Міністерство освіти і науки України

Херсонський державний університет

На правах рукопису

Ковнір Олена Іванівна

УДК 37.035: 378.094

ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

КУРСАНТІВ ВИЩИХ МОРСЬКИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І–ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Науковий керівник –

доктор педагогічних наук, професор

Пустовіт Григорій Петрович

Херсон–2015
ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………	3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ КУРСАНТІВ………………………………………..………..

121.1. «Політична соціалізація» і «політична культура»: сутність понять та специфіка прояву………………………………………………….

121.2. Чинники та закономірності процесу формування політичної культури курсантів у вищих морських навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації……………………………………………………………………

33Висновки до першого розділу……………………………………….43РОЗДІЛ 2. СТАН СФОРМОВАНОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У КУРСАНТІВ ВИЩИХ МОРСЬКИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
І–ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ…………….…………………………………

452.1. Сутність і структура політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації…..………………..

452.2. Обґрунтування методики констатувального етапу дослідження та його організація……………………………………………………………

77Висновки до другого розділу ………………………………………..98РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ КУРСАНТІВ ВИЩИХ МОРСЬКИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І–ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ ………………

1013.1. Структурно-функціональна модель формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів………………..

1013.2. Педагогічні умови формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів I–II рівнів акредитації.……………

1203.3. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи ……….136Висновки до третього розділу…………………………………………..177ВИСНОВКИ………………………………………………………………………179СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..183ДОДАТКИ……………………………………………………………………215

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах трансформації сучасного українського суспільства від рівня сформованості політичної культури громадян значною мірою залежать характер і напрями політичного процесу, стабільність і демократизм політичної системи, оскільки саме політична культура визначає поведінку особистості і соціальних спільнот, надаючи їй певного змісту і спрямування. Провідне значення у формуванні політичної культури студентської молоді належить системі освіти, оскільки українське суспільство в умовах сьогодення переживає складні часи свого розвитку. Тому саме молодь потребує міцних політичних знань та належного рівня політичної культури, що дає їй змогу зробити правильний політичний вибір.

Ураховуючи, що Україна посідає шосте місце за загальною чисельністю моряків світового торгового флоту і кожен вісімнадцятий моряк у світі – українець, особливої актуальності набуває проблема політичного виховання курсантів вищих морських навчальних закладів України І–ІІ рівнів акредитації, оскільки у професійній діяльності їм належить бути носіями громадянськості через особисту позицію та активну участь у суспільно-політичному житті.

Ці аспекти окреслені й у стратегічних документах нашої держави в освітньо-виховній галузі («Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності», «Концепція національно-патріотичного виховання»), у яких акцентується увага на необхідності формування в молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України[126–128].

Означена проблема в умовах сьогодення привертає увагу громадськості і, зокрема, є предметом досліджень у галузі філософії, державного управління, політології, соціології, культурології, психології та педагогіки. Проблему взаємодії людини з політичною системою та її інститутами досліджували Н. Луман[146], Т. Парсонс [179] і Ю. Хаберман [275], які розглядали політичну культуру в контексті соціалізації – інтеріоризації цінностей.

Політична культура як система домінуючих суспільних цінностей
є предметом наукових пошуків В. Андрущенка [6], В. Бебика [12–13], К. Ващенка [27], М. Головатог о[44], М. Дмитренка [59], І. Жадан [72], М. Іванова [79], О. Морозової [158], М. Остапенко [174], В. Ребкала [237], О. Рудакевича [215], Ф. Семенченка [223] та ін.

Функціональні елементи політичної культури молоді – політична освіта, свідомість, цінності, діяльність, активність – розкриваються у працях О. Басніна [9], С. Безклетного [14–15], М. Головатого [44], Ю. Кравченка [135], Н. Пробийголови [202], С. Трофимова [241] та ін.

Проблеми розвитку політичної культури української молоді досліджують В. Бебик [12–13], Е. Баталов [10–11], О. Бушуєва [24], М. Головатий [44], С. Грицай [49], В. Мірошніченко [152], В. Ребкало [13, 237] та ін. Політичну освіту як засіб формування політичної культури розглядає М. Іванов [79].

Український досвід національної політичної культури дослідили О. Рудакевич [215] (теорія та методологія формування); М. Дмитренко [59] (формування політичної культури особистості в умовах трансформації суспільства); Ю. Рябой [219], О. Кваша [92] (політична культура регіону, її вплив на реалізацію регіональної політики в Україні); С. Грицай [49], О. Внукова [33], О. Морозова [158], В. Чепурна [259], С. Ципко [255] (особливості формування політичної культури молоді); М. Білик [22] (психологічні чинники прояву політичної культури студентської молоді).

Процес формування політичної культури студентської молоді охарактеризували А. Бусаргіна [23], А. Карнаух [89], М. Остапенко [176], А. Січова [225], І. Сахневич [221], А. Терентьєва [238], А. Хорошенюк [252] та ін. Ними визначено педагогічні умови та з’ясовано роль політичної соціалізації молоді. Проблема формування політичної культури старшокласників і студентів, зокрема, курсантів військових вищих навчальних закладів, є предметом досліджень Г. Гараєвої [38], Л. Липської [140], О. Монахова [155], О. Щитникова [263] та ін.

Водночас більшість наукових розвідок здійснено в галузі політичних наук. Однак, у них не розкривається специфіка політичного виховання, політичної соціалізації студентської молоді. З огляду на це проблема формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації набуває особливої актуальності в умовах сьогодення.

Нагальна потреба в теоретичному обґрунтуванні і практичному розв’язанні означеної проблеми спонукають до розв’язання низки суперечностей у формуванні політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, зокрема, між:

– актуалізацією значення політичної культури молоді на рівні суспільства і недостатньою увагою до її формування з боку вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації;

– завданнями політичної соціалізації курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації і недостатньою готовністю викладачів до їх розв’язання;

– об’єктивною потребою застосування системного підходу до формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів та відсутністю належного методичного супроводу виховного процесу.

Отже, необхідність розв’язання виявлених суперечностей, актуальність і недостатня наукова розробленість проблеми зумовили вибір теми дослідження – «Формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукової теми кафедри державного управління, педагогіки та психології Херсонського національного технічного університету «Педагогічні засади модернізації навчально-виховного процесу в середній та вищій школі» (номер державної реєстрації 0110U001837) та кафедри педагогіки, психології й освітнього менеджменту Херсонського державного університету «Сучасні виховні технології соціалізації дитини в умовах Європейської глобалізації» (номер державної реєстрації 0112U0011438). Тему дисертації затверджено на засіданні науково-технічної ради Херсонського національного технічного університету (протокол № 5 від 26.10.2009 р.) і узгоджено в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 8 від 22.12.2009 р.).

Мета дослідження – на основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми і вивчення виховної практики обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що процес формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів буде більш ефективним за дотримання таких педагогічних умов: трансформації ціннісних орієнтацій курсантів у сфері сучасного політичного життя; дотримання міждисциплінарних зв’язків між нормативними дисциплінами циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки; використання інтерактивних форм і методів стимулювання політичної активності курсантів вищих морських навчальних закладів; удосконалення змісту національно-патріотичного, інтернаціонального, правового виховання курсантів як бази для формування їхньої політичної культури.

Відповідно до мети та гіпотези визначено завдання дослідження:

З’ясувати стан дослідженості проблеми у педагогічній літературі та навчально-виховній практиці та уточнити зміст ключових понять дослідження.
Визначити критерії, показники і охарактеризувати рівні сформованості політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів I-II рівнів акредитації.
Розробити та апробувати структурно-функціональну модель оптимізації процесу формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації.
Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів.

Об’єкт дослідження – навчально-виховний процес у вищих морських навчальних закладах України І–ІІ рівнів акредитації.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації.

Для розв’язання поставлених у дисертаційному дослідженні завдань використовувався комплекс методів дослідження:

теоретичні (аналіз наукових джерел із проблеми дослідження, синтез, порівняння, моделювання, узагальнення) для визначення концептуальних засад дослідження проблеми, уточнення сутності, структури та особливостей політичної культури, побудови структурно-функціональної моделі формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації;

емпіричні (анкетування, бесіда, пряме та непряме спостереження, метод експертних оцінок, самооцінювання, тестування) для вивчення рівнів сформованості політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації; педагогічний експеримент для перевірки ефективності педагогічних умов формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів;

статистичні (обробка результатів дослідно-експериментальної роботи) для опрацювання отриманих даних і встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами й процесами.

Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота здійснювалася на базі Київського коледжу морського та річкового транспорту Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, Херсонського морехідного училища рибної промисловості Керченського державного морського технологічного університету, Севастопольського морського коледжу Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, Одеського морехідного училища ім. О. І. Маринеска Одеської національної морської академії. У дослідженні безпосередньо брали участь 232 курсанти, відповідно – в експериментальних групах 118 осіб, у контрольних – 114 осіб.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

– уперше обґрунтовано педагогічні умови формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації (трансформація ціннісних орієнтацій курсантів у сфері сучасного політичного життя; дотримання міждисциплінарних зв’язків між нормативними дисциплінами циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки; використання інтерактивних форм і методів стимулювання політичної та громадської активності курсантів вищих морських навчальних закладів; удосконалення змісту національно-патріотичного, інтернаціонального, правового виховання курсантів як бази для формування їхньої політичної культури); розроблено структурно-функціональну модель оптимізації процесу формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, складовими якої є такі блоки: цільовий, функціональний, змістовий, організаційний оцінювальний;

– удосконалено критерії (когнітивний, емоційно-рефлексивний, поведінковий) та конкретизовано показники (знання в галузі політики, розуміння суспільно-політичних явищ, володіння суспільно-політичними поняттями; інтерес до політичної освіти, обізнаність із проблемами політичного життя у країні; орієнтація на загальнолюдські й громадянські цінності, ставлення до громадсько-політичного життя, громадянська відповідальність; емоційна та інтелектуальна мобільність, ціннісні політичні орієнтації; участь у громадсько-політичній діяльності, сформованість аналітичних умінь, рефлексія власної громадсько-політичної діяльності; правова поведінка, громадсько-політична активність курсанта) і рівні (високий, достатній, середній та низький) її сформованості;

– уточнено зміст ключових понять дослідження: «політична культура», «політичне виховання», «політична соціалізація», «політична компетентність», «політична культура курсанта вищого морського навчального закладу», «формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів I-II рівнів акредитації»;

– подальшого розвитку набуло використання виховного потенціалу дисциплін гуманітарного та соціально-економічного спрямування в контексті загальної підготовки майбутніх офіцерів морського торгового флоту на основі міждисциплінарного і компетентнісного підходів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає
в розробці та упровадженні у практику діяльності вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації діагностичних методик визначення рівня сформованості політичної культури курсантів; методичних матеріалів та програми спецкурсу «Політична культура офіцера морського торгового флоту».

Основні положення й висновки роботи, наявний у дисертації фактичний матеріал можуть бути використані у процесі розроблення методичних рекомендацій для викладання нормативних дисциплін циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки, під час відбору змісту матеріалу для національного, громадянського та політичного виховання курсантів, який доцільно використовувати на заняттях та в позааудиторний час, у роботі органів курсантського самоврядування вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації. Висновки та емпіричний матеріал, викладені й обґрунтовані в дослідженні, можуть бути запроваджені для підвищення кваліфікації викладачів циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки тощо.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Київського коледжу морського та річкового транспорту Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (довідка № 01/11-187 від 12.03.2012 р.), Херсонського морехідного училища рибної промисловості Керченського державного морського технологічного університету (довідка № 01/1/252 від 09.04.2012 р.), Севастопольського морського коледжу Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (акт про впровадження № 1 від 09.04.2012 р.), Одеського морехідного училища ім. О. І. Маринеска Одеської національної морської академії (довідка № 235 від 07.05.2012 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки й результати дослідно-експериментальної роботи оприлюднені на науково-практичних конференціях різних рівнів: міжнародних – «Особистість і суспільство: проблеми філософії, психології і соціології» (Російська Федерація, Пенза, 2010); «Студентське самоврядування: сьогодення та майбутнє» (Херсон, 2010); «Виклики глобалізації та виховання у вищій школі в контексті Болонського процесу» (Львів, 2011); Х Ірпінських міжнародних науково-педагогічних читаннях «Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти» (Ірпінь, 2012); «Актуальні проблеми розвитку української культури і науки» (Херсон, 2013), «Сучасні проблеми освіти і науки» (Угорщина, Будапешт, 2013), «Творчий розвиток і саморозвиток особистості в умовах міжкультурної освіти» (Республіка Білорусь, Гродно, 2013), «Освіта у створенні сучасної дійсності – можливості і обмеження» (Республіка Польща, Хлевіска, 2013); «Ціннісний вимір політичної діяльності: західно-східний вектор сучасної української політики» (Херсон, 2014); всеукраїнських – «Ціннісний вимір політичної діяльності: політична трансформація сучасного українського суспільства» (Херсон, 2010–2013 рр.); «Ідеологія в сучасному світі» (Київ, 2011), «Організація виховної роботи з учнівською та студентською молоддю: досвід та перспективи» (Херсон, 2011).

Матеріали дисертації обговорювалися на засіданнях методичних семінарів кафедри державного управління, педагогіки та психології Херсонського національного технічного університету, кафедри педагогіки, психології й освітнього менеджменту Херсонського державного університету, засіданнях педагогічної ради Херсонського морехідного училища рибної промисловості Керченського державного морського технологічного університету.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено в 25 одноосібних публікаціях автора, з яких
10 відображають основні наукові результати, 10 – апробаційного характеру,
5 – додатково відображають наукові результати дисертації.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел
(292 найменування на 32 сторінках) і 9 додатків на 28 сторінках. Рукопис містить 12 рисунків, 15 таблиць. Загальний обсяг дисертації становить
243 сторінки, обсяг основного тексту – 182 сторінки.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ КУРСАНТІВ

1.1.«Політична соціалізація» і «політична культура»: сутність понять та специфіка прояву

Глибокі політичні, а також економічні перетворення, що відбуваються в Україні останнім часом, докорінно змінили устрій життя і менталітет молодого покоління українців. Українська молодь другого десятиліття XXI століття, засвоюючи ідеї і цінності цивілізованої Європи, ринкової економіки, має справу з неоднозначними явищами і процесами сучасної дійсності. У молодіжному середовищі виникли і продовжують виникати проблеми, які слід осмислювати і враховувати як у внутрішній, так і зовнішній політиці, у визначенні перспектив державного і суспільного розвитку, формуванні і соціальному становленні молодого покоління українців. Ефективний розвиток України, становлення громадянського суспільства не можна уявити без активної участі молоді в політичних процесах. Це особливо важливо в сучасних умовах, коли проблеми молоді не отримують загальної уваги та їх невідкладного розв’язання інститутами українського суспільства.

Актуальність питання про ставлення молоді до політичної системи сучасного українського суспільства зумовлена якісними змінами, що відбулися в нашій державі і її політичній системі. Зміна кордонів і характеру геополітичного простору розширили усвідомлення індивідом свого місця і становища в соціумі, тому в умовах сьогодення особлива увага надається питанням політичної соціалізації студентської молоді як процесу активного засвоєння індивідом ідеологічних і політичних цінностей, норм суспільства та формування їх у систему політичних ставлень.

Основні функції політичної соціалізації полягають у забезпеченні ефективної політичної взаємодії особистості з політичними організаціями та збереженні динамічної рівноваги політичної системи завдяки засвоєнню громадянами певних норм і ціннісних зразків політичної поведінки. Політична соціалізація курсантів вищих морських навчальних закладів розглядається нами як частина професійної і загальної культури, зокрема й навіть і політичної, що покликана забезпечити їхню активну участь у розбудові демократичного суспільства в Україні та репрезентативну роль як повноважного представника нашої держави у світі.

Соціалізація (лат. socialis– суспільний) – процес і результат засвоєння й активного відтворення людиною соціально-культурного досвіду (знань, цінностей, норм, традицій) на основі її діяльності, спілкування і відносин, обов’язковий чинник розвитку особистості [68, с. 834]. У контексті останнього, на думку А.Капської, соціалізація (маємо на увазі курсантів вищих морських навчальних закладів – О. К.) є двостороннім взаємозумовленим процесом взаємодії людини і соціального середовища, що передбачає її включення до системи суспільних відносин через засвоєння соціального досвіду, і самостійного відтворення цих відносин, у ході яких формується унікальна, неповторна особистість [227].

Як уважає М.Лукашевич, соціалізація – це процес становлення особистості як суспільної істоти, під час якого складаються різноманітні зв’язки особистості із суспільством, засвоюються орієнтації, цінності, норми, відбувається розвиток особистісних властивостей, формуються активність та цілісність особистості, набувається соціальний досвід, що нагромаджений людством за весь період розвитку [145].

Аналіз наукових праць Г.Алмонда [4], М.Вебера [28], С.Верби [4], Д. Істона [273], Л.Пая [284], Г.Фаєра [274], В.Курило [73], С.Савченка [73] (сутність феномену соціалізації); О.Басніна [9], С.Безклетного [14], В. Розенбаума [286], Ф.Рудича [217], П.Шнайдермана [287] (формування соціального мислення); В.Бебика [12], М.Головатого [13] (соціально-політичний контекст політизації людини); І. Акименко [3], Е.Баталова [11], М.Білик [21], С.Грицая [49], В.Долженка [62], І.Жадана [72], О. Рудакевича [215] (проблеми політичного виховання підростаючих поколінь); А.Бусаргіної [23], О.Валевського [237], М.Гуйтор [54], М. Дмитренка [59], І.Доцяк [65], А.Колодій [170], О.Морозової [158], О. Розсказової [212] (особливості масової політичної свідомості українців та проблем взаємодії влади і громадянина); В.Андрущенка [6], О.Басніна [9] (становлення політичної ідентичності особистості в умовах трансформації політичної системи країни); О.Вашутіна [26], М.Головатого [44], І.Жадана [72], Ю.Загороднього [73]), М.Пірен [181] (концептуальні основи регулятивних і детермінуючих параметрів політичної соціалізації особистості) дали нам змогу встановити взаємозв’язок процесів формування політичної культури студентської молоді та її соціалізації.

Крім того, здійснене нами дослідження проблеми формування політичної культури студентської молоді свідчить, що питання входження особистості в політичне життя ще не дістали належного висвітлення в науковій, зокрема й навіть у психолого-педагогічній літературі. Це пояснюється тим, що сучасне українське суспільство переживає суперечливий етап свого розвитку, пов’язаний з черговою спробою сформувати громадянське суспільство з оптимальним співвідношенням політичної і неполітичної основ, забезпеченням взаємної рівності свобод і обов’язків громадянина, суспільства і держави. Тому, за нашим переконанням, проблема формування політичної культури повинна розглядатися в контексті політичної соціалізації студентської молоді.

За визначенням авторів Енциклопедії освіти, поняття «політична соціалізація» розглядається як процес активного засвоєння індивідом ідеологічних і політичних цінностей, норм суспільства та формування їх у систему політичних ставлень, що визначає найважливіші параметри взаємодії людини з політичною системою [68].

Уперше це поняття було запропоновано Г.Хайменом [185] та стало предметом досліджень Т.Адорно, А.Бандури, Дж.Денніса, Д.Долларда, Е. Еріксона, Е.Фроммата ін. [185; 189–190].

На взаємозв’язок політичної культури та політичної соціалізації вказував І.Жадан, уважаючи, що «політична соціалізація – засіб збереження, відтворення і трансформації політичної системи суспільства та його політичної культури» [72, с. 93].

Отже, можемо зробити узагальнення та схарактеризувати політичну культуру як ознаку адаптації, соціалізації та соціальної інтеграції молодої людини в сучасне громадянське суспільство.

Як засвідчують результати дослідження, політична соціалізація особистості триває впродовж усього життя. У психолого-педагогічній літературі на сьогодні відсутній усталена думка щодо кількості та часових меж окремих періодів процесу політичної соціалізації. Переважно виокремлюються дві стадії первинної соціалізації: на 1-й (з 3–4 до 12–13 років) ще відсутня когнітивна складова політичних уявлень, переважають їх емоційні компоненти, на 2-й (з 13–14 до 18–21 років) інтегруються емоційні й когнітивні компоненти, формуються основні політичні уявлення [68]. Вторинна політична соціалізація розпочинається з часу базової політичної ідентифікації особистості, після засвоєння основних соціально-політичних цінностей, норм, настанов, що уможливлює виконання політичних ролей (після 18–21 років).

Безпосередніми чинниками політичної соціалізації на цьому етапі є переважно політичні інститути та організації (партії і рухи), політичні еліти та їх лідери. Не меншу роль відіграють і неполітичні чинники – об’єднання за інтересами, родина, церква, професійні і жіночі організації, мас-медіа, соціально-економічні умови життя [68, c. 694].

Крім того, нами виокремлено два напрями політичної соціалізації студентської молоді у вищому навчальному закладі – пряму, яка відбувається в процесі засвоєння інформації про принципи політичного устрою, права та обов’язки громадянина тощо, та непряму, латентну (приховану), що є значно складнішим процесом, основними чинниками якого є характер взаємин у навчальному середовищі, ступінь свободи студента, можливості захисту ним своїх прав та апелювання до встановлених законів і правил.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з окресленої проблеми дає нам змогу констатувати, що саме на роки студентства припадає період активного життєвого і духовно-морального становлення молодих людей, коли вони, потрапивши в незвичне, поза домашнє коло, уперше віч-на-віч стикаються з невідомим світом складних відносин і перш за все потребують спрямовуючої руки й правильних орієнтирів.

Отже, політична соціалізація постає чинником формування політичної культури курсантів, що, так само, потребує перегляду підходів до організації виховного процесу у вищих навчальних закладах. На цьому наголошували в своїх працях Ю.Бабанський [7], І.Бех [17], В.Лозова та Г. Троцко [142], вважаючи, що саме виховання є найважливішим способом соціалізації та адаптації молодої людини в постійно змінюваному суспільстві й в умовах послаблення ідеологічного пресингу. Водночас І.Бех зауважує, що «…під вихованням розуміють усвідомлене і цілеспрямоване зростання людини як особистості відповідно до специфіки цілей, соціальних груп і організацій, у яких воно здійснюється. На відміну від соціалізації – процесу неперервного, виховання – процес дискретний, перервний, воно здійснюється планомірно. Цей процес обмежений місцем і часом» [68, c. 87].

У контексті останнього можемо констатувати, що виховання розглядається як суспільне явище, діяльність, процес, цінність, система, вплив, взаємодія; у соціальному контексті виховання є впливом на людину суспільства в цілому, що фактично ототожнює його із соціалізацією. Потребу виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах підтверджено, зокрема, державним правовим актом – Законом України «Про освіту», де зазначається, що метою освіти є «виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору» [205, с. 21].

У статті 26 Закону України «Про вищу освіту» серед основних завдань вищого навчального закладу віднаходимо положення про «…формування особистості за допомогою патріотичного, правового, екологічного виховання, утвердження в учасників освітнього процесу моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя, уміння вільно мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах» [193]. Зважаючи на таку постановку питання, головною функцією в цьому процесі має стати політичне виховання, виховання громадянської свідомості та самосвідомості. Саме тому в умовах сучасного навчального закладу найбільшої уваги слід надавати підвищенню рівня політичної культури студентської молоді, оскільки саме держава за допомогою системи освіти пропагує ідеали державності, національні інтереси, вона зобов’язана прищепити молодому поколінню ідеали демократії, права і добра [3].

Вагомою складовою процесу формування політичної культури постає політичне виховання студентської молоді у період первинної (17–19 років) та вторинної політичної соціалізації (після 18–21 років). Це, так само, зобов’язує педагогічні колективи вищих морських навчальних закладів
І–ІІ рівнів акредитації активізувати пошук більш ефективних напрямів політичного виховання курсантів, що сприятиме їхній підготовці до виконання відповідних політичних ролей і як результат – базової політичної самоідентифікації в громадянському суспільстві. Водночас попри деяке поліпшення останнім часом стану політичної освіти курсантів, до цього часу не можна стверджувати, що в морських навчальних закладах склалася досить дієва система політичної соціалізації молоді, яка б забезпечувала цілеспрямоване формування політичної культури курсантів.

Відтак, методологічне підґрунтя здійсненого нами дослідження насамперед склали положення про взаємозв’язок процесів формування політичної культури та політичної соціалізації (у контексті політичного виховання) студентської молоді. Окрім того, у нашому дослідженні політична культура постає вагомою складовою системи громадянської освіти особистості. Ці позиції обґрунтовуємо надзвичайно важливими завданнями вищої освіти – вихованням справжнього громадянина: активного, освіченого, здатного жити й працювати в умовах демократії, спроможного забезпечувати соборність і незалежність України, відчувати постійну відповідальність за себе, свій народ і країну. Зростаюча потреба формування у молоді всебічної політичної освіченості, гнучкого політичного мислення, навичок суспільно-політичної діяльності зумовлює потребу організації політичного виховання, зокрема й курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації.

Реальні можливості досягнення цієї мети – у відповідній організації навчально-виховного процесу у вищій школі, що завжди була осередком передової наукової та суспільно-політичної думки. За визначенням І. Акименко «…коли справа стосується перебудови свідомості та психології людей, виховання може, а іноді навіть і повинне випереджати тенденції, що зумовлюються розвитком суспільства. Проте для цього треба мати чітке уявлення про ті різні зв’язки, що виникають між суспільством і особистістю. Лише за такої умови можна надати належної спрямованості здійснюваному виховному процесу» [3, с. 16]. Саме тому окремим аспектом освітньої діяльності вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, за нашим переконанням, є політичне виховання як процес цілеспрямованого та систематичного впливу на політичну свідомість та політичну поведінку курсантів для формування в них політичної культури. Тоді можемо констатувати, що головне завдання політичного виховання курсантів полягає в укоріненні в свідомості та їхній поведінці панівних у сучасній системі політичних цінностей, норм, орієнтацій та зразків, поширенні певних типів політичної культури.

На важливості цього аспекту наголошував ще видатний мислитель ХІХ століття А.Токвіль, чиї ідеї залишаються актуальними й донині. На його думку, «оновлений світ» потребує «нової політичної науки», основи якої закладено у формуванні демократії. «Оскільки суспільний лад є справою всіх, політичне виховання належить до основних людських потреб і стосується моральних проблем, оскільки змушує слугувати собі духовні сили людини, одночасно вимагаючи від неї звіту – саме від людини залежить, який політичний лад є бажаним чи можливим» [93, с. 373].

Наголошуючи на сутності виховання як однієї з базових складових соціалізації особистості, С. Гончаренко визначає його як «…процес цілеспрямованого систематичного формування особистості, що зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох чинників. У поширеному розумінні виховання – це вся сума впливів на психіку людини, спрямованих на її підготовку до активної участі у виробничому, суспільному та культурному житті суспільства» [45, с. 35].

Останнім часом до проблеми політичного виховання молоді зверталися такі українські і зарубіжні політологи, як Л.Аза [2], М.Головатий [42–43], С. Гончаренко [45], М.Іванов [82], О.Лазурський [138], В. Мірошніченко [151–152], С.Рябов [218] та ін. Водночас, у їхніх наукових працях не було схарактеризовано особливостей політичного виховання курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, що, на нашу думку,
є значною прогалиною в науковій системі політичного виховання студентської молоді.

Політичне виховання та політична освіта курсантів вищих морських навчальних закладів розглядаються нами як одна з неодмінних складових процесу виховання, метою якого є формування громадянської особистості – повноцінного члена суспільства. В умовах сучасної демократизації виникає нагальна потреба в появі творчої, активної особистості, якій властиві здатність до критичного мислення, прагнення до самоосвіти та неперервного особистісного зростання.

Тому в основу процесу формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів нами покладено такі основні принципи:

– принцип духовності (визнання провідного значення духовних, загальнолюдських цінностей);

– принцип індивідуально-особистісного підходу (визнання неповторності та унікальності кожної особистості, урахування і повага її неповторності);

– принцип єдності свободи і відповідальності (визнання людини суб’єктом власного особистісного розвитку, визнання свободи особистісного вибору і відповідальності за нього самою особистістю) [195].

У нашому дослідженні ми скористалися думкою С. Рябова про те, що політичне виховання містить три компоненти:раціональний, діяльнісний, емоційний. Раціональний пов’язаний із засвоєнням політичної інформації. Він знаходить своє віддзеркалення в політичній освіті, що забезпечує потрібний мінімум політичних знань. Зокрема, він пропонує трактувати політичні знання як знання про історію Вітчизни і суспільство взагалі, про державні та національні символи й атрибути, чинну політичну систему та головні принципи демократизму, процедури і способи їх здійснення, головні конституційні та законодавчі регламентації суспільно-політичного процесу, права і обов’язки громадян і держави, умови їх здійснення та захисту тощо [218].

Як свідчить аналіз сучасного стану формування політичної культури студентської молоді, об’єктами політичної освіти є політологічні курси у вищих навчальних закладах, політичні програми державних теле- і радіокомпаній, політичні рубрики газет і журналів, що контролюються урядом [214].

Діяльнісний компонент, за визначенням Л. Липської, реалізується у різних формах соціальної активності і пов’язаний із самореалізацією особистості, оскільки вона не лише асимілює соціальну програму, але й певним чином вносить до неї свій власний доробок. Саме це і визначає цінність особистості для суспільства [140]. Зокрема, на думку О. Лазурського, «…індивідуальність людини визначається не лише своєрідністю її внутрішніх психічних функцій, наприклад, особливостей її пам’яті, уяви і т.д., але й не меншою мірою її відношенням до оточуючих її явищ – тим, як кожна людина реагує на ті або інші об’єкти, що вона любить чи ненавидить, чим цікавиться і до чого байдужа» [138, с. 57].

Емоційний компонент політичного виховання зводиться до вироблення певного ставлення до політичних об’єктів та явищ і пов’язаний з формуванням сталих емоційних преференцій людей у політичній сфері, які часом діють незалежно від свідомості. Дієвим засобом політичного емоційного виховання є різні ритуали: урочисті збори; вручення нагород, паспортів, партквитків, паради, походи, демонстрації, вшанування, святкування ювілеїв тощо. Важливу роль у формуванні стереотипів політичних емоцій відіграє політична організація, що має свій пантеон героїв та мучеників, чий ідеалізований життєвий шлях пропонується її членам як приклад для наслідування. Сильний емоційний вплив на свідомість та поведінку членів організації здійснює політична символіка: державні та національні прапори, герби, гімни, партійні емблеми, знамена, пісні, окремі кольори, портрети політичних лідерів.

З урахуванням викладеного вище, нами було визначено низку феноменів психологічного порядку навчально-виховного процесу у вищому морському навчальному закладі І–ІІ рівнів акредитації, зокрема:

– інтелектуальну та особистісну готовність до сприйняття нових знань, зокрема і політичних понять;

– можливість створення умов для формування навичок і принципів орієнтування особистості в соціально-політичному просторі;

– індивідуальні можливості і особливості інтеграції особистості до сфери багатокомпонентних відносин «особистість – освітнє середовище – соціально-політичне середовище» [199].

З огляду на те, що змістова частина політичної культури зумовлює вибір оптимальних технологій засвоєння її курсантами, нами під час визначення методики констатувального етапу експерименту було враховано специфіку освітнього процесу у вищих морських навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації, а саме: взаємодоповнюваність та взаємодію двох явищ – розвиток курсанта, що передбачає і постійний саморозвиток викладача. У цьому процесі, який має опосередкований характер, відбувається обмін інформацією, типами діяльності і спілкування, ціннісними орієнтаціями, соціальними настановами. Його ефективність визначається тим, які особистості в ньому беруть участь, наскільки вони усвідомлюють себе особистостями і готові сприйняти та побачити особистість в партнерові по діалогу. Тоді процес формування політичного виховання курсантів багато в чому «визначається різноманітною діяльністю та середовищем, яке є обов’язковою умовою зростання і розвитку курсанта» [140, с. 131].

Отже, результатом реалізації політичного виховання на засадах особистісно-орієнтованих гуманістичних освітніх технологій має стати особистість курсанта, якій властиві певні позитивні якості, такі як розуміння власної сутності як потенціалу постійної самоактуалізації та самореалізації; критичність, неконформність, самостійність політичного мислення; здатність до саморозвитку, самовиховання і політичної освіти; висока культура політичного спілкування; здатність протистояти політичним маніпуляціям; здатність до оволодіння культурними, моральними та політичними цінностями; відчуття внутрішньої свободи та здатність нести відповідальність за власні дії [199]. У контексті останнього нами визначено, що головною метою політичного виховання є надання студентській молоді знань про політико-державний лад країни та їх застосування в умовах багатопартійності. На основі об’єднання таких знань з життєвою практикою визначається політична культура людини, яка містить у собі дотримання законів держави, вивчення традицій політичного досвіду суспільства, забезпечення високого рівня знань студента про механізм політичного процесу, способи досягнення політичних цілей.

Ураховуючи зазначене вище, можемо зробити висновок, що основою підвищення рівня сформованості політичної культури молоді є політичне виховання, що передбачає формування її найкращих рис, розширення кола інтересів, становлення демократичного типу особистості. Зважаючи на те що особистість формується насамперед суспільством, у процесі політичного виховання має бути використаний увесь комплекс обставин та чинників, що сприяють формуванню політично високосоціалізованої особистості – економічна та соціальна політика, що створює об’єктивні передумови для розвитку особистості, і, що найбільш важливе, – громадянська освіта і політичне виховання, а також політична діяльність відповідних суспільних інститутів.

У цьому зв’язку провідної ролі набуває питання посилення політичного виховання студентства. Як зазначалося вище, політичне виховання – це систематичний цілеспрямований вплив на свідомість, волю і поведінку людей для формування їхньої політичної позиції, ідеалів, цілей, переконань та норм поведінки, відповідних пануючим у суспільстві або окремих верствах ідеям та інтересам, а також формування суспільної і групової свідомості, самосвідомості особистості [258].

На нашу думку, політичне виховання – складова процесу політичної соціалізації, що виявляється в педагогічному впливі на студентську молодь для формування її політичної культури. Тоді процес політичного виховання спрямований на підготовку громадянина до активного суспільного життя, а також виховання в нього діяльної позиції щодо окремих явищ політичного життя суспільства загалом. Мета, зміст і організація політичного виховання визначається характером політичної системи суспільства і слугує інтересам її збереження і розвитку. У процесі політичного виховання формуються раціональний (поширення необхідної політичної інформації) та емоційний (вироблення всієї сукупності політичних відносин) компоненти сформованої політичної культури курсантів вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, тісно пов’язані з конкретною політичною системою аспекти.

Методи політичного виховання нами поділяються на прямі (переконання, примус, навіювання, наслідування) і непрямі (використання політичних символів та ритуалів, стимулювання нормативної поведінки та ін.). Так само засоби політичного виховання передбачають індивідуальний і колективний рівень. Політичне виховання має державні (школа, громадські організації тощо) і недержавні (сім’я) форми. Тоді головним критерієм ефективності системи політичного виховання є політична поведінка соціальних груп і окремих громадян [258].

Питання щодо ролі і функцій вищих морських навчальних закладів
І–ІІ рівнів акредитації в політичному вихованні курсантів в умовах сьогодення набуває особливої значущості й актуальності, зважаючи на світові глобалізаційні процеси, євроінтеграційні та євроатлантичні прагнення Української держави, побудову в нашій країні основ відкритого громадянського суспільства, вихід переважної більшості випускників означених ВНЗ на світові простори та їхню роль у позиціюванні там України як цивілізованої правової держави з усіма притаманними їй елементами демократичного суспільства. Саме ставлення молодої людини-особистості – курсанта вищого морського навчального закладу І–ІІ рівнів акредитації як до суспільства в цілому, так і до держави зокрема сьогодні набуває особливої актуальності, зважаючи на тематику нашого дослідження, оскільки проблема їхнього політичного виховання в контексті досліджень вітчизняної педагогічної науки останнім часом глибоко не розглядалася.

В умовах сьогодення є ціла система засвоєння політичних знань і вироблення навичок політичної діяльності на різних етапах навчання молодої людини, починаючи з дошкільного віку. Утім, як наголошує М.Остапенко, ця система має бути національно визначеною, базуватися на новітніх досягненнях педагогічної та політологічної науки, бути спрямованою на перспективну соціалізацію студентської молоді [174]. Відтак формування політичної культури студентів, їхнього політичного мислення, як пропонує А.Москвина, має бути спрямоване на глибинне розуміння особистістю неповторної своєрідності сучасного світу як складного, багатогранного, суперечливого явища, яке одночасно стає все більш взаємопов’язаним та цілісним, усвідомлення кожним мешканцем планети незворотності світових глобалізаційних процесів, а отже – потреби наполегливо захищати мирне майбутнє людської цивілізації [160].

У системі політичного виховання активізується політична участь студентської молоді у житті як українського, так і світового співтовариства, що має різні форми і проявляється на емоційному та інструментальному рівнях. На емоційному рівні політична участь характеризується насамперед певним інтересом суб’єкта участі до політичних процесів. Інструментальний рівень визначає інший бік політичної участі, який пов’язаний з активною діяльністю громадян [239]. З огляду на те, що суспільство по-різному зумовлює політичну активність громадян, саме молодь у системі суспільно-політичних відносин почуває себе менш комфортно, ніж зріле покоління, оскільки в неї немає ні достатнього рівня освіти, ні навичок у сфері політики [239].

Тому в умовах сьогодення актуалізується проблема формування активної життєвої позиції студентської молоді, що передбачає наявність переконань, ідеалів, для досягнення яких у людини формується воля, громадянська зрілість, високі морально-етичні якості. Як вважає О. Бушуєва, причинами недостатньої політичної активності, а деколи і аполітичності сучасної студентської молоді є: відсутність у частини молоді чітких уявлень про закономірності розвитку суспільства і держави; низький рівень інформованості про діяльність політичних партій і рухів в країні і за кордоном; політичний і правовий нігілізм; слабка взаємодія з органами державної влади та органами місцевого самоврядування; недостатня політична зрілість [24].

На нашу думку, посиленню політичної активності молоді може сприяти розвиток духовного потенціалу особистості за допомогою прищеплення системних елементів політичної культури. З огляду на те, що формування політичної культури досягається систематичним, цілеспрямованим політичним вихованням студентської молоді та прищеплюється їй за допомогою широкої пропаганди політичної науки, зміст політичної освіти і культури студентів вищих навчальних закладів, його зміст, на думку С. Гончаренка, мають складати неупереджені знання про закономірності соціально-політичного розвитку, про державні й політичні структури та інституції, їх устрій та функціонування, про демократичні принципи й процедури громадсько-політичної взаємодії [45]. У такому разі політичне виховання сприятиме засвоєнню молоддю систематизованих знань про політику, оволодінню вмінь і навичок участі в політичному житті, формуванню переконань і норм поведінки, прищепленню їй активної позиції щодо окремих явищ і політичного життя суспільства загалом [49]. У його процесі створюються умови для розвитку духовного потенціалу студентської молоді.

Незважаючи на достатню кількість наукових публікацій із зазначеної проблематики (В.Андрущенко [6], І.Бех [17], Л.Бєлова [20], Н.Волкова [34], Л.Гараєва [38], О.Горіна [47], В.Долженко [62], Г.Калінічева [87], В. Кремень [136], В.Лозова і Г.Троцко [142] та ін.), потребують дальшого опрацювання й системного аналізу проблеми збереження й зміцнення духовності студентства в транзитивному українському суспільстві, а також питання, пов’язані з політичною культурою курсантів вищих морських навчальних закладів за умов суспільно-політичної модернізації в цілому та якісного оновлення на початку XXI століття національної системи вищої освіти.

У працях Г.Гараєвої [38], М.Іванова [82], Г. Калінічевої [87], О. Олексюк [169] виокремлено суттєві ознаки духовності: духовність як якість особистості та її основа, прагнення до вдосконалення й досконалості, що передбачає надання переваг духовним, моральним, інтелектуальним цінностям над матеріальними; духовність як орієнтація особистості на діяльність для інших, пошук нею моральних абсолютів; духовність як постійна духовно-практична діяльність особистості, спрямована на зміну й удосконалення себе та існуючого оточення – світу, людства тощо; духовність як потреба в пізнавальній діяльності й отриманні знань, як прагнення до добра і здатність до співпереживання, уміння адекватно сприймати соціум і життя в ньому, оточуючий світ і реальні проблеми буття; духовність як прагнення особистості діяти відповідно до вищих релігійних цінностей, смислів, Бога, присутність Духа Божого в людині; духовність як самореалізація особистості на основі вищих соціальних і людських цінностей. Важливе значення в розвитку духовного потенціалу студентської молоді відіграють об’єктивні і суб’єктивні чинники: економічні відносини, відношення до власності, політична система, тип держави, наявність громадянського суспільства. До суб’єктивних чинників К.Гаджиєв відносить соціальну ідентифікацію, систему ціннісних орієнтацій, політичну компетентність членів суспільства, освітній рівень населення тощо [37].

Зокрема, у працях Б.Гершунського зазначається, що вплив елементів політичної культури на розвиток духовного потенціалу студентської молоді є нерівнозначний: домінуючу позицію посідають політичні знання і переконання. Вплив компонентів політичної культури (політичні знання, політичні цінності, політична поведінка) на елементи духовного потенціалу (нормативно-ціннісний компонент, емоційно-ціннісний компонент, компонент рівня соціалізації, компонент комунікації як взаємодії) становить основний механізм формування і розвитку духовного потенціалу сучасної студентської молоді [40].

Так само, Є.Вятр зазначає, що проблема розвитку духовного потенціалу студентської молоді зумовлена не лише політикою держави, але й особистими якостями молодих людей. Тому, разом із соціальними і психологічними детермінантами формування духовного потенціалу, слід розглядати індивіда в контексті його активної взаємодії з середовищем у системі суспільно-політичних відносин; різна скерованість, неузгодженість у дії всіх соціально-психологічних детермінант призводить до різних відхилень, зокрема політичних, у поведінці молодих людей, що надалі сприяє розвитку кризових процесів у суспільстві [36].

Визначальне значення політичної культури в системі чинників розвитку духовного потенціалу курсанта полягає в тому, що вона створює умови для нагромадження і розвитку всіх елементів системи його духовного потенціалу, а також сприяє регулюванню впливу соціальних, соціально-політичних, соціально-психологічних,соціально-педагогічних та інших чинників. Політична культура дає змогу курсантам не лише переймати досвід, але й регулювати власну поведінку та емоції і, відповідно, впливати на процес становлення в Україні громадянського суспільства нового типу.

Отже, вплив політичної культури на духовний потенціал студентської молоді здійснюється завдяки активізації психолого-педагогічних механізмів, що передбачають дію елементів політичної культури (політичні знання, політичні цінності, політична поведінка) на елементи духовного потенціалу (нормативно-ціннісний, емоційно-психологічний рівні соціалізації і комунікації). Окрім того, важливою умовою вдосконалення духовного потенціалу сучасної студентської молоді та ефективності формування її політичної культури в умовах сьогодення є розвиток політичної культури всього українського суспільства.

Аналіз зазначених вище наукових праць дав змогу констатувати, що духовний потенціал людини виявляється через оволодіння і передачу від покоління до покоління основ політичної культури, знань, умінь, духових цінностей. У контексті цього освіта завжди була сферою цілеспрямованої й системної підготовки людини до життя на основі набутих знань, формування світогляду, ціннісних орієнтацій, навичок поведінки та практичної діяльності, залучення до культури.

Завдяки вищій освіті, як уважає М.Іванов, відбувається інтелектуальна, професійна й комунікативна самореалізація особистості. Водночас дальший розвиток освітньої галузі потребує системного оновлення на основі реального утвердження в суспільстві пріоритету загальнолюдських чинників, виходу з ізоляції та налагодження діалогу культур [82], адже за висловом В. Андрущенка,воно характеризується як «…суспільство відродження моралі на основі культури, освіти і духовного виховання молоді» [6, с. 489–491]. Так само В.Кремень зазначає, що «…формування національної освіти відбувається за умов істотних змін у духовному просторі суспільства, а це вимагає від освітян переосмислення власної світоглядної позиції, а також детермінує внесення коректив до цілей, завдань та змісту освітнього процесу» [136, с. 22].

Саме тому основними завдання, що сьогодні стоять перед педагогічними колективами вищих морських навчальних закладів І-П рівнів акредитації, є: підвищення культурного рівня курсантів, зокрема політичної культури, залучення цієї категорії молодих людей до процесу засвоєння соціальних цінностей, підвищення якості політичної освіти курсантів і, зрештою, включення їх до суспільно-політичної діяльності.

Проте, як свідчать результати проведеного нами дослідження, у середовищі курсантів вищих морських навчальних закладів значною мірою є видима корислива спрямованість життєвих інтересів. Водночас моніторинг змін духовних ціннісних орієнтацій курсантів дає можливість зробити висновок, що навіть за умов поширеної пасивності, наявності в їхньому середовищі багатьох соціально-культурних проблем тут наявні потужні прагнення брати участь у діяльності молодіжних об’єднань неформального характеру, що здатні представляти впливові сили вищих навчальних закладів, формувати серед юнацтва політичну культуру, характерну для громадянського суспільства європейського зразка.

У ході дослідження також було з’ясовано, що вплив політичної культури на формування духовного потенціалу курсантів завдяки стимулюванню їхнього прагнення до духовного самовдосконалення можна забезпечити через підвищення ефективності всієї навчальної системи за умови вдосконалення її змісту, форм і методів позааудиторної навчально-виховної роботи, посилення впливу сім’ї на процес громадянського становлення курсантів (що сьогодні не завжди є ефективним), забезпечення в початковий адаптаційний період курсантів-першокурсників зв’язку зі школами, у яких вони навчалися, здійснення моніторингу громадсько-політичної діяльності курсантів для кореляції поведінки і спрямування їхніх зусиль на активну участь у розбудові громадянського суспільства, насамперед завдяки посиленню виховного впливу на їхній потенціал, що, за нашим переконанням, має забезпечити умови ефективного формування політичної культури майбутніх офіцерів морського торгового флоту.

Тому, на нашу думку, оптимізація системи освіти й виховання у вищих морських навчальних закладах І–II рівнів акредитації має бути пов’язана із зміщенням акцентів у навчально-виховному процесі в бік виховання, зокрема й формування політичної культури, з опорою на культурно-історичний аспект педагогіки.

Крім того, на думку С.Грицая, ефективність формування політичної культури студентської молоді значною мірою залежить від ефективності взаємодії багатьох чинників і ступеня їх впливу на духовний потенціал: нормативно-ціннісних; емоційно-психологічних; соціалізуючих; комунікації як взаємодії; фінансове забезпечення, через створення комплексних цільових програм, створення нових суспільних інститутів [53].

Саме тому проблеми формування політично зрілої молоді і підвищення рівня її політичної культури в процесі становлення громадянського суспільства, її активна участь у політичному житті мають знаходиться в центрі уваги як учених, так і політиків. Проте ці проблеми неможливо розв’язувати поза політичною соціалізацією, тобто засвоєння пануючих в суспільстві норм політичної поведінки і соціальних цінностей [24]. Відтак формування політичної культури студентства не виокремлюється з процесу розвитку такої культури мислення і поведінки особистості, яка б втілювала в собі соціокультурні форми і взірці громадянського суспільства та дозволяла їй не лише вливатися в соціокультурне життя, але й творчо вдосконалювати його.

Отже, рівень політичної культури студентів свідчить про рівень їхньої політичної соціалізації, яка, як зазначається в Концепції національного виховання студентської молоді, відбувається або як суб’єкт-об’єктний, або як суб’єкт-суб’єктний процес; відповідно її кінцевим результатом є або людина-продукт, яка відтворює наявні соціальні відносини і культуру, або людина-творець, здатна формувати нові культурні програми, що детермінують соціальні зміни і перехід до суспільства нового типу [128].

