Дисертація

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

На правах рукопису

КУЦЕНКО Сергій Володимирович

УДК (371.134:793.31) (043.3)

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ

МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ХОРЕОГРАФІЇ ЗАСОБАМИ

НАРОДНО-СЦЕНІЧНОГО ТАНЦЮ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Дисертаціяна здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:

АНДРОЩУК Людмила Михайлівна,

кандидат педагогічних наук, доцент

Умань – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………..	3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ХОРЕОГРАФІЇ ЗАСОБАМИ НАРОДНО-СЦЕНІЧНОГО ТАНЦЮ..	11
1.1. Формування творчого потенціалу як наукова проблема………….….	11
1.2. Народно-сценічний танець як засіб формування творчого потенціалумайбутнього вчителя хореографії …………………………….	33
1.3. Організація дослідження та методика проведення дослідно-експериментальної роботи…..……………………………………………….	51
1.4 Діагностика сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії ………………………………………………………….	64
Висновки до першого розділу……………………………………………….	89
РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ХОРЕОГРАФІЇ ЗАСОБАМИ НАРОДНО-СЦЕНІЧНОГО ТАНЦЮ..	91
2.1. Цілеспрямована позитивна мотивація студентів на віру в свої творчі сили, необхідність у постійному розвитку власного творчого потенціалу…………………………………………………………………….	91
2.2. Забезпечення комплексного розвитку індивідуально-творчих та діяльнісно-творчих здібностей студентів у процесі аудиторної роботи..…..……………………………………………………………………	104
2.3. Удосконалення змісту, форм і методів вивчення народного танцю у позааудиторній мистецько-хореографічній діяльності …………………..	125
Висновки до другого розділу……………………………………………….	140
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ФОРМУВАЛЬНОГО ЕТАПУ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИЗ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ХОРЕОГРАФІЇ ЗАСОБАМИ НАРОДНО-СЦЕНІЧНОГО
ТАНЦЮ……………………………………………………………………….	142
3.1. Експериментальна перевірка педагогічних умов формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю…………………………………………………………	142
3.2. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи……………..	169
Висновки до третього розділу……………………………………………….	195
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………	197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………	201
ДОДАТКИ……………………………………………………………………..	225

ВСТУП

Актуальність теми. У зв’язку з реформуванням вищої освіти гостро постає необхідність оптимізації освітнього простору. Провідну роль у цьому процесі, безумовно, відіграє педагог. Саме тому у багатьох наукових дослідженнях робиться спроба виокремити оптимальний набір характеристик, що дозволяють учителю бути успішним у сучасному нестабільному освітньому середовищі. Однією з провідних характеристик, необхідних педагогу, є творчість. На сучасному етапі розвитку суспільства стає пріоритетним спрямування вищої освіти на формування творчої особистості майбутнього педагога-хореографа. Адже саме вчитель-творець здатний забезпечити максимальну реалізацію креативних потенцій молодого покоління.

Проблема формування творчого потенціалу особистості знайшла широке обґрунтування в Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті, Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та ін.

Модернізація освіти диктує нові вимоги до особистості педагога як ключової фігури у її сфері. Формування у студентської молоді творчого потенціалу, світобачення, орієнтованого на творчість, – одне із найважливіших завдань педагогічної науки. Стан реформації хореографічної освіти пробуджує все більший інтерес до підвищення якості процесу підготовки майбутніх учителів танцю. Формування творчого потенціалу особистості майбутнього вчителя хореографії є одним із найактуальніших завдань сучасної мистецької освіти, яка в нинішній час перебуває на етапі глобальних перетворень у системі вищої освіти України.

У зв’язку з актуальністю цієї проблеми постає об’єктивна необхідність формування творчого потенціалу студентів-хореографів, які навчаються у вищих навчальних закладах України. Тому перед педагогічною вищою школою стоїть завдання пошуку ефективних засобів поєднання високої професійної підготовки з формуванням творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії. Потужним вектором діяльності для формування творчого потенціалу особистості майбутнього вчителя хореографії є мистецтво народно-сценічного танцю як специфічна форма відображення та узагальнення дійсності в художніх образах.

У дослідженнях сучасних учених велика увага приділяється осмисленню сутності і змісту творчості (К. Абульханова-Славська [4], Г. Канов [96], В. Клименко[104],А. Лук [142], А. Мелік-Пашаєв[153], А. Матейко[150], А. Менегетті [155], В. Ніколко [167], Я. Пономарьов [186], В. Рибалко [191; 192],В. Роменець [197], Б. Тєплов [229],О. Туриніна [237], А. Шумілін [254] та ін.); творчому потенціалу особистості (Б. Ананьєв [5; 6], В. Андрєєв [8], З. Байгільдіна [15],В. Барко [18], В. Богута [32], М. Лазарєв [135], А. Лукановська [143],Р. Серьожникова [203], О. Чаплигін [246], Е. Яковлєва [256] та ін.); розвитку особистості в творчій діяльності (Ю. Кулюткін [120; 121], О. Матюшкін,Л. Путляєва, А. Соколов[152], В. Шубинський [253] та ін.); підготовці вчителя до творчої професійної діяльності (Ю. Азаров [1], Л. Андрощук [9; 10], О. Бялик[105], І. Зязюн [87; 88; 184], В. Кан-Калік [95], О. Коберник [105], Л. Москальова [162], М. Нікандров[95], Д. Пащенко [181], О. Пєхота [184], В. Риндак [193; 194]); формуванню творчого потенціалу майбутнього педагога в процесі вивчення мистецьких дисциплін (В. Воєводін [52], Г. Гладишев [61], О. Музика [86], О. Олексюк [175], В. Орлов [176], О. Отич [177], Г. Падалка [178; 179], О. Рудницька [159; 199], О. Шамріна [249] та ін.).

Аналіз наукових праць (О. Бойко [35], Т. Благова [25; 26],О. Бурля [40; 41], І. Герц [59], І. Гутник [72], С. Забредовський [78],Г. Ніколаї [159; 166],Т. Саєнко [202],О. Таранцева[226], П. Фриз [242],Т. Чурпіта [248]та ін.) доводить, що вирішальну роль у підготовці вчителя хореографії відіграє цілеспрямований процес максимальної реалізації творчих потенцій особистості студента, який можливий за умови формування творчого потенціалу майбутнього педагога у вищому навчальному закладі.

Варто підкреслити, що при всій увазі психолого-педагогічних досліджень до творчого потенціалу особистості, її розвитку у творчій діяльності, підготовки майбутнього вчителя до творчої професійної діяльності, до спектру проблем розвитку хореографічного мистецтва, все ж залишається осторонь проблема формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена суперечностями, які потребують вирішення, зокрема, між:

соціальним запитом на підготовку творчого педагога та традиційною репродуктивною системою професійної підготовки;
виховним потенціалом народно-сценічного танцю та відсутністю науково обґрунтованих методичних рекомендацій щодо його використання у формуванні творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії;
метою і завданнями інноваційної системи мистецької освіти та традиційними методиками викладання дисципліни «Теорія і методика народно-сценічного танцю».

Отже, необхідність вирішення виявлених суперечностей, актуальність і недостатня розробленість наукової проблеми у педагогічній теорії і виховній практиці зумовили вибір теми дисертації – «Формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з науково-дослідною темою кафедри хореографії та художньої культури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини «Розвиток творчої індивідуальності майбутнього вчителя хореографії засобами танцювального мистецтва» (номер державної реєстрації 0111U007559). Дослідження здійснювалося в рамках комплексного науково-дослідного проекту «Теоретичні та методичні засади розвитку хореографічно-педагогічної освіти в Україні» (номер державної реєстрації 0115U000603). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 8 від 22.03.2010 р.) й узгоджена в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні при НАПН України (протокол № 6 від 14.06.2011 р.).

Мета дослідження – на основі теоретичного обґрунтування досліджуваної проблеми і вивчення виховної практики вищих навчальних закладів визначити та експериментально перевірити педагогічні умови формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю.

Гіпотеза дослідження. Процес формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю буде ефективним при реалізації таких педагогічних умов: цілеспрямована позитивна мотивація студентів на віру в свої творчі сили, постійний розвиток власного творчого потенціалу; забезпечення комплексного розвитку індивідуально-творчих та діяльнісно-творчих здібностей студентів у процесі аудиторної роботи; удосконалення змісту, форм і методів вивчення народного танцю у позааудиторній мистецько-хореографічній діяльності.

Відповідно до мети й гіпотези визначено завдання дослідження:

На основі аналізу наукових джерел із проблеми формування творчого потенціалу особистості уточнити сутність ключових понять роботи.
З’ясувати виховний потенціал народного хореографічного мистецтва, його роль у формуванні творчого потенціалу особистості.
Визначити критерії, показники та охарактеризувати рівні сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю.
Обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії на заняттях народно-сценічного танцю.

Об’єкт дослідження – процес формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз, порівняння та узагальнення філософської, психолого-педагогічної, методичної та мистецтвознавчої літератури з проблеми дослідження; узагальнення педагогічного досвіду, який дав змогу визначити основні положення при здійсненні теоретичного аналізу стану проблеми дослідження, уточненні ключових понять дослідження, визначенні педагогічних умов формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю; емпіричні: вивчення, оцінка сучасного стану проблеми, педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, тестування, аналіз документації та творчих робіт студентів для з’ясування вихідного рівня сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) для перевірки ефективності педагогічних умов формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю; статистичні: опрацювання експериментальних даних (математична обробка та інтерпретація результатів) з метою перевірки ефективності визначених педагогічних умов формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше обґрунтовано педагогічні умови формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю (цілеспрямована позитивна мотивація студентів на віру в свої творчі сили, постійний розвиток власного творчого потенціалу; забезпечення комплексного розвитку індивідуально-творчих та діяльнісно-творчих здібностей студентів у процесі аудиторної роботи; удосконалення змісту, форм і методів вивчення народного танцю у позааудиторній мистецько-хореографічній діяльності); визначено критерії (когнітивно-творчий, мотиваційно-ціннісний, діяльнісно-творчий), показники (знання, уміння, навички у сфері хореографічної діяльності, наявність позитивної мотивації, цілеспрямованість, загальні та спеціальні творчі здібності, креативність, творча активність, творчий досвід) та рівні (високий, середній, низький) сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії;
уточнено зміст поняття «творчий потенціал майбутнього вчителя хореографії» та його структуру;
подальшого розвитку набули форми і методи аудиторної та позааудиторної навчально-виховної роботи із майбутніми вчителями хореографії.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Херсонського державного університету, Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. У дослідженні брали участь
444 студенти, відповідно – в експериментальній групі 228 осіб, у контрольній – 216 осіб.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці й упровадженні у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів навчально-методичного комплексу, який складається з навчально-методичного посібника «Теорія і методика народно-сценічного танцю», навчальної програми з дисципліни «Теорія і методика народно-сценічного танцю» та методичних матеріалів до формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю.

Результати дослідження можуть бути використані в навчально-виховному процесі вищих педагогічних навчальних закладів при викладанні дисципліни «Теорія і методика народно-сценічного танцю», у системі підвищення професійної кваліфікації.

Матеріали дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Херсонського державного університету (довідка № 01-28/1273 від 08.06.2015 р.), Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (довідка № 1420 від 09.06.2015 р.), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 1522/01
від 16.06.2015 р.), Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (довідка № 937 від 17.06.2015 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях різного рівня, зокрема: міжнародних – «Сучасні стратегії університетської освіти: якісний вимір» (Київ, 2012); «Мистецтво в контексті мистецької парадигми: вітчизняний та зарубіжний досвід» (Умань, 2013); «Гуманістичні орієнтири мистецької освіти» (Київ, 2013); «Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти в контексті європейської інтеграції: інтеркультурний вимір» (Суми, 2013); «Мистецтво у контексті освітньої парадигми: вітчизняний та зарубіжний досвід» (Умань, 2013); «Актуальные проблемы психологии и педагогики детства: тенденции, парадигмы, перспективы развития» (Республіка Башкортостан, Стерлітамак, 2013); «Професійна мистецька освіта і художня культура: виклики ХХІ століття» (Київ, 2014); «Теоретико-методологічні аспекти мистецької освіти: здобутки, проблеми та перспективи» (Умань, 2014); «Развитие творческого потенциала личности и общества» (Чехія, Прага, 2014); «Людина – культура – мистецтво» (Луганськ, 2014); «Мистецька освіта ХХІ століття: виклики сьогодення» (Кіровоград, 2014); всеукраїнських – «Тенденції і перспективи розвитку світового хореографічного мистецтва» (Полтава, 2010); «Гуманне виховання як формуюча складова сучасного змісту освіти» (Умань, 2012); «Теоретико-методологічні аспекти мистецької освіти: здобутки, проблеми та перспективи» (Умань, 2011–2013); «Актуальні проблеми підготовки сучасного вчителя» (Умань, 2012–2013); «Творча спадщина Тараса Шевченка як чинник національно-патріотичного виховання майбутніх учителів мистецьких дисциплін» (Умань, 2014); «Мистецька освіта в Україні: проблеми теорії і практики» (Київ, 2014); «Молодь, наука, освіта та мистецтво» (Умань, 2014); «Проблеми та перспективи розвитку хореографічного мистецтва» (Херсон, 2014–2015); «Сучасні стратегії розвитку хореографічної освіти» (Умань, 2014–2015), а також на засіданнях кафедри хореографії та художньої культури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Публікації. З теми дослідження є 25 одноосібних публікацій, із яких 10 відображають основні наукові результати, 13 – апробаційного характеру, 2 – додатково висвітлюють наукові результати.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (263 найменування, зокрема, 7 іноземною мовою), 22 додатки на 90 сторінках. Загальний обсяг роботи 315 сторінок, з них основного тексту – 200 сторінок. Робота містить 10 рисунків, 24 таблиці.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ХОРЕОГРАФІЇ

ЗАСОБАМИ НАРОДНО-СЦЕНІЧНОГО ТАНЦЮ

Формування творчого потенціалу як наукова проблема

На початку третього тисячоліття, у зв’язку з переходом у постіндустріальну фазу розвитку нашого суспільства, актуальним є творчий розвиток особистості. У теорії і практиці педагогіки та психології проблема творчості набула всебічного наукового дослідження та виділяється як відносно самостійна, багатоаспектна та одна з визначальних у сфері самопізнання людини. Проблема творчої активності людини по-справжньому є сучасною та актуальною, адже інтенсивно зростає значення продуктивної, творчої діяльності. Таким чином, головним завданням на сучасному етапі розвитку суспільства постає формування творчої особистості, здатної нетрадиційними шляхами вирішувати поставлені завдання.

У процесі дослідження творчих можливостей особистості розділяємо думку Б. Ананьєва, що резерви і ресурси людського розвитку, його істинних потенціалів украй недостатньо використовуються суспільством [5, с. 369].

Досліджуючи творчий потенціал як наукову проблему, вважаємо за доцільне звернутися до аналізу таких понять, як «творчість», «потенціал», «творчий потенціал», «творча особистість».

Вивченням природи творчості займалися чимало як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Актуалізація творчих можливостей особистості в різні історичні періоди була об’єктом розгляду філософії, психології, педагогіки.

Філософська теорія творчості досліджувалася широким загалом учених задовго до її психологічного тлумачення. Як сутність буття, ідеальний первообраз усіх речей, джерело їх смислу і життя розглядали творчість у добу античних часів (Аристотель, Ксенофонт, Платон, Сократ). Мислителі середньовіччя визнавали творчість властивістю Бога, божественним творінням (Ф. Аквінський, А. Блаженний), де бути творцем означало мати «божий дар». Часи Відродження характеризувалися творчим переосмисленням культури античності і середньовіччя. Відомі філософи епохи Відродження заміняли критерій правдоподібності твору мистецтва критеріями краси і досконалості (Ф. Бекон, Дж. Бруно, Л. да Вінчі, Г. Галілей), розглядали творчість у сутності споглядання світу через художню діяльність. Ґрунтовного осмислення проблема сутності творчості набула у дослідженнях німецької класичної філософії (Ф. Гегель, І. Кант, Л. Фейєрбах, Ф. Шеллінг), основою якихє розумовий акт, створення творчого продукту через свободу.

Велику увагу феномену творчості приділяли представники релігійної філософії,утверджуючи ідею про людину як творця, яка є союзником Бога в перетвореннісвіту (М. Бердяєв, В. Соловйов). Творчість, як випадкова комбінаціяз існуючих елементів,розкривалася в ідеях прихильників філософії протестантизму (Ф. Бекон, Т. Гоббс, Д. Локк). Прихильники екзистенціалізму (А. Бергсон та ін.) наголошували на духовно-особистісній природі творчості, носієм творчого начала вважали особистість як екзистенцію, як дещо ірраціональне, як початок свободи.

Проблема творчості на всіх етапах розвитку цивілізації завжди посідала провідне місце серед найактуальніших проблем психології. Протягом багатьох років як іноземні, так і вітчизняні психологи-науковці досліджують феномен творчості в різних її аспектах.

Дослідники гештальтпсихології (М. Вергеймер, В. Келер, К. Коффка) поклали початок вивченню механізмів творчого (продуктивного) мислення. Представниками гуманістичної течії психології (Д. Гілфордом, А. Маслоу, К. Роджерсом) розроблено критерії, показники та рівні розвитку творчих можливостей особистості. Визначаючи творчість як вищу людську потребу, розглядають творчу особистість, яка самоактуалізується (А. Маслоу), продуктивну особистість (Е. Фромм), людину, яка є «повноцінно функціонує» (К. Роджерс).

У наукових дослідженнях сучасної психології приділяється не менш значна увага проблемам феномену творчості та її природі, формуванню і прояву творчих здібностей, їх діагностиці.

Філософська енциклопедія визначає творчість як діяльність, що породжує щось нове, те, чого раніше ніколи не було [239, с. 185].

Творчість – це діяльність людини, яка створює нові матеріальні і духовні цінності, що володіють загальносуспільною значущістю. Творчість являє собою складну психічну діяльність людини, кожен із етапів якої характеризується своїми психологічними особливостями [36, с. 54].

Категорію творчості науковці трактують по-різному.

Видатний педагог В. Сухомлинський зазначає: «Творчість починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу, при цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням» [222, с. 566]. Педагог називав творчість діяльністю, у яку людина вкладає немовби частинку своєї душі, і чим більше вона вкладає, тим багатшою стає її душа [221, с. 507].

Відомий польський науковець, професор Варшавського університету А. Матейко трактує творчість як створення чогось нового, оскільки вона являє собою антипод шаблонної стереотипної діяльності і не повторює відомого раніше [150, с. 9].

У наукових працях М. Кагана творчість розглядається як відображення особистих сутнісних сил перетворювальної діяльності [91, с. 50–90; 120–130].

Учені розуміють творчість як надзвичайно складну діяльність, де однаково важливими є як інтуїтивні стрибки, так і тривалі ретельні дослідження [103, с. 24].У творчості особливого значення набувають як соціальні, так і особисті чинники, зокрема, психологічні якості особистості, її характер, сила волі, винахідливість, пристрасть, досвід, інтелект, гострий розум, інтуїція, уявлення тощо. Важливою умовою творчості, як вважають науковці, є сприйняття нових ідей, здатність знаходити і порушувати проблеми, незалежність поведінки та суджень – і водночас уміння поступатися і відмовлятися від своїх попередніх думок, критичність, сміливість, терпимість [134, с. 15].

З точки зору науковців, творчість реально проявляється, з одного боку, як продуктивна витрата людської діяльності, що ґрунтується на спільних для всіх людей природних якостях-задатках, з іншого – як певна діяльність людини для досягнення конкретної мети. Узагальнювальною розрізнювальною ознакою тут стає передусім якість виробленого продукту. Якість утворює основу для визначення сили творчого потенціалу не лише окремої особи, а й групи людей, суспільства в цілому [134, с. 36–37].

Дослідники творчості (В. Барко, С. Лазаревський, В. Панюк) трактують творчість як вихід за межі заданого, оскільки творець, особливо творець найвищого рівня – геній – це людина, яка творить на основі неусвідомлюваної активності й переживає найширший діапазон психічних станів, так як неусвідомлюване виходить з-під контролю раціональної саморегуляції[18, с. 9].

Справжню творчість, як зазначено в дослідженнях науковців, характеризує те, що її результат ширший, ніж початкова мета. У своїй розвинутій формі вона призводить до породження самої мети, тобто на цьому рівні здійснюється цілепокладальна діяльність. Таким чином, дія набуває породжувального характеру і все більше втрачає форму відповіді. Творчість у вузькому сенсі слова починається там, де перестає бути тільки відповіддю, тільки рішенням заздалегідь поставленого завдання. При цьому вона залишається і рішенням, і відповіддю, але разом з тим у неї є щось «понад те», що і визначає її творчий статус [30, с. 61].

За дослідженнями Г. Апостолової, творчість є здатністю продукувати власні ідеї та висловлювати судження, тобтоце здатність бути вільним від заданого алгоритму[11, с. 30].

У наукових працях С. Сисоєвоїтворчість розглядається як похідна інтелекту, що заломлюється через мотиваційну сферу особистості, яка або гальмує, або стимулює її прояв [209, с. 131].

У межах дослідження індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії Л. Андрощук визначає творчість як стан, який передбачає найвищу міру прояву індивідуальної самобутності людини; діяльність, яка перетворює особистість творця в індивідуальність, завдяки якій здійснюється поступ людської культури в напрямку прогресу [10, с. 42].

Узагальнившитрактування науковців, важаємо, що творчість – це прояв людської сутності, що складає фундамент потенційних можливостей особистості для створення якісно нового та неповторного.

Сутність творчого процесу, як стверджує А. Матейко, полягає в реорганізації наявного досвіду та формуванні на його основі нових комбінацій [150, с. 9].Особливості процесу творчості полягають у тому, що сам процес впливає на його результат, який, у свою чергу, виражається не тільки предметно, а й у зміні самого суб’єкта творчості [209, с. 89].

Як відомо, творчий процесу будь-яких його проявах включає в себе декілька етапів.Досліджуючи різні аспекти творчості, В. Моляко розглядає її як процес у вигляді трьох взаємозалежних циклів: еталонування, проектування, ескізування. Можна представити ці цикли й так: розуміння умови завдання (оцінка умови), формування проекту майбутньої конструкції (формування гіпотези, задуму) і попереднє рішення (прогнозування результату)
[86, с. 21–24].

Я. Пономарьов виділяє такі етапи процесу творчості: перший етап (свідома робота) – підготовка (особливий діяльний стан як передумова інтуїтивного осягнення нової ідеї); другий етап (несвідома робота) – дозрівання (неусвідомлена робота над проблемою, інкубація ідеї, якаспрямовує); третій етап (перехід несвідомого у свідомість) – натхнення (унаслідок неусвідомленої роботи в ділянку свідомості надходить ідея щодо розв’язання, спочатку гіпотетично, як принцип, задум); четвертий етап (свідома робота) – розвиток ідеї, її кінцеве оформлення та перевірка [186, с. 147].

В основу виділення етапів творчого процесу теорії творчості Я. Пономарьова, а це найбільш розроблена сучасна психологічна теорія творчості, покладений експериментально досліджений факт переходу від свідомо організованих, логічно обґрунтованих пошуків до інтуїтивного розв’язання проблеми або поставленого завдання. При цьому спосіб розв’язання спочатку не усвідомлюється, а зміст ніяк не пов’язується із попередніми пошуками. На наступних етапах процесу відбувається еволюція розв’язання, знайденого інтуїтивним шляхом, у таке, що логічно завершується та усвідомлюється за своїм результатом.За теорією Я. Пономарьова, етапи процесу творчості характеризуються не тільки параметрами усвідомлення або не усвідомлення процесу та результату дій, а й співвідношенням, домінуванням тих чи інших рівнів психологічного механізму творчої поведінки людини, який задіяний на тій чи іншій стадії [191, с. 2].

Досліджуючи проблему творчості, А. Туриніна розділяє творчий процес на три фази:

Перша фаза характеризується інтелектуальною ініціативою – умінням самостійно бачити та ставити проблеми. Під час неї виявляється індивідуальна готовність до творчості, розвиненість пізнавальних процесів, емоційна готовність, потреба в напруженій діяльності. Вимоги цієї фази спонукають фактори, від яких походить підготовчий процес, що породжує ідею, задум.

Друга фазапочинається з гострого бажання втілити задумане. Вона проходить у пошуку засобів для його реалізації та закінчується їх знайденням, ухваленням рішення щодо коректних способів утілення.

На третій фазі відбувається реалізація задуманого, контроль над проміжними результатами та корекція способів виконання, оцінка продукту.

Цей же дослідник виділяє чотири рівні проходження процесу творчості: несвідомий, рівень підсвідомості, свідомості та надсвідомості, кожен з яких має свою специфіку творення [237, с. 39–49].

На наш погляд, заслуговує уваги класифікація стадій творчого процесу В. Шубинського:1) ланка зіткнення з новим; 2) ланка творчої невизначеності; 3) ланка прихованої роботи; 4) ланка еврики; 5) ланка розвитку рішень; 6) ланка критики, підтвердження і втілення задуму [253, с. 23–25].

Відомий український психолог і мислитель, професор В. Роменець вважає, що за означенням конкретних етапів розгортання творчого процесу слід бачити прояв основних принципів, що пронизують кожну з них.До цих принципів належать вираження (матеріалізація ідеї), інтеріоризація та оригінальність. У світлі трансдукції вираження (матеріалізація ідеї) та інтеріоризація вже є творчим здобутком. Адже вони – перехід в іншу систему існування, наприклад, психічного, ідеї – в матеріальне. У цьому переході відбувається перенесення структури психічного на структуру матеріальну на основі психофізичних дій. Матеріальне або ідеальне отримують з іншої сфери буття певний принцип перетворення.Творчість може відбуватись і в рамках однієї системи, коли вона «запліднена» у результаті трансдукції іншою системою, наголошує В. Роменець. Тоді деякий час «за інерцією» може тривати творчий процес на базі тільки мислення, уяви, інтелекту та ін. Але в рамках одного плану існування, без трансдукції, оригінальність не постає. Поривання до творчості (як основний мотив) полягає у досягненні відповідності між цими планами. Але досягти цього повністю не можна, бо план речовий, план дійсності, як і суб’єктивний, мають змістову невичерпність, і будь-який перехід є переходом неповним. Саме тому творець ніколи не може вичерпати себе у процесі творення, а процес творення ніколи не завершує себе у тому чи іншому продукті, хоч би яким досконалим він поставав [197, с. 11].

Вся гострота й сила творчості – у тому, що психічно-суб’єктивна та речово-об’єктивна структури різняться між собою так, як не різняться жодні інші. Тому їхня трансдукція – найвиразніший творчий акт [197, с. 12].

Творчий процес (у будь-яких його проявах) неможливий без гри уяви, здатності фантазувати, інтуїтивно відчувати і міркувати. Кожна особа, на думку науковців, здатна до творчості, в ній вона розкривається з найбільшою повнотою. Творчий акт – по можливості оптимально глибока реалізація індивідуальності[103, с. 24].

Специфічні риси творчості, виражаючисьу діяльності, спрямовуються на прояв новизни та репрезентують цінну ідею як результат творчого акту.

В. Дружинін виділяє такі ознаки творчого акту:спонтанність;пасивність волі;мінливість стану свідомості в момент натхнення;активність безсвідомого [74, с. 151].

Я. Пономарьов розглядає творчий акт як включений у контекст інтелектуальної діяльності за схемою: на початковому етапі постановки проблеми активною є свідомість, потім на етапі вирішення – активним є несвідоме, а відбором і перевіркою правильності рішення на третьому етапі займається свідомість, у результаті чого формується логічне рішення.Завдяки особливим відносинам свідомості і безсвідомого забезпечується внутрішня активність механізму творчості, яка може реалізуватися у вигляді зовнішньої творчої діяльності людини.За науковими розвідками Я. Пономарьова, творчість як механізм розвитку є атрибутом матерії, її невід’ємною властивістю. Такий механізм можна розглядати як принцип, згідно з яким етапи розвитку явища трансформуються у структурні рівні його організації, що пізніше стають функціональними ступенями подальших продуктивних взаємодій, потреба у нових утвореннях складається на вищих структурних рівнях організації явища, засіб її задоволення – на нижчих [186, с. 72–73].

Проте,маючи комплекс спільних характеристик з різними видами діяльності, творчість, як показують психолого-педагогічні дослідження, є одним із головних проявів людської сутності, оскількинаявність здатності до творчості закладена природою і характеризує людину як особистість.

Особистість,як феномен, привертаючи велику увагу науковців різних часів, посідає одне з провідних місць у сучасних наукових психолого-педагогічних розвідках, що створює можливості для цілісного підходу до вивчення творчих можливостей людини, ґрунтовного аналізу та синтезу її психічних процесів, властивостей та індивідуальних особливостей.

У наукових працях Е. Фроммаособистість розглядається як цілісність вроджених і надбаних психічних властивостей, які характеризують індивіда і роблять його унікальним [243, с. 55].

Видатний український психолог Г. Костюк проблему вивчення особистості вважав однією з найскладніших у науці та давав їй чітке визначення як складної системи – і біологічної, яка зумовлює її фізичний розвиток, і соціальної, котра визначає її становлення, власне, як особистості. Вчений погоджувався з твердженням І. Павлова про те, що особистість – складна система, яка здатна до високого саморегулювання, самопідтримки, самовідтворення і самовдосконалення [113, с. 113].

З наукового погляду О. Клепікова, І. Кучерявого, особистість постає індивідуальною формою відбиття історично-конкректних суспільних відносин [103, с. 17].Вона унікальна за своєю складністюта багатогранністю і є тісно пов’язаназ буттям конкретної людини – від тілесного до духовного [154, с. 13].

З точки зору психології танцю, особистість визначаєтьсяяк соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Вона виявляється і формується у процесі свідомої діяльності і спілкування, а також опосередковує та визначає рівень взаємозв’язків індивіда із суспільним та природним середовищем [196, с. 183].

Погоджуємося з баченням С. Сисоєвої в тому, що людина є особистістю, оскільки їй властива свідомість, певна система потреб, інтересів, поглядів, переконань, розумових, моральних та інших якостей, які внутрішньо визначають її поведінку, надають їй певної цілеспрямованості, стійкості й організованості. Завдяки цьому людина постає як суб’єкт власної діяльності, передбачає її результати, контролює її й несе за неї відповідальність. Особистість є цілісною: її фізичні, розумові, трудові, моральні й естетичні якості взаємопов’язані. Вона характеризується рисами, спільними для всіх людей, і водночас у неї завжди є щось особливе, що відрізняє її від інших, щось індивідуальне. Індивідуальна своєрідність особистості неповторна. Поняття розвитку особистості включає різні його варіанти, які виражають творчу сутність людини. Оскільки особистість – це системна якість індивіда, то творча особистість – це підсистема особистості, яка характеризується сукупністю творчих якостей індивіда, що забезпечують їй успіх у творчій діяльності. Творча особистість розвивається і формується у творчій діяльності та спілкуванні і характеризується ступенем соціально-активної включеності у суспільні відносини [209, с. 123–125].

Творчі особистості рідше за інших керуються схемами і відмежовують себе якимись рамками та рахуються з умовностями. Увага творчої особистості сконцентрована на процесах пізнання і на особистому внутрішньому світі.Вони проявляють велику самостійність і незалежність, краще за інших переносять стан внутрішньої тривожності, який у них, частіше ніж у інших, постає стимулом до дій [150, с. 19].

Людина творча, наголошує В. Моляко, відображає вищий ступінь розвитку, підготовленості до конкретних видів діяльності [161, с. 2].

Творчість, як відомо, народжується у процесі діяльності. Кожна людина, яка має творчі задатки,схильна до пошуку новизни, до перетворення будь-якої діяльності утворчу.

У своїх наукових дослідженнях Л. Виготський називаєтворчою діяльністю таку діяльність людини, яка створює дещо нове, все одно, чи буде це, створене творчою діяльністю, яким-небудь предметом зовнішнього світу, чи розумовою конструкцією або чуттєвістю, яка живе та проявляється тільки в самій людині [49, c. 2]. Він вважав, що всяка діяльність людини, результатом якої є не відтворення минулих у її досвіді вражень та дій, а створення нових образів, є творчою діяльністю [50,с. 237].

У загальній структурі творчої діяльності, яку Є. Кульчицька, В. Моляко розглядають як систему, виділяють декілька основних підсистем. Це процес творчої діяльності, індивідуальність творця, середовище та умови, в яких протікає творчість. У свою чергу, в кожній із названих підсистем виділяють основні їх складові: процес діяльності – постановка завдання, формування задуму, реалізація задуму; індивідуальність творця – здібності, розумові особливості, темперамент, вік, характер; середовище й умови – фізичне оточення, колектив, стимулятори і бар’єри у творчій діяльності
[119, с. 100–102].

З нашої точки зору, творча діяльність – це сукупність дій, що характеризуються індивідуальнимиякостями та властивостями особистостііспрямовуються на забезпечення результату творення нового, нестереотипного й оригінального.

Необхідною умовою ефективності процесу формування творчої особистості, на нашу думку, є розвиток енергії, закладеної до її народження, її потенціалу.

Потенція – приховані можливості, здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов [24, с. 440].

Потенціал (від лат. Potentia – сила) – запаси, витоки, джерела, що маються в наявності, а також засоби, які можуть бути мобілізовані, задіяні, використані для досягнення поставленої мети [36, с. 270].

На думку науковців, терміном «потенціал» визначають зв’язок між особою і творчістю, пов’язуючи його з усвідомленням діяльнісного начала буття індивіда, під яким розуміється сила, здібність, потенційні можливості, душевна енергія. Реальність, яка відображається у терміні «потенціал», перебуває на стику природного (об’єктивного) і соціального (суб’єктивного), внутрішнього і зовнішнього, статичного і динамічного. Потенціал фіксує суперечність, джерело саморозвитку певного явища, яке реалізує себе зовні, тобто актуалізуючись [103, с. 24].

Важливою є думка Г. Гладишева про те, що потенціал особистості, формуючись у людини,складає внутрішню структуру, у якій інтерпретуються її загальні здібності як індивіда і спеціальні –як суб’єкта діяльності [61, с. 40].

Відзначаємо, що поняття «творчий потенціал людини»досить широко використовувалося психологами (Б. Ананьєв [5; 6], В. Асєєв [12], Д. Богоявленська [30; 31], Л. Виготський [49], В. Дружинін [74; 75], Л. Єрмолаєва-Томіна [76; 77], О. Клепіков [103], О. Кульчицька [119], І. Кучерявий [134], А. Матюшкін [152], В. Моляко [86; 119; 160; 161], В. Риндак [193; 194], С. Рубінштейн [198], С. Степанов [218], О. Тихомиров [230] та ін.).

З точки зору провіднихнауковців, вінє рушійною силою творчого зростання особистості.

Ґрунтовно вивчали творчий потенціал педагоги (Т. Андронова [259], Г. Гладишев [61], В. Загвязинський [79], Н. Кічук [102], П. Кравчук [114], Ю. Колеснікова, В. Комар, Л. Кропочева [259], Н. Кузьміна [117; 118], С. Сисоєва [209; 210], Н. Посталюк [87],В. Сластьонін [213], М. Шопіна [252]та ін.).

У контексті філософських і соціологічних аспектів головні віхи дослідження творчого потенціалу людини належать авторам, які дотримувалися в основному діяльнісного розуміння творчості (М. Каган [91], В. Овчинніков [174], А. Шумілін [254] та ін.). Дослідження науковців констатують фактипозитивного впливу творчого потенціалу на зростання професіоналізму.

Творчий потенціал особистості в загальнофілософському плані – це фонд, сукупність можливостей реалізації нових напрямів діяльності [166, с. 6].

Творчий потенціал – це якість людини, за допомогою якої реалізується наявна і можлива діяльність у формі праці, пізнання і спілкування; зміст і характер її відзначаються новизною [103, с. 34]; інтегральна властивість у вигляді здібності, що дає змогу здійснювати предметну діяльність [134, с. 45].

Реалізація творчого потенціалу особистості можлива лише в конкретних видах діяльності, що спираються на певну сукупність об’єктивних образів об’єктивного світу. Творчий потенціал особистості перебуває під активним впливом свідомих спонукань, духовно-моральних чинників, ціннісно-смислових орієнтацій. Дослідники визначають такі форми психічного відображення, як відчуття, сприймання, уява, найпростіші види діяльності, які контролюються свідомістю людини і які є формами вияву творчого потенціалу окремої особи.Вчені стверджують, що здатність до творчості є неоднаковою у різних людей. Саме тому можна спостерігати такі парадоксальні, на перший погляд, явища, коли одні люди вносять творче начало в найбільш рутинну працю, а інші – рутинно здійснюють творчу за своїм характером діяльність. Найважливішим показником вияву творчого потенціалу особистості є те нове, що з’являється не тільки в результаті праці, пізнавальної діяльності, а й у її процесі, підходах, ставленні, засобах, методах тощо[103, с. 36–49].Як психоенергетична напруга, що виникає між устремліннями, можливостями та реальним життям людини, він реалізується у рефлексивно-творчому зусиллі, тобто в зусиллі, спрямованому на досягнення недосяжногораніше, на реалізацію того, що до цього моменту не було реалізоване, на устремління за межі самого себе. За допомогою творчого зусилля людина може здобути у своєму житті те, що їй не було дано від природи або у процесі виховання та освіти [218, с. 153].

Розуміючи під творчим потенціалом фактично творчу обдарованість, готовність до творчої діяльності, В. Молякорозглядає творчий потенціал як систему, яка абсолютно так само, як, скажімо, підсвідомість, прихована від будь-якого зовнішнього спостереження, а сам носійтворчого потенціалу мало або й зовсім нічого не знає про свої творчі можливості [160, с. 4].

Є. Шамріна під творчим потенціалом учителя розуміє інтегративну цілісність, що включає, по-перше, спрямованість на самореалізацію в навчально-професійній діяльності, по-друге, єдність емоційного, раціонального та інтуїтивного начала в осягненні художнього образу, а також позицій, відносин і знань, умінь, що дозволяють учителю вільно змінювати прийоми дій відповідно до нових умов професійної діяльності [249, с. 11].

Аналізуючи сутність проблеми розвитку творчого потенціалу особистості, О. Отич визначає його як інтегровану якість, що характеризує міру її можливостей щодо здійснення діяльності творчого характеру й визначає міру її можливостей у творчому самоздійснені й самореалізації. Причому, наголошує автор, творчий потенціал відображає потенційні характеристики цих можливостей, які потребують актуалізації, інакше цей резерв залишиться нерозкритим й нереалізованим [177, с. 52].

Творчий потенціал особистості, з точи зору З. Байгільдіної, є продуктом попередньої діяльності та результатом практичної енергії людей. Людина щоразу повертається до минулого як до вихідного пункту руху і творить майбутнє, виходячи з цієї передумови. Розділяємо думку науковця в тому, що можливість вільної творчості міститься в історично розвинених потребах людини [15 с. 696].

