Актуальність теми. Пріоритетною сферою в соціально-економічному, духовному та культурному розвитку української держави є освіта, яка сьогодні зазнає суттєвих змін, що виявляється в переорієнтації її вектору від знаннєвої до компетентнісної парадигми. Компетентнісний підхід до освіти набуває статусу новітньої міжнародної освітньої стратегії, головна ідея якої полягає в утвердженні демократичного ідеалу та спрямування молодого покоління на оволодіння вміннями пізнавати, діяти; збагачення досвіду спільної життєдіяльності, тобто розвиток соціальної компетентності.
Актуальність проблеми розвитку соціальної компетентності школярів визначається державними (Конституція України, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Національна програма виховання дітей та молоді в Україні та ін.) і міжнародними (Декларація про виховання народів у дусі миру, Конвенція про права дитини, Модельний закон «Про виховання дітей та молоді») документами, в яких, зокрема, наголошується на необхідності формування в особистості, яка зростає, ключових компетентностей, серед яких чільне місце займає соціальна компетентність. Особливої актуальності набуває проблема розвитку соціальної компетентності підлітків, яка сприяє ефективній реалізації ними життєтворчих стратегій, профілактиці девіантної поведінки, успішній соціальній адаптації, становленню повноцінного суб’єкту суспільних відносин.
Сучасні наукові підходи до розвитку соціально компетентної особистості розкриті в працях українських і зарубіжних дослідників: І. Беха, Н. Бібік, О. Бондарчук, М. Докторович, І. Єрмакова, І. Зимньої, Л. Карамушки, В. Кременя, В. Куніциної, Дж. Равена, І. Рябухи, О. Савченко, Р. Уайта, С. Учурової, А. Хуторського, Т. Чернецької та ін.
Окремі аспекти розвитку соціальної компетентності особистості набули висвітлення в теоретико-прикладних дослідженнях Т. Кравченко (теоретико-методичні засади соціалізації дітей шкільного віку у взаємодії сім’ї і школи), Л. Канішевської (формування у старшокласників соціальної зрілості), Л. Манчуленко (методика соціально-виховної роботи у сучасних умовах), В. Радула (соціалізація й розвиток особистості), Н. Сарджвеладзе (особистість і її взаємодія з соціальним середовищем). Критеріями соціалізованості особистості дослідники визначають рівень сформованих у неї цінностей, способу життя, соціальної ідентичності (групова, загальнолюдська), незалежності, впевненості й самостійності, ініціативності, соціально схвальної поведінки.
У сучасній суспільній ситуації значно активізується роль педагогічного проектування, як системної інновації, сутність якої полягає у самостійній побудові школою ідеології й практики виховання, розробці нової освітньої концепції, спрямованої на проектування виховних систем, адекватних сучасним вимогам та яка сприяє активізації розвитку соціокультурних цінностей.
Серед сучасних дослідників, які звертаються до визначення сутності педагогічного проектування виховних систем і процесів слід назвати В. Безпалька, В. Киричука, М. Кларіна, О. Коберника, В. Сластьоніна, А. Цимбалару та ін.
Водночас, аналіз теоретичних джерел і сучасної практики соціального виховання в освітніх закладах дає підставу стверджувати, що наявні напрацювання не відображають цілісно зміст та методику розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу. Своєчасність і доцільність дослідження проблеми розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу зумовлена і необхідністю розв’язання суперечностей, що мають місце між:
– необхідністю виховання особистості, готової до виконання і реалізації різноманітних соціальних ролей та відсутністю в молодого покоління відповідного досвіду;
– потребою у переорієнтації вектору освіти на цілеспрямований розвиток соціальної компетентності підлітків та недостатністю теоретичного обґрунтування і методичного забезпечення такої діяльності;
– потенціалом проектування навчально-виховного процесу та низькою продуктивністю використання його засобів для розвитку соціальної компетентності підлітків.
Актуальність проблеми та необхідність вирішення зазначених суперечностей зумовили вибір теми дослідження – «Розвиток соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою комплексних досліджень Державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти» НАПН України «Психологічна підготовка керівників освітніх організацій до діяльності в умовах змін» (державний реєстраційний номер 0112U000700). Тему дослідження затверджено на засіданні вченої ради ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України (протокол № 1 від 11.01.2012 р.) та погоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень із педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 25.09.2012 р.).
Мета дослідження – на основі узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми та вивчення практики проектування навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування.
Гіпотеза дослідження. Ефективність розвитку соціальної компетентності підлітків визначається такими педагогічними умовами: запровадження проектування у навчально-виховному процесі загальноосвітнього закладу освіти та формування проектного мислення педагогів з метою розвитку соціальної компетентності підлітків; розроблення змістовного та організаційно-методичного забезпечення розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування; організація індивідуальних, групових і колективних форм соціально-комунікативної діяльності підлітків з урахуванням результатів психолого-педагогічної діагностики.