Водночас, попри певні успіхи, досягнуті в останні роки в прищепленні політичних цінностей і прав людини, рівень політичної культури частини випускників загальноосвітніх шкіл – майбутніх курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації потребує вдосконалення. Зокрема, за результатами аналізу практики виховної роботи експериментальних вищих морських навчальних закладів установлено, що в свідомості курсантів у низці обставин виникають сумніви, наприклад, щодо потреби дотримуватися законів та встановлених правил життя. Крім того, серед сучасної молоді особливо помітне соціальне розшарування, кожен другий студент не впевнений, чи він буде потрібен у своїй державі. Молоді люди не здатні прогнозувати своє життя, а через відсутність стійких життєвих цінностей їм важко вибудовувати свої життєві плани на тривалий час. Водночас результати проведеного на замовлення Інституту політики «Українським демократичним колом» та компанією «Ukraine sociology service» соціологічного дослідження свідчить, що серед нашої молоді до 30 років у середньому 71% пишається своїм українським громадянством [70].

Отже, реалізація політичної соціалізації курсантів вищих морських навчальних закладів у діях, вчинках і помислах трактується нами як: інтерес до політичної інформації, реалізований у пошуку цієї інформації та її споживанні; звичка до політичних оцінок того, що відбувається у світі (особливо під час перебування на практиці за кордоном), країні, найближчому оточенні, що вимагає широти політичного світогляду; потреба в систематизованих політичних знаннях, реалізованих в освіті та самоосвіті; прагнення проникнути в суть політичних процесів, що відбуваються у світі, сприйняття цього як пошук сенсу життя, свого місця в реальному політичному різноманітті світу; прагнення й уміння захищати свою політичну громадянську позицію [90].

Отже, під час політичної соціалізації відбувається формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації. Сутність цього процесу полягає в опануванні курсантами політичних ролей та ідентичності, намаганні здійснити перехід від функції становлення молодої людини-виконавця та репродуцента до функції сприяння появі активного творця і учасника політичних процесів та явищ. Цей перехід, за нашим переконанням, мав би характеризуватися виразною зміною акцентів у таких напрямах:

– поступова відмова від однобічного інформування в процесі викладання гуманітарних і соціально-економічних дисциплін у вищих навчальних закладах і перехід до якомога відкритішої комунікації, від ідеологічного монологу – до діалогу, від пасивного сприймання – до інтеракції та багаторівневої взаємодії;

– зростаюче врахування особливостей молодіжного віку студенської молоді та їх урахування в процесі викладання дисциплін циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки;

– перехід від спрямованості на афективну сферу сприйняття політичної інформації молодою особою до орієнтування на сфери пізнавальну та поведінкову;

– спонукання молоді до більш активної участі в соціально-політичному житті країни як її повноправного суб’єкта [128].

Отже, удосконалення напрямів і механізмів політичної соціалізації курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, організації політичного виховання в умовах розбудови в Україні громадянського суспільства перетворюється на чинник прискореної адаптації цієї категорії студентської молоді до сучасного соціального середовища та до засвоєння нею принципів і норм функціонування цього середовища. Це, водночас, стимулює зацікавленість майбутніх офіцерів морського торгового флоту у своїй безпосередній та активній участі в усіх перетвореннях, що відбуваються в державі та суспільстві. Саме через соціалізацію в державі, як зазначається в Концепції громадянської освіти та виховання в Україні, створюються умови ефективних суспільних реформ, перетворюючи при цьому курсантів на їх рушійну силу, оскільки активна участь сприятиме як реалізації власних інтересів цієї категорії студентської молоді, так і всезростаючих суспільних потреб [127]. Подібне поєднання, на нашу думку, і є шляхом до максимально ефективних і результативних змін у навчально-виховному процесі з формування політичної культури курсантів у вищих морських навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації.

1.2. Чинники та закономірності процесу формування політичної культури курсантів у вищих морських навчальних закладах
І–ІІ рівнів акредитації

Сучасний період суспільного розвитку в Україні відбувається в умовах переходу від авторитарної до плюралістичної демократичної політичної системи та радикального подолання старої політичної культури, яка, як уважає І.Воронов, й досі панує в широких верствах суспільства, на ґрунті сучасного політичного досвіду народу, що поєднує стихійні і організовані чинники. Останні набирають сили, коли політичні суб’єкти усвідомлюють важливість формування й утвердження національної культури як гаранта незворотності суспільно-політичних змін і можуть реально впливати на цей процес [35]. Так само М.Іванов наголошує, що зростання значення та ролі політичної освіти народу в суспільному житті є об’єктивною закономірністю розвитку й функціонування демократичного суспільства і держави [81]. Суспільна практика, на його думку, переконливо свідчить, що чим вищим є рівень політичної культури громадян, чим повніше люди поінформовані про те, що насправді відбувається в країні та за її межами, тим відповідальніше вони ставляться до власних справ, до справ держави та суспільства [82].

Аналіз наукових праць Ю.Ададурова [1], К.Гаджиєва [37], М. Дмитренка [59], І.Долиніної [63], та ін. дав змогу констатувати, що серед організованих чинників формування політичної культури вирізняють такі, як:

– лібералізація і демократизація суспільних відносин, унаслідок чого створюються умови для політичної творчості еліти і широких верств населення;

– пропаганда знань про історичний досвід українського та інших народів і про сучасні досягнення світового співтовариства;

– підтримка різноманітних ініціатив, новацій, експериментів, вивчення і поширення вітчизняного політичного досвіду;

– залучення науковців до розробки політичних технологій і програм;

– поширення джерельної бази формування новітньої політичної культури і створення умов для прояву позитивних тенденцій у політичному житті;

– законодавче закріплення продуктивних політичних ідей, норм, інституцій та розробка системи заходів їх повсюдного використання.

На процес формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів впливають, насамперед, геополітичні, економічні, психолого-педагогічні чинники; вони можуть мати як стихійний, так і організований характер. Геополітичні чинники, серед яких: специфіка геополітичного положення країн, їх відносини із сусідніми країнами, участь або неучасть у війнах та міждержавних конфліктах тощо [191], як свідчить проведене дослідження, значно впливають на процес формування політичної культури курсантів. Особливу роль відіграють економічні чинники: економічна стабільність у суспільстві, система законів, що регулюють економічні процеси в суспільстві, економічна свобода (у розумних межах), позиції середнього класу тощо [192].

На нашу думку, звернення до проблеми політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів і її психологічних чинників зумовлене низкою важливих обставин. По-перше, сучасний стан розвитку українського суспільства, яке характеризується продовженням трансформаційних процесів у сфері суспільних цінностей і ідеалів, викликає модифікації глибинних взаємин людини з державою, владою, політикою і приводить до значних змін процесу становлення політичної культури особистості. По-друге, у молодіжному середовищі останнім часом спостерігається переоцінка суспільних і культурних цінностей попередніх поколінь, переривання послідовності в передачі соціокультурного і політичного досвіду, що, так само, призводить до загальної ціннісно-нормативної кризи і ідеологічного вакууму. По-третє, у сучасних умовах різноманітності політичного спектра суспільного життя, в умовах багатопартійності проблема формування громадсько-політичної позиції студентської молоді набуває особливого значення, оскільки в період юнацтва відбувається трансформація емоційно-оцінного і когнітивно-опосередкованого відношення до політичного життя суспільства, а також усвідомлення змістовних аспектів політичної діяльності суспільних інститутів із спробою визначення власної політичної позиції відносно них.

Одним з чинників формування політичної культури курсантів у вищих морських навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації є самоврядування як організована форма життєдіяльності студентів, яка сприяє нагромадженню ними суспільно-громадського досвіду, виробленню певних цінностей та орієнтацій. Водночас самоврядування сприяє підвищенню соціальної активності студентської молоді, оскільки колектив, заснований на принципах самоорганізації і самодіяльності, не пригнічує окрему особу, не нав’язує готових форм її прояву, а створює сприятливі умови для соціальної творчості своїх членів, повного з’ясування ними своєї індивідуальності.

Окрім того, неабияке значення ми надаємо прищепленню курсантам командно-методичних умінь і навичок, які їм як майбутнім офіцерам морського торгового флоту знадобляться в майбутньому. До таких навичок ми відносимо навички аналізу психології особистості курсанта та офіцера морського торгового флоту (складання психолого-педагогічної характеристики на курсанта своєї групи, підготовка доповідей та повідомлень з питань психології особистості, підготовка і захист курсових робіт, розгляд проблемних ситуацій на правову тематику) та навички управління підрозділом (виконання посадових обов’язків, виконання посадових обов’язків під час несення служби чи перебування в караулі, виконання обов’язків осіб внутрішнього наряду, навички щодо правильного подання команд, рапортів, управління взводом (розрахунком), управління розрахунком під час проведення тренажів, підготовка проведення занять із фізичного виховання та загальної цивільної підготовки). Комплексний план прищеплення командно-методичних умінь і навичок курсантам вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації подано в Додатку Д.

Як уважає А.Розкошний, процес формування політичної культури особистості, рівень якої має відповідати запитам розвиненого громадянського суспільства, потрібно супроводжувати звільненням її від догматизму та утопічних уявлень і, натомість, утвердженням у суспільній свідомості концепції правової держави [192]. На його думку «…на суспільство через формування громадської думки, адресуючи свої виступи або суспільству в цілому, або окремим його членам» [192, с. 299] впливають саме засоби масової інформації. Тому, для підвищення ефективності процесу формування політичної культури курсантів, як ми пересвідчилися в ході експерименту, слід через мережу молодіжних видань, ЗМІ, інтернет-ресурсів широко пропагувати серед молоді ідеї свободи й гідності особи, патріотизму, соціальної рівності та справедливості, бережливого ставлення до політичного й культурного минулого нашого народу, його історичного досвіду боротьби за соціальне та національне визволення, до прогресивних політичних традицій. Це сприятиме заохоченню молоді до самостійного аналізу явищ політичного життя як в Україні, так і в світі та залученню курсантів до участі в політичному житті держави.

Водночас, попри значну кількість наукових напрямів і підходів, які пояснюють зміст, сутність і особливості формування політичної культури особистості, розробка цієї проблеми стосовно курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, на нашу думку, є недостатньою і вимагає додаткового переосмислення і поглибленого розгляду окремих аспектів цієї проблеми. Зокрема, аналіз філософської, соціологічної, культурологічної, психологічної та педагогічної літератури з проблеми дослідження дав змогу виокремити основні вікові, соціальні, культурологічні передумови формування політичної культури в юнацькому віці. Так, рання юність – це один з найбільш емоційно насичених і складних періодів у розвитку особистості людини, оскільки саме в цей час особливо інтенсивно розвивається самосвідомість молодої людини, розв’язуються нею проблеми життєвого (професійного, соціального, особистісного) самовизначення.

Проблеми розвитку особистості в юнацькому віці досліджували І.Бех [17], Л.Виготський [31], І.Кобиляцький [95], В.Лозова [142], С.Рубінштейн [213], Г.Троцко [142] та ін. У контексті нашого дослідження найбільш продуктивним є культурно-історичний підхід Л.Виготського, відповідно до якого особистість, «…включаючись у відповідне середовище», починає швидко змінюватися і перероблятися; це відбувається дуже швидко тому, що «…готова соціально-культурна обстановка створює в ній ті необхідні форми пристосування, що давно вже були створені в дорослих, які оточують її» [213, с. 238].

Теоретичний аналіз результатів дослідження засвідчив, що в більшості філософсько-культурологічних, психолого-педагогічних і спеціальних праць сутність формування політичної культури розглядається через такі цінності та якості: громадянськість, патріотизм, інтернаціоналізм, громадянський обов’язок, інформованість і грамотність, громадянську позицію. Так, у цих працях формування політичної культури молоді як проблема розглядається лише через призму політичної свідомості (знань, умінь, навичок). Інші структурні компоненти політичної культури як системи (громадсько-політична активність, політична поведінка), їх взаємозв’язки, здебільшого, залишаються поза увагою авторів [12, 21, 35, 63, 71, 88, 134, 149, 150 та ін.].

Водночас слід зауважити, що проблема формування політичної культури в курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації в педагогічній науці до сьогодні ще не досліджувалася і не розглядалася. Тому за результатами нашого дослідження ми дійшли висновку, що політичну культуру курсантів слід розглядати не як елемент свідомості особистості, а сукупно, формуючи культуру політичної свідомості і культуру політичної діяльності. Останнє дає підстави стверджувати, що у формуванні політичної культури курсантів не можна не враховувати тенденцій до змін в системі вищої освіти і особливостей процесу формування політичної культури, що було актуалізовано нами вище.

Крім того, формування політичної культури як якості особистості в юнацькому віці визначається низкою інших важливих чинників, що мають як об’єктивний (державний устрій, рівень правової, моральної, політичної та економічної культури суспільства в цілому), так і суб’єктивний (педагогічна діяльність викладачів, батьків, конкретних громадських організацій, а також особистісна активність людини) характер і які вищі навчальні заклади мають обов’язково враховувати під час розробки моделей формування політичної культури курсантів. Тому нами було запропоновано розглядати проблему дослідження, ураховуючи: попередню систему формування політичної культури в країні; стан моральної, загальної, національної культур та освітньої галузі; економічну і духовну кризу суспільства, безробіття, що викликають інше ставлення молоді до праці, що відмінне від колишнього, традиційного, оскільки праця все більше втрачає свою морально-соціальну значущість, набуваючи виключно грошової оцінки, що, без сумніву, має вплив на службову діяльність.

Чинниками розвитку політичної компетентності майбутніх офіцерів морського торгового флоту є також проходження навчальної практики за кордоном, дуальний принцип навчання у вищих морських навчальних закладах, використання сучасних інноваційних методів у навчальному процесі, поглиблене вивчення щонайменше двох іноземних мов. У зміст позааудиторної роботи вищих навчальних закладів чинниками формування та розвитку політичної компетентності майбутніх офіцерів морського торгового флоту є участь курсантів у громадському, культурному та спортивному житті власного навчального закладу, у міжнародних проектах і програмах Європейського Союзу [170]. Політична компетентність не лише визначає громадянську свідомість і політичну зрілість майбутнього офіцера морського торгового флоту, його громадянську позицію й особистісні риси, а і його поведінку та діяльність, оскільки будучи специфічною, об’єктивно діючою в суспільстві сукупністю правил, норм і принципів поведінки, політична компетентність, крім того, матеріалізується і в системі відповідних дій. Оскільки політична культура є важливою властивістю, світоглядною і психологічною характеристикою особистості, тому майбутній офіцер морського торгового флоту як суб’єкт і організатор громадянського виховання особового складу судна має оволодіти достатнім рівнем політичної зрілості та політичної компетентності [49].

Тому, до найсуттєвіших закономірностей процесу формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів ми відносимо такі:

а) пов’язаність політичного виховання з розвитком національної свідомості, любові до Вітчизни, рідної мови, свого народу, його традицій, історії та культури; функціонуванням демократичних засад студентського самоврядування, становлення інституту лідерства;

б) визначальним у формуванні політичної культури є діяльність як головний чинник єдності свідомості та поведінки під час участі особистості у суспільно-політичній роботі;

в) ефективність процесу формування політичної культури залежить від відношення курсантів вищих морських навчальних закладів до навколишньої суспільно-політичної дійсності та вміння на основі сформованих поглядів і переконань, мотивів політичної поведінки виявляти власну громадську позицію;

г) рівень політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів підвищується, якщо вони поінформовані про те, що насправді відбувається в країні та за її межами, і водночас усвідомлюють свою значущість в політичній ситуації.

Закономірним, як нам здається, є й те, що відтворення політичної культури і передача її від покоління до покоління відбувається через політичну соціалізацію. Політична соціалізація є, з одного боку, процесом уведення індивіда у політичну культуру, а з іншого – уведенням політичної культури у свідомість індивіда. Унаслідок такого двостороннього процесу відбувається одночасно становлення індивіда як свідомого громадянина, суб’єкта політичного процесу і відтворення політичної культури та її еволюція.

Крім того, під час дослідження було встановлено закономірність між потенційною активністю студентства та її психологічною готовністю до політичної участі. Політичну пасивність курсантів вищих морських навчальних закладів, на нашу думку, детермінують, по-перше, проблеми матеріального забезпечення, професійного самовизначення та наступного працевлаштування, які вимагають від молодої людини таких зусиль, що політична діяльність об’єктивно переміщується на периферію її інтересів, а, по-друге, високий рівень недовіри до державних інституцій зумовлює негативне відношення молоді до політичної діяльності взагалі. Це свідчить проте, що в суспільстві не сформувався механізм політичної соціалізації молоді за нових умов, адже досвід старшого покоління, яке виховувалося в умовах відчуження від політичної сфери, не може бути застосований сьогодні.

Отже, аналіз чинників і закономірностей формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів дав змогу констатувати, що особливостями політичної культури курсантів, з одного боку, є ті, що стосуються сфери їхньої політичної свідомості (ідейно-політичні настанови і політичний ціннісний рівень свідомості, з іншого – особливості політичної поведінки студентської молоді та її практичного залучення до суспільно-політичної діяльності.

Унаслідок вивчення філософської, соціологічної, політологічної, культурологічної, психолого-педагогічної літератури визначено й охарактеризовано чинники та закономірності формування політичної культури студентської молоді. З’ясовано, що формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів I–II рівнів акредитації визначають такі чинники: об’єктивні – державний устрій, рівень правової, моральної, політичної та економічної культури суспільства, зміст освіти й виховання; суб’єктивні – вікові та психологічні особливості розвитку особистості, педагогічна діяльність викладачів, батьків, громадських організацій, активність та компетентність студента.

Серед виховних функцій вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації у формуванні політичної культури курсантів виокремлено такі: становлення суспільно-політичного світогляду; оволодіння майбутніми офіцерами морського торгового флоту системою політичних знань і формування на цій основі політичних ціннісних переконань і настанов; розвиток когнітивних умінь; виховання національної свідомості, вироблення потреби брати участь у суспільно-політичній діяльності на засадах демократизму; формування готовності до здійснення громадянсько-політичного виховання особового складу підвідомчих суден тощо.

Встановлено, що формування політичної культури курсантів є частиною процесу підготовки студентів у вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації і визначається нами як цілеспрямований процес політичної соціалізації, формування політичної свідомості та поведінки під час організованої активної громадсько-політичної пізнавальної діяльності, яка забезпечує свідоме засвоєння курсантами вищих морських навчальних закладів громадянсько-політичних знань і переконань щодо потреби дотримуватися їх у житті та майбутній професійній діяльності.

Висновки до першого розділу

У розділі охарактеризовано ступінь наукової розробленості проблеми; уточнено сутність основних понять дослідження («політична культура», «політична компетентність») і специфіку політичної соціалізації і політичного виховання студентської молоді, визначено чинники та закономірності процесу формування політичної культури курсантів у вищих морських навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації.

Аналіз досліджень дозволяє стверджувати, що в умовах активної демократизації Української держави формування політичної культури молоді є одним із найважливіших завдань, які розв’язує вся система освіти. Цей процес тривалий, послідовний та тісно пов’язаний з політичною соціалізацією та політичним вихованням особистості.

Узагальнення думок науковців дозволило нам розглядати політичну соціалізацію курсантів вищих морських навчальних закладів розглядається нами як процес відтворення професійної і загальної культури, зокрема й політичної, що покликана забезпечити їхню активну участь у розбудові демократичного суспільства в Україні. У дослідженні виокремлено два рівні процесу політичної соціалізації у вищому навчальному закладі – спрямований, у якому відбувається засвоєння інформації про принципи політичного устрою, права та обов’язки громадянина тощо, та неспрямований, латентний (прихований), основними чинниками якого є характер взаємин у навчальному середовищі, ступінь свободи курсанта, можливості захисту ним своїх прав та апелювання до встановлених законів і правил.

На основі аналізу наукових праць сутність поняття «політична культура» визначено як інтегративну характеристику соціального суб’єкта
(у нашому контексті – курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації), у якій синтезовано політичні знання і вміння, ціннісні орієнтації, настанови й переконання, політичний досвід, що в результаті визначають його політичну поведінку. Так, у процесі аналізу сучасного стану досліджуваної проблеми було встановлено, що політична культура курсантів найбільш ефективно формується в умовах політичного виховання у вищих навчальних закладах і передбачає їхню орієнтацію на загальнолюдські, політичні та соціально значущі цінності.

Основні положення розділу викладено в таких публікаціях автора: [98, 107, 108,109, 111, 113, 114, 120, 122].

РОЗДІЛ 2

СТАН СФОРМОВАНОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
У КУРСАНТІВ ВИЩИХ МОРСЬКИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
І–ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

2.1.Сутність і структура політичної культури курсантів вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації

Здобуття наприкінці ХХ століття державної незалежності України та взяття курсу на розбудову суверенної, демократичної, правової держави створили принципово нові умови для відродження автентичної політичної культури. Процеси демократизації в нашій державі зумовили потребу переходу від пасивної, виконавської життєвої настанови, що не так давно домінувала в масовій свідомості, до активної, самостійної позиції молоді як соціальної групи, найбільш схильної до інновацій і найменш скованої стереотипами минулого.

Так, у Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергових заходах щодо її реалізації, затвердженій Указом Президента України 24 березня 2012 року [233], наголошується, що одним із завдань реалізації державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні є укорінення громадянської культури та забезпечення сприятливих умов для її розвитку.

Окрім того, відповідно до Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, схваленої Указом Президента України 25 червня 2013 року [163], ключовим напрямом державної освітньої політики, зокрема, має стати «побудова ефективної системи національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді». І в той же час актуалізується увага на відсутності цілісної системи виховання, фізичного, морального і духовного розвитку і соціалізації дітей та молоді.

Саме тому до перспективних завдань сталого розвитку у змісті Стратегії визначається побудова ефективної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу, підготовку молоді до свідомого вибору сфери життєдіяльності» [163].

Концепція національного виховання студентської молоді, затверджена рішенням колегії Міністерства освіти і науки України 25 червня 2009 року, до основних напрямів національної виховної діяльності відносить, крім іншого, і формування політичної культури особистості [128].

У проекті Концепції громадянської освіти та виховання в Україні, винесеному 29 листопада 2012 року Міністерством освіти і науки України на обговорення освітянського загалу, зокрема, зазначається, що трансформація освіти – це її переорієнтація з держави на людину, на фундаментальні гуманістичні цінності, на послідовну демократизацію всього освітнього процесу, усієї освітньо-педагогічної ідеології загалом і громадянської освіти зокрема [127].

У зв’язку з цим правомірно постає питання: наскільки стан політичної культури сучасної української молоді відповідає тим завданням, що стоять перед нею в політичній галузі в найближчому майбутньому, оскільки в політичній сфері молодь здатна здійснити значну підтримку новообраного європейського політичного курсу нашої держави, сприйняти західні демократичні цінності з урахуванням власних національно унікальних традицій, стати не лише об’єктом, але й активним суб’єктом молодіжної політики.

З огляду на це особливої ваги й актуальності набуває проблема формування політичної культури студентської молоді, особливо в сучасний досить складний період революційної трансформації суспільно-економічних і політичних відносин в Україні сьогодення, що відбувається в умовах соціально-економічної нестабільності та постійної військової загрози нашій державі, спричиненої революційними змінами влади в Україні на початку 2014 року і воєнною інтервенцією Російської Федерації на сході України, анексією сусідньою державою значної частини української суверенної території – Автономної Республіки Крим й неперервного пошуку водночас шляхів консолідації українського суспільства на засадах соборності та територіальної цілісності нашої держави, зміцнення національної свідомості і самосвідомості, вироблення основних засад формування української національної ідеї.

Після незначної стабілізації в першому десятилітті XXI століття нова хвиля – світова фінансово-економічна криза – додала інших, раніше не бачених форм політичної нестабільності, насамперед це негативні наслідки незаконного скасування Конституційним Судом України наприкінці 2010 року Конституції нашої держави 2004 року, і, як наслідок – одноосібної незаконної узурпації влади В.Януковичем, запровадження змішаної виборчої системи, навіть і за закритими партійними списками, різке розшарування українського суспільства на дуже багатих і бідних, зокрема непомірне збагачення керівної верхівки і, як наслідок цього – збанкрутіла українська влада, що зрадила свій народ і призвела до появи на території України чужоземних військ і анексії частини нашої території. Така соціально-політична ситуація в Україні ще до недавнього часу різко ускладнювала сприйняття викладачами і студентами вищих навчальних закладів політичної культури як особливо важливого складника педагогічного процесу. Зазвичай, аполітичність розглядалася як норма, а часом і як й ідеал, до якого слід було прагнути. Водночас, суспільно-політичні зміни, що відбулися в нашій країні наприкінці 2013 – на початку 2014 року, засвідчили, що в результаті неналежного формування політичної культури студентства суспільство, з одного боку, отримало в його особі нове покоління українців, здатне боронити свою Вітчизну, налаштоване на життя в правовому європейському співтоваристві, а з іншого – невміння розв’язувати проблеми мирним шляхом, прояви екстремізму, а почасти – і вандалізму.

Саме тому сьогодні актуалізуються завдання вищої щколи України з формування політичної культури студентської молоді як запоруки утвердження української національної ідеї (соборності та євроінтеграції України), що забезпечить повагу до держави, її цивілізаційні прагнення, посилення інтересу до національних і європейських традицій і превалювання духовного над матеріальним.

Основним смислоутворювальним компонентом поняття «політична культура» є саме поняття «культура». Термін «культура» сьогодні – один з найбільш використовуваних в практичному й науковому обігу. Як вказано в The Macmillan Encyclopedia, його було запроваджено для поширеного філософського вжитку німецькими просвітителями С.Пуфендорфом, І. Аделунгом, Й. Гердером [289].

Як зазначається в Енциклопедичному словнику, поняття походить від лат. culture – виховання, освіта, розвиток) – історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, що проявляється в типах і формах організації життя і діяльності людей, їхніх взаємовідносинах, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях. Поняття «культура» вживається для характеристики певних історичних епох, конкретних суспільств, народностей і націй, а також специфічних сфер діяльності або життя (культура праці, політична культура, художня культура); у більш вузькому сенсі – сфера духовного життя людей [230].

Так, Великий тлумачний словник сучасної української мови подає термін «культура» як: 1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. 2. Освіченість, вихованість. 3. Рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності [29, с. 472]. Словник російської мови С. Ожегова характеризує сутність терміна як «сукупність досягнень людства у виробничому, суспільному чи розумовому відношенні» [168, с. 268].

Філософський енциклопедичний словник тлумачить культуру як «специфічний спосіб організації й розвитку людської життєдіяльності, що постає в продуктах матеріальної і духовної праці, у системі соціальних норм і закладів, у духовних цінностях, у сукупності відносин людей до природи, між собою і до самих себе» [244, c. 293]. Тоді як у Радянському Енциклопедичному словнику подається таке визначення культури: історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражених у типах і формах організації життя і діяльності людей, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях [230, с. 669].

У Новому словнику іншомовних слів термін «культура» тлумачиться як «сукупність досягнень людського суспільства у виробничому, суспільному та духовному житті; рівень розвитку якої-небудь галузі господарського або духовного розвитку; ступінь освіченості, вихованості кого-небудь» [167, с. 335].

Зазначимо, що в низці психолого-педагогічних досліджень категорія «культура» трактується неоднозначно. На нашу думку, найбільш змістовно особливості психологічної характеристики культури особистості з’ясовано в дослідженнях С. Рубінштейна, який розглядав людину не лише як споживача, що засвоює суспільний досвід, використовує досягнення як матеріальної, так і духовної культури, але і як творчу особистість, що, використовуючи готові знання, створює нові культурні цінності [213].

Ураховуючи положення здійснених досліджень феномену «культури», неминуче стає вивченням внутрішнього світу людини, «осердя» її особистості. У цьому зв’язку, за нашим переконанням,культура особистості є комплексом характеристик (знань, якостей, звичок, способів досягнення задуманого, ціннісних орієнтацій, творчих успіхів тощо), який дає особистості змогу жити в гармонії з загальнолюдською й національною культурою. Такий підхід стає особливо важливим, оскільки в сучасних умовах особистість іноді використовується як арена боротьби протилежних, різновекторних культур. Саме від культурного вибору залежатиме внутрішній світ молодої людини та її соціальна позиція.

Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дає нам підставу зробити висновок про те, що, сутність культури полягає в її духовно-діяльнісному підході. Саме тому педагогічний аспект культури пов’язаний з її формувальними, творчими функціями стосовно особистості людини, оскільки, як зазначав С.Гессен, освіта є не що інше, як культура індивіда [41].

Складником загальної культури вважають політичну культуру В. Горбатенко, Ю. Левенець [185, 189] та ін. На їхню думку, вона містить у собі суб’єктивне сприйняття історії та політики, цінностей і переконань, об’єктів ідентифікації, політичні знання і переконання.

На підставі аналізу зазначеного вище, значення політичної культури курсанта вищого морського навчального закладу (ВМНЗ) в загальній культурі подано нами на рисунку 2.1.

Мовна і

мовленнєва

культура

Моральна

культура

Культура

праці

Податкова

культура

Політична

культура

Загальна

культура

Рис. 2.1.Структура загальної культури курсанта ВМНЗ

Поділяючи наукову думку В. Андрущенка, М. Горлача, нами з’ясовано, що: в сучасних умовах культура не просто наукове поняття, що потребує лише однозначного визначення, але й реальна практична проблема, яку слід розв’язувати в усіх сферах. [231]. Тому нами поняття «культура» розглядається як сукупність проблем, зокрема в галузі політики.

У філософській та довідниковій літературі «політика» визначається як «державні чи громадські справи, галузь діяльності, пов’язана з відношеннями поміж класами, націями та іншими соціальними групами, осердям якої є проблема завоювання, утримання і використання державної влади» [191, с. 490].

Великий тлумачний словник сучасної української мови характеризує сутність поняття «політика» як загальний напрям, характер діяльності держави, певного класу або політичної партії у тій чи іншій галузі у певний період; події та питання внутрішньодержавного і міжнародного суспільного життя [29, с. 849]. В Радянському Енциклопедичному словнику це поняття розглядається як «…сфера діяльності, пов’язана з відношеннями між класами, націями та іншими соціальними групами, серцевиною якої є проблема завоювання, утримання і використання державної влади; участь у справах держави, визначення форм, завдань, змісту її діяльності» [230,с. 1030]. В Енциклопедичному словнику з державного управління політика подається як: 1) цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, яка пов’язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади як знаряддя регулювання і формування цих взаємовідносин; певна частина, програма або напрям такої діяльності; 2) сукупність засобів (інструментів) та методів (технік) для реалізації певних інтересів, тобто для досягнення певних цілей (звичайно, у певному соціальному середовищі); 3) сфера боротьби за владу для реалізації певних інтересів і цілей [67, с. 531].

Словник російської мови С.Ожегова визначає політику як «діяльність органів державної влади і державного управління, що відображає суспільний лад й економічну структуру країни. Політика – спосіб дій, скерований на досягнення чого-небудь, що визначається стосунками з людьми» [168, с. 449]. Новий словник іншомовних слів наводить таке визначення політики – 1) діяльність органів державної влади, партій, суспільних груп у галузі внутрішньодержавного управління і міжнародних відносин; 2) сукупність питань внутрішнього і міжнародного суспільного життя; 3) спосіб дій, поведінки, спрямований на досягнення певної мети; 4) певним чином скерована діяльність держави або соціальних груп у певній сфері [167,с. 485].

Схожу за своїм змістом характеристику, де визначення «політики» як «мистецтва управління державою – діяльність суспільних класів, партій, груп, що визначається їх інтересами й цілями», подає словник іноземних слів [226, с. 390]. Українська Радянська енциклопедія трактує політику (державну діяльність) як «участь у справах держави, діяльність органів влади державної, що відображає суспільно-економічний лад, суспільні відносини в країні, діяльність класів суспільних і партій політичних, яка визначається їхнім становищем у суспільстві та інтересами» [243, с. 478].

Словник української мови визначає політику як: 1. Цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи в боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань [228, с. 80].

Отже, можна зробити висновок, що політика є особливою сферою діяльності держави та її інститутів, ставлення особистості до яких носить суб’єктивний характер і визначається її життєвим досвідом, особливостями особистісного сприйняття, національними традиціями, рівнем освіти, загальної культури, віком, соціальним статусом й економічним становищем тощо. У зв’язку з цим досить гостро постає питання про формування політичної культури зростаючої особистості.

У політології, як засвідчили результати нашого дослідження, є різні підходи в розумінні сутності політичної культури та її визначенні. Так, сьогодні традиційним є розгляд політичної культури (від лат. -culture, вирощування; виховання, освіта; розвиток) як частини загальної культури, що формується і проявляється протягом історії народу в політичному житті [190, с. 189].

Уперше термін «політична культура» ввів до наукового вжитку німецький філософ-просвітитель Й. Гердер [276]; у сучасній політології категорія політичної культури з’явилася в роботі Х. Файєра «Системи правління великих європейських держав» [274]. Поняття «політична культура» розглядали в теорії політичної науки також американські вчені Г. Алмонд і С.Верба [270–271]. На їхню думку, політична культура є сукупність індивідуальних позицій і орієнтацій учасників даної політичної системи. Це суб’єктивна сфера, що утворює основу політичних дій і надає їм значення [4]. Зокрема, саме цими авторами започатковано розуміння політичної культури як сукупності орієнтацій індивідів щодо політичних об’єктів.

Такі орієнтації, за їхнім переконанням, виявляються на трьох рівнях. Це, по-перше, пізнавальні орієнтації, що охоплюють знання про політичну систему та її функціонування. По-друге, емоційні орієнтації, які виражають почуття щодо політичної системи, учасників політичного процесу. По-третє, це – оціночні орієнтації, які розкривають особисте ставлення до політичної системи, її учасників та їхніх дій.

Сутність поняття «політична культура», на думку Г.Алмонда і С. Верби,вказує на специфічні політичні орієнтації – настанови щодо політичної системи та її окремих частин і настанови щодо власної ролі в системі. Характеризуючи сутність поняття політичної культури суспільства, вони мали на увазі політичну систему, інтеріоризовану (інтеріоризація – фр. interiorisation, від лат. interior – внутрішній), що спонукає до формування розумових дій і внутрішнього плану пізнання через засвоєння індивідом зовнішніх зв’язків із предметами та соціальних форм спілкування в знаннях, почуттях та оцінках його членів [4]. Характеризуючи політичну культуру як сукупність позицій, цінностей та способів поведінки, що розкривають взаємовідносини влади і громадян, Г.Алмонд і С.Верба, виокремили такі моделі політичної культури: патріархальну, підданську, активістську і громадянську [270–271].

Отже, названі автори обмежили політичну культуру лише сферою політичної свідомості. Поряд із цим, традиційним, підходом до розуміння політичної культури є інший підхід, що розглядає її як органічну єдність політичної свідомості й політичної поведінки. Так, на думку польського соціолога й політолога Є.Вятра, «…політична культура – це сукупність позицій, цінностей і зразків поведінки, що стосуються взаємовідносин влади і громадян» [36]. Такий підхід, за його переконанням, ґрунтується на визнанні органічної єдності в політичній культурі двох компонентів – духовної, ідеологічної і практичної, діяльної, досить поширений сьогодні. На думку П.Шляхтуна, цей підхід повніше розкриває сутність політичної культури, ніж попередній, оскільки поведінка – це спосіб існування культури, без якого вона неможлива [260].

Концептуальне осмислення політичної культури як складової політичного життя та об’єкта вивчення політології було здійснено лише в другій половині XX ст. Інтерес до політичної культури зумовлювався насамперед усвідомленням потреби з’ясування впливу глибинних, емоційних і соціально-психологічних чинників на стабільність політичних систем [191].

Як зазначає Ф.Рудич, поняття «політична культура» є похідним від понять «політика» (наука й мистецтво управління) та «культура» (сукупність фундаментальних цінностей, створених цивілізацією) і розглядається як продукт історичного досвіду суспільства, індикатор його цивілізованості, інструмент узгодження інтересів влади й суспільства [217,с.189]. Продовжуючи далі, він визначає політичну культуру як поняття, «…яке виражає рівень політичної компетенції людини, групи, суспільства та їхню готовність (чи неготовність) діяти відповідно до прийнятих у цьому суспільстві цінностей, принципів і норм» [217, с. 191]. Тобто Ф. Рудич вирізняє два основні компоненти політичної культури – компетенцію і готовність (неготовність) діяти.

Колектив авторів навчального посібника за загальною редакцією К. Левківського теж уважає, що «…політична культура – це такий спосіб діяльності соціальної спільноти, особи у царині політичної зрілості суб’єктів» [198, с. 95]. У такому контексті М.Юрій уважає, що «…політична культура становить собою втілений на практиці кодекс поведінки людини, або ж стиль її діяльності як суб’єкта політичної влади, які обумовлені ціннісними уявленнями даної людини про політичні явища» [264, с. 193]. Отже, з аналізу зазначеного вище можна зробити висновок, що в такому трактуванні автор вирізняє в політичній культурі її кінцевий результат – утілення на практиці.

На думку П.Шляхтуна, політична культура є складовою політичної системи суспільства і відіграє надзвичайно важливу роль у її функціонуванні. Вона впливає на форми, функціонування і розвиток політичних інститутів, зумовлює політичну поведінку широких мас. Стабільність і життєздатність будь-якої політичної системи залежить від міри відповідності її цінностей цінностям політичної культури більшості громадян. Ставлення людей до інститутів політичної системи, правлячої еліти, політичних лідерів, взагалі до всіх політичних явищ і процесів відбувається під впливом їхньої політичної культури. Цим пояснюється, зокрема, те, що той самий тип політичної системи виявляється прийнятним в одному суспільстві і неприйнятним в іншому [260]. Зокрема, Е.Баталов зазначає, що політична культура – це система настанов, уявлень і моделей поведінки, що історично склалися, відносно стійкі, й такі, що втілюють досвід попередніх поколінь, які виявляються в безпосередній діяльності суб’єктів політичного процесу, що фіксують принципи їх ставлення до цього процесу в цілому і до його елементів, один до одного, до самих себе і до політичної системи [10, 11].

На думку В.Кафарського «…політична культура є системою історично сформованих політичних угруповань, переконань, цінностей, норм, моделей політичної поведінки всіх суб’єктів політичного процесу» [186, с. 88]; у Стратегії розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року це поняття трактується як «…сукупність стійких форм політичної свідомості й поведінки, а також характеру і способів функціонування політичних інститутів у межах певної політичної системи» [234]; тоді як Ю. Левенець відзначає сутність цього поняття як систему знань про суспільство; поглядів, переконань, духовних цінностей; принципів і засобів політичної діяльності із урахуванням історичного досвіду [185, с. 315], у четвертих – сукупність індивідуальних позицій і орієнтацій учасників певної політичної системи, суб’єктивна сфера, що лежить в основі політичних дій і що придає їм значення [185, с. 301]. Сутність поняття політичної культури, К. Гаджиєва трактує як «…ментально-поведінковий рівень суб’єктів політичного процесу, духовно-ментальну основу політичної системи, якісний стан функціонування інститутів політичної системи і форм політичної взаємодії» [37, с. 214]. Водночас Ю. Ададуров розуміє політичну культуру як систему знань про суспільство; поглядів, переконань, духовних цінностей; принципів і засобів політичної діяльності із урахуванням історичного досвіду [1, с. 315]. Окрім зазначено вище, певний важливий внесок у розробку теорії політичної культури зробити зарубіжні дослідники Л. Пай, М. Дюверже, І. Розенбаум, Р. Роуз та ін. [184].

Проте до 70-х років XX століття практично були відсутні дослідження провідної ролі політичної освіти в процесі формування політичної культури. У радянський період було опубліковано значну кількість наукових робіт, присвячених політичній культурі. У цій літературі під політичною культурою розуміли стан самосвідомості соціальних груп і націй; систему соціальних норм; сполучний елемент культури і політики; підсистему культури суспільства в цілому; процес формування і реалізації сутнісних сил соціального суб’єкта тощо [155, с. 94].

В умовах сьогодення політична культура розглядається В.Горбатенком, насамперед як соціально-психологічна основа, що визначає найстійкіші та найтиповіші зразки й правила політичної поведінки. Політична культура ніби утворює матрицю політичного процесу, що «…відливає свідомість і поведінку його суб’єктів у стійкі, відтворені впродовж історичного переходу форми» [156, с. 98]. Водночас, кожне суспільство має свою конфігурацію політичної культури. Це залежить від його історії, соціально-класової структури, типу й характеру політичної системи, економічних підвалин та інших обставин. Українська політична культура, на думку М.Дмитренка, поєднує різні системи цінностей, часом несумісні політичні орієнтації та діаметрально протилежні типи політичної свідомості, позитивні й негативні характеристики, містить у собі раціональні та ірраціональні чинники. Водночас переважна більшість її характеристик концентрується навколо такої якості, як демократія, народовладдя заради свободи й незалежності [59].

Як уже зазначалося, останнім часом проблема формування політичної культури молоді розглядалася в працях В.Бебика [12, 13], М.Головатого [13, 42–44], М.Іванова [78-82], В.Ребкала [13], О.Рудакевича [214–215], які досліджували особливості політичної культури в її тісному зв’язку з політичним вихованням та освітою підростаючого покоління в умовах суспільних змін. У працях цих та інших авторів здійснено аналіз процесу формування політичної культури студентської молоді в ході її політичної соціалізації. Складники політичної культури подано нами на рисунку2.2.

Завдяки аналізу зазначеного вище, можемо констатувати теоретичні напрацювання про сутність політичної культури як особливої сфери життєдіяльності суспільства та людини. Отже, політична культура охоплює всі сфери політичного життя й містить: культуру політичної свідомості; культуру політичної поведінки індивідів, груп, партій; культуру функціонування чинних у певній країні політичних інститутів і організацій [189, с. 98]. Політична культура виявляється у формуванні політичної компетентності – знання про типи держав, політичні організації, принципи й процедури суспільної взаємодії, виборчу систему. Політичні цінності формуються під впливом як політичної культури суспільства в цілому, так і тієї соціальної спільноти, до якої належить індивід.

Політична

культура

молоді

Політичні

цінності

Політична компетентність

Практична

політична

діяльність

Політичні

орієнтації

Політична

свідомість

Рис. 2.2. Складники політичної культури молоді

Сутність політичних цінностей розкривається через дотримання принципів, які забезпечують злагоду в суспільстві чи соціально-політичних групах по відношенню до головних цілей і проблем. Політичні орієнтації є відображенням ідейних і патріотичних налаштувань молоді, зокрема до інститутів влади та її представників, до лідерів у молодіжному середовищі. Вони впливають на моральний вибір особистістю, на здатність обирати суспільно орієнтовану лінію поведінки з урахуванням своїх індивідуальних життєвих орієнтацій.

Відповідно до визначення політичної культури основними елементами її структури є також політична свідомість і політична поведінка (діяльність) у їх найпоширеніших, типових формах.

Головним елементом політичної культури є політична свідомість. Її становлять політичні інтереси, знання, ідеї, погляди, уявлення, переконання, цінності, оцінки, орієнтації, почуття, настрої, традиції тощо. Системотворчими в політичній культурі, тобто такими, що визначають її як органічну цілісність, систему, є політичні знання, політична ідеологія і переконання [260].

Складники політичної свідомості за П. Шляхтуном [260] нами подано на риcунку 2.3.

Політична свідомість

Політичні

знання

Політичні

ідеї

Політичне

уявлення

Політичні

погляди

Політичне

переконання

Політичні

цінності

Політичні

традиції

Політичні

настрої

Політичні

почуття

Політичні

орієнтації

Політичні

оцінки

Рис.2.3.Складники політичної свідомості

Як засвідчив аналіз викладеного вище, можемо надати власне трактування поняття політичної культури як складної, багаторівневої і такої, що вирізняється багатоманітністю форм системи. Вона охоплює чисельні самостійні, проте тісно пов’язані сфери: державно-правову, партійну, виборчу, механізми ухвалення рішень, політичний процес, політичні відношення тощо. Тому дослідження проблеми формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації має розглядатися з різних аспектів, оскільки докорінні зміни, що останнім часом відбуваються в українському суспільстві в політичній, економічній, соціальній сферах, не могли не датися взнаки на системі освіти, зокрема й вищих морських навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації. Соціальне замовлення держави і суспільства, що знайшло своє відображення в законах України «Про освіту» [205] та «Про вищу освіту» [193] підзаконних нормативно-правових актах [204, 207] орієнтує вищу школу не лише на професійну, але й на загальнокультурну підготовку майбутнього фахівця, на формування людини і громадянина, інтегрованого в національну і світову культуру.

Серед основних причин, що в умовах сьогодення актуалізують дослідження проблеми формування в процесі освітньої діяльності політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, є: загострення кризи політичної соціалізації молоді, посилення в середовищі курсантів політичного нігілізму, інфантилізму та абсентеїзму, явне нехтування завданнями формування політичної культури, що виникло внаслідок реалізації в Україні ще до недавнього часу політики «деідеологізації» і «деполітизації». У цьому зв’язку особливої ваги набуває соціально-педагогічний аспект проблема формування політичної культури студентської молоді. Так, І.Воронов зазначає, що політична культура є система відносин і одночасно процес виробництва і відтворення її складників в низці поколінь, які змінюють один одного [35].

Як уважає Е.Баталов, політична культура має динамічний характер, є показником становлення й розвитку особистості студентської молоді як суб’єкта суспільно-політичної діяльності і означає певний рівень оволодіння ним політичною теорією і практикою, соціально-політичним досвідом, ступенем розвитку його мотивації до суспільно-політичної діяльності [10, 11]. Окрім того, «розвиток політичної культури студентської молоді зумовлено історичними, соціально-економічними й політичними умовами, у яких вона формується, якісним станом політичного життя суспільства, цілеспрямованої діяльності ВНЗ, громадських і політичних організацій та інституцій, усталеними цінностями і нормами, і характеризує ступінь їх готовності до активною перетворення політичної діяльності» [200, с. 8].

У контексті зазначеного вище, нами визначено сутність політичної культури із соціально-педагогічних позицій. Отже, політична культура є невід’ємним складником загальної культури людини і може бути визначеною як знання особистості, її спілкування і взаємодія з іншими людьми, орієнтовані на суспільно-політичну діяльність і ціннісне ставлення до суспільства, людей і до себе.

Як зазначають В.Бебик [12], С.Грицай [52], становлення громадянських якостей особистості визначається рівнем розвитку правової, моральної і політичної культури. На їхню думку, зміна пріоритетів у сфері вищої освіти сприяє підвищенню актуальності проблеми засвоєння основ політичної освіти, адже політичні знання і культура потрібні нині будь-якій молодій людині незалежно від її професійної підготовки, оскільки допомагають орієнтуватися в складних політичних проблемах, грамотно вибудовувати відносини з владою, здійснювати за нею дієвий контроль [12, 52].

На нашу думку, поняття «політична культура» має містити в собі якісну характеристику як комплексу політичної свідомості, так і практичної діяльності різних суб’єктів у політиці, оскільки політика – це конкретна, реально здійснювана в сфері політичних відносин діяльність, водночас, як політична культура – якісна сторона, характеристика цієї діяльності, ступінь компетентності й свідомості вчинків людини, зміст політичних відносин, що при цьому виникають. Тому нами і було досліджено соціально-педагогічний аспект феномену «політична культура». З цих позицій ми вважаємо за потрібне визначити норми, цінності політичної культури, що характеризують різні сфери функціонування соціуму і впливають на політичні відношення, політичну свідомість, політичну діяльність.

