Дисертація

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

 

На правах рукопису

 

ДУДНИК НАТАЛІЯ АРКАДІЇВНА

 

УДК  (37.03:372)(043.3)

 

ЕКОНОМІЧНЕ ВИХОВАННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ У ВЗАЄМОДІЇ ДОШКІЛЬНОГО  НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ І СІМ’Ї

 

13.00.07 – теорія і методика виховання

 

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

 

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор

Рогальська-Яблонська Інна Петрівна

 

Умань – 2016


ЗМІСТ

ВСТУП….……………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ…………………………  

12
1.1. Економічне виховання дітей як складова процесу соціалізації дітей дошкільного віку………………………………………………………  

12
1.2. Взаємодія дошкільного навчального закладу і сім’ї  як провідний чинник економічного виховання дітей……………………………………..  

26
Висновки до першого розділу………………………………………………. 47
РОЗДІЛ 2. СТАН ЕКОНОМІЧНОЇ ВИХОВАНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ……………………………………  

50
2.1. Критерії, показники та рівні економічної вихованості старших дошкільників………………………………………………………………….  

50
2.2. Організація констатувального етапу дослідження та його результати……………………………………………………………………..  

59
Висновки з другого розділу………………………………………………….

 

 88
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДНИЦЬКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З  ЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У ВЗАЄМОДІЇ ДОШКІЛЬНОГО  НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ І СІМ’Ї……………………………………  

 

 

91
3.1. Теоретичне обґрунтування педагогічних умов економічного виховання старших дошкільників у взаємодії дошкільної установи і сім’ї……………………………………………………………………………  

 

91
3.2. Експериментальна перевірка педагогічних умов економічного виховання дітей у взаємодії дошкільної установи і сім’ї………………….  

110
3.3. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи………………………………………………………………………………………………….  

165
Висновки з третього  розділу………………………………………………..

 

 173
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………………………… 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 181
ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 203

 


ВСТУП

Актуальність теми. Сучасна соціально-економічна ситуація в Україні характеризується радикальними змінами у всіх сферах економічного, політичного, соціокультурного життя. Зміна ціннісних орієнтацій, соціальних і моральних норм, міжособистісних стосунків, соціально-економічних стереотипів поведінки в умовах ринкових взаємин призводить до зміни способу мислення особистості та підвищення значущості таких її якостей, як активність та ініціативність, ощадливість, відповідальність, діловитість і підприємливість, бережливість і здатність до самостійного аналізу життєвих реалій, у тому числі екстремальних, готовність до захисту своїх соціально-економічних прав і свобод.

Одним із найважливіших завдань держави в умовах сьогодення є розвиток особистості дитини як основний ресурс, що визначає поступальний рух суспільства. Це задекларовано в Законах України «Про охорону дитинства», «Про дошкільну освіту», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», у Сімейному кодексі України, Базовому компоненті дошкільної освіти, який орієнтує педагогів на формування у дітей дошкільного віку предметно-практичної компетенції, яку визначає як обізнаність дитини з предметним світом, його особливостями, уміння застосовувати елементарні економічні поняття, ощадливого ставлення до речей та грошових коштів. Відтак, у сучасних умовах входження нашої держави у світовий економічний простір, коли дитину вже з перших років оточує економічне середовище, наповнене різноманітними економічними поняттями і процесами, актуалізується необхідність і важливість економічного виховання дітей дошкільного віку. Сучасне, високоорганізоване суспільство ставить підвищені вимоги до економічної компетентності молодого покоління та активно впливає на процес його економічного виховання.

Проблеми виховання особистості на ранніх етапах онтогенезу досліджували Л. Артемова, А. Богуш, Н. Гавриш, С. Козлова, Т. Поніманська, І. Рогальська та ін.; питанням економічного виховання особистості у дитинстві присвячено дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема: Г. Авер’янової, В. Барріс (V. Barris), А. Берті (A. Berty), А. Бомбі (A. Bomby), А. Бояринцевої, О. Голубєвої, Т. Гусєвої, К. Данзінгер, К. Девіс (K. Devis), О. Дейнеки, Т. Дробишевої, А. Журавльової, О. Козлової, Д. Лассаре (D. Lassare), Г. Маршалла (H. Marshall), Л. Магрудера (L. Magruder), А. Сазонової, Р. Саттона (R. Satton), Р. Сіглера (R. Seagler), Б. Стейсі (B. Staysy), М. Стельмашука, А. Стросса (A. Stross), Р. Тейлора (R. Teillor), Д. Томсона (D. Tomson), П. Уеблі (P. Webly), А. Фенема (A. Fenem), Г. Фенько, К. Черьомухіної, К. Шуслера (K. Shusller), О. Щедріної та ін.

Аналіз науково-педагогічних досліджень (А. Богуш, Н. Гавриш, Н. Грама, Г. Григоренко, Р. Жадан, Є. Курак, Ю. Лелюк, А. Сазонова, А. Смоленцева, Г. Шатова та ін.) дозволив з’ясувати: діти дошкільного віку починають розуміти окремі економічні поняття, якщо економічне виховання поєднувати з трудовим, моральним і розумовим, спрямовувати його на формування розумних потреб дитини.

У контексті означеної проблеми особливо актуальним постає економічне виховання дітей, у структурі якого сучасні науковці визначають такі компоненти: елементарні економічні знання, сформовані способи поведінки, а також особистісні утворення, необхідні для успішної економічної діяльності. На важливості економічного виховання дітей на етапі дошкільного дитинства наголошують вітчизняні і зарубіжні педагоги (Б. Данруд (В. Dunrud) Л. Галкіна, Е. Гамільтон (A. Hamilton), Л. Голуб, Л. Глазиріна, М. Грищенко, Е. Курак, Е. Морроу (A. Morrow), Н. Селіванова, А. Смоленцева, А. Шатова та ін.).

Економічна ситуація, яка склалася сьогодні в нашій країні, обумовила об’єктивну необхідність формування у старших дошкільників елементарних економічних знань, умінь і навичок. Водночас, у більшості випадків складно простежити за тим, які економічні поняття засвоює дитина у процесі спілкування з однолітками і батьками, під час перегляду засобів масової інформації, у спостереженнях за діяльністю дорослих у соціумі. Нелегко встановити відповідність такої стихійної інформації морально-етичним нормам суспільства. Саме тому важливо сформувати в дітей дошкільного віку первинний економічний досвід, який стане основою економічного виховання особистості у процесі її подальшої економічної соціалізації.

