МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
“ПЕРЕЯСЛАВ – ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ”
На правах рукопису
КРАВЧЕНКО ТЕТЯНА ПЕТРІВНА
УДК: 379.822:[348.48-6:908]:37.015. 31:613.7-053.67
ФОРМУВАННЯ У СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я У ПРОЦЕСІ ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ
13.00.07 – теорія і методика виховання
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Науковий керівник:
Троценко Валерій Володимирович
кандидат педагогічних наук, доцент
м. Переяслав – Хмельницький – 2015 рік
ЗМІСТ
| ВСТУП | ………………………………………………………………… | 4 |
| РОЗДІЛ 1 | ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА……………………………. |
14 |
| 1.1. | Теоретичні основи дослідження проблеми формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я………………………………………………………. |
14 |
| 1.2. | Виховні функції туристсько-краєзнавчої роботи, чинники та психолого-педагогічні механізми формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я………………………………………………………. |
35 |
| 1.3. | Стан розроблення проблеми формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у педагогічній теорії та виховній практиці………………….. |
52 |
| 1.3.1. | Формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у сучасній педагогічній теорії ……….. |
52 |
| 1.3.2. | Стан сформованості у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у виховній практиці загальноосвітніх навчальних закладів……………………… |
70 |
| Висновки до першого розділу……………………………… | 89 | |
| РОЗДІЛ 2 | ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДИТКИ ФОРМУВАННЯ У СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я У ПРОЦЕСІ ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ…………….. |
92 |
| 2.1. | Особистісні детермінанти в конструкті педагогічних умов формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи………………………………………………………… |
92 |
| 2.2. | Методика формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи…………………………………………… |
109 |
| 2.3. | Зміст формувального експерименту………………….…….. | 139 |
| 2.3.1. | Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи…. | 154 |
| Висновки до другого розділу……………………………….. | 179 | |
| ВИСНОВКИ………………………………………………….. | 183 | |
| Список використаної літератури………………………… | 188 | |
| ДОДАТКИ…………………………………………………… | 216 |
ВСТУП
Актуальність теми. Проблема збереження і розвитку духовного й фізичного здоров’я молодого покоління української нації набуває актуальності особливо в останні десятиліття. Зумовлено це такими чинниками, як радикальна соціально-політична трансформація суспільства, політичні та економічні проблеми країни, глобальна екологічна криза, зростання рівня захворюваності громадян, зниження їхньої працездатності. Особливий прояв цих негативних процесів спостерігається серед дітей та молоді.
Враховуючи важливість цієї проблеми, у змісті Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Законах України “Про загальну середню освіту” й “Про позашкільну освіту” (2000 р.), “Основних орієнтирах виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладах України”, “Білій книзі національної освіти України” (2010 р.), “Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти”, “Концепції освіти “рівний – рівному” щодо здорового способу життя серед молоді України”, “Концепції неперервної валеологічної освіти в Україні” та інших, актуалізовано увагу на тому, що провідною метою навчально-виховної діяльності навчальних закладів різних типів є формування гуманістичних й моральних цінностей, де цінність здоров’я трактується як провідна цінність зростаючої особистості [77; 79; 23; 97; 101; 100; 171, с. 2-5].
Формування ціннісної сфери особистості у філософсько-культурологічному контексті було і є сьогодні предметом здійснених досліджень та знайшло своє відображення у наукових працях В. П. Андрющенка, Р. А. Арцишевського, М. С. Кагана, В. Г. Кременя, В. В. Крижка, Л. М. Смирнова, Г. Г. Філіпчука [3; 7; 89; 118; 120; 214; 242].
Цінності як соціальна проблема була предметом дослідження С. Ф. Анісімова, Т. В. Бутківської, В. І. Дзюби, Н. В. Зимівець, В. І. Слободчикова, І. Г. Тараненко та ін. [4; 38; 65; 85; 230].
Формування цінностей зростаючої особистості як психологічна проблема була предметом досліджень В. Г. Алексєєвої, І. Д. Беха, А. А. Бодальова, Л. І. Божович, М. Й. Боришевського, І. С. Булах, О. І. Вишневського, В. І. Войтка, В. В. Давидова, П. Р. Ігнатенка, О. Ф. Лазурського, Д. О. Леонтьєва, А. Маслоу В. М. Мясищева, О. Норова, Е. О. Помиткіна, В. В. Рибалка, С. Л. Рубінштейна [1; 17; 20; 27; 28; 33; 35; 40; 41; 62; 87; 124; 128; 141; 146; 155; 179; 197; 199].
У сучасній педагогічній теорії особливої актуальності набуває процес формування у дітей і учнівської молоді ціннісного ставлення до суспільства і держави, людей, себе, природи, праці, мистецтва, й особливо до навколишнього світу, що знайшло своє відображення у наукових працях В. М. Гринькової, В. А. Киричок, О. О. Колонкової, С. В. Лапаєнко, В. В. Лаппо, В. П. Струманського О. В. Сухомлинської, К. Д. Шевчук [58; 91; 92; 95; 125; 126; 222; 225; 226; 250].
Розв’язанню проблеми збереження здоров’я індивіда завдяки осмисленню ним цінності людського життя та усвідомлення неперехідної цінності здоров’я, дотримання здорового способу життя присвячено ряд сучасних психолого-педагогічних праць і досліджень (Т. К. Андрющенко, Л. С. Гармаш, В. С. Грушко, Ю. В. Валентик, О. О. Єжова, С. А. Закопайло, О. М. Зварищук, В. М. Кабаєва, Є. П. Козак, Н. І. Коцур, Д. Н. Лоранський, А. В. Мартиненко, Г. С. Нікіфоров, І. В. Поташнюк) [3; 166; 59; 138; 74; 81; 84; 88; 94; 167; 132; 1186; 181]. У цьому контексті актуальними є наукові праці С. І. Архангельского, І. Д. Беха, А. М. Бойко, В. І. Лозової, Г. В. Троцко, В. О. Сухомлинського та інших, що розкривають проблеми активності дитини як суб’єкта процесу навчання і виховання знайшли своє висвітлення у працях [6; 15; 16; 29; 131; 227; 229].
Теоретико-методичні засади створення і функціонування педагогічних навчально-виховних систем, дидактичних основ освіти були предметом досліджень А. М. Алексюка, Ю. К. Бабанського, С. У. Гончаренка, І. Я. Лернера, В. О. Онищука, Г. П. Пустовіта, О. Я. Савченко, М. М. Скаткіна, В. О. Сухомлинського та ін. [174; 8; 56; 129; 66; 188; 201; 67; 228]. Зокрема, організація туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі і вищих навчальних закладах як педагогічна проблема, формування важливих якостей і здоров’я зростаючої особистості під час участі у такій роботі знайшли своє відображення у працях В. В. Кізіма, М. І. Костолович, І. Я. Коцана, М. П. Крачило, А.М. Максютова, В. В. Обозного, Є. З. Рут, О. В. Тімець та інших [93; 109; 114; 117; 156; 200; 232].
Розкриття аспектів організації та здійснення туристсько-краєзнавчої роботи, активізації творчого потенціалу дитини в процесі такої роботи та деякі історико-педагогічні аспекти проблеми знайшли своє відображення у наукових працях Л. Л. Бабенка, В. В. Бенедюка, Г. М. Гуменюк, В. П. Корнєєва, М. Ю. Костриці, О. М. Малої, Т. М. Міщенко, В. С. Серебрія, Я. М. Сивохопа, М. В. Соловея, П. Т. Тронька, М. І. Швеця, П. Г. Шищенка та ін. [9; 13; 60; 106; 112; 136; 145; 204; 205; 237; 249; 251].
На основі узагальнення результатів теоретичного пошуку та аналізу виховної практики сучасних загальноосвітніх навчальних закладів із формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я визначено низку суперечностей, які потребують вирішення, зокрема, між:
– потребою суспільства в особистостях з високим рівнем сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я та недостатністю відповідних виховних методик організації туристсько-краєзнавчої роботи як складової дозвіллєвої компоненти позакласної виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу;
– необхідністю формування знань, умінь і навичок старших підлітків зі збереження власного здоров’я та обмеженими можливостями їх застосування у процесі туристсько-краєзнавчої роботи;
– значним виховним потенціалом туристсько-краєзнавчої роботи та недостатнім рівнем готовності вчителів загальноосвітнього навчального закладу до формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі організації і здійснення такої роботи.
Отже, актуальність проблеми та її недостатня розробленість у педагогічній теорії і виховній практиці, означені суперечності й визначили вибір теми дослідження – «Формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної теми кафедри теорії та методики фізичного виховання і спорту Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди «Інноваційні технології у фізичному вихованні та спорті дітей і молоді України» (державний реєстраційний номер 0112U005310). Тему дослідження затверджено рішенням вченої ради Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (протокол № 7 від 20.04.2010 р.) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5
від 15.06.2010 р.)
Мета дослідження – на основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми і вивчення виховної практики загальноосвітніх навчальних закладів обґрунтувати, розробити й експериментально перевірити методику формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи.
Гіпотезою дослідження є припущення про те, що процес формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи набуде позитивної динаміки якщо: старші підлітки оволодіють системою знань про ціннісне ставлення до здоров’я і уміннями та навичками їх застосування на практиці; зміст та структура процесу формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи будуть адекватні сучасним потребам суспільства; навчально-виховна діяльність вчителів буде побудована на основі особистісно-орієнтованої методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи.
Відповідно до мети й гіпотези визначено завдання дослідження:
- На основі аналізу філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури і виховної практики з’ясувати стан розробленості досліджуваної проблеми та уточнити сутність і структуру поняття «формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи» та схарактеризувати її виховний потенціал у формуванні досліджуваного феномену.
- Визначити критерії, показники та рівні сформованості ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я.
- Обґрунтувати та експериментально перевірити методику формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи.
- Розробити й упровадити в навчально-виховний процес методичні рекомендації щодо формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи.
Об’єкт дослідження – процес формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я.
Предмет дослідження – методика формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи.
Методи дослідження. Для реалізації мети та вирішення поставлених завдань використано комплекс методів дослідження:
– теоретичні: теоретичного аналізу і синтезу, абстрагування, конкретизації, узагальнення й систематизації знань для обґрунтування теоретичних основ дослідження та визначення сутності провідних наукових понять, аналіз філософської, соціологічної, медико-біологічної, психологічної, педагогічної літератури для виявлення сутності та специфіки формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи;
– емпіричні: узагальнення педагогічного досвіду, опитування (анкетування, тестування, інтерв’ювання), бесіди, оцінювання, педагогічне спостереження й експеримент для перевірки ефективності розробленої методики та визначення рівнів сформованості у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи;
– статистичні та математичні: методи описової статистики, методи обчислення інтегральних оцінок для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, зокрема методи математичної статистики (критерій Пірсона (метод χ2) та критерій Фішера) для обробки одержаних даних та інтерпретації результатів дослідження, що дало змогу підтвердити ефективність методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі краєзнавчої роботи.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Станції юних туристів, загальноосвітніх шкіл № 1, 2, 5, 7 та гімназії м. Переяслав-Хмельницький, загальноосвітньої школи І–ІІІ ст. с. Любарці Київської обл. (експериментальна група – 278 підлітків); загальноосвітніх шкіл № 6, 27 м. Черкаси, гімназії та спеціалізованої загальноосвітньої школи І–ІІІ ст. № 2 м. Кременець Тернопільської обл., Гвардійського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів – гімназія» та Давидковецької загальноосвітньої школи Хмельницької обл. (контрольна група – 273 підлітки). Дослідженням було охоплено 551 старший підліток, 25 вчителів (керівників гуртків, секцій, клубів).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
– вперше теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я в процесі туристсько-краєзнавчої роботи, складовими якої є: навчально-виховний зміст, форми, методи, методичні засоби та педагогічні умови формування досліджуваного феномену; визначено критерії з показниками: знаннєвий (сформованість системних знань про ціннісне ставлення до власного здоров’я, умінь і практичних навичок його збереження в процесі туристсько-краєзнавчої роботи), ціннісно-мотиваційний (усвідомлення значущості туристсько-краєзнавчої роботи у збереженні власного здоров’я, зацікавленість й позитивна мотивація щодо його збереження, позитивне ставлення до краєзнавчого аспекту навчальної діяльності), діяльнісно-поведінковий (практична реалізація знань, умінь і навичок зі збереження й покращення власного здоров’я у процесі індивідуальної і колективної туристсько-краєзнавчої роботи) та рівні (низький, середній, достатній, високий) сформованості досліджуваного феномену; з’ясовано основні функції туристсько-краєзнавчої роботи – оздоровча (фізкультурно-оздоровча), навчально-пізнавальна, розвивальна, соціалізуюча, педагогічно орієнтована дозвіллєва; схарактеризовано чинники (накопичення знань, орієнтація на індивідуальні мотиви і потреби, розвиток рефлексивних процесів, єдність змісту, форм, методів і методичних засобів); психологічні механізми (доступність і вільний вибір старшими підлітками змісту туристсько-краєзнавчої роботи, трансформація суспільних норм і правил у власну поведінку, соціально-педагогічна адаптація на основі міжсуб’єктної взаємодії, смислотворчий стиль життєдіяльності, емпатії, рефлексії);
– уточнено поняттєво-категоріальний апарат дослідження, зокрема сутність феномену «формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи» як процесу виховання у них інтересів, мотивів, потреб і переконань зі збереження і покращення здоров’я за умови визнання незаперечної його цінності, що забезпечує ефективність взаємодії індивіда з суспільством та оточуючим її світом, через їхнє включення у систему суспільних норм, правил і відносин, результатом якого є цілеспрямована самостійна діяльність зі збереження і покращення власного здоров’я у всьому розмаїтті їхньої життєдіяльності;
– подальшого розвитку набули форми і методи формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та впровадженні у виховний процес експериментальної навчальної програми факультативного курсу для учнів 7–9 класів «Цінність власного здоров’я» та «Методичних рекомендацій щодо навчально-методичного забезпечення процесу формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я в загальноосвітніх школах у процесі туристсько-краєзнавчої роботи».
Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані вчителями (керівниками гуртків, секцій, клубів туристсько-краєзнавчого спрямування) під час організації і здійснення різного рівня масових виховних заходів та в системі післядипломної педагогічної освіти з удосконалення фахового рівня вчителів загальноосвітніх навчальних закладів та педагогів позашкільних навчальних закладів туристсько-краєзнавчого, спортивного та фізкультурно-оздоровчого профілю.
Матеріали дисертаційної роботи доцільно використовувати у змісті лекційних і практичних занять вищих педагогічних навчальних закладів з дисциплін «Краєзнавство і землезнавство», «Організація краєзнавчо-туристської діяльності», «Організація краєзнавчо-туристської діяльності. Спортивний туризм», у процесі підготовки навчально-виховної методичної літератури, навчально-методичних посібників.
Результати дослідження впроваджено у практику роботи спеціалізованої загальноосвітньої школи І–ІІІ ст. № 2 м. Кременець Тернопільської обл. (довідка № 246 від 05.12.2014 р.); Переяслав-Хмельницької міської Станції юних туристів Київської обл. (довідка № 1 від 20.01.2015 р.); загальноосвітньої школи І–ІІІ ст. с. Любарці Київської обл. (довідка № 12 від 28.01.2015 р.); Гвардійського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів – гімназія» (довідка № 25/1 від 19.02.2015 р.) та Давидковецької загальноосвітньої школи (довідка № 33-1/д від 2.03.2015 р.) Хмельницької обл.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження апробовано на наукових і науково-практичних конференціях різних рівнів: міжнародних – «Актуальні проблеми фізичного виховання, реабілітації, спорту та туризму» (м. Запоріжжя, 13–14 жовтня 2011 р.); «Безпека життєдіяльності і охорона здоров’я дітей і молоді ХХІ сторіччя: сучасний стан, проблеми та перспективи» (м. Переяслав-Хмельницький, 12–13 вересня 2013 р.); «Педагогіка в Україні та за кордоном» (м. Харків, 28–29 листопада 2014 р.); всеукраїнських – «Актуальні проблеми інтелектуальної власності: теорія і практика» (м. Переяслав-Хмельницький, 28–29 листопада 2013 р.).
Результати дисертаційного дослідження упродовж 2009–2014 рр. доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та методики фізичного виховання і спорту Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 12 одноосібних наукових працях, із них 8 відображають основні наукові результати, 4 – апробаційного характеру.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (259 найменувань, з них 6 іноземною мовою) та 9 додатків. Загальний обсяг роботи становить 269 сторінок, із них 187 – основного тексту. Робота містить 8 таблиць та 31 рисунок.
РОЗДІЛ 1
ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
- Теоретичні основи дослідження проблеми формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я
Актуальність проблеми обумовлена значним погіршення в останні десятиліття фізичного, психічного, розумового розвитку і працездатності серед дітей та молоді України. У такому контексті здоров’я зростаючої особистості набуває характерних ознак незаперечної цінності і важливого чинника людського розвитку не лише на місцевому чи регіональному, а але й на загальноцивілізаційному рівні. Оскільки ця проблема набуває глобального значення для подальшого розвитку людства, то її сутнісні характеристики можуть розглядатись як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об’єкт споживання, як додатковий капітал, як індивідуальна і суспільна цінність, динамічне явище системного характеру, що постійно взаємодіє з оточуючим середовищем [23, с. 43].
Отже, можемо констатувати, що сформованість ціннісних орієнтирів зростаючої особистості щодо збереження й покращення власного здоров’я стає важливою психолого-педагогічною проблемою у сучасному освітньому просторі держави. Звідси необхідним є дослідження філософсько-культурологічних, соціально-педагогічних та психолого-педагогічних аспектів означеної проблеми цінностей, ціннісних ставлень та ціннісних орієнтирів старших підлітків.
Розвиваючи цю думку, І. Д. Бех обґрунтовує зв’язок цінностей з практичною діяльністю людини, наголошуючи, що “духовна цінність”, яка набула для людини особистісної ваги, лише тоді стає домінантою її “Я”, коли постійно спонукає до відповідних вчинків. Тоді передумовами формування гуманної, вільної відповідальної особистості, продовжує він далі, є саме її духовні цінності, що виконують функцію найвищого критерію поведінки людини, дають їй змогу орієнтуватися в навколишньому світі. Це дає підстави стверджувати, що людина може бути ціннісним центром і “мірою всіх речей”, якщо вона сповна оволоділа культурно-духовними надбаннями як регуляторами своєї життєдіяльності. Такий рівень оволодіння духовними цінностями визначається як “…цілковите злиття особистості з духовною цінністю … У такій цілісності і криється секрет власне дійової духовної особистості” [21, с. 10].
Аналізуючи цінності як системно формувальне ядро, О. В. Сухомлинська виділяє в їх основі почуття, які спрямовані на ідеал, ідеальне – те, до чого людина прагне. Цінності, на її думку, означають позитивну або негативну значущість будь-якого об’єкта, оцінний бік явищ. “За змістом вирізняють цінності речей логічні, естетичні, моральні тощо. Враховуючи ієрархію цінностей, морально–етичні установки, потреби, інтереси мають абсолютний характер, універсальне значення і є основними категоріями духовності зростаючої особистості” [224, с. 34.].
Складна структура потреб, мотивів, інтересів, цілей, світогляду, ідеалів, переконань, що складають спрямованість особистості, на думку В. П. Анненкова, виявляють її ставлення до об’єктивної дійсності, і слугує соціально-психологічним та соціально-педагогічним підґрунтям процесу формування ціннісних орієнтацій особистості [5, с. 13].
У той же час, В. А. Киричок акцентує увагу на тому, що цінність є невід’ємною частиною відносин людини зі світом, в якому протікає її життєдіяльність і пізнання. Продовжуючи далі вона зазначає, що цінність – це властивості буття, які створює людина або які мають певне ставлення до неї. У той же час, цінність відображає значущість певних реалій дійсності з точки зору задоволення матеріальних і духовних потреб, інтересів людини, це те що є для неї є значущим і важливим [92, с. 992].
Відтак, можемо зробити висновок, що цінності є важливим соціальним регулятором поведінки, вчинків і дій особистості, а також міжособистісних відносин та особистісних ставлень до об’єктів оточуючого її світу. За такого розуміння проблеми є всі підстави розглядати сутність поняття цінності індивіда вже як “особистісні цінності”, що є результатом процесу засвоєння особистістю суспільних цінностей і, на думку І. Д. Беха, є наданням цим цінностям “… незаперечної значущості й особистісного сенсу … у певних подіях та явищах” [18, с. 6].
У контексті останнього, Л. Л. Хоружа розглядає сутність поняття “цінність” як спосіб реалізації саме сутнісних сил людини, її морального вдосконалення. Тому поняття “цінність”, “ціннісна орієнтація” можна використовувати у значенні “зміст” як усвідомлення індивідом морального змісту певної діяльності, що стала особистісною цінністю [246, с. 97]. Продовжуючи далі, вона акцентує увагу на тому, що залежно від суб’єкта оцінного ставлення (матеріальний світ, інша людина, власне “Я”) є всі підстави умовно класифікувати цінності на матеріальні, соціальні й духовні. Саме останні, на думку Л. Л. Хоружої, є внутрішнім емоційно освоєним регулятором діяльності індивіда, тому визначають його ставлення до навколишнього світу і до самого себе, допомагають насамперед на моральних засадах моделювати зміст і характер власної діяльності в оточуючому світі [246, с. 75].
У свою чергу, Т. Н. Гущина стверджує, що цінність – це віддзеркалення значущості об’єктів оточуючого світу для суб’єкта, об’єкт – не є цінністю, він тільки є її носієм. Поглиблення та розвиток цього підходу має здійснюватись у напрямі розуміння сутності цінностей на основі не тільки суб’єкт-об’єктних відносин, а й міжсуб’єктних відносин [61].
У такому контексті Г. П. Вижлєцов як автор міжсуб’єктної концепції цінностей поняття “оцінка” характеризує в площині суб’єкт-об’єктних відносин, а “цінність” – в суб’єкт-суб’єктних (міжсуб’єктних) і стверджує, що цінності усвідомлюються й сприймаються як категорії, норми, цілі та ідеали, які, в свою чергу, адекватно впливають на всі сфери людського буття [43, с. 88-92]. Отже, філософські трактування цінності дають змогу розглядати об’єкти, явища, події навколишнього світу як цінність з погляду різних сфер життєдіяльності індивіда.
Аналіз зазначеного вище дає підстави стверджувати, що ті чи інші предмети та явища навколишнього світу набувають для людини цінності залежно від того, задовольняють вони чи ні певні матеріальні або духовні її потреби. Без ціннісного підходу до аналізу явищ дійсності, зазначає Б. А. Трегубов, неможлива ані діяльність, ані саме життя людини як соціальної істоти. За такого підходу цінністю можуть бути як явища зовнішнього світу (предмети, речі, події, вчинки), так і факт думки (ідея, образ, мета тощо) [235, с. 93-94].
Тобто об’єкт набуває цінності лише за умови перебування його в статусі нереалізованої потреби, зовнішнього предмета, який особистість лише прагне засвоїти. Тобто об’єкт, за нашим висновком, набуває цінності лише за умови перебування його в статусі нереалізованої потреби, зовнішнього предмета, який особистість прагне освоїти. Водночас, цей процес набуває позитивної динаміки, на думку М. Ф. Добриніна, за умови вироблення ставлень, що “…. пов’язуються з потребами, інтересами, прагненнями і переконаннями особистості, яка живе у певних суспільних умовах” [68, с. 3].
У такому контексті В. М. Мясищев розглядає цінність як “дійсно людську мету”, яка на його думку детермінується ідеями особистості. Однак, “… iдея стає метою, коли вона як цінність викликає у людини усвідомлення цінності, … обов’язку, а відданість ідеї і прагнення здійснити її мобілізує всі її сили” [146, с. 20-21].
Відповідно, на думку М. С. Кагана, у таких випадках людина керується сформованим на цей момент світоглядом, а відтак є всі підстави виокремити нижчий і вищий рівні існування світогляду як ціннісного ставлення людини до навколишнього світу. Нижчим рівнем, на його думку, є соціально-психологічний, коли навколишній світ впливає на емоційний стан особистості, однак не викликає суттєвих переживань, а тому і не усвідомлюється. На такому неусвідомленому рівні індивід керується насамперед емоціями, які впливають на його реакції та вчинки і переважно є не виваженими й спонтанними. Вищий рівень формується не лише завдяки внутрішнім переживанням, а й у процесі осмислення реальності [89, с. 156].
На думку Р. А. Арцишевського, формування ціннісної сфери особистості у філософсько-культурологічному контексті полягає, насамперед, у їх антропологічному призначенні: допомогти людині ствердитися у світі не лише як свідомій, а й високоморальній, емоційно чуйній, розумній істоті, у пробудженні творчого, конструктивного осмислення людиною самої себе, світу, суспільної практики та суспільного поступу в майбутньому [7, с. 6-11].
Зокрема, Д. О. Леонтьєв, досліджуючи проблему цінностей, запропонував своєрідні ієрархічні сходинки основних цінностей, якими керується людина, а саме: перша з них – безпосередні цінності етичного порядку (чесність, порядність, доброта, непримиренність до недоліків); друга – цінності міжособистісного спілкування (вихованість, життєрадісність, чуйність); третю сходинку складають цінності професійної самореалізації (відповідальність, життєрадісність, ефективність у справах, тверда воля, ретельність); а четверту посідають індивідуалістичні цінності (незалежність, відповідальність, конформізм) та ін. [128, с. 13-14].
Аналіз сучасної філософсько-культурологічної, соціально-психологічної і психолого-педагогічної літератури дає підстави для висновку, що трактування поняття “цінність” здійснюється на підставі трьох основних підходів: як до соціальної проблеми; як до психологічної проблеми; як до педагогічної проблеми [254; 120, с. 71].
Цінності як соціальна проблема була свого часу предметом дослідження Т. В. Бутківської [38] і В. І. Дзюби [65], які актуалізували увагу на тому, що цінності відіграють важливу роль у культурному засвоєнні особистістю дійсності. І, насамперед, через відчуття, емоції, переконання особистості, ідеї, духовні орієнтації й ідеали, притаманні громаді, членами якої вона є. Тоді комплекс сформованих цінностей складає провідний елемент культури і духовної діяльності індивіда і разом з тим ціннісні ставлення його до об’єктів і явищ навколишнього світу та характеризує один із найсуттєвіших напрямів практичної взаємодії з ним [230, с. 150-153].
Аналіз зазначених наукових праць дає підстави для висновку, що цінності відіграють важливу роль саме у культурному засвоєнні дійсності. Це певні значення вищого порядку, вони торкаються відчуттів, емоцій, ідей, і є найважливішим елементом культури, який звеличує людину, формує її духовні орієнтації, надає життєдіяльності певного сенсу. У цьому контексті Т. В. Бутківська зазначає, що світ цінностей – це насамперед світ культури, сфера духовної діяльності людини, її моральної свідомості [38].
У свою чергу, В. Д. Резанов і В. Ф. Тарасов [196] поняття цінності розглядають як значущі для особистості різні за змістом ставлення до соціального середовища через визначення певних його об’єктів як важливих – цінних для неї саме в цей час. Зокрема, ці об’єкти І. Г. Тараненко характеризує переважно у трьох соціальних площинах: як індивідуально значущих, колективно значущих та соціально значущих. Відтак, можемо зробити висновок, що саме сформовані цінності зростаючої особистості відображають один із найсуттєвіших моментів її практичної взаємодії з навколишнім середовищем та іншими людьми [230, с. 151-154].
Враховуючи предмет нашого дослідження, можемо зробити висновок, що взаємодія зростаючої особистості з об’єктами і суб’єктами сучасного соціокультурного середовища здійснюється, насамперед, у процесі здобуття нею освіти.
У контексті останнього В. Г. Кремень акцентує увагу на тому, що формування особистості в системі освіти вимагає врахування всіх сучасних загальноцивілізаційних трансформацій, які відбуваються, насамперед, у царині формування системи ціннісних орієнтацій у процесі суспільних відносин. Ці вимоги, на його думку, спричинені “суттєвим розширенням можливостей і потреб в індивідуальному, особистісному розвитку людини …” та широким розповсюдженням нових освітніх технологій, що передбачає новий тип взаємозв’язку освіти і суспільства в цілому [153, с. 9-10].
Тобто цінності, що формуються саме у процесі взаємодії індивіда з навколишнім середовищем, трансформуються в інструменти соціального регулювання її вчинків і дій, і в той же час вони пов’язують інтереси, потреби та світогляд з цими конкретними вчинками та поведінкою. Формування цінностей зростаючої особистості як психологічної проблеми була предметом досліджень В. Г. Алексєєвої [1], Л. М. Архангельського [6], І. Д. Беха [17], М. Й. Боришевського [33], О. Норова [155], О. Я. Савченко [202], О. В. Сухомлинської [226]. У їхніх працях теоретично обґрунтовано концептуальні підходи і теоретичні напрями щодо класифікації цінностей, їх ієрархії, процесу формування через мотиви, стимули, потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, поведінку та розроблено дієві психологічні механізми їх виховання. Автори сходяться на тому, що “цінність – це поняття, що фіксує позитивне або негативне значення будь-якого об’єкта чи явища” [41, с. 209]. Водночас, на думку І. Д. Беха, “Цінність включає все, що може оцінити особистість, що для неї є значущим і важливим” [18, с. 6].
Формування цінностей зростаючої особистості як педагогічна проблема сьогодні окреслюється загальною парадигмальною характеристикою розгляду процесу і результату формування цінностей через зміст виховання. Так, О. Я. Савченко акцентує увагу на необхідності побудови навчально-виховного змісту, у якому мають бути передбачено умови формування найголовніших, на її думку, гуманістичних цінностей, що зумовлюють зміну авторитарно-дисциплінарної моделі навчання на особистісно орієнтовану [202, с. 30-35].
Зокрема, аналізуючи дидактичну модель виховання зростаючої особистості у загальноосвітній школі, О. І. Вишневський обґрунтовує думку про те, що між системою цінностей, стратегією та методами виховання існує взаємна залежність, і саме цінності визначають зміст виховання [40].
Підтвердженням правильності зроблених висновків є здійснений нами аналіз програми “Основні орієнтири виховання учнів 1–12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України”, у якій охарактеризовано систему загальнокультурних і національних цінностей, що мають знайти своє обов’язкове відображення у змісті виховання [172].
Останнє дає підстави для висновку, що формування цінностей як системи й особистісного феномена, відбувається через набуття нею знань, осягнення розумом сутності явищ і фактів об’єктивної дійсності, засвоєння суспільного досвіду і на цій основі визначення свого місця і значення власних вчинків, поведінки і діяльності у сучасному суспільстві. А головне, усвідомлення сенсу власної життєдіяльності у ньому. Підтвердженням цього висновку є думка П. Р. Ігнатенка про те, що виховання у навчально-виховній діяльності закладів освіти за своєю сутністю є процесом, що спрямований на допомогу підлітку усвідомити й засвоїти систему цінностей через формування наукового світогляду, вироблення звичок моральної поведінки [87].
Отже, проаналізувавши сутність поняття “цінності”, ми дійшли висновку, що у педагогічному контексті розуміються нами як складові морально-духовного виховання, загальної культури людини, і які визначають її ставлення до суспільства, довкілля, інших людей, самого себе. Підтвердженням правильності нашого висновку є розгляд І. Д. Бехом на концептуальному рівні сутності цінностей через понятійний ряд “цінності – особистісні цінності – смислові утворення (загальні і часткові – особистісний смисл – смислові настановлення) – ставлення”. Продовжуючи далі, він зазначає, що “… виховна тактика щодо рівня розвитку особистісних цінностей має полягати в забезпеченні їх вияву як ставлення у навчально-виховній діяльності закладів освіти і власне вчинках, поведінці і діяльності зростаючої особистості …” [14, с. 14].
Актуальним в контексті проблеми нашого дослідження є позиція В. О. Сухомлинського, який зазначав, що до формування людської особистості потрібно прилучати такі складові, як моральна чистота, життєвий ідеал, естетичні почуття, оцінка навколишнього світу і самооцінка [227, с. 190-194.].
Розвиваючи цю думку в сучасному трактуванні, І. Д. Бех актуалізує увагу на тому, що сформовані морально-етичні цінності людини не сумісні із суто декларованими цінностями, позбавленими значущого ставлення особистості до життя. Продовжуючи аналіз феномена цінностей зростаючої особистості, І. Д. Бех уточнює його сутність і наголошує на тому, що поняття цінності “… включає все, що може цінити особистість, що для неї є значущим і важливим” [18, с. 6].
Окреме місце в характеристиці процесу формування цінностей особистості надає В. І. Войтко, який актуалізує увагу на тому, що провідним фактором їх формування є саме “… позитивне або негативне ставлення особистості до будь-якого об’єкта чи явища, яке виробляється на основі оцінки їх значущості для індивіда” [41, с. 209].
Отже, можемо зробити висновок, що визначення особистістю співпадання чи не співпадання пріоритетності її ставлень до речей, явищ, предметів та інших людей із загальноприйнятими в суспільстві визначає характеристику цих цінностей. Тобто, за умови, коли старший підліток надає перевагу тим речам, явищам, предметам, що ідентифікуються як позитивні в суспільстві, то їх цінність визнається ним як позитивна. У той же час, за умови, коли перевага старшим підлітком надається несхвальним у суспільстві речам, предметам, явищам, то й цінності його будуть теж мати негативний контекст. Підтвердженням попередньої думки є позиція В. П. Струманського, який зазначав, що саме завдяки ціннісним орієнтаціям набуття життєвого досвіду, особливості світосприймання, засвоєння суспільних цінностей і норм поведінки, школяр вирішує значну кількість життєво важливих для нього питань навчальної, розвивальної чи суспільно корисної роботи [222].
Аналіз зазначених праць дав змогу дійти висновку, що на кожному з етапів розвитку суспільства, й, відповідно, суспільних відносин, створюється специфічний перелік і структура цінностей, які за свою сутністю і значимістю є актуальними для кожного з цих етапів. Саме за таких умов цінності є тим детермінуючим фактором, який сприяє перетворенню соціальних форм та ідеалів у особистісні принципи життєдіяльності індивіда. І у той же час, цінності стають виховним фактором завдяки тому, що перетворюються у внутрішні спонуки (мотиви) поведінки, вчинки і діяльності особистості в соціокультурному середовищі, які відповідають морально-етичним нормам цього середовища. Схожої думки дотримується і С. Ф. Анісімов, який стверджує, що сформовані цінності об’єднуються в єдину систему, володарем якої є власне особистість, і яка спрямовує її усвідомлену діяльність у соціумі [4, с. 24-35].
У зв’язку з цим, сформована ціннісна система розуміється як складно побудований регулятор людської життєдіяльності, який має свою специфічну структуру, спрямування й організацію [18]. Останнє дає підстави стверджувати, що цінності кожної особистості слід класифікувати за ступенем їх значущості для неї, сутності її вчинків, дій і поведінки. Тоді цінності у цій активній і постійно змінній системі, яка регулює всю життєдіяльність особистості, підпорядковуються принципу ієрархічності, де кожна цінність по відношенню до тієї, котра стоїть вище, відіграє роль засобу, умови чи наслідку, який впливає на ступінь її стійкості і спрямованості. У цьому контексті О. В. Сухомлинська зазначає, що сучасні цінності – це актуальна ідеологічна, ідейна проблема, пов’язана з формуванням світогляду є інтегративною основою діяльності, як окремого індивіда, так і будь-якої соціальної групи [226, с. 105–110].
Проблема визначення й формування системи цінностей зростаючої особистості була і є сьогодні характерною для будь-якої соціально-політичної формації і тісно пов’язана з розв’язанням проблем громадянського виховання, в якому національні цінності посідають одне з чільних місць [122; 230].
У цьому контексті, на думку Б. Г. Чижевського, проблема формування громадянина сучасної України є однією з найактуальніших, оскільки виховання громадянина, визначення ціннісних орієнтацій громадянства безпосередньо пов’язане з патріотизмом як найвищим ступенем усвідомлення особистістю громадянської позиції. У зв’язку з цим головним завданням національного виховання є те, щоб діти від народження засвоювали духовно-моральні цінності свого народу, стали типовими його представниками, спадкоємцями і наступниками. Засобами такого засвоєння є рідна мова, матеріальна й духовна культура, мистецтво, фольклор, народна фізична культура, дотримання народних звичаїв українців берегти власне здоров’я, історичний досвід народу і нинішній спосіб організації його життєдіяльності, національно-родинні й суспільні взаємини [248, с. 111-117].
У той же час, як зазначає О. В. Сухомлинська, знаючи ціннісні орієнтації школярів, можна передбачити їхню майбутню громадянську позицію і, певним чином, життєву долю [226, с. 105–110 ].
Аналіз філософсько-культурологічної і психолого-педагогічної літератури дав змогу визначити й класифікувати наступну важливу групу цінностей, що мають важливий вплив на формування ціннісного ставлення зростаючої особистості до власного здоров’я, а саме – родинних цінностей, сутність яких нами розглядається за типами функціонування як окремої родини, так і громади чи суспільства в цілому. Тобто, за тими традиціями, пріоритетами, прикладами і нормами, що акумулювали досвід минулих поколінь у сфері морально-етичних конструктів функціонування суспільства і притаманні саме цьому суспільству, його традиціями, прикладами і нормами, що акумулювали досвід попередників [25; 30; 180].
Узагальнюючи охарактеризовані нами вище підходи (соціологічний, психологічний, педагогічний) щодо формування ціннісної сфери зростаючої особистості та враховуючи мету і предмет дослідження, нами здійснено розгляд формування цього особистісного феномену в контексті провідної людської цінності – цінності збереження та покращення власного здоров’я як незаперечної умови свободи майбутньої життєдіяльності індивіду у соціокультурному і соціоприродному середовищі. Саме останньому, в сучасних умовах функціонування українського суспільства, на думку Л. С. Гармаш і Н. І. Коцур, сприяє розв’язання проблеми збереження здоров’я індивіда завдяки осмисленню ним цінності людського життя та усвідомлення неперехідної цінності здоров’я, що і визначає й забезпечує всебічну повноту людського життя [167].
За такого розуміння проблеми І. В. Поташнюк, доповнюючи й розширюючи змістову характеристику цінностей й ціннісних ставлень зростаючої особистості до власного здоров’я, актуалізує проблему цінності людського життя як найвищої цінності суспільства, тобто сукупність таких якостей людини є цінністю не лише самої людини, а й суспільства. Саме це перетворює здоров’я кожного індивіда у суспільне багатство [181, с. 52-55].
У контексті зазначеного вище, поряд з визначенням сутності поняття “цінності”, “ціннісні орієнтації” є необхідність характеристики такої важливої категорії як “ставлення”. Так, характеризуючи його сутність, В. М. Мясищев розглядає цей феномен як базову категорію теорії ставлень. Ним сформульовано теоретичні положення, які розкривають сутність психології ставлення, його зв’язок із психічними процесами, проаналізовано види ставлень та умови їх формування. Відповідно до його поглядів психологічні ставлення особистості у розгорнутому вигляді – це цілісна система індивідуальних, вибіркових, свідомих її зв’язків з різними сторонами об’єктивної дійсності, особистісний досвід, що формується протягом “… усієї історії розвитку індивіда і внутрішньо визначає його дії та переживання” [146, с. 238-242].
Зокрема, А. А. Бодальов, характеризуючи зміст ставлень людини зазначав, що “… за своєю сутністю це особлива, притаманна тільки їй форма зв’язків з природою і соціальним середовищем, а точніше – з їх конкретними проявами. Характер цих ставлень залежить і від специфічних сторін дійсності, з якими ці ставлення пов’язані, і накладають на них свій відбиток” [27, с. 39].
Як засвідчили результати нашого дослідження, саме однією із провідних психолого-педагогічних категорій, що характеризує включення старшого підлітка в соціальне середовище, є саме поняття “ставлення” як у широкому, так і конкретному, відповідно теми нашого дослідження ракурсі ціннісного ставлення до власного здоров’я. Підтвердженням останнього є розгляд проблеми формування ставлення особистості до суб’єктів і об’єктів та явищ дійсності, що відображені наукових працях О. Ф. Лазурського [123; 124]; О. М. Леонтьєва [127], В. М. Мясищева [146], С. Л. Рубінштейна [199], А. Маслоу [142] та інших. Незважаючи на наявність окремих розбіжностей, більшість з названих авторів зазначають, що ставлення, з одного боку, детерміноване мотивами, потребами, спрямованістю особистості, з іншого – детермінує ступінь її діяльнісної активності.
У ряді сучасних психолого-педагогічних видань категорія “ставлення” трактується як “наслідок потреб особистості, що спонукають її до діяльності” [238, с. 95]; як “… складне новоутворення особистості, у якому в органічній єдності взаємодіють інтелектуальні, емоційні, мотиваційні і вольові процеси” [3, с. 68]; як “… система потреб і прагнень, яка є рушійною силою розвитку якісно нових психічних якостей та формує спрямованість особистості та її діяльність” [28, с. 24]; як “… той або інший характер вчинків, поведінки та дій особистості в оточуючому середовищі” [39, с. 1186].