Досить ґрунтовно цей аспект розглянуто в роботі Є.Вятра. На його думку, політична культура – це сукупність позицій, цінностей та способів поведінки, що зачіпають взаємовідносини влади і громадян. У цьому зв’язку до політичної культури ним віднесено: знання про політику, ознайомлення з фактами, інтерес до них; оцінку політичних явищ, оціночні думки про те, як можна здійснювати владу; емоційний бік політичних позицій, як, наприклад, любов до Батьківщини, ненависть до ворогів; визнані в цьому суспільстві зразки політичної поведінки, що визначають, як можна і як слід чинити в політичному житті [36]. Так М.Примуш зазначає, що процес становлення особистості як суб’єкту політики «…передбачає відповідальність особистості перед суспільством і його громадянами відповідно до певних норм: особистість має не тільки права, а й певні громадянські обов’язки; повага до іншої особистості; досягнення поставленої мети; подолання сил, що чинять протидію; не споглядальність, а активність у політиці»[195, c. 46].

Саме тому відповідно до вимог Державних освітніх стандартів політична освіта студентської молоді спрямована на формування нового політичного мислення, готовності молоді до активної участі в розбудові української державності [57]. Іншими словами, вищі навчальні заклади мають створити умови для формування особистості, вільної в своєму політичному виборі, у визначенні своїх власних політичних позицій, поглядів і переконань, вільної до самореалізації і самовизначення в світі політики, такої, яка має досвід громадянської поведінки [57].

Слід зазначити, що в сучасних дослідженнях в галузі політології поширено подано характеристику політичної культури як основи процесу політичної соціалізації. Проте, як свідчить аналіз наукових праць з теорії виховання, у сфері педагогіки й досі залишаються не розробленими структура і зміст освітньої діяльності вищих навчальних закладів, спрямованої на формування політичної культури студентів, не визначено способи та критерії оцінки сформованості відповідних компетентностей, відсутній системний комплексний підхід до організації політичного виховання курсантів.

Так, політична культура молоді, зокрема й студентської, розглядається С.Бесклетним [14, 15], А.Бусаргіною [23], Є.Бушуєвою [24] та ін. через призму політичної свідомості особистості (знання, уміння, навички). Інші ж структурні компоненти політичної культури як системи (громадсько-політична активність, політична поведінка курсантів тощо), їх взаємозв’язки залишаються, здебільшого, поза увагою науковців і практиків у вищих навчальних закладах.

Пошук напрямів розв’язання означеної проблеми в процесі аналізу філософської, політологічної, психолого-педагогічної літератури, узагальнення педагогічного досвіду і власних експериментальних досліджень, переконав нас у теоретичній і практичній актуальності культурологічного аспекту процесу формування політичної культури у вищих морських навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації. Тим більше, що останнім часом усе більшої популярності набуває розроблена Л.Виготським ще в 20-х – 30-х роках ХХ століття теорія культурно-історичного розвитку [31]. У цьому зв’язку, на нашу думку, нового трактування потребує педагогічна закономірність про те, що виховання буде тим ефективнішим, чим більшою мірою воно буде інтегрованим і вписаним у контекст культури, а вихованець буде активно оволодівати і творчо розвивати кращі зразки культури нації, країни, світової цивілізації.

Особливе значення у формуванні політичної культури студентів надається психолого-педагогічному аспекту. Зокрема, В.Сухомлинський зазначав, що, якщо ми хочемо виховати людину в усіх відношеннях, то ми маємо вчити її в усіх відношеннях [235]. Схожі за своїм змістом ідеї висловлювали Л.Виготський та О.Лурія [31]. У психолого-педагогічній літературі політична культура трактується як інтегративна якість особистості студентської молоді, умова та передумова ефективної громадсько-політичної діяльності, узагальнений показник їхньої політичної компетентності, мета самовдосконалення. Вона характеризується засвоєнням особистістю елементів політичної культури суспільства, що і може розглядатися як ланка, що зв’язує воєдино особу і суспільство та сучасні політичні процеси. Зокрема, М.Дмитренко [59-61], І.Долініна [63], М.Іванов [81] розглядають три основні функціональні форми політичної культури: масову, групову (колективну) та індивідуальну (особистісну). Аналіз результатів дослідження М.Дмитренка свідчать, що політична культура особистості трактується нині як певна властивість та якість людини, що спроможна свідомо сприймати політику, адекватно на неї реагувати, об’єктивно її оцінювати, раціонально та цілеспрямовано діяти й орієнтуватися в політичному просторі [59-61].

Отже, політична культура є сукупністю поглядів, переконань, орієнтацій і зразків поведінки, що визначають ставлення людей до політичної сфери життя суспільства, рівень та спрямованість їхньої політичної активності й проявляються в соціальній активності, дієвій участі в політичному житті країни, управлінні державою і громадськими справами.

Формування ж політичної культури особистості О.Бушуєва [24], Л. Липська [140], О.Морозова [158] визначають як процес усвідомлення та засвоєння соціально-політичних норм, принципів, відносин (суспільної свідомості загалом), інтеріоризації їх у власні, особистісні психологічні структури політичної свідомості з урахуванням соціально- та індивідуально-психологічних властивостей особистості, а також відтворення цього нового рівня самосвідомості в різних формах політичної поведінки та самоактуалізації для реалізації себе як дієвого суб’єкта суспільно-політичної діяльності.

Винятково важливим є діяльнісний аспект політичної культури. Його становлять визнані в суспільстві норми політичної поведінки, навички і способи політичної діяльності, уміння і досвід тощо. У реальній дійсності політична культура виявляється передусім у вигляді стереотипів політичної поведінки людей і способів функціонування політичних інститутів.

3алежно від суб’єкта політики розрізняють політичну культуру суспільства, соціальної спільноти (суспільного класу, соціальної групи, нації, народності тощо) та індивіда. Політична культура індивіда – це поєднання політичних знань, поглядів, уявлень, переконань, оцінок, орієнтацій і поведінки окремої людини. Вона формується під впливом як політичної культури суспільства в цілому, так і тієї соціальної спільноти, до якої належить індивід. Політична культура суспільства є синтезом політичних культур усіх наявних у ньому соціальних спільнот за переважання однієї з них – тієї, що посідає панівне становище в системі суспільних, насамперед економічних, відносин. 3агальнолюдські політичні ідеї і цінності, такі, наприклад, як свобода, рівність, справедливість, демократія тощо, є елементами загальнолюдської політичної культури [260].

Функціональні елементи формування політичної культури (за П. Шляхтуном [260]) подано на рисунку 2.4.

Політична

культура

Політична

освіта

Політична

поведінка

( діяльність)

Політична

свідомість

Рис. 2.4. Функціональні елементи формування політичної культури

Аналіз викладених вище наукових позицій дав змогу констатувати, що політична культура – це інтегративна якість соціального суб’єкта (у нашому випадку курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації), у якому синтезовано політичні знання і вміння, ціннісні орієнтації, настанови й переконання, політичний досвід, які в кінцевому розумінні визначають його політичну поведінку.

Важливого значення у формуванні політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації надається навчанню, спрямованому на оволодіння знаннями про права та обов’язки людини та становлення національної та правової свідомості – належить політичній освіті. Система політичної освіти складається з: а) освіти в середніх і вищих навчальних закладах; б) освіти населення, яку здійснює держава і громадянське суспільство; в) політичної самоосвіти громадянина» [68, с. 692]. Політична освіта є процесом і результатом засвоєння систематизованих політичних знань і навичок; необхідною умовою підготовки людини до участі в політичному житті суспільства. Так, метою політичної освіти курсантів є поширення знань про те, що є спільним для всіх членів суспільства у їхньому розумінні справедливості, порядку, свободи, рівності, участі тощо. Політична освіта виконує функцію трансляції новим поколінням оптимальних способів суспільної взаємодії, використовуючи світові здобутки та зберігаючи автентичні традиції української культури. Завдячуючи політичній освіті, у курсантів формується толерантність до інших мов і культур та історії інших народів, зростає мотивація до оволодіння іноземними мовами, основами податкової культури. Вони на підставі отриманих знань здобувають перший досвід електоральної культури (участь у перших в житті виборах, без порад батьків, оскільки курсанти проживають в екіпажах, немає з ким порадитись, є лише друзі і викладачі).

Актуалізуючи увагу на політичній культурі студентів, можна вважати, що її характеризує ступінь політичної інформованості, політичної свідомості й активності, рівень політичних знань і вмінь, навіть і досвід суспільно-політичної діяльності. Зокрема, політичну культуру курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації ми розуміємо як інтегративну якість соціального суб’єкта, у якому сфокусовані й синтезовані когнітивний, ціннісно-мотиваційний і операційно-діяльнісний компоненти політичних відносин. Усі три компоненти політичної культури перебувають у нерозривній єдності та взаємодії.

У нашому дослідженні для більш повного розуміння поняття «політична культура» ми звертаємося до такого поняття, як «громадянська культура». За визначенням Ю.Шайгородського, громадянська культура – це така політична культура, у якій активність та пасивність, обов’язковість і дієвість, консенсус та розбіжність у поглядах збалансовані та поєднані. Відповідно до цього визначення, громадяни не можуть бути залученими до політики цілковито, а радше мають «громадянський резерв» навичок та зацікавленості до питань, важливих для них. Вони, як уважає автор, «…не наскільки політично активні, щоб давати владі реалізувати свої плани, але й не наскільки пасивні, щоб влада не могла не реагувати на потреби громадян. Більшість із них усвідомлюють потребу брати безпосередню участь у політичному житті, але й упевнені в обов’язковості залучення до нього уряду» [164, с. 27].

Розглядаючи проблему співвідношення громадянської та політичної культури М.Кайзеров зазначає, що нині в західній науковій літературі існує понад сорок визначень політичної культури, що можуть бути зведеними до чотирьох типів: 1) психологічного, у якому культура розглядається як система орієнтацій на політичні об’єкти; 2) всеохоплювального, що містить у собі як настанови, так і політичну поведінку індивідів; 3) об’єктивного, що являє собою культуру як певний обмежувач поведінки індивіда; 4) евристичного, де культура розглядається як гіпотетичний конструкт для аналітичних цілей [86]. Зокрема, Енциклопедичний словник з державного управління визначає громадянську культуру як ключове поняття в управлінні суспільним розвитком, фундаментальну проблему, без якої не можуть бути розв’язані інші центральні суспільні проблеми. «Громадянська культура є віддзеркаленням громадянського суспільства, громадянської сфери суспільного життя, громадянського права та статусу громадянина [67].

Громадянська культура – це різновид політичної культури, її вищий щабель. Вона передбачає, що суб’єкти політичного процесу в своїй діяльності керуються насамперед інтересами всього суспільства і саме йому підпорядковують свої часткові, корпоративні цілі, що дії цих суб’єктів спрямовуються на дотримання громадянського консенсусу і здійснюються в межах правової держави. Це політична культура громадянського суспільства, що передбачає єдність громадянських прав і обов’язків. Громадянська культура визначається не лише правовими, а й етичними (моральними) чинниками політичної діяльності» [67, с.124].

У контексті дослідження сутності політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації актуалізується питання щодо місця політичної культури в системі громадянської освіти й виховання, що, як вважає М.Зубарєв, визначається спільністю мети – формування свідомої громадянської позиції особистості на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості [77]. Крім того, одним із критеріїв і результатів громадянського виховання є громадянськість особистості, яку складають моральна, політична та правова культура, почуття власної гідності, внутрішньої свободи і водночас вболівання за суспільні ідеали, за пріоритети держави, благо свого народу і його дружні взаємини у світовому співтоваристві [68].

З огляду на те, що політична культура розглядається як система домінуючих суспільних цінностей [24], для поліетнічної України громадянська культура особистості відіграє особливо важливу роль ще й тому, що вона покликана сприяти формуванню соборності держави, що є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянської культури, можливе об’єднання різних етносів і регіонів України задля розбудови і вдосконалення незалежної, демократичної, правової, соціальної держави й громадянського суспільства [126].

У Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності зазначається, що за роки незалежності в Україні створено передумови для оновлення змісту і технологій громадянської освіти та виховання, формування громадянської позиції підростаючого покоління. У центрі виховного процесу постала особистість дитини як найвища цінність. Завдяки змістовим характеристикам предметів соціально-гуманітарного циклу, громадянської освіти зросла правова компетентність учнівської молоді [126].

Проте, поряд з ознаками позитивних змін, у громадянському вихованні загострилися і певні протиріччя, виникли нові суттєві проблеми. Становлення демократичної громадянської свідомості дітей та молоді відбувається без урахування воєнних, економічних та політичних реалій сьогодення. Недостатньо звертається уваги на формування таких компонентів громадянської культури, як особиста відповідальність та громадянська мужність, без яких правильні знання про демократію проходять поза емоціями підростаючої особистості і не стимулюють бажання виступати активним стратегом свого життя і долі держави. Україні ж потрібна консолідація демократії, розвиток демократичної політичної практики, моделей та зразків поведінки, характерних для демократичної політичної культури, дальше формування та вдосконалення різноманітних демократичних структур, звикання людей до життя в умовах демократії. Необхідно, щоб громадяни знали свої права і обов’язки, були впевнені, що можуть впливати на зміни в суспільстві, дотримуватися закону, мислити критично й незалежно, поважати права інших, бути толерантними [126].

Незважаючи на відмінність підходів, методик та масштабу національних систем громадянської освіти, єдиною залишається їх мета – виховання громадянина, який цінує та готовий відстоювати ідеали свободи, демократичні цінності і права людини. Водночас навчально-виховний процес у вищих морських навчальних закладах України недостатньо спрямований на формування демократичного світогляду. Серйозною перешкодою на шляху громадянської освіти та формування політичної культури студентів є розрив між теоретичними знаннями та повсякденною суспільно-політичною практикою. Ураховуючи останнє, на думку Л. Кормич, Україні потрібна така система громадянської освіти, яка б сприяла розбудові правової демократичної соціальної держави, становленню громадянського суспільства та демократичних норм і цінностей особистості та суспільства [133].

Ідеї громадянської освіти й виховання завжди були актуальними для педагогічної еліти України. Так, наприклад, М. Грушевський у своїй книзі «На порозі Нової України» [55] пише про ідеал розбудови Української незалежної держави. Чільне місце в цьому ідеалі посідає образ громадянина України, його громадянських доброчинностей. Без сумніву, у цьому політичному заповіті є багато чого, над чим варто замислитися й нашому сучаснику. М.Грушевський наголошував, що виховання в громадян почуття обов’язку перед Батьківщиною – це найвищий стимул громадянського життя, що має об’єднати весь народ в однім пориві, долаючи партійні відмінності й розбіжності там, де починаються основні інтереси держави [55].

Вивчення та обґрунтування проблеми громадянського виховання школярів стало основним в педагогічній спадщині В. Сухомлинського. Процес виховання громадянина педагог розглядав як такий, що поєднує в собі формування громадянської свідомості (думок, ідеалів, переконань), громадянських почуттів (громадянської совісті, суспільного обов’язку, почуття господаря країни, готовності і бажання приносити користь суспільству), а також практики громадянської поведінки. «Я завжди прагнув до органічної єдності громадянських думок, почуттів і діяльності, щоб почуття, переживання знаходили свій вияв у благородних вчинках, у праці для людей, для суспільства, для Вітчизни», – писав він у своїй книжці «Народження громадянина» [235, с. 164], де формування громадянськості розглядається на основі людяності та гуманізму. Справжнє громадянське виховання, на думку В. Сухомлинського, у процесі навчання починається там, де думка надихає, пробуджує й утверджує прагнення до морального ідеалу [235].

У контексті дослідження проблеми формування політичної культури студентів вищих морських навчальних закладів варто зазначити праці В. Бабанського [7, 8] В. Беспалька [16], Л. Бєлової [20], І.Беха [17], Л. Виготського [31], С. Гончаренка [45], О. Коберника [94], Л. Москальової [159], Г.Пустовіта [208], Н. Ревнюк [211], які розглядають зміст виховання крізь призму цінностей і якостей особистості, що розвиваються і виявляються в її ставленні до природи, культури, праці, людей, суспільства, держави, власного «Я».

Отже, аналіз зазначених вище праць дає підстави констатувати, що громадянське виховання передбачає: формування потреби та вміння жити в громадянському суспільстві; готовність розвивати демократичне громадянське суспільство в Україні; виховання громадянського обов’язку перед країною, суспільством, любові до рідного краю, свого народу, держави; становлення національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань; виховання шанобливого ставлення до національних святинь, української мови, історії та культури всіх корінних народів і національних меншин, які проживають в Україні, культури міжетнічних і міжнаціональних відносин; формування політичної культури [68].

На нашу думку, громадянське виховання – це, насамперед, формування потреби, бажання та вміння жити в громадянському суспільстві європейського зразка залежно від спрямованості виховного процесу, форм і методів його організації. Як зазначається в Енциклопедії освіти [68], громадянське виховання – це формування громадянськості як інтегративної якості особистості, що дає змогу людині відчувати себе морально, соціально, політично та юридично дієздатною і захищеною. Крім цього, громадянське виховання покликане виховувати в молодої людини високі моральні ідеали, почуття любові до своєї Батьківщини, потреби в служінні їй. Водночас, основні риси громадянина формуються в молодому віці, під впливом загальнонародних, національних цінностей, у взаємодії особистості з суспільством, яке на кожному етапі представляють сім’я, школа, вищі навчальні заклади, різні колективи. Саме тому громадянське виховання орієнтоване на формування професіонала, людини зі шляхетними особистісними якостями і рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток, а також свідомого громадянина, патріота.

У контексті останнього є актуальними наукові праці І.Беха [17], В. Долженко [62], С.Золотухіної [76], Г.Коваль [97], В.Кременя [136], О. Рацула [76], у яких розглядається проблема вихованням патріотизму. У низці досліджень, здійснених ними, патріотизм розглядається по-різному: як явище політичної свідомості і тому постає як форма віддзеркалення суб’єктами політики, змісту політичного режиму і прояв ставлення до цього способу організації політичного життя з погляду ефективності його функціонування в інтересах більшості суспільства; як моральна категорія, що впливає на політичне, соціальне та економічне життя країни, саме тому всі знання, діяльність і прагнення справжнього патріота мають концентруватися на тому, щоб зробити Україну сильною, розвиненою і квітучою державою; як одна з найбільш значущих неминучих цінностей, притаманних усім сферам життя суспільства і держави, постаючи найважливішим духовним надбанням особистості, характеризуючи вищий рівень розвитку і прояву в її активно-діяльнісній самореалізації.

«Патріотизм (від гр. патріот – земляк, співвітчизник) – любов до Батьківщини, відданість своїй Вітчизні, своєму народові» [167, с. 458]. Ураховуючи таке визначення та з огляду на проблеми формування політичної культури й духовного потенціалу студентської молоді, патріотизм нами визнається як соціально-політичний і моральний принцип, що характеризує почуття любові до Батьківщини, турботу про її інтереси і готовність до її захисту від ворогів. У контексті сучасної суспільно-політичної ситуації, у якій відбувається формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, патріотизм виявляється в почутті гордості за досягнення країни, у гіркоті за її невдачі і біди, у повазі до історичного минулого її народу, бережливому ставленні до народної пам’яті, культурних національних традицій та є духовно й політично пов’язаним з поняттям «інтернаціоналізму» (фр. Internationalisme, від лат. inter – між + natio, onis – народ; – світосприйняття, що утверджує рівність і рівноправність усіх народів) [167, с. 267].

Аналіз наукових праць О.Величко, С.Грицая, С.Золотухіної, В. Микольченка, О.Рацула, у яких схарактеризовані принципи громадянського виховання [30, 49, 76, 150, 76], дав змогу нам виявити серед їх комплексу значення політичної культури в процесі формування особистості громадянина. Так, як уважає І. Вакарчук, культура міжетнічних відносин базується на економічних, політичних, правових, духовних засадах, деформація яких призводить до міжетнічних конфліктів, і виявляється в повазі інтересів, прав, самобутності народів, підготовці особистості до свідомого життя у вільному, демократичному суспільстві, у готовності до компромісу з етнічними, релігійними групами заради соціального миру в державі [25].

Принцип комплексності й міждисциплінарної інтегрованості, який закладено в системі громадянської освіти, передбачає поєднання навчального й виховного процесів, зусиль різних інституцій – сім’ї, дошкільних, загальноосвітніх, вищих навчальних закладів, громадських спілок, молодіжних самодіяльних об’єднань, які є суб’єктами процесу формування політичної культури особистості [192].

Так, В. Кіпень і В. Посрєдніков зазначають, що «…людина впродовж свого життя постійно задіяна в різних структурах суспільства: у родині, дитячих дошкільних установах, школі, вищих навчальних закладах, на підприємствах та в установах, у діяльності політичних партій, громадських організацій тощо. Частина структур суспільства та деякі умови життя безпосередньо не пов’язані з політикою, проте вони теж зазнають політичного тиску, оскільки ті чи інші політичні сили використовують їх для впливу на людину» [192, с. 46].

Принцип наступності та неперервності, який полягає в етапності виховання, на кожному з яких ускладнюються й урізноманітнюються зміст і напрямки розвитку утворень, що становлять цілісну систему громадянських чеснот особистості, застосовується, на нашу думку, і в процесі формування соціально-політичної компетентності, що передбачає політичну, правову й економічну освіченість.

Отже, політична культура є системою знань, цінностей, принципів, зразків поведінки, якими людини оволодіває в процесі власної діяльності і взаємодії із суспільством. Доведено, що політична освіченість і політична культура не передаються в спадок, вони формуються в процесі осмислення політичної реальності і нині стають усе більш необхідними для раціональної і критичної оцінки політичної діяльності й усвідомленого політичного вибору.

Розкриваючи поняття політичної культури, для нас було важливим уточнити поняття «громадянськість» і «громадянська позиція», які нами обрані як показники результативності сформованої політичної культури курсантів. Зокрема, М.Головатий [13], І.Жадан [71], М.Іванов [78], А. Карнаух [91], Ю.Кравченко [135] та ін. процес формування політичної культури особистості розглядали з позиції розвитку громадянських якостей особистості [149, 166, 169]. З огляду на це громадянськість як духовно-моральна цінність, світоглядно-психологічна характеристика курсанта вищого морського навчального закладу І–ІІ рівнів акредитації теж зумовлюється рівнем сформованості політичної культури особистості, оскільки, за визначенням Політичної енциклопедії, громадянськість – це усвідомлення кожним громадянином своїх прав і обов’язків щодо держави, суспільства; почуття відповідальності за їх становище [185].

Слушним є визначення поняття «громадянськість» П.Шляхтуном як духовно-моральної цінності, світоглядної та психологічної характеристики особистості, що визначає її обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною [260]. У контексті останнього, на його думку, виховання громадянина має бути спрямованим на розвиток патріотизму, національної самосвідомості, культури міжетнічних відносин, планетарної свідомості, правосвідомості, політичної культури, дбайливого ставлення до природи, моральності, культури поведінки особистості [260].
Як уважає М.Остапенко, громадянськість є важливою рисою морального обличчя людини; її сутність виявляється в таких ціннісних категоріях як патріотизм, моральність, правова культура [174].

Аналіз цих праць дав змогу зробити висновок, що громадянськість – якість морально-політична, важливим складником якої є патріотизм.

На рисунку 2.5 нами подано структуру громадянськості особистості, вагомим складником якої постає саме політична культура.

Серед громадянських якостей О.Величко [30], С.Грицай [49], І.Жадан [71], С.Золотухіна [76], В.Кремень [136], Г.Пустовіт [208], О.Рацул [76], С. Рябов [71] виокремлюють таку якість особистості, як громадянська позиція. Як уважає В. Мельник, громадська позиція особистості, знаходить свій прояв у лояльному, критично вимогливому відношенні до держави, її інститутів, здатності брати участь в ухваленні рішень, що мають впливати на владу та політичну ситуацію [148].

Саме політична культура, актуалізуючи і оптимізуючи громадянську активність молодої людини, визначає для неї орієнтири формування певної раціональної позиції у взаємодії з суспільством, найбільш раціональні форми цієї взаємодії, формує і розвиває духовний потенціал студіюючої молоді в тісному зв’язку з дійсністю, з необхідними для неї цінностями і настановами, виходячи з об’єктивної потреби успішного включення студентської молоді в удосконалення суспільних процесів.

З огляду на це, нами громадянська політична позиція розглядається як внутрішня настанова, орієнтація на певну лінію громадянської і політичної поведінки, що випливає з політичних і громадянських якостей особистості і віддзеркалює її суб’єктивне відношення до суспільства й держави, до реалізації політичних прав і громадянських обов’язків. Вона має практичну скерованість, реалізується в реальній громадянській політичній поведінці та може бути активною, пасивною, нейтральною або протестною. Громадянську політичну поведінку ми визначаємо як реалізацію політичних прав і виконання громадянських обов’язків.

Громадян-ськість

особистості

Почуття

внутрішньої

свободи

Уболівання

за суспільні

ідеали

Уболівання за дружні

взаємини свого народу зі світовим співтовариством

Почуття

власної

гідності

Моральна

культура

Уболівання

за благо

свого

народу

Уболівання

за пріоритети

держави

Правова

культура

Політична

культура

Рис. 2.5. Складники громадянськості особистості

Отже, здійснений нами аналіз наукових праць з проблеми визначення структури та сутності поняття «політична культура», зокрема студентської молоді, дав змогу встановити таке:

а) педагогічний аспект загальної культури студентської молоді тісно пов’язаний з її творчими функціями стосовно особистості;

б) політика є особливою сферою діяльності держави та її інститутів, відношення до яких має суб’єктивний характер і визначається життєвим досвідом, особливостями особистісного сприйняття та національними традиціями, освітою, рівнем загальної культури, віком, соціальним статусом та економічним становищем молодої особистості;

в) політична культура є важливим складником культури студентської молоді і може бути визначеною, як знання особистості, її спілкування і взаємодія з іншими людьми, зорієнтовані на суспільно-політичну діяльність і ціннісні відношення до суспільства, людей і до самого себе.

Отже, дослідження стану формування політичної культури студентської молоді було і залишається актуальною педагогічною проблемою, оскільки від того, яким чином молодь сформує в собі позитивне ставлення до процесів революційного перетворення, що відбуваються в сучасній Українській державі, активно включиться після здобуття вищої освіти та професійної спеціальності в ці процеси, залежатиме дальша доля України, зокрема її рух до європейського співтовариства та євроатлантичних структур. Суттєву роль у цих процесах відіграватиме трансформація освіти, її переорієнтація з держави на людину, на фундаментальні гуманістичні цінності, на послідовну демократизацію всього освітнього процесу, усієї освітньо-педагогічної ідеології загалом і громадянської освіти зокрема.

2.2. Обґрунтування методики констатувального етапу дослідження та його організація

Аналіз стану розробленості проблеми формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації в педагогічній теорії та виховній практиці засвідчив, що означена проблема набуває особливої значущості й актуальності в сучасних умовах світової глобалізації, трансформаційних процесів в Україні, скерованих на євро- та євроатлантичну інтеграцію і побудову в нашій державі відкритого демократичного громадянського суспільства.

З урахуванням цього нами було окреслено науково-методичні проблеми, які і склали основу методики констатувального етапу експериментального дослідження проблеми формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації, а саме:

– аналіз раніше здійснених наукових досліджень з формування політичної культури у курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації;

– дослідження спрямованості програмно-методичного забезпечення навчально-виховного процесу вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації на формування політичної культури курсантів;

– опрацювання відповідного змісту навчальних предметів і актуалізація в ньому ідей, пов’язаних з формуванням політичної культури курсантів;

– визначення якісних показників, критеріїв і рівнів сформованості політичної культури курсантів вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації;

– відбір спеціального діагностичного матеріалу.

Аналіз програмно-методичного забезпечення навчально-виховного процесу в експериментальних закладах засвідчив, що система політичної освіти у вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації представлена предметами гуманітарного і соціально-економічного циклів: історія України, українська та іноземна мови (за професійним спрямуванням), основи філософських знань (філософія і релігієзнавство), соціологія, культурологія, основи правознавства, що дає змогу в комплексі розвивати у курсантів потреби та вміння жити в громадянському суспільстві, готовність розвивати демократичне громадянське суспільство в Україні та виховувати любов до рідного краю, свого народу, держави; шанобливе ставлення до національних святинь, української мови, історії та культури всіх корінних народів і національних меншин, які проживають в Україні; формувати національні світоглядні позиції, ідеї, погляди та переконання, які, як зазначає М.Примуш, відображають ціннісний складник політичної культури [192].

Як засвідчили результати констатувального етапу здійсненого дослідження, у формуванні політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів неабиякого значення набуває вивчення української (державної) мови. Визначення механізмів реалізації державної мовної освіти у вищій школі України проблема достатньо нова, оскільки до цього часу органи управління освітою переймалися, переважно, розв’язанням питання забезпечення середнього показника по державі щодо кількості вищих навчальних закладів з державною мовою навчання та відсотку студентської молоді, яка проходить підготовку на основі української мови.

Аналіз навчальних планів вищих морських навчальних закладів дав нам змогу констатувати, що вивчення української (державної) мови у неспеціальних ВНЗ, зокрема й вищих морських навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації, обмежується коротким курсом (зазвичай 54 години) «Української мови (за професійним спрямуванням)». Як свідчить аналіз змісту професійних характеристик, одним із головних показників рівня кваліфікації випускників вищого навчального закладу за європейськими нормами є рівень володіння ними державною мовою.

Проте, моніторинг стану викладання державною мовою у вищих навчальних закладах та їх структурних підрозділах (за даними керівників навчальних закладів) виявив, що середній показник викладання нормативних дисциплін українською мовою за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста становить 89% [60].

Аналіз результатів моніторингу дав нам змогу виокремити низку проблем, пов’язаних з реалізацією державної мовної політики у вищій освіти, зокрема: недостатній рівень професійного володіння викладачами українською мовою; відсутність або замала кількість підручників, навчальних посібників та нормативної документації в окремих галузях виробництва державною мовою; збереження через незрозумілі причини можливості вибору мови викладання іноземними студентами при укладанні контрактів на навчання.

Крім того, у цьому зв’язку нами виявлено чинники суб’єктивного характеру. Зокрема, наявна регіоналізація навчання робить курсантів заручниками нерозуміння з боку багатьох керівників вищих морських навчальних закладів важливості викладання державною мовою, адже для піднесення престижу української мови в академічному середовищі, забезпечення українськомовного освітнього простору в окремому вищому морському навчальному закладі потрібна добра воля його керівника.

Під час констатувального етапу дослідження нами було з’ясовано, що у формуванні політичної культури курсантів можуть бути використані різні виховні методи, які М. Грицай поділяє на прямі та побічні. До прямих методів, на його думку, належать: а) переконання, що ґрунтується на відповідній інформації та аргументації; б) примус, що підкріплюється репресивними санкціями; в) навіювання, що ґрунтується на некритичному сприйнятті канонів політичної організації; г) наслідування, за допомогою виховання на яскравих зразках нормативної поведінки Побічні методи – використання політичних символів та ритуалів; стимулювання нормативної політичної поведінки через заохочення та нагород; конструювання спеціальних ситуацій (типу політичних кампаній), зорієнтовані на певні зразки поведінки особистості [52].

На підставі цього нами було визначено засоби впливу на суб’єкта політичної культури – курсанта вищого морського навчального закладу І–ІІ рівнів акредитації: проблемні ситуації, дискусії, семінари, флеш-моби, акції, демонстрації, маніфестації тощо. Однак, як свідчить досвід роботи експериментальних вищих навчальних закладів, найбільш ефективним інструментом на індивідуальному та колективному рівнях формування політичної культури є засоби масової інформації: Інтернет, преса, радіо, телебачення.

Головним критерієм ефективності всіх засобів і методів формування політичної культури в курсантів є їхня поведінка, адекватна конкретній політичній ситуації.

У контексті нашого дослідження однією з найбільш значущих науково-педагогічних проблем було визначення рівнів, показників і критеріїв сформованості політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації. Як уважає О.Лазурський, результатом сформованості досліджуваного феномену є такі загальні показники: рівень задоволення та політичної довіри; політична інформованість та компетентність; політична активність та залученість; політична ідентифікація; національна та соціально-класова толерантність та ін. [138].

Однак у контексті нашого дослідження ці показники потребують доопрацювання з огляду на особливості та закономірності формування політичної культури саме курсантів вищих морських навчальних закладів
І–ІІ рівнів акредитації. Розуміючи значущість різних проявів політичної культури, пов’язаних з особливостями особистісного й індивідуального розвитку студентської молоді, нами, на основі аналізу філософської, соціологічної, політологічної, культурологічної, педагогічної і психологічної наукової літератури, визначено три основні компоненти політичної культури:

– когнітивний;

– ціннісно-мотиваційний;

– операційно-діяльнісний.

Кожний з цих компонентів є складним феноменом, у структурі якого виокремлено конкретні критерії та показники сформованості політичної культури курсантів. Нами визначено такі з них як: когнітивний критерій (знання в галузі політики, розуміння суспільно-політичних явищ, володіння суспільно-політичними поняттями; інтерес до політичної освіти, обізнаність із проблемами політичного життя у країні); емоційно-рефлексивний критерій (орієнтація на загальнолюдські й громадянські цінності, ставлення до громадсько-політичного життя, громадянська відповідальність; емоційна та інтелектуальна мобільність, ціннісні політичні орієнтації), поведінковий критерій (участь у громадсько-політичній діяльності, сформованість аналітичних умінь, рефлексія власної громадсько-політичної діяльності; правова поведінка, громадсько-політична активність курсанта).

Відтак, для когнітивного компонента політичної культури курсантів характерні такі показники: знання в галузі політики, розуміння суспільно-політичних явищ, володіння суспільно-політичними поняттями. Для ціннісно-мотиваційного – орієнтація на загальнолюдські й громадянські цінності, ставлення до громадсько-політичного життя, громадянська відповідальність. Операційно-діяльнісний компонент містить такі показники: участь у громадсько-політичній діяльності, сформованість аналітичних умінь, рефлексія власної громадсько-політичної діяльності.

Ступінь прояву кожного показника свідчить про рівень сформованості того чи іншого компонента в структурі політичної культури і може бути визначений через систему порівневих ознак. Тоді комплекс ознак і показників (у взаємозв’язку всіх структурних компонентів) може бути визначений як рівень політичної культури курсантів загалом.

Ураховуючи викладене вище, нами було розроблено методику діагностування рівнів сформованості політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів.

Так, когнітивному компоненту властиві ознаки, що дають змогу обґрунтовано і надійно диференціювати той чи інший рівень сформованості показника: знання курсантів в галузі політики (внутрішньої і зовнішньої) – регулярність їхнього ознайомлення з суспільно-політичними новинами, участь в обговоренні політичних подій, інших джерел отримання інформації; розуміння курсантами суспільно-політичних явищ, що включає розуміння сутності суспільно-політичних явищ і вміння пояснити їх, наявність власної позиції і здатність захистити її, а також уміння варіативно прогнозувати події; володіння суспільно-політичними поняттями – цей показник характеризує ступінь володіння і сформованості уміння оперувати політичними термінами, пояснювати їх сутність, що необхідне для розуміння багатьох реалій сучасного суспільно-політичного життя та інтеркультурної комунікації.

Основними ознаками сформованості показників ціннісно-мотиваційного компонента в структурі політичної культури курсантів є: загальнолюдські й громадянські цінності, на які курсанти орієнтуються в різноманітних формах діяльності і спілкуванні; ставлення до громадсько-політичного життя, що характеризує наявність чи відсутність у курсантів прагнення бути в курсі найважливіших політичних подій і обмінюватися інформацією, а також брати участь у різних громадсько-політичних акціях і справах; громадянська відповідальність – цей показник дає змогу з’ясувати ставлення курсантів до слів і вчинків, як до своїх, так і оточуючих, а також прагнення дотримуватися слова; ступінь орієнтації в діяльності і спілкуванні на принципах соціальної відповідальності та толерантність.

Таблиця 2.1

Рівні сформованості політичної культури курсантів

Компоненти політичної культури

Показники

Рівень сформованості політичної культури

Когнітивний ВисокийСереднійНизькийРівень несформованостіЗнання в галузі політикиРегулярно ознайомлюється з суспільно-політичними новинами, використовуючи різні джерела інформації; добре знає внутрішньо- і зовнішньополітичні події; активно обговорює їхРегулярно ознайомлюється з суспільно-політичними новинами, джерелом яких переважно є Інтернет і телебачення; знає основні внутрішньо- і зовнішньополітичні подіїНерегулярно ознайомлюється з суспільно-політичними новинами переважно із «жовтої» преси; знання про внутрішньо- і зовнішньополітичні події обмеженіНе ознайомлюється з суспільно-політичними новинами; знання про внутрішньо- і зовнішньополітичні події відсутніРозуміння суспільно-політичних явищРозуміє суть суспільно-політичних подій, що відбуваються; уміє їх пояснити; має власну позицію й наводить доводи на її захист; уміє варіативно прогнозувати подіїРозуміє суть основних суспільно-політичних подій; має власну позицію, яку в окремих випадках намагається захистити; уміє прогнозувати подіїНедостатньо розуміє сутність основних суспільно-політичних подій; має нестійку власну позицію; не вміє прогнозувати подіїНе розуміє сутності основних суспільно-політичних подій; не має власного погляду (або виявляє екстремізм); не вміє прогнозувати подіїВолодіння суспільно-політичними поняттямиВільно володіє й оперує політичними термінами; прагне пояснити їх сутність товаришам по навчаннюВолодіє основними політичними термінами, використовує їх у власному мовленні, проте не пояснює їх сутності товари-шам по навчаннюНедостатньо володіє основними політичними термінами; не завжди точно оперує нимиНе володіє основними політичними термінами; використання термінів іншими викликає негативну реакцію

Продовження табл. 2.1

Ціннісно-мотиваційнийОрієнтація на загальнолюдські й громадянські цінностіОрієнтується на загальнолюдські й громадянські цінності; наслідує їх у діяльності та спілкуванні, закликаючи до цього й іншихМає уявлення про загальнолюдські і громадянські цінності наслідує їх у діяльності й спілкуванніМає недостатнє уявлення про загальнолюдські й громадянські цінності; не завжди наслідує їх у діяльності й спілкуванніНе має уявлення про загально-людські й громадянські цінностіВідношення до громадсько-політичного життяСамостійно віднаходить значущу суспільно-політичну інформацію та активно обмінюється нею з товаришами; організовує різні громадсько-політичні акції і справи в групі чи навчальному закладіВіднаходить суспільно-політичну інформацію, проте не прагне нею обмінятися з товаришами; бере участь у різних акціях і справах, що організовуються в групі чи навчальному закладіВіднаходить лише «яскраві» і скандальні суспільно-політичні події; неохоче бере участь у громадсько-політичних акціях і справах, що організовуються в групі чи навчальному закладіКурсант індиферентний до суспільно-політичних подій; негативно відноситься до громадсько-політичних акцій і справ, що організовуються в групі чи навчальному закладіГромадянська відповідальністьВідповідально відноситься до своїх слів; прагне дотримуватися слова у вчинках; під час обговорення політичних подій зорієнтований на принцип громадянської і соціальної відповідальності; толерантнийВідповідально відноситься до своїх слів; дотримується даного слова у своїх вчинках; не завжди керується принципом громадянської і соціальної відповідальності; не завжди толерантнийНе завжди відповідально відноситься до своїх слів; дотримується даного слова і виявляє громадянську і соціальну відповідальність ситуативноБезвідповідально відноситься до своїх слів і вчинків; допускає вислови асоціального і ксенофобського чи екстремістського плану

Операційно-діяльніснийУчасть у громадсько-політичній діяльностіОхоче бере участь у громадсько-політичних акціях і справах; виконує роль організатораОхоче бере участь у громадсько-політичних справах, будучи за цих умов у ролі організатораЕпізодично бере участь у громадсько-політичних справах та акціях «за компанію»Ухиляється від участі в громадсько-політичному житті групи, навчального закладу; негативно відноситься до громадсько-політичних справ та акцій, що проводяться в групі чи навчальному закладіСформованість аналітичних уміньПрагне і вміє виявляти причино-наслідкові зв’язки суспільно-політичних подій, їх можливі наслідкиПрагне, проте недостатньо вміє виявляти причино-наслід-кові зв’язки сус-пільно-політичних подій та їх можливі наслідкиПрагне, проте не вміє виявляти причино-наслідкові зв’язки суспільно-політичних подій та їх можливі наслідкиНе прагне і не вміє виявляти причино-наслідкові зв’язки громадсько-політичних подій

Продовження табл. 2.1

Операційно-діяльнісний

Рефлексія власної громадсько-політичної діяльності

Аналізує власну громадсько-політичну діяльність; обґрунтовано й критично ставиться до її результатів

Аналізує власну громадсько-політичну діяльність, проте недостатньо об’єктивний і критичний при оцінці її результатів

Аналізує власну громадсько-політичну діяльність, проте необ’єктивний і некритичний при оцінці її результатів

Не аналізує власної громадсько-політичної діяльності

Для операційно-діяльнісного компонента нами було виокремлено такі ознаки, що дають змогу обґрунтовано перевірити рівень сформованості кожного показника і компонента в цілому: участь у громадсько-політичній діяльності, що віддзеркалює систематичність і добровільність участі в громадсько-політичних акціях і справах, здатність і бажання бути організатор політичних заходів; сформованість аналітичних умінь – тобто потреба й уміння курсантів аналізувати громадсько-політичні події і явища, здатність виявляти причино-наслідкові зв’язки і можливі наслідки цих подій; рефлексія власної громадсько-політичної діяльності свідчить про ступінь сформованості потреби й уміння об’єктивно аналізувати власну громадсько-політичну діяльність, а також обґрунтовано, об’єктивно і критично ставитися до результатів власної політичної діяльності.

Основні порівневі ознаки сформованості політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації нами було виокремлено в результаті аналізу психолого-педагогічної літератури з проблем морального виховання, виховання громадянськості, патріотизму й інтернаціоналізму, різних аспектів виховання культури – економічної, правової, психологічної, інтеркультурного спілкування, а також аналізу й узагальнення результатів вивчення реального стану педагогічної практики. Отже, нами було схарактеризовано основні ознаки рівнів сформованості політичної культури курсантів.

Високий рівень сформованості політичної культури свідчить по те, що курсант регулярно ознайомлюється із суспільно-політичними новинами, використовуючи різні джерела інформації, активно обмінюється ними з товаришами; володіє й оперує політичними термінами; розуміє сутність внутрішньо- і зовнішньополітичних подій, розуміє їх сутність, уміє виявляти причинно-наслідкові зв’язки; має власну позицію й наводить аргументи на її захист; орієнтується на загальнолюдські й громадянські цінності; наслідує їх у діяльності та спілкуванні, закликаючи до цього й інших; охоче бере участь у громадсько-політичних акціях і справах, виконує роль їх організатора; зорієнтований на принцип громадянської і соціальної відповідальності; толерантний; аналізує власну громадсько-політичну діяльність, обґрунтовано й критично ставиться до її результатів.

Достатній рівень – курсант регулярно ознайомлюється із суспільно-політичними новинами, джерелом яких є переважно Інтернет і телебачення, проте не прагне ними обмінятися з товаришами; володіє основними політичними термінами, використовує їх у мовленні, проте не пояснює їх сутності товаришам по навчанню; знає про основні внутрішньо- і зовнішньополітичні події, розуміє їхню сутність; прагне, проте недостатньо вміє виявляти причинно-наслідкові зв’язки; має власну позицію, яку в окремих випадках намагається захистити; має уявлення про загальнолюдські і громадянські цінності, наслідує їх у діяльності й спілкуванні; бере участь у різних акціях і справах, що організовуються у групі чи навчальному закладі; не завжди керується принципом громадянської і соціальної відповідальності; не завжди толерантний; аналізує власну громадсько-політичну діяльність, проте недостатньо об’єктивний і критичний при оцінці її результатів.

Середній рівень – курсант інколи ознайомлюється із суспільно-політичними новинами, недостатньо володіє основними політичними термінами, не завжди точно оперує ними; знання про внутрішньо- і зовнішньополітичні події обмежені, недостатньо розуміє їх сутність; прагне, проте не вміє виявляти причинно-наслідкові зв’язки; має недостатнє уявлення про загальнолюдські й громадянські цінності, не завжди наслідує їх у діяльності й спілкуванні; епізодично бере участь у громадсько-політичних акціях і справах, що організовуються у групі чи навчальному закладі; громадянську і соціальну відповідальність виявляє ситуативно; аналізує власну громадсько-політичну діяльність, проте не об’єктивний і не критичний при оцінці її результатів.

Низький рівень – курсант не цікавиться суспільно-політичними новинами; не володіє основними політичними термінами; знання про внутрішньо- і зовнішньополітичні події відсутні; не має уявлення про загальнолюдські й громадянські цінності. Курсант індиферентний до суспільно-політичних подій; ухиляється від участі у громадсько-політичному житті групи, навчального закладу; допускає вислови асоціального, ксенофобського чи екстремістського плану; не аналізує власної громадсько-політичної діяльності.

Як свідчать проведені нами опитування, більшість курсантів через свою аполітичність досить поверхово уявляє систему державного устрою в Україні, вони не цікавляться політикою і не беруть участі у виборах. За результатами наших та інших досліджень більше половини курсантів мають низький рівень політичної освіти. Безумовно, це є свідченням того, що політична освіта залишається поки що слабкою ланкою в системі вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації.

Для здійснення аналізу ступеня актуалізації політичного ціннісного рівня у структурі свідомості сучасної молоді було використано методику дослідження структури ціннісних орієнтацій особистості (СЦОО) В. Дмитрієва, створену на основі традиційних вербальних методів діагностики ціннісних уподобань: методики вибору цінностей С. Рубінштейна, методики Рокича-Ядова, методики Д. Леонтьєва. Проте, на відміну від названих методик, методика СЦОО має проективно-малюнкову основу і власну концептуально обґрунтовану структуру. Увага акцентується на системно-динамічних аспектах актуалізації індивідуальних цінностей (від рівня емоційних оцінок через їх когнітивне визначення до конкретно-дійової верифікації). На першому етапі (емоційного вибору) піддослідні актуалізують своє інтуїтивне відношення до політики та її проявів як до інституту, який певним чином впливає на їхні основні потреби на рівні прийняття чи неприйняття. На когнітивному рівні політика стає фактом осмислення, роздумів, рефлексії як об’єкт суспільного життя і чинник можливих змін як в особистому життєвому просторі, так і в соціумі взагалі. Дієвий рівень засвідчує ступінь реалізації власних політичних прагнень і намагань особистості.

За змістом методика складається з семи класів ціннісних орієнтацій: 1) вузькопрактичного, життєво-побутового; 2) соціального; 3) політичного (ідеологічного); 4) пізнавального; 5) етичного; 6) естетичного; 7) релігійного. Це дозволяє, відповідно до предмета дослідження, проаналізувати ступінь актуалізації та репрезентації політичного ціннісного рівня в структурі свідомості сучасної молоді. Для аналізу ідейно-політичних настанов особистості в структурі її політичної свідомості застосовувалася методика суб’єктивного шкалювання «Ідейно-політичні настанови особистості», в основу якої покладено метод суб’єктивного шкалювання і оцінювання, психосемантичні принципи дослідження. Вона дозволила проаналізувати характер взаємозв’язку між трьома рівнями прояву ідейно-політичних настанов особистості (імпліцитним, раціональним і дієвим), ступінь узгодженості та впорядкованості ідейних уявлень молоді. Аналіз політологічних і політико-психологічних праць дав можливість виокремити шість провідних політичних ідеологій: лібералізм, консерватизм, соціалізм, націоналізм, анархізм, екологізм. У кожній з них було визначено п’ять базових політичних цінностей, які найсуттєвіше відбивають зміст ідеологічної течії. І кожній підбиралося протилежне поняття. Відтак утворилися конструкти для актуалізації імпліцитних, неусвідомлюваних ідейно-політичних настанов індивідуальної свідомості. На наступному етапі (раціонального вибору) реципієнтам пропонувалося визначити власну політичну позицію, оцінивши близькість кожної із запропонованих ідеологій їх політичним уподобанням. На третьому етапі, який умовно можна назвати дієвим, передбачалось оцінювання програмових настанов сучасних політичних ідеологій за наближенням до політичних цілей реципієнта. Запропонована методика дозволяє виявити не лише простий розподіл свідомих ідеологічних симпатій особистості, а, що важливо, з’ясувати зміст і характер зв’язків між свідомими ідеологічними поставами респондентів, їхніми неусвідомлюваними настановами в ідеологічній сфері та потенціальними дієвими орієнтирами, ступінь їх узгодженості, широту і цілісність.