Процес економічного виховання молодого покоління в різних аспектах досліджували А. Аменд (A. Amend), Л. Епштейн (L. Epshtain), М. Клепач, О. Козлова, Л. Пономарьов, В. Попов, І. Сасова, М. Стельмашук, В. Чічканов та ін. Зокрема, досліджено загальнопсихологічні закономірності входження особистості в суспільне життя (І. Бех, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн); ступінь виховного впливу праці (З. Зайченко, Г. Могилевська); зміст і методи економічного виховання дітей (А. Аменд (A. Amend), І. Барило, Г. Григоренко, М. Єрмоленко, Р. Жадан, І. Іткін, А. Кітов, В. Кондратьєв, Н. Кулакова, Т. Любимова, І. Мельничук, В. Попов, І. Сасова, В. Чічканов, та ін.).

У зв’язку з реформуванням освіти й усвідомленням ученими значущості проблеми економічного виховання в теорії та практиці активізувався науковий пошук різних підходів до її розв’язання. Здебільшого, наукові дослідження присвячено таким проблемам: вивченню окремих економічних понять побутово-господарської діяльності (В. Грошев, М. Ібрагімова, Н. Кривошея, П. Матвєєв, М. Мельник); формуванню нового типу економічного мислення (Л. Горкіна, О. Камишанченко, А. Кітов, В. Кондратьєв, І. Прокопенко, О. Шпак); формуванню бережливості в аспекті екологічного виховання (Л. Нульман, Л. Островська, О. Парамонов); розробленню найоптимальніших форм і методів навчання дошкільників (Т. Антонова, П. Апанасов, Л. Артемова, Н. Білова, О. Білоус, А. Богуш, Н. Гавриш, Е. Карпова, О. Янківська); підготовці педагогів дошкільного закладу до економічного виховання дітей (Н. Грама).

Аналіз психолого-педагогічних джерел переконує у тому, що проблема економічного виховання дітей дошкільного віку потребує комплексного вирішення, зокрема у площині організації цілеспрямованої взаємодії педагогічних колективів дошкільних навчальних закладів із сім’ями вихованців.

Науковий аналіз порушеної проблеми засвідчив наявність суперечностей, які потребують результативного і швидкого розв’язання, зокрема, між:

  • об’єктивною потребою суспільства в суб’єктах економічної діяльності з високим рівнем економічної культури та недостатньо розробленою теорією і методикою її виховання у дітей старшого дошкільного віку;
  • сучасними вимогами до економічної освіти дітей дошкільного віку та усталеністю традиційних методик дошкільної освіти і недостатньою науково-методичною розробленістю процесу економічного виховання дітей старшого дошкільного віку;
  • наявністю значних потенційних можливостей взаємодії сімейного та суспільного виховання для економічного виховання дітей та недостатньою готовністю суб’єктів виховання.

Отже, значущість проблеми, недостатня її розробленість у сучасній педагогічній науці, означені суперечності й зумовили вибір теми дослідження – «Економічне виховання старших дошкільників у взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної теми кафедри теорії та методик дошкільної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини «Психолого-педагогічний супровід формування життєвої компетенції дітей дошкільного та шкільного віку» (державний реєстраційний номер 0112U000176). Тема дисертації затверджено вченою радою Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 5 від 25.02.2011 р.) та узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 4 від 26.04.2011 р.).

Мета дослідження – на основі теоретичного обґрунтування досліджуваної проблеми і вивчення виховної практики дошкільних установ визначити та експериментально перевірити педагогічні умови економічного виховання старших дошкільників у взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї.

Гіпотеза дослідження. Економічне виховання старших дошкільників набуде ефективності завдяки запровадженню у педагогічний процес дошкільного навчального закладу таких педагогічних умов: розробки методики ознайомлення дітей дошкільного віку з елементарними економічними уявленнями; збагачення первинного економічного досвіду старших дошкільників; оволодіння батьками необхідними знаннями, уміннями, навичками економічного виховання дітей у сім’ї.

Відповідно до сформульованої мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження:

  1. На основі аналізу стану розробленості проблеми розкрити сутність понять «економічна вихованість дитини старшого дошкільного віку», «взаємодія дошкільного навчального закладу і сім’ї в економічному вихованні дошкільників».
  2. Схарактеризувати особливості взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї у процесі економічного виховання дітей старшого дошкільного віку, а також з’ясувати основі її функції.
  3. Визначити критерії, показники та схарактеризувати рівні економічної вихованості старших дошкільників.
  4. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови економічного виховання старших дошкільників у взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї.

Об’єкт дослідження – економічне виховання дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження – педагогічні умови економічного виховання старших дошкільників у взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї.

Для вирішення завдань на всіх етапах дослідження застосовувався комплекс взаємопов’язаних методів дослідження: теоретичні – вивчення, аналіз і систематизація соціологічної, психологічної та педагогічної літератури – для обґрунтування теоретичних основ економічного виховання дітей старшого дошкільного віку, класифікації і уточнення змісту базових понять дослідження, систематизації і узагальнення теоретичних та експериментальних даних; емпіричні – діагностичні (спостереження, бесіда, тестування, анкетування) – для вивчення стану економічного виховання старших дошкільників у педагогічному процесі дошкільних навчальних закладів, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) для перевірки ефективності педагогічних умов; статистичні – методи математичної статистики (первинна обробка даних, розрахунок елементарних статистик, варіаційний аналіз даних, перевірка статистичних гіпотез, коефіцієнт Стьюдента) – для одержання кількісно-якісної характеристики результатів дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі дошкільних навчальних закладів № № 12, 15, 28, 30 м. Умані Черкаської обл., № № 37, 41, 78, 89 м. Черкаси, № № 123, 227 м. Кривого Рогу Дніпропетровської обл., № № 26, 53 м. Хмельницького. На різних етапах в експерименті взяли участь 230 дітей старшого дошкільного віку, 55 дошкільних педагогів та 150 батьків. Експериментальну групу (ЕГ) склали 110 осіб, контрольну групу (КГ) – 120 осіб.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

