищої цінності суспільства зумовлює потребу виховання культури взаємин з навколишнім світом на засадах взаєморозуміння, поваги, доброчинності.

Вихованість у підростаючої особистості культури взаємин є основною умовою її гармонійного та різнобічного розвитку. У цьому зв’язку особлива увага має надаватися пошуку механізмів цілеспрямованого виховання культури особистісного сприйняття і взаємодії у різних видах життєдіяльності молодших школярів, оскільки саме у цьому віці лежать витоки тих важливих змін, які відбуватимуться на етапі їх особистісного зростання – включення у багатоаспектну систему міжособистісних відносин.

Теоретичні засади виховання культури взаємин окреслено у працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених: К. Абульханової-Славської, О. Безкоровайної, І. Беха, В. Білоусової, І. Бужини, Г. Ващенка, Р. Вердебер, Н. Гуслякової, Н. Джой, М. Євтуха, В. Киричок, О. Киричука, О. Коберника, Я. Коломинського, М. Лісіної, Є. Мелібруди, Л. Москальової, В. М’ясищева, М. Обозова, Г. Пустовіта, В. Сухомлинського та ін.

У низці дисертаційних робіт деякі аспекти культури взаємин школярів стали предметом окремого дослідження, а саме: з’ясування емоційної основи і мотивів взаємин школярів (Л. Волченко, Г. Горак, П. Козловський, В. Куніцина, В. Панфьоров); вивчення особливостей міжособистісних взаємин школярів (О. Вовчик-Блакитна, Т. Дмитрова, Т. Єрофєєва, В. Крутецький, А. Мудрик, Д. Фельдштейн, Г. Цукерман); виховання етики взаємин і культури спілкування (С. Гаряча, Л. Сологуб, Н. Щуркова, Г. Ясякевич); виховання добродійності школярів як важливої якості культури взаємин (Г. Іваниця, О. Кочнова, Л. Лавриненко, Д. Пащенко, Н. Савранська).

Заслуговують на увагу дослідження, спрямовані на вивчення і виховання культури взаємин дітей різних вікових категорій (О. Столяренко); виховання культури взаємин батьків і молодших школярів (І. Кулик, І. Сіданіч); культури взаємин між представниками різних статей (І. Мачуська, І. Мезеря); культури спілкування школярів (В. Штифурак) та ін.

Аналіз та узагальнення наукових джерел засвідчили той факт, що поза увагою дослідників залишився такий аспект, як виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності, яка містить потенційні виховні можливості.

Своєчасність і доцільність дослідження проблеми виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності зумовлена і необхідністю розв’язання суперечностей, що мають місце між:

потребою суспільства в особистостях з високим рівнем культури взаємин та недостатньо розробленою теорією і практикою виховання цього феномену, зокрема, у дітей молодшого шкільного віку у добродійній діяльності;
визнанням молодшого шкільного віку як найбільш сенситивного періоду для виховання культури взаємин і недосконалістю змісту, форм і методів їх формування у процесі добродійної діяльності;
наявністю потенційних можливостей добродійної діяльності у вихованні культури взаємин молодших школярів та недостатньою готовністю педагогів до їх використання у вирішенні виховних завдань.

Вивчення означеної проблеми детерміноване й запитами суспільства в цілому та актуальними завданнями виховання підростаючого покоління.

Отже, актуальність проблеми, педагогічна значущість, виявлені суперечності, необхідність подальшого наукового пошуку шляхів їх розв’язання, недостатня теоретична та методична розробка зумовили вибір теми дослідження – «Виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з науково-дослідною темою кафедри педагогіки та методики початкової освіти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича «Розвиток системи неперервної освіти в контексті суспільних трансформацій ХХІ століття» (номер державної реєстрації 0111U001291). Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 3 від 28.04.2011 р.) та погоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень із педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 8 від 22.10.2013 р.).

Мета дослідження – на основі теоретичного аналізу й узагальнення педагогічного досвіду обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови оптимізації процесу виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності.

В основу дисертаційного дослідження покладено гіпотезу про те, що виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності ефективно здійснюватиметься за таких педагогічних умов: вдосконалення методичної готовності вчителів початкових класів до впровадження програмно-методичного забезпечення оптимізації процесу виховання культури взаємин у добродійній діяльності; формування у молодших школярів позитивної мотивації до прояву культури взаємин та оволодіння способами рефлексивного аналізу міжособистісної взаємодії; забезпечення усвідомлення молодшими школярами цінності культури взаємин; створення цілісної системи добродійної діяльності молодших школярів, зміст якої б передбачав необхідність взаємодіяти, дотримуючись етичних правил.

Відповідно до мети й гіпотези визначено завдання дослідження:

Здійснити теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми дослідження та уточнити змістову характеристику поняття «культура взаємин молодших школярів».
Розкрити сутність та потенційні можливості добродійної діяльності у вихованні культури взаємин молодших школярів.
Виокремити критерії, показники та охарактеризувати рівні вихованості культури взаємин молодших школярів.
Визначити й теоретично обґрунтувати педагогічні умови оптимізації процесу виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності та розробити й апробувати структурно-функціональну модель цього процесу.

Об’єкт дослідження – процес виховання культури взаємин молодших школярів.

Предмет дослідження – педагогічні умови оптимізації процесу виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності.

Для виконання поставлених завдань використано такі методи дослідження: теоретичні – аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури для уточнення сутності дефініцій: «культура взаємин молодших школярів», «добродійна діяльність»; синтез, порівняння, систематизація, узагальнення теоретичних і емпіричних даних для розроблення основних підходів до організації виховної роботи з молодшими школярами, обґрунтування педагогічних умов оптимізації процесу виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності; емпіричні – діагностування (педагогічні спостереження, анкетування, тестування, бесіди з дітьми, ігри, вправи), педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний етапи), що застосовувався для визначення рівнів вихованості культури взаємин молодших школярів, доведення доцільності виокремлених педагогічних умов оптимізації виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності; статистичні – математичного обчислення для оцінювання стану досліджуваної проблеми й експериментального підтвердження ефективності педагогічних умов оптимізації виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності та розробленої структурно-функціональної моделі цього педагогічно-виховного процесу.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі загальноосвітніх навчальних закладів Чернівецької області: Рідківська загальноосвітня школа І–III ступенів, Чорнівська загальноосвітня школа І–III ступенів, Сторожинецька гімназія № 1, Старобросковецький НВК, НВК «Любисток» та Більшівцівської загальноосвітньої школи І–III ступенів Івано-Франківської області. У педагогічному експерименті взяли участь 467 учнів молодшого шкільного віку та 48 учителів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