Особливості політичної поведінки особистості проаналізовано за допомогою методики суб’єктивного оцінювання «Чинники політичної самоактуалізації особистості». Основними складниками дослідження політичної поведінки особистості є аналіз ідеографічних (переважно соціальних і соціально-психологічних) чинників становлення політичної поведінки, визначення її мотивів і конкретних форм актуалізації на емоційному, когнітивному і дієвому рівнях репрезентації. Тому методика дозволяє проаналізувати характер політичної активності або іммобільності особистості, починаючи з дитячих років і до сьогодні, вплив домінуючих факторів на становлення політичних переконань, форми прояву політичної активності на когнітивному (у вигляді інтересу до політичних подій) та дієвому (безпосередній участі в політичному житті суспільства) рівні.

Для визначення початкового рівня сформованості когнітивного і ціннісно-мотиваційного компонентів політичної культури курсантів використовувалися також тести, розроблені на кафедрі гуманітарних і соціально-економічних дисциплін Херсонського морехідного училища рибної промисловості Керченського державного морського технологічного університету, і такі методики: анкета, діагностичний опитувальник (додатки А, Б).

Для визначення початкового рівня сформованості операційно-діяльнісного компонента було організовано педагогічне спостереження, що здійснювалося під час відвідування занять, бесіди з викладачами, вихователями. У дослідженні безпосередньо брало участь 232 курсанти, відповідно – в експериментальних групах – 118 осіб, у контрольних – 114 курсанти. У ході проведення бесід і анкетних опитувань (Додаток А) ми виявили низький рівень інформованості про політичне життя в країні мають 49,4% опитаних курсантів. Також ми відзначили, що 33% курсантів уважають, що заняття циклу гуманітарних і соціально-економічних дисциплін і насамперед історії України, соціології та основ філософських знань, мають носити прикладний характер, тобто торкатися подій, що відбуваються в країні; 47,0% курсантів слабо уявляють роль морського торгового флоту в сучасному суспільстві.

На констатувальному етапі нами також було встановлено протиріччя між актуалізацією політичних ціннісних орієнтації різних рівнях сприйняття (Таблиці 2.2; 2.3; 2.4).

Таблиця 2.2

Порівняльний аналіз результатів сформованості ціннісно-мотиваційного компонента політичної культури курсантів експериментальних і контрольних груп (констатувальний етап)

ГрупиНавчальний закладКількість курсантів у групіР і в н іНизькийСереднійДостатнійВисокийКіль

Кість%Кіль

кість%Кіль

кість%Експериментальні групиККМРТ,

1-й курс291448,31034,5310,326,9ОМУ,

1-й курс301550,01033,3310,026,7СМК,

1-й курс291655,21034,513,426,9ХМУРП,

1-й курс301446,71136,626,7310,0 Середній показник 50,1 34,7 7,6 7,6Контрольні групиККМРТ,

2-й курс291448,31241,426,913,4ОМУ,

2-й курс281553,61035,727,113,6СМК,

2-й курс281553,51139,313,613,6ХМУРП,

2-й курс291551,81137,926,913,4 Середній показник 51,8 38,6 6,1 3,5

Таблиця 2.3

Порівняльний аналіз результатів сформованості когнітивного компонента політичної культури курсантів експериментальних і контрольних груп (констатувальний етап)

ГрупиНавчальний закладКількість курсантів у групіР і в н іНизькийСереднійДостатнійВисокийКіль

кість%Кіль

кість%3.6.Експериментальні групиККМРТ,

1-й курс291344,81344,826,913,5ОМУ,

1-й курс301550,01136,626,726,7СМК,

1-й курс291448,31137,926,926,9ХМУРП,

1-й курс301550,01240,026,713,3 Середній показник 48,3 39,8 6,8 5,1Контрольні групиККМРТ,

2-й курс291551,81137,826,913,5ОМУ,

2-й курс281450,01242,813,613,6СМК,

2-й курс281553,61035,727,113,6ХМУРП,

2-й курс291241,41241,4310,326,9 Середній показник 49,2 39,4 7,0 4,4

Тому основними видами політичної залучення курсантів вищих морських навчальних закладів було виявлено когнітивно-електоральне і дієво-практичне залучення, а політичною мотивацією – ціннісно-орієнтовану і інструментальну політичну мотивацію.

Окрім того, нами було визначено характер впливу особових параметрів (особливостей мотиваційно-споживчої сфери, когнітивного стилю, стилю міжособової взаємодії, ціннісно-смислових орієнтації) на формування і особливості прояву ідейно-політичних настанов, політичних ціннісних орієнтації і політичної поведінки курсантів.

Таблиця 2.4

Порівняльний аналіз результатів сформованості операційно-діяльнісного компонента політичної культури курсантів експериментальних і контрольних груп (констатувальний етап)

ГрупиНавчальний закладКількість курсантів у групіР і в н іНизькийСереднійДостатнійВисокийКіль

кість%Кіль

кість%Експериментальні групиККМРТ,

1-й курс291655,21034,526,913,4ОМУ,

1-й курс301550,01343,413,313,3СМК,

1-й курс291551,71241,513,413,4ХМУРП,

1-й курс301446,61240,026,726,7 Середній

Показник

50,8 39,9 5,1 4,2Контрольні групиККМРТ,

2-й курс291655,21034,426,913,5ОМУ,

2-й курс281450,01139,327,113,6СМК,

2-й курс281346,41242,913,627,1ХМУРП,

2-й курс291551,81137,926,913,4 Середній показник

50,9 38,6 6,1 4,4

За результатами констатувального експерименту нами встановлено два основних типи інтересу до політичного життя України серед курсантів сучасних вищих морських навчальних закладів: епізодично-ситуаційне зацікавлення політикою, що властиве переважній більшості курсантів, та постійно діючий інтерес, що виявляється лише в незначної частини курсантів, які постійно цікавляться політикою і беруть активну участь у політичному житті країни.

Нами досліджено, що рівень політичних знань курсантів є невисоким, вони володіють поверховими знаннями про політику. Частина курсантів не знає про існування та діяльність більшості молодіжних організацій та політичних партій. Водночас позитивним є те, що кількість таких курсантів хоча й повільно, але все ж таки зменшується. Нами було з’ясовано, що в переважної більшості курсантів спостерігається система неусталених орієнтацій щодо політичної системи загалом і її окремих політичних інститутів (зокрема внутрішньої та зовнішньої політики Української держави).

Нами доведено, що політичні орієнтації та оцінки більшості курсантів будуються на емоційній основі, а не раціонально, усвідомлено і характеризуються мінливістю та нестійкістю. Також доведено, що вибір, оцінку політичних партій курсанти здійснюють зазвичай наосліп (за назвою, орієнтуючись на думки преси, поради ровесників, рекомендації викладачів тощо), остаточно не усвідомлюючи політичну та ідеологічну орієнтацію політичних партій і блоків. Зауважимо, що майже третина курсантів не має чітко вираженої політичної орієнтації і така ж приблизно кількість курсантів по суті не орієнтується в цьому питанні, іншими словами, двоє з трьох курсантів вищих морських навчальних закладів перебуває поза політикою.

У цьому зв’язку особливої актуальності набуває проблема довіри молоді, зокрема й курсантів, до владних структур, суспільних та державних інститутів. Під час опитування курсантів вищих морських навчальних закладів Києва та півдня України нами було зафіксовано високий ступінь їхньої недовіри до діяльності політичних партій, органів влади, що має тенденцію до зростання, особливо під час чергових виборів, персоніфікованість оцінки діяльності партій і влади і виступає тривожним симптомом, оскільки недовіру можна розглядати як приховану форму протесту. Найбільшою небезпекою для України курсанти визнають безсилля політичної влади. Дотичною до цієї проблеми є проблема, пов’язана з існуванням певних розбіжностей в думках курсантів щодо деяких проблем політичного, духовного, економічного розвитку нашої держави з погляду регіональної належності, місця проживання (село, містечко, місто, велике місто).

Нами було встановлено, що в курсантів – вихідців із сільської місцевості політична культура характеризується більшим консерватизмом та поміркованістю (або побоюванням) оцінок щодо державних інституцій. Курсанти-мешканці міст (Києва, Одеси, Севастополя, Херсона) демонструють більш нігілістичне ставлення до держави, пов’язуючи переважно таку поведінку відсутністю підтримки з боку останньої. Наслідком такої їхньої позиції є низький рейтинг впливу держави на студентську молодь – тільки незначна частина опитаних курсантів відносить її (державу) до впливових соціальних інститутів.

За таких умов зазначимо на дещо відмінну ментальність курсантів різних регіонів України. Формування політичної активності курсантів вищих морських навчальних закладів пов’язується з їхнім ставленням до життєвих цінностей, пошуків ідеалів. Так, головними пріоритетами курсантів Києва та півдня України є: здоров’я, упевненість у собі, цікава робота та матеріальна забезпеченість, добра сім’я, отримання вищої освіти, професійне зростання тощо. Лише після цих позицій курсанти розташовують політичну діяльність, свободу совісті й думок, відродження й розвиток національної культури, громадське визнання тощо. Нами встановлено, що індивідуалізація стилю життя сприяє розвитку таких якостей, як егоїзм, апатія серед курсантів, проте одночасно з цим індивідуалізація стимулює їх до виявлення ініціативи для боротьби за виживання в нових економічних умовах, зокрема під час світової фінансово-економічної кризи.

Серед форм політичної участі поширеними серед курсантів виявилися: обговорення політичної ситуації з друзями, участь у передвиборчій кампанії, у демонстраціях, мітингах (зазвичай за відповідну плату). Водночас слід зазначити, що останні дві форми політичної участі хоча і є досить поширеними серед курсантів, однак вони мають невисокий рейтинг. Отже, нинішні курсанти вищих морських навчальних закладів віддають перевагу пасивним формам політичної участі та схильні до законних, дозволених державою форм протесту. Сучасних курсантів не можна охарактеризувати як авангардну суспільно-політичну групу, адже серед опитаних нами було зафіксовано лиш незначний відсоток тих, хто належить до політичних або молодіжних організацій. Крім того, спостерігається активна тенденція до зменшення означеної кількості курсантів.

На нашу думку, означені труднощі викликані протиріччями:

– між процесом професійної підготовки, навчанням і вихованням свідомого громадянина, який володіє, окрім професійних якостей, політичною компетентністю і завданнями, визначеними в основоположних документах;

– між педагогічними можливостями гуманітарних і соціальних дисциплін у розвитку політичної свідомості курсантів і низьким рівнем розробленості педагогічних засобів, що використовуються при вивченні цих дисциплін.

Результати констатувального експерименту засвідчили, що задля розв’язання визначених проблем потрібно:

– узгоджувати зміст гуманітарних і соціально-економічних навчальних дисциплін щодо формування в курсантів системи загальнолюдських, духовних, культурно-історичних, національних цінностей як «надбудови» і пріоритетів політичного виховання;

– використовувати психологічні механізми переводу політичних дій вихованців в усвідомлені;

– ураховувати інтереси та прагнення молоді як соціальної групи, поширювати її участь у діяльності студентських організацій;

– здійснювати інформування молодих громадян про їхні права та обов’язки.

Тому роль вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації у формування політичної культури курсантів, за нашим переконанням, має полягати в оновленні концептуальних підходів до політичного виховання майбутніх офіцерів морського торгового флоту на основі концепції сталого прогнозованого розвитку українського суспільства; створенні необхідних умов для формування та розвитку політичної культури цієї категорії студентської молоді, залучення її до всіх форм політичного життя; формуванні громадянської особистості майбутнього офіцера морського торгового флоту, зростанні його національної свідомості й самосвідомості і на цій основі – поваги і терпимості до інших націй і народів світу; створенні умов для політичної соціалізації особистості фахівця морського торгового флоту в системі навчальної та позааудиторної виховної роботи;залученні курсантів вищих морських навчальних закладів до активної участі у формуванні органів народовладдя і розв’язання всіх державних та суспільних проблем.

За результатами констатувального етапу здійсненого дослідження нами встановлено та схарактеризовано такі тенденції цього процесу: поширення політичного нігілізму, аполітизму, абсентеїзму; фрагментарність, еклектичний характер входження в політику; поліцентризм політичних орієнтацій цієї категорії студентської молоді; підвищення впливу ЗМІ на політичні вподобання курсантів; інституціалізація й політизація молодіжного руху у вищих морських навчальних закладах І-П рівнів акредитації; перехід від колективістських, суспільних форм соціального життя до індивідуальних, від авторитарності до демократизації, від конфронтаційності до компромісу, від міфологем до раціоналізму; з підвищенням освітнього рівня курсантів вищих морських навчальних закладів зростає його політична інформованість, компетентність, а відтак – і цінність для нього політики.

На нашу думку, однією з причин такого стану є відсутність теоретичної моделі формування політичної культури курсантів, що відповідала б сучасним вимогам, та її науково-методичного забезпечення. Водночас, актуальними в контексті проблеми нашого дослідження є обґрунтовані Г. Гараєвою [38], С.Грицаєм [49–53], С.Золотухіною [76] думки про те, що новий підхід до формування політичної культури молоді вимагає більш значущих конструктивних і системних перетворень не лише в теорії політичної освіти, але й у змісті, формах і методах її здійснення. Це зумовлює пошук нетрадиційний педагогічних технологій, скерованих на оптимізацію процесу формування політичної культури особистості курсанта. З урахуванням наукових позицій здійснених раніше досліджень [35, 37, 38] та за результатами констатувального етапу експерименту ми дійшли висновку, що серед функцій вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації мають обов’язково бути: виховання в курсантів вищих морських навчальних закладів національної свідомості, вироблення в них активної життєвої позиції; розвиток інтересу до політики, політичних знань та політичної літератури; формування потреби в самоосвіті (оволодівати політичними знаннями, уміннями, поширювати свій політичний світогляд); озброєння майбутнього офіцера морського торгового флоту системою політичних знань і формування на цій основі політичних переконань і настанов особистості; формування вмінь аналізувати й оцінювати суспільно-політичні події, що відбуваються як в Україні, так і в світі; сприяння засвоєнню політичних норм, цінностей, традицій своєї та інших країн світу; виховання потреби брати участь у суспільно-політичній діяльності на засадах демократизму, вагомості, терпимості до інакомислення, традицій і мов інших народів, поваги до законно створених державних інститутів;формування готовності як офіцером морського торгового флоту до здійснення громадянсько-політичного виховання особового складу підвідомчих суден та ін.

Отже, констатувальний етап експерименту дав змогу з’ясувати стан розробленості проблеми формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації та визначити напрями формувального етапу дослідження.

Висновки до другого розділу

У розділі здійснено аналіз змісту і структури формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації та представлено результати констатувального етапу дослідження.

З’ясовано, що політична культура є невід’ємним складником загальної культури людини і охоплює всі сфери політичного життя. Визначено компоненти політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації – когнітивний, ціннісно-мотиваційний, операційно-діяльнісний, – які характеризуються такими складниками: політичні знання та політична компетентність, політичні цінності, політична свідомість, політична орієнтація та практична політична діяльність. Усі три компоненти політичної культури перебувають у нерозривній єдності та взаємодії.

Визначено критерії та показники сформованості політичної культури курсантів: когнітивний (знання в галузі політики, розуміння суспільно-політичних явищ, володіння суспільно-політичними поняттями; інтерес до політичної освіти, обізнаність із проблемами політичного життя у країні); емоційно-рефлексивний (орієнтація на загальнолюдські й громадянські цінності, ставлення до громадсько-політичного життя, громадянська відповідальність; емоційна та інтелектуальна мобільність, ціннісні політичні орієнтації), поведінковий (участь у громадсько-політичній діяльності, сформованість аналітичних умінь, рефлексія власної громадсько-політичної діяльності; правова поведінка, громадсько-політична активність курсанта). Схарактеризовано рівні сформованості політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації: високий, достатній, середній та низький.

Виявлено, що високий рівень сформованості політичної культури мають 5,7 % студентів експериментальної групи та 4,1 % – контрольної; достатній рівень – 6,5 % респондентів експериментальної групи та 6,4 % контрольної; середньому рівню відповідає сформованість політичної культури у 38,1 % курсантів експериментальної та 38,9 % контрольної групи; низькому – відповідно, 49,7 % і 50,6 %.

На основі аналізу результатів констатувального етапу дослідження визначено рівень сформованості політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, сильні і слабкі сторони її прояву, «зони найближчого розвитку» групи в цілому, окремих груп курсантів і кожного з них зокрема.

На констатувальному етапі також встановлено, що в курсантів – вихідців із сільської місцевості – політична культура характеризується більшим консерватизмом та поміркованістю (або побоюванням) оцінок щодо державних інституцій. Курсанти-мешканці міст (Києва, Одеси, Севастополя, Херсона) демонструють більш нігілістичне ставлення до держави, пояснюючи таку поведінку, зокрема, відсутністю підтримки з боку останньої.

З’ясовано, що рівень сформованості політичної активності курсантів вищих морських навчальних закладів пов’язується з їхнім ставленням до життєвих цінностей, пошуків ідеалів. Так, головними пріоритетами курсантів Києва та півдня України є: здоров’я, упевненість у собі, цікава робота та матеріальна забезпеченість, добра сім’я, отримання вищої освіти, професійне зростання тощо. Лише після цих позицій курсанти розташовують політичну діяльність, свободу совісті й думок, відродження й розвиток національної культури, громадське визнання тощо.

За результатами констатувального етапу дослідження нами схарактеризовано такі негативні тенденції процесу формування політичної культури: поширення політичного нігілізму, аполітизму, абсентеїзму; фрагментарність, еклектичний характер входження в політику; поліцентризм політичних орієнтацій цієї категорії студентської молоді; підвищення впливу ЗМІ на політичні вподобання курсантів; інституціалізація й політизація молодіжного руху; перехід від колективістських, суспільних форм соціального життя до індивідуальних, від авторитарності до демократизації, від конфронтації до компромісу, від міфологем до раціоналізму; з підвищенням освітнього рівня курсантів вищих морських навчальних закладів зростає їхня політична поінформованість, компетентність, а відтак – і цінність для нього політичної культури.

Основні положення розділу викладено в таких публікаціях автора: [101, 103, 104, 105, 106, 110, 115, 121].

РОЗДІЛ 3

ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ КУРСАНТІВ ВИЩИХ МОРСЬКИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
І–ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

3.1. Структурно-функціональна модель формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів

Теоретичною основою нашого дослідження є концепції та ідеї особистісно орієнтованого, діяльнісного і системного підходу до організації педагогічних процесів (Ю. Бабанський [7-8], В. Беспалько [16], Н. Волкова [34], С. Гессен [41], С. Гончаренко [45], І. Кобиляцький [95], В. Кремень [68, 136, 194], Н. Побірченко [83, 182] та ін.); фундаментальні положення вітчизняної психологічної (І. Бех [18-19], Л. Виготський [31], Л. Лурія [31], С. Рубінштейн [213] та ін.) і педагогічної науки ( Л. Аза [2], В. Андреєв [5], І. Бех [17], Л. Бєлова [20], О. Коберник [94], В. Лозова [130, 142], В. Мірошніченко [151, 152], Л. Москальова [159], Н. Побірченко [182], Г. Пустовіт [208-210], В. Сухомлинський [235], Г. Троцко [130, 142]) щодо розвитку особистості та її виховання, насамперед громадянського, ролі політичних цінностей у духовному становленні людини, впливу освітньо-виховного середовища на розвиток політичної свідомості та активності студентської молоді.

Окрім того, залишаються нерозробленими достатньої мірою теоретичні основи формування політичної культури студентської молоді, у навчально-виховній практиці відсутня струнка система формування основних компонентів політичної культури курсантів. Потребують додаткового розгляду питання щодо особливостей та педагогічних умов ефективності процесу формування політичної культури курсантів.

Проблеми моделювання навчально-виховного процесу були предметом наукових пошуків,зокрема Ю.Бабанського [7], В.Беспалько [16], А.Горстко [48], І.Кобиляцького [95], Н.Коляди [83], Н.Побірченко [32], В.Штофа [261] та ін. Проте їхні дослідження певною мірою віддалені від створення моделі процесу формування політичної культури студентської молоді, зокрема курсантів вищих морських навчальних закладів України. Новітні умови політичного буття України потребують і нового моделювання процесу формування політичної культури сучасних українських студентів.

Моделювання – це один із теоретичних методів наукового дослідження, що визначається як відтворення характеристик певного об’єкта на іншому об’єкті що спеціально створено для його вивчення. Вивчаючи проблему формуванню політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів України, нами було визначено завдання розробити модель цього процесу саме тому ми й звернулися до методу моделювання. Як зазначає І. Горстко, модель потрібна для того, щоб зрозуміти, як влаштовано конкретний об’єкт, яка його структура, основні властивості, закони розвитку і взаємодії з навколишнім світом; навчитися керувати об’єктом або процесом і визначити найкращі способи управління за заданих умов, цілей і критеріїв; прогнозувати прямі й непрямі наслідки реалізації заданих способів і форм впливу на об’єкт [48, c. 12].

У нашому дослідженні можливість моделювання виникла у зв’язку з потребою вивчення процесу формування політичної культури курсантів морських навчальних закладів України; виокремлення суттєвих елементів і аспектів цього процесу; отримання нової інформації, знань про його можливості. Метод моделювання нами застосовувався на теоретичному рівні для того, щоб у майбутньому сформувати в курсантів вищих морських навчальних закладів політичну культуру на основі побудованої нами педагогічної моделі.

Співвідносячи політичний потенціал особистості курсанта («політична свідомість») з формами реалізації його політичної активності («політична діяльність») у системі суспільних відносин, ми здійснили розробку структурно-функціональної моделі формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів і виявили необхідні для цього педагогічні засоби (Рис. 3.1).

Розроблена нами структурно-функціональна модель розкриває процес формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів і є складною, динамічною системою. У сучасній теоретичній педагогіці є багато класифікацій, за якими можна виокремити й аналізувати системи в освітньому процесі. Найбільш відомі моделі систем процесу освіти, побудовані за такими критеріями: «…цілей і завдань, змісту навчально-виховного процесу, прийнятних методів, форм навчально-виховної діяльності, станів, стадій, розвитку процесу тощо» [134, с. 49]. Розглядаючи процес політичної освіти курсантів морських навчальних закладів як складну багаторівневу педагогічну систему, як складник загальноосвітнього процесу, ми виокремили в ньому такі основні компоненти:мета – зміст – технологія – організаційні заходи – результат. Структурно-функціональну модель процесу формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації розроблено відповідно до сучасних дидактичних умов (єдність засобів, результату, характер процесу, орієнтація на рівні розвивальної якості).

У контексті нашого дослідження актуальним було визначення структури моделі, заснованої на виокремленні основних етапів процесу формування політичної культури, зв’язку й залежності між ними, що забезпечують ефективність його перебігу – мотиваційно-настановчого та формувального. Виділення етапів дало нам змогу виокремити основні системні блоки моделі, кожен з яких вирізняється змістом і структурною специфікою, відносною автономністю та функціональною інтегративно-цільовий, змістовий, функціональний, організаційний, оцінювальний.

Блок цільовий

Мета: формування політичної культури курсантів

Підходи: міждисциплінарний, інформаційно-орієнтаційний, ціннісно-моральний, діяльнісно-аналітичний, культурологічний

Оцінювальний блок: рівні сформованості політичної культури курсантів: високий, достатній, середній, низький

Застосування

засобів

педагогічної комунікації;

інтерактивних форм і методів виховання;

проведення індивідуальних і групових бесід;

самоврядування;

суспільно-політична практика

Процесуальний блок

Вирішення педагогічних завдань у процесі формування політичної культури курсантів

на міждисциплінарній основі

Організаційний блок

Гуманітарна, соціально-економічна підготовка та самопідготовка курсантів

Політичне виховання та політична соціалізація курсантів

Міждисциплінарні зв’язки,

викладання спецкурсу «Політична культура офіцера морського торгового флоту»

Особистість курсанта:

політичні знання, уміння, навички;

компетентність;

свідомість;

активність;

поведінка

Змістовий блок

Орієнтація на загальнолюдські, політичні та соціально значущі цінності

Рис. 3.1. Структурно-функціональна модель формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації

Ураховуючи логіку дослідження, нами виокремлено як перший блок методологічний, що містить у собі певні цілі та конкретні завдання політичної освіти курсантів (Рис. 3.2). Під метою політичної освіти як провідного складника процесу формування політичної культури розуміємо свідомо визначений очікуваний результат, якого ми прагнемо досягти. Обираючи мету, ми враховували як соціальний запит держави й суспільства, так і специфіку політичної освіти й навчальних дисциплін, що вивчаються у вищих морських навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації, інтереси й нахили курсантів.

Соціальне замовлення – формування базової культури майбутнього фахівця

Вимоги державного стандарту до політичної освіти курсантів

Мета: формування політичної культури ккукурсантів

Завдання: формування

політичної свідомості свідомість

політичної поведінки

Когнітивний компонент

Ціннісно-мотиваційний компонент

Операційно-діяльнісний компонент

Формування системи політичних знань, їх використання у політичній практиці, політичній аргументації й дискутуванні

навичок аналізу політичних події,.

Формування політичних поглядів, переконань, ідейних настанов, політичних орієнтацій, мотивів, потреб та інтересів

Формування досвіду громадянської політичної поведінки, позитивної суспільно-політичної активності, умінь та навичок громадянсько-політичної діяльності

Рис. 3.2. Цільовий блок процесу формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів

Як основну мету процесу політичної освіти ми визначили формування політичної культури курсантів морських навчальних закладів.
Для визначенню змісту політичної освіти нами використовувався культурологічний підхід, що дав змогу здійснити класифікацію завдань на основі виділення основних елементів культур які мають бути сформовані в курсантів у процесі навчання й виховання.

Ураховуючи останнє, нами було визначено такі основні завдання: формування культури політичної свідомості (когнітивний і ціннісно-мотиваційний компоненти) і культури політичної поведінки (операційно-діяльнісний компонент). Так, до завдань формування когнітивного компоненту належать:

– формування політичних знань і умінь курсантів ВМНЗ, їхньої політичної компетентності;

– вироблення умінь і навичок захищати й реалізовувати свої права, особисті й групові інтереси;

– виховання толерантного ставлення до іншої думки, політичного компромісу;

– розвиток навичок ведення дискусій, висловлення і відстоювання власної думки, навичок самовираження й аргументації;

– формування раціонально-критичного політичного мислення, заснованого на наукових реальних уявленнях політичної дійсності й критичного осмислення політики.

Основне завдання формування ціннісно-мотиваційного компоненту нами вбачалось у формуванні в курсантів мотивації навчальної й суспільно-політичної діяльності, чітких переконань і політичних орієнтацій на основі виконання таких завдань:

– розвиток потреби в суспільно-політичній діяльності й стимулювання інтересу до політики;

– виховання поважного ставлення до Української держави, Конституції (Основного Закону) України, до прав і свобод як найвищої цінності, громадянського миру і злагоди: добра і справедливості тощо;

– забезпечення умов для вільного вибору й формування громадянської позиції, політичних прав й орієнтацій;

– формування адекватного ставлення й оцінка діяльності влади;

– виховання громадянського обов’язку й відповідальності.

До завдань формування операційно-діяльнісного компоненту нами виділено такі:

– розвиток суспільно-політичної активності курсантів, їхня спрямованість на участь у самоуправлінській і суспільно-політичній діяльності, формування активної громадянської позиції;

– націлювання курсантів на легітимні способи суспільно-політичної діяльності, формування в них моделі громадянської поведінки;

– формування досвіду політичної поведінки, самостійного розв’язання суспільно-політичних проблем як суб’єктів громадянського суспільства.

Відповідно до названих вище завдань ми визначили зміст політичної культури курсантів ВМНЗ, який подано нами у вигляді змістового блоку моделі формування політичної культури курсантів (див. табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Змістовний блок формування політичної культури

курсантів вищих морських навчальних закладів України

Політична культура

Компоненти

Зміст політичної культури

Когнітивний

політичні знань, уміння розуміти й аналізувати політичні інститути й процеси давати їм оцінку

Ціннісно-мотиваційний

Політичні цінності, переконання, орієнтації й настанови, мотивація до діяльності

Політична свідомість

Політична діяльність

(поведінка)

Операційно-діяльнісний

Досвід суспільно-політичної діяльності, досвід громадянської політичної поведінки

Отже, політична культура курсантів вищих морських навчальних закладів розглядається нами як інтеграція всіх її компонентів: когнітивного, ціннісно-мотиваційного й операційно-діяльнісного, кожен з яких має власні цілі, завдання й функції. Зазначені компоненти мають певні взаємозв’язки, при цьому кожний впливає на наступний через визначення власних завдань. Завдання кожного компонента визначають зміст попереднього або наступного.

Зв’язок між ними здійснюється на змістовому рівні, оскільки в основу змісту кожного блоку структурно-функціональної моделі закладено різні аспекти проблеми формування політичної культури курсантів ВМНЗ. Взаємозв’язок між виокремленими нами компонентами проглядається і на функціональному рівні: одні й ті самі функції присутні в різних блоках моделі. Основними особливостями розробленої нами моделі формування політичної культури курсантів ВМНЗ є: по-перше, її спрямованість на досягнення мети, по-друге, інтеграція функцій окремо взятих блоків, що дає змогу реалізував функції всієї моделі (Рис. 3.3).

Політична культура

Орієнтаційна функція дозволяє осмислити політичні явища, власні можливості при реалізації прав і свобод

Адаптаційно-розвивальна функція

допомагає курсантам ВМНЗ пристосуватися до політичногосередовища

Персоніфікаційна функція сприяє усвідомленню і демонстрації власної політичної позиції

Індентифікаційна функція забезпечує курсантам розуміння своєї групової належності ї усвідомлення ними своїх інтересів

Виховна функція формує громадянські якості

Прогностична функція розкриває тенденції розвитку політичних події, сприяє політичному передбаченню

Світогляднафункція

сприяє виробленню певного бачення політичної дійсності

Теоретично-пізнавальна

функція формує систему знань про політику, її роль у суспільстві

Оціночна функція

допомагає орієнтуватися в політичному житті, оцінювати політичні події

Комунікативно- інтеграційна функція сприяє здійсненню взаємодії курсантів та інститутів влади

Інтеграційна функція

сприяє згуртуванню курсантів на засвоєння цінностей, ідей, настанов

Рис. 3.3.Функціональний блок системи формування політичної культури курсантів ВМНЗ

Проте зазначимо, що в одному компоненті визначена функція є провідною, а в іншому вона ж стає другорядною. Результати теоретико-експериментального дослідження засвідчили, що інтеграція функцій окремо взятих компонентів дає змогу реалізувати функцію всієї моделі, інтегруючу функцію кожного компонента.

Отже, організаційний блок політичної освіти курсантів є інтеграцією змісту навчального матеріалу різних предметів, так і інтеграцію форм різних видів діяльності студентів. З огляду на це, систему організації процесу формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів ми розробили, ураховуючи інтеграцію різних за змістом форм як навчальної, так і позааудиторної (зокрема громадсько-політичної) їхньої діяльності (Рис. 3.4).

Матеріали нормативних дисциплін циклу гуманітарної

та соціально-економічної підготовки

Організація процесу формування політичної культури

Освітні технології

Традиційні:

– пояснювально-ілюстративні

– репродуктивні

Нетрадиційні:

– розвивальне навчання;

– проблемне навчання

– модульне навчання

– система навчальних завдань

– активні технології

– колективне взаємне навчання

Форми організації діяльності

Навчальні: лекція (візуалізація, проблема, інформаційна тощо), семінар, колоквіум, дидактичні тести, диспути, дискусії тощо

Громадсько-політична: публічні лекції, доповіді, зустрічі з громадськими (державними ) діячами , “ круглі столи” , дебати, участь у виборах, роботі НГО тощо.

Позанавчальна: науково-дослідна діяльність, робота над рефератом , курсовою, дипломною роботою, участь у конференціях, соцопитування, робота з науково-політичною літературою

Рис. 3.4.Блок організації процесу формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів

Змоделювавши процес формування політичної культури на міждисциплінарному рівні, ми на основі теоретико-експериментальних досліджень дійшли висновку про потребу врахування інтегративних тенденцій не лише під час добудови і вивчення гуманітарних і соціально-економічних дисциплін, але й про необхідність і можливість інтеграції різних видів діяльності курсантів для реалізації поставлених нами завдань.

Інтеграція форм навчальної та позанавчальної діяльності курсантів передбачає таку систему організації політичної освіти студентської молоді цього напряму професійної підготовки, що містила б у собі всі організаційні форми діяльності курсантів, потрібні для досягнення поставлених завдань.

Під час розробки структурно-функціональної моделі формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації нами було проаналізовано різні підходи до організації навчально-виховного та позааудиторного виховного процесів, що є сьогодні в психолого-педагогічній літературі. У контексті нашої проблеми найбільш актуальними є такі підходи: діяльнісний (Я.Пономарьов [199]);ціннісний (Ю.Бабанський [8], Л.Виготський [31]); цивілізаційний (А.Тащенко [236]); особистісно-орієнтований (В.Зінченко [90]); міждисциплінарний ((Б.Гершунський [40], Г. Дворцева [56]); компетентнісний (О.Величко [30], Н.Волкова [34] та ін.). Ураховуючи результати їхнього аналізу, формування політичної культури курсантів розглядається нами з позицій міждисциплінарного підходу під час вивчення нормативних дисциплін циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки. У контексті останнього нами виявлено, що останніми роками в педагогіці виконані окремі дослідження проблеми формування культурних цінностей саме на основі міждисциплінарного підходу означеного вище циклу навчальних дисциплін (Б.Гершунський [40], Г. Дворцева [56]).

Використання міждисциплінарного підходу в нашому дослідженні засноване на потребі інтеграції гуманітарних, соціально-економічних і психолого-педагогічних знань у процесі формування політичної культури курсантів. Зокрема, проблеми міждисциплінарності розглядаються в працях А. Карнаух [88], Г.Пустовіта [209], С.Рубінштейна [213] та ін., на думку яких витоки міждисциплінарної освіти знаходяться всередині навчального процесу, тому встановлення зв’язків між дисциплінами циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки є необхідним чинником для формування стрункої системи політичних знань курсантів. Окрім цього, міждисциплінарна основа формування в курсантів політичної культури зумовлена системною сутністю категорій «культура», «політика», «політична культура», їх багатокомпонентністю, багатоаспектністю цілей формування в курсантів політичної культури, різноманітністю підходів до розробки завдань навчання, виховання і розвитку курсантів як єдиної цілісної державно-громадської підготовки. Інтеграція підсистем, зв’язків, аспектів, граней диктується системоутворювальними принципами та загальними закономірностями розвитку вищої систем загалом і політичної освіти зокрема. Застосовуючи до предмета нашого дослідження міждисциплінарний підхід, нами обґрунтовано формування в молоді наукового теоретичного світогляду, формування соціальної і особистісно значущої мотиваційної сфери, здатності до самоорганізації і самовизначення.

Отже, міждисциплінарний підхід у процесі вивчення нормативних дисциплін циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки дозволяє урахувати наявні у філософії, соціології, політології, педагогіці та психології дослідницькі напрацювання в галузі вищої освіти;комплексно підійти до вивчення функціональних взаємозв’язків підсистем формування в курсантів політичної культури, особливостей політичного виховання засобами навчання дисциплін циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки у вищих навчальних закладах;подолати недоліки однобічності формування в курсантів політичної свідомості, коли дається орієнтація лише на набуття політичних знань за допомогою способів навчальної діяльності, у той час, коли на сучасному етапі розвитку суспільства надзвичайно актуальною уявляється проблема формування політичної компетентності (про що йтиметься далі), яка дає курсантам робити усвідомлений політичний вибір, формувати активну громадянську позицію майбутнього фахівця.

Застосовуючи міждисциплінарний підхід у процесі формування політичної культури курсантів, нами забезпечено міцність політичних знань і вмінь, більш високий рівень сформованості в курсантів політичної свідомості і, отже, досягаємо вищого рівня в оволодінні вміннями оперувати політичними знаннями. Також застосування міждисциплінарного підходу в навчально-виховному процесі у вищих морських навчальних закладах
І–ІІ рівнів акредитації передбачає:

– організацію підготовки курсантів на основі єдності навчання та виховання засобами культури, розвитку громадянських політичних якостей особистості курсанта;

– активне і самостійне засвоєння курсантами основних елементів політичної культури: політичних знань, умінь і ціннісних орієнтацій;

– орієнтацію на розвиток міждисциплінарного синтезу гуманітарних і соціально-економічних знань;

– інтеграцію навчальної і позааудиторної діяльності курсантів.

Ураховуючи зазначене, можемо констатувати, що в сучасній педагогічній науці недостатньо розроблено проблему формування політичної свідомості і політичної діяльності як основних елементів політичної культури майбутніх офіцерів морського торгового флоту, яка визначається цілями й завданнями в галузі політологічної підготовки, що закріплені в Державному освітньому стандарті [57], і кваліфікаційними вимогами, що ставляться Міністерством освіти і науки України до випускників вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації [126].

Останніми десятиліттями все більшого теоретичного і практичного значення в реалізації виховних цілей вищої школи, зокрема формування політичної культури, набуває компетентнісний підхід в освіті та вихованні студентської молоді (О.Величко [30], Н.Волкова [34], С.Грицай [51], І. Зимняя [75], В.Лозова [142], Н.Побірченко [182], Г.Троцко [142]). Аналіз їхніх праць дає змогу зробити висновок, що зміст освіти й виховання, сформований на компетентнісних засадах, передбачає цілісний досвід розв’язання життєвих проблем, виконання ключових (тобто тих, що належать до багатьох соціальних сфер) функцій, соціальних ролей, компетенцій.

За умови компетентнісного підходу актуалізується проблема застосування в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів не інформованості його суб’єктів, а вміння розв’язувати проблеми, що виникають у процесі пізнання і пояснення явищ дійсності, оволодіння сучасною технікою і технологією та врахування взаємовідносин між людьми й дотримання етичних норм, оцінки власних вчинків стає важливим елементом у практичному житті студентів під час виконання соціальних ролей у суспільстві. Важливим складником такого підходу є ефективне формування особистісних оцінок у виборі професії та оцінці своєї готовності до навчання в навчальному закладі з орієнтацією на ринок праці; уміння розв’язувати власні проблеми щодо життєвого самовизначення, вибору стилю і способу життя, способів розв’язання конфліктів [182].

Проте за безсумнівної позитивної оцінки модернізації освіти, й зокрема визначення результату освіти, виникає питання, як сформовані компетенції/компетентності співвідносяться із загальною культурою людини – чи є вони її складниками, чи вони замінюють її, чи вони співіснують з нею. Це питання особливо актуальне для розгляду зв’язку загальної культури і єдиного результату освіти – соціально-професійної компетентності [142].

Отже, можна констатувати, що політичні знання є результатом громадянсько-пізнавальної діяльності студентської молоді, у якій розкривається об’єктивна цінність і сутність політичних явищ і фактів. З огляду на це у вищих морських навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації навчально-виховну роботу з формування політичних знань майбутніх офіцерів морського торгового флоту, за нашим переконанням, не можна зводити лише до їхньої політичної освіти в процесі вивчення окремих предметів та позааудиторній роботі. Така робота має носити характер організованої активної громадсько-політичної пізнавальної діяльності, яка б забезпечувала свідоме засвоєння курсантами вищих морських навчальних закладів громадянсько-політичних знань і переконань щодо потреби дотримуватися їх у житті та майбутній професійній і виховній діяльності. Результатом запровадження в навчально-виховний процес вищої школи такого підходу стане відповідний розвиток особистості, що буде спрямований на формування в молоді, яка навчається, бажання й здатності вчитися, використовувати різні джерела для пошуку інформації, уміння застосовувати нові знання й прагнути творчо підходити до розв’язання проблем [142].

На підставі аналізу наукових праць С.Грицая, Н.Побірченко [51, 182], ми розглядаємо компетентнісний підхід як єдину систему визначення цілей, відбору змісту, організаційного і технічного забезпечення процесу підготовки майбутніх офіцерів морського торгового флоту на основі визначення певних компетенцій, що гарантує високий рівень і результативність майбутньої професійної діяльності курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації. З огляду на сутність компетентнісного підходу суттєвого значення набуває проблема формування ключових або життєво важливих компетентностей, яку досліджували І.Бех [17], В.Лозова [142], Н.Побірченко [182], Г.Троцко [142] та ін. У їхніх наукових працях високо оцінено значення компетентнісного підходу в навчально-виховному процесі, визначено його сутність і тісний зв’язок з особистісно орієнтованим і діяльнісними підходами.

Так, С. Грицаєм схарактеризовано низку компетентностей, які, на нашу думку, можуть свідчити про сформованість політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, а саме:

– аксеологічна, що стосується переконань і усвідомлення загальнолюдських цінностей, принципів свободи, рівності й солідарності, що є основою відносин особи з іншими людьми;

– когнітивна, обсяг світоглядних, психолого-педагогічних, науково-методичних знань для здійснення професійної виховної діяльності, а також здатність для їх здобуття;

– інтелектуальна, що передбачає володіння комплексом інтелектуально-логічних умінь (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація);

– регулятивна, яку становлять здатність жити і співпрацювати з іншими людьми; уміння цілепокладання та планування, мобілізації вольових зусиль; рефлексивні вміння;

– комунікативна – емоційна стійкість; уміння налагоджувати психологічний контакт, вирішувати конфлікти за принципами демократичного права і брати участь у публічних дебатах;

– громадянська, що уособлює розвиток громадянськості як професійно-особистісної риси, яка визначає громадянську й життєву позицію, соціальну зрілість та суспільно-корисну діяльність особистості і готовність до ефективного розв’язання нею завдань громадянської освіти в процесі професійної діяльності;

– правова – знання і усвідомлення свобод, цінностей демократичного суспільства; визнання верховенства права в демократичній державі, знання прав і обов’язків його громадян [49].

Крім компетентностей, визначених С. Грицаєм, ми вважаємо за потрібне додати ще й такі, які характерні саме для офіцерів морського торгового флоту:

– політичну компетентність (від лат. сompeto – досягаю, відповідаю, підходжу; competents, competensis – відповідний, здібний) – володіння ґрунтовними знаннями в будь-якій галузі; компетенцією у відповідній сфері знання, авторитетною думкою [167] – система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних рис офіцера морського торгового флоту, що свідчить про його соціальну зрілість і забезпечує ефективність здійснення ним завдання політичного виховання особового складу судна морського торгового флоту.

– мовну та мовленнєву як здатність знати і володіти не лише рідною, а й двома світовими (або хоча б однією мовою, зазвичай англійською) мовами, що сприятиме налагодженню мовленнєвої комунікації між членами команди судна, переважно – інтернаціональної;

– культурно-історичну як здатність знати особливості культури та історію країн тимчасового перебування офіцерів морського флоту, а також матросів-іноземців, які перебувають на судні, що сприятиме встановленню відносин толерантності і взаємоповаги один до одного.

Проблему формування політичної компетентності було висвітлено в працях В.Бебика [12, 13], О.Внукової [33], М.Головатого [13], С. Грицая [51, 53], М.Іванова [81], В.Ребкала [13], В.Чепурної [258]. Проте предметом їхніх досліджень досі не поставала політична компетентність курсантів вищих морських навчальних закладів – майбутніх офіцерів морського торгового флоту як повноважних представників Української держави за її територіальними межами. Тому нашою метою став аналіз впливу компетентнісного підходу на формування їхньої політичної культури.

На основі аналізу наукових досліджень щодо різних видів професійної компетентності майбутніх фахівців (Н.Волкова [34], В.Лозова [142], Н. Побірченко [182], Г.Троцко [142]) ми дійшли висновку, що політична компетентність офіцера морського флоту – це складна, інтегративна властивість фахівця, що зумовлюється насамперед роллю як повноважних представників Української держави та народу за рубежем та специфікою його професійної діяльності в ролі вихователя особового складу корабля морського торгового флоту.

Змістове наповнення визначених компетентностей офіцерів морського торгового флоту дало нам змогу сформувати систему політичних знань і умінь, що характеризують політичну культуру курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації: загальні знання про владу, політику, її норми і принципи; норми поведінки в суспільстві відповідно до Конституції; визнання чинного законодавства, громадянських прав і обов’язків;норми моралі Українського народу, підтверджені історичною доцільністю і життєвою потребою функціонування, виживання і взаємодії з іншими народами та створення повноцінних умов для передачі досвіду, виховних традицій, духовних і матеріальних надбань суспільства; знання і розуміння сутності основних громадянсько-моральних категорій (альтруїзм, національна гідність, доброчинність, обов’язок, совість, справедливість, толерантність, честь), що визначають громадянську позицію особистості; знання технології формування політичної культури особового складу суден морського торгового флоту та його (особового складу) політичного виховання; знання власних можливостей, розвиток нахилів і задатків, самовиховання таких особистих рис, як відкритість, відповідальність, доброта, самоорганізація, самоосвіта, скромність, толерантність, турботливість, чесність, чуйність, щедрість тощо.

Крім визначених вище, до політичних знань і вмінь, що характеризують політичну культуру майбутніх офіцерів морського торгового флоту, додамо: норми поведінки в світі відповідно до міжнародних правових актів; знання й виконання чинного законодавства країн перебування; шанування моральних норм народів світу; пропагування сучасної української національної ідеї – соборності України та євро інтеграційного і євроатлантичного курсу нашої держави.

Аналіз використання різних методів навчання і виховання дав нам змогу зробити висновок про те, що процес політичної освіти стане більш ефективним, якщо він орієнтований на конкретний результат, а саме на формування політичної культури курсантів. А це вивело нас на технологічний рівень здійснення навчально-виховного процесу, який є альтернативою формальної освіти і значно посилює роль цього компонента, що сприяє активізації його пізнавальної, навчальної і громадянсько-політичної діяльності курсантів вищих морських навчальних закладів
І–ІІ рівнів акредитації.

З урахуванням викладеного вище, нами було розроблено зміст блоку оцінювання стану політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів відносно її структурних компонентів – когнітивного, ціннісно-мотиваційного та операційно-діяльнісного (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Оцінювальний блок – діагностування рівнів сформованості

політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів

Компонент політичної культури курсантів	Критерій оцінювання	Показники
Когнітивний	Когнітивний	знання в галузі політики, розуміння суспільно-політичних явищ, володіння суспільно-політичними поняттями; інтерес до політичної освіти, обізнаність із проблемами політичного життя у країні
Ціннісно-мотиваційний	Емоційно-рефлексивний	орієнтація на загальнолюдські й громадянські цінності, ставлення до громадсько-політичного життя, громадянська відповідальність; емоційна та інтелектуальна мобільність, ціннісні політичні орієнтації
Оперативно-діяльнісний	Поведінковий	участь у громадсько-політичній діяльності, сформованість аналітичних умінь, рефлексія власної громадсько-політичної діяльності; правова поведінка, громадсько-політична активність курсанта

Останнім часом педагогічні умови формування політичної культури студентської молоді досліджували С.Безклетний, Г.Гараєва, Л.Липська, О.Монахов, О.Морозова, В. Мірошніченко, С.Нікуліна, М.Остапенко, С. Трофимов, І.Тютькова, А.Хорошенюк, С.Ципко, В.Чепурна, О. Щитников та ін. [14,38, 140, 155, 151, 166, 174, 241, 242, 252, 255, 258, 263].