Відповідно до мети й гіпотези визначено завдання дослідження:
- З’ясувати стан дослідженості проблеми у педагогічній теорії і виховній практиці та уточнити сутність понять «соціальна компетентність підлітків», «розвиток соціальної компетентності підлітків».
- Розкрити особливості розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу.
- Визначити критерії, показники та схарактеризувати рівні розвитку соціальної компетентності підлітків.
- Обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу.
Об’єкт дослідження – навчально-виховний процес у загальноосвітній школі.
Предмет дослідження – педагогічні умови розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу.
Для досягнення мети та реалізації завдань дослідження використано такі методи дослідження: теоретичні – аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури для уточнення сутності ключових понять дослідження; порівняння, класифікація й узагальнення теоретичних та емпіричних даних для обґрунтування критеріїв, показників і педагогічних умов розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу; синтез та абстрагування, на основі яких визначено структурні елементи розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу; емпіричні: діагностичні (анкетування, інтерв’ювання, бесіди, метод експертного оцінювання, ранжування), педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) для перевірки ефективності обґрунтованих педагогічних умов розвитку соціальної компетентності підлітків в умовах проектування навчально-виховного процесу; статистичні: методи математичної статистики для перевірки достовірності отриманих результатів.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 5 м. Луганськ, загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 5 м. Бориспіль, загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 230 м. Київ. Усього експериментом було охоплено 594 підлітки та 46 педагогів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
– вперше визначено й науково обґрунтовано педагогічні умови розвитку соціальної компетентності підлітків (запровадження проектування у навчально-виховному процесі загальноосвітнього закладу освіти та формування проектного мислення педагогів з метою розвитку соціальної компетентності підлітків; розроблення змістовного та організаційно-методичного забезпечення розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу; організація індивідуальних, групових і колективних форм соціально-комунікативної діяльності підлітків з урахуванням результатів психолого-педагогічної діагностики); визначено компоненти (аксіологічний, когнітивний, емоційно-вольовий, поведінковий), критерії (цінності взаємодії; обізнаність та усвідомленість; позитивне ставлення та впевненість; здатність до дії та взаємодії), показники та рівні (високий, середній, низький) розвитку соціальної компетентності підлітків;
– уточнено сутність понять: «соціальна компетентність підлітків» (інтегроване особистісне утворення, яке характеризується здатністю підлітка вибудовувати стратегії успішної взаємодії з динамічним соціальним середовищем, готовністю до активної соціальної комунікації та взаємодії, прояву ініціативи, оволодіння соціальними ролями та соціальним досвідом у процесі соціальної практики), «розвиток соціальної компетентності підлітків» (цілеспрямований процес якісних та кількісних змін параметрів соціальної компетентності учнів у спеціально створених умовах проектування адекватного навчально-виховного середовища для їхньої успішної соціалізації);
– подальшого розвитку набули положення про особливості розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу;
– удосконалено зміст, форми і методи розвитку соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці й упровадженні в практику роботи загальноосвітніх шкіл методики діагностування рівнів розвитку соціальної компетентності підлітків; програм для педагогів та підлітків «Теорія і практика розвитку соціальної компетентності підлітків у сучасній школі»; «Соціальна компетентність. Соціальна дія. Соціальна успішність»; тематики виховних годин «Соціально компетентний підліток»; змісту форм і методів організації навчально-виховного процесу на основі педагогічного проектування; цільового навчально-виховного проекту «Розвиток соціальної компетентності підлітків»; методичних рекомендацій «Розвиток соціальної компетентності підлітків засобами проектування навчально-виховного процесу».
Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані у практичній діяльності педагогів та керівників загальноосвітніх навчальних закладів; під час викладання у вищих навчальних закладах курсів «Педагогіка», «Теорія і методика виховання», «Основи педагогічної майстерності», «Інноваційні технології навчання і виховання»; у системі післядипломної педагогічної освіти під час викладання курсів «Основи педагогічного проектування», «Розвиток соціальної компетентності підлітків в умовах проектування» тощо.
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів: спеціалізована школа І–ІІІ ступенів № 5 м. Бориспіль Київської області (довідка № 809 від 23.09.2014 р.), середня загальноосвітня школа № 230 м. Києва (довідка № 245 від 18.09.2014 р.) та процес підвищення кваліфікації фахівців управління освіти і науки Тернопільської міської ради (довідка № 1731/06 від 22.09.2014 р.); управління освіти Шевченківської районної державної адміністрації в м. Київ (довідка № 33/03—4130 від 23.09.2014 р.); управління освіти Святошинської районної державної адміністрації в м. Київ (довідка № 3821 від 24.11.2014 р.), відділу освіти Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (довідка № 01-16/630 від 23.09.2014 р.); відділу освіти Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (довідка № 213/04-25/04 від 25.09.14 р.).