–  уперше визначено педагогічні умови економічного виховання старших дошкільників у взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї (розробка методики ознайомлення дітей дошкільного віку з елементарними економічними уявленнями, збагачення первинного економічного досвіду старших дошкільників, оволодіння батьками необхідними знаннями, уміннями, навичками економічного виховання дітей у сім’ї); визначено сутність понять «економічна вихованість дитини старшого дошкільного віку» (результат засвоєння дитиною доступних елементарних економічних понять, сформованих якостей раціонального споживача, зорієнтованого на ощадливе ставлення до власних і громадських ресурсів, та доцільної поведінки в економічній галузі життєдіяльності) та «взаємодія дошкільного навчального закладу з сім’єю в економічному вихованні дошкільників» (спільна діяльність відповідальних дорослих, яка спрямована на введення дітей в економічний простір для засвоєння доступних їхньому віку елементарних економічних понять, формування моральних почуттів і морально-економічних якостей, необхідних для успішної економічної діяльності, розвитку інтересу до економічної сфери життя, формування вмінь економічної поведінки та набуття первинного досвіду елементарних економічних відносин); визначено критерії (когнітивний, оцінювальний, діяльнісний), показники та схарактеризовано рівні (достатній, середній, низький) економічної вихованості старших дошкільників;

–  уточнено сутність поняття «економічне виховання старших дошкільників» (важлива складова виховання дитини, цілеспрямований процес взаємодії дорослого і дитини, що передбачає розвиток у неї інтересу до економічної сфери життя, оволодіння елементарними економічними уявленнями, набуття елементарних вмінь, необхідних для орієнтації та існування в сучасному ринковому світі);

–  подальшого розвитку набули теорія і методика ознайомлення дітей дошкільного віку з суспільним довкіллям.

Пpaктичнe знaчeння oдepжaниx peзультaтiв дослідження полягає у розробці та впровадженні у педагогічний процес дошкільних навчальних закладів методики діагностування рівнів економічної вихованості дітей старшого дошкільного віку; авторської експериментальної методики ознайомлення дітей з елементарними економічними уявленнями та програми «Економіка для дошкільників»; інноваційних форм та методів взаємодії з батьками з відповідним програмно-методичним забезпеченням, методичного посібника «Тематичні економічні прогулянки в дошкільному навчальному закладі».

Теоретичні положення і висновки дослідження можуть використовуватись у педагогічному процесі дошкільних навчальних закладів різних типів та батьками для економічного виховання дітей. Результати дослідження доцільно використовувати у вищих педагогічних навчальних закладах під час вивчення курсів «Дошкільна педагогіка», «Методика ознайомлення дошкільників з довкіллям», «Теорія та методика співпраці з батьками»; у системі післядипломної освіти і підвищення кваліфікації педагогів дошкільних навчальних закладів; для розробки навчально-виховних програм, методичних посібників, науково-методичних рекомендації для працівників навчально-виховних комплексів, учителів початкових класів, вихователів дошкільних груп, слухачів інститутів післядипломної освіти.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес дошкільних навчальних закладів м. Умані Черкаської обл.: № 12 (довідка № 15 від 16.03.2016 р.), № 15 (довідка № 25 від 17.03.2016 р.), № 28 (довідка № 22 від 15.02.2016 р.), № 30 (довідка № 23 від 07.03.2016 р.); м. Черкас: № 37 (довідка № 46 від 27.03.2016 р.), № 41 (довідка № 43 від 22.01.2016 р.), № 78 (довідка № 38 від 27.01.2016 р.), № 89 (довідка № 44 від 22.01.2016 р.); м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.: № 123 (довідка № 27/1 від 11.03.2016 р.), № 227 (довідка 1/9 № 22 від 12.01.2016 р.); м. Хмельницький: № 26 (довідка № 14 від 16.02.2016 р.), № 53 (довідка № 39а від 25.02.2016 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідалися на конференціях, педагогічних конгресах, педагогічних читаннях різного рівня: міжнародних – «Актуальні питання сучасних педагогічних та психологічних наук» (Одеса, 2014), «Pedagogika. Projekty naukowe» (Варшава, Польща, 2014), «Вплив досягнень психологічних і педагогічних наук на розвиток сучасного суспільства» (Харків, 2015), «Пріоритети розвитку педагогічних та психологічних наук у ХХІ столітті» (Одеса, 2015), «Нове та традиційне у дослідженнях сучасних представників психологічних та педагогічних наук» (Львів, 2015), «Освіта як фактор формування людського капіталу та економічного розвитку» (Добрич, Болгарія, 2015); всеукраїнських – «Формування освітніх компетенцій дитини: проблеми, розвиток, супровід» (Умань, 2014), «Дошкільна освіта: історія, перспективи розвитку в XXI столітті» (Умань, 2014–2015), Результати дослідження обговорювалися та дістали позитивну оцінку на засіданнях кафедри теорії та методик дошкільної освіти та наукової лабораторії «Дошкільна освіта: історія, перспективи розвитку в ХХІ столітті» Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (2013–2016 рр.).

Публікації. Основні положення і результати дослідження висвітлено у 18 одноосібних публікаціях, з яких 5 відображають основні наукові результати, 9 – апробаційного характеру, 4 – додатково відображає наукові результати дисертації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (231 найменування, зокрема 18 – іноземною мовою), 5 додатків на 42 сторінках. Повний обсяг дисертації – 245 сторінок, із них 180 сторінок основного тексту. Робота містить 16 таблиць та 4 рисунки.

РОЗДІЛ 1

ТЕООРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

1.1. Економічне виховання дітей як складова процесу соціалізації  дітей дошкільного віку

 

Сучасна ринкова економіка, яка заснована на підприємництві, на виборі економічної діяльності, випуску різноманітних товарів і послуг, на нових економічних відносинах між споживачами і виробниками, на рекламі товарів, активізує потребу  в науковому маркетингу економіки. Інтенсивна  робота  в Україні здійснюється в державних і виконавчих органах та наукових закладах щодо визначення сутності, засад і основних напрямів самостійної соціально-економічної політики, спрямованої на пізнання, визначення і реалізацію корінних національно-державних економічних потреб та інтересів. Ринкова економіка зміцнює критерії соціальної справедливості. На перше місце  виходить проблема створення рівних можливостей для кожної людини, реалізації її творчого і професійного потенціалу, забезпечення рівності всіх перед законом та  у пошуку свого місця в умовах ринку. Людина покликана вільно обирати певну професію та потрібну для її здобуття освіту, а також і сферу діяльності, адже ринкова економіка заснована на свободі вибору громадян. У кінцевому результаті саме ринок відкриває для людей рівні можливості для самореалізації своїх здібностей. Всі ці процеси та явища так чи інакше впливають на освіту, обумовлюють її трансформацію в контексті сучасних змін.

Становлення ринкових відносин, як зазначає В. Андрущенко, відбувається за умови, коли суспільство вирішує як мінімум три першочергові завдання:

1) «роздержавлює» власність, передає її в руки реального господаря;

2) виховує нового власника, навчає його господарювати за ринковими технологіями;

3) створює необхідні умови (економічні, фінансові, правові, інформаційні тощо) для реалізації ринкових форм і технологій господарювання [13, с. 386].