Ретроспективний аналіз різних підходів до розгляду поняття «педагогічні умови» (В. Андреєв [5], Ю.Бабанський [7], Н.Яковлєва [268]) дає змогу сформулювати сутність цієї дефініції як взаємопов’язану сукупність заходів у навчально-виховному процесі вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації та соціальному середовищі, що сприяють політичній соціалізації особистості і забезпечують досягнення майбутніми фахівцями більш високого рівня політичної культури.

Як свідчать результати здійсненого дослідження, структурно-функціональна модель формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації функціонує ефективно лише за певного комплексу педагогічних умов, для якого характерні гнучкість і динамічність. Отже, педагогічні умови є змінними залежно від ускладнення цілей формування політичної культури курсантів на кожному новому етапі. Тому під час розроблення комплексу педагогічних умов нами було враховано сутність політичної культури особистості курсанта та структурні компоненти її формування, які визначені В.Корнієнком як когнітивно-операційний, ціннісно-мотиваційний і результативно-діяльнісний [134, с. 77]. Оскільки, на його думку, усі структурні елементи політичної культури знаходяться в тісній єдності взаємодії, під час розробки комплексу педагогічних умов нами передбачалося, що ці умови мають забезпечувати ефективне формування як окремих компонентів, так і всієї структури політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації в цілому.

Ефективність реалізації структурних блоків експериментальної моделі залежить від певних педагогічних умов формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, а саме: трансформація ціннісних орієнтацій курсантів у сфері сучасного політичного життя; дотримання міждисциплінарних зв’язків між нормативними дисциплінами циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки; використання інтерактивних форм і методів стимулювання політичної активності курсантів вищих морських навчальних закладів; удосконалення змісту національно-патріотичного, інтернаціонального, правового виховання курсантів як бази для формування їхньої політичної культури.

3.2. Педагогічні умови формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів I–II рівнів акредитації

Трансформація ціннісних орієнтацій курсантів у сфері сучасного політичного життя сприятиме розвитку потреби в суспільно-політичній діяльності і стимулювання інтересу до політики; виховання поважного ставлення до Української держави, Конституції України, до прав і свобод як найвищої цінності, громадянського миру і злагоди, добра і справедливості тощо; формування адекватного ставлення до влади й оцінки її діяльності.

Визначено алгоритм трансформації ціннісних орієнтацій курсантів у сфері сучасного політичного життя: стимулювання рефлексивних процесів, що забезпечують усвідомлення майбутніми фахівцями особистої значущості володіння політичними знаннями й уміннями, цільову настанову на оволодіння цими вміннями; актуалізація знань, що є основою формування їхньої громадянської позиції; використання інноваційних педагогічних технологій для формування високої мотивації громадсько-політичної діяльності; цілеспрямована робота щодо стимулювання інтересу до політики, заснована на активному включенні учіння до навчальної та громадсько-політичної діяльності.

Як свідчить практика залучення молоді до процесів соціально-політичних змін, що відбуваються в сучасному суспільстві: участь у масових молодіжних «неформальних» рухах, у виборах, пікетуваннях, маніфестаціях, «майданах», у процесі формування політичної культури найбільш актуальною є проблема підвищення мотивації особистості до інших формах політичної діяльності. У цьому контексті Р. Інглхарт [185], А.Юр’єв [189], послідовники А.Маслоу [190],та ін. розробили мотиваційні теорії політичної участі, на основі яких особистість бере участь у громадсько-політичній діяльності для задоволення певних потреб, що за цих умов є спонукальними мотивами їхньої політичної поведінки. Принцип мотивації зумовлює множинність підходів до розуміння її сутності, природи структури, а також до методів її вивчення. Зокрема, у політичній психології [42, 43, 181] мотивація розглядається як складний багаторівневий регулятор життєдіяльності людини – її поведінки, діяльності. Тому аби стимулювати інтерес курсантів до політики і підвищити мотивацію до формування політичної культури, нами було визначено потребу встановлення характеру реальності, з якою вони мають справу, і виокремлення напрямів її адекватної характеристики. Для цього нами встановлено набір критеріїв, що найбільш ефективно впливають на формування мотивації до навчально-пізнавальної і громадсько-політичної діяльності.

Усі мотиви, на думку Л.Липської, можуть бути зведеними до «трьох основних груп:1. Мотиви-спонукання, що свідчать про те,що в курсанта немає зацікавленості в громадській діяльності, що вона не включається в систему його ціннісних орієнтацій; 2. Мотиви, що свідчать про ставлення до громадсько-політичної діяльності як до засобу для досягнення основних для особистості цінностей; 3. Мотиви, які свідчать про те, що громадсько-політична діяльність включається в систему ціннісних орієнтацій курсанта, посідає в них одне з перших місць, виступаючи провідною цінністю, цінністю-метою» [140, с. 77].

Розглядаючи мотиваційну сферу особистості, нами виокремлено в ній інтереси, зокрема до політики, розвиток і стимулювання яких, на нашу думку, може також сприяти ефективному формуванню політичної культури. Водночас, ураховуючи діалектичну взаємодію інтересу й мотивації громадсько-політичної діяльності, нами запропоновано безпосередньо впливати на мотивацію через переконання, роз’яснення й стимуляцію внутрішньої роботи щодо самоусвідомлення, переосмислення себе і політичної дійсності, а також через розвиток інтересу до політики. У цьому зв’язку нами визначено такий алгоритм формування в курсантів мотивації громадсько-політичної діяльності: а) стимулювання рефлексивних процесів, що забезпечують усвідомлення майбутніми фахівцями особистої значущості володіння політичними знаннями й уміннями, цільову настанову на оволодіння цими вміннями; актуалізацію знань, що є основою формування їхньої громадянської позиції; б) використання інноваційних педагогічних технологій для формування високої мотивації громадсько-політичної діяльності; в) цілеспрямована робота щодо стимулювання інтересу до політики, заснована на активному включенні учіння до навчальної та громадсько-політичної діяльності.

Саме з урахуванням зазначеного вище нами було розроблено комплекс показників, що характеризують як ставлення курсантів до політичної освіти, так і до участі в громадсько-політичній діяльності. На нашу думку, найбільш плідним є такий підхід, коли основним критерієм ефективності формування мотивації політичної освіти і поведінки в курсантів слугує «…така відносна і досить вірогідна характеристика, як їхнє просування на більш високий рівень сформованості процесуальних характеристик мотивації політичної освіти і політичної поведінки» [89, с. 11].

Друга педагогічна умова – дотримання міждисциплінарних зв’язків між нормативними дисциплінами циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки – спрямована на формування політичних знань і вмінь курсантів ВМНЗ, їхньої політичної компетентності; вироблення умінь і навичок захищати й реалізовувати свої права, особисті й групові інтереси; виховання толерантного ставлення до іншої думки, політичного компромісу; розвиток навичок ведення дискусій, висловлення і відстоювання власної думки; формування раціонально-критичного політичного мислення, заснованого на наукових реальних уявленнях політичної дійсності та критичного осмислення політики. Реалізація цієї педагогічної умови передбачає: організацію підготовки курсантів на основі єдності навчання та виховання засобами культури, розвитку громадянських політичних якостей особистості курсанта; активне і самостійне засвоєння курсантами основних елементів політичної культури: політичних знань, умінь і ціннісних орієнтацій; орієнтацію на розвиток міждисциплінарного синтезу гуманітарних і соціально-економічних знань; інтеграцію навчальної і позааудиторної діяльності курсантів.

Оскільки у вищих морських навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації в циклі гуманітарної і соціально-економічної підготовки взагалі не передбачено такої навчальної дисципліни, як політологія, нами було розроблено спеціальний інтеграційний курс «Політична культура офіцера морського торгового флоту», де було поглиблено розроблено окремі теми з нормативних дисциплін циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки (Додаток К). Методику його викладання розроблено на основі міждисциплінарного підходу до предметів циклу нормативних дисциплін гуманітарної і соціально-економічної підготовки. Так, відповідно до Навчального плану підготовки молодшого спеціаліста за спеціальністю 5.07010401 «Судноводіння на морських шляхах» передбачено вивчення таких дисциплін: «Історія України», «Українська мова (за професійним спрямуванням)», «Економічна теорія», «Основи філософських знань (філософія, релігієзнавство», «Соціологія», «Культурологія», «Фізичне виховання», «Англійська мова (за професійним спрямуванням)», «Основи правознавства» загальним обсягом 756 годин ( див. навчальний план).

Водночас залишається актуальною проблема підвищення якості викладання, інтенсифікації науково-педагогічної діяльності, розроблення нових лекційних курсів і спецкурсів (з урахуванням воєнної, соціально-політичної ситуації як у світі, так і в середині країни, що постійно змінюється), запровадження в навчальний процес нових інноваційних педагогічних технологій. У зв’язку з цим із запровадженням нових державних освітніх стандартів гостро постала проблема співвіднесеності між вимогами, що пред’являються, і рівнем отриманих політологічних знань в умовах відсутності у вищих морських навчальних закладах курсу політології. Наслідком недоотриманих суспільствознавчих знань є невисокий рівень політичної культури курсантів.

До програми спецкурсу входили теми: «Політична поведінка морського офіцера», «Політичні аспекти взаємодії громадянського суспільства і морського торгового флоту», «Роль і місце політичної інформації в діяльності морських кадрів», – у процесі вивчення яких обговорювалися основні напрямки взаємодії суспільства і морського торгового флоту, а також специфіка нагромадження, передачі й аналізу політичної інформації.

Серед усіх суспільних наук, як засвідчили результати наукового дослідження, особливе значення у формуванні політичної культури курсантів має вивчення політології, відносно молодої порівняно з іншими суспільними дисциплінами науки. Водночас, у вищих морських навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації в циклі гуманітарної і соціально-економічної підготовки взагалі не передбачено такої навчальної дисципліни, як політологія. Окремі політологічні знання курсанти можуть здобувати лише під час вивчення історії України, основ філософських знань, соціології, культурології та основ правознавства.

Зокрема,навчальний план вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації передбачає вивчення такої нормативної дисципліни, як «Соціологія», тема 2.4 якої опосередковано стосується проблем формування політичної культури молоді. У його змісті розглядається сутність процесу соціалізації: етапи (первинна, вторинна), компоненти (освіта, виховання) та фази (соціальна адаптація, інтеріоризація). Крім того, курсанти ознайомлюються з такими поняттями, як соціальний статус особистості, її соціальна роль, соціальна поведінка та чинники її формування. У процесі вивчення цієї дисципліни звертається увага на потреби та інтереси особистості як віддзеркалення суспільних відносин, розглядаються питання реалізації соціальних програм виховання, інтеграції молоді в суспільні структури. У змісті дисципліни «Соціологія» молодь розглядається як специфічна соціально-демографічна спільнота, якій властива молодіжна субкультура. Крім того, особлива увага надається проблемі організації вільного часу молоді в українському суспільстві як одному із шляхів попередження і подолання явищ десоціалізації особистості [231]. Однак вивчення соціології як окремої дисципліни, яка не пов’язана зі змістом інших предметів суспільного спрямування, дещо обмежує уявлення курсантів про політичну культуру особистості. На це нами було привернуто увагу при розробці програми спецкурсу «Політична культура офіцера морського торгового флоту», до якої ввійшли окремі теми з цієї дисципліни.

Неабияку роль у цьому процесі відіграє міждисциплінарний підхід до вивчення навчальних дисциплін циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки, побудована цьому зв’язку спеціального навчального курсу «Політична культура офіцера морського торгового флоту», що передбачає належне формування правової, електоральної та податкової культури, засвоєння основних етапів і уроків історії України, забезпечення культури українського професійного мовлення та культури іншомовного професійного мовлення (насамперед англійської і російської мови), шанування власної національної культури, знання звичаїв, обрядів, суті національної релігії українського та інших народів, які населяють Україну, і водночас вироблення в курсантів якостей толерантного (терпимого) ставлення до чужих мов і культур та віровчень інших народів.

Третя педагогічна умова – використання інтерактивних форм і методів стимулювання політичної та громадської активності курсантів вищих морських навчальних закладів – активізувала розвиток суспільно-політичної активності курсантів, їхню спрямованість на участь у самоуправлінській і суспільно-політичній діяльності, формування активної громадянської позиції; націлювала курсантів на легітимні способи суспільно-політичної діяльності, формування в них моделі громадянської поведінки; формування досвіду політичної поведінки, самостійного розв’язання суспільно-політичних проблем як суб’єктів громадянського суспільства. Визначено форми залучення курсантів вищих морських навчальних закладів до різноманітних видів громадської діяльності: навчально-пізнавальної, культурно-масової, облаштування і поліпшення побуту, самоуправління. Залучення курсантів до самоврядування передбачає: формування умінь самоуправлінської діяльності; успішну політичну соціалізацію особистості в її професійній діяльності; становлення громадянської позиції майбутнього спеціаліста. Реалізація означеної педагогічної умови передбачає роботу активу курсантського підрозділу за такими напрямками: навчальна робота (поширення передового досвіду відмінників навчання, надання допомоги курсантам, які слабко встигають, взаємодія з викладачами); інформаційна робота (своєчасне доведення інформації про життя у країні, за кордоном; добір матеріалів для інформування); спортивна робота (керівництво збірними командами курсу; організація змагань серед навчальних груп); культурно-масова робота (ознайомлення з передовими досягненнями культури, проведення тематичних вечорів, диспутів тощо).

Реалізація цієї педагогічної умови передбачає, що діяльність викладача має бути спрямованою на формування в курсантів суб’єктивної позиції в навчальній діяльності і включення їх у процеси усвідомлення перспектив професійної діяльності. Тоді суб’єктивна позиція курсанта одночасно є результатом, умовою і засобом його професійної підготовки. Забезпечення суб’єктивної позиції курсанта в процесі навчання, за нашими переконаннями, має сприяти формуванню їхньої політичної культури.

На основі аналізу результатів дослідження ми дійшли висновку, що розв’язанню цієї проблеми може сприяти використання системи навчально-політологічних завдань як педагогічної технології (за визначенням В. Беспалько «…педагогічна технологія – це проект певної педагогічної системи, що і реалізується на практиці» [16, с. 161]) політичної освіти курсантів, розробленої на основі міждисциплінарних зв’язків, мається на увазі спецкурс «Політична культура офіцера морського торгового флоту» (Додаток К). Ураховуючи, що будь-яка педагогічна технологія має свої переваги й недоліки і дає найефективніші результати за певних умов, нами було виокремлено особливості педагогічних технологій щодо предмета нашого дослідження: структурування навчального матеріалу з урахуванням міждисциплінарного підходу; відпрацювання глибини й міцності політологічних знань, закріплення умінь і навичок, вироблених у навчальній і пізнавальній діяльності; навчання дій з технологічним інструментарієм; розвиток технологічного (оціночно-критичного, політичного) мислення, уміння самостійно планувати, алгоритмізувати, стандартизувати свою навчальну, самоосвітню діяльність; розмаїття форм, методів і засобів формування в курсантів політичної культури.

Актуальним для досягнення мети нашого дослідження є висновок В. Беспалько, у змісті якого вбачається глибинний сенс розроблення і запровадження педагогічної технології в такому: зведення до мінімуму педагогічних експромтів у практиці викладання й переведення її на шлях попереднього проектування навчально-виховного процесу і наступного його відтворення; залежність проекту навчально-виховного процесу від структури і змісту навчально-пізнавальної діяльності того, кого навчають; виокремлення цілей у педагогічній технології як центральної проблеми [16].

Отже, під педагогічною технологією ми розуміємо послідовну систему дій викладача вищого морського навчального закладу, пов’язану з виконання педагогічних завдань як цілеспрямоване діяння і послідовне втілення на практиці раніше спроектованого педагогічного процесу. Тоді педагогічна технологія – це «…суворе наукове проектування точне відтворення педагогічних дій, що гарантують результат» [32, с. 83].

Оскільки процес формування політичної культури курсантів вибудовується на певній системі принципів, то педагогічна технологія, на нашу думку, може розглядатися як сукупність зовнішніх і внутрішніх дій, спрямованих на послідовну реалізацію цих принципів у їх об’єктивному взаємозв’язку.

Виявлення і формування суб’єктивної позиції курсанта суттєво залежить від взаємодії викладача й курсанта, у процесі якої мають здійснюватися: організація рефлексії, аналізу й самоаналізу діяльності курсанта на заняттях і різних громадських заходах; «…створення ситуації вибору й самовизначення, коли курсанти ухвалюють самостійні рішення, пов’язані з майбутньою професійною та соціально-політичною діяльністю, та використання діалогових форм навчання» [149, с.92].

Використання цієї технології, як свідчать результати здійсненого нами дослідження, вимагає певної етапності в роботі з курсантами:

а) мотиваційний етап, що підводить до роботи з новою інформацією: основне завдання на цій стадії – актуалізувати досвід, що наявний у курсантів, заснований на знаннях і уявленнях з цієї теми;

б) інформаційний, що передбачає безпосереднє ознайомлення курсанта з новою інформацією;

в) комунікаційно-рефлексивний, що являє собою вільний обмін думками з проблеми, що вивчається [154].

Основні вимога до відносин «викладач-курсант» нами сформулювано в такому: формування духу колегіальності, корпоративності, професійної спільності; орієнтація спілкування на дорослу людину з розвинутою самосвідомістю; урахування професійного інтересу курсантів як чинника управління процесом формування політичної культури.

Отже, можемо констатувати, що суб’єктивна позиція виявляється й формується в діяльності, під час обговорення подій та розв’язання різноманітних соціально-політичних проблем і характеризується: усвідомленням і прийняттям цілей діяльності; адекватністю самооцінки своїх можливостей і здібностей, критичністю у ставленні до себе і оточуючих, потребою в самоконтролі; здатністю діяти цілеспрямовано й самостійно, ухвалювати відповідальні рішення; активністю і зацікавленістю курсанта в організації діяльності, у досягненні позитивного результату, ініціативністю, а також «потребою в самовизначенні і самореалізації; здатністю аналізувати діяльність, рефлективно ставитися до своїх дій і навколишнього світу» [149, с. 30].

Формування суб’єктивної позиції курсантів, розвиток їхньої самостійності й відповідальності передбачає включення курсантів до активної громадянської діяльності. Обґрунтований С. Рубінштейном методологічний принцип, відповідно до якого особистість розвивається саме в діяльності [213], нами було враховано під час визначення форм залучення курсантів вищих морських навчальних закладів до різноманітних видів громадської діяльності: навчально-пізнавальна, культурно-масова, облаштування і поліпшення побуту, самоуправління. Залучення курсантів до самоврядування передбачає: формування умінь самоуправлінської діяльності в процесі відповідних видів активності тих, кого навчають, за цих умов політичні знання і вміння є не предметом, на який спрямовано активність курсанта, а засобом для виконання завдань майбутньої професійної діяльності; сприяння підвищенню активності курсантів у навчальній і пізнавальній діяльності, що стимулює їхню самореалізацію й самовизначення курсантів, забезпечує максимальну реалізацію викладачами і курсантами їхнього творчого потенціалу; отримання цілого спектра складних особистісних новоутворень щодо політичних знань і вмінь курсантів; допомогу успішній політичній соціалізації особистості в її професійній діяльності; сприяння становленню громадянської позиції майбутнього спеціаліста.

Отже, ураховуючи зазначене вище, нами доведено, що необхідністю умовою розвитку творчості, активності, самостійності курсантів є включення їх до самоврядування, що передбачає роботу активу курсантського підрозділу з таких напрямів:навчальна робота (поширення передового досвіду відмінників навчання, надання допомоги курсантам, які слабко встигають, взаємодія з викладачами);інформаційна робота (своєчасне доведення інформації про життя в країні, за кордоном; добір матеріалів для інформування); спортивна робота (керівництво збірними командами курсу; організація змагань серед навчальних груп);культурно-масова робота (ознайомлення з передовими досягненнями культури, проведення тематичних вечорів, диспутів тощо).

Ефективність охарактеризованої вище педагогічної умови підсилюється за умови впровадження в навчально-виховному процесі та позааудиторній виховній роботі інтерактивних форм і методів на основі евристичного підходу. Такий підхід обґрунтовується нами тому, що є об’єктивний зв’язок між елементами педагогічного процесу і ефективністю розвитку курсанта. Певною мірою цей процес близький до принципу проблемності, однак, на нашу думку, його сутність полягає в створенні викладачем ситуації, що вимагає від курсанта виявлення всіх сформованих психічних функцій у єдності, й не лише пізнавальних. У контексті цього нами було визначено напрями змін у навчально-виховному процесі вищих морських навчальних закладів, які, на наше переконання, забезпечать ефективність формування політичної культури курсантів, а саме: реалізація державної мовної освіти та озброєння студентської молоді основами податкової культури.

Результати дослідження довели, що у формуванні політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації особливого значення має оволодіння ними іноземними мовами, що зумовлює потребу докорінних змін у підходах до навчання іноземних мов, змістивши при цьому акценти з вивчення власне мови на її опанування як комунікативним засобом. Національна доктрина розвитку освіти закріплює положення про те, що в «…державі створюється система безперервної мовної освіти, яка забезпечує обов’язкове оволодіння громадянами України…хоча б однією іноземною мовою» [162]. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року констатує, що в нашій державі оновлено систему мовної освіти, що забезпечує обов’язкове володіння державною мовою, можливість опанувати рідну та іноземні мови та що вивчення іноземних мов стало обов’язковим з першого класу [163]. Водночас до основних завдань освітньої галузі стратегія відносить забезпечення розвитку та функціонування української мови як державної, задоволення мовно-освітніх потреб національних меншин, створення умов для вивчення іноземних мов та посилення мовної підготовки студентів [163].

Ураховуючи, що одним із засобом реалізації окреслених завдань у вищих морських навчальних закладах України є забезпечення належним чином іншомовної підготовки студентів як чинника їхньої активної інтеграції до світового співтовариства та на підставі аналізу освітньої та виховної практики експериментальних закладів нами було з’ясовано, що у сфері професійної підготовки курсантів англійська мова є обов’язковим навчальним предметом із загальним обсягом 216 навчальних годин. Окрім того, на навчальних заняттях поширено використовується мережа Інтернет, навчальних CD, DVD, відео- та аудіоматеріал, значна кількість різних посібників, розроблених і виданих як в Україні, так і в країнах мов, що вивчаються (наприклад, популярністю користуються посібники, видані в Оксфорді (Велика Британія), а також книжки іноземними мовами; у бібліотеках знаходяться іншомовні видання (журнали, газети), що видаються університетами, навчальними центрами, приватними підприємствами України. Є досвід педагогічного волонтерства, коли за різними грантовими програмами у вищих морських навчальних закладах працюють іноземні фахівці; водночас студенти мають змогу проходити мовне стажування за кордоном.

Проте, незважаючи на інноваційність підходів до викладання іноземних мов у вищих морських навчальних закладах (пріоритет комунікативної мети в навчанні, дотримання діяльнісного характеру навчання, орієнтація навчального процесу на особистість курсанта, збалансоване навчання усних (говоріння, аудіювання) і писемних (читання і письмо) форм спілкування, диференційований підхід до оволодіння мовним матеріалом відповідно до комунікативних потреб; урахування досвіду курсантів в оволодінні рідною мовою і розвиток їхніх когнітивних здібностей; широке використання ефективних навчальних технологій, зокрема й програмних засобів, за умови, що вони співвідносяться з вимогами програми, віковими особливостями курсантів, їхніми інтересами; використання автентичних матеріалів (текстів, ілюстрацій) для навчання всіх форм спілкування; соціокультурне спрямування процесу навчання [123, с. 56]) нами визначено низку проблем, які потребують дальшого розв’язання, а саме: забезпечення реальної послідовності в навчанні іноземних мов при переході від середньої до вищої школи, тобто визначити узгоджену політику навчання іноземних мов у країні на цих рівнях освіти; передбачення можливості вивчення курсантами вищих морських навчальних закладів англійської мови як відмінної від тієї, що вивчалась у школі (німецька, французька, іспанська), і розробка відповідних навчальних курсів, а також розширення переліку іноземних мов, пропонованих для вивчення на рівні вищої школи; уведення рівневої підготовки курсантів з іноземних мов у вищій школі, що запровадила б поглиблені загальні та професійні мовні курси з можливим отриманням сертифікатів, зокрема й міжнародних, про рівень володіння іноземною мовою і забезпеченням можливостей поліпшення досягнутого рівня; посилення спрямованості у викладанні іноземних мов до формування загальних комунікативних умінь і навичок, позитивної психологічної підготовки до життя в багатомовному суспільстві. Ці та інші заходи, на наше переконання, сприятимуть удосконаленню, посиленню ефективності здійснення іншомовної освіти в Україні як засобу спілкування і як засобу відкритості до світу з його мовним, культурним, ідеологічним, політичним, економічним, соціальним розмаїттям, слугуватимуть формуванню важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користування нею як засобом спілкування для взаєморозуміння, особистої мобільності, доступу до інформації в багатомовному світі. Посилення іншомовної підготовки майбутніх фахівців морського торгового флоту зумовлює нагальну потребу в усуненні традиційних бар’єрів між Україною і світом через усталене незнання іноземних мов та посилення її інтеграції в світове співтовариство.

Велике значення в процесі формування політичної культури має прищеплення молоді податкової культури. Провідну роль у цьому процесі мають відіграти навчальні заклади, що готують молодь до її майбутньої професійної діяльності, і, зокрема, вищі морські навчальні заклади, оскільки саме їх випускники своєю більшістю працюватимуть за кордоном, отримуючи високу, порівняно з Україною, винагороду за свою працю, а тому й мають володіти належною податковою культурою, що сприятиме встановленню відповідних відносин між ними та державою з приводу своєчасної і повної сплати належних державі та місцевому самоврядуванню податків.

Для удосконалення змісту національно-патріотичного, інтернаціонального, правового виховання курсантів як бази для формування їхньої політичної культури – реалізації четвертої педагогічної умови – розроблено та запроваджено в освітню діяльність вищих морських навчальних закладів єдину систему якісної правової і політичної освіти, що всебічно враховує інтереси молодих громадян, дозволяє подолати їхню політичну апатію, підвищити громадянську відповідальність (упровадження активних форм навчання і виховання.

Більшість студентської молоді не бере участі у виборах, тим самим дозволяючи політичному життю текти в річищі, що диктується іншими віковими групами. Проте частина молоді, яка досягла вісімнадцятирічного віку, що надає активне виборче право, використовує його. Ще менше серед молодих людей тих, хто безпосередньо бере участь у виборах у ролі кандидатів. Зокрема, у ході опитування курсантів (232 респонденти) нами було виявлено, що чинником зниження електоральної активності студентської молоді є використання її на виборах як об’єкта маніпулювання з боку окремих партійних і громадських організацій, залучення до фальсифікації виборів, різного роду протестних акцій у передвиборчий період. Унаслідок цього студенти відчували себе обдуреними і не виявляли особливого бажання повторювати свій досвід політичної участі надалі [145].

Наведені вище приклади свідчать про низький рівень сформованості політичної позиції як складника політичної культури студентства. У зв’язку з цим під час дослідження нами було виокремлено причини зниження електоральної активності молоді,форми і методи її підвищення,механізми залучення молодих людей до виборчого процесу. Зокрема, основними формами залучення курсантів вищих морських навчальних закладів до участі у виборах, на нашу думку, є політично-просвітницька робота з курсантами та їхніми батьками;організація волонтерського руху; співпраця із засобами масової інформації та політичними партіями і громадськими організаціями, членами яких є повнолітні курсанти. Аналіз результатів здійсненого нами дослідження доводить, що чим активніше курсанти задіяні в позааудиторній діяльності, тим вищий рівень їхньої політичної культури. З огляду на це нами було розроблено та впроваджено в систему виховної роботи заходи правового, економічного, суспільно-політичного, духовно-морального спрямування, що дало змогу протистояти фактам відмови студентів від участі в реалізації громадянських прав та, водночас, підвищити рівень соціального захисту їхніх інтересів.

Для підвищення політичної активності курсантів, що свідчить про рівень сформованості їхньої політичної культури, нами було розроблено та запроваджено в освітню діяльність вищих морських навчальних закладів таке:

а) створення єдиної системи якісної правової і політичної освіти, що всебічно враховує інтереси молодих громадян, дозволяє подолати їхню політичну апатію, підвищити громадянську відповідальність. У зв’язку з цим нами пропонується інтенсифікувати процесу навчання, посилити пізнавальну активність молоді, а саме: розширити вивчення механізмів правового захисту в конкретних життєвих ситуаціях, забезпечити впровадження активних форм навчання (диспутів, ділових ігор, кейс-стаді, «круглих столів», «мозкових штурмів», роботи в мікрогрупах тощо), створення в навчальних закладах центрів з правового і політичного виховання, проведення олімпіад, збільшення кількості годин на самостійну підготовку через дистанційну освіту, розробка і обов’язкове впровадження у вищих морських навчальних закладах необов’язкових курсів за вибором «Права людини і механізм їх реалізації», «Правова культура» тощо, у межах яких, зокрема, висвітлюватимуться виборчі права та механізми їхньої реалізації;

б) забезпечити проведення керівниками і викладачами вищих морських навчальних закладів обговорення виборчого законодавства. З кожним новим виборчим циклом до нього включається нове покоління виборців, до орієнтації якого на участь або неучасть у виборах не можуть бути байдужі ні суспільство, ні інтереси, що формують його, ні політичні партії і рухи. Тому адресна правова освіта і засвоєння студентською молоддю основ виборчого права, нових виборчих технологій має бути повсякденним, неперервним, творчим, щоб зацікавити молодих виборців і доводити їхню причетність до реформ, що проводяться в країні;

в) здійснювати політичне і правове виховання (самовиховання) курсантів, що слугуватиме дієвим важелем впливу на політичну й правову культуру молоді [119].

На формування політичної культури та політичної активності студентської молоді, на наше переконання, має особливий вплив рівень сформованості лідерських якостей. Тому, ураховуючи те що курсанти вищих морських навчальних закладів у професійній діяльності виконуватимуть керівні функції, нами було розроблено структуру активу курсу, яку нами подано в Додатку В.

3.3. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи

З метою перевірки ефективності педагогічних умов і дієвості структурно-функціональної моделі формування політичної культури курсантів проведено формувальний експеримент, яким передбачалося проведення семінарських занять з курсантами; бесід з викладачами, класними керівниками, командирами рот, вихователями; розробку системи навчально-політологічних і практичних завдань, спрямованих на вироблення практичних умінь і навичок самостійної роботи, використання інтерактивних форм виховання курсантів, а також організацію позааудиторної виховної роботи відповідно до інтересів різних категорій курсантів.

На діагностичному етапі формувального експерименту визначався рівень сформованості політичної культури курсантів; виявлялися ефективні педагогічні засоби, що стимулюють формування політичної культури курсантів ВМНЗ у навчально-виховному процесі. З цією метою було організовано педагогічне спостереження, що здійснювалося під час відвідування занять, бесід з викладачами, класними керівниками, командирами рот, вихователями та анкетування. У дослідження брали участь курсанти чотирьох вищих морських навчальних закладів України І–ІІ рівнів акредитації – Херсонського морехідного училища рибної промисловості Керченського державного морського технологічного університету (ХМУРП), Севастопольського морського коледжу Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (СМК), Морехідного училища ім. О.І.Маринеска Одеської національної морської академії (ОМУ), Київського коледжу морського та річкового флоту Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (ККМРФ), загальна вибірка яких склала 492 особи.

Зважаючи на те, що на навчання зараховуються як випускники базової, так і повної середньої школи, нами для проведення експерименту свідомо було обрано групи курсантів, які сформовано на базі повної середньої освіти, оскільки, крім навчально-виховного процесу, тут можна було вже перевірити і їхню участь у виборчих процесах (президентські вибори 2010 і 2014 років і вибори народних депутатів України 2012 і 2014 років), участь у роботі молодіжних громадських організацій тощо, що вже в цьому віці (17-20 років) більш усвідомлено відносяться до політичних процесів, що відбуваються в Україні.

Проектувальний етап включав у себе розробку моделі формування політичної культури курсантів морських навчальних закладів, що передбачала цільовий, змістовний, організаційний і результативний компоненти. Спираючись на соціологічні дані, особисті спостереження та результати анкетування, проведеного у вищих морських навчальних закладах I-II рівнів акредитації Києва та півдня України (Одеси, Севастополя та Херсона), нами було проаналізовано стан та тенденції розвитку політичної культури сучасних курсантів. Як предмет оцінки, аналізу і критеріїв дослідження політичної культури курсантів нами було визначено політичні знання, політичні цінності, політичні орієнтації, форми, засоби та зміст практичної політичної діяльності, характерні для цієї групи української студентської молоді.

На підставі результатів дослідження нами було охарактеризовано стан та виявлено динаміку змін кожного з цих компонентів політичної культури курсантів морських навчальних закладів.

Основний етап передбачав перевірку структурно-функціональної моделі формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів України І–ІІ рівнів акредитації.

Так, під час організації навчально-виховної роботи враховувалися параметри особистісного розвитку курсантів, які потім вивчалися, аналізувалися і на їх основі будувався процес формування політичної культури курсантів в цілому. Отже, у роботі з одними курсантами акцент робився на підвищенні інтересу до громадської діяльності, з іншими – на формування ціннісних мотивацій і настанов у політичній сфері, у третіх, з яскраво вираженою політичною асбентизацією – на розвиток інтересу до політичної інформації.

Основний етап експерименту здійснювався в природних умовах навчально-виховного процесу вищого морського навчального закладу. Загальна вибірка склала 232 курсанти, які ввійшли до складу чотирьох контрольних і чотирьох експериментальних груп.

Навчальні заняття в експериментальних і контрольних групах проводилися за стандартною навчальною програмою.

Проте, в експериментальних групах нами запроваджувалися як окремі блоки, так і вся модель формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації.

Під час формувального етапу експерименту нами для створення єдиного мовного простору через забезпечення мобільності курсантів і викладачів, поглиблення співпраці між вищими навчальними закладами на міжрегіональному рівні, було запропоновано вищим навчальним закладам, що брали участь у нашій експериментальній роботі, започаткувати освітнє співробітництво за такими напрямами:обмін курсантами для проходження ними навчальної і виробничої практики, організації їхнього дозвілля та відпочинку, а також проведення культурно-мистецьких заходів;обмін викладачами для викладання навчальних дисциплін, насамперед нормативних, українською мовою, для підготовки підручників, розроблення спільних спеціальних курсів, лабораторних робіт; проходження стажування для вдосконалення професійного українського мовлення.

Як засвідчили результати здійсненого нами дослідження, на ефективність засвоєння курсантами навчальної програми з української мови мають вплив такі позанавчальні заходи як:запровадження укладання та підписання контракту при прийнятті на роботу або переобранні викладачів на наступний термін, а також читання відкритих лекцій;проведення практичних і семінарських занять українською мовою; організація елективних курсів з вивчення та підвищення якісного рівня володіння українською мовою для професорсько-викладацького складу; видання курсів лекцій українською мовою; запровадження в широке використання українськомовних версій операційних систем;включення до національного рейтингу вищих морських навчальних закладів показників викладання нормативних дисциплін українською мовою та забезпечення навчального процесу підручниками українською мовою;запровадження як обов’язкової вимоги державної атестації складання державних іспитів українською мовою; читання лекцій іноземним студентам українською мовою.

У контексті нашого дослідження, для формування податкової грамотності курсантів викладачі разом з податківцями організовували просвітницьку роботу, спрямовану на забезпечення добровільної і повної сплати податків до бюджету. Під час зустрічей здійснювався короткий екскурс у систему оподаткування в сучасній Україні, курсантів інформували про кампанію декларування доходів громадян, що проводиться податківцями щороку, велося роз’яснення, хто зобов’язаний подавати декларацію, а хто має на це право, наприклад, для відшкодування частини коштів, сплачених за навчання. Отже, курсанти дізнавалися про те, що громадяни, які подають річні податкові декларації, мають можливість у податковій інспекції за місцем проживання отримати безоплатно бланки декларації. Особлива увага під час таких зустрічей податківців з курсантами зосереджувалася на тому, що за рахунок зібраних податків фінансуються такі потреби суспільства як охорона здоров’я, освіта, соціальна сфера, охорона правопорядку тощо. Для кращого сприйняття інформації учасники заходів отримували листівки, у яких містилася детальна інформація про порядок і терміни подання декларацій, сплати податків і зборів, податкові пільги тощо. Крім того, курсанти-першокурсники вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації брали участь у Всеукраїнському конкурсі дитячої творчості «Податки очима дітей», головною метою якого є формування податкової культури в підростаючого покоління, утвердження в суспільстві ідеології добровільної сплати податків.

Так, 22 листопада 2011 року аби привернути увагу громадян до проблем неофіційного працевлаштування та виплати заробітної плати
«в конвертах», а також підтримання кращих традицій взаємодії між органами державної служби і громадськістю щодо наповнення місцевого бюджету, Державна податкова служба у Херсонській області організувала молодіжну гру – квест «Ми – ЗА легальну зайнятість!» за участю п’яти команд у складі студентів із Херсонського державного університету, Національного технічного й Аграрного університетів, Херсонського економіко-правового інституту, Херсонського морехідного училища рибної промисловості та громадського формування «Креативна молодь». Учасники гри, розгадуючи логічні загадки, відвідали п’ять державних установ, що опікуються проблемами офіційного працевлаштування.

Аналіз проведених заходів засвідчив їх актуальність щодо формування податкової культури курсантів вищих морських навчальних закладів з огляду на сутність політичної культури та дав змогу визначити інші напрями роботи зі студентської молоддю, а саме: забезпечення безпосереднього впливу з боку педагогічного колективу та податківців на курсантів з використанням сучасних податкових технологій роз’яснення норм чинного податкового законодавства; розгляд на спеціальних заняттях та в позааудиторній роботі актуальних проблем з приводу практичного застосування податкового законодавства; інформування курсантів про роль податків у розвитку суспільства, а також усвідомлення курсантами того, що своєчасне і повне виконання їхніх податкових зобов’язань перед державою – це ознака сформованості політичної культури, яка здатна сприяти забезпеченню благополуччя як самих курсантів, так і членів їхніх родин [224].

Основними завданнями вивчення спецкурсу нами було визначено: отримання уявлень про політичну культуру суспільства як про сукупність сформованих на певній території стійких поглядів, орієнтацій, переконань і настанов на політичну систему та стереотипів політичної поведінки та стилів діяльності політичних інститутів; виявлення ролі політичної культури і політичної соціалізації в українському політичному просторі; аналіз сучасних проблем і тенденцій розвитку політичної культури і процесу політичної соціалізації особистості в українському суспільстві; визначення перспективи розвитку українського соціуму з погляду політико-культурних аспектів.

Результат

Діяльнісно-аналітичний напрям

Когнітивний напрям

Завдання

Ціннісно-моральний напрям

ПІДГОТОВКА

НА МІЖДИСЦИПЛІНАРНІЙ ОСНОВІ

Форми навчально-виховного процесу

Засоби навчально-виховного процесу

Принципи виховання

Методи виховання

ВИКЛАДАЧ

КУРСАНТ ВМНЗ

Рис. 3.5. Педагогічна технологія формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів на основі міждисциплінарної підготовки

Спецкурс «Політична культура офіцера морського торгового флоту» (додаток К) має міждисциплінарні зв’язки з такими дисциплінами, як історія України, українська мова (за професійним спрямуванням), економічна теорія, основи філософських знань (філософія і релігієзнавство), соціологія, культурологія, фізичне виховання, англійська мова (за професійним спрямуванням), основи правознавства. Для контролю за ефективністю засвоєння програми спецкурсу нами було розроблено вимоги щодо оволодіння курсантами такими загальнокультурними компетенціями, як: володіння культуроюмислення, здатністю до узагальнення, аналізу, сприйняття інформації, постановкою мети і вибором шляхів її досягнення; здатність розуміти рушійні сили та закономірності історичного процесу; роль насилля і ненасилля в історії, значення людини в історичному процесі, політичній організації суспільства; готовністю до соціальної взаємодії на основі прийнятих у суспільстві моральних і правових норм, виявленням поваги до людей, толерантності до іншої культури, готовністю нести відповідальність за підтримку партнерських, довірчих відносин.

Відповідно до них у підсумку вивчення дисципліни курсант повинен знати сутність і зміст політичної культури, чинники її формування, структурні елементи політичної культури, їх взаємозв’язок і взаємозалежність, особливості політичної культури сучасної України та зарубіжних країн, зміст, типи та основні напрямки політичної соціалізації, особливості політичної культури публічних службовців; уміти використовувати знання про типи та особливості політичної культури в своїй майбутній професійній діяльності, аналізувати риси політичної культури та їх прояви в українській дійсності, системно вивчати політичну науку для формування індивідуальної політичної культури; володіти навичками затребуваних форм політичної поведінки та участі в політичному житті, свідомого агента політичної соціалізації в різних соціальних інститутах, культурно-перетворювальній діяльності.

Програма спецкурсу «Політична культура офіцера морського торгового флоту» містить у собі три розділи: 1. Уточнення уявлень про політичну культуру офіцера морського торгового флоту. 2. Уточнення уявлень про взаємовідносини громадянського суспільства і морського торгового флоту.3. Уточнення уявлень про значення політичної інформації в діяльності офіцера морського торгового флоту (додаток К). Курс розроблено нами на основі використання системи активних освітніх технологій, скерованих на формування як окремих компонентів, так і всієї політичної культури курсантів ВМНЗ в цілому.

У ході формувального експерименту аби вивчити вплив суспільних та інших гуманітарних наук на політичні цінності курсантів, ми звернули увагу на конкретні зміни в мотивації курсантів, на розвиток їхнього інтересу до гуманітарних і соціально-економічних дисциплін, сучасних громадсько-політичних процесів в Україні. Окрім того, у процесі майбутньої щоденної діяльності як офіцера морського торгового флоту повинні формуватися і розвиватися активність, почуття відповідальності, уміння командувати і підпорядковуватися, самокритичність, вимогливість, ініціативність. З цією метою курсанти залучалися до інформаційно-виховної роботи. Майбутні офіцери морського торгового флоту зіштовхнулися з реальною ситуацією, у якій формуються ініціативність, самостійність, упевненість, вимогливість до себе та інших, курсант набуває досвіду діяльності. Курсант має знати закономірності і принципи взаємодії елементів політичної культури. З цією метою в дисципліні «Політична культура офіцера морського торгового флоту» розглядаються питання, пов’язані з визначенням політичної культури, її елементами, функціями тощо. Крім того, курсант має уявляти особливості політичної культури офіцера морського торгового флоту. Це реалізувалося в процесі лекцій спецкурсу за темами: «Сутність, структура і функції політичної культури офіцера морського торгового флоту», «Політична культура офіцера морського торгового флоту як об’єкт виховання», під час яких надавалася особлива увага питанням політичної свідомості і політичної діяльності офіцерів морського торгового флоту, основним напрямкам і принципам їх формування і розвитку, організації навчально-виховного процесу.

На семінарських заняттях ми також зверталися до проблеми політичної культури офіцера морського торгового флоту. З цією метою до складу спецкурсу входили теми: «Політичні аспекти взаємодії громадянського суспільства і морського торгового флоту», «Роль і місце політичної інформації в діяльності морських кадрів», у процесі вивчення яких обговорювалися основні напрямки взаємодії суспільства і морського торгового флоту, а також специфіка реалізації змісту процесу нагромадження, передачі й аналізу політичної інформації. У ході проведення «круглого столу» «Політичні аспекти взаємодії громадянського суспільства і морського торгового флоту» для активізації навчально-пізнавальної діяльності ми застосовували найбільш цікаве, на нашу думку, завдання, що сприяє реалізації евристичного діалогу на заняттях, яке має назву «Стіна». Кожний курсант у групі отримував певну кількість карток, на яких сформульовано принципи взаємодії морського торгового флоту і громадянського суспільства, цінності політичної культури офіцера морського торгового флоту (політична компетентність, повага до прав і свобод, законність і правопорядок, інтеграція структур морського торгового флоту в громадянське суспільство, чітке розмежування відповідальності в системі державних інститутів, аполітичність морського торгового флоту і недопущення його втягування у військові дії, нормативний контроль над фінансуванням морського торгового флоту, забезпечення інформативності громадської думки тощо). Подальша робота здійснюється за таким алгоритмом:

Утворюються групи по 4-5 осіб, що будують власну стіну «цінностей і принципів» із запропонованих викладачем «цеглинок». За такого підходу найбільш важливі цінності стають підмурівком «стіни» з наступною надбудовою її менш важливими. Цінності, що є цілком непринятними, викидаються в намальований «кошик».
Усі листки з виконаними завданнями вивішуються на дошці.
Ставиться завдання відстоювати власну позицію в діалозі з авторами інших «стін».

Завершальний етап заняття – обговорення питань: «Що це було – остаточне вирішення ситуації чи певний етап нарощування її вирішення?; Чи може бути віднайдена однозначно правильна відповідь? Чому – так? Чому – ні? Від чого це залежить?».Кульмінаційний момент цього заняття – виникнення проблемної ситуації. Вона народжується в процесі діалогу курсантів-учасників. Так, у процесі обговорення взаємодії громадянського суспільства і морського торгового флоту виникає питання: чи можуть моряки, перебуваючи тривалий час у морі, інтегрувати демократичні принципи і громадянське суспільство? Така проблемна ситуація повертає до розмови про цінності політичної культури офіцера морського торгового флоту. У ході проведення «круглого столу» на тему: «Роль і місце політичної інформації в діяльності офіцерів морського торгового флоту» ми організували проведення дебатів. Для їх підготовки і проведення було висунуто тезу «Україні потрібна ідеологія» (при цьому ми пам’ятали, що відповідно до статті 15 Конституції нашої держави суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності і що жодна ідеологія не може визнаватися як обов’язкова[125] ). Тому розмова мала звестися до формування в нашій державі української національної ідеї. У цьому зв’язку курсантам експериментальних груп було запропоновано самим організувати дві групи по три особи в кожній. Одна група обстоювала цю тезу, інша мала її заперечувати. Кожна з груп мала підготувати три аспекти, що підтверджувалися аргументами.

У своїх міркуваннях курсанти базувалися на таких думках:

Які реальні складники інтегративної ідеології: взаємодія патріотизму і духовності, постіндустріальна модернізація, геополітичні зміни проблеми тощо?
Чи має в Україні будь-яка з класових ідеологій шанси на перемогу?
Чи можуть бути такою ідеологією націоналізм, соціалізм, лібералізм, консерватизм, комунізм, фашизм?
Які перспективи консолідуючої ідеології в умовах «показу ідеологій»?

Організація названих вище форм проведення занять дала змогу активізувати творчий потенціал курсантів, стимулювати активність, ініціативу, самостійність, сприяло вихованню патріотизму, толерантного відношення до іншої думки, формування громадянської позиції, адекватного відношення до політичних подій і процесів у країні (і за її межами) й суспільстві, оскільки наявність цих якостей потрібна для розвитку політичної культури.