– вперше обґрунтовано педагогічні умови оптимізації процесу виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності (вдосконалення методичної готовності вчителів початкових класів до впровадження програмно-методичного забезпечення оптимізації процесу виховання культури взаємин у добродійній діяльності; формування у молодших школярів позитивної мотивації до прояву культури взаємин та оволодіння способами рефлексивного аналізу міжособистісної взаємодії; забезпечення усвідомлення молодшими школярами цінності культури взаємин; створення цілісної системи добродійної діяльності молодших школярів, зміст якої передбачав б необхідність взаємодіяти, дотримуючись етичних правил); розроблено структурно-функціональну модель цього процесу, що охоплює: мету, завдання, підходи, принципи, функції, умови, зміст, форми, методи та результат; охарактеризовано критерії (знання норм і правил культури взаємин, емоції, почуття та цінності, спонуки й мотиви, вчинки, які реалізують ступінь культури взаємин), показники та рівні (низький, середній, достатній) вихованості культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності;

– уточнено зміст дефініції «культура взаємин молодших школярів» як інтегрального динамічного особистісного утворення учня молодшого шкільного віку, яке характеризується типом взаємин, стилем і способами поведінки особистості, засвоєними нею загальнолюдськими цінностями, нормами, правилами, прийнятими у суспільстві, й здатністю втілювати їх у соціальній та міжособистісній взаємодії та змістову структуру означеного феномена (когнітивний, емоційно-ціннісний, мотиваційний, практично-поведінковий) компоненти;

– подальшого розвитку набули зміст, форми та методи виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці й упровадженні у позакласну роботу початкової школи виховного курсу «Сходинками добродіянь до краси взаємин», тематики семінарів і круглих столів для учителів з проблеми удосконалення процесу виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності, які можна використовувати у системі професійної підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, психолого-педагогічному просвітництві батьків. Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані під час викладання у вищих педагогічних навчальних закладах курсу «Теорія та методика виховної роботи».

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів Чернівецької області: Рідківська загальноосвітня школа І–III ступенів (довідка № 197 від 16.12.2014 р.), Чорнівська загальноосвітня школа І–III ступенів (довідка № 114 від 26.12.2014 р.), Сторожинецька гімназія № 1 (довідка № 131 від 19.12.2014 р.), Старобросковецький НВК (довідка № 147 від 22.12.2014 р.), НВК «Любисток» (довідка № 453 від 19.12.2014 р.) та Більшівцівської загальноосвітньої школи І–III ступенів Івано-Франківської області (довідка № 44 від 13.05.2015 р.); навчально-виховний процес підготовки фахівців зі спеціальності «Початкова освіта» Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка № 17/15–1298 від 07.05.2015 р.) та процес підвищення кваліфікації педагогів інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області (довідка № 2/4–395 від 12.05.2015 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження відображено у доповідях на науково-практичних конференціях різних рівнів: міжнародного – «Потенціал розвитку науки в першій чверті XX століття» (Київ, 2013), «Актуальні питання та проблеми розвитку цивілізації: історичні, соціологічні, політологічні аспекти» (Херсон, 2014), «Основні напрями підготовки сучасного вчителя: глобалізація, стандартизація, інтеграція» (Умань, 2014), «Інновації в освіті: філософія, психологія, педагогіка» (Суми, 2014); всеукраїнського – «Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук» (Дніпропетровськ, 2013), «Наука України. Перспективи та потенціал» (Одеса, 2014), «Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук» (Дніпропетровськ, 2014), «Актуальні запитання сучасної педагогіки» (Львів, 2014); «Актуальні проблеми педагогічної науки», (Одеса, 2015); «Мультинаукові дослідження як тренд розвитку сучасної науки» (Київ, 2015). Основні положення і висновки за результатами дослідження доповідалися на науково-методичних семінарах та обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки та методики початкової освіти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено у
22 одноосібних публікаціях, з яких 12 відображають основні наукові результати,
10 апробаційного характеру.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (250 найменувань,
з них 9 іноземною мовою), 41 додатка на 109 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 320 сторінок, з них 186 сторінок основного тексту. Робота містить
33 таблиці та 5 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь розробленості проблеми, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету, гіпотезу, завдання, об’єкт, предмет дослідження, окреслено комплекс методів; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; наведено дані про апробацію й упровадження результатів дослідження, структуру й обсяг роботи, представлено відомості про публікації автора.

У першому розділі – «Теоретичні засади виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності» – представлено аналіз основних теоретичних підходів до проблеми виховання культури взаємин молодших школярів; розширено й уточнено сутність цього поняття, його змістову структуру й особливості виховання культури взаємин в учнів молодшого шкільного віку; з’ясовано потенційні можливості добродійної діяльності у вихованні культури взаємин у практиці сучасної початкової школи.

Вивчення наукової літератури засвідчує, що проблема виховання культури взаємин молодших школярів викликає стійкий інтерес у дослідників. З’ясовано, що різні аспекти культури взаємин є предметом дослідження таких наук: філософії – співбуття людини з іншими на діалогічній основі, прагнення ставитися до іншого як до цінності (М. Бердяєв, М. Каган, С. Сарновська, М. Хайдеггер, Н. Хамітов); соціології – процеси адаптації індивідів у соціокультурному середовищі, засвоєння ними цінностей, правил, норм, які регулюють взаємини людей (М. Вебер, А. Кемпінський, М. Петров, В. Циба); етики – взаємозв’язок внутрішньої сутності людини та зовнішніх форм її вираження, які віддзеркалюють ступінь утілення моральних норм у свідомості підростаючої особистості (Т. Аболіна, Л. Волченко, М. Горлач Є. Мелібруда); психології – суб’єкт-суб’єктний характер взаємин людей, який полягає у рівності їхніх психологічних позицій (І. Бех, Л. Виготський, М. Євтух, Я. Коломинський, В. М’ясищев, Е. Фромм); педагогіки – методи, прийоми, засоби та шляхи виховання культури взаємин школярів, що мають особливе значення для розкриття окресленої нами проблеми (І. Зязюн, В. Киричок, А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський) тощо.

При трактуванні поняття культури взаємин як інтегрального утворення, головною метою якого є забезпечення оптимальної взаємодії та співпраці суб’єктів взаємин, ми дотримуємося точки зору В. М’ясищева. Солідаризуємося з позицією Т. Черкашиної та В. Черній про культуру взаємин як органічну єдність внутрішньої та зовнішньої культури людини, вміння знайти правильну лінію поведінки стосовно інших людей та у різноманітних життєвих ситуаціях, П. Вацлавіка та О. Назаренко про діалектичну єдність внутрішньої та зовнішньої інстанцій моральності особистості, що забезпечує емоційно-позитивні взаємини між людьми та сприяє їх взаєморозумінню. На нашу думку, такі наукові ракурси найбільш доцільні у плані обґрунтування особистісного конструкту «культура взаємин», що є показником вихованості особистості.

У вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній науці дослідження феномену «культури взаємин молодших школярів» здійснювалося за такими напрямами: вплив характеру взаємин на розвиток особистості дитини (Л. Божович, Я. Коломинський); взаємозв’язок взаємин зі спілкуванням (Б. Ананьєв, Л. Виготський, Г. Костюк); компоненти та рівні взаємин молодших школярів (В. Абраменкова, В. Киричок, І. Харламов); пошук шляхів, форм і методів виховання культури взаємин учнів молодшого шкільного віку (І. Кулик, В. Штифурак); культура взаємин як невід’ємна частина процесу соціалізації (Е. Берн, М. Лукашевич, Д. Мід); залежність культури взаємин від морально-естетичного розвитку (В. Багдонавічюс, І. Зязюн, М. Колесник, О. Семашко). Доведено, що виховання культури взаємин молодших школярів залежить від спільної діяльності вихованців і педагогів, учнівського колективу та навчально-громадської праці.

Культуру взаємин молодших школярів розуміємо як інтегральне динамічне особистісне утворення учня молодшого шкільного віку, яке характеризується типом взаємин, стилем і способами поведінки особистості, засвоєними нею загальнолюдськими цінностями, нормами, правилами, прийнятими у суспільстві й здатністю втілювати їх у соціальній та міжособистісній взаємодії.

На основі досліджень учених виокремлено змістову структуру культури взаємин молодших школярів, яка представлена органічно взаємопов’язаними і взаємозумовленими компонентами: когнітивним, який відображає наявність знань про норми й правила взаємин, ознаки виявлення культури взаємин у діяльності, спілкуванні; емоційно-ціннісним, який зумовлюється безпосередністю у проявах почуттів дітей, динамічністю реакцій на події, багатством уяви та широким колом сприйняття емоцій, здатністю до щирого співпереживання; мотиваційним, який виконує спонукальну функцію в установленні контактів та охоплює комплекс морально-етичних мотивів культури взаємин і поведінки учнів; практично-поведінковим, який характеризує діяльнісну сторону культури взаємин, тобто поведінку особистості загалом.

Вікові особливості виховання культури взаємин молодших школярів, висвітлені у працях І. Беха, Л. Виготського, Д. Ельконіна, Н. Мушенок, Г. Цукерман, С. Якобсон, дають підстави стверджувати, що цей віковий період є сенситивним для виховання культури взаємин. З’ясовано, що виховання цього феномена – це тривалий та трудомісткий процес, який потребує врахування особливостей дітей цієї вікової категорії: зміни виду провідної діяльності; зміни мотивації взаємин; нового соціального середовища. Саме через формування моральних учинків і дій, набуття основ реального культурного досвіду відбувається виховання культури взаємин молодших школярів.

На підставі узагальнення наявних у психолого-педагогічній науці типологій взаємин молодших школярів виокремлено взаємини: дружби, що відображають внутрішню близькість і почуття взаєморозуміння, сповнені позитивних ставлень стосовно друзів-однокласників; поваги – спрямовані на визнання чеснот суб’єктів взаємин, як морально-етичний принцип, який відображає прихильне ставлення, школяра стосовно інших; допомоги – окреслюють надання щирої, безкорисливої допомоги; співпраці – спрямовані на досягнення успіхів через розуміння у спільних діях.

Розкрито сутність добродійної діяльності та її виховний потенціал. Добродійну діяльність трактуємо як активну, альтруїстично-ціннісну взаємодію людини з середовищем, у якій вона досягає свідомо поставленої моральної мети, результативність якої залежить від особистісної вмотивованості, особливостей перебігу самого процесу й результату. На основі наявних теоретичних досліджень та досвіду практиків обґрунтовано, що релевантною у вихованні культури взаємин молодших школярів є добродійна діяльність. Визначено, що значущими характеристиками потенційних можливостей добродійної діяльності є наявність сприятливої морально-етичної атмосфери; розвиток пізнавальних інтересів і потреб суспільної добродійної активності; усвідомлення безкорисливості у здійсненні добродіянь і обмін духовними та культурними цінностями; прояв високого рівня культури взаємин.

Теоретичне вивчення психолого-педагогічних джерел сприяло визначенню цілей, завдань і напрямів емпіричного дослідження.

У другому розділі – «Стан вихованості культури взаємин в учнів молодшого шкільного віку» – представлено методику та результати констатувального етапу педагогічного експерименту: розроблено критерії, показники, які складають основу рівнів вихованості досліджуваного феномену і дають можливість виявити реальний стан вихованості культури взаємин молодших школярів.

Відповідно до визначених структурних компонентів культури взаємин молодших школярів обґрунтовано критерії та показники: (знання норм і правил культури взаємин – розуміння основних морально-етичних понять, наявність і осмислення цінності знань про культуру взаємин, розмежування проявів позитивних і негативних учинків, усвідомлення значущості позитивних учинків; емоції, почуття та цінності – позитивна емоційна налаштованість вихованця, схильність до щирого співчуття, співпереживання, позитивне емоційне сприймання учасників взаємин; спонуки й мотиви – альтруїстично спрямований зміст мотивів прояву культури взаємин, усвідомлення необхідності дотримання культури взаємин, бажання добродіяти, прагнення до прояву взаємин у добродійній діяльності; вчинки, які реалізують ступінь культури взаємин – сформованість етичної поведінки у взаєминах, співчутливість, уважність і дотримання загальноприйнятих правил поведінки у взаєминах, дієве заперечення антикультури у взаєминах) її вихованості.

Для виявлення рівнів вихованості культури взаємин молодших школярів нами використано такі діагностичні методики і методи: «Взаємини з однокласниками»
(за Н. Мирончук), «Дослідження рівня емпатійних тенденцій» (за І. Юсуповим), «Методика визначення рівнів прагнення молодших школярів до взаємин»
(за Т. Ващенко), «Гілочка побажань» та «Дерево побажань» (за Г. Іваницею), «Світло і темрява» (1–2 і 3–4 класи, за Г. Іваницею), «Вибір» (за І. Бехом); розроблені авторські – опитувальники «Мої добродіяння» (1–2 і 3–4 класи), «Культура взаємин учнів молодшого шкільного віку» (1–2 і 3–4 класи), «Виховний потенціал добродійної діяльності» та анкета «Мотиви взаємин».