На думкуА. Лукановської, творчий потенціал– це, безперечно, здатність індивіда сконцентруватися на об’єкті сприймання, від чого залежить сила, з якоюокремі його властивості діють на органи дчуття та ефективністьактивізації тимчасових нервових зв’язків. Він визначається основними формами прояву психіки людини, а саме: пізнавальними та емоційно-вольовими процесами, психічними станами, якостями тощо. Творчий потенціал також визначається, як наголошує автор, здатністю оптимально цілісно сприймати об’єкти і явища навколишньої дійсності, адже для творчості важливо володіти здатністю сприймати предмети і явища об’єктивного світу в якомога більшій сукупності їх властивостей і уявляти в ситуаціях, у яких різні властивості виступають як істотні [143, с. 630–644].

Народний артист України, провідний фахівець у сфері музичного мистецтва, професор В. Воєводін розглядаєтворчий потенціал як постійний і творчий процес осягнення сутності і сенсу буття на різних етапах особистісного розвитку, який детермінує особисту роль і відповідальність у діяльнісному вираженні й самостворенні особистості, що будується відповідно до вимог часу, суспільства.Творчий потенціал у сфері мистецтва, на думку науковця, – це універсальна якість, яка відображає міру можливостей актуалізації сутнісних сил особи в цілеспрямованій художній діяльності [52, с. 16].

Аналізуючи різні підходи до визначення сутності творчого потенціалу, розділяємо думку Г. Гладишева про те, що творчий потенціал сприяє виведенню особистості на новий рівень її життєдіяльності – творчий, який перетворює суспільну сутність [61, с. 49].

Науковомуобґрунтуванню творчого потенціалу особистостінеабияку увагу приділяли відомі учені, яківисвітлювали різні поглядина його вивчення (табл.1.1):

Таблиця 1.1

Автор	Сутність поняття «творчий потенціал»
В. Овчінніков	Творчий потенціал особистості – це фонд, сукупність можливостей реалізації нових напрямів діяльності
О. Клепіков, І. Кучерявий	Творчий потенціал – це якість людини, за допомогою якої реалізується наявна і можлива діяльність у формі праці, пізнання і спілкування; зміст і характер її відзначаються новизною
С. Степанов	Творчий потенціал – це психоенергетична напруга, що виникає між устремліннями, можливостями та реальним життям людини, він реалізується у рефлексивно-творчому зусиллі, тобто в зусиллі, спрямованому на досягнення раніше недосяжного, на реалізацію того, що до певного моменту не було реалізоване, на устремління за межі самого себе
В. Моляко	Творчий потенціал – це творча обдарованість, готовність до творчої діяльності. Це система, яка абсолютно так само, як, скажімо, підсвідомість, прихована від будь-якого зовнішнього спостереження, а сам носій, так би мовити, творчого потенціалу мало або й зовсім нічого не знає про свої творчі можливості
Є. Шамріна	Творчий потенціал – це інтегративна цілісність, що включає, по-перше, спрямованість на самореалізацію творчого потенціалу в навчально-професійній діяльності, по-друге, єдність емоційного, раціонального та інтуїтивного начала в осягненні художнього образу, а також позицій, відносин, знань і умінь, що дозволяють учителю вільно змінювати прийоми дій відповідно до нових умов професійної діяльності
О. Отич	Творчий потенціал –інтегрована якість, що характеризує міру її можливостей щодо здійснення діяльності творчого характеру й визначає міру її можливостей у творчому самоздійсненні й самореалізації
З. Байгільдіна	Творчий потенціал – продукт попередньої діяльності та результат практичної енергії людей. Людина щоразу ставиться до минулого як до вихідного пункту руху і творить майбутнє, виходячи з цієї передумови
А. Лукановська	Творчий потенціал – це, безперечно, здатність індивіда сконцентруватися на об’єкті сприймання, від чого залежить сила, з якою окремі його властивості діють на органи чуття, та ефективність активізації тимчасових нервових зв’язків
В. Риндак	Творчий потенціал особистості – система особистісних здібностей (винахідливість, уява, критичність розуму, відкритість до всього нового), що дозволяють оптимально змінювати прийоми дій відповідно до нових умов, і знань, умінь, переконань, що визначають результати діяльності (новизну, оригінальність, унікальність підходів суб’єкта до здійснення діяльності), у результаті спонукають

Продовження таблиці 1.1.

особистість до творчої самореалізації та саморозвитку

В. Воєводін

Творчий потенціал – це постійний і творчий процес осягнення сутності і сенсу буття на різних етапах особистісного розвитку, який детермінує особисту роль і відповідальність у діяльнісному вираженні й самостворенні особистості, що будується відповідно до вимог часу, суспільства.

Творчий потенціал у сфері мистецтва– це універсальна якість, яка відображає міру можливостей актуалізації сутнісних сил особи в цілеспрямованій художній діяльності

Значущим для нашого дослідження творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії єуточнення його структури, визначення компонентного змісту і встановлення їх взаємозв’язку.

В. Риндак характеризує структуру творчого потенціалу як сукупність складових:потенційної, представленої індивідуальними психічними процесами і здібностями особистості;мотиваційної, що включає переконання, готовність як внутрішньо-особистісну структуру, механізми актуалізації здібностей і соціально-психологічну установку на розгортання внутрішніх сил індивіда – його потреб, ціннісних орієнтацій, мотивів;когнітивної, представленої здобутими в результаті навчання уміннями та навичками здійснювати творчу діяльність, а також знаннями, уміннями, ставленнями до способів діяльності та самовираження [193, с. 23].

В. Моляко, орієнтуючись на наукові дослідження Д. Богоявленської [30; 31], Е. де Боно [258], О. Матюшкіна[152; 190] та ін., пропонує загальну структуру творчого потенціалу:

задатки, нахили, що виявляються в підвищеній чутливості, певній вибірковості, наданні переваг чомусь перед чимось, загальній динамічності психічних процесів;
інтереси, їх спрямованість, частота й систематичність проявів, домінування пізнавальних інтересів;
допитливість, потяг до створення нового, до пошуку й розв’язання проблем;
швидкість у засвоєнні інформації, створення асоціативних масивів;
нахили до постійних порівнянь, зіставлень, вироблення еталонів для наступних порівнянь, відбору;
прояви загального інтелекту – розуміння, швидкість оцінювань та вибору шляхів розв’язку, адекватність дій;
емоційне забарвлення окремих процесів, емоційне ставлення, вплив почуттів на суб’єктивне оцінювання, вибір, надання переваг;
наполегливість, систематичність у роботі, цілеспрямованість, рішучість, працелюбність, сміливе прийняття рішень;
творча спрямованість на пошуки аналогій, комбінування, зміни варіантів, економність у рішеннях, використанні часу, засобів та ін.;
інтуїтивізм – здатність до прояву неусвідомлюваних швидких (іноді миттєвих) оцінок, прогнозів, рішень;
порівняно швидке та якісне оволодіння вміннями, навичками, прийомами, технікою праці, майстерністю виконання відповідних дій;
здібності до реалізації власних стратегій і тактик при розв’язанні різних проблем, завдань, пошуку виходу зі складних, нестандартних, екстремальних ситуацій[86, с. 15–16].

Досліджуючи проблему творчості, Н. Кузьміна виділяє низку елементів творчого потенціалу спеціаліста:

індивідуальні якості (стать, вік, структура сім’ї, стан здоров’я);
рівень продуктивності діяльності в розв’язанні творчих задач;
інтегративні схеми інформаційного самозабезпечення, рольової взаємодії, аналізу зворотного зв’язку при розв’язанні творчих задач;
психологічні передумови продуктивного розв’язання творчих задач (система відношень, установки, цінності, спрямованість, мотивація);
здібності, структура компетентності;
когнітивні, емоційні та вольові якості суб’єкта при розв’язанні творчих задач;
структури вмінь (гностичні, проектувальні, конструктивні, комунікативні, організаційні);
вплив контексту (тобто професійного, сімейного оточення);
соціальний вплив – оцінка, заохочення, підтримка, соціальна роль;
психологічна готовність до перебудови діяльності у пошуках нових способів розв’язання творчих задач;
способи врахування системи обмежень та вимог до розв’язання творчих задач, обумовлених професією та виробництвом;
способи врахування системи вимог та обмежень до розв’язання задач, що зумовлюються моральними принципами [118, с. 46].

Унаслідок узагальнення філософських, психолого-педагогічних наукових досліджень, визначаємо творчий потенціал особистості як сукупність нереалізованих, але наявних у людини якостей і здібностей, які визначають нові шляхи творчого процесу, що ведуть до нестандартного бачення та оригінального вирішення проблем.Центральною ланкою нашого дослідження є творчий потенціал майбутнього вчителя хореографії, який визначаємо як сукупність закладених від народження генетичних і фізіологічних особливостей, внутрішньої творчої енергії, які забезпечують позитивний вплив на якість результатухореографічної діяльності.

У результаті наукового дослідження нами виявлено структуру творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії(рис. 1.1), яку складають такі її складові: індивідуально-творча – комплекс творчих здібностей студента-хореографа (творче мислення, творча уява та творча фантазія); діяльнісно-творча – творча активність студента-хореографа у процесі хореографічної діяльності. Діяльнісно-творча складова характеризується такими компонентами та показниками: мотиваційно-діяльнісний (мотиви, потреби, цілі); пізнавально-діяльнісний (знання, уміння та навички); творчо-діяльнісний (творчо-виконавський, творчо-постановчий та педагогічно-творчий досвід).

Сполучним компонентом структури творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії є креативність, яка є показником творчого розвитку та забезпечує актуалізацію творчого потенціалу студента-хореографа.

Рис. 1.1. Структура творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії

У структурі творчого потенціалу креативність характеризується проявом творчої активності та розглядається як здатність особистості відмовлятися від шаблонних стереотипів у процесі діяльності.

Отже, з усієї сукупності якостей і проявів людської індивідуальності, що характеризують її творчі можливості, виділяємо ті природні прояви, які забезпечують наявність потенційних умов для розгортання творчого процесу, формування провідних якостей творчої особистості у процесі її життєдіяльності, активних життєвих позицій, що відкривають митцю красу і гармонію, щоб він приєднав їх до своєї природи і спроможний був утілити у свої вчинки.

Сучасний стан вищої школи, зазначає О. Таранцева, вимагає творчої активізації навчального процесу. Стає очевидною необхідність удосконалення викладання спеціальних дисциплін, упровадження технологій, які сприяють підвищенню ролі наукового аналізу навчально-виховного процесу; його науково-методичного забезпечення, виявлення творчого потенціалу в навчальному процесі [226, с. 2].

Справжнє хореографічне мистецтво, на думку І. Герц, з його творчим духом, володіє дієвою силою, яка може подарувати студентам і викладачам радість багатогранної художньої творчості. Поділяємо думку автора, що формування творчого потенціалу студентів хореографічної спеціальності може допомогти у розв’язанні названої проблеми, оскільки хореографічна творчість є вільним проявом внутрішніх резервів [59, с. 226].

Формування творчого потенціалу студентів-хореографів в освітньому процесіпередбачає їх залучення до систематичної творчої діяльності через мистецтво танцю. Хореографічне мистецтвоє ефективним засобом його формування, щопроявляється у спроможностізадовольняти естетичні смаки та потреби, формувати емоційність, позитивне ставлення до навколишнього світу.Мистецтво народно-сценічного танцю,розвиваючи естетичне, художнє, психічне, формуючи потреби відповідно до соціальних вимог, набуває особливої ролі у процесі розвитку особистості.

У педагогіці поняття «розвиток»уживається часто як синонім до поняття «формування». Поділяємо думку С. Сисоєвої, яка під розвитком розуміє зміни внутрішніх задатків, спричинені внутрішніми факторами – суперечностями, а під формуванням – подальший розвиток або становлення, обумовлене зовнішніми факторами, що сприяють виникненню суперечностей як рушійної сили розвитку [209, с. 155].

Словник із педагогіки визначає формування особистості як процес її розвитку та становлення підвпливом зовнішніх дій виховання, навчання, соціального середовища;цілеспрямований розвиток особистості, якостей під впливомвиховання та навчання, процес становлення людини як суб’єкта та об’єктасуспільних відносин [106, с. 376].

Формування особистості – процес цілеспрямованого зовнішнього впливу на розвиток особистості, що реалізуєтьсяспеціально організованою сукупністю змісту, форм,методів і засобів з метою створити у нього систему певнихвідносин, ціннісних орієнтацій, переконань, виховатисоціально і професійно значущі якості, виробитиконцепцію життя[169, с. 242].

На нашу думку,формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії – цединамічнийцілеспрямований процес кількісних і якісних змін особистісних характеристик студента, під різнобічним впливом якого відбувається зростання творчих сил особистості майбутнього фахівця.

У процесі наукового дослідження нами було визначено рівні сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю (високий, середній, низький).

Високий рівень сформованості творчого потенціалу характеризується наявністю позитивних мотивів до професійного становлення, які виражаються високим інтересом до обраної професії, бажанням досягнути значного результату. На високому рівні знаходяться потреби в навчанні, творчості, самовдосконаленні, постійному професійному зростанні, у самовираженні. Яскраво виражена цілеспрямованість у діях, здатність до постановки перед собою цілей з вірою у їх досягнення. Значним показником є високий рівень розвитку творчого мислення, творчої уяви, творчої фантазії. Високим рівнем розвитку відзначаються показники спеціальних (хореографічних), педагогічних та інтелектуальних здібностей, що проявляються у процесі виконавської, постановчої та педагогічноїдіяльності.

Середній рівень сформованості творчого потенціалу характеризується частковою наявністю позитивних мотивів до професійного становлення, які виражаються певною зацікавленістю до обраної професії, бажанням досягнути значного результату, але не є виключене прагнення до соціального престижу, тобто домінують все ж таки внутрішні мотиви, хоч вагоме місце посідають і зовнішні. Частково виражена творча активність. Спостерігається мінливість у потребах до навчання, творчості, самовдосконалення, постійного професійного зростання, самовираження. Відчувається поява певних психологічних бар’єрів. Знижена здатність до постановки цілей та не завжди міцна віра в досягнення мети. Рівень розвитку творчого мислення, творчої уяви, творчої фантазії на етапі готовності, але без ясного вираження. Показники спеціальних (хореографічних), педагогічних та інтелектуальних здібностей також займають середню позицію. З’являються прояви невпевненості, страху, копіювання тощо. Професійна майстерність характеризуються середнім рівнем виконавського, постановчого та педагогічного досвіду.

Низький рівень сформованості творчого потенціалу характеризується незначним показником позитивних мотивів до професійного становлення, які виражаються невпевненим бажанням досягнути хоч якогось результату, де домінантою є прагнення до соціального престижу, до отримання диплома про вищу освіту тощо. На примітивному рівні перебуває творча активність, дуже слабко виражені потреби в навчанні, творчості, самовдосконаленні, постійному професійному зростанні, у самовираженні. Цілеспрямованістьу діях в основному передбачає прагнення до суперництва, без будь-якої постановки творчих цілей та віри в їх досягнення. Рівень розвитку творчого мислення, творчої уяви, творчої фантазії перебуває на позначці«нижчий від середнього». Показники спеціальних (хореографічних), педагогічних, інтелектуальних і творчих здібностей характеризуються недосконалістю та примітивністю. Професійна майстерність характеризуються низьким рівнем виконавського, постановчого та педагогічного досвіду.

Отже, основою процесу формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії є форми прояву його здібностей та творча активність, яка виявляється у діяльності.Вважаємо, що у процесі формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії хореографічна діяльність, а саме вивчення теорії і методики народно-сценічного танцю, має важливе значення, оскільки відображає природний гармонійний шлях його розвитку, значущі потреби.

1.2. Народно-сценічний танець як засіб формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії

У процесі історичного розвитку людства одним із засобів вираження емоційного стану людської душі було мистецтво, яке є важливою складовою духовної культури суспільства.Загалом культура характеризує процес і рівень різнобічного розвитку людини – цілісної, гармонійної та творчої особистості.

«Мистецтво, – писав В. Сухомлинський,– це час і простір, у якому живе краса людського духу. Як гімнастика випрямляє тіло, так мистецтво випрямляє душу. Пізнаючи цінності мистецтва, людина пізнає людське в людині, підносить себе до прекрасного, переживає насолоду». Педагог наголошує, що справжнє пізнання мистецтва починається там, де людина осягає прекрасне для себе, для повноти свого духовного життя, живе в світі мистецтва, прагне прилучитися до прекрасного[222, с. 544].

Виконуючи пізнавальну, виховну, естетичну, гедоністичну,культурологічну, креативну та інші функції,мистецтво створює можливості для різнобічного розвитку особистості, вироблення ціннісних орієнтирів, якідають потужний поштовх для творчої самореалізації.

Упершевиокремити різні види мистецтва та встановити їх взаємозв’язок намагалися Арістотель і Платон. Класифікувати мистецтво спробував І. Кант. Взаємозв’язок конкретних видів мистецтва вперше встановлював Г. Гегель. У подальшомустворювалися різноманітні класифікації видів мистецтва, одним із яких є мистецтво танцю, яке збагачує духовний розвиток людини за допомогою засобів художньої виразності, завдяки чому здійснюється потужний вплив на творчий розвиток особистості.

Як писав видатний діяч хореографічного мистецтва, народний артист України, професор, академік Б. Колногузенко,«кожний вид мистецтв відбиває усі прояви життя у притаманній йому формі. Якщо сутнісна ознака літератури – слово, музики – звук, живопису –колір, то мистецтво хореографії надає безмежні можливості для пластичного відображення людських почуттів, переживань, образів, характеру цілого народу»[111, с. 8].

Хореографія, на нашу думку,суттєво вирізняється серед інших видів мистецтв індивідуальними, притаманними лише їйспецифічно-характерними ознаками та засобами художньо-образного вираження.

Дослідники виділяють декілька основних теорій сутності танцю як одного із важливих складових народної культури. Так, з точки зору прибічників функціоналізму (Е. Дюркгейм, Б. Маліновський, Р. Мертон, Г. Спенсер), танцювальна культура у традиційному суспільствіє видимою ілюстрацією та демонстрацією соціальних відносин у суспільстві.Відома теорія еволюціонізму (Дж. Фрейзер, Е. Тайлор, Л. Уайт) розглядає танець як закономірний результат розвитку людства.Теорії, що опираються на традиції психоаналізу (психодинамічного підходу колективного несвідомого), виділяють свідомі і несвідомі аспекти психіки, що виявляються в русі і танці (З. Фрейд, К. Юнг); розглядають танець як особливість соціальних та індивідуальних характеристик людини, де рухивиражають всю сутність індивідуума (К. Закс).Відома також теорія танцю як унікального явища культури в рамках особливої системи поглядів, так званої хореометрії (А. Ломакс), яка відслідковує, як стилі танцювального руху пов’язані з соціально-економічними рівнями життя у певній культурі.

У науковій літературі існує багато різних підходів до вивчення окремих аспектів дослідження народного танцю. Зокрема, історії походження та становлення перших зразків танцювального мистецтва у прадавні часи (В. Баглай [13], М. Вашкевич [45], А. Коротков [112], С. Худєков [245] та ін.); фольклористичної діяльності (Л. Алексютович [3], В. Верховинець [48], Р. Гарасимчук [57; 55],А. Гуменюк [68], В. Чміль [247] та ін.);взаємозв’язку лексики класичного та народного танцю, музичного супроводу характерного, народно-сценічного танців та розкриття змісту виражальних засобів (Н. Базарова [14], Т. Баришнікова [17], К. Блазіс [27],А. Бурнонвіль [241], Г. Безуглая [19], А. Борзов [37], Г. Боримська [38],А. Ваганова [42], М. Габович [55], О. Голдрич [62], Р. Захаров [83; 84; 85], К. Зацепіна [164], Б. Колногузенко [107; 109; 110; 111; 157], Г. Настюков [165], Ж. Новер [168],Л. Роговик [196], І. Смірнов [216],В. Уральськая [238], М. Фокін [240], В. Шкоріненко [250; 251] та ін.); теорії та методики народного хореографічного мистецтва (Л. Богаткова [28; 29], О. Бочаров [140; 141], Н. Бочкарьова [39], К. Василенко [43; 44], В. Володько [53],Г. Гусєв [69; 70; 71], Д. Зайфферт [81], Є. Зайцев [82], В. Камін [94], А. Лопухов [140; 141],В. Матвєєв [149], Н. Нурулін [170], А. Тєлєгін [228], Т. Ткаченко [231], О. Ширяєв [140; 141], та ін.); образу в народній хореографії (О. Бойко [35], К. Голейзовський [63; 64], Є. Горшкова [67], І. Легка [136], В. Литвиненко [138], Н. Скрипіна [211], Ю. Чурко[257]).

Нині існуєбагато різних уявлень про те, що являє собою танець.

Танець– вид мистецтва, у якому засобом створення художнього образу виступають рухи і положення людського тіла [16, с. 503]. У ньому знаходять відображення соціальні та естетичні ідеали народу, його історія, трудова діяльність, життєвий побут, звичаї, характер [165, с.5].

У танці на рівні підсвідомостівідображається сутність людини, її фантазії, звички, ознаки та властивості взаємодії із соціумом і з самим собою.

На нашу думку,танець – це мистецтво самовираженняу процесі співрозмови людського тіла і душі,результатом якого є створення пластичнихта художніх образів.

Досліджуючи танцювальне мистецтво народів світу, В. Баглай наголошує, що однією із визначних рис танцювального мистецтва є його народність [13, с. 13].Народність – це естетичне поняття, яке визначає зв’язок мистецтва з народом, обумовленість художньої творчості життям [16, с. 362].

Народний танець – один із найдавніших видів народного мистецтва, що формувався і розвивався під впливом географічно-історичних та соціальних умов життя [16, с. 363].Народний танець – своєрідний літопис життя народу [216, с. 152].

Танець виник із появою первісного суспільства, коли життя людини тісно перепліталося з природою і залежало від її прихильності. Він за своєю суттю є вираженням абсолютно всіх почуттів та емоцій, які відомі людині.Еволюція народного танцювального мистецтва (рис. 1.2),відритуально-прикладних форм у стародавньомусуспільстві до високих мистецьких зразків сучасності,відповідає закономірностямсоціокультурного, духовного перетворення етносу.

Рис. 1.2. Еволюція народного танцювального мистецтва

За визначенням словника іншомовних слів, етнос – це історично сформована, усталена соціальна спільнота [24, с. 266].

На думку українського етнолога Б. Савчука, етнос – це історично усталена на певній території стійка біосоціальна сукупність людей, які мають відносно стабільні спільні риси та особливості культури й мови, а також усвідомлюють свою внутрішню єдність та відмінність від інших спільнот (самосвідомість) [201, с. 31].

Наші предки супроводжували особливими танцями всі події, які відбувалися в їхньому житті. Для людини давньої цивілізації танець – це спосіб мислення і життя. У перших танцях відпрацьовувалися мисливські прийоми, виражалися моління за родючість, дощ та інші насущні потреби племені. Кожна етнічна група розробила власні засоби вираження через рух. Ці танці були компонентом племінних церемоній, створені і розроблені для найважливіших моментів у житті, як окремих людей, так і племен.

На нашу думку, етнічний танець – це вид танцювального мистецтва обрядового чи ритуального характеру окремої етнічної групи, що виник та розвивався у процесі життєвого устрою та духовних потреб людини.

У різні періоди історії народів він характеризувався різними витоками. Так, одним із поштовхів до виникнення танцю був ритуал [13, с. 7].Ритуальний танець, породжуючи емоціональні пориви, супроводжуючись вигуками, тупотінням ніг, виконувався рухами по колу та виражав певні релігійні вірування, зокрема: тотемізм, анімізмтафетишизм.Неабияке значення в етнічному танці мали обрядові дійства, що супроводжували майже всі види праці людей, а саме мисливство, землеробство, скотарство. А також дійства, пов’язані із побутом (народженням дитини, весіллям, смертю), у яких виражався глибокий моральний зміст.Отже, любов, праця, ритуал і обряд займали особливе місцеувираженні танцювальних рухів етносу.

Досліджуючи різні аспекти народного танцю, В. Баглай [13], А. Гуменюк [68], Г. Настюков [165] виділялитакі джерела його виникнення, а саме:трудову діяльність;природно-кліматичні умови життя;життєвий устрій народу, його звичаї, мораль, етику, вірування;сферу домашнього господарства.

Будучи залежними від трудової діяльності, народи, що займалися скотарством чи мисливством, відображали у танцях спостереження за тваринним світом,а також образно передавали характер і поведінку звірів, птахів [13, с. 11].У цих танцях проявляється спостережливість і мудрість народу. У своїх рухах виконавці не тільки імітують, наслідують поведінку звірів і птахів, а намагаються передати більш глибокий зміст.

Другим витоком, на основі якого народжується народний танець, є природно-кліматичні умови життя, різні явища природи. Людина, спостерігаючи за навколишньою природою, часто вдається до її образів.

Народ поетизував багато явищ природи, тому в народному фольклорі образи природи займають вагоме місце. Кожна пора року пов’язана з певними виробничими процесами, що наклало свій відбиток на танці, що відображають ухудожніх образах явища природи[3, с. 46].

Третім витоком народного танцю є життєвий уклад народу, його звичаї, мораль, етика, вірування. Такітанці відображають уявлення про соціальні відносини між людьми.Іншим джерелом змісту народного танцю є сфера домашнього господарства. Людина у своєму повсякденному житті постійно має справу з якимись побутовими речами. Недивно, що народ часто зображує їх у своїй творчості для відтворення атмосфери довкілля. Широко відомі подібні танці у багатьох народів, хоча й під різними назвами, але близькі за суттю.

Багатожанрову різноманітність народного танцю можна було б віднести до всіх вищерозглянутих витоків. Але на цьому етапі дослідження, звернемося до класифікації, запропонованої видатним дослідником українського танцю А. Гуменюком [68].Він класифікує народну хореографію на обрядовий, побутовий та сюжетний жанри. Обрядовий пов’язує з календарно-обрядовими дійствами, отже хороводами. Побутовий – з веселощами і розвагами в побуті, а також танцями з варіантами певного сюжету, отже, із сюжетними танцями. Тому класифікація жанрів набуває остаточно такого вигляду: хороводи, побутові та сюжетні танці.

Хороводи являють собою синкретичний вид народної творчості, у якому поєднуються поезія, музика у вокальному викладі та хореографія.Основну тематику хороводів складали праця, побут і елементи язичницьких вірувань. Останні тепер у народі не побутують. Залишилися ті, у яких знайшли свій вияв трудові процеси, родинно-побутові стосунки, оспівування рідної природи, патріотичних почуттів тощо[68, с. 6–13].

З формуванням української народності, яке відбувалося в надзвичайно важких соціально-економічних умовах, у безперервній боротьбі з своїми гнобителями, народ, свято зберігаючи традиційні хороводи, створював нові пісні, танці, інструментальну музику. У цей час з’являються історичні пісні, думи. Поряд із ними формується жанр побутових танців, що беруть свій початок із хороводів, але, на відміну від них, відзначаються яскравим національним колоритом. У цих танцях знайшли відображення типові риси характеру українців: винахідливість, спритність, дотепність, героїзм. Сюжетні танці – жанр підсумковий, узагальнювальний, але разом із тим це вже новий, вищий етап розвитку народного хореографічного мистецтва, найбагатший за тематикою. У сюжетних танцях засобами народної хореографії відображаються конкретні явища навколишнього життя і природи[68, с. 13–21].

Отже, найважливішою ознакою будь-якого народу, як відомо, є його національний характер. Національна специфіка, яка властива тому або іншому народові, є результатом впливу цілоїнизки чинників. Національна специфічність є характерною ознакоюфольклорного танцю, характер і зміст якого визначаються призначенням у житті народу.

Проаналізувавши процес духовного та культурного творення танцю у процесі розвитку, вважаємо, що фольклорний танець – це танець, що виник із глибин народної творчості багатьох поколінь, розвивався та виконувався в побуті на основі народних традицій, що виражають найважливіші риси національного характеру та темпераменту.

У процесі подальшого розвитку та вдосконалення народного танцювального мистецтва з метою відтворення національних хореографічних зразків на показ глядачам, фольклорний танець перейшов на наступний етап розвитку і отримав статус сценічного, який, зберігаючи першооснову попереднього, був створений для демонстрації на сцені.

За своїм походженням народно-сценічний танець може бути як витоком фольклорного танцю, так і хореографічним твором,новоствореним за власними ідеями балетмейстера-постановника.За словами В. Уральської, створення фольклорного сценічного танцю–це процес відтворення атмосфери життя танцю [238, с. 118].

Захоплення танцювальним фольклором відіграло важливу роль у становленні народно-сценічної хореографії. Балетмейстери намагаються не копіювати фольклорний танець, а використовувати його дух, характерні риси, щоб узагальнити їх в авторському задумі, у власному сценічному творі.

Розглянувши та проаналізувавши надбання дослідників народного танцювального мистецтва, вважаємо, що народно-сценічний танець – це вид хореографічного мистецтва, створений на основі народного фольклору чи власного бачення балетмейстера та збагачений різнобарвною палітрою виражальних засобів, які максимально точно допомагають розкрити художньо-образний зміст хореографічної дії.

Одним із різновидів сценічного хореографічного мистецтва є також і характерний танець. Він є невід’ємною частиною класичного балету і за своєю сутністю, і за координацією рухів [164, с. 3].

Становлення характерного танцю як різновиду сценічної хореографії відбувалося з часів звернення новаторів балетного мистецтва до танцювальних форм національної тематики. Жан-Жорж Новер стверджував, що кожен народ має свої особливі закони, звичаї, обряди і закликав балетмейстерів вивчати народний танець, бо бачив у ньому джерело нового жанру і змісту.

Новий етап становлення характерного танцю пов’язаний із творчістю балетмейстерів М. Фокіна та А. Горського. М. Фокін значно змінив ставлення до характерного танцю. Він не просто переносив на сцену етнографічний матеріал, а розкривав зміст та ідеї народного танцю. А. Горський, беручи за основу академічний репертуар,модернізував його, розробляючи драматургію, систему образів, хореографію. Він розширював виражальні можливості характерного танцю [43; 99; 141; 189; 240].

На сьогодні характерний танець – це академічна форма окремих національних танців, створених за допомогою поєднання народного танцю з високою професійною технікою класичного танцю [43, с. 15].

Варто зазначити, що стрімкий та динамічний розвиток народно-сценічного хореографічного мистецтва вимагає від навчальних закладів професійної підготовки висококваліфікованих фахівців, які б досконало володіли своїм тілом, мали достатній рівень методичної підготовки та могли б у практичній діяльності передати національні особливості танців різних народів. Надзвичайно важливу роль у підготовцітакого фахівцявідіграєспеціальнорозроблена система тренування.У зв’язку з цими потребами, зазначає Г. Малхасянц, першим про створення спеціального характерного класу задумався А. Бекефі. Опираючись на систему класичного танцю, він виділив ряд вправ, які, на його погляд, були найбільше наближені до виконання рухів характерного танцю. Продовживши починання А. Бекефі, О. Ширяєв створив схему уроку характерного танцю, розділивши його на вправи біля станка та посеред зали [99, с. 180; 189, с. 60].

Новим етапом у розвитку сценічного танцю став підручник «Основи характерного танцю», написаний у 1939 році А. Лопуховим, О. Ширяєвим і О. Бочаровим [140], який став основою розвиткусценічного танцю у народному характері.

Формування професійно кваліфікованих педагогів народного хореографічного мистецтва здійснюється на теоретичних і практичних заняттях. На теоретичних заняттях студенти знайомляться з культурою, життям і побутом народів світу, з дослідниками танцювального фольклору та народно-сценічної хореографії, а також з історією народного хореографічного мистецтва. На практичних заняттях використовується система тренувальних вправ, необхідних для виховання культури тіла, вдосконалення виконавської майстерності та вивчення основних елементів танців народів світу.

Особливість народно-сценічного танцю полягаєуґрунтовному осмисленні танцювальних елементів народних танців,освоєнні техніки та методики їх виконання, розвитку акторських здібностей, що,у свою чергу,формує гармонійно розвинуту, духовно збагачену особистість із потужним творчим потенціалом.

Танець відіграє важливу роль у житті народу, оскільки є невід’ємною частиною його багатовікової культури. Народне хореографічне мистецтво супроводжувало людей протягом багатьох століть. У його скарбниці таїться великий досвід, покликаний виховувати в людині найвищі цінності.

Народно-сценічний танець, як художня форма національної культури, містить у собі величезний виховний потенціал. У ньому відображаються соціальні, моральні та естетичні ідеали народу, його багатовікова історія, трудова діяльність, життєвий уклад, звичаї, мораль. Виховний вплив народного танцю полягає у привчанні майбутніх педагогів-хореографів до витримки, наполегливості, у проявах витривалості, спритності, вправності, а також формуванні волі, справедливості, чесності та колективізму. Вважаємо, що в такій діяльності досягається гармонія фізичного і духовного, розвивається здатність до естетичного сприйняття краси людського розуму і тіла, що проявляються в танцювальному русі.

Основними перевагами танцю як засобу фізичного виховання є те, що він має у своєму розпорядженні різноманітні фізичні вправи та методи, за допомогою яких можна розвивати руховий апарат танцюриста, забезпечуючи його необхідними руховими навичками [196, с. 233]. Годинами, напрацьовуючи майстерність і віртуозність певного хореографічного елементу, студент-хореограф загартовує своє тіло в діяльності, що має назву – праця, виховання свідомого ставлення до якої відбувається через формування трудової діяльності.Трудова діяльність, як компонент усебічного виховання, знаходить відображення в тематиці трудових танців.

Характерним джерелом змісту народного хореографічного мистецтва є танці,у яких розкриваються стосунки між людьми: вираз братерської солідарності народів, готовності захищати свою Батьківщину; відносини у праці, у побуті, у суспільному житті, взаємини між закоханими, між представниками старшого покоління і молоддютощо. На нашу думку, наслідування таких відносин є ще однією сходинкою до збагачення та формування естетичного досвіду особистості.

Отже, характер і змістовність народно-сценічного танцю обумовлені його призначенням у житті, тим, що він виражається і стверджується в емоційно-образній формі, сприяючи всебічному, гармонійному вихованню майбутнього вчителя хореографії.На наш погляд, хореографічна діяльність студентів, яка здійснюється на тлі всебічного виховання, відкриває нові реалії формування та збагачення їхнього творчого потенціалу.

Взаємозв’язок усіх напрямків усебічного виховання на заняттях народно-сценічного танцю сприяє формуванню фізичної краси та виразності рухів, моральних уявлень, естетичних почуттів, інтелекту, потреб у творчому вдосконаленні. Тобто всебічне виховання студента-хореографа детермінується актуалізацією тих якостей і властивостей, які ще не виявилися на певній стадії розвитку, але перебувають у стані готовності і є важливими для процесу формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії.

Використовуючиширокий спектрможливостей людського тіла, народне танцювальне мистецтвопротягом багатьох роківплекало та вдосконалювало його виражальні засоби. Результатомцього складного процесу стала система танцювальних рухів, виняткова художня моваузгодженості та виразності людської пластики, яка є творчим матеріаломхореографічної образності. Добираючи характерні виразні рухи, хореографія їх осмислює та узагальнює, наділяє їх необхідною багатозначністю і повнотоювираження. Широкий простір можливостей вищого педагогічного навчального закладу, під впливом гармонійного виховного середовища на заняттях народно-сценічного танцю, здатний створити надійне підґрунтя для формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії.

Опираючись на численні дослідження в галузі танцювального мистецтва, можемо стверджувати, що зміст народно-сценічного танцю передається за допомогою вдосконалених виражальних засобів, які являють собою пантоміму, жести, хореографічну лексику, хореографічний малюнок, хореографічний образ та музику.Визначені засоби можуть слугувати потужним інструментарієм для процесу формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії на заняттях народно-сценічного танцю.

Людина з давніх часів, не будучи ще знайомою з явищами природи, не знаючи ще мови, вже читала на обличчі іншого його прихований внутрішній світ. Наш духовний світ відбивається в наших рухах, жестах, міміці. Тому одним із виражальних засобів народно-сценічного хореографічного мистецтва, у якому художній образ створюється за допомогою міміки та виразних рухів,є пантоміма.

Відомий педагог, драматург, великий теоретик та критик хореографічного мистецтва М. Габович вважав, що і танець, і пантоміма – це виражальні рухи людського тіла, що передають думки, почуття, людські переживання, внутрішні стани, вчинки і т. д. [55, с. 77].

Балетмейстер, заслужений працівник культури України О. Голдрич зазначає, що пантомімічна побудова вимагає спеціально відібраної дії. Як у пісні не може бути зайвого складу, так у пантомімі – жодного необов’язкового жесту. Пантоміма вимагає дії, зігрітої правдою життя і логікою. А також, розділяючи думки відомого артиста і режисера циркуР. Славського, наголошує, пантоміма мусить бути суворо підпорядкована чотирьом обов’язковим умовам:перша і найголовніша умова–вона повинна нести певну ідею; друга умова– правильний вибір обставин дії, які виправдовують органічність мовчання; третя умова– зрозумілість дії; четверта умова– в задумі пантоміми мусить бути привід для емоційної гри, щоб виконавець мав можливість виявляти себе у виразній дії [62, с. 32; 212, с. 12].

Єдність танцю і пантоміми не переривається ніколи, хоча ступінь цих зв’язків може бути різною [55, с. 84].

Отже, головним завданням пантоміми в хореографічному мистецтві є передача думки та почуттів засобами виразних рухів тіла. Це засіб, у якому чільне місце має творча фантазія і винахідливість танцівника, що диктують йому безліч оригінальних прийомів з метою створення ілюзії дійсності. У пантомімі не може бути випадкових виразних рухів, які нічого не означають. Вони повинні бути точними, своєчасними і необхідними. Така специфіка цього засобу вимагає від студента-хореографа неабияких творчих зусиль, які змушують задіяти весь накопичений досвід та вдаватися до творчого пошуку оригінальних шляхів розв’язання завдання.

Наступним образно-дійовим засобом народно-сценічного танцю, який є головним матеріалом пантоміми тазначнимінструментом впливу на процес формування творчих можливостей майбутнього вчителя танцю, є жест.

Жест (фр. gest, від лат. gestus – рух тіла) – це виражально-зображувальний засіб у драматичному мистецтві, пантомімі, хореографії, що зумовлюється особливостями художнього персонажа. У народно-сценічній хореографії жест існує самостійно: як певний рух-жест і як елемент – у складних за структурною будовою па. На відміну від побутового жесту, з його натуралістичною спрощеністю, сценічний жест підпорядкований музично-хореографічній драматургії, яка, з одного боку, надає виконавцеві певної свободи, але разом з тим вимагає від нього суворого лаконізму, економності у русі й одночасно різноманітності у проявах зовнішньої дії. Виконання такого жесту потребує від танцюриста пильної уваги і пластичної виразності[43, с. 51].

Видатний хореограф Жан Жорж Новер, виділяючи жест як невід’ємну складову мистецтва танцю, висловлювався:«Жест умовний поганий до смішного; жест, вивчений перед дзеркалом, фальшивий і хибний; жест, викликаний відчуттям і пристрастю, правильний і виразний» [168, с. 63].