У ході наступного етапу формувального експерименту особливої уваги ми надавали підвищенню якості політичних знань і вдосконаленню вмінь курсантів, поданих у вигляді когнітивного компонента політичної культури в моделі, що реалізується. Під час здійснення цього етапу педагогічна діяльність вибудовувалася згідно із завданням оволодіння курсантами вмінням самостійної постановки цілей й аналізу результатів діяльності на навчальному занятті. Для цього на основі наданих матеріалів курсантам самостійно формували цілі і підбивали підсумки своєї діяльності.

У процесі формування політичної культури майбутніх офіцерів морського торгового флоту під час вивчення «Соціології» і в межах розробленого нами спецкурсу «Політична культура офіцера морського торгового флоту» враховувалися перелічені вище особливості навчально-політологічних завдань. За такого підходу передбачалась також і зростаюча їх складність (Додаток К).

Розробка системи навчальних завдань здійснювалася на основі інтегративних знань курсантів різних соціально-гуманітарних наук з урахуванням міжпредметних зв’язків. Для свого виконання навчальні завдання вимагають певної сукупності послідовних дій, скерованих на осмислення політики і пов’язаних з певною послідовністю. Курсантам у процесі групових занять із «Соціології» і з тем спецкурсу «Політична культура офіцера морського торгового флоту» було запропоновано виконати такі навчально-політологічні, зокрема змістовні завдання:

Порівняйте політичну участь за тоталітаризму і демократії за такими критеріями: а) рівень участі; б) тип участі (переважно мобілізований чи автономний); в) можливі мотиви участі; г) форми політичної участі.
Які з типів політичної поведінки належать до протестних: демонстрації; електоральна участь; підписування петицій; лобістська діяльність; законослухняність; поширення політичних анекдотів; мітинги?.
До якого виду можна віднести участь…?

– під впливом закликів політичних лідерів;

– зумовлену особистими інтересами;

– через страх бути покараним в іншому разі;

– висловлення протесту і особистої незгоди з політикою уряду (мобілізована участь і автономна участь).

Назвіть основні причини, що спонукають окремих індивідів брати участь у терористичній діяльності.
Наведіть приклади конфліктів цінностей і інтересів зі світової історії. Чим перші відрізняються від других?
Назвіть основні державні символи України. Поясніть їх суть. Порівняйте свою відповідь з відповідями товаришів. Виявіть спільні риси в інтерпретації символів.
Спробуйте сформулювати і назвати основні риси української політичної культури. Зіставте свою відповідь з відповідями товаришів. Назвіть спільні позиції і тенденції.
У політології досить часто протиставляють західну і східну політичні культури. Спробуйте порівняти їх позиції орієнтації між собою. Які цінності української політичної культури є близькими до західних, а які – до східних.

Завданнями мотиваційного спрямування нами було визначено такі:

Чому особи з більш вищим рівнем освіти демонструють більшу політичну активність?
1900 року в своїй книжці «Самостійна Україна» основоположник і перший ідеолог українського націоналізму М. Міхновськмий писав: «Усі, хто на цілій Україні не за нас, той проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя. І пам’ятаймо, що слава і побіда – це доля борців за народню справу. Вперед і нехай кожний із нас пам’ятає, що коли він бореться за народ, то мусить дбати за ввесь народ, щоб цілий народ не згинув через його необачність. Вперед! Бо нам ні на кого надіятись і нічого озиратись назад!» [153, с. 30].

Дайте аргументовану оцінку позиції М. Міхновського про національно-державний устрій України.

Спробуйте сформулювати систему особистих інтересів, що могла б спонукати вас взяти участь у виборчій кампанії.
У своєму виступі «Сучасна дума про третього брата» на І конгресі українців незалежних держав колишнього СРСР 22-23 січня 1992 року відомий український поет І. Драч говорив: «Ми, українці, маємо право і обов’язок сказати перед лицем людства французам, німцям, англійцям, американцям, японцям, китайцям, арабам і всім іншим спільнотам, яких Бог благословив бути різними, позначив він і нас чіткими національними властивостями: хіба не ваш органічний, благословенний націоналізм дав вам силу вкоренитися на нинішніх своїх територіях, став архітектором ваших держав і окреслив кожній нації її спосіб життя? І скільки б ви не інтегрувалися, хоч би як вдосконалювалося світові співтовариство народів, жодна з ваших держав навіть гадки не має денаціоналізуватися у своїй основі. То, може, й Україні дозволите нарешті стати схожою на вас? Запитання наївне» [66, с.14].

Наведіть приклади, що підтверджують прагнення інших держав світу до національної окремішності. Яке, на вашу думку, значення націоналізму в сучасному глобалізованому світі?

Прокоментуйте такий вислів: «Комплекс національної неповноцінності, зневаги до власної національності, культури, мови – явище досить відоме в історії. Через нього перейшли народи, яким довелося побувати під чужоземною кормигою, під колоніальним гнітом. Український народ був під таким гнітом майже триста років!!! Це не могло не лишити свого сліду. Але чи не задовго ці сліди тримаються?» І. Дзюба [58, с. 87].
Визначте «силові» або «договірні» способи узгодження соціальних інтересів для вирішення таких конфліктних ситуацій:

– страйк шахтарів з вимогою виплати заборгованості із заробітної плати;

– стихійний мітинг представників етнічної меншості з вимогою надання державної незалежності цьому регіону;

– несанкціонована демонстрація ультрарадикальної партії з вимогою повалення чинного режиму і передачі влади тимчасовому революційному комітету.

Український етнолог Г.Лозко пише: «Велику роль для імпреґнації (наповнення – О.К.) має психологічний стан народу, його ставлення до сусідів, його сприйняття чи не сприйняття іншого етносу. Так, для осілих землеробських етносів кочівники становили споконвічну антагоністичну силу, що відобразилося у фольклорі, міфології, звичаях, тотемах і символах, релігійних настановах» [141, с. 71].

Вітчизняний мовознавець О.Ткаченко зауважує, що «така риса ментальності, як природний доброзичливий інтерес до інших народів і прагнення до мирного співжиття і співробітництва з ними, у разі втрати інших конструктивних рис національної ментальності (особливо власної історичної пам’яті), може трансформуватися в загрозливу для власного народу ксенофілію (любов до чужого – О.К.), коли любов до свого в поєднанні з повагою до цінного чужого може трансформуватися в любов до чужого в поєднанні із зневагою до свого» [240, с.237].

Дайте оцінку цим висловлюванням.

Серед методів, використовуваних для забезпечення політичної стабільності, виокремлюють: соціально-політичне маневрування, політичний шантаж, діалог з опозицією, застосування сили. У яких випадках вони застосовуються? Складіть ступінь їх результативності.

Практичні завдання:

Визначте причини, що зумовлюють меншу політичну участь жінок порівняно з чоловіками.
Сучасне політичне життя надзвичайно багате конфліктами і кризами. Наведіть приклади урядової, парламентської, конституційної криз, воєнних, релігійно-етнічних, міжнаціональних, політичних конфліктів та території колишнього СРСР за останні роки. Виокремте змішані і перехідні форми відомих вам конфліктів і криз. Позначте можливу ієрархію криз (за ступенем важливості, інтенсивності, силою наслідків).
У настановах сучасних українських політичних партій можна помітити дві крайні концепції реформування національно-державного устрою України: збереження України як унітарної держави та вступ до Європейського Союзу й НАТО; побудова України на федеративних засадах; повернення до оновленої спільноти СНД; утворення нового державного об’єднання в складі України, Росії і Білорусі; відокремлення від України частини її земель і утворення на них нових держав; відокремлення від України частини земель і приєднання їх до інших держав.

Охарактеризуйте можливі наслідки реалізації названих стратегій реформування національно-державного устрою України.

Яку мету переслідують такі різновиди тероризму?

а) культуротворчий; б) раціональний; в) ідеологічний:

– змусити органи влади виконати певні вимоги;

– зруйнувати основні норми політичної системи;

– збудити громадську свідомість за допомогою кровавих акцій.

Поясніть, чому політичний тероризм є одним з найтяжчих політичних злочинів.
Назвіть чинники, що спричиняють вплив на політичні вподобання українських виборців: рівень прибутків; особливості політичної соціалізації і структура ціннісних орієнтацій; партійна ідентичність; уміло організована виборча кампанія кандидата чи партії; прагнення зберегти чинний порядок і не допустити радикальних змін; депривація (втрата, позбавлення); ситуативні чинники (настрій, виплата заробітної плати тощо).
Які соціальні групи українського суспільства демонструють високу соціальну активність? У яких соціальних прошарках присутня найбільша кількість абсентеїстів (тих, хто ухиляється від виконання суспільних обов’язків, наприклад, участі у виборах)?
Зокрема, О.Вашутін до посередників політичної соціалізації відносить сім’ю, школу, молодіжні організації, політичні партії, засоби масової інформації [26]. Охарактеризуйте спільний і специфічний вплив цих посередників на процес політичної соціалізації особистості.
Назвіть основні причини і джерела кризи легітимності в Україні, а також способи її (кризи) подолання.

Сутність виконання навчального завдання полягала в такому. Наприклад, серед методів, використовуваних для забезпечення політичної стабільності, виокремлюють соціально-політичне маневрування, діалог з опозицією, застосування сили. Завдання: 1. У яких випадках вони практикуються? Зіставте ступінь їх результативності.

Порядок дій:

Кожний курсант ухвалює індивідуальне рішення і визначає порядок дій, виробляє шляхи і способи виконання завдання.
Заслуховування ухвалених рішень.
Групове ухвалення рішень.
Заслуховування і обговорення ухвалених рішень.

У ході обговорення керівник уважно слідкує за діями учасників, фіксує в реєстраційному бланку свої спостереження і особливо, з яких позицій учасники ухвалюють індивідуальні рішення. До всіх учасників доводиться правильне рішення в цій ситуації і обговорюється процес ухвалення рішення, звертаючи за цих умов увагу на такі питання: а) щодо змісту рішення: як і чому саме таке рішення слід було ухвалити в цій, конкретній ситуації, його обґрунтування; які помилки було допущено під час ухвалення рішення; хто ухвалив правильне рішення; б) щодо форми ухвалення рішення: які види поведінки допомагали чи заважали процесу досягнення згоди; хто був лідером у ході обговорення; хто брав участь, а хто – ні і чому; хто здійснював вплив і чому; якою була атмосфера в групі під час дискусії; чи ефективно використовувалися можливості групи; до яких дій удавалися учасники групи для «протягування» власних думок?

У підсумку подається пояснення і обґрунтування найбільш оптимального рішення; аналіз індивідуальних рішень і групового рішення, якого дійшла група в результаті згоди; обговорення процесу ухвалення рішення; керівник групи підбиває підсумки і видає рекомендації щодо поліпшення ухвалення індивідуального і групового рішення як за змістом, так і за формою.

Індивідуальне походження всього процесу вироблення рішення формує в курсантів здатність самостійно визначати варіанти розв’язання будь-якої проблеми. Досягненню цього допомагає такі методичні прийоми: індивідуальна розробка, доповідь і захист кожним курсантом виробленого варіанту розв’язання його уточнення і перероблення, участь у виробленні колективної версії, визначення найбільш оптимального варіанту тощо.

Проведення цих занять дало змогу курсантам виконати такі завдання:

– на основі відомих їм політичних знань і способів розв’язання політичних проблем засвоїти нові для них знання і визначити способи розв’язання політичних проблем;

– використати відомі їм і засвоїти нові методи і прийоми соціально-політичних досліджень і в результаті дійти самостійних висновків, що являють собою інтерес для професійної і соціально-політичної діяльності офіцера морського торгового флоту;

– сформувати систему політичних знань, умінь, інтелектуальних і громадянських якостей, потрібних для успішного виконання власних обов’язків на морському торговому флоті.

У ході навчальних занять надавалася увага самостійній пізнавальній діяльності щодо вирішення проблемних ситуацій, що посилювало інтенсивність мислення в пошуку нових способів виконання навчальних завдань. Для реалізації цього компонента нами було проведено з курсантами практичні заняття, які спрямовувалися на вироблення практичних умінь, набуття навичок самостійної роботи. Тема вивчення спецкурсу «Політична культура офіцера морського торгового флоту» «Політична поведінка морського офіцера» сприяла формуванню навичок самостійної роботи, упевненості у досягненні результатів.

У ході цих занять для формування мотивації навчально-пізнавальної діяльності курсантів застосовувалися навчальні ігри. Так, у процесі навчальної гри відбувалося моделювання професійної діяльності і політичної участі курсантів, одночасно виконуються завдання з формування політичної орієнтації курсантів, навичок аналізу суспільно-політичних ситуацій та суспільно-політичного життя країни.

На заняття відводилося 2 години, переважно, воно проводилося в аудиторії або в кімнаті інформування і дозвілля. Матеріальне забезпечення заняття: аудіо- і відеоапаратура (по можливості), аркуші паперу, авторучки або олівці, реєстраційний бланк спостереження керівника зі списком учасників. Метою заняття, що проводиться, є вироблення в курсантів уміння і навичок спілкування один з одним, використання отриманих знань на практиці, формування в курсантів навичок аналізу суспільно-політичних процесів.

Сутність навчальної гри «Альтернативи розвитку української політичної культури», яку ми проводили в ході семінару, полягала в такому. Перед початком гри потрібно було розподілити групу на команди, бажано рівні за кількістю гравців. Формування команд закінчувалося вибором капітанів. Гра відбувалася відповідно до правил (додаток Л).

У ході заняття визначалися і характеризувалися можливі напрямки українського політичного розвитку. Пропонувалося враховувати такі визначальні перемінні, як ставлення до вільного ринку і вільної демократії. У процесі гри особлива увага надавалася ролі і місцю морського торгового флоту у варіантах, що розглядалися, а саме:

Ринок і демократія відсутні (антиринкова диспотія).
Ринок слабко розвинутий при демократії, що розвивається (ліберальна олігархія).
Слабка демократія за високих темпів розвитку ринку (проринкова диктатура).
Ніщо не чинить опору розвитку ринку і демократії (становлення ринкової демократії).

Учасники гри з використанням різних матеріалів характеризують можливі варіанти розвитку України другого десятиліття ХХІ століття: великодержавний соціалізм; демократичний застій; модернізація східноазійського типу; західноєвропейський варіант.

У підсумковій частині заняття аналізуються результати його проведення, відзначаються кращі учасники, визначається переможець, дається завдання на самостійну підготовку.

Отже, можемо констатувати, що в межах нашого дослідження навчальна гра як форма організації навчальних занять включала уявну ситуацію, ігрові дії, які мають виконувати і робити курсанти. Сутність і навчальний потенціал цієї форми базується на створенні проблемної ситуації, до якої курсант може потрапити в процесі своєї майбутньої професійної діяльності.

На наступному етапі формувального експерименту особливої уваги нами надавалося аналізу і розвитку самостійної дослідницької діяльності курсантів, яку ми розглядаємо як конкретний вид діяльності курсантів, що як дієвий компонент сприяє формуванню політичної культури студентської молоді.

На нашу думку, сутність проблемної інтерпретації суспільно-політичного матеріалу полягала в тому, що викладач не транслював знання у готовому вигляді, а ставив перед курсантами проблемні завдання, спонукаючи шукати шляхи і засоби їх виконання. Самостійна дослідницька діяльність, коли курсанти самостійно формулюють проблему і розв’язують її (у рефераті чи доповіді) з наступним контролем викладача, забезпечують їхню продуктивну діяльність. Найбільша ефективність проблемного підходу реалізується через науково-дослідну роботу, під час виконання якої курсант проходить усі етапи формування творчого мислення, у той час як на окремій лекції, семінарі чи практичному занятті переслідується одна мета – розвиток творчих умінь і навичок, формування творчого раціонально-критичного політичного мислення.

Дослідницька діяльність формує у курсантів уміння визначати актуальні проблеми і орієнтуватися в них, віднаходити шляхи їх розв’язання. Саме тому її було організовано нами в процесі написання творчих робіт і рефератів. У ході експериментальної роботи ми провели інтелектуальний марафон для формування в курсантів пізнавальної мотивації. Для цього в процесі роботи курсантам було запропоновано виконати творчі роботи. Кожний виконував не менше одного завдання із запропонованих трьох з кожного розділу елективного курсу. Тематика виконуваних робіт розкривала різні аспекти суспільно-політичної діяльності, передбачала можливості аналізу літератури з цієї проблеми і розроблення методичних та раціоналізаторських матеріалів. Кожне завдання оцінювалося певною кількістю балів. Виконуючи його, учасник отримував від 0-18 балів (0-3 бали за перше завдання; 0-6 балів – за друге; 0-9 балів – за третє). Марафон проводився в години самостійної роботи під керівництвом викладача.

Досить важливою рисою змістовного аспекту проблемної політичної освіти є віддзеркалення об’єктивних протиріч, що виникають у процесі наукового пізнання, навчальної чи політичної діяльності, що і є джерелом руху й розвитку в політичній сфері. Формування політичної культури в курсантів передбачало, окрім наявності нормативних настанов, діяльнісний, поведінковий аспект, той чи інший ступінь громадської активності. Реальну можливість реалізувати свої інтереси і можливості давала змогу курсантам участь у громадській роботі. На запитання, для чого потрібна громадська робота, вони відповіли: для правового виховання – 37%; для формування культури спілкування – 25%; для політичного інформування – 20%; для формування громадянської позиції – 18%.

Насамперед свою увагу ми звернули на участь курсантів в інформаційній роботі. З цією метою у ході бесід з курсантами ми провели оцінку інформаційної діяльності. Результати засвідчили, що не є інформованими про життя училища (коледжу) – 38,5% курсантів, про життя факультету – 10,6% курсантів, про життя підрозділу – 7,4% курсантів.

На запитання про те, як вони дізнаються про події в країні, у місті, в училищі (коледжі), курсанти відповіли: у ході спілкування між собою – 89,3%; із ЗМІ – 52,3%; із розмов з викладачами – 25,2%; з інформаційних виступів – 20,6%. Для виконання цього завдання ми провели в перших чотирьох експериментальних групах практичне заняття «Інформаційно-виховна робота в підрозділі». На занятті було розглянуто питання, пов’язані з підготовкою, проведенням інформування, основні напрямки роботи інформаторів, оскільки, на нашу думку, одним з найважливіших напрямів у формуванні політичної культури курсантів є профілактика наслідків впливу негативної, неконструктивної щодо морського торгового флоту інформації. Найдієвішим засобом у такій профілактиці є своєчасне, систематичне і об’єктивне інформування з проблем міжнародного життя, розвитку українського суспільства, удосконалення морського торгового флоту. У кожній групі ми запропонували курсантам самим виконати роль інформаторів, підготувавши повідомлення на теми: міжнародного і внутрішнього становища країни, про минуле і сьогодення морського торгового флоту, суспільно-політичну обстановку в країні і місті, про актуальні події в житті підрозділу. Для цього ми з курсантами експериментальних груп провели інформаційний марафон, у ході якого кожний міг виступити з повідомленням на запропоновані теми.

Неабияке зацікавлення викликало в курсантів обговорення низки Інтернет-новин під умовною назвою «Море хвилюється. Українські моряки стають заручниками безвідповідальності влади» (додаток М), опублікованих у вітчизняних періодичних виданнях упродовж 2008-2012 років. Як уже зазначалося у Вступі, Україна посідає шосте місце в світі за загальною чисельністю моряків світового торгового флоту. Кожний вісімнадцятий моряк у світі – українець. Свій власний торговий флот наша країна розпродала ще в 90-х роках ХХ століття, тому переважна більшість з приблизно 76 тисяч осіб, які залишилися без роботи і на додаток до них тисячі випускників вищих морських навчальних закладів періоду незалежності України, наймаються на кораблі, що належать іноземним судновласникам. Роботу доводиться шукати по всьому світу, тому в Україні існує ціла індустрія крюінгових фірм-посередників (тільки в Одесі функціонує близько 220 крюінгових фірм, з яких лише 20-40 виконують свої зобов’язання перед українськими моряками). Вони допомагають (звісно, не задарма) морякам віднайти роботу та укласти контракт з компанією-роботодавцем. Коли з якихось причин українські моряки потрапляють у біду – з вини чи судновласника, або третіх осіб, фірми, здебільшого, для захисту їхніх прав нічого не роблять. Зараз у в’язницях різних країн світу перебуває за різними даними від 30 до 60 українських моряків. Розраховувати вони можуть лише на підтримку благодійних та громадських організацій. Українська держава фактично відмовилася їм допомагати. Заступитися за українським моряків за кордоном також практично нікому, хоча, відповідно до вітчизняного законодавства, громадянин повинен отримати захист за межами країни.

Або інша проблема: захоплення суден сомалійськими піратами, на борту яких дуже часто перебувають й українські моряки. І знову ж таки тут наші громадяни залишаються сам на сам із своїми проблемами. Їм, переважно, допомагають або меценати, або члени власних сімей.

Для обговорення статей означеного змісту нами було запропоновано курсантам такі запитання:

Які небезпеки чатують на українських моряків у світовому океані?
Як Українська держава захищає своїх громадян – моряків торгового флоту за кордоном?
Хто приходить на допомогу нашим морякам у разі небезпеки?
Як поводять себе у в’язницях українські моряки, заарештовані за кордоном за «ту чи іншу провину»?
Чи стають їм у нагоді навички політичної культури і толерантності, набуті у вищих морських навчальних закладах України? та ін.

Обговорюючи ці проблеми, курсанти роблять висновки про потребу формування в собі стійких навичок загальнолюдської, зокрема й політичної культури, оскільки це допомагає їм у разі потреби винести ті випробування, які посилає їм доля в той чи іншим період життя.

Особливе зацікавлення викликало в курсантів обговорення газетних статей і перегляд телевізійних новин, де йшлося про так званий «ленінопад» в Україні наприкінці 2013 – на початку 2014 року. Зокрема, у херсонській газеті «Вгору» за 6 березня 2014 року № 10 (597) було опубліковано статтю Ірини Ухваріної «Почему люди сносят памятники?», де йшлося про «нецивілізоване» знесення пам’ятника В.І. Леніну в Херсоні 22 лютого 2014 року, у день повалення диктатора В.Януковича. Ця подія викликала до життя багато дискусій серед лав курсантів, у ході якої висловлювалися кардинально протилежні думки: від «плачу» за нашою радянською історією до прагнення нової влади утвердити нові цінності, нову ідеологію, за допомогою якої можна буде побудувати нову країну.

У своїй більшості курсанти зійшлися на тому, що «Світ символів упорядковує наше життя». «Старі символи підсвідомо тиснуть на людину». «Пам’ятники, як і літописи та інші державні символи, формують нашу загальну пам’ять, завдячуючи якій ми стаємо єдиним народом із спільними цінностями». «Символи не лише зміцнюють нас у тому, що живемо правильно, але й роблять переконання, асоціації – матеріальними».

Найбільше зацікавлення курсантів викликали стаття в газеті «Крила України» (друкованому органі Міністерства оборони України) від 3-7 березня 2014 року № 9 (724), де описано героїчні події на аеродромі «Бельбек» під Севастополем, коли особовий склад 204-ї авіаційної бригади тактичної авіації імені О.Покришкіна на чолі з командиром, полковником Юлієм Мамчуром без зброї в руках, з Державним прапором України та прапором військової частини зумів повернути собі контроль над більшою частиною аеродрому. Пізніше Ю.Мамчура російськими окупантами було захоплено в полон, де його впродовж кількох днів схиляли перейти на службу іншій державі, проте полковник мужньо переніс усі випробування і зусиллями української дипломатії 26 березня 2014 року був визволений з російського полону (додаток М).

У ході обговорення цього газетного матеріалу курсанти зробили для себе такі важливі висновки: «Я гордий з того, що в нас такі Збройні Сили», «Це справжній взірець служіння Батьківщині», «Народ не залишить своїх захисників наодинці з бідою», «У разі потреби я буду готовий стати на захист України зі зброєю в руках» та ін.

Особливу гордість курсантів викликали також повідомлення в ЗМІ про те, як 21 березня 2014 року їхні ровесники, курсанти Севастопольської морської академії імені Нахімова зірвали урочистості в Академії під час підняття, замість Українського Державного Прапора та стягу ВМС України, російського триколора. Після зняття українських прапорів заступник Головнокомандувача Військово-морського флоту Російської Федерації заявив курсантам, що розпорядженням президента Російської Федерації від 20 березня 2014 року відтворено Чорноморське вище військово-морське училище імені Нахімова. Після цього пролунав наказ внести Державний та Військово-морський прапори сусідньої держави. Їх підняли на флагштоки під звучання Державного гімну РФ. На знак протесту кілька десятків українських курсантів проігнорували церемонію і в той час, коли на плацу лунала російська урочиста пісня, вони заспівали Державний Гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля…».

Для того, щоб підтримки патріотичних почуттів курсантів разом із командирами підрозділів ми організували в кімнатах дозвілля гуртожитків училища колективні перегляди і наступні обговорення телепередач. Ідеться, зокрема, про передачу «Свобода слова» на каналі ISTV, «Шустер LIFE» та «Людина і закон» на першому національному, «Говорить Україна» на телеканалі «Україна», «Голос Америки «Час-TIME» на 5 каналі. Нами також було організовано щоденні перегляди випусків новин, зокрема «Підсумки дня» на першому національному, «Подробности» на Інтері, «Факти» на ISTV, «События» на каналі «Україна», «Телевізійна служба новин» (ТСН) на 1+1 та ін.

Крім того, курсанти час від часу переглядали телевізійні марафони, присвячені знаковим подіям у житті нашої країни: виборам Президента і народних депутатів України, революційним подіям в Україні кінця 2013 – початку 2014 року, збройній агресії Росії проти незалежної Української держави тощо.

Особливу увагу курсантів останнім часом привертає «Громадське телебачення», що працює на першому національному, та новий канал «112», який розпочав свою роботу в листопаді 2013 року. Участь курсантів у названих вище заходах сприяла розвитку громадянської активності, бажання брати участь у захисті рубежів України, створювати оборонні рубежі, працювати волонтерами, збирати кошти і речі для Української армії та інших збройних формувань, що стали на захист Батьківщини в ході антитерористичної операції 2014-2015 років.

У ході експерименту нами також було апробовано основні ідеї і положення запропонованої моделі та здійснено визначення педагогічної доцільності виявлених нами педагогічних умов.

Отже, розроблені нами програмно-методичні рекомендації та спецкурс «Політична культура офіцера морського торгового флоту» дали змогу забезпечити ефективність змісту політичної культури та чинників її формування. У ході виконання програми формувального експерименту нами застосовувалися різноманітні види і форми навчальних занять, зокрема: «мозкові штурми», «кейс-стаді», «круглі столи»;індивідуальні заняття;перегляд, прослуховування, прочитання та обговорення теле- і радіопередач, газетних і журнальних публікацій;написання творчих робіт, есеїв, рефератів тощо. Охарактеризовані форми роботи сприяли розвитку громадянської активності, яку ми розглядаємо як прояв політичної культури курсантів.

Застосування інноваційних форм роботи дало змогу курсантам виконувати низку завдань, зокрема, засвоювати нові політологічні знання і визначати способи розв’язання політичних проблем, використовувати відомі і засвоїти нові методи і прийоми соціально-політичних досліджень, сформувати систему політичних знань, умінь, інтелектуальних якостей, громадянської та політичної компетентностей, потрібних для успішного виконання власних обов’язків на морському торговому флоті.

У процесі експерименту проходило цілеспрямоване варіювання використовуваних педагогічних засобів у різних групах з вирівняними початковими умовами окремих параметрів (таблиця 3.3).

Ці параметри піддавалися експериментальній перевірці, потім відбувалося порівняння остаточних результатів.

У ході емпіричного дослідження ми дійшли висновку, що перевірка ефективності окремих педагогічних умов в експериментальних групах як самостійних і незалежних від інших, має певні позитивні результати у формуванні політичної культури курсантів.

На підсумковому етапі проводився аналіз результатів формувального експерименту, здійснювалася оцінка ефективності формування політичної культури курсантів у навчально-виховному процесі, оброблювалися дані, отримані в ході «діагностичних зрізів», при цьому застосовувалися такі методики: анкета(додаток А), діагностичний опитувальник (додаток Б), методики (додатки Ж, З).

Таблиця 3.3

Застосовані педагогічні засоби в контрольних і експериментальних групах

Групи

Спецкурс

«Політична культура офіцера морського торгового флоту»Створення

Словника-довідникаІнтерактивні форми (дебати,

«круглі столи»,

тренінги)Система навчальних

ЗавданьНавчальні ігриКГ++—ЕГ+++++

У ході формувального експерименту нами враховувалося таке: політична культура в курсантів формується в процесі вивчення різних гуманітарних і соціально-економічних дисциплін, отже цей процес має носити міждисциплінарний характер і будуватися на основі інтеграції і рівноправ’я знання гуманітарних і соціально-економічних дисциплін. Особливе значення в контексті аналізованої проблеми має той сприятливий фон для гуманітарного і світоглядного виховання курсантів, що створений загальними зусиллями в морському вищому навчальному закладі.

У створенні такого фону особливу активність виявляє насамперед кафедра гуманітарних і соціально-економічних дисциплін, що організовує пропаганду і популяризацію політичних знань серед курсантів і викладачів, використовуючи з цією метою семінари, конференції та інші масові заходи. Ураховуючи вимоги Державного стандарту вищої освіти та досвіду викладання гуманітарних дисциплін, нами було актуалізовано увагу на важливості визначення ключових політичних понять (суспільство, громадянське суспільство, держава, влада, політика, політична система суспільства, політична культура суспільства тощо) на міждисциплінарній основі і за цих умов прагнути показати різноманіття варіантів окремих понять. Саме таке різноманіття і дає змогу змістовно наситити як самі поняття, так і наукове розуміння політики в цілому.

Нами було запропоновано курсантам створити політологічний словник-довідник на основі стратифікації понять (категорії 1 розряду і 2-3 порядку). Відповідно до перших було віднесено такі поняття, як влада, політика, держава, до другої – демократія, тоталітаризм, фашизм тощо. Відбір понять, їх класифікація і формування понятійної системи дав можливість їм, з одного боку, віддзеркалити в політико-термінологічному апараті весь нагромаджений в політології обсяг знань і досвід практичної діяльності, з іншого боку – створити основу для формування нового науково-методологічного знання, використовуючи міждисциплінарні зв’язки.

Наприклад, основоположною категорією політології є «політична влада». Категорія «політична влада» охоплює всі політичні явища. Усі наступні теми в політології тією чи іншою мірою пов’язані з поняттям «політична влада». Саме тому, даючи курсантам визначення влади, ми розкривали не лише і не стільки її політологічні, але й загальнометодологічні основи, наголошуючи при цьому на ролі морського торгового флоту в забезпеченні економічної сторони діяльності влади. Іншими словами, ставлення влади пронизують усі сфери життя суспільства, зокрема й морську сферу. Це поняття зустрічається як в економічній, філософській, соціологічній, так й інших гуманітарних науках. Формування понять на міждисциплінарній основі дозволило піднести теоретичну підготовку курсантів на більш високий рівень та, відповідно, підвищити політичну культуру курсантів.

Проведення розроблених під нашим керівництвом на кафедрі гуманітарних і соціально-гуманітарних дисциплін Херсонського морехідного училища рибної промисловості Керченського державного морського технологічного університету тестів і контрольних робіт надало об’єктивну інформацію про рівень політичних знань, умінь, інтересів та ціннісних орієнтацій курсантів. Це дало змогу побудувати навчально-виховну роботу щодо формування ціннісно-мотиваційної сфери політичної культури адекватно до можливостей та інтересів різних категорій курсантів. Отримано діагностичний матеріал освітніх технологій з використанням методик для вдосконалення політичних знань, стимулювання інтересу та внутрішньої мотивації, що спонукає курсантів до самостійної дослідницької та громадської діяльності.

Вивчення соціології з використанням даних інших наук (історії України, основ філософських знань, культурології, основ правознавства тощо) дає можливість зрозуміти складні процеси сучасного суспільного розвитку, насамперед основоположні явища політичного життя суспільства, визначити все розмаїття політичних структур, які спостерігаються. Усе це сприяло тому, щоб підготувати курсантів як посадових осіб, які виконують свої професійні функції в галузі морського управління, формування в них якостей громадянина і повноправного члена світового співтовариства.

Навчальна дисципліна «Соціологія» передбачає вивчення ґенези основних ідейно-політичних течій сучасної цивілізації, політичних концепцій і доктрин про проблеми влади, політичні системи, про форми розвитку держави, права і свободи людини і громадянина, особливостях політичних режимів, про політичну культуру, свідомість, поведінку мас [231]. На нашу думку, у цьому курсі недостатньо подано питання, пов’язані з сутністю і структурою політичної культури спеціаліста морського торгового флоту, що розглядають взаємовідносини морського торгового флоту і громадянського суспільства, а також значення політичної інформації для морських кадрів. Так, на рис. 3.5. наведено схему педагогічної технології формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів на основі міждисциплінарної підготовки.

Окрім того, для розв’язання цієї проблеми нами було розроблено спецкурс «Політична культура офіцера морського торгового флоту» (додаток К), метою якого було визначено комплексне вивчення на міждисциплінарній основі теоретичних підходів до дослідження політичної культури, спрямоване на формування в курсантів уявлень про сутність, структуру, чинники формування і тенденції сучасного розвитку цього феномена.

Доцільність і педагогічну ефективність проведеного нами формувального експерименту підтвердили результати діагностики досліджуваної якості. Вивчення результатів експериментальної роботи здійснювалося в декількох аспектах: по-перше, вивчення ефективності конкретних педагогічних засобів, а також ефективності всієї проведеної нами роботи. На кожному етапі формувального експерименту ми виокремлювали експериментальні групи, у яких апробували виявлені нами педагогічні умови і засоби, скеровані на формування компонентів політичної культури. Обробка результатів усієї експериментальної частини дослідження засновувалася на використанні статистичних і графічних методів аналізу.

Отже, порівняльний аналіз результатів на константувальному та формувальному етапах експерименту свідчить про якісні зміни у формуванні ціннісно-мотиваційного компонента політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації (див. табл. 3.4). Зокрема у курсантів експериментальних груп: підвищився рівень до середнього – з 34,7 % до 45,7 %, достатнього – з 7,6 % до 22,8 %, високого – з 7,6 % до 18,7 %; водночас зменшився на 37,3 % показник низького рівня. У контрольних групах у 3,5% курсантів рівень сформованості ціннісно-мотиваційного компонента зріс до високого (з 3,5% до 7%), у 2,6% – до середнього (з 6,1% до 8,7%), суттєво знизився низький рівень – з 51,8% до 45,7 %.

Як засвідчують результати дослідження, на ціннісно-мотиваційному етапі формувального експерименту успішно відбувається формування ставлення курсантів до слів і вчинків, як до своїх, так і оточуючих, а також прагнення дотримуватися слова; підвищується ступінь їхньої орієнтації в діяльності і спілкуванні на принципах соціальної відповідальності та толерантності.

Таблиця 3.4

Порівняльний аналіз результатів сформованості ціннісно-мотиваційного компонента політичної культури курсантів експериментальних і контрольних груп (формувальний етап)

ГрупиНавчальний закладКількість курсантів у групіР і в н іНизькийСереднійДостатнійВисокийКіль

кість%Кіль

кість%Експериментальні групиККМРТ,

1-й курс29517,31344,8620,7517,2ОМУ,

1-й курс30413,31446,7723,3516,7СМК,

1-й курс29310,41448,2620,7620,7ХМУРП,

1-й курс30310,01343,3826,7620,0 Середній показник 12,8 45,7 22,8 18,7Контрольні групиККМРТ,

2-й курс291241,41241,4310,326,9ОМУ,

2-й курс281346,41139,427,127,1СМК,

2-й курс281450,01035,827,127,1ХМУРП,

2-й курс291344,91137,9310,326,9 Середній показник 45,7 38,6 8,7 7,0

Відтак змінюється на позитивне ставлення до громадсько-політичного життя, що є свідченням прагнення бути в курсі найважливіших політичних подій і обмінюватися інформацією, а також брати участь у різних громадсько-політичних акціях і справах.

Щодо когнітивного компонента сформованості політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів слід зазначити, що за підсумками формувального експерименту в 15,3 % курсантів виявлено високий рівень інтелектуальних якостей, спеціальних умінь і навичок, що на 10,2 % вище ніж на констатувальному етапі експерименту; зросли показники достатнього (з 6,8 % до 19,5 %) та середнього (з 39,8 % до 49,9 %) рівнів; крім того, на 33 % знизився показник низького рівня (з 48,3 % до 15,3 %).

У контрольних групах сформованість когнітивного компонента політичної культури зросла до високого рівня у 0,9 % курсантів, до середнього – у 4,4 % , на 4 % знизився показник низького рівня (з 49,6 % до 45,6 %).

Отже, унаслідок цілеспрямованої діяльності викладачів вищих морських навчальних закладів щодо формування політичної культури курсантів ми отримали результати, які наведені в табл. 3.5.

Як свідчать результати сформованості когнітивного компонента політичної культури курсантів, педагогічна модель, розроблена та впроваджена нами у навчально-виховний процес вищих морських навчальних закладів, сприяла успішному оволодінню ними уміннями оперувати політичними термінами, пояснювати їх сутність, що є необхідним для розуміння багатьох реалій сучасного суспільно-політичного життя та інтеркультурної комунікації.

Порівняльним аналізом результатів сформованості операційно-діяльнісного компонента політичної культури курсантів на констатувальному та формувальному етапах експерименту встановлено таке (див. табл.3.6).

У курсантів експериментальних груп спостерігається зростання показників високого – на 8,5 % та достатнього – на 21,2 % рівнів, суттєво знизилися показник низького рівня сформованості операційно-діяльнісного компонента політичної культури курсантів – з 50,8 % до 13,5 %.

Таблиця 3.5

Порівняльний аналіз результатів сформованості когнітивного компонента політичної культури курсантів експериментальних і контрольних груп (формувальний етап)

ГрупиНавчальний закладКількість курсантів у групіР і в н іНизькийСереднійДостатнійВисокийКіль

кість%Кіль

кість%Експериментальні групиККМРТ,

1-й курс29413,81551,7620,7413,8ОМУ,

1-й курс30516,71446,7723,3413,3СМК,

1-й курс29517,21448,4517,2517,2ХМУРП,

1-й курс30413,31653,3516,7516,7 Середній показник 15,3 49,9 19,5 15,3Контрольні групиККМРТ,

2-й курс291448,41344,813,413,4ОМУ,

2-й курс281242,91346,427,113,6СМК,

2-й курс281346,41242,913,627,1ХМУРП,

2-й курс291344,81241,426,926,9 Середній показник 45,6 43,8 5,3 5,3

Такі результати свідчать про сформованість у курсантів аналітичних умінь здійснення аналізу громадсько-політичних подій і явища, здатності до рефлексії власної громадсько-політичної діяльності.

Також за підсумками формувального експерименту встановлено підвищення участі курсантів у різних видах громадсько-політичній діяльності, що є свідченням сформованості здатності бути організатором політичних заходів, ініційованих студентською молоддю.

Експериментальне дослідження на початку експерименту дало змогу встановити, що в респондентів, віднесених до високого рівня сформованості політичної культури (експериментальні групи), операційно-діяльнісний компонент на 3,4 % нижчий ніж ціннісно-мотиваційний,і на 0,9 % – ніж когнітивний.

За достатнього рівня показники перших двох компонентів майже не різняться, щодо операційно-діяльнісного компонента спостерігається перевищення на 2,5 %. У курсантів, віднесених до середнього рівня сформованості політичної культури, когнітивний та операційно-діяльнісний компоненти знаходяться майже на одному рівні (відповідно 39,8 % і 39,5 %) й перевищують ціннісно-мотиваційний компонент на 5,1 % та 5,2 %.

Щодо показників контрольних груп, є особливим те, що за всіма трьома компонентами на початок експерименту високий рівень сформованості політичної культури курсантів є невисоким – від 3,5 % ціннісно-мотиваційного компонента до 4,4 % двох інших, за достатнього рівня дані ціннісно-мотиваційного та операційно-діяльнісного компонентів суттєво не різняться з даними когнітивного компонента – на 0,9 % нижче. У респондентів, віднесених до середнього рівня, когнітивний компонент на 0,8 % перевищує ціннісно-мотиваційний і операційно-діяльнісний.

Таблиця 3.6

Порівняльний аналіз результатів сформованості операційно-діяльнісного компонента політичної культури курсантів експериментальних і контрольних груп (формувальний етап)

ГрупиНавчальний закладКількість курсантів у групіР і в н іНизькийСереднійДостатнійВисокийКіль

Кість%Кіль

кість%Кіль

кість%Експериментальні групиККМРТ,

1-й курс29413,81344,8827,6413,8ОМУ,

1-й курс30413,31446,7826,7413,3СМК,

1-й курс29310,31448,3827,6413,8ХМУРП,

1-й курс30516,71550,0723,3310,0 Середній показник 13,5 47,5 26,3 12,7Контрольні групиККМРТ,

2-й курс291448,31137,926,926,9ОМУ,

2-й курс281242,91346,427,113,6СМК,

2-й курс281242,91242,927,127,1ХМУРП,

2-й курс291448,31137,926,926,9 Середній показник 45,6 41,3 7,0 6,1

Динаміку рівнів сформованості політичної культури курсантіву розрізі її компонентів (кількість у відсотках) експериментальних і контрольних груп на початку й наприкінці експериментально-дослідницької діяльності узагальнено в табл. 3.7.

Таблиця 3.7.

Динаміка рівнів сформованості політичної культури

(за компонентами) курсантів експериментальних і контрольних груп за результатами констатувального та формувального етапів експерименту (у %)

Групи	Рівні	Компоненти політичної культури
		Ціннісно-мотиваційний			Когнітивний			Операційно-діяльнісний
		І зріз	ІІ зріз	Приріст	І зріз	ІІ зріз	Приріст	І зріз	ІІ зріз	Приріст
КГ	Високий	3,5	7,0	+3,5	4,4	5,3	+0,9	4,4	6,1	+1,7
	Достатній	6,1	8,7	+2,6	7,0	5,3	-1,7	6,1	7,0	+0,9
	Середній	38,6	38,6	0,00	39,4	43,8	+4,4	38,6	41,3	+2,7
	Низький	51,8	45,7	–6,1	49,2	45,6	-3,6	50,9	45,6	-5,3
ЕК	Високий	7,6	18,7	+11,1	5,1	15,3	+10,2	4,2	12,7	+8,5
	Достатній	7,6	22,8	+15,2	6,8	19,5	+12,7	5,1	26,3	+21,2
	Середній	34,7	45,7	+11,0	39,8	49,9	+10,1	39,9	47,5	+7,6
	Низький	50,1	12,8	–37,3	48,3	15,3	-33,0	50,8	13,5	-37,3

Як свідчать дані таблиці 3.7, курсанти контрольних груп теж продемонстрували певне зростання високого й достатнього рівнів сформованості компонентів політичної культури, але воно виявилося незначним порівняно з досягненнями курсантів експериментальних груп: за ціннісно-мотиваційним компонентом – на 3,5% (високий рівень), 2,6 % (достатній рівень), за когнітивним – на 0,9% (високий рівень), за операційно-діяльнісним – на 1,7% (високий рівень), 0,9 (достатній рівень). Водночас знизилися показники за когнітивним компонентом: достатній рівень становить у динаміці – 1,7%.

Такі позитивні зміни можна пояснити стійкою мотивацією курсантів, які, безперечно, були і в контрольних групах. Середній та низький рівні сформованості політичної культури курсантів характеризуються найнижчими показниками ціннісно-мотиваційного й когнітивного компонентів при достатньо високих показниках операційно-діяльнісного компонента.

Загалом визначення рівнів сформованості політичної культури курсантів здійснювалося за допомогою стандартного апарату програми Excel (Таблиця 3.8).

Таблиця 3.8

Динаміка рівнів сформованості політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів за результатами констатувального та формувального етапів експерименту (у %)

Рівні	Експериментальна група		Динаміка	Контрольна група		Динаміка
	на початку

експер.на кінець

експер.на початку

експер.на кінець

експер.%%%%Високий5,715,6+9,94,16,1+2,0Достатній6,522,9+16,46,47,0+0,6Середній38,147,7+9,638,941,2+2,3Низький49,713,8-35,950,645,7-4,9

В експериментальних групах значно зросли показники рівня сформованості політичної культури курсантів: високий рівень – на 9,9%, достатній рівень – на 16,4%, середній рівень – на 9,6 %; на низькому рівні залишилися13,8 % проти 49,7% на початку формувального етапу дослідження (див. табл. 3.8).

Як свідчать результати формувального етапу експерименту, у курсантів контрольних груп зростання високого, достатнього та середнього рівнів сформованості виявилося нижчим порівняно з курсантами експериментальних груп: високий рівень – на 2,0%, достатній рівень – на 0,6%,середній рівень – на 2,3%; на низькому рівні залишилося – 45,7% (на початку експериментально-дослідної роботи було виявлено 50,6 % курсантів, віднесених до низького рівня).

З аналізу результатів формувального етапу експерименту можемо зробити висновок, що в курсантів експериментальних груп показники рівня сформованості політичної культури виявилися вищими, порівняно з курсантами контрольних груп.

Статистико-математична обробка результатів педагогічного експерименту на основі критерію χ2 засвідчила невипадковий характер відмінностей у показниках контрольних та експериментальних груп курсантів. Розрахунки за кожним компонентом політичної культури здійснювалися так. Спочатку розподілили частоти за рівнями (табл. 3.8)

Таблиця 3.9

Ціннісно-мотиваційний компонент
групи	Високий	достатній	Середній	низький	Всього
ЕГ	22	27	54	15	118
КГ	8	10	44	52	114
ВСЬОГО	30	37	98	67	N=232
Когнітивний компонент
групи	Високий	достатній	Середній	Низький	Всього
ЕГ	18	23	59	18	118
КГ	6	6	50	52	114
ВСЬОГО	24	29	109	70	N=232
Операційно-діяльнісний компонент
групи	Високий	достатній	Середній	Низький	Всього
ЕГ	15	31	56	16	118
КГ	7	8	47	52	114
ВСЬОГО	22	39	103	68	N=232

Теоретично, ми очікуємо, що частоти розподіляться пропорційно між контрольними та експериментальними групами. Для цього помножимо суму по рядку на суму по стовпцю та поділимо отримане число на загальну суму (N).

Підсумкова для розрахунків таблиця має такий вигляд:

χ2= (3.1)

df = (R-1)*(C-1) (3.2)

де R – кількість рядків в таблиці, C – кількість стовпців.

У межах здобутих експериментальних даних хі-квадрат (середній показник) = 32,94; df = 46.

Таблиця 3.10

Ціннісно-мотиваційний компонент
Групи	Високий	достатній	Середній	низький	Всього
ЕГ	(118*30)/232 = 15,26	(118*37)/232

= 18,82(118*98)/232

= 49,85(118*67)

/232 = 34,08118КГ(114*30)/232

= 14,74(114*37)/232

= 18,18(114*98)/232

= 48,15(114*67)

/232 = 32,92114ВСЬОГО30379867N=232Когнітивний компонентгрупиВисокийдостатнійСереднійнизькийВсьогоЕГ(118*24)/232 = 12,21(118*29)/232

= 14,75(118*109)/232

= 55,44(118*70)

/232 = 35,60118КГ(114*24)/232

= 11,79(114*29)/232

= 14,25(114*109)/232

= 53,56(114*70)

/232 = 34,40114ВСЬОГО242910970N=232Операційно-діяльнісний компонентгрупиВисокийдостатнійсереднійнизькийВсьогоЕГ(118*22)/232 = 11,19(118*39)/232

= 19,84(118*103)/232

= 52,39(118*68)

/232 = 34,58118КГ(114*22)/232

= 10,81(114*39)/232

= 19,16(114*103)/232

= 50,61(114*68)

/232 = 33,42114ВСЬОГО223910368N=232

За таблицею критичних значень критерію знаходимо: при df = 46 та рівня помилки 0,05 теоретичного значенняχ²_теор.= 62,83.

