Актуальність теми дослідження визначається докорінними соціально-економічними перетвореннями, що відбуваються в суспільстві, за яких змінюється зміст багатьох традиційних професій, доповнення їх невластивими раніше функціями. В умовах, коли правові норми та установи старої економічної системи вже зруйновані, а нові ще не діють, зростає відповідальність суб’єкта господарювання за вибір принципово важливих рішень у його економічній діяльності, у тому числі й екологічно виважених рішеннях.
Необхідність узгодження екологічної, соціальної та економічної складових функціонування суспільства призвела до ухвалення на Всесвітній конференція ООН з питань навколишнього природного середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) Концепції сталого розвитку. У Концепції розвитку екологічної освіти України, прийнятій у 2001 р., екологічний світогляд розглядається як один із головних важелів у вирішенні надзвичайно гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України [113]. У Концепції розвитку економічної освіти України, прийнятій у 2003 р., головною парадигмою визначено розвиток економічної сфери, який зумовлений характером життєдіяльності людини, її світоглядом і соціальною поведінкою [182]. Ця інтеграція в процесі формування екологічного світогляду і розглядається як соціальна та екологічна складові стратегії сталого розвитку.
Формування екологічного світогляду особистості є основною метою побудови системи освіти та підготовки громадян із високим рівнем еколого-економічних знань, про що наголошено в Законах України «Про освіту» (1991), «Про вищу освіту» (2014), Стратегії ЄЕК ООН освіти для сталого розвитку (2005), Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (2013) тощо.
Найбільш затребуваними сучасним ринком праці є фахівці економічного профілю: економісти, бухгалтери, маркетологи, менеджери та ін. Під час своєї роботи вони повинні бути готові до вирішення професійних завдань, пов’язаних з економічними розрахунками, якісне проведення яких практично неможливе без базової екологічної освіти, що включає: знання особливостей функціонування екологічних систем і причин їх порушення в результаті господарської діяльності людини, основ раціонального використання природних ресурсів та створення екологічно чистих виробництв; володіння основами моніторингу стану та нормування якості навколишнього середовища, основами екологічного менеджменту тощо. Без екологічних знань фахівці економічного профілю не зможуть компетентно нарахувати податки за користування природними ресурсами, плату за негативний вплив на навколишнє середовище тощо.
Отже, необхідність вирішення зазначених вище еколого-економічних проблем у сучасних умовах розвитку суспільства докорінно змінюють вимоги до результатів екологічної освіти студентів у цілому і студентів економічних спеціальностей ВНЗ зокрема.
Серед численних теоретико-методичних проблем екологічної освіти особливе місце займає не тільки поглиблення і розширення комплексних екологічних знань, умінь, ціннісних орієнтацій у майбутніх фахівців економічного профілю, а й формування в них усвідомленої здатності застосовувати ці знання та вміння у своїй професійній діяльності. У зв’язку з цим стверджуємо, що формування екологічного світогляду студентів є метою і результатом екологічної та економічної освіти, сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності на ринку праці.
У педагогічній науці склалися теоретичні передумови для розробки наукових основ формування екологічного світогляду у студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах, які ми об’єднали в п’ять груп.
Першу групу складають дослідження професійної підготовки майбутніх економістів (І. Бернацький [144], І. Бланк [14], Н. Бутенко [25], М. Вачевський [28], А. Гальчинський [41], В. Ганін [184], Л. Грущенко [25], Д. Дзвінчук [108], П. Єщенко [41], І. Кобєлєва [105], В. Козаков [108], В. Кулішов [122, 124], В. Мадзігон [136], І. Михасюк [144], С. Мочерний [148], М. Олесова [160], Т. Поясок [181], Н. Примаченко [28], Й. Петрович [77], Ю. Палкін [41], І. Прокопенко [184], Є. Савельєв [200]), в яких висвітлюються теоретичні і методичні засади підготовки економістів у вищих навчальних закладах. Однак формування екологічного світогляду сучасних фахівців, зокрема майбутніх економістів, у жодному із них не розглядалося.
Другу групу складають дослідження, у яких обґрунтовується необхідність розв’язання екологічних проблем природокористування засобами економіки (В. Копійка [114] Ю. Федунь, Р. Фещур [231], Т. Шинкаренко [114] та ін.). До цієї групи належать дослідження про співвідношення інтересів економіки та екології (О. Винницька, М. Винницький [30], І. Замула [83], Ю. Федунь [232], О. Хилова [239] та ін.). Науковці вважають, що економіка й екологія взаємозалежні і перебувають у тісній взаємодії.