За результатами дослідження з’ясовано, що для молодших школярів з низьким рівнем вихованості культури взаємин (48,8 % респондентів КГ і 49,3 % ЕГ) характерні обмежені або хибні уявлення про культуру взаємин, наявне негативне ставлення до суб’єктів взаємин. Недостатній розвиток мотиваційної сфери спричиняє неадекватну поведінку, неусвідомлений характер власних дій у практичній чи ігровій діяльності, спілкуванні. У процесі взаємодії такі діти неуважні, недоброзичливі до співрозмовника, ігнорують його позицію; мають значні утруднення в установленні емоційного контакту, саморегуляції, спілкуванні.

Дітям молодшого шкільного віку з середнім рівнем вихованості культури взаємин (36,8 % КГ і 36,4 % ЕГ) властиві фрагментарність і однобічність уявлень про культуру взаємин; їхні знання схематичні та неповні; прояв емпатії спостерігається лише у ставленні до значущих осіб. Поведінка не завжди відповідає моральним нормам, мають місце прояви байдужості, нетактовності; мотиви поведінки здебільшого егоїстичні. Використання норм і правил культури взаємин непостійне, не в усіх ситуаціях виявляють толерантне ставлення до ровесників: не завжди уважні та доброзичливі до суб’єкта взаємин, іноді ігнорують його позицію; мають незначні труднощі у налагодженні емоційного контакту, саморегуляції свого стану під час взаємодії з однокласниками.

Для учнів з достатнім рівнем вихованості культури взаємин (14,4 % КГ і 14,3 % ЕГ) характерні повнота, системність і міцність знань про культуру взаємин, розуміння значення культури взаємин у взаємодії з однокласниками. Розвинена емпатія до партнера взаємин; проявляються позитивні емоції. Поведінка учнів цього рівня визначається гуманістичними стійкими мотивами, відповідає моральним нормам, поважливому ставленню до партнера взаємин та швидкому встановленню з ним емоційного контакту.

Встановлено, що рівень вихованості культури взаємин в учнів 1–4-х класів об’єктивно зумовлений віковими особливостями, наявністю життєвого досвіду та ступенем вихованості й готовністю до взаємин у різних видах діяльності, спілкуванні. Результати констатувального етапу дослідження засвідчили, що молодші школярі мають певні морально-етичні знання з культури взаємин, але не всі глибоко розуміють їх зміст, керуються переважно тільки власними інтересами, їм притаманна неусталена поведінка, моральні норми для них не стали регулятором у міжособистісній взаємодії.

Під час дослідження виявлено недостатнє використання вчителями потенціалу добродійної діяльності у вихованні культури взаємин молодших школярів; одноманітність змісту виховних заходів, застосування переважно словесних методів виховання; небажання впроваджувати інноваційні діяльнісні форми і методи виховної роботи з молодшими школярами. Аналіз та узагальнення результатів констатувального етапу експерименту підтвердили необхідність розроблення педагогічних умов, які забезпечать оптимальне використання потенціалу добродійної діяльності у вихованні культури взаємин молодших школярів.

У третьому розділі – «Оптимізація процесу виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності» – обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність педагогічних умов виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності, презентовано змістові та процесуальні аспекти авторської структурно-функціональної моделі оптимізації процесу виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності, проаналізовано перебіг результатів експериментального дослідження.

В основу структурно-функціональної моделі виховання культури взаємин молодших школярів з однокласниками у добродійній діяльності покладено наукові підходи: культурологічний – організація процесу виховання культури взаємин молодших школярів згідно із загальнолюдською культурою; системно-діяльнісний – забезпечення цілісної системи організації добродійної діяльності, зміст якої передбачав залучення дітей молодшого шкільного віку до її різних видів; особистісно зорієнтований – використання адекватних методів і прийомів педагогічного впливу відповідно до особливостей дітей молодшого шкільного віку; аксіологічний – орієнтація на формування загальнолюдських і культурних цінностей, що визначають ставлення до інших учасників взаємин (рис. 1).

Цільова складова представленої структурно-функціональної моделі передбачає окреслення мети та постановку завдань, які визначають цілісність і послідовність її реалізації; методологічна – визначає принципи, що є вихідними теоретичними положеннями структурно-функціональної моделі; змістова – забезпечує розкриття компонентів культури взаємин. Процесуальна складова розкриває поетапну організацію добродійної діяльності, яка реалізовувалася на заняттях за програмою виховного курсу «Сходинками добродіянь до краси взаємин». Прогнозований результат передбачає підвищення рівня сформованості компонентів культури взаємин молодших школярів.

На основі вивчення наукових джерел та аналізу виховної практики визначено такі педагогічні умови виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності: вдосконалення методичної готовності вчителів початкових класів до впровадження програмно-методичного забезпечення оптимізації процесу виховання культури взаємин у добродійній діяльності; формування у молодших школярів позитивної мотивації до прояву культури взаємин та оволодіння способами рефлексивного аналізу міжособистісної взаємодії; забезпечення усвідомлення молодшими школярами цінності культури взаємин; створення цілісної системи добродійної діяльності молодших школярів, зміст якої передбачав необхідність взаємодіяти, дотримуючись етичних правил.

Вдосконалення методичної готовності вчителів початкових класів до впровадження програмно-методичного забезпечення оптимізації процесу виховання культури взаємин у добродійній діяльності здійснювалося у ході обговорення теоретичних, практичних аспектів виховання культури взаємин дітей у молодшому

Рис. 1. Структурно-функціональна модель виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності

шкільному віці: під час шкільних семінарів («Виховання культури взаємин – важливий напрям виховної роботи», «Морально-етичні потреби. Добродійність»), практичних занять («Як викликати довіру в школяра та залучити його до діалогу»), тренінгів, зустрічей «за круглим столом», які сприяли накопиченню ними досвіду з організації добродійної діяльності та виховання культури взаємин.

Формування у молодших школярів позитивної мотивації до прояву культури взаємин та оволодіння способами рефлексивного аналізу міжособистісної взаємодії забезпечувалося шляхом використання розваг-комунікацій, ситуацій добродійного змісту тощо. Ефективним було проведення тренінгів, а саме: «Вчуся слухати. Я+ТИ=МИ», «Як це буде», «Як попередити суперечку? Як помиритись?» «Розраджу засмученого друга», «Коло довіри», «Почуття для друга» та ін. Позитивний вплив на усвідомлення мотивів добродіяльності з іншими суб’єктами взаємин, вироблення конструктивних способів культури поведінки мала ігрова вправа «Як вчинить добродій».