До підготовки нового власника економічної держави в нових ринкових умовах, готового будувати сучасні форми економічних взаємовідносин, визначаються нові вимоги – володіння теорією і методикою економіки, наявність сформованого економічного мислення та економічної культури, виховання потреби, розвиток здібностей у певному виді діяльності, свідоме ставлення до  професії; практичні вміння і навички економічної діяльності, здатність виконувати різні соціально-економічні ролі.

Формування економічних знань особистості реалізується через поєднання пізнавальних, теоретичних і практичних компонентів навчання. Зазначимо, що пізнавальні компоненти створюють не тільки систему фінансових, технологічних, технічних, економічних і правових знань, а й визначають внутрішню культуру молоді, формують її готовність до свідомої гармонізації стосунків «Людина – суспільство-природа-економіка» [113].

Дослідження вченими кола питань, пов’язаних із розвитком економічної освіти в умовах ринкових відносин, є досить широкими (В. Кочетков, В. Геєць, В. Семиноженко, О. Сидоренко та ін.).

Визначаючи сутність феноменів «економічна соціалізація дошкільника», «економічне виховання старших дошкільників» та «економічна вихованість дитини  старшого дошкільного віку», вважаємо за необхідне насамперед проаналізувати сутнісний зміст таких взаємопов’язаних понять, як «соціалізація», «економічна соціалізація», «економічне виховання».

Об’єктивність змін у  економічних відносинах у сучасному соціумі  все частіше визначає змістовий спектр питань про розвиток економічних уявлень дитини. В умовах сьогодення з’являються  нові реалії, виникають нові форми взаємодії  із соціально-економічною дійсністю, і діти краще адаптуються в  економічній галузі життєдіяльності. Відтак, економічна соціалізація, яка успішно пройде в дитинстві, сформує первинний економічний досвід і вже на його основі − подальше ставлення дітей дошкільного віку до різних економічних категорій та понять.

Під час первинної соціалізації, на етапі дошкільного дитинства, дитина мимоволі зустрічається з економікою, вона дізнається, що таке «наше», «моє», «твоє»,  «гроші», «ціна», «дорого», «дешево», «обмін», «заробити», «продати». Відповідно до Базового компонента дошкільної освіти – державного стандарту дошкільної освіти − дошкільникам належить жити у XXI столітті, де вони  засвоюватимуть нову картину світу, обов’язковою складовою якої є Економіка. Це вимагає від них уміння правильно орієнтуватися в житті, самостійно та творчо діяти, а тому будувати своє життя більш організовано, розумно, цікаво. Відповідно, перед освітянами постають завдання: – ознайомити дітей з основними економічними уявленнями  і поняттями, із життям людей, з їхніми потребами та способами задоволення цих потреб, розвинути економічне мислення дошкільників та сформувати  їхню економічну культуру. Зазначимо, що в дошкільному віці у дітей формується первинний досвід орієнтування в елементарних економічних уявленнях, формується основа майбутнього економічного мислення, розуміння необхідності праці, функції грошей, натомість  основні компоненти педагогічного процесу виявляються неспроможними здійснювати економічну соціалізацію; способи і форми передачі соціо-економічного досвіду молодому поколінню неефективні.

Отже, теоретичні і методичні засади педагогічної діяльності  вихователів повинні зазнати радикальних змін: її складовими мають стати не лише навчання і виховання, а й економічна соціалізація особистості, для ефективності якої необхідне повноцінне спілкування з педагогами, батьками та іншими агентами соціалізації.

Аналіз наукової літератури свідчить про те, що, незважаючи на широку поширеність досліджень і більш як столітню історію існування, термін «соціалізація» не має однозначного трактування. Вперше поняття «соціалізація» як наукову категорію використали американський соціолог
Ф. Гіддінгс та французький соціолог Г. Тард, які трактували його як «процес розвитку соціального характеру чи природи індивіда».

У радянській науці перші дослідження проблем соціалізації з’явилися наприкінці 60-х років ХХ ст. Вважалося, що соціалізація – це процес засвоєння соціальних норм і цінностей (Б. Паригін, І. Кон). У 70-і роки ХХ ст. над різними аспектами процесу соціалізації особистості, над термінологічним осмисленням дефініції працювали Є. Кузьмін, Ю. Левада, В. Марков, А. Мудрик, В. Сухомлинський та ін. У 80−90-х р.р. ХХ ст. ученими активно досліджувалися питання структури, механізми соціалізації, її особливості (Г. Андрєєва, Б. Ломов, М. Лукашевич, В. Мухіна).

На сьогоднішній день процес соціалізації особистості є психолого-педагогічною проблемою, дослідженням різних аспектів якої займалися такі вчені, як О. Авраменко, Т. Алєксєєнко, Б. Ананьєв, В. Андрєєв, Г. Андрєєва, Н. Андрєєнкова, О. Безпалько, І. Богданова, Т. Василькова, Ю. Василькова, О. Газман, Н. Голованова, Г. Гордін, В. Давидов, І. Зверєва, А. Капська, П. Каптєрєв, Л. Карнаух, Л. Коваль, О. Кодатенко, Я. Коломінський, І. Кон, В. Куєвда, Є. Кузьмін, Ю. Левада, М. Лемещук, В. Лисовський, Б. Ломов, А. Мудрик, В. Нікітін, Г. Осіпов, Б. Паригін, О. Паскаль, А. Петровський, А. Реан, І. Рогальська, С. Савченко, Т. Сахарова, В. Скакун, І. Фролова, С. Харченко, С. Хлєбік, К. Щербакова, Є. Якуба, М. Ярошевський, Л. Яценко та ін., які вивчали сутність терміна, розвивали основні положення щодо його виникнення, розвитку та значення у сфері психологічної, педагогічної та соціально-педагогічної наук.

У психології соціалізація розглядається як здатність індивіда залучатися до цілеспрямованої діяльності суб’єктів різних соціальних інституцій завдяки інтеріоризації системи соціальних настанов (Н. Дембицька, В. Москаленко).

У педагогічних дослідженнях соціалізація тлумачиться як процес передачі дитині соціального досвіду, який містить суспільні уявлення, ідеали, норми, цінності, алгоритми форм поведінки з метою формування у неї необхідної сукупності соціальних ролей (Н. Лавриченко).

Слід зазначити, що економічна соціалізація дітей як наукова проблема  є об’єктом міждисциплінарного наукового дослідження та перебуває сьогодні у центрі уваги дослідників.