Третя група досліджень присвячена вивченню проблеми екологічного виховання фахівців-економістів (С. Апостолюк, В. Джигирей [186], Г. Мельник [166], Р. Пустовійт [191], Ю. Туниця [225], М. Шапочка [166] та ін.). Проте вони не мають єдиних поглядів на те, яку саме екологію треба викладати економістам, в якому обсязі та як її викладати.
Дослідження четвертої групи стосується економіко-екологічної освіти (В. Зуєв [89], Ю. Караван [100], І. Кобєлєва [105], С. Ключка [104], О. Писаренко [175], Б. Плясковський [176], К. Ульянкіна [228]). Науковці вважають, що мета економічної освіти не може бути досягнута без посилення екологічної складової.
П’ята група досліджень порушує проблеми формування екологічного світогляду особистості. Це, зокрема, філософські дослідження (Д. Бєляєв [10], О. Глушко [45], О. Іващенко [89], О. Молотова [145], Л. Полєщук [177], А. Спіркін [214], В. Стьопін [215], В. Черноволенко [244], В. Шинкарук [250], Т. Шуртакова [254], Р. Шиндаулова [249]); соціально-екологічні (О. Варго [26], О. Воскобій [33], І. Воронцова [32], О. Гагарін [36], Л. Лук’янова [134], Н. Немченко [152], А. Харчук [237]); еколого-психологічні та педагогічні (С. Дерябо [54], Б. Ліхачов [132], О. Рубанова [196], Г. Пустовіт [192], С. Соболєва [209], С. Совгіра [211], І. Сяська [220], В. Ясвін [52]). Науковці розглядають складники екологічного світогляду (екологічні знання, відповідальне ставлення до природи, практичні навички етичної взаємодії особистості з навколишнім природним світом та в процесі спеціально організованої екологоорієнтованої діяльності).
Однак, у вітчизняній освіті залишаються недостатньо розробленими теоретичні та методичні основи щодо формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей. А це вимагає розробки нових підходів до визначення змісту, форм і методів формування екологічного світогляду майбутніх фахівців економічної сфери під час навчання їх в університеті.
Отже, на основі аналізу соціально-економічної ситуації, освітньої практики і тенденцій її розвитку можемо сформулювати ряд об’єктивних суперечностей між:
- потребоюсуспільствау висококваліфікованих фахівцяхсфери економіки та неврахуванням значимості формування екологічного світогляду в студентів економічних спеціальностей;
- необхідністю формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей та невідповідністю змісту навчально-виховного процесу вищої школи;
- важливістю формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей та недостатньою розробленістю науково-методичного забезпечення його ефективного здійснення у ВНЗ.
Отже, актуальність проблеми, викликаної названими суперечностями та недостатня її розробленість у теорії й практиці, зумовили вибір теми дослідження – «Формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження обраної проблеми здійснювалося відповідно до основних напрямів та завдань держбюджетної теми «Інтеграція технологій екологізації й енергозбереження в освітніх закладах та залучення молоді до заощадження природних ресурсів» (номер державної реєстрації 0110U000330), що виконувалася у навчально-науковій лабораторії «Екологія і освіта» Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (2013–2014 рр.).
Тему затверджено Вченою радою Уманського державного педагогічного університету (протокол № 8 від 25.03. 2012 р.) та узгоджено на засіданні Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень із педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 5 від 28.05.2013 р.).
Мета дослідження – на основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми та вивчення стану екологічного виховання студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах, обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови формування у них екологічного світогляду.
Гіпотеза дослідження. Формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах відбуватиметься більш ефективно за дотримання таких педагогічних умов: насичення змісту економічних дисциплін екологічним матеріалом з метою формування складників екологічного світогляду (екологічних знань, почуттів, ставлень, поглядів, переконань, спрямованості); системної мотивації студентів-економістів на оволодіння екологічними цінностями для практичного застосування екологічних знань, умінь і навичок з охорони, збереження та відтворення природних ресурсів; активізація позааудиторної виховної роботи екологоорієнтованого спрямування з метою набуття досвіду взаємодії з природним середовищем.
Відповідно до мети й гіпотези визначено такі завдання дослідження:
- Проаналізувати стан розробки проблеми в науковій літературі, розкрити зміст і уточнити сутність ключових понять дослідження.
- Уточнити критерії, показники та схарактеризувати рівні сформованості екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах.
- З’ясувати стан формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах.
- Обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах.
Об’єкт дослідження – процес екологічного виховання студентів у вищих навчальних закладах.
Предмет дослідження – педагогічні умови формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах.