Забезпечення усвідомлення молодшими школярами цінності культури взаємин здійснювалося не тільки на рівні теоретичного обговорення проблеми, а й проектуванням здобутих знань у практичну площину повсякденних справ. Особлива увага зверталася на поступове накопичення молодшими школярами чітких оціночних еталонів та орієнтирів культури їхніх взаємин, які спонукали до вироблення стійкої спрямованості особистісної культури учнів. Цьому сприяло використання ігрових вправ («Що таке етична поведінка?», «Культурно чи ні?»), тренінгів («Привіт, друже», «Зустріч казкових героїв»), інсценізацій («Взаємини хлопчиків з дівчатками), заочних подорожей. Ефективним у впровадженні курсу «Сходинками добродіянь до краси взаємин» було застосування інноваційних методів та технологій («Два – чотири – всі разом», «Кубування», «Мікрофон», «Незавершені речення», «Сенкан» та ін.), які сприяли усвідомленню цінності взаємодії з однокласниками та володінню культурою взаємин.

Для створення цілісної системи добродійної діяльності молодших школярів, зміст якої передбачав необхідність взаємодіяти, дотримуючись етичних правил, ураховувались вікові особливості учнів, можливості навчального закладу, посильність добродіяльності. Систему добродійної діяльності складали «Тижні добродіянь», де кожен день мав свій особливий добродійний зміст («День чарівних слів», «День допомоги меншим» тощо), що сприяло адекватному розумінню інших, умінню розмірковувати, радити, вибирати. Для кожного класу організовувались різні добродіяння (трудові десанти, майстерня умільців, добродійні справи, агітаційна та практична робота), зокрема: «Зростаємо ми – зростають дерева», «Квітують сади», «Підгодуй птахів узимку» (1 клас); «Прикрасимо шкільний коридор», «Чистий спортивний майданчик» (2 клас); «Турбота про братів наших менших», «Майстерня дядечка Дятла» (3 клас); «Живий струмок», «Посади деревце», «Врятуймо мурашник» (4 клас) тощо.

Реалізація педагогічних умов здійснювалося під час авторського виховного курс «Сходинками добродіянь до краси взаємин», програма якого передбачала збагачення учнів новими поняттями, знаннями етичних правил, усвідомлення цінності культури взаємин та добродійної діяльності, використання інноваційних форм, методів, що сприяло вихованню культури взаємин з однокласниками. Зміст курсу складався з чотирьох Сходинок: І – «Малят вітає школа добрих справ». Діяльність на цій Сходинці спрямовувалася на ознайомлення молодших школярів із базовими категоріями «культура», «взаємини», «культура взаємин», «добродіяння» та їх місцем у повсякденному житті, усвідомлення культури взаємин та добродійної діяльності як найвищої людської цінності, опанування основними правилами етичної поведінки. ІІ – «Крокуємо у світ добра». На цьому етапі здійснювалося розширення знань про культуру взаємин та осмислення її цінності, формування позитивного емоційного сприймання та ставлення до друзів, однокласників й людей загалом, переоцінку мотивів дотримання культури взаємин та зростання бажання добродіяти, а також розширення досвіду добродіяльності. ІІІ – «Ми справ важливих добротворці». Метою цієї Сходинки було вчити розмежовувати прояви позитивних та негативних вчинків, помічати настрій партнерів взаємин, спонукати до дотримання культури взаємин, створювати передумови для переходу від формальної добродіяльності до альтруїстично спрямованої, формувати власне переконання до свідомого здійснення добродіяння. ІV – «Я навчився добродіянь і навчу тебе». Тут відбувалося закріплення та поглиблення знань школярів про культуру взаємин, усвідомлення їх цінності, виховувалася співчутливість до партнерів взаємин, інтеграція одержаних знань щодо культури взаємин під час занять в особистий життєвий досвід, розширення кола спільної добродійної діяльності.

Кожна Сходинка містила блок теоретичних завдань та низку практичних вправ, тренінгів, заходів, проектів добродіяльного характеру, під час виконання яких молодші школярі мали можливість оволодіти необхідними знаннями та навичками аналізу й самоаналізу взаємин, усвідомити морально-етичні правила поведінки. Усі форми роботи в рамках реалізації моделі вибудовувались на суб’єкт-суб’єктній взаємодії, спільній діяльності, сприяли підвищенню культури взаємин молодших школярів.

Ефективність реалізації визначених у дослідженні педагогічних умов і змісту виховного курсу «Сходинками добродіянь до краси взаємин» відображено позитивними змінами: усвідомленим ставленням та об’єктивним оцінюванням молодшими школярами себе і власних досягнень під час взаємодії, наявністю позитивного характеру відносин з ровесниками, здатністю оперувати набутим досвідом культури спілкування, взаємостосунків.

Динаміку рівнів сформованості культури взаємин молодших школярів в експериментальних групах за результатами дослідження підтверджують статистичні дані (рис. 2).

Порівняння результатів на констатувальному та формувальному етапах дослідження, дало змогу зафіксувати позитивні зміни у рівнях вихованості культури взаємин молодших школярів експериментальної групи у порівнянні з контрольною. За результатами проведення контрольного зрізу виявлено зменшення показника низького рівня на 30,0 % когнітивного компонента, на 26,1 % емоційно-ціннісного, на 21,8 % мотиваційного і на 15,1 % практично-поведінкового в експериментальній групі, в той час як у контрольній групі лише на 4,0 %, 3,4 %, 5,1 % та 3,6 % відповідно. Суттєві зміни виявлено у показниках середнього (на 11,1 % зросли показники когнітивного компонента, на 10,4 % – емоційно-ціннісного, на 10,2 % – мотиваційного та на 8,8 % – практично-поведінкового;) і достатнього (на 18,9 % зросли показники когнітивного компонента, на 14,7 % – емоційно-ціннісного, на 11,6 % – мотиваційного та на 13,9 % – практично-поведінкового) рівнів сформованості культури взаємин молодших школярів.

Рис. 2. Порівняльний аналіз рівнів вихованості культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності

Для перевірки значущості виявлених відмінностей у контрольних та експериментальних групах після проведення формувального експерименту використовувався t критерій Стьюдента, обчислення якого довело статистичну достовірність різних значень. Імовірність педагогічного дослідження засвідчена за допомогою статистичного методу Монте-Карло. Оскільки показник Р було зафіксовано у межах 95 %, отримані результати можна вважати коректними, ефективними й оптимально допустимими.

Здобуті результати засвідчили ефективність експериментальної роботи та досягнення мети дослідження.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення проблеми виховання культури взаємин молодших школярів, що знайшло відображення в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці педагогічних умов та структурно-функціональної моделі виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності.