Проблемами економічної соціалізації довгий час займалися переважно зарубіжні науковці (К. Бергоні (C. Burgoyne), П. Веблі (Р. Webley), Х. Дітмар (H. Dittmar), С. Лі (S. Lea), Е. Фьонем (A. Furnham), Б. Янґ (B. Young), які пов’язували її з процесом, під час якого люди вчаться діяти  в економічних реаліях: яким чином вони будуть планувати бюджет, позичати гроші, економити кошти, купувати, як будуть сприймати рекламу, а також розуміти й призначення економіки у більш широкому розумінні.

У західних країнах історія дослідження економічної соціалізації налічує декілька десятків років. Протягом цього періоду західними дослідниками було висунуто декілька гіпотез, якими вони намагалися пояснити причини економічних досягнень дітей, порівнюючи представників різних соціальних груп, визначаючи внесок процесу навчання, впливу батьківських настанов та інших чинників. Дослідження, присвячені вивченню процесу економічної соціалізації дітей, які розглядалися зарубіжними економістами і психологами, спочатку будувалися в рамках стадіальної теорії Ж. Піаже.

Зарубіжні науковці вивчали процес  економічної соціалізації дітей за   двома напрямами: по-перше, вивчення процесу розвитку розуміння дітьми різних економічних реалій; по-друге, вивчення процесу формування у дітей економічної поведінки.

Під економічною соціалізацією дітей Б. Стаси розуміє процес засвоєння і активного відтворення індивідом соціального досвіду у суспільній сфері життя. Науковець виокремлює чотири аспекти економічної соціалізації дітей (гроші, власність, соціальна диференціація, соціоекономічна поведінка) та п’ять етапів цього процесу:

1) 4−6 років – елементарні уявлення про гроші та покупки;

2) 6−8 років – розвиток уявлень про грошову систему й усвідомлення взаємозв’язку між грошима та працею як їх джерелом;

3) 7−9 років – розуміння цінності грошей, нерозведені уявлення про бідність  у соціоекономічних реаліях;

4) 10−12 років – більш диференційоване економічне розуміння, здатність будувати економічні відносини відповідно їх функціонального призначення;

5) 13−15 років – наближене до дорослого розуміння економічних відносин, усвідомлення соціально-економічної нерівності і становище своєї сім’ї в соціальній структурі [15, с. 112].

В одному із своїх ранніх досліджень А. Страусс (1952) виявив девʼять  стадій, які стосуються ставлення дітей до грошей (вік від 4,5 до 11,5 років). Це дослідження мало пошуково-констатувальний характер – без аналізу факторів, що впливають на перехід від однієї стадії до іншої. Пізніше К. Данзінгер виділив 4 стадії розвитку уявлення дитини в галузі економіки. На жаль, він охопив лише незначний віковий діапазон: від 5 до 8 років. Як і А. Страусс, К. Данзінгер вважав, що розвиток економічних понять у дітей є не просто наслідком їхнього біологічного дорослішання, але й залежить від досвіду поводження з грошима. Р. Саттон виділив шість стадій, а Г. Ферт –  пʼять [15, с. 112].

Треба відзначити, що, окрім робіт, у яких вивчалася стадійність економічної соціалізації, існує чимало досліджень зарубіжних науковців, присвячених вивченню факторів, що впливають на цей процес. Особливо значущими для нашого дослідження є роботи, у яких розглядаються такі фактори, як належність до певного класу, регіональні та національні особливості, вік, стать. Як зазначає А. Щедріна, у дослідженнях Г. Маршалла і Л. Магрудера була встановлена залежність розуміння дітьми функцій грошей від безпосереднього досвіду використання грошей у сім’ї з різним соціально-економічним статусом. Автори доходять висновку, що діти робітників засвоюють прямий асоціативний зв’язок між грошима і задоволенням, тоді як діти батьків середнього класу здебільшого накопичують гроші на майбутні витрати. Інші автори (А. Фьонем, П. Томас) показали, що, як правило, батьки середнього класу починають видавати гроші дітям меншого віку, ніж батьки-робітники. Автори припускають, що ранній досвід використання власних грошей повинен обумовлювати більш ранню соціалізацію, раціональне їх застосування. Однак дослідженнями цих авторів істотної різниці в економічних уявлення дітей не було виявлено.

Отже, було зроблено висновок, що класово різниця між дітьми з різних сімей відчувається, але вона ніби розмивається і навчанням, і різнорідністю складу шкільних класів у загальноосвітніх школах [144, c.  288].

У західних дослідженнях вивчався фактор, який впливає на формування економічних уявлень дитини – це її стать. Було з’ясовано (А. Фьонем, П. Томас), що доньці будь-якого віку батьки видають грошей на кишенькові витрати менше, ніж сину. Виявлення сутності економічних понять у дітей дозволило встановити статеві відмінності і в рівнях сформованості економічних уявлень. Було з’ясовано, що хлопчики дещо краще розуміють призначення грошей і те, звідки беруться гроші для зарплати. У хлопчиків більш свідомо виявляється і тенденція розуміння того, що здібна людина повинна отримувати за свою роботу більшу оплату. В уявленні про працю та способи отримання грошей у хлопчиків теж було виявлено більшу обізнаність і варіативність, ніж у дівчат (Олпорт) [144, c. 288].

Для визначення впливу національно-териториальних особливостей на формування у дітей економічних уявлень проводилися крос-культурні дослідження, результати яких показали суттєві відмінності в уявленнях дітей, які мешкають у країнах із різним рівнем економіки. Зокрема, діти-мешканці південноазіатського району (Японія, Китай, Гонконг) і південно-африканських країн, вважають, що необхідно більше платити членам багатодітних сімей, і схильні дотримуватися традиційних цінностей. Водночас, діти із вказаних регіонів раніше, ніж їхні однолітки із європейських країн, засвоюють поняття вигоди, що науковці пояснюють їхнім раннім залученням до сфери бізнесу, на відміну від європейців [144, c.288].

Сучасні уявлення про макроекономічний вимір економічної соціалізації розроблені в працях американських економістів. Так, Дж. Кейнс значну роль в економічному розвитку особистості надавав підприємливості. Значення грошей при цьому є вирішальним фактором мотивації економічної дії. Розглядаючи гроші як інструмент досягнення економічних цілей, монетаризм не заглиблюється в їхню теоретичну суть, однак його аналіз впливу грошей на соціальну поведінку людей дає можливість краще зрозуміти їхнє універсальне значення в житті суспільства [98]. М. Гегель ясно бачив, що гроші відіграють особливу роль у суспільстві, у якому все виробляється для обміну. Із суспільної ролі грошей, що забезпечують звʼязок речей як товарів і визначальний соціальний статус товаровласників, походить їхня влада над людьми [45].