Отримане нами фактичне значення критерію χ²_факт.= 32,94–менше від теоретичного, що підтверджує ефективність запропонованихпедагогічних умов і структурно-функціональної моделі формування політичної культури курсантів вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації.

Таблиця 3.11

Ціннісно-мотиваційний компонент
Групи	Рівні	Емпіричний	Теоретичний	(Е-Т)²/Т
ЕГ	Високий	22	15,26	2,97
	Достатній	27	18,82	3,59
	Середній	54	49,85	0,34
	Низький	15	34,08	14,30
КГ	Високий	8	14,74	3,08
	Достатній	10	18,18	3,65
	Середній	44	48,15	0,35
	Низький	52	32,92	11,05
				Сума: 35,71
Когнітивний компонент
Групи	Рівні	Емпіричний	Теоретичний	(Е-Т)2 /Т
ЕГ	Високий	18	12,21	2,74
	Достатній	23	14,75	4,61
	Середній	59	55,44	0,22
	Низький	18	35,60	8,70
КГ	Високий	6	11,79	2,84
	Достатній	6	14,25	4,77
	Середній	50	53,56	0,23
	Низький	52	34,40	9,01
				Сума: 33,12
Операційно-діяльнісний компонент
Групи	Рівні	Емпіричний	Теоретичний	(Е-Т)2 /Т
ЕГ	Високий	15	11,19	1,29
	Достатній	31	19,84	0,06
	Середній	56	52,39	0,24
	Низький	16	34,58	9,98
КГ	Високий	7	10,81	1,34
	Достатній	8	19,16	6,50
	Середній	47	50,61	0,25
	Низький	52	33,42	10,32
				Сума: 29,98

Висновки до третього розділу

У розділі здійснено теоретичне обґрунтування структурно-функціональної моделі, описано зміст і результати дослідно-експериментальної роботи з реалізації педагогічних умов формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури та результатів констатувального етапу педагогічного експерименту розроблено структурно-функціональну модель формування політичної культури у курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, яка містить цільовий, змістовий, функціональний, організаційний та оцінювальний блоки.

Ефективність реалізації структурних блоків експериментальної моделі залежить від певних педагогічних умов формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, а саме: трансформації ціннісних орієнтацій курсантів у сфері сучасного політичного життя; дотримання міждисциплінарних зв’язків між нормативними дисциплінами циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки; використання інтерактивних форм і методів стимулювання політичної та громадської активності курсантів вищих морських навчальних закладів; удосконалення змісту національно-патріотичного, інтернаціонального, правового виховання курсантів як бази для формування їхньої політичної культури.

Для перевірки ефективності педагогічних умов і дієвості структурно-функціональної моделі формування політичної культури курсантів проведено формувальний експеримент, яким передбачалося проведення семінарських занять з курсантами; бесід з викладачами, класними керівниками, командирами рот, вихователями; розробку системи навчально-політологічних і практичних завдань, спрямованих на вироблення практичних умінь і навичок самостійної роботи, використання інтерактивних форм виховання курсантів, а також організацію позааудиторної виховної роботи відповідно до інтересів різних категорій курсантів

За результатами формувального етапу установлено, що в експериментальних групах порівняно з результатами констатувального експерименту значно зросли показники рівня сформованості політичної культури курсантів: високий рівень – на 9,9 %, достатній рівень – на 16,4 %, середній рівень – на 9,6 %; на низькому рівні залишилися 13,8 % проти 49,7 % на початку формувального етапу дослідження.

Після формувального етапу дослідження в експериментальній групі покращилося ставлення курсантів до власних вчинків, посилилось прагнення дотримуватися слова; позитивне ставлення до громадсько-політичного життя, що є свідченням прагнення брати активну участь у найважливіших політичних подіях, у різних громадсько-політичних акціях і справах; підвищився рівень їхньої орієнтації в діяльності і спілкуванні на принципах соціальної відповідальності та толерантності; умінь аналізувати громадсько-політичні події і явищ, здатності до рефлексії власної громадсько-політичної діяльності. Також за підсумками формувального експерименту встановлено позитивну динаміку участі курсантів у різних видах громадсько-політичної діяльності, що є свідченням сформованості їхньої політичної культури.

Показники рівнів сформованості політичної культури курсантів контрольних та експериментальних груп підтверджують ефективність запропонованих педагогічних умов і структурно-функціональної моделі формування політичної культури курсантів вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації. Статистично-математична обробка результатів педагогічного експерименту на основі критерію χ² на рівні вірогідності 0,05 засвідчила невипадковий характер відмінностей у показниках контрольної та експериментальної груп курсантів.

Основні положення розділу викладено в таких публікаціях автора: [99, 100, 102, 112, 116, 117,118, 119, 123, 124]та ін.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення проблеми формування політичної культури та запропоновано новий підхід до теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки педагогічних умов формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації. Результати проведеного дослідження засвідчили ефективність розв’язання поставлених завдань та дали підстави для формулювання таких висновків:

На основі теоретичного аналізу стану дослідженості проблеми у філософсько-культурологічній, психолого-педагогічній літературі та сучасного стану розв’язання проблеми формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації визначено її недостатню розробленість.

Уточнено сутність ключових понять дослідження: «політична культура», «політичне виховання», «політична соціалізація», «політична компетентність» курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації. Політична культура курсанта вищого морського навчального закладу визначається нами як інтегративна характеристика особистості як соціального суб’єкта, у якій сфокусовано й синтезовано політичні знання і вміння, ціннісні орієнтації, настанови й переконання, політичний досвід, що в кінцевому розумінні визначають його політичну поведінку. Сутність процесу формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації полягає в опануванні ними політичних ролей та ідентичності, намаганні здійснити перехід від функції становлення молодої людини-виконавця та репродуцента до функції сприяння появі активного творця й учасника політичних процесів та явищ. Формування політичної культури курсантів є частиною процесу підготовки студентів у вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації і трактується нами як цілеспрямований процес політичної соціалізації, формування політичної свідомості та поведінки під час організованої активної громадсько-політичної пізнавальної діяльності, яка забезпечує свідоме засвоєння курсантами вищих морських навчальних закладів громадянсько-політичних знань і переконань щодо потреби дотримуватися їх у житті та майбутній професійній діяльності.

Аналіз досліджуваної проблеми дав змогу уточнити компоненти політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів
І–ІІ рівнів акредитації -когнітивний, ціннісно-мотиваційний, операційно-діяльнісний – та критерії (когнітивний, емоційно-рефлексивний, поведінковий) і показники її сформованості (знання в галузі політики, розуміння суспільно-політичних явищ, володіння суспільно-політичними поняттями; інтерес до політичної освіти, обізнаність із проблемами політичного життя у країні; орієнтація на загальнолюдські й громадянські цінності, ставлення до громадсько-політичного життя, громадянська відповідальність; емоційна та інтелектуальна мобільність, ціннісні політичні орієнтації; участь у громадсько-політичній діяльності, сформованість аналітичних умінь, рефлексія власної громадсько-політичної діяльності; правова поведінка, громадсько-політична активність курсанта). Схарактеризовано рівні сформованості політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації (високий, достатній, середній, низький).

Констатувальне діагностування виявило недостатній рівень сформованості досліджуваного феномену, а саме: високий рівень сформованості політичної культури мали 5,7 % студентів експериментальної групи та 4,1 % – контрольної; достатній рівень – 6,5 % респондентів експериментальної групи та 6,4 % контрольної; середньому рівню відповідала сформованість політичної культури у 38,1 % курсантів експериментальної та 38,9 % контрольної групи; низькому – відповідно, 49,7 % і 50,6 %.

Розроблено й експериментально перевірено структурно-функціональну модель формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів як сукупність взаємопов’язаних блоків: цільового (визначення комплексу педагогічних завдань, виконання яких спрямоване на формування свідомості і поведінки курсанта як майбутнього офіцера морського торгового флоту), функціонального (інтеграція функцій окремо взятих блоків дає змогу реалізувати функцію всієї моделі, інтегруючи функцію кожного блоку), змістового (орієнтація на загальнолюдські, політичні та соціально значущі цінності, виконання педагогічних завдань у процесі формування політичної культури курсантів на міждисциплінарній основі); організаційного (гуманітарна та соціально-економічна підготовка та самопідготовка, політичне виховання та політична соціалізація курсантів, міждисциплінарні зв’язки, викладання спецкурсу «Політична культура офіцера морського торгового флоту») і оцінювального (вивчення та аналіз ефективності формування політичної культури).
Обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації (трансформація ціннісних орієнтацій курсантів у сфері сучасного політичного життя; дотримання міждисциплінарних зв’язків між нормативними дисциплінами циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки; використання інтерактивних форм і методів стимулювання політичної активності курсантів вищих морських навчальних закладів; удосконалення змісту національно-патріотичного, інтернаціонального, правового виховання курсантів як бази для формування їхньої політичної культури).

Експериментально доведено, що впровадження означених умов засвідчило позитивну динаміку: зменшення кількості курсантів з низьким (-35,9 %) рівнем сформованості політичної культури в експериментальних групах, тоді як кількість курсантів з середнім (+9,6 %) достатнім (+16,4 %) та високим (+9,9 %) рівнем сформованості досліджуваного утворення характеризується зростанням.

Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів вказаної проблеми. Подальшого наукового вивчення потребують процеси розвитку когнітивно-рефлекторних механізмів політичної поведінки студентської молоді з урахуванням визначених педагогічних умов і методичних напрацювань. Перспективними також можуть стати лонгітюдні дослідження динаміки прояву політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів. Зважаючи на актуальність досліджуваної теми, рекомендовано: запровадити в системі підготовки курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації викладання спецкурс «Політична культура офіцера морського торгового флоту» та проведення семінарів із питань формування патріотичних якостей студентської молоді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Ададуров Ю.А. та ін. Політологія: Навчальний посібник / Ю. А.Ададуров та ін. – 2-е вид., доп. – Донецьк: АСТРО, 2005. – 358 с.
Аза Л. В. Воспитание как философско-социологическая проблема / Л. В. Аза. – К.: Наукова думка, 1993. – 131 с.
Акименко І.М. Виховання політичної культури молоді / І.М.Акіменко. – http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchdpu/2009_74_1/1.pdf
Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии / Г.Алмонд, С.Верба // Полис. – 1992. – №4. – С. 34-37.
Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности / В.И. Андреев. – Казань, 1988. – 238 с.
Андрущенко В.П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: досвід соціально-філософського аналізу / В. П. Андрущенко. – К.: TOB «Атлант ЮЕмСі», 2005. – 498 с.
Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: методические основы / Ю.К.Бабанский. – М: Просвещение, 1988. – 480 с.
Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: (методические основы) / Ю. К. Бабанский. – М: Просвещение, 1982. – 192 с.
Баснін О.С. Політична активність студентства у контексті трансформації суспільних відносин в Україні : автореф. дис. … к. політ. н. / О. С. Баснін. – К., 2010. – 18 с.
Баталов Э.Я. Политическа культура современного американского общества / Э.Я.Баталов. – М., 1990.
Баталов Э. Политическая культура как специальный феномен / Э. Баталов // Весник МГУ. Сер. 12. -1995.- №5. -С. 42-47.
Бебик В.М. Політична культура сучасної молоді [Текст] / В.М.Бебик та ін.]; Український НДІ проблем молоді. : [б.в.], 1996. – 112 с.
Бебик В. М. Політична культура сучасної молоді / В.М.Бебик, М. Ф. Головатий, В.А.Ребкало. – К.: УНДІПМ, 2004. – 112 с.
Безклетний С.Є. Формування цінностей демократичної політичної культури студентської молоді в умовах трансформації сучасного українського суспільства [Текст] : автореф. дис. … к. політ. н. : 23.00.03 /Бесклетний Сергій Євгенійович; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 2013. – 20 с.
Безклетний С. Політична участь молоді та студентів як предмет політологічного аналізу / С.Безклетний //Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – Вип. 3’2007.
Беспалько В. П. Педагогика и прогрессивная технология обучения / В. П. Беспалько. – М., 1995. – 336 с.
Бех І.Д. Виховання особистості: підручник /І.Д.Бех. – К.: Либідь, 2008. – 848 с.
Бех И.Д. Психологические основы нравственного развития личности: дисс. … д-ра психол. наук : 19.00.07 / Бех Иван Дмитриевич / НИИ психологии Украины. – К., 1992. – 320 л.
Бех І.Д. Психологічні джерела виховної майстерності: навчальний посібник / Бех Іван Дмитрович. – К.: «Академвидав», 2009. – 248 с.
Бєлова Л.О. Виховна система ВНЗ: питання теорії та практики : монографія / Л.О.Бєлова. – Харків: НУА, 2004. – 264 с.
Білик М. Особливості формування політичної культури сучасної молоді / М. Білик // Соціальна психологія: Український науковий журнал. – К., 2008. – №4. – С.96-105.
Білик М.В. Психологічні чинники прояву політичної культури студентської молоді : дис. … к. психол. н., 19.00.05 / М. В. Білик. – К., 2004.
Бусаргина А. В. Политическая социализация курсантов в контексте решения проблем становления гражданского общества в России : дисс. канд. полит. наук; 23.00.02 – политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / А. В. Бусаргина [Электронный ресурс]. – Режим доступа : Саратов, 2005. – 159 с. – http://www.dissercat.com/content/politicheskaya-sotsializatsia-kursantov-v-kontekste-resheniya-problem-stanovleniya-grazhdan.
Бушуева Е.В. Механизм формирования политической культуры студентов: автореф. дис… к. полит. н., 23.00.02; / Е. В. Бушуева. – М., 2007. – 25 с. – http://www.referun.com/n/mehanizm-formirovaniya-politicheskoy-kultury-studentov
Вакарчук, Іван. Мовна підготовка майбутніх фахівців у вищій школі повинна здійснюватися постійно / І. Вакарчук[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/main.php?guery=newstmp/2009_1/18_ 03/1
Вашутін О. Політична соціалізація молоді в сім’ї і становлення політичної психології індивіда / О.Вашутін // Людина і політика. – 2005. – №5. – С.67-71.
Ващенко К.О. Теоретико-методологічний інструментарій і засоби забезпечення політичного аналізу: прогнозування в сучасній Україні [Текст] : автореф. дис.. … д-ра політ. наук: 23.00.01 / Ващенко Костянтин Олександрович : Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 2009. – 36 с.
Вебер М. Основные социологические понятия / М.Вебер. Избранные произведения. – М., 1990. – 603 с.
Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. Ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
Величко О.Ю. Теоретичні основи формування громадянської компетентності майбутніх фахівців туристичної індустрії / О. Ю. Величко. – http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/eui/2012_1/PDF/ 12vojfti.pdf
Выготский Л. С. Этюды по истории поведения / Л. С. Выготский, А. Р. Лурия. – М.: Педагогика-Пресс, 1993. – 224 с.
Використання інтерактивних технологійнавчання в професійній підготовці майбутніх учителів [Текст] / Н. Г. Баліцька [та ін.] ; ред. Н. С.Побірченко; Уманський держ. педагогічний ун-т ім. Павла Тичини. – К. : Науковий світ, 2003. – 138 с. – Бібліогр.: с. 128-137.
Внукова О. Розвиток політичної культури майбутніх педагогів професійно-технічних навчальних закладів: автореф. дис… канд.. пед. наук : 13.00.04 / Ольга Миколаївна Внукова; В.о. АПН України. Ін-т педагогіки і психології проф. освіти. – К.: Б.в., 2004. – 20 с.
Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник / Н. П. Внукова. – К.: ВЦ »Академія», 2001.
Воронов, Ігор. Становлення політичної культури в умовах сучасної України / І. Воронов //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2004. – №2. – С.313-317.
Вятр Е. Социология политических отношений / Е. Вятр. – М., Изд-во «Прогресс», 1979. – 214 с.
Гаджиев К.С. Политическая культура: концептуальный аспект / К. С. Гаджиев // Полис. – 1991. – № 6. – С.69-84.
Гараева Г. X. Политическая культура как фактор формирования духовного потенциала современной учащейся городской молодежи : дис. … канд. социол. наук : 22.00.06 / Г. Х. Гараева. – Казань, 2006. – 204 с.
Гелей С. Д. Політологія: Навч. посібн. – 4-е вид., перероб. і доп. / С. Д. Гелей, С. М. Рутар – Львів: Світ, 2003. – 384 с.
Гершунский Б. С. Философия образования / Б. С. Гершунский. – М.: МПСИ, 1998. – 432 с.
Гессен С.И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию / С. И. Гессен. – М.: «Школа-Пресс», 1995. – 448 с.
Головатий М. Ф. Політична психологія / М. Ф. Головатий. – К. : МАУП, 2001. -136 с.
Головатий М.Ф. Політична психологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М.Ф.Головатий; ред. І.В.Хронюк. – 2-е вид. – К.: Центр учб. л-ри, 2009. – 400 с.
Головатый Н.Ф. Социология молодежи / Н. Ф. Головатый. – К.: МАУП, 1999. – 212 с.
Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К.: Телепрескорпорація «Республіка», 1998. – 152 с.
Горбач О. Політологія: навчальний посібник / О. Горбач, Р. Демчишак. – Львів: ЛДІНТУ ім. В.Чорновола, 2011. – 264 с.
Горіна О.Т. Теоретичні аспекти формування духовної культури студентської молоді / О.Т.Горіна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www/tme/umo/edu/ua/docs/2/09gorcsf.pdf
Горстко А. Б. Познакомьтесь с математическим моделированием / А. Б. Горстко. – М.: Знание, 1991. -160 с.
Грицай С.М. Актуальні проблеми громадянсько-політичного виховання / С. М. Грицай[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/portal/ Soc_Gum/VKhnpu_ filos/2009_29/11.html
Грицай С.М. Взаємозв’язок політичної і громадянської культури особистості / С. М. Грицай [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/ppmb/ texts/2008-07/08gsmpcc.pdf
Грицай С. Компетентнісний підхід до формування політичної культури майбутнього вчителя / С. Грицай [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vlnu/Ped/2009_253/14_Hryai.pdf
Грицай С.М. Теоретичне обґрунтування моделі забезпечення формування політичної культури майбутнього вчителя / С. М. Грицай [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal /soc_gum/ppmb/texts/2008-12/08gsmcft.pdf
Грицай С.М.Формування політичної культури майбутнього вчителя в навчально-виховному процесі вищого педагогічного навчального закладу [Текст] : автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.04 / Грицай Сергій Михайлович ; Харківський національний педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. – Х., 2009. – 20 с.
Гуйтор М.М. Євроінтеграційні орієнтації політичних партій як чинник формування політичної культури української молоді / М. М. Гуйтор // Наукові праці МАУП / Редкол.: М.Ф.Головатий та ін. – К.: МАУП, 2008. – С.181-186.
Грушевський М.С. На порозі Нової України/ М. С. Грушевський. – Нью-Йорк-Львів-Київ-Торонто-Мюнхен, 1992.- 89 с.
Дворцева Г. В. Проблема формування культурного потенціалу студентів у сучасних вищих навчальних закладах : [Електронний ресурс] / Г. В. Дворцева – Режим доступу : http://www.nbuv.ua/portal/Soc_Gum/domtp/2008_2/dvorceva.pdf
Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»). – К.: Райдуга, 1994. – 62 с.
Дзюба, Іван. Інтернаціоналізм чи русифікація? / І. Дзюба. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська акад.», 2005. – 330 с.
Дмитренко М.А. Формування політичної культури особистості в умовах трансформації суспільства (політологічний аналіз) [Текст] : дис… канд. політ. наук: 23.00.03 / Дмитренко Микола Андрійович ; АПН України, Інститут вищої освіти. – К., 2005. – 190 арк.
Дмитренко М.А. Формування політичної культури суспільства в трансформаційний період / М. А. Дмитренко / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова, Інститут оперативної діяльності та державної безпеки. – К.: НПУ, 2006. – 192 с.
Дмитренко, Микола. Особливості сучасної української політичної культури: проблема визначення / М. Дмитренко [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http: 209.85.135.104.
Долженко В.О. Виховання духовних цінностей студентської молоді в полікультурному просторі : дис. … к. пед. н. : 13.00.07 / В. О. Долженко. – Луганськ, 2006. – 192 с.
Долинина И.Г. Формирование политической культуры учащихся: концептуальные основы: автореф. дис… д. пед. наук: 13.00.01 / И. Г. Долинина / М.: Академия повышения квалификации и профессиональной переподготовки работников образования, 2009. – 36 с.
Доповідь Міністра освіти і науки України на розширеній підсумковій колегії Міністерства освіти і науки України «Мета реформ у вищій школі – якість і доступність освіти» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/newstmp/2009-1/10-04/dopovid.doc
Доцяк І.І. Електоральна поведінка студентської молоді в умовах трансформації політичної системи України (на прикладі Івано-Франківської та Львівської областей): дис. … к. політ. н., 23.00.02 / І. І. Доцяк /Львівський національний університет імені І. Франка. – Л., 2004. – 16 с.
Драч, Іван. Політика: Статті, доповіді, виступи, інтерв’ю / І. Драч /Укр. всесвіт. координ. рада. Т-во зв’язків з українцями за межами україни (Т-во «Україна»). Конгр. укр. інтелігенції. – К., 1997. – 392 с.
Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В.Д.Бакуменко, А.М.Михненко та ін.; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В.П.Трощинського, Ю.П.Сурміна. – К.: НАДУ, 2010. – 820 с.
Енциклопедія освіти /Акад. пед. наук України: головний ред. В. Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
Енциклопедія політичної думки / За ред. Д.Міллера; Пер. з анг. Н. Лисюк. – К.: Дух і літера, 2000. – 472 с.
Є нація на основі територіального патріотизму // Голос України. – 2007. – 12 січня.
Жадан І. Політична культура та проблеми громадянської освіти в Україні : Методичний посібник / І.Жадан, С.Кисельов, О.Кисельова, С.Рябов. – К.: Тандем, 2004. – 80 с.
Жадан І.В. Соціально-психологічні особливості політичної соціалізації молоді в освітньому процесі / І.В.Жадан // Наукові студії із соціальної та політичної психології. – К., 1999. Вип.1. – С.136-144.
Загородній Ю. І. Політична соціалізація студентської молоді в Україні : досвід, тенденції, проблеми / Ю.І.Загородній, В.С.Курило, С. В. Савченко. – К., 2004.
Звернення Президента України з нагоди Року молоді в Україні. – //http://news.yurist-online.com/news/president/1481/
Зимняя И.А.Социально-профессиональная компетентность как целостный результат профессионального образования (идеализированная модель) / И. А. Зимняя // Проблемы качества образования. – Кн. 2. – М., Уфа: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2005.
Золотухіна С. Т. Громадянське виховання студентів вищих навчальних закладів України в другій половині XIX ст. – на поч. XX ст. / С. Т. Золотухіна, О. А. Рацул.- Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2007. – 252 с.
Зубарєв М. Ю. Роль соціалізації особистості в формуванні політичної культури / М. Ю. Зубарєв // Демократичні цінності. Громадянське суспільство і держава : Матеріали XIII Харків. міжнар. Сковородинівських читань. – Х. : ТОВ ” ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС”. – 2005. – С. 63-65.
Іванов М. С. Деякі аспекти формування громадянської культури молоді засобами громадянської і політичної освіти в Україні/ М. С. Іванов // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку : зб. наук. пр. – Л. : Вид-во НУ «Львівська політехніка». 2003. – Вип. 14. – С. 47-51.
Іванов М.С. Політична освіта в контексті політичних трансформацій суспільства : моногр. / М. С. Іванов. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2004. – 280 с.
Іванов М.С. Політична освіта як засіб формування політичної культури та чинник політичного процесу: дис…д-ра політ.наук: 23.00.02 / М. С. Іванов /НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. – К., 2005.- 417 арк.
Іванов М.С. Політична орієнтація молоді України: стан і тенденції / М. С. Іванов // Наукові записки: Збірник наукових праць Чорноморського державного університету імені Петра Могили. – Т.20. – 2002. – С.235-238.
Іванов М. С. Сучасна концепція політичної освіти і формування громадянської культури в Україні / М. С. Іванов // Грані : наук.-теорет. і громад.-політ. альм. – Д., 2003. – Вип. 20. – № 5. – С. 148-151.
Інноваційні технології упідготовці вчителя сучасної школи [Текст] : [навч. посіб.] / [Н. М. Коляда та ін. ; за заг. ред. Н.С.Побірченко]. – Черкаси : Черкаський ЦНІІ, 2012. – 447 с.
Іова В. Ю. Формування громадянської культури особистості : навч. метод. посіб. / В. Ю. Іова, Т. І. Люріна – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2003. – 172 с.
Истон, Д. Категории системного анализа политики / Д. Истон // Политология: Хрестоматия / Сост.: проф. М.А.Василик, доц. М. С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – С.319-331.
Кайзеров Н.М. О соотношении гражданской и политической культур / Н. М. Кайзеров // Социально-политические науки. – 1991. – № 7. – С.121-128.
Калінічева, Галина. До питання духовності та духовної зорієнтованості інноваційного поступу вищої освіти України [Електронний ресурс] / Галина Калінічева. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.’ap/ portal/natural/vpnu/filos_psihol/2009_12/14.pdf
Карнаух А.А. Вплив соціально-гуманітарних дисциплін у вищій школі на формування політичної культури студентської молоді / А.А.Карнаух // Науковий часопис НПУ ім. М.П.Драгоманова. Випуск 1’2009. – С.76-80.
Карнаух А. Громадянська освіта як засіб формування політичної культури молоді [Електронний ресурс] / А. Карнаух – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/9733/08-Karnayh. pdf?sequence=1
Карнаух А. Політична соціалізація студентської молоді: сутнісні характеристики, особливості, тенденції / А. Карнаух // Українська національна ідея : реалії та перспективи розвитку, Випуск 17, 2006. – С.136-140.
Карнаух А.А. Роль політичної освіти і виховання у формуванні політичної свідомості студентської молоді / А.А.Карнаух // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Філософія. Соціологія. Політика. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2004. – Випуск 38. – С.160-166.
Кваша О.П. Політична культура регіону та її вплив на формування та реалізацію регіональної політики в Україні: автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.03 / О.П. Кваша; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 2010. – 20 с.
Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера. – Київ: Тандем, 2002. – 584 с.
Коберник О.М. Формування морально-ціннісних орієнтацій учнів у процесі розв’язування життєвих задач [Електронний ресурс] / О. М. Коберник // Науковий вісник Донбасу. – 2011. – №4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua / j-pdf/nvd_2011_4_12.pdf
Кобыляцкий И. И. Основы педагогики высшей школы / И. И. Кобеляцкий. – Киев: Вищашкола, 1978. – 287 с.
Ковалев В. И. Мотивы поведения и деятельности / В. И. Ковалев / Отв. ред. А.А.Бодаев; АН СССР, Ин-т психологии, – М.: Наука, 1988. – 102 с.
Коваль Г. В. Особливості політичної соціалізації молоді на сучасному етапі розвитку українського суспільства [Електронний ресурс]/ Г. В. Коваль. – Режим доступу : http://bibl.kma.mk.ua/pdf/ukrpolituk/3/30. pdf
Ковнір О.І. Комунікація як чинник формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів України / О. І. Ковнір // ScienceandEducationaNewDimension/ Hungary, Vol.1 February 2013. – С.88-92.
Ковнір О.І. Механізм формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів I-II рівнів акредитації / О. І. Ковнір //Ідеологія в сучасному світі, наук.-практична конф. (2011; Київ). Науково-практична конференція «Ідеологія в сучасному світі», 19-20 жовт. 2011 р.: [матеріали доповідей і виступів]. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. – С.174-175.
Ковнір О.І. Модель формування політичної культури курсантів морських навчальних закладів /О.І.Ковнір // Вища освіта: теоретичний та науково-методичний часопис. – 2008. – №2(29). – С.104-111.
Ковнір О.І. Особливості формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів України в умовах демократизації суспільства / О.І.Ковнір //Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти: матеріали Х Ірпінських міжнародних науково-педагогічних читань, (Ірпінь, 29-30 березня 2012 р.): в 4 ч. Ч.4 / секції 7,8. – Ірпінь: Видавництво Національного університету ДПС України, 2012. – С.143-153.
Ковнір О.І. Педагогічні умови формування політичної культури курсантів морських навчальних закладів України / О.І.Ковнір // Гуманітарні науки: науково-практичний журнал. – 2008. – №1 (15). – С. 53-58.
Ковнир Е.И. Политическая культура будущего офицера морского флота: проблемы и пути формирования / Е. И. Ковнир //Образование в созданию современной действительности. Возможности и ограничения / Под редакцией Эвы Ягелло, Малгожаты Висьневской. – Т.1. – Седльце, Республика Польша, 2013. – С.128-135.
Ковнір О.І. Політична культура студіюючої молоді як предмет соціально-педагогічного дослідження / О.І.Ковнір //Педагогічні науки: збірник наукових праць Херсонського державного університету. – 2009. – №LII. – С.411-415.
Ковнір О.І. Політична культура курсантів вищих морських навчальних закладів в умовах сучасних українських реалій / О.І.Ковнір // Ціннісний вимір політичної діяльності: західно-східний вектор сучасної української політики: Збірник наукових праць / Редколегія: Ю.М.Бардачов – голова, В.Ф.Цвих, Ф.Г.Семенченко та ін. – Херсон: вид-во ПП Вишемирський В.С., 2014. – С.117-120.
Ковнір О.І. Політична культура курсантів вищих морських навчальних закладів: стан, тенденції та шляхи формування / О. І. Ковнір //Теорія та методика виховання: Науково-педагогічний вісник / За редакцією члена-кореспондента Національної академії педагогічних наук України, доктора педагогічних наук, професора В.Г.Бутенка. – Херсон: Грінь Д.С., 2012. – Вип.1.- С.53-56.
Ковнір О.І. Політична культура як чинник формування духовного потенціалу курсантів вищих морських навчальних закладів / О.І.Ковнір // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / [гол. ред.: М.Т.Мартинюк]. – Умань: ПП Жовтий, 2011. – С.154-161.
Ковнір О.І. Політична соціалізація курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації в контексті становлення в Україні громадянського суспільства / О.І.Ковнір //Наукові праці: науково-методичний журнал. Випуск 161. Т.173. Педагогіка. – Миколаїв: Вид-во Чорноморського державного університету імені Петра Могили, 2011. – С.22-26.
Ковнір О.І. Практика організації політичного виховання курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації / О.І.Ковнір // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології: Збірник наукових праць Херсонського національного технічного університету. – Вип. 1(4). – Херсон, 2011. – С.242-248.
Ковнір О.І. Проблема формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів України в умовах нестабільності соціально-політичного розвитку / О.І.Ковнір // Ціннісний вимір політичної діяльності: теорія і практика розвитку сучасного українського суспільства: збірник наукових праць / Ред.колегія: Ю.М.Бардачов – голова, В.Ф.Цвих, Ф.Г.Семенченко та ін. – Херсон: вид-во «Олді-плюс», 2010. – С.64-66.
Ковнир Е.И. Психологические факторы формирования политической культуры курсантов высших морских учебных заведений / Е.И. Ковнир // Личность и общество: проблемы философии, психологии и социологии: сборник статей Международной научно-практической конференции (Росийская Федерация, Приволжский Дом знаний). – Пенза, 2010. – С.182-184.
Ковнір О.І. Реалізація виборчих прав курсантами вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації як вияв політичної культури / О.І.Ковнір // Ціннісний вимір політичної діяльності: теорія і практика розвитку сучасного українського суспільства: збірник наукових праць / Ред.колегія: Ю.М.Бардачов – голова, В.Ф.Цвих, Ф.Г.Семенченко та ін. – Херсон: вид-во «Олді-плюс», 2012. – С.231-234.
Ковнір О.І. Роль компетентнісного підходу у формуванні політичної культури майбутнього офіцера морського флоту / О.І.Ковнір // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: збірник наукових праць / За заг. ред. проф. О.М.Микитюка /Хар. нац. пед. ун-т імені Г.С.Сковороди. – Харків, 2012. – Вип.38. – С.41-48.
Ковнір О.І. Роль та функції вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації в політичному вихованні курсантів / О.І.Ковнір // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології: Збірник наукових праць Херсонського національного технічного університету. – Вип. 2(3). – Херсон, 2010. – С.209-214.
Ковнір О.І. Сутність та складові політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації / О.І.Ковнір // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології: Збірник наукових праць Херсонського національного технічного університету. – Вип. 1(2). – Херсон, 2010. – С.215-219.
Ковнир Е.И. Толерантность как измерение уровня политической культуры курсантов высших морских учебных заведений Украины / Е. И. Ковнир // ТехноОбраз’2013: материалы IX междунар. научн.-практ. конф. «Творческое развитие и саморазвитие личности в условиях межкультурного образования» (Республика Беларусь, Гродно, 19-20 марта 2013 г.): в 2 т. /ГрГУ им. Я.Купалы; редкол.: В.П.Тарантей (отв. ред.) [и др.]. – Т.1. – Гродно: ГрГУ, 2013. – С.58-62.
Ковнір О.І. Формування податкової культури курсантів вищих морських навчальних закладів як складової їхньої політичної культури / О. І. Ковнір // Ціннісний вимір політичної діяльності: політичні реалії та ілюзії в сучасному українському суспільстві : Збірник наукових праць / Редколегія: Ю.М.Бардачов – голова, В.Ф.Цвих, Ф.Г. Семенченко та ін. – Херсон: вид-во ПП Вишемирський В.С., 2013. – С.122-125.
Ковнір О.І. Формування політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації як основа їхньої громадянської самореалізації / О.І.Ковнір // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького. – Т.13, №3(49). – Львів, 2011. – С. 134-138.
Ковнір О. І. Формування політичної культури морських курсантів у сучасних умовах революційної трансформації українського суспільства /О. І. Ковнір // Педагогічні науки: Збірник наукових праць Херсонського державного університету. – Випуск 64. – Херсон, 2013. – С. 157-162.
Ковнір О.І. Формування політичної культури студентства в ході його соціалізації/ О. І. Ковнір // Актуальні проблеми розвитку української культури і науки: Матеріали доповідей та виступів Міжнародної науково-практичної міждисциплінарної конференції (24 квітня 2013 року). – Херсон: Колос, 2013. – С.75-76.
Ковнір О.І. Формування політичної культури курсантів морських навчальних закладів як педагогічна проблема / О.І.Ковнір // Вересень: науково-методичний, інформаційно-освітній журнал. – 2008. – №1-2 (42-43). – С.49-59.
Ковнір О.І. Чинники впливу на процеси формування політичної культури студіюючої молоді в Україні / О.І.Ковнір // Ціннісний вимір політичної діяльності: теорія і практика розвитку сучасного українського суспільства: збірник наукових праць / Ред.колегія: Ю.М.Бардачов – голова, В.Ф.Цвих, Ф.Г.Семенченко та ін. – Херсон: вид-во «Олді-плюс», 2011. – С.84-86.
.Ковнір О. Ефективне вивчення студіюючою молоддю іноземних мов як вагомий механізм забезпечення європейських намірів України / О. Ковнір, В. Кудрявцева, І. Лопушинський// Вересень. – 2007. – №3-3 (40-41). – С. 49-59.
Ковнір О. І. Стан та перспективи навчання українською мовою у вищій школі / О. І. Ковнір // Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Т.130. Випуск 117. Державне управління. Політологія. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. – С. 85-89.
Конституція України: чинне законодавство станом на 04 березня 2014 р.: (Відповідає офіц. текстові). – К.: Алерта, 2014. – 88 с.
Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності: затверджена Постановою Президії АПН України від 19 квітня 2000 року, протокол №1-7/4-49 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.erudittar.narod.ru/Dokymetu/ InstrDok/Gromad. htm
Концепція громадянської освіти та виховання в Україні: проект [Електронний ресурс]. – Режим доступу: mon.gov.ua/img/…/doc_30112012.doc‎
Концепція національного виховання студентської молоді: затверджена рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 25 червня 2009 року, протокол №7/2-4 [Електронний ресур]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua
Компетентність саморозвитку фахівця: педагогічні засади формування у вищій школі. – Ізмаїл: ІДПІ, 2007. – 236 с.
Комунікативна компетентність педагога: Хрестоматія з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник /Укладачі: В.І.Лозова, А.В.Троцко, О.М.Іонова, С.Т.Золотухіна. За заг. ред. В.І.Лозової. – Х.: Віровець А. П. «Апостроф», 2011. – С.273-276.
Концепція громадянської освіти та виховання молоді: Проект [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.mon.gov.ua
Кострюков С.В. Формування демократичних цінностей студентської молоді в трансформаційний період / С.В.Кострюков : автореф. дис. … к. філос.. н., 2004. – 17 с.
Кормич Л. І. Політична соціалізація молоді як умова ефективного реформування суспільства /Л. І.Кормич [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/App/2009_36/app36_Kormych_L_I_(10-15).pdf.
Корнієнко В О. Політична соціалізація студіюючої молоді в процесі демократичної трансформації українського суспільства [Електронний ресурс]/ В.О. Корнієнко// Гуманізм та освіта: Матеріали VIII-ї міжнародної науково-практичної конференції. -Вінниця, 11-13 червня 2006 р.: електронне наукове видання. – Вінниця : КІВЦ ВНТУ, 2007-2008. – Режим доступу : http://conf.vntu.edu.ua/humeoV2008/txt/kornienko.php.
Кравченко Ю. І. Політична культура та політична свідомість як детермінанти розвитку демократично орієнтованої держави / Ю. О. Кравченко // Українська політична нація : генеза, стан, перспективи / За ред. В.С. Крисаченка. – К. : НІДС, 2004. – С. 319-329.
Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти: стратегія, реалізація, результати / В. Г. Кремень. – К.: Грамота, 2005.-448 с.
Ладенко И. С. Игровое моделирование: Методология и практика / И. С. Ладенко // Сб. ст. – Новосибирск: Наука, 1987. – 228 с.
Лазурский А. Ф. Очерк науки о характерах / А. Ф. Лазурский. – М., 1995.
Левінська А.А. Становлення сучасної політичної культури України / А. А.Левінська // Другі юридичні читання. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції (18 травня 2005 року). – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2005. – С.81-84.
Липская Л. А. Формирование политической культуры студентов высших учебных заведений: дис. … канд. пед. наук / Л. А. Липская. – Челябинск, 2001. – 189 с.
Лозко Г.С. Етнологія України. Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект / Г. С. Лозко. – 2-е вид., стереотипне. – К., «АртЕк», 2004. – 304 с.
Лозова В. І. Теоретичні основи виховання і навчання (навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів) / В.І..Лозова, Г.В.Троцко. – Харків, 1997. – 338 с.
Ломов Б.Ф. О роли практики в общей теории психологии / Б. Ф. Ломов // Вопросы психологии. – 1971. – № 1. – С. 12-21.
Лопова О.В. Социализация и профессиональное образование личности / О. В. Лопова, Ю. И. Титаренко. – Барнаул: Академия экономики и права, 2001. – 335 с.
Лукашевич М.П. Соціалізація: виховні механізми і технології / М. П. Лукашевич. – К., 1998. -178 с.
Луман Н. Общество как социальная система / Н. Луман. Пер. с нем. / А. Антоновский. – М.: Издательство «Логос», 2004. – 232 с.
Мацокін А.П. Теоретичні основи управління процесом соціалізації студентської молоді [Електронний ресурс] / А. П. Мацокін. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/debu/2008-2/doc/1/10.pdf
Мельник В. О. Особливості масової політичної культури та її роль у формуванні зрілого громадянського суспільства в Україні/ В. О. Мельник // Нова парадигма. – 2007. – Вип. 72. – С. 145-157.
Мельник В. О. Історичні умови становлення й еволюції політичної культури як фактора формування громадянського суспільства в Україні / В.О. Мельник // Держава і право: Юрид. і політ. науки : зб. наук. пр.- 2007. – Вип. 38. – С. 760-766.
Микольченко В.С. Формування громадянської культури студентської молоді / В.С.Микольченко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Серия «Философия. Социология». Том 21(60). – 2008. – №3. – С.101-106.
Мірошніченко В. І. Використання засобів масової інформації як засобу формування політичної культури майбутніх офіцерів-прикордонників [Електронний ресурс] / Валентина Іванівна Мірошніченко // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Педагогіка : електр. наук. фах. вид. / голов. ред. Діденко І. В. – 2015. – Вип.1. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vnadps_2015_4_4pdf
Мірошніченко В. І. Генезис політичної культури офіцерів-прикордонників як педагогічна проблема / В. І. Мірошніченко // Наук. вісник Чернів. ун-ту: Збірник наукових праць «Педагогіка та психологія» / наук. ред.. Руснак І. С. – Чернівці: Рута, 2014. – Вип. 723. – С. 88-94.
Міхновський М. Самостійна Україна / М. Міхновський. – К., 2000. – 34 с.
Мовсесян О.Л. Формирование политической культуры молодежи в условиях современной информационной среди / О.Л. Мовсесян [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tomb-raider6.narod.ru/lib /pp/problemy_socialnoj_raboty_s_molod/formirovanie_politicheskoj_kultur.html
Монахов О.Н. Формирование политической культуры у курсантов военных вузов : дис. … канд. пед. наук : 13.00.08 / О. Н. Монахов. – Ярославль, 2004. – 175 c. РГБ ОД, 61:04-13/1859.
Моніторинг якості освіти: становлення та розвиток в Україні: Рекомендації з освітньої політики / Під заг. ред. О.І.Локшиної – К.: »К.І.С.R», 2004. – 160 с.
Морозова О.О. Особливості формування політичної культури молоді в умовах глобалізації: автореф. дис… канд. політ. наук : 23.00.03 / Морозова Ольга Олексіївна /НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2006. – 19 с.
Морозова О. О. Особливості формування політичної культури молоді в умовах глобалізації [Текст] : дис… канд. політ. наук: 23.00.03 / Морозова Ольга Олексіївна ; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – К., 2006. – 186 арк.
Москальова Л. Духовно-моральне виховання студентів у вищих навчальних закладах / Л. Москальова // Збірник наукових праць Мелітопольського державного педагогічного університету імені Б. Хмельницького, 2013. – Частина 1. – С.160-169.
Москвина А. Эвристический диалог в педагогическом вузе / А. Москвина // Педагогика. – 2003. – №6. – С. 107-109.
Національна доктрина розвитку освіти: затверджена Указом Президента України від 17 квітня 2002 року №347/2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www/president.gov.ua
Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://univd.edu.ua/ index.php?id=99&lan=ukr
Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року: Схвалена Указом Президента України від 25 червня 2013 року №344/2013[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president. gov.ua/ru/documents/15828.html
На шляху до громадянського суспільства [Текст] / [уклад. Ю. Шайгородський]. – К. : Укр. центр політ. менедж., 2004. – 37 с.
Невмержицька Н.М. Особливості та закономірності генезису політичної свідомості сучасних студентів [Електронний ресурс] / Н. М. Невмержицька. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Gileya/2010_35/Gileya 35/F27_doc.pdf
Никулина С.И. Политическая культура молодежи Российской Федерации и ее развитие в условиях реформ: автореф. дисс… к. полит.н.; 23.00.02 / С. И. Никулина. – Нижний Новгород, 2008. – 29 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dissers.info/abstract_ 395653.html
Новий словник іншомовних слів : близько 40000 сл. і словосполучень / Л.І.Шевченко, О.І.Ніка, О.І.Хом’як, А.А.Дем’янюк; За ред. Л. І. Шевченко. – К.: АРІЙ, 2008. – 672 с.
Ожегов С.И. Словарь русского язика / С. И. Ожегов. – М.: Русский язык, 1988. – 750 с.
Олексюк О. М. Формування духовного потенціалу студентської молоді в процесі професійної підготовки : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня д-ра пед. наук : 13.00.01; 13.00.04 / О. М. Олексюк / Київськ. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1997. – 36 с.
Основи демократії: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / За заг. ред. А.Колодій. – К.: Вид-во «Ай Бі», 2002. – 684 с.
Особливості політичної культури сучасної української молоді [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat= 15407
Остапенко М. А. Політична культура студентів у суспільстві перехідного типу / М. А. Остапенко // Держава і право : Юрид. і політ. науки : Зб. наук. пр. – Вип. 4. – К., 1999. – С. 372-382.
Остапенко М. А. Політична культура сучасної студентської молоді в Україні (на прикладі ВHЗ м. Києва) / М. А. Остапенко : автореф. дис.канд. політ. наук. – Київ, 2000. – 19 с.
Остапенко М.А. Політична культура сучасної студентської молоді в Україні (на прикладі вузів м. Києва) [Текст] / М. А. Остапенко : дис. … канд. політ. наук; Нац. пед. ун-т ім.М.П.Драгоманова. – К., 2000. – 207 арк.
Остапенко М. Політична свідомість студентської молоді в сучасній Україні / М.Остапенко // Нова політика. – 2011. – №4. – С.28-30.
Остапенко М.А. Політична соціалізація студентської молоді в Україні (стислий огляд) / М.Остапенко // Нова політика. – 1999. – №6. – С.61-63.
Островерхова, Надія. Наукові підходи до формування технологічної культури керівника закладу освіти [Електронний ресурс]/ Н. Островерхова. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/ 10_NPE_2011/Pedagogica/2_83043. doc.htm
Отрощенко Л.С. Формування професійної компетентності майбутніх фахівців зовнішньоекономічного профілю у вищій освіті Німеччини / Л. О.Отрощенко: Монографія. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. – 169 с.
Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс. – М., 1998. – 270 с.
Перспективи і напрямки формування високої політичної культури українського суспільства як чинник його демократизації // Політолог. вісн. : зб. наук. пр. – К. : “ІНТАС”, 2007. – Вип. 27. – С. 198-206.
Пірен М.І. Основи політичної психології: навчальний посібник / М. І. Пірен. – К., 2003. – 342 с.
Побірченко Н.С. Компетентнісний підхід у вищій школі: теоретичний аспект [Електронний ресурс] / Н.С.Побірченко // Освіта та педагогічна наука. – 2012. – №3. – С24-31. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf / OsDon_2012_3_5.pdf
Политическая культура // Гаджиев К.С. Политическая наука : учеб. пособие. – 2-е изд. – М. : Междунар. отношения, 1995. – Гл. 14. – С. 334-356.
Политическая культура зарубежных стран / Сост. Г.А. Пикалов. – СПб., БГТУ. – 2001. – 131 с.
Політична енциклопедія / Редкол. Ю.Левенець (голова), Ю.Шаповал (заст. голови) та ін. – К.: Парламентське видавництво, 2011. – 808 с.
Політична культура // Кафарський В. Нація і держава: Культура. Ідеологія. Духовність. – Івано-Франківськ : Нова зоря. – 1999. – Розд. ІІІ, 3.14. – С. 265-279.
Політична культура та проблеми громадянської освіти в Україні : аналіт. звіт. / І. Жадан та ін. – К. : Тандем, 2004. – 80 с.
Політична культура українців // Лісовий В. Культура – ідеологія – політика. – К. : Вид-во ім. О. Теліги, 1997. – С. 116-136.
Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; за ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна, В. Г. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.
Політологічний словник : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. М.Ф.Головатого та О.В.Антонюка. – К.: МАУП, 2005. – 792 с.
Політологія: курс лекцій. Навчальний посібник. – Тернопіль, 2004. – 236 с.
Політологія: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 320 с.
Про вищу освіту: Закон України від 1 липня 2014 року №1556-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
Політологія. Підручник / За загальною редакцією проф. Кременя В.Г., проф. Горлача М.І. – Харків: Друкарський центр «Єдінорог», 2001. – 640 с.
Політологія: Навчальний посібник. – 2-е вид., доп. – Донецьк: АСТРО, 2005. – 358 с.
Політологія: терміни, поняття, персоналії, схеми, таблиці. Навчальний словник-довідник для студентів. Уклали: В.М.Піча, Н.М.Хома. Наукова редакція – В.М.Пічі. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ – 2000». – 320 с.
Политология: Учебник для вузов / Под ред. М.А. Василина. – М., 1999. – 580 с.
Політологія у запитаннях і відповідях: Навч.посіб. / І.Г.Оніщенко, Д. Т.Дзюбко, І.І.Дуднікова та ін.; За заг.ред. К.М.Левківського. – К.: Вища школа, 2003. – 263 с.
Поснова Т. Особливості формування політичної культури молоді / Т. Поснова // Соціальна психологія. – 2004. – №6(8). – С.17-26.
Прибутько П.С. Політологія: Посіб. для підгот. до іспитів / П. С. Прибутько, С.І.Вировий, Р.В.Михальченко. – К.: Вид. Паливода А.В., 2005. – 152 с.
Пробийголова Н. Політична освіта як складова політичної соціалізації молоді / Н. Пробийголова // Політичний менеджмент, 2008. – №1. – С.11-24.
Пробийголова Н. В. Тенденції процесу політичної соціалізації молоді в сучасній Україні : автореф. дис. канд. політ. наук із спеціальності 23.00.02 – політичні інститути та процеси / Н.В. Пробийголова [Електронний ресурс] – Дніпропетровський національний університет, 2006. – Режим доступу : http://librar.org.uа/sections_load.php?s=ро1ісу&іd= 591&start=9.
Проектирование деятельности педагогических колледжей: Методическое пособие / Под редакцией М. И. Рожкова. – Казань: ИСПО РАО, 2002. – 140 с.
Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року: Указ Президента України від 25 червня 2013 року №344/2013 (Електронний ресурс). – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/ documents/15828.html
Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 року №1060 – ХІІ // Законодавчі акти України з питань освіти / Верховна Рада України. Комітет з питань науки і освіти / Голова ред.кол. С.М.Ніколаєнко: Офіц.вид. – К.: Парламентське вид-во, 2004. – С. 21-52.
Про податкову культуру і податкову дисципліну //Дебит-Кредит. – 2001. – № 41.
Про Стратегію розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року: Указ Президента України від 27 вересня 2013 року №532/2013[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://president.gov.ua /documents/16094.html
Пустовіт Г.П. Виховання громадянських якостей особистості у навчально-виховному процесі позашкільного закладу / Г. П. Пустовіт. – // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. – Вип.5. – ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського.: РВВ ДП «Державна картографічна фабрика», 2001. – С. 55-59.
Пустовіт Г.П. Міжпредметний підхід у побудові змісту навчальних програм для позашкільних навчальних закладів / Г.П. Пустовіт // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. – 2004. – №10. – С. 26-33.
Пустовіт Г.П. Соціалізація підлітків у процесі гурткової роботи у позашкільному навчальному закладі / Г. П. Пустовіт. – // Соціальна педагогіка: теорія і практика. – № 3. – 2005. – С.36 – 44.
Ревнюк Н.І. Оптимізація національної спрямованості навчально-виховного процесу у ВНЗ засобами педагогічного краєзнавства / Н. І. Ревнюк // Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету, 2013. – №2. – С.138-141.
Розсказова О. Особливості соціалізації студентської молоді на сучасному етапі розвитку суспільства / О.Розсказова // Соціальна педагогіка: теорія та практика, 2005. – №1. – С.23-26.
Рубинштейн С.Л. Общие основы психологи / С. Л. Рубинштейн. В 2-х т. Т.1. – М.: Педагогика,1989. – 462 с.
Рудакевич О.М. Національна політична культура: теорія, методологія, український досвід [Текст] : монографія / О.М.Рудакевич; Терноп. нац. екон. ун-т. – Т.: ТНЕУ, 2010. – 451 с.
Рудакевич О.М. Політична культура національних спільнот: теорія та методологія дослідження [Текст] : монографія / Олег Рудакевич; Терноп. нац. екон. ун-т. – Т.: ТНЕУ, 2013. – 350 с.
Руденко Ю. Камо грядеши, українська педагогіко? [Електронний ресурс] / Ю. Руденко. – Режим доступу: http://ukrslovo.com.ua/work/ archive/2006/37/27.html
Рудич Ф.М. Політологія: Підручник / Ф. М. Рудич. – К.: Либідь, 2004. – 480 с.
Рябов С.Г. Структура і функції знань про політику / С. Г. Рябов // Політичні питання. – 1994. – № 1. – С. 167-169.
Рябой Ю. О. Вплив політичної культури на трансформаційні процеси українського суспільства: автореф. дис… к. політ. наук. 23.00.02 / Ю. О. Рябой. – Миколаїв: Чорноморський державний університет імені Петра Могили, 2012. – 16 с.
Сазонов М. І. Політологія: Навчальний посібник / М. І. Сазонов. – К.: Здоров’я, 2004. – 776 с.
Сахневич І.Д. Проблема громадянського самовизначення молоді [Електронний ресурс] / І. Д. Сахневич. – Режим доступу: http://eprints. u.edu.ua/1090/1/60/pdf
Сащук Г.М. Політична культура інформаційного суспільства [Текст] : монографія / Ганна Сащук. – К.: Вадекс, 2011. – 327 с.
Семенченко Ф.Г. Гуманизация менталитета подрастающего поколения как социально-политическая проблема [Текст] : дис. … канд. полит. наук : 23.00.03 / Семенченко Федор Григорьевич; Одесский ун-т им. И.И.Мечникова. – О., 1996. – 136 с.
Сєкунова Ю.В. Роль вищої освіти у формуванні культурно-політичних поглядів сучасної молоді : [Електронний ресурс] / Ю. В. Сєкунова. – Режим доступу: http://www.sworld.com.ua/konfer33/1113.pdf
Січова А. Педагогічні умови формування громадянської позиції студентської молоді: автореф. дис… к. пед.н.; 13.00.07 / А. Січова. – К., 2010. – 16 с.
Словарь иностранных слов. – М.: Русский язык,1988. – 608 с.
Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / За заг. ред. А.Й.Капської, І.М.Пінчук, С.В.Толстоухової. – К., 2000.
Словник української мови: В 11 -и т. – Т. 4. – К.: Наукова думка, 1973. – 840 с.
Словник української мови: У 12 т. – Т.7. – К.: Наукова думка, 1976. – 724 с.
Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М.Прохоров. – 4-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия, 1986. – 1600 с.
Социология – наука об обществе. Учебное пособие для студентов ВУЗов. Под общ. ред. проф. В.П.Андрущенко, проф. Н.И.Горлача. – Харьков, 1996. – 687 с.
Стан і тенденції розвитку політичної культури студентської молоді в сучасному суспільстві: Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції. – К., 24 листопада 2011.
Стратегія державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації: Затверджена Указом Президента України від 24 березня 2012 року №212/2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4. rada.gov. Ua/ laws/show/212/2012
Стратегія розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року: Затверджена Указом Президента України від 27 вересня 2013 року №532/2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/532/2013
Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти т. Т.3. Народження громадянина / В. О. Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1977. – 679 с.
Тащенко А.К. Специфіка соціалізації учнівської та студентської молоді за умов перехідного суспільства (на матеріалах Криворізького регіону) : автореф. дис. … к. соціол. н. / А. К. Тащенко. – К., 2002. – 16 с.
Теорія і практика політичного аналізу [Текст] : навч. посіб. / О. Л. Валевський [та ін.] ; заг. ред. О.Л.Валевський, В.А.Ребкало. – К.: Міленіум, 2003. – 227 с.
Терентьева А.И. Развитие политической культуры студентов в образовательном процессе современного вуза: автореф. дис…д. пед. наук: 13.00.01 / А. И. Терентьева. – М.: Рос. гос. пед. ун-т им. А. И. Герцена, 2011. – 44 с.
Тимощук Г.В. Формування політичної культури студентів як основи громадянської самореалізації [Електронний ресурс] / Г. В. Тимощук. – Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/275/84
Ткаченко О.Б. Мова і національна ментальність (Спроба сучасного синтезу) / О. Б. Ткаченко. – К.: Грамота, 2008. – 240 с.
Трофимов С.Ю. Формирование политической культуры студентов – будущих педагогов в образовательной деятельности: автореф. дис… к. пед. наук: 13.00.01 / С. Ю. Трофимов. – М., 2007. – 20 с.
Тютькова И.А. Педагогическая концепция формирования политической культуры учащихся: автореф. дис. д. пед. наук: 13.00.01 / И. А. Тютькова. – М.: Российский университет дружбы народов, 2007. – 36 с.
Українська Радянська енциклопедія: У 12 т. – Т.8. Видання друге. – К.: Головна редакція Української Радянської енциклопедії, 1982. – 528 с.
Философский энциклопедический словарь.- М.: Энциклопедия, 1983. – 630 с.
Формирование политической культуры студентов высших учебных заведений [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nauka-shop.com/mod/shop/ productID/51675/
Формування громадянського суспільства в Україні: Стан. Проблеми. Перспективи : Зб. наук. пр. Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України / За ред. В.І. Лугового. – К. : Вид-во УАДУ. 2001. – 252 с.
Формування ціннісно-мотиваційної сфери особистості студента [Електронний ресурс]. –Режим доступу:http://ua.textreferat.com/referat-10375.1html
Хакхаузен X. Мотивация и деятельность / Х. Хакгаузен. – М., 1986. – 128 с.
Хар В. С. Проблема формування податкової культури в Україні [Електронний ресурс] / В. С. Хар, В. А. Вишневський. – Режим доступу: http://nauka.zinet.info/8/har.php
Хром’як Н. В. Формування високої податкової культури органів державної податкової адміністрації України / Н. В. Хром’як, В. М. Чубай //Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.9. – С.255-260.
Хорошенюк А.П. Формування політичної культури старшокласників на уроках суспільствознавчого циклу: Автореф.дис….канд.пед.наук: 13.00.07 / Хорошенюк Андрій Павлович / Інститут проблем виховання АПН України. – К., 2004. – 20 с.
Хорошенюк А.П. Формування політичної культури старшокласників на уроках суспільствознавчого циклу [Текст] : дис… канд. пед. наук: 13.00.07 / Хорошенюк Андрій Павлович ; Інститут проблем виховання АПН України. – К., 2004. – 240 арк.
Ципко С.Ю. Гуманітарні знання як фактор становлення демократичної політичної культури студентської молоді / С.Ю.Ципко // Збірник наукових праць Київського військового гуманітарного інституту. – 1999. – №2(9). – С.68-74.
Ципко С. Ю. Проблеми сучасної політичної культури студентської молоді України / С.Ю.Ципко // Відродження. – 1999. – №4. – С.8-13.
Ципко С.Ю. Роль вищого навчального закладу у формуванні політичної культури студентської молоді (соціологічний аспект): автореф. дис… канд. соціол. наук: 22.00.03 / С.Ю. Ципко; НАН України. Ін-т соціології. – К., 1999. – 19 с.
Ципко С.Ю. Роль вищого навчального закладу в управління процесом формування політичної культури студентської молоді / С.Ю.Ципко //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. -№2. – С.188-192.
Ціннісні орієнтації молоді // Соціологічний бюлетень. – Одеса, 2010. – Випуск 81.
Чепурна В.О. Формування політичної культури студентів коледжу у процесі культурологічної підготовки [Текст] : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 / Чепурна Вікторія Олександрівна ; Східноукр. нац. ун-т. ім. В. Даля. – Луганськ, 2009. – 20 с.
Чепурна В.О. Формування політичної культури студентів коледжу у процесі культурологічної підготовки [Текст] : дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 / Чепурна Вікторія Олександрівна ; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2009. – 274 с.
Шляхтун П.П. Політологія: історія та теорія: Підручник / П. П. Шляхтун. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 472 с.
Штоф В. А. Проблемы методологии научного познания / В. А. Штоф. – М.: Высшая школа, 1978. – 269 с.
Штука І.А. Політична культура в контексті модернізації політичної системи України [Текст] : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.03 /Штука Ірина Анатоліївна; Національний пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 2013. – 20 с.
Щитников А. С. Формирование политической культуры старшеклассников: дис.канд. пед. наук / А. С. Щитников. – Красноярск, 2001. – 191 с.
Юрій М.Ф. Основи політології: Навч.посібник / М. Ф. Юрій. – К.: Кондор, 2005. – 340 с.
Юрій Н.М. Політична соціалізація молоді в умовах трансформації суспільства: аналіз міжнародного і українського досвіду: автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.02 / Н. М. Юрій, Одеська юридична академія [Електронний ресурс]. – Одеса, 2002. – 16 с. Режим доступу: http://www.dissland.info/catalog_ukr/politicheskaya_sotsializatsiya_molodezhi_v_usloviyah_transformatsii_obshches tva_anal iz_m_avtoreferat.html.
Якібчук М.І. Педагогічна модель послідовного формування толерантності у студентів вищих педагогічних навчальних закладів / М. І. Якібчук // Педагогічні науки: вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. – 2012. – №1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Vnadps/2012_1/12 ymipnz.pdf
Якібчук М.І. Формування толерантності особистості в умовах глобалізації в процесі професійної підготовки у вищих навчальних закладах / М. І. Якібчук // Педагогічні науки: вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. – 2011. – №2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Vnadps/2011_2/11ymivnz.pdf
Яковлева H. M. Подготовка студентов к творческой воспитательной деятельности / Н. М. Яковлева. – Челябинск: ЧГПУ, 1991. – 124 с.
Almond G. Corporative political systems. The journal of politics, 1956 Vol/18, #3.
Almond G. Verba S. The civil culture: Political Attitudes and Democracy in file countries, Princepton, 1963. – P.17-18.
Almond G., Verba S. The civic culture: political attitudes and democratic in file countries. Princeton. 1963. – Р.19.
Ciddings F. The Theory of Socialization, N.Y., 1987, – P.22.
Easton David. F Systems Analysis of Political Life, 1965.
Fier H. Governments of Great European powers. A comparative study of the governments and political culture of Great Britain, France, Germany and Soviet Union. London, 1959.
Haberman, Y. Theorie des kommunikativen Handels, Bd 12 Fr./m, 1981.
H.Herder. Innovator Through the Ages.1982.
Kroeber A.L. and Kluckhohn C. Culture: a Critical Review of Concepts and Difinitions // Papers peabody Mus., 1952, 47, N 1 Kroeber A.L. and Kluckhohn C. Culture: a Critical Review of Concepts and Difinitions // Papers peabody Mus., 1952, 47, N 1, р. 181.
Les héritiers: les étudiants et la culture (1964), Eng. The Inheritors: French Students and Their Relations to Culture, University of Chicago Press 1979.
Meeting the standards. Social studies for K – 6 educators. Edit by Mary E. Haas, Margaret A. Laughlin National Council for the Social Studies. Washington, DC 1997.
Murray, Henry A. and Clyde Kluckhohn, (1953) Personality in Nature, Society, and Culture
Nerre, Birger (2001): The Concept of Tax Culture. In: National Tax Association. Proceedings Ninety-Forth Annual Conference 2001. Baltimore, Maryland. Edited by Sally Wallace. NTA, Washington DC.
Political culture and political develorment. Princeton. 1965.
Power and Personality (1948)
Pye L. Political culture. International encyclopedia of social sciences. N.Y. 1968. Vol.12. p.218.
Reproduction in Education, Society and Culture (Theory, Culture and Society Series), Sage, 1990, with Jean-Claude Passeron (in French: La Reproduction. Éléments pour une théorie du système d’enseignement, Minuit, 1970).
Rosenbaum W. Political Culture. NY.,1975/ P.27.
Sniderman P.L., Tetlak Ph.E. Interrelationship of political ideology and Public Opinion // Political Psychology / Ed. M. Hermann. San, San Francisco; L., 1986. – P.63-67.
Student Politics (1967), ISBN 0-465-08248-3.
The Macmillan Encyclopedia. London. 1988. – p.1336.
The Technology of Teaching. New York: Appleton-Century-Crofts (1968).
http://journal.te.ua/news/more_khviljuetsja_ukrajinski_morjaki_stajut_ zaruchnikami_bezvidpovidalnosti_vladi/2012-04-11-3082
http://Studentam.net.ua/content/view/2240/97