Результати теоретичного й експериментального дослідження, що засвідчили про досягнення мети та вирішення поставлених задач, стали підставою для таких висновків:

Глобальні світові процеси та специфіка сучасного розвитку українського суспільства зумовлюють актуальність формування висококультурної особистості, що й передбачає виховання культури взаємин. На основі аналізу філософських, психолого-педагогічних, соціологічних джерел з’ясовано стан дослідженості проблеми у педагогічній теорії та виховній практиці. Визначено, що незважаючи на актуальність проблеми культури взаємин як однієї з пріоритетних, у сучасному освітньо-виховному просторі немає чітко обґрунтованої та достатньо розробленої методики виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності.

У контексті дослідження уточнено зміст поняття «культура взаємин молодших школярів» зокрема, розглянуто його як цілісне динамічне особистісне утворення, яке характеризується типом взаємин, стилем і способами поведінки особистості, сукупністю знань, умінь, навичок дотримання норм, правил, прийнятих у суспільстві для соціальної та міжособистісної взаємодії та його змістову структуру, яку склали такі компоненти: когнітивний, емоційно-ціннісний, мотиваційний, практично-поведінковий.

Доведено, що молодший шкільний вік є сенситивний для формування особистості в цілому і для виховання культури взаємин зокрема, оскільки на цьому віковому етапі існують сприятливі для цього передумови: внаслідок кризи 6–7 років з’являється усвідомлення власних переживань; нова соціальна ситуація розвитку молодших школярів пов’язана зі вступом до школи і вимагає вміння налагоджувати стосунки як з ровесниками, так і з дорослими на основі етичних норм; відкриваються можливості для розвитку моральної рефлексії, що сприяє реалізації альтруїстичної поведінки під час взаємодії.

З’ясовано, що сприятливою для виховання культури взаємин є добродійна діяльність, як різновид діяльності. Розкрито сутність та обґрунтовано потенційні можливості добродійної діяльності у вихованні культури взаємин молодших школярів.

Добродійну діяльність розуміємо як активну альтруїстично-ціннісну взаємодію людини з середовищем, в якій вона досягає свідомо поставленої моральної мети, результативність якої залежить від особистісної вмотивованості, особливостей перебігу самого процесу й результату.

Основними характеристиками потенційних можливостей добродійної діяльності у вихованні культури взаємин молодших школярів визначено наявність сприятливої морально-етичної атмосфери; розвиток пізнавальних інтересів і потреб суспільної добродійної активності; усвідомлення безкорисливості у здійсненні добродіянь і обмін духовними та культурними цінностями; прояв високого рівня культури взаємин.

Охарактеризовано критерії (знання норм і правил культури взаємин, емоції, почуття та цінності, спонуки й мотиви, вчинки, які реалізують ступінь культури взаємин), показники (розуміння основних морально-етичних понять, наявність і осмислення цінності знань про культуру взаємин, розмежування проявів позитивних і негативних учинків, усвідомлення значущості позитивних учинків; позитивна емоційна налаштованість вихованця, схильність до щирого співчуття, співпереживання, позитивне емоційне сприймання учасників взаємин; альтруїстично спрямований зміст мотивів прояву культури взаємин, усвідомлення необхідності дотримання культури взаємин, бажання добродіяти, прагнення до прояву взаємин у добродійній діяльності; сформованість етичної поведінки у взаєминах, співчутливість, уважність і дотримання загальноприйнятих правил поведінки у взаєминах, дієве заперечення антикультури у взаєминах) та рівні (низький, середній, достатній) вихованості культури взаємин молодших школярів.

За результатами констатувального експерименту виявлено, що у більшості учнів переважає низький рівень (48,8 % у КГ і 47,3 % у ЕГ) вихованості культури взаємин і домінування емоційно-ціннісного (15,9 % у КГ і 16,0 % у ЕГ) компонента даного конструкту. Це пояснюється низькою вмотивованістю вихованців у дотриманні культури взаємин, незнанням загальноприйнятих правил поведінки у взаєминах, несистематичністю роботи вчителів з поглиблення знань учнів та формування умінь і навичок культури взаємин, фрагментарністю залучення молодших школярів до добродійної діяльності.

Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність педагогічних умов виховання у молодших школярів культури взаємин з однокласниками у добродійній діяльності: вдосконалення методичної готовності вчителів початкових класів до впровадження програмно-методичного забезпечення цього виховного процесу; формування у молодших школярів позитивної мотивації до прояву культури взаємин та оволодіння способами рефлексивного аналізу міжособистісної взаємодії; забезпечення усвідомлення молодшими школярами цінності культури взаємин; створення цілісної системи добродійної діяльності молодших школярів, зміст якої передбачав необхідність взаємодіяти, дотримуючись етичних правил.

Розроблено і апробовано структурно-функціональну модель оптимізації процесу виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності, яка представлена цільовою (мета і завдання), методологічною (принципи), змістовою (компоненти сформованості культури взаємин), процесуальною (організація добродійної діяльності) складовими та прогнозованим результатом, що сприяло ефективному використанню потенціалу добродійної діяльності у реалізації виховної мети. Впровадження педагогічних умов та апробація моделі передбачало проведення дієвих форм і методів роботи з молодшими школярами («Тижні добродіянь», інтерактивні вправи, ситуації морального змісту, інсценізації, екскурсії, заочні подорожі, проектування, обговорення мультфільмів, ігрові вправи, трудові десанти, майстерня умільців, добродійні справи тощо) у процесі впровадження виховного курсу «Сходинками добродіянь до краси взаємин» для учнів 1–4 класів. Така робота сприяла усвідомленню учнями знань про культуру взаємин, формуванню вмінь спілкуватися, ввічливо ставитися до однокласників, розвитку здатності до рефлексії та до самооцінки особистісних якостей.

Результати формувального етапу педагогічного експерименту ілюструють позитивну динаміку змін у вихованості культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності: кількість респондентів ЕГ з низьким рівнем зменшилася на 26,8 %; значно зросла кількість учнів із середнім та достатнім рівнями вихованості культури взаємин, де різниця становить відповідно 10,4 % та 16,4 %. Зміни, які відбулися у контрольних групах є незначними.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Перспективами подальшого дослідження є екстраполяція здобутих результатів досліджень на інші вікові групи з урахуванням особливостей їхнього розвитку та змісту завдань; особливості культури взаємин між учителями й учнями, гендерні взаємини. Зважаючи на актуальність досліджуваної теми, рекомендовано: запровадити у позаурочну діяльність загальноосвітніх навчальних закладів програму виховного курсу для учнів молодшого шкільного віку «Сходинками добродіянь до краси взаємин», передбачити в системі післядипломної педагогічної освіти проведення семінару «Виховання культури взаємин – важливий напрям виховної роботи» для вчителів початкової школи та введення у плани виховної роботи добродійних справ, зорієнтованих на виховання культури взаємин, залучення учнів молодшого шкільного віку до різних видів добродійної діяльності, спрямованої на виявлення культури взаємин.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці в наукових фахових виданнях