Класичним зразком соціально-психологічного дослідження економічних явищ є роботи Г. Зіммеля [87]. Класик німецької соціології покладає великі надії на психологію у вивченні грошей і в пошуку детермінант їхньої всемогутності в ринковому суспільстві. Г. Зіммель аналізує кілька проблем − це проблеми цінності, обміну, грошей і грошової культури. Зокрема, розвинута грошова культура припускає зміну психології людини, зʼявляються накопичення і скнарість. Грошова культура створює екстравагантність − це показна, зайва витрата грошей для акцентування свого багатства і соціального стану. Отже, саме категорія грошей послужила Г. Зіммелю тим збільшуваним склом, завдяки якому удалося розглянути приховані механізми соціального життя [87].

Слід зазначити, що Г. Тард був чи не найпершим із соціальних психологів, хто звернув увагу на роль соціально-психологічних факторів, таких, як монокультурні особливості, традиції мікросоціального оточення в регуляції економічної поведінки індивіда. Ці ідеї знайшли своє відображення у праці «Економічна психологія» ще в 1902 році.

Кожне зі здійснених наукових досліджень так чи інакше висвітлювало багатогранність і складність процесу становлення «людини економічної».

Здійснений у дослідженні  науковий пошук показав, що питання економічної соціалізації у вітчизняній психології розпочали досліджувати лише в останнє десятиліття (Г. Аверʼянова, В. Москаленко, Н. Побірченко, А. Фенько, О. Щедрина).

У широкому розумінні економічну соціалізацію науковці розглядають як процес входження молодої людини в економічну сферу суспільства, формування у неї економічного мислення, як процес інтеріоризації нової реальності, що містить пізнання економічної дійсності, засвоєння економічних знань, набуття навичок економічної поведінки і реалізацію їх у реальній дійсності  [144, с.  286].

Процес економічної соціалізації, на думку науковців, тісно повʼязаний із соціальними умовами різного рівня, серед яких – соціально-економічні проблеми суспільства, звʼязок із повсякденним життям, що відбуваються  у різних соціальних групах, із впливом різноманітних засобів, що здійснюється різними агентами соціалізації. Провідну роль учені відводять залученню дитини до певних сфер діяльності, де вона засвоює економічні знання і набуває досвіду економічної поведінки. У зв’язку з цим А. Бояринцева розрізняє трудову, споживчу та власне економічну соціалізацію, кожна з яких переслідує свою мету. Так, метою споживчої соціалізації  в дитинстві є набуття навичок споживчої (купівельної) здатності і засвоєння  економічних понять, що характеризують різні аспекти споживання: гроші, купівля, обмін, місце купівлі тощо. Трудова соціалізація має на меті сформувати у дітей ставлення до праці  через поведінкові аспекти у різних сферах (домашня праця, навчальна діяльність та ін.).  Власне економічна діяльність у дитинстві, на думку науковця, спрямована на засвоєння специфіки функціонування і виявлення таких соціоекономічних феноменів, як багатство-бідність, банк, реклама, інвестиції тощо [37].

Дослідження О. Дейнеки присвячені обґрунтуванню регулятивної ролі грошей у процесі соціально-економічної комунікації, трактуванню їх як джерела повсякденної свідомості та соціальної поведінки індивіда [55, с. 7].

Науковці (Г. Фенько, С. Цветков і Ж. Жиліна), які  вивчали гендерні відмінності ставлення до грошей, підкреслюють, що рівень розвитку суспільства обумовлює необхідність економічної соціалізації особистості, починаючи з дошкільного віку, коли закладаються засади соціокультурного ставлення до предметів і явищ довколишнього світу та формуються соціально-перспективні моделі економічної поведінки: споживчої, заощаджувальної, інвестиційної [193].

Для дослідження важливим є  аналіз проблем економічної соціалізації в перехідному періоді суспільства, здійснений О. Козловою [106], які вона класифікувала таким чином:

  1. Методологічна проблема. Вона виходить із більш загальної проблеми соціалізації – співвідношення прийняття соціальних норм суспільства (соціалізація у вузькому сенсі) і відокремлення, виділення й усвідомлення своєї соціальної сутності (індивідуалізація). З одного боку, це присвоєння зовнішніх економічних норм і ролей, стереотипів і цінностей суспільства, а з іншого – формування та розвиток економічної мотивації, мислення, відповідних здібностей, навичок та індивідуальних стилів економічної поведінки.
  2. Етична проблема. Економічні цінності ринкових відносин відповідають західній етиці протестантизму, тоді як українська етика має православні корені. Православʼя не спрямовує на одержання благ тут і тепер, а, навпаки, закликає відмовлятися від них, тому що основна мета православʼя − піклування про порятунок душі. Ментальність словʼянської культури у відношенні таких економічних категорій, як власність, багатство, гроші дуже яскраво відображена в народному фольклорі.
  3. Трансформаційна проблема. Переоцінка економічного і життєвого укладу співвітчизників йде дуже болісно. Сформована система цінностей радянського способу життя, правил і норм поведінки, традицій і звичаїв господарювання ще залишається дієвою і вступає в суперечність із новими реальними умовами.
  4. Дидактична проблема, яка виражається у вигляді системи запитань: кого, чому, коли і як вчити? Ці запитання тісно взаємозалежні між собою. Відповідаючи на запитання «Кого?», необхідно також відповісти на запитання і «Коли?», з якого віку необхідно цілеспрямовано давати економічну інформацію – з дошкільного, молодшого шкільного, підліткового або юнацького, а також чому вчити на кожному віковому етапі. У запитанні «чому»? теж можна виділити три рівні – загальний, поведінковий і професійний.
  5. Діагностична проблема виникає у звʼязку з необхідністю діагностувати рівень економічної соціалізації на різних етапах розвитку особистості. Зазначена проблема може передбачати цілий комплекс заходів, орієнтованих на діагностику низки критеріїв сформованості економічного мислення і поведінки, знань й установок особистості.

Значний внесок у дослідження питань економічної соціалізації дітей  здійснили сучасні вчені (А. Богуш, Н. Гавриш, Н. Грама, І. Рогальська, Г. Григоренко, Р. Жадан, Л. Кларін,  Е. Курак, А. Шатова, А. Смолєнцева), які визначили зміст і значущість економічної соціалізації: ознайомлення дітей з ринковими відносинами, формування економічних уявлень  (про працю, про гроші, про професії, про бюджет сімʼї, про якості людини-господаря) та економічних понять (категоріями) із безпосередньою  реалізацією їх у різних видах діяльності та довели необхідність  упровадження економічної освіти саме з дошкільного віку.