Ряд сучасних дослідників поділяють жести на ілюстративні, умовні, психологічні.Ілюстративні жести супроводжують дію. У народному дійовому танці вони, на відміну від пантоміми, зустрічаються рідко. Це, перш за все, показ стану людини, визначення форми предмета, а також відображення явищ природи.Умовні жести не супроводжують дію, а заміняють її ритмопластичним еквівалентом. Ці жести органічно входять у танець і глядач їх сприймає як частину самої дії.Вагомого змістовного навантаження, особливо в сучасних сюжетних танцях і композиціях, набуває психологічний жест, який показує ставлення персонажа до зовнішнього середовища і розкриває його внутрішній емоційний стан [43, с. 54].

Досліджуючи характерні особливості народного танцю, Б. Колногузенко визначає жест як лаконічний вагомий рух рук (інколи іншої частини тіла), у якому передається певний стан людини, його ставлення до оточення, інформація, яку він повідомляє співрозмовнику[157, с. 12].

Рухи в танці мають умовний, узагальнений характер, нібито відповідають на запитання, що робить людина: збирає виноград, косить траву, сіє льон, кидає спис, кличе, запрошує, підкрадається чи погрожує. За допомогою цих рухів можна «читати» танець, зрозуміти, про які дії людини в ньому розповідається. Такі рухи називають дієвими [165, с. 10].

Незважаючи на те, що в ході розвитку танцювального мистецтва окремі виражальні рухи видозмінювалися, загострювалися, ставали все більш умовними, проте вони не перетворилися на безглузді «схеми»; в кожному з них можна побачити те або інше значення. Адже мова танцю, на нашу думку, – це досконала взаємодія всіх груп м’язів виконавця, пластики його жестів, рухів тіла, погляду, дихання, що разом породжують недоступні іншим видам мистецтв імпульси людських настроїв та переживань у танцювальному творі, де технічні вправи, наповнені художнім змістом, духовністю, естетичною виразністю, перетворюються в мистецтво.

Саме тому наступним засобом впливу народно-сценічного танцю на процес формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії є хореографічна лексика, оскільки танцювальна мова для хореографічного твору настільки ж важлива, як літературна мова для твору літератури [216, с. 130].

У зв’язку з тим, що танцювальні рухи створювалися народом упродовж багатьох століть, а виконуються в кожному танці по-різному, їх називають традиційними, які в кожної нації мають свою назву та свою манеру виконання.

Досліджуючи зміст і значення хореографічної лексики, К. Василенко наголошує, що у конкретно-чуттєвому відтворенні дійсності засобами танцю на перший план виходять пластика і рух, що у поєднанні з музикою становлять основу твору – його лексику.Дієвість танцювальних рухів чи їхніх форм можна збагнути лише у певних змістових поєднаннях, конструкціях, що підпорядковуються образно-тематичному розвитку твору.Виконання одного руху обумовлюється формою іншого, який, у свою чергу, передає естафету наступному, таким чином створюється чітка ритмічна зміна систематизованих виразних положень людського тіла. Саме ці, непомітні на перший погляд зв’язки, що ґрунтуються наміцно засвоєній мистецтвом того чи іншого народу специфічнійбудові руху, жесту, пози, їхнього органічного поєднання з іншими виражально-зображувальними засобами, притаманнимине тільки певній хореографічній культурі, але й окремому жанру,виду, стильовому напрямку, ведуть до створення чітких лексико-синтаксичних та композиційних сполучень, з яких і складаєтьсяхореографічний твір [44 с. 127–128].

Відомий реформатор балетного мистецтва М. Фокін зазначав: «Будь-який рух у художньому танці є вдосконаленням, розвитком природного руху, відповідно до характеру, який цей танець повинен виявити. Жоден відступ від натурального руху не повинен бути невиправданим [240, с. 424].

Узагальнено-образне значення танцювального руху стає центральним моментом у побудові хореографічного твору: для вираження спільної ідеї, передачі сюжетного розвитку підбираються саме ті рухи, які найбільшою мірою сприяють такому вираженню, що породжує у глядача певні образні асоціації. Це і дозволяє розуміти танець без усяких пояснень.

Ще одним виражальним засобом народно-сценічного танцю, який виникає на основі всіх інших засобів і здатний впливати на вираження творчих проявів студента-хореографа,є хореографічний малюнок.

Джерелом виникнення малюнку танцю є дійсність та зміст твору, адже малюнок завжди наділений конкретним смислом та певною хореографічною лексикою і не є випадковим.Малюнок танцю, так само як і інші складові частини композиції, служить меті висловити думку, ідею хореографічного твору, емоційний стан героїв, який проявляється у їхніх діях і вчинках
[216, с. 35].

Малюнок народно-сценічного танцю, як засіб формування творчого потенціалу студента-хореографа, несе у собі зміст дії, яка відбувається на сцені. Таким чином, створення хореографічного малюнка передбачає проходження усіх етапів творчого процесу, що у свою чергу, здійснює істотний вплив на розвиток творчих здібностей студента, збагачення його професійного досвіду.

Важливим елементом народно-сценічного танцю, який слугує сполучною ланкою між вищерозглянутими засобами формування творчого потенціалу студента-хореографа,є хореографічний образ.

Танець починається там, де рух породжує образ, а образ є носієм емоції і думки, де усвідомлене чергування пластичних рухів створює зміну емоційних станів і призводить до розвитку образу[44, с. 129].

Образ у хореографічному творі є внутрішньою формою стосовно зовнішньої – лексичних і композиційних елементів. Тому найважливішим принципом є створення образу «від себе» (за методом Станіславського)
[242, с. 9].Із народженого фантазією балетмейстера образу виникає танцювальна мова, що розкриває образ, розповідає про нього [216, с. 67].

Хореографічний образ – категорія естетична, під якою розуміються конкретні чи узагальнені сцени життя, природи, створені балетмейстером за допомогою вигадки, асоціативного бачення[44, с. 131].

Розділяючи погляди К. Василенка, Б. Колногузенко хореографічним образом називає художній образ, у якому характер дійових осіб, лінія їхньої поведінки та стосунків розкривається засобами хореографічного мистецтва [107, с. 73].

Досліджуючи специфіку художнього образу в народно-сценічному танці, О. Бойко зазначає, що танцювальний образ народжується у творчій уяві хореографа, втілюється акторами і відтворюється в уяві глядачів. Відтак він являє собою сплав образу-задуму (ідеї), образу-творення (художньо-пластичної реалізації) та образу-сприйняття (результату художньої комунікації) [35, с. 8].

Робота над художнім образом передбачає вироблення переважно оціночного ставлення до ролі,у яку вживається танцівник. Але ця робота буде успішною лише в тому випадку, якщо у виконавця є й емоційне ставлення до неї. Колиу процесі танцю виникають різноманітні емоційні переживання, народжується справжнійхудожнійобраз. Залежно від того, як танцівник спільно з балетмейстером трактують події твору і як він ставиться до цього образу, виконавець буде будувати своєперевтілення.

Модель образу, яка народжується у творчій уяві студента, розвивається тазнаходить найоригінальніші шляхи для втілення. Як уже зазначалося, творча роботатанцівника у процесі створення художнього образу полягає в тому, що результати його фантазії втілюються в реальність.

Отже, для створенняхореографічного образуважливопроникнути в суть змістового наповнення твору, відтворити те індивідуальне, що наповнює його життям.Танцівник повинен мати неабиякі здібності до творчого згущення мистецькихфарб і виразних засобів.

Тому можемо сказати, що хореографічний образ – це складне явище, яке ввібрало всебе ряд виражальних засобів, при реалізації яких головну роль відіграють емоційність та чуттєве сприйняття ситуації, що відображає особливості національного характеру, способу життя і побуту народу.

Відомий балетмейстер, професор І. Смірнов, трактуючи сценічний образ як складний сплав внутрішніх і зовнішніх рис людської особистості, наголошував, щоу танцювальному мистецтві ці риси повинні бути розкриті засобами хореографії. Так, балетмейстер використовує для цього і малюнок танцю, і танцювальну пластику людського тіла, міміку, і драматургічний розвиток образу, і, звичайно, музику [216, с. 151]. Адже супроводжуючи кожен танцювальний рух, мелодія допомагає розкрити образи танцю. Як зазначав Кім Василенко, «танець починається з музики, виростає з неї» [44, с. 248].

Наступним виражальним засобом народно-сценічного танцю, який, на нашу думку, ефективно впливає на процес формування творчого потенціалу майбутнього педагога-хореографа, є музика.

Специфічною особливістю танцювального мистецтва є органічний зв’язок його мови з мовою музики [67, с. 13].

Жан Жорж Новер у своїх «Листах про танець» зазначав: «Музика для танцю – те саме, що слова для музики; танцювальна музика є і повинна бути тією поемою, яка визначає і встановлює рухи і дії танцівника» [168, с. 212].

Музика, на думкуіталійського балетмейстераК. Блазіса,повинна описувати дійових осіб та їхні пристрасті, уточнюючи і завершуючи їхні портрети. Сенс мелодії в музиці повинен змінюватися відповідно до сюжету. Необхідно, щоб досконала аналогія була між тим, що вражає зір та слух
[27, с. 161].

Серед усіх мистецтв, у єдності з якими розвивався танець, музика найбільш близька йому за узагальненістю, асоціативністю та структурними закономірностями [238, с. 20]. Керуючись своїм багаторічним досвідом у сфері хореографічної діяльності, Г. Настюков наголошує, що під час виконання танцю музика допомагає глядачам зрозуміти його характер, емоційний стан персонажів, атмосферу танцю, ті обставини,у яких він виконується [165, с. 31].

Видатний український педагог-хореограф, професор Є. Зайцев наголошує, що будь-який сценічний танець – це зриме розкриття змісту музики. За допомогою хореографічних засобів розкривається смисл сценічної дії. Закони музичного твору і хореографії єдині, тому без справжньої музичності не можна оволодіти справжньою танцювальністю [82, с. 35].

Отже, музика – це невід’ємна складова народного танцю, яка об’єднує моральну, емоційну й естетичну сфери людини та стає джерелом, яке живить натхнення хореографа, створює атмосферу, настрій танцювального твору і допомагає проникнути в його зміст.

Опираючись на численні дослідження в галузі танцювального мистецтва, можемо стверджувати, що зміст народно-сценічного танцю передається за допомогою вдосконалених виражальних засобів, які являють собою пантоміму, жести, хореографічну лексику, хореографічний малюнок, хореографічний образта музику і, водночас, є потужними засобами формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії.

1.3. Організація дослідження та методика проведення дослідно-експериментальної роботи

У сучасному суспільстві до діяльності фахівця висуваються вимоги, які полягають у прояві нешаблонного, неординарного підходу до виконання професійних обов’язків, що передбачає сформований творчий потенціал його особистості як працівника. Відповідно, підвищується роль вищих навчальних закладів у формуванні творчих можливостей особистості майбутнього фахівця.

Наявні суперечності між рівнем сформованості творчого потенціалу майбутнього педагога та потребами практики у використанні наявних можливостей вищих навчальних закладів з метою розвитку потенційних творчих здібностей студента, рівнем розробленості означеної проблеми в науці і станом освітньої практики дозволили нам сформулювати мету експериментальної роботи: перевірити успішність реалізації педагогічних умов, необхідних і достатніх для ефективності формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю.

Тому пріоритетним методом дослідження є педагогічний експеримент, тобто наукова перевірка штучно викликаного явища в умовах, що дозволяють стежити за процесом формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії в освітньому процесі ВНЗ, керувати етапами експерименту і проводити їх повторно.

У нашому дослідженні використовуємо термін «дослідно-експериментальна робота», розуміючи під нею «самостійний метод дослідження». Під експериментом, слідом за А. Найн, розуміємо «науково поставлену перевірку штучно викликаного явища в точно визначених умовах, що дозволяє стежити за його розвитком, ходом, керувати ним і відтворювати кожен раз при повторенні умов» [163, с. 56].

Сформульована мета визначила конкретні завдання, які розв’язувалися в ході дослідно-експериментальної роботи:

вибір експериментальних майданчиків і груп для педагогічного експерименту;
визначення критеріїв і показників рівня сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії;
розробка методів діагностики сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії;
проведення констатувального експерименту;
розробка плану і програми проведення експерименту з формуваннятворчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії, експериментальна перевірка педагогічних умов означеного процесу;
оформлення та аналіз результатів експерименту.

Особливу увагу при організації дослідження приділено побудові логіки експериментальної роботи, створенню та апробації діагностичного інструментарію сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії, що визначають комплексний розгляд досліджуваної проблеми в контексті упорядкування теоретико-методологічного простору досліджуваного феномену та отримання його кінцевого результату, запланованого співвідношення, отриманого у ході емпіричного дослідження реальних даних із прогнозованими очікуваннями.

Дослідно-експериментальна робота проводилася за три взаємопов’язаних етапи: констатувальний, формувальний та аналітико-узагальнювальний. Перший етап – констатувальний – включав у себе: вивчення наукової літератури з досліджуваної проблеми, аналіз креативних якостей особистості студентів, що навчаються в різних освітніх установах за напрямом підготовки «Хореографія», ступінь їх прояву у навчальній діяльності, визначення об’єкта, предмета, мети, завдань і гіпотези дослідження, вивчення стану практики розвитку креативності майбутніх учителів хореографії в навчальній діяльності, вивчення та аналіз позитивного досвіду із проблеми дослідження, обґрунтування методики діагностики сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії, організацію та проведення констатувального експерименту, здійснення відбору досліджуваних для проведення дослідно-експериментальної роботи.

Логіка експериментальної роботи в контексті формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії задає певний спосіб бачення досліджуваної проблеми, специфікує тривалість експериментальних процедур, задає співвідношення комплексу діагностичних методик і критеріїв оцінювання рівня сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії за допомогою реалізації послідовного змістовно-інформаційного наповнення етапів проведення експерименту.

Рівень сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії під час констатувального експерименту визначався без включення у процес викладання спеціально створених педагогічних умов.

На цьому етапі необхідні відомості про зміст програм фахових дисциплін, які реалізовуються в освітньому процесі ВНЗ за напрямом підготовки «Хореографія»; про педагогічну діяльність хореографів-педагогів, авторів програм і концепцій з хореографічного мистецтва для визначення ролі і місця творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії в освітній практиці ВНЗ. Вивчення різних видів програм предметної підготовки та освітніх стандартів, узагальнення педагогічного досвіду дозволили виявити позитивні моменти, необхідні для ефективного впровадження елементів творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії в їх зміст. Крім того, на цьому етапі уточнювалися методика експериментальної роботи і діагностувальний інструментарій: питання анкетування та тестування для викладачів і студентів ВНЗ, що навчаються за напрямом підготовки «Хореографія».

На цьому етапі дослідження поставлено такі завдання:

Розробити зміст опитування студентів тавикладачів-хореографів ВНЗ.
Розробити критерії оцінки творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографіїзасобами народно-сценічного танцю.
Визначити вихідний рівень сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії.

Вивчення думок і відгуків (фахівців-педагогів, студентів) на програми масового хореографічного навчання, власне, і наштовхнуло нас на думку про створення принципово нової програми з дисципліни «Теорія і методика народно-сценічного танцю».

Таким чином, вивчення стану викладання хореографії у ВНЗ України в ході констатувального експерименту виявило такі тенденції:

стан і рівень роботи в цьому напрямку здійснюється стихійно і не вусіх ВНЗ, вони багато в чому залежать від подвижницької експериментальної діяльності окремих педагогів-ентузіастів;
фахівці з хореографії проявляють інтерес до названої проблеми, але не можуть її повноцінно вирішувати в силу сформованого стереотипу, а також через недостатню теоретичну «обізнаність» і непідготовленість до такої роботи.

Другий етап дисертаційного дослідження спрямовано на здійснення формувального експерименту, який зв’язує теоретичне пізнання з емпіричною інтерпретацією отриманих результатів, визначає реалізацію методики формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю та педагогічних умов її здійснення.

На другому етапі дослідження проводилися апробація та експериментальна перевірка педагогічних умов формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю на основі використання ситуації вибору в навчальній діяльності; уведення у процес хореографічної підготовки студентів конкурсу самостійно поставленого танцю, реалізації програми психолого-педагогічних тренінгів з розвитку креативності, програми з дисципліни «Теорія і методика народно-сценічного танцю»; здійснювалися аналіз, систематизація, узагальнення, публікаціяй апробація отриманих результатів, попередніх висновків, тривало поглиблене теоретичне дослідження проблеми.

Загальна схема експерименту на другому етапі виглядає таким чином:

Складання програми з курсу «Теорія і методика народно-сценічного танцю», заснованої на діагностичних даних першого етапу експерименту, аналізі роботи викладачів-хореографів, спрямованої на реалізацію загальних та специфічних умов формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю.
Апробація та впровадження програми курсу в навчально-виховний процес ВНЗ. Корекція, остаточне конструювання змісту програми.
Діагностика ефективності експериментальної роботи.

Майбутні вчителі хореографії залучалися у колективну творчу діяльність, здійснювали проектну, дослідницьку діяльність, виконували спеціально розроблені завдання для стимулювання інтересу до самостійної творчої діяльності, формування комунікативно-творчих умінь, здатності до рефлексії, самооцінки, саморозвитку та самовиховання творчих здібностей.

Заняття, проведені нами відповідно до розробленої програми, були спрямовані на реалізацію особистісно зорієнтованого підходу до навчання і виховання, принципів гуманізації та гуманітаризації; на використання педагогічних технологій розвитку творчих здібностей студентів, на створення умов, які оптимізують педагогічний процес.

Формувальний експеримент дозволив визначити ступінь ефективності педагогічних умов формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю.

Третій етап – аналітико-узагальнювальний – присвячено статистичній обробці та інтерпретації отриманих у ході дослідно-експериментальної роботи результатів, підготовці рекомендацій щодо впровадження результатів дослідження у виховний процес.Мета аналітико-узагальнювального етапу полягала в якісній і кількісній обробці отриманих результатів експерименту на констатувальному і формувальному етапі засобами непараметричних методів статистики.

Експеримент на третьому етапі проводився за такою схемою:

Діагностика рівня сформованості творчого потенціалу студентів експериментальних і контрольних груп.
Аналіз даних, формулювання висновків про підтвердження гіпотези, про результативність експерименту. Оформлення та опублікування результатів експерименту, методичних рекомендацій, програм.
Технічне оформлення дисертації.

На цьому етапі також мала місце перевірка ефективності використання окремих методів, прийомів формування творчого потенціалу студентів (виконання проектів, творчих завдань, ознайомлення з поняттями теорії творчості та ін.).

Аналітико-узагальнювальний етап педагогічного експерименту спрямовано на здійснення аналізу змін між результатами вихідного і підсумкового рівня сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю в контрольній та експериментальній групах за допомогою розробленого в ході дослідження критеріально-діагностичного інструментарію, що містить комплекс дослідницьких методик (порівняльний аналіз експериментальних даних, систематизацію, узагальнення і синтез, математичну обробку та інтерпретацію результатів); орієнтує на обробку результатів експериментального дослідження, при яких отримані емпіричні факти зумовлюють корективи експериментальної роботи, служать вихідною основою і необхідним чинником створення нових теоретичних побудов у досліджуваній сфері.

Результати, отримані на основі тестування, практичних вправ і творчих завдань, порівнювалися з результатами констатувального експерименту. Це допомогло виявити зміни в рівнях сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії після реалізації педагогічних умов в освітньому процесі ВНЗ. У процесі аналітико-узагальнювального етапу проводився аналіз та узагальнення кількісних і якісних результатів експерименту, оформлення висновків експериментального дослідження.

На кожному етапі експерименту визначалися його важливі складові: завдання, зміст, методи та результати експерименту. Наочневідображення процесу дослідно-експериментальної роботи на всіх етапах представлено в таблиці 1.2.(Додаток П).

У таблиці 1.2 представлено завдання констатувального, формувального та аналітико-узагальнювального етапів експерименту, зміст роботи, методи дослідження, що використовуються у процесі формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії, та очікуваний результат.

Для ефективної роботи зі студентами, залежно від етапу експерименту, застосовували такі емпіричні методи дослідження: спостереження, бесіди, анкетування, тестування, методи математичної обробки отриманих результатів.

Одним з основних методів стало педагогічне спостереження, тобто цілеспрямоване, планомірне і систематичне сприйняття педагогічного досвіду (А. Найн [163]), основний засіб для знаходження фактичного матеріалу, основа для наукового аналізу та узагальнення. За допомогою цього методу фіксувалися факти: вчинки і судження майбутніх фахівців і ситуації з їх участю в умовах навчально-виховної діяльності. При використанні методу спостереження за навчально-виховною діяльністю студентів на цьому етапі виявлялися типові недоліки у здійсненні різних видів цієї діяльності, що вимагають від суб’єктів навчання прояву креативних якостей.

У нашому випадку спостереження відбувалося за продуманим планом і мало конкретну мету – визначити рівень сформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю на первинному рівні.

Методи бесіди та дискусії використовувалися з метою виявлення загального кругозору та початкового рівня сформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії. Бесіди і дискусії носили як індивідуальний, так і колективний характер. Фіксування відповідей на запитання дозволяло отримати достовірну інформацію про поняття, уявлення і знання студентів, що відображають рівень сформованості їхнього творчого потенціалу. Використовувався метод бесіди при підготовці до анкетного опитування. Дані, отримані в результаті бесіди, допомогли доповнити й уточнити питання анкетування.

Інший метод, який застосовувався у дослідно-експериментальній роботі,– анкетування. У процесі експерименту анкетування проводилося з метою визначення рівня поінформованості студентів у сфері хореографічного мистецтва. При розробці анкет спиралися на зміст фахових дисциплін, на особливості народно-сценічного танцю.

Наступний метод, який використовувався після проведення констатувального та формувального експерименту, – метод математичної обробки результатів. Математичні методи використовувалися для обробки даних і отримання наочних результатів, які оформлялися у вигляді таблиць, діаграм і графіків (усі результати застосування методів математичної обробки наводяться в таблицях і на рисунках).

Отже, розглянуті нами завдання і зміст дослідно-експериментальної роботи, етапи експерименту (констатувальний, формувальний, аналітико-узагальнювальний), розроблений діагностичний інструментарій (показники, критерії, рівні, система оцінки) і методи педагогічного експерименту дозволили вибудувати і визначити зміст і структуру дослідно-експериментальної роботи з перевірки ефективності педагогічних умов, спрямованих на формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю.

Для виконання поставлених завдань під час експерименту застосовувався діагностичний інструментарій: п’ятибальна система оцінки, оскільки вона є об’єктивною у вимірі знань і вмінь та здатна відобразити нюанси при оцінюванні успішності студента, критерії, які характеризуються певними теоретичними та практичними показниками. Були застосовані форми перевірки і оцінювання: усні судження педагога, спостереження, тестування, анкетування, оцінка творчих завдань (самостійні й аудиторні), оцінка творчих проектів.

Отримані результати переводилися в кількісні значення за п’ятибальною шкалою у співвідношенні із її відсотковим відображенням, де високий рівень відповідав 76–100 % (5 балів), середній 41–75 % (3–4 бали), низький 40 % (2 бали).

Основною базою проведення дослідно-експериментальної роботи став мистецько-педагогічний факультет Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Дослідно-експериментальна робота здійснювалася у природних умовах педагогічного процесу Херсонського державного університету, Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. У дослідно-експериментальній роботі взяли участь студенти названих освітніх установ, які навчаються за напрямом підготовки 6.020202 «Хореографія».

У рамках дослідження були задіяні 444 студенти напряму підготовки 6.020202 «Хореографія» та 18 викладачів різних освітніх установ. Початковим етапом дослідження було формування складу контрольної та експериментальної груп (КГ та ЕГ). Вибірка до складу КГ та ЕГ проводилася за віковим критерієм (студенти різного віку від 17 до 25 років) і наявністю хореографічної підготовки до вступу до ВНЗ (шкільна хореографічна підготовка (танцювальний гурток, уроки), позашкільна хореографічна підготовка (будинки дитячої та юнацької творчості, хореографічні студії), спеціальна хореографічна підготовка (хореографічні школи, училища), без хореографічної підготовки). Відзначено, що спеціальну хореографічну освіту мають студенти, що навчаються на відділенні заочного навчання,понад 92%, тому вважали за доцільне констатувальний і формувальний етапи дослідно-експериментальної роботи проводити зі студентами денної форми навчання.

Більшість студентів мали шкільну хореографічну підготовку – 44 %; решта: 21,8 % – позашкільну хореографічну підготовку; 34,2 % – не мали хореографічної підготовки. Наведені показники свідчать про те, що контингент студентів, які навчаються на мистецько-педагогічному факультеті, різнорідний за віковою й освітньою ознаками.

Подібність груп на початковому етапі роботи забезпечувалося одним і тим самим складом працюючих викладачів, однаковими умовами навчання, практично подібним соціальним складом, приблизно однаковими кількісними показниками рівня розвитку креативності студентів у всіх обраних групах. Число студентів у контрольній групі – 216, в експериментальній групі 228 осіб.

Дослідно-експериментальна робота зі студентами названих груп проводилася протягом їх навчання на 1–4 курсах.

Відповідно до методичних рекомендацій щодо проведення наукового педагогічного експерименту у психолого-педагогічній практиці, для отримання об’єктивних результатів ураховувалися такі умови:

на початковому етапі студенти контрольної та експериментальної групи мали приблизно однаковий рівень сформованості творчого потенціалу, який визначався на основі обраного діагностичного інструментарію;
контрольна й експериментальна групи перебували в однакових часових та освітніх умовах;
протягом трьох етапів експериментальної роботи не змінювався кількісний склад контрольної та експериментальної групи.

Освітній процес в обох групах здійснювався за чинними навчальними програмами, але в експериментальній групі був доповнений спеціально створеними педагогічними умовами. Це цілеспрямована позитивна мотивація студентів на віру у свої творчі сили, необхідність у постійному розвитку власного творчого потенціалу; забезпечення комплексного розвитку індивідуально-творчих та діяльнісно-творчих здібностей студентів у процесі аудиторної роботи; удосконалення змісту, форм і методів вивчення народного танцю у позааудиторній мистецько-хореографічній діяльності.

Діяльність педагога з високим рівнем творчого потенціалу передбачає єдність когнітивно-творчого, мотиваційно-ціннісного, діяльнісно-творчого критеріїв. Кожен критерій визначали за відповідними теоретичними і практичними показниками на основі структури творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії, визначеної нами у параграфі 1.1. дисертації.

Тому в рамках педагогічного експерименту на констатувальному і формувальному етапах необхідно було провести кілька зрізів – на основі результатів анкетування та тестування – для перевірки теоретичних знань і на основі виконаних творчих завдань, вправ, творчих проектів.

Таким чином, при аналізі та оцінці кількісно-якісних змін у формуванні творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії виявлені критерії та показники виступали мірою, за якою визначалися рівні творчого потенціалу студентів.Когнітивно-творчий критерій визначався за результатами тесту-опитувальника і практичних вправ, спрямованих на виявлення знань і здібностей. Діяльнісно-творчий критерій визначався за результатами перевірки творчих завдань. Мотиваційно-ціннісній критерій визначався за результатами характеристики майбутнього вчителя хореографії і за оцінкою творчих завдань.

Розроблені критерії та показники формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю вігравали роль алгоритму діагностики рівня творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії, дозволяючи судити про ступінь розвиненості всього комплексу особистісних креативних якостей, оскільки обрані показники рівною мірою формують когнітивно-творчу, мотиваційно-ціннісну, діяльнісно-творчу сфери особистості. На основі вищевикладеного з метою простеження ефективності розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії та цілісного вивчення досліджуваного феномену (за когнітивно-творчим, мотиваційно-ціннісним, діяльнісно-творчим критеріями і відповідними показниками) нами розроблено і апробовано комплекс дослідницьких методик (таблиця 1.3) (Додаток Р).

Результати процесу формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії порівнювалися за процентним співвідношенням студентів, які перебували на різних рівнях сформованості творчого потенціалу на початку і на завершальному етапі експерименту.

Згідно з обраними тестовими методиками були прийняті такі критерії оцінки показників:

Кількість асоціацій (швидкість мислення):

(1.1)

де х– загальна кількість відповідей студента;

у– загальна кількість завдань.

Спочатку визначається «індекс оригінальності» кожної відповіді, а потім «індекс оригінальності» всіх відповідей студента, тобто індекс оригінальності його роботи.

Робота проводилася таким чином: на кожен стимул складається список відповідей, запропонований у даному виборі, і підраховується частота кожної відповіді.

(1.2)

де Z– індекс оригінальності кожної відповіді;

і– номер завдання;

х– загальна кількість відповідей.

Всі індекси оригінальності відповідей конкретного студента складаються і діляться на загальну кількість ідей.

Серед оригінальних відповідей можуть також бути унікальні відповіді. Унікальною вважається відповідь, у якої індекс оригінальності Z = 1

(1.3)

де 1 – індекс унікальності відповідей (щодо даної вибірки);

х– кількість унікальних відповідей.

Успішність оволодіння студентами необхідними теоретичними знаннями характеризується кількістю елементів знань, відтворюваних студентами. Критерієм цього показника будемо вважати відношення кількості засвоєних елементів знання до кількості елементів знань, наявних у змісті навчального матеріалу.

К (обсягу) = кількість усіх засвоєних елементів знань / кількість елементів знань в ідеалі.

(1.4)

Швидкість виконання контрольних завдань ураховує кількість контрольних завдань, виконаних студентами, і необхідний для їх виконання час.

За критерій цього показника приймаємо відношення кількості правильно виконаних завдань до часу, витраченого на їх виконання.

К (швидкості) = кількість правильно виконаних завдань / час, витрачений на їх виконання.

(1.5)

Знання методів і прийомів виконання творчих завдань, дослідницької діяльності вважатимемо свідомим засвоєнням знань. За критерій цього показника приймають відношення кількості правильно вирішених нестандартних завдань до їх кількості, виконаної в самостійній роботі.

К (осмисленість) = кількість правильно вирішених нестандартних завдань / кількість нестандартних завдань.

(1.6)

Отже, у ході розгляду організаційно-методичних основ експериментальної роботи обґрунтовано вибір дослідницьких методик у контексті формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії, що дозволило отримати об’єктивну інформаційну картину про ефективність проведення експериментальної роботи.

1.4. Діагностика сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії

Для проведення діагностики сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії нами була здійснена значна підготовча робота зі збору матеріалів, необхідних для нової програми з дисципліни «Теорія і методика народно-сценічного танцю»[130], оскільки вона стала своєрідним стрижнем усіх подальших розвідок.

Для цього було зібрано матеріали, пов’язані з майбутньою програмою: думки фахівців щодо проблем, пов’язаних з інтеграційними процесами в хореографічному мистецтві; методичні, тематичні, дидактичні матеріали; репертуар для виконання; діагностичний матеріал з формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії (за допомогою анкетування і тестування; на підставі опитувань і бесід з ними, педагогами; у результаті аналізу джерел періодичної педагогічної літератури).

Для вивчення ступеня сформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії щодо поняття «креативність» нами була складена анкета «Що таке креативність?». Роль анкетування полягала у виявленні ступеня адекватності уявлень студентів про це поняття.

В анкетуванні взяли участь 120 студентів напряму підготовки «Хореографія» та 18 викладачів.В анкеті був запропонований ряд питань (Додаток Б). Відповіді на перше і друге питання показали, що для більшості студентів різниці між поняттями «креативність» і «творчість» не існує. Вважаючи їх синонімами, респонденти досить часто підміняють одне поняття іншим. Серед найчастішевживаних відповідей на питання анкети були такі: «креативність» – це творчість (43,7 %), створення нового (12,7 %), оригінальність (9,6 %), нестандартність (9,1 %), інтелект (2,5 %), здатність творчо мислити (0,5 %). «Творчість» – це креативність (23,9 %), фантазія (14,3 %), нові ідеї (8,5 %), уява (3,9%), створення нового (10,6 %), вагаються з відповіддю (0,8 %).

Відповіді на третє і четверте питання виявили невідповідність уявлень студентів про істинне значення понять, переважна кількість визначили їх синонімами, і лише 3,9 % позначили креативність як здатність, а творчість – як вид діяльності. У відповідях на четверте питання поняття творчість асоціювалося у студентів в основному зі спеціальними здібностями.

Відповіді на п’яте питання не відрізнялися особливою різноманітністю; серед них такі, як «креативна особистість – це особистість творча, яка народжує нові ідеї» пов’язувалася в основному з організаторськими і спеціальними здібностями (25,8 %), «креативна особистість здатна до творення» (19,6 %), «креативна особистість – фонтан ідей» (8,7 %), «це – особистість, дуже здібна до творчості» (3,6 %), «я таких не знаю, не зустрічав» (3,0 %) та 7,9 % осіб не змогли відповісти.

У відповідях на шосте питання прозвучала така відповідь: 22,6 % студентів себе вважають креативними, 9,7 % осіб – «я людина креативна, але не творча», 7,7 % осіб з опитуваних вважають себе «швидше творчим, ніж креативними»; відповідь «відносно» – дали 5,9 % студентів; «не дуже» – 4,2 % студентів, «начебто так» – 4,4 % студентів, «так, але не в усьому» – 5,0 % осіб; «якщо так, то з великими труднощами» – 1,8 % особа, «людям видніше» – 1,6 % особа; «не знаю» – 4,2 %, «важко відповісти» – 1,2 %, «ні» – 2,6 % студентів; не відповіли на запитання – 3,8 % осіб.

Лише 26,1% опитаних студентів вважають, що креативність властива кожній людині, і її можна розвивати. 39,6 % респондентів зазначили генетичну природу креативності, у зв’язку з чим далеко не всі люди мають креативність від народження. 17,1 % студентів пояснили наявність або відсутність креативності соціально-побутовими умовами, у яких розвивається особистість. 10,2 % опитаних зізнаються, що взагалі ніколи не замислювалися над цим питанням.У той же час переважна більшість респондентів (87,5 %) усвідомлює значущість розвитку креативності і вважає її запорукою успішної кар’єри в будь-якій сфері діяльності. 17,8 % опитаних вважають, що «дана здатність особистості необхідна тільки людям творчих професій». 8,7 % студентів не відносять креативність до розряду професійно значущих якостей.

Згідно з результатами анкетування зробили висновок про те, що студенти по-різному визначають поняття «креативність». У зв’язку з цим запропоновано респондентам пояснити, що саме вони розуміють під «креативністю особистості». Слід зазначити, що тільки 7,2 % опитаних не змогли дати відповідь на це запитання. Решта 92,8 % розкривають дане поняття досить повно, але не завжди правильно, згадуючи при цьому лише окремі його аспекти, що говорить про неповне розуміння ними суті досліджуваного явища.

Так, 36 % студентів ототожнюють поняття «креативність» і «творчі здібності». Насправді ж, креативність правильніше визначити не стільки як деяку творчу здатність або сукупність таких, а як здатність до творчості, а це поняття хоча і дуже близькі, але неідентичні. 16 % розуміють дане поняття як «нестандартність, неординарність мислення, здатність мислити творчо». Серед інших визначень «креативних здібностей особистості», які заслуговують на увагу, «здатність створювати щось нове» (9 %), «здатність творчо підходити до вирішення проблем» (8 %), «добре розвинена фантазія, багата уява» (6 %), «уміння виділятися із сірої маси, натовпу» (3 %), «здатність бачити світ інакше» (3 %), «сміливість, незалежність поглядів» (1,5 %), «уміння бачити незвичайне в повсякденному» (1,5 %) та ін.

Найбільш правильне тлумачення поняття дали 9 % респондентів, охарактеризувавши його як «здатність до творчості».

Аналіз результатів анкети показав, що студенти не точно уявляють сутність понять «креативність» і «творчість», мають про них досить загальні, поверхневі уявлення. Щоб ці поняття не змішувалися у свідомості студентів, було проведено спеціальне заняття на тему «Креативність і творчість», присвячене сутнісним характеристикам цих категорій, де «творчість» визначено як продуктивний процес особистісного зростання і психічного розвитку, а «креативність» – як загальну здатність до творчості.

Для вивчення креативних якостей особистостей студентів використано тест «Творчі здібності» Дж. Кінчера [100], спрямований на визначення творчого потенціалу особистості (Додаток В).

Із зібраних даних у ході тестування студентів з’ясувалося, що свій показник творчого потенціалу респонденти визначили як: «потенціал дуже великий» – 12,2 %, «ви творча особистість» – 37,9 %, «ви не гірший за більшість» – 47,2 %, «ви не настільки творча особистість, як більшість» 19,7 %, «вам слід відвідувати гуртки із творчою спрямованістю» – 16,2 %. Студенти досить високо оцінили рівень творчого потенціалу, що свідчило про не цілком адекватну їхню самооцінку.

При діагностиці початкового рівня сформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії, виділених у числі інших якостей,– творче мислення, допитливість, оригінальність, уява, інтуїція, емоційність (емпатія), почуття гумору, творче ставлення до професії (використано опитувальник Н. Вишнякової «Креативність»)[51] (Додаток Д).

Студентам пропонувалося самостійно оцінити названі особистісні креативні якості за пропонованими запитаннями, відповідаючи «так» чи «ні».

При обробці результатів індекси показників креативності визначалися за сумою отриманих балів. Якщо відповідь студента на запитання збігалася з ключем відповіді, то він отримував один бал за цим індексовим показником. Бали нараховувалися за доданою до методики таблицею і потім підсумовувалися.

За цією методикою було побудовано динамічну систему уявлень студентів про свою креативність «Я – реальний» і «Я – ідеальний». Так, у 31,8 % респондентів спостерігалося переважання якостей свідомої сфери психіки – творчого мислення, допитливості, творчого ставлення до професії (до навчальної діяльності). Якості, що належать до підсвідомої психічної сфери – уява, інтуїція, емоційність, емпатія,– мали показник 42,6 %. Якості, які є перехідними – оригінальність і почуття гумору – спостерігалися в 11,5 % респондентів. При побудові профілів «Я – ідеальний» у більшості піддослідних (78,9 %) спостерігалося прагнення до уявлення своєї особистості як гармонійно розвиненої і здатної до творчості, на що вказував високий ступінь рельєфності побудованих ними профілів.

Подальше анкетування студентів проводилося з метою виявлення їхніх творчих уподобань та ставлення до хореографії. Студентам було запропоновано 5 питань (Додаток Е): 2 з них (перше і друге) були присвячені визначенню творчих уподобань, 2 (третє і четверте) – рівня розвитку хореографічного кругозору, 1 (п’яте) –ставленнядо хореографії (відповідь на яке також свідчила про їхні вподобання).

У результаті аналізу анкет було з’ясовано, що при відповіді на 1-е питання («Які танці Вам подобаються найбільше?») 37,8 % вибрали відповідь «розважального характеру». За відповідь «енергійні, темпові» висловилися 31,7 %, за відповідь «ті, які пробуджують мою уяву» – 10,4 %, а за відповідь «спокійні, ліричні» – 15,1 %. Найменший рейтинг – у відповіді «ті, які надихають на роздуми» – 7,2 %.