ДОДАТКИ

Додаток А

Анкета для визначення рівня сформованості політичної культури курсантів вищих морських навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації

1.Наскільки активно Ви слідкуєте за політичною ситуацією в країні?

– уважно слідкую за всіма подіями;

– цікавлюсь постійно;

– цікавлюсь, проте не регулярно;

– цікавлюсь від випадку до випадку;

– не цікавлюсь.

2.Звідки Ви зазвичай дізнаєтеся про події політичного життя в країні?

– з Інтернету;

– з газет;

– з телебачення;

– з радіо;

– на політичному інформуванні;

– на заняттях з гуманітарних та соціально-економічних дисциплін.

3.Чи обговорюєте Ви політичні питання з друзями?

– щодня;

– часто;

– деколи;

– майже не обговорюємо;

– не обговорюю.

4.Як Ви оцінюєте результати воєнних, політичних та соціально-економічних реформ, що проводяться в Україні?

– згодні з курсом реформ;

– сумніваєтесь щодо їх цілей;

– через реформи країна знаходиться в глухому куті;

– важко відповісти.

5.Виокремте і підкресліть три найбільш привабливих явища в нашому сучасному суспільстві.

– великий вибір різноманітних товарів і послуг;

– свобода підприємництва на основі приватної власності;

– свобода ідейного вибору і розширення гласності;

– свобода політичного вибору, багатопартійність;

– свобода виїзду за кордон;

– відродження релігії і церкви;

– розширення свободи особистості.

6.Що викликає у Вас найбільше занепокоєння в стані українського суспільства?

-воєнні дії на окремих територіях нашої держави;

– сепаратизм в окремих регіонах;

-зосередження на кордонах України значної кількості російських військ;

-«Майдан» стоїть!

-анексія українського Криму Російською Федерацією;

-недієздатність української влади;

-зрада національних інтересів України її колишнім вищим керівництвом;

-недієздатна українська армія;

– розгул злочиності, терористичні акти;

– економічна нестабільність;

– різкий обвал курсу гривні;

– зростання цін на товари і послуги, інфляція;

– зубожіння значної частини населення;

– занепад духовної культури;

– розгул піратства.

7.Чи гордитеся Ви тем, що є громадянином України?

– надзвичайно;

– не дуже;

-ні;

– важко відповісти.

8.Чи гордитеся Ви своєю країною?

– дуже;

– не дуже;

– ні;

– важко відповісти.

9.Що насамперед пов’язує Вас з думкою про нашу країну?

– наше минуле;

– місце, де народився;

– держава, де живу;

– душевні якості Українського народу;

– визначні особистості нашої країни;

– рідна природа;

– українські пісні, свята, звичаї, традиції;

– наша морська міць;

– Державний Прапор, Державний Герб і Державний Гімн України;

– православна віра;

– важко відповісти.

10.Як на Вас, чи потрібний жорстокий контроль з боку держави за діяльністю засобів масової інформації?

– так, потрібен;

– у деяких випадках – можливий;

– повна свобода ЗМІ;

– важко відповісти.

Як, на Вашу думку, можна розв’язати проблему духовного об’єднання України?

– виробленням національної ідеї;

– запровадженням регіональних мов;

-наданням російській мові статусу другої державної;

– утвердженням статусу державної (української) мови;

– примиренням воїнів Радянської Армії та вояків Української Повстанської Армії;

– примиренням Української влади і сепаратистів Сходу;

– всенародним вшануванням жертв політичних репресів та голодоморів Українського народу;

– важко відповісти.

12.Чи є у Вас почуття несприйняття осіб певної національності або расизм?

– так, є постійно;

– виникає тільки деколи під впливом конкретних фактів;

– такого почуття в мене немає;

– важко сказати.

Чи є у Вас почуття несприйняття чужого або ксенофобія?

– так, є постійно;

– виникає тільки деколи під впливом конкретних фактів;

– такого почуття в мене немає;

– важко сказати.

14.Чи згодні Ви покинути Україну на тривалий період чи назавжди?

– обов’язково при можливості виїду за кордон;

– виїду після закінчення навчання в училищі (коледжі);

– так, за певних гарантій мого благополуччя за кордоном;

– так, при забезпеченні робочим місцем на одному із закордонних суден;

– скоріше ні, ніж погоджусь поїхати;

– ні, за жодних обставин;

– не знаю, що сказати.

15.Чи брали Ви участь до вступу на навчання до морехідного училища (коледжу) в суспільно-політичній діяльності країни?

– був членом громадсько-політичної організації (дитячої чи молодіжної громадської організації);

– брав участь у демонстраціях, мітингах, інших масових політичних акціях (якщо брав, то свідомо чи за певну матеріальну винагороду – потрібне підкреслити);

– брав участь у передвиборній агітації;

– не брав участі в жодних формах політичного життя.

16.Чи могли б Ви особисто порушити закон заради отримання матеріальної вигоди?

– так, міг би;

– так, за певних обставин;

– скоріше – ні;

– ні, за жодних обставин;

– важко сказати.

17.Що, на Вашу думку, означає поняття «порядок»?

– суворе дотримання законів;

– політична та економічна стабільність;

– сувора дисципліна;

– можливість реалізувати свої права;

– верховенство права;

– залучення Служби безпеки України, Збройних Сил до боротьби зі злочинністю, сепаратизмом;

– соціальний захист малоімущих;

– обмеження (у разі потреби) демократичних прав і свобод.

Що, на Вашу думку, означає поняття «демократія»?

– верховенство права народу як єдиного джерела влади в Україні;

– сувора законність;

– порядок і стабільність;

– свобода слова і друку;

– економічна стабільність країни;

– виборність усього вищого керівництва країни;

-підпорядкування меншості більшості;

– гарантування прав меншості більшістю;

– анархія і безвладдя;

– відповідальність влади перед виборцями;

– важко сказати.

19.Як Ви оцінюєте політичну ситуацію в Україні?

– втрата порядку;

– розвиток демократії;

– повернення до тоталітарного минулого;

– відсутність демократії;

– важко сказати.

20.Як Ви вважаєте, яка національна ідея могла б об’єднати українське суспільство?

– законність і порядок (один для всіх);

– гідне життя;

– сильна держава;

відродження України;
європейська, євроатлантична і світова інтеграція України;
стабільність і добробут;
процвітання України;
рівність і справедливість;
соціальна справедливість;
соціальна захищеність;
врятування Вітчизни від сепаратистів і російських найманців;
єдина помісна православна церква;
єдиний українськомовний простір;
міцна сім’я;
важко сказати.

21.Які сили, на Вашу думку, могли б насамперед сприяти порятунку і утвердженню України?

– сильне керівництво країни;

– освічені висококваліфіковані фахівці;

– досвідчені господарники;

– сильна самостійна місцева влада;

– самодостатнє місцеве самоврядування;

– Збройні Сили України;

– Українська міліція (поліція);

– вступ України до НАТО;

– вступ України до Європейського Союзу;

– вступ України до Зони вільної торгівлі з Європою;

– вступ України до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану;

– допомога світового співтовариства;

– допомога Міжнародного валютного фонду;

-допомога Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, Канади;

– не бачу нічого, що б могло допомогти;

– важко сказати.

22.Як, на Вашу думку, слід ставитися до людей з іншими поглядами?

– з любов’ю;

– шанобливо;

– іти на діалог;

– вороже;

– вести з ними боротьбу;

– байдуже;

– не знаю.

23.Наведіть короткі відомості про себе (за бажанням):

– навчальний заклад;

– навчальна група;

– вік.

Додаток Б

Діагностичний опитувальник

виокремлення проблем удосконалення навчально-виховного процесу у вищих морських навчальних закладах України І–ІІ рівнів акредитації

Шановний Друже!

Просимо Вас узяти участь у соціально-педагогічному дослідженні проблем удосконалення навчально-виховного процесу у вищих морських навчальних закладах України І–ІІ рівнів акредитації.

1.Закінчіть, будь ласка, речення, доречними, на Вашу думку, словами:

1.1. У сучасному суспільстві для людини найбільш важливим є____

1.2. Обираючи друзів, я насамперед зважаю на_________________

1.3. Людина досягне в житті найбільших успіхів, якщо___________

1.4. Професійна діяльність у майбутньому – це для мене_________

1.5. Культурною слід уважати людину, яка_____________________

Якою мірою Ви оцінюєте в людях наведені в таблиці якості. Оцініть за п’ятибальною системою (5 – дуже важливо; 4- так, важливо; 3 – скоріше так ніж ні; 2 – скоріше ні ніж так; 1 – ні, не важливо).

Якості

(10-12 балів)4

(7-9 балів)3

(4-6 балів)2

(1-3 бали)1

(0 балів)Самокронтроль Товариськість Відповідальність Морське братство Повага гідності інших людей Політична культура Справедливість Громадянська позиція Виконавська дисципліна Комунікабельність Патріотизм Чесність Толерантність Мужність Інтелектуальність Тверда воля

3.Оцініть за п’ятибальною системою (5 – досить важливо; 4 – так, важливо; 3 – скоріше так ніж ні; 2- скоріше ні ніж так; 1 – ні, не важливо).

Позиція

(10-12 балів)4

(7-9 балів)3

(4-6 балів)2

(1-3 бали)1

(0 балів)Збереження традицій – основа держави Законослухняність має лежати в основі громадського порядку Свобода в повному розуміння є незалежність суджень та оцінок Соціально значуща мета важливіша від способів її досягнення Головне в житті сучасної людини – матеріальна незалежність Професійна компетентність у майбутньому – головна мета нашого навчання Особисті зв’язки і гроші вирішують у цьому житті все У нашій країні все робиться правильно Людина має вести здоровий спосіб життя Порядним людям легше дійти взаєморозуміння

На що Ви будете орієнтуватися в своїй майбутній професії офіцера морського торгового флоту?

Позиція	Ранг
Акуратність
Високі запити
Виконавська дисципліна
Незалежність як самостійність у справах
Непримиримість до недоліків
Освіта як широта знань і культура
Раціоналізм, уміння мислити і ухвалювати рішення
Самоконтроль, самодисципліна
Тверда воля, уміння наполягти на своєму
Ефективність у процесі праці
Точне, повне і своєчасне виконання розпоряджень
Пошук альтернативних рішень
Запровадження перспективного досвіду
Вихованість, добрі манери

5.Що, на Вашу думку, означає бути громадянином? Зазначте ступінь значущості за п’ятибальною системою.

Позиція

(10-12 балів)4

(7-9 балів)3

(4-6 балів)2

(1-3 бали)1

(0 балів)Бути патріотом, дотримуватися традицій, зберігати національну культуру Добре виконувати соціальні обов’язки Добре виконувати професійні обов’язки Захищати національні інтереси держави, її кордони, підтримувати престиж своєї країни Виконувати українські закони Бути відповідальним за долю свого народу Бути відповідальним за свої справи Обирати і бути обраним до органів влади Знати культуру й історію України

6.Оцініть, будь ласка, Ваші плани після закінчення училища (коледжу) за п’ятибальною системою (5- дуже важливо; 4 – так, важливо; 3 – скоріше так ніж ні; 2 – скоріше ні ніж так; 1 – ні, не важливо).

Позиція

(10-12 балів)4

(7-9 балів)3

(4-6 балів)2

(1-3 бали)1

(0 балів)Працювати за фахом Стати професіоналом своєї справи Зайнятися іншою роботою, але не за фахом Продовжити освіту за спеціальністю в морській академії Створити сім’ю Зробити кар’єру Зайнятися науковою діяльністю Зайнятися політичною діяльністю Інше

7.Що є основним стимулом Вашої навчально-пізнавальної діяльності? Підкресліть три найбільш важливі для Вас позиції.

Прагнення стати професіоналом.
Бажання моїх батьків.
Система контролю в училищі (коледжі).
Вимогливість з боку керівництва училища (коледжу).
Звичка доводити справу до кінця.
Бажання досягти авторитету й успіху.
Інше (напишіть що)_______________________________________

8.Оцініть, якою мірою вплинули на формування Ваших життєвих орієнтацій такі чинники (5 – вплинули повною мірою; 4 – вплинули достатньою мірою; 3 – посередньо вплинули; 2 – мало вплинули; 1 – не вплинули).

Позиція

(10-12 балів)4

(7-9 балів)3

4-6 балів)2

(1-3 бали)1

(0 балів)Власний життєвий досвід Батьки Друзі Ровесники Ділові люди ЗМІ Художня література Герої Майдану (Небесна сотня) Герої антитерористичної операції (АТО) Кіногерої Політичні діячі Історичні діячі Військові діячі Викладачі Відношення в колективі Кримінальні авторитети Т.зв. «лідери» самопроголошених «ДНР» І «ЛНР» Інтернет

9.Оцініть, якою мірою перераховані методи і форми занять з гуманітарних і соціально-економічних дисциплін впливають на формування Ваших політичних поглядів, уявлень і переконань ( 5 – дуже допомагають; 4 – суттєво допомагають; 3 – посередньо допомагають; 2 – мало допомагають; 1 – не допомагають).

Форми і методи	Дуже допома-гають	Суттєво допома-гають	Посередньо допомагають	Мало допомагають	Не допомагають
Лекції
Семінарські заняття
Практичні заняття
Індивідуальні співбесіди
Самостійна підготовка
Дебати
Навчальні дискусії
Дослідницька діяльність
Методи контролю
Самоконтроль

Дякуємо за співпрацю!

Додаток В

Структура активу курсу

Рада курсантів курсу

Голова ради курсантів курсу

Рада кімнати дозвілля

Заступник голови ради курсантів курсу

Відповідальний за навчальний сектор	Відповідальний за інформаційний сектор	Спортивний організатор курсу	Відповідальний за сектор культурно-масової роботи
– поширення перспективного досвіду відмінників навчання;

– надання допомоги курсантам, які слабко встигають;

– активізація курсантів до участі в науковій роботі;

– мобілізація особового складу на успішне складання сесії;

– зв’язок з класними керівниками.- добір курсантів для проведення інформування колег молодших курсів;

– своєчасне доведення інформації про життя в країні, на морському цивільному флоті до всього особового складу училища (коледжу);

– добір тематичних матеріалів для інформаторів в Інтернеті, у газетах і часописах;

– контроль за роботою телевізора, Інтернету.- керівництво збірними командами курсу;

– керівництво заняттями в спортивному кутку;

– організація змагань з різних видів спорту серед навчальних груп;

– надання допомоги в організації і проведенні ранкової руханки.

– організація активного відпочинку курсантів;

– ознайомлення з перспективними досягненнями культури;

– організація зустрічей з письменниками, артистами, художниками;

– походи місцями слави міста;

– проведення тематичних вечорів, диспутів.

Редактор стіннівки

Редактор сатиричної газети

Редактор фотогазети

Редактор технічного вісника

Відповідальний редактор Інтернет-сайту

Навчальна група
Відповідальний за навчальний сектор	Спортивний організатор	Редактор бойового листка, інформатор	Культурно-дозвіллєвий організатор

Додаток Д

Комплексний план

прищеплення командно-методичних навичок курсантам вищого морського навчального закладу І–ІІ рівня акредитації

Основні прищеплювані навички

Елементи прищеплюваної навички, що відпрацьовуються

Посада, на якій прищеплюється навичка

Планує і керує формуванням навички

Дисципліна, під час вивчення якої формується навичка, вид підготовки

Семестр

Кількість годин

Навички аналізу психології особистості курсанта та

офіцера морського торгового флоту

1.1. Складання психолого-педагогічної характеристики на курсанта своєї групи.

1.2. Підготовка доповідей та повідомлень з питань психології особистості курсанта і офіцера морського торгового флоту.

1.3. Підготовка і захист курсових робіт з психології курсанта і офіцера морського торгового флоту.

1.4. Розгляд проблемних ситуацій на правову тематику. Циклова методична комісія циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовкиСоціологія

Основи правознавства4

Навички управління підрозділами

2.1. Виконання посадових обов’язків

2.2. Виконання посадових обов’язків під час несення вахти.

2.3.Виконання обов’язків осіб внутрішнього наряду.

2.4. Навички щодо правильного подання команд, рапортів.

2.5. Управління ротою.

2.6. Управління ротою при проведенні тринажів.

2.7. Підготовка проведення занять з ЗЦП.

Додаток Ж

Методика визначення мотивації навчально-пізнавальної діяльності

Респондентам пропонується зазначити, що і якою мірою притягує їх у навчально-пізнавальній діяльності. Для відповіді використовується така шкала:

3 – притягує дуже;

2 – притягує значною мірою;

1 – притягує слабко;

0 – не притягує зовсім.

Що притягує в ____________:

(вид, форма заняття)

Цікава тема.
Можливість спілкування.
Можливість допомогти товаришам.
Можливість передати знання.
Можливість творчості.
Можливість набути нових знань.
Можливість керувати іншими.
Можливість заслужити повагу товаришів.
Можливість вирізнитися серед інших.
Можливість виробити в собі певні риси характеру.

Додаток З

Методика визначення рівня задоволення заняттями

Оцініть, якою мірою___________ із соціології впливає на

(вид заняття)

формування Ваших політичних поглядів, уявлень (5 – дуже допомагають; 4 – суттєво допомагають; 3 – посередньо допомагають; 2 – мало допомагають; 1 – не допомагають).

– дуже допомагає;

суттєво допомагає;
посередньо допомагає;
мало допомагає;
не допомагає.

Оцініть, якою мірою____________з теми_____________________

(вид заняття)

впливає на формування Ваших політичних поглядів, уявлень (5 – дуже допомагають; 4 – суттєво допомагають; 3 – посередньо допомагають; 2 – мало допомагають; 1 – не допомагають).

дуже допомагає;
суттєво допомагає;
посередньо допомагає;
мало допомагає;
не допомагає.

З яким настроєм Ви приходите на заняття?

з радістю;
з інтересом;
з байдужістю;
з незадоволенням.
Як Ви оцінюєте свої політичні знання, отримані на занятті з теми_____________________________________________________?
відмінно знаю;
добре знаю;
посередньо знаю;
слабко знаю;
важко сказати.
Що сподобалося Вам на занятті з теми______________________?
дебати;
навчальні дискусії;
ділові ігри;
нічого.
Чи потрібні додаткові заняття з теми________________________?
так;
так, але не впевнений;
можливо;
ні.

Додаток К

Тематичий план вивчення спецкурсу «Політична культура офіцера морського торгового флоту» з курсантами Херсонського морехідного училища рибної промисловості

Усього

Годин

Лекції

Семінари

«Круглий стіл»

Практичні заняття

Курсова робота

Самостійна

робота

Самостійна робота під керівництвом викладача

Час, що відводиться на залік3614844–6-

Розподіл навчального часу за розділами, темати і видами занять

№№

з/п

Назва тем і розділівУсього годинЗа видами навчальних занятьЛекції«Круглий стіл»СемінарПрактичне заняттяСамостійна робота робота під керівництвом викладачаІндивідуальна співбесідаКурсова робота12345678910РОЗДІЛ 1. Уточнення уявлень про політичну культуру офіцера морського торгового флоту1.Сутність, структура й функції політичної культури офіцера морського торгового флоту44––––––2.Політична свідомість офіцера морського торгового флоту44––––––3.Політична поведінка офіцера морського торгового флоту2—2–––4.Політична культура офіцера морського торгового флоту як об’єкт виховання4–4––––РАЗОМ:148-42–––РОЗДІЛ 2. Уточнення уявлень про взаємовідносини громадянського суспільствіа і морського торгового флоту5.Морський торговий флот як успішна складова соціально-економічної розбудови Української держави 22––––––6.Політичні проблеми забезпечення економічної безпеки держави на морі42—2––7.Політичні аспекти взаємодії громадянського суспільства і морського торгового флоту4-4–––––РАЗОМ:1044–2-–РОЗДІЛ 3. Уточнення уявлень про значення політичної інформації в діяльності морських цивільних кадрів8.Суть і зміст політичної інформації42—2––9.Роль і місце політичної інформації в діяльності морських цивільних кадрів4–4––––10.Інформаційно-виховна робота на кораблі морського торгового флоту4—22–– Разом:122-424––УСЬОГО З КУРСУ:36144846–

Додаток Л

Правила для учасників гриЯКОЇ

1.Основна мета команди – перемогти в складній інтелектуальній боротьбі. Цього можна досягти за рахунок ретельної уваги, критичного ставлення до своєї і чужої версій.

2.Команді надається право після доповіді суперника поставити йому одне проблемне запитання, яке не лише має ускладнити його дії, але й підштовхнути до реалізації висунутої Вами версії.

3.Рух команди «ігровим полем» відбувається згідно з експертною оцінкою. Оцінка експертів – остаточна і оскарженню не підлягає.

4.Виступи членів команди відбуваються почергово. Послідовність виступів визначається капітаном і контролюється керівником і експертною групою.

5.Час на підготовку і доповідь версій визначається керівником. Суворе дотримання встановленого регламенту – обов’язок капітана команди. Контроль за регламентом здійснюється керівником заняття і експертами. Порушення регламенту призводить до зниження експертної оцінки.

6.Запитання, поставлені команді чи гравцеві, можуть уточнюватися, проте вони не обговорюються. Відповіді суперників також не обговорюються публічно, проте вони можуть використовуватися командами при підготовці свого наступного запитання й удосконалення вільної версії.

7.У ході підготовки командних версій і відповідей на запитання допускається «робочий шум» і переміщення аудиторією. У ході доповіді версії однієї з команд і відповідей на питання, що надійшли, повинна дотримуватися абсолютна тиша. Продовження командного обговорення власної версії або підготовки відповідей на запитання не допускається.

Переможцем уважається команда, що першою дісталася центру ігрового поля або яка набрала за оцінками експертів найбільшу кількість балів за певний період.

9.Дотримання цих правил є обов’язковим для всіх учасників. Відхилення від них ураховується під час оцінювання.

Пам’ятка учасникові гри

1.Ваша мета – отримати перемогу в інтелектуальній боротьбі з суперниками. Перемога досягається максимально точним виконання усіх функціональних завдань.

2.Поводьте себе в ході гри природно. Сповідуйте принцип «Я все можу».

3.Уважно слідкуйте за розвитком гри; уміло на власну користь використовуйте сильні і слабкі сторони відповідей суперників. Пам’ятайте: перемога досягається лише завдяки активній роботі мислення, постійному руху думки і послідовному вдосконаленню початкової версії.

4.Якщо відповідь суперників вас не влаштовує, не обурюйтесь. Пам’ятайте: кожний відповідає так, як може.

5.Будьте взаємно вічливими. Не давайте волі емоціям, особистісним оцінкам, категоричним судженням. Покажіть своє вміння «поражати» суперників інтелектом.

6.Прагніть до точних і лаконічних відповідей. Пам’ятайте: хто багато говорить, той мало думає.

7.Будьте самокритичними, продемонструйте вміння збирати і використовувати конструктивні ідеї опонентів, узгоджувати позиції. Усе це, без сумніву, помітять і оцінять експерти.

8.Успіх команди досягається згуртованістю, солідарністю, компетентністю всіх її учасників. Пам’ятайте про це!

Додаток М

Інтернет-новини

« Море хвилюється. Українські моряки стають заручниками безвідповідальності влади»

Анна Мітюрова переминається з ноги на ногу біля виходу з міжнародного терміналу аеропорту Жуляни. Жінка помітно хвилюється: щойно оголосили, що літак з Афін успішно приземлився, на його борту – чоловік Анни, моряк Володимир Мітюров. Разом з п’ятьома іншими членами екіпажу судна «Генерал Аршинцев» він щойно вийшов з грецької в’язниці, де провів 11 місяців. Два роки тому Володимир влаштувався старшим механіком на корабель і відправився в свій перший закордонний рейс. «І перший же млинець вийшов грудкою», – нарікає Ганна. У руках вона тримає теплу чоловічу куртку, яку привезла для чоловіка з Керчі. «У Греції тепло, а тут холодно. Ніякого теплого одягу в нього немає», – пояснює вона.

Україна посідає шосте місце в світі за загальною чисельності моряків світового торгового флоту. Кожний вісімнадцятий моряк у світі – українець. Свій власний торговий флот країна розпродала ще в 90-х, тому переважна більшість з приблизно 76 000 осіб, які залишилися без роботи, наймаються на кораблі, що належать іноземним судновласникам. Роботу доводиться шукати по всьому світу, тому в Україні існує ціла індустрія крюінгових фірм-посередників. Вони допомагають морякам віднайти роботу та укласти контракт з компанією-роботодавцем. Коли з якихось причин люди потрапляють у біду – з вини чи судновласника, або третіх осіб, фірми, переважно, для захисту їхніх прав нічого не роблять. Зараз у в’язницях різних країн перебувають 60 українських моряків. Розраховувати вони можуть лише на підтримку благодійних та громадських організацій. Українська держава фактично відмовляється їм допомагати.

Стоп машина

«Наше судно вийшло з ладу в березні 2011 року на виході з Каріфського каналу в Греції. Берегова охорона примусово доставила нас на берег, пообіцявши, що повернемося назад, як тільки утрясемо формальності. Проте це був обман: нас заарештували, особисті речі відібрали і помістили у в’язницю за звинуваченням у контрабанді», – розповідає «Фокусу» механік Володимир Шерстюк історію, що сталася з командою корабля «Генерал Аршинцев». Загалом моряки чекали суду в грецькій в’язниці майже рік. Якби за українців були внесли заставу в 2000 євро, вони могли б не сидіти весь цей час за ґратами. Проте судновласник відмовився вносити гроші, причому кілька місяців до арешту він не платив їм зарплату, тому самі заарештовані заставу внести не могли.

Морські держави

За словами моряків, які повернулися з Греції, перші півроку роботодавець надсилав їм по 20 євро на людину в місяць. «Якщо пачка сигарет коштує 3,5 євро, то оцініть розмір цієї суми», – посміхаються члени екіпажу «Генерала Аршинцева». Наприкінці березня суд оправдав усіх, крім капітана, якому дали 6 років за контрабанду. «Усе наше порушення полягало в тому, що судно течією віднесло у бік берега. Подано апеляцію, і ми сподіваємося, що вирок переглянуть», – зазначає Володимир Шерстюк. Повернутися на Батьківщину вони змогли завдяки підтримці благодійних організацій. Гроші на переліт та інші витрати виділив Фонд допомоги морякам «Ассоль», куди звернулися їхні родичі.

За даними Олександра Дімітревіча, секретаря Національної робочої групи Міжнародної програми «Гуманітарна відповідь морському піратству», тільки в Одесі працює близько 220 крюінгових фірм, з яких лише 20-40 виконують свої зобов’язання. Схема бізнесу така: крюінгова фірма є посередником між моряком і судновласником. За пошук місця роботи з особи беруть від 500 до кількох тисяч доларів. Роботодавцем, здебільшого, є нерезидент, фрахтувальник або менеджер судна, а українська компанія-посередник може укладати з українськими громадянами тільки договори про надання послуг з посередництва в працевлаштуванні за кордоном.

«Згідно з правилами, фірма-посередник має заздалегідь надати проект колективного договору, за яким працюють члени екіпажу того судна, куди влаштовується моряк», – пояснює голова профспілки трудових мігрантів «Свята Софія» Юрій Бичковський. Однак на практиці часто відбувається по-іншому: уже на місці капітан пропонує підписати зовсім інший контракт, а в разі відмови відправляє моряка за його власний рахунок додому. Умови такого трудового контракту можуть бути дуже жорсткими. «Виходить, що наші моряки – це безправні фрілансери, які беруться за роботу на свій страх і ризик», – підкреслює Бичковський. Єдина компенсація – висока за українськими мірками зарплата. Стандарти Міжнародної федерації транспортників такі: середня зарплата електрика на судні – близько $ 2500, капітана – $ 5460.

Курс на авось

Заступитися за українських моряків за кордоном практично нікому, хоча, згідно із нашим законодавством громадянин повинен отримати захист за межами країни. «Міністерство закордонних справ не втручається в економічні конфлікти між роботодавцями та моряками», – повідомив «Фокусу» експерт, що займається правовим захистом моряків. На його думку, українські мореплавці могли б бути більш захищеними, якщо б були членами однієї з глобальних профспілок, що діють у цій сфері. Однак вихідці з пострадянських країн, переважно, покладаються на авось і не вступають в профоб’єднання.

Допомагають їм тільки громадські організації та недержавні фонди, засновані самими ж моряками. Держава фактично «вмиває руки», а вищі держчиновники замість того, щоб розв’язати проблему на державному рівні, уважають за краще працювати на свій публічний імідж. Наприклад, моряків із судна «Генерал Аршинцев» в аеропорту Жуляни зустрічав віце-прем’єр, міністр соціального розвитку Сергій Тігіпко, який нещодавно вступив до лав Партії регіонів. Виявляється, що належні йому компанії виділяли кошти на діяльність фонду «Ассоль». Відповідаючи на запитання «Фокусу» про те, чому проблема захисту прав моряків не розв’язується на державному рівні, чиновник відповів, що робота через громадські організації більш ефективна. «Державі складно якісь речі вирішувати, бо не проведеш тендер, не організуєш прозорого фінансування. Ось цих моряків викинули на вулицю з в’язниці. Спробуйте організувати державну підтримку, щоб вони тиждень жили на орендованій квартирі в Афінах. Це зробити неможливо», – сказав Тігіпко.

Тим часом, щоб захистити українських моряків на законодавчому рівні, винаходити триколісний дитячий велосипед не треба. Є досвід таких держав, як, наприклад, Румунія і Польща. У цих країнах клірингова компанія вносить заставу в казну. Ці гроші – гарантія того, що моряків не відправлять на заарештоване або покинуте судно і не залишать помирати біля берегів далекої країни.

Системної політики щодо своїх моряків в української влади немає. Це означає, що проблеми будуть виникати і в майбутньому. Чергове підтвердження тому прийшло в перших числах квітня: як стало відомо, у Туреччині оголосили голодування члени команди українського судна «Віктор Лєкарев». Без палива, продуктів і прісної води корабель стоїть на рейді в порту Немрут, команда кілька місяців не отримує зарплати. Англійська фірма, з якою було укладено контракт, не подає «ознак життя». Українська влада на допомогу не поспішає.

Небезпечний рейс

Найрезонансніші захоплення і затримання українських моряків

25 вересня 2008 року

Українське вантажне судно «Фаїна», що перевозило 33 танки Т-72, в Індійському океані захопили сомалійські пірати. На борту перебувало 17 громадян України. Судно було звільнено за викуп у $ 3,2 млн. Частину суми заплатив судновласник, а близько $ 2 млн. зібрали українські бізнесмени на прохання Президента Віктора Ющенка.

1 січня 2010 року

Asian Glory з 2 тис. автомобілів на борту було захоплене в Індійському океані, на судні перебувало 10 українців. 11 червня 2010 Asian Glory звільнили за викуп, заплачений судновласником. Сума не розголошується.

23 листопада 2010 року

Індійські ВМС затримали грецький балкер Dynamic Striker. Серед інших заарештовані четверо громадян України за звинуваченням у злочинній змові і перешкоджанні поліції. У січні 2011 року вони були звільнені за рішенням суду.

11 січня 2011 року

Естонський суховантаж Nemo з сімома українцями, що ходив під прапорами Антігуа і Барбуда, було зарештовано владою Туреччини в Мармуровому морі. У січні 2012 року моряки оголошували голодування в турецькій в’язниці, де перебувають донині.

27 грудня 2011 року

Італійський танкер Enrico Levoli біля узбережжя Оману захопили сомалійські пірати. На борту судна було 6 українських громадян, які до цього часу перебувають в полоні у піратів [234].