Економічна соціалізація, на думку В. Москаленко, – конкретно-культурне та історичне явище. Науковець стверджує, що на кожному етапі історії суспільство по-своєму вирішує питання, пов’язані з економічною соціалізацією. На переломних етапах соціально-економічного розвитку (на якому, наприклад, перебуває сучасне українське суспільство) вони стають особливо актуальними [142].

Отже, викладене розуміння і різноманіття наукових підходів учених дозволяє простежити діяльний, динамічний, логічний, науковий інтерес науковців до дослідження  проблеми економічної соціалізації, освіти та виховання дітей. Науковці відзначають, що «цілі і завдання економічної соціалізації  переважно збігаються з цілями і завданнями економічного виховання, оскільки їх методи і засоби використовуються з однаковою метою впливу на економічну свідомість особистості» [144, с.  286].

Аспектом феномену «економічна соціалізація» є поняття «економічне виховання», яке є складовою соціалізації дітей дошкільного віку.

Економічне виховання − це організована педагогічна діяльність, спеціально створена система роботи, спрямована на формування у дітей економічної свідомості. Окрім того, економічне виховання − це цілеспрямований процес взаємодії дорослого та дитини, орієнтований на засвоєння доступних віку елементарних економічних понять, формування моральних почуттів та морально-економічних якостей, необхідних для успішної економічної діяльності, розвитку інтересу до економічної сфери життя, формування навичок соціально-економічної поведінки [35, с. 379].

Ураховуючи вищевикладене, економічне виховання розуміємо як процес входження особистості в економічну сферу суспільства, що передбачає пізнання економічної дійсності, формування економічного мислення, засвоєння економічних знань, набуття навичок економічної поведінки і реалізацію їх у реальній дійсності.

Оскільки, мова йде про економічне виховання особистості  в дошкільному дитинстві, коли у дитини складається узагальнений образ себе як суб’єкта економічної діяльності, членів родини, групи дошкільного навчального закладу, взаємозбагачуються стосунки  з іншими людьми, формуються економічна вихованість, цінності соціального світу (бережливе ставлення до природних  ресурсів, речей, побуту, продуктів праці людей), то знаходить підтвердженням думка доктора філософії Б. Фельдмана: «Цінності, які закладаються з дитинства, приносять надалі велику віддачу» [198].

Аналіз наукової літератури показує, що у зарубіжних країнах (США, Німеччина, Японія, Англія) економічному вихованню дітей  приділяється значна увага. Зокрема, у цих країнах  розроблені спеціальні економічні програми, за допомогою яких дітей знайомлять з основами домашнього  господарства, формують елементарні  навички орієнтації в економічному житті суспільства. Так, у Японії та США батьки намагаються долучити дітей до роботи на власних підприємствах. Як стверджують учені, наукова та популярна література у цих країнах  заповнена матеріалами типу: «Якщо ви хочете мати свою справу», «Як робити гроші», «Як стати багатим». З нашої точки зору, у таких публікаціях не завжди дотримується почуття міри, насторожує надмірно наполегливий заклик «робити гроші», оскільки моральна сторона виховання  при цьому майже не  береться до уваги: як заробляти, чому слід чесно «робити бізнес» та ін. У цьому аспекті значний інтерес становить досвід виховання дітей в Англії, де з дитячих років  особливу вагу приділяють вихованню працьовитості, дитині пояснюють важливість оволодіння  гарною професією, яка дозволить у майбутньому створити сімʼю і забезпечити її матеріальний добробут. Багато уваги економічному вихованню дітей приділяється і в родині. Наприклад, у Німеччині дітей вже з чотирирічного віку цілеспрямовано знайомлять з призначенням грошей і привчають їх розумно витрачати. Батьки дають дітям (залежно від віку та можливостей сімʼї) деяку суму − кишенькові гроші − на певний період часу і таким чином привчають використовувати їх розумно, не витрачати дарма, пояснюють, що потрібно обережно ставитися до реклами, не довіряти їй беззастережно. Витоки дитячої ощадливості та бережливості виникають в німецькій родині не самі по собі. Німці генетично знають, що здатність розпоряджатися грошима – необхідна життєва навичка, яка має таке ж значення для життя, як уміння переходити вулицю, і її треба набути до школи.

На думку В. Бурла, система економічного виховання дітей у дошкільному закладі включає:  формування початкових економічних знань, умінь і навичок, якостей особистості засобами ознайомлення дітей із працею дорослих на основі взаємодії різних видів діяльності (трудової, ігрової, навчальної, зображувальної); відповідну підготовку вихователів та залучення батьків до початкового економічного виховання старших дошкільників; створення ігрової атмосфери при ознайомленні з різними економічними категоріями, а також умов для самостійного прояву дітьми особистісних якостей економічного характеру, використання економічних уявлень у різних видах діяльності; створення розвивального середовища для економічного виховання [38].

Отже, економічне виховання дітей старшого дошкільного віку вважаємо однією з важливих складових економічної соціалізації дитини, цілеспрямованим процесом взаємодії дорослого і дитини, що передбачає формування у неї інтересу до економічної сфери життя, оволодіння елементарними економічними уявленнями,  набуття  елементарних навичок, необхідних для орієнтації та існування в сучасному ринковому світі.

З огляду на здійснений аналіз, «економічне виховання старших дошкільників» розглядаємо як важливу складову виховання дитини,  цілеспрямований процес взаємодії дорослого і дитини, що передбачає розвиток у неї інтересу до економічної сфери життя, оволодіння елементарними економічними уявленнями, набуття елементарних вмінь, необхідних для орієнтації та існування в сучасному ринковому світі.

Економічну вихованість дитини старшого дошкільного віку розуміємо як результат засвоєння дитиною доступних елементарних економічних понять, сформованих якостей раціонального споживача, зорієнтованого на ощадливе ставлення до власних і громадських ресурсів, та доцільної поведінки в економічній галузі життєдіяльності.

І хоч термін «економічне виховання» розглядається дослідниками і практичними працівниками як складова всебічного виховання, вважаємо за необхідне зосередити увагу на проблемах економічного виховання дітей у взаємодії дошкільного навчального закладу з родиною, що потребує ґрунтовного теоретичного вивчення та методичних розробок, на чому буде зосереджено увагу у наступному підрозділі роботи.