У відповідях на 2-е питання («Танцям якого стилю Ви надаєте перевагу?») найвищий рейтинг виявився у сучасних танців: 56,9%. У той час як іншим стилям відводилася інша «роль»: народним – 15,4 %; бальним – 8,3 %; класичним – 18,9 %; авангарду – 3,6 %.

При відповідях на 3-є питання («Який спосіб залучення до мистецтва танцю для Вас є оптимальним?») думки студентів розділилися. Вибрали відповідь «перегляд концерту в живому виконанні» 12,3 %. Відповідь «перегляд улюблених відеозаписів» – у 34,8 %. Відповідь «танцювальне шоу по телебаченні» – 25,6 %. І остання відповідь («особисто») обрали 29,3 %.

Найбільшу тривогу у нас викликала відповідь на 4-е запитання анкети: «Яку літературу про танці Ви найбільше любите читати?». Так, серед п’яти варіантів відповідей 32,5 % відповіли – «не люблю читати»; «про популярних сучасних танцівників» – 34,5 %; «різну, залежно від настрою» – 19,7 %; «художню літературу» – 15,2 %; «спеціальну літературу» –усього 6,7 % студентів.

5-е питання анкети («Чим для Вас є танець у вашому житті?») виявило такі відповіді. Його вважають «тимчасовим захопленням» – 23,7 % студентів; 27,9 % студентів вважають його «засобом самовираження»; для 9,7 % студентів – це «безкінечні та виснажливі репетиції»; 19,5 % – це «гарно проведений час»; але тільки 22,9 % студентів відчувають у танці «найщасливіші моменти у своєму житті».

На питання про те, які зміни слід внести до навчання у ВНЗ з метою підготовки креативних хореографів, респонденти запропонували найрізноманітніші варіанти відповідей: «включення в навчальну програму спеціальних тренінгів з розвитку креативності» (17,2 %), «проведення різних конкурсів, КВК, олімпіад» (11,5 %), «застосування творчих завдань, ділових ігор та «круглих столів» у процесі навчання (10,4 %), «спеціальні курси, факультативи, спрямовані на розвиток креативності» (7,2 %), «творчі роботи за відповідними темами» (5,7 %) та ін.

Серед основних умов реалізації своїх креативних здібностей 37,3 % респондентів ставлять на перше місце «сприятливу психологічну обстановку на заняттях», 28,9 % – «усвідомлення значущості для самих студентів», далі йдуть «креативність викладача» (19,6 %), «перспектива успішної здачі заліку / іспиту» (4,9 %), «бажання справити враження на всіх, хто оточує» (2,3 %).

Методи бесіди та проведене анкетування під час пілотажного дослідження допомогли визначити певні труднощі у практиці формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії: у студентів спостерігається низький рівень мотивації до занять хореографічним мистецтвом, слабка пізнавальна активність, недостатня теоретична та практична підготовка тощо.

Таким чином, підсумовуючи результати пілотажного дослідження, можемо констатувати таке:

більшість опитаних студентів розуміють значущість креативності як вимогу, що висувається до висококваліфікованих фахівців, але їхні уявлення про сутність цього явища недостатньо чіткі;
виявлено, що рівень розвитку креативності у студентів низький;
якщо викладач цілеспрямовано не здійснює вплив на формування креативності студентів, то в традиційних педагогічних умовах освітнього процесу воно здійснюється стихійно.

Після отримання перших результатів загальну кількість студентів було розділено на контрольну та експериментальну групи. Контрольна група навчалася за традиційною програмою у природних педагогічних умовах, а на процес навчання експериментальної групи були спроектовані педагогічні умови формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії.

Загальна схема експерименту на цьому етапі представлена таким чином:

Вивчення сучасного стану проблеми формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії. Аналіз отриманих даних, виявлення проблем.
Формування припущень про можливі способи вирішення виявлених проблем.
Діагностика, аналіз результатів експериментальної роботи на першому етапі дослідження.
Формулювання висновків, складання загальної схеми наступного етапу дослідження.

З метою дослідження творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії за когнітивно-творчим критерієм під час констатувального експерименту була розроблена й апробована анкета «Творчий ореол професії майбутнього хореографа» (Додаток Н).

У дослідженні в ході вивчення процесу формування творчого потенціалу студентів-хореографів за когнітивно-творчим критерієм нас цікавив рівень пошукових, аналітичних та перетворювальних здібностей студентів, який визначається за допомогою застосування тесту «Діагностика креативності» (Е. Торренс) [233; 234] (Додаток Ж). Студентам пропонувалася невербальна частина «Фігурна форма тесту творчого мислення Торренса», у якому вони виконували завдання «Завершіть фігури» (за наявними лініями домалювати зображення), «Намалюйте картинку» (якомога більше знайти і намалювати функціональні значення різних запропонованих форм, наприклад, коло, прямокутник, усічений циліндр, конус тощо; придумати назву картинці). Інтерпретація результатів тесту проводилася за оцінкою певних показників: швидкість (відбивала творчу продуктивність майбутніх учителів хореографії), оригінальність (визначала ступінь самобутності, нестандартності особливостей творчого мислення студентів, їхню індивідуальну несхожість), розробленість (відбивала здатність студентів до детальної розробки винайдених ідей), опір замиканню (відображала здатність майбутніх учителів хореографії тривалий період залишатися відкритими новизні і різноманіттю ідей, відстрочувати прийняття завершального рішення для того, щоб зробити розумовий стрибок і створити своєрідну ідею), абстрактність назв (виражала здатність студентів до виділення основного, здатність проникати в суть проблеми, що пов’язано з розумовими процесами синтезу та узагальнення).

Для діагностики одного з показників когнітивно-творчого критерію – вміння продукувати безліч різноманітних асоціацій (розвиненість уяви) – нами також використовувалися опитувальник «Креативність» Н. Вишнякової [51], метод колективної експертної оцінки і творчі навчальні завдання конкурсу «Творчість у танці», спрямовані на виявлення ступеня розвиненості творчої уяви. Кількість і розмаїття асоціацій, продукованих респондентами та представлених на аудиторію під час виступу, знайшли своє відображення у повторній емоційній реакції студентів на презентацію хореографічної композиції (усну та концертну), що виразилося у формі активного обміну думками, враженнями від почутого у процесі спілкування в рамках виступу.

Коментар студентами результатів конкурсних виступів у формі вільної дискусії не тільки сприяє розвитку у них художнього смаку, розширює хореографічний кругозір, допомагає виробленню власних суджень про хореографію. У ході вільної дискусії, у процесі обміну думками у майбутніх учителів хореографії розвивається вміння аналізувати результат своєї діяльності, що виражається в аргументованому викладі і затвердженні власної позиції щодо якого-небудь факту або явища (наявність власної думки). Також студенти вчаться прояву варіативності, толерантності в оцінці результатів спільної діяльності при її обговоренні (гнучкість); вмінню прогнозувати наслідки вибору, перетворити ситуацію (відповідальність за свій вибір).

Для аналізу початкового рівня сформованості креативності майбутніх фахівців нами використовувалися метод колективної експертної оцінки В. Максимова і креативна шкала, запропонована Л. Веретенніковою [145, с. 43].

Когнітивно-творчий критерій визначався за результатами анкетування студентів за анкетами, вказаними вище. У результаті анкетування в ЕГ і КГ були отримані узагальнені результати, які відображено у табл. 1.4.

Таблиця 1.4

Узагальнені показники рівня сформованості когнітивно-творчого критеріютворчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю (констатувальний експеримент)

Бали	ЕГ		КГ
Бали	Виконано завдань	%	Виконано завдань	%
Бал 5	5	2,2	6	2,8
Бал 4	56	24,6	52	24,1
Бал 3	76	33,3	75	34,7
Бал 2	91	39,9	83	38,4
Всього	228	100	216	100

Використовуючи дані таблиці 1.4, визначимо середньоарифметичне за формулою:

(1.7)

де Н⁰_n – узагальнений рівень сформованості когнітивно-творчого критерію творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії у ЕГ і КГ.

х – середньоарифметичне;

х₁ – набрані бали;

n₁– повторюваність балів;

n – кількість студентів у групі.

Отже, узагальнений рівень сформованості когнітивно-творчого критерію сформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії у ЕГ дорівнює (у балах): Н_к⁰=2,9; КГ – Н_е⁰= 2,91.

Стає очевидним, що на початковому етапі дослідження в ЕГ він виявився дещо нижчим, ніж у КГ, на 0,2 %.

Графічно зображений полігон розподілу балів дозволяє наочно відобразити виявлені закономірності у КГ і ЕГ за рівнем сформованості когнітивно-творчого критерію творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії (рис. 1.3).

Рис. 1.3 Полігон розподілу балів за рівнем сформованості когнітивно-творчого критерію творчого потенціалу майбутніх учителів хореографіїзасобами народно-сценічного танцю

—– контрольна група

___ експериментальна група

Аналіз графіка на рисунку 1.3 показує, що криві розподілу для ЕГ і КГ майже симетричні, що вказує на відсутність між ними відмінності у рівнях сформованості когнітивно-творчого критерію.

Для дослідження творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії за мотиваційно-ціннісним критерієм використовувався розроблений тест-опитувальник спрямованості на мотиви діяльності. Студентам пропонувалося зазначити, які з видів діяльності (науково-дослідна діяльність, проектна діяльність, виробнича діяльність, організаторська діяльність) найкращі, наприклад: проектувати нові хореографічні композиції; шукати оптимальні рішення хореографічних проблем, формулювати нові завдання; вносити удосконалення в постановку танцю (керувати, стежити, регулювати).

У ході дослідження напрямів формування творчого потенціалу студентів використовувалося ранжування, що дозволяє визначитися в мотивах, які спонукають майбутніх учителів хореографії до діяльності у сфері народно-сценічного танцю. Студентам пропонувалося оцінити і проранжувати значущість мотивів творчості в галузі хореографії: мотив самовираження особистості, мотив особистої значущості творчості, мотив прагнення до творчих досягнень, мотив можливості виразити емоції, мотив прагнення до розвитку творчих здібностей, мотив прагнення до лідерства, мотив прагнення до отримання високої оцінки.

Для діагностики мотиваційної структури нами застосовувалася методика «Виявлення усвідомленості різних компонентів мотиву» (А. Єрмолін, Е. Ільїн) [89] (Додаток Л).Оскільки при діагностиці студентами давалися відкриті відповіді, первинна обробка результатів здійснювалася методом контент-аналізу.

Студенти взяли участь у традиційному концерті «Творчість у танці». Учасникам було запропоновано змоделювати фрагмент танцю, що включає в себе його підготовку та виконання. У якості «пробного тесту» на готовність студентів до самостійних дій у ситуації вибору їм було запропоновано самостійно визначитися з варіантами вибору навчальних завдань. Була запропонована тема «Народний танець: різноманіття жанрів». Студентам були запропоновані чотири види, обов’язкові для виконання, але різні за ступенем самостійності вибору навчальних завдань: підготовка хореографічної композиції, мовно-графічний опис, усна презентація, концертно-виконавська частина (таблиця 1.5).

Таблиця 1.5

Види навчальних завдань із зазначенням ступеня самостійності вибору

Підготовка хореографічної композиції	Мовно-графічний опис	Презентація	Концертно-виконавська частина	Бали
Самостійний пошук і вибір хореографічної композиції (або постановка власної), підготовка та опрацювання фонограми, підбір сценічного костюма	Самостійний мовно-графічний опис танцювальної композиції	Самостійний вибір форми та підготовка презентації хореографічної композиції (мультимедійна презентація з коментуванням, усна доповідь)	Підготовлена повністю самостійно: сценічна інтерпретація, світлове оформлення, вибір партнера тощо	5
Частково самостійний пошук хореографічної композиції та підготовка фонограми з консультацією педагога	Частково самостійний мовно-графічний опис танцювальної композиції (консультації педагога)	Частково самостійна (консультація педагога)	Підготовлена з консультацією педагога	3–4
Несамостійний пошук (вибір педагога)	Несамостійний мовно-графічний опис танцювальної композиції (педагог допомагає і вносить корективи)	Несамостійна (педагог заздалегідь готує текст, визначає форму презентації, репетирує виступ зі студентом)	Підготовлена несамостійно (педагог бере активну участь у підготовці)	1–2

Метою завдань була діагностика рівня сформованості мотивації майбутніх учителів хореографії до процедури самостійного вибору в навчальній діяльності: ступінь зацікавленості в самостійному виборі навчального завдання, потреба в самостійному виборі мети навчальної діяльності, бажання здійснювати вибір у нестандартній ситуації, а також діагностика спрямованості процедури вибору на розвиток креативних якостей особистості – зацікавленості, цілеспрямованості, творчої уяви, допитливості, розкутості думок і почуттів, схильності до ризику, уміння відстоювати свою точку зору, ініціативності, вміння чітко формулювати і висловлювати свої думки, вміння аргументувати свій вибір, а також розвиток організаторських і комунікативних навичок.

За першим завданням – підготовка хореографічної композиції –
60,4 % студентів ЕГ вибрали варіант з частково самостійним пошуком, 34,2 % – віддали перевагу несамостійному вибору, і лише 5,4% – здійснили самостійний пошук. Відповідно, у КГ показники були: 41,8 %, 52,6 %, і 5,6 %. Друге завдання дозволило виявити ступінь самостійності вибору в мовно-графічному описі, що вказувало на наявність вміння визначити проблему, інтерес учасників до отримання нової інформації, самостійного отримання знань, розвиненості уяви та вміння виконувати опис танцювальної композиції. У відсотковому відношенні показники ЕГ і КГ істотно не відрізнялися один від одного: самостійний варіант – 3,7 % і 4,8 %, частково самостійний – 59,7 % і 56,0 %, несамостійний – 36,6 % і 39,2 %.

Третє завдання дозволило вивчити готовність студентів до вибору навчального завдання, їхню самостійність у процесі його реалізації, наявність особистого творчого продукту, створеного на основі вільного вибору засобів.

Четверте завдання – концертно-виконавська частина – було підсумковим у серії представлених навчальних завдань, передбачуваним результатом яких могла стати актуалізація інтересу до навчальної діяльності через самостійний вибір навчального завдання, спрямованість на створення особистого творчого продукту. Самостійність в ЕГ проявили 15,8 % респондентів, частково самостійний варіант представили 24,1 %, решта – 60,1 % –віддали перевагу підготовці до конкурсу разом із педагогом. У КГ цифри були такі: самостійні – 17,1 %, частково самостійні – 34,9 %, не самостійні – 48,0 %.

Фактичний результат «пробного тесту» показав: значна інерційність студентів до здійснення процедури самостійного вибору, рівень креативності в основному низький, але даний імпульс до розвитку процесу, помітний прояв інтересу до незвичайних форм презентації хореографічного та інформаційного матеріалу, що відрізняються новизною й оригінальністю, самостійний вибір студентами навчальних завдань одночасно і ускладнює процес, і привертає до нього через необхідність творчого пошуку, самостійного прийняття рішень у нестандартних ситуаціях, що виникають у процесі роботи. Негативна реакція на установку «сам прийняв рішення – сам і відповім за результат» пов’язана з небажанням нести відповідальність за наслідки власного вибору, звідси й уникнення нестандартних ситуацій, острах ризику, що можна розцінювати як прояв конформізму, наявність якостей особистості,що протилежні креативним.

Для виявлення ціннісного ставлення майбутніх учителів хореографії до творчості у сфері хореографічної діяльності використовувався «Морфологічний тест життєвих цінностей» (В. Сопов, Л. Карпушина) [217], спрямований на вивчення індивідуальної системи цінностей студентів у контексті розуміння сенсу їхніх дій чи вчинків у різних життєвих сферах (професійній, освіти, майбутнього сімейного життя, громадської активності, захоплень, хореографії) (Додаток Й). Дослідження життєвих цінностей майбутніх учителів хореографії включає розвиток у себе (пізнання своїх індивідуальних особливостей, незмінний саморозвиток здібностей і особистісних властивостей, якостей); духовне задоволення (превалювання духовних устремлінь над матеріальними); креативність (реалізацію своїх творчих здібностей і можливостей, схильність перетворювати навколишню дійсність); активні соціальні контакти (побудову конструктивних творчих взаємин у різноманітних сферах соціальних взаємодій, поглиблення і розширення міжособистісних і соціальних зв’язків); власний престиж (спрямованість до визнання в суспільстві за допомогою співвіднесення себе з певними соціальними вимогами); високе матеріальне становище (домінування факторів матеріального благополуччя як основного центру існування); досягнення (перспективне планування і спрямованість на вирішення специфічних життєвих і професійних завдань як значущих життєвих факторів); збереження власної індивідуальності (пріоритетність особистих установок, поглядів, переконань над соціально прийнятими, збереження своєї неповторності, самобутності, незалежності). Студентам пропонувався опитувальник, який містить опис різних бажань і прагнень людини
(112 тверджень). Необхідно було оцінити кожне твердження за п’ятибальною шкалою (сенс твердження не має ніякого значення – 1, невелике значення – 2, має певне значення – 3, вам це важливо – 4, дуже важливо для вас – 5).

Після концерту «Творчість у танці» студентам в ЕГ і КГ була надана можливість спільного обговорення результатів в усній формі (дискусія) і в письмовій формі (анкетування). Усна форма була спрямована на виявлення показників розвитку креативності майбутніх учителів: вміння аналізувати результат своєї діяльності, прояв варіативності в оцінці результатів спільної діяльності, вміння прогнозувати наслідки вибору, перетворити ситуацію. У дискусії у процесі навчальної рефлексії студенти виявили вміння відстоювати свою точку зору, здатність побачити нове у звичній професійній діяльності, самостійність, відсутність категоричності в судженнях, незалежність думок і оцінок, винахідливість, почуття гумору, впевненість при невизначеності, сміливість, вразливість, допитливість, готовність до ризику, здатність аналізувати, гнучкість, критичність.

У ході дискусії в ЕГ було зазначено: відсутність уміння аналізувати результат показали 12,8 % осіб; переважання слабо вираженого аналітичного навику притаманне 27,9 % осіб; нестійке вміння показали 40,6 %; 23,6% осіб виявляли стійке вміння до самостійного аналізу, чітко виражене вміння аналізувати результат своєї діяльності виявили 3,4 %. Відсутність варіативності (гнучкості) в оцінці результатів спільної діяльності, небажання зрозуміти іншу точку зору виявили 17,5 %; гнучкість в оцінці, що виявляється епізодично, присутня у 22,9 %;не яскраво виражена категоричність виявлена у 34,8 %; стійкі прояви варіативності в оцінці результатів, відсутність категоричності в судженнях виявили 15,1%; чіткі прояви гнучкості притаманні 6,4 %. Уміння прогнозувати наслідки вибору, перетворити ситуацію проявили так: відсутність уміння – 10,4 %, слабо виражене – 41,4 %, фрагментарну присутність – 32,1 %, в розвинутій формі – 5,2 %, у чітко розвиненій формі – 3,8 %.

У КГ респонденти показали такі результати: вміння аналізувати результат своєї діяльності – 11,0 %, 37,2 %, 42,5 %, 8,7 %, 5,8 %; прояв варіативності (гнучкості) в оцінці результатів діяльності – 11,6 %, 29,0 %, 43,5 %, 14,5 %, 5,8 %; вміння прогнозувати наслідки вибору, перетворити ситуацію – 5,8 %, 46,4 %, 37,7 %, 11,6 %, 5,8 %.

В анкеті «Портрет хореографа», розробленій нами для студентів ЕГ і КГ, було запропоновано відповісти на 12 запитань, які дозволяють отримати відомості про вміння аналізувати результат своєї діяльності, ступінь прояву варіативності (гнучкості) в оцінці результатів спільної діяльності, умінні прогнозувати наслідки вибору, перетворити ситуацію, тобто продіагностувати ступінь вираженості одного з показників мотиваційно-ціннісного критерію – рефлексивного.

У процесі аналізу результатів анкети було виявлено, що більшість студентів продемонстрували наявність власної думки як особистісної якості – 62,5% ЕГ і 64,5% КГ; відсоток індиферентних відповідей в ЕГ склав 21,1%, у КГ – 20,9%; респонденти, яким було важко відповісти на питання анкети, склали 13,6% в ЕГ і 15,5% у КГ. Процентні показники щодо ступеня гнучкості оцінки результатів діяльності в ЕГ і КГ були також приблизно однакові: небажання зрозуміти іншу точку зору виявили – 16,7% ЕГ і – 12,5% студентів КГ; епізодично виявляється категоричність у 27,9% ЕГ і 29,0% КГ; не яскраво виражена категоричність спостерігалася у 34,2% ЕГ і 43,5% КГ, не категоричними були лише 15,5% студентів ЕГ і 14,5% КГ; гнучкість і толерантність притаманна відповідно – 6,2% студентів ЕГ і 5,8% студентів КГ.

На думку І. Киштимової, будь-який вербальний продукт є «діагностичним маркером креативності» [101], коли звичайна людина говорить або пише – все це теж творчість, яка заслуговує не меншої уваги вчених, ніж професійна творчість. Для визначення початкового рівня творчого потенціалу студентів в ЕГ і КГ, а також діагностики показників мотиваційно-ціннісного критерію: прояву інтересу до вибору навчального завдання (зацікавленість), потребу в самостійному виборі мети навчальної діяльності (цілеспрямованість) і бажання здійснювати вибір у нестандартній ситуації (схильності до ризику) в рамках концерту «Творчість у танці», нами були розроблені творчі завдання, що включають мовно-графічний опис танцю та його презентацію: вербальні творчі продукти навчальної діяльності студентів. У вимогах до мовно-графічного опису були вказані основні правила його здійснення, наданий перелік графічних позначень тощо.

У вимогах до презентації значилися стислість, образність, інформативність, уміння спілкуватися з аудиторією (час – 5–7 хв.); сутність наданої інформації (стиль і жанр обраного танцю); дидактична та естетична значущість танцю (можливість його використання у шкільній програмі); мотиви і обґрунтування вибору цього танцю.

Презентацію можна було замінити лише усним коментарем, який передбачав більш вільну подачу матеріалу. Було відзначено, що значна частина студентів в обох групах були схильні зробити вибір найбільш легкого варіанта, тобто пішли шляхом найменшого спротиву, що можна пояснити низькою пізнавальною мотивацією, на це вказує і зміст текстів презентації і доповідей, а також відсутність прояву інтересу до нестандартної інтерпретації інформації.

Узагальнені показники рівня сформованості мотиваційно-ціннісного критерію показані нами у табл. 1.6.

Таблиця 1.6

Узагальнені показники рівня сформованості мотиваційно-ціннісного критерію творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю (констатувальний експеримент)

Бали	ЕГ		КГ
Бали	Виконано завдань	%	Виконано завдань	%
Бал 5	3	1,3	2	0,9
Бал 4	38	16,7	41	19,0
Бал 3	91	39,9	85	39,4
Бал 2	96	42,1	88	40,7
Всього	228	100	216	100

Аналіз даних таблиці 1.6 доводить, що виконані завдання студентами КГ та ЕГ показали майже однакові результати.

Отже, узагальнений рівень сформованості мотиваційно-ціннісного критерію творчого потенціалу майбутніх учителів хореографіїв ЕГ дорівнює (у балах): Н_к⁰=2,77; КГ – Н_е⁰= 2,8.Стає очевидним, що на початковому етапі дослідження в ЕГ він виявився дещо нижчим, ніж у КГ, на 0,6%.

Для наочного відображення отриманих результатів за мотиваційно-ціннісним критеріємтворчого потенціалу майбутніх учителів хореографії побудуємо полігон розподілу балів, що дозволить наочно відобразити виявлені закономірності у КГ і ЕГ (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Полігон розподілу балів за рівнем сформованості мотиваційно-ціннісного критерію творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю

—– контрольна група

___ експериментальна група

Аналіз рисунка 1.4 наочно показує симетричність ліній для ЕГ і КГ, що ще раз доводить відсутність суттєвої різниці між показниками сформованості мотиваційно-ціннісного критерію творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії у обох групах.

Оцінка діяльнісно-творчогокритерію творчого потенціалу в рамках реалізації майбутніми вчителями хореографії набутих знань та творчого вміння їх конструктивного застосування у практичній діяльності проводилася за допомогою спеціально підібраних експериментальних ситуацій вибору: розробки комплексу хореографічних рухів, ініціативної участів аудиторній та позааудиторній самостійній діяльності; індивідуального вибору тематики для виконання хореографічного проекту та ін. Оцінювалися не тільки відтворення знань у сфері народно-сценічного танцю, але і їх творче та самостійне застосування в різноманітних умовах (створення хореографічної композиції); визначалися показники специфічних особливостей творчої діяльності студентів-хореографів (творча уява і фантазія, нестандартне мислення, хореографічна грамотність, спосіб породження нового продукту (інтуїтивним, логічним шляхом), комунікабельність (здатність до конструктивного спілкування з іншими людьми – одна з найважливіших професійних якостей педагога-хореографа), зв’язок з емоційними переживаннями (стресостійкість, творча блокада)).

При діагностуванні творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії за діяльнісно-творчим критерієм був застосований опитувальник креативності Д. Джонсона (адаптований Е. Тунік) [235], який акцентував увагу на певних складових (доступних зовнішньому спостереженню), пов’язаних із творчим самовираженням майбутніх учителів хореографії в різних сферах і видах хореографічної діяльності (Додаток К).

Для оцінки креативності викладач за списком, який містить вісім пунктів характеристик творчого мислення і поведінки, відстежує прояв творчої самостійності і творчої активності майбутніх учителів хореографії в ході розв’язання творчих завдань під час позааудиторної діяльності, особистих взаємин, проходження практик.Опитувальник зачіпає характеристики творчого мислення: чутливість до проблеми, здатність відчувати суперечливі особливості навколишнього світу, знаходження різних стратегій вирішення проблеми, нестандартність мислення, емоційну зацікавленість у творчій діяльності, незалежність мислення, оцінок, поведінки тощо.

Викладачі відстежують самостійні й активні дії майбутніх учителів хореографії у сфері хореографічної творчості в контексті певних висловлювань за відповідними шкалами оцінки (оцінні бали: 1 – ніколи, 2 – рідко, 3 – іноді,
4 – часто, 5 – постійно).

Майбутні вчителі хореографії віддають перевагу складним ситуаціям, відчуваючи складну специфіку реалій хореографічної діяльності; висувають і висловлюють різноманітне число різних ідей у певних сферах хореографічної діяльності (швидкість); пропонують різні типи, види, категорії нововведень хореографічного проектування (гнучкість); пропонують додаткові деталі, версії, ідеї або рішення (спритність, винахідливість); проявляють творчу уяву, почуття гумору і розвивають гіпотетичні можливості (уява, здатність до структурування); демонструють поведінку, що є нестандартною, але ефективно корисною при вирішенні заданої хореографічної проблеми (оригінальність, винахідливість і продуктивність); висувають незвичайні ідеї і вибирають оптимальну (незалежність, нестандартність); проявляють упевненість у прийнятті рішення, незважаючи на проблемні ситуації, беруть на себе відповідальність за нестандартну ідею, думку, яка сприяє вирішенню проблеми (упевнений стиль поведінки з опорою на себе).

Для дослідження творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії за діяльнісно-творчим критерієм використовувався метод експертної оцінки: (залучалися викладачі, хореографи-практики, що володіють компетенціями в досліджуваній сфері, для оцінки рівня хореографічних композицій за підсумками перегляду робіт на якість виконання і відповідність естетичним (оригінальності, привабливості та ін.) і професійним вимогам тощо).

Теоретичний і практичний аналіз досліджуваної проблеми привів нас до виявлення ризиків, що негативно впливають на формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії (неприйняття викладачем самостійності і творчої ініціативи майбутніх учителів хореографії; негуманність традиційних освітніх практик, що визначають однаковий підхід до розвитку студентів без урахування розвитку їхнього творчого потенціалу; ризик недостатнього залучення хореографів-практиків, ризик некритичного ставлення, пасивності та стандартизації вирішення проблем хореографічної діяльності тощо).Результати дослідження дозволяють констатувати, що своєчасне виявлення, компенсація і редукція вищеперерахованих ризиків впливають на прогнозування результативності сформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії.

У результаті анкетування в ЕГ і КГ були отримані узагальнені результати з виявлення рівня сформованості діяльнісно-творчого критерію, які показано у табл. 1.7.

Таблиця 1.7

Узагальнені показники рівня сформованості діяльнісно-творчого критеріютворчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю (констатувальний експеримент)

Бали	ЕГ		КГ
Бали	Виконано завдань	%	Виконано завдань	%
Бал 5	5	–	3	–
Бал 4	43	2,0	46	3,5
Бал 3	86	39,1	77	38,4
Бал 2	94	58,9	90	58,1
Всього	228	100	216	100

Узагальнений рівень сформованості діяльнісно-творчого критерію творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії у ЕГ дорівнює (у балах): Н_к⁰=2,82; КГ – Н_е⁰= 2,83.Стає очевидним, що на початковому етапі дослідження в ЕГ він виявився дещо нижчим, ніж у КГ, на 0,2 %.

Для наочного відображення отриманих результатів за діяльнісно-творчим критеріємтворчого потенціалу майбутніх учителів хореографії побудуємо полігон розподілу балів, що дозволить наочно відобразити виявлені закономірності у ЕГ і КГ (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Полігон розподілу балів за рівнем сформованості діяльнісно-творчого критеріютворчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю

—– контрольна група

___ експериментальна група

В обох групах спостерігається незначне розходження ліній на графіку, що підтверджує відсутність значної відмінності у рівнях сформованості діяльнісно-творчого критеріютворчого потенціалу майбутніх учителів хореографії.

Проведене дослідження з визначення вихідного рівня сформованості критеріїв творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії дозволило узагальнити отримані дані, які відображено у табл. 1.8.

Таблиця 1.8

Узагальнені показники вихідного рівнясформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю

Факультет	Групи	Компоненти
		КТ		МЦ		ДТ
		бали	%	бали	%	бали	%
Мистецько-педагогічний	ЕГ	2,9	58,0	2,77	55,4	2,82	56,4
Мистецько-педагогічний	КГ	2,91	58,2	2,8	56,0	2,83	56,6

Аналіз даних таблиці показує, що у майбутніх учителів хореографії середньоарифметичне КТ_есформованості творчого потенціалу в ЕГ складає
2,9 бала, що становить 58,0 %, МЦ_е– 2,77 (55,4 %), ДТ_е– 2,82 (56,4 %), у КГ: КТ_к – 2,91 (58,2 %), МЦ_к – 2,8 (56,0 %), ДТ_к – 2,83 (56,6 %).

Визначені показники свідчать, що когнітивно-творчий критерій сформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії в ЕГ складає 58,0%, КГ – 58,2% (показники середнього рівня).Мотиваційно-цінніснийкритерій сформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії в ЕГ складає 55,4%, КГ – 56,0%, (показники середнього рівня).Діяльнісно-творчийкритерій сформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії перебуває на середньому рівні: у ЕГ він складає 56,4%, КГ – 56,6%.

Порівняльний аналіз вихідних рівнівсформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії за критеріями доводить, що між ними існує незначна відмінність. Хоча ця відмінність неістотна, вона потребує перевірки на достовірність. Для цього використаємо критерій Пірсона та обрахуємо за формулою:

, (1.8)

де – цифрові показники ЕГ,

– цифрові показники КГ.

Розрахунок критерію Пірсона показав, що за когнітивно-творчим критерієм він складає 0,97, мотиваційно-ціннісним – 6,4, діяльнісно-творчим – 2,35. Отримані дані доводять, що на результати сформованості рівнівтворчого потенціалу майбутніх учителів хореографії у процесі констатувального етапу експерименту впливали випадкові чинники.

Для унаочнення результати дослідження відображено на рис. 1.6.

Рис. 1.6. Вихідні рівнітворчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю за критеріями

На рисунку добре видно наявність середнього рівня творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії за когнітивно-творчим, мотиваційно-ціннісним, діяльнісно-творчим критеріями у ЕГ та КГ та невелику різницю показників між ними. Різниця в ЕГ між когнітивно-творчим та мотиваційно-ціннісним критерієм складає 2,6 %, між діяльнісно-творчим – 1,6 %; у КГ, відповідно, 1,8 %, 1,6 %. Така різниця вказує на відсутність значної відмінності між рівнями сформованостітворчого потенціалу майбутніх учителів хореографії за критеріями.

За результатами проведеного констатувального експерименту узагальнено показники вихідного рівня сформованостітворчого потенціалу майбутніх учителів хореографії та проведено їх розподіл за рівнями, який показано у табл. 1.9.

Таблиця 1.9

Вихідний рівень сформованостітворчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю

Рівні	Експериментальна група	Контрольна група	Різниця, %
Високий	12 (5,3%)	11 (5,1%)	0,2
Середній	143 (62,7%)	136 (63,0%)	0,3
Низький	73 (32,0%)	69 (31,9%)	0,1

Констатувальний етап експерименту показав середній рівень сформованостітворчого потенціалу майбутніх учителів хореографії за когнітивно-творчим, мотиваційно-ціннісним, діяльнісно-творчим компонентами у ЕГ та КГ.

Спостереження за освітнім процесом на початковій стадії допомогло виявити, що рівень творчого потенціалу студентів недостатній для якісного забезпечення освітнього процесу майбутнього вчителя хореографії. За допомогою спостереження були виявлені основні проблеми, серед яких відзначимо низьку мотивацію до вивчення хореографічноїспадщини; недостатнє впровадження аспектів хореографічного мистецтва в освітню програму вищої освіти з урахуванням його особливостей і традицій; переважання репродуктивного характеру завдань.Виконавські, дослідницькі, комунікативні прогалини вказували на відсутність або слабкий прояв вербальної креативності, а також на недостатність розвиненості ініціативності, цілеспрямованості, винахідливості, незалежності, самостійності,сприйнятливості до нових ідей, творчого ставлення до навчальної діяльності.

Аналіз результатів констатувального етапу експерименту дозволив зробити ряд висновків:

Більша частина респондентів в ЕГ і КГ мають низький рівень розвитку креативних особистісних якостей і характеризуються неприйняттям вибору в нестандартній ситуації чи пасивним до нього ставленням. Це виражається у відсутності або у слабкому прояві інтересу до самостійного вибору в навчальній діяльності, потреби в самостійному виборі її цілі і бажання здійснювати вибір у нестандартній ситуації.

Креативні якості в основному проявляються слабо або частково. Не в достатній мірі розвинена сфера когнітивних особистісних якостей: вміння вибрати необхідну інформацію, оперативно реагувати на зміни в інтерпретації хореографічного матеріалу тощо. Переважали такі якості, як фантазія, частково виражена проблемність, допитливість.На етапі діагностики було відзначено індиферентне ставлення студентів до вибору навчального завдання, була відсутня позитивна мотивація до створення оригінального творчого продукту, що свідчило про наявність малого досвіду реалізації творчих здібностей майбутніх учителів хореографії через участь у конкурсах, олімпіадах, творчих проектах на основі самостійного пошуку форм і засобів їх реалізації.

У рефлексивній сфері у значної частини майбутніх учителів танцю виявлено відсутність уміння аналізувати результат своєї діяльності, переважання конформізму і категоричності суджень в оцінці результатів спільної діяльності, а також слабке володіння прогностикою наслідків вибору.

Результати констатувального експерименту дозволили відзначити той факт, що у навчально-виховному процесі проблемі формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю приділяється недостатня увага.Ця обставина дозволила нам виявити педагогічні умови для ефективної реалізації процесу формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії, розглянуті в наступному розділі дисертації.

Висновки до першого розділу

На основі аналізу філософських, психолого-педагогічних досліджень формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю уточнено ключові поняття дослідження:

Творчість –це прояв людської сутності, що складає фундамент потенційних можливостей особистості для створення якісно нового та неповторного.

Творчий потенціал особистості – це сукупність нереалізованих, але наявних у людини якостей і здібностей, які визначають нові шляхи творчого процесу, що ведуть до нестандартного бачення та оригінального вирішення проблем.Творчий потенціал майбутнього вчителя хореографії визначаємо як сукупність закладених від народження генетичних і фізіологічних особливостей, внутрішньої творчої енергії, які здійснюють позитивний вплив на якість результату хореографічної діяльності.

У структурі творчого потенціалу існує внутрішня єдність усіх його компонентів, а збалансованість їх і повнота представлені особистісними і професійними здібностями та якостями. Структуру творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії складає: індивідуально-творчаскладова, що характеризується наявністю комплексу творчих здібностей студента-хореографа (творче мислення, творча уява та творча фантазія); діяльнісно-творча складова, щохарактеризується наявністю творчої активності студента-хореографа у процесі творчої (хореографічної) діяльності.Сполучним компонентом структури творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії є креативність, яка бере безпосередню участь в актуалізації творчого потенціалу студента-хореографа.

Мистецтво народно-сценічного танцю відіграє вагому роль у житті суспільства, забезпечуючи створення, надбання, реалізацію духовного розвитку та творчих потенцій особистості. Воно є відображенням людини, її культури,змістом духовного життя та засобом усебічного виховання в системі мистецької освіти на народній основі.

Особливості народно-сценічного танцю як навчальної дисципліни у ВНЗ полягають в осмисленні та використанні хореографічних елементів народних танців у процесі формування студента-хореографа, освоєнні техніки та методикиїх виконання, розвитку акторських здібностей, що,у свою чергу, формує гармонійно розвинуту, духовно збагачену творчу особистість.

Зміст народно-сценічного танцю передається за допомогою вдосконалених виражальних засобів, які являють собою пантоміму, жести, хореографічну лексику, хореографічний малюнок, хореографічний образ та музику, і, водночас, є потужними засобами формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії.

У рамках організаційно-методичних основ експериментальної роботи обґрунтовано вибір дослідницьких методик у контексті формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії, що дозволило отримати об’єктивну інформаційну картину про ефективність проведення експериментальної роботи.

Констатувальне діагностування виявило недостатній рівень сформованості досліджуваного феномену, а саме: високий рівень сформованості творчого потенціалу мали 5,3% студентів експериментальної групи та 5,1% – контрольної; середньому рівню відповідала сформованість творчого потенціалу у 62,7% майбутніх учителів із експериментальної та 63,0% із контрольної групи; низькому – відповідно 32,0 % і 31,9 %.

Аналіз результатів констатувального етапу експерименту дозволяє відзначити той факт, що у навчально-виховному процесі проблемі формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю приділяється недостатня увага. Ця обставина дозволяє нам обґрунтувати педагогічні умови для ефективної реалізації процесу формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії.

Основні результати першого розділу опубліковано у працях [123; 127; 132; 133].

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення проблеми формування творчого потенціалу і запропоновано новий підхід до вирішення важливого й актуального завдання, що полягає в обґрунтуванні й експериментальній перевірці педагогічних умов формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю.

На основі аналізу наукових джерел із проблеми формування творчого потенціалу з’ясовано, що в сучасних умовах глобалізації розвитку освітянської діяльності проблема підготовки творчого вчителя набуває винятково важливого значення у зв’язку з докорінною реформацією сучасної вищої освіти, що вимагає від педагога потужного творчого потенціалу.