Гавриш І. І. Фактори формування добродійності у молодших школярів / Інна Іванівна Гавриш // Науковий вісник Чернівецького нац. ун-ту : зб. наук. пр. / ред. кол.: Руснак І. С. (гол. ред.) [та ін.]. – Чернівці : Чернівецький нац. у-т, 2012. – Вип. 620: Педагогіка та психологія – 208 с. – С. 41–47.
Гавриш І. І. Генезис доброчинності у філософсько-педагогічній науці / Інна Іванівна Гавриш // Вісник Запорізького нац. ун-ту : зб. наук. пр. Педагогічні науки / гол. ред. Г. В. Локарєва. – Вип. № 2 (18). – Запоріжжя : Запорізький нац. ун-ет, 2012. – 208 с. – С. 54–58.
Гавриш І. І. Основні фактори виховання культури взаємин учнів молодшого шкільного віку / Інна Іванівна Гавриш // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / ред. кол.: Побірченко Н. С. (гол. ред.) [та ін.]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., – Вип. 48. – 320 с. – С. 187–193.
Гавриш І. І. Місце вчителя у процесі формування культури взаємин у добродійній діяльності / Інна Іванівна Гавриш // Проблем підготовки сучасного вчителя : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / ред. кол.: Побірченко Н. С. (гол. ред.) [та ін.]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2014. – Вип. 9, ч. 2. – 352 с. – С. 189–194.
Гавриш І. І. Комплекс методів дослідження сформованості культури взаємин у молодших школярів у добродійній діяльності / Інна Іванівна Гавриш // Педагогічний пошук : наук.-метод. вісник / гол. ред. М. О. Сташенко – № 2 (82). – Луцьк : Волинський ін-т післядипломної педагогічної освіти, 2014. – 76 с. – С. 9–11.
Гавриш И.И. Теоретические аспекты оптимизации процесса формирования культуры взаимоотношений младших школьников в добродетельной деятельности / Инна Ивановна Гавриш // Вестник Академии знаний / глав. ред. Т. А. Петрова. – Вып. № 2 (9). – Краснодар: Издат.-полиграф. комплекс «Академии знаний», 2014. – 143 с. – С. 82–87.
Гавриш І. І. Теоретичні аспекти дослідження культури взаємин в учнів молодшого шкільного віку у добродійній діяльності / Інна Іванівна Гавриш // Проблем сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія : зб. ст. – Ялта : РВВ КГУ. – Вип. 45, ч. 2. – 440 с. – С. 39–44.
Гавриш І. І. Дослідження практично-поведінкового компонента культури взаємин учнів молодшого шкільного віку у добродійній діяльності (констатувальний етап дослідження) / Інна Іванівна Гавриш // Вісник Черкаського університету: науковий журнал / ред. кол.: Кузьмінський А. І. (гол. ред.) [та ін.]. – Черкаси : Черкаський нац. у-т, 2014. – № 13 (306) – Сер.: Педагогічні науки. – 151 с. –
С. 38–42.
Гавриш І. І. Дослідження проблеми виховання культури взаємин молодших школярів / Інна Іванівна Гавриш // Науковий вісник Чернівецького нац. ун-ту імені Юрія Федьковича : зб. наук. пр. / ред. кол.: Руснак І. С. (гол. ред.) [та ін.]. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2014. – Вип. 716: Педагогіка та психологія. – 208 с. – С. 46–52.
Гавриш І. І. Особливості сформованості культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності на формувальному етапі експерименту / Інна Іванівна Гавриш // Вісник Житомирського держ. ун-ту імені Івана Франка : наук. журн. / ред. кол.: Саух П. Ю. (гол. ред.) [та ін.]. – Житомир : Житомирський держ. ун-т, 2014. – № 6 (78). – 315 с. – С. 180–186.
Гавриш І. І. Характеристика взаємин учнів молодшого шкільного віку в умовах сучасної початкової школи / Інна Іванівна Гавриш // Науковий вісник Чернівецького нац. ун-ту імені Юрія Федьковича : зб. наук. пр. / ред. кол.: Руснак І. С. (гол. ред.) [та ін.]. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2015. – Вип. 73: Педагогіка та психологія – 208 с. – С. 42–58.
Гавриш І. І. Забезпечення системності в організації добродійної діяльності як передумова виховання культури взаємин молодших школярів / Інна Іванівна Гавриш // Молодий вчений. – Херсон : ТОВ «Видавничий дім «Гельветика», 2015. – № 4 (19), ч. 3, розділ: Педагогічні науки. – 145 с. – С. 22–26.

Опубліковані праці апробаційного характеру

Гавриш І. І. Фактори формування культури взаємин молодших школярів / Інна Іванівна Гавриш // Потенціал розвитку науки в першій чверті ХХІ століття : матеріали Міжнар. конф. / Центр наукових публікацій. – К. : Центр наукових публікацій, 2013. – С. 83–86.
Гавриш І. І. Соціально-педагогічні аспекти формування культури взаємин у молодших школярів / Інна Іванівна Гавриш // Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук : матеріали ІІІ Всеукр. наук. конф. з міжнар. участю / Дніпропетровський нац. ун-т імені Олеся Гончара. – Дніпропетровськ : ТОВ «Інновація», 2013. – Ч. 1. – С. 168–171.
Гавриш І. І. Характеристика змісту компонентів дослідження культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності / Інна Іванівна Гавриш // Актуальні питання та проблеми розвитку сучасної цивілізації: історичні, соціологічні, політологічні аспекти : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2014. – С. 113–118.
Гавриш І. І. Характеристика рівнів сформованості культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності / Інна Іванівна Гавриш // Актуальні питання сучасної педагогіки : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2014. – С. 132–135.
Гавриш І. І. Функції та принципи формування культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності / Інна Іванівна Гавриш // Наука України. Перспективи та потенціал : матеріали Х Всеукр. наук. конф. з міжнар. участю / Партнерство «Нова Освіта». – Одеса : 2014. – С. 105–107.
Гавриш І. І. Аналіз сформованості практично-поведінкового компоненту культури взаємин у молодших школярів у добродійній діяльності на першому етапі дослідження / Інна Іванівна Гавриш // Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук : матеріали ІV Всеукр. наук. конф. з міжнар. участю / Дніпропетровський нац. ун-т імені Олеся Гончара. – Дніпропетровськ : ТОВ «Інновація», 2014. – Ч. 1. – С. 117–119.
Гавриш І. І. Дослідження схильностей педагогів до формування культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності / Інна Іванівна Гавриш // Освітні напрями підготовки сучасного вчителя: глобалізація, стандартизація, інтеграція : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2014. – С. 63–67.
Гавриш І. І. Модель виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності / Інна Іванівна Гавриш // Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка : матеріали Міжнар. конф. – Суми : ВВП «Мрія», 2013. – Ч. 2. – С. 83–86.
Гавриш І. І. Добродійний вчинок як важлива структурна одиниця добродіяльності / Інна Іванівна Гавриш // Актуальні проблеми педагогічної науки : матеріали VІ Всеукр. наук.-практ. конф. – Миколаїв : Партнерство «Нова Освіта», 2015. – С. 11–14.
Гавриш І. І. Психологічні особливості взаємин учнів молодшого шкільного віку / Інна Іванівна Гавриш // Мультинаукові дослідження як тренд розвитку сучасної науки : матеріали Міжнар. конф. / Центр наукових публікацій. – К. : Центр наукових публікацій, 2015. – С. 107–111.