 

1.2.  Взаємодія дошкільного навчального закладу і сім’ї як провідний чинник економічного виховання дітей

Сім’я є багатоаспектним соціальним утворенням, що поєднує в собі якості соціального інституту, соціальної організації, соціальної структури та малої соціальної групи. Вона знаходиться на перетині структур при вивченні соціуму з тієї чи іншої позиції, на перетині макро- і мікроаналізу. Фундаментальна функція сім’ї – виконання ролі посередника між суспільством і особистістю, подолання суперечностей між особистістю і державою через інтереси сім’ї як автономного цілісного соціального інституту.

Етимологічно слово «сім’я» походить від слова «съемь», що означає «робітник, служник, домочадець». «Сім’я – це група людей, які перебувають у близькій спорідненості» [118, с. 374].

Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що «сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього» [82, с. 11]. Цим же законом передбачено, що «виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці» [82, с. 12].

Сучасне розуміння поняття «сім’я» є більш складним і неоднозначним; сім’ю трактують як динамічну малу групу людей, котрі разом проживають, пов’язані родинними стосунками (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки), спільністю формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю [95, с. 244].

Слід відзначити, що сім’я завжди посідала важливе місце як особливий, значущий мікросоціум функціонування кожного, персональне середовище життя та розвитку дітей, інститут соціалізації молодих поколінь. Набутий дитиною досвід рольової поведінки та спілкування, підтримка, схвалення або засудження сім’ї відбивається в соціальних очікуваннях дитини, допомагає або заважає адаптації до мінливих соціальних умов. Сім’я як унікальний соціальний інститут виступає посередником між індивідом і державою, суспільством.

Сім’я при цьому є першоосновою суспільства, тим соціумом, у якому найбільшою мірою виявляються індивідуальні особливості кожного із батьків, їхніх дітей, інших членів родини; реалізуються потреби, формується поведінка і розвиток особистості, тобто відбувається самопізнання, самоактуалізація та соціалізація її членів. Саме ці чинники істотно впливають на зміст виховання особистості дитини, педагогічну культуру батьків, визначають певні його тенденції.

Сім’я також визначається як соціально-педагогічний інститут та особлива соціальна система, яка є підсистемою суспільства. Це дозволяє виокремлювати такі її ознаки, як: шлюбні, міжпоколінні, кровні, встановлені зв’язки між членами сім’ї; родинні почуття, почуття безпеки, захищеності, любові, поваги; спільний побут і проживання членів сім’ї; наявність певних функцій у суспільстві і прав членів сім’ї в родині, обов’язків членів сім’ї стосовно одне одного, та відповідальність перед суспільством за своїх членів [188, с. 4]. Як виховний інститут нуклеарна сім’я складається із трьох основних підсистем: чоловік – жінка; батьки – діти; дитина – дитина, які є відносно автономними, проте взаємозалежними у повсякденному житті.

Сім’я – це місце та умова постійної реалізації власного досвіду, знань, без яких не можлива наступність поколінь і, як наслідок, гармонійне існування й розвиток людської спільноти. Сім’я зіштовхується з унікальними ситуаціями, труднощами і суперечностями, що  виникають, як правило, в обмеженому життєвому просторі, стійкий первинний вплив якого на дитину історично визначався певною замкнутістю, географічною близькістю родичів, відсутністю в сім’ї міграційних процесів, які б негативно впливали на рівень родинного інтимно-особистісного спілкування. Певна соціальна ізольованість сім’ї  як групи, з одного боку, посилювала  її  родинні традиції, дисциплінованість, відповідальність, а з іншого – обмежувала адміністративне, педагогічне та інші стручання до  неї, навіть у випадках внутрішньої односторонньої або взаємної жорстокості [117, c. 5].

Висвітленню ролі сім’ї у вихованні та соціалізації особистості, яка зростаючє, присвятили свої праці Г. Авдіянц, М. Аккерман, Т. Алексеенко, М. Бикова, Т. Глухова, С. Голод, Е. Ейдеміллер, Л. Єхалова, З. Кісарчук, О. Кляпець, В. Кравець, Т. Кравченко, В. Семиченко, В. Солодников, В. Столін та ін., які одностайні в тому, що належна реалізація сім’єю відповідних функцій можлива лише за умов усвідомлення батьками себе як агентів соціалізації, наявності в них  широкого рольового репертуару, який забезпечував би надання дітям очікувань найближчого соціального оточення, добровільне відтворення ними соціальних відносин, формування необхідних ціннісних орієнтацій [86].

Протягом усього життєвого шляху особистості сім’я є тим найближчим мікросоціальним оточенням, яке опосередковує, визначає своєрідність її життєдіяльності, тому загальноприйнято вважати сім’ю провідним мікрофактором соціалізації особистості. Серед основних соціалізаційних функцій сім’ї науковці виокремлюють такі: забезпечення фізичного та емоційного розвитку індивіда; формування статевої ідентифікації дитини; розумовий розвиток та розвиток здібностей і потенційних можливостей; забезпечення дитині почуття захищеності; формування ціннісних орієнтацій особистості; оволодіння дитиною основними соціальними нормами [95].

Особливості впливу сім’ї визначаються такими параметрами: демографічним, або структурою сім’ї (велика сім’я, нуклеарна, повна або неповна, бездітна, однодітна, багатодітна); соціально-економічним (статус батьків, майнові характеристики сім’ї, добробут, умови проживання, особливості способу життя сім’ї); соціально-культурним (освітній рівень батьків, їхня участь у житті суспільства, виховний потенціал сім’ї).

Під виховним потенціалом сім’ї науковці розуміють комплекс умов і засобів, які у сукупності складають педагогічні можливості сім’ї.  Виховний потенціал включає в себе:

  • матеріальні та побутові умови життя;
  • чисельність і структуру сім’ї;
  • рівень розвитку сім’ї як колективу (взаємодопомога і взаємопідтримка її членів);
  • характер стосунків між членами сім’ї;
  • моральна, емоційно-психологічна та трудова атмосфера сім’ї;
  • життєвий досвід батьків; культурно-освітній рівень і професійні якості членів сім’ї;
  • наявність вільного часу і характер організації  сіменого відпочинку;
  • особистий приклад батьків;
  • можливість використання засобів масової інформації і культури;
  • система і характер внутрісімейного спілкування сімʼї з людьми, які її оточують;
  • рівень педагогічної культури дорослих (насамперед матері батька);
  • розподіл між дорослими членами сімʼї виховних обов’язків;
  • сімейні традиції [89].

Вагома роль матеріальних ресурсів у сімейному вихованні, від яких залежать якість життя, харчування, витрати на освіту і виховання. Однак вирішального значення у вихованні дітей набуває морально-психологічна атмосфера сім’ї, стосунки між поколіннями та подружні взаємини [132].