Творчий потенціал особистості – це сукупність нереалізованих, але наявних у людини якостей і здібностей, які визначають нові шляхи творчого процесу, що ведуть до нестандартного бачення та оригінального вирішення проблем. Творчий потенціал майбутнього вчителя хореографії визначаємо як сукупність закладених від народження генетичних і фізіологічних особливостей, внутрішньої творчої енергії, які забезпечують позитивний вплив на якість результату хореографічної діяльності.

Структуру творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії складають такі її складові: індивідуально-творча – комплекс творчих здібностей студента-хореографа (творче мислення, творча уява та творча фантазія); діяльнісно-творча – творча активність студента-хореографа у процесі хореографічної діяльності. Діяльнісно-творча складова характеризується такими компонентами та показниками: мотиваційно-діяльнісний (мотиви, потреби, цілі); пізнавально-діяльнісний (знання, уміння та навички); творчо-діяльнісний (творчо-виконавський, творчо-постановчий та педагогічно-творчий досвід).

Формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії потрактовано нами як динамічний цілеспрямований процес кількісних і якісних змін особистісних характеристик студента, під різнобічним впливом якого відбувається зростання творчих сил особистості майбутнього фахівця.

З’ясовано виховний потенціал народного хореографічного мистецтва, його роль у формуванні творчого потенціалу особистості, що є особливою художньо-комунікативною освітньою системою і, як показує педагогічний досвід, дієвим засобом збагачення творчого досвіду особистості майбутнього вчителя хореографії. Народний танець є важливим засобом накопичення й передачі соціального досвіду, однією з вищих духовних цінностей народу та ефективним засобом для всебічного виховання. Значний виховний вплив народний танець має на особистість студента-хореографа у контексті збереження та розвитку національної культури, можливості осягати та розширювати кругозір у спілкуванні з традиціями, що дійшли з глибини століть і зберегли багатство етнічної самосвідомості, високу духовність і благородство душі народу.

Сутнісними характеристиками народної танцювальної культури є моральність, естетичність, інтелектуальність, працелюбство та фізична досконалість. Характер і змістовність народно-сценічного танцю обумовлені його призначенням у житті, тим, що він виражається і стверджується в емоційно-образній формі, сприяючи різнобічному, гармонійному вихованню майбутнього вчителя хореографії. Зміст народно-сценічного танцю передається за допомогою вдосконалених виражальних засобів, які слугують потужним інструментарієм для процесу формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії на заняттях народно-сценічного танцю.

Критеріями сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю визначено: когнітивно-творчий, мотиваційно-ціннісний, діяльнісно-творчий, які характеризують рівень (низький, середній, високий) сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії за визначеними показниками (знання, уміння, навички у сфері хореографічної діяльності, наявність позитивної мотивації, цілеспрямованість, загальні та спеціальні творчі здібності, креативність, творча активність, творчий досвід).

Констатувальне діагностування виявило недостатній рівень сформованості досліджуваного феномену, а саме: високий рівень сформованості творчого потенціалу мали 5,1 % студентів експериментальної групи та 5,3 % – контрольної; середньому рівню відповідала сформованість творчого потенціалу у 62,7 % майбутніх учителів із експериментальної та 63,0 % – із контрольної групи; низькому – відповідно, 32,0 % і 31,9 %.

Обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії на заняттях народно-сценічного танцю: цілеспрямована позитивна мотивація студентів на віру в свої творчі сили, постійний розвиток власного творчого потенціалу; забезпечення комплексного розвитку індивідуально-творчих та діяльнісно-творчих здібностей студентів у процесі аудиторної роботи; удосконалення змісту, форм і методів вивчення народного танцю у позааудиторній мистецько-хореографічній діяльності.

Перша педагогічна умова передбачала виховання у студентів інтересу до народно-сценічного танцю, розуміння його сенсу, позитивного ставлення до професії та усвідомлення важливості власної хореографічної діяльності через удосконалення змісту навчального матеріалу та організації навчально-виховної діяльності з урахуванням запитів студентів. Реалізацію цієї умови забезпечило проведення лекцій, навчально-виховних бесід, дискусій розвивального і виховного значення; застосування інформаційних та інтерактивних технології; перспективне планування власного професійного та творчого зростання.

Реалізація другої педагогічної умови здійснювалася шляхом цілісного розвитку творчих, хореографічних, інтелектуальних та педагогічних здібностей студентів засобами народно-сценічного танцю з метою формування виконавського, постановчого та педагогічного досвіду майбутнього вчителя хореографії та з орієнтацією освітнього процесу на творчо-діяльнісний підхід, що передбачав застосування спеціально розробленого комплексу проблемно-розвивальних творчих завдань.

Третя педагогічна умова втілювалася через залучення майбутніх учителів хореографії до позааудиторної мистецько-хореографічної діяльності, яка ґрунтувалася на інтерактивній взаємодії викладача і студента, сприяла самовдосконаленню та творчому розвитку студента, пробуджуючи ініціативність та позитивно впливаючи на якість навчально-виховного процесу, через застосування таких форм, як: творчі зустрічі, участь у навчально-методичних семінарах, майстер-класах, творчі екскурсії, хореографічний ансамбль, концертна діяльність, участь у фестивалях, педагогічна практика, науково-дослідна робота, самостійна робота.

Контрольний зріз показав помітну позитивну динаміку рівня сформованості творчого потенціалу за всіма критеріями в експериментальній групі, а саме: збільшилася кількість студентів із високим (+17,1 %), та середнім (+6,6%) рівнями сформованості творчого потенціалу, водночас зменшилася кількість студентів із низьким (–23,7%), тоді як у контрольній групі ці зміни незначні: відповідно +2,3%, +8,3% та –10,6%. Це дає підстави стверджувати про ефективність педагогічних умов і досягнення мети дисертаційного дослідження.

Проведене дослідження не вичерпує багатогранності теоретичних і практичних пошуків розв’язання проблеми. Подальшого вивчення потребують особливості формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії в умовах навчання в магістратурі та розробка відповідних навчально-методичних матеріалів. З урахуванням актуальності досліджуваної теми рекомендовано: розроблений навчально-методичний комплекс упроваджувати у навчально-виховний процес студентів-хореографів педагогічних ВНЗ України у процесі вивчення дисципліни «Теорія і методика народно-сценічного танцю».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ

АзаровЮ. П. Искусство воспитывать: книга для учителя/ Азаров Ю. П. – М. : Просвещение, 1985. – 448 с.
Активные и интерактивные методы обучения: учебное пособие/ Под ред. В.И. Гребенюкова. – Нижневартовск : Изд-во Нижневарт. гос. ун-та, 2014. – 155 с.
АлексютовичЛ. А. Белорусские народные танцы / Л. А. Алексютович. – Минск : «Вышэйшая школа», – 528 с.
Абульханова-СлавскаяК. А. Деятельность и психология личности / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Наука, 1980. – 335 с.
АнаньевБ. Г. О проблемах современного человекознания / Б. Г. Ананьев. – М. : Наука, 1977. – 380 с.
АнаньевБ. Г. Человек как предмет познания/ Б. Г. Ананьев. – СПб. : Питер, 2001. – 288 с.
Андреев А.Л. Искусство, культура, сверхкультура: философия искусства Н. А. Бердяева/ Под. ред. А. С. Батюшкова. – М. : Знание, 1991. – 64 с.
Андреев В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности/ В. И.Андреев. – Казань, 1988. – 238 с.
Андрощук Л. М. Місце творчості в процесі поетапного формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії [Електронний ресурс] / Л. М. Андрощук. – Режим доступу: http://dspace.udpu.org.ua:8080/jspui/bitstream/6789/1444/1/Mісце%20творчості%20в%20процесі%20поетапного.pdf. – (дата звернення 17.01.2014 р.). – Назва з екрану.
Андрощук Л. М. Формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії: навч. посіб. / Л. М. Андрощук, І. В. Албул. – Умань : ПП Жовтий, 2011. – 168 с.
АпостоловаГ. В. Розвиток здібностей дітей за Вальдорфською педагогічною системою/ Г. В. Апостолова // Обдарована дитина. – 2005. – № 5. – С. 30–34.
Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирование личности/ В. Г. Асеев – М.: Мысль, 1976. – 158 с.
Баглай В. Е. Этническая хореография народов мира/ В. Е. Баглай. – Ростов-на Дону: Феникс, 2007. – 405 с.
БазароваН. П. Классический танец : учеб. пособ. / Н. П. Базарова. – Л. : Искусство, 1984. – 199 с.
Байгильдина З. Ф. Творческий потенциал личности/ З. Ф. Байгильдина // Вестник Башкирского университета. – 2008. – Т. 13. –
№ 3. – С. 693–696.
Балет. Энциклопедия/ [сост. Григорович Ю. Н.]. – М., 1981. – 623 с.
Барышникова Т. Азбука хореографии/ Т.Барышникова. – С-П. : Респекс Люкси, 1996. – 256 с.
Барко В. Діагностика творчого потенціалу особистості учня/ В. Барко, В. Панюк, С. Лазаревський // Психолог. – 2005. – № 5. – С. 7–
Безуглая Г. А. Анализ танцевальной н балетной музыки: учеб. пособие / Г. А. Безуглая. –СПб. : Изд-во Политехн. ун-та, 2009. – 177 с.
Бердяев Н. А. Самопознание: Опыт философской автобиографии/ Н. А. Бердяев. – М.: Мысль, 1991. – 220 с.
Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади/ І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – 280 с.
Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади/ І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – 344 с.
Бех І. Д. Психологічні джерела виховної майстерності: навч. посібник / І. Д. Бех. – К. : «Академвидав», 2009. – 248 с.
Бибик С. П. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання/ С. П. Бибик, Г. М. Сюта ; [за ред. С. Я. Єрмоленко]. – Харків : Фоліо, 2006. – 623 с.
Благова Т. О. Особливості професійної підготовки майбутніх учителів-хореографів у системі педагогічної освіти/ Т. О. Благова // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – Випуск 50. – Житомир : ЖДУ, 2010. – С. 72–
Благова Т. О. Специфіка формування професійних якостей майбутніх учителів-хореографів/ Т. О. Благова // Наук. часопис Націон. пед. університету імені М. П. Драгоманова. Серія 13. Проблеми трудової та професійної підготовки : зб. наук. праць – Вип.16. – К. : НПУ, 2011. – С. 16–
БлазисК. Классики хореографии/ К. Блазис ; [Под. ред. Е. И. Чеснокова]. – М. ; Л. : Искусство, 1937. – 356 с.
Богаткова Л. Н. Танцы разных народов/ Богаткова Л. Н. – М.: ЦКВЛКСМ «Молодая гвардия», 1958. – 279 с.
Богаткова Л. Н. Хоровод друзей. Танцы народов разных стран/ Л. Н. Богаткова. – Москва: Детская литература, 1957. – 686 с.
БогоявленскаяД. Б.Психология одаренности: понятие, виды, проблемы/ Д. Б. Богоявленская, М. Е. Богоявленская. –Выпуск 1. – М. : МИОО, 2005. – 176 с.
Богоявленская Д. Б. Пути к творчеству / Д. Б.Богоявленская. – М. : Знание, 1981. – 96 с.
Богута В. М. Формування хореографічних творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку у позашкільних навчальних закладах : автореф. дис. … канд. пед. наук :спец. 13.00.07 / В. М. Богута ; Ін-т проблем виховання НАПН України. – Київ, 2014. – 19 с.
Божович Л.И. Потребность в новых впечатлениях/ Л. И. Божович // Психология мотивации и эмоций / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, М. В. Фаликман. − М. : ACT : Астрель, 2009. – С. 258–
Божович Л.И. Проблемы формирования личности/ Л. И. Божович ; [Под редакцией Д. И. Фельдштейна]. – 2-е изд. – М. : Издательство «Институт практической психологии», Воронеж : НПО «МОДЭК», 1997. – 352 с.
Бойко О. С. Художній образ в українському народно-сценічному танці: автореф. дис. … канд. мистецтвознавства : спец. 26.00.01 – теорія й історія культури / О. С. Бойко. – К. : Київський нац. ун-т культури і мистецтв, 2008. – 19 с.
Большая советская энциклопедия/ Под. ред. Б.А. Введенского, редкол. : Н. Н. Аничков [и др.]. – 2-е изд. – М. : Большая советская энциклопедия.– Т. 42 : Татары-Топрик. – 1956. – 669 с.
БорзовА. А. Народно-сценический танец: экзерсисы у станка: учеб. пособие / А. А. Борзов. – Москва : Московская академия образования Н. Нестеровой : ГИТИС, 2008. – 491 с.
Боримська Г. В. Самоцвіти українського танцю/ Г. В. Боримська. – К. : Мистецтво, 1974. – 136 с.
БочкареваН. И. Русскийнародныйтанец:теорияиметодика :учеб.пособ. длястуд.вузовкультурыиискусств/Н. И. Бочкарева. – Кемерово :Кемеровскийгосударственныйуниверситеткультурыиискусств,2006. – 179с.
Бурля О. А. Формування професійних якостей хореографа як соціальний попит суспільства/ О. А. Бурля // Наукові праці : Збірник. – Миколаїв : Вид-во МФ НаУКМА. – 2001. – Т. 13 : Педагогіка. – С. 98–
Бурля О. А. Формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об єднання: автореф. дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.06 –«Теорія, методика і організація культурно-просвітньої діяльності» / О. А. Бурля. – К., 2004. – 20 с.
Ваганова А. Я. Основы классического танца/ А. Я. Ваганова.– С.-П. : Лань, 2002. – 192 с.
Василенко К. Ю. Лексика українського народно-сценічного танцю/ К. Ю. Василенко. – 3-тє вид. – К. : Мистецтво, 1996. – 496 с.
Василенко К. Ю. Український танець : підручник / К. Ю. Василенко. – К. : ІПК ПК, 1997. – 282 с.
Вашкевич Н. Н. История хореографии всех веков и народов/ Н. Н. Вашкевич. – СПб. : Издательство «Лань» ; «Издательство ПЛАНЕТА МУЗЫКИ», 2009. – 192 с.
Введение в педагогическую деятельность: практикум / Под. ред. А.А. Орлова. – М. : Академия, 2004. – 256 с.
Великий тлумачний словник сучасної української мови/ [укл. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
Верховинець В. М. Теорія українського народного танцю/ В. М. Верховинець. – К. : Мистецтво, 1968. – 150 с.
Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте: психологическийочерк :кн. для учителя / Л. С. Выготский. – 3-е изд. – М. : Просвещение, 1991. – 93 с.
Выготский Л. С. Психология развития ребенка/ Л. С.Выготский. – М. : Эксмо, 2004. – 512 с.
Вишнякова Н. Ф. Креативная психопедагогика : монография / Н. Ф. Вишнякова. – Ч.1. – Минск, 1995. – 239 с.
Воєводін В. В. Педагогічні умови становлення творчого потенціалу майбутніх музикантів-виконавців в оркестровому класі : автореф. дис… канд. пед. наук : спец. 13.00.02 / В. В. Воєводін ; Київський національний ун-т культури і мистецтв. – К., 2007. –21 с.
Володько В. Ф. Методика викладання народно-сценічного танцю/ В. Ф. Володько. – вид. 2-е. – К. : ДА-КККіМ, 2007. – 306 с.
Воронин А. Н. Интеллектуальная деятельность: проявление интеллекта и креативности в реальном взаимодействии/А. Н. Воронин//Журнал Высшей школы экономики. Психология. – 2006.,Т.3, №3. –С.35–
Габович М. Душой исполненный полет/ М. Габович. – М.: Молодая гвардия, 1996. – 176 с.
Гамезо М. В. Младший школьник : психодиагностика и коррекция развития/ М. В. Гамезо, В. С. Герасимова, Л. М. Орлова ; Под общ. ред. М. В. Гамезо. – М. : Альфа, 1994. – 116 с.
Гарасимчук Р. Народні танці українців Карпат/ Р. Гарасимчук. – Л., 2008. – Кн. 1 : Гуцульські танці. – 608 с.
Гарасимчук Р. Народні танці українців Карпат/ Р. Гарасимчук. – Л., 2008. – Кн. 2 : Бойківські і лемківські танці. – 320 с.
Герц І. І. Хореографічне мистецтво у процесі розвитку художньо-творчого потенціалу студента/ І. І. Герц // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : Зб.наук.пр. / М-во культури і туризму України, Держ. акад. кер. кадрів культури і мистецтв, Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К. : Міленіум, 2009. – Вип. 23. – С. 224–
Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта/ Дж. Гилфорд // Психология мышления [сборник переводов с немецкого и английского под ред. А. М. Матюшкина]. – М.: Прогресс, 1987. – 532 с.
ГладышевГ. М. Педагогические условия духовно-творческого потенциала будущего художника-педагога: дис. … канд. пед. наук : спец. 00.01 / Гладышев Геннадий Михайлович. – Оренбург, 2000. – 204 c.
Голдрич О. Хореографія : посібник з основ хореографічного мистецтва та композиції танцю / О. Годрич. – Львів : Край, 2003. – 160 с.
Голейзовский К. Я. Касьян Голейзовский. Жизнь и творчество. Статьи, воспоминания, документы/ К. Я. Голейзовский. – М.: Всерос. театр, о-во, 1984. – 576 с.
Голейзовский К. Я. Образы русской народной хореографии/ К. Я. Голейзовский. – М.: Искусство, 1964. – 368 с.
Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження : методологічні поради молодим науковцям/ С. У. Гончаренко : АПН України. – К., 1995. – 48 с.
Гончаренко С. У. Український педагогічний словник/ С. У. Гончаренко – К. : Либідь, 1997.– 374 с.
Горшкова Е.В. От жеста к танцу/ Е. В. Горшкова. –
М. : Издательство «Гном и Д», 2002. – 120 с.
Гуменюк А. І. Українські народні танці/ А. І. Гуменюк. –
К. : Наукова думка, 1969. – 418 с.
ГусевГ. П. Методика преподавания народного танца. Этюды/ Г. П. Гусев. – М. : ВЛАДОС, 2004. – 232 с.
ГусевГ. П. Методика преподавания народного танца. Танцевальные движения и комбинации на середине зала/ Г. П. Гусев – М. : ВЛАДОС, 2003. – 208 с.
ГусевГ. П. Методика преподавания народного танца. Упражнения у станка/ Г. П. Гусев. – М. : ВЛАДОС, 2005. – 207 с.
Гутник І. М. До проблеми стилізації народного танцю/ І. М. Гутник // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : Зб. наук. праць. Випуск ХXІI. – К. : Міленіум, 2009. – С. 251–
Дружинин В. Е. Психология эмоций, чувств, воли/ В.Е. Дружинин.– М. : Сфера, 2003. – 96 с.
Дружинин В.Н. Психология общих способностей/ В. Н. Дружинин. – СПб. : Издательство «Питер», 1999. – 368 с.
Дружинин В.Н. Психодиагностика общих способностей/ В. Н. Дружинин. – М. : Академия, 1996. – 224 с.
Ермолаева-ТоминаЛ. Б. Проблема развития творческих способностей детей/ Л. Б. Ермолаева-Томина// Вопросы психологии. – 1975.– № 5. – С. 166–176.
Ермолаева-Томина Л.Б. Психология художественного творчества : учебн.пособ. для вузов / Л. Б. Ермолаева-Томина. – 2-е изд. – М. : Академический Проект : Культура, 2005. – 304 с.
Забредовський С. Г. Педагогічні умови розвитку мотиваційної сфери студентів хореографічних спеціалізацій в процесі фахової підготовки у вузі культури: автореф. дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.01 / С. Г. Забредовський ; Ін-т підвищ. кваліфік. працівників культури. – К., 1997. – 22 с.
Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя/ В. И. Загвязинский. – М. : Педагогика, 1987. – 160 с.
ЗагвязинскийВ. И. Теория обучения: Современная интерпретация: учеб. пособ. для студ. высш. пед. учеб. заведений/ В. И. Загвязинский. – М. : Издательский центр «Академия», 2001. – 192 с.
Зайфферт Д. Педагогика и психология танца. Заметки Хореографа:учеб. пособие / Д. Зайфферт ; [пер. с нем. В. Штакенберг]. – СПб. ; Лань : Планета Музыки, 2012. – 128 с.
Зайцев Є. В. Основи народно-сценічного танцю/ Є. В. Зайцев, Ю. В. Колесніченко. – Вінниця : Нова книга, 2009. – 413 с.
Захаров Р. Записки балетмейстера/ Р. Захаров. – М. : Искусство, 1976. – 352 с.
Захаров Р. Слово о танце/ Р. Захаров. – М.: Молодая гвардия, 1971. – 160 с.
Захаров Р. Сочинение танца/ Р. Захаров. – М.: Искусство, 1989. – 237 с.
Здібності, творчість, обдарованість : теорія, методика, результати досліджень : монографія / за ред. В. О. Моляко, О. Л. Музики. – Житомир : Вид-во Рута, 2006. – 320 с.
Зязюн І. А. Естетичний досвід особи: формування і сфери вияву/ І. А. Зязюн. – К. : Вища школа, 1976. – 164 с.
Зязюн І. А. Краса педагогічної дії: навч. посібник / І. А. Зязюн, Г. М. Сагач. – К. : Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997 – 302 с.
ИльинЕ. П. Мотивация и мотивы/ Е. П. Ильин. –СПб. : Питер, 2002 – 512 с.
Ильин Е.П. Психология творчества, креативности, одаренности/ Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2009. – 444 с.
КаганМ. С. Человеческая деятельность. (Опыт системного анализа)/ М. С. Каган. – М. : Политиздат, 1974. – 328 с.
Калошин В. Ф. Педагогічні засади розвитку творчості в учнів навчальних закладів професійно-технічної освіти : метод. посіб. / В. Ф. Калошин, Д. В. Гоменюк, Л. Л. Сушенцева. – К. : 2008. – 86 с.
Калошин В. Ф. Розвиток творчості в учнів/ В. Ф. Калошин, Д. В. Гоменюк. – К. : ТОВ «Видавнича група «Основа», 2008. – 111 с.
Камін В. О Народно-сценічний танець: груповий розподіл вправ біля станка/ В. О. Камін. – К. : ДАКККіМ, 2008. – 151 с.
Кан-Калик В. А. Педагогическое творчество/ В. А. Кан-Калик, Н. Д. Никандров. – М.: Педагогика, 1990, – 144 с.
Канов Г.А.Введение в основы творчества/ Г. А. Канов. – Днепропетровск, 2010. – 67 с.
КантІ. Естетика/ І. Кант. ; [пер. з нім. Б. Гавришкова]. – Львів : Аверс, 2007. – 360 с.
Кант И. Собрание сочинений: в 8-ми томах / И. Кант. – М. : Чоро, 1994. – Т. 7. – 495 с.
Кафедра хореографии ГИТИСа: вчера, сегодня, завтра…/ Под. ред. В. А. Тейдер. – М.: ГИТИС, 1996. – 237 с.
Кинчер Дж. Книга о тебе: 40 тестов-самоисследований/ Дж. Кинчер. – СПб. : Питер Пресс, 1996. – 224 с.
Кыштымова И. М. Психосемиотический анализ текста как методика диагностики вербальной креативности [Електронний ресурс] / И. М. Кыштымова. – Режим доступа: http://sr.isu.ru/docs/25_kysh.doc. – (дата обращения08.2015 г.). – Название с монитора.
Кичук Н.В. От творчества учителя к творчеству ученика/ Н. В. Кичук. – Измаил : Измаильский пед. ин-т, 1992. – 96 с.
Клепіков О. І. Основи творчості особи / О. І. Клепіков , І. Т. Кучерявий. – К. : Вища школа, 1996. – 295 с.
Клименко В. В. Психологія творчості/ В. В. Клименко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 480 с.
Коберник О. М.Інноваційні технології навчання та виховання: навч. посіб. / О. М. Коберник, О. В. Бялик. – Умань : СПД Жовтий, 2010. – 210 с.
КоджаспироваГ. М. Словарь по педагогике/ Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. – Москва : ИКЦ «МарТ»; Ростов н / Д : Издательский центр «МарТ», 2005. – 448 с.
Колногузенко Б. М. Види мистецтва та хореографії/ Б. М. Колногузенко. – Х. : ХДАК, 2009. – 140 с.
Колногузенко Б. М. Заповіт/ Б. М. Колногузенко. – Харків : ХДАК, 2010. – 21 с.
Колногузенко Б. М. Методика роботи з хореографічним колективом. Ч.1. Хореографічна робота з дітьми :навч.посіб. / Б. М. Колногузенко. – Х. : ХДАК, 2005. – 153 с.
Колногузенко Б. М. Хореографічна сюїта : методичні матеріали з курсу «Мистецтво балетмейстера» / Б. М. Колногузенко. – Х. : ХДАК, 2007. – 106 с.
Колногузенко Б. М. Хореографічне мистецтво/ Б. М. Колногузенко. – Х. : ХДАК, 2008. – 224 с.
Коротков А. Є. Все про танець : довідник / А. Є. Коротков, А. Тараканова. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2005 – 90 с.
Костюк Г. С. Избранные психологические труды/ Г. С. Костюк. – М.: Педагогика, 1988. – 304 с.
Кравчук П. Ф. Формирование творческого потенциала личности в системе высшего образования: автореф. дисс. … д-ра пед. наук : спец. 00.06 / П. Ф. Кравчук. – Москва, 1992. – 32 с.
Краткий психологический словарь/ Л. А. Карпенко.; [под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского]. – М. : Политиздат, 1985. – 431 с.
Крутецкий В. А. Психология: учеб. для учащихся пед. уч-щ / В. А. Крутецкий. – 2-е изд. – М. : Просвещение, 1986. – 336 с.
Кузьмина Н. В. Методы исследования педагогической деятельности/ Кузьмина Н. В. – Л.: Изд-во Лен. ун-та, 1970. – 114 с.
Кузьмина Н. В. Творческий потенциал специалиста. Акмеологические проблемы развития/ Кузьмина Н.В. // Гуманизация образования. – 1995. – №1. – С. 41 – 53.
Кульчицкая Е. И. Сирень одаренности в саду творчества/ Е. И. Кульчицкая, В. А. Моляко. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. – 316 с.
Кулюткин Ю. Н. Личностные факторы развития познавательной активности учащихся в процессе обучения/ Ю.Н. Кулюткин // Вопросы психологии. – 1984. – №5. – С.41–44.
КулюткинЮ. Н. Творческое мышление в профессиональной деятельности учителя/ Ю. Н. Кулюткин // Вопросы психологии. – 1986. – № – С. 21–30.
Куценко С. В. Використання творчих завдань в процесі формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії на заняттях народно-сценічного танцю/ С. В. Куценко // Педагогічні науки : теорія, історія, інноваційні технології : науковий журнал ; [ред. кол. : Сбруєва А. А. (гол. ред.) та інші]. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2013. – № 7 (33). – С. 277–
Куценко С. В. Вплив естетичного виховання на формування творчого потенціалу студента-хореографа засобами народно-сценічного танцю/ С. В.Куценко // Проблеми підготовки сучасного вчителя : збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини / [ред. кол. : Побірченко Н. С. (гол. ред.) та інші]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2013. – Випуск 7. – С. 241–
Куценко С. В. Пізнавальні психічні процеси як складова формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії/ С. В. Куценко // Проблеми підготовки сучасного вчителя : збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини / [ред. кол. : Побірченко Н. С. (гол. ред.) та інші]. – Умань : ПП Жовтий О. О., 2012. – Випуск 6. – С. 145–
Куценко С. В. Позитивна мотивація майбутнього вчителя хореографії в процесі формування його творчого потенціалу засобами народно-сценічного танцю/ С. В. Куценко // Нові технології навчання : [Науково-методичний збірник]. – Київ, 2013. – Вип. 76. – С. 106–113.
КуценкоС. В. Применение интерактивных технологий обучения на занятиях народно-сценического танца в процессе формирования творческого потенциала будущего учителя хореографии/ С. В. Куценко // Журнал научных публикаций аспирантов и докторантов. ‒ Курск : «Редакция журнала научных публикаций аспирантов и докторантов», 2013. ‒ №12. ‒ С. 205–
Куценко С. В. Розвиток творчого потенціалу майбутнього вчителя танцю засобами хореографічного мистецтва/ С. В. Куценко // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / [ред. кол. : Побірченко Н. С. (гол. ред.) та інші]. – Умань : ПП Жовтий О. О., 2011. – Випуск 39. – Частина 1. – С. 67–
Куценко С. В. Творчо-діяльнісний підхід до навчання в процесі формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії / С. В. Куценко// Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія : Педагогічні науки : зб. наук. пр. – Вип. 3. –Бердянськ : БДПУ, 2014. – С. 149–154.
Куценко С. В. Теорія і методика народно-сценічного танцю : навч.-метод. посібник / упор. С. В. Куценко. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2015. – 438 с.
Куценко С. В. Теорія і методика народно-сценічного танцю : програма навч. дисц. / упор. С. В. Куценко. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2013. – 82 с.
Куценко С. В. Формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії на заняттях ансамблю народного танцю/ С. В. Куценко // Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції: інтеркультурний вимір : мат. ІІІ Міжнар.наук. конф. «Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти в контексті європейської інтеграції», м. Суми, 1-3 жовтня 2013 року. – Суми, 2013. – С. 89–90.
КуценкоС. В. Формирование творческого потенциала будущего учителя хореографии средствами народно-сценического танца/ С. В. Куценко // Developmentofthecreativepotentialofapersonandsociety : materialsoftheIIinternationalscientificconferenceonJanuary 17-18, 2014. – Prague : Vědeckovydavatelské centrum «Sociosféra-CZ». – р. 178–185.
Куценко С. В. Формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю як процес всебічного виховання/ С. В. Куценко // Наукові записки. – Випуск 133. – Серія : Педагогічні науки. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2014. – С. 283–
Кучерявий І. Т. Творчість – основа розвитку потенційних джерел особистості : навч. посібник / І. Т. Кучерявий, О. І. Клепіков. – К. : Вища школа, 2000. – 288 с.
Лазарєв М. О. Творча самореалізація особистості та її критерії в гуманістичній парадигмі освіти/ М. О. Лазарєв // Педагогічні науки : зб. наук. праць. – Ч. 2. – Суми : СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2005. – C. 76–84.
Легка С.А. Українська народна хореографічна культура 20-го століття: автореф. дис. … канд. іст. наук : спец. 17.00.01 «Теорія та історія культури» / С. А. Легка. – К., 2003. – 20 с.
Леонтьев В. Г. Мотивация и психологические механизмы ее формирования/ В.Г. Леонтьев. – Новосибирск : ГП «Новосибирский полиграфкомбинат», 2002. – 264 с.
Литвиненко В. А. Зразки народної хореографії : підручник / В. А. Литвиненко. – К. : Альтерпрпес, 2007. – 468 с.
Лихвар В. Д. Розвиток художньо-творчого потенціалу молодших школярів у процесі образотворчої діяльності : дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.07. / В. Д. Лихвар.– Харків, 2003. – 205 с.
Лопухов А.В. Основы характерного танца/ А. В. Лопухов, А. В Ширяев, А. И. Бочарев. – Л., – М. : Искусство, 1939. – 187 с.
ЛопуховА. В. Основы характерного танца/ А. В. Лопухов, А. В. Ширяев, А. И. Бочаров. – 4-е изд., стер. – СПБ : «Издательство ПЛАНЕТА МУЗЫКИ» ; Издательство «Лань», 2010. – 344 с.
Лук А. Н. Мышление и творчество/ А. Н. Лук. – М. : Политиздат, 1976. – 144 с.
ЛукановськаА. В. Творчий потенціал особистості : структурні компоненти/ А. В. Лукановська // Проблеми сучасної психології : збірник наукових праць Кам’янець Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України [за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої]. – Вип. 8. – Кам’янець Подільський : Аксіома, 2010. – С. 630–
МаксименкоГ. Філософія імпровізації у виконавчому мистецтві/ Г. Максименко. // Художня культура. Актуальні проблеми : збірник наукових праць. – К. : ІПСМ НАМ України. – 2009. – Вип. 6. – 674 с.
Максимов В. Г. Педагогическая диагностика в школе/В. Г. Максимов. – М. : Академия, 2002.– 272 с.
Маслоу А.Г. Дальние пределы человеческой психики/ А. Г. Маслоу. ; [перев. с англ. А. М. Татлыбаевой ;научн. ред., вступ. статья и коммент. Н. Н. Акулиной]. − СПб. : Евразия, 1999. − 432 с.
МаслоуА. Г. Мотивация и личность/ А. Г. Маслоу. ;[пер. с англ.]. – 3 изд. – СПб. : Питер, 2008. – 352 с.
Маслоу А. Г.Самоактуализированные люди: исследование психологического здоровья/ А. Г. Маслоу // Общая психология. Тексты : в 3 т. – Т. 2 : Субъект деятельности. Книга 3. – Изд. 2-е, испр. и доп. ; [Отв. ред. В. В. Петухов]. – М. : УМК «Психология», 2004. – С. 267–
Матвеев В. Ф. Русский народный танец: теория и методика преподавания/ МатвеевВ. Ф. – СПб ; М. ; Краснодар : Лань : Планета музики, 2008. – 251 с.
Матейко А. Условия творческого труда/ под ред. и с послеслов. Я.А. Пономарева ;[пер. с польск. Д. И. Иорданского]– М. : Мир, 1970. – 303 с.
Матюхина М. В. Мотивация учения младших школьников/ М. В. Матюхина. – М. : Просвещение, 1984. – 144 с.
Матюшкин А. М. Вопросы психологии мышления и технического творчества/ А. М. Матюшкин, Л. В. Путляева, А. Н. Соколов, Н. И. Чуприкова // Вопросы психологии. – 1974. – № 4. – С. 181–
Мелик-ПашаевА. А. Ступеньки к творчеству/ А. А. Мелик-Пашаев, З. Н. Новлянская. – М. : Педагогика, 1987. – 144 с.
Мельник С. Н. Психология личности/ МельникС. Н. – Владивосток : ТИДОТ ДВГУ, 2004. – 96 с.
МенегеттиА. Система и личность/ А. Менегетти. –
М. : Серебрянные нити, 1996. – 127 с.
Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі: навч. посіб. / С. У. Гончаренко, П. М. Олійник, В. К. Федорченко та ін. ; [за ред. С. У. Гончаренка, П. М. Олійника]. – К. : Вища шк., 2003. – 323 с.
Мистецтво балетмейстера : навчально-методичні матеріали з курсу / уклад. Б. М. Колногузенко. – X. : ХДАК, 2007. – 86 с.
Мистецтво у розвитку особистості: монографія / за ред., передмова та післямова Н. Г. Ничкало. – Чернівці : Зелена Буковина, 2006. − 224 с.
Мистецька освіта в Україні: теорія і практика / О. П. Рудницька [та ін.] ; заг. ред. О. В. Михайличенко, редактор Г. Ю. Ніколаї. – Суми : Сум ДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010. – 255 с.
Моляко В. О. Психологічна теорія творчості/ В. О. Моляко // Обдарована дитина. – 2004. – № 6. – С. 2–
Моляко В. О. Психологія творчості – нова парадигма дослідження конструктивної діяльності людини/ В. О. Моляко // Практична психологія та соціальна робота – 2004. – № 8. – С. 1–
Москальова Л. Ю. Питання змісту організаційної роботи у вихованні морально-етичної культури майбутніх учителів/ Л. Ю. Москальова // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / гол. ред. Н. Побірченко. – Умань : ПП Жовтий О. О., 2011. – Вип. 38. – С.137–
Найн А. Ю. Технология работы над кандидатской диссертацией по педагогике/ А. Ю. Найн. – Челябинск : УралГАФК, 1996. – 144 с.
Народно-сценический танец: учеб.-метод. пособие/ К. С. Зацепина, А. А. Климов, К. Б. Рихтер[и др.] ;под. ред. И. Гракова. – Москва : Искусство. – Ч. 1, – 224 с.
НастюковГ. А. Народный танец на самодеятельной сцене/ Г. А. Настюков. – Москва : ПРОФИЗДАТ, 1976. – 64 с.
Ніколаї Г. Ю. Теоретичні основи інтеркультурної мистецької освіти/ Г. Ю. Ніколаї // Мистецькі пошуки : збірник науково-методичних праць / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Сумський держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка, Факультет мистецтв ; [ред. кол. : О. В. Єременко, Г. Ю. Ніколаї, О. Г. Стахевич та ін.]. – Суми : ТОВ «ТД «Папірус», 2012. – Вип. 2. – С. 8–
Николко В. Н. Творчество как инновационный процесс (философско-онтологический анализ)/ В.Н. Николко. – Симферополь : Таврия, 1990. – 192 с.
НоверрЖ. Ж. Письма о танце/Ж. Ж. Новерр. ; [пер. с фр. под ред. А. А. Гвоздева]. –2-е изд., испр. – СПб. : Издательство «Лань» ; «Издательство ПЛАНЕТА МУЗЫКИ», – 384 с.
НовиковА. М. Педагогика : словарь системы основных понятий / А. М. Новиков. – М. : Издательский центр ИЭТ, 2013. – 268 с.
НурулинН. С. Методические указания к ведению урока народного танца/ Н. С. Нурулин. – М., 1979. – 42 с.
Нюттен Ж. Мотивация, действие и перспектива будущего/ Под. ред. Д. А. Леонтьева. – М. : Смысл, 2004. – 608 с.
Нюттен Ж. Процессформированияцели/ Ж. Нюттен // Общая психология. Тексты : в 3 т.. – Т. 2. – Изд. 2-е, испр. и доп., [отв. ред. В. В. Петухов]. – М. : УМК «Психология», 2004. – С. 239–
Овсянецька Л. П. Мотиваційна основа творчості/ Л. П. Овсянецька // Збірник наукових праць : філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ, 2007. – Вип. 12. – Ч. ІІ. – С. 23–
ОвчинниковВ. Ф. Научно-технический прогресс и развитие творческого потенциала работника производства/ В. Ф. Овчинников – Л.,1974. – 279 с.
ОлексюкО. М. Педагогіка духовного потенціалу особистості: сфера музичного мистецтва : навч. посібник / О. Олексюк, М. Ткач. – К : Знання України, 2004. – 264 с.
Орлов В. Ф. Теоретичні та методичні засади професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін: автореф.дис.… д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 / В. Ф. Орлов ; Ін-т педагогіки і психології професійної освіти АПН України. – К., 2004. – 45 с.
ОтичО. М. Педагогіка мистецтва у розвитку творчого потенціалу педагога позашкільного навчального закладу/ О. М. Отич // Освіта дорослих : теорія, досвід, перспективи. – Київ, 2011. – Вип. 3. – Ч. 1. – С. 52–
ПадалкаГ. М. Музична педагогіка : курс лекцій з актуальних проблем викладання музичних дисциплін в системі педагогічної освіти / за ред. В. Г. Бутенка. – Херсон : ХДПІ, 1995. – 104 с.
ПадалкаГ. М. Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін)/ Г. М. Падалка. – К. : Освіта України, 2008. – 274 с.
Панина Т. С. Современные способы активизации обучения: учеб.пособие для студ. высш. учеб. заведений / Т. С. Панина, Л. Н. Вавилова. ;[под ред. Т. С. Паниной]. – 4-е изд., стер. – М. : Издательский центр «Академия», 2008. – 176 с.
Пащенко Д. І. Компоненти соціально-виховного середовища в педагогічному ВНЗ/ Д. І. Пащенко // Проблеми підготовки сучасного вчителя: Зб. наук. праць / Ред. кол. : Побірченко Н. С. (гол. ред.) та інші. – Умань : ПП Жовтий О. О., 2011. – С. 135–138.
Педагогічний словник/ За ред. М.Д. Ярмаченка. – К. : Педагогічна думка, 2001. – 514 с.
Петровский А. В. Общая психология: учеб. для студентов пед. ин-тов / А. В. Петровский. – 2-е изд. – М.: Просвещение, 1976. – 479 с.
Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій : навч. посіб. / за ред. І. А. Зязюна, О. М. Пєхоти. – К. : А.С.К., 2003. – 240 с.
Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання/ О. І. Пометун. – К. : Видавництво А.С.К., 2007. – 144 с.
Пономарев Я. А. Психология творчества и педагогика/ Я. А. Пономарев. – М.: Педагогика, 1976. – 280 с.
ПосталюкН. Ю. Творческий стиль деятельности : педагогический аспект/ Посталюк Н. Ю. – Казань : КГУ, 1989. – 206 с.
Практическая психология в тестах, или как научиться понимать себя и других/ Сост. Р. Римская, Р. Римский. – М. : АСТ-ПРЕСС, 1999. – 376 с.
Проблемы и наследия в хореографическом искусстве: сб. статей / Под. ред. В. Уральской. – М. : ГИТИС, 1992. – 169 с.
Развитие творческой активности школьников/ Под ред. А.М. Матюшкина. – М. : Педагогика, 1991. – 156 с.
Рибалко В. В. Психологія розвитку творчої особистості : навч. посіб. для студ. вузів / В. В. Рибалко. – К., 1996. – 236 с.
Рибалко В. В. Психологічна характеристика творчості, творчої особистості та сутність особистісного підходу : до вивчення і розвитку творчого потенціалу в наукових працях К. А. Тимірязєва, П. К. Енгельмейєра, Я. О. Пономарьова, І. М. Семенова, В. В. Давидова й К. К. Платонова/ В. В. Рибалко // Практична психологія та соціальна робота. – 2011. – № 3. – С. 1–7.
РындакВ. Г. Непрерывное образование и развитие творческого потенциала учителя : монография / В. Г. Рындак. – М. : Педагогический вестник, 1997. – 244 с.
Рындак В. Г. Творчество: краткий педагогический словарь / В. Г. Рындак. – Оренбург : Издательский центр ОГАУ, 2001. – 108 с.
Ричард М.Райан Теория самодетерминации/ Ричард М. Райан, Эдвард Л. Деси // Психология мотивации и эмоций / под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, М. В. Фаликман. − М. : ACT : Астрель, 2009. – С. 232–
Роговик Л. Психологія танцю/ Роговик Л. – К. : Главник, 2007. – 304 с.
Роменець В. А. Психологія творчості : навч. посібник / В. А. Роменець. – 2-є вид. – К. : Либідь, 2001. – 288 с.
Рубинштейн С. Л. О природе мышления и его составе / С. Л. Рубинштейн // Психология мышления / Под. ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. А. Спиридонова, М. В. Фаликман, В. В. Петухова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ACT : Астрель, 2008. – С. 111–
Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька : навч. посібник / Рудницька О. П. – К. : 2002. – 270 с.
Рунин Б. М. О психологии импровизации/ под ред. : Б. С. Мейлаха, Н. А. Хренова // Психология процессов художественного творчества. – Ленинград : Наука, 1980. – С. 45–57 с.
Савчук Б. Українська етнологія : навч. посібник / Б. Савчук. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2004. – 559 с.
Саєнко Т. Творчість у процесі професійної підготовки майбутніх викладачів хореографії/ Т. Саєнко // Молодь і ринок. – – № 9. – С. 73–76.
Серьожникова Р. К. Формування творчого педагогічного потенціалу майбутнього викладача у процесі професійної підготовки в університеті : автореф. дис. … д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти / Р. К. Серьожникова. – О., 2009. – 50 с.
Сидоренко Е. В. Методы математической обработки в психологии/ Е. В. Сидоренко. – СПб. : Речь, 2003. – 350 с.
Сигова В. Л. Классификатор ситуаций выбора в учебной деятельности/ В. Л. Сигова // Ситуация выбора в учебной деятельности: теория и практика : сб. статей / под ред. Е. Л. Тихомировой, Ф. И. Кевля. – Вологда : Изд-во ВГПУ, 2014. – С.12–
Сиротенко Г. О. Сучасний урок : інтерактивні технології навчання/ Г. О. Сиротенко. – X. : Видав. гр. «Основа», 2003. – 80 с.
Сиротюк А. С. Диагностикаодаренности: учебноепособие / А. С. Сиротюк. – М. : Директ-Медиа, 2014. – 1229 с.
Сисоєва С. О. Інтерактивні технології навчання дорослих : навч.-метод. посібник / С. О. Сисоєва ; НАПН України, Ін-т педагогічної освіти і освіти дорослих. – К. : ВД «ЕКМО», 2011. – 324 с.
Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості : підручник / С. О. Сисоєва. – К. : Міленіум, 2006. – 344 с.
Сисоєва С. О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня/ С. О. Сисоєва. – К. : Поліграфкнига, 1996. – 406 с.
СкрипинаН. В. Прикладная хореография в театрализованном представлении и празднике / Н. В. Скрипина.– Челябинск, 2008. – 160 с.
Славский Р. Е. Искусство пантомимы/ Р. Е. Славский. –
Москва : Искусство, 1962. – 134 с.
СластенинВ. А. Педагогика: инновационная деятельность/ В. А. Сластенин, Л. С. Подымова. – М. : Магистр, 1997. – 224с.
Словник української мови : в 11 т. / за ред. Г. М. Гнатюк, Т. К. Черторизька. – Т 3. – К. : Наукова думка. – 1972. – 744 с.
Словник української мови : в 11 т. / ред. І. С. Назарова [та ін.]. – Т. 9 : С. – К. : Наукова думка, 1978. – 916 с.
СмирновИ. В. Искусство балетмейстера/ И. В. Смирнов. –
М. : Просвещение,198 – 192 с.
СоповВ.Ф. Морфологический тест жизненных ценностей/ В. Ф. Сопов, Л. В. Карпушина // Прикладная психология. – 2001. – № 4. – С. 9–
СтепановС. Ю. Рефлексивная практика творческого развития человека и организаций/ С. Ю. Степанов. – М. : Наука, 2000. –174 с.
Столяренко Л. Д.Педагогическая психология/ Л. Д. Столяренко. – 2-е изд., перераб. и доп. – Ростов н / Д : «Феникс», 2003. – 544 с.
Сухомлинський В. О. Вибрані твори : у 5 томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 1. – 654 с.
Сухомлинський В.О. Вибрані твори : у 5 томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 2 – 670 с.
Сухомлинський В. О. Вибрані твори : у 5 томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1977. – Т. 3 – 670 с.
Сухомлинський В. О. Вибрані твори : у 5 томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 4 – 640 с.
Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5 томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1977. – Т. 5 – 639 с.
Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям. Рождение гражданина. Письма к сыну/ В. А. Сухомлинский. – 2-е изд. – К.: Рад. шк., 1987. – 544 с.
Таранцева О. О. Формування фахових умінь майбутніх учителів хореографії засобами українського народного танцю : автореф. дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / О. О. Таранцева. – К., 2002. – 20 с.
Татаурова-Осика Г.П. Розвиток мотиваційно-потребнісного компонента у студентів творчої професії/ Г. П. Татаурова-Осика, Н. І. Литвинова // Проблеми сучасної психології : Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. − Вип. 7. − Кам’янець Подільський : Аксіома, 2010. – С. 692–
ТелегинА. А. Народно-сценический танец и методика его преподавания : учеб. пособие для студентов высших учебных заведений культуры и искусств / А. А. Телегин. – Самара, 2005. – 229 с.
Теплов Б. М. Способности и одарённость. Психология индивидуальных различий/ под ред. Ю. Б. Гиппернрейтер, В. Я. Романова. – М. : Наука, 1982. – 139 с.
Тихомиров О.К. Психология мышления : учеб. пособие / Тихомиров О. К. – М. : Изд-во МГУ, 1984. – 270 с.
ТкаченкоТ. С. Народный танец / Т. С. Ткаченко. – М. : Искусство, 1954. – 680 с.
Трейси Б. Личность лидера / Б. Трейси, Ф. Шеелен ; [пер. с англ. Е. Г. Гендель]. – Минск : «Попурри», 2008. – 228 с.
Туник Е. Е. Диагностика креативности. Тест Е. Торренса./ Е. Е. Туник. – СПб. : ГП «ИМАТОН», 1998. – 171 с.
Туник Е. Е. Креативные тесты/ Е. Е. Туник. – СПб. : СПбУПМ, 2002.– 82 с.
Туник Е. Е. Опросник креативности Д. Джонсона/Е. Е. Туник. – СПб. : СПбУПМ, 1997. – 10 с.
Туник Е. Е. Психодиагностика творческого мышления. Креативные тесты/ Е. Е. Туник. – СПб. : СПбУПМ, 1997. –34 с.
Туриніна О. Л. Психологія творчості/ О. Л. Туриніна – К. : МАУП, 2007. – 160 с.
Уральская В.И. Рождение танца/ В. И. Уральская. – М. : Советская Россия, 1982. – 144 с.
Философская энциклопедия: в 5 т. / под. ред. Ф.В. Константинов. –М.: Сов. Энциклопедия, 1970. – Т.5. – 740 с.
Фокин М.М. Против течения/ М. М. Фокин. – М.– Л. : Искусство, 1962. – 638 с.
ФридеричиаА. Август Бурновиль: Балетмейстер, отразивший в своем творчестве идеалы и борьбу века/ А. Фридеричиа. – Москва : Радуга, 1983. – 272 с.
Фриз П. І. Хореографічна культура як чинник творчого розвитку особистості дитини : автореф. дис. … канд. мистецтвознав. : спец. 17.00.01 / П. І. Фриз ; Львів. нац. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. – Львів, 2007. – 18 с.
Фромм Э. Человек для себя/ Э. Фромм. ; [пер. с англ. с послесл. Л.А. Чернышевой]. – Мн. : Коллегиум, 1992. – 253 с.
ХекхаузенХ. Мотивация достижения/ Х. Хекхаузен // Психология мотивации и эмоций /Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, М. В. Фаликман. − М. : ACT : Астрель, 2009. – С. 280–283.
Худеков С.Н. Илюстрированная история танца/ С. Н. Худеков. – М. : Эксмо, 2009. – 288 с.
Чаплигін О. К. Творчий потенціал людини як предмет соціально-філософської рефлексії : автореф. дис. … д-ра філос. наук : спец. 09.00.03 / О. К. Чаплигін. – Х., 2002. – 33 с.
Чміль В. А. Танці Запорізького краю в обробці З. Сизоненка/ В. А. Чміль. – Мелітополь : ООО «Видавничий будинок ММД», 2005. – 340 с.
ЧурпітаТ. М. Соціально-педагогічні проблеми розвитку творчої уяви молодших школярів засобами хореографічного мистецтва (на матеріалі використаних казок) : автореф. дис. …канд. пед. наук : спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / Т. М. Чурпіта. – Київ, 1998. – 21 с.
Шамрина Е. А. Развитие творческого потенциала будущих учителей образовательной области «Искусство» (в системе педагогического образования): автореф. дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.08 / Е. А. Шамрина. – М., 2006. – 19 с.
Шкоріненко В. О. Народний танець у традиційній сучасній культурі України : автореф. дис. … канд. мистецтвознавства. : спец. 17.00.01 «Теорія й історія культури» / В. О. Шкоріненко. – К., 2003 – 20 с.
Шкоріненко В. О. Російські хороводи : тематика і лексика/ В. О. Шкоріненко. – Київ, 1998. – 53 с.
ШопинаМ. О. Психолого-педагогические условия формирования творческого потенциала [Електронний ресурс] / М. О. Шопина. – Режим доступу : http://elibrary.kubg.edu.ua/6950/1/M_Shopina_ONL_1_IPPO.pdf. – (дата звернення 28.05.2015 р.). – Назва з екрану.
Шубинский В. С. Педагогика творчества учащихся/ В. С. Шубинский. – М. : Знание, 1998. – 80 с.
Шумилин А. Т. Проблемы теории творчества: монография / А. Т. Шумилин. – М. : Высш. шк., 1989. – 143 с.
Щукина Г. И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся/ Г. И. Щукина. – М., 1988. – 280 с.
Яковлева Е. А. Развитие творческого потенциала у школьников/ Е. А. Яковлева // Вопросы психологии. – 1997. – № 2. – С. 37–
Чурко Ю. М. Вянок беларускіх танцаў/ Ю. М. Чурко. –
Мн. : Беларусь, 1994. – 88 с.
De Bono E. Lateral thinking for management / E. De Bono.–
New York: McGraw-Hill., 1971. – 235p.
Development of the creative potential of a person andsociety: materials of the II international scientific conference on January 17-18, 2014. – Prague : Vědecko vydavatelské centrum «Sociosféra-CZ». – 256 р.
Guilford The nature of human intelligence / J. Guilford. –
New York, 1967. – 163 p.
Maslow N. Motivation and personality / A. N. Maslow. –
New York : Harper and Pow, Publishers 1954. – 369 p.
Maslow A. The farther reaches of human nature / A. N. Maslow. – New York : Viking Press, 1985. – 357p.
Rogers C. R. On becoming a person: a therapist’s view of psychotherapy / C. R. Rogers. – New York: Houghton Mifflin, 1961 – 420 p.