Особистий внесок здобувача. У колективній монографії «Проектування та психолого-педагогічний супровід розвитку обдарованості» (2012) автором визначено особливості розвитку соціальної компетентності учнів засобами педагогічного проектування (автор. стор. 59–107). У колективному методичному посібнику «Проектні технології загальноосвітнього навчального закладу в системі навчально-виховного процесу» (2011) – обґрунтовано теоретико-методичні засади реалізації проектного підходу в практичній діяльності сучасної школи (автор. стор. 5–36). У колективному посібнику «Інструкція для користувачів діагностично-проектуючого комплексу «Універсал 4 online» (2013) розроблено інструкцію для педагогів освітніх закладів щодо використання в навчально-виховному процесі технології проектування у системі он-лайн (автор. стор. 68–89; 102–113). У навчально-методичному посібнику «Технології проектування обдарованості в комп’ютерному комплексі «Універсал-4» (2010, співавтор В. Киричук) – визначено проблеми застосування методу проектів у практиці роботи загальноосвітнього навчального закладу, розроблено управлінські проекти (автор. стор. 30–36; 73–96). У колективному посібнику «Соціально-педагогічне проектування розвитку обдарованості учня в системі навчально-виховного процесу» (2014) автором розроблено тематику годин спілкування з елементами тренінгу з метою розвитку соціальної компетентності підлітків (автор. стор. 70–104). У колективному посібнику «Технології проектування в практиці роботи загальноосвітнього навчального закладу: теоретико-практичний аспект (2014) визначено проблеми розвитку соціальної компетентності учнів засобами психолого-педагогічного проектування, розроблено виховні проекти для навчального закладу (автор. стор. 43–86; 118–154).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати дослідження було представлено у доповідях та повідомленнях на наукових та науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародних – «Психолого-педагогічний супровід фахової підготовки та підвищення кваліфікації особистості в умовах трансформації освіти» (Київ, 2012), «Сучасна освіта в Україні – 2012» (Київ, 2012); «Етнопедагогіка: діалог культур (Хмельницький, 2012); «Інноваційні процеси в освітньому просторі: доступність, ефективність, якість» (Луганськ, 2012); «Одаренные дети – интеллектуальный потенциал государства» (Гаспра, 2012); International Workshop the contemporary approaches to gifted education and talentе development» (Київ, 2012); «Forming and qualitative development of modern educational systems» (Еngland, London, 2013); «Обдаровані діти – інтелектуальний потенціал держави» (Київ, 2014); «Формування компетентностей обдарованої особистості в системі освіти» (Київ, 2014); всеукраїнських – «Формування компетентностей обдарованої особистості в системі освіти» (Севастополь, 2012); «Проектування розвитку та психолого-педагогічного супроводу обдарованої особистості» (Тернопіль – Бучач, 2012); «Психолого-педагогічний супровід розвитку обдарованості особистості учня» (Івано-Франківськ, 2012); «Проектування розвитку та психолого-педагогічного супроводу обдарованої особистості» (Тернопіль, 2014); «Креативний розвиток і соціальна адаптація обдарованих дітей і молоді» (Київ, 2014); «Елітний менеджер: технологія підготовки у системі національної освіти» (Київ, 2014); всеукраїнських та регіональних науково-практичних та методологічних семінарах – «Психолого-педагогічне проектування особистісного та соціального розвитку учня» (Севастополь, 2012); Психолого-педагогічне проектування особистісного та соціального розвитку учня» (Яремче, 2012); «Психолого-педагогічний супровід розвитку обдарованості особистості учня» (Львів, 2012); «Проектування розвитку обдарованості в системі проектування навчально-виховного процесу» (смт. Новосілки, 2012); «Розвиток особистості обдарованого учня засобами соціально-педагогічного проектування в системі освіти та родини» (Яремче, 2013); «Психолого-педагогічне проектування особистісного та соціального розвитку учня» (Севастополь, 2013); «Компетентнісний підхід в освіті» (Київ, 2014). Результати дослідження обговорювались на засіданнях відділу проектування розвитку обдарованості, щорічних звітних наукових конференціях Інституту обдарованої дитини НАПН України (2011–2015).
Публікації. Основні положення й результати дослідження висвітлено
у 25 (19 одноосібних) публікаціях, з яких 12 відображають основні наукові результати, 5 апробаційного характеру, 8 – додатково відображають наукові результати дисертації.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел
(251 найменування, з них 11 – іноземною мовою), 20 додатків на 73 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 280 сторінок, з них – 175 сторінок основного тексту. Робота містить 20 таблиць та 10 рисунків.