АнотаціЇ

Гавриш І. І. Виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Умань, 2015.

У дисертації досліджено проблему виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності. Узагальнено та обґрунтовано теоретичні засади виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності; розкрито зміст понять «культура взаємин молодших школярів» і «добродійна діяльність». З’ясовано особливості виховного потенціалу добродійної діяльності у вихованні культури взаємин молодших школярів в умовах добродійній діяльності. Виокремлено й охарактеризовано структурні компоненти, критерії, показники та рівні вихованості культури взаємин молодших школярів.

Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови та структурно-функціональну модель оптимізації виховання культури взаємин молодших школярів у добродійній діяльності. Розроблено й апробовано авторський виховний курс «Сходинками добродіянь до краси взаємин».

Ключові слова: культура взаємин, молодші школярі, добродійна діяльність, педагогічні умови.

Гавриш И. И. Воспитание культуры взаимоотношений младших школьников в добродетельной деятельности. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины, Умань, 2015.

В диссертации исследована проблема воспитания культуры взаимоотношений младших школьников в добродетельной деятельности.

Доказано, что проблема воспитания культуры взаимоотношений младших школьников в добродетельной деятельности является актуальной и недостаточно изученной. Проведенное исследование выявило различные подходы к пониманию сущности исследуемого феномена.

Уточнено и расширено содержание понятий «культура взаимоотношений младших школьников» как комплексного интегративного образования детей младшего школьного возраста, которое характеризует усвоение ими общечеловеческих культурных ценностей, морально-этических норм, принципов, принятых в современном обществе, и отличается способностью к воплощению полученных знаний в межличностном взаимодействии.

На основе проведенного научного поиска установлено, что структуру культуры взаимоотношений младших школьников составляют следующие компоненты: когнитивный, эмоционально-ценностный, мотивационный, практически-поведенческий. Характеристика показателей разрешила выделить три уровня воспитанности культуры взаимоотношений младших школьников: низкий, средний, достаточный.

Определено, что добродетельная деятельность – это активная альтруистически-ценностная, направленная на взаимодействие человека со средой, в которой он достигает сознательно поставленной нравственной цели, результативность которой зависит от личностной правильности, особенностей течения самого процесса и результата. Основными механизмами потенциальных возможностей добродетельной деятельности определены: активизация альтруистических мотивов; содействие вхождению личности в общество; потребность в соблюдении общечеловеческих норм и правил поведения; сознательное стремление к благотворительности; бескорыстная инициатива к осуществлению добродетельных действий и тому подобное.

В результате проведения констатирующего этапа педагогического эксперимента установлено, что низкий уровень культуры взаимоотношений учеников младшего школьного возраста составляет 48,8 % младших школьников КГ и 49,3 % младших школьников ЭГ, средний уровень – 36,8 % КГ и 36,4 % ЭГ, достаточный уровень – 14,4 % КГ и 14,3 % ЭГ.

Определены, теоретически обоснованы и экспериментально проверены педагогические условия оптимизации процесса воспитания культуры взаимоотношений младших школьников в добродетельной деятельности: обеспечение целостной системы организации добродетельной деятельности, содержание которой предусматривало бы привлечение детей младшего школьного возраста в ее различных видов, и стимулировало стремление взаимодействовать, соблюдая этические правила; осознание младшими школьниками ценности культуры взаимоотношений, что стимулирует стремление соответственно взаимодействовать; развитие положительной мотивации младших школьников к проявлению культуры взаимодействия и овладению способами рефлексивного анализа межличностных взаимодействий; методическая готовность учителей начальных классов к использованию знаний об особенностях воспитания культуры взаимоотношений младших школьников и к внедрению программно-методического обеспечения оптимизации этого процесса в добродетельной деятельности.

Разработана и апробирована модель воспитания культуры взаимоотношений младших школьников в добродетельной деятельности, которая включает – цели, задачи внедрения разработанной воспитательной стратегии, научно-педагогические подходы, функции содержание, принципы, этапы эксперимента и организационно-методический инструментарий.

Результаты проведенного исследования свидетельствуют об эффективности и целесообразности внедрения выделенных педагогических условий оптимизации воспитания культуры взаимоотношений младших школьников в добродетельной деятельности в практику начальной школы.

Ключевые слова: культура взаимоотношений, младшие школьники добродетельная деятельность, педагогические условия.

Gavrish I. I. Education of Cultural Relations of Junior Schoolchildren in Сharitable Activities. – On the right of manuscript.

Scientific thesis for the degree of the Candidate of Pedagogical Sciences in specialty 13.00.07 – Theory and Methods of Education. – Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman, 2015.

In dissertation investigational problem of cultural relations of junior schoolchildren in charitable activities. Overview and theoretical foundations of education cultural relations of junior schoolchildren in charitable activities; the essence of the concepts of «culture», «relations of hips younger pupils « and discovered the meaning of «culture relations of hips younger pupils « and «charitable activities». The peculiarities of the educational potential of charitable activities in the education of junior schoolchildren cultural relations in terms of charitable activities. Determined and characterized structural components, criteria, indicators and level of education of cultural relations of junior schoolchildren.

Theoretically grounded and experimentally tested pedagogical conditions of optimization education of culture relation of hips younger pupils in charitable activities. Developed and tested program of education culture relations of junior schoolchildren in charitable activities.

Key words: culture relations, junior schoolchildren, charitable activities, pedagogical conditions.

____________________________________________

Підписано до друку 12.09.2015 р. Формат 60х90/16.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9.

Тираж 100. Зам. 80.

____________________________________________

«Видавництво “Науковий світ”»^®

Свідоцтво ДК № 249 від 16.11.2000 р.

м. Київ, вул. Казимира Малевича (Боженка), 23, оф. 414.

200-87-15, 050-525-88-77

E-mail: nsvit23@ukr.net

Сайт: nsvit.cc.ua