Додаток А

Комплекс проблемно-розвивальних завдань

(творчі завдання, педагогічні ситуації, інтерактивні технології)

Творчі завдання на основі побудови хореографічних комбінацій та етюдів.

Побудова безсюжетного хореографічного етюду в характері народного тацю.

Завдання. Використовуючи попередньо вивчені танцювальні рухи побудувати хореографічний етюд (на задану кількість тактів музичного супроводу, чи за власним вибором тривалості студентом). Підібрати музичний супровід.

Форма здачі: практична дія, словесні пояснення (за необхідності).

Час на підготовку: на розсуд педагога (у залежності від тривалості етюду, професійної підготовки студентів і т.д.).

Критерії оцінювання:

відповідність танцювальної лексикивизначеній національності;
відповідність музичного оформлення і хореографічного тексту;
кількість використаних рухів;
логічність побудови;
передача художнього образу, характеру та манери виконання;
оригінальність;
техніка виконання.

Побудова хореографічного етюду в характері народного тацю із наявністю сюжетної лінії.

Для виконання цього творчого завдання доцільно використовувати сюжети запозичені з народного побуту на трудову, обрядову тематику. Цікавою також може бути тема кохання, жартів і т.д.

Завдання. Використовуючи попередньо вивчені танцювальні рухи побудувати хореографічний етюд за пропонованим сюжетом (на задану кількість тактів музичного супроводу, чи за власним вибором тривалості студентом). Підібрати музичний супровід. Розподілити ролі між учасниками, підібрати, за необхідності, елементи декорації, костюма для створення творчої атмосфери. До виконання творчого завдання можна залучати як одного студента, так і визначену групу. За умов групового виконання слід спостерігати, щоб усі учасники були активно задіяні.

Форма здачі: практична дія, словесні пояснення (за необхідності).

Критерії оцінювання:

відповідність танцювальної лексики обраній національності;
відповідність музичного оформлення і хореографічного тексту;
кількість використаних рухів;
логічність побудови;
передача художнього образу, характеру та манери виконання;
розкриття запропонованого сюжету;
акторська майстерність;
оригінальність;
техніка виконання.

Побудова хореографічного етюду на основі народного пісенного фольклору.

Завдання. Використовуючи попередньо вивчені танцювальні рухи побудувати хореографічний етюд на основі народного пісенного фольклору (на задану кількість тактів музичного супроводу, чи за власним вибором тривалості студентом). Основною вимогою цього завдання є передача засобами народно-сценічного танцю змісту обраної пісні. Завдання може виконуватися одним або кількома учасниками.

Форма здачі: практична дія, словесні пояснення (за необхідності).

Критерії оцінювання:

відповідність танцювальної лексики обраній національності;
відповідність музичного оформлення і хореографічного тексту;
кількість використаних рухів;
логічність побудови;
передача художнього образу, характеру та манери виконання;
відображення змісту пісенного фольклору в змісті хореографічної композиції;
акторська майстерність;
оригінальність,
техніка виконання.

Побудова хореографічного твору за записом.

Завдання. Відтворити за записом хореографічну композицію чи її фрагмент (за вибором педагога). Опрацювати музичний супровід, підібрати костюми.

Допоміжні матеріали: опис композиції (етюду), музичний матеріал, опис рухів.

Форма здачі: практична дія, словесні пояснення (за необхідності).

Час на підготовку: на розсуд педагога (у залежності від об’єму пропонованої композиції, професійної підготовки студентів і т.д.).

Критерії оцінювання:

точність описаного хореографічного тексту, малюнків, правильність відтворення;
відповідність співставлення музичного оформлення і хореографічного тексту;
передача художнього образу, характеру та манери виконання;
відповідність підібраного костюма;
акторська майстерність;
техніка виконання.

Сценічна інтерпретація (стилізація) танцювального фольклорного матеріалу.

Завдання. Опрацювати запропонований викладачем фольклорний хореографічний матеріал і створити його сценічну інтерпретацію (стилізацію). Опрацювати музичний супровід, підібрати костюми (за бажанням, попрацювавши з художником, підготувати ескіз).

Допоміжні матеріали: опис або відеоматеріал танцювального фольклорного матеріалу, його історичні відомості, музичний матеріал, ілюстрації костюма.

Форма здачі: практична дія, словесні пояснення (за необхідності).

Час на підготовку: на розгляд педагога (у залежності від тривалості, складності композиції, професійної підготовки студентів і т.д.).

Критерії оцінювання:

оригінальність обробки лексичного матеріалу;
композиційна побудова;
відповідність співставлення музичного оформлення і хореографічного тексту;
відповідність хореографічного тексту використаного у процесі виконання творчого завдання.
збереження основи фольклорного першоджерела;
передача художнього образу, характеру та манери виконання;
відповідність підібраного костюма;
техніка виконання.

Побудова тренувальних вправ народно-сценічного екзерсису біля опори.

Завдання. На основі вивчених хореографічних елементів певного народу (регіону) скласти танцювальну навчальну комбінацію біля станка. Завдання педагога – слідкувати, щоб вправи робилися у поєднанні з рухами рук, корпусу, голови і без напруги, – це допоможе виконавцям надалі оволодіти технікою координації руху рук, ніг, корпусу, голови, полегшить роботу над виразністю танцю.

Для ускладнення завдання можна пропонувати студентам створювати вправи екзерсису в парі.

Допоміжні матеріали: музичний матеріал.

Форма здачі: практична дія, словесні пояснення (за необхідності).

Час на підготовку: на розгляд педагога (у залежності від тривалості та рівня складності вправи, професійної підготовки студентів і т.д.).

Критерії оцінювання:

оригінальність і відповідність хореографічного тексту національному характеру комбінації;
відповідність співставлення музичного оформлення і хореографічного тексту;
передача художнього образу, характеру та манери виконання;
правильність і якість побудови вправи (співвідношення технічної і танцювальної частини);
методична цінність комбінації;
техніка виконання.

Творчі завдання на основі створення ситуації вибору певної дії.

Заміна руху.

Завдання. Виконуючи заздалегідь вивчений танцювальний етюд, за командою педагога, швидко замінити зазначений рух на інший. Наприклад, розпочавши виконання завдання педагог каже: «колупалочка», це значить, що потрібно виконувати всі рухи окрім «колупалочки», негайно замінивши його на інший.

Форма здачі: практична дія, словесні пояснення (за необхідності).

Час на підготовку: без підготовки.

Критерії оцінювання:

відповідність співставлення музичного оформлення і хореографічного тексту;
передача художнього образу, характеру та манери виконання;
кількість невдач;
кількість вдалих спроб;
артистичність і оригінальність під час вдалої/невдалої заміни руху;
швидкість реагування на команду педагога;
відповідність заміненого руху національному характеру виконуваного етюду;
техніка виконання.

Зроби правильний вибір.

Завдання. Педагог пропонує студентам вивчити певну кількість рухів не зазначаючи їх походження. Після чого ставить перед ними завдання впізнати їх національну приналежність, вибрати всі рухи однієї національності, доповнити своїми та створити етюд. Але основною умовою є дотримання його національних (регіональних) особливостей. У процесі виконання завдання учасники мають підібрати музичний супровід і костюми виконавців.

Форма здачі: практична дія, словесні пояснення (за необхідності).

Час на підготовку: на розгляд педагога (у залежності від тривалості етюду, професійної підготовки студентів і т.д.).

Критерії оцінювання:

правильність/неправильність упізнання національного походження танцювального руху;
відповідність підібраного танцювального тексту, використаного в процесі виконання творчого завдання, національному характеру;
кількість доповнених танцювальних рухів;
відповідність музичного оформлення;
відповідність костюмів виконавців;
передача художнього образу, характеру та манери виконання;
акторська майстерність;
композиційна побудова;
техніка виконання.

Зайвий елемент.

Завдання. Педагог пропонує студентам набір хореографічних елементів, наголошуючи на їх національності. Серед них, навмисне, пропонує рух, який має походження з іншого народу. Після чого ставить перед ними завдання визначити рух, який не має відношення до оголошеної національності.

Форма здачі: словесні пояснення.

Час на підготовку: на розгляд педагога.

Критерії оцінювання:

вірне/невірне впізнання хореографічної лексики;
вміння охарактеризувати відмінність зайвих рухів.

Творчі завдання з елементами гри та змагання.

Ігровий танець.

Завдання. На основі народних традицій, засобами народно-сценічного танцю і театралізації, відтворити ігрові сюжети пропоновані педагогом. Розподілити ролі, продумати сценарій гри, сценічне оформлення і декорації, підібрати костюми. Ігрові сюжети слід вибирати з джерел народної художньої творчості: ігрища на свята «Івана Купала», «Масляна», «Ругучай», танці-ігри «Селезень Ванюша», «Зустріч весни» і т. д.

Допоміжні матеріали: опис ігрового фольклору, музичний матеріал, ілюстрації костюма, бутафорія.

Форма здачі: практична дія, словесні пояснення (за необхідності).

Час на підготовку: на розгляд педагога (у залежності від тривалості гри, професійної підготовки студентів і т.д.).

Критерії оцінювання:

відповідність танцювальної лексики визначеній національності;
відповідність співставлення музичного оформлення і хореографічного тексту;
оригінальність хореографічного матеріалу використаного у процесі виконання творчого завдання;
передача художнього образу, характеру та манери в процесі виконання танцю-гри;
відповідність підібраного костюма;
техніка виконання;
акторська майстерність.

Танець-змагання.

Завдання. Завдання полягає у демонстрації танцювальної спритності між учасниками. Педагог, за бажанням, може обрати двох учасників чи дві групи студентів, які повинні засобами народно-сценічного танцю на заданий педагогом національний характер «перетанцювати» один одного. Для ускладнення завдання можлива зміна музичного супроводу. Учасники повинні без попередження перелаштовуватись на виконання танцювальних елементів відповідно до характеру музики. Прикладом танцю-змагання може бути «Гопак» – Україна, «Перепляс» – Росія, «Лєзгінка» – Грузія, «Корида» – Іспанія та ін.

Допоміжні матеріали: музичний матеріал, атрибути, елементи костюма, декорації.

Форма здачі: практична дія, словесні пояснення (за необхідності).

Час на підготовку: 2-3 хвилини або без підготовки.

Критерії оцінювання:

відповідність співставлення музичного супроводу і хореографічного тексту;
оригінальність і національна приналежність імпровізованого хореографічного матеріалу, використаного в процесі виконання творчого завдання;
передача художнього образу, характеру та манери виконання у процесі змагання;
оригінальність втіленої ідеї;
акторська майстерність;
техніка виконання.

Інтерв’ю з видатним діячем (рольова гра).

Завдання. На початковому етапі завдання із усієї групи вибирається один студент, який має виконувати роль видатного діяча народного хореографічного мистецтва. Далі вибирається студент, який буде вести з ним розмову. Всі інші стають учасниками глядацької зали і, за бажанням, мають можливість давати запитання студенту, що виконує роль гостя.

Форма завдання: інтерв’ю.

Час на підготовку: студента, який буде виконувати основну роль (видатного діяча) можна попередити заздалегідь, з метою ґрунтовної підготовки. Можливий варіант несподіваного вибору.

Критерії оцінювання:

ступінь прояву себе як відомої особистості;
творчий підхід до презентації себе як відомої людини;
впевненість у процесі співрозмови;
рівень володіння знаннями;
вміння зацікавити співрозмовника;
акторська майстерність.

Я – видатний балетмейстер.

Завдання. Завдання полягає у виборі із числа студентів учасника, який буде виконувати основне призначення творчого завдання – роль видатного балетмейстера. Обраний студент має самостійно визначити ким він хоче бути. На першому етапі завдання (знайомство) він має представити себе як провідного балетмейстера-постановника, що приїхав втілити свій черговий витвір мистецтва в реальність, довести до відома студентів найяскравіші події із свого життєвого та творчого шляху.

На другому етапі завдання (постановчий) він має запропонувати студентам реалізувати його твір мистецтва у життя. Розповісти про обрану композицію (лібрето), підібрати музичний супровід. Можливо, це не буде композиційно завершений твір, але головне в цьому завданні сам підхід до його виконання.Заключним етапом творчого завдання є його аналіз з боку педагога та учасників.

Форма здачі: практична дія, словесні пояснення.

Час на підготовку: заздалегідь попередивши студента або без підготовки.

Критерії оцінювання:

відношення до запропонованого завдання у процесі його підготовки;
прояв професійних (притаманних педагогу) якостей;
перевтілення у наставника;
уміння оперувати лідерськими якостями;
рівень володіння інформацією про обраного балетмейстера;
творчий підхід до виконання завдання;
педагогічна майстерність;
рівень постановчого досвіду;
акторська майстерність.

Я – педагог (рольова гра).

Завдання. Завдання полягає в тому, що студент переймає на себе всі функції педагога. Граючи роль викладача, він слідкує за правильністю виконання танцювальних елементів, створенням та передачею художнього образу, за необхідності, робить зауваження іншим студентам із ґрунтовним поясненням свого незадоволення. На протязі заняття можна передавати роль учителя й іншим студентам, дозволяти створювати власні комбінації тощо.

Завдання доцільно виконувати в кінці семестру, узагальнюючи вивчений модуль.

Форма здачі: практична дія, словесні пояснення (за необхідності).

Час на підготовку: заздалегідь попередивши студента або без підготовки.

Критерії оцінювання:

відношення до запропонованої гри на етапі підготовки;
прояв професійних (притаманних педагогу) якостей;
перевтілення у наставника;
прояв та контроль морально-вольових якостей;
доцільність зроблених зауважень у процесі перевтілення;
педагогічна майстерність;
акторська майстерність.

Доцільним у процесі виконання такого завдання буде створення педагогічних ситуацій, з метою вирішення певної проблеми.

Ситуація 1.«Неслухняні діти».

Після початку заняття діти (студенти, які отримали завдання грати роль дітей) навмисно перешкоджають проведенню заняття (розмовляють між собою, придумують причини, чому вони не можуть займатися, відволікаються при найпершій нагоді).

Завдання «обраного» педагога: підібрати варіант дій та вчинків, спрямованих на вирішення створеної проблеми не піддаючи сумніву загальноприйнятих норм педагога (педагогічний такт, морально-вольові якості, авторитет учителя, витримка, терпіння тощо).

Ситуація 2.«Заміна вчителя».

Так склалися умови, що Ви заміняєте хворого вчителя в чужому класі. Після початку уроку клас важко піддається управлінню і практично не реагує на Вас.

Завдання «обраного» педагога: знайти адекватний вихід із проблеми, налаштувати клас на продуктивну діяльність і досягнути мети уроку.

Ситуація 3.«Травматизм на уроці».

Під час чергового заняття один із учнів (який займається усім крім того, що пропонує учитель) травмує ногу і в усьому звинувачує педагога, ніби той не догледів, що він неправильно виконував запропоноване завдання.

Завдання «обраного» педагога: знайти адекватний вихід із ситуації, не поставивши під сумнів свій професіоналізм перед усіма учасниками навчально-виховного процесу.

Ситуація 4.«Хочу високу оцінку».

У результаті чергового заняття один із учнів висловлює свою незадоволеність оцінкою, яку йому поставив учитель, аргументуючи тим, що заслуговує на кращу.

Завдання «обраного» педагога: знайти пояснення свого вчинку, вийти із ситуації так, щоб не відбити бажання учня до навчання. А також мотивувати інших дітей у класі на підвищення рівня своєї танцювальної майстерності.

Ситуація 5.«Таємнича оцінка в журналі».

Розпочинаючи свій урокучитель перевіряє присутність учнів класу по журналу і, дійшовши до одного із учнів він помічає оцінку, якої там бути не повинно. Таємнича «четвірка» з’явилася в журналі в учня, який ніколи не мав більше «3», і вчитель точно запам’ятав би, якби це він її поставив.

Завдання «обраного» педагога: вирішити проблемну ситуацію таким чином, аби не образити учня, що підозрюється у скоєному, якщо він дійсно цього не робив.

Створення проблемних педагогічних ситуацій можуть мати і інший зміст, але всі вони мають бути спрямовані на розвиток педагогічних здібностей студента, формування професійних якостей майбутнього вчителя, здатності до творчого вирішення проблеми.

Найрозумніший у сфері народно-сценічного танцю (інтелектуальний марафон).

Завдання. Завдання цієї гри ґрунтується на застосуванні та демонстрації студентами свого інтелекту та ерудиції. Зазвичай у такій грі учасникам треба відповідати на питання зі сфери народно-сценічного танцювального мистецтва. Для початку потрібно визначити учасників гри, або сформувати команди гравців (розділити студентів на дві чи більше груп). Завдання педагога –підготувати ряд цікавих запитань, які ґрунтувалися б на знаннях з теорії і методики, історії народно-сценічного танцю тощо. Можливий варіант, коли запитання готують самі учасники гри.

Таке завдання покликане формувати у студентів пізнавальний інтерес, навички до самостійної роботи, інтелектуальної праці, творчого пошуку, наукового світогляду тощо.Завдання доцільно виконувати в кінці семестру, узагальнюючи вивчений модуль.

Час на підготовку: протягом навчального процесу або визначений педагогом термін.

Критерії оцінювання:

відношення до попередньої підготовки завдання;
рівень виявлених знань в процесі гри;
інтелектуальна лабільність;
самостійність у висловлюванні думки;
емоційний контроль;
творчий підхід.

Творчі завдання на основі імпровізації.

Індивідуальна імпровізація.

Завдання. На основі вивчених у процесі занять танцювальних елементів передати той чи інший, можливо пропонований педагогом, образ конкретного явища. Наприклад, явища природи (прихід весни, метелицю, дощ), тваринний світ («Танець бізона», «Журавель», «Жабка») побутові явища, які відображають трудові процеси (рубання лісу, посів та збір урожаю, ткацтво), обрядові явища (танець нареченої, військова підготовка, поклоніння) тощо.

Допоміжні матеріали: музичний матеріал, бутафорія.

Форма здачі: практична дія, словесні пояснення (за необхідності).

Час на підготовку: на розгляд педагога (у залежності від складності завдання та професійної підготовки студентів, або без підготовки).

Критерії оцінювання:

відповідність національній приналежності хореографічного тексту;
відповідність співставлення музичного оформлення і хореографічного тексту;
оригінальність втіленої ідеї та імпровізованої танцювальної мови, використаної в процесі виконання творчого завдання;
передача хореографічного образу, характеру та манери у процесі виконання імпровізації;
прояв психологічної та творчої свободи;
емоційна забарвленість;
техніка виконання;
творча ініціатива;
акторська майстерність.

Колективна імпровізація.

Завдання. На відміну від індивідуальної, колективна імпровізація вимагає від студента не лише відображення власного задуму, а й активної взаємодії з іншими учасниками імпровізації. У такому випадку доцільно використовувати тематику із яскраво вираженим сюжетом. Тому перед студентами постає завдання: засобами народно-сценічного танцю розкрити пропоновану тему взаємодіючи в колективі. Наприклад: перепляс (Росія), зустріч на ярмарці (Україна), на Івана Купала (Україна, Білорусія), збирання винограду (Молдавія), вибір нареченої («Картулі» – Грузія), («Мазур» – Польща) тощо.

Допоміжні матеріали: музичний матеріал, бутафорія.

Форма здачі: практична дія, словесні пояснення (за необхідності).

Критерії оцінювання:

відповідність національній приналежності хореографічного тексту;
відповідність співставлення музичного оформлення і хореографічного тексту;
оригінальність втіленої ідеї та відповідність імпровізованої хореографічної мови, використаної у процесі виконання творчого завдання;
передача художнього образу, характеру та манери у процесі виконання імпровізації;
прояв психологічної та творчої свободи;
емоційна забарвленість;
рівень взаємодії та творчої співпраці з групою учасників;
творча ініціатива;
техніка виконання;
акторська майстерність.

Інтерактивні технології.

Технологія 1. «Мозковий штурм» [176, с. 63-65].

Мета: вироблення спільними зусиллями кількох рішень конкретної проблеми, збирання якомога більшої кількості ідей щодо проблеми від усіх студентів протягом обмеженого періоду, актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

Мозковий штурм спонукає студентів проявляти уяву та творчість, дозволяє їм вільно висловлювати свої думки.

Кількість студентів: до 30.

Необхідний час: від 5 до 10 хвилин.

Обладнання: великий аркуш паперу, маркери або дошка з крейдою.

Порядок роботи: Запропонуйте студентам розв’язати проблему, використовуючи метод мозкового штурму.

Крок 1. Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) запропонуйте всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов’язані з цією проблемою.

Крок 2. Коли студенти висловлюють ідеї, записуйте всі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань. Зверніть увагу студентів на такі моменти:

Під час «висування ідей» не пропускайте жодної. Якщо Ви будете судити про ідеї й оцінювати їх під час висловлювання, студенти зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові і більш досконалі.
Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати та фіксувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться одержати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі – двічі подумають, перед тим, як висловлять).
Кількість ідей вітається. Зрештою кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники штурму мають можливість пофантазувати.
Спонукайте всіх студентів розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна раніше висунутих ідей часто веде до висунення нових, що перевершують первинні. У приміщенні можна повісити такий плакат:

А. Кажіть усе, що спаде вам на думку.

Б. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.

В. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим.

Г. Розширення запропонованої ідеї вітається.

Крок 3. Наприкінці обговоріть й оцініть запропоновані ідеї.

Додаткові міркування. Використовуйте «Мозковий штурм» часто, щоб допомогти студентам розвинути творче мислення. Спочатку Ви можете тренуватися на малозначних темах – для того, щоб студенти звикли до використання цього методу.

«Мозковий штурм» може проводитись індивідуально, у парах, у малих групах або великою групою.

Успіх проведення «мозкового штурму» залежить від дотримання двох головних принципів [172, с. 58].

Перший з них лежить в області теорії синергетики (співробітництво, співдружність). При спільній роботі народжуються ідеї більш високої якості, ніж при індивідуальній діяльності тих же самих людей. Це відбувається за рахунок інтерактивного ефекту. Велика ступінь взаємодії призводить до «перехресного запилення»: ідея, яка сама по собі може бути відкинута в силу недостатньої обґрунтованості або непрактичності, допрацьовується спільними зусиллями, додумується іншими і тим самим поліпшується, стає все більш конструктивною і придатною до застосування.

Другий принцип полягає в тому, що якщо група знаходиться в стані генерування ідей, то процес творчого мислення, пануючого в цей момент, не можна гальмувати передчасною суб’єктивною оцінкою цих ідей.

Технологія 2. «Кейс-метод (розбір конкретних ситуацій)» [2, с. 46].

Кейс-метод – це техніка навчання, що використовує опис реальних ситуацій. Студентам пропонується проаналізувати ситуацію, розібратися в суті проблеми, запропонувати можливі варіанти вирішення і вибрати кращий з них. Для цього методу характерна активізація студентів, стимулювання їх успіху, підкреслення досягнень. Відчуття успіху є основною рухомою силою методу і сприяє формуванню мотивації та підвищенню пізнавальної активності.

Вимоги до конкретної ситуації (КС):

1) КС повинна відповідати змісту теоретичного курсу і професійним потребам студентів;

2) бажано, щоб ситуація відображала реальний професійний сюжет;

3) ситуація повинна відрізнятися проблемністю, виразно визначати основу проблеми та містити необхідну і достатню кількість інформації;

4) ситуація повинна бути описана простою і зрозумілою мовою;

5) текст ситуаційного завдання не повинен містити підказок для вирішення поставленої проблеми;

6) ситуація повинна супроводжуватися чіткими інструкціями.

Принципи побудови КС: проблемність, моделювання професійних ситуацій та їх рішень, колективно-індивідуальна діяльність, діалогічність спілкування.

Мета методу: навчити студентів аналізувати інформацію, виявляти ключові проблеми, вибирати альтернативні шляхи рішення, оцінювати їх, знаходити оптимальний варіант і формулювати порядок дій.

Стадії створення кейсу:

Визначення розділу курсу, якому присвячена ситуація.
Формулювання цілей і завдань.
Визначення проблемної ситуації, формулювання проблеми.
Пошук необхідної інформації.
Створення та опис ситуації.

Етапи роботи з кейсом:

Етап введення в досліджувану проблему.
Аналіз ситуації.
Етап презентації.
Етап загальної дискусії.
Етап підбиття підсумків.

Технологія 3.«Метод проектів» [196, с. 48-49].

В основу цього методу покладено ідею побудови навчання на активній основі, через самостійну і практичну діяльність студентів, з урахуванням їхніх особистих інтересів.

Метод проектування сприяє формуванню самостійної, творчої особистості та є одним з інноваційних методів навчання.

Типи проектів:

Дослідницькі: в основі проекту знаходиться дослідження певних соціально-економічних явищ та процесів.
Творчі: спільне створення художніх творів, видовищних заходів тощо.
Ігрові (імітаційні): в яких учасники проекту виконують визначені ролі.
Інформаційні: збір та аналіз інформації про певний об’єкт.
Практичні: безпосереднє впровадження у практику.

Робота над проектом включає:

Аналіз проблеми.
Усвідомлення та визначення мети проекту.
Розробку концепції проекту, організаційного плану здійснення проекту.
Конкретну практичну діяльність щодо його реалізації.
Підсумки у вигляді письмового звіту та презентацію.
Оцінку проекту.