Отже, теоретичний аналіз зазначеного вище дає підстави охарактеризувати психолого-педагогічний механізм формування ставлення особистості до об’єктів, явищ, фактів, діяльності, який, на нашу думку, включає усвідомлені особистістю наявні фізичні, психічні і соціальні потреби, які трансформуються у мотиви діяльності, що, у свою чергу, детермінує пошук способів задоволення цих потреб, мотивів та інтересів, і, як результат, формується особистий досвід їх задоволення, який екстраполюється у ставлення особистості до способів задоволення потреб, мотивів та інтересів. Тоді, можемо констатувати, що психологічну структуру ставлення старших підлітків до власного здоров’я складають системні пізнавально-емоційні утворення, завдяки яким власне ставлення особистості формується у процесі накладання емоцій на предмет їхніх потреб, мотивів та інтересів. На думку І. Д. Беха будь-яке за змістом ставлення завжди має емоційно відчуватися й переживатися особистістю, що характеризує ступінь інтересу, силу емоцій, бажань і потреб, тому вони і є рушійною силою особистості та проявляються у поведінці суб’єктів, у їхніх діях і переживаннях [14, с. 206-211].
Таким чином, у психологічному контексті ставлення розглядається як складний психологічний феномен, у якому мають прояв різноманітні зв’язки особистості з навколишньою дійсністю. Цей феномен визначається як особливий клас психічних явищ, які детермінують суб’єктивне, індивідуальне, вибіркове відображення у свідомості людини об’єктивної дійсності, що і проявляється в особливостях її поведінки й діяльності [58, с. 200].
Спільною концептуальною ідеєю цих наукових праць є розгляд ставлення індивіда, а в контексті проблеми нашого дослідження – старших підлітків до власного здоров’я як до цінності, що обумовлює формування ціннісної установки на зміцнення та вдосконалення особистого здоров’я, тобто включення зростаючої особистості в оздоровчу діяльність завдяки дотримання здорового способу життя. У контексті останнього актуальним є висновок про те, що виховання позитивного ставлення старших підлітків до збереження власного здоров’я за своєю сутністю екстраполюється в осмислення його цінності, а також у позитивно-емоційне прагнення до його зміцнення. Крім цього, можемо констатувати, що ставлення зростаючої особистості до власного здоров’я як до цінності обумовлює формування ціннісного настановлення на його зміцнення через включення особистості в оздоровчу діяльність та у здоровий спосіб життя. Враховуючи останнє Звідси Тоді маємо всі підстави констатувати, що здоров’я старших підлітків є найвищою їхньою цінністю, а здоровий спосіб життя має стати природною формою поведінки.
Відповідно до зазначеного вище, здійснено визначення сутності поняття “ціннісні орієнтації старших підлітків на здоровий спосіб життя”, що розглядається нами як емоційно-психологічна спрямованість (настановлення) на логічно вибудовану у відповідності до їхніх вікових можливостей організацію власної життєдіяльності у дозвіллєвій компоненті навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів. Основою збереження і покращення здоров’я є дотримання старшими підлітками здорового способу життя, як певного стилю життєдіяльності особистості, що ґрунтується на культурних нормах, цінностях, формах і способах діяльності, що зміцнюють здоров’я і сприяють гармонійному фізичному, духовному і соціальному розвитку. Як зазначається у “Білій книзі національної освіти України ”Здоровий спосіб життя включає такі основні елементи: раціональний режим праці і відпочинку, викорінення шкідливих звичок, оптимальний руховий режим, особисту гігієну, раціональне харчування тощо [23, с. 45].
Відтак, “ціннісні орієнтації старших підлітків на здоровий спосіб життя” розглядаються нами як один з елементів мотиваційної структури особистості старшого підлітка, на основі якої, на думку В. А. Киричок, він “… здійснює вибір цілі, мотиву конкретної діяльності з урахуванням ситуації, що склалася” [91, с. 116]. У такому контексті, продовжує вона далі, ціннісні орієнтації – це поняття, що відображає позитивну та негативну значущість для особистості предметів або явищ соціальної дійсності [92, с. 922]. І, на думку, С. В. Лапаєнко, є основною умовою ефективної життєдіяльності людини в гармонії з суспільством і природою” [125, с. 7].
Таким чином, з метою удосконалення змістових характеристик понятійно-категоріального апарату дослідження, базові поняття якого розглядаються нами як дієвий світоглядно-теоретичний підхід до пізнання досліджуваного феномену здійснено аналіз й характеристику провідних понять: “цінності”, “ціннісні орієнтації старших підлітків на здоровий спосіб життя”, що у межах поняттєво-термінологічної парадигми дало змогу виокремити й схарактеризувати узагальнене провідне поняття нашого дослідження – “формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи”. Сутність цього феномену нами розглядається як процес виховання у підлітків осмисленого ставлення до власних інтересів, мотивів, потреб і переконань зі збереження і покращення здоров’я за умови визнання незаперечної його цінності, що забезпечує ефективність взаємодії індивіда з суспільством та оточуючим її світом, через їхнє включення у систему суспільних норм, правил і відносин, результатом якого є цілеспрямована самостійна діяльність зі збереження і покращення власного здоров’я у всьому розмаїтті їхньої життєдіяльності.
Визначення сутності поняття “ціннісне ставлення старших підлітків до власного здоров’я” (його структури, компонентів, функцій) у філософсько-культурологічному і психолого-педагогічному контексті дало змогу визначити ще одну ієрархічну одиницю, що є похідною до зазначеного вище провідного поняття. Таким поняттям, за нашим висновком, є поняття “цінності здорового способу життя”, сутність якого нами розглядається як позитивний результат усвідомлення і засвоєння особистістю ціннісно-орієнтованих знань, сформованих умінь і навичок дотримання здорового способу життя, що забезпечує єдність інтелектуальних, психічних, духовних, соціальних і фізичних потреб особистості. Тоді до цінностей здорового способу життя старших підлітків нами віднесено: здоров’я, володіння красою та виразністю рухів, гарну поставу і фізичний стан, високий розвиток фізичних якостей, фізичну готовність до громадської активності. Такий висновок підтверджується інтегрованою думкою Ю. В. Валентика, А. В. Мартиненко, В. А. Полєського, які трактують спосіб життя людини як найважливішу соціологічну категорію, що інтегрує уявлення про певний тип її життєдіяльності в соціумі [138].
Отже, можемо констатувати, що спосіб життя особистості, у контексті нашого дослідження – здоровий спосіб життя старших підлітків у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, характеризує сукупність індивідуальних форм, способів і засобів організації та реалізації їхньої повсякденної життєдіяльності у конкретних умовах дозвіллєвої компоненти навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів. Тобто, формування ціннісного ставлення підлітків до власного здоров’я й орієнтація на здоровий спосіб життя об’єднує все, що сприяє виконанню ними тих чи інших навчальних, індивідуальних, суспільних та побутових функцій за умови визнання цінності власного здоров’я та його збереження.
Під поняттям “ціннісне ставлення” ми розуміємо свідомий, вибірковий, побудований на індивідуальному досвіді, психологічний зв’язок з різними сторонами об’єктивної дійсності, що виражається в діях людини, її реакціях та переживаннях, які формуються в процесі активної діяльності в оточуючому світі. Узагальнюючи, можемо зробити висновок, що процесуально-предметним втіленням ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи як сформованим особистісним конструктом є різні види їхньої життєдіяльності, як-то: навчання, суспільно корисна праця, заняття спортом, ігрова діяльність, участь у масових виховних заходах фізкультурно-оздоровчого, етнографічного, народознавчого, екологічного чи природоохоронного спрямування. Концептуальною ідеєю організації такої діяльності, за нашим переконанням, має бути дотримання принципу єдності виховання, самовиховання та діяльності, що також підтверджується думкою В. С. Грушко про необхідність створення логічно вибудованих і системних умов для збереження здоров’я й гармонійного розвитку всіх без винятку дітей та молоді [59, с. 5-10].
Водночас, слід акцентувати увагу на тому, що ціннісні орієнтації не є пасивним наслідком впливу соціокультурного середовища на особистість. Вони за своєю сутністю і проявом є однією з форм самоусвідомлення, самовираження внутрішніх інтелектуальних, моральних, естетичних, фізичних сил індивіда і залежать від характеру його уявлень про духовно-культурні цінності, їх значення для життя особистості й суспільства загалом. На думку Є. П. Козака, ставлення є внутрішньою позицією індивіда стосовно самого себе, іншої людини, соціуму, специфічною формою психічного відображення навколишньої дійсності [94].
Продовжуючи актуалізацію провідних понять категоріального апарату дослідження, нами виокремлено й дано часткову характеристику, у контексті проблеми нашого дослідження, таким ключовим категоріям, як: “дозвіллєва компонента навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу” та “туристсько-краєзнавча робота”. Отже, “дозвіллєва компонента навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу”, за нашим трактуванням, є специфічною, багатогранною і цілісною системою, упорядкованою сукупністю взаємопов’язаних педагогічних методик, що забезпечують старшим підліткам найбільш комфортні умови широкого вибору змісту, форм, методів, засобів участі в організації і здійсненні туристсько-краєзнавчої роботи у вільний від навчання у загальноосвітньому навчальному закладі час, альтернативність у задоволенні їхніх інтелектуальних і духовних запитів, навчально-пізнавальних інтересів на основі диференціації і широкої індивідуалізації процесу формування їхньої ціннісного ставлення до власного здоров’я.
Таким чином, можемо констатувати, що така специфіка залучення старших підлітків до участі у різноманітних форм туристсько-краєзнавчої роботи, за нашим переконанням, детермінує зміну векторів педагогічного впливу на особистість старшого підлітка – із суто навчального на виховуючий вплив, у межах якого і відбувається ефективне формування їхнього ціннісного ставлення до власного здоров’я та його покращення. Основою такої зміни парадигми є різновекторність і глибина емоційних реакцій старших підлітків, від розуміння того, що вони знаходяться у зоні їхнього вільного часу, навіть зміни звичних для навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу зовнішніх умов і внутрішніх суб’єкт-суб’єктних взаємин в учнівсько-педагогічному колективі як у середовищі їхньої шкільної життєдіяльності, а також нових і сильних вражень, накопичених під час туристсько-краєзнавчої роботи.
Водночас, слід акцентувати увагу на тому, що немає практичної діяльності особистості, до складу якої б не входили теоретичні компоненти пізнання нею найближчого довкілля, і, водночас, не існує теоретичної (розумової) діяльності без відповідних елементів практичної діяльності. Відтак, практика за своєю сутністю є одночасно основою пізнання і критерієм істинності здобутих знань, сформованих умінь і практичних навичок. Однак, як стверджує Г. П. Пустовіт, слід враховувати, що у процесі практичної діяльності одні теоретичні знання можна перевірити відразу ж, тоді як інші лише опосередковано, порівнюючи здобуті результати з уже відомими і перевіреними іншими [193, с. 17-20].
Таке розуміння досліджуваної нами проблеми, ще раз підтверджує висунуте вище припущення про багатоаспектність і різноплановість участі старших підлітків у туристсько-краєзнавчій роботі, метою якої за умови застосування відповідних виховних методик стає формування їхнього ціннісного ставлення до власного здоров’я. Останнє дає підстави для висновку, що за такого підходу справжня єдність формування досліджуваного феномену в будь-яких проявах туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах передбачає такі навчально-виховні цілі, котрі за своєю побудовою мають відповідати завданням формування всебічно розвинутої і фізично здорової особистості, збудження такого стану її активності, який би відповідав цілям єдності спонукальних і виконавських сил у вчинках, поведінці та діяльності старших підлітків, спрямованої на збереження і покращення власного здоров’я.
У свою чергу, сутність “туристсько-краєзнавчої роботи” нами трактується як освітньо-виховна діяльність колективу вчителів загальноосвітнього навчального закладу, спрямована на всебічне вивчення не стільки в урочний, скільки у позаурочний час (дозвіллєва компонента навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу) природи, історії, культури, народних традицій на локальному рівні (місто, селище міського типу, село), під час якої у старших підлітків накопичується досвід взаємодії з природним та соціальним оточенням, формуються важливі якості соціально активної і творчої особистості, її система цінностей, де цінність збереження і покращення власного здоров’я мають стати пріоритетними. У межах такої роботи застосовуються активні форми, методи й методики, що забезпечують ефективне формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я.
Отже, можемо сформулювати мету туристсько-краєзнавчої роботи старших підлітків, якою є активізація їхньої діяльності (урочна, позакласна), що спрямовується не лише на вивчення ними природних, культурно-історичних і соціально-економічних особливостей рідного краю, виявлення й усунення негативних впливів на довкілля екологічних проблем своєї місцевості, а також збереження й покращення власного здоров’я та розвиток власних фізичних можливостей. Розкриття закономірностей розвитку форм, методів і методик формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах нами здійснювалось через дослідження управління цими процесами. Тобто, розгляд туристсько-краєзнавчої роботи як педагогічного феномену можливий лише за умови пізнання її сутності, функцій, структури у формуванні ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я.
На особливій значущості туристсько-краєзнавчої роботи в сучасній загальноосвітній школі наголошували у свої наукових працях і численних дослідженнях Л. Л. Бабенко, М. Ю. Костриця, П. Г. Шищенко, які актуалізували увагу на тому, що основу формування світосприйняття, сучасного наукового світогляду учнів, створення комплексного образу рідного краю становить детальне вивчення об’єктів природного світу, інтерпретація кожного з них як фрагмента єдиного цілого й продукування уявлень про місцеву природу як складну систему взаємопов’язаних і взаємозумовлених компонентів, що робить актуальним максимальну реалізацію педагогічного потенціалу цієї активної форми освіти і виховання зростаючої особистості. Як дозвіллєва компонента навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу туристсько-краєзнавча робота є важливим засобом пізнання й перетворення довкілля, гармонізації відносин особистості з природним середовищем, забезпечує задоволення освітніх потреб учнів, розвиток їхньої ціннісно-мотиваційної сфери, стимулювання та реалізацію духовного й творчого потенціалу, розвиток психофізичних ресурсів, зміцнення здоров’я й задоволення потреб у професійному самовизначенні, формування їхньої громадянської позиції, трудової мотивації та соціальної компетентності [9, с. 10-14; 112; 93, 51, с. 1-3].
З огляду на зазначене вище, дослідження тенденцій формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи здійснювалось нами у логічній єдності розгляду цілісності, наступності і системності дозвіллєвої компоненти навчально-виховної системи загальноосвітніх навчальних закладів, спрямованої на формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я. Саме у процесі туристсько-краєзнавчої роботи старші підлітки набувають рис, необхідних їм не лише для навчальної діяльності, а й для подальшого життя, тим самим вчаться бути самостійними й відповідальними за збереження й покращення власного здоров’я.
1.2. Виховні функції туристсько-краєзнавчої роботи, чинники та психолого-педагогічні механізми формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я
На сучасному етапі розвитку суспільства набуває актуальності проблема розкриття потенційних можливостей старших підлітків щодо формування ціннісного ставлення до власного здоров’я у різних формах дозвілєвої діяльності. Розв’язання зазначеної проблеми зумовлює необхідність пошуку нових напрямів роботи загальноосвітніх навчальних закладів, спрямованих на формування цього особистісного феномена. Як зазначають І. Д. Бех [18, с. 4], С. В. Лапаєнко [125], І. В. Поташнюк [181, с. 52-55], цінності, що формуються у дитини, стають виховним фактором завдяки тому, що вони перетворюються у внутрішні мотиви її вчинків, поведінки, дій і діяльності та переважно екстраполюються на суб’єкт-суб’єктну взаємодію учнівсько-педагогічного колективу загальноосвітнього навчального закладу.
Саме тому туристсько-краєзнавча робота в загальноосвітніх навчальних закладах розглядається нами як ефективна форма суб’єкт-суб’єктної взаємодії учнівсько-педагогічного колективу, що спрямовується на вирішення освітньо-виховних, розвивальних, соціалізуючих, адаптаційних, оздоровлювальних, здоров’язберігаючих завдань. Відтак, основними засобами досягнення мети туристсько-краєзнавчої роботи в контексті проблеми нашого дослідження є ефективне використання як потенційних виховних і розвивальних можливостей такої роботи, так і врахування індивідуальних особливостей, потреб, інтересів та мотивів старших підлітків у процесі вивчення соціального і природного оточення. Провідним у функціональному полі туристсько-краєзнавчої роботи в межах нашого дослідження було вивчення, усвідомлення і засвоєння старшими підлітками досвіду минулих поколінь зі збереження й покращення здоров’я на основі пізнання до цього невідомих сторінок історії і сучасності рідного краю, традицій і звичаїв українського народу щодо збереження і покращення здоров’я підростаючого покоління.
Підтвердженням правильності наших висновків є думка О. В. Тімець про потенційні можливості туристсько-краєзнавчої роботи і її вирішальну роль у формуванні соціально активної, громадянсько орієнтованої, відповідальної, інтелектуально, духовно і фізично розвиненої особистості, що полягає саме у “… сприянні вивченню, науковому обґрунтуванню, розробці різноманітних форм передачі наступним поколінням знань з минулого і сучасного людського суспільства й довкілля конкретної території” [232, с. 26].
Зокрема, як засвідчили результати нашого дослідження, у філософсько-світоглядному й психолого-педагогічному аспекті сутність феномену туристсько-краєзнавчої роботи проявляється у багатоаспектності й багаторівневості пізнавальних, виховних, соціальних, адаптаційних, соціалізуючих і здоров’язбережувальних її потенційних можливостей. І в той же час розглядається важливим чинником культурної соціалізації молоді, її творчого розвитку й соціальної активності, відповідальності за власні вчинки, поведінку і діяльність у навколишньому середовищі та як ефективна форма змістовного дозвілля.
У контексті останнього, М. П. Крачило акцетує увагу на ефективності туристсько-краєзнавчої роботи у формуванні й розширенні світогляду, пізнанні історії, культури, традицій українського народу, їхніх фізичних якостей, а отже має суттєвий вплив на збереження і покращення здоров’я дітей та молоді. Продовжуючи далі, він зазначає, що участь дитини у різноманітних формах такої роботи розвиває високі моральні якості, збагачує учасників теорією і практикою пізнання дійсності, вибудовує у її свідомості систему цінностей, відповідних суспільно визнаних норм і правил поведінки та діяльності [117, с. 5-7].
У свою чергу, досліджуючи цю проблему, Я. В. Боренько зазначає, що суспільно визнані норми, соціальні ідеї і правила стають чинниками поведінки особистості, якщо узгоджуються з її потребами та інтересами і набувають для неї особистісного сенсу на засадах прийнятих ідеалів, принципів, що набули для неї суб’єктивної значущості. А це, в свою чергу, сприяє формуванню системи особистісних ціннісних орієнтацій, де усвідомлення цінності збереження і покращення власного здоров’я займають у свідомості дитини одні з домінуючих положень. Відповідно усвідомлені і прийняті особистістю цінності трансформуючись у ціннісні настановлення регулюють її поведінку, спрямовують на вибір вчинків і прийняття доцільних рішень, і водночас визначають її відносини із суспільством, взаємини з іншими людьми та відповідні ставлення до власних дій спрямованих на формування особистісно визнаних, головне, важливих для неї якостей характеру. Тоді така система є ієрархієзацією цінностей або значень, оцінок соціальних явищ чи особистісних якостей, що “… упорядковуються в певній послідовності за їхньою значущістю для особистості” [32, с. 93].
У контексті останнього особливої актуальності набуває проблема формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я, оскільки дитина як особистість визначається системою її стосунків з оточуючим світом. Підтвердженням цього висновку є надання особливої важливості питанню та завданням формування ціннісного ставлення зростаючої особистості до власного здоров’я у змісті Національної доктрини розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, де зазначається, що “… виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності є першочерговим завданням” [48, с. 8].
Врахування зазначеного вище дає підстави стверджувати, що проблема формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я завжди викликала підвищений інтерес педагогічної громадськості на різних етапах розвитку українського суспільства та освітнього простору держави. Оскільки кожна історично конкретна суспільна форма характеризується специфічним набором ієрархії цінностей, які детермінуються інтеграцією, внутрішньою суперечливістю і динамізмом суспільних систем, тому знаходять свій прояв в структурі відповідних їм ціннісних систем і способів їх впливу на різні суспільні групи. Важливим елементом ціннісних відносин на рівні суб’єкт-суб’єктної взаємодії, на думку В. А. Киричок, є саме ціннісні орієнтації, що складають провідний елемент структури особистості та розглядаються внутрішнім компонентом її свідомості та самосвідомості. Продовжуючи далі, вона зазначає, що “… ціннісні орієнтації формуються у процесі соціалізації, виконання соціальних ролей, засвоєнні системи суспільних вартостей і цінностей, … вони тісно пов’язані з пізнавальними й вольовими якостями, а отже … утворюють змістову сторону спрямованості особистості і розкривають внутрішню основу її ставлень до дійсності і в той же час є показником її зрілості та сформованості“ [92, с. 991].
Особливе місце в системі ціннісних ставлень особистості до предметів та об’єктів навколишньої дійсності належить саме визнанню нею цих предметів, об’єктів і явищ як цінностей для неї і разом з тим, як таких, що мають не лише соціально-історичну, культурну обумовленість, скільки особистісне значення в контексті її діяльності. Однак, як свідчать результати дослідження, ціннісні ставлення зростаючої особистості мають як актуальну сторону, що виявляється саме в діяльності (ціннісна орієнтація), так і потенційну, яка інколи недостатньо усвідомлюється нею. А тому не проявляється в діяльності [51, с. 434-436; 52, с. 22-24].
Тоді можемо зробити висновок, що формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я обумовлене насамперед характером сформованих у них ідей, ідеалів, потреб та мотивів, які дають змогу зростаючій особистості визначити для себе перелік тих ціннісних орієнтирів, що забезпечують найбільш ефективне формування системи ціннісних ставлень до світу та самої себе. Відтак, ціннісне ставлення, за нашим переконанням, має як актуальну сторону, що виявляється в діяльності (яку ми характеризуємо як ціннісну орієнтацією), так і потенційну, яка переважно недостатньо усвідомлюється старшими підлітками і не виявляється в діяльності [50, с. 73-75; 51, с. 434-436].
За цих умов ефективне формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я досягається завдяки освітньо-виховному впливу на них туристсько-краєзнавчої роботи за рахунок реалізації насамперед навчально-пізнавальної, розвивальної, оздоровчої (фізкультурно-оздоровчої), соціалізуючої та педагогічно орієнтованої дозвіллєвої функцій:
– навчально-пізнавальна функція туристсько-краєзнавчої роботи, насамперед, полягає у пізнанні старшими підлітками навколишнього соціально-культурного (мистецтво, побут, традиції, традиції), історичного (історія, історичні місця, видатні постаті краю) і природного (географічні особливості місцевості: рельєфу, клімату, рослинного і тваринного світу) своєї місцевості, регіону чи країни в цілому. У процесі різних видів і форм туристсько-краєзнавчої роботи старші підлітки, за нашим припущенням, у межах цієї функції мають залучатися не тільки до пошуково-дослідницької діяльності, виконання суспільно корисних як індивідуальних, так суспільно значущих завдань та справ, але й до активних форм, метою яких є фізичний розвиток, збереження і покращення здоров’я дітей. Саме такий підхід, за нашим припущенням, має найбільш ефективно впливати на розвиток допитливості, творчого мислення, формування системи ціннісних орієнтацій щодо власного фізичного розвитку, збереженню і покращенню здоров’я у різноманітних формах як самостійної, так і колективої туристсько-краєзнавчої роботи гуртка чи секції;
– розвивальна функція туристсько-краєзнавчої роботи, за нашим висновком, полягає у ефективному розвитку індивідуальної спрямованості на ефективне розв’язання поставлених завдань, формування волі й відповідальності старших підлітків за доручену справу. Власне, у походах, екскурсіях, експедиціях, під час змагань та інших форм туристсько-краєзнавчої роботи формуються такі важливі морально-вольові якості, як наполегливість у досягненні поставленої мети, чесність, рішучість, організованість, відповідальність за вчинки і дії спрямовані на власний фізичний розвиток, самостійність у збереженні та покращенні власного здоров’я, гуманізм у стосунках з товаришами й вчителями, доброзичливість, самоповага та інші;
– оздоровча (фізкультурно-оздоровча) функція туристсько-краєзнавчої роботи полягає у систематичному й логічно вибудованому у відповідності до вікових та індивідуальних можливостей старших підлітків збереженні й покращенні власного здоров’я, формування ціннісного ставлення до нього, через системно усвідомлені й засвоєні знання, відповідні їх змісту вироблені уміння і навички ведення здорового способу життя та удосконалення власного фізичного розвитку. Наступною складовою цієї функції туристсько-краєзнавчої роботи є розвиток витривалості старших підлітків, їхньої фізичної сили, спритності, вмінь доцільно витрачати свої сили, а також навичок організовувати власний побут і власну різноманітну діяльність під час туристичних походів, екскурсій та експедицій, спрямованих на збереження й покращення власного здоров’я [200].
– соціалізуюча функція туристсько-краєзнавчої роботи сприяє соціалізації старших підлітків, їхній адаптації до викликів сучасного українського суспільства, оскільки найбільш ефективно забезпечує умови їхнього включення в систему суспільних відносин. Результатом цього є формування в їхній свідомості важливих суспільно визнаних норм, правил і вимог, що безпосередньо здійснюють спрямовуючу, коригуючу, і навіть стримуючу роль у вчинках, поведінці й діяльності зростаючої особистості. Аналіз останнього дає підстави стверджувати, що соціальне виховання і як результат – соціалізація (адаптація) старших підлітків до суспільних відносин, формування знань, умінь і навичок їхньої взаємодії як із соціальним, так і з природним середовищем, стає реальністю завдяки їхньому залученню до різноманітних форм туристсько-краєзнавчої роботи. У такому контексті слід акцентувати увагу на тому, що соціалізуючий вплив різних видів і форм туристсько-краєзнавчої роботи ще полягає й в ефективному пізнанні особливостей взаємодії і взаєморозуміння в учнівсько-педагогічному колективі туристсько-краєзнавчого гуртка чи секції. Також у розширенні можливостей пізнання старшими підлітками оточуючого їх світу і своїх власних можливостей, а враховуючи суспільні виклики і загрози сьогодення, складну екологічну ситуацію в державі, особистісний фізичний розвиток та збереження і покращення здоров’я набуває для них особливої значущості. Такі знання, сформовані уміння і навички соціальної взаємодії старших підлітків з об’єктами й суб’єктами навколишньої дійсності, екстраполяція їх впливу на свідомість і ціннісну сферу складають змістовий модуль їхньої “Я-концепції” життєдіяльності у складі туристсько-краєзнавчого гуртка;
– педагогічно орієнтована дозвіллєва функція – сутність якої полягає в цілісності виховного процесу і єдності педагогічного впливу на основі ефективного використання старшими підлітками вільного від навчання у загальноосвітній школі часу, у межах якого туристсько-краєзнавча робота розглядається нами ефективною навчально-виховною складовою дозвіллєвої компоненти їх навчально-виховного процесу. Оскільки підлітковий вік зростаючої особистості є періодом її онтогенезу, який пов’язаний з кардинальними змінами у сфері свідомості, інтелекту, духовної сфери, фізичних якостей, діяльності й системи взаємодії індивіда з оточуючим його світом, то туристсько-краєзнавча робота за цих умов створює сприятливі умови для прояву самостійності, утвердження й самоствердження, для самопізнання, самовдосконалення старших підлітків [188, с. 128-135].
Останнє, як підтверджують результати нашого дослідження, стає можливим за умови, коли не лише вчителі (керівники гуртків чи секцій туристсько-краєзнавчого спрямування), але, що особливо важливо, самі старші підлітки зможуть визначити й схарактеризувати ще у шкільному віці у власну життєву позицію, або навіть власний життєвий сценарій. А це, в свою чергу, детермінує надзвичайно важливі для подальшого розвитку старших підлітків психолого-педагогічні механізми самоактуалізації й самореалізації, тобто до розкриття всіх своїх потенційних можливостей і здібностей [49, с. 385-388].
Педагогічно орієнтована дозвіллєва функція також полягає у раціональній побудові змісту туристсько-краєзнавчої роботи, де обов’язково визначаються її домінантні форми, методи, засоби чи певні заходи, у яких старші підлітки будуть брати участь. Тоді її ефективність забезпечується поєднанням не стільки навчально-пізнавальної, дослідницької чи пошукової діяльності, скільки включенням до змісту туристсько-краєзнавчої роботи різноманітних за складністю, часом і місцем виконання фізкультурно-оздоровчих заходів та посильної для старших підлітків суспільно корисної праці. Також важливою складовою такої функції є формування учнівсько-педагогічного колективу, оскільки лише згуртований колектив може подолати всі складнощі туристичного маршруту, допомогти кожному з його членів виконати поставлені завдання та досягти певних успіхів. Такий підхід до організації і здійснення туристсько-краєзнавчої роботи у загальноосвітніх навчальних закладах має також важливе значення для формування умінь і навичок спільної діяльності, взаємоповаги, взаємодопомоги та взаємозахищенності старших підлітків [195, с. 34-35].
Отже, зазначене вище дає підстави зробити висновок, що участь старших підлітків у різноманітних формах туристсько-краєзнавчої роботи, зокрема у походах, експедиціях й масових спортивних змаганнях (туристичне орієнтування, змагання на витривалість і спритність тощо) можлива лише за умови певного рівня їхньої фізичної підготовки і власне міцного здоров’я.
Організація різноманітних форм туристсько-краєзнавчої роботи старших підлітків, спрямованої на збереження й покращення їхнього здоров’я, за нашим припущенням, передбачає побудову ефективних суб’єкт-суб’єктних взаємозв’язків між вчителями (керівниками гуртків і секцій) загальноосвітніх шкіл та старшими підлітками, вибудованих на їхній взаємоповазі та взаємодопомозі. Однак, саме на вчителя покладаються особливі обов’язки з організації і здійснення туристсько-краєзнавчої роботи, оскільки безпека дітей, їхнє здоров’я знаходяться у прямій залежності від професійних знань, умінь і навичок вчителя. Крім цього, вчитель має чітко усвідомлювати індивідуальні особливості характеру, а відтак, вміти корегувати поведінку, вчинки і діяльність старших підлітків упродовж усього заняття чи туристичного походу, масових спортивних заходів та при здійсненні суспільно корисної праці. Таким чином, реалізація індивідуального підходу у формуванні ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи дає змогу вчителеві чи керівнику гуртка здійснювати цілеспрямований педагогічний вплив як на їхню свідомість, так і на вчинки, поведінку та діяльність [48, с. 186-187; 52, с. 22-44].
Врахування зазначеного вище та результатів аналізу педагогічної практики дало змогу визначити ряд важливих чинників, що мають забезпечити ефективне формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, а саме:
– формування інтелектуального компоненту ціннісного ставлення особистості до власного здоров’я на основі розвитку уваги і пам’яті, спостережливості, пошукової й дослідницької активності, творчого ставлення до визначення своєї ролі і власної участі у розв’язанні соціально-культурних, культурно-духовних, фізкультурно-оздоровчих, здоров’язбережувальних проблем, а також визначення сутності як власної, так і колективної участі у їх вирішенні;
– орієнтація старших підлітків на індивідуальні мотиви і потреби дотримання здорового способу життя, формування активної життєвої позиції у формуванні фізичної культури, фізичного оздоровлення та профілактики захворювань;
– усвідомлення зростаючою особистістю провідного значення здоров’язбережувальних мотивів і цілей у її розвитку й життєдіяльності, вироблення умінь і творчої життєдіяльності як у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів, так і під час безпосередньої участі у туристсько-краєзнавчій роботі, спрямованій на збереження і покращення власного здоров’я;
– формування провідних якостей характеру зростаючої особистості на основі розвитку: допитливості, ініціативності, цілеспрямованості, дисциплінованості, наполегливості, самостійності, працелюбності і відповідальності, що і визначають спрямованість як індивідуальної, так і соціально значущої поведінки, діяльності та вчинків у процесі туристсько-краєзнавчої роботи;
– розвиток рефлексивних психічних процесів у свідомості старших підлітків, що мають домінуюче оздоровчо-збережувальне, виховне і суто розвивальне спрямування та проявляються у самопізнанні, саморегуляції, самовдосконаленні, самореалізації під час їхньої участі у різноманітних формах туристсько-краєзнавчої роботи;
– дотримання логічної єдності форм і методик туристсько-краєзнавчої роботи та наступності змісту здоров’язбережувальних заходів у туристсько-краєзнавчій роботі як педагогічно орієнтованій дозвіллєвій компоненті навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів, спрямованих на ефективне формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я.
Отже, узагальнивши зазначене вище, можемо стверджувати, що оскільки ціннісні орієнтації діють як на рівні свідомості, так і на рівні підсвідомості, тому визначення спрямованості вольових зусиль є найважливішими чинниками, що детермінують мотивації особистості щодо власних ставлень, вчинків і дій. У свою чергу, психолого-педагогічні механізм дії та розвитку ціннісних орієнтацій пов’язані з необхідністю вирішення протиріч і конфліктів у мотиваційній сфері. Тому процес формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я відбувається через їхнє самопізнання, самозбереження, саморозвиток та завдяки гармонізації її стосунків з самим собою, з оточуючими, з природою, через постійний духовно-етичний пошук, спрямований і до себе, і до світу. Враховуючи останнє, можемо зробити висновок, що для того, щоб старшому підлітку зберегти своє здоров’я, насамперед необхідним є зміна його ціннісного ставлення й відповідальності до власного здоров’я від пасивного до активно-зацікавленого й особистісно визнаного як важливого.
Врахування зазначеного вище дає підстави стверджувати, що одним з провідних чинників формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи у межах педагогічно орієнтованої дозвіллєвої компоненти навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів є саме засвоєння ними системи знань про умови, форми, засоби його збереження і покращення. Вважливим за такого підходу є створення таких умов у процесі здійснення туристсько-краєзнавчої роботи, коли ці знання засвоюються у процесі їх емоційного переживання, а закріплюються в ході виконання спеціальних здоров’язбережувальних вправ (форм, заходів) і здоров’єформувальної практичної діяльності (туристичні походи, експедиції, екскурсії, туристичні табори, змагання, конкурси тощо), що забезпечує особисту значущість цих знань. І, як результат, формує суб’єктивне ціннісне ставлення особистості до власного здоров’я.
Результати аналізу зазначеного вище дають підстави для висновку про те, що у повсякденній життєдіяльності старших підлітків у межах навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів знання про їхнє власне здоров’я мають набувати не фрагментарності, а системності і логічної єдності з їхньою конкретною навчально-пізнавальною, пошуковою чи дослідницькою діяльністю та суспільно-корисною, фізкультурно-масовою чи навіть природоохоронною роботою у складі гуртків та секцій туристсько-краєзнавчого спрямування. Тобто, можемо стверджувати, що про їхнє власне здоров’я, його збереження і покращення мають не лише засвоюватись, а головне, переживатися старшими підлітками, надаючи цим знанням емоційного забарвлення й особистісної значущості, що проявляється у формуванні суб’єктивного ціннісного ставлення до власного здоров’я.
Відтак, основними компонентами ставлення, як свідчать результати нашого дослідження, є переконання, інтереси, оцінки, емоції, а також потреби, які мають прояв у переживанні, і, як результат, тяжіють до об’єкта чи суб’єкта такої взаємодії. Наступним важливим компонентом є активна спрямованість старших підлітків до оволодіння способами і мотивами їх задоволення у різних формах туристсько-краєзнавчої роботи, результати якої проявляються у вигляді вчинків, дій та здоров’язбережувальної поведінки. Тому емоційна сфера як віддзеркалення процесів пізнання довкілля, переживання здобутої інформації, виокремлення й усвідомлення її ціннісних аспектів, є невід’ємним компонентом категорії “ставлення”. У такому контексті формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я передбачає застосування у процесі туристсько-краєзнавчої роботи значної кількості психологічних і педагогічних явищ, які є його видами, компонентами та наслідками. Найчастіше ставлення характеризують через потреби, інтереси, мотиви, емоції, ціннісні орієнтації, установки особистості. Тоді як потреби характеризуються активністю зростаючої особистості, визначають характер психолого-педагогічних механізмів формування досліджуваного феномену [214, 29–34].
Cаме емоційно-чуттєве ставлення старших підлітків до збереження та покращення власного здоров’я створює той фон, на базі якого формуються потреби і мотиви, що спричиняють їхню психологічну готовність до здоров’язбережувальних форм діяльності, розвивається здатність особистості до аналізу власної поведінки в соціоприродному середовищі. А це, у свою чергу, детермінує вироблення об’єктивної самооцінки сформованих ціннісних ставлень та екстеріоризацію знань у їх практичній реалізації в туристсько-краєзнавчих гуртках і секціях педагогічно орієнтованої дозвіллєвої компоненти навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу. За цих умов значно зростає роль вчителя чи керівника гуртка (секції, клубу) як носія соціальних цінностей, що сприяє ефективному формуванню в старших підлітків ціннісного ставлення до здоров’я, мотивації на здоровий спосіб життя. Тоді у розгляді процесу формування цінностей і ціннісних ставлень особистості, за нашим висновком, на основі їх усвідомлення і самосприйняття доцільним є виділення мотиваційно-ціннісного компоненту їхньої свідомості. У межах цього компонента цінності особистості формуються в результаті визначення як об’єктів, так і суб’єктів взаємодії, що можуть забезпечити задоволення її потреб, тобто в результаті сформованих ціннісних ставлень до них.
Таким чином, визначивши й охарактеризувавши виховні функції туристсько-краєзнавчої роботи й психолого-педагогічні чинники формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я, необхідним, на нашу думку, є розкриття сутності психолого-педагогічних механізмів формування досліджуваного феномену. У такому розумінні проблеми Е. О. Помиткін зазначає, що психологічний механізм формування цінностей й ціннісних ставлень слід розглядати як низку психічних процесів – від формування важливих за переконанням вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, самих старших підлітків та їхніх батьків – до формування задумів, цілей, планів, програм діяльності, поведінки, дій і вчинків й отримання відповідних результатів з емоційно-почуттєвим закріпленням духовних досягнень у зовнішньому плані та перетвореннях особистості (зміна ставлень, самооцінки, досвіду, вчинків, поведінки, діяльності тощо) [179].
Враховуючи зазначене вище, нами визначено загальні психолого-педагогічні механізми формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи як складової педагогічно орієнтованої дозвіллєвої компоненти навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів, серед яких провідними є:
– забезпечення вільного вибору й доступності змісту, форм і методів та методик туристсько-краєзнавчої роботи завдяки створенню спеціальних освітньо-виховних ситуацій вільного вибору старшими підлітками видів діяльності, що в сукупності забезпечують формування ціннісних орієнтацій, ціннісних ставлень та системи цінностей особистості;
– трансформація у свідомості суспільних норм і правил життєдіяльності зростаючої особистості у навчально-виховному середовищі загальноосвітніх навчальних закладів в особистісно значущих вчинках, поведінці і діяльності, що спрямовуються на збереження і покращення її власного здоров’я;
– соціально-психологічна та психолого-педагогічна адаптація, сутність якої полягає в здобутті системи здоров’язбережувальних знань, що створює умови для їх порівняння з існуючою соціальною практикою, а отже зумовлює появу новизни й інтересу індивіда до такої ситуації. Саме вона є джерелом виникнення орієнтовної потреби, формування ставлення до певного соціального явища та мотивів власної поведінки. Таким чином, саме цей психолого-педагогічний механізм забезпечує тісний зв’язок соціальної сутності людини і суспільної дійсності, спрямованої на збереження здоров’я як нації в цілому, так і окремої особистості зокрема;
– міжсуб’єктна взаємодія (залучення старших підлітків до колективної навчально-пізнавальної, пошукової і дослідницької діяльності та конкретної суспільно корисної, масової чи іншої роботи, під час якої вони виконують (дотримуються) настанов інших, а, отже, навчаються керувати своїми емоціями, вчинками, поведінкою та діяльністю);
– включення пізнавальних процесів у регуляцію вчинків, поведінки, а головне здоров’язбережувальної діяльності старших підлітків, що насамперед забезпечує обміркованість та поміркованість їхньої життєдіяльності;
– смислоутворюючий та смислоперетворюючий стиль життєдіяльності, що за своєю сутністю передбачає цілеспрямовану зміну здоров’язбережувальних вчинків і діяльності як під дією зовнішніх впливів, так і під дією внутрішніх психологічних установок;
– інтелектуалістичний, що, за нашим переконанням, має спрямовуватись на активне залучення свідомості та уяви старших підлітків для актуалізації імпульсу їхніх інтересів, мотивів і потреб, що забезпечує як їх усвідомлення, так і моделювання можливих майбутніх дій зі збереження та покращення здоров’я;
– емпатії, що за своєю сутністю полягає у створенні ефективних умов здійснення туристсько-краєзнавчої роботи, спрямованої саме на формування емпатійності здоров’язбережувальних вчинків, поведінки і діяльності старших підлітків та вмінь поставити себе на місце іншого у цих умовах.