Методи дослідження. Для перевірки гіпотези дослідження і розв’язання визначених завдань використано комплекс взаємодоповнюючих методів: теоретичні – аналіз наукових джерел із проблеми дослідження, що дало змогу визначити об’єкт, предмет, мету дослідження, сформулювати його завдання, уточнити сутність поняття «формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах»; емпіричні – бесіда, спостереження, опитування, анкетування, педагогічний експеримент: констатувальний – для визначення вихідного стану сформованості екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах; формувальний – для перевірки ефективності педагогічних умов формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах; статистичні – методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу експериментальних даних, визначення достовірності отриманих результатів.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася в Вінницькому національному аграрному університету, Мелітопольському державному педагогічному університету імені Богдана Хмельницького, Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини. На різних етапах дослідження у ньому взяли участь 418 студентів та 21 викладач вищих навчальних закладів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
- вперше обґрунтовано педагогічні умови формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах (насичення змісту економічних дисциплін екологічним матеріалом з метою формування складників екологічного світогляду (екологічних знань, почуттів, ставлень, поглядів, переконань, спрямованості); системна мотивація студентів-економістів на оволодіння екологічними цінностями для практичного застосування екологічних знань, умінь і навичок з охорони, збереження та відтворення природних ресурсів; активізація позааудиторної виховної роботи екологоорієнтованого спрямування з метою набуття досвіду взаємодії з природним середовищем);
- уточнено сутність ключових понять дослідження: «екологічний світогляд студентів економічних спеціальностей», «формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів»; критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-інтелектуальний, практично-діяльнісний) та рівні (низький, середній, високий) сформованості екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей;
- удосконалено форми, методи, засоби екологічного виховання студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів;
- подальшого розвитку набули інтеграційні процеси формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів шляхом поєднання аудиторної та позааудиторної навчально-виховної роботи.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці та впровадженні у виховний процес вищих навчальних закладів: методики діагностування рівнів сформованості екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей; виховних заходів природоохоронного змісту; удосконалених програм дисциплін «Менеджмент», «Економіка підприємства», «Регіональна економіка» темами екологічного спрямування; спецкурсу «Основи екології та економіки природокористування»; методичних рекомендацій щодо організації позааудиторної роботи екологоорієнтованого спрямування.
Матеріали дослідження можуть бути використані для формування екологічного світогляду студентів у ВНЗ, стануть основою навчально-методичних видань з формування екологічного світогляду студентів, можуть бути використані студентським самоврядуванням та кураторами академічних груп у виховній роботі зі студентами, під час викладання курсів «Педагогіка вищої школи», «Методика викладання економіки», «Методика виховної роботи у ВНЗ» та ін.
Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Вінницького національного аграрного університету (довідка від 21.10.2015), Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 06/1173 від 13.05.2015), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 2550/01 від 02.10.2015).
Особистий внесок здобувача. У колективній монографії «Інтеграція технологій екологізації та енергозбереження в освітніх закладах» (2014) автором висвітлено сутність екологізації виробництва й системи освіти та розглянуто проблеми енергозбереження у ВНЗ України (автор. стор. 9‒24; 80‒92). У статтях «Дослідження сформованості праксеологічного компоненту екологічного світогляду майбутніх учителів», «Мaturity of the axiological component inside the individual environmental outlook» (2014, співавтор С. Совгіра) автором охарактеризовано особливості діагностики праксеологічної та аксіологічної складової екологічного світогляду особистості.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях різного рівня: міжнародних – «Věda a technologie : krok do budoucnosti – 2014» (Praha, Czech Republic, 2014), «Інноваційний потенціал світової науки – ХХІ сторіччя» (Запоріжжя, 2014), «The Top Actual Researches in Modern Science» (Ajman, UAE, 2015), «Промышленная экология» (Минск, Беларусь, 2015), «Наука в современном мире» (Київ, 2015); всеукраїнських – «Стратегії розвитку екологічної освіти у ХХІ столітті» (Миколаїв, 2014), «Інтеграція фундаментальних і прикладних досліджень у географічній, екологічній та хімічній освіті» (Умань, 2015); регіональних – «Роль вищого навчального закладу у формування екологічно свідомої особистості» (Умань, 2012), «Проблеми взаємодії людини і природи» (Умань, 2014).
Публікації. Основні результати дослідження викладено в 17 (14 – одноосібних) публікаціях автора, з яких 8 відображають основні наукові результати, 4 ‑ апробаційного характеру, 5 додатково відображають наукові результати дисертації.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (266 найменувань, зокрема 6 ‑ іноземною мовою), 12 додатків на 86 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 314 сторінок, із них ‑ 198 сторінок основного тексту. Робота містить 8 рисунків, 33 таблиці.