Додаток Б

Анкета «Креативність»

для студентів напряму підготовки «Хореографія»

Мета: вивчити уявлення студентів напряму підготовки «Хореографія» про такі поняття, як «творчість» і «креативність», а також їх співвідношення.

Шановні студенти!

Просимо Вас взяти участь в опитуванні. Для нас дуже важлива ваша думка. По можливості чекаємо від вас щирих, ґрунтовних і розгорнутих відповідей. Дякую!

ПІБ (за бажанням):__________________________________________________

Навчальний заклад:_________________________________________________

Факультет навчання:________________________________________________

Курс навчання:_____________________________________________________

Питання анкети:

Що таке креативність?
Що таке творчість?
Що спільного і відмінного в їх розумінні?
Чи можна навчитися творчості і що для цього потрібно?
Яку особистість можна назвати креативною?
Чи креативна (здатна до творчості) Ви людина?

Додаток В

Тест «Творчі здібності» (Дж. Кінчер)

Тест спрямований на визначення творчого потенціалу особистості.

Інструкція. Оцініть в балах (від 1 до 10), наскільки типовими для Вас є наступні характеристики вашої поведінки.

Бали виставляються, виходячи з наступного:

10 балів – Ваша відповідність тому, що сказано, дуже велика;
9-6 балів – відповідність значна;
5 балів – в даному сенсі Ви десь на середньому рівні;
4-2 бали – по цій частині ваш рівень нижче середнього;
1 бал – це Вам взагалі не властиво.

Текст опитувальника:

Чи допитливі Ви? Чи сумніваєтеся Ви в очевидному? Чи турбує Вас щось, що, як, чому, чому ні? Чи любите ви збирати відомості?
Чи спостережливі Ви? Чи помічаєте Ви зміни, що відбуваються навколо Вас?
Чи сприймаєте Ви чужі точки зору? Коли Ви з кимось не згідні, чи здатні Ви зрозуміти того, з ким не згідні? Чи можете Ви поглянути на стару проблему по-новому?
Чи готові Ви змінити точку зору? Чи відкриті Ви новим ідеям? Якщо хтось робить доповнення до ваших ідей або вносить зміни, чи готові їх прийняти? Чи шукайте Ви нові ідеї, замість того щоб дотримуватися своїх старих?
Чи вчитесь Ви на своїх помилках? Чи можете Ви усвідомити свою невдачу, при цьому не здаючись? Чи розумієте Ви, що поки Ви не здалися, не все втрачено?
Чи користуєтеся Ви своєю уявою? Чи говорите Ви собі: «А що буде, якщо …»?
Чи помічаєте Ви риси подібності між речами, які, як здається, не мають нічого спільного? (Наприклад, що спільного між рослиною пустелі і наполегливою людиною?) Чи використовуєте Ви речі новими способами (на кшталт склянки в якості вази для квітів)?
Чи вірите Ви в себе? Чи приступаєте Ви до справи з упевненістю, що впораєтеся? Чи вважаєте Ви себе здатним знаходити рішення проблем?
Чи намагаєтеся Ви утримуватися від того, щоб давати оцінки іншим людям, чужим ідеям, новим ситуаціям? Чекаєте Ви поки не набереться достатньо відомостей, щоб прийти до певного висновку?
Чи схильні Ви знаходити в будь-якій справі інтерес? Чи станете Ви займатися тим, що з боку виглядає безглуздим? Чи вірите Ви в себе достатньо для того, щоб бути завзятим і йти на ризик? Чи пропонуєте Ви рішення, які можуть бути відкинуті іншими. Чи зазвичай Ви не ризикуєте?

Підрахуйте набрану Вами суму балів і визначте свій показник творчого потенціалу:

80-100 балів – потенціал дуже великий.
60-80 балів – Ви творча особистість.
40-60 балів – Ви не гірший за більшість.
20-40 балів – Ви не настільки творча особистість, як більшість.
10-20 балів – Вам слід відвідувати гуртки із творчою спрямованістю.

Додаток Д

Опитувальник «Креативність»

(Н. Ф. Вишнякова)

Опитувальник «Креативність» дозволяє виявити рівень творчих схильностей особистості і побудувати психологічний креативний профіль, рефлексуючи креативний компонент образу «Я – реальний» і уявлення про образ «Я–ідеальний». Порівняння двох образів креативності «Я–реальний» і «Я–ідеальний» дозволяє визначати креативний резерв і творчий потенціал особистості.

Інструкція: «Вам пропонується самостійно оцінити свої особистісні якості зазапропонованимизапитаннями, обводячи номери тверджень, що відповідають вашим уявленням про себе, і залишаючи НЕ обведеними номери тверджень, які не відповідають вашим уявленням про себе. Довго над відповіддю не замислюйтесь, бо перша відповідь імпульсивна і зазвичай правильна. Будьте щирими при відповіді на питання!»

Чи виникає у Вас бажання оригінально удосконалити хорошу річ?
Чи відзначають оточуючі, що Ви у все вникаєте?
Чи переноситесь Ви у своїх мріях в минуле чи майбутнє?
Чи відчуваєте Ви відразунамір людини при першому погляді на неї?
Чи замислюєтеся Ви, які таємні причини змушують людей створювати щось нове?
Чи приносить Вам задоволення досягнення оригінального результату у практичній діяльності?
Чи відповідаєте Ви жартом, якщо Вас розігрують?
Винаходили Ви коли-небудь щось нове в цікавій для Вас сфері діяльності?
Чи будете Ви займатися створенням чогось незвичайного, якщо це пов’язано з якимись труднощами?
Чи правда, що Вам не подобається пізнання нового, якщо це пов’язано з ризиком?
Чи буває так, що коли Ви розповідаєте про який-небудь справжній випадок, то вдаєтесядо вигаданих подробиць?
Чи помиляєтеся Ви в ухваленні рішення в екстремальній ситуації?
Чи завжди Ви продумуєте наслідки прийнятого вами рішення?
Чи вірно, що Ви не реагуєте емоційно на незвичайні ситуації?
Чи любите Ви жартувати і сміятися над собою?
Якщо випаде нагода, Ви поміняєте роботу на більш оплачувану, але менш творчу?
Чи є рідкісним ваше захоплення?
Чи бувають у Вас неприємності через власну цікавість?
Чи буває, що у Вас виникають незвичайні образи, пов’язані з реальними подіями?
Ви відчуваєте, хто дзвонить Вам по телефону, ще не знявши трубку?
Чи стомлює Вас робота, що вимагає постійного прийняття рішень в нестандартних ситуаціях?
Чи швидко Ви забуваєте про переживання героїв переглянутого Вами фільму або прочитаної книги?
Ви заздалегідь готуєте жарт або жартівливі історії з метою розвеселити компанію?
Чи стомлюють Вас несподіванки у професійній діяльності, що вимагають нових виходів із ситуації?
Чи відчуваєте Ви втрату інтересу до різноманітності життєвих ситуацій?
Чи пам’ятаєте Ви про свої дитячі питання, відповіді на які знайшли тільки в зрілому віці?
Уявляєте Ви зараз, як би Ви жили в іншому місті або в іншому столітті?
Вам важко передбачити наслідки подій, що відбуваються?
Чи достатньо для Вас дрібної деталі, натяку на проблему, щоб захопитися її розробкою?
Чи викликає у Вас натхнення необхідність почати нову справу?
Чи жартуєте Ви над своїми невдачами?
Чи відвідували б ви заради нових знань спеціальні заняття, навіть якщо це пов’язано з незручностями?
Ви любите роботу, що вимагає кмітливості, навіть якщо вона пов’язана з труднощами реалізації?
Коли Ви довго не пізнаєте нового, Вас мучить почуття незадоволеності?
Стикаючись з новими проблемами, Ви передбачаєте перспективи їх вирішення?
Снився Вам коли-небудь сон, який передбачив події, які потім відбулися?
Чи можна про Вас сказати, що Ви працюєте над важкими проблемами до тих пір, поки не знайдете оригінальний спосіб вирішення?
Чи співчуваєте Ви людям, які не досягли бажаного результату у творчості?
Чи використовуєте Ви гумор для виходу зі скрутних ситуацій?
Чи вибирали Ви професію з урахуванням своїх творчих можливостей?
Чи доводилося Вам вдало використовувати речі не за їх призначенням?
Чи зможете Ви ризикнути кар’єрою заради пізнання нового?
Вам важко уявити незнайоме місце, в яке Ви прагнете потрапити?
Чи траплялося так, що Ви згадали про людину, з якою давно не зустрічалися, а потім раптом несподівано вона подзвонила або написала Вам листа?
Ви імпровізуєте в процесі реалізації вже розробленого плану дій?
Чи співчуваєте Ви обманутій людині?
Чи буває так, що Ви самі придумуєте анекдоти і смішні історії?
Якщо Ви позбудетеся можливості працювати, то життя для Вас втратить інтерес?
Чи бажаєте Ви спілкуватися з людьми з незвичайними поглядами?
Чи хочеться Вам деколи розібрати річ для того, щоб дізнатися, як вона працює?
Чи виникало у Вас бажання скласти казку або розповідь?
Чи буває, що Ви з якихось незрозумілих причин не довіряєте деяким людям?
Вам не важко продумати кілька варіантів вирішення проблеми?
Ви схильні сильно реагувати, якщо Вас обдурили?
Чи дратує Вас жарт, висловлений у формі іронії?
Ви відчуваєте, що ваша професія дозволить поліпшити навколишній світ?
Чи цікавлять Вас люди, які дотримуються тільки традиційних поглядів на життя?
Чи цікавить Вас, як живуть сусіди?
Чи фантазували Ви коли-небудь про те, що можна було б зробити, отримавши спадок?
Вам важко визначати характер людини з першого погляду?
Чи ґрунтовно Ви продумуєте можливі результати своєї творчої діяльності?
Ви співчуваєте жебракам?
Чи вважають Вас оточуючі дотепною людиною?
У вашій професійній творчості було багато невдач?
Чи думаєте Ви, які таємні причини сховані в оригінальних діях людини?
Якщо Ви зустрічаєте незрозуміле нове слово, то дізнаєтеся його значення в довідниках?
Чи пишете Ви вірші?
Чи буває так, що Ви побоюєтеся йти на зустріч з незнайомою людиною через інтуїтивне занепокоєння?
Як часто Ви розмірковуєте про причини успіхів і невдач у своїй діяльності?
Спостерігаючи драматичну подію в житті людей, чи відчуваєте Ви, що це відбувалося з Вами?
Чи важко Вам з гумором вийти зі скрутної ситуації?
Чи можете Ви у своїй роботі заради успіху піти на ризик, якщо навіть шанси на успіх не гарантовані?
Якби ваші знайомі знали, про що Ви мрієте, то вважали б Вас диваком?
Чи намагалися Ви простежити генеалогічне древо життя?
Вам важко уявити себе в старості?
Дивлячись на сторонню людину, Вам важко передбачити, як складеться його життя?
Чи достовірно Ви відновлюєте за випадковими деталями і явищами цілісний результат?
Чи висловлюєте Ви свої емоції при перегляді спортивних змагань?
Чи надаєте Ви перевагу комедіїу порівнянні з іншими жанрами?
Чи обов’язково творчість має супроводжувати професійну діяльність?

Індекси відповідей:

М (творче мислення) 5, 13, 21, 29, 37, 53, 61, 65, 69, 77

Д (допитливість) 2, 10, 18, 26, 34, 42, 50, 58, 66, 74

О (оригінальність ) 1, 9, 17, 25, 33, 41, 45, 49, 57, 73

У (уява) 3, 11, 19, 27, 35, 43, 51, 59, 67, 75

І (інтуїція) 4, 12 , 20, 28, 36, 44, 52, 60, 68, 76

Е (емоційність, емпатія) 6, 14, 22, 30, 38, 46, 54, 62, 70, 78

Г (почуття гумору) 7, 15, 23, 31, 39, 47, 55, 63, 71, 79

П (творче ставлення до професії) 8, 16, 24, 32, 40, 48, 56, 64, 72, 80

Обробка результатів:

Кількість балів з кожного індексу креативності визначається по ключу тесту при підсумовуванні отриманих балів. Якщо у випробуваного відповідь на питання збігається з ключем тесту, він отримує один бал за даним індексовим показником: «Я-реальний» і «Я-ідеальний». Наприклад, якщо на перше питання випробовуваний відповів позитивно (+) у графі «Я–реальний» і «Я–ідеальний» і ключ відповіді +, то по першому індексу М (творче мислення) він отримує по одному балу, якщо негативно (–) , то не отримує бали. Необхідно пам’ятати, що ключ до тесту ставиться по кожній якості не тільки до «Я–реальний», але і до «Я–ідеальний».

Таблиця результатів у балах

№ п/п	Індекс	Креативні якості	Всього балів «Я – реальний»	Всього балів «Я – ідеальний»
1	М	Творче мислення
2	Д	Допитливість
3	О	Оригінальність
4	У	Уява
5	І	Інтуїція
6	Е	Емоційність, емпатія
7	Г	Почуття гумору
8	П	Творчевідношення до професії

Додаток Е

Анкета

для виявлення творчих уподобань студентів-хореографів

та їх ставлення до хореографії

Шановні студенти!

Просимо Вас взяти участь в опитуванні. Для нас дуже важлива ваша думка. По можливості чекаємо від вас щирих відповідей. Дякую!

ПІБ (за бажанням):__________________________________________________

Навчальний заклад:_________________________________________________

Факультет навчання:________________________________________________

Курс навчання:_____________________________________________________

Питання анкети:

Які танці Вам подобаються найбільше?

розважального характеру;
ті, які пробуджують мою уяву;
спокійні, ліричні;
ті, які надихають на роздуми.

Танцям якого стилю Ви надаєте перевагу?

сучасним танцям;
народним;
бальним;
класичним;
авангарду.

Який спосіб залучення до мистецтва танцю для Вас є оптимальним?

перегляд концерту в живому виконанні;
перегляд улюблених відеозаписів;
танцювальне шоу на телебаченні;
особисто.

Яку літературу про танці Ви найбільше любите читати?

не люблю читати;
про популярних сучасних танцівників;
різну, залежно від настрою;
художню літературу;
спеціальну літературу.

Чим для Вас є танець у вашому житті?

тимчасове захоплення;
засіб самовираження;
безкінечні та виснажливі репетиції;
гарно проведений час;
найщасливіші моменти у житті.

Додаток Ж

Тест «Діагностика креативності» (Е. Торренс)

Пропонований вашій увазі фігурний тест Е. Торренсапризначений для дорослих, школярів і дітей від 5 років. Цей тест складаєтьсяз трьох завдань. Відповіді на всі завдання даються у вигляді малюнків та підписів доних.

Час виконання завдання не обмежений, так як креативний процесприпускає вільну організацію тимчасового компонента творчоїдіяльності. Художній рівень виконання в малюнкахвраховується.

Інструкція – опис до тесту Торренса, стимульний матеріал.

Субтест 1. «Намалюйте картинку».

Намалюйте картинку, при цьому в якості основи малюнка візьмітькольорову овальну пляму, вирізану з кольорового паперу. Колір овалувибирається вами самостійно. Стимульна фігура має форму і розмір звичайного курячого яйця. Також необхідно дати назву своєму малюнку.

Примітка. Колір обирається самостійно.

Субтест 2. «Закінчи малюнок».

На цих двох сторінках намальовані незакінчені фігурки. Якщо Ви домалюєте до них додаткові лінії, у Вас вийдуть цікаві предмети або сюжетні картинки.

Постарайтеся придумати таку картинку або історію, яку ніхто інший не може придумати. Зробіть її повною та цікавою, додаючи до неї нові ідеї. Придумайте цікаву назву для картинки і напишіть її внизу під картинкою.

Субтест 3. «Повторювані лінії».

Стимульним матеріалом є 30 пар паралельних вертикальнихліній. На основі кожної пари ліній необхідно створити який-небудь (НЕповторюваний) малюнок.

Примітка. Шаблон у зменшеному розмірі.

Обробка результатів.

Обробка результатів всього тесту передбачає оцінку п’ятипоказників: «швидкість», «оригінальність», «розробленість»,«опір замиканню» і «абстрактність назв».

Ключ до тесту Торренса.

«Швидкість» – характеризує творчу продуктивність людини.Оцінюється тільки в 2 і 3 субтестах у відповідності з наступнимиправилами:

Для оцінки необхідно підрахувати загальну кількість відповідей(малюнків), даних респондентам.
При підрахунку показника враховуються тільки адекватні відповіді. Якщо малюнок через свою неадекватність не одержує бал по «Швидкості», то він виключається з усіх подальших підрахунків.Неадекватними визнаються такі малюнки:

малюнки, при створенні яких запропонований стимул (незакінчений малюнок або пара ліній) не був використаний як складовачастина зображення;
малюнки, що представляють собою безглузді абстракції,мають безглузду назву;
осмислені, але повторювані кілька разів малюнки вважаються заодну відповідь;

Якщо дві (або більше) незакінчених фігур в субтесті 2 використані при створенні однієї картинки, то нараховується кількість балів відповідна числу використовуваних фігур, так як це незвичайна відповідь.
Якщо дві (або більше) пари паралельних ліній в субтесті 3 використані при створенні однієї картинки, то нараховується тільки одинбал, так як виражена одна ідея.

«Оригінальність» – найбільш значимий показник креативності.Ступінь оригінальності свідчить про самобутність, унікальність,специфічність творчого мислення респондента. Показник«оригінальності» підраховується по всіх трьох субтестах відповідно доправил:

Оцінка за «оригінальність» ґрунтується на статистичній рідкості відповіді. Звичайні відповіді, які зустрічаються часто оцінюються в 0балів, всі інші в 1 бал.
Оцінюється малюнок, а не назва!
Загальна оцінка за оригінальність виходить у результаті додавання оцінок по всіх малюнках.

Список відповідей на 0 балів за «оригінальність»:

Примітка: Якщо в списку неоригінальних відповідей приводиться відповідь«Обличчя людини» і відповідна фігура перетворена в обличчя, то данийрисунок отримує 0 балів, але якщо ця ж незакінчена фігура перетворенау вуса або губи, які потім стають частиною обличчя, то відповідь оцінюєтьсяв 1 бал.

Субтест 1 – оцінюється тільки той предмет, який був намальованийна основі кольорової приклеєної фігури, а не сюжет в цілому – риба, хмара, квітка, яйце, звірі (цілком, тулуб, морда), озеро, обличчя абофігура людини.

Субтест 2 – зверніть увагу, всі незакінчені фігури маютьсвою нумерацію, ліворуч-праворуч і згори-вниз: 1, 2, 3, ..10.

цифра (цифри), буква (букви), окуляри, обличчя людини, птиця(будь-яка), яблуко.
буква (букви), дерево або його деталі, обличчя або фігура людини,рогатка, квітка, цифра (цифри).
цифра (цифри), буква (букви), звукові хвилі (радіохвилі), колесо (колеса), місяць, обличчя людини, вітрильний корабель, човен,фрукт, ягоди.
буква (букви), хвилі, змія, знак питання, обличчя або фігура людини, птах, равлик (черв’як, гусениця), хвіст тварини, хобот слона,цифра (цифри).
цифра (цифри), буква (букви), губи, парасолька, корабель, човен, обличчялюдини, м’яч (куля), посуд.
ваза, блискавка, гроза, щабель, сходи, буква (букви), цифра(цифри).
цифра (цифри), буква (букви), машина, ключ, молот, окуляри, серп, совок (ковш).
цифра (цифри), буква (букви), дівчинка, жінка, обличчя абофігура людини, плаття, ракета, квітка.
цифра (цифри), буква (букви), хвилі, гори, пагорби, губи, вухатварин.
цифра (цифри), буква (букви), ялинка, дерево, сучки, дзьоб птаха,лисиця, обличчя людини, мордочка тварини.

Субтест 3: книга, зошит, побутова техніка, гриб, дерево, двері, будинок,паркан, олівець, коробка, обличчя або фігура людини, вікно, меблі, посуд,ракета, цифри.

«Абстрактність назви» – виражає здатність виділятиголовне, здатність розуміти суть проблеми, що пов’язаноз розумовими процесами синтезу та узагальнення. Цей показникпідраховується в субтестах 1 і 2. Оцінка виставляється за шкалою від 0 до 3.

0 балів: очевидні назви, прості заголовки (найменування), що констатують клас, до якого належить намальований об’єкт. Ціназви складаються з одного слова, наприклад: «Сад», «Гори», «Булочка» і т.п.
1 бал: прості описові назви, що описують конкретні властивості намальованих об’єктів, які виражають лише те, що ми бачимо на малюнку, або описують те, що людина, тварина або предмет роблять на малюнку, або з яких легко виводяться найменування класу, до якого відноситься об’єкт – «Мурка» (кішка), «Летюча чайка»,«Новорічна ялинка», «Саяни» (гори), «Хлопчик хворіє» і т.п.
2 бали: образні описові назви «Загадкова русалка», «SOS», назви описують почуття, думки «Давай пограємо» …
3 бали: абстрактні, філософські назви. Ці назви виражають суть малюнка, його глибинний сенс «Мій відгомін», «Навіщо виходити звідти, куди ти повернешся ввечері».

«Опір замиканню» – відображає «здатність тривалийчас залишатися відкритим новизні й розмаїтості ідей, досить довговідкладати прийняття остаточного рішення для того, щоб здійснитирозумовий стрибок і створити оригінальну ідею ».

Підраховуєтьсятільки в субтесті 2. Оцінка від 0 до 2 балів.

0 балів: фігура замикається найшвидшим і простим способом: за допомогою прямої або кривої лінії, суцільне штрихування або зафарбовування, букви і цифри так само дорівнює 0 балів.
1 бал: рішення перевершує просте замикання фігури. Респондент швидко і просто замикає фігуру, але після доповнює її деталями зовні. Якщо деталі додаються тільки усередині замкнутоїфігури, то відповідь дорівнює 0 балів.
2 бали: стимульна фігура не замикається взагалі, залишаючись відкритою частиною малюнка або фігура замикається за допомогою складної конфігурації. Два бали так само виставляється у випадку, якщо стимульна фігура залишається відкритою частиною закритої фігури. Літери і цифри – відповідно 0 балів.

«Розробленість» – відображає здатність детально розроблятипридумані ідеї. Оцінюється у всіх трьох субтестах. Принципи оцінки:

Один бал нараховується за кожну істотну деталь малюнка, яка доповнює вихідну стимульну фігуру, при цьому деталі, що відносяться до одного і того ж класу, оцінюються тільки один раз, наприклад, у квітки багато пелюсток – всі пелюстки вважаємо як одну деталь. Наприклад: квітка має серцевину (1 бал), 5 пелюсток (+1 бал), стебло (+1), два листочки (+1), пелюстки, серцевина і заштриховані листя (+1 бал) разом: 5 балівза малюнок.
Якщо малюнок містить кілька однакових предметів, то оцінюється розробленість одного з них + ще один бал за ідею намалювати інші такі ж предмети. Наприклад: у саду може бутикілька однакових дерев, у небі – однакові хмари і т.п.

По одному додатковому балу дається за кожну істотну детальз квіток, дерев, птахів і один бал за ідею намалювати таких же птахів,хмари.

Якщо предмети повторюються, але кожен з них має прикметну деталь, то необхідно дати по одному балу за кожну прикметну деталь. Наприклад: квітів багато, але у кожного свій колір – по одному новому балу за кожен колір.
Дуже примітивні зображення з мінімальною «розробленістю» оцінюються в 0 балів.

Інтерпретація результатів тесту Торренса.

Підсумуйте бали, отримані при оцінці всіх п’яти факторів(«швидкість», «оригінальність», «абстрактність назви», «опірзамиканню»і «розробленість») і поділіть цю суму на п’ять.

Отриманий результат означає наступний рівень креативності по Е. Торренсу:

30 – погано;

30-34 – нижче норми;

35-39 – трохи нижче норми;

40-60 – норма;

61-65 – трохи вище норми;

66-70 – вище норми;

> 70 – відмінно.

Додаток З

Методика «Мотивація навчання у вузі» (Т. Ільїна)

При створенні даної методики автор використовувала ряд інших відомих методик. У ній є три шкали: «придбання знань» (прагнення до придбання знань, допитливість); «оволодіння професією» (прагнення опанувати професійними знаннями і сформувати професійно важливі якості); «отримання диплома» (прагнення придбати диплом при формальному засвоєнні знань, прагнення до пошуку обхідних шляхів при здачі іспитів і заліків). В опитувальник, для маскування, автор методики включила ряд фонових тверджень, які надалі не обробляються. Ряд формулювань відкоригованій автором книги без зміни їх сенсу.

Інструкція. Відмітьте вашу згоду знаком «+» або незгоду ‒ знаком «-» ‒ з нижче наведеними твердженнями.

Текст опитувальника:

Найкраща атмосфера на заняттях ‒ це атмосфера вільних висловлювань.
Зазвичай я працюю з великим напруженням.
У мене рідко бувають головні болі через пережиті хвилювання і неприємності.
Я самостійно вивчаю ряд предметів, які, на мою думку, необхідні для моєї майбутньої професії.
Яку з притаманних вам рис ви більше всього цінуєте? Напишіть відповідь поруч.
Я вважаю, що життя потрібно присвятити обраній професії.
Я відчуваю задоволення від виконання на заняттях важких завдань.
Я не бачу сенсу в більшості робіт, які ми виконуємо у вузі.
Велике задоволення мені приносить розповідь знайомим про мою майбутню професію.
Я середній студент, ніколи не буду хорошим, і тому не бачу сенсу прикладати зусилля, щоб стати кращим.
Я вважаю, що в наш час не обов’язково мати вищу освіту.
Я впевнений у правильності вибору своєї професії.
Від яких притаманних вам якостей ви б хотіли позбутися? Відповідь напишіть поруч.
При можливості я використовую на іспиті шпаргалки, конспекти і т. д.
Найкраща пора в житті ‒ це студентські роки.
У мене дуже неспокійний сон.
Я вважаю, що для повного оволодіння професією, всі дисципліни потрібно вивчати однаково добре.
При можливості я поступив би у другий вуз.
Зазвичай, я спочатку беруся за легкі завдання, а складні залишаю на кінець.
При виборі професії для мене було важко зупинитися на одній з них.
Я можу спокійно спати після будь-яких неприємностей.
Я впевнений, що моя професія дасть мені моральне задоволення і матеріальний достаток в житті.
Я вважаю, що мої друзі здатні вчитися краще, ніж я.
Для мене дуже важливо мати диплом з вищою освітою.
3 деяких практичних міркувань цей вуз найбільш зручний для мене.
У мене досить сили волі, щоб вчитися без нагадувань з боку адміністрації.
Життя для мене майже завжди пов’язане з величезною напругою.
Іспити потрібно здавати, витрачаючи при цьому мінімум зусиль.
Є багато вузів, в яких я міг би вчитися з таким же інтересом.
Яка з притаманних вам якостей найбільше заважає вчитися? Відповідь напишіть поруч.
Я людина, яка дуже всім захоплюється, і всі мої захоплення пов’язані з моєю майбутньою роботою.
Хвилювання через іспит чи роботу, яка не виконана вчасно, часто заважають мені спати.
Висока заробітна плата після завершення вузу для мене не головне.
Мені треба бути в дуже хорошому настрої, аби підтримати спільне рішення групи.
Я повинен був поступити до вузу, щоб зайняти відповідний соціальний статус і не йти в армію.
Я вивчаю матеріал для того, щоб стати професіоналом, а не для іспиту.
Мої батьки хороші спеціалісти, і я хочу бути схожим на них.
Для просування по службі, мені необхідно мати вищу освіту.
Яка з ваших якостей допомагає вам вчитися? Відповідь напишіть поруч.
Мені дуже важко змусити себе вивчати ті дисципліни, які прямо не пов’язані з моєю спеціальністю.
Мене сильно турбують можливі невдачі.
Найкраще я вчуся після відповідного стимулювання, коли мене підхльостують.
Мій вибір даного вузу ‒ остаточний.
Мої друзі мають вищу освіту, і я не хочу від них відставати.
Щоб в чомусь переконати групу, мені приходиться самому дуже наполегливо працювати.
У мене, переважно, хороший настрій.
Мене приваблює легкість, зручність майбутньої професії.
До вступу у вуз, я багато цікавився цією професією, багато читав про неї.
Моя професія найважливіша і найперспективніша.
Мої знання про цю професію були достатніми для впевненого вибору даного вузу.

Обробка результатів.

Ключ до опитувальника.

Шкала «здобування знань»‒ за згоду («+») з твердженням по п. 4 проставляється 3,6 бала; по п. 17 – 3,6 бала; по п. 26 ‒ 2,4 бала; за незгоду («-»)з твердженням по п. 28 ‒ 1,2 бала; по п. 42 ‒ 1,8 бала. Максимум ‒ 12,6 бала.

Шкала «оволодіння професією» ‒ за згоду по п. 9 ‒ 1 бал; по п. 31 ‒ 2 бала, по п. 33 ‒ 2 бала, по п. 43 ‒ 3 бала; по п. 48 ‒ 1 бал і по п. 49 1 бал. Максимум ‒ 10 балів.

Шкала «отримання диплому»‒ за незгоду по п. 11 ‒ 3,5 бала; за згоду по п. 24 ‒ 2,5 бала; по п. 35 ‒ 1,5 бала; по п. 38 ‒ 1,5 бала і по п. 44 ‒ 1 бал. Максимум ‒ 10 балів.

Питання по п. 5,13,30 є нейтральними до цілі опитувальника і в опрацювання не включаються.

Висновки

Перевага мотивів за першими двома шкалами свідчить про адекватний вибір студентом професії і задоволеність нею.

Додаток Й

Морфологічний тест життєвих цінностей

(В. Ф. Сопов, Л. В. Карпушина)

Даний опитувальник життєвих цінностей спрямований на виявлення мотивації, для кращого розуміння важливості різних життєвих сфер діяльності. Методика отримала назву «Морфологічний тест життєвих цінностей» (МТЖЦ), виходячи з цілей і завдань дослідження – визначення мотиваційного поля, установки на творчість.

Перелік життєвих цінностей включає:

Саморозвиток, тобто пізнання своїх індивідуальних особливостей, постійний розвиток своїх здібностей та інших особистісних характеристик.
Духовне задоволення, тобто керівництво морально-етичними принципами, перевага духовних потреб над матеріальними.
Креативність, тобто реалізація своїх творчих можливостей, прагнення змінювати навколишню дійсність.
Активні соціальні контакти, тобто встановлення сприятливих відносин у різних сферах соціальної взаємодії, розширення своїх міжособистісних зв’язків, реалізація своєї соціальної ролі.
Власний престиж, тобтозавоювання свого визнання в суспільстві шляхом проходження певним соціальним вимогам.
Високе матеріальне становище, тобто звернення до факторів матеріального благополуччя як головному сенсу існування.
Досягнення, тобто постановка і вирішення певних життєвих завдань як головних життєвих чинників.
Збереження власної індивідуальності, тобто переважання власних думок, поглядів, переконань над загальноприйнятими, захист своєї неповторності та незалежності.

Термінальні цінності реалізуються по-різному, в різних життєвих сферах. Під життєвою сферою розуміється соціальна сфера, де здійснюється діяльність людини. Значимість тієї чи іншої життєвої сфери для різних людей неоднакова.

Перелік життєвих сфер:

Сфера професійного життя.
Сфера освіти.
Сфера сімейного життя.
Сфера громадської активності.
Сфера захоплень.
Сфера хореографічної діяльності.

У конструкцію опитувальника входить шкала достовірності ступеня бажання у людини соціального схвалення її вчинків. Чим вищий результат, тим більше поведінка випробуваного (на вербальному рівні) відповідає ідеалу. Критичний поріг – 42 бали, після якого результати можна визнати недостовірними.

Умови проведення.

Морфологічний тест життєвих цінностей складається з 112 тверджень (див. нижче), кожне з яких випробуваному необхідно оцінювати за 5-бальною системою.

Просимо Вас пам’ятати, що тут не може бути правильних і неправильних відповідей і найправильнішою буде правдива відповідь. Намагайтеся не використовувати для оцінки затвердження цифру «3».

Опитування необхідно проводити при дотриманні сприятливого емоційного клімату. Експериментатор повинен бути доброзичливим, повинен уміти відповісти на виникаючі питання, але не провокувати певну відповідь випробуваного затвердження. При груповому проведенні опитування кожен випробовуваний повинен мати свій текст опитувальника. Допускається зачитування тверджень експериментатором вголос для всієї групи. Кожен повинен відповісти індивідуально.

Порядок обробки отриманих результатів.

Перш ніж приступити до обробки отриманих даних, необхідно переконатися в тому, що бланк відповідей заповнений повністю.

Далі підсумовуємо бали відповідей відповідно до ключа. Таким чином, отримуємо первинні тестові результати. У шкалі достовірності при підрахунку необхідно враховувати знак. Усі відповіді зі знаком мінус інвертуються. Так, якщо випробуваний ставить 5 балів у відповіді на твердження, що відноситься до шкали достовірності, то йому відповідає 1 бал. Якщо ж за утвердження з від’ємним значенням випробуваний ставить 1 бал, то йому буде відповідати 5 балів.

Після підрахунків всі результати заносяться в таблицю. Запропоновані цінності належать до різноспрямованих груп: духовно-моральні цінності і егоїстично-престижні (прагматичні). Це концептуально важливо для визначення спрямованості діяльності особистості або групи. До перших належать: саморозвиток, духовна радість,креативність і активні соціальні контакти, що відображають морально ділову спрямованість. Відповідно, до другої підгрупи цінностей відносяться: престиж, досягнення, матеріальне становище, збереження індивідуальності. Вони в свою чергу відображають егоїстично-престижну спрямованість особистості.

При всіх низьких значеннях – спрямованість особистості невизначена без вираженого бажаного цілепокладання. При всіх високих балах – спрямованість особистості суперечлива, внутрішньо конфліктна. При високих балах цінностей 1-ї групи спрямованість особистості є гуманістичною, 2 -й групи – прагматичною.

Для графічного представлення отриманих результатів і аналізу співвідношення цінностей всередині структури життєвих цінностей особистості існує бланк-графік, що дозволяє встановити співвідношення між соціально схваленими і соціально не схваленими цінностями, мотивами.

Ключ до морфологічного тесту життєвих цінностей (форма А)

Життєві цінності	Життєві сфери						Шкала
Життєві цінності	Професійного життя	Освіти	Сімейного життя	Громадської активності	Захоплень	Хореографічної д-ті	достовірності
Саморозвиток	1	15	27	37	45	51	+7
Саморозвиток	57	71	83	93	101	107
Духовне задоволення	8	2	16	28	38	46	-14
задоволення	64	58	72	84	94	102	-14
Креативність	21	9	3	17	29	39	+20
Креативність	77	65	59	73	85	95	+31
Соціальні	32	22	10	4	18	30	-40
контакти	88	78	66	60	74	86	-40
Власний	41	33	23	11	5	19	+47
престиж	97	89	79	67	61	75	+52
Досягнення	48	42	34	24	12	6	-55
Досягнення	104	98	90	80	68	62	-55
Матеріальне	53	49	43	35	25	13	-63
становище	109	105	99	91	81	69	+70
	56	54	50	44	36	26	+76
	112	110	106	100	92	82	+87
Збереження індивідуальності							+96
індивідуальності							-103
							-108
							-111

Текст опитувальника МТЖЦ

Просимо оцінити Ваші бажання і прагнення, які спонукають Вас до певних дій, за 5-бальною шкалою, промовляючи фразу:«Для мене зараз (ваша оцінка) …»

якщо твердження не має ніякого значення, поставте в бланку цифру «1»;
якщо твердження має невелике значення, поставте цифру «2»;
якщо твердження має певне значення, поставте цифру «3»;
якщо твердження ВАЖЛИВЕ, поставте цифру «4»;
якщо твердження ДУЖЕ ВАЖЛИВЕ, поставте цифру «5».