– рефлексії як процесу самоаналізу й самосприйняття старшими підлітками власних здоров’язбережувальних вчинків, дій і діяльності на основі сформованого ціннісного ставлення до власного здоров’я і як процесу вивірення й дотримання у відповідності до власних переконань правильності власних дій з формування досліджуваного феномену.
Отже, підсумовуючи можемо зробити висновок, що процес формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я здійснюється завдяки самопізнанню ними навколишньої дійсності, самозбереженню від негативних викликів і впливів цієї дійсності, саморозвитку як інтелектуальному, так і духовному, і фізичному. Останнє як цілеспрямований процес набуває позитивної динаміки через гармонізацію особистісного “Я” із самим собою, з об’єктами і суб’єктами навколишнього світу, з природою через постійний духовно-етичний пошук, обернений і до себе, і до світу. Враховуючи останнє, можемо констатувати, що першим етапом збереження і покращення власного здоров’я старшими підлітками є саме трансформація їхніх ціннісних орієнтирів щодо власного здоров’я, завдяки засвоєним системним оцінним знанням, сформованим умінням і навичкам його збереження, виробленій відповідальності перед собою і суспільством за стан власного здоров’я. Тоді на сучасному етапі цінність як чинник формування ставлення старших підлітків до власного здоров’я, на думку І. Д. Беха є об’єктивною необхідністю, оскільки саме усвідомлення їх сутності допоможе спрямувати й забезпечити гармонійний розвиток зростаючої особистості на основі єдності сформованих інтелектуальних, духовних, психічних і фізичних потреб, запитів та установок [22, с. 9-11].
Тим самим, можемо стверджувати, що саме емоційно-чуттєвий фон який детермінує формування емоційно-чуттєвого ставлення особистості до свого здоров’я, створює умови, на базі яких формуються інтереси, потреби і мотиви старших підлітків щодо збереження й покращення власного здоров’я. Завдяки цим процесам, на думку В. В. Рибалка, сформовані цінності інтеріоризуються в особистісні якості й мають знаходити прояв у вчинках, поведінці та діяльності. Тому об’єктивно існуюча система духовних цінностей має стати змістовно-психологічною основою становлення особистості як суб’єкта духовно спрямованої діяльності та поведінки [197, 23-29].
Саме вони спричиняють психологічну готовність зростаючої особистості до здоров’яформувального типу діяльності, розвивають здатність особистості до аналізу власної поведінки в соціоприродному середовищі та до об’єктивної самооцінки здійснених вчинків, дій чи діяльності. Тим самим, у цьому процесі відбувається саме екстеріоризація знання і його практична реалізація, отже відбувається ефективне формування здоров’язбережувального мислення, а в подальшому і діяльності. У той же час, слід актуалізувати увагу на тому, що чим проблематичнішими є умови задоволення тієї чи іншої потреби, у контексті нашого дослідження – ціннісних ставлень старших підлітків до власного здоров’я, тим більшою цінністю для старших підлітків стає сформованість таких ставлень. Тоді можемо зробити висновок, що ціннісні ставлення особистості проявляються саме у системі сформованих мотивів і установок, її свідомості, а отже в подальшому у діяльності. Підтвердженням нашого висновку є обґрунтовані О. М. Леонтьєвим положення про процеси трансформації мотивів та настановлень особистості та їх розвитку, що найбільш чітко проявляються під час входження у соціум, коли інтенсивний розвиток її внутрішнього життя сприяє розширенню можливостей для підвищення ефективності розуміння особливостей суспільних норм і правил, відношень і ставлень, а відтак, розширенню її внутрішнього світу [127, с. 214].
Отже, результатом теоретичного пошуку й аналізу практики стало визначення й характеристика:
- Виховних функцій туристсько-краєзнавчої роботи (навчально-пізнавальної, розвивальної, оздоровчої (фізкультурно-оздоровчої), соціалізуючої, педагогічно орієнтованої дозвіллєвої);
- Психолого-педагогічних чинників формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я (формування інтелектуального компоненту ціннісного ставлення особистості до власного здоров’я; орієнтація старших підлітків на індивідуальні мотиви і потреби дотримання здорового способу життя, активної життєвої позиції у формуванні фізичної культури; усвідомлення зростаючою особистістю провідного значення здоров’язбережувальних мотивів і цілей у її; формування провідних якостей характеру зростаючої особистості на основі розвитку: допитливості, ініціативності, цілеспрямованості, дисциплінованості, наполегливості, самостійності, працелюбності і відповідальності; розвиток рефлексивних психічних процесів, що мають домінуюче оздоровчо-збережувальне, виховне та суто розвивальне спрямування у процесі туристсько-краєзнавчої роботи; дотримання наступності змісту здоров’язбережувальних заходів у загальноосвітніх навчальних закладах);
- Психолого-педагогічних механізмів формування досліджуваного феномену (забезпечення вільного вибору й доступності змісту, форм і методів та методик туристсько-краєзнавчої роботи; трансформація у свідомості суспільних норм і правил життєдіяльності в особистісно значущі здоров’язбережувальні вчинки, поведінку і діяльність; соціально-психологічна та психолого-педагогічна адаптація, яка забезпечується сформованою системою здоров’язбережувальних знань; міжсуб’єктна взаємодія у залученні старших підлітків до індивідуальної і колективної туристсько-краєзнавчої роботи; регуляція вчинків і поведінки та здоров’язбережувальної діяльності; спрямованості на формування емпатійності здоров’язбережувальних вчинків, поведінки і діяльності; рефлексії як процесу самоаналізу й самосприйняття старшими підлітками власних здоров’язбережувальних вчинків, дій і діяльності).
Тим самим, завдяки саме зазначеним вище функціям туристсько-краєзнавчої роботи, психолого-педагогічним чинникам та механізмам, за нашим припущенням, має ефективно відбуватись екстеріоризація здоров’язбережувального знання, сформованих умінь і навичок його практичної реалізації, а отже, відбувається ефективне формування здоров’язбережувального мислення, яке у подальшому визначає спрямованість вчинків, дій і діяльності старших підлітків на збереження і покращення власного здоров’я.
1.3. Стан розроблення проблеми формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у педагогічній теорії та виховній практиці
1.3.1. Формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у сучасній педагогічній теорії
У контексті проблеми дослідження нами здійснено систематизацію та аналіз вітчизняної нормативно-правової і законодавчої, наукової та навчально-методичної літератури останнього десятиліття, на підставі якого зроблено висновок, що понад 90% цієї літератури стосується, насамперед, розв’язання зазначеної проблеми у межах навчально-виховного процесу чи позаурочної і позакласної роботи загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів та у студентської молоді вищих навчальних закладів під час здійснення різноманітних виховних заходів у позааудиторній роботі.
Тому ми свідомо виокремили і проаналізували, насамперед, із загалу цієї літератури саме ті законодавчі акти, нормативно-правові документи, наукові праці та дисертаційні дослідження, які складають основу сучасної теорії і методики виховання у дітей та учнівської молоді ціннісних орієнтирів дотримання здорового способу життя, та ті, що частково забезпечують функціонування різноманітних дитячих об’єднань, активних форм і методик формування у дітей і учнівської молоді ціннісного ставлення до власного здоров’я, а також різноманітних формах дозвіллєвої діяльності.
Відтак, перший аналітичний блок складають законодавчі акти і нормативно-правові документи, що безпосередньо чи опосередковано акцентують увагу на важливості розв’язання численних проблем збереження і покращення здоров’я дітей і молоді, формування у них ціннісних орієнтирів, відповідних знань, умінь і навичок щодо його збереження у всьому розмаїтті їхньої життєдіяльності та усвідомлення важливості як для них самих, так і для суспільства дотримання здорового способу життя.
Насамперед, це Закони України “Про загальну середню освіту” [77], “Про освіту” [80], “Про вищу освіту” [76], “Про позашкільну освіту” [79], “Про охорону дитинства” [78], у змісті яких актуалізується особлива увага на необхідності набуття зростаючою особистістю системи відповідних знань про власний організм і власне здоров’я, формування умінь і навичок здорового способу життя. Одним із провідних напрямів вирішення цієї важливої для українського суспільства проблеми є саме формування ціннісного ставлення дітей, учнівської та студентської молоді до власного здоров’я, на чому наголошується у змісті Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні [150, с. 6-8].
Проблема збереження здоров’я підростаючого покоління визнана однією з пріоритетних у змісті Національної доктрини розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті та Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки, де стан здоров’я дітей, учнівської і студентської молоді визнається одним з вирішальних чинників їхнього усебічного розвитку, певною мірою орієнтує особистість на вибір майбутньої професійної діяльності, забезпечує умови її соціального ствердження. Акцентується увага на тому, що стан здоров’я також впливає на загальну підготовленість людини, її духовний і фізичний розвиток, майбутні досягнення у сфері професійної діяльності [148, с. 3, 8; 152].
Тому особливу увагу уДержавній цільовій соціальній програмі “Молодь України” на 2009–2015 роки, Національній програмі “Діти України” та Цільовій комплексній програмі “Фізичне виховання – здоров’я нації” надається формуванню здорового способу життя дітей і молоді; використанню інтерактивних технологій в роботі з дітьми, батьками і вчителями з профілактики поведінкових девіацій, вживання учнями психоактивних речовин; організації міжсекторальної взаємодії у профілактиці ВІЛ∕СНІДу; вивченню рівня інформованості (батьків, вчителів) щодо безпеки дітей в Інтернеті тощо [64; 247].Окреме і досить важливе місце у змісті Національної програми патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства та Основних напрямах розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян України, що свого часу (протягом 2000–2005 років) були одними з основних програм, відводиться вирішенню питань збереження психічного, духовного і фізичного здоров’я дітей, учнівської і студентської молоді [151; 170].Одним з останніх нормативних документів, що був прийнятий на рівні держави з розв’язання проблем збереження здоров’я дітей, учнівської і студентської молоді, створення і запровадження у діяльність загальноосвітніх і вищих навчальних закладів, громадських об’єднань і організацій, різноманітних установ сфери освіти, медицини, культури технологій формування здорової особистості, створення умов для її фізичного розвитку, попередження вживання наркотиків та алкоголю була Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми “Здорова нація” на 2009–2013 роки [98].
Окреме місце у здійсненому нами аналізі нормативно-правових і стратегічно важливих документів і матеріалів з розв’язання проблеми збереження здоров’я дітей, учнівської і студентської молоді належить ряду важливих освітянських концепцій та розроблених методологічних підходів, що набули визнання в національній освітній системі. Насамперед, це Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти [97], Концепція навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок [99], Концепція неперервної валеологічної освіти в Україні [100], Концепція формування превентивного виховного середовища загальноосвітнього навчального закладу в умовах нової соціокультурної реальності [103], Концепція освіти “рівний – рівному” щодо здорового способу життя серед молоді України [101], Концепція превентивного виховання дітей і молоді [102] та Основні орієнтири виховання учнів 1–12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України [172].
Саме ці законодавчі і нормативно-правові матеріали, що були розроблені упродовж останніх десятиліть і запроваджені у практику, дали змогу визначити й схарактеризувати теоретико-методологічні основи, а, головне, скласти підґрунтя для подальшого удосконалення чи розроблення нових психолого-педагогічних методик і технологій формування здорового способу життя, ціннісних орієнтацій і переконань зростаючої особистості в необхідності його збереження. Практично всі охарактеризовані нами вище нормативно-правові документи, програми і концепції за своєю сутністю та змістовим наповненням спрямовувались на забезпечення загального гармонійного фізичного, психічного, культурного й духовного розвитку особистості.
Важливим етапом нашого дослідження був аналіз навчально-методичної літератури з досліджуваної проблеми, і насамперед для загальноосвітніх навчальних закладів. Аналіз такої літератури нами здійснено за декількома логічно пов’язаними між собою напрямами: фундаментальні праці (монографії); навчально-методичні посібники, навчальні програми та окремі публікації і видання. Так, першу групу складають фундаментальні праці в галузі обґрунтування, розробки і запровадження у практику філософсько-культурологічних і психолого-педагогічних механізмів формування особистості в усьому розмаїтті цих проявів, а саме монографії: В. О. Огнев’юка “Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку” [159], С. О. Сичова “Прилучення студентської молоді до цінностей фізичної культури: теоретико-методичні засади” [207] , О. О. Єжової “Формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів професійно-технічних навчальних закладів” [74], Т. Й. Франчук “Цілісний освітній простір: педагогічні основи його формування” [244].
У контексті останнього важливе місце у обґрунтуванні і розробленні теорії виховання і, зокрема, виховання ціннісних орієнтацій зростаючої особистості, її взаємодії із соціоприродним середовищем, формування провідних моральних якостей, а у подальшому вибудова власної системи цінностей стосовно довкілля здійснено у фундаментальних працях І. Д. Беха [18; 15; 16; 14] та ряді актуальних у контексті проблеми нашого дослідження його статей, а саме “Ціннісні наголоси у сучасному вихованні” та “Цінності як ядро особистості” [20; 21].
Підсумовуючи, можемо констатувати, що всі ці фундаментальні праці стосуються окремих аспектів формування ціннісного ставлення особистості до довкілля, самого себе чи власного здоров’я, активної життєвої позиції і прилучення до занять фізичною культурою дітей, учнівської і студентської молоді. Однак, проблеми формування ціннісного ставлення до власного здоров’я саме у дозвіллєвій компоненті, до складу якої і входить організація й здійснення туристсько-краєзнавчої роботи у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи не розглядались авторами зазначених праць.
У зв’язку з цим, нами виокремлено другу групу охарактеризованих праць, яку складають навчально-методичні посібники у яких визначено і обґрунтовано сучасні теоретичні засади, розроблено зміст фізичного виховання у відповідності до вікових можливостей учнів, систематизовано та охарактеризовано форми і методики його реалізації у навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу. Подано також орієнтовну тематику і зміст занять гуртків для учнів молодшого шкільного віку, методики організації різноманітної діяльності здоров’язбережувального спрямування. Аналіз зазначених вище праць дав змогу зробити висновок про започаткування процесів наукового обґрунтування і розробки сучасної теоретико-методологічної основи і нормативно-правового забезпечення розв’язання проблем збереження здоров’я дітей різного віку, формування ціннісних орієнтирів, відповідних умінь і навичок та відповідальності щодо власного здоров’я. Насамперед, це ті навчально-методичні посібники, що за своїм змістом частково розкривають, або є дотичними до проблеми нашого дослідження. Зокрема це праці Н. М. Захарової та О. І. Гуренко “Популяризація здорового способу життя серед учнівської молоді” [83], О. Л. Кононко “Ціннісне ставлення як показник формування особистості” [96], збірки тренінгів “Соціально-просвітницькі тренінги з формування мотивації до здорового способу життя та профілактики ВІЛ/СНІДу” [220], Т. В. Бондар, О. Г. Карпенко “Формування здорового способу життя молоді” [243].
Окреме і досить важливе місце у розв’язанні проблем, дотичних до теми нашого дослідження, є розроблена В. М. Оржеховською серія навчально-методичних посібників, у яких здійснено системний аналіз досвіду формування і реалізації на практиці здорового способу життя дітей різного віку, виховання умінь і навичок його збереження та покращення, розроблено ефективні методики подолання дитиною життєвих негараздів за рахунок збереження власного здоров’я. Серед цих видань актуальними у контексті проблеми нашого дослідження є: навчально-методичні посібники: “Здоровий спосіб життя”, “Збереження репродуктивного здоров’я старшокласників” [163; 164]; “Словник основних термінів і понять з превентивного виховання” [212]. А також науково-методичні статті В. М. Оржеховської, серед яких – “Методологічні засади діяльності освітнього закладу, спрямованої на здоров’я” та “Педагогіка здорового способу життя”, “Впровадження здоров’язбережувальних педагогічних технологій у навчально-виховний процес закладу освіти” [162–166].
Продовженням розв’язання педагогічних аспектів проблеми формування і збереження дитиною власного здоров’я та його покращення є аналіз тих навчальних програм, що набули сьогодні найбільшого визнання і використовуються масово у сучасних загальноосвітніх навчальних закладах як в інваріантній, так і у варіативній частині навчальних планів цих закладів. Насамперед, це: “Основи здоров’я: програма для загальноосвітніх навчальних закладів” [168], навчальна програма шкільного інтегративного курсу “Валеологія” [147], проект базової навчальної програми “Основи здоров’я” 1–4 класи загальноосвітніх навчальних закладів [184], програма для загальноосвітніх навчальних закладів “Основи здоров’я” 6–9 класи [184], програма для загальноосвітніх навчальних закладів “Основи здоров’я” 5 клас [31].
На підставі узагальнення результатів аналізу традиційного змісту навчально-програмного забезпечення формування ціннісного ставлення до власного здоров’я дітей та учнівської молоді, дотримання ними здорового способу життя у загальноосвітніх навчальних закладах, ми можемо зробити висновок про його недостатню педагогічну ефективність у формуванні досліджуваного феномену. Цей висновок підтверджується тим, що переважна більшість навчальних тем у зазначених вище навчальних програмах та програмах факультативів і спецкурсів (зокрема й інших навчальних програм загальноосвітнього навчального закладу, що входять до варіативної чи інваріантної частини навчального плану) має переважно суто репродуктивне і реконструктивне спрямування. Тому вся навчально-пізнавальна та практична діяльність учнів на уроці, занятті гуртка, секції чи проведенні масових заходів, спрямованих на збереження здоров’я дітей, має незначну педагогічну, відповідно, й виховну ефективність.
Останній висновок підтверджується тим, що переважна більшість українських дітей сьогодні, і особливо старших підлітків, мають слабке здоров’я. Так, за даними Міністерства охорони здоров’я України серед школярів спостерігаються: функціональні відхилення у діяльності різних систем організму – у 50 %, функціональні відхилення серцево-судинної системи – у 27 %, нервово-психічні розлади – у 33 %, захворювання органів травлення – у 17%, захворювання ендокринної системи – у 10 %. А за даними Міністерства освіти і науки, 36 % учнів загальноосвітніх шкіл мають низький рівень фізичного здоров’я, 34 % – нижче за середній, 23 % – середній, 7 % – вище середнього, і лише 1 % – високий. Тож, зрозуміло, чому відхилення у стані здоров’я мають майже 90 % студентів, а понад 50 % з них – незадовільну фізичну підготовку [23, с. 43-44].
Наступним недоліком змісту навчальних програм є значний за обсягом теоретичний матеріал, який мають засвоїти учні, і водночас недостатня кількість тем творчого і дослідницького спрямування, у межах яких вони можуть реалізувати набуті інтелектуальні уміння й навички. Досить помітним недоліком традиційних навчальних програм варіативної й інваріантної частини навчального плану загальноосвітнього навчального закладу є майже відсутність навчальних тем, практичних занять і екскурсій, у межах яких учні, особливо старшокласники, мали б можливість, вивчаючи й охороняючи окремі об’єкти природи, набувати конкретних знань, виробляти уміння і навички збереження і покращення власного здоров’я. Зазначені недоліки у побудові навчальних програм мають суттєвий негативний вплив на зміщення акцентів у формуванні ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я, можливості самим чи під керівництвом вчителів брати участь у різноманітних практичних формах як з фізичного виховання, так і з туристсько-краєзнавчої роботи, спрямованих на формування цього феномену.
Завершивши характеристику фундаментальних наукових праць і комплексу навчально-методичної літератури, яка безпосередньо стосується розв’язання проблем формування здорового способу життя дітей різного віку і в різних навчальних закладах, нами здійснено систематизацію та аналіз сучасної наукової і навчально-методичної літератури з проблеми організації і здійснення туристсько-краєзнавчої роботи дітей та учнівської і студентської молоді. Передумовою розвитку такої роботи у навчальних закладах останніх десятиліть стало прийняття у 2001 році Указу Президента України “Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні”, а у 2002 році Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Державну програму розвитку краєзнавства на період до 2010 року. У цих документах актуалізувалась увага держави, міністерств і відомств сфери освіти і культури, наукових установ та навчальних закладів різних рівнів акредитації на розроблення і затвердження регіональних програм розвитку краєзнавства, залучивши кошти відповідних бюджетів до їх фінансування, що мало сприяти діяльності місцевих осередків Всеукраїнської спілки краєзнавців, краєзнавчих музеїв, історико-культурних заповідників (Додаток А; Б).
Прийняття цих важливих документів детермінувало розширення спектру туристсько-краєзнавчої роботи у всіх без винятку навчальних закладах держави, відповідно, були започатковані ряд наукових досліджень у цій галузі, характеристика яких складає наступний аналітичний блок нашого дослідження.
Актуальним в контексті проблеми нашого дослідження є результати здійсненого О. М. Трегубенко фундаментального дослідження, результати якого відображено у монографії “Природниче краєзнавство в системі вітчизняної шкільної освіти”, у змісті якої представлено комплексний аналіз розвитку цієї проблеми у середніх загальноосвітніх закладах у 20-80-тих роках ХХ століття, обґрунтовано його основні етапи, провідні тенденції і закономірності. Актуальним для нашого дослідження є здійснений авторкою аналіз сучасного стану краєзнавства в системі освіти України та визначення й характеристика перспективних напрямів його розвитку [233; 234].
Подальший аналіз джерельної бази дослідження дав змогу виокремити і систематизувати наукові і науково-методичні праці в галузі організації і здійснення туристсько-краєзнавчої роботи. Зокрема, це джерела, що висвітлюють різні аспекти вивчення рідного краю в загальноосвітній школі на основі розробки й упровадження у практику авторських методик вивчення природи. Актуальними у цьому контексті є праці ряду авторів, у яких:
– розглядаються питання (хоча б частково або дотично) з формування уявлень школярів про важливість збереження й покращення власного здоров’я саме у процесі участі у різних формах туристсько-краєзнавчої роботи (праці: М. Ю. Костриці [110-112], Я. М. Сивохопа, М. І. Тимко [205]);
– з оптимального поєднання й використання активних форм пізнання рідного краю в процесі навчання і соціально-значущої праці (праці В. А. Бенедюк [13], О. Я. Демідієнко [63], В. П. Корнєєва [105-107], О. В. Корнєєва [108], Я. Г. Треф’яка [236], В. Е. Лунячек, С. В. Багач [134]);
– з обґрунтування змісту, форм і методик організації і здійснення туристсько-краєзнавчої роботи учнів різного віку, підготовки вчителя до її проведення, визначення й розроблення ефективних технологій розвитку творчої активності школярів у процесі туристсько-краєзнавчої роботи (праці В. П. Корнєєва [107], М. І. Костолович [109], М. Ю. Костриці [113], М. П. Крачила [117], В. В. Обозного [156]).
– з активізації самостійної пізнавальної діяльності учнів засобами краєзнавства (підготовки школярів до професійного самовизначення чи ознайомлення з майбутньою професійною діяльністю засобами краєзнавства) (праці М. Ю. Костриці, В. В. Обозного [113], М. І. Швеця [249], О. М. Малої [136]);
– із забезпечення ефективних умов і застосування особистісно орієнтованих методик, спрямованих на розвиток особистості учня засобами природничого краєзнавства (праці Є. В. Сурмачової, М. Янковської [223], М. Тимко [231]);
– з теоретичного обґрунтування, розробки методик формування інтелектуально, духовно і фізично розвиненої особистості у процесі туристсько-краєзнавчої роботи у різних навчальних закладах, так і у процесі дозвіллєвої компоненти навчально-виховного процесу позашкільних навчальних закладів (праці: Ф. Д. Заставного [82], А.М. Максютов [135], О. О. Колонькової [95], Є. В. Копилця [104], Г. П. Пустовіта [188; 192]).
Позитивною тенденцією сучасної туристсько-краєзнавчої роботи у загальноосвітніх навчальних закладах, як засвідчили результати нашого дослідження, є якісний перехід від описово-репродуктивної основи організації такої роботи до конструктивно-дослідницької. Вивчення передового педагогічного досвіду свідчить, що сьогодні в діяльності гуртків і секцій туристсько-краєзнавчого спрямування надається саме методам і формам вивчення природи рідного краю на основі дослідницької діяльності, під час проведення комплексних занять міжпредметного характеру, вирішення реальних проблемних ситуацій. Окремий наголос робиться на застосуванні активних форм і методів фізичного виховання, збереженні і покращенні здоров’я дітей і підлітків, формуванні їхніх знань, умінь і навичок дотримання здорового способу життя у процесі туристсько-краєзнавчої роботи. Прояв означеної тенденції обумовлений насамперед орієнтацією сучасних загальноосвітніх навчальних закладів на створення умов для максимальної самореалізації зростаючої особистості, розвитку їхніх творчих здібностей і важливих індивідуальних якостей.
Узагальнюючи, ми можемо зробити висновок, що обґрунтовані у зазначених вище працях ідеї складають філософсько-культурологічне, соціально-педагогічне й психолого-педагогічне підґрунтя сучасної системи туристсько-краєзнавчої роботи дітей, учнівської та студентської молоді України і, відповідно, мають значний вплив на розвиток її інноваційного змісту, форм, методів і технологій здійснення.
Крім зазначеного вище, на констатувальному етапі експериментальної роботи нами здійснено аналіз результатів наукових досліджень, які опосередковано стосуються досліджуваної нами проблеми, однак мають певне значення у визначенні концептуальних підходів до побудови змісту туристсько-краєзнавчої роботи, формування ціннісних орієнтацій дітей та учнівської молоді, форм, методів та ефективних засобів його реалізації у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів.
Насамперед, нами здійснено аналіз тих дисертаційних досліджень (перша група), що найбільш дотичні до теми нашої роботи у сфері формування ціннісних орієнтацій зростаючої особистості стосовно об’єктів довкілля, частково власного здоров’я та власних вчинків і діяльності у довкіллі, серед яких актуальними є результати досліджень О.О. Єжової з обґрунтування, розробки і експериментальної апробації теоретичних і методичних засад формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів професійно-технічних навчальних закладів, зокрема, запровадженням у практику розроблених нею концептуальних основ експериментальної педагогічної системи формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів професійно-технічних навчальних закладів та науково-методичного забезпечення педагогічної системи формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів професійно-технічних навчальних закладів [73]; Є.П. Козака з формування ціннісного ставлення до фізичної культури у студентів вищих педагогічних навчальних закладів на основі теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки системи формування цього досліджуваного феномену та запровадження у практику ефективної методики залучення студентів до занять фізичною культурою [94].
Окреме місце у здійсненому нами аналізі наукових досліджень належить дисертаційним роботам Т. К. Андрющенко, В. М. Белєнова, В. А. Бурцева, у ході виконання яких досліджувались дотичні до проблеми нашого дослідження питання формування ціннісного ставлення до власного здоров’я, зокрема, у дітей старшого дошкільного віку, позитивного ставлення підлітків до здоров’я і здорового способу життя на основі їхнього залучення до різноманітних спортивних секцій, проведення спортивних заходів, обґрунтування і запровадження психологічних умов розвитку ціннісного ставлення до здоров’я студентів вищих навчальних закладів [3; 11; 36].
Другу групу завершених наукових досліджень, що були нами проаналізовані, складають саме ті, у змісті яких здійснено аналіз і систематизацію психосоціальних чинників, закономірностей і наслідків взаємодії дитини з навколишнім світом з метою збереження власного здоров’я, обґрунтування і розроблення соціально-педагогічних технологій формування відповідального ставлення до здоров’я в учнівської молоді, соціально-педагогічних умов формування культури здоров’я старшокласників, педагогічних умов формування психосоціальної компоненти здоров’я школярів. Це наукові дослідження О. В. Башмакової, Н. В. Зімівець, С. В. Кириленко, Г. О. Сіліної [10; 85; 90; 209].
Третю групу склали дисертаційні дослідження, у змісті яких актуалізуються проблеми формування ціннісного ставлення майбутніх учителів та студентів вищих навчальних закладів до фізичної культури, теоретичні та методичні основи взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів, формування здорового способу життя студентів у системі фізичного виховання вищого технічного навчального закладу та педагогічні умови формування потреби в здоровому способі житті майбутніх учителів у процесі фізичного виховання, що стали предметом досліджень Л. Ю. Дудорової С. О. Омельченко, О. І. Смакули, І. Д. Смолякової, О. І. Соколенко, В. А. Соломонова [71; 161; 213; 215; 216; 219].
Ще однією важливою складовою схарактеризованих нами вище робіт є те, що у їх змісті визначено й обґрунтовано ряд концептуальних засад підготовки педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах до створення умов для збереження здоров’я у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів, ефективних форм навчально-пізнавальної діяльності майбутніх педагогів у процесі вивчення педагогічних дисциплін, розкрито зміст, форми, методи, засоби та специфіку їхньої навчально-виховної роботи як під час педагогічної практики у загальноосвітній школі, так і у процесі практики у літніх оздоровчих таборах, спрямованої на збереження й покращення здоров’я дітей та учнівської молоді.
І останню, четверту групу дисертаційних досліджень складають саме ті, у змісті яких вивчаються різні проблеми організації і здійснення туристсько-краєзнавчої роботи, формування провідних якостей зростаючої особистості, соціальної і творчої активності дітей та учнівської молоді засобами краєзнавства, їхнього відповідального ставлення до будь-яких вчинків і дій у довкіллі, виховання умінь і навичок збереження власного здоров’я. Насамперед, це дисертаційні дослідження М. І. Костолович, С. В. Скрипника, М. В. Соловея, О. В. Тімець, О. М. Трегубенко [109; 210; 218; 232; 233].
Як засвідчив аналіз зазначених вище дисертаційних досліджень, науково обґрунтована і якісно організована діяльність дітей та учнівської молоді з вивчення рідного краю у процесі організації і здійснення туристсько-краєзнавчої роботи у загальноосвітньому навчальному закладі надає широкі можливості для розуміння ними єдності культурних, історичних етнографічних досягнень минулих і сучасних поколінь шляхом вивчення й збереження традицій, звичаїв, обрядів своєї місцевості. Забезпечує спрямованість навчально-виховного процесу, його дозвіллєвої компоненти на розвиток ціннісного й шанобливого ставлення до місцевої природи, засвоєння моральних і правових норм поведінки в природі, формування мотивів і потреб соціально значущої діяльності й активного вирішення різноманітних проблем рідного краю. І, водночас, створює широкі можливості для формування ціннісного ставлення дитини до власного здоров’я у процесі гурткових і секційних занять, участі в екскурсіях, туристичних походах, здійснення як індивідуально, так і соціально значущої роботи з вивчення й охорони довкілля.
Окреме місце у розумінні сучасних педагогічних проблем формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, як засвідчив аналіз виховної практики, належить вчителю загальноосвітнього навчального закладу та якості педагогічного супроводу такої роботи. Тому на констатувальному етапі дослідження нами на основі опитування вчителів, які брали участь в нашій експериментальній роботі, було визначено і проаналізовано співвідношення питомої ваги форм практичної реалізації традиційного змісту, тобто здров’язбережувальних знань старших підлітків з валеологічної освіти, факультативних курсів і спецкурсів фізкультурно-оздоровчого чи туристсько-краєзнавчого спрямування з орієнтацією на фізичний розвиток і дотримання дітьми здорового способу життя у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів (Діаграма 1.1).
Діаграма 1.1.
Співвідношення здоров’язбережувальних форм в організації туристсько-краєзнавчої роботи старших підлітків у традиційному навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів
(у %)
1 – Лекції, опитування, настанови.
2 – Робота з додатковою інформацією, (довідники, визначники, енциклопедичний чи статистичний матеріал).
3 – Аудіовізуальні засоби (фото і відеозйомка особистих чи колективних справ та заходів, орієнтованих на збереження здоров’я).
4 – Лабораторні роботи, спостереження і самоспостереження за власним здоров’ям.
5 – Групові дискусії, бесіди, семінари, колоквіуми.
6 – Екскурсії, туристичні походи, етнографічні й екологічні експедиції (активне навчання).
7 – Навчання інших збереженню власного здоров’я за методикою “Рівний-рівному” під час проведення екскурсій, туристичних походів, етнографічних й екологічних експедицій.
Так, за результатами здійсненого аналізу відповідей вчителів нами визначено, що характерною ознакою традиційного навчально-виховного процесу цих закладів є значний відсоток навчального часу (майже 68,7% упродовж навчального року (тобто переважна їх частина), коли заняття гуртка, секції чи факультативу, проводиться у формі лекції (теоретичного навчання). Характерною ознакою таких занять є монологічний стиль викладання навчального матеріалу, що в результаті призводить до втрати старшими підлітками інтересу до його змісту, а відсутність емоційних переживань знижує ефективність як розумової, так і практичної їхньої діяльності. Нами було встановлено, що за такого підходу кількість засвоєного учнями навчального матеріалу складає лише 8,2%.
З аналізу опрацьованих відповідей вчителів, було встановлено що досить помітний вплив на старших підлітків процесі формування їхнього ціннісного ставлення до власного здоров’я, його збереження та дотримання здорового способу життя на різноманітних заняттях гуртків і секцій має опрацювання ними додаткових джерел інформації – довідників, визначників, енциклопедичного, статистичного чи етнографічних матеріалу, усних свідчень та фольклору, спеціальної літератури з вивчення стану і збереження власного здоров’я. За умови запровадження цієї активної форми переважно самостійної роботи старші підлітки засвоюють досить міцно до 10,6% навчального матеріалу про власне здоров’я, та способи його збереження чи покращення. Питома вага цієї форми роботи старших підлітків у традиційній системі гурткових занять загальноосвітніх навчальних закладів складає сьогодні майже 45,5% від загальної кількості навчального часу.
Робота старших підлітків з аудіовізуальними засобами навчання, особливо застосування комп’ютерної техніки (зокрема у загальноосвітніх школах сільської місцевості, невеликих районних містах, а це 63,2% цих закладів) ускладнюється тим, що ці засоби за своїми технічними характеристиками певним чином уже застаріли, навчальні заклади відчувають потребу у відповідних спеціалістах, поширеною проблемою є підключення до Інтернету. У сукупності це й спричинило незначну питому вагу (лише 39,8%.) таких форм, спрямованих на збереження й покращення здоров’я старших підлітків, в організації роботи загальноосвітніх навчальних закладів. Хоча за умови ефективного застосування аудіовізуальних засобів навчання, як свідчать результати констатувального етапу дослідження, відсоток засвоєного учнями навчального матеріалу може досягти понад 20,4%, а час на його засвоєння скорочується майже на 41,2%.
Ще менший відсоток – 29,0% у традиційній дозвіллєвій компоненті навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів в останні десятиліття займають форми, які передбачають демонстрацію природних явищ і об’єктів на занятті гуртка, виконання лабораторних робіт, проведення спостереження і самоспостереження за власним здоров’ям як форм активного навчання старших підлітків самостійної чи в колективі діяльності з його збереження. Водночас, за умови побудови заняття гуртка, секції чи факультативу саме у такій формі, відбувається ефективне засвоєння старшими підлітками понад 30,0% навчального матеріалу здоров’язбережувального спрямування. І разом з тим, забезпечуються умови для ефективного формування умінь і практичних навичок такого змісту.
За результатами опитування вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, які брали участь в нашій експериментальній роботі, у процесі здійснення туристсько-краєзнавчої роботи чи фізичного виховання, зокрема застосування навчально-виховних чи практичних форм реалізації здобутих знань зі збереження й покращення власного здоров’я старших підлітків, більш ефективною є саме самостійна або ж здійснювана під керівництвом вчителя чи старших учнів навчально-пізнавальна, фізкультурно-оздоровча, оздоровчо-адаптаційна робота та самоспостереження за власним здоров’ям.
Як засвідчили результати нашого дослідження, у традиційному навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів все частіше застосовуються групові дискусії, семінари, колоквіуми, “навчання інших”, “брейн-ринги”, однак питома їх вага майже не перевищує 24,5%. Проте, саме ці форми дають змогу, на думку вчителів, ефективно засвоювати понад 50,1% навчального матеріалу здоров’язбережувального спрямування.
Найвищу педагогічну ефективність, за результатами констатувального етапу дослідження, у засвоєнні старшими підлітками понад 70,2% навчального матеріалу та ефективного формування умінь і практичних навичок здоров’язбережувального змісту під час заняття гуртка належать саме формам активного навчання (проведення змістовних тематичних і особливо комплексних екскурсій, туристичних одноденних і багатоденних походів в природу, етнографічних й екологічних експедицій, екологічних, краєзнавчих, фізкультурно-оздоровчих таборів, масових заходів фізкультурно-оздоровчого та здоров’язбережувального змісту). Однак, питома вага цієї форми у традиційному навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів поки є незначною і в середньому досягає лише 20,1%, а у більшості закладів сільської місцевості чи невеликих міст і того менше. Такий стан викликаний рядом об’єктивних причин: слабка навчально-матеріальна база сучасних загальноосвітніх навчальних закладів, відсутність належного фінансування, обмаль сучасної навчально-методичної літератури, недооцінка органами влади і управління освіти цього рівня важливості вирішення навчальними закладами освітніх і виховних завдань з формування ціннісного ставлення підлітків до власного здоров’я та його збереження.
Крім цього ряд суб’єктивних причин також впливають на такий стан, а саме: слабка підготовка переважної більшості вчителів у вищих навчальних закладах до навчально-виховної роботи з різновіковими групами учнів, зокрема саме у межах інтегрованих курсів, факультативів туристсько-краєзнавчого змісту з домінантою збереження власного здоров’я старших підлітків; у зв’язку з цим зневіра у власні сили, що призводить до втрати у певної частини вчителів, особливо на 1–2 році професійної діяльності, зацікавленості у підвищенні власної педагогічної майстерності у цьому напрямі. Саме це визначено нами тим провідним стримуючим фактором у 10,3% молодих вчителів застосування ними таких ефективних форм організації гурткових занять туристсько-краєзнавчого спрямування як “навчання інших”, за методиками “рівний-рівному”. Хоча навіть у традиційному навчально-виховному процесі ця форма дає змогу учням засвоїти майже 60,4% навчального матеріалу здоров’язбережувального змісту.
Підсумовуючи, можемо констатувати, що в умовах сьогодення надзвичайно актуалізується проблема формування свідомого ставлення особистості до власного здоров’я. Ставлення до здоров’я, як зазначається у Білій книзі національної освіти України, й зокрема у контексті нашого дослідження формування старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, “…. є одним з елементів поведінки щодо самозбереження, який включає три основні компоненти: когнітивний, емоційний та мотиваційно-поведінковий” [23, с. 45].
1.3.2. Стан сформованості у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у виховній практиці загальноосвітніх навчальних закладів
У відповідності до періодизацій вікового розвитку, найбільш поширеними у сучасній психології і педагогіці, вік старшого підлітка – це вік з 13 до 15 років, тобто, переважно, це учні 7–9 класів [173].
Враховуючи зазначене вище й результати аналізу констатувального етапу дослідження, нами визначено й обґрунтовано власну класифікацію компонентів сформованої ціннісної сфери старших підлітків щодо збереження й покращення власного здоров’я, якими є інтелектуальний компонент: що акумулює в собі сформованість системних і логічних знань відповідних їм умінь і навичок старших підлітків зі здійснення туристсько-краєзнавчої роботи та різноманітних форм і заходів зі збереження і покращення їхнього власного здоров’я та є мірилом одного з найважливіших процесів – мислення, що визначає інтелектуальну активність особистості в процесі пізнання і діяльності в навколишньому середовищі; емоційно-ціннісний компонент: за своєю сутністю відображає систему емоційних переживань старших підлітків (оцінні знання, моральні норми, правила, переконання) стосовно усвідомлення проблеми формування їхніх ціннісних орієнтацій і системи цінностей та ставлень щодо власного здоров’я, детермінованих на їх основі мотивацій, переконань й відповідальності щодо участі у різних формах туристсько-краєзнавчої роботи чи заходах зі збереження й покращення власного здоров’я; діяльнісно-практичний компонент: основу якого складають сформовані уміння і навички, що регулюють навчально-пізнавальну діяльність і практичну туристсько-краєзнавчу роботу старших підлітків у довкіллі з його вивчення та відповідних форм і заходів, спрямованих на збереження і покращення їхнього власного здоров’я, а, отже, є показниками свідомого і відповідального ставлення до цього феномену.
У свою чергу, критеріями сформованості у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи нами визначено:
Знаннєвий критерій, показниками якого є рівень, глибина та ґрунтовність здобутих старшими підлітками логічно засвоєних знань зі здійснення туристсько-краєзнавчої роботи і формування у її межах ціннісного ставлення зростаючої особистості до власного здоров’я; комплекс знань про здоровий спосіб життя, форми і засоби збереження і покращення власного здоров’я; характеризується реальним рівнем знань як про складові здоров’я (фізичне, психічне, соціальне і духовне здоров’я), так і про власне здоров’я в цілому, про елементи здорового способу життя, про вплив різноманітних факторів на здоров’я адекватністю самооцінки здоров’я на основі тих уявлень і знань, які має засвоїти конкретний старший підліток.
Ціннісно-мотиваційний критерій, його показниками є сформовані ціннісні орієнтації старших підлітків стосовно збереження і покращення власного здоров’я, їхні емоційні ставлення як до участі в туристсько-краєзнавчій роботі, так і у формах збереження і покращення власного здоров’я на основі сформованої системи цінностей особистості та її емоційної сфери; у межах цього критерію ціннісні орієнтації відображають спрямованість, установку особистості старшого підлітка на конкретний вибір способів збереження і покращення власного здоров’я, на основі сформованості/несформованості стійкого власного інтересу і бажання та відповідальності як емоційної реакції на розв’язання проблем збереження власного здоров’я; цей критерій забезпечує визначення місця власного здоров’я і його збереження у свідомості старших підлітків як інтегрального поняття в ієрархії їхніх особистісних життєвих цінностей
Діяльнісно-поведінковий критерій, його показниками є сформовані уміння і практичні навички старших підлітків із застосування здобутих системних знань зі здійснення туристсько-краєзнавчої роботи і у її межах форм і заходів зі збереження власного здоров’я на основі дотримання вимог здоров’язбережувальної поведінки і діяльності в гуртковій чи секційній діяльності; ідеї, ідеали й переконання зростаючої особистості у тому, що формування ціннісного ставлення до власного здоров’я можливе лише за умови системної і постійної здоров’яспрямованої, насамперед, індивідуальної чи в колективі гуртка, секції практичної роботи; дає змогу визначати відповідність вчинків, поведінки, дій і діяльності старших підлітків основним вимогам щодо збереження і покращення власного здоров’я та схарактеризувати рівень їхньої саморегуляції щодо досліджуваного феномену.
Відповідно, на констатувальному етапі нашого дослідження визначивши сутнісні характеристики компонентів, критеріїв і показників сформованості ціннісного ставлення старших підлітків у процесі туристсько-краєзнавчої роботи нами схарактеризовано сутність рівнів сформованості досліджуваного феномену. Отже, такими рівнями є:
Високий рівень. Старший підліток добре розуміє сутність та усвідомлює необхідність і важливість формування ціннісного ставлення до власного здоров’я та його покращення; має системні і ґрунтовні знання щодо форм і способів його збереження і покращення завдяки виявленню стійкого інтересу і бажання брати участь у різних формах туристсько-краєзнавчої роботи та збереження і покращення власного здоров’я; має високий рівень усвідомлення сформованості такого ставлення та відповідальності щодо ефективної роботи у гуртку і збереження і покращення власного здоров’я; постійно прагне до участі в практичні роботі у гуртку чи секції та переважно є лідером в організації різних форм спільної роботи зі збереження як власного здоров’я, так і всіх членів гуртка.
Достатній рівень. Старший підліток переважно правильно розуміє й усвідомлює проблеми формування його ціннісного ставлення до власного здоров’я, однак здобуті ним знання і способи та сформовані практичні навички не завжди логічно вибудовані, а отже, не завжди логічно і своєчасно застосовуються; інтерес і бажання, а отже, і відповідальність за збереження власного здоров’я проявляється переважно самостійно, хоча повної системності у цих процесах не спостерігається; така діяльність переважно здійснюється ним самостійно, хоча періодично він її виконує лише під безпосереднім впливом і контролем вчителя чи старших учнів по туристсько-краєзнавчому гуртку; у переважній більшості випадків визнає таку цінність важливою для нього; в основному бере активну участь у різних формах туристсько-краєзнавчої роботи та формах і заходах зі збереження його власного здоров’я; хоча володіє більшістю необхідних умінь і навичок відповідальної поведінки стосовно збереження власного здоров’я, системно здійснює окремі практичні кроки чи дії зі збереження й покращення власного здоров’я, але за умови задоволення власних потреб.
Середній рівень. Старший підліток, в основному, правильно розуміє й усвідомлює проблеми формування його ціннісного ставлення до власного здоров’я, але має дещо обмежені й поки що частково логічно вибудовані знання щодо способів його збереження та покращення; інтерес і бажання, а отже і відповідальність за збереження власного здоров’я проявляється лише під безпосереднім впливом і контролем вчителя чи старших учнів по туристсько-краєзнавчому гуртку, а тому переважно не вважає таку цінність важливою для нього; періодично бере участь у різних формах туристсько-краєзнавчої роботи та формах і заходах зі збереження його власного здоров’я; володіє певними уміннями і навичками відповідальної поведінки стосовно збереження власного здоров’я, тому здійснює лише окремі практичні кроки чи дії щодо його збереження й покращення, але в основному під тиском обставин або для задоволення власних потреб.
Низький рівень. Старший підліток не розуміє сутності і значущості проблеми формування його ціннісного ставлення до власного здоров’я, має елементарні, до того фрагментарні знання про власне здоров’я й способи його збереження, а тим більше покращення; відсутній інтерес і бажання, а отже і відповідальність за збереження й покращення власного здоров’я; негативно ставиться до участі у різних формах туристсько-краєзнавчої роботи та формах і заходах зі збереження його власного здоров’я; не володіє уміннями і навичками відповідальної поведінки стосовно збереження власного здоров’я та не здійснює жодних практичних кроків чи дій з його збереження чи покращення.
Наступним етапом нашої дослідно-експериментальної роботи є кількісний і якісний аналіз ефективності сформованості ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи (Додаток В, Д). Для обрахунків та детального аналізу нами було використано математичний інструмент, а саме методи математичної статистики. Математичний інструмент чітко дає змогу дослідити кожну компоненту ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи і на цій основі зробити висновок про підтвердження або спростування ефективності запропонованої нами методики. У експериментальному процесі виділяємо два етапи: констатувальний та формувальний.
На констатувальному етапі ми отримали показники рівнів сформованості ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в контрольній та експериментальній групах до початку впровадження запропонованої методики в експериментальній групі (Додаток Б; В). Варто зазначити, що в експерименті брали участь старші підлітки різного віку, які навчаються в 7, 8 та 9 класах загальною кількістю 551 особа (в експериментальній групі 278 і в контрольній 273 старших підлітків). Для того, щоб математичні методи дали достовірний результат, нам було забезпечено відповідність вибірок контрольної та експериментальної груп до загальноприйнятих критеріїв. Це означає, що наші вибірки повинні мати ознаки наскрізності, незв’язаності між собою та однорідності. У процесі експериментальної роботи цю відповідність нам вдалося забезпечити, що дало змогу отримати більш точний результат.
У математичні статистиці для обрахунків застосовують репрезентативну вибірку, яка формується з генеральної сукупності. Це значно полегшує процес аналізу даних, але, в той же час, може знизити достовірність отриманих результатів. Тому нами було вирішено працювати з усією генеральною сукупністю, а отже набір даних має ознаку наскрізності. Ознака наскрізності означає, що до обрахунків статистичних критеріїв було залучено експериментальні показники всіх без виключення підлітків, які брали участь у дослідженні. Такий підхід є досить працезатратним, але, в свою чергу, дає більш повну картину для оцінки рівня сформованості ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи.
На початку експерименту нами було висунуто нульову () та альтернативну () гіпотези. Підтвердження нульової гіпотези () дає змогу зробити висновок про незначні відмінності вибірок, тобто, якщо спроектувати на контрольну та експериментальну групи, то це означатиме, що загальний рівень ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи приблизно однаковий. Це дасть нам розуміння того, що на початку експерименту групи, які беруть участь у дослідженні, знаходяться в однакових умовах. У протилежному випадку, якщо підтвердиться альтернативна гіпотеза (), це означатиме, що загальний рівень ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи значно переважає в одній із груп. Через випадковість особливостей розподілу, перевірка таких гіпотез несе за собою високий ступінь ризику зробити невірні висновки. Для визначення ймовірності помилкового висновку нами було введено рівень значущості. Рівень значущості a – ймовірність помилки першого роду, тобто ймовірність того, що буде відкинута правильна гiпотеза (). Найчастіше у педагогічних експериментах рівень значимості a приймають рівним 0,05.
Для статистичних обрахунків, ми обрали критерій Пірсона (метод χ2). Це один з не багатьох критеріїв, який дає змогу порівняти між собою два емпіричних розподіли, тобто дві вибірки. Значення цього критерію за формулою [206, с.124]:
(1.1), де:
– емпірична частота по j-ому розряду ознаки;
– теоретична частота;
– порядковий номер розряду;
– кількість розрядів ознаки.
Обраний критерій має деякі обмеження [206, с.117], а саме:
- об’єм вибірки повинен бути достатньо великим n ≥ 30 (при n < 30 критерій дає достатньо наближені значення);
- вибрані розряди повинні охоплювати весь діапазон варіативності компонент;
- конкретне значення повинне відноситися тільки до одного розряду;
- сума значень за розрядами дорівнює загальному обсягу вибірки.
Усіх учнів, які були залучені до експерименту, ми розділили таким чином:
- КГ (7 клас) налічує 87 учнів, а ЕГ того ж класу – 91;
- КГ (8 клас) включає 95 респондентів, а ЕГ – 92;
- КГ (9 клас) складається з 91 учня, а ЕГ з 95.
У таблиці 1.1 відображено розподіл учнів контрольної (КГ) та експериментальної (ЕГ) груп 7–9 класів за описаними вище критеріями та за рівнями сформованості інтелектуального компоненту на констатувальному етапі експериментального дослідження.
Таблиця 1.1
Розподіл старших підлітків за рівнями сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи на констатувальному етапі дослідження (інтелектуальний компонент)
| Інтелектуальний компонент | |||||||||||
| Критерій | Рівень | 7 клас | 8 клас | 9 клас | |||||||
| КГ | ЕГ | χ2 | КГ | ЕГ | χ2 | КГ | ЕГ | χ2 | |||
| Знаннєвий | Високий | 5 | 8 | 0,07 | 9 | 7 | 0,96 | 8 | 13 | 1,71 | |
| Достатній | 32 | 27 | 26 | 31 | 24 | 28 | |||||
| Середній | 30 | 29 | 32 | 29 | 31 | 27 | |||||
| Низький | 20 | 27 | 28 | 25 | 28 | 27 | |||||
| Ціннісно-мотиваційний | Високий | 8 | 7 | 0,06 | 11 | 9 | 0,21 | 11 | 12 | 0,72 | |
| Достатній | 25 | 23 | 23 | 22 | 22 | 26 | |||||
| Середній | 32 | 33 | 35 | 34 | 33 | 29 | |||||
| Низький | 22 | 28 | 26 | 27 | 25 | 28 | |||||
| Діяльнісно-поведінковий | Високий | 7 | 10 | 0,13 | 12 | 13 | 1,15 | 14 | 15 | 2,29 | |
| Достатній | 31 | 21 | 25 | 28 | 24 | 31 | |||||
| Середній | 26 | 36 | 37 | 29 | 34 | 26 | |||||
| Низький | 23 | 24 | 21 | 22 | 19 | 23 | |||||
З наведених у таблиці 1.1 даних можемо зробити висновок, що кількість учнів на високому рівні в обох групах досить низька. Також варто зазначити, що простежується незначна позитивна тенденція до збільшення кількості учнів на високому рівні в експериментальних групах учнів 8-9 класів. За представленою вище формулою для обчислення критерію Пірсона (χ2) нами були обраховані значення для кожного критерію, що також представлено у цій таблиці. Проаналізувавши отримані значення з табличним значенням критерію, можемо констатувати, що емпіричні значення критерію Пірсона значно менші за його табличне значення (= 7,81).
Дані, отримані на контрольному етапі експерименту, вказують на те, що інтелектуальний компонент серед учнів усіх груп сформований на низькому рівні, а показники як контрольної, так і експериментальної групи за паралелями практично не відрізняються. Опрацювавши здобуті дані методами математичної статистики, зокрема визначивши відсоткові співвідношення кількості учнів 7 класів за охарактеризованими вище критеріями і рівнями, можемо констатувати, що відсоткове співвідношення учнів між рівнями в контрольних та експериментальних групах за знаннєвим критерієм має незначні відмінності. Так, кількість учнів цих класів в контрольних групах на низькому рівні складає 22,99%, а в експериментальних груп 29,67%, тоді як поступово уже на середньому рівні кількість таких учнів є майже однаковою. В контрольних групах їх 34,48%, а в експериментальних 31,87%. Майже таке ж співвідношення залишається на достатньому рівні і ще менша різниця нами зафіксована на високому рівні. Де кількість таких учнів в контрольних групах складає 5,75%, а в експериментальних лише 8,79%. Тобто, йде мова про майже однакову їхню кількість, а незначні розбіжності, що виявлені нами на констатувальному етапі дослідження не є суттєвими і не можуть мати значного впливу на результативність сформованості інтелектуального компоненту досліджуваного феномену саме учнів 7 класів (Додаток К.1.).
Схожа тенденція виявлена в паралелі 7 класів за ціннісно-мотиваційним критерієм. Де на низькому рівні різниця між показниками учнів контрольних і експериментальних груп складає лише 6,66%, на середньому 2,61%, на достатньому трохи більше – 7,11%, а на високому тільки 3,09%. Тобто, є всі підстави констатувати, що суттєвої різниці у формуванні досліджуваного феномена, як і попередньому випадку за знаннєвим компонентом нами не зафіксовано. А це у свою чергу дає підстави стверджувати про однорідність виявлених показників за емоційно-ціннісним критерієм на констатувальному етапі дослідження.
Відповідно в паралелі 7 класів за діяльнісно-поведінковим критерієм виявлені раніше тенденції зберігаються повністю. Мається на увазі, що на низькому рівні різниця в показниках між контрольними і експериментальними групами є такою ж незначною і складає лише 0,07%, на середньому цей показник стає більшим і складає уже 9,76% (цей показник більший в експериментальній групі). У той же час, на достатньому рівні виявлено протилежну тенденцію збільшення кількості учнів в контрольних групах на 12,55% у порівнянні з експериментальними, а вже на високому всі ці показники знову ж змінились на користь експериментальних груп учнів 7 класів, і становили 2,94% більше в експериментальних ніж в контрольних групах. Узагальнивши ці дані, можемо констатувати, що нами не виявлено суттєвих відмінностей у кількості учнів 7 класів, котрі були віднесені до контрольних та експериментальних груп за всіма застосованими критеріями, що ще раз підтверджує однорідність вибірки респондентів і здобутих результатів на констатувальному етапі дослідження.
Охарактеризовані нами вище тенденції однорідності вибірки і майже однакових показників за застосованими нами критеріями виявлено в паралелі 8 та 9 класів як в контрольних, так і в експериментальних групах (Додаток К.1.). Цей висновок підтверджується даними здобутими нами за знанєвим критерієм в паралелі 8 і 9 класів на низькому рівні різниця між контрольними і експериментальними групами складає 2,30%, на середньому в учнів 8 класів контрольних і експериментальних груп цей показник становить 2,16%, а в учнів 9 класів уже 5,64%. На достатньому рівні учні 8 класів показники контрольних і експериментальних груп різняться всього на 6,33%, тоді як в учнів 9 класів цей показник становить лише 3,10%. Така ж незначна різниця в показниках нами виявлена в контрольних і експериментальних групах учнів 8 та 9 класів за знаннєвим критерієм, відповідно 1,86% та 4,93%.
Ті ж виявлені вище тенденції зберігаються в учнів контрольних і експериментальних груп учнів 8 та 9 класів за ціннісно-мотиваційним критерієм. Де на низькому рівні ці показники в учнів 8 класів контрольних і експериментальних груп різняться всього на 1,98%, а в учнів 9 класів на 2,00%. На середньому рівні ці показники мають не значну розбіжність і становлять в учнів 8 класів 0,12% та 5,73% в учнів 9 класів. На достатньому рівні сформованості досліджуваного феномену за ціннісно-мотиваційним критерієм показники в учнів 8 класів контрольних і експериментальних груп складають 0,30%, а в учнів 9 класів 3,19%, тоді як на високому рівні цей показник відповідно складає 1,80% та 0,54%. Тобто, виявлені нами показники за цим критерієм в учнів 8 і 9 класів контрольних та експериментальних груп є також практично однорідними.
Слід відзначити, що схожі тенденції однорідності здобутих даних нами зафіксовано у межах інтелектуального компонента за діяльно-поведінковим критерієм в учнів 8 і 9 контрольних і експериментальних груп. Так, за цим критерієм кількість учнів 8 класів на низькому рівні складала 1,80%, а в паралелі 9 класів 3.33%, на середньому рівні відповідно 7,43% і 9,99%, на достатньому рівні цей показник складав 4,12% і 6,26%. Такі ж незначні кількісні відмінності в показниках контрольних і експериментальних груп учнів 8 і 9 класів нами зафіксовано на високому рівні, а саме – 1,50% і 0,41%.
Таким чином, є всі підстави ще раз наголосити на однорідності вибірки респондентів і визначених якісних і кількісних показників у межах інтелектуального компоненту за всіма трьома критеріями (зннаєвим, ціннісно-мотиваційним і діяльнісно-поведінковим) на констатувальному етапі дослідження.
У таблиці 1.2 представлено розподіл учнів контрольної та експериментальної груп серед паралелей 7–9 класів за критеріями і за рівнями сформованості емоційно-ціннісного компоненту на констатувальному етапі дослідження. У відповідності до здобутих експериментальних даних приходимо до висновку, що співвідношення учнів між рівнями бажає кращих показників, а саме зменшення кількості учнів на низькому рівні сформованості досліджуваного феномену та їхнє незначне збільшення на високому рівнях сформованості знань, мотивації до діяльності як індивідуальної, так і колективної у складі туристсько-краєзнавчого гуртка.
Таблиця 1.2
Розподіл старших підлітків за рівнями сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи на констатувальному етапі дослідження
(емоційно-ціннісний компонент)
| Емоційно-ціннісний компонент | ||||||||||
| Критерій | Рівень | 7 клас | 8 клас | 9 клас | ||||||
| КГ | ЕГ | χ2 | КГ | ЕГ | χ2 | КГ | ЕГ | χ2 | ||
| Знаннєвий | Високий | 7 | 6 | 1,08 | 9 | 8 | 0,45 | 12 | 14 | 0,17 |
| Достатній | 32 | 29 | 25 | 28 | 24 | 23 | ||||
| Середній | 25 | 26 | 34 | 30 | 29 | 31 | ||||
| Низький | 23 | 30 | 27 | 26 | 26 | 27 | ||||
| Ціннісно-мотиваційний | Високий | 9 | 9 | 0,33 | 7 | 10 | 0,93 | 13 | 12 | 0,82 |
| Достатній | 19 | 23 | 25 | 22 | 20 | 25 | ||||
| Середній | 36 | 35 | 35 | 31 | 34 | 31 | ||||
| Низький | 23 | 24 | 28 | 29 | 24 | 27 | ||||
| Діяльнісно-поведінковий | Високий | 7 | 9 | 0,41 | 11 | 11 | 1,18 | 13 | 15 | 0,34 |
| Достатній | 25 | 26 | 24 | 27 | 25 | 26 | ||||
| Середній | 28 | 31 | 37 | 29 | 32 | 30 | ||||
| Низький | 27 | 25 | 23 | 25 | 21 | 24 | ||||
Для емоційно-ціннісного компоненту підтверджується помічена нами тенденція: чим старший клас паралелі (у межах констатувального етапу експерименту), тим вищий показник певної сформованості компонентів досліджуваного феномена учнів на високих рівнях.
За формулою 1.1 нами було обраховано та представлено у таблиці 1.2 емпіричні значення сформованості досліджуваного феномену у старших підлітків, які були залучені експериментальної роботи. Отримані показники значно менші за критичне значення (= 7,81). У логічному зв’язку з цим можемо зробити висновок, що на початку експериментального дослідження показники між рівнями сформованості емоційнійно-ціннісного компонента досліджуваного феномену за відповідними критеріями істотно не відрізняються. Зокрема в паралелі 7, 8 та 9 класів, згідно визначеного знаннєвого критерію оцінювання сформованості у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи нами виявлено ті ж схожі тенденції незначних кількісних відхилень у показниках контрольних і експериментальних груп (Додаток К.1.). Так, на низькому рівні в паралелі 7 класів різниця в кількісних показниках контрольних і експериментальних груп складає лише 6,53%, у паралелі 8 класів уже 0,16%, а в паралелі 9 класів 0,15%. Відповідно не значні відмінності в показниках нами зафіксовано на середньому рівні в паралелі 7 класів 0,17%, так само і у паралелі 8 класів – 3,18% і 9 класів – 0,15%. Така ж тенденція зберігається і в паралелі 7 класів на достатньому рівні, де цей показник складає – 4,91%, у паралелі 8 класів різниця в показниках є також незначною і складає 4,11% та 2,16% в паралелі учнів 9 класів. Така ж тенденція однорідності показників, яку засвідчили учні 7, 8 та 9 класів зберігається у межах емоційно-ціннісного компонента за результатами застосування ціннісно-мотиваційного критерію. Так, між контрольними і експериментальними групами в паралелі 7 класів, що знаходяться на низькому рівні, виявлені показники відрізняються за відсотковим співвідношенням у межах 0,07%, в учні 8 класів у межах 2,05% і в учні 9 класів у межах 2,05%. Подальший аналіз здобутих даних на середньому рівні сформованості досліджуваного феномену підтвердив незначні розбіжності кількісних і якісних показників між контрольними і експериментальними групами. Оскільки в паралелі учнів 7 класів цей показник складає 3,92%, уже в паралелі 8 класів він досяг 1,11%, а в паралелі 9 класів ще менше 0,09%. Незначні відмінності нами виявлено і на достатньому рівні, де в паралелі учнів 7 класів ці показники складали 2,21%, а в паралелі 8 і 9 класів відповідно 3,45% та 2,76%. Не виключенням стали результати нашого дослідження, що були здобуті під час аналізу кількісних і якісних показників на високому рівні сформованості у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи. Так, в паралелях учнів 7 класів цей показник різниці склав 1,84%, вже у паралелі 8 класів він досяг 0,31%, а в паралелі 9 класів лише 1,26%.
Така незначна відмінність у виявлених показниках в контрольних і експериментальних групах засвідчує майже однаковий рівень сформованості інтересів, мотивацій і потреб старших підлітків і їхнього ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи.
Завершальним етапом перевірки сучасного стану сформованості у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи є перевірка саме діяльнісно-практичного компонента досліджуваного феномену за виділеними раніше критеріями, показниками і рівнями його сформованості (Таблиця 1.3.).
Таблиця 1.3
Розподіл старших підлітків за рівнями сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи на констатувальному етапі дослідження
(діяльнісно-практичний компонент)
| Діяльнісно-практичний компонент | ||||||||||
| Критерій | Рівень | 7 клас | 8 клас | 9 клас | ||||||
| КГ | ЕГ | χ2 | КГ | ЕГ | χ2 | КГ | ЕГ | χ2 | ||
| Знаннєвий | Високий | 8 | 10 | 0,41 | 11 | 8 | 0,54 | 15 | 15 | 1,44 |
| Достатній | 29 | 30 | 23 | 25 | 25 | 22 | ||||
| Середній | 26 | 24 | 36 | 35 | 24 | 33 | ||||
| Низький | 24 | 27 | 25 | 24 | 25 | 25 | ||||
| Ціннісно-мотиваційний | Високий | 9 | 11 | 0,7 | 9 | 9 | 0,5 | 12 | 14 | 0,26 |
| Достатній | 22 | 21 | 26 | 22 | 24 | 23 | ||||
| Середній | 34 | 32 | 31 | 29 | 31 | 33 | ||||
| Низький | 22 | 27 | 29 | 32 | 22 | 25 | ||||
| Діяльнісно-поведінковий | Високий | 7 | 9 | 0,28 | 13 | 12 | 0,46 | 14 | 13 | 0,67 |
| Достатній | 23 | 25 | 26 | 25 | 24 | 27 | ||||
| Середній | 32 | 33 | 36 | 32 | 33 | 32 | ||||
| Низький | 25 | 24 | 20 | 23 | 18 | 23 | ||||
Відповідно до здобутих експериментальних даних, характерною ознакою у межах діяльнісно-практичного компонента є досить низька кількість учнів на високому рівні за всіма виділеними критеріями сформованості у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, як і у двох попередніх компонентах.
Аналіз здобутих даних за всіма виділеними критеріями і рівнями сформованості досліджуваного феномена дав змогу зробити певні узагальнення, результати яких знову ж таки підтверджують однорідність вибірки респондентів за їхніми знаннями, рівнем інтересів і ціннісних ставлень до власного здоров’я та його покращення.
Так, у межах знаннєвого компонента в паралелі 7 класів на низькому рівні різниця показників у контрольній та експериментальній групах становить лише 2,08%, в паралелі 8 класів тільки 0,23%, а в паралелі учнів 9 класів 1,77%. Така ж тенденція зберігається у межах низького рівна за ціннісно-мотиваційним компонентом, де в паралелі 7 класів різниця в показниках у контрольних і експериментальних групах становить всього 4,38%, в паралелі 8 класів вона зберігається такою ж і становить 4,24%. Тоді як у паралелі учнів 9 класів ця різниця стає ще меншою, досягаючи всього 1,59%. Така ж закономірність майже однакової за своїми значеннями різниці у показниках контрольної та експериментальної груп на низькому рівні за діяльнісно-поведінковим критерієм в паралелі 7 класів, де цей показник становив 2,37%. У паралелі 8 і 9 класів ці показники також не мають значної кореляції і становлять відповідно 3,96% та 3,99% (Додаток К.1.).
Досить схожі кількісні і якісні показники в контрольних і експериментальних групах нами зафіксовано на середньому рівні у межах знаннєвого компонента. Де учні 7 класів обох груп засвідчили різницю всього у 3,52%, тоді як у паралелях 8 класів ця різниця ще менша і становить 0,15%. Водночас, сама більша різниця в показниках спостерігається в паралелі учнів 9 класів, де вона досягає 7,76%, хоча і цей відсоток немає суттєвого значення, оскільки така різниця пояснюється лише певними відмінностями у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів різних областей.
Схожі за своїми значеннями показники різниці між контрольними і експериментальними групами нами зафіксовано на достатньому рівні за всіма виділеними нами критеріями. Так, у межах знаннєвого критерію різниця в показниках учнів 7 класів становила всього 0,36%, в паралелі 8 і 9 класів відповідно 2,93% і 4,93%. Незначні відмінності нами виявлено і на високому рівні сформованості досліджуваного феномену у межах знаннєвого компонента. Так, різниця в показниках між контрольною і експериментальною групами в паралелі 7 класів становила 1,79%, тоді як у паралелях 8 і 9 класів відповідно 2.88% та 1,06%.
Підтвердженням ідентичності виявлених нами тенденцій і закономірностей у рівнях сформованості у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи за знаннєвим критерієм у межах діяльнісно-практичного компоненту є аналіз здобутих даних за ціннісно-мотиваційним критерієм сформованості досліджуваного феномену. У межах цього критерію нами також виявлено незначні відмінності у показниках контрольних і експериментальних груп учнів. Так, на низькому рівні цей показник, як і у межах попереднього критерію, має незначні кількісні і якісні відмінності, оскільки в паралелі 7 класів складає 4,38%, а в паралелях 8 і 9 класів відповідно 4,25% і 1,59%. Тобто, з кожним з вікових періодів йде помітне вирівнювання основних показників як у контрольній, так і в експериментальній групах. Схожа тенденція спостерігається і у межах середнього рівня сформованості досліджуваного феномену, оскільки в паралелі 7 класів цей показник складає 3,92%, а у же в паралелі 8 і 9 класів відповідно 1,11% та 0,09%. Така ж закономірність стає більш характерною уже на достатньому рівні сформованості ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, де ці показники становлять в паралелі 7 класів 2,21%, а в паралелях 8 і 9 класів відповідно 3,45% і 2,76%. Слід зазначити, що у межах ціннісно-мотиваційного критерію на високому рівні сформованості досліджуваного феномену ці показники мали ж таку незначну кількісні і якісну відмінність, як і в передніх, і складали в паралелі 7 класів всього 1,75%, а відповідно в паралелях 8 і 9 класів 0,31% та 1,26%.
Слід акцентувати увагу на тому, що підтвердженням виявлених вище закономірностей однорідності вибірки респондентів і тенденцій майже однакових кількісних і якісних показників як у контрольній, так і в експериментальній групах є здобуті дані у межах діяльнісно-поведінкового критерію діяльнісно-практичного компонента у всіх трьох паралелях учнів. Підтвердженням цієї думки є майже однаковий кількісний показник в паралелі 7 класів, де відмінність між контрольними і експериментальними групами на низькому рівні складає 2,37%, а в паралелях 8 і 9 класів тільки 0,04% та 3,99%. У межах середнього рівня ці показники також мають незначні відмінності, а саме в паралелі 7 класів 0,52%, тоді як у паралелях 8 класів уже 3,11% та в паралелі 9 класів 3,39%.
У свою чергу на достатньому рівні сформованості досліджуваного феномену ці показники відповідають визначеним нами раніше закономірностям і не виходять за межі допустимих значень. Так, різниця в кількісних і якісних показника між контрольною і експериментальною групами в паралелі 7 класів, як і в охарактеризованих вище рівнях складає лише 1,04%, так само і в паралелях 8 класів ця різниця є незначною, а саме 0,20% та 1,45% в паралелі 9 класів. Остаточним підтвердженням зроблених нами вище висновків є аналіз здобутих даних на високому рівні сформованості у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, у межах цього критерію різниця показників між контрольною і експериментальною групами в паралелі 7 класів складала всього 0,93%, в паралелі 8 класів 0,64% і 2,05% (Додаток К.1.).
У цілому ж, варто зауважити, що усі результати старших підлітків залучених до експериментальної роботи є досить низькими і, беззаперечно, потребують покращення для усіх паралелей. У таблиці 1.3 наведено емпіричні значення критерію Пірсона, обрахованих за формулою 1.1. Усі отримані дані у декілька разів менші за табличне значення (= 7,81). Отже, на початку експериментального дослідження показники для діяльнісно-практичного компоненту між рівнями за відповідними критеріями істотно не відрізняються, а вибірки можемо вважати подібними.
Ґрунтовно проаналізувавши здобуті результати за всіма компонентами власної класифікації сформованості ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я та його покращення згідно з сутнісними характеристиками рівнів і критеріїв сформованості досліджуваного феномену, ми зробили ряд висновків: По-перше, можемо стверджувати, що між рівнями сформованості за кожним компонентом серед експериментальних та контрольних груп суттєвої різниці майже не виявлено. Отже, створені нами вибірки для проведення експерименту є однорідними. По-друге, помічена нами тенденція щодо збільшення кількості учнів на високих рівнях відповідно до збільшення вікового цензу серед експериментальної вибірки не досліджувалась нами детально, адже це виходить за межі конкретного дослідження. Тому ми не стверджуємо наявність такої тенденції на більш широкій аудиторії, адже така особливість може носити чисто випадковий характер. Сам же факт розцінюємо як окремий вектор, що може слугувати темою для окремих наукових досліджень. По-третє, переважна більшість залучених до експерименту учнів мають доволі низькі показники щодо збереження й покращення власного здоров’я. Узагальнивши наявні дані можемо зробити наступні висновки:
- на високому рівні сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я перебуває в середньому від 8,12% до 16,51% старших підлітків;
- на середньому і достатньому рівні сформованості досліджуваного феномену зосереджена більша частка в кількості від 42,13% аж до 60,66% від загальної кількості респондентів;
- низький рівень сформованості ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я характерний для 22,11% до 32,42% старших підлітків і подекуди в 3 рази перевищує показники високого рівня.
Аналіз результатів констатувального етапу дослідження дав змогу повною мірою оцінити сучасний стан рівнів сформованості ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи. А на основі поданих вище даних та їх аналізу є всі підстави стверджувати про необхідність розробки, перевірки та запровадження у загальноосвітніх навчальних закладах новий навчально-виховний зміст, сучасні, і головне, ефективні форми та методи формування ціннісного ставлення підлітків до власного здоров’я та його збереження і покращення у процесі туристсько-краєзнавчої роботи. Аналіз результатів експериментальної роботи на її констатувальному етапі дав змогу виокремити й схарактеризувати ряд суперечностей, що притаманні процесу формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі здійснення туристсько-краєзнавчої роботи, як-то:
– потребою суспільства в особистостях з високим рівнем сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я та недостатністю відповідних виховних методик організації туристсько-краєзнавчої роботи як складової дозвіллєвої компоненти позакласної виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу;
– необхідністю формування знань, умінь і навичок старших підлітків зі збереження власного здоров’я та обмеженими можливостями їх застосування у процесі туристсько-краєзнавчої роботи;
– значним виховним потенціалом туристсько-краєзнавчої роботи та недостатнім рівнем готовності вчителів загальноосвітнього навчального закладу до формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі організації і здійснення такої роботи.
Висновки до першого розділу
У процесі аналізу вітчизняних та зарубіжних теорій та концепцій на сутність процесів формування у старших підлітків ціннісних орієнтирів, ціннісних ставлень та системи цінностей, здійснено виокремлення як суто теоретичних, так практичних підходів щодо розв’язання актуальної для сучасної педагогічної теорії та виховної практики психолого-педагогічної проблеми – формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи.
Удосконалено поняттєво-категоріальний апарат дослідження в контексті проблеми дослідження, у межах якого дано характеристику таким поняттям як: “цінності”, “національні цінності”, “родинні цінності”, “особистісні цінності”, “цінності збереження та покращення власного здоров’я”, “ціннісні орієнтації старших підлітків на здоровий спосіб життя”, “дозвіллєва компонента навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу” та “туристсько-краєзнавча робота”. Це дало змогу у межах поняттєво-термінологічної парадигми охарактеризувати сутність феномену “формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи” як процес виховання у підлітків осмисленого ставлення до власних інтересів, мотивів, потреб і переконань зі збереження і покращення здоров’я за умови визнання незаперечної його цінності, що забезпечує ефективність взаємодії індивіда з суспільством та оточуючим її світом, через їхнє включення у систему суспільних норм, правил і відносин, результатом якого є цілеспрямована самостійна діяльність зі збереження і покращення власного здоров’я у всьому розмаїтті їхньої життєдіяльності.
Туристсько-краєзнавча робота в загальноосвітніх навчальних закладах розглядається нами ефективною формою суб’єкт-суб’єктної взаємодії учнівсько-педагогічного колективу і спрямовується на досягнення освітньо-виховних, розвивальних, соціалізуючих, адаптаційних, оздоровлювальних, здоров’язбережувальних цілей. Визначено й охарактеризовано основні функції туристсько-краєзнавчої роботи у процесах формування в старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я, а саме: навчально-пізнавальна, розвивальна, оздоровча (фізкультурно-оздоровча), соціалізуюча, педагогічно орієнтована дозвіллєва функція.
Схарактеризовано провідні чинникам ефективного формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, а саме: формування інтелектуального компоненту ціннісного ставлення особистості до власного здоров’я; орієнтація старших підлітків на індивідуальні мотиви і потреби дотримання здорового способу життя; усвідомлення провідного значення здоров’язбережувальних мотивів і цілей у власному розвитку й життєдіяльності; формування провідних якостей характеру зростаючої особистості; розвиток рефлексивних психічних процесів у її свідомості, що мають домінуюче оздоровчо-збережувальне, виховне та суто розвивальне спрямування; дотримання логічної єдності форм і методик туристсько-краєзнавчої роботи та наступності змісту здоров’язбережувальних заходів
Доведено ефективність загальних психолого-педагогічних механізмів формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, серед яких провідними є: забезпечення вільного вибору й доступності змісту, форм і методів та методик такої роботи; трансформація у свідомості суспільних норм і правил життєдіяльності зростаючої особистості; соціально-психологічна та психолого-педагогічна адаптація; міжсуб’єктна взаємодія; включення пізнавальних процесів у мимовільну регуляцію вчинків, поведінки, а головне – здоров’язбережувальної діяльності; смислоутворюючий та смислоперетворюючий стиль життєдіяльності; емпатії; рефлексії.
Схарактеризовано критерії з показниками: знаннєвий (сформованість системних знань і ціннісного ставлення до власного здоров’я, умінь і практичних навичок його збереження і покращення в процесі туристсько-краєзнавчої роботи), ціннісно-мотиваційний (усвідомлення значущості туристсько-краєзнавчої роботи у збереженні власного здоров’я, зацікавленість й позитивна мотивація щодо його збереження, позитивне ставлення до краєзнавчого аспекту навчальної діяльності), діяльнісно-поведінковий (практична реалізація знань, умінь і навичок зі збереження й покращення власного здоров’я у процесі індивідуальної та колективної туристсько-краєзнавчої роботи) та рівні (низький, середній, достатній, високий) сформованості досліджуваного феномену.
За результатами констатувального етапу експерименту встановлено загалом низький рівень сформованості ціннісних ставлень старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи як у контрольній, так і в експериментальній групах. Установлено, що переважна більшість залучених до експерименту старших підлітків мали доволі низькі показники щодо збереження й покращення власного здоров’я, так на високому рівні перебувало всього від 8,0% до 16,3% учнів, тоді як на середньому і достатньому зосереджена більша їхня кількість, від 42,1% аж до 60,5% від загальної кількості респондентів. У свою чергу на низькому рівні перебувало від 22,2% до 32,7% учнів.
Переважно для обох груп старших підлітків характерним є також низький і середній рівень усвідомлення й засвоєння знань з організації та здійснення туристсько-краєзнавчої роботи. Практично не сформованими є уміння і практичні навички проведення такої роботи, а тим більше участі у здоров’язбережувальних і здоров’єпокращувальних формах і заходах, що проводяться у загальноосвітньому навчальному закладі. У свою чергу, вчителі загальноосвітніх навчальних закладів, котрі брали участь в нашому експерименті, не виявили достатні знання, уміння і навички планувати та здійснювати разом зі старшими підлітками спільну участь у різних формах туристсько-краєзнавчої роботи, спрямованої на формування їхнього ціннісного ставлення до власного здоров’я та його покращення.
РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ У СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я У ПРОЦЕСІ
ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ
2.1. Особистісні детермінанти в конструкті педагогічних умов формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи
Специфіка процесів детермінації особистісного зростання у підлітковому віці полягає у тому, що вони базуються на самоусвідомленні, самоствердженні й самореалізації дитини в учнівсько-педагогічному колективі загальноосвітнього навчального закладу та його дозвіллєвій компоненті, сім’ї чи громади, членом якого вона є. Відповідно, ці процеси диференціюються відносно середовищ існування індивіда, де позитивні ціннісні орієнтири, що визнані найближчим оточенням, відіграють домінантні ролі, а отже набувають нового якісного змісту. Враховуючи останнє, Є. П. Белінська у багатоаспектному процесі виховання зростаючої особистості виокремлює ряд провідних детермінант, що відтворюють важливі смислові (на рівні свідомості) домінанти формування її ціннісної сфери і, як наслідок, створення комфортних умов для “входження” у соціум [12].
Аналіз теоретичних основ досліджуваної проблеми дав змогу визначити й схарактеризувати власну класифікацію провідних детермінант формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах. Так, першою детермінантою у цих процесах є актуалізація підходів і провідних напрямів трансляції культурно сформованих цінностей, моделей поведінки, способів соціальних дій, характерних для сучасного українського суспільства. Саме такий процес відображає міжпоколінну трансмісію культури, тобто вирішення завдань “передачі у спадок”, від покоління до покоління всіх властивих конкретній культурі особливостей (від способів сповивання до уявлень про сенс людського існування) [221, с. 10-18], тому є всі підстави розглядати формування ціннісного ставлення підлітків до власного здоров’я як процес їхнього входження в культуру свого народу, а сам термін (входження, соціалізація) замінити поняттям інкультурації.
Сутність другої детермінанти складає власне процес засвоєння, інтерналізація старшими підлітками різних модусів соціального досвіду: сукупність мотиваційних та когнітивних процесів, за допомогою яких спочатку зовнішні соціальні вимоги до особистості стають внутрішніми її правилами, що визначають спрямування вчинків, поведінки і діяльності. У такому контексті, на думку М. Й. Боришевського, можна виділити два основних модуси цього процесу: засвоєння моделей поведінки і засвоєння соціальних значень (символів, цінностей, установок, правил, норм) [34, с. 50-56]. І як результат, формування на цьому етапі ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я завдяки активізації процесів саморегуляції та самодетермінації та ступеня їх інтенсивності, що, за нашим висновком, і є характеристикою показника особистісної зрілості індивіда.
Третя детермінанта у своїй сутності активізує процеси аналізу старшими підлітками результатів формування їхнього ціннісного ставлення до власного здоров’я і розглядається нами вже як адаптація до умов навчально-виховного середовища загальноосвітнього навчального закладу та визначення свого місця і ролі у здійсненні туристсько-краєзнавчої роботи. Важливим у цих процесах є те, що виокремлюються три рівні чинників, які й визначають ефективність цієї адаптації.
Такими чинниками є: здатність старших підлітків до зміни своїх ціннісних орієнтацій і “Я-концепції” [259, с. 34-35]; вміння знаходити певний паритет між сформованими власними ціннісними орієнтаціями та дотриманням чи виконанням соціальних ролей (у навчально-виховному середовищі позашкільного навчального закладу, туристсько-краєзнавчому гуртку, під час туристичних поході, експедицій тощо) та останній чинник – наявність бажання й усвідомлене прийняття універсальної системи суспільних цінностей.
Сутність результативної детермінанти процесу формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітньому навчальному закладі складає етап (момент) активного відтворення ними засвоєного соціального досвіду. Саме під час цього зароджується, і в залежності від активності, спрямованості і впевненості старшого підлітка у своїх силах, розвивається процес конструювання його власного життєвого шляху і власної системи цінностей стосовно власного здоров’я та його збереження. А це стає можливим завдяки приведення старшими підлітками в певну систему здобутої інформації про оточуючий світ, правила і норми суспільних відносин (Додаток З). На думку Г. М. Андреєвої завдяки включенню уже сформованих у зростаючої особистості власних ціннісних орієнтирів вибудовується у логічній єдності і наступності комплекс інформації, що трансформується в смислові структури свідомості з метою осягнення їх сенсу [2, с. 20-31].
Відтак, результатом такого процесу стає створення старшим підлітком свого власного образу оточуючого його соціального світу, частиною якого є уявлення й знання про самого себе як його частини, своєї ролі у роботі туристсько-краєзнавчих гуртків і секцій, визначення індивідуального шляху збереження власного здоров’я, що, в кінцевому результаті, сприяє процесам соціальної ідентифікації індивіда. Саме цей образ стає для підлітка створеною соціальною реальністю.
У межах цього важливого для особистості періоду онтогенезу, характерним стає розширення смислових меж інтегрованого особистісного утворення – ціннісного ставлення до власного здоров’я, яке, за нашим висновком, є основою якісно нової рефлексивної наддомінанти – слідування у власних вчинках, діях і діяльності ціннісним орієнтаціям суспільства, що, відповідно, детермінують розвиток інтелектуальної, емоційно-ціннісної, діяльнісно-практичної компоненти ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи у загальноосвітніх навчальних закладах. Тобто, йдеться про логічний, а, головне, циклічний та поступальний рух до вищих щаблів феномену формування ціннісного ставлення старшого підлітка до власного здоров’я у взаємозв’язку з розширенням виховних можливостей туристсько-краєзнавчої роботи як основи цих процесів.
Враховуючи сутність такого підходу, нами у межах наступної детермінанти передбачено ряд психолого-педагогічних положень, дотримання яких має забезпечити ефективне формування зазначених вище компонентів ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я, у межах яких залучення старших підлітків, їхня власна участь самостійно чи в колективі гуртка, секції у різних форм туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітньому навчальному закладі забезпечує умови для засвоєння моральних норм як життєво важливих цінностей, що дає змогу їм усвідомити сутність власного “Я” (тобто, власні якості, вчинки, ціннісні ставлення до оточуючого світу, інших, самого себе, власного здоров’я та досягнутих значно вищих позитивних результатів у цих процесах). За такого підходу формування власного “Я” старших підлітків у процесі туристсько-краєзнавчої роботи розглядається нами як певна взаємодія процесів їхнього виховання, самовиховання, становлення й самостановлення як складових соціалізації підростаючої особистості. Тобто йдеться про єдність навчально-виховних впливів і впливів на її свідомість сформованого комплексу ціннісних ставлень, коли створюється інтелектуальне поле входження зростаючої особистості у загальний для всіх життєвий простір [14, с. 223-228].
Враховуючи зазначене вище можемо зробити висновок, що епіцентром феномену ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я, як свідчать результати нашого дослідження, є саме усвідомлення ними власного “Я” як внутрішньої сутності й регулятора їхнього руху на шляху досягнення нових індивідуально та соціально значущих результатів не тільки у збереженні, але й у покращенні власного здоров’я. У схожому контексті І. С. Булах розглядає нормативне “Я” у феноменальному полі свідомості, що проявляється у найрізноманітніших особистісних якостях підлітка, а саме як: “коректора”, “регулятора”, “провідника”, “настановлення на належне”, “рефлексії очікувань”, “уявлення ціннісного”, “антиципації”, “повинного” [35, с. 8 – 23].
Останнє підводить до висновку, що без включення старших підлітків у “соціальне буття” буде незрозумілим не лише цей феномен, але й зникне сам суб’єкт взаємодій [86, с. 45-54].
Таким чином, можемо констатувати, що загальна закономірність формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітньому навчальному закладі полягає у поетапності цих процесів. Так, першим із них є етап пізнання, самопізнання й усвідомлення та засвоєння старшими підлітками знань про власне здоров’я та тих знань, що дають їм змогу визнати важливість формування ціннісного ставлення до власного здоров’я, як домінанти їхнього інтелектуального розвитку (інтелектуальний компонент). У цьому контексті актуальною є думка О. В. Сухомлинської, яка вважає, що у процесі залучення молоді до освітніх цінностей кожному педагогу необхідно враховувати такі суттєві моменти:
- свідомість дитини (оцінююча свідомість) зумовлює те, що кожен раз може розглядатися лише обмежена кількість цінностей, певна їх частина;
- в оцінюючій свідомості постійно з’являються нові цінності: в дитини більше і швидше, ніж у дорослого, відбувається переоцінка їх, витіснення одних іншими;
- у кожної дитини, як і в дорослого, є своя піраміда цінностей, яка залежить від специфіки внутрішнього світу дитини, ґрунтується на цінностях, що культивуються в сім’ї, у найближчому оточенні;
- реалізація цінностей полягає в підкоренні вимозі, що випливає із самої цінності, підпорядкуванні їй свого життя;
- існування, наявність існування будь-якої цінності усвідомлюється значною мірою не в інтелектуальному, а в емоційному акті. Лише через емоції, почуття, хвилювання, любов ненависть, через життя серця дитина усвідомлює світ цінностей;
- і, насамкінець, у ситуаціях повсякденного життя дитина, як правило, може вибирати певні цінності з поміж багатьох. Це свобода вибору цінностей, адже справжня цінність – це вибір, альтернатива, волевиявлення [225, с. 25].
Аналіз зазначеного вище дає підстави стверджувати: саме емоційно-ціннісне сприйняття старшими підлітками сутності й важливості феномену – цінність власного здоров’я є якраз тією особистісною детермінантою, що забезпечує ефективність подальшої їхньої життєдіяльності у соціумі (емоційно-ціннісний компонент). Тоді надання цілісності процесам формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я забезпечує саморегуляцію їхніх вчинків, дій та діяльності зі збереження чи покращення власного здоров’я (діяльнісно-практичний компонент). Третім етапом формування ціннісного ставлення у старших підлітків до власного здоров’я є виховання здатності самостійно оцінювати й адекватно усвідомлювати та розрізняти результати власної діяльності зі збереження власного здоров’я (як ефективні і успішні, так неефективні і неуспішні).
Отже, можемо констатувати, що ґенеза формування ціннісного ставлення “Я” старшого підлітка до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в дозвіллєвій компоненті загальноосвітнього навчального закладу є логічно вибудованим і цілісно пов’язаним між собою процесом засвоєння системи комплексних знань зі збереження й покращення власного здоров’я, вироблення умінь і практичних навичок їх самостійного застосування. А ці процеси, у свою чергу, спрямовуються і регулюються та підсилюються усвідомленими особистістю ціннісними орієнтирами важливості, а, головне, необхідності для неї мати хороше здоров’я як запоруки майбутнього успішного життя. Тобто інтерналізовані норми, досягаючи у свідомості підлітка певної структурної “вибудови”, створюють особливий нормативно-ціннісний конструкт, сутність якого розуміється нами як певний рівень сформованої системи цінностей. Змістовну сторону цього поняття В. І. Слободчиков визначив як: почуття “… належного дотримування порядку, моральних правил і зразків вчинків та поведінки” [211, с. 48–57].
У контексті останнього наступною детермінантою формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах є визнання й, головне, дотримання ними у будь-яких життєвих ситуаціях моральних норм суспільства стосовно формування досліджуваного феномену. За такого підходу моральні норми розглядаються нами логічною цілісністю трьох важливих компонентів: по-перше, це компонент суспільної моральної свідомості, по-друге, індивідуальної моральної свідомості, по-третє, вона є результатом асоціації особистістю своїх індивідуальних правил життєдіяльності з моральними правилами, що панують у суспільстві. Відтак, у свідомості старшого підлітка моральні норми щодо збереження власного здоров’я існують у формі традицій, правил, цінностей, заборон та дозволів і екстраполюються на його вчинки, дії та діяльність [62; 158].
Враховуючи зазначене вище, можемо стверджувати, що у підлітковому віці моральні норми на фоні активізації їхнього ставлення до сенсу життя і власної життєдіяльності у розмаїтті її проявів у навчально-виховному середовищі загальноосвітнього навчального закладу, й особливо у його дозвіллєвій компоненті (маємо на увазі позаурочну й позакласну навчально-виховну роботу і зокрема один з її елементів – туристсько-краєзнавчу роботу) стають важливими регуляторами їхніх вчинків і дій. У контексті останнього, розглядаючи ієрархію компонентів ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я та його збереження, необхідно акцентувати увагу у цих процесах їхньої моральної вихованості як проекції сформованості морально-духовної свідомості [258, с. 211-213].
Відтак, провідними психологічними механізмами формування у старших підлітків досліджуваного феномену є моральна саморефлексія, котра збалансовує як внутрішню роботу когнітивної складової (моральних знань, здобутих під час здійснення туристсько-краєзнавчої роботи), так і емоційно-ціннісної складової (моральних самооцінок, самопочуттів, ціннісних вимірів вчинків і дій як своїх власних, так і оточуючих), і, насамкінець, моральна саморегуляція (змістом якої є виконання функцій коригування, координації й регуляції життєдіяльності підлітка у навчально-виховному середовищі навчального закладу) [255, с. 273-281].
Саме в такому навчально-виховному середовищі організація і здійснення різноманітних форм туристсько-краєзнавчої роботи (Додаток З. Ігри і конкурси: “Народна мудрість про здоров’я (Туристичні вузли)”, “Модель здоров’я”, “Стежина здоров’я”, “Туристська смуга перешкод”) у процесі якої старші підлітки набувають знань зі збереження й покращення власного здоров’я, беруть участь в організації різноманітних форм навчально-пізнавальної діяльності, виконання самостійно чи в колективі туристсько-краєзнавчого гуртка завдань практичного спрямування та суспільно корисної роботи з вивчення історії рідного краю, збереження природи набуває особистісного значення для підлітків та стає для них важливою [114, с. 11-24]. Разом з тим, творче застосовування на практиці здобутих підлітками знань здоров’язбережувального спрямування у процесі такої діяльності, як засвідчили результати нашого дослідження, коригується, насамперед, моральним самопочуттям (емоційно-ціннісними переживаннями).
Отже, ці форми як певний смисловий рівень заповнюють феноменальне поле моральної вихованості старшого підлітка, тобто, сформоване його нормативне “Я”. У полі цього нормативного “Я” знаходяться особистісні його – ціннісні орієнтири збереження власного здоров’я, моральні якості – самоцінності (відповідність загальним уявленням колективу туристсько-краєзнавчого гуртка стосовно рівня сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я у кожного з його членів, співчуття і допомоги іншим), серед яких найважливішою самоцінністю, враховуючи специфіку активізації діяльності старших підлітків зі збереження і покращення власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітньому навчальному закладі, є саме сформована їхня відповідальність. Остання категорія розглядається І. Д. Бехом як інтегративне особистісне утворення, що структурується в процесі моральних взаємодій з сукупності його позитивних моральних якостей [14; 35; 245].
Підсумовуючи, можемо зробити висновок, що результатом запровадження визначеної й охарактеризованої вище психолого-педагогічної детермінанти ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я є ті важливі моральні й ціннісні новоутворення особистості, які набувають характеру внутрішньої позиції стосовно чинників впливу навколишньої дійсності та значно розширюють можливості емоційно-ціннісної і діяльнісно-практичної сфери досліджуваного феномена. А, головне, актуалізують появу й розвиток більш усвідомленого переживання ставлень старших підлітків до власного здоров’я, а отже до самих себе в цілому. У такому контексті, на думку І. Д. Беха, за допомогою сформованих власне ціннісних ставлень особистості розкривається становлення смислового зв’язку, єдності її і світу, самого змісту цієї єдності: чи буде вона морально-конструктивною, чи деструктивною стосовно цього світу і самої себе [15, с. 223-238].
Узагальнюючи зазначене вище та результати констатувального етапу дослідження, нами визначено сутність провідної детермінанти формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, яку складає власне особистість старшого підлітка зі сформованою системою цінностей. Оскільки саме її індивідуальні якості, особистісний потенціал, набуті системні знання і вироблені уміння і навички збереження й покращення власного здоров’я є центром розробленої нами методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, а, отже, основними і визначальними системостворюючими чинниками процесу формування власної ціннісної сфери. На формування останньої, як засвідчили результати нашого дослідження, насамперед, впливає загальний рівень інтелектуального та духовного розвитку й культури старшого підлітка, його характер, статус у колективі туристсько-краєзнавчого гуртка чи секції, наявність інтересів та потреб щодо активної участі у такій роботі і тих формах організації дозвіллєвої діяльності, що спрямовані на збереження і покращення його власного здоров’я.
Отже, сформоване ціннісне ставлення старшого підлітка до власного здоров’я є певною системою оціночних суджень, ціннісних орієнтацій, моральних норм і у той же час є регулятором життєдіяльності особистості. А сама ціннісна система особистості відображає у своїй структурній організації і змісті особливості об’єктивної дійсності, тим самим, на думку І. Д. Беха, “… охоплює і зовнішній для людини світ, і саму людину в усіх її об’єктивних характеристиках” [18, с. 17].
На думку В. С. Крисаченка і Л. Р. Грехема сфери предметів, подій, явищ і власних вчинків, на які поширюється вплив цінностей, слід розглядати як процес все більшого розширення сфери власне особистого ставлення індивіда, а за рахунок розширення сфери цінностей відповідно і розширення спектру ставлень до нього [121; 57].
Відтак, ставлення зростаючої особистості до оточуючого світу розглядається нами як один з провідних психолого-педагогічних чинників виокремлення, усвідомлення, прийняття, і, як результат, побудови її системи цінностей, що є ключовою у процесах формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я під час навчання в гуртках туристсько-краєзнавчого спрямування. Тоді наступність, системність і циклічність цього процесу трактується нами сутністю ще однієї детермінанти формування досліджуваного феномену.
Важливість цієї детермінанти полягає саме у “запуску” всіх психолого-педагогічних механізмів формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я і відображає цей процес як постійно змінюваний [256, с. 235-245].
Сутність останнього, як засвідчили результати нашого дослідження, немає чітких меж і часу свого початку чи завершення, тим самим підводить нас до висновку, що цей процес не може бути завершений повністю на якому-небудь етапі, тим паче весь час йти прямолінійно і тільки в одному позитивному чи негативному напрямі у ставленні старших підлітків до оточуючого їх світу, власне до себе і свого здоров’я. Важливо, що такі процеси мають характер циклічності, коли завершення попереднього етапу формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я під час здійснення туристсько-краєзнавчої роботи у загальноосвітніх навчальних закладах є початком наступного у логічній єдності і спрямуванні [190, с. 268-269].
Характеристика означеної вище детермінанти підводить нас до виокремлення ще однієї її сутності, зміст якої складають психолого-педагогічні механізми взаємодії, співпраці та співтворчості як вищої форми взаємодії в учнівсько-педагогічному колективі загальноосвітнього навчального закладу, спрямованої на ефективне формування ціннісного ставлення старших підлітків до свого власного здоров’я та його покращення різними формами туристсько-краєзнавчої роботи. Зміст такої співпраці, за нашим висновком, полягає у взаємозбагаченні і, головне, особистісному зростанні (інтелектуальному, духовному і фізичному) всіх учасників навчально-виховного процесу, зокрема й у процесі гурткової роботи туристсько-краєзнавчого спрямування. Водночас, ефективність цих процесів набуває позитивної динаміки лише за умов, коли вони здійснюється на суб’єкт-суб’єктних засадах взаємодії вчителя і старшого підлітка як рівноправних партнерів у розв’язанні життєво важливих для них проблем [257, с. 311-320].
У той же час слід акцентувати увагу на тому, що співпраця, хоча і є необхідною умовою співтворчості старших підлітків та вчителів (керівників гуртків) у процесі туристсько-краєзнавчої роботи у загальноосвітньому навчальному закладі, все ж не визначає у повному обсязі її особливостей щодо формування досліджуваного феномену, що пов’язано зі специфікою різних позицій суб’єктів співтворчості, співпраці чи просто їхньої взаємодії. Отже, така співпраця старших підлітків і вчителів як співучасників творчої соціально-культурної діяльності спрямовується на вивчення і збереження історії, культури, духовного світу українського народу, природи рідного краю тощо.
Саме останнє набуває в діяльності старших підлітків у процесі здійснення туристсько-краєзнавчої роботи позитивних змін за умови спрямованості особистості на зростання власної надситуативної активності у процесі формування ціннісного ставлення до власного здоров’я. Саме формуванні ціннісної сфери особистості у процесі її онтогенезу, як засвідчив аналіз результатів дослідження, детермінує появу феномену “активності особистості” у всій багатогранності її проявів, що має важливе значення і є одним із провідних психолого-педагогічних чинників у формуванні стійкого переконання старших підлітків стосовно необхідності збереження власного здоров’я та відповідальності щодо його покращення у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах.
Формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я в процесі туристсько-краєзнавчої роботи у дозвіллєвій компоненті навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу передбачало залучення батьків до проведення спільних походів, масових заходів, суспільно корисної роботи, екскурсій, експедицій чи проведення моніторингу об’єктів і явищ довкілля. Це, за нашим припущенням, мало усунути значні, як внутрішні, так і зовнішні недоліки та суперечності в сучасному сімейному, загальношкільному й соціальному вихованні старших підлітків. Тим самим, стимулювати їхню навчально-пізнавальну й дослідницьку діяльність та пошукову, суспільно корисну, масову чи природоохоронну роботу в гуртках і секціях туристсько-краєзнавчого спрямування таким чином, щоб вона забезпечувала найсприятливіші умови для формування переконань, впевненості й відповідальності за власне здоров’я.
Отже, врахування цих положень в організації і здійсненні старшими підлітками туристсько-краєзнавчої роботи у загальноосвітньому навчальному закладі підводить нас до висновку про необхідність обґрунтування ще однієї важливої детермінанти, сутність якої складає актуалізація організаційно-педагогічних умов співпраці загальноосвітнього навчального закладу із сім’єю, спрямована на виховання інтелектуально розвиненої, духовно збагаченої і фізично здорової дитини. За нашим переконанням, саме ця детермінанта відіграє важливу роль, як ніяка інша саме в усвідомлені старшими підлітками через трансформацію сімейних цінностей у цінності кожного з них таких рівнів як: вічні цінності (добро, любов, вірність, краса); національні цінності (пошана до культури, мови, історична пам’ять); демократичні цінності (повага до прав людини, відповідальність, рівність); сімейні цінності (гостинність, щирість, культ предків); цінності особистого життя (працелюбність, порядність, доброзичливість), що трансформуються у морально-етичні орієнтири творчої особистості. Саме засвоєння і слідування у повсякденній діяльності, як у межах внутрішньо сімейних стосунків і ставлень до власного здоров’я всіх членів родини, так і у процесі участі в різних формах туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах, найбільш ефективно забезпечує єдність свідомості і вчинків, поведінки, діяльності старших підлітків зі збереження і покращення власного здоров’я.
Так, на думку Ю. К. Бабанського “… шлях до єдності свідомості і поведінки особистості складає ланцюг пов’язаних між собою елементів, … як-то: реальні взаємостосунки та організацію життя учнів на основі їхньої багатогранної діяльності і спілкування” [8, с. 296].
Таким чином, здобуті нами в процесі констатувального етапу експерименту результати щодо рівнів сформованості у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я в процесі туристсько-краєзнавчої роботи у дозвіллєвій компоненті навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів та аналіз програмно-методичного забезпечення здійснення такої діяльності дав змогу визначити й охарактеризувати основні чинники, вплив яких має надати формуванню досліджуваного феномена позитивної динаміки. Серед них нами визначено необхідність організації і здійснення туристсько-краєзнавчої роботи старших підлітків, спрямованої, насамперед, на формування системних і комплексних знань про сутність процесу збереження і покращення власного здоров’я у процесі такої роботи та позитивної мотивації щодо усвідомлення цінності власного здоров’я; розвиток практичних умінь і навичок здійснення вчинків, поведінки і діяльності спрямованої на збереження і покращення власного здоров’я.
Відповідно, вплив цих чинників, за нашим припущенням, може бути врахований у процесі туристсько-краєзнавчої роботи старших підлітків і забезпечувати:
– ознайомлення з важливими фактами з історичного минулого і сучасності України; культурно-історичними пам’ятками на території України; сутністю формування ціннісних орієнтирів українського суспільства в різні історичні періоди, зокрема і до збереження й покращення власного здоров’я, способів їх виявлення у власній життєдіяльності та міжособистісних стосунках;
– сприяння ідентифікації себе з Україною та українським народом на основі виховання пошани до української культури і традицій, культивування бажання розширити свої знання в цій царині та виховання позитивного ставлення до цінності збереження здоров’я суспільства й кожного з його членів, прагнення до набуття відповідних ціннісних орієнтацій стосовно власного здоров’я;
– розвиток умінь реалізовувати здобуті знання, уміння і навички збереження й покращення власного здоров’я як основи усвідомлення цінності у власній життєдіяльності в учнівсько-педагогічному колективі загальноосвітнього навчального закладу, гуртка чи секції туристсько-краєзнавчого спрямування та родини, а також у процесі суспільно корисної масової чи природоохоронної роботи тощо.
Отже, визначені нами вище теоретичні положення сутності й обґрунтування змісту провідних психолого-педагогічних детермінант формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах, як і самі детермінанти, мають багатокомпонентну внутрішню побудову, складну структуру психолого-педагогічних взаємозв’язків, що в сукупності ї їх логічній єдності та наступності відповідають меті і конкретним завданням формування досліджуваного феномену.
Враховуючи зазначене вище, є всі підстави для визначення й характеристики сутності педагогічних умов, що мають, за нашим припущенням, найбільш ефективно сприяти формуванню у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я в процесі туристсько-краєзнавчої роботи. Під педагогічними умовами формування досліджуваного феномену нами розуміється комплекс логічно пов’язаних між собою педагогічних ситуацій (як таких, що виникають спонтанно, так і спеціально створених педагогічним колективом загальноосвітнього навчального закладу), застосування яких у процесі туристсько-краєзнавчої роботи забезпечує ефективність навчально-пізнавальної і дослідницької діяльності та суспільно корисної, масової чи природоохоронної роботи старших підлітків та спрямовується насамперед на формування їхнього ціннісного ставлення до власного здоров’я.
У контексті останнього нами визначено сутність педагогічних умов, дотримання яких під час розроблення й конструювання змісту, застосування відповідних форм і методів організації та здійснення туристсько-краєзнавчої роботи у загальноосвітніх навчальних закладах як складових методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я має надати логічної єдності та завершеності цим процесам, а саме:
– ефективність методики формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я можлива тільки за умови поєднання у певній системі, наступності й доцільності специфічних і загально дидактичних форм і методів реалізації на практиці навчально-виховного змісту туристсько-краєзнавчої роботи та змісту, форм і методів формування у старших підлітків досліджуваного феномену;
– відповідність навчально-виховного змісту сучасним актуальним проблемам вивчення старшими підлітками навколишнього середовища та обов’язкова його адаптація до мети, завдань, форм і методів формування у них ціннісного ставлення до власного здоров’я на різних етапах навчання в гуртках і секціях туристсько-краєзнавчого спрямування;
– залучення до навчально-виховного змісту туристсько-краєзнавчої роботи старших підлітків особистісно й соціально значущих соціокультурних цінностей, зокрема зі збереження власного здоров’я, потреба в яких не забезпечується системою базової середньої освіти;
– розвиток позитивних психофізичних і вольових якостей, спрямованих на дотримання особистістю здорового способу життя та активної життєвої позиції щодо збереження і покращення власного здоров’я.
Запровадження у практику організації і здійснення старшими підлітками туристсько-краєзнавчої роботи та у її межах форм, заходів і методик формування їхнього ціннісного ставлення до власного здоров’я як складових дозвіллєвої компоненти навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів, дає підстави стверджувати, що їх результатом є ті важливі новоутворення зростаючої особистості, які набувають характеру внутрішньої позиції стосовно чинників навколишньої дійсності. І разом з тим значно розширюють можливості когнітивно-емоційної і діяльнісної єдності (мислення, емоцій та дій) та актуалізують появу більш осмисленого переживання ставлень, як особистісно важливих ціннісних категорій стосовно власного здоров’я.
Таким чином, визначені, обґрунтовані й охарактеризовані вище психолого-педагогічні детермінанти формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітньому навчальному закладі, дають нам змогу розглядати педагогічні умови формування досліджуваного феномену як логічно вибудовану сукупність і взаємозв’язок передумов, чинників і закономірностей, які забезпечують результативність виховної роботи у межах дозвіллєвої компоненти навчально-виховного процесу [217, с. 102-104].
Це, у свою чергу, передбачає необхідність створення комфортних і партнерських суб’єкт-суб’єктних зв’язків і взаємозалежностей в учнівсько-вчительському колективі туристсько-краєзнавчого гуртка чи секції, що в результаті сприяє підвищенню ефективності їхньої спільної навчально-пізнавальної діяльності та суспільно корисної, масової чи природоохоронної роботи. Крім цього, за таких умов суттєво зростає ефективність конкретної педагогічної дії на кожного зі старших підлітків та колектив гуртка в цілому, що значно прискорює формування їхніх ціннісних орієнтацій та системи цінностей стосовно власного здоров’я. До того ж, систематичне включення кожного з них в комплекс широких комунікативних зв’язків як за горизонталлю (між ровесниками, членами гуртка чи секції), так і за вертикаллю (між ровесниками і педагогами, молодшими і старшими учнями та батьками) створює підґрунтя для утвердження визнаних й усвідомлених особистісних цінностей кожного зі старших підлітків уже як важливої загальноколективної системи цінностей стосовно здоров’я кожного.
2.2. Методика формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи
Сучасні процеси становлення національної системи освіти, входження України в європейський і світовий освітній простір детермінують зміни концептуальних підходів і самої парадигми освіти і виховання учнів, зокрема й у вільний від навчання в загальноосвітніх навчальних закладах час. Тоді, саме діяльність навчального закладу й організація життєдіяльності дитини у його стінах, набуває соціально-педагогічно змісту, оскільки дає змогу педагогізувати дозвілля дітей, залучити їх до організованих форм дозвіллєвої діяльності у відповідних групах, як-то: колектив гуртка, секції, загону тощо. Таким чином організована навчально-виховна робота з дітьми є альтернативою їхнього неорганізованого дозвілля [189, с. 6-7].
З метою розв’язання цього актуального питання у межах дослідно-експериментальної роботи нами у теоретичну основу обґрунтування і розроблення методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи як складової педагогічно орієнтованої дозвіллєвої компоненти навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів було покладено загальнодидактичні підходи, концепції та конкретні напрями їх застосування в сучасній педагогічній теорії та практиці. Фактично, за такого підходу мова йде про “натуралізацію” теоретичних схем як таких, що характеризують не тільки ідеальні, але й “істинні” об’єкти навколишнього середовища у їх логічній єдності і взаємодії чи наявних і прихованих діалектичних протиріччях [194, с. 3-4].
У контексті останнього актуальною є думка С. У. Гончаренка про те, що “… у школі важливо й необхідно досягати того, щоб діти навчилися свідомо користуватися історично виробленими формами і прийомами пізнавальної діяльності, могли ефективно застосувати здобуті знання під час пояснення явищ природи, життя людського суспільства й духовного світу людини” [56, с. 329].
Саме завдяки таким процесам, як свідчать результати окремих досліджень, у тому числі й нашого, здійснюється трансформація, відтворення і збереження у свідомості особистості досягнень вітчизняної і світової історії, культури, культури спілкування на рівні сім’ї, учнівського колективу, громади, суспільства [109].
Не менш важливим у межах реалізації цих процесів є вироблення знань і умінь старших підлітків, котрі забезпечують процеси національної ідентифікації особистості, і водночас, формують толерантне ставлення до інших народів, їхніх культур, звичаїв та обрядів. Розвиваючи цю думку, І. Д. Бех зазначає, що залучення дітей до пізнання духовних скарбів народу у всьому розмаїтті їх проявів є саме тією соціокультурною основою перетворення внутрішніх можливостей особистості у дійсність, регулятором здійснюваних нею вчинків і духовно моральної поведінки та діяльності в цілому [18].
Враховуючи зазначене вище, нами у дослідженні запропоновано змінити традиційну, характерну сьогодні для переважної більшості загальноосвітніх навчальних закладів, парадигму освіти і виховання старших підлітків у процесі туристсько-краєзнавчої роботи на культурологічну й соціально та індивідуально спрямовану. Завдяки чому нами передбачаються позитивні зрушення в інтелектуальному розвитку, духовному збагаченні та фізичному становленні старших підлітків, формуванні їхньої ціннісної сфери щодо власного здоров’я, навичок доцільної і відповідальної поведінки, вчинків і діяльності, спрямованих на його збереження та покращення.
Отже, важливість вирішення означеної вище психолого-педагогічної проблеми та врахування концептуалізованих у дослідженні філософсько-культурологічних, соціально-педагогічних й психолого-педагогічних положень щодо біосоціальної природи зростаючої особистості і її гармонійної взаємодії з оточуючим її довкіллям, а також психолого-педагогічні основи розгляду особистості як активного суб’єкта діяльності дають змогу стверджувати, що такий підхід як системно утворюючий, склав теоретичну основу побудови методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, а також наукову основу конструювання нового змісту такої роботи й педагогічних умов його ефективного запровадження у дозвіллєву компоненту навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів.
Наступним важливим етапом у розробленні авторської методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи було чітке визначення й характеристика сучасних психолого-педагогічних напрацювань та результатів здійснених досліджень з формування ставлення зростаючої особистості до власного здоров’я. Такий аналіз дав змогу визначити й охарактеризувати три умовні підходи до розв’язання зазначеної проблеми, а саме:
– у межах такого умовного першого підходу актуальною стосовно проблеми нашого дослідження є позиція Г. С. Нікіфорова, який стверджує, що “… ставлення до здоров’я є системою індивідуальних, вибіркових зв’язків особистості з різними явищами навколишнього середовища, які сприяють або, навпаки, загрожують її здоров’ю, а також конкретне оцінювання індивідом свого фізичного та психічного станів” [186, с. 279].
Близьким в загальних змістових рисах до попереднього визначення є думка Д. Н. Лоранського про важливість формування у свідомості кожної зростаючої особистості такої індивідуальної категорії, як запоруки збереження власного здоров’я та здоров’я суспільства у всіх його проявах [132, 18 -26].
Досить важливою з нашої точки зору стосовно досліджуваного феномену є позиція В. М. Кабаєвої, яка категорію ставлення до власного здоров’я розкриває не лише в контексті характеристики взаємодії зростаючої особистості з явищами навколишнього дійсності через оцінку свого здоров’я, а й доповнює необхідністю організації самою особистістю власної життєдіяльності, що безпосередньо спрямовується на збереженню здоров’я [88, с. 81];
– для другого, умовно виокремленого нами підходу, характерними є обґрунтовані психолого-педагогічні позиції, сутність яких полягає у тому, що ефективне формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я можливе лише за умови системного й логічно пов’язаного між собою розвитку інтелектуальної, емоційно-ціннісної, діяльнісно-практичної компонент цього особистісного утворення. У контексті цього актуальним, як уже зазначалось, є дослідження О. О. Єжової, якою уперше обґрунтовано сутність і зміст поняття “здоров’яспрямована діяльність” як сукупність планомірних освітніх дій та заходів, зосереджених на збереженні й зміцненні здоров’я учнів шляхом формування в них ціннісного ставлення до власного здоров’я та здоров’я інших; концепцію та педагогічну систему формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів професійно-технічних навчальних закладів; розроблено структурну модель педагогічної системи формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів професійно-технічних навчальних закладів; визначено педагогічні умови формування ціннісного ставлення до здоров’я, рівні сформованості ціннісного ставлення до здоров’я (високий, середній, базовий та низький) в учнів професійно-технічних навчальних закладів [73].
У контексті близькому до попереднього є обґрунтоване І. В. Журавльовою формулювання категорії ставлення особистості до власного здоров’я через усвідомлення нею цінності цього феномену на основі самостійно здійсненої оцінки стану власного здоров’я. На її думку, такий підхід буде ефективним лише за умови сформованих у зростаючої особистості системних і глибоких знань як про власне здоров’я, так і можливих шляхів його збереження й покращення, а також вироблених умінь та практичних навичок, що забезпечують позитивність вчинків, поведінки і дій, спрямованих на збереження власного здоров’я [75, с. 64].
У свою чергу, Т. К. Андрющенко, досліджуючи формування ціннісного ставлення до власного здоров’я у дітей старшого дошкільного віку, характеризує цей феномен як складне новоутворення, у складі якого провідними визначаються сформовані знання про основи збереження й покращення здоров’я, усвідомлені мотиви і потреби щодо його збереження, відповідні їм уміння і практичні навички дотримання здорового способу життя [3, с. 24];
Визнання важливості формування інтелектуальної складової ціннісного ставлення особистості до власного здоров’я є провідною ідеєю здійсненого О. Ю. Масаловою дослідження, у якому ця категорія розглядається як системне і динамічне особистісне утворення, що зумовлене певним рівнем накопичених спеціальних знань, наявністю загально визнаних суспільством соціально-духовних цінностей, що є наслідком освіти та самоосвіти, виховання й самовиховання упродовж уже прожитого життя. Крім цього, авторка наголошує на необхідності формування саме мотиваційно-ціннісних орієнтацій особистості, що мають визначати спектр власне їх втілення у практичній життєдіяльності індивіда [140].
– у межах третього умовного підходу нами виокремлено й схарактеризовано ряд здійснених в останні десятиліття вітчизняних досліджень, у змісті яких актуалізується увага на формуванні ціннісного ставлення особистості до різних об’єктів і явищ оточуючого світу через призму сформованих мотивів і позицій як особистісної категорії. Зокрема, актуальною в контексті проблеми нашого дослідження є думка О. О. Колонкової, яка виокремлює й характеризує категорію ставлення як внутрішню готовність зростаючої особистості, що ґрунтується не лише на усвідомлених та засвоєних старшокласниками системних знаннях про найближче довкілля, а більше як наслідок вибудови цією особистістю власної позиції щодо необхідності безпосередньої участі у розв’язанні визначеної проблеми. Саме сформована позиція зростаючої особистості, на думку О. О. Колонькової, детермінує ставлення як внутрішню її готовність до вирішення життєво важливих для неї проблем [95, 6-16].
У свою чергу, В. В. Лаппо розглядає формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до рідного краю уже як спрямованість на усвідомлення й засвоєння системи знань і як результат вивчення рідного краю у якості застосування цих знань на практиці [126]. Схожу за своїм сутнісними характеристиками думку, підтверджену результатами здійсненого дослідження, висловлює В. С. Марущак, яка позитивне або ж ціннісне ставлення зростаючої особистості до життєво важливих власних проблем розглядає вже у якості настановлення [139, с. 10-17 ].
Окрему, і актуальну в контексті проблеми нашого дослідження, і частково схожу за своїм змістом до нашої характеристики сутності категорії ціннісного ставлення зростаючої особистості до об’єктів і суб’єктів навколишньої дійсності, висловлює О. В. Потужній, який розглядає цей феномен як внутрішню позицію зростаючої особистості [182, с. 10-15].
Логічним продовженням зазначеної вище думки є результати здійсненого К. Д. Шевчук дослідження з формування ціннісного ставлення у молодших школярів, яка довела, що ціннісне ставлення особистості до об’єктів і суб’єктів оточуючого дитину світу є всі підстави розглядати в якості особистісної якості [250, с. 11-15].
Проаналізовані й охарактеризовані нами вище результати мають важливе значення для розв’язання проблеми нашого дослідження, однак за своїм змістом вони є дотичними до теми нашої експериментальної роботи. Тому особливої актуальності в контексті розроблення нами теоретичних основ авторської методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи набувають результати здійсненого Н. В. Зимівець дослідження з виявлення й характеристики ставлень зростаючої особистості до власного здоров’я, що проявляються через призму споріднених психічних новоутворень. До таких психічних новоутворень вона відносить сформовану позицію індивіда стосовно його життєдіяльності в соціумі, стверджуючи, що “… ставлення до здоров’я – це позиція особистості, яка зумовлює регуляцію реакцій і вольове здійснення діяльності стосовно факторів здоров’я для оптимального поєднання особистих можливостей і можливостей середовища задля досягнення благополуччя” [85, с. 9].
Таким чином, підсумовуючи зазначене вище, можемо зробити висновок, що визначені й охарактеризовані нами думки, ідеї й підходи складають частково один з компонентів теоретичної основи розроблюваної нами методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи. Тоді наступним кроком було врахування культурологічного, гуманістичного, соціально-психологічного й психолого-педагогічного контексту змісту туристсько-краєзнавчої роботи як педагогічно орієнтованої дозвіллєвої компоненти навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах. А це, у свою чергу передбачає, насамперед, взаємозв’язок навчання, виховання і розвитку старших підлітків у їх логічній єдності і спрямованості на формування старшого підлітка як особистості. Розвиток цих положень знайшло своє відображення у наукових працях С. У. Гончаренка, який у процесах навчання й виховання особистості розрізняв три основних пов’язаних між собою аспекти: навчальний предмет, або ж зміст освіти; діяльність учителя – викладання; діяльність учнів – навчання. І тим самим завданням методики як науки визначав як “… дослідження закономірних зв’язків між цими трьома аспектами й на основі пізнання їх закономірностей опрацьовування вимог до навчального предмета, викладання і навчання” [55, с. 495-497].
Враховуючи зазначене вище й специфіку і спрямування нашого дослідження, актуальним є визначення сутності методики виховання досліджуваного феномену. Розгляд цієї проблеми нами здійснювався через зміст методів виховання як дидактичної категорії, сутність якої трактується як “науково обґрунтовані загальні способи педагогічно доцільної суб’єкт-суб’єктної взаємодії всіх учасників виховного процесу, спрямовані на досягнення мети виховання” [29, с. 488].
Відтак, можемо зробити висновок, що головним суб’єктом і об’єктом обґрунтованої нами методики формування старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, є саме вони – старші підлітки. Тому нами передбачалось, що першим важливим положенням розроблюваної нами методики є саме старший підліток відповідно до своїх потреб, інтересів, мотивів, уподобань, ідей, ідеалів та переконань. Оскільки, саме він обирає рівень своєї участі у різних формах туристсько-краєзнавчої роботи, однією з конкретних її цілей є формування ціннісного ставлення зростаючої особистості до власного здоров’я. У процесі розроблення авторської методики було актуалізовано положення, що усвідомлення, засвоєння й дотримання старшими підлітками у різних формах життєдіяльності в учнівсько-педагогічному колективі цінності власного здоров’я є домінуючим фактором. А залучення їх до здоров’яспрямованої туристсько-краєзнавчої роботи сприяє ефективному формуванню ціннісного ставлення до власного здоров’я та здоров’я інших.
Наступним важливим положенням розроблюваної нами методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи було врахування цілісності та логічної єдності її основних компонентів. Саме тому нами передбачалось, що навчально-виховний зміст, принципи його відбору й побудови, виокремлення найбільш ефективних форм, методів і засобів, а також педагогічних умов організації і здійснення туристсько-краєзнавчої роботи старших підлітків як складових методики формування цього феномену, має мати загальну мету – сутність якої складає процес формування інтелектуально розвиненої, духовно збагаченої та фізично здорової зростаючої особистості [49, с. 385-388].
Провідними ідеями у визначенні, відборі, характеристиці та застосуванні у процесі здійснення нашого експериментального дослідження основних етапів та напрямів реалізації загальної мети, конкретних цілей і завдань навчально-виховного змісту туристсько-краєзнавчої роботи та міждисциплінарного характеру форм, методів, засобів її практичної реалізації, було, насамперед, спрямовування на формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я; врахування ж діяльнісно-практичного підходу як обов’язкового у формуванні зростаючої особистості, спроможної ефективно вирішувати як життєво важливі проблеми збереження й покращення власного здоров’я, так і проблеми суб’єкт-суб’єктної взаємодії, що виникають в учнівсько-педагогічному колективі загальноосвітнього навчального закладу, було наступною провідною ідеєю. У свою чергу, визначення групи методів, котрі забезпечують формування насамперед умінь і практичних навичок вирішення зазначених вище проблем в контексті особистісно орієнтованого підходу, сприяло реалізації наступної провідної ідеї щодо ефективного формування критичного мислення і оціночних суджень особистості, як щодо її власних рішень і дій зі збереження й покращення власного здоров’я, так і діяльності інших. Обґрунтування зазначених вище провідних ідей базувалось на врахуванні нами вікових, інтелектуальних і психологічних особливостей та специфіки формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я як внутрішньої якості особистості, котра поєднує в собі знання, уміння, мотиви, переконання і практичні навички.
У контексті останнього С. У. Гончаренко розглядав мету як ідеальне передбачення кінцевих результатів навчання, виховання і розвитку особистості, у якій логічно взаємопов’язані: освітня ціль – озброєння учнів системою наукових знань, спеціальними і загальнонавчальними вміннями і навичками; розвивальна ціль – розвиток мислення, пам’яті, творчих здібностей, рухової і сенсорної систем; виховна ціль – формування світогляду, моралі, етичної культури [56, с. 205].
За такого підходу розгляд породжених об’єктивним світом особистісних цілей як складових загальної мети індивіда є відображенням об’єктивності його взаємовідносин і стосунків з цим світом. Тоді ідеальна схема об’єктивності взаємовідносин і стосунків особистості з оточуючим її світом, набуваючи в процесі онтогенезу змін і, насамперед, у свідомості, на рівні мислення, однак ще не реалізована в дії, переважно є ідеальною і незаперечно суб’єктивною метою [66, с. 35].
Тому визначення загальної мети й конкретних цілей навчання і виховання та організації самого його процесу у межах дозвіллєвої компоненти навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів, на думку Г. П. Пустовіта, “… мають бути такими, щоб кожний з учнів зміг досягти хоча б мінімального, але достатнього рівня освіти і виховання для пошуку свого місця в соціокультурному середовищі та повноцінної участі у розбудові своєї країни” [191, с. 14].
Підтвердженням правильності цього висновку є думка В. О. Сухомлинського, який зазначав, що не можна допускати, щоб хоча б один учень пішов з уроку, не засвоївши того, що вивчалося. Якщо він цього не зміг зрозуміти і засвоїти за допомогою пояснення вчителя у класі, то ніколи з цим не впорається самостійно вдома [228, с. 459]
Отже, підсумовуючи, можемо констатувати, що формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи як головної мети забезпечується визначенням й характеристикою конкретних цілей цього процесу у межах розробленої нами методики. До них нами віднесено три основних групи конкретних цілей, а саме:
- освітні цілі – сутність яких полягає, насамперед, у формуванні наукового світогляду особистості, ціннісних орієнтацій щодо оточуючого довкілля, насамперед до об’єктів та суб’єктів взаємодії, що базується на системі здобутих знань, сформованих умінь і практичних навичок із застосування цих знань у практичній діяльності зі збереження й покращення власного здоров’я;
- виховні цілі, що логічно пов’язані з освітніми. Сутність виховних цілей полягає у формуванні системи ціннісних орієнтирів і ставлень та на їх основі системи цінностей старших підлітків стосовно власного здоров’я, норм і правил поведінки, вчинків і діяльності, спрямованих на збереження й покращення власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи (Додаток Е);
- розвивальні цілі – досягнення яких сприяє розвитку критичного мислення старших підлітків, тим самим забезпечує умови для ефективного аналізу власних вчинків, дій і діяльності, спрямованих на збереження й покращення власного здоров’я, а також розширення творчих здібностей з організації і здійснення туристсько-краєзнавчої роботи, спрямованої на посилення рухової активності й удосконалення навичок дотримання здорового способу життя [69].
Таким чином, екстраполяцією виокремлених вище ідей і підходів є спроектована нами система супідрядних, поетапно конкретизованих цілей забезпечення логічної єдності та цілісності етапів формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах, які охоплюють всі сфери життєдіяльності зростаючої особистості, тим самим сприяють їхньому ефективному інтелектуальному розвитку, духовному збагаченню й фізичному зростанню. Здійснена вище конкретизація цілей розглядається нами як комплекс взаємопов’язаних вимог щодо поєднання здобутого старшими підлітками знання, як необхідна передумова інтеграції у межах туристсько-краєзнавчої роботи роз’єднаного знання (за предметами загальноосвітнього навчального закладу) в єдину систему навчального матеріалу (інтегрований факультативний курс), що надає йому визначеної цілісності й концептуальності. За такого підходу таке знання стає важливим компонентом становлення і розвитку ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи.
Можливість створення такої єдності, зокрема між природничо-науковими і соціогуманітарними знаннями з їх культурологічними, світоглядними та аксіологічними компонентами у єдиний навчальний
сформовані ціннісні орієнтації, відповідальність за власні вчинки і дії і тд.) у порівнянні з контрольними за ціннісно-мотиваційним і діяльнісно-поведінковим критеріями у паралелі 8 класів (Рис. 2.7.-2.8.).
Помітні позитивні зрушення саме в учнів цього віку експериментальних груп за ціннісно-мотиваційним критерієм на високому (в експериментальній 21,74% проти 13,68% в контрольній групі) та за діяльнісно-поведінковим критерієм (в експериментальній 23,91% проти 13,68% в контрольній групі) і достатньому рівнях за ціннісно-мотиваційним критерієм (в експериментальній 34,78% проти 25,26% в контрольній групі) та за діяльнісно-поведінковим критерієм (в експериментальній 34,78% проти 27,37% в контрольній групі) й відповідне їхнє зменшення за ціннісно-мотиваційним критерієм на середньому (в експериментальній 32,61% проти 36,84% в контрольній групі) та за діяльнісно-поведінковим критерієм (в експериментальній 33,70% проти 37,89% в контрольній групі) і на низькому рівні за ціннісно-мотиваційним критерієм (в експериментальній 10,87% проти 24,21% в контрольній групі) та за діяльнісно-поведінковим критерієм (в експериментальній 7,61% проти 21,05% в контрольній групі). Ці дані підтверджують ефективність удосконаленого і запровадженого нами у практику навчально-виховного змісту факультативного курсу “Цінність власного здоров’я” й загалом методики здійснення навчально-пізнавальної, пошукової і дослідницької діяльності, а головне, як індивідуальної, так і колективної суспільно корисної та масової роботи туристсько-краєзнавчого спрямування на основі упровадження здоров’язбережувальних форм, методів і методик формування досліджуваного феномену.
Підтвердженням правильності зроблених вище узагальнень і висновків
є таке ж стабільне збільшення кількості учнів 9 класів на високому рівні експериментальній групі (23,16% проти 12,09% учнів контрольній групі) після завершення експерименту, які вже мали систематизовані у відповідності до їхніх вікових можливостей логічно вибудовані знання про власне здоров’я, способи його збереження і покращення саме у процесі туристсько-краєзнавчої роботи. Відповідно, помітним є скорочення учнів паралелі 9 класів в експериментальній групі з середнім (36,84 % проти 37,36% у контрольній групі) і низьким (7,37% в експериментальній проти 23,08% контрольній групи) рівнем сформованості досліджуваного феномену порівняно з учнями контрольних груп.
Відповідно аналіз здобутих експериментальних даних за діяльнісно-поведінковим критерієм (Рис. 2.11.) завершує етап перевірки ефективності розробленої нами методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчорї роботи. Саме на цьому етапі дослідження експериментувались практичні форми і методики реалізації провідної її складової – навчально-виховного змісту. Через упровадження – експериментальної навчальної програми факультативного курсу для учнів 7 – 9 класів “Цінність власного здоров’я” та ряду ефективних методик спрямованих на формування ціннісного ставлення зростаючої особистості до власного здоров’я у процесі її активної участі у практичних формах туристсько-краєзнавчої роботи. Підтвердженням їх ефективності є показники зростання висогого рівня за діяльнісно-поведінковим критерієм в учнів 9 класів експериментальної групи до 26,31%, достанього до 35,79% і стабільного скорочення кількості учнів з середнім до 31,58% та головне, помітне зменшення кількості підлітків, які мають низький рівень сформованості досліджуваного феномену до 6,32%, що в сукупності перевищує показники, які засвідчили учні контрольної групи на високому та низькому рівні.
У таблиці 2.3 представлено розподіл учнів контрольної та експериментальної груп серед паралелей 7–9 класів за критеріями і за рівнями сформованості емоційно-ціннісного компоненту на формувальному етапі дослідження. Відповідно до отриманих даних, можна зробити висновок, що і для емоційно-ціннісної компоненти альтернативна (H1) теж підтверджується, оскільки розрахункові показники χ2 більші від , де (= 7,81). рівнями сформованості емоційно-ціннісного компоненту
Висновки до другого розділу
Процесуально-предметним втіленням ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи є детермінація їхнього особистісного зростання, що базується на самоусвідомленні, самоствердженні й самореалізації в учнівсько-педагогічному колективі гуртка та диференціюється відносно середовищ існування індивіда, де позитивні ціннісні орієнтири, що визнані найближчим оточенням, відіграють домінантні ролі, отже, набувають нового якісного змісту.
Дано характеристику провідним детермінантам формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, сутність яких полягає у: процесах трансляції культурно сформованих цінностей, моделей поведінки, способів соціальних дій характерних для сучасного українського суспільства, що забезпечує входження старшого підлітка в культуру свого народу; процесах засвоєння, інтерналізації різних модусів соціального досвіду, коли сукупність мотиваційних та когнітивних процесів сприяє трансформації зовнішніх соціальних вимог у внутрішні правила поведінки, вчинків і діяльності; активізації здатностей старших підлітків до зміни своїх ціннісних орієнтацій і “Я-концепції”; вмінні знаходити певний паритет між сформованими власними ціннісними орієнтаціями та дотриманням чи виконанням соціальних ролей; активному відтворенні засвоєного соціального досвіду як конструювання власного життєвого шляху зі збереження власного здоров’я; засвоєнні моральних норм як життєво важливих цінностей; усвідомленні цінності власного здоров’я, що забезпечує ефективність подальшої їхньої життєдіяльності у соціумі; формуванні ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи як визначальний і системоутворюючий чинник формування ціннісної їхньої сфери; детермінації психолого-педагогічних механізмів формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я; актуалізації організаційно-педагогічних умов співпраці загальноосвітнього навчального закладу із сім’єю.
Визначено сутність педагогічних умов як складових методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, а саме: ефективність методики формування досліджуваного феномену можлива тільки за умови поєднання у певній системі, наступності й доцільності специфічних і загальнодидактичних форм і методів реалізації на практиці навчально-виховного змісту; відповідність навчально-виховного змісту сучасним актуальним проблемам формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я; моделювання вербальної і сенсорної здоров’язбережувальної інформації у вигляді образів-понять; залучення до навчально-виховного змісту туристсько-краєзнавчої роботи особистісно й соціально значущих соціокультурних цінностей; розвиток позитивних психофізичних і вольових якостей, спрямованих на дотримання особистістю здорового способу життя.
Визначено й обґрунтовано теоретичну основу методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи як складової дозвіллєвої компоненти навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів, складовими якої є: загальнодидактичні підходи, концепції та конкретні напрями їх застосування в сучасній педагогічній теорії та практиці; врахування філософсько-культурологічних, соціально-педагогічних й психолого-педагогічних положень щодо біосоціальної природи зростаючої особистості і її гармонійної взаємодії з оточуючим її довкіллям, а також психолого-педагогічних основ розгляду особистості як активного суб’єкта діяльності; врахування культурологічного, гуманістичного, соціально-психологічного й психолого-педагогічного контексту змісту туристсько-краєзнавчої роботи як педагогічно орієнтованої дозвіллєвої компоненти навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах.
На цій підставі визначено головну мету розробленої методики – формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи та три основних групи конкретних цілей, а саме: освітні цілі – формування наукового світогляду особистості, ціннісних орієнтацій щодо збереження й покращення власного здоров’я; виховні цілі – формування системи ціннісних орієнтирів і системи цінностей старших підлітків стосовно власного здоров’я, норм і правил поведінки, вчинків і діяльності; розвивальні цілі – розвиток критичного мислення, аналіз власних вчинків і поведінки спрямованих на збереження й покращення власного здоров’я.
Дано характеристику основним положенням ефективності розробленої методики формування старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, а саме: головним суб’єктом і об’єктом є старший підліток; врахування логічної єдності навчально-виховного змісту, ефективних здоров’язбережувальних форм, методів і прийомів та педагогічних умов, а також рівень фахової підготовки вчителя.
Виділено рівні формування досліджуваного феномену, а саме: ознайомлювально-вступний (має суто пропедевтичне спрямування і характерний для початкового етапу навчання старших підлітків у гуртку, секції), системно-практичний (базовий рівень формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я), розвивально-прогностичний (найвищий рівень засвоєння знань, розвитку творчих здібностей, дослідницьких умінь і практичних навичок зі збереження й покращення власного здоров’я).
Охарактеризовано структуру процесу формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, складовими якої є: залучення старших підлітків до здоров’язбережувальних форм такої роботи відповідно до їхніх інтересів, віку та базового рівня знань; розширення креативності старшого підлітка через посилення процесів рефлексії; формування стійкої внутрішньої мотивації до участі у здоров’язбережувальних формах туристсько-краєзнавчої роботи; формування системних знань умінь і практичних навичок збереження власного здоров’я; розвиток саморегуляції психологічних механізмів активної життєдіяльності зі збереження і покращення власного здоров’я; розширення індивідуального досвіду суб’єкт-суб’єктної взаємодії в гуртку; формування навичок здорового способу життя та відповідальності стосовно збереження власного здоров’я; формування позитивної “Я-Концепції” стосовно збереження й покращення власного здоров’я; само становлення, самореалізація і соціальна адаптація у здоров’язбережувальних формах туристсько-краєзнавчої.
Охарактеризовано групи ефективних здоров’язбережувальних форм формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи (теоретичного й комбінованого навчання, навчально-практичні і масові), а також методи формування досліджуваного феномена (словесні та наочні, репродуктивні, проблемно-пошукові, дослідницькі, спостереження, аналіз, синтез і систематизація інформації, моніторинг, мотивації, виховання, контролю і самоконтролю).
Аналіз результатів формувального етапу дослідження з застосуванням методів математичної статистики засвідчив, що проведена дослідно-експериментальне перевірка розробленої методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи забезпечила позитивну динаміку показників сформованості досліджуваного феномену в експериментальних групах. Для всіх її компонентів домінуючими стали середній і достатній рівні, значно зросла кількість старших підлітків з високим рівнем сформованості досліджуваного феномену й суттєво зменшилась кількість тих, для кого характерним є низький рівень. Це, підтверджує ефективність запровадженої у практику методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи.
ВИСНОВКИ
У процесі аналізу становлення і розвитку вітчизняних та зарубіжних філософських, гуманітарних, культурологічних і психолого-педагогічних поглядів, теорій та концепцій здійснено виокремлення й характеристику як суто теоретичних, так і практичних підходів щодо розв’язання актуальної проблеми – формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах.
Удосконалено поняттєво-категоріальний апарат дослідження, у межах якого дано характеристику сутності провідного феномена “формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи” як процес виховання у підлітків осмисленого ставлення до власних інтересів, мотивів, потреб і переконань зі збереження і покращення здоров’я за умови визнання незаперечної його цінності, що забезпечує ефективність взаємодії індивіда з суспільством та оточуючим її світом, через їхнє включення у систему суспільних норм, правил і відносин, результатом якого є цілеспрямована самостійна діяльність зі збереження і покращення власного здоров’я у всьому розмаїтті їхньої життєдіяльності.
Визначено критерії і показники: знаннєвий (сформованість системних знань і ціннісного ставлення до власного здоров’я, умінь і практичних навичок його збереження і покращення в процесі туристсько-краєзнавчої роботи), ціннісно-мотиваційний (усвідомлення значущості туристсько-краєзнавчої роботи у збереженні власного здоров’я, зацікавленість й позитивна мотивація щодо його збереження, позитивне ставлення до краєзнавчого аспекту навчальної діяльності), діяльнісно-поведінковий (практична реалізація знань, умінь і навичок зі збереження й покращення власного здоров’я у процесі індивідуальної та колективної туристсько-краєзнавчої роботи) та рівні (низький, середній, достатній, високий) сформованості досліджуваного феномену.
За результатами констатувального етапу експерименту встановлено загалом низький рівень сформованості ціннісних ставлень старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи як у контрольній, так і в експериментальній групах. Переважно для обох груп старших підлітків характерним є також низький і середній рівень усвідомлення й засвоєння знань, не сформованими є уміння і практичні навички з організації та здійснення туристсько-краєзнавчої роботи, а тим більше участі у здоров’язбережувальних формах і заходах. Вчителі загальноосвітніх навчальних закладів не виявили достатні знання, уміння і навички планувати та здійснювати разом зі старшими підлітками спільну участь у різних формах туристсько-краєзнавчої роботи, спрямованої на формування їхнього ціннісного ставлення до власного здоров’я.
Схарактеризовано основні функції туристсько-краєзнавчої роботи у процесах формування в старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я, а саме: навчально-пізнавальна, розвивальна, оздоровча (фізкультурно-оздоровча), соціалізуюча, педагогічно орієнтована дозвіллєва функція.
Виокремлено й схарактеризовано провідні чинники формування досліджуваного феномену, а саме: формування інтелектуального компоненту ціннісного ставлення особистості до власного здоров’я; орієнтація старших підлітків на індивідуальні мотиви і потреби дотримання здорового способу життя; формування провідних якостей характеру зростаючої особистості; розвиток рефлексивних психічних процесів, що мають домінуюче оздоровчо-збережувальне спрямування; дотримання наступності форм і методик туристсько-краєзнавчої роботи здоров’язбережувального спрямування.
Виокремлено й дано характеристику змісту провідних детермінант формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я, сутність яких полягає у: процесах трансляції культурно сформованих цінностей, моделей поведінки як входження у здоров’язбережувальну культуру свого народу; засвоєння різних модусів соціального досвіду, за умови їх трансформації у внутрішні правила поведінки і діяльності; активізації ціннісних орієнтацій “Я-концепції”; активному відтворенні засвоєного соціального досвіду у збереженні власного здоров’я; визнанні цінності власного здоров’я; визнанні й дотриманні моральних норм суспільства стосовно збереження особистістю власного здоров’я; активізації особистісного потенціалу зі збереження власного здоров’я; детермінація психолого-педагогічних механізмів формування ціннісного ставлення до власного здоров’я; актуалізація організаційно-педагогічних умов співпраці загальноосвітнього навчального закладу із сім’єю.
Доведено ефективність психолого-педагогічних механізмів формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я: вільний вибір й доступність змісту, форм і методів туристсько-краєзнавчої роботи; трансформація у свідомості суспільних норм і правил життєдіяльності зростаючої особистості зі збереження власного здоров’я; соціально-психологічна та психолого-педагогічна адаптація; міжсуб’єктна взаємодія; включення пізнавальних процесів у мимовільну регуляцію поведінки і доров’язбережувальної діяльності; інтелектуальний, смислоутворюючий та смислоперетворюючий стиль життєдіяльності; емпатії; рефлексії.
Визначено теоретичну основу методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, як дозвіллєвої компоненти навчально-виховного процесу, складовими якої є: загальнодидактичні підходи, концепції та конкретні напрями їх застосування; врахування філософсько-культурологічних, соціально-педагогічних й психолого-педагогічних положень щодо біосоціальної природи зростаючої особистості; психолого-педагогічні основи розгляду особистості як активного суб’єкта діяльності.
Обґрунтувано, розроблено та експериментально перевірено методику формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи, складовими якої є: навчально-виховний зміст факультативного курсу “Цінність власного здоров’я”; групи ефективних здоров’язбережувальних форм формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи (теоретичного й комбінованого навчання, навчально-практичні і масові), а також методи (словесні та наочні методи, репродуктивні, проблемно-пошукові, дослідницькі, спостереження, аналіз, синтез і систематизація інформації, моніторинг, мотивації, виховання, контролю і самоконтролю; педагогічні умови: ефективність методики формування досліджуваного феномену можлива тільки за умови поєднання у певній системі, наступності специфічних і загальнодидактичних форм і методів реалізації навчально-виховного змісту; відповідність навчально-виховного змісту сучасним актуальним проблемам формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я; моделювання вербальної і сенсорної здоров’язбережувальної інформації у вигляді образів-понять; залученні до навчально-виховного змісту особистісно й соціально значущих соціокультурних цінностей збереження здоров’я; розвиток позитивних психофізичних і вольових якостей дотримання особистістю здорового способу.
Охарактеризовано структуру процесу формування у старших підлітків досліджуваного феномена, а саме: залучення старших підлітків до здоров’язбережувальних форм такої роботи відповідно до їхніх інтересів і віку; розширення поля креативності через посилення процесів рефлексії; формування стійкої внутрішньої мотивації до участі у туристсько-краєзнавчій роботі; формування системних знань умінь і практичних навичок збереження та розвитку саморегуляції активної життєдіяльності зі збереження власного здоров’я; розширення індивідуального досвіду суб’єкт-суб’єктної взаємодії в гуртку; формування навичок здорового способу життя та відповідальності за власне здоров’я; формування позитивної “Я-концепції” збереження власного здоров’я; самостановлення, самореалізація і соціалізація у здоров’язбережувальних формах туристсько-краєзнавчої роботи.
Розроблено й упроваджено в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів експериментальну навчальну програму факультативного курсу для учнів 7–9 класів “Цінність власного здоров’я” та “Методичних рекомендацій щодо навчально-методичного забезпечення процесу формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я в загальноосвітніх школах у процесі туристсько-краєзнавчої роботи”.
Аналіз результатів формувального етапу дослідження засвідчив, що позитивну динаміку показників сформованості досліджуваного феномену в експериментальних групах. Для всіх її компонентів домінуючими стали середній і достатній рівні, значно зросла кількість старших підлітків з високим рівнем сформованості досліджуваного феномену й суттєво зменшилась кількість тих, для кого характерним є низький рівень. Це, загалом, підтверджує ефективність запровадженої у практику методики формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми, подальшого вивчення вимагають умови створення логічно вибудованої системи туристсько-краєзнавчої роботи здоров’язбережувального спрямування як для молодших, так і для старших підлітків в умовах загальноосвітнього навчального закладу, системне дослідження ролі соціального середовища як провідного чинника соціалізації й творчого розвитку підлітків у процесі такої діяльності.
Зважаючи на актуальність і результативність досліджуваної теми, рекомендовано: запровадити у навчально-виховний процес загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів факультативний курс для учнів 7-9 класів «Цінність власного здоров’я» та «Методичні рекомендації щодо навчально-методичного забезпечення процесу формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я в загальноосвітніх школах у процесі туристсько-краєзнавчої роботи».
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
- Алексеева В. Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности / В. Г. Алексеева. // Психологический журнал. – 1984. – №5. – С. 63–70.
- Андреева Г. М. Социальная психология : учебник для вузов / Г. М. Андреева. – М. : Аспект-пресс, 2004. – 376 с.
- Андрющенко Т. К. Формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку : дис. … канд. пед. наук : 13.00.08 / Андрющенко Тетяна Костянтинівна. – Переяслав-Хмельницький, 2007. – 268 с.
- Анисимов С. Ф. Духовные ценности: производство и потребление / С. Ф. Анисимов. – М.: Мысль, 1988. – 253 с.
- Анненков В. П. Особливості формування ціннісних орієнтацій учнівської молоді в умовах промислово-економічного коледжу. Монографія. / В. П. Анненков. – К.: КДУ, 1998. – 137 с.
- Архангельский Л. М. Моральные ценности и современность / Л. М. Архангельский // Вопр. философии. – 1983. – №11. – С. 88–94.
- Арцишевський Р. А. Світоглядна освіта в умовах переходу до інформаційного суспільства / Р. Арцишевський // Шлях освіти. – 2008. – № 1. – С. 6–11.
- Бабанский Ю. К. Педагогика / Ю. К. Бабанский. – М. : Просвещение, 1983. – 607 с.
- Бабенко Л. Л. Школа і краєзнавство в Україні в 20-х на початку 30-х років / Л. Л. Бабенко // Історичне краєзнавство і культура. – Харків-Київ : Рідний край, 1997. – 81 c.
- Башмакова О. В. Емоційні та психосоціальні чинники ставлення до здоров’я: автореф. дис… канд. психол. наук: 19.00.01 / О.В. Башмакова ; Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – К., 2007. – 20 с.
- Беленов В. Н. Формирование ценностного отношения старшеклассников к здоровью в процессе физического воспитания : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / В. Н. Беленов ; Самарский государственный педагогический университет. – Самара, 2000. – 18 с.
- Белинская Е. П. Современная психология личности / Е. П. Белинская, О. А. Тихомандрицкая. – М. : Академия, 2009. – 294 с.
- Бенедюк В. Краєзнавство / Валентина Бенедюк.– Луцьк : ВАТ, 2005. – 110 с.
- Бех І. Д. Виховання особистості : підручник / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2008. – 848 с.
- Бех І. Д. Виховання особистості: у 2 кн. Кн. 1. Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – 280 c.
- Бех І. Д. Виховання особистості: у 2 кн. Кн. 2. Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – 344 c
- Бех І. Д. Духовні цінності у розвитку особистості / І. Д. Бех. // Педагогіка і психологія. – 1997. – №1. – С. 124–129.
- Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.-метод. Посібник / І. Д. Бех. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
- Бех І. Д. Особистість у просторі духовного розвитку : навч. посіб. / Іван Дмитрович Бех. – К. : Академвидав, 2012. – 256 с.
- Бех І. Д. Ціннісні наголоси у сучасному вихованні / І. Д. Бех // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : [зб. наук. праць]. – Кам’янець-Подільський : [б. в.], 2007. – Вип. 10, т. 1. – С. 7–16.
- Бех І. Д. Цінності як ядро особистості / І. Д. Бех // Цінності освіти і виховання : [наук.-мет. зб.; за заг. ред. О. В. Сухомлинської]. – К., 1997. – С. 8–12.
- Бех І. Д. Як виховувати духовні цінності / І. Д.Бех // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2004. – №1. – С. 9–11.
- Біла книга національної освіти України / Т. Ф. Алєксєєнко, В. М. Аніщенко, Г. О. Балл [та ін.] ; за заг. ред. акад. В. Г. Кременя ; НАПН України. – К. : Інформ. системи, 2000. – 342 с.
- Білик Л. І. Теоретико-методологічні основи формування екологічної відповідальності студентів у системі виховної роботи вищого технічного навчального закладу: дис. … доктора пед. наук: 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / Білик Людмила Іванівна. – К., 2004. – 456 с.
- Білоусова В. О. Життєві та етичні цінності старшокласників / В. О. Білоусова // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. / За заг. ред. О.В.Сухомлинської. – К.: АПН України, 1997. – С. 137–140.
- Бобрицька В. І. Теоретичні і методичні основи формування здорового способу життя у майбутніх учителів у процесі вивчення природничих наук : дис. … доктора пед. наук : 13.00.04 / Бобрицька Валентина Іванівна. – К., 2006. – 462 с.
- Бодалев А. А. Психология общения / А. А. Бодалев. – М.: Ин-т практ. психологии. – Воронеж: НПО “Молодежь”, 1996. – 254 с.
- Божович Л. И. Этапы формирования личности в онтогенезе / Л. И. Божович // Вопроси психологии. – 1978. – № 4. – С. 23–33.
- Бойко А. М. Методи виховання. / Алла Микитівна Бойко. – Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; головний ред. В. Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с., с. 488.
- Бойко Л. П. Формування у школярів загальнолюдських цінностей в умовах функціонування соціально-педагогічної системи “сім’я – школа – установи культури” : дис… канд. пед. наук: 13.00.05 / Бойко Людмила Павлівна; Київський держ. ун-т культури і мистецтв. – К., 1998. – 154 с.
- Бойченко Т. Є. Основи здоров’я : підручник для 5 кл. / Т. Є. Бойченко, С. В. Василенко, В. М. Заплатинський [та ін.]. – К. : Навч. книга, 2005. – 198 с.
- Боренько Я. В. Особливості громадянських ціннісних орієнтацій студентської молоді / Яна Василівна Боренько // Вісник Львівського ун-ту. Серія педагогічна. – 2006. – Вип. 21. – Ч. 2. – С. 92–97.
- Боришевський М. Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина / М. Й. Боришевський // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1. – С. 144–149.
- Боришевський М. Й. Духовні цінності як детермінанта розвитку й саморозвитку особистості / М. Й. Боришевський // Педагогіка і психологія. – 2008. – № 2. – С. 49–57.
- БулахІ. С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків: автореф. дис… д-ра психол. наук: 19.00.07 / Булах Ірина Сергіївна; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 2004. – 42 с.
- Бурцев В. А. Формирование положительного ценностного отношения подростков к здоровью и здоровому образу жизни на основе спортизации физического воспитания : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / В. А. Бурцев ; ГОУ ВПО “Чувашский государственный педагогический университет им. И. Я. Яковлева”. – Чебоксары, 2007. – 24 с.
- Бутенко Н. Ю. Комунікативні процеси у навчанні : Підручник / Н. Ю. Бутенко. – К. : КНЕУ, 2004. – 383 с.
- Бутківська Т. В. Ціннісний вимір соціалізації учнів / Т. В. Бутківська // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1. – С. 130–137.
- Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і головн. ред. В. Т. Бусел. – К.: Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2004. – 1440 с.
- Вишневський О. Природа цінностей виховання / Омелян Іванович Вишневський // Педагогічна думка. – 2006. – № 2. – С. 11–22.
- Войтко В. І. Психологічний словник / В. І. Войтко. – К.: Вища школа, 1982. – 215 с.
- Воловик П. М. Теорія ймовірностей і математична статистика в педагогіці / П. М. Воловик. – К.: Радянська школа, 1969. – 123 с.
- Выжлецов Г. П. Аксиология культуры / Г. П. Выжлецов. – СПб.: Изд-во СПбГУ, 1996. – 431 с.
- Выжлецов Г. П. Аксиология : становление и основные этапы развития /Г. П. Выжлецов // Социально-политический журнал. – 1996. – № 1. – С. 86–99.
- Галенко Т. П. Особливості психологічного клімату туристичної групи в залежності від прогнозування подорожі [Текст] / Т. П. Галенко // Гуманітарний вісник ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”: Збірник наукових праць. – Переяслав-Хмельницький, 2009 – Вип. 18. – С. 30–33.
- Галенко Т. П. Особливості формування ціннісного ставлення старших підлітків до власного здоров’я. [Електронний ресурс] / Т. П. Галенко // Науковий вісник Донбасу: електронне наукове фахове видання / головний редактор Курило С. В. – 2014. – Випуск 1 (25) – Режим доступу до журналу. : nvd.luguiv.edu.ua/- archiv/NN25/index.html
- Галенко Т. П. Психолого-педагогічна підготовка особистості фахівця з туризму в системі вищої педагогічної освіти / Т. П. Галенко // Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”: Науково-теоретичний збірник. – Переяслав-Хмельницький, ПП “СКД”, 2009. – С.272–275.
- Галенко Т. П. Складові туристсько-краєзнавчої роботи в контексті формування ціннісного ставлення до власного здоров’я. / Т. П. Галенко // Актуальні проблеми фізичного виховання, реабілітації, спорту та туризму: тези доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції 13-14 жовтня 2011р. / за ред. В. М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: КПУ, 2011. – С 186–187.
- Галенко Т. П. Туристсько-краєзнавча робота в контексті формування ціннісного ставлення до власного здоров’я старших підлітків. [Текст] / Т. П. Галенко // Туризм і краєзнавство: збірник наукових праць. – Додаток до Гуманітарного вісника ДВНЗ “Перереяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. – Переяслав-Хмельницький, ПП “СКД”, 2012. – С. 385–388.
- Галенко Т. П. Туристсько-краєзнавча робота як засіб формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я/ Т. П. Галенко // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей. Фізичне виховання та спорт. – Запоріжжя, 2010. – №1 (3). – С. 73–75.
- Галенко Т. П. Ціннісне ставлення молоді до власного здоровя в процесі туристсько-краєзнавчої роботи. [Текст] / Т. П. Галенко // Гуманітарний вісник ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”: Збірник наукових праць. – Переяслав-Хмельницький, 2011. – Вип. 20. – С.434–436.
- Галенко Т. П. Цінності як основа формування у старших підлітків ставлення до власного здоров’я [Текст] / Т. П. Галенко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. : Науковий журнал – Харків, 2010. – № 8 – С. 22–24.
- Гончаренко С. У. Експеримент психолого-педагогічний / Семен Устинович Гончаренко. / Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В. Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с., с. 253.
- Гончаренко С. У. Метод / Семен Устинович Гончаренко. – Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В. Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с., с. 486–487.
- Гончаренко С. У. Методика навчального предмета / Семен Устинович Гончаренко. – Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В. Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с., с. 495-497.
- Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К.: Либідь, 1987. – 373 с.
- Грехем Л. Р. Естествознание, философия и науки о человеческом поведении в Советском Союзе / Л. Р. Грехем. – М.: Изд-во полит. л-ры, 1991. – 479 с.
- Гриньова В. М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя / В. М. Гриньова. – Харків: Основа, 1998. – 298 с.
- Грушко В. С. Основи здорового способу життя для всіх і кожного / В. С. Грушко. – Тернопіль: Астон, 1999. – 368 с.
- Гуменюк Г. М. Зміст і форми туристично-краєзнавчої роботи в сучасній школі / Г. М. Гуменюк // Джерела. – 1999. – № 3. – С. 8–11.
- Гущина Т. Н. Я и мои ценности … : тренинговые занятия для развития социальных навыков у старшеклассников / Т. Н. Гущина. – М. : АРКТИ, 2008. – 128 с.
- Давыдов В. В. Теория развивающего обучения / В. В. Давыдов. – М.: ИНТОР, 1996. – 544 с.
- Демідієнко О. Я. Основи краєзнавства : навч. посіб. / О. Я. Демідієнко. – Харків : Світ дитинства, 1999. – 96 с.
- Державна цільова соціальна програма “Молодь України” на 2009–2015 роки [Електронний ресурс] / Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=41-2009-%EF. – Заголовок з екрану.
- Дзюба В. І. Соціально-педагогічні основи формування гуманістичних ціннісних орієнтацій студентської молоді [Текст]: дис…канд.пед.наук:13.00.05 / Дзюба Віталій Іванович; Київський ін-т культури. – К., 1994. – 205 с.
- Дидактика современной школы: Пособие для учителей. Под ред. В. А. Онищука. – Киев: Радянська школа, 1987. – 351 с.
- Дидактика средней школы: Некоторые проблемы совр. Дидактики / Под ред. М. Н. Скаткина. – М.: Просвещение, 1982. – 319 с.
- Добрынин Н. Ф. О применении принципа детерминизма в психологии / Н. Ф. Добрынин // Ученые записки МГУ. – 1974. – № 239. – С. 3–7.
- Долбишева Н. Г. Рівень рухової активності, як фактор фізичного здоров’я дітей старшого шкільного віку / Н. Г. Долбишева // Молода спортивна наука України: Збірник наукових статей з галузі фізичної культури та спорту. – Львів, 2003. – Вип. 7. – Том 2. – С. 118–120.
- Дубасенюк О. А. Теоретичні та методичні засади соціально- педагогічної підготовки вчителя [Текст] : зб. наук.-метод. праць / ред. О. Дубасенюк; Інститут змісту і методів навчання, Житомирський держ. педагогічний ін-т ім. І.Франка. – К. : [б.в.] ; Житомир : [б.в.], 1999. – 186 с.
- Дудорова Л. Ю. Педагогічні умови формування потреби в здоровому способі життя майбутніх учителів у процесі фізичного виховання: автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.04 / Л.Ю. Дудорова ; Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М.Коцюбинського. – Вінниця, 2009. – 20 с.
- Ермолаев О. Ю. Математическая статистика для психологов: Учебник / О. Ю. Ермолаев. 2-е изд., испр. – М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2003. –336 с.
- Єжова О. О. Теоретичні і методичні засади формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів професійно-технічних навчальних закладів : дис. … докт. пед. наук : 13.00.07 / Єжова Ольга Олександрівна. – К., Інститут проблем виховання НАПН України, 2013. – 490 с.
- Єжова О. О. Формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів професійно-технічних навчальних закладів: монографія / Ольга Єжова. – Суми : МакДен, 2011. – 412 с.
- Журавлева И. В. Отношение к здоровью как социокультурный феномен : дис. … доктора социол. наук : 22.00.04 / Журавлева Ирина Владимировна. – М. – ИФС, 2005. – 434 с.
- Закон України “Про вищу освіту” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – С. 506–536.
- Закон України “Про загальну середню освіту” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – С. 547–562.
- Закон України “Про охорону дитинства” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – С. 604–614.
- Закон України “Про позашкільну освіту”. – К. : Міленіум, 2001. – С. 229–251.
- Закон України “Про освіту” : за станом на 8 грудня 2006 р. / Верховна Рада України. – К. : Парламентське видавництво, 2006. – 40 с. – (Серія “Закони України”).
- Закопайло С. А. Педагогічні основи виховання в юнаків 10-11 класів цінностей здорового способу життя. дис. … канд. пед наук: 13.00.07 / Закопайло Сергій Анатолійович. – Переяслав-Хмельницький держ. педагогічний ун-т ім. Григорія Сковороди. – К., 2003. – 202 с.
- Заставний Ф. Виховний потенціал географічного краєзнавства в Україні / Ф. Заставний // Географія та основи економіки в школі. – 2007. – № 2. – С. 40–41.
- Захарова Н. М. Популяризація здорового способу життя серед учнівської молоді : [навч. посібник] / Н. М. Захарова, О. І. Гуренко. – Донецьк : Юго-Восток, ЛТД, 2009. – 181 с.
- Зварищук О. М. Виховання відповідальності старшокласників за свій фізичний стан [Текст] : дис… канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 / Зварищук Оксана Михайлівна ; Львівський держ. ін-т фізичної культури. – Л., 2002. – 240 с.
- Зимівець Н. В. Соціально-педагогічні технології формування відповідального ставлення до здоров’я в учнівської молоді: автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.05 / Н. В. Зимівець ; Луган. нац. пед. ун-т ім. Т. Шевченка. – Луганськ, 2008. – 20 с.
- Зинченко В. П. Психологическая педагогика / В. П. Зинченко : материалы к курсу лекций. Часть 1: Живое знание. – Самара: Самарский дом печати, 1998. – 296 с.
- Ігнатенко П. Р. Аксіологія виховання : від термінології до постановки проблем / П. Р. Ігнатенко // Педагогіка і психологія. – 1997. – №1. – С. 118–123.
- Кабаева В. М. Формирование осознанного отношения к собственному здоровью у подростков : дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 / Кабаева Валентина Михайловна. – М. – Московский городской психолого-педагогический университет, 2002. – 280 с.
- Каган М. С. Философская теория ценности / Моисей Самойлович Каган. – СПБ: ТОО ТК “Петрополис”, 1997. – 205 с.
- Кириленко С. В. Соціально-педагогічні умови формування культури здоров’я старшокласників: автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.07 / С. В. Кириленко ; Ін-т проблем виховання АПН України. – К., 2004. – 21 с.
- Киричок В. А. Проблема формування ціннісних орієнтацій особистості / В. А. Киричок // Всебічний розвиток особистості студента / За ред. Д. О. Тхоржевського. – Ірпінь, 2001. – С.115–119.
- Киричок В. А. Ціннісні орієнтації. / Віра Андріївна Киричок. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; головний ред. В. Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с., с. 991.
- Кізіма В. В. Субстанційні виміри феномену туризму / В. В. Кізіма // Філософські нариси туризму : [наук.-навч. видання]. – К. : Укр. Центр духовної культури, 2005. – С. 100–122.
- Козак Є. П. Формування ціннісного ставлення до фізичної культури у студентів вищих педагогічних навчальних закладів / Козак Євген Павлович. – дис. канд. пед. наук. – 13.00.07. К.: Інститут проблем виховання НАПН України, 2011. – 218 с.
- Колонькова О. О. Виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи: автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.07 / О.О. Колонькова; Ін-т пробл. виховання АПН України. – К., 2003. – 21 с.
- Кононко О. Л. Ціннісне ставлення як показник формування особистості / О. Л. Кононко // Цінності освіти і виховання : [наук.-метод. зб]. – К., 1997. – С. 169–172.
- Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інф. зб. МОН України. – 1996. – № 13. – С. 2–14.
- Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми “Здорова нація” на 2009–2013 роки // Збірник урядових нормативних актів України. – 2009. – № 7/8. – С. 108–113.
- Концепція навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок / [авт.-упоряд. Марі-Ноель Бело]. – К. : Ґенеза, 2005. – 80 с.
- Концепція неперервної валеологічної освіти в Україні // Організація навчально-виховного процесу з валеології в загальноосвітній середній школі / Горащук В. П. – Луганськ : Альма-матер, 2002. – С. 58–72.
- Концепція освіти “рівний – рівному” щодо здорового способу життя серед молоді України / В. М. Оржеховська, О. І. Пилипенко, Л. І. Андрущак // Превентивна педагогіка / В. М. Оржеховська, О. І. Пилипенко. – Черкаси : вид. Чабаненко Ю., 2007. – С. 243–256.
- Концепція превентивного виховання дітей і молоді / В. М. Оржеховська, О. І. Пилипенко, С. В. Кириленко // Превентивна педагогіка / В. М. Оржеховська, О. І. Пилипенко. – Черкаси : вид. Чабаненко Ю., 2007. – С. 231–242.
- Концепція формування превентивного виховного середовища загальноосвітнього навчального закладу в умовах нової соціокультурної реальності: концепція / [ В. М. Оржеховська, О. О. Єжова, Т. Є. Федорченко // Наукові записки Ніжинського держ. пед. ун-ту імені М. Гоголя, серія “Педагогічні науки”. – Ніжин : Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2013. – № 2. – С. 41–48.
- Копилець Є. В. Виховання екологічних цінностей у підлітків під час вивчення загальної географії: технологічний аспект / Є. В. Копилець // Географія та основи економіки в школі. – 2007. – № 2. – С. 43–46.
- Корнєєв В. П. Методика вивчення курсу “Рідний край“ у 5 класі / В. П. Корнєєв, О. В. Корнєєв.– Кам’янець-Подільський, 2002. – 220 с.
- Корнєєв В. П. Методика шкільного географічного краєзнавства / В. П. Корнєєв. – Харків : Вид. група “Основа“, 2006. – 144 с.
- Корнєєв В. П. Методичні засади розвитку пізнавальних інтересів учнів основної школи в процесі вивчення географії [Текст] : дис… д-ра пед. наук: 13.00.02 / Корнєєв Віктор Петрович; Акад. пед. наук України, Ін-т педагогіки. – К., 1996. – 347 с.
- Корнєєв О. В. Методика шкільного географічного краєзнавства / О. В. Корнєєв. – Харків : Вид. група “Основа“, 2007. – 144 с.
- Костолович М. І. Педагогічні умови активізації творчого потенціалу підлітків у процесі краєзнавчої роботи загальноосвітньої школи: автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 / М. І. Костолович ; Миколаїв. держ. ун-т ім. В.О.Сухомлинського. — Миколаїв, 2010. — 20 с.
- Костриця М. Ю. Становлення організаційних форм українського географічного краєзнавства / Микола Костриця // Географія та основи економіки в школі. – 2005. – № 7. – С. 42–45.
- Костриця М. Становлення організаційних форм українського географічного краєзнавства / Микола Костриця // Географія та основи економіки в школі. – 2006. – № 4. – С. 35–37.
- Костриця М. Ю. Туристсько-краєзнавча робота в школі : посібник для вчителів географії / Микола Юхимович Костриця. – К. : Рад. шк., 1985. – 128 с.
- Костриця М. Ю. Шкільна краєзнавчо-туристська робота / М. Ю. Костриця, В. В. Обозний. – К. : Вища школа, 1995. – 224 с.
- Коцан І. Я. Фізіологічне обґрунтування ефективності впливу туристично-краєзнавчої діяльності на організм підлітків: автореф. дис… д-ра біол. наук: 03.00.13 / І. Я. Коцан ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2000. – 32 с.
- Кравченко Т. П. Формирование у школьников ценностного отношения к собственному здоровью как психолого-педагогическая проблема современности. / Т. П. Кравченко // Журнал научных публикаций аспирантов и докторантов – Режим доступу: http://jurnal.org/articles/2014/ped59.html – Заголовок з екрану.
- Кравченко Т. П. Формування ціннісного ставлення у старших підлітків до власного здоров’я [Текст] / Т. П. Кравченко // “Педагогика в Украине и за рубежом” (г. Харьков, 28-29 ноября 2014 г.). – Херсон : Издательский дом “Гельветика”, 2014. – Режим доступу: http://molodyvcheny.in.ua/ru/conf/ped/archive/57/ – Заголовок з екрану.
- Крачило М. П. Краєзнавство і туризм : навч. посібник / Микола Павлович Крачило. – К. : Вища шк., 1994. – 191 с.
- Кремень В. Г. Освіта у вимірах методології синергетики / В. Г. Кремень // Педагогічна і психологічна науки в Україні : зб. наук. праць : в 5 т. – Загальна педагогіка та філософія освіти. – К. : Пед. думка, 2012. – С. 11–22.
- Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору / В. Г. Кремень. – К. : Педагогічна думка, 2009. – 520 с.
- Крижко В. В. Антологія аксіологічної парадигми управління освітою : підручник / Василь Крижко. – К. : Освіта України, 2005. – 440 с.
- Крисаченко В. С. Екологічна культура / В. С. Крисаченко. – К.: Заповіт, 1996. – 347 с.
- Крицька Л. В. Громадянські ціннісні орієнтації учнівської молоді / Л. В. Крицька // Педагогіка і психологія. – 1997. – №1. – С.155–159.
- Лазурский А. Ф. Классификация личностей / А. Ф. Лазурский // Журнал Министерства народного просвещения. – 1915. – Май. – С. 26–68; Июнь. – С.168–205.
- Лазурский А. Ф. Программа исследования личности в ее отношениях к среде / А. Ф. Лазурский, С. Л. Франк //Русская школа. – 1912. – № 1. – С. 1–24; № 2. – С. 1–17.
- Лапаєнко С. В. Формування ціннісних орієнтацій старших підлітків на здоровий спосіб життя: автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.07 / С. В. Лапаєнко; Ін-т пробл. виховання АПН України. – К., 2000. – 18 с.
- Лаппо В. В. Формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до рідного краю засобами етнокультури (на прикладі гуцульського етнорегіону): автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.08 / В.В. Лаппо ; АПН України. Ін-т пробл. виховання. – К., 2008. – 20 с.
- Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев. – М. : Политиздат, 1977. – 304 с.
- Леонтьев Д. А. Методика изучения ценностных ориентаций / Дмитрий Алексеевич Леонтьев. – М.: Смысл, 1992. – 17 с.
- Лернер И. Я. Дидактические основы методов обучения / И. Я. Лернер. – М.: Педагогика, 1981. – 186 с.
- Лернер И. Я. Проблемное обучение / И. Я. Лернер. – М.: Знание, 1974. – 64 с.
- Лозова В. І. Теоретичні основи виховання і навчання : навчальний посібник для студ. пед. навч. закладів / В. І. Лозова, Г. В. Троцко. – М-во освіти і науки України, Харківський держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Харків : ОВС, 2002. – 400 с.
- Лоранский Д. Н. Отношение к здоровью / Д. Н. Лоранский, Л. В. Водогреева. – М. : ЦНИИСП, 1984. – 32 с.
- Лук’янова Л. Б. Теорія і практика екологічної освіти у професійно-технічних навчальних закладах [Текст] : дис… д-ра пед. наук: 13.00.04 / Лук’янова Лариса Борисівна; Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. – К., 2006. – 465 с.
- Лунячек В. Е. Управління туристсько-краєзнавчою роботою у загальноосвітніх навчальних закладах : навчально-методичний посібник до курсу “Новітні технології в управлінні освітою” / В. Е. Лунячек, С. В. Багач. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – 43 с.
- Максютов А.М. Патріотичне виховання майбутніх учителів географії в процесі пошукової туристсько-краєзнавчої діяльності : автореф. дис … канд. пед. наук: 13.00.07 / Андрій Олексійович Максютов. – Умань, 2013 . – 19 с.
- Малая О. Розвиток особистості засобами краєзнавства / Оксана Малая // Географія та основи економіки в школі. – 2006. – № 4. – С. 30–34.
- Маноха І. П. Експеримент / Ірина Петрівна Маноха. – Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; головний ред. В. Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с., с. 255.
- Мартыненко А. В. Формирование здорового образа жизни молодежи. / А. В. Мартыненко, Ю. В. Валентик, В. А. Полесский, – М.: Медицина, 1988. – 192 с.
- Марущак В. С. Виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5–7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності: автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.07 / В. С. Марущак ; Ін-т пробл. виховання АПН України. – К., 2006. – 20 с.
- Масалова О. Ю. Типологические особенности ценностного отношения личности женщины зрелого возраста к здоровью / О. Ю. Масалова // Педагогическое образование и наука. – 2007. – № 5. – С. 36–38.
- Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики / А. Маслоу. – СПб. : Евразия, 1997. – 430 с.
- Маслоу А. Самоактуализация личности и образование / А. Маслоу. – Киев-Донецк : Институт психологии АПН Украины, 1994. – 52 с. – (Серия “Психопедагогика и методология науки”).
- Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів [Електронний ресурс] / Освіта. uа – Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/2617 – Заголовок з екрану.
- Микешина Л. А. Человек интерпретирующий или синергетические и герменевтические контексты образования. / Л. А. Микешина // Синергетическая парадигма. Синергетика образования. – М.: Прогресс-Традиция, 2007. – С. 137–160.
- Міщенко Т. М. Краєзнавча підготовка студентів у цілісному навчально-виховному процесі вузу / Тетяна Михайлівна Міщенко // Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя : Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – К. : Вид-во “Реформа”, 1998. – С. 17–19.
- Мясищев В. Н. Психология отношений : избранные психологические труды / В. Н. Мясищев [под ред. А. А. Бодалева]. – М. : Институт практической психологии; Воронеж : МОДЭК, 1995. – 356 с. – (Серия “Психологи Отечества”).
- Навчальна програма шкільного інтегративного курсу “Валеологія” // Шкільний курс “Валеологія”: [зб. матеріалів]. – К. : Освіта, 1994. – С. 36–86.
- Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті. – К. : Шкіл. світ, 2001. – 24 с.
- Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті [Електронний ресурс] // Інформаційні матеріали Міністерства освіти і науки, молоді та спорту – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/main.php?query=education/average. – Заголовок з екрану.
- Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні // Освіта України. – 2004. – 3 груд. (№ 94). – С. 6–10.
- Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства [Електронний ресурс] / Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1697-99-%EF. – Заголовок з екрану.
- Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 роки [Електронний ресурс] / Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/images/files/ news/12/05/4455.pdf. – Заголовок з екрану.
- Неперервна професійна освіта : філософія, педагогічні парадигми, прогноз : [монографія] / [В. П. Андрущенко, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень та ін.]; за ред. В. Г. Кременя. – К. : Наукова думка, 2003. – 854 с.
- Никандров В. В. Наблюдение и эксперимент в психологии: учеб. пособ. / В. В. Никандров. – СПб. : Речь, 2002. – 103 с.
- Норов О. Гуманістичні ціннісні орієнтації / О. Норов // Рідна школа. – 1997. – №11. – С. 25–27.
- Обозний В. В. Краєзнавча освіта в системі професійної підготовки вчителя: автореф. дис… д-ра пед. наук: 13.00.04 / В.В. Обозний ; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 2002. – 40 с.
- Образцов П. И. Методы и методология психолого-педагогического исследования / П. И. Образцов. – СПб.: Питер, 2004. – 268 с.
- Обухова Л. Ф. Детская (возрастная) психология. Учебник / Л. Ф. Обухова. – М.: Российское педагогическое агентство, 1996, – 374 с.
- Огнев’юк В. О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку : монографія / В. О. Огнев’юк. – К. : Знання України, 2003. – 450 с.
- Оконь В. Введение в общую дидактику / В. Оконь / Пер. с польск. Л. Г. Кашкуревича. – М.: Высшая школа, 1990. – 382 с.
- Омельченко С. О. Теоретичні та методичні основи взаємодії соціальних інститутів суспільства в формуванні здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів: автореф. дис… д-ра пед. наук: 13.00.05 / С.О. Омельченко ; Луган. нац. пед. ун-т ім. Т.Шевченка. – Луганськ, 2008. – 44 с.
- Оржеховська В. М. Впровадження здоров’язбережувальних педагогічних технологій у навчально-виховний процес закладу освіти / В. М. Оржеховська //Директор школи, гімназії, ліцею – 2012. – С. 11–18.
- Оржеховська В. М. Збереження репродуктивного здоров’я старшокласників: навч.-метод. посібник / В. М. Оржеховська, Я. С. Мудрий. – Чернівці: “Рута”, 2010. – 84 с.
- Оржеховська В. М. Здоровий спосіб життя : навч.-метод. посібник / В. М. Оржеховська, О. О. Єжова. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010. – 188 с.
- Оржеховська В. М. Методологічні засади діяльності освітнього закладу, спрямованої на здоров’я / В. М. Оржеховська, О. О. Єжова // Психологія і педагогіка : вісник АПН України. – 2009. – № 4. – С. 5–17.
- Оржеховська В. М. Педагогіка здорового способу життя / Валентина Оржеховська // Шлях освіти. – 2006. – № 4. – С. 29–32.
- Основи валеології: Курс лекцій / В. І. Берзінь, Л. С. Гармаш, Н. І. Коцур. – Переяслав-Хмельницький, 1997. – 88 с.
- Основи здоров’я : програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5–9 класи. – К. ; Ірпінь : Перун, 2005. – 41 с.
- Основи здоров’я: 5–9 класи: Прогр. для загальноосвіт. навч. закл. / Т. Є. Бойченко, В. М. Заплатинський, В. В. Дивак . – К., Ірпінь: Перун, 2005. – 40 с.
- Основні напрями розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян України [Електронний ресурс] / Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=456%2F99. – Заголовок з екрану.
- Основні орієнтири виховання учнів 1–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів : затв. наказом МОНмолодьспорту України від від 31 жовт. 2011 р. № 1243 // Вихов. робота в шк. – 2011. – № 12. – С. 2–26.
- Основні орієнтири виховання учнів 1–12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України : програма. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2008. – 80 с.
- Павелків Р. В. Вікова психологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Р. В. Павелків. – К.: Кондор, 2011. – 468 с.
- Педагогіка : Навчальний посібник для студ. ун-тів /За ред. А. М. Алексюка. – К.: Вища шк., Вид-во при КДУ, 1985. – 295 с.
- Педагогіка : Підруч. для студ. пед. ін.-тів та ун-тів / За ред. М. Д. Ярмаченка. – К.: Вища школа, 1986. – 543 с.
- Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії: Навчально-методичний посібник: У 2 ч. /За ред. А. М. Бойко. – Ч. 2. – К.: ВІПОЛ; Полтава: АСМІ, 2004. – 504 с.
- Подласый И. П. Продуктивная педагогика / И. П. Подласый. – М.: Народное образование. – 2003. – 496 с.
- Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко – К.: А.С.К., 2004. – 192 с.
- Помиткін Е. О. Формування духовних цінностей старшокласників у діяльності шкільної психологічної служби [Текст] : дис… канд. психол. наук: 19.00.07 / Помиткін Едуард Олександрович ; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 1998. – 173 с.
- Постовий В. Г. Ціннісні орієнтації української сім’ї (історико-педагогічний аспект) / В. Г. Постовий // Педагогіка і психологія. – 1997. – №1. – С. 185–190.
- Поташнюк І. В. Поняття “здоров’я” в системі ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців фізичної культури / І. В. Поташнюк // Науковий вісник ВДУ: Фізкультура і спорт. – Луцьк, 1997.– С. 52–55.
- Потужній О. В. Формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах села: автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.08 / О. В. Потужній ; Ін-т пробл. виховання АПН України. – К., 2006. – 20 с.
- Програма з народознавства для 1–11 класів // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1940. – № 144. – С. 2–14.
- Проект базової навчальної програми “Основи здоров’я” 1–4 класи загальноосвітніх навчальних закладів [Електронний ресурс] /Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. – Режим доступу : mon.gov.ua. – Заголовок з екрану.
- Прокопенко І. Ф. Сучасні педагогічні технології в підготовці вчителів: Навч.посібник / І. Ф. Прокопенко, В. І. Євдокимов. – Харків: Колегіум, 2008. – 344 с.
- Психология здоровья : учебник / [под ред. Г. С. Никифорова]. – СПб. : Питер, 2003. – 607 с.
- Пустовіт Г. П. Діяльнісний підхід у навчанні особистості в позашкільному закладі: психологічний аспект. / Григорій Петрович Пустовіт. //Рідна школа . – 2007. – № 11–12 (935-936). – С. 3–7.
- Пустовіт Г. П. Позашкільна освіта і виховання [Текст] : підручник / Г. П. Пустовіт ; Нац. акад. пед. наук України, Ін-т пробл. виховання. – К. : Педагогічна думка, 2012. – 265 с.
- Пустовіт Г. П. Позашкільна освіта і виховання: деякі нотатки про сьогодення / Григорій Петрович Пустовіт // Формування та розвиток творчих здібностей дітей та учнівської молоді в креативному освітньому соціумі : зб. матеріалів наук.-практ. конф., 16–17 жовт. 2008 р. / Ін-т проблем виховання АПН України. – Суми, 2008. – С. 6–21.
- Пустовіт Г. П. Позашкільна освіта і виховання: дидактичні основи методів навчально-виховної роботи : монографія. Кн. 2 / Г. П. Пустовіт, Л. В. Тихенко. – Суми : Унів. кн., 2008. – 271 с.
- Пустовіт Г. П. Позашкільна освіта і виховання: сутність категорій мета і цілі / Григорій Петрович Пустовіт. //Позашкілля. – № 6 (90). – 2014. – С. 13–21.
- Пустовіт Г. П. Пріоритети позашкільної освіти – виховання особистості //Сучасний виховний процес: сутність та інноваційний потенціал: матеріали звіт. наук.-практ. конф. Ін-ту проблем виховання НАПН України за 2012 рік / [За ред. О. В. Сухомлинської, І. Д. Беха, Г. П. Пустовіта, О. В. Мельника; літ. ред.. І. П. Білоцерківець]. Івано-Франківськ: НАІР, 2013. – Вип. 3. – С. 17–20.
- Пустовіт Г. П. Теоретико-методичні основи екологічної освіти і виховання учнів 1–9 класів у позашкільних навчальних закладах: Монографія. – К. – Луганськ: Альма-матер, 2004. – 540 с.
- Пустовіт Г. П. Теорія пізнання як методологічна основа побудови змісту позашкільної освіти і виховання. / Григорій Петрович Пустовіт. //Рідна школа . – 2006. – № 11 (922). – С. 3–6.
- Редіна В. Краєзнавча пошукова діяльність учнів у позашкільному закладі / В. Редіна //Географія та основи економіки в школі – 2000. – №1. – С. 34–35.
- Резанов В. Д. Ценностные ориентации личности / В. Д. Резанов, В. Ф. Тарасов. // Ценностные ориентации личности, пути и способы их формирования: Тезисы докл. науч. конф. 22–23 мая 1984 г. / Отв. ред. О. Д. Леонов. – Петрозаводск, 1984. – С. 67–69.
- Рибалка В. В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників [Текст] / В. В. Рибалка ; АПН України, Ін-т педагогіки і психології проф. освіти. – К. : Деміур, 1998. – 160 с.
- Рубинштейн М. М. Психология, педагогика и гигиена юности / М. М. Рубинштейн, В. Е. Игнатьев. – М. : Мир, 1926. – 264 с.
- Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии : уч. пособие / С. Л. Рубинштейн. – СПб. : Питер, 1999. – 720 с. – (Серия “Мастера психологии”).
- Рут Є. З. Організаційно-методичні основи туристично-краєзнавчої діяльності в школі та її вплив на організм школярів [Текст] : дис… д-ра наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 / Рут Єжи Зигмунд ; Прикарпатський національний ун-т ім. Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2004. – 332 с.
- Савченко О. Я. Дидактика початкової школи / Олександра Яківна Савченко – К.: Грамота, 2012. – 504 с.
- Савченко О. Я. Розвивальний потенціал змісту освіти у 12-річній школі / О. Я. Савченко // Педагогіка і психологія. – 2008. – № 2. – С. 26–40.
- Савчин М. В. Вікова психологія [Текст] : навч. посіб. / М. В. Савчин, Л. П. Василенко. – К. : Академвидав, 2006. – 360 c.
- Серебрій В. С. Туристсько-краєзнавча робота: проблеми і перспективи / В. С. Серебрій // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2008. – № 24. – С. 6–8.
- Сивохоп Я. М. Люби і знай свій рідний край: Навчально-методичний посібник з краєзнавства / Я. М. Сивохоп, М. І. Тимко. – Ужгород : Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2007. – 64 с.
- Сидоренко Е. В. Методы математической обработки в психологи / Е. В. Сидоренко. – СПб. : Речь, 2003. – 350 с.
- Сичов С. О. Прилучення студентської молоді до цінностей фізичної культури: теоретико-методичні засади : монографія / С. О. Сичов. – К. : НТУУ “КПІ”, 2010. – 436 с.
- Сікарчук О. Інтерактивні методи навчання у вищій школі /Олена Сікарчук. – К. : Таксон, 2006. – 88 с.
- Сіліна Г. О. Педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів: автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.07 / Г. О. Сіліна ; Ін-т пробл. виховання АПН України. – К., 2008. – 20 с.
- Скрипник С. В. Формування ціннісного ставлення до природи в учнів старших класів сільської загальноосвітньої школи [Текст] : дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 / Скрипник Сергій Васильович ; Ін-т пробл. виховання АПН України. – К., 2010. – 255 с.
- Слободчиков В. И. Деятельность как антропологическая категорія / В. И. Слободчиков // Вопросы философии. – 2001. – № 3. – С. 48–57.
- Словник основних термінів і понять з превентивного виховання : навч.-метод. посібник / [В. М. Оржеховська, Т. Є. Федорченко, Л. І. Габора та ін.] ; за заг. ред. Оржеховської В. М. – Тернопіль : Терно-граф, 2007. – 200 с.
- Смакула О. І. Формування ціннісного ставлення майбутніх учителів до фізичної культури: автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.04 / О. І. Смакула ; Центр. ін-т післядиплом. пед. освіти АПН України. – К., 2004. – 20 с.
- Смирнов Л. М. Эмпирическое изучение базовых ценностей / Л. М. Смирнов // Мир России. – 2002. – № 1. – С. 29–34.
- Смолякова І. Д. Формування здорового способу життя студентів у системі фізичного виховання вищого технічного навчального закладу: автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / І. Д. Смолякова ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2010. – 21 с.
- Соколенко О. І. Формування ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я: автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.04 / О. І. Соколенко ; Луган. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Луганськ, 2008. – 20 с.
- Соловей М. Туристично-краєзнавча робота у сучасному навчальному закладі / Микола Соловей // Гуманітарний вісник ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди”. Науково-теоретичний збірник. – Переяслав-Хмельницький: ПП „СКД”, 2009. – С. 102–104.
- Соловей М. В. Краєзнавчо-пошукова робота учнів у загальноосвітніх школах України (1950–2000 рр.) [Текст] : дис… канд. пед. наук: 13.00.01 / Соловей Микола Васильович ; Ін-т пробл. виховання АПН України. – К., 2000. – 210 с.
- Соломонов В. А. Психологические условия развития ценностного отношения к здоровью у студентов вуза : автореф. дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 / В. А. Соломонов ; Северо-кавказский государственный технический университет. – Ставрополь, 2005. – 19 с.
- Соціально-просвітницькі тренінги з формування мотивації до здорового способу життя та профілактики ВІЛ/СНІДу : навч.-метод. посібник / [Страшко С. В., Животовська Л. А., Пурік О. П. та ін.]. – К. : Освіта України, 2005. – 292 с.
- Стефаненко Т. Г. Этнопсихология / Т. Г. Стефаненко. – М. : Аспект-пресс, 1999. – 320 с.
- Струманський В. П. Морально-ціннісне орієнтування виховної роботи /В. П. Струманський // Педагогіка і психологія. – 1997. – №1. – С. 137–143.
- Сурмачова Є. Комплексна екскурсія у природу для учнів 6-х класів (на прикладі м. Миколаєва) / Єлизавета Сурмачова, Марія Янковська // Географія та основи економіки в школі. – 2009. – № 3. – С. 30–33.
- Сухомлинська О. В. Духовно-моральне виховання молоді: загальні тенденції й індивідуальний пошук / О. В. Сухомлинська. – К.: Добро, 2006. – 44 с.
- Сухомлинська О. В. Сучасні цінності у вихованні: проблеми, перспективи / О. В. Сухомлинська. // Шлях освіти. – 1996. – № 1.– С. 24–25.
- Сухомлинська О. В. Цінності у вихованні дітей та молоді: стан розроблення проблеми / О. В. Сухомлинська. // Педагогіка і психологія. – 1997. – №1. – С. 105–110.
- Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 1. – С. 55–208.
- Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. –К. : Рад. шк., 1976. – Т. 2. – С. 419–655.
- Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину / В О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 2. – С. 149–418.
- Тараненко І. Г. Демократичні цінності у процесі становлення громадянина / І. Г. Тараненко. // Педагогіка і психологія. – 1997. – №1. – С. 150–154.
- Тимко М. Екскурсії в природу з молодшими школярами [Електронний ресурс] / М. Тимко – Режим доступу : http://centour.karpat.org/ftp_access/content/ua/d/ekskursii_v_pryrodu_z_mol_shkol.doc – Заголовок з екрану.
- Тімець О. В. Підготовка майбутніх учителів географії і біології до краєзнавчо-туристської роботи з учнями [Текст] : дис… канд. пед. наук: 13.00.04 /Тімець Оксана Володимирівна ; Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. – К., 2001. – 220 с.
- Трегубенко О. М. Природниче краєзнавство в системі вітчизняної шкільної освіти (20-80-ті роки ХХ століття) : монографія /О. М. Трегубенко ; Держ. зал. “Луган. Нац. ун-т імені Тараса Шевченка”, – Луганськ : Вид-во ДЗ “ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011. – 504 с.
- Трегубенко О. М. Розвиток природничого краєзнавства в системі вітчизняної шкільної освіти (20–80 рр. ХХ століття) [Текст] : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.01 /Трегубенко Олена Миколаївна ; Держ. закл. “Луган. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка”. – Луганськ, 2012. – 579 с.
- Трегубов Б. А. Ценностные ориентации студенческой молодежи в свободное время / Б. А. Трегубов // Личность и общество. Ценностные ориентации личности и образ жизни. – Калининград, 1979. – С. 93–94.
- Треф’як Я. Методика краєзнавчої роботи в національній школі / Я. Треф’як. – Івано-Франківськ : Симфонія Фортеї, 2002. – 106 с.
- Тронько П. Т. Краєзнавство у відроджені духовності та культури / Петро Тимофійович Тронько. – К. : Рідний край, 1994. – 197 с.
- Трофімов Ю. Л. Психологія : підручник / [Ю.Л.Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.]; за ред. Ю.Л. Трофімова. – К. : Либідь, 1999. – 558 с.
- Троценко В. В. Вплив рухової активності на формування стійких навичок здорового способу життя студентів вищих навчальних закладів / В.В.Троценко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2010. – № 8. – С. 93–95.
- Троценко В. В. Особливості прояву емоційної стійкості студентів / В. В. Троценко, Т. П. Галенко // Фіз. виховання, спорт і культура здоров’я у сучас. сусп-ві. – 2008. – № 2. – С. 250–253.
- Троценко Т. Ефективність впливу народних рухливих ігор на виховання патріотизму в молодших школярів / Т. Троценко, В. Троценко // Нова педагогічна думка . – 2013. – № 4. – С. 212–214.
- Філіпчук Г. Г. Громадянське суспільство: освіта, етнокультура, етнополітика / Г. Г. Філіпчук. – Чернівці: Зелена Буковина, 2002. – 488 с.
- Формування здорового способу життя молоді : навч.-метод. посіб. / [Т. В. Бондар, О. Г. Карпенко, Д. М. Дикова-Фаворська та ін.]. – К. : Укр. ін-т соціальних досліджень, 2005. – 116 с.
- Франчук Т. Й. Цілісний освітній простір: педагогічні основи його формування: [монографія] / Тетяна Франчук. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський нац. ун-т ім. Івана Огієнка, 2009. – 244 с.
- Фрумин И. Д. Тайны школы: заметки о контекстах / И. Д. Фрумин. – Красноярск: КГУ, 1999. – 256 с.
- Хоружа Л. Л. Етична компетентність майбутнього вчителя початкових класів: теорія і практика / Л. Л. Хоружа. – К.: Преса України, 2003. – 319 с.
- Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації” [Електронний ресурс] / Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=963%E0%2F98. – Заголовок з екрану.
- Чижевський Б. Г. Актуальні проблеми побудови системи виховання в умовах державоутворення / Б. Г. Чижевський // Педагогіка і психологія. – 1997. – №1. – С. 111–117.
- Швець М. Краєзнавчий гурток як засіб формування компетентності учнів / Микола Швець // Географія та основи економіки в школі. – 2009. – № 6. – С. 20 – 27. , с. 20–27.
- Шевчук К. Д. Формування у молодших школярів ціннісного ставлення до рідного краю: автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.07 / К.Д. Шевчук ; Ін-т пробл. виховання АПН України. – К., 2009. – 20 с.
- Шищенко П. Г. Сутність географічного краєзнавства / П. Г. Шищенко // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2000. – № 42. – С. 1–3.
- Щукина Г. И. Роль деятельности в учебном процессе : Кн. для учителя / Г. И. Щукина. – М.: Просвещение, 1986. – 144 с.
- Яницкий М. С. Ценностные ориентации личности как динамическая система / М. С. Яницкий. – Кемерово: Кузбассвузиздат, 2000. – 204 с.
- Angeles P. A.Values / P. A. Angeles. – N.Y.: Harper & Row, 1981. – 471 p.
- Bronfenbrenner U. The Ecology of Human Development: Experiments by Nature and Design / Urie Bronfenbrenner. – Cambridge, MA: Harvard University Press, 1979. – 330 р.
- Goldsmith Ed. The ecology of health / Ed. Goldsmith. // Ecologist. – 1980. – № 6–7. – P. 235–245.
- Kelly R. Prediction of motivation and behavior change following health promotion : role of health beliefs, social support and self–efficacy / R. Kelly, G. Stephen, S. Alemagno. // Soc. Sci. Med. – 1991. – Vol. 32, № 3. – P. 311–320.
- Kluckhohn F. R. Variations in value orientations / F. Kluckhohn, F. Strodtbeck. – Evanston, IL; Elmsford, NY: Row, Peterson and Co. – 1961. – 450 p.
- Roreach M. The nature of human values / M. Roreach. – New York : Free Press, 1973. – 86 p.
ДОДАТКИ
Додаток А
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 35/2001
Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні
Ураховуючи важливу роль краєзнавчого руху у відродженні традицій та історичної пам’яті народу, національно-патріотичному вихованні молоді, з метою підтримки і розвитку цього руху в Україні постановляю:
- Кабінету Міністрів України розробити і затвердити у тримісячний строк програму розвитку краєзнавчого руху в Україні на період до 2010 року, визначивши, зокрема, заходи з відзначення у 2001 році 75-річчя Всеукраїнської спілки краєзнавців; передбачати щорічно під час розроблення проекту закону про Державний бюджет України кошти на фінансування цієї програми; розглянути в установленому порядку питання щодо віднесення Всеукраїнської спілки краєзнавців до числа творчих спілок.
- Міністерству культури і мистецтв України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям сприяти діяльності місцевих осередків Всеукраїнської спілки краєзнавців, краєзнавчих музеїв, історико-культурних заповідників.
- Міністерству освіти і науки України: забезпечити розроблення та включення до навчальних планів і програм загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних та вищих навчальних закладів тем з краєзнавства з урахуванням специфіки регіонів України; спільно з Національною академією наук України, Академією педагогічних наук України активізувати роботу з розроблення наукових проблем історії та теорії краєзнавства, вирішити питання про створення наукових центрів регіональних досліджень з краєзнавства.
- Державному комітету молодіжної політики, спорту і туризму України розробити заходи з популяризації серед молоді вивчення історії рідного краю, розроблення краєзнавчих маршрутів по території України.
- Державному комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України всебічно сприяти висвітленню діяльності Всеукраїнської спілки краєзнавців та її місцевих осередків у засобах масової інформації.
Президент України Л. Кучма
м. Київ
23 січня 2001 р.
Додаток Б
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Про затвердження Програми розвитку краєзнавства
на період до 2010 року
Відповідно до статті 1. Указу Президента України від 23 січня 2001 р. № 35 „Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні“ Кабінет Міністрів України постановляє:
- Затвердити Програму розвитку краєзнавства на період до 2010 року (далі Програма), що додається.
- Установити, що виконання визначених Програмою заходів здійснюється в межах видатків Державного бюджету України, передбачених Міністерству освіти і науки, Міністерству культури і мистецтв, іншим центральним органам виконавчої влади та Національній академії наук у відповідних бюджетних програмах.
- Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям затвердити регіональні програми розвитку краєзнавства, залучивши кошти відповідних бюджетів до їх фінансування, сприяти діяльності місцевих осередків Всеукраїнської спілки краєзнавців, краєзнавчих музеїв, історико-культурних заповідників.
- Міністерству освіти і науки, Міністерству фінансів, Національній академії наук внести пропозиції про видання енциклопедичного багатотомного зібрання “Історія міст і сіл України” у новій редакції.
- Покласти координацію краєзнавчої роботи на Національну академію наук.
- Національній академії наук разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади, громадськими організаціями утворити міжвідомчу координаційну раду з питань краєзнавства та у двомісячний термін подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо положення про зазначену раду та її склад.
- Міністерству культури і мистецтв, Міністерству юстиції України розглянути в установленому порядку питання щодо віднесення Всеукраїнської спілки краєзнавців до числа творчих спілок.
Прем’єр-міністр України А. КІНАХ
Київ
10 червня 2002 р.
№ 789
Додаток В
Анкета № 1
для вивчення стану сформованості у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я
Просимо Вас відповісти на питання анкети. Своє прізвище вказувати не потрібно.
- У чому на Вашу думку полягає сутність поняття цінність власного здоров’я ?________________________________________________________
- Які кроки, на Вашу думку, можете зробити для збереження й покращення власного здоров”я? ______________________________________ _________________________________________________________________
- Чи займаєтеся Ви спортом? (Вашу відповідь підкресліть).
- Берете участь у роботі туристсько-краєзнавчого гуртка; регулярно беру участь сам; іноді бере участь; не бере участі (підкреслити потрібне).
- Чи виконуєте Ви ранкову гігієнічну гімнастику? Щодня; іноді; не виконую (потрібне підкресліть).
- Як Ви проводите перерви між уроками? Активно (граю в ігри, займаюся на спортивному майданчику); палю та розмовляю з друзями; нічого не роблю (потрібне підкресліть).
- Чим Ви займаєтесь у вільний від навчання у школі час? ___________
__________________________________________________________________ - Чи маєте Ви шкідливі звички? Не маю; іноді палю; палю регулярно (Потрібне підкресліть);
- Чому Вам подобаються заняття туристсько-краєзнавчого гуртка?___
__________________________________________________________________ - У чому полягає, на Вашу думку, роль туристсько-краєзнавчої роботи у збереженні і покращенні власного здоров’я? ____________________
_________________________________________________________________
- Чи дотримуєтеся Ви режиму дня? Так; частково; ні. (Потрібне підкресліть)
- Які з перелічених заходів присутні у Вашому режимі дня? Відвідування школи; заняття спортом; участь у роботі туристсько-краєзнавчого гуртка; виконання домашніх завдань; допомога батькам; читання літератури; перегляд телепередач; прогулянки (Потрібне підкресліть).
- Чи цікавляться батьки Вашими успіхами у роботі туристсько-краєзнавчого гуртка?________________________________________________
- Чи вважають батьки Ваші заняття у туристсько-краєзнавчому гуртку важливими для збереження власного здоров’я? _________________________
__________________________________________________________________
Додаток Д
Анкета
для вивчення стану готовності старших підлітків
до збереження й покращення власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи
Просимо Вас відповісти на питання анкети. Своє прізвище вказувати не потрібно.
- Що Ви розумієте під поняттям “сформованість готовності до збереження й покращення власного здоров’я?___________________________________
__________________________________________________________________
- Що Ви робите для збереження і зміцнення свого здоров’я?__________________________________________________________
__________________________________________________________________
- Як на Вашу думку впливає дотримання здорового способу життя на власне здоров’я? ___________________________________________________
__________________________________________________________________ - Яку користь особисто для Вас приносять заняття у туристсько-краєзнавчому гуртку? _______________________________________________
__________________________________________________________________
- Що на Вашу думку потрібно для підвищення готовності до збереження і покращення власного здоров’я?_____________________________________
__________________________________________________________________ - Як на Вашу думку впливають на стан власного здоров’я туристські походи? ___________________________________________________________
_________________________________________________________________ - Що на Вашу думку потрібно для цікавого відпочинку? ________________
__________________________________________________________________
- Які громадські доручення у туристсько-краєзнавчому гуртку Ви виконуєте?_________________________________________________________
_________________________________________________________________ - Як Ви оцінюєте свою готовність до збереження власного здоров’я у процесі занять в туристсько-краєзнавчому гуртку? _______________________
__________________________________________________________________
- Які з форм організації туристсько-краєзнавчої роботи, на Вашу думку, є найбільш ефективними для збереження Вашого здоров’я? ________________
__________________________________________________________________
- Що Вам необхідно на занятті туристсько-краєзнавчого гуртка щоб зберегти і покращити власне здоров’я?________________________________
__________________________________________________________________
Додаток Е
Орієнтовна
тематика бесід на занятті туристсько-краєзнавчого гуртка
про збереження власного здоров’я старшими підлітками як цінності
- Збереження власного здоров’я як основна людська цінність.
- Цінності здорового способу життя.
- Руховий режим.
- Шкідливі звички.
- Особиста гігієна.
- Загартування.
- Режим дня.
- Раціональне харчування.
- Організація сну.
- Культура спілкування на занятті туристсько-краєзнавчого гуртка.
11.Цінність життя і здоров’я.
- Здоровий спосіб життя і фізичний стан.
- Вплив здорового способу життя на збереження і покращення власного здоров’я.
- Збереження власного здоров’я і особистісна активність у туристсько-краєзнавчому гуртку.
Додаток Ж
ДВНЗ “ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ”
Кафедра теорії та методики фізичного виховання і спорту
“
Цінність власного здоров’я.
факультативний курс для учнів 7-9 класів ЗОШ.
Цінність власного здоров’я: факультативний курс для учнів 7-9 класів ЗОШ. (24 годин) / Т.П.Кравченко Т.П. – Переяслав-Хмельницький, 1015. – 11 с.
Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах.
Вченою радою ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди”
Пояснювальна записка
Факультативний курсу “Цінність власного здоров’я” розрахований на учнів 7-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Оскільки він передбачає формування стійке розуміння учнями необхідності збереження та зміцнення власного здоров’я та здоров’я оточуючих їх людей.
Здоров’я – найперша необхідна умова успішного розвитку кожної зростаючої особистості, особливо це стосується підліткового віку, в якому емоційно-вольова сфера учнів нестійка і потребує відповідного педагогічного спрямування та корекції поведінки. Тому навчити дітей берегти і зміцнювати власне здоров’я, а головне цінувати його – одне з найважливіших завдань сучасної української школи. Саме така діяльність має стати пріоритетним напрямом всієї системи освітньо-виховної діяльності у загальноосвітнього навчального закладу, й головне, поза його межами у дозвіллєвій діяльності школярів. Саме з цією метою розроблено факультативний курсу “Цінність власного здоров’я’.
Мета: формування в учнів 7-9 класів свідомого розуміння цінності здоров’я не лише власного, а й оточуючих їх людей, оволодіння знаннями про здоров’я, безпеку, основи здорового способу життя, сприяння їхньому фізичному, психічному, соціальному і духовному розвитку.
Завдання:
- формування в учнів 7-9 класів знань про здоров’я, здоровий спосіб життя;
- формування переконань про пріоритет цінності власного здоров’я з урахуванням індивідуальних особливостей;
- виховання у підлітків потреби бережливого, дбайливого та усвідомленого ставлення до власного здоров’я як життєво необхідної цінності;
- використання у повсякденному житті досвіду здоров’єзбережувальної діяльності, вчинків і поведінки спрямованої на збереження й покращення власного здоров’я та здоров’я оточуючих.
Успішна реалізація факультативного курсу “Цінність власного здоров’я” буде ефективною за умов активної співпраці всіх учасників навчально-виховного процесу (учнів, вчителів, сім’ї), та умов:
- забезпечення зв’язку між теоретичними знаннями й можливістю їх практичного застосування;
- наявності навчально-методичного забезпечення для всіх учасників навчально-виховного процесу;
- використання інтерактивних методів навчання;
- залучення учнів до самооцінки різних видів своєї діяльності, у тому числі й розвитку та формування життєво важливих цінностей;
- роботи учнів із різними джерелами інформації, різними видами і типами ресурсних матеріалів;
- ціннісного ставлення вчителя до свого здоров’я, як особистого прикладу для школярів;
- співпраці вчителів, батьків та учнів.
Логіка курсу полягає в усвідомленні учнями цінностей власного здоров’я, пізнання себе як особистості й необхідності зміцнення здоров’я.
Це стає можливим завдяки запровадженню у практику факультативного курсу для учнів 7-9 класів “Цінність власного здоров’я”, яка розрахована на 24 годин:
- Для учнів 7-х класів – 8 год., кожне заняття по 45 хв.
- Для учнів 8-х класів – 8 год., кожне заняття по 45 хв.
- Для учнів 9-х класів – 8 год., кожне заняття по 45 хв.
Заняття для учнів 7-9 -х класів проводяться один раз на тиждень, резерв навчального часу – 1 година.
Програма факультативу для учнів 7-х класів складається з двох розділів:
Розділ 1. Здоров’я людини
Мета: ознайомлення з поняттям “здоров’я”, з метою поглиблення знань учнів про людину та її спосіб життя, шкідливі звички та їх наслідки, удосконалювати вміння відрізняти чинники які сприяють зміцненню здоров’я, а які йому шкодять, формувати особистість здатну самостійно застосувати практичні прийоми і методи збереження та зміцнення здоров’я.
Кількість годин для вивчення розділу: 4 год.
Розділ 2 Ціннісна сфера особистості
Мета: сприяти формування ціннісної сфери школярів, допомагати їм пізнавати себе, свого власного “Я”, сприяти розвитку почуття власної значущості, формувати відчуття пріоритетної цінності здоров’я, підвищити рівень усвідомлення цінності і неповторності життя людини.
Кількість годин для вивчення розділу: 4 год.
Програма факультативу для учнів 8-х класів складається з двох розділів:
Розділ 1. Значення здоров’я в житті людини
Мета: розвиток умінь і навичок ефективного збереження та зміцнення здоров’я як необхідної умови становлення особистості, визначення основних складових здоров’я, розкриття змісту фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я, попередження захворюваності учнів, формування потреби в здоровому способі життя як складової поліпшення власного здоров’я.
Кількість годин для вивчення розділу: 4 год.
Розділ 2 Здоров’я як основна людська цінність
Мета: розкрити поняття “здоров’я” як основної життєвоважливої цінності, формування здорового способу життя, надання відповідну до віку інформацію про цінності людини, виявлення суті розумінні підлітками цінності власного здоров’я, надання можливості закріплення вмінь та навичок збереження та зміцнення власного здоров’я.
Кількість годин для вивчення розділу: 4 год.
Програма факультативу для учнів 9-х класів складається з двох розділів:
Розділ 1. Право на здоров’я
Мета: узагальнити, систематизувати та закріпити знання учнів з цієї теми, визначити якість засвоєння знань, перевірити вміння систематизувати матеріал, складати розповідь, висловлювати власну думку, застосовувати набуті знання; виділити й актуалізувати в пам’яті учнів найважливіші явища і процеси; виховувати зацікавленість до вивчення основ здоров’я.
Кількість годин для вивчення розділу: 4 год.
Розділ 2 Цінність життя
Мета: сприяти вибору життєвого шляху на основі дотримання здорового способу життя, розкрити цінність і неповторність життя, формувати відповідальність за своє здоров’я та необхідні життєво важливі цінності, як провідної категорії в ієрархії своїх життєвих потреб.
Кількість годин для вивчення розділу: 4 год.
Навчально-тематичний план факультативного курсу
“Цінність власного здоров’я”,
Для учнів 7-х класів
(8 годин, 1 година – резерв навчального часу)
| № заняття | Тема | Кількість годин |
| Розділ 1. Здоров’я людини | ||
| 1. | Зміст поняття здоров’я | 1 |
| 2. | Здоровий спосіб життя, його характеристика | 1 |
| 3. | Шкідливі звички | 1 |
| 4. | Стан здоров’я населення України | 1 |
| Усього: | 4 | |
| Розділ 2 Ціннісна сфера особистості | ||
| 5-6. | Цінність і неповторність життя людини | 2 |
| 7-8. | Формування пріоритетної цінності здоров’я | 2 |
| Усього: | 4 | |
Для учнів 8-х класів
(8 годин, 1 година – резерв навчального часу)
| № заняття | Тема | Кількість годин |
| Розділ 1. Значення здоров’я в житті людини | ||
| 1. | Здоров’я — необхідна умова розвитку людини. | 1 |
| 2-4. | Основні складові здоров’я: фізична, соціальна, психічна, духовна. | 3 |
| Усього: | 4 | |
| Розділ 2 Здоров’я як основна людська цінність | ||
| 5-6 | Цінність здоров’я | 2 |
| 7-8 | Збереження власного здоров’я як основна людська цінність | 2 |
| Усього: | 4 | |
Для учнів 9-х класів
(8 годин, 1 година – резерв навчального часу)
| № заняття | Тема | Кількість годин |
| Розділ 1. Право на здоров’я | ||
| 1. | Права і обов’язки щодо збереження і зміцнення здоров’я | 1 |
| 2. | Розпорядок дня, сон і здоров’я | 1 |
| 3. | Рівень фізичного розвитку як показник здоров’я | 1 |
| 4. | Види активного відпочинку | 1 |
| Усього: | 4 | |
| Розділ 2 Цінність життя | ||
| 5-6. | Цінність життя і здоров’я | 2 |
| 7-8 | Цінності здорового способу життя | 2 |
| Усього: | 4 | |
Рекомендовані теми для самостійної роботи учнів
| №
п/п |
Назви тем для самостійної роботи учнів |
| 1 | Моє здоров’я як невід’ємна складова життя. |
| 2 | Складові відповідального ставлення до власного здоров’я. |
| 3 | Важливі життєві цінності. |
Орієнтовні критерії
оцінювання навчальних досягнень учнів
| Рівень | Бал | Критерії оцінювання |
| Низький | 1 | Не бере участь в обговоренні теоретичного змісту навчального матеріалу. Відповіді на запитання поверхневі або ж відсутні. Немає результатів виконання практичних робіт. Потреба в самовдосконаленні й розвитку особистісних якостей, необхідних для збереження власного здоров’я та дотримання здорового способу життя не актуалізована. |
| 2 | Не виявляє активності в обговоренні теоретичної частини змісту навчального матеріалу. Ставлення до традиційних людських цінностей як основи життєдіяльності кожної сучасної людини недієве. Знання щодо формування та розвитку ціннісного ставлення до власного здоров’я не повні. Відтворює лише окремі аспекти навчального матеріалу. Ціннісне ставлення до власного здоров’я не сформоване. | |
| 3 | Лише інколи виявляє активність в обговоренні теоретичного змісту навчального матеріалу. Дає ґрунтовні відповіді тільки на окремі запитання, у яких прагне до самостійного міркування. Чітко проявляються життєві позиції, щодо особистісного ставлення до власного здоров’я. Потреба в самовдосконаленні й розвитку особистісних якостей, актуалізована, проте лише на рівні теоретичного знання. | |
| Середній | 4 | Виявляє активність в обговоренні теоретичного змісту навчального матеріалу. Дає ґрунтовні відповіді тільки в межах визначеного програмою навчального матеріалу. Розуміє значущість традиційних цінностей. Потреба в самовдосконаленні й розвитку особистісних якостей, необхідних для формування ціннісного ставлення до здоров’я, актуалізована, однак спонукає до відповідної активності лише періодично. |
| 5 | Виявляє активність і самостійність в обговоренні теоретичного змісту навчального матеріалу. Встановлює логічні зв’язки у змісті навчального матеріалу. Усвідомлює важливість створення та розвитку умов для формування цінності власного здоров’я. Бере активну участь у виконанні завдань практичних робіт. | |
| 6 | Виявляє активність і самостійність в обговоренні теоретичного змісту навчального матеріалу. Встановлює логічні зв’язки у змісті навчального матеріалу. Усвідомлює важливість дотримання здорового способу життя. Усвідомлює значення традиційних цінностей зі збереження власного здоров’я. Бере активну участь у виконанні практичних завдань, прагне розширити уявлення про специфіку збереження та зміцнення здоров’я. | |
| Достатній | 7 | Виявляє активність і самостійність у обговоренні теоретичного змісту навчального матеріалу. Здатний до його критичного аналізу. Усвідомлює значущість традиційних цінностей особистості, і зокрема, цінності власного здоров’я. Активно оволодіває знаннями щодо збереження та зміцнення здоров’я. |
| 8 | Виявляє активність, самостійність і творчість в обговоренні теоретичного змісту навчального матеріалу. Має постійний інтерес до проблеми вивчення, здатний критично аналізувати й оцінювати програмовий матеріал. Ціннісне ставлення до власного здоров’я актуалізовано і це проявляється у звичках і потребах використовувати в повсякденному житті здоров’єзбережувальні компоненти. Сформована потреба в самовдосконаленні й розвитку особистісних цінностей, необхідних для збереження та зміцнення здоров’я. | |
| 9 | Активний в обговоренні теоретичного змісту навчального матеріалу. Виявляє постійний інтерес до проблеми вивчення, здатний до її критичного аналізу та прийняття обґрунтованих рішень. Має глибокі знання про специфіку формування ціннісного ставлення до власного здоров’я. Самостійно та критично оцінює значення традиційних цінностей людини. Результати виконання теоретичних і практичних завдань використовуються для самовдосконалення й розвитку особистісних якостей, необхідних для збереження та зміцнення здоров’я. | |
| Високий | 10 | Активний в обговоренні теоретичного змісту навчального матеріалу та вирішенні практичних завдань. Сприймає традиційні цінності сучасної людини, які ґрунтуються на сформованих знаннях та ціннісних орієнтаціях та ставлення до збереження власного здоров’я. Зміст навчального матеріалу і практичних робіт використовує для самовдосконалення й розвитку особистісних якостей, необхідних для збереження та зміцнення здоров’я. |
| 11 | Активний в обговоренні теоретичного змісту навчального матеріалу. Володіє глибокими знаннями щодо формування ціннісних ставлень до власного здоров’я. Свідомо приймає традиційні цінності сучасної людини. Самовдосконалення й розвиток особистісних якостей розглядає як необхідну умову створення, розвитку та становлення цінності власного здоров’я. | |
| 12 | Має ґрунтовні знання щодо розвитку ціннісних ставлень до власного здоров’я, стійкі уявлення про здоровий спосіб життя. Сформована потреба використовувати в повсякденному житті здоров’єзбережувальні дії і вчинки. Традиційні цінності складають основу ціннісного ставлення до власного здоров’я. Ці сформовані ціннісні ставлення до власного здоров’я є джерелом самовдосконалення й саморозвитку особистісних якостей, необхідних для збереження та зміцнення здоров’я. |
Список рекомендованої літератури
- Андрєєва Т.І. Куріння та здоров’я майбутніх дітей. – К. – 2003.
- Бех І. Д. Виховання особистості: у 2 кн. Кн. 1. Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – 280 c.
- Воронцова Т.В., Пономаренко B.C. Основи здоров’я // Посібник для вчителя. Київ “Алатон” 2008.
- Грушко B.C. Основи здорового способу життя. Навч. посібн. з курсу “Валеологія”.-Тернопіль: СМП “Астон”, 1999.
- Закон України ,,Про загальну середню освіту”. / Нормативно-правове забезпечення освіти. Ч.1. – Х. : Видавнича група ,,Основа”, 2004.
- Крок до здоров’я (профілактика вживання неповнолітніми наркотичних речовин). Навч.-метод. посібник. / Т.Є.Федорченко. – К.: ТОВ ,,ХІК”,
- Лапаєнко С. В. Формування ціннісних орієнтацій старших підлітків на здоровий спосіб життя: автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.07 / С. В. Лапаєнко; Ін-т пробл. виховання АПН України. – К., 2000. – 18 с.
- Митохір Н.Б., Янусь С.В.. Основи здоров’я. Посібник для вчителя. Тернопіль. Навчальна книга – Богдан, 2004.
- Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства.
- Педагогіка здорового способу життя. Орієнтовна програма для установ післядипломної педагогічної освіти та педагогічних навчальних закладів. / В.М.Оржеховська, О.І.Пилипенко. – К. – 2004.
- Потужній О. В. Формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах села: автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.08 / О. В. Потужній ; Ін-т пробл. виховання АПН України. – К., 2006. – 20 с.
- Сократов Н.В. Здоровьесберегающие технологии сохранения и укрепления здоровья детей. – Москва: Сфера, 2005
- Сухомлинська О. В. Цінності у вихованні дітей та молоді: стан розроблення проблеми / О. В. Сухомлинська. // Педагогіка і психологія. – 1997. – №1. – С. 105–110.
- Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 1. – С. 55–208.
- Феофанов В.Н. Мотивация детей на здоровый способ жизни. Медико- педагогические аспекты сохранения и укрепления здоров’я школьников. – Оренбург, 2001
- Яницкий М. С. Ценностные ориентации личности как динамическая система / М. С. Яницкий. – Кемерово: Кузбассвузиздат, 2000. – 204 с.
Для нотаток
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Додаток З
ДВНЗ «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»
Кафедра теорії та методики фізичного виховання і спорту
Т.П. КРАВЧЕНКО
Методичні рекомендації щодо навчально-методичного забезпечення процесу формування у старших підлітків ціннісного ставлення до власного здоров’я в загальноосвітніх школах у процесі
туристсько-краєзнавчої роботи.
Вступ
Посилення уваги до проблем формування ціннісного ставлення до власного здоров’я, в учнів загальноосвітніх шкіл зумовлено реальним ставленням молоді до власного здоров’я, яке спостерігаються протягом останніх дисятиліть.
Основою збереження та зміцнення здоров’я є: рухова активність, повноцінне харчування, додержання режиму, відсутність шкідливих звичок. Однак змушувати молодь вести здоровий спосіб життя неможливо, однак формувати та виховувати відповідне ставлення до здоров’я потрібно. В цьому досить ефективним є туристсько-краєзнавча робота, що повинна проводитись з школярами.
Державну політику у сфері збереження, зміцнення й охорони здоров’я підростаючого покоління окреслено у ряді нормативно-правових документів, зокрема у Міжгалузевій комплексній програмі “Здоров’я нації” на 2002–2011 роки; Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки. Відповідно до зазначених документів, прищеплення навичок здорового способу життя у дітей, підлітків та молоді визначено першочерговим освітнім завданням. Одним із шляхів вирішення його є формування ціннісного ставлення до власного здоров’я і здоров’я в цілому.
Отже ставлення до власного здоров’я як до цінності особливо активно формується у підлітковому віці і є результатом впливу освіти й навколишнього соціального середовища. Продовж навчання у загальноосвітній школі в учня має бути сформовані такі стереотипи та спосіб життя, які б сприяли збереженню і зміцненню його власного здоров’я та здоров’я інших, і усвідомленню, що серед життєвих цінностей сучасної людини перше місце посідає цінність життя і здоров’я.
Важливе значення для вирішення означеної проблеми є навчання школярів відповідального ставлення до свого здоров’я та формування через освіту здорового способу життя якою є туристсько-краєзнавча робота.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Мета та завдання походів як основного засобу туристсько-краєзнавчої роботи у формуванні ціннісного ставлення до власного здоров’я в загальноосвітніх школах.
Основна мета походів юних туристів-краєзнавців полягає у вивченні та дослідженні рідного краю, формуванні ціннісного ставлення до власного здоров’я, вихованні у школярів дбайливого ставлення до рідного краю, природи. Завдання походів можуть бути навчальні, пізнавальні, краєзнавчі, спортивні та оздоровчі. Під час походу можливе знайомство з архітектурними пам’ятками; стародавніми фортецями; курганами, музеями; дослідження життя тваринного та рослинного світу. Відповідно до завдань подорожі можливий збір гербарію рослин, комах, складання плану місцевості, тощо. Похід може мати і спортивну мету: виконання певного спортивного розряду, сходження до вершин, складання докладного опису району мандрівки.
Комплектування групи.
Правильне комплектування групи – одна з головних умов успішного походу. Учасників майбутнього походу треба підбирати ретельно краще із одного колективу. Бажано щоб одного віку і фізичної підготовки, зі спільними інтересами, з однаковими знаннями і туристськими навиками. Кількісний склад туристської групи може бути різний. Оптимальна кількість при спілкуванні в групі 12-15 осіб. Обов’язковим етапом підготовки походу є розподіл роботи між членами групи. Це пояснюється тим, що у осіб, які не брали участі у підготовчій роботі, сподівання щодо походу не виправдовуються і часто вони залишаються незадоволеними його результатами. Розподіл обов’язків сприяє формуванню самоврядування туристської групи на демократичних засадах. Туристський колектив за умови вмілого педагогічного керівництва може дуже позитивно впливати на дітей, у яких проблеми з вихованням, спілкуванням, дисципліною. Похідне життя і спільне подолання труднощів згуртовують дітей. Часто дружба, що виникла в туристських походах, залишається на довгі роки.
Розподіл обов’язків
Туристично-краєзнавча діяльність не може існувати без організації самоврядування в туристичній групі. Саме цим у значній мірі й обумовлена її педагогічна цінність. Організація та підготовка будь-якого походу вимагає дуже різноманітної і складної роботи. Тому коли туристська група створена й учасники вже трохи пізнали одне одного, у групі проходить колективний розподіл обов’язків. При цьому треба врахувати туристський і професіональний досвід, фізичні дані, практичні навики. Обов’язки серед дітей розподіляються рівномірно за навантаженням, з урахуванням їхніх особистих якостей, ситуації й об’єктивної необхідності. Тоді подорож буде злагодженою та цікавою.
З точки зору педагогів, самоврядування дає змогу формувати відчуття відповідальності, взаємозалежності, взаємодопомоги, взаємопідтримки та інші. Виконання роботи, необхідної для себе та інших, сприяє розвитку у школярів доброзичливості, готовності прийти на допомогу іншим турботі про інших
Керівник групи – організовує підготовку до походу, проводить тренування з учасниками, відповідає за розробку маршруту, підготовку документації.
Командир – помічник керівника. Розподіляє обов’язки під час підготовки до походу і перевіряє їх виконання. Допомагає групі під час руху на маршруті, установлення табору, контролює інші організаційні справи.
Помічник командира – другий помічник керівника. До кола його обов’язків входять психологічні аспекти, життя групи, настрій учасників, допомога і вольова підтримка.
Скарбник – відповідає за фінансове забезпечення походу. Забезпечує збір коштів для походу. Видає учасникам походу частину грошей на поточні витрати
Санітар – його обов’язки – облік і підбір медикаментів, вивчення їх, уміння правильно застосовувати і надати долікарську медичну допомогу. Зберігання медичної аптечки.
Завгосп (зі спорядження) – виконує підбір, облік, розподіл ремонтних робіт. Технічне оснащення групи спорядженням. Перед виходом на маршрут повна перевірка якості, стану і функціональності спільного групового спорядження.
Завгосп (із харчування) – його завдання – складання меню враховуючи на смаки учасників. Складання повної розкладки продуктів для походу, облік і розподіл продуктів між учасниками. Перевірка і консультації, як правильно зберігати й упаковувати продукти. Контролює дії чергових (щодня) під час приготування їжі, витрату продуктів.
Ремонтник – відповідає за збереження, облік інструментів і основного ремонтного приладдя, профілактику, перевірку й ремонт спорядження учасників і групового інвентарю. (Ремонт усього, що зламалося). У ході підготовки подорожі – основний помічник завгоспа зі спорядження.
Топограф (штурман) – бере участь у розробці маршруту, складанні й корекції похідних картосхем, підборі запасних карт. Допомагає учасникам вивчити маршрут, його особливості, орієнтуватися на маршруті. Щодня перевіряє хід руху групи, коригує лінію маршруту. Займається орієнтуванням під час руху з нанесенням на карту всіх доповнень і змін місцевості вздовж маршруту.
Харчування в поході
Виконання чіткого режиму харчування та розпорядку дня, позитивно впливає на здоров’я й працездатність людини. Тому при переході від нормальних домашніх умов до похідних, по можливості не можна різко змінювати сталий режим харчування та характер їжі, тому що це може привести до негативних наслідків.
Харчовий раціон визначається перш за все тривалістю та складністю походу. Так, харчування в поході вихідного дня може бути без приготування гарячих страв. Різноманітні форми фізичної діяльності, їх інтенсивність і тривалість суттєво впливають на витрати енергії. Проте ці витрати в залежності від умов і волі людини можуть значно збільшуватися або зменшуватися. Зміни інтенсивності обміну речовин й енергії відбувається не тільки при виконанні фізичної роботи, вона змінюється і під впливом емоцій та зовнішніх факторів: температури і вологості повітря, сили вітру, атмосферного тиску, тощо.
При складанні меню необхідно враховувати всі фактори та особливості конкретного походу.
Орієнтовна меню-розкладка:
1 день Обід ————————————– перекус: бутерброд, чай.
Вечеря ———————————— каша рисова, чай.
2 день Сніданок ——————————- каша гречана, кава.
Обід ————————————- борщ “Український”, чай
Вечеря———————————– картопля варена, чай.
3 день Сніданок——————————– вермішель, кава.
Обід ———————————— суп перловий, чай.
Вечеря———————————– каша гречана, чай.
Досить важливими в поході є перекуси, оскільки при досить великих фізичних навантаженнях організм потребує енергії.
Організація перекусу може здійснюватись за двома способами:
- вранці, поки готується сніданок черговий розкладає продукти порівну, на кожного учасника подорожі, згідно з встановленою нормою на даний день. Перед виходом на маршрут кожен турист отримує свою норму продуктів в індивідуальних пакетиках. Продукти які не розділяються (консерви) в потрібній кількості залишаються в чергового, який розділить їх безпосередньо на перекусі.
- продукти харчування, що будуть використані на перекусі не діляться заздалегідь. На привалі туристи самі дістають необхідні продукти (перелік й кількість вкаже черговий) й передають їх черговим, які розподілять їж між учасниками подорожі за встановленою нормою.
Щоб їжа не стала причиною отруєння, потрібно дотримуйтесь таких правил:
- молоко обов’язково кип’ятіть;
- не вживайте варені ковбаси;
- не вживайте продукти, які втратили звичайний, колір і запах;
- не вживайте консерви з банок, що здулися;
- воду набрану у випадкових джерелах, обов’язково кип’ятіть!
Правила поведінки учнів у поході
Суворо дотримуйтеся таких правил поведінки на маршруті:
- Не відходити від групи без дозволу керівника походу на маршруті або стоянці.
- Не купатися у водоймищі без дозволу керівника.
- Не брати до рота невідомі рослин.
- Не пити воду з природних джерел, які зустрічаються на шліху.
Правила поведінки на природі
- На природі нічого не ламати, не рвати просто так.
- Дбайливо ставитися до дерев і чагарників.
- Для багаття збирати тільки сухостій.
- Дбайливо ставитися до живих істот лісу, бо усі вони приносять користь. У природі немає нічого зайвого та непотрібного!
- Під час збирання ягід і плодів не пошкоджувати дерев та кущів, не зривати недозрілих плодів та ягід. Брати від природи тільки те, що можна вживати.
- Збираючи гриби, обережно зрізати ножем, щоб не пошкодити грибницю. Залишати нижню частину ніжки в землі.
- Не збивати неїстівних грибів, вони потрібні мешканцям лісу: білочкам, їжачкам, пташкам. Навіть мухомори потрібні деревам: вони живлять корені дерев.
- Не забруднювати озер, річок, не кидати в них каміння, сміття та рештки їжі. Не руйнувати джерел та криниць.
- Не робити написів на деревах.
- Не рвати квіти у великі букети.
- Не руйнувати мурашників, мурашки – санітари лісу. Пам’ятайте: ви прийшли в гості до природи. Не робіть нічого такого, що вважали б непристойним робити в гостях.
- Бережіть і охороняйте природу.
- Не рубайте дерева і їх гілки при установці бівуаків.
- Покидаючи бівуак, спаліть сміття, закопайте консервні банки.
На місці бівуаку справжніх туристів завжди чисто. Лише погашене багаття свідчить про те, що тут були люди.
Дотримання перерахованих вище туристських законів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності сприяло згуртуванню учнівських колективів, формуванню у школярів відповідальності, самостійності, чуйності, бережливості та інших важливих якостей. Ці туристські закони багаторазово перевірені часом у процесі туристських походів, екскурсій, подорожей і їх можна застосувати в будь-якому туристському колективі. Особливо це необхідно робити у новостворених колективах туристів.
Проведення походу
Перший день
8.00 – Збір учнів біля школи.
8.10 – Перевірка присутніх, підготовка до походу.
8.15 – Проходження І етапу маршруту – ЗОШ №7 – Університет.
9.00 – Отримання і устаткування спорядження в Університеті
10.00 – Проходження ІІ етапу маршруту Університет Лісове озеро
11.30 – Прибуття до місця призначення.
11.30 – Відпочинок і облаштування наметового містечка.
13.00 – Обід.
14.00 – Святкова лінійка. Зачитується розпорядок дня та план проведення змагань.
14.30 – Проведення тренування до змагань
16.00 – Початок змагань.
Кожній команді учасників змагань даються однакові завдання: пройти смугу перешкод, підготувати емблему команди, скласти туристську пісню. Після закінчення конкурсів підбиваються підсумки, визначаються переможці.
18.00 – Підведення підсумків змагань.
Учасники свята збираються на святкову лінійку для підведення підсумків змагання та нагородження переможців. Після вручення нагород організатори свята вітають усіх учасників із першим туристським походом.
Змагання закінчилися.
19.00 – Вечеря.
20.30 – Бесіда та відпочинок біля багаття. Підведення підсумків першого дня подорожі. Підведення підсумків змагань. Обговорення вражень та емоцій. Вручення нагород.
22.00 – Відбій.
Другий день
7.00 – Підйом.
7.15 – Проведення зарядки
7.30 – Ранкові гігієніні процедури
8.00 – Сніданок
9.10. – Проходження маршруту
12.40 – Прибуття до місця призначення.
13.00 – Відпочинок і облаштування наметового містечка
14.00 – Обід
15.00 – Прибирання території табору
15.30 – Ігри на місцевості.
18.00 – Проведення брей-рингу
19.00 – Вечеря
20.00 – Бесіда про відношення до здоров’я і цінності життя.
21.00 – Вільний час.
22.00 – Відбій.
Третій день
7.00 – Підйом.
7.15 – Проведення зарядки
7.30 – Ранкові гігієнічні процедури
8.00 – Сніданок
9.10 – Проходження маршруту
12.40 – Прибуття до місця призначення.
13.00 – Відпочинок і облаштування наметового містечка
14.00 – Обід
15.00 – Проведення бесіди щодо туристсько-краєзнавчого походу і його впливу на свідоме ставлення до власного здоров’я
16.00 – Проведення конкурсів.
17.00 – Проходження маршруту, підведення підсумків.
Конкурси та ігри
Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює здоров’я, покращує діяльність дихальної, серцево-судинної системи, збільшує рухливість суглобів, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.
Оздоровче значення ігор:
- сприяють гармонійному розвитку форм і функцій організму школяра;
- формують правильну поставу;
- загартовують організм;
- підвищують працездатність;
- зміцнюють здоров’я.
Складання рюкзака.
Перед початком гри кожний учень охайно розкладає перед собою порожній рюкзак і речі, які необхідно в нього вкласти (ковдра, одяг, предмети туалету, миска, кухоль, ложка, та ін.). За командою учні починають cкладати речі в рюкзак.
Правила гри:
швидко і правильно укласти речі,
застебнути ремінці,
підігнати заплічні ремені.
Кожний з учасників, закінчивши укладання рюкзака, повідомляє: “Готовий!” Перший, хто виконав завдання, одержує кількість балів, рівну кількості учасників його команди, другий – на однин бал менше і т.д. Проте швидкість – це ще не все. Важливо правильно скласти рюкзак. За помилки нараховуються штрафні бали.
Хто швидше поставить намет.
Змагаються дві команди, по 5–6 гравців у кожній. За командою учні швидко починають ставити намет. Встановивши намет, команда в повному складі забирається всередину і застібає запони. Капітан доповідає: “Готовий!”. Керівник гри засікає час і перевіряє, чи правильно встановлений намет.
Народна мудрість про здоров’я.
(Туристичні вузли)
Необхідно як можна більше та швидше зав’язати туристичні вузли які знають діти. В змаганні приймають участь дві команди, коли команда називає одну приказку це дає їм право зав’язати один вузол. Команда яка найшвидше справилась з завданням і є переможцем.
Приклади:
Найбільше багатство – здоров’я.
Здоров’я – найдорожчий скарб.
Здоров’я не купиш за гроші.
Немає друга вірнішого за здоров’я.
Здоровому лікаря не потрібно.
Турбота про здоров’я – кращі ліки.
Хочеш бути здоровим – будь розсудливим.
Здоров’я живе обережністю.
Здоров’я маємо – не дбаємо, а втративши – плачемо.
Вартість здоров’я знає лише той, хто його втратив.
Здоров’я виходить пудами, а входить золотниками.
Нема щастя без здоров’я.
Здоров’я в чистоті міцніє.
Праця – здоров’я, лінь – хвороба.
Хто день починає з зарядки, у того здоров’я в порядку.
Якщо хочеш здоров’я мати, треба рано вставати.
У здоровому тілі здоровий дух.
Не в міру їси – здоров’я не проси.
Горе стихає, а здоров’я зникає і радість минає.
Що в кого болить, той про те й говорить.
Чужий біль нікому не болить.
Без здоров’я нічого людині не миле.
Було б здоров’я, а все інше наживемо.
Держи голову в холоді, а живіт в голоді – будеш здоров.
Модель здоров’я.
Учасники розбиваються на групи й усім групам пропонується зобразити модель здоров’я, в яку можуть входити всі складові здоров’я. Групи представляють свою модель.
Після представлення групам пропонується обмінятися своїми моделями. Далі група, якій дісталася чужа модель, «руйнує» її, тобто, створює чинники, що руйнують здоров’я.
Ведучий: Що ви відчували, коли руйнували чужу модель здоров’я? Чи легко відновити зруйноване? Ця гра проведене не випадково, одним із чинників здоров’я, що руйнує його є шкідливі звички такі як:
– Вживання алкоголю;
– Тютюнопаління;
– Вживання наркотичних речовин;
– Переїдання;
– Надмірне захоплення будь-чим (комп’ютерні ігри, перегляд телепередач та ін.)
Висновок: відновити зруйноване дуже важко, тому треба берегти те, що маємо.
Стежина здоров’я.
Розділяємо учасників на дві групи, кожній з команд необхідно визначити причини захворювань та погіршення стану здоров’я. Та назвати чинники що сприяють зміцненню здоров’я. А потім і перейти саме до формування «стежини здоров’я», названий один чинник що сприяє зміцненню здоров’я дає можливість команді зробити один крок вперед, а названий чинник що погіршує стан здоров’я змушує команду суперника зробити крок назад. В кінці гри підводяться підсумки того наскільки довгу проклали «стежину здоров’я» кожна з команд.
Хто більше?
Учасники діляться на дві групи. Потім до гілки дерева підвішується на мотузці м’яч так, щоб він майже торкався землі. Під ним кладуть кілька дрібних предметів. Учасник, відвівши м’яч на себе до рівня голови, відпускає його і, рухаючись слідом за ним, підбігає до розкладеним предметів і намагається зібрати якомога більше предметів і повернутися у вихідне положення. Кожен учасник перед виконанням вправи повинен назвати одну шкідливу та одну корисну звичку тільки потім приступати до гри.
Перемагає та команда, яка вдало справиться з завданням, зібрав більше предметів і назве більшу кількість корисних та шкідливих звичок.
Наприклад:
Корисні звички. Посміхатися друзям, бути чемним і вихованим, займатися фізкультурою, бути чесним і відкритим, загартовування, ігри на свіжому повітрі, правильне харчування, мити руки перед вживанням їжі, оберігати природу, дбати про рідних, знати свої права та обов’язки, чистити зуби, здобувати освіту, вивчати правила дорожнього руху, не чіпати бездомних собак і кішок, не відкривати двері незнайомим.
Шкідливі звички. Куріння, алкоголізм, вживання наркотиків, неповага до старших, битися з товаришами, гризти нігті, гратися з електроприладами, ходити по льоду, бути злим і роздратованим, гратися з сірниками, ходити по залізничним коліям, купатися у заборонених місцях, бути жадібним і заздрісним, перебігати дорогу під час руху авто.
Туристська смуга перешкод
У змаганнях беруть участь 2 команди, які по черзі долають усі 8 етапів. Судді фіксують у протоколах час проходження групи маршрутом із перешкодами і штрафні бали.
- Подолання технічного етапу “Навісна переправа”.
- Подолання технічного етапу “Маятник”.
- Подолання технічного етапу “Навісна переправа через яр”.
- Подолання технічного етапу “Рух по жердинах та купинах”.
- Подолання технічного етапу “Спуск по схилу”.
- Подолання технічного етапу “Мишоловка”.
- Подолання технічного етапу “Розпалювання багаття”.
- Подолання технічного етапу “Підйом по схилу”.
Наприклад, для підготовки проходження етапу “Маятник” потрібно між двома деревами, на певній відстані, натягнути мотузки. Для виконання цього завдання учасники повинні мати спеціальні рукавички. Потрібно за найкоротший час усім учасникам команди по черзі переправитися з одного пункту в інший. Під час виконання цього завдання до землі торкатися не можна, за це нараховуються штрафні бали.
Рух по жердинах і купинах. Для проходження цього етапу на землі заздалегідь потрібно зробити “купини”. Використати можна підручний матеріал: цеглини, каміння, гумові килимки тощо, залежно від поверхні, на якій проводиться естафета. Ці предмети розставляють на різних відстанях. Достатньо 7–9 “купин”. Усім учасникам групи потрібно перейти “купини” за найкоротший час. За кожне доторкання ногою до землі учасникам нараховуються штрафні бали.
Розпалювання багаття. У землю забивають два кілочки на відстані 40–60 см один від одного. На висоті 20 см від землі закріплюють дріт, на висоті не більше 50 см від землі – нитку. Кожна група заздалегідь заготовляє сухі гілки, траву. Від кожної групи обираються два учасники, які по черзі розкладають гілки для багаття під дротом, купа з гілок не повинна бути вищою, ніж висота дроту над землею.
Суддя, давши сірники, слідкує за часом. Розпалити багаття потрібно одним сірником, за кожен наступний використаний сірник нараховуються штрафні бали. Багаття вважається розпаленим, коли розривається нитка, і тільки тоді час зупиняють.
Подолавши смугу перешкод, команда чекає результатів.
Вікторина.
Ділимо учасників на декілька команд, вони відповідають по черзі на запитання. Кожна правильна відповідь – 3 бали. Якщо перша команда дає неправильну відповідь, право відповіді переходить до другої. Якщо і вона дає неправильну відповідь, то питання переходить до вболівальників. Якщо вболівальник дає правильну відповідь, то він отримує 1 бал і може передати його тій команді, за яку вболіває. У кінці туру підбивається загальна сума балів, які набрала кожна команда.
- Номер служби «швидкої допомоги». (103).
- Після чого проводять демеркурізацію? (Після розливу ртуті).
- Повторіть девіз МНС. (Запобігти. Врятувати. Допомогти).
- Якщо поряд з вами хтось палить то ви … (Пасивний курець).
- Різке нервове напруження організму, що може викликати різноманітні негативні наслідки, а також може стати причиною онкологічних захворювань. (Стрес).
- Він визначає межі пляжу. (Буй).
- Кокаїн і конопля – це … (Наркотики).
- Назвіть номер рятувальної служби. (101).
- Зіткнення автомобілів. (ДТП, дорожньо-транспортна пригода).
- «Чума ХХІ століття». (СНІД).
- Скільки часу на день дитина може проводити перед монітором комп’ютера? (15-30 хвилин).
- Цією хворобою людину можуть заразити собаки, коти або дикі тварини. (Сказ).
- Якого кольору автомобілі пожежно-рятувальної служби? (Червоного).
- Як викликати аварійну службу газу? (104).
- Ліки, що знешкоджують бактерії. (Антибіотики).
- Дуже тривалий стрес, що негативно позначається на психологічному та фізіологічному стані людини. (Депресія).
Другий тур вікторини.
У другому турі пропонується гра для вболівальників. Ведучий змагання зачитує питання для глядачів. Глядач, який знає правильну відповідь і перший піднімає руку, отримує право відповіді. За правильну відповідь він отримує 2 бали і може їх передати команді, за яку він уболіває. Якщо ж його варіант відповіді є неправильним, то право відповіді передається іншому вболівальнику. Якщо ж і він дає неправильну відповідь, то питання знімається, а ведучий оголошує правильну відповідь.
- Що називають «зеленим змієм»? (Алкоголь).
- Щоденний розпорядок. (Режим дня).
- Він утворюється у наших помешканнях, у ньому існують мільйони бактерій і навіть мікроскопічних кліщів. А у особливо тяжких випадках він може навіть провокувати алергії та астми. (Пил).
- Цей різновид бігу учені-медики вважають найкориснішим для організму. (Біг підтюпцем).
- Хвороба ясен. (Парадонтит).
- Найпростіший спосіб збагатити кімнату киснем. (Провітрювання).
- Найкращий відпочинок для мозку. (Сон).
- Ця хвороба печінки має різновиди А і В, а в народі її ще називають «жовтухою». (Гепатит).
- Хвороба зубів. (Карієс). .
Запитання – відповіді
Учасники розділяються на 4 групи, кожній з них задається запитання і на протязі хвилини вони мають змогу підготуватися і потім дають як можна ширшу відповідь на поставлене запитання.
Приклад запитань:
Група 1. Для чого нам здоров’я?
Група 2. Що заважає людям бути здоровими?
Група 3. Що сприяє зміцненню здоров’я?
Група 4. Чи є здоров’я найважливішою цінністю людини?
Додаток К. 1.
Гістограми, що відображають відсоткове співвідношення старших підлітків між рівнями сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в контрольних та експериментальних групах на констатувальному етапі дослідження
(інтелектуальний компонент)
Рис. 1.1. Розподіл учнів 7 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.2. Розподіл учнів 7 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.3. Розподіл учнів 7 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.4. Розподіл учнів 8 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.5. Розподіл учнів 8 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.6. Розподіл учнів 8 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.7. Розподіл учнів 9 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.8. Розподіл учнів 9 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.9. Розподіл учнів 9 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
(емоційно-ціннісний компонент)
Рис. 1.10. Розподіл учнів 7 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.11. Розподіл учнів 7 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.12. Розподіл учнів 7 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.13. Розподіл учнів 8 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.14. Розподіл учнів 8 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.15. Розподіл учнів 8 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.16. Розподіл учнів 9 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.17. Розподіл учнів 9 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.18. Розподіл учнів 9 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
(діяльнісно-практичний компонент)
Рис. 1.19 Розподіл учнів 7 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.20. Розподіл учнів 7 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис.1. 21. Розподіл учнів 7 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.22. Розподіл учнів 8 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.23. Розподіл учнів 8 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.24. Розподіл учнів 8 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.25. Розподіл учнів 9 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.26. Розподіл учнів 9 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 1.27. Розподіл учнів 9 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Додаток К. 2.
Гістограми, що відображають відсоткове співвідношення старших підлітків за рівнями сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’ я у процесі туристсько-краєзнавчої роботи в контрольних та експериментальних групах на формувальному етапі дослідження
(інтелектуальний компонент)
Рис. 2.3. Розподіл учнів 7 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.4. Розподіл учнів 7 класу за ціннісно-мотеваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.5. Розподіл учнів 7 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.6. Розподіл учнів 8 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.7. Розподіл учнів 8 класу за ціннісно-мотеваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.8. Розподіл учнів 8 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.9. Розподіл учнів 9 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.10. Розподіл учнів 9 класу за ціннісно-мотеваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.11.Розподіл учнів 9 класу за діяльнісно-поведінковим Критерієм в КГ та ЕГ (у %).
(емоційно-ціннісний компонент)
Рис. 2.12. Розподіл учнів 7 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.13. Розподіл учнів 7 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.14. Розподіл учнів 7 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.15. Розподіл учнів 8 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.16. Розподіл учнів 8 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.17. Розподіл учнів 8 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.18. Розподіл учнів 9 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.19. Розподіл учнів 9 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.20. Розподіл учнів 9 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
(діяльнісно-практичний компонент)
Рис. 2.21. Розподіл учнів 7 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.22 Розподіл учнів 7 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.23. Розподіл учнів 7 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.24. Розподіл учнів 8 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.25. Розподіл учнів 8 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.26. Розподіл учнів 8 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.27. Розподіл учнів 9 класу за знаннєвим критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.28. Розподіл учнів 9 класу за ціннісно-мотиваційним критерієм в КГ та ЕГ (у %).
Рис. 2.29. Розподіл учнів 9 класу за діяльнісно-поведінковим критерієм в КГ та ЕГ (у %)