Постійно підвищувати свою професійну кваліфікацію.
Вчитися, щоб дізнаватися щось нове в галузі знань, яку я вивчаю.
Щоб вигляд моєї оселі постійно змінювався.
Спілкуватися з різними людьми, брати участь у громадській діяльності.
Щоб люди, з якими я проводжу вільний час, захоплювалися тим же чим і я.
Щоб участь у хореографічних конкурсах допомагала мені у встановленні особистих рекордів.
Випробовувати антипатії до інших.
Мати цікаву роботу, повністю поглинаючу мене.
Створювати щось нове у галузі знань, яку я вивчаю.
Бути лідером у моїй родині.
Не відставати від часу, цікавитися суспільно-політичним життям.
У своєму захопленні швидко досягати намічених цілей.
Щоб хореографічна підготовка дозволяла надійно виконувати роботу, що дає хороший заробіток.
Позлословити, коли у людей неприємності.
Вчитися, щоб «не заривати свій талант у землю».
Разом з родиною відвідувати концерти, театри, виставки.
Застосовувати свої власні методи у громадській діяльності.
Бути учасником будь-якого клубу за інтересами.
Щоб оточуючі помічали мою хореографічну підготовку.
Не відчувати почуття досади, коли висловлюють думку, протилежну моїй.
Винаходити, удосконалювати, творити в своїй професії.
Щоб рівень моєї освіченості дозволяв відчувати себе впевнено в спілкуванні з різними людьми.
Вести такий спосіб сімейного життя, який цінується суспільством.
Домагатися конкретних цілей, займаючись громадською діяльністю.
Щоб моє захоплення допомагало зміцнити моє матеріальне становище.
Щоб професійна підготовленість робила мене незалежним у будь-яких ситуаціях.
Щоб сімейне життя виправило деякі недоліки моєї натури.
Знаходити внутрішнє задоволення в активному громадському житті.
У вільний час створювати щось нове, раніше не існуюче.
Щоб моя фізична форма дозволяла мені впевнено спілкуватися в будь-якій компанії.
Не вагатися, коли комусь потрібно допомогти в біді.
Мати дружні стосунки з колегами по роботі.
Вчитися, щоб не відстати від людей мого кола.
Щоб мої діти випереджали у своєму розвитку однолітків.
Отримувати матеріальну винагороду за громадську діяльність.
Щоб моє захоплення підкреслювало мою індивідуальність.
Розвивати свої організаторські здібності, займаючись громадською діяльністю.
Повністю зосередитися на своєму захопленні, проводячи вільний час за хобі.
Придумувати нові тренувальні вправи для розминки.
Перед тривалою поїздкою завжди продумувати, що взяти з собою.
Яке враження моя робота справляє на інших людей.
Отримати вищу освіту або вступити до аспірантури, одержати вчений ступінь.
Щоб моя сім’я мала дуже високий рівень матеріального статку.
Твердо відстоювати певну точку зору в суспільно-політичних питаннях.
Знати свої здібності у сфері хобі.
Отримувати задоволення навіть від важкого фізичного навантаження.
Уважно слухати співрозмовника, ким би він не був.
У роботі швидко досягати поставлених цілей.
Щоб рівень освіти допоміг мені зміцнити моє матеріальне становище.
Зберігати повну свободу і незалежність від членів моєї сім’ї.
Щоб активна фізична діяльність дозволяла змінювати мій характер.
Не думати, коли у людей неприємності, що вони отримали по заслугах.
Щоб на роботі була можливість отримання додаткових матеріальних благ (премії, путівки, вигідні відрядження тощо).
Вчитися, щоб «не загубитися в натовпі».
Не доводити справу до кінця, коли не впевнений у своїх силах.
Щоб моя професія підкреслювала мою індивідуальність.
Займатися вивченням нових можливостей у моїй професійній діяльності.
Вчитися, отримуючи при цьому задоволення.
Постійно цікавитися новими методами навчання і виховання дітей у сім’ї.
Беручи участь у суспільному житті, взаємодіяти з досвідченими людьми.
Завоювати повагу у людей завдяки своєму захопленню.
Завжди досягати намічених нагород у сфері хореографічної діяльності.
Не кидати щось робити, якщо немає впевненості в своїх силах.
Отримувати задоволення не від результатів роботи, а від самого процесу.
Підвищувати рівень своєї освіти, щоб внести вклад в галузь хореографії.
Щоб для мене не мало значення, що лідер у родині – хтось інший.
Щоб мої суспільно-політичні погляди збігалися з думкою авторитетних для мене людей.
Займаючись на дозвіллі улюбленою справою, детально продумувати свої дії.
Беручи участь у різних змаганнях, завоювати будь-який приз, винагороду.
Не говорити навмисне неприємних речей.
Знати, якого рівня освіти можна досягти з моїми здібностями, щоб їх удосконалювати.
У шлюбі бути завжди абсолютно надійним.
Щоб життя мого оточення постійно змінювалося.
Захоплюватися чимось у вільний час, спілкуючись з людьми, які захоплюються тим же.
Брати участь у хореографічних конкурсах, щоб продемонструвати свою перевагу.
Не випробовувати внутрішнього протесту, коли мене просять надати послугу.
Щоб прийоми моєї роботи змінювалися.
Підвищувати рівень своєї освіти, щоб входити в коло розумних і цікавих людей.
Мати чоловіка (дружину) з родини високого соціального становища.
Досягати поставленої мети у своїй громадській діяльності.
У своєму захопленні створювати необхідні в житті речі (одяг, меблі, техніку і т. д.).
Щоб фізична підготовка, даючи свободу в рухах, створювала і відчуття особистої свободи.
Навчитися розуміти характер моєї дружини (чоловіка), щоб уникнути сімейних конфліктів.
Бути корисним для суспільства.
Вносити різні удосконалення в сферу мого захоплення.
Щоб серед членів мого творчого колективу було багато друзів.
Уважно стежити за тим, як я одягнений.
Щоб під час роботи постійно була можливість спілкуватися з колегами по роботі.
Щоб рівень моєї освіти відповідав рівню освіти людини, думку якої я ціную.
Ретельно планувати своє сімейне життя.
Займати таке місце в суспільстві, яке зміцнювало б моє матеріальне становище.
Щоб мої погляди на життя проявлялися у моєму захопленні.
Займатися громадською діяльністю, вчитися переконувати людей у своїй точці зору.
Щоб захоплення займало більшу частину мого вільного часу.
Щоб моя вигадка виявлялася навіть у ранковій зарядці.
Завжди охоче визнавати свої помилки.
Щоб моя робота була на рівні і навіть краще, ніж у інших.
Щоб рівень моєї освіти допоміг би мені зайняти бажану посаду.
Щоб чоловік (дружина) отримувала високу зарплату.
Мати власні політичні переконання.
Щоб коло моїх захоплень постійно розширювався.
Мати, насамперед, моральне задоволення від досягнутих успіхів у танцювальному мистецтві.
Не придумувати вагому причину, щоб виправдатися.
Перед початком роботи чітко її розпланувати.
Щоб моя освіта давала можливість отримання додаткових матеріальних благ (гонорари, пільги).
У сімейному житті опиратися лише на власні погляди, навіть якщо вони суперечать громадській думці.
Витрачати багато часу на читання літератури, перегляд передач і фільмів про танець.
Не заздрити удачі інших.
Мати високооплачувану роботу.
Вибрати рідкісну, унікальну спеціальність для навчання, щоб краще проявити свою індивідуальність.
Поводитися за столом вдома так само, як і на людях.
Щоб моя робота не суперечила моїм життєвим принципам.

Інтерпретація даних за шкалами життєвих сфер.

Сфера професійного життя

(+) Висока значимість для людини сфери її професійної діяльності. Вони віддають багато часу своїй роботі, включаються до вирішення всіх виробничих проблем, вважаючи при цьому, що професійна діяльність є головним змістом життя людини.

Сфера навчання і освіти

(+) Прагнення людини до підвищення рівня своєї освіченості, розширенню кругозору. Вони вважають, що головне в житті – це вчитися і отримувати нові знання.

Сфера суспільного життя

(+) Висока значимість для людини проблем життя суспільства. Такі люди втягуються в суспільно-політичне життя, вважаючи, що найголовніше для людини – це її політичні переконання.

Сфера захоплень

(+) Висока значимість для людини його захоплень, хобі. Такі люди віддають своєму захопленню весь вільний час і вважають, що без захоплення життя людини багато в чому неповноцінне.

Сфера хореографічної діяльності

(+) Висока значимість хореографічної діяльності. Такі люди віддають мистецтву танцю весь вільний час і вважають, що без хореографії життя людини багато в чому неповноцінне.

(–) По всіх сферах говорить про незначущості або малу значимість даних сфер для окремих людей. Це часто пов’язано з віковим періодом життя.

Інтерпретація даних за шкалами цінностей всередині життєвих сфер. Сфера навчання і освіти.

Саморозвиток

(+) Прагнення підвищувати рівень своєї освіти заради розвитку себе як особистості і своїх здібностей. Такі люди характеризуються зацікавленістю в оцінці себе як особистості і своїх знань, умінь, здібностей. Спроба до зміни на краще.

(–) Прагнення до отримання певного результату, що свідчить про досягнення певного рівня освіти, або повне ігнорування освіти як чинника, що сприяє саморозвитку.

Духовне задоволення

(+) Прагнення якомога більше дізнатися з дисципліни, яку вивчає в результаті – отримати моральне задоволення. Такі люди відрізняються сильно розвиненою пізнавальною потребою, прагненням підвищувати рівень своєї освіти.

(–) Характеризуються низькою пізнавальною активністю в силу відсутності пізнавального мотиву. Прагнення досягти конкретного, суто практичного результату.

Креативність

(+) Прагнення знайти щось нове у дисципліні, яку вивчає внести своючастку у певну галузь знань. Характеризується бажанням самому відповісти на ті питання, які є спірними, невідомими в даній науці (участь у роботі наукових товариств, наукових експериментах і т. д.).

(–) Прагнення вивчити основний матеріал з дисципліни і відзначитися в межах заданих рамок. Такі люди часто демонструють стереотипність часу тих чи інших проблем, негнучкість, нездатність відійти від зразка.

Соціальні контакти

(+) Прагнення ідентифікувати себе з певною соціальною групою. Бажання досягти певного рівня освіти, щоб увійти в тісні контакти з представниками даної соціальної групи.

(–) Прагнення до обмеження будь-яких контактів, незалежно від приналежності до тієї чи іншої соціальної групи.

Власний престиж

(+) Прагнення людини мати такий рівень освіти, який високо цінується суспільством. Такі люди зацікавлені в думці інших людей щодо своєї освіти або прагнення досягти певного рівня освіти.

(–) Байдужість до цілей навчання і освіти. Такі люди намагаються знайти підтримку таких же, як вони, яким важлива не освіта (точніше її рівень), а які-небудь інші характеристики особистості, її вміння і навички.

Досягнення

(+) Прагнення домогтися як конкретного результату свого освітнього процесу (диплом, захист дисертації), так і інших життєвих цілей, досягнення яких залежить від рівня освіти. Прагнення все ретельно спланувати на кожному етапі, підвищити свою самооцінку.

(–) Прагнення до самодостатності у сфері навчання на будь-якому етапі життєвого шляху пов’язаного з іншими життєвими цілями і високою самооцінкою.

Високе матеріальне становище

(+) Прагнення досягти такого рівня освіти, який дозволить мати високу зарплату та інші види матеріальних благ. Бажання підвищувати рівень своєї освіти, вибирати навчальний заклад, якщо існуючі положення справ не приносить бажаного матеріального благополуччя.

(–) Прагнення у сфері освіти досягти цілей, відмінних від матеріальних. Найчастіше показник пов’язаний з ідеалістичною спрямованістю особистості і сформованої зовнішньої ситуації (наприклад, змусили вчитися).

Збереження власної індивідуальності

(+) Прагнення побудувати процес утворення, щоб він максимально відповідав всім особливостям особистості Бажання бути оригінальним, демонструвати свої життєві принципи. Характерна екзальтованість у поведінці.

(–) Прагнення до конфліктності, «як усі, так і я», головне – відзначитися в строк і не бути відстаючим учнем, студентом і т. д.

Орієнтовні норми для шкал життєвих цінностей(чоловіки 18-60 років)

Цінності	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Саморозвиток	25 іменше	26-28	29-31	32-34	35-37	38-40	41-43	44-46	47-49	50 ібільше
Духовне задоволення	28 іменше	29-31	32-34	35-37	38-40	41-43	44-46	47-49	50-52	53 ібільше
Креативність	25 іменше	26-28	29-31	32-34	35-36	37-39	40-42	43-45	46-47	48 ібільше
Соціальні контакти	24 іменше	25-27	28-30	31-33	34-36	37-39	40-42	43-45	46-48	49 ібільше
Власний престиж	22 іменше	23-25	26-28	29-31	32-34	35-37	38-40	41-43	44-46	47 ібільше
Досягнення	27 іменше	28-30	31-33	34-36	37-39	40-42	43-45	46-48	49-50	51 ібільше
Високе матеріальне становище	28 іменше	29-31	32-34	35-37	38-40	41-43	44-46	47-49	50-52	53 ібільше
Збереження індивідуальності	23 іменше	24-27	28-30	31-34	35-37	38-41	42-44	45-48	49-51	52 ібільше

Орієнтовні норми для шкал життєвих сфер(чоловіки 18-60 років)

Сфери	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Професійне життя	43 іменше	44-47	48-50	51-54	55-57	58-61	62-64	65-68	69-72	73 і більше
Освіта	35 іменше	36-40	41-46	47-51	52-56	57-61	62-66	67-72	73-77	78 і більше
Сімейне життя	36 іменше	37-40	41-43	44-47	48-51	52-54	55-58	59-61	62-65	66 і більше
Громадська активність	30 іменше	31-35	36-39	40-43	44-48	49-52	53-57	58-61	62-66	67 і більше
Захоплення	29 іменше	30-34	35-38	39-42	43-47	48-51	52-55	59-60	61-64	65 і більше
Хореографічна діяльність	17 іменше	18-23	24-28	29-34	35-40	41-46	47-52	53-58	59-64	65 і більше

Орієнтовні норми для шкал життєвих цінностей(жінки 18-55 років)

Цінності	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Саморозвиток	24 іменше	25-26	27-29	30-32	33-35	36-37	38-40	41-43	44-45	46 і більше
Духовне задоволення	27 іменше	28-31	32-34	35-37	38-40	41-44	45-47	48-50	51-53	54 і більше
Креативність	21 іменше	22-24	25-28	29-31	32-34	35-37	38-41	42-44	45-47	48 і більше
Соціальні контакти	25 іменше	26-28	29-31	32-35	36-38	39-41	42-44	45-47	48-50	51 і більше
Власний престиж	20 іменше	21-23	24-27	28-30	31-34	35-37	38-41	42-45	46-48	49 і більше
Досягнення	24 іменше	25-27	28-30	31-32	33-35	36-38	39-41	42-43	44-46	47 і більше
Високе матеріальне становище	26 іменше	27-30	31-33	34-37	38-40	41-44	45-47	48-51	52-54	55 і більше
Збереження індивідуальності	20 іменше	21-23	24-27	28-30	31-33	34-37	38-40	41-44	45-47	48 і більше

Орієнтовні норми для шкал життєвих сфер(жінки 18-55 років)

Сфери	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Професійне життя	45 іменше	46-48	49-51	52-54	55-57	58-60	61-63	64-66	67-69	70 і більше
Освіта	35 іменше	36-40	41-45	46-50	51-55	56-60	61-66	67-71	72-76	77 і більше
Сімейне життя	40 іменше	41-44	45-47	48-50	51-53	54-56	57-59	60-63	64-66	67 і більше
Громадська активність	25 іменше	26-30	31-34	35-39	40-43	44-48	49-52	53-57	58-61	62 і більше
Захоплення	24 іменше	25-29	30-34	35-40	41-45	46-50	51-56	57-61	62-66	67 і більше
Хореографічна діяльність	13 іменше	14-19	20-25	26-30	31-36	37-42	43-47	48-53	54-59	60 і більше

Додаток К

Опитувальник креативності Джонсона

(у модифікації Е. Тунік)

Мета: вивчення розвитку творчого мислення (креативності) особистості.

Опитувальник креативності (ОК) фокусує увагу на тих елементах, які пов’язані з творчим самовираженням. ОК – це об’єктивний, що складається з восьми пунктів, контрольний список характеристик творчого мислення і поведінки, розроблений спеціально для ідентифікації проявів креативності, доступних зовнішньому спостереженню. При роботі з ОК можна швидко самостійно зробити підрахунки. Заповнення опитувальника вимагає 10-20 хвилин. Для оцінки креативності по ОК експерт спостерігає за соціальними взаємодіями особистості в тому чи іншому навколишньому середовищі (в групі, під час будь-якої діяльності, на заняттях і т.д.).

Цей опитувальник дозволяє також провести самооцінку креативності (студентами). Кожне твердження опитувальника оцінюється за шкалою, яка складається з п’яти градацій (можливі оціночні бали: 1 – ніколи, 2 – рідко, 3 – іноді, 4 – часто, 5 – постійно). Загальна оцінка креативності є сумою балів за вісьмома пунктами (мінімальна оцінка – 8, максимальна оцінка – 40 балів).

У таблиці представлено відповідність суми балів рівням креативності.

Рівень креативності	Сума балів
Дуже високий	40-34
Високий	33-27
Середній	26-20
Низький	19-15
Дуже низький	14-8

Опитувальник:Творча особистість здатна:

Відчувати тонкі, невизначені, складні особливості навколишнього світу (чутливість до проблеми, перевага складнощів).
Висувати і виражати велику кількість різних ідей в певних умовах (швидкість).
Пропонувати різні види, типи, категорії ідей (гнучкість).
Пропонувати додаткові деталі, ідеї, версії або рішення (спритність, винахідливість).
Проявляти уяву, почуття гумору і розвивати гіпотетичні можливості (уява, здатності до структурування).
Демонструвати поведінку, яка є несподіваною, оригінальною, але корисною для вирішення проблеми (оригінальність, винахідливість і продуктивність).
Утримуватися від прийняття першої, що прийшла в голову, типової, загальноприйнятої позиції, висувати різні ідеї і вибирати кращу (незалежність, нестандартність).
Виявляти впевненість у своєму рішенні, незважаючи на виниклі труднощі, брати на себе відповідальність за нестандартну позицію, думку, яка сприятиме вирішенню проблеми (упевнений стиль поведінки з опорою на себе, самодостатня поведінка).

Бланк реєстрації експертних оцінок (Джонсон)

Контрольний список процесуально-особистісних характеристик креативності:

Чутливість до проблеми, перевага складнощів. Відчуття тонких невизначених, складних особливостей навколишнього світу.
Швидкість. Здатність висувати і виражати велику кількість різних ідей в даних умовах.
Гнучкість. Здатність пропонувати різноманітні види, типи, категорії ідей.
Винахідливість. Пропозиція додаткових деталей, ідей, версій чи рішень.
Уява, здатність до структурування. Прояв фантазії, уяви, почуття гумору та вміння розвивати гіпотетичні можливості.
Винахідливість, оригінальність, продуктивність. Демонстрація поведінки, яка є несподіваною, оригінальною, але корисною для вирішення проблеми.
Незалежність, нестандартність. Утримання від прийняття першої, що прийшла в голову, типової, загальноприйнятої позиції, висування різних ідей і можливість вибирати кращу.
Впевнений стиль поведінки з опорою на себе, самодостатня поведінка. Прояв впевненості у своєму рішенні, незважаючи на виниклі труднощі, вміння брати на себе відповідальність за нестандартну позицію, думку, яка сприятиме вирішенню проблеми.

Оціночна шкала: від 1 до 10 балів, де 1 – найменший ступінь прояву характеристики, 10 – найбільша.

Оціночний лист

Експерт №________

Характеристика експерта (вік, стать, професія)

№	Характеристика креативності								Середній бал
1.	1.	2.	3.	4.	5.	6.	7.	8.
2.
3.
4.
5.
6.
7.

Зразокекспертногопротоколу

Експерти:

Характеристика експерта (вік, стать, професія)

Експерт № 1 ____________________________________

Експерт № 2 ____________________________________

Експерт № 3 ____________________________________

№	Середній бал по характеристиках креативності	Експерти

Додаток Л

Методика виявлення усвідомленості різних компонентів мотиву

Методика розроблена А. Єрмоліним і Є. Ільїним. Вихідний матеріал методики – бланк, на якому надруковані два варіанти завдань: варіант А – незакінчені пропозиції, варіант Б – питання-сюжети.

Варіант А

Інструкція. Візьміть листок (опитувальний лист) і підпишіть його, поставте дату, вік, стать. Ваше завдання – поставити номер зачитуваного незакінченого речення і поряд з ним написати його закінчення, уявивши себе у наведеній ситуації. Якщо Ви ніколи не потрапляли в таку, то припустіть, як би Ви вчинили в даному випадку.

Незакінчені речення:

Хоч я і співаю не дуже добре, я погодився заспівати на шкільному вечорі, тому що …
Хоч я і не дружу з Петром, я погодився відвідати його будинок, коли він захворів, тому що …
Хоч я і поганий спортсмен, я брав участь у змаганнях, тому що …
Хоч на вулиці і було холодно, я, незважаючи на вмовляння батьків, не надів шапку, тому що …
Незважаючи на те що вода в озері була холодною, я купався, так як …
Незважаючи на те що я хотів спати, я продовжував вирішувати задачу, тому що …
Я захотів пити і пішов на кухню, щоб …

Варіант Б

Інструкція. Вам пропонуються для обдумування шість різних життєвих ситуацій. Поставте номер зачитуваного питання-сюжету, уявіть себе дійовою особою кожного сюжету і дайте відповіді на запитання (у письмовому вигляді на зворотному боці того ж листка).

Питання-сюжети:

Ти сидиш на занятті і пишеш. Твій сусід позаду вирішив розважитися і став чимось лоскотати твою шию. Нарешті, тобі це набридло, ти взяв книжку і вдарив його по голові. У цей момент обертається педагог і суворо каже: «Іванов, чому ти вдарив Петрова?» Що ти відповіси?
На вулиці слизько. Ти підійшов до старенької і допоміг їй дійти до магазину. Чому ти це зробив?
Хтось показав тобі нецензурний жест, а ти у відповідь на це назвав його дурнем. Педагог почув це і зробив тобі зауваження. Що ти скажеш учителю в своє виправдання?
Ти сидиш на стадіоні, де йдуть змагання з бігу. Коли побіг твій одногрупник, ти став кричати: «Альоша, давай!». Навіщо ти став кричати?
Ти сидиш на концерті. Тобі не сподобалося, як заспівав пісню співак, і ти став свистіти. На тебе осудливо подивилися, люди які сиділи поруч. Що ти їм відповіси на своє виправдання?
Ти не приготував домашнє завдання і, прийшовши в університет, попросив сусідку дати його списати. Вона відповіла: «Самому треба було робити». Ти образився і вилаяв її, а товариші стали докоряти тобі. Що ти їм скажеш у своє виправдання?

Обробка результатів

У своїх опитувальних листах випробовувані дають самі різні відповіді, що зачіпають різні компоненти структури мотиву. У результаті проведеного контент-аналізу була сконструйована класифікаційна матриця, що складається з чотирьох груп (категорій) відповідей.

Відповіді, що не торкаються структури мотиву:

посилання на зовнішні обставини (на вулиці було спекотно, тепло, холодно; він заважає, відволікає, він перший почав; попросили, змусили, запросили і т. д.); позначення дії (я б промовчав, нічого не відповів, вибачився); шифр – Поз.

Відповіді, що відносяться до «потребнісного блоку»:

потреби (хотів їсти, пити; хотів показати, перевірити себе); шифр – П;
потягу (вабило, манило, привертало); шифр – Вл;
інтереси (зацікавило, було цікаво дізнатися, цікаво); шифр – Ін;
повинність, необхідність (треба отримати залік, оцінку; повинен це зробити, було необхідно, не міг відмовити); шифр – Н;
мотиваційна установка (обіцяв, давно хотів, з’явився привід, це мій обов’язок); шифр – My.

Відповіді, що відносяться до «внутрішнього фільтру»:

моральний контроль декларований (не можна відриватися від колективу, не хотів підвести товаришів, переживаю (вболіваю) за свою команду, старість треба поважати і т. д.); шифр – МКД;
моральний контроль не декларований (поставив себе на його місце, йому одному погано, міг впасти, ніхто не хотів цього робити, а комусь треба; повинен же це хтось зробити; він мій товариш); шифр – МКН;
перевага за зовнішніми ознаками (некрасиво на мені виглядає, мені так більше йде і т. д.); шифр – Пр. зовн.;
внутрішня перевага – схильності (мені подобається, я люблю це робити і т. д.); шифр – Пр. внут.;
оцінка психічних (емоційних) станів (набридло, нудно, страшно, боюсь і т. д.); шифр – Ос;
оцінка своїх можливостей (я загартований, сильний, сміливий; я зможу це зробити, я це вмію; мені не доставить це багато клопоту); шифр – Ом;
оцінка умов і майбутніх зусиль, витрат енергії (це не важко, мені це не під силу, немає можливості, засобів і т. д.); шифр – Оу;
прогнозування наслідків (можу отримати негативну оцінку, завтра запитають, можу перемогти, це може призвести до …); шифр – Пн.

Відповіді, що відносяться до цільового блоку:

опредметнені дії (налити води, взяти хліб, включити світло, купити продукти, допомогти зробити уроки і т. д.); шифр – Од;
процес задоволення потреби (попити, поїсти, відпочити, отримати задоволення і т. д.); шифр – Пзп;
потребнісна (смислова) мета (отримати хорошу оцінку, заслужити похвалу, втамувати спрагу, голод; довести собі, що можу і т. д.); шифр – Пм.

На підставі цих категорій відповідей отримані дані заносяться в матричну таблицю:

Поз

Вл

Ін

Му

МКД

МКН

Пр. зовн.

Пр. внут.

Ос

Ом

Оу

Пн

Од

Пзп

Пм

Аналізуючи відповіді кожного опитаного, можна дізнатися, наскільки повно він враховує всі обставини (мотиватори) або ж орієнтується тільки на одного з них, схильний він більше орієнтуватися на зовнішні обставини або на внутрішні чинники, наскільки глибоко він намагається проникнути в підставу своїх вчинків і дій, тобто наскільки повно відбивається в його свідомості структура мотиву, наскільки обґрунтовано приймаються ним рішення.

Додаток Н

Анкета

«Творчий ореол професії майбутнього хореографа»

Мета: оцінити обсяг, глибину, повноту знань про професійно важливі якості майбутніх учителів хореографії та особливості їх професійної діяльності, сформованість уявлень студентів про майбутнє в професії, а також для визначення значущості уявлень про творчий потенціал як чинник успішної конкурентоспроможності в сучасному соціумі.

Шановні студенти!

Просимо Вас взяти участь в анкетуванні. Для нас дуже важлива ваша думка. По можливості чекаємо від вас щирих, ґрунтовних і розгорнутих відповідей. Дякую!

ПІБ (за бажанням):__________________________________________________

Навчальний заклад:_________________________________________________

Факультет навчання:________________________________________________

Курс навчання:_____________________________________________________

Питання анкети:

Вкажіть здібності, необхідні для професії хореографа.
Назвіть ряд професійно значущих, на ваш погляд, якостей хореографа, що визначають успішність творчості у професійній діяльності.
Яким повинен бути ідеальний фахівець-хореограф, які обов’язки фахівця даного профілю?
Що таке творчий потенціал, перерахуйте його змістовні характеристики.
Чи можна розвивати творчий потенціал хореографа?
У чому сутність хореографічного творчого процесу?
Які основні напрями роботи хореографа?
У чому полягає соціальна відповідальність хореографічної творчості?
Як Ви оцінюєте свої творчі здібності?
Чи формує ваш характер здатність до творчості?
Чи потрібно розвивати здатність майбутніх фахівців до творчості, яким чином?
Які дисципліни, на вашу думку, сприятимуть розвитку творчого потенціалу студентів?

Додаток П

Наочне відображення

процесу дослідно-експериментальної роботи по етапах

Таблиця 1.2

Логіка експериментальної роботи з формування творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю

Завдання

Зміст роботи

Методи дослідження

Результат

1 етап – констатувальний

Перевірка, аналіз і вивчення вихідного рівня сформованості творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії засобами народно-сценічного танцю.

Аналіз стану розробленості досліджуваної проблематики в сучасній науці і педагогічній практиці, осмислення проблеми формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії

і характеристик досліджуваного явища. Аналіз робочих програм дисциплін, аналіз організації

навчальної та виховної роботи.

Вивчення нормативно-правових документів з проблеми дослідження, теоретичний аналіз наукової літератури узагальнення і осмислення позитивного досвіду в практиці підготовки майбутніх учителів хореографії,

анкетування, тестування, метод експертних оцінок,

ранжування, аналіз навчальної та позанавчальної діяльності майбутніх учителів-хореографів, констатувальний експеримент.

Розробка і теоретичне обґрунтування педагогічних умов формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії засобами народно-сценічного танцю,

визначення контрольної та експериментальної груп; проведення проміжних діагностичних зрізів в обох групах.

Виявити потенціал професійної

освіти, що визначає успішність формування творчого потенціалу

майбутніх учителів хореографії.

Виявлення потенціалу професійної

освіти, що визначає успішність формування творчого потенціалу

майбутніх учителів хореографії.

Розробити критерії та показники сформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії, обґрунтувати рівні

досліджуваного феномена.

Розробка критеріїв і

показників сформованості творчого потенціалу

майбутніх учителів хореографії,

підбір певних

дослідних методик, виявлення рівнів досліджуваного феномена в рамках

констатувального

експерименту.

2 етап – формувальний

Розробити та впровадити програму формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії.

Впровадження в освітній процес ВНЗ програми формування творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії.

Анкетування, тестування, спостереження, аналіз навчальної та позанавчальної діяльності майбутніх учителів хореографії, ранжування, метод експертних оцінок, формувальний експеримент.

Підвищення рівня сформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії в освітньому процесі ВНЗ.

Визначити і

апробувати

педагогічні умови, які забезпечують

ефективність

програми формування творчого потенціалу

майбутніх учителів хореографії в

професійній освіті.

Визначення та експериментальне

апробування

педагогічних умов, що забезпечують

ефективність програми формування творчого потенціалу

майбутніх учителів хореографії в

професійному

освіті.

3 етап – аналітико-узагальнюючий

Оцінити ефективність реалізації програми формування творчого потенціалу

майбутніх учителів хореографії.

Проведення

порівняльної

діагностики рівня

сформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії.

Порівняльний аналіз експериментальних даних, анкетування, тестування,

спостереження, аналіз навчальної та позанавчальної діяльності майбутніх учителів хореографії,

ранжування, метод експертних оцінок, математична

обробка та інтерпретація

результатів.

Визначення ефективності педагогічних умов; доказ позитивної

динаміки рівня

сформованості творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії в експериментальній групі.

Проаналізувати,

узагальнити отримані емпіричні

результати, підготувати звітну документацію.

Порівняльний аналіз

результатів дослідження,

інтерпретація результатів та оформлення

дисертаційного

дослідження.

Додаток Р

Таблиця 1.3

Алгоритм діагностики рівня сформованості творчого потенціалу

майбутніх учителів хореографії

Критерії	Методики визначення показників
Когнітивно-творчий	Тест «Діагностика креативності (Е. Торренс), спостереження за когнітивно-творчим критерієм і відповідними показниками творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії (уявлення про сутність творчого потенціалу, про хореографічну творчість; знання методики виконання та постановки танцю, пошукові, аналітичні, перетворюючі здібності). Методика вимірювання рівня знань, розробленої Т. Ільїною, що складається з 3 шкал («Набуття знань», «Оволодіння професією» і «Отримання диплому»). Спостереження, групові та індивідуальні психолого-педагогічні тренінги з розвитку креативності (Е. Шангіна), метод колективної експертної оцінки. Індивідуальні заняття. Тестування (Н. Вишнякова опитувальник «Креативність»), групові та індивідуальні психолого-педагогічні тренінги з розвитку креативності (А. Грецов, Н. Хрящева, Е. Шангіна). Індивідуальні заняття. Метод колективної експертної оцінки.
Мотиваційно-ціннісний	Морфологічний тест життєвих цінностей (В. Сопов, Л. Карпушина), тест-опитувальник спрямованості на вид хореографічної діяльності, ранжування, спостереження за мотиваційно-ціннісним критерієм і відповідними показниками творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії (творче ставлення до хореографічної діяльності; спрямованість до створення нової хореографічної постановки). Анкетування, тестування (Дж. Кінчер тест «Творчі здібності»), спостереження, рефлексія, завдання за А. Грецовим («Тренінг креативності студентів»), метод колективної експертної оцінки.
Діяльнісно-творчий	Спостереження, метод творчих завдань конкурсу «Творчість у танці», завдання за А. Грецовим «Тренінг креативності для студентів», метод колективної експертної оцінки, узагальнення незалежних характеристик. Опитувальник креативності Д. Джонсона (адаптований Е. Тунік), аналіз хореографічної творчості студентів, спостереження, метод експертної оцінки за діяльнісно-творчим критерієм і відповідним показникам творчого потенціалу майбутніх учителів хореографії (творча активність, творча самостійність).

Додаток С

Вправи для тренування творчої уяви та фантазії

Педагог називає який-небудь предмет (ключ, стілець, «сюрдук», бубон та ін.) з метою виявлення творчого бачення, яке викликає той чи інший предмет у студентів. Пропонує миттєво створити розповідь про нього.
Викладач пропонує студентам придумати яку-небудь подію, пов’язану з місцем пропонованої дії (шахта, поле, землянка, небо та ін.).
Студенти повинні придумати та логічно обґрунтувати ланцюжок подій, виникаючих у зв’язку з названим предметом. Наприклад: «булава». Яка булава? Що робив з нею? Для чого? Чим це закінчилося?
Педагог пропонує студентам придумати розповідь, логічно поєднавши кілька запропонованих предметів. Наприклад: решето, камінь і велосипед; вінок, ягоди і річка; сірники, чайка і полуниця та ін.
Студент повинен описати обстановку кімнати так, щоб всі інші змогли зрозуміти, скільки осіб живе в кімнаті, які їх професії, вік та характер. Відповіді бажано підтверджувати деталями, які наявні в обстановці кімнати.
Викладач пропонує студентам облаштувати кімнату людей різних професій: вчителя, хірурга, хореографа, садівника та ін.
Студенту пропонується розповісти про людину, за якою він мав нагоду спостерігати. Хто вона? Який у неї характер? Які вона має звички? Умовою вправи є підтвердження припущень деталями поведінки або зовнішнього вигляду.
Педагог пропонує студенту розповісти про свій літній відпочинок: Як провів? Як би міг провести, якби поїхав у Єгипет, в турпохід, на роботу в табір літнього відпочинку?
Студент повинен розповісти про відвідання різних місць – лісу, автостанції, театру, пляжу. Умовою є відповідь на запитання: Чому ходив? Яка обстановка? Які люди там були? Що сталося? Чим закінчилось? Що могло б бути якби не…? та ін.
Викладач пропонує придумати подію на задану тему. Наприклад: «Знахідка», «Погасло світло», «Почався дощ», «Розцвіли квіти» та ін.

Важливо в процесі виконання пропонованих завдань на розвиток творчої уяви та фантазії домагатися від студентів послідовності висловлення думок, їх повноти, впевненості та завершеності, що в майбутньому сприятиме органічності хореографічного етюду.

Цікавими та доцільними є завдання, які ґрунтуються на прослуховуванні музичного матеріалу. Наприклад:

Концертмейстер награє яку-небудь мелодію, незалежно від її національної приналежності (наприклад «Молдовеняска»). Перед студентами педагог ставить завдання, розповісти, які образи в них виникають після прослуховування музики? Які асоціації? А також, пропонує передати словами все, що виникло в уяві.

Уцій вправі, перед студентами не ставиться завдання дійсного розкриття музичного змісту. Вони, відштовхуючись від музики, придумують життєву ситуацію, в якій дана музика могла б виникнути органічно як один із компонентів дії, або як компонент, що характеризує атмосферу подій, які відбуваються.

Додаток Т

Участь студентів, що були залучені до формувального етапу педагогічного експерименту в хореографічних фестивалях та конкурсах (2012–2015 рр.)

У процесі формувального експерименту студентам була надана можливість взяти участь у таких заходах:

ІІ Регіональний фестиваль-конкурс хореографічного мистецтва імені Василя Авраменка (м. Умань, 2012–2013);
Заключний концерт кращих профспілкових колективів Черкаської області (м. Черкаси, 2013);
Фестиваль хореографічного мистецтва імені В. Костриці «На Кичері» (м. Умань, 2012–2015);
Міжнародний фестиваль «Діалог культур і народів» (м. Лєшно, Польща, 2013);
Регіональний огляд-конкурс колективів вокально-хорового, інструментального та хореографічного жанрів, присвяченого 118-й річниці з дня народження В. Авраменка (м. Черкаси, 2013);
Всеукраїнський фестиваль-конкурс інструментального, вокального, хореографічного, театрального мистецтва та театрів мод «Квітуча країна» (м. Умань, 2015);
Всеукраїнський фестиваль народної творчості «Покрова-Fest»(м. Немирів, 2015);
Всеукраїнський фестиваль хореографічного мистецтва «Planeta»(м. Чернігів, 2015) та ін.

Продовження додатку Т

Додаток У

Участь студентів-хореографів у наукових конференціях та семінарах (2012–2015 рр.):

V Всеукраїнська студентська наукова конференція «Здобутки, проблеми та перспективи педагогічної науки і практики в умовах інноваційної перебудови української національної освіти (м. Умань, 2012)
Всеукраїнська студентська наукова конференція «Наука, освіта, молодь» (м. Умань, 2013–2015).
Всеукраїнський науково-методичний семінар «Тенденції розвитку світового хореографічного мистецтва» (м. Умань, 2013).
Міжнародний науково-практичний семінар «Техніка Жак-Далькроза як засіб творчого самовираження особистості майбутнього вчителя мистецьких дисциплін» (м. Умань,2013).
Всеукраїнський науково-методичний семінар «Збереження та розвиток українського народного танцю» (м. Умань, 2012–2014).
Всеукраїнська науково-практична конференція «Сучасні стратегії розвитку хореографічного мистецтва» (м. Умань, 2014–2015).
Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми та перспективи розвитку хореографічного мистецтва». (м. Херсон, 2014–2015).
Всеукраїнська студентська конференція «Мистецька освіта у контексті євроінтеграційних процесів» (м. Умань, 2013–2015).
Міжнародна науково-практична конференція «Музична та хореографічна освіта в контексті культурного розвитку суспільства» (м. Одеса, 2015).

Додаток Ф

Приклад застосування методу проекту

Тема проекту: Військова тематика в танцювальній культурі Грузії.

Мета проекту: створити умови для творчої самореалізації студента-хореографа, сприяти підвищенню мотивації до навчання, розвитку інтелектуальних та творчих здібностей; залучити студентів до активного пізнавального процесу; формувати навички творчої пошуково-дослідницької діяльності; сприяти поглибленню знань, умінь та навичок з народного хореографічного мистецтва.

Тип проекту: комбінований (дослідницький, творчий, інформаційний).

Термін виконання: довготривалий (протягом семестру).

Термін виконання може бути і короткотривалим (протягом 1-2 занять) за умов його аудиторної підготовки.

Етапи:

Аналіз проблеми.

Аналіз проблеми передбачає вивчення стану військової тематики грузинського танцювального мистецтва в історичному аспекті.

Усвідомлення та визначення мети проекту.

Метою розробки проекту є здійснення дослідження даної проблеми, прогнозування кінцевого результату.

Розробка концепції проекту, організаційного плану здійснення проекту.

Цей етап передбачає визначення завдань, спрямованих на досягнення результату; визначення учасників творчої групи; розподілення обов’язків між учасниками проекту; визначення засобів і методів досягнення мети; встановлення термінів та поетапності реалізації проектної діяльності.

Конкретна практична діяльність щодо його реалізації.

Підготовка хореографічної композиції в характері грузинського народно-сценічного танцю, в основі якої покладена військова тематика. Це може бути танець «Хорумі», виконання якого нагадує військове дійство. Завданням студентів виступає практичне втілення (у танцювальній та театралізованій формі) справжньої войовничої сили характеру грузинського народу засобами народно-сценічного танцю (пантоміма, хореографічна лексика, художній образ, хореографічний малюнок, музика).

Зазначений етап передбачає дослідження хореографічної лексики танцю, переймання характеру та манери її виконання, опрацювання музичного матеріалу, написання лібрето (можливий повний мовно-графічний опис танцю). А також розробка ескізів сценічних костюмів (за можливості виготовлення), декорацій та сценічної бутафорії.

Підсумки у вигляді письмового звіту та презентація.

Підсумком є представлення результатів проекту: матеріалів, опрацьованих у процесі його підготовки, зачитування лібрето, презентація опису композиції (за наявності) та демонстрація готового проекту (практичний показ можливий перед глядацькою аудиторією).

Оцінка проекту.

Оцінка результатів проекту здійснюється як педагогом, який контролював процес його реалізації, так і учасниками (виконавцями) проекту. Обговорюються труднощі процесу підготовки та допущені помилки з метою подальшої їх ліквідації.

Додаток Х

Турецький народний танець «Халай»

Український народний танець «Їхали козаки»

Український танець «Привітальна»

Український народний танець «Дівочий козачок»

Російський народний танець «Молодичка»

Молдавський народний танець «Весняна Хора»

Український народний танець «Гонивітер»

Польський народний танець «Краков’як»

Український народний танець «Гопак»

Єврейський танець «Давайте познайомимось»

Додаток Ц

Заняття в ансамблі народного танцю «Яворина» (Керівник – С. Куценко)

Додаток Ш

Творча складова олімпіади з дисципліни

«Теорія і методика народно-сценічного танцю»

Наукова складова олімпіади з дисципліни

«Теорія і методика народно-сценічного танцю»

Додаток Щ

Творча зустріч з художнім керівником театру народного танцю «Заповіт» Харківської державної академії культурита Великого академічного Слобожанського ансамблю пісні і танцю, професором, академіком Б. Колногузенком

Додаток Ю

Майстер-клас із народно-сценічного танцю в рамках Всеукраїнського науково-методичного семінару «Тенденції розвитку світового хореографічного мистецтва» (педагог – Р